ЗМІСТ
ВСТУП
1. Природно-соціальні небезпеки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
За походженням небезпеки поділяють на такі групи:
— природні (тектонічні, топологічні, метеорологічні);
— техногенні (аварії та катастрофи з витоком хімічних і радіоактивних речовин, аварії на транспорті, пожежі та вибухи);
— соціально-політичні (політичні — тероризм, озброєні конфлікти, війни; соціальні — злочинність, бродяжництво, алкоголізм, тютюнопаління);
— комбіновані (природно-техногенні — кислотні дощі, парниковий ефект, озонові дірки, утворення пустель, деградація лісів і ландшафтів; природно-соціальні — наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД; соціально-техногенні — профзахворювання, виробничий травматизм).
1.
ПРИРОДНО-СОЦІАЛЬНІ НЕБЕЗПЕКИ
До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД, наркоманія та ін., тобто ті захворювання, які викликані патогенними мікроорганізмами і розповсюджуються у вигляді епідемій, епізоотій, а також захворювання, які проявляються внаслідок відповідних соціальних умов, так звані соціальні хвороби.
Епідемія – масове розповсюдження інфекційного захворювання людини в будь-якій місцевості, країні, яка суттєво перевищує загальний рівень захворюваності.
Епізоотія – значне розповсюдження хвороби тварин, яке перевищує рівень захворювання в цьому регіоні.
Соціальні хвороби – це захворювання людей, виникнення і розповсюдження яких пов'язане переважно з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та ін.).
Найпоширеніша вірусна інфекція — грип, яка виникає як епідемія щорічно. Грип передається при контакті з хворими людьми через дрібні крапельки, які потрапляють у повітря при кашлі та чханні хворого. Інкубаційний період становить 1-2 дні. Симптоми грипу: хворого лихоманить, піднімається до високої температура, відчувається сильний головний біль, біль у м'язах. Існує небезпека ускладнення вторинною інфекцією (наприклад, пневмонією, запаленням середнього вуха, плевритом тощо), яка може призвести навіть до смерті. В окремих випадках грип викликає ускладнення у вигляді ураження серця, суглобів, нирок, мозку та мозкових оболонок. Навіть у такій благополучній країні, як США, щорічно від грипу та ускладнень, які викликає ця хвороба, помирає 10-40 тисяч чоловік. Щорічно в світі захворює на грип від 5 до 15% населення, смертельних випадків від грипу нараховується близько 2 млн.
Усім добре відомо, що захворювання легше попередити, ніж вилікувати. Найбільш ефективною та доступною формою профілактики грипу є завчасна активізація захисних сил організму. Інший спосіб захисту від інфекційних захворювань — вакцинація. Вірусний гепатит (хвороба Боткіна)
Вірус В передається через рідину організму (кров, слину та ін.) при статевих актах, ін'єкції наркотиків, переливанні крові, інфікованою матір'ю до дитини (при вагітності), нанесенні татуювань та інших медичних процедурах, коли пошкоджується шкіра та слизова оболонка.
Хвороба Боткіна, або вірусний гепатит, досить поширена вірусна інфекція. Відомо мінімум сім збудників захворювання - А, В, С, D, Е, С і ТТV, різних за симптоматикою та серйозністю наслідків. Найпоширеніший і найменш небезпечний — гепатит А. Його з повним правом можна віднести до так званих хвороб «брудних рук», пов'язаних із нехтуванням правилами гігієни. Збудник гепатиту А потрапляє в організм людини також із забрудненою водою та їжею. Перші ознаки хвороби: лихоманка, головний біль, загальна слабкість, ломота, болі в м'язах та суглобах. Ще через декілька днів спостерігається втрата апетиту, нудота, блювота, деколи болі в печінці. Такі симптоми характерні і для деяких інших захворювань, тому на цій стадії гепатит А часто не розпізнається, і його приймають за гостре респіраторне захворювання або за харчове отруєння. Однак скоро з'являються інші симптоми, характерні для вірусного гепатиту: темніє сеча і втрачає колір кал, жовтіють білки очей, а потім і шкіра. Розлади у вигляді застою жовчі та запалення можуть призвести до холециститу і жовчно-кам'яної хвороби (як крайні прояви). Але, як правило, гепатит А не дає важких і хронічних форм. Хворі виліковуються вже через Два тижні.
Гепатити займають п'яте місце серед найпоширеніших інфекцій, поступаючись лише ОРВІ, грипу, вітряній віспі й краснусі. Цифри, які реєструються в Україні, — близько 150 тисяч хворих за рік, навряд чи повністю відображають реальну картину розповсюдження захворювання. У значної частини інфікованих захворювання проходить безсимптомно, і такі хворі до лікарів не звертаються. Лікувати цю інфекцію досить складно, легше попередити.
Основні правила - мити руки перед їжею, кип'ятити воду, обливати кип'ятком овочі й фрукти — залишаються актуальними. При сексуальних контактах користуватися презервативами. Найнадійніший захист від гепатиту В — вакцинація.
