Революційні процеси в світі 19141918 рр.

Реферат на тему:

Перша світова війна. революційні процеси в світі (1914—1918 рр.)

Місце і значення даної теми в курсі політичної історії обумовлене не лише вивченням самої світової війни як глобального явища, а передусім тими політичними процесами у світі, які стали її наслідками і які докорінно змінили обличчя нашої планети. Перша світова війна, яка розпочалася в результаті надзвичайної гостроти міжімперіалістичних протиріч кінця XIX—поч. XX століть, обумовила визрівання революційної кризи у країнах, що вою­вали; безпосереднім породженням війни стали Лютнева буржуазно-демократична революція і Жовтнева соціалістична революція 1917 р. в Росії, яка поклала початок розколу світу на дві системи; наслідком першої світової війни стали геополітичні зміни, докорінні зміни у розстановці політичних сил у світі, які стали визначальними у його розвитку впродовж наступних 20-х—30-х років. Вивчення матеріалу, викладеного у відповідному розділі нав­чального посібника «Політична історія XX століття. Вид. 2-ге» (К., КНЕУ, 2001) та інших додаткових джерелах дасть можливість студентам глибоко осмислити окреслені проблеми, знайти відповіді на низку інших питань, пов’язаних із даною темою.

Вивчаючи цю тему, студенти передусім мусять глибоко осмис­лити питання: Чому світ був втягнутий у світову війну? Яким шляхом необхідно було йти людству в умовах війни, що почалася? Чи неминуча світова війна в сучасних умовах?

Важливо також зрозуміти суть революційних подій у Росії, Європі, які розгорнулися під час війни. Нині постають актуальні питання, що зачіпають проблематику Жовтня 1917 року. Чи була Жовтнева революція неминучою, закономірною і чи не вчинили більшовики насильства над історією, змусивши Росію збочити з буржуазно-демократичного шляху? Чи не стала революція невдалим соціальним експериментом групи фанатиків? Чи існували якісь альтернативи Жовтню і чи не була восени 1917 р. втрачена можливість мирного розвитку?

Відповіді на ці та інші запитання мають яскраве політичне забарвлення. Суперечливі, інколи діаметрально протилежні, оцінки Жовтня використовуються в бурхливих дискусіях про шляхи виходу з сучасної кризи та перспективи розвитку країни.

Все це вимагає від кожного студента особливої уваги, особливої відповідальності за творче вивчення, осмислення проблем Жовтневої революції.

Передусім слід зазначити, що перша світова війна, яку імперіалісти всіх країн давно готували в глибокій таємниці від своїх народів, вибухнула в липні 1914 р. Вона була великою трагедією людства.

Приводом до світової війни став інцидент, що відбувся 15 черв­ня 1914 р. за старим стилем. Цього дня сербським націоналістом був убитий спадкоємець австрійського престолу ерцгерцог Франц-Фердинанд. 10 липня австрійський уряд проголосив Сербії ультиматум. І незважаючи на те, що Сербія погодилася майже на всі його вимоги, Австро-Угорщина все ж розірвала відносини з Сербією і розпочала проти неї воєнні дії.

Після цього Росія, яка була зв’язана договором із Сербією, почала загальну мобілізацію. 19 липня (1 серпня) 1914 р. Німеччина, союзниця Австрії, оголосила війну Росії. Цей день і вважається початком першої світової війни. Ще через два дні — 21 липня (3 серпня) Німеччина оголосила війну Франції, а 22 липня (4 серп­ня) у війну вступила Англія.

Війна, що розпочалась спершу між великими імперіалістичними державами Європи, швидко переросла у світову. Поступово в неї було втягнуто 38 держав із населенням понад 1,5 млрд чол., тобто 75 % усього населення земної кулі. До армій держав-учасниць війни було мобілізовано майже 74 млн чол. Війна тривала понад чотири роки. Людські втрати сягнули близько 10 млн убитими і понад 20 млн покаліченими.

Студенти мають розкрити дві групи причин першої світової війни: економічні (головні) та соціально-політичні. Показати, яку мету ставили перед собою панівні класи країн, що воювали, та якими були конкретні плани імперіалістів щодо України.

Щоб з’ясувати справжні причини першої світової війни, потрібно усвідомити, що вона була наслідком протиріч капіталізму на його імперіалістичній стадії. Внаслідок нерівномірності економічного і політичного розвитку різних капіталістичних країн, що посилилася у період імперіалізму, змінилося співвідношення сил у самій світовій системі капіталізму. Це стало причиною гострого суперництва між великими капіталістичними державами за політичне панування у світі, за перерозподіл ринків сировини та збуту. До війни за переділ світу готувалися всі країни, але основними конкурентами в боротьбі за світове панування стали Англія та Німеччина, між якими виникли найгостріші суперечності.

