Комп’ютерна графіка

/>Якщо почато виконання будь-якої команди AutoCAD, контекстне меню містить опції поточної команди.

·Контекстне меню діалогового режиму
. Якщо відкрито діалогове вікно, склад команд контекстного меню визначається функціями конкретного вікна.

·Контекстне меню панелей інструментів
.
При клацанні правою клавішею миші на будь-якій панелі інструментів контекстне меню містить список панелей інструментів. Наявні на екрані панелі інструментів позначені.

Формування команд можливе із застосуванням діалогових вікон (рис. 1.9). Діалогові вікна позбавляють користувача необхідності тримати у пам’яті назву команд та їх опції. Діалогове вікно може бути активним (заголовок на синьому фоні) або неактивним (заголовок на сіромуфоні). Для активізації діалогового вікна необхідно клацнути мишею на місці креслення.

Щоб перемістити діалогове вікно, необхідно підвести курсор на синє поле, натиснути ліву клавішу миші та, не відпускаючи її, зсунути мишу у необхідному напрямку. Для закриття діалогового вікна передбачено кілька варіантів:

·клацнути на кнопці Закрити, яка розміщена у правому верхньому куті діалогового вікна;

·натиснути на клавіатурі клавішу<Esc>;

·клацнути на кнопціCancel (Відмова).

Панелі інструментів дозволяють запускати виконання команди AutoCAD простим клацанням миші на вибраній піктограмі – найбільш швидкий запуск команди. AutoCAD містить 24 панелі інструментів. При першому завантаженні системи на екрані є чотири панелі інструментів: Standard (стандартна), ObjectProperties (властивості об’єктів), Draw (Малювання), Modify (Редагування). За необхідності користувач може не тільки викликати на екран інші панелі інструментів, але і ховати їх, модифікувати, створювати нові або взагалі видаляти їх із системи.

Рисунок 1.15 – ВікноCustomize

Для того щоб викликати на екран панель інструментів, клацніть правою клавішею миші на будь-якій панелі та виберіть із контекстного меню, яке відкривається, ту, що вас цікавить. Панелі, які вже є на екрані, помічені маркером вибору. Для того щоб панель видалитиз екрана, необхідно клацнути поряд з її назвою у контекстному меню панелей інструментів.

Такий самий список панелей інструментів – діалогове вікно Customize (рис. 1.15) – відкривається по команді Toolbars (Панелі), яка знаходиться у підменюView (Вигляди). У відкритому списку сформувати набір необхідних панелей інструментів та натиснути кнопку Close (Закрити).

Для поліпшення роботи з командами у командному рядку до системи AutoCADвходять деякі засоби прискорення таких операцій, як повторення або відміна команди.Деякі команди можна використовувати під час виконання інших команд.

Найпростіший спосіб повторення щойно виконаної команди – натискання «Enter» у відповідьна пропозицію Command: (Команда) у командному рядку.Після цього в ній з’явиться попередня команда.

Якщо після закінчення виконання команди клацнути на екрані правою клавішею миші, то з’явиться контекстне меню, верхнім пунктом якого буде попередня команда.

Якщо якась команда буде виконуватися кілька разів підряд, необхідно ввести з клавіатури у командний рядок multiple (БАГАТО РАЗ). У відповідь на запрошення у командному рядку надрукувати назву команди. Тепер завершення команди буде автоматично запускати її повторення. Це буде відбуватися до того часу, поки не буде натиснута клавіша<Enter>.

Натискання на клавіатурі клавіші <Esc> дає можливість відмовитися від виконання команди на будь-якій стадії діалогу.

За необхідностіAutoCAD дає можливість відмінити результати вже виконаної команди. У розпорядженні AutoCAD дві команди – U(О) і UNDO (ВІДМІНИТИ). При клацанні на піктограмі UNDO (ВІДМІНИТИ) (рис. 1.16а)) стандартної панелі інструментів в дійсності виконується команда U(О), яка відміняє останню команду. Команда UNDO (ВІДМІНИТИ) дає можливість відмінити дію кількох останніх команд. Ця команда вводиться лише з клавіатури. У командному рядкувводиться число, яке відповідає кількості останніх команд, дію яких необхідно відмінити.

а) б)

Рисунок 1.16 – Піктограми команд UNDO та REDO

Команда
REDO (ПОВЕРНИ) повертає усі відміни, які були виконані командами U (О) и UNDO (ВІДМІНИ). Піктограма команди ПОВЕРНИ (рисунок 1.16б)) знаходиться на стандартній панелі інструментів. Команду ПОВЕРНИ необхідно вводити безпосередньо після виконання однієї з команд відміни.

