М
іністерство освіти та науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра охорони здоров’я та безпеки життєдіяльності
Реферат
На тему:
«Поняття безпеки, небезпеки, ризику та причини травмування людини
»
Виконала:
Студентка 1-го курсу
Руда Н.О.
Перевірив:
Рівне – 2006р.
Безпека життєдіяльності - це галузь наукових знань, що охоплюєтеорію та практику захисту людини від небезпечних та шкідливих чинників в будь-якій сфері людської діяльності.
Безпека життєдіяльності спрямована на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу на організм, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища проживання від небезпек. Ця галузь науки адсорбує різні аспекти психології, фізіології, охорони праці, промислової гігієни та інші знання без яких неможливо створити оптимальні умови функціонування технічних, природних та побутових систем. Безпека життєдіяльності не тільки інтегрує певну частину наукових знань інших дисциплін, але й розкриває і формує власні закони і вимоги, а також розробляє і реалізує відповідні засоби та заходи щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини.
Людина, як особистість має цінність не тільки, як робоча сила, яку необхідно охороняти в процесі предметної діяльності Вона як суб'єкт діяльності зберігає свою цінність незалежно від того, де знаходиться і які функції виконує (займається побутовими справами, спортом чи відпочиває).
Сукупність всіх функція, які виконує людина утворює таке поняття як діяльність. Тільки діяльність відрізняє людину від усіх інших живих істот. Діяльністю займаються всі вікові категорії суспільства. Тому безпека життєдіяльності має пряме відношення та безпосередній стосунок до всіх вікових категорій населення країни. Тому в наш час навчання з питань безпеки життєдіяльності має наскрізний характер і охоплює дошкільну, шкільну, професійно-технічну та вищу школу.
Ця дисципліна ставить собі за мету навчити людину розпізнавати і оцінювати небезпеки, визначати шляхи надійного захисту від них, вміти надавати допомогу в разі потреби, а також оперативко ліквідувати негативні наслідки їх прояву.
В структурному відношенні цей курс складає:
1.Теоретичні основи безпеки життєдіяльності.
2.Природні основи безпеки життєдіяльності
3.Безпеку життєдіяльності в умовах проживання.
4.Безпеку життєдіяльності в умовах виробництва
5.Безпеку життєдіяльностів умовах надзвичайних ситуацій.
В сучасних умовах постійно зростає роль людини, як об'єкта захисту, як фактора небезпеки, тому при формуванні основ безпеки і культури виробництва велике значення має знання окремих психічних якостей та властивостей особистості. Тому метод навчання треба здійснювати шляхом психологічної підготовки майбутніх фахівців до практичної роботи і адекватних дій в умовах екстремальної ситуації. Для цього необхідно виховувати такі вольові властивості як сміливість, рішучість, ініціативність, стійкість в процесі проведення занять з розслідування помилокконкретних надзвичайних ситуацій, які призвели до негативних дій, внаслідок зниження психофізичної надійності людини та її неадекватних реакцій на небезпеку, що сталася.
Завдання курсу полягає в тому, щоб сформувати психологічну готовність людини до адекватних дій в разі виникнення надзвичайної ситуації. У практичному відношенні психологічна готовність - це підготовка майбутніх фахівців до практичної діяльності де є реальна можливість зустрічі з небезпеками техногенного середовища.
Теорію предметної діяльності розробили психологи Л.С.Виготський, А.И. Леонтьев, психофізіологи М.А. Берштейн, П.К. Анохін та ін. Діяльність - це форма активного відношення людини до навколишнього природного середовища, яке вона цілеспрямовано перетворює, це процес створення людиною умов для свого існування та розвитку. В цей процес включається природне і соціальне середовище відповідно до індивідуальних потреб людини. Діяльність включає людину в складну систему відносин, зв'язків та умов навколишнього середовища.
Згідно з законами фізики в будь-яких системах чи середовищах існують прямі та зворотні зв'язка Тому діяльність необхідно розглядати не як односторонню дію людини на навколишнє середовище, а як складну взаємодію їх в часі та просторі, що має зворотний зв'язок та вплив на життєдіяльність.
Життєдіяльність - це складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини та дозволяє зберігати їй здоров'я і працездатність.
Людина як соціальний об'єкт має таку властивість, як адаптація. Адаптація людини має відповідну межу та тривалість. Якщо негативний вплив засобів або предметів праці чи чинників навколишнього середовища перевищує адаптаційну межу можуть виникати ушкодження організму людини.