Туберкульоз (сухоти) — це різноманітне за своїми проявами інфекційне захворювання. У світі щорічно захворює на туберкульоз не менше 8 млн. чоловік і помирає близько 2 млн. За прогнозами ВООЗ, кількість хворих у найближчі часи може вирости до 90 мільйонів, 30 млн. з них можуть померти ще в цьому десятиріччі. Тому з 1993 року ВООЗ оголосив цю хворобу «глобальною небезпекою для людства».
Туберкульозна паличка (паличка Коха) може викликати ураження не лише органів дихання (легень, бронхів, гортані), а й кишечника, сечостатевих органів, наднирників, шкіри, кісток, суглобів, головного мозку тощо, але здебільшого (80 — 90%) спостерігається ураження легень. Основне джерело розповсюдження інфекції — хворий на туберкульоз, який виділяє мокроту з бактеріями. Зараження відбувається, коли здорова людина вдихає дрібні крапельки рідкої або частки висохлої мокроти хворого на туберкульоз. Палички Коха можуть потрапити і через ушкоджену шкіру або слизову оболонку носа чи рота, а також при вживанні в їжу молока, м'яса від хворої на туберкульоз худоби.
Прояви хвороби залежать від стану організму, характеру та ступеня ушкодження окремих органів і систем. Загальними ознаками для всіх форм хвороби є: підвищення температури, потовиділення ночами, погіршення сну та апетиту, втрата ваги, дратівливість, зниження працездатності. При туберкульозі легень також спостерігається кашель, сухий або з виділенням мокроти, може виникнути легенева кровотеча.
Попередження захворювання туберкульозу є насамперед щеплення. Слід пам'ятати, що туберкульоз — це хвороба бідноти, отже, незахищених верств населення: робітників, студентів, мігрантів, безробітних, осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі.
В Україні за останні 10 років захворювання на туберкульоз збільшилося у 1,8 разів, а смертність — у 2,7 разів. У 1995 році в Україні офіційно було оголошено епідемію туберкульозу.
Харчові захворювання. Харчові захворювання мікробного походження поділяються на харчові інфекції і харчові отруєння (інтоксикації).
Кишковий тракт — це природне місце існування для багатьох видів бактерій, і більшість з них при звичайних умовах нешкідлива. Однак багато мешканців кишечника — небезпечні патогенні мікроорганізми, до них належать збудники черевного тифу, паратифу, дизентерії, холери і сальмонельозів. Деякі з цих та інші захворювання, які передаються кишковим шляхом, розглянемо детальніше.
Харчові інфекції. Харчові інфекції виникають при активному розмноженні та утворенні токсинів збудників в організмі. Ці заразні захворювання передаються від однієї людини до іншої через харчові продукти, вод
Харчові інфекції заразні та дуже небезпечні через те, що більшість продуктів харчування, з якими вони можуть розповсюджуватись, люди вживають кожного дня.
Харчові отруєння (ботулізм, отруєння, викликані стафілококами). Збудники харчових отруєнь, на відміну від збудників харчових інфекцій, здатні жити та розмножуватись на продуктах. При цьому харчові продукти стають отруйними внаслідок накопичення в них токсинів. Особливістю харчових отруєнь є досить швидкий прояв ознак хвороби. Через 2—24 години після вживання їжі можуть виникнути блювота, різкі болі в ділянці живота, головний біль і загальна слабкість, пронос, а в окремих випадках і більш важкі симптоми з наслідками.
Найбільш небезпечними харчовими отруєннями є ботулізм та отруєння, які викликають стафілококи.
Харчові токсикоінфекції. Ця група захворювань займає проміжне положення між харчовими інфекціями та харчовими отруєннями. Проходять вони подібно до отруєнь, як гострі шлунково-кишкові захворювання, а також вони заразні. Пояснюється це здатністю збудників розмножуватись як в продуктах харчування, так і в організмі людини.
Викликаються токсикоінфекції різними бактеріями, але найчастіше сальмонелами. Харчові токсикоінфекції, які викликаються сальмонелами, називаються сальмонельозами. Серед харчових бактеріальних отруєнь вони займають перше місце.
Природним джерелом патогенних сальмонел є тварини: худоба, свині, коні, собаки та різні гризуни.
Захворювання, які передаються статевим шляхом. Згідно з міжнародною класифікацією ВООЗ на сьогодні нараховується близько 30 захворювань, які передаються статевим шляхом. У цю категорію входять декілька груп, наприклад:
— хвороби, які викликають віруси, — генітальний герпес, СНІД, вірусні генітальні бородавки та інші;
— паразитарні — короста та інші. Оптимальні умови для передачі створюються при статевих контактах;
— бактеріальні — сифіліс, гонорея, а також різноманітні уретрити, бактеріальний вагіноз;
— грибкові — кандідоз на статевих органах та інші. Можуть виникати і без зараження, а як наслідок антибіотикотерапії, але передаються й статевим шляхом.
Найбільш розповсюджені: СНІД, сифіліс, гонорея.
СНІД — синдром набутого імунодефіциту, одна з найнебезпечніших хвороб сучасної цивілізації.
