Зміст
1. Актуальні питання вартості інформаційних технологій для бізнес процесів………………………………………………………………..…………..2
2. Вартість інформації з погляду її специфікації………………….……………4
3. Сучасні пропозиції на ринку ………………………………………………..11
Література
1. Актуальні питання вартості інформаційних технологій для бізнес процесів
У конкурентній боротьбі перемагає лише той, хто швидше за інших реагує на зміни в бізнесі та приймає правильні рішення. На жаль, на більшості підприємств топ-менеджери та власники можуть отримувати достовірну інформацію про стан справ тільки через визначений проміжок часу. Здебільшого — після “закриття” звітного періоду[1]. Наразі ця ситуація не задовольняє більшість управлінців.
Наявна економічна ситуація ставить перед підприємствами ряд завдань, які раніше, на наш погляд, ними не розглядалися. Серед найважливіших можна виділити:
- підвищення власної конкурентоспроможності за рахунок унікальних господарських та управлінських рішень;
- необхідність блискавичного прийняття рішень в непередбачуваних ситуаціях;
- виготовлення продукції в урахуванні зі зміною уподобань клієнтів;
- зміна відносин з постачальниками та пошук нових сировинних ринків.
Існує багато способів спростити процес пошуку рішень на поставлені вище завдання , одним з таких рішень є введення на підприємствах гнучких інформаційних систем-модулів[3].Використання інформаційних систем, побудованих на основі стандартів MRP II та ERP ІІ, дозволить досягнути наступних результатів: одержання оперативної інформації про поточні результати діяльності підприємства як у цілому, так і з повною деталізацією по окремих замовленнях, видах ресурсів; задоволення потреб замовників; автоматизація робіт договірного відділу з повним контролем за платежами, відвантаженням продукції і термінами виконання договірних зобов’язань; фінансове відображення діяльності підприємства в цілому; можливість поетапного впровадження системи, з урахуванням інвестиційної політики конкретного підприємства; ERP - система допомагає зробити бізнес більш керованим і “прозорим” для менеджерів та власників підприємства.
Та на шляху до ефективної автоматизації управлінських функцій і бізнес процесів виникає ряд проблем. До таких проблем можна віднести: вибір програмного забезпечення, оскільки програмне забезпечення потрібне не тільки як база реалізації проекту, але й як інструмент для проведення автоматизації; використання стандарту проектування при впровадженні автоматизованих модулів, тому, що підприємство є відкритою системою і повинно як найефективніше взаємодіяти з зовнішнім середовищем[2]; складність проектів комплексного впорядкування діяльності, оскільки в даному випадку ставиться завдання не просто сформувати механізм автоматизованого формування і накопичення інформації, але й «прозору» структуру управління і внутрішньої взаємодії, що дозволить надалі вносити зміни з метою реалізації конкурентних переваг компанії.
Але оцінюючи досвід проведення комплексної автоматизації в Україні, можна сказати, що підприємства в більшій чи меншій мірі долають ці проблеми[2], при цьому ми можемо розділити підприємства на три групи: першим не вистачило «терпіння» довести проект до кінця, обриваючи його на проміжних результатах, які частіше всього мали короткостроковий ефект; другі відмовлялися, не витримуючи фінансового тиску проекту автоматизації; однак треті, хто все ж таки пройшов цей шлях до кінця, не розчарувалися в результатах, отримавши не тільки автоматизовану систему управління, але й бізнес, що піддається подальшим змінам та вдосконаленням.
2. Вартість інформації з погляду її специфікації
Специфіка інформації. Внаслідок унікальних властивостей інформація не підпорядковується таким самим законам, що й матеріальні ресурси і продукти, що призводить до невизначеної ситуації, яка характеризується певними особливостями.