Команда
OOPS (ОЙ) – це своєрідна модифікація команди ВІДМІНИ.Ця команда діє лише стосовно до останньої команди видалення, причому між командою OOPS та командою видалення може бути скільки завгодно проміжних команд.

Прозорими називають команди, які можна викликати під час виконання інших команд.У цьому випадку виконання «головної» команди буде продовжено після виконання прозорої команди. Більшість прозорих команд є командами управління режимами представлення креслення на екрані. Ознаками прозорої команди є апостроф перед назвою команди у командному рядку, а список опцій починається із подвійних кутових дужок. Прикладами прозорих команд є ZoomRealtime (Зумування у реальному часі) та PanRealtime (Панорамування у реальному часі), піктограми яких знаходяться на стандартній панелі інструментів (рис. 1.17).

Рисунок 1.17 – Піктограми прозорих команд

Користувач має можливість вносити різні зміни у стандартне настроювання AutoCAD для створення комфортних для себе умов праці.

Під створенням комфортних умов розуміють таке:

– перекомпонування панелей інструментів та виведення на екран нових, які необхідні користувачу (технологія роботи з панелями інструментів наведена у розділі 1.1.4);

– становлення необхідних параметрів допоміжних засобів креслення та режимів об’єктної прив’язки;

– зміна кольору екрана.

·Під допоміжними засобами креслення розуміють: SNAP (КРОК), GRID(СІТКА), режим ORTHO (ОРТО). Для встановлення числових значень КРОКУ та СІТКИ та включенняцих режимів та режиму ОРТО необхідно вибрати у системному меню AutoCAD ToolsÞDraftingSetting (СервісÞПараметри креслення). У відповідь AutoCAD відкриває діалогове вікноDraftingSettings (Параметрикреслення). У закладці SnapandGridвстановити необхідні значення кроку прив’язки та значення сітки по осях X та Y та встановити позначки у віконцях SnapOnіGridOn. Натиснути кнопку OK.

Рисунок 1.18 – Вікно DraftingSettings

Вікно DraftingSettings (Параметри креслення) також можна відкрити, якщо клацнути правою клавішею миші на кнопці Snap (або Grid) та у контекстному меню, яке відкривається, вибрати Settings (Параметри) (рис. 1.19).

Рисунок 1.19 – Контекстне меню

Режими Snap
, Grid
та Ortho
можна включити, натиснувши необхідну кнопку у рядку стану або натиснути клавішу F1.

Режими об’єктної прив’язки включаються клацанням на кнопціOSNAP
у рядку стану.

Запуск об’єктної прив’язки можна виконати кількома способами.

· Із панелі інструментів ObjectSnap (Об’єктна прив’язка), яку можна вивести на екран, вибрати необхідний режим об’єктної прив’язки (рис. 1.20).

Рисунок 1.20 – Панель інструментів ObjectSnap

· Із контекстного меню, яке виводиться на екран одночасним натисканням правої клавіші миші та клавіші Shift (рис. 1.21).

Рисунок 1.21 – Контекстне меню режимів об’єктної прив’язки

· У командному рядку надрукувати OSNAP. Після натискання на <ENTER> з’являється діалогове вікно DraftingSettings (рисунок 1.22) з включеною закладкою ObjectSnap, у якій можна вибрати необхідні режими об’єктної прив’язки.

Рисунок 1.22 – Закладка ObjectSnap діалогового вікна DraftingSettings

Клацанням правою кнопкою миші на кнопці OSNAP відкривається контекстне меню (рис. 1.19), у якому вибрати Settings. Відкривається діалогове вікно DraftingSettings (рис. 1.22), у якому необхідно активізувати закладку ObjectSnap та вибрати режими об’єктної прив’язки.

· Вибрати у системному меню ToolsÞDraftingSettings. Відкривається вікно, у якому необхідно активізувати вкладку ObjectSnap, встановити позначки біля вибраних режимів об’єктної прив’язки та натиснути кнопку OK (рис. 1.22).

·
Традиційно графічна зона екрана AutoCAD має чорний колір.
Іноді виникає необхідність змінити колір екрана. Така необхідність виникає, наприклад, при експортуванні креслення із AutoCAD у текстовий редакторMicrosoftWord. У цьому випадку колір екрана повинен бути білим. Для зміни кольору екрана необхідно вибрати у системному менюToolsÞOptions (Сервіс ÞПараметри).У діалоговому вікні, яке відкривається, вибрати вкладку Displayта натиснути кнопкуColors. Відкривається ще одне вікно, в якому в списку кольорів вибрати необхідний (наприклад, білий). Натиснути кнопку ApplyClose, а потім кнопку OK. На рисунку 1.21 наведене вікно Options.