Матеріальні чинники предметної діяльності або оточуючого середовища можуть мати по відношенню до людини різноманітну дію, бути байдужими, призводити до безтравматичних подій або легких травм чи спричинити фатальні наслідки.
За характером несприятливої дії на організм людний ці чинники називаються шкідливими або небезпечними. Вони можуть бути явними, коли їх небезпека очевидна і для захисту від них необхідно вжити відповідних заходів, та потенційними коли загроза може статися внаслідок помилкових дій людини.
Ушкодження організму людини може статися внаслідок безпосередньої дії наявних шкідливих чи небезпечних чинників у середовищах де перебуває людина.
Шкідливий чинник - це чинник дія якого у відповіднихумовах може спричинити захворювання або зниження працездатності. При цьому зниження працездатності буде зберігатися після відпочинку чи перерви в активній діяльності.
Небезпечний чинник - це чинник дія якого у відповідних умовах призводить до травматичного ушкодження тканин організму або порушення його функцій.
Матеріальними носіями небезпечних та шкідливих чинників є об'єкти, що формують діяльність людини, або знаряддя праці, технологічні процеси чи природно-кліматичне середовище - флора, фауна, людина.
Певними ознаками небезпечних та шкідливих чинників є їх безпосередня негативна дія на організм людини, труднощі для нормальної життєдіяльності або перевищення межі експлуатаційної надійності технічних систем (споруд, машин), що може призвести до аварії та безпосередньої загрози життю людини. Наявність однієї з цих ознак вже дає підставу для віднесення їх до складу умов які можуть становити небезпеку для людини.
Небезпека - це центральне поняття курсу "Безпека життєдіяльності". Небезпеку зберігають всі системи, що мають енергію, хімічно або біологічно активні компоненти, а також характеристики, що не відповідають умовам життєдіяльності людини.
Небезпека - це явище або вплив на людину несприятливих чи навіть несумісних з життям чинників.
Діяльність людини має багатогранні форми і де б вона не проявлялась а тій чи іншій мірі може супроводжуватися небезпекою, яка реалізувавшись у подію призведе до негативних наслідків. Тому є всі підстави стверджувати, що будь-яка діяльність може бути потенційно небезпечною.
Потенційна небезпека - це небезпека, що має прихований веявши характер і проявляється а умовах, які важко передбачити.
Згідно з офіційним стандартом шкідливі та небезпечні чинники класифікуються на такі категорії: фізичні хімічні, біологічні та психофізіологічні.
За походженням небезпеки бувають: природні, техногенні, антропогенні, екологічні та змішані. За локалізацією небезпеки бувають: пов'язані з літосферою, гідросферою, атмосферою та космосом. За сферою прояву небезпеки бувають: побутові, виробничі, транспортні, спортивні, військові та ін.
Ситуацію, в якій склалася велика імовірність виникненні нещасного випадку прийнято називати небезпечною або аварійною. А шли загинула людина катастрофічною.
Аварія (від італ. avaria, від арабського "авар") - це раптовий вихід з ладу машин, обладнання, транспортних засобів, руйнування, нещасний випадок або велика невдача.
Катастрофа (з грецької) - переворот, знищення, загибель, раптове лихо, дія якого може продовжуватися у напрямку визначеному небезпечною ситуацією.
Небезпечна ситуація - це умова при якій небезпека може реалізуватись в небажану подію.
Основною ознакою небезпечної ситуації є висока загроза життєдіяльності. Небезпечна ситуація не завжди реалізується в подію. Бувають випадки коли небезпечна ситуація існувала, загрожувала виникненню небезпечної події, але з тих чи інших причин поділ не сталася. У таких випадках говорять, що це була передумова до виникнення нещасних випадків або інших подій.
Безпека життєдіяльності оперує ще терміном - екстремальна ситуація, в якій людина може опинитися на виробництві, вулиці, в побуті або під час відпочинку.
Екстремальною називається ситуація коли у людини психофізіологічні навантаження досягнуть такої межі, при якій вона може втратити здатність раціонально мислити, чи адекватно діяти відповідно до обставин, що склалися.
Резюмуючи вище сказане можна зробити визначення терміну – безпека життєдіяльності.
Безпека життєдіяльності - це стан оточуючого людину середовища, в якому виключається можливість ушкодження організму в процесі різноманітних видів та способів предметної діяльності.