Не розроблені принципи власності на інформацію, оскільки по-перше, залишається невирішеним до кінця питання обмеження на розповсюдження інформації, тобто використання інформації одним користувачем не суперечить використанню її іншими (подвійна приналежність – суспільна і приватна); по-друге, як правило, знання закладені в інформаційному продукті особистого використання не можуть зберігатися у таємниці на протязі тривалого часу; по-третє, інформаційні продукти на відміну від інших, не відчужуються від виробника – їх виробництво і споживання практично нерозривні; по-четверте, продавець не позбавляється товару, а тиражує його серед користувачів, які отримують до нього доступ після купівлі.
Практично відсутня властивість “витрачання“, якою характеризуються всі матеріальні продукти. Інформацію можна розглядати, як ресурс або частину оборотних коштів і одночасно її частина використовується, як основні засоби, що створює складності при визначенні вартості обслуговування користувачів.
Вартість інформації, на яку опираються у торгівлі інтелектуальними продуктами, не завжди має однозначне вирішення через динамічну зміну життєвого циклу інформаційних продуктів. Крім того на відміну від матеріального виробництва, розповсюдження і тиражування інформаційного продукту обходиться відносно дешево, а на його створення потрібні значні хоча і одноразові вклади.
Для інформаційних продуктів характерне урізноманітнення форм представлення за рахунок розробки додаткових послуг чи супровідних продуктів з метою ширшого охоплення різних груп споживачів (наприклад, обслуговування специфічних процесів, обробка додаткової інформації та інше).
Визначення ціни інформації виходячи з граничної вартості
Сучасні концепції управління, які орієнтують організації на оптимізацію процесів функціонування для задоволення конкретних потреб споживачів і тим самим дозволяють одержувати конкурентні переваги, отримують все більше застосування в менеджменті. Такі концепції вимагають постійного відслідковування внутрішньої ситуації та змін у зовнішньому середовищі, зокрема на ринку, з метою цілеспрямованого зменшення невизначеності в знаннях у керівників організацій. А це насамперед вимагає забезпечення інформацією управління. Відповідно до семіотичної теорії інформація - це відомості або знання, що зменшують невизначеність. Але оскільки, як правило, керівник (організацій) не має всієї необхідної інформації в тій чи іншій конкретній ситуації, потрібно отримувати її ззовні, а інакше кажучи, її купляти. В зв'язку з цим виникає питання про ціну інформації.
Відповідно до однієї з точок зору ціни на товари встановлюються виходячи з граничної вартості, мінімальної для одиниці товару, що покупець згоден сплатити, поки той ще приносить йому хоча б якусь користь. Звідси випливає, що вимірювати граничну вартість треба шляхом роздрібнення товару на визначені частини, одиниці. А яка одиниця може служити для виміру інформації - біт, байт, стандартна машинописна сторінка? Але ж інформація не зводиться лише до кількісних характеристик, тому що її якість її різна. Крім того, закономірне і таке питання: чи допускається у відношенні інформації закон зменшення корисності або, іншими словами, чи дійсно при придбанні додаткової інформації її корисність зменшується? Очевидно, що вартість інформації з одного боку це її грошове вираження, тобто ціна, і з іншого боку це та ціна, якою в даний момент вона володіє. Розглянемо підходи до визначення вартості інформації, що використовується в системах управління, запропонованих американським економістом Дж. Кантера.
Приклад перший - складські системи. Наявність певної інформації дозволило створити систему, що дає економію на товарних запасах у 200 тис. дол. Витрати на функціонування системи складають 15% загальних витрат на збереження. Вартість інформації в цьому випадку визначається, як 0,15х200 000=30 тис. дол.
Приклад другий - система стратегічного планування. Тут ціною інформації буде вартість її придбання ззовні (у зовнішньої організації). А граничною вартістю інформації є розмір економії, отриманий від її застосування. Керівництво організації змушене оцінювати інформацію на основі вартості її придбання і граничної вартості, визначити яку насправді вкрай складно. У цьому випадку вартість інформації, як товару, визначається працею, вкладеною в її виробництво, тобто витратами на виробництво.
Визначення вартості інформації з погляду оцінки можливого прибутку або економії від її використання
Стан питання виз
По-перше, організаціям необхідна інформація, що вирішальним чином могла б вплинути на процес управління і функціонування. При її відсутності процес управління неможливий. До такого типу інформації відносяться відомості про ціни на ринках і промислових стандартах у країнах, де організація веде свій бізнес. Особливою є інформація неекономічного характеру, наприклад про внутрішньополітичні кроки уряду, що впливають на ведення бізнесу.
По-друге, як розрахувати ефект від застосування отриманої інформації? Мова, звичайно, не йде про промислове шпигунство, коли сума економії від придбання інформації (скажемо, про новий промисловий зразок) прямо залежить від засобів і часу, що були б витрачені на розробку аналогу. Питання полягає в тому, щоб визначати економію від залучення в процесі управління організацією інформації, отриманої за допомогою маркетингових досліджень. Самі по собі результати таких досліджень мало що значать для успіху (або неуспіху) бізнесу. Важливо, наскільки правильно керівництво використає маркетингові дослідження для планування своєї діяльності і управління. Більше того, успіх залежить також і від того, наскільки точно будуть виконані плани і, як швидко вони зможуть корегуватися при зміні зовнішньої ситуації. Природно припустити, що в різноманітних організацій у випадку застосування одної і тієї ж вихідної інформації при веденні бізнесу результати будуть різними. Відповідно й економія від цієї інформації буде відрізнятися, що обумовлюється комплексом внутрішніх чинників у кожній конкретній організації. Таким чином, ситуація не зводиться лише до забезпечення організації інформацією. А оскільки розмір економії неоднаковий, то і гранична вартість одної і тієї ж інформації буде різною.
По-третє, сама інформація несе в собі ряд якісних розходжень. І взагалі інформація, як щось, що сприяє зменшенню рівня ризику від ухвалення рішення, має неоднозначний характер. Ця неоднозначність полягає в тому, що одних даних, що відбивають об'єктивно існуючі факти, для ухвалення рішення мало, потрібно ще їхня відповідна інтерпретація, тобто створення і коректування моделі поводження організації і її навколишнього середовища відповідно до цих даних. Без такої моделі план дій організації скласти неможливо. Щоб така інтерпретація відбивала реальний стан справ і була корисною для практичного прийняття рішень, необхідна ще і додаткова інформація для зниження рівня початкової невизначеності. Придбання додаткової інформації призводить, як правило, до серйозних витрат. Причому, заздалегідь дуже рідко відомо, наскільки прибуток, отриманий від залучення цієї інформації, окупить витрати, пов'язані з її одержанням. Якщо розвивати цей логічний ланцюжок далі, тоді побачимо, що для максимального зменшення непевності при прийнятті рішень буде потрібна безконечна кількість інформації. Таким чином, можна зробити висновок, що потреби керівництва будь-якої організації в інформації практично не обмежені. Проте існує й інформація, застосування якої в бізнесі дозволяє чітко визначити суму додаткового прибутку, що було проілюстровано в наведеному раніше прикладі зі складуванням. Там, де можна обчислити величину економічного ефекту і вартість витрат на інформацію, ефект від застосування нового методу розраховується, як різниця між розглянутими величинами.
Визначення вартості інформації, як суми витрат на її придбання
На практиці переважна більшість організацій підходить до оцінки витрат на інформацію виходячи насамперед із своїх реальних можливостей і ціни на послуги “продавців“ інформації, наприклад організацій, що ведуть маркетингові дослідження. А оскільки в управлінні будь-якої організації існує градація важливості витрат, то фінансування придбання інформації (простіше говорячи, виділення засобів на проведення маркетингових досліджень) здійснюється в більшості випадків, або по залишковому принципі, або ж на основі екстраполяції рівня старих витрат.
Перед тим, як купувати інформацію, організація повинна визначити, що саме вона повинна придбати. Допустимо, це питання вирішене. Тоді перед керівництвом організації підводиться таке питання: скільки організація може витратити на її придбання? Постановка цього питання сама по собі є свідчення, що організація свою інформаційну діяльність фінансує по залишковому принципі. Проблема вибору зводиться до того, якими шляхами можна одержати необхідну інформацію і який із них найбільше вигідний (тобто найдешевший). У цьому випадку граничну вартість інформації можна визначити, як мінімальну ціну, що організація може заплатити за придбання відповідної інформації. Але потреби управління в інформації безмежні. Придбання додаткових відомостей потребує все нових і нових засобів, у той час, як насичення ними не наступає (зрозуміло, мова йде не про кількісне насичення - можливості пропустити через управлінський апарат той чи інший обсяг інформації у вигляді звітів, доповідей, паперів і ін.). Тут поняття “гранична вартість“ взагалі втрачає зміст і починає діяти трудова теорія вартості - за інформацію просять стільки, скільки затратили на її придбання, плюс якусь норму прибутку. На практиці це проявляється в тому, що ціни на консультаційні і маркетингові послуги ростуть, дещо випереджуючи поточні темпи інфляції.
3. Сучасні пропозиції на ринку
Программа Microsoft Dreamspark дозволяє студентам і учням старших класів безкоштовно завантажувати новітні продукти Microsoft, призначені для дизайну й розробки програмного забезпечення. Вона вже доступна більше 30 мільйонам студентів 43 країн світу, зокрема, Бельгії, Китаю, Фінляндії, Франції, Німеччини, Іспанії, Швеції, Швейцарії, Великобританії й США. Тепер і українські студенти зможуть користуватися перевагами Dreamspark, повідомляє Hi-Tech.ua.
"Програма Microsoft Dreamspark дозволяє не тільки використовувати новітні програмні засоби Microsoft, такі як Visual Studio, SQL Server, Expression Studio і Windows Server, але й допомагає підготувати нове покоління молодих кваліфікованих фахівців завдяки доступу до навчальних курсів у рамках ініціативи IT Academy Student Pass. Можливість користуватися сучасними засобами розробки програмного забезпечення й серверними продуктами допоможе поліпшити рівень знань майбутніх фахівців, а з цим і готовність національної ІТ-індустрії до викликів часу", — поділився враженнями про програму Олександр Орєхов, керівник департаменту стратегічних технологій компанії "Майкрософт Україна".
На початку програми безкоштовний доступ буде надаватися власникам учнівських і студентських квитків міжнародного зразка ISIC, що дозволить використовувати відому в усьому світі систему автентифікації. Згодом взяти участь у програмі зможуть абсолютно всі студенти вузів. Ліцензії на програмне забезпечення будуть надаватися на умовах використання тільки для навчання, тому студентів попередять про відповідальності за можливі порушення прав інтелектуальної власності. За умовами програми студенти будуть мати безкоштовний доступ до середовища розробки Visual Studio 2008 Professional Edition і дизайнерського інструментарію Expression Studio, що дозволить їм втілювати свої творчі ідеї, створювати веб-сайти і якісний цифровий контент, що включає анімацію, зображення й фото. Крім того, буде надаватися доступ до системи керування базами даних SQL Server 2008 Developer Edition і серверної платформи Windows Server 2008 Standard Edition. Також студенти одержать доступ до пакета XNA Game Studio 2.0, призначеному для створення відеоігор, причому бажаючі зможуть одержати безкоштовний річний абонемент на членство в клубі XNA Creators Club. "Dreamspark — це можливість уже сьогодні застосовувати інструменти розробки, які придадуться в майбутньому й нададуть значної переваги молодим фахівцям на початку кар'єри, — розповідає Дмитро Лапшин, заступник директора з питань технологій Global Logic Inc. — Намагаючись втілити нові ідеї, студент одержує багато знань і великий досвід справжньої роботи. Ми високо цінуємо саме такий досвід при прийнятті на роботу нового співробітника".
Література
1. Корень І. Впровадження систем автоматизації управління підприємством// Круглий стіл №1-2(25-26), 2006.-32с.
2.Сергєєв О. Реінжиніринг бізнес-процесів// Круглий стіл №№ 12 (36), 2005.-58с.
3. Черненко М. Проблемы управления украинскими предприятиями// Корпоративные системы №2-2, 2002.-67с.