Напередодні війни вельми гострими були політичні кризи і класові бої всередині кожної капіталістичної країни. Відбувалися тривалі страйки робітників у Англії, Німеччині, Італії, почастішали заворушення серед селян. Росія переживала період нового революційного піднесення, яке розпочалося влітку 1910 р. Посилився національно-визвольний рух пригноблених народів Європи: ірландців — проти англійського гніту; чехів, хорватів, сербів та інших слов’янських народів — проти австро-угорського панування; поляків і ельзасців — проти насильницького понімечення.

Панівні класи імперіалістичних держав вважали, що війна відверне увагу народних мас від революційної боротьби, сподівалися шляхом нацьковування робітників різних країн один на одного розколоти міжнародну єдність і тим самим придушити або принаймні послабити революційний натиск.

Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістич­них протиріч наприкінці XIX і особливо на початку XX ст. призвели до створення в Європі двох ворожих військово-політичнихсоюзів: Антанти, що об’єднувала Англію, Францію і Росію, та «Троїс­того союзу», до якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Вони й зіткнулись у першій світовій війні.

Виходячи з того, що перша світова війна була породжена всією системою імперіалістичних відносин між великими державами й розв’язана монополістичною буржуазією в ім’я її класових, антинародних цілей, покажіть її характер.

Перша світова війна стала суворим випробуванням для всіх політичних партій. Слід показати, яким було відношення до цієї війни різних класів і політичних партій, на яких позиціях стояли партії ІІ Інтернаціоналу, і в цьому зв’язку розкрити сутність і причини його краху.

Варто зауважити, що панівні класи кожної країни, яка воювала, в тому числі й Росії, зробили все можливе, щоб зняти із себе відповідальність за початок воєнного конфлікту. Вони штучно на­саджували в масах «патріотичні» та шовіністичні настрої, створювали ілюзію «національної єдності» в ім’я розгрому ворога.

На відміну від більшості партій ІІ Інтернаціоналу партія більшовиків виступила проти імперіалістичної війни, оголосившивій­ну війні. Вона керувалась трьома тактичними гаслами: 1) перетво­рення війни імперіалістичної на війну громадянську; 2) поразка свого уряду в імперіалістичній війні; 3) повний розрив із ІІ Інтер­націоналом, що зазнав краху, і створення нового, вільного від опортунізму, ІІІ Інтернаціоналу. Що означали ці гасла, яка їхня сутність?

Перша світова війна загострила всі суперечності капіталізму, в тому числі й внутрішні суперечності країн-учасниць війни, створивши в них умови революційної кризи.

Політична обстановка в Європі у ході війни дедалі загострювалася. Тягар війни спричиняв значне погіршення становища тру­дящих мас, а це призвело до посилення страйкового руху. В Ні­меччині кількість страйків зросла з 137 у 1915 р. до 240 у 1916 р., а кількість їхніх учасників з 14 тис. до 129 тис.; у Франції кількість страйків зросла з 98 до 314, а їхніх учасників — з 9 тис. до 41 тис. Маси почали відкрито виявляти незадоволення війною.

У роки війни різко виявилося політичне і моральне банкрут­ство російського самодержавства, зазнала провалу його внутрішня і зовнішня політика. У чому конкретно полягала «криза верхів», криза самодержавства? Які факти свідчили, що на початку 1917 р. в Росії склалася революційна ситуація?

Студенти мають усвідомити й розкрити положення про те, що Лютнева буржуазно-демократична революція була підготовлена всім попереднім ходом соціально-економічного та політичного розвитку Росії. Чому всесильним «режисером» революції, могутнім прискорювачем революційного піднесення стала перша світова війна?

Студен

там передусім важливо з’ясувати, що напередодні та в ході Лютневої революції, як і в роки першої російської революції, діяли три основні політичні сили: 1) царська монархія, 2) бур­жуазія і 3) пролетаріат. Виразниками інтересів класів були політичні партії. Розстановку класових сил у країні значною мірою здійснювали три партійно-політичних табори: 1) урядовий (монархічно-поміщицький), до якого входили всі поміщицько-мо­нархічні партії і течії; 2) ліберально-буржуазний (кадети та інші буржуазно-опозиційні партії); 3) демократичний, який об’єднував більшовиків, дрібнобуржуазні, народницькі та соціал-демократич­ні партії. Боротьба цих трьох таборів і визначала весь хід і зміст Лютневої революції. Які платформи цих партій?

Який характер мала Лютнева революція 1917 р. і чому?

Слід показати, як розвивалися революційні події в Росії на початку 1917 р., і дати відповіді на запитання: які були рушійні сили революції? Яку роль відігравали в ході революції різні політичні партії? Чому Петроградська Рада добровільно віддала вла­ду буржуазному урядові? Які причини утворення двовладдя? Його класова сутність.

Розкрийте історичне значення Лютневої революції 1917 року.