СНІД — трагедія людства, з нею ми увійшли в XXI століття, глобальна смертельна інфекція, яку людство досі не може подолати. СНІД викликається вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Характерні ознаки: через декілька тижнів після зараження гостре, схоже на грип захворювання проходить. Потім настає прихований період (у середньому близько 6 років). Початок хвороби супроводжується втратою ваги, нічним потом, приступами лихоманки. У подальшому розвивається імунодефіцитний стан (ІДС).
ІДС пов'язаний з ураженням імунної системи, внаслідок якого людина стає беззахисною перед мікроорганізмами і вірусами, які звичайно не здатні викликати захворювання у здорових людей. Різко послаблюється здатність організму знищувати ракові клітини. ІДС іноді супроводжується виникненням запалення легень або саркомою шкіри.
Шляхи передачі ВІЛ інфекції:
— при статевому контакті з інфікованою людиною;
— під час переливання крові хворого ВІЛ-донора та під час пересаджування органів та тканин;
— при неодноразовому використанні голок та шприців наркоманами, нанесенні татуювання;
— при пошкодженні шкірних покровів, слизових оболонок медичним інструментом, забрудненим ВІЛ, при контакті з інфікованими ВІЛ тканинами чи органами;
— від інфікованої матері - плоду під час вагітності чи при годуванні грудним молоком.
Хвороба не передається: через рукостискання; через поцілунок; через їжу; через предмети домашнього вжитку; при купанні в басейні, душі; через спортивні предмети; через укуси комах; під час догляду за хворими.
Відкриття ВІЛ належить французькому вченому професорові Люку Монтаньє (1983) та американському професорові Роберту Галло(1984).
СНІД — це проблема двох видів: наукова — зумовлена властивостями вірусу, і соціальна — пов'язана з умовами життя, станом моралі, способом життя, реакцією населення на СНІД.
Засоби захисту: широке застосування імунодіагностики, шприців одноразового використання, перевірка крові донорів на наявність у ній ВІЛ, проведення спеціальних інструктажів медичного персоналу і санітарно-гігієнічна освіта населення, здоровий спосіб життя.
Методи лікування СНІДу складні. Оскільки ВІЛ має велику мінливість, тому вакцина, яку зазвичай використовують при лікуванні захворювання, може бути ефективною проти одного вірусу, але не є ефективною проти іншого. Нині вчені всього світу ведуть інтенсивні пошуки ефективних методів лікування СНІДу.
Сифіліс — це хвороба всього організму, перші прояви якої найчастіше бувають на статевих органах. Людина заражається сифілісом від хворого. Зараження, як правило, відбувається статевим шляхом, дуже рідко можливе зараження через поцілунки, а також через предмети домашнього вжитку (ложки, склянки, цигарки тощо).
Збудник сифілісу — бліда трепонема, яка не стійка в зовнішньому середовищі. Висока температура, різні дезінфікуючі засоби згубно діють на трепонему. Вона дуже швидко гине при висиханні. Проте в організмі людини трепонема досить стійка.
ВИСНОВКИ
У наш час практично будь-який катастрофічний процес (забруднення, селі, зсуви, пилові бурі та інші явища) має комбінований характер: техногенний вплив сполучається з природними явищами.
Порівнюючи природні та техногенні небезпеки, необхідно відзначити важливу обставину. Природні стихійні явища — це відхилення від звичайних природних процесів. Вони можуть порушити діяльність локальних або регіональних екосистем. Природне середовище в цілому, наприклад, у масштабі всієї біосфери, може впоратися з наслідками природних стихій за рахунок саморегулювання за досить невеликий термін. Але для людини вони становлять небезпеку, через те що загрожують здоров'ю та призводять до економічних збитків.
До природно-соціальних небезпек належать: епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СШД, наркоманія та ін., тобто ті захворювання, які викликані патогенними мікроорганізмами і розповсюджуються у вигляді епідемій, епізоотій, а також захворювання, які проявляються внаслідок відповідних соціальних умов, так звані соціальні хвороби.
Алкоголізм — страшна хвороба, яка за розповсюдженням по Землі займає третє місце після серцево-судинних та ракових захворювань.
Тютюнопаління — найбільш розповсюджена шкідлива звичка, яка призводить до серйозних порушень здоров'я людини. За оцінками ВООЗ, близько третини дорослого населення світу палять (серед них 200 мільйонів — жінки).
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Алкоголь і наркотики в Україні: 2000 рік / За ред. А. М. Вієвського. — К.: Наук. -метод, та клініко-реабілітац. центр з проблем хімічних залежностей МОЗ України
2. Безпека життєдіяльності /За ред. Я. 1. Бедрія. — Львів, 2000
3. Величковский Б. Т., Кирпичєв В. Й., Суравегшіа Й. Т. Здоровье человека и окружающая среда. — М.: Новая шк., 1997.
4. Волович В. Г. Человек в зкстремальных условиях природной среды. — М.: Мысль, 1983.
5. Гайченко В.А., Коваль Г.М. Основи безпеки життєдіяльності людини, Київ, 2003