При розробці профілактичних та оперативних заходів, які мають за мету забезпечення безпеки життєдіяльності необхідна повна інформація та характеристика небезпек для конкретних умов та сфер діяльності. Така інформація і характеристика небезпек отримала назву номенклатура та ідентифікація.
Номенклатура небезпек - це перелік назв, термінів, систематизованих за відповідними ознаками.
Ідентифікація небезпек - це процес виявлення та встановлення кількісних, часових та просторових характеристик
Загальна номенклатура небезпек систематизована за відповідними ознаками у алфавітному порядку. При розслідуванні конкретних ситуацій складається номенклатура небезпек для окремих виробництв, дільниць, технологічних процесів, робочих місць і т. ін. В процесі ідентифікації небезпек виявляється імовірність їх прояву, просторова локалізація, можливі матеріальні збитки та інші параметри, необхідні для вирішення конкретних питань.
В процесі розслідування конкретних ситуацій з'ясовують обставини внаслідок яких потенційна небезпека реалізувалася в небажану подію, та саме який компонент діяльності став джерелом ушкодження.
Небезпека явна чи прихована має певні зовнішні просторові області прояву. Такі області називають небезпечними зонами, що можуть бути постійними, тимчасовими або випадковими.
Однією з умов реалізації небезпеки в небажану подію є перебування людини в межах небезпечної зони. Однак, якщо в такій зоні буде відповідна організація праці, людина буде діяти згідно з правилами та нормами, а технічні, системи будуть працювати справно негативних наслідків не повинно бути. Інша справа колії порушуються правила та норми безпеки, коли проявляються організаційні чи технічні упущення. Тому в основі розслідування будь-якої події повинен знаходитися пошук небезпек, та з'ясовуватися причини небажаних наслідків.
Отже основними характеристиками подій (надзвичайних ситуацій, аварій, катастроф і т. ін.) є: небезпека - причини - небажані наслідки. Наприклад, машина (небезпека) - несправні гальма (причина) - зіткнення (небажані наслідки). Потенційна небезпека може перерости в небажану подію внаслідок не однієї причини, а декількох причин, тому небажана подія, як правило, є явищем багатопричинним.
Причини - це сукупність обставин та умов при яких потенційна небезпека реалізувалася в небажану подію. Одна і та ж небезпека, може реалізуватися в небажану подію через різноманітні причини і мати різноманітні наслідки. Це може бути руйнування будівель та споруд, машин та обладнання або завдана шкода навколишньому середовищу.
За характером завданих людиніушкоджень наслідки можуть бути незначними без втрати працездатності або з деякою втратою працездатності, коди людина відновлює своє здоров'я після лікування, або такими, що пов'язані з переходом потерпілого на тимчасову чи постійну інвалідність, або фатальними. Наслідки подій можуть бути індивідуальними, коли постраждала одна людина або груповими - коли постраждало двоє і більше.
Небезпека яка реалізувалася в небажану подію, має з однієї сторони соціальні та економічні наслідки, з іншої психофізіологічні та моральні.
Соціальні наслідки - це погіршання здоров'я населення та зниження рівня працездатності, це поява негативного відношення до професійної діяльності, це погіршення соціально - психологічних відносин в колективі.
Економічні наслідки обчислюються матеріальними витратами необхідними для ліквідації проявів небезпеки і компенсацією за шкоду заподіяну здоров'ю людини.
Психофізіологічні наслідки порівнюють з тією кількістю часу (в л/д), який необхідно для повного відновлення здоров'я, ушкодженого внаслідок небезпеки.
Моральні наслідки - нічим не вимірюються так як відновити чи компенсувати їх неможливо, особливо при інвалідному чи смертельному вішалку.
При розслідуванні причин та обставин небажаної події, як правило, аналізують технічні та організаційні упущення і майже не звертають увагу на психологічні причини та поведінку людини, хоча відомо, що понад 60% небезпек реалізується в подію внаслідок людського чинника.
Обставини, які спонукають людину до реалізації небезпеки у подію часто ґрунтуються на психологічних причинах. Порушення можуть
Враховуючи ці положення а психологічній класифікації причин реалізації небезпек в подію можна видалити три групи: мотиваційну, орієнтовну та виконавчу.