Після Лютневої революції перед країною постала альтернатива: або реформістські перетворення, які очищали соціальні й економічні структури країни від залишків феодалізму і встановлювали демократичний суспільний лад, або соціалістична революція.

Студентам дуже важливо зрозуміти: чому в 1917 р. не був обраний буржуазно-реформістський шлях розвитку? Чому Росія, не довівши буржуазної еволюції до стадії зрілого капіталізму, не закріпивши демократичного ладу, різко повернула на новий, соціалістичний шлях?

Потрібно усвідомити, що вибір шляху розвитку країною після Лютневої революції 1917 р. значною мірою залежав від розстановки класових і політичних сил.

Три основні класові сили: буржуазія, пролетаріат і дрібна бур­жуазія та їхні політичні партії — зовсім не однозначно оцінювали підсумки Лютневої революції і по-різному уявляли собі перспективи подальшого розвитку Росії. Покажіть боротьбу класів і політичних партій за різні шляхи розвитку країни.

Розкрийте причини та сутність квітневої, червневої та липневої політичних криз у країні.

Зверніть увагу на липневі події, після яких політичні умови в країні докорінно змінилися. Завершився період двовладдя. Владу захопила буржуазія, яку в Тимчасовому уряді представляли кадети і підтримували меншовики та есери.

Буржуазія, захопивши у період липневих подій усю владу, разом із меншовиками й есерами готувалася до встановлення відкритої воєнної диктатури. За задумом буржуазії роль диктатора мав зіграти Верховний головнокомандувач, генерал Л. Г. Кор­нілов. Збройний заколот Корнілова (25—31 серпня 1917 р.) був при­душений робітниками, революційними солдатами та матросами.

Після розгрому корніловщини умови в країні різко змінилися, швидко наростала загальнонаціональна криза. Насувався глибокий економічний і фінансовий крах Росії. Тимчасовий уряд вів країну до повної господарської катастрофи. Промисловість, транспорт, сільське господарство були доведені до повного розвалу. За вісім місяців перебування буржуазії та угодовців при владі народні маси не отримали ні землі, ні миру, ні хліба, ні закону про 8-годинний робочий день, не зменшувалася господарська розруха. Скликання Установчих зборів відкладалося.

Все це викликало зростання народного незадоволення і спонукало до нового великого революційного піднесення, яке свідчило про революційну кризу в «низах». Наростала криза політики панівних класів, криза «верхів»: від початку революції склад Тимчасового уряду неодноразово змінювався, політика панівних класів заходила в глухий кут.

Слід наголосити, що напередодні Жовтня класові та політичні сили різко поляризувалися на два протилежні фронти: революції та контрреволюції. Склалася нова альтернативна ситуація: диктатура контрреволюційної вояччини або диктатура пролетаріату. Водночас восени 1917 р. в країні виникла реальна загроза анархічного бунту.

Обстановка, що склалася восени 1917 р., свідчила, що в Росії створилися об’єктивні та суб’єктивні умови для взяття влади робітничим класом, визріла загальнонаціональна криза, і зволікати зі збройним повстанням далі не можна. Збройне повстання у Петрограді почалося 24 жовтня 1917 р. і на ранок 25 жовтня (7 листопада) столиця фактично була в руках революційних сил. Збройне повстання у Петрограді перемогло.

Яка була проголошена влада після перемоги збройного повстання? Які були прийняті перші рішення, декрети нової влади та їхня сутність? Як проходило встановлення нової влади на місцях? Наведіть сучасні оцінки революційних подій у жовтні 1917 р. в Росії. Яке ваше ставлення до них? Покажіть, який вплив мали події жовтня 1917 р. в Росії на розвиток політичних процесів у світі.

В умовах загострення соціально-економічних суперечностей капіталістичного суспільства, незадовільного економічного і політичного становища робітничого класу капіталістичних країн та під впливом Жовтневої революції в Росії у світі почалося загальне революційне піднесення 1918—1923 рр.

Студенти мають звернути увагу на найвизначніші виступи робітничого класу капіталістичних країн: робітничу революцію у Фінляндії (1918); революцію у Німеччині (1918); австрійську революцію (1918); революційні події в Угорщині (1918—1919); виникнення у 1919 р. радянських республік в Угорщині (21 березня), Баварії (13 квітня), Словаччині (16 червня).

Величезного розмаху набув страйковий рух у 1918—1920 роках у Німеччині, Франції, США. В Англії, Франції, США, Італії та інших країнах розгорнувся рух на захист Радянської Росії, де йшла громадянська війна.

У колоніях і напівколоніях (Китай, Індія, Корея, Індонезія, Єгипет, Афганістан та ін.) розгорнулась національно-визвольна боротьба, поширились революційні настрої, спрямовані на національне самовизначення цих країн і народів.

Вивчаючи питання про закінчення першої світової війни, варто насамперед усвідомити, що наприкінці вересня