Прикладна фізична підготовка 2

Назва реферату
: Прикладна фізична підготовкаРозділ
: Військова справа, ДПЮ

Прикладна фізична підготовка

Прикладна фізична підготовка е важливою частиною предмета «Допризовна підготовка» і особливим елемен­том навчання та виховання юнаків — майбутніх воїнів Збройних Сил України.

Мета прикладної фізичної підготовки полягає в то­му, щоб учні-допризовники набули фізичної загартова­ності, необхідної для оволодіння зброєю та бойовою тех­нікою і перенесення фізичних навантажень, нервово-психічних напружень, несприятливих чинників бойової діяльності.

Загальними завданнями прикладної фізичної підго­товки є:

— зміцнення здоров'я, загартування організму і під­вищення його стійкості до впливу несприятливих чин­ників бойової діяльності, удосконалення особистої фізич­ної підготовки, набутої на заняттях з фізичної культури;

— оволодіння навичками прискореного руху, подо­лання перешкод, рукопашного бою, плавання, надання допомоги товаришеві;

— розвиток і постійне вдосконалення фізичних якос­тей — витривалості, сили, швидкості, спритності;

— виховання психічної стійкості, впевненості у своїх силах, цілеспрямованості, сміливості, рішучості, ініціати­ви, винахідливості, наполегливості, витривалості, само­владання тощо.

Прикладна фізична підготовка має сприяти вихованню дисциплінованості, колективізму, товариської взаємодопо­моги і формуванню стройової виправки та підтягнутості.

Чимало з цих завдань і цілей повинно вирішуватись безпосередньо на уроках фізичної культури з першого класу, а для юнаків 10—11-х класів починають діяти ще й вимоги Програми допризовної підготовки, у якій пе­редбачено окремий розділ — «Прикладна фізична підго­товка». Це ускладнює, але й доповнює шкільний курс

загальної фізичної культури. У цих класах більше уваги приділятиметься загальнофізичній підготовці юнаків (допризовників) — одному із важливих чинників прик­ладної фізичної підготовки, програмою якої перед­бачається: 1) подолання перешкод, 2) метання гранати в ціль, 3) рукопашний бій, 4) гімнастика, 5) ігри.

Вправи цих розділів (тем) розвивають витриманість і самовладання, швидкість у діях і швидкість рухових реакцій, силу і силову витривалість.

Важливим моментом у системі фізичної підготовки є нормативні вимоги, які зазначені у програмі з фізичної культури і якими слід керуватися на всіх заняттях з прикладної фізичної підготовки (табл. 15).

Крім того, за завданням уряду України (від 24.01.95 р. № 759/1, 758/3) розроблено тести відповідно до поло­ження «Про державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення». Це ті вимоги, до яких треба готувати себе фізично та психологічно (табл. ).

Подолання перешкод

Подолання перешкод є одним з прикладних елемен­тів (розділів) загальної фізичної підготовки. У цьому розділі поєднано вправи на подолання різноманітних перешкод і метання гранат у ціль, що сприяють вихо­ванню впевненості в своїх силах, сміливості, рішучості, а також розвитку загальної та швидкісної витривалості, швидкості в діях і спритності.

Кожний юнак повинен знати, що для підготовки фун­кціональних систем організму й опорно-рухового апарату до навантаження треба виконувати такі вправи: ходьба пригнувшись, підкрадання, біг боком, біг спиною впе­ред, біг з прискоренням, вправи для різних груп м'язів у русі, а також спеціальні вправи — подолання несклад­них перешкод природного типу в поєднанні з- бігом на 150—200 м, дії за раптовими командами керівника, за­няття зі зміною напрямку руху і його характеру.

Вивчаються і тренуються:

стрибки — безопорні й опорні, в глибину, в довжину, у висоту;

перелізання — самостійно і з допомогою, з опорою на груди, «зачіпом», «силою», пролізанням;

рух по вузькій опорі на висоті — кроком, бігом, си­дячи верхом, за допомогою страхувальних засобів;

вискок — із заглиблень і траншей;

метання гранати — в русі, з місця, стоячи, з коліна і лежачи з укриття;

спеціальні прийоми і дії — на спеціальних комплек­сах, спорудах, макетах бойової техніки, з вантажем. Контрольні вправи

Перед виконанням вправи (прийому, дії) визнача­ються вихідне положення, зміст і послідовність дій, засіб виконання й кінцеве положення, після чого подається виконавча команда. Наприклад: «Вихідне положення — біля лабіринту, перелізти через штахетник «силою» і бі­гом повернутися в стрій. Юнак Клименко, вперед».

Для метання гранати вказуються ціль, засоби, поря­док метання, потім подається виконавча команда. Нап­риклад: «Відділення, по траншеї, з коліна, справа по од­ному, гранатою — вогонь». За цією командою треба взяти зброю у ліву руку (або покласти на бруствер) і, відводячи праву руку з гранатою вниз або вверх назад, зробити за­мах, повертаючи тулуб праворуч. Повертаючись грудьми до цілі, кинути гранату з коліна (мал. ).

Збирання гранат проводиться за командою: «Зібрати гранати — вперед».

ЗАСОБИ ПОДОЛАННЯ ПЕРЕШКОД

1. Пересування по горизонтальному канату (мал.) Виконується у висі знизу, головою вперед. Рух здій­снюється або за рахунок поперемінного перехвату рука­ми, коли ноги вільно сковзають по канату, або за раху-

нок згинання у поперековому і тазостегновому суглобі і підтягування ніг до рук, а потім поперемінного перех­вату руками.

2. Стрибки

2.1. Подолання перешкоди стрибком наступаючи (мал. 235). Виконується після короткого енергійного роз­бігу. Відштовхуючись ногою і посуваючи тулуб вперед, наскочити на перепону, зігнувши махову ногу, не вип­рямляючись, пронести над перепоною штовхальну ногу, заскочити на неї і продовжити рух.

2.2. Подолання перешкоди стрибком з опорою на ру­ку і ногу (мал.). Виконується при подоланні переш­код заввишки до пояса. З розбігу відштовхнутися лівою ногою і винести руку зі зброєю вперед, заскочити на пе­репону, спираючись на неї лівою рукою і відведе

ною вбік ледь зігнутою правою ногою. Не затримуючись на пере­поні, перенести через неї ліву ногу і заскочити на неї, подавши плечі і зброю вперед; приземлившись, про­довжити рух.

2.3. Стрибок в глибину із положення сидячи (мал. ).

2.4. Стрибок в глибину із положення вису (мал. ). Навчитися цих стрибків можна дотримуючись такої схе­ми: безопорні стрибки в глибину із положення стоячи з опорою на руки; стрибки заступаючи з опорою на руку і ногу; стрибки у глибину з положення сидячи і з поло­ження вис на руках. Висота перепони і глибина стрибків збільшуються поступово.

3. Перелізання

3.1. Перелізання з опорою на руки застосовується при подоланні перешкод висотою 1,3 м. Для виконання цієї вправи необхідно підбігти до перепони і, схопившись ру­ками за її верхній край, відштовхуючись обома ногами, вийти в упор на руки; опертися ногою у верхній край пе-

репони, подати вперед тулуб і перенести другу ногу між опертою ногою і руками; зіскочити і, приземлившись, продовжити рух уперед.

3.2. Перелізання з опорою на стегно застосовується при подоланні перешкод висотою до 1,5 м (стіна, шта­хетник). Підбігти до перепони і, схопившись руками за її верхній край, енергійним поштовхом обох ніг вийти в упор на руки; перенести над перепоною одну ногу, сіс­ти на стегно, потім перенести другу ногу, не затримую­чись, зіскочити з перепони і продовжити рух уперед.

3.3. Перелізання з опорою на груди. Застосовується при подоланні перепон висотою в зріст юнака. Для цього потрібно: ухопитися руками за верхній край перепони, відштовхнутися ногами від землі, навалитися на пере­пону грудьми, нахилити тулуб вперед, упершись доло­нями однієї руки у перепону з протилежного боку та тримаючись другою рукою за верхній край перепони, пе­ренести ноги і зіскочити на землю.

3.4. Перелізання «зачіпом». Застосовується при подо­ланні дощатих штахетників і стін висотою 2—2,2 м. Треба з розбігу відштовхнутися однією ногою за крок до перепони і, спираючись носком зігнутої другої ноги об перепону, ухопитися руками за її верхній край; підтяг­нутися, повиснути на штахетнику лівим боком до пере­пони так, щоб його верхній край був під пахвою лівої зігнутої руки, а передпліччя і долоня притиснуті до штахетника з протилежного боку; зігнуту в коліні ліву ногу притиснути до перепони, махом правої ноги догори зачепитися п'ятою за верх штахетника; підтягуючись правою рукою, перевалитися через перепону, зіскочити і продовжити рух.

3.5. Перелізання «силою». Застосовується при подо­ланні перепони висотою 2—2,2 м, як правило, без зброї (зброя — «за спину»). Для виконання цієї вправи треба з розбігу відштовхнутися від землі однією ногою і заско­чити на перепону другою ногою, ухопитися руками за її верхній край; ривком підтягнутися на руках і, допома­гаючи ногами, вийти в упор; нахилитись уперед так, щоб права рука спиралась на перепону з протилежного боку, а ліва залишилась на верхньому краї штахетника, водночас перенести ноги через перепону, зіскочити і про­довжити рух.

3.6. Перелізання з опорою на стегно або на плечі товариша. Ці вправи виконують удвох: перший — той,

хто влізає; другий — той, хто допомагає. При опорі на стегно, коли перший ухопився за верхній край перепони, другий піднімає його за коліно і гомілку зігнутої ноги до виходу в упор на перепону. При опорі на плечі другий стає спиною до перепони, зігнувши і розставивши ноги, з'єднавши кисті рук у «замок». Перший, послідовно спи­раючись ногами на руки і плечі партнера, хапається ру­ками за край перепони. Другий випрямляється і піднімає першого до виходу в упор на перепону.

3.7. Перелізання з використанням жердин. Двоє юнаків стають обличчям один до одного і боком до пере­пони, одну жердину тримають на опущених руках, а дру­гу — на плечах, віддалених від перепони.

Всі методи перелізання вивчаються послідовно: спочатку по розділах або з допомогою підготовлених вправ, а потім в цілому, прискорюючи темп виконання прийому. При вивченні прийому по розділах спочатку відпрацьовуються поштовх і наскок на перепону з ви­ходом в упор або вис, потім саме перелізання і на за­вершення — зіскок і початок руху від перепони.

Прийоми пролізання, як і вискоку, не складні щодо координації рухів, тому для їх засвоєння не потрібні спеціальні вправи. Пролізання може здійснюватися: головою вперед, головою і ногою вперед і боком. Пролі­зання головою і ногою вперед потребує поєднання нахи­лу тулубу вперед з одночасним посилом махової ноги в отвір перепони. При виході з отвору не слід швидко ви­прямлятися, щоб не вдаритися спиною.

24. Метання гранати в ціль

Виконується: з місця із замахом вверх назад; з місця із замахом вниз назад.

Метання гранати у ціль — це складна щодо коорди­нації, цілісна вправа, яка потребує достатнього розвитку швидкісно-силових здібностей юнака.

Перш ніж починати навчатися метання гранат, слід провести декілька тренувань для розвитку сили м'язів плечового пояса, щоб забезпечити необхідний рівень го­товності до виконання метальних рухів.

Протипіхотні гранати метають з місця стоячи, з колі­на, із положення лежачи, із траншеї, з люка танка і в русі.

Протитанкові гранати метають із-за укриття (стоя­чи, з коліна, з положення лежачи) або з траншеї.

Спочатку розучується техніка кидка із замахом вверх-назад (за розділами). Юнаки стають в одну шерен­гу з інтервалами в 2—3 кроки. За командою «Замах роби — раз» права рука має бути відведена вверх назад ліктем уперед, тіло ледь прогнуте в попереку. За командою «Визначити кидок, роби — два» юнаки, відштовхнув­шись правою ногою і нахиливши тулуб уперед, визнача­ють кидок гранати. Після двох-трьох повторень за розді­лами слід перейти до цілісного виконання рухів, пос­тупово збільшуючи їх швидкість. Потім приступити до метання по рубежах і цілях, збільшуючи відстань кидка.

Після цього слід перейти до вивчення метання гра­нати із замахом по дузі вниз-назад, керуючись запропо­нованою методикою.

Вивчивши прийоми метання, юнаки тренуються у метанні гранат у ціль із різних положень.