Порушення мотиваційної частини діяння - це небажання людини виконувати відповідні дії чи операції. Це порушення може бути постійним (недооцінка небезпеки, ризик, невиконання вимог безпеки) та тимчасовим (депресія, алкоголь і ін.).
Порушення орієнтовної частини діяння - це незнання правил та норм безпеки, а також способів виконання предметної діяльності, які вимагаються цими правилами.
Порушення виконавчої частини діяння настає тоді, коли правила та норми безпеки не виконуються внаслідок невідповідності психічних та фізичних можливостей людини Така невідповідність, як і у випадку з мотиваційними порушеннями може бути постійною (зріст не відповідає габаритам обладнання, погана увага і ін.) та тимчасовою (перевтома, стрес, порушення пам'яті і ін.).
Визначення тієї чи іншої психологічної причини діяння людини має велике значення для безпеки життєдіяльності Практична цінність цієї класифікації полягає в тому, що вона становить реальну можливість протиставити кожній групі причин неправильного діяння групу профілактичних заходів. Якщо причина порушень знаходиться в мотиваційній частині - необхідна пропаганда, виховні заходи впливу, якщо в орієнтовній - навчання та отримання відповідних навичок, якщо у виконавчій - профвідбір, медичне обстеження.
Такий поділ причин небажаних подій носить умовний характер. Адже предметна діяльність - процес s якому тісно переплітаються чинники зовнішнього середовища і особисті якості людини, тому причини реалізації небезпеки в небажану подію можуть бути як об'єктивними так і суб'єктивними і система "людина -середовище" при розслідуванні повинна розглядатися як одна цілісна система. Такий підхід дасть змогу комплексно вирішувати необхідні профілактичні заходи.
Суспільство сприймає ризик та небезпеку суто індивідуально і суб'єктивно. Людина дуже по різному сприймає події які трапляються рідко. але супроводжуються великою кількістю жертв. Щоденно на виробництві гине 5—7 чоловік, а цілому від різноманітній небезпек втрачають життя десятки людей. Однак ці дані менше вражають людину ніж ті коли вона почує, що з одній катастрофі загинуло одночасно 15-20 чоловік.
Небезпека в будь-якій сфері діяльності має кількісну характеристику та залежність від багатьох чинників, які постійно змінюються вчасі. Одним з найбільш характерних проявів небезпеки є ризик. Ризик дії чи ризик без дії в тій чи іншій формі є наявним в 90% причин аварій та травм на виробництві.
У вересні 1990 року в м. Кельні відбувся Перший Всесвітній конгрес з питань безпеки життєдіяльності Він проходив під гаслом "Життя у безпеці". Спеціалісти з різних країн світу в своїх повідомленнях та доповідях частіше всього оперували такими поняттями як "ризик". У спілкуванні між людьми можна часто почути такі вислови як "ризик - благородна справа" або "боягузи не ризикують".
В процесі діяльності незалежно від складності завдання можна виділити декілька загальних рис:
- кожне завдання, що вимагає вирішення має набір альтернатив, з
- яких особа, що приймає рішення повинна зробити обґрунтований вибір
- прийняти той чи інший варіант дій;
- кожний варіант дій має відповідні наслідки для особи, яка приймає
- рішення;
-кожний наслідок має для цієї особи відповідну цінність чи вигоду.
При прийнятті рішень, пов'язаних з ризиком, поряд з об'єктивними умовами обставин важливе значення мають індивідуальні риси тієї особи, яка йде на ризик, її особисті характеристики та здібності.
В довіднику С. Ожегова ризик пояснюється як "можлива небезпека" або як "вчинок у надії на щасливий вихід". Таке трактування дає можливість розцінювати "ризик" як вчинок, який здійснюється а умовах невизначеності. Невизначеність в цьому випадку може мати дві категорії:
1.Людина ризикує, щоб досягти бажаної мети.
2.Людина ризикує, щоб уникнути фізичної небезпеки.
Отже, ризик може виступати в різних якостях:
1.Ризик як небезпечна умова ( небезпеки системи, середовища).
2.Ризик як вчинок (небезпечна дія людини як елемента системи).
Прикладом цього може бути робота монтажника - висотника. Маючи всі засоби захисту ця діяльність відноситься до категорії небезпечних робіт, тому, що її виконання носить елементи ризику. Це буде ризик як небезпечна умова.
Прикладом ризику як вчинку може бути те, що монтажник навмисно порушує правила безпеки; працює без засобів захисту в надії, на те що все минеться. Існує визначення, що небезпека - це обставини негативного характеру, які можуть реалізуватися в небажану подію, а ризик - статистична частота ймовірності їх виникнення, це кількісна характеристика небезпек.
Ризик визначається як відношення тих чи інших небажаних наслідків за одиницю часу до можливого числа полін.
Таким чином, поняття про ризик включає а себе комбінацію двох компонентів: наслідки небажаних подій до частоти виникнення цих подій.
Ризик буває індивідуальний та соціальний. Індивідуальний ризик - це відповідна небезпека для окремого індивіду. Соціальний ризик - це ризик для групи людей.
В структурі предметної діяльності ризик може виконувати різноманітні психологічні функції Він може бути метою діяльності людини. Це такий ризик коли людина хоче створити про себе бажану думку або показати іншим, що вона не боїться фізичної небезпеки. Ризик може виступати в ролі мотиву. Це трапляється тоді коли людина без особливої необхідності вибирає небезпечний спосіб діяльності. Ризикує заради того, щоб отримати гострі відчуття, задоволення від ризику.
Існують різні прояви ризикових дій: навмисні, мотивовані і немотивовані, реальні та уявні. Психолога вважають, що в тій чи іншій мірі потреба до ризику - є у кожної людини. Навіть робиться спроба пояснити це з фізіологічної точки зору. Є думка про те, що в організмі людини є особливий фізіологічний апарат, який формує емоції задоволення і страждання. Цей апарат має систему підвищення задоволення та систему мінімізації страждання.
Коли виникає небезпечна ситуація вважається, що власне друга система є джерелом отримання позитивних емоцій (покалічили трохи, могло бути гірше). Психологи вважають, що коли система тривалий час була бездіяльною, тоді у людини виникає потреба до небезпеки, щоб дати вихід енергії, яка накопичилась в другій системі, що призведе до позитивних емоція. насолоди за рахунок "лоскотання нервів".
В трактовці поняття про ризик існує два принципово різних підходи: європейський та американський.
Європейський підхід трактує ризик як чинник фізичної небезпеки - як приваблюючий спосіб виконання праці з наявністю фізичної небезпеки. Цей підхід використовується при вивченні питань безпеки праці
Американський підхід трактує ризик як азартний процес, коли людина вибирає більш складний шлях для досягнення мети, замість більш гарантованого та безпечного. Цей підхід використовується для оцінки поведінки людини в умовах невизначеності, коли існують різні шанси на успіх чи невдачу які залежать від випадкового чи альтернативного вибору.
Обидва підходи в трактовці ризику страждають односторонністю: перший не враховує момент досягнення мети, другий - момент небезпеки.
Тільки єдність цих походів може зробити ризик особливим видом поведінки.
Необхідно враховувати те, що метою діяльності є не тільки факт отримання бажаних результатів, але і досягнення їх без шкоди для здоров'я та життя людини. В небезпечних ситуаціях важливою якістю людини є стратегія її поведінки Поведінка людини в цих умовах має більше значення ніж схильність людини до самозбереження, що проявляється в умовах фізичної небезпеки.
Ризикова поведінка може бути виправданою тоді коли вона спрямована на досягнення суспільно значимої мети, а у всіх інших випадках є не припустимою. Неприпустимий ризик - це бажання отримати насолоду від переживання небезпеки, або задовольнити
Характерною рисою осіб здатних до такого ризику є перебільшення своїх можливостей.
Для характеристики ступеня та рівня ризику існує таке поняття як "маргіналій впевненості" - це запас безпеки та впевненості у своїх діях, коди людина здійснює вибір в умовах небезпеки.
Цей показник є чисто суб'єктивний, він формується у людини на базі уяви про діючу небезпеку та життєвий досвід. Наприклад, коли людина тримає в руках предмет, тоді надлишкова сила руки порівняно з вагою цього предмету буде запасом, який називають "маргінадієм впевненості".
До чинників ризику якими може супроводжуватися предметна, діяльність можна віднести:
1. Відсутність відповідних засобів праці (інструментів, відповідного устаткування і т. ін.)
2. Недостатню надійність технічних систем (інструменти, обладнання непридатні або знаходяться у неробочому стані).
3. Недоліки у проектуванні споруд, будівель, робочих місць, технологічних процесів.
4. Відсутність засобів захисту.
5. Особисті якості людини.
Небезпечні ситуації частіше всього виникають тоді коли не виявлені чинники ризику, не проаналізовані причини ризикованої поведінки робітників. Поведінка людини в небезпечній ситуації залежить від об'єктивних умова ситуації та адекватного відображення цих умов у її свідомості.
Ступінь адекватності відображення людиною небезпечних ситуацій залежить від її особистих якостей, від характеру нервової системи, від недооцінки або переоцінки існуючої небезпеки.
Особисті властивості людини, соціальні та виробничі умови формують свідоме порушення вимог безпеки та причини ризикової поведінки людини. Сюди можна віднести:
І. Економію сил - де потреба зберегти енергетичні ресурси організму. З цієї причини людина не користується засобами захисту, пропускає деякі операції, що не впливають на кінцевий результат або зибирає більш небезпечні пози чи рухи.
2. Економію часу - це прагнення виконати завдання так. щоб
3. скоріше піти додому. За рахунок збільшення темпів роботи, чи
4. пропусків окремих операцій і т. ін.
5. Адаптацію до небезпек - це здатність людини привикати до
6. засобів і предметів праці і недооцінювати небезпеку або
7. втрачати пильність.
4. Самоствердження в очах колективу — це бажання сподобатися ризиковими діями при "ходінні по лезу ножа". Самоствердження у власних очах та переоцінка своїх можливостей.
5. Дотримування групових норм трудового колективу де порушуються вимоги безпеки. Людина яка дотримується норм безпеки в такому колективі буде "білою вороною".
6. Орієнтацію на ідеали. Відомо, що ідеалами можуть бути порушники вимог безпеки. При відсутності досвіду людина наслідує свій ідеал і сама стає порушником правил.
7. Схильність до ризику та звичку працювати з порушеннями, що може стати причиною реалізації небезпеки а небажану подію.
9. Стресовий стан під впливом якого людина погано володіє собою, і в складних обставинах порою здійснює серйозні помилки.
Причини порушень правил безпеки за своєю сутністю фактично спрямовані на пошук найбільш легких шляхів для здійснення діяльності та задоволення своїх потреб.
Крім цих суб'єктивних причин існують; об'єктивні чинники виробничих обставин які створюють умови для небезпечних дій. Сюди можна віднести: відсутність належного контролю за дотриманням норм безпеки; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки обладнання та засобів захисту, що дають можливість виконувати роботу небезпечними методами.
З метою запобігання порушень правил безпеки предметну діяльність слід організувати так, щоб у людини не було можливості вибору між небезпечним і безпечним способом її виконання. Профілактичні заходи стосовно попередження ризикової поведінки та порушення правил безпеки повинні включати два головних напрямки. Перший напрямок - це технічні та організаційні заходи, спрямовані на вдосконалення виробничого процесу, технологічного обладнання та. виключення будь-якого вибору двояким чином виконувати роботу (з дотриманням чи порушенням правил безпеки). Другий - посилення виховної, пропагандистської та учбової роботи, спрямованої на формування у працюючих необхідної поведінки та почуття власної відповідальності за стан безпеки.
Література
1. Александровский Ю.А. и др. Психогенны в экстремальных условиях. - М.: Медицина, 1991
2. Безопасность жизнедеятельности.: Уч. пособие под ред. О.Н. Русака С-Пб., 1992
3. Волович В. Г. Человек в экстремальных условиях природной среды. - М.; Мысль, 1983
4. Васильев В.Н. Здоровье и стресс. Ы., 1991.
5. Котик М.А. Психология и безопасность. - Таллин: Валгус, 1971.
6. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини. Навч. посібник. К.,1999.
7. Назарук. Безпека життєдіяльності. Львів, видавництво "За вільну Україну"Л997.
8. Общая психология (под ред. А.В. Петровского).- М: просвещение, 1970
9. Піскун І.П. безпека життєдіяльності. - Суми, 1999.
10.Охорона праці (за ред. В.М. Ярошевської). - К.,1993.
11.Ярошевська В.М. Законодавство з безпеки життєдіяльності. Has. посібник. - Рівне, РДТУД996.
12.Ярошевська В.М-, Ярошевський М.М., Москальов І.В, Безпека життєдіяльності, -К.Д997.
13.Ярошевська В.М., Москальов І.В., Ярошевський М.М. Довідник з безпеки життєдіяльності. Нав. посібник - Рівне, РДТУД999.