Бронхоектатична Хвороба

Бронхосктатична хвороба — патологічний стан, який характеризується регіональним розширенням бронхів (бронхосктази), що супроводжується хронічним нагноєнням у цих роз­ширеннях.

Етіологія. Найбільш частими причинами бронхоектатичної хво­роби є хронічні бронхіти, пневмонії, абсцес легені, туберкульоз, пневмоконіози, бронхіальна астма. Нерідко бронхосктази виника­ють на фоні дифузного або вогнищевого пневмосклерозу. Вроджені бронхосктази спостерігаються рідко і пов'язані з аномаліями розетку стінки бронха.

Патогенез бронхоскатичної хвороби в різних випадках неод­наковий, у зв'язку з чим розрізняють ателектатичні, деструктивні та рстснційні бронхосктази. У патогенезі захворювання важливе місце належить обструкції бронха в'язким харкотинням, бронхоспазмом, збільшеними лімфатичними вузлами. Нижче обтурації скупчується слизовий, а потім і гнійний ескудат. Унаслідок нагно­єння стінка бронха руйнується, втрачає еластичність, розтягується під час кашлю, оскільки при Цьому підвищується внутрішньо бронхіальний тиск. Обструкція бронха може призвести до ателекта­зу у відповідній ділянці легені. Слід пам'ятати, що навіть часткова обтурація бронха сприяє утворенню бронхосктазів і скупченню ексудату.

Порушення нервової регуляції, крово- та лімфообігу в стінці бронха призводить до дистрофічних і деструктивних змін у ній, виникнення бронхосктазів. Подібні зміни спостерігаються при хро­нічних бронхітах, пневмосклерозі, емфіземі легень.

Іноді вроджені зміни бронхіальної стінки сприяють затримці слизу, поширенню інфекції і розвитку бронхосктазів.

Патологічна анатомія.
Розрізняють циліндричне, веретенопо­дібне та мішкоподібне розширення бронхів. Унаслідок ураження стінки бронха відбуваються значні структурні зміни в слизовій оболонці, атрофія та загибель м'язових і еластичних волокон, ди­строфія хрящової тканини. Частіше бронхосктази локалізуються в нижніх ділянках легень, але у міру розвитку хвороби можуть по­ширюватися на нові ділянки легені. Поширення запального про­цесу на навколишні тканини поступово призводить до пневмо­склерозу ураженого сегмента. При бронхоектатичній хворобі не­рідко виявляють зміни в інших органах — амілоїдоз, метастатич­ні абсцеси.

Клінічна картина
захворювання розвивається поступово, спо­чатку з'являється вологий кашель після перенесеної гострої пне­вмонії, тяжкої форми грипу, коклюшу у дітей. В анамнезі відзна­чаються повторні пневмонії, захворювання верхніх дихальних шля­хів. Хворі бронхоектатичною хворобою скаржаться на вологий кашель із виділенням слизистого, слизисто-гнійного харкотиння. Кіль­кість останнього поступово збільшується до 200—500 мл на добу, воно виділяється «повним ротом», переважно зранку, має непри­ємний запах, часто спостерігається кровохаркання. Іноді може виникати легенева кровотеча. У хворих зменшується маса тіла, відсутній апети

т. При затримці виділення харкотиння температура тіла може підвищуватись до 38°С і більше. Під час загострення хвороби зростають загальна слабість, пітливість, кашель, кількість виділеного харкотиння, підвищується температура тіла.

Пальці на руках набувають вигляду «барабанних паличок», змінюються нігті («годинникові скельця»). При перкусії можна виявити притуплений звук. Під час аускультації вислуховуються дрібно- та середньо ирчасті хрипи, особливо в період загост­рення.

На оглядовій рентгенограмі виявляється вогнищева деформа­ція легеневого рисунка, кістоподібні прояснення, на томограмах — ділянки карніфікації, тонкостінні порожнини, циліндричні розши­рення бронха. Найбільш інформативним методом у діагностиці бронхоектатичної хвороби є бронхографія. На бронхограмах вияв­ляється-патологія регіонарних бронхів, уточнюється сегментарна локалізація процесу та вид бронхосктазів (циліндричні, веретено­подібні, мішкоподібні чи змішані).

Діагностика. Бронхосктатичну хворобу діагностують на основі появи вологого кашлю після перенесеної пневмонії, гострих рес­піраторних захворювань, частих пневмоній з однією і тією ж лока­лізацією, стійкої аускультативної картини. Суттєвими у діагности­ці бронхосктатичної хвороби є дані рентгенологічного та особливо бронхографічного досліджень.

Лікування бронхосктатичної хвороби провадять як консерва­тивним, так і оперативним шляхом. Основним у консервативному лікуванні є санація бронхіального дерева, яка включає стіотропну терапію, спрямовану на ліквідацію гнійної мікрофлори. З цією мстою використовують антибіотики, сульфаніламідні, нітрофура-нові препарати з урахуванням антибіотикограми. Антибіотики, суль­фаніламідні препарати вводять внутрішньовенне, внутршшьом'язо-во, а також безпосередньо у бронх (сндобронхіально) за допомо­гою катетера або бронхоскогіа. Антибактеріальні препарати слід,
використовувати у великих дозах. Другим важливим моментом у лікуванні даного захворювання е видалення гнійного бронхіально­го ексудату за допомогою бронхоскопії, використання муколітичних засобів, постурального дренажу, масажу грудної клітки, ди­хальної гімнастики. Необхідно також провадити дезінтоксикаційну терапію, призначати протизапальні, десенсибілізуючі препарати, бронхолітики, вітаміни. До хірургічного лікування вдаються при чітко з'ясованому діагнозі, частих загостреннях хвороби, легене­вих кровотечах.

Прогноз хвороби залежить від поширення процесу та характеру ускладнень. Хворі можуть стати інвалідами або загинути від силь­ної легеневої кровотечі, дихально-серцевої недостатності, аміло­їдозу вирок.

Профілактика бронхоектатичної хвороби полягає у своєчасно­му Лікуванні пневмоній, бронхітів, гострих респіраторних захво­рювань, коклюшу. Велику увагу приділяють загартуванню організ­му, заняттям фізичною культурою, відмові від куріння та зловжи­вання алкоголем.