Рисунок 1.21 – Закладка Display вікна Options

Настроювання параметрівкреслення – доволі трудомістка операція, тому її рекомендовано виконувати на стадії створення шаблону. Це дозволить надалі виконувати креслення із застосуванням шаблонів, що значно скорочує час на його створення.

У розпорядженні користувача системою AutoCAD 2006 є два майстри, які повинні значно полегшити настроювання параметрів креслення.При завантаженні програми AutoCAD можна вибрати режим запускуWizards (Мастер). Після цього можна вибрати один із варіантів: Швидка підготовка або Детальна підготовка.

Настроювання параметрів можна виконувати із застосуванням команд підменю Format (Формат) (рис. 1.24) системного меню AutoCAD 2006.

Рисунок 1.24 – Підменю Format

У цьому підменю зібрані команди, які дозволяють встановити межі креслення, шари креслення, одиниці вимірювання, текстові та розмірні стилі. Також є можливість завантажити необхідні типи ліній, кольори.

Робочі креслення у середовищі AutoCAD зручно створювати по шарах. За кожним шаром встановлюються певне ім’я, колір, тип та товщина лінії. Створення шару – один із найважливіших етапів настроювання параметрів креслення. Шари створюють заздалегідь та зберігають у шаблонах, тому вони будуть доступні після завантаження необхідного шаблону.

Для створення шару клацнути на піктограмі Layers (Шари) панелі інструментів ObjectProperties (Властивості об’єктів). AutoCAD відкриває діалогове вікно LayerPropertiesManager (Властивості шару) (рисунок 1.25). Це вікно можна відкрити, якщо вибрати із системного меню FormatÞLayer (Формат Þ Шари). Вікно LayerPropertiesManager (Властивості шару) дозволяє створювати нові шари, встановивши за кожним необхідний колір, тип та товщину лінії.

Можна змінювати властивості вже створених шарів. Крім цього, можна змінювати атрибути стану шару:

·On
/
Off
(Вкл / Викл.Шар можна виключити, якщо розміщені на ньому об’єкти заважають виконувати редагування.

·Thawed
/
Frozen
(Розморожений / Заморожений). Ця опція має таке саме призначення, що і опція On
/
Off
. Заморожування рекомендовано виконувати у тому випадку, коли планується його відключення на дуже довгий час.

·Unlocked
/
Locked
(Розблокування / Блокування.) Блокувати шар рекомендовано у тому випадку, коли існує небезпека непотрібної його зміни. Об’єкти на заблокованому шарі будуть видимі, але зміни на них неможливі.

·Plottable
/Not
Plottable
(Виводиться на плотер / Не виводиться на плотер). Встановити статус «Not
Plottable
» для шару, на якому є інформація, що не повинна фіксуватися на папері.

Для створення нового шару необхідно клацнути на кнопціNew (Новий). З’являється новий шар, якому AutoCAD за замовчуванням дає ім’я. Це ім’я буде виділено, тому можна надрукувати нове ім’я.

Щоб за один раз створити кілька нових шарів, необхідно клацнути на кнопці New необхідну кількість разів (рис. 1.25) – з’являється необхідна кількість шарів. Потім послідовно дається ім’я кожному шару та встановлюється необхідний тип лінії та її товщина.

Рисунок 1.25 – Вікно LayerPropertiesManager

Для зміни кольору необхідно підвести курсор до кольорового квадрата відповідного шару та клацнути мишею. У діалоговому вікні SelectColor (Вибір кольору), яке відкривається, вибрати потрібний колір та натиснути ОК. AutoCAD повертається до діалогового вікна LayerPropertiesManager.

Для зміни типу лінії, який встановлений за замовчуванням, необхідно підвести курсор у рядку необхідного шару в колонку Linetype (тип лінії) та клацнути мишею. Далі відкривається діалогове вікно SelectLinetype (Вибір типу лінії), у якому вибирається необхідний тип лінії. За відсутності необхідного типу лінії натисніть кнопку Load (Завантажити) та у діалоговому вікні, яке відкривається, виберіть необхідний тип лінії (рис. 1.26). Після натискання на кнопку ОК AutoCAD повертається до діалогового вікна LayerPropertiesManager.

Рекомендовано для проведення осьових ліній та ліній невидного контуру завантажити відповідно лінію CENTER2 та HIDDEN2.

Рисунок 1.26 – Завантаження необхідних типів ліній

Для встановлення необхідної товщини лінії клацніть мишею у колонці Lineweight (Товщина лінії) вибраного шару – відкривається діалогове вікно Lintwhite. Виберіть необхідну товщину лінії та натисніть кнопку ОК. При автоматизованому виконанні креслення рекомендована товщина суцільної товстої основної лінії – 0.6, а суцільної тонкої – 0.25–0.1.

Для використання створеного шару клацніть на кнопці Current (Поточний) та натисніть ОК.

У діалоговому вікні LayerPropertiesManager (Властивості шару) шар можна вимкнути (лампочка вимкнена), заморозити (сніжинка вимкнена), заблокувати (замок замкнений).

Для переключення поточного шару клацніть на піктограмі LayerControl(Управління шарами) панелі інструментів ObjectProperties та виберіть ім’я шару, який хочете зробити поточним (рис. 1.27). Будьте уважні – клацайте саме на назві шару
. Після вибору шару список автоматично згортається.

У відкритому вікні (рис. 1.27), крім встановлення шару поточним, можна вимикати шари, заморожувати їх та блокувати.

Рисунок 1.27 – Вікно LayerControl

На панелі інструментів ObjectProperties(рис. 1.28) за списком LayerControl (Управління шарами) послідовно розміщені списки: ColorControl (Зміна кольору), LinetypeControl (Зміна типу лінії), LineweightControl (Зміна товщини лінії).

Рисунок 1.28 – Вікна панелі інструментів ObjectProperties

Комплексне креслення будь – якого геометричного об’єкта можна побудувати на основі обмеженого набору геометричних примітивів. А формування геометричного примітива спирається на завдання точок побудови. Так, наприклад для побудови відрізка необхідно вказати координати його початкової та кінцевої точок, для побудови кола вказують координати його центра тощо.

Можна виділити три основні способи завдання координат точки:

· Введенням з екрана дисплея.

· Числовим введенням з клавіатури.

· Використанням створених раніше примітивів.

У практичній діяльності, як правило, використовується не один із пропонованих способів, а їх комбінування.

Якщо точка задається введенням з екрана дисплея, то користувач приблизно визначає положення точки на полі креслення і фіксує його, переміщуючи в це місце курсор. Основними перевагами цього способу є простота та наочність побудов. Недоліком такої побудови є неможливість точного визначення координат точок.

Точне завдання координат точки здійснюється введенням з клавіатури їх числових значень. У графічному пакеті AutoCAD є можливість для введення абсолютних та відносних координат. Абсолютні координати задаються щодо системи координат, початок якої заздалегідь встановлюється системою в лівому нижньому куті екрана дисплея.

Якщо при введенні з клавіатури використовуються відносні координати, то положення точки встановлюється щодо положення тієї точки, координати якої були введені останніми, тобто відносні координати задаються приростом відповідних координат. Для завдання відносних координат перед числовим значення приросту ставиться знак @. (він вводиться одночасним натисканням на клавішу <Shift> та <2>). Так, напис у командному рядку @ 52, 20 свідчить про те, що точка 2 зміщена на 52 одиниці у напрямку осі X та на 20 одиниць у напрямку осі Y відносно точки 1 (рис. 1.29а)). Знак мінус (–) перед числовим значенням зміщення свідчить про те, що зміщення точки відбувається у напрямку, протилежному додатному напрямку координат. Наприклад, напис у командному рядку @-45, -15 свідчить про те, що точка 2 зміщена відносно точки 1 по осі Xта осі Y відповідно на 45 та 15 одиниць у напрямку, протилежному додатному напрямку осей Xта Y(рис. 1.29б)).

а) б)

Рисунок 1.29 – Завдання відносних координат

Третім способом точку можна задати, наприклад, як перетин двох прямих або як центр кола за умови, що ці об’єкти були створені раніше. Для завдання точок таким способом користувач повинен застосовувати режими об’єктної прив’язки.

Крім цих основних способів завдання точки, AutoCAD дає можливість застосовувати систему координат користувача (UCS) та метод «зсув – відстань».

Застосовуючи систему координат користувача, можна встановити початок координат у будь – якому місці екрана. Тоді координати точок зазначають так само, як при зазначенні абсолютних координат, маючи на увазі новий початок системи координат користувача.

При застосуванні методу «зсув – відстань» достатньо зсунути курсор у необхідному напрямку та вказати числове значення відстані відрізка. Цей метод застосовується лише при виконанні команд «Line» (Відрізок) та «Pline» (Плінія). На рисунку 1.10 наведений приклад деталі, яку виконують, задаючи координати кінцевих точок відрізків методом «зсув – відстань».

Рисунок 1.10 – Формування контурів деталі способом «зсув – відстань»

Комбінуючи різні варіанти введення координат точок, користувач має можливість швидко сформувати необхідне зображення контурів деталі за допомогою команд AutoCAD.