Румунія у міжвоєнний період

Румуніяу міжвоєнний період

Як відомо, Румунія брала участь у Першій світовій війні на боці Антан­ти. Післявоєнні мирні договори забезпечили їй збільшення території більш як у два рази. Країна мала значні сировинні ресурси, досить розвинуту промисловість, особливо нафтову. Проте в цілому вона була аграрною. Більшість селян були малоземельними або безземельними.

Політичне становище після війни характеризувалося нестабільністю. Перші повоєнні вибори в 1919 р. привели до влади коаліційний уряд, який згодом змінився урядом генерала Авереску. Проте він не зміг вивести країну з кризи. Після виборів 1921 р. до влади прийшла Національно-ліберальна партія.

1923 р. було прийнято нову конституцію, що проголошувала країну конституційно-монархічною державою, запровадила загальне виборче пра­во, демократичні права і свободи.

Становище в країні почало поліпшуватися. За аграрною реформою селяни одержали 66% поміщицьких земель. 1924 р. було перевершено рівень довоєнного промислового виробництва. Іноземний капітал мав пра­во лише на 50% акцій добувної промисловості, що сприяло розвитку націо­нального підприємництва.

Проте в 1925р. в країні загострилася політична ситуація. Спадкоє­мець румунського престолу Кароль був звинувачений у зловживаннях і розтратах. Тому шрламент позбавив його права на спадкоємність престо­лу і вислав із крани. Національно-ліберальна партія зазнала поразки навиборах. Після смерті короля Фердинанда королем став його шестирічний син Михай. До того ж у країні .погіршилися справи і в економіці.

У 1928 р. противники націонал-лібералів — націонал-цараністи — зібрали ряд народних сходів, свій з'їзд проголосили Національними збора­ми, пообіцяли відновити місцеве самоврядування, скоротити податки і на­дати селянам дешеві кредити. Це дало їм можливість на чергових виборах в парламент здобути перемогу і сформувати уряд, що широко відкрив двері іноземному капіталу, дозволив вільну купівлю-продаж землі.

У зовнішній політиці Румунія орієнтувалася на Італію, Францію та Анг­лію, підписала договір з Німеччиною і Грецією про ненапад, займала досить жорстку позицію щодо СРСР.

В умовах світової економічної кризи промислове виробництво в Ру­мунії занепало. Ціна на нафту знизилися в 5 разів.

1930 р. до країни повернувся Кароль і проголосив себе королем, хоча і продовжував діяти парламент.

З метою виходу з кризи був розроблений "план оздоровлення": ско­рочувалась

чисельність державних службовців, знижувалася заробітна плата. Через Лігу Націй країна одержала значну фінансову позику, що сприяло стабілізації економічного розвитку.

З 1933 до 1937 рр. уряди країни формувалися й очолювалися націонал-лібералами. Частина керівної верхівки дедалі більше схилялася до союзу з Німеччиною. 1937 р. фашисти одержали право носити свастику. Наступ­ного року було проголошено створення єдиної партії — Фронту національ­ного відродження, що мала право брати участь у виборчих кампаніях.

Наступ реакції і фашизму супроводжувався посиленням маневрів прав­лячих кіл на світовій арені. Приєднання до фашистського блоку уявлялося румунському урядові гарантією проти претензій хортистів Угорщини на Трансільванію, закріплення українських земель Буковини і Бессарабії та загарбання нових земель.

Проте радянсько-німецькі договори про ненапад, про дружбу і кордони розв'язали руки СРСР, війська якого влітку 1940 р. вступили у Бессарабію і Північну Буковину. Згодом між Румунією і Німеччиною було погоджено про всі спільні дії проти СРСР. . .

Документи і матеріали

1. Про румунсько-німецький договір (з книги М. Д. Єщенка "Королівська диктатура в Румуни")

"23 березня 1939 року румунсько-німецький договір було підписано. Він зобов 'язував Румунію розробити план еконо­мічного розвитку на найближчі 10 років згідно з вимогами та інтересами німецького імпорту. Згідно з додатком — прото­колом, розвиток румунської індустрії мав обмежитися лише нафтовою, чорною й лісовою промисловістю. Передбачалося також створення змішаних румунсько-німецьких акціонер­них товариств у окремих галузях румунської економіки, що становили інтерес для Німеччини, наприклад, спільна розроб­ка родовищ хрому в Банаті, марганцю в районі Дорней-Броштень, бокситів. Було досягнуто домовленості про ство­рення спільних підприємств з експлуатації нафтопромислів та засобів транспорту. Німеччина брала на себе зобов 'язання щодо постачання обладнання, матеріалів і кредитів для роз­витку військової промисловості Румунії, для оснащення ру­мунської армії.

• 7 травня 1918р. — підписання Румунією сепаратно­го миру з Центральними держа­вами.

• листопад 1918 р.— включення Буковини до складу Румунії.

• лютий 1938р.— встановлення диктатури коро­ля Кароля II.

• 30 серпня 1940р.— підписання "віденського арбіт­ражу".

• 6 вересня 1940р.— встановлення диктатури І. Антонеску.