РЕФЕРАТ
на тему:
“Походження птахів”
Походження птахів
. Усі особливості птахів, що відрізняють їх від плазунів, мають переважно характер, пристосувальний до польоту. Тому цілком природно вважати, що птахи виникли від плазунів. Походять птахи від стародавніх плазунів, задні кінцівки яких були побудовані так само, як і у птахів. "Перехідні" форми — археоптерикс (археорніс) — у вигляді викопних решток (відбитків) виявлені у верхньоюрських відкладах. Поряд з рисами, характерними для плазунів, вони мають ознаки будови птахів.
Пристосування птахів до життя в різних середовищах
. Птахи добре пристосувались до різноманітних умов існування: до життя в болотах, водного способу життя, у повітрі, лісах і кущах, на рівнинах чи скелях.
Для деяких птахів (стрижів, ластівок тощо) повітря є основним середовищем існування, оскільки вони живляться в повітрі різними літаючими комахами. Птахи, що добувають поживу в повітрі, є мешканцями обривів, скель і дерев. Ластівки і "стрижі, наприклад, вторинно пристосувались будувати свої гнізда в будівлях людини, які замінюють собою схили берегів і скель.
Птахи, що використовують повітря і як середовище пересування, і як середовище добування поживи, більшу частину доби проводять у польоті. Вони мають найдосконаліший літальний апарат. Дрібні та середні птахи (стрижі, ластівки, соколи) мають надзвичайно видовжене крило, загострене до вершини. Хвіст у них частіше глибоко вирізаний, або вилчастий. Ці птахи літають дуже швидко і можуть робити несподівані повороти. У більших птахів літальний апарат пристосований до ширяння. Наприклад, у морських форм (чайок, буревісників) крило відносно довге й вузьке, а у сухопутних (хижих птахів) воно ширше і коротше.
Птахи, що використовують як середовище існування й добування поживи воду, також мають відповідні пристосування, які розвивались у двох напрямках: пристосування крил і пристосування ніг. Одні птахи (буревісники) мають надзвичайно довгі крила і цілими днями ширяють над водою, хапаючи побачену здобич. Такі птахи можуть плавати на воді. Інші птахи (пінгвіни) для пересування у воді використовують крила, якими діють як веслами. Пір'я крил пінгвінів перетворилися на лускоподібні утвори, тому ці птахи зовсім не можуть літати.
У водяних птахів, які під час плавання й пірнання використовують ноги, в ході еволюції між пальцями з'явились плавальні перетинки. Винятком є водяна курочка, яка непогано плаває, а перетинок на ногах не має.
Нині в світі налічують понад 8500 видів птахів, їх поділяють на три надряди: Безкільові, Пінгвіни та Кільогруді.
До надряду Безкільові належать ряд Страусоподібні та ряд Ківіподібні. Птахи цих рядів втратили здатність літати. Крила у них недорозвинені (страуси) або зовсім втрачені (ківі). У зв'язку з цим у них немає кіля на груднині. Пір'я безкільових має борідки, які не зчеплені між собою. До безкільових належать найбільші тварини в світі птахів (африканський страус має 2,7 м заввишки і може важити до 90 кг). Живуть страуси родинами. Розмножуються на 2-4му році життя. Виводкові птахи. Живляться рослинною їжею і дрібними наземними тваринами. Є страусині ферми, на яких їх вирощують заради м'яса та яєць. Ківі — нічні з добре розвиненим нюхом птахи. Розмножуються на 3-5му році життя. Кладку яєць (кожне масою 450 грамів) висиджує самець. Живляться безхребетними, яких знаходять у підстилці та верхньому шарі грунту.
Надряд Пінгвіни
охоплює 18 видів птахів, які добре плавають, але не літають, їх поширення пов'язане з холодними океанічними течіями біля Антарктиди. Можуть пірнати на глибину до 130 метрів. На суходолі пінгвіни пересуваються поволі на задніх кінцівках. Кіль у них добре розвинений, оскільки вони використовують крила (своєрідні ласти) у воді так само, як інші птахи в повітрі. Пір'я коротке, утворює густий покрив. Яйця пінгвіни висиджують, тримаючи їх на своїх ногах. Турбуються про пташенят і самці, і самки. Живляться пінгвіни переважно рибою. Ведуть колоніальний спосіб життя.
Усі інші сучасні птахи належать до надряду Кільогруді птахи
.
Ряд Куроподібні
— типові виводкові птахи (близько 270 видів), поширені на всіх (крім Антарктиди) материках. До них належить свійська курка (найпоширеніший птах
Ряд Гусеподібні
(близько 150 видів) живуть біля водойм, здатні пірнати (між пальцями їхніх задніх кінцівок є шкіряста перетинка). Добре літають, але по суші пересуваються важко. Типові виводкові птахи. Оперення щільне і водонепроникне. Добре розвинена куприкова залоза. У більшості гусеподібних краї дзьоба вкриті поперечними виростами: ними птахи цідять воду або скубуть траву. У рибоїдних (крохалів) поперечні вирости перетворились на зубці для утримання здобичі. До цього ряду належать гуси, качки й лебеді.
Ряд Дятлоподібні
(близько 380 видів) — невеликі за розміром птахидереволази. На ногах мають чотири пальці, два з яких спрямовані вперед, а два — назад. Дзьоб у дятлів прямий, долотоподібний. За його допомогою птах добуває собі з під кори поживу та видовбує приміщення для гнізда — дупло. Здобич дятел витягує, приклеюючи її до тонкого, довгого та гнучкого язика. Сидячи на стовбурі, дятел спирається на нього і хвостом, який має короткі й тверді стернові пера. Дятли — нагніздні птахи. В Україні живе 10 видів, найпоширенішими з яких є великий строкатий дятел, крутиголовка, чорний дятел та ін. Сивий і зелений дятли живляться як на землі (розривають мурашники), так і на стовбурах дерев. Взимку дятли урізноманітнюють свій раціон насінням хвойних дерев, розбиваючи шишки в своєрідних "кузнях".
Представники ряду Соколоподібні мають загнутий короткий дзьоб і довгі загнуті кігті, що забезпечує їм хижий спосіб життя. Добре літають. Відомо близько 270 видів як великих (беркут, чорний гриф та ін.), так і дрібних (кібчик, боривітер тощо) соколоподібних. В Україні відомо 34 види. Усі вони нагніздні птахи і відкладають одне чи кілька яєць, перелітні. Багато видів соколоподібних потребують охорони і занесені до Червоної книги. Мають неабияке значення для охорони врожаїв від мишоподібних гризунів.
Ряд Совоподібні
. До цього ряду належать нічні хижі птахи. Вони мають великі очі, у більшості — бінокулярний зір. У них також добре розвинений слух. Як і в інших хижих, у сов гачкоподібно загнутий дзьоб та гострі кігті на ногах. Це нагніздні птахи. Пір'я у сов дуже м'яке, тому літають вони безшумно. В Україні живе близько 13 видів совоподібних. Найпоширенішими є сіра, вухата болотяна сови і сич. Найбільша сова в Україні — пугач — стала рідкістю і занесена до Червоної книги України. Сови — осілі або кочові птахи. Вони надзвичайно корисні і потребують охорони.
Ряд Лелекоподібні
об'єднує близько 110 видів дрібних і великих птахів, які мають довгу шию та довгі ноги. Цівка й нижня частина гомілки у них не оперені. Поширені лелеки скрізь (крім Арктики та Антарктиди), де є вологі місця. Живляться різними тваринами. В Україні налічують 12 видів — чаплі та лелеки. Чаплі частіше утворюють колонії. Лелеки ведуть поодинокий спосіб життя. Білий лелека селиться близько до осель людини. Чорний лелека гніздиться в лісах подалі від людини. Майже всі представники лелекоподібних — мігруючі птахи. Чорний лелека, жовта чапля занесені до Червоної книги України.
Ряд Журавлеподібні
— великі птахи з довгими ногами, шиєю та дзьобом (журавлі, пастушки). Поширені на болотах і в степах. Живляться рослинною та тваринною їжею. В Україні трапляються степовий і сірий журавлі, дрохва, стрепет (занесені до Червоної книги України). Нагніздні птахи.
Ряд Горобцеподібні
охоплює близько 5100 видів, що становить майже 2/3 загальної кількості птахів. Це птахи невеликих розмірів та різноманітної поведінки. Серед горобцеподібних є мігруючі (ластівки, солов'ї, вівчарики та ін.), кочові (синиці, сойки, деякі дрозди) та осілі (горобці, крук та ін.) птахи. Найбільший представник цього ряду, крук, важить близько 1,5 кг, маса найменших — кілька грамів. Живуть горобцеподібні в найрізноманітніших місцях. Більшість з них є комахоїдними, але є й такі, що живляться насінням, і всеїдні (сорокопуд). Усі горобцеподібні — нагніздні птахи. Гнізда свої будують у кущах, скелях, дуплах тощо. Саме серед горобцеподібних є представники співочих птахів (співають самці). Горобцеподібні відіграють важливу роль у природі та в житті людини. Комахоїдні види регулюють чисельність шкідників сільського господарства. Проте зерноїдні види можуть завдавати шкоди сільському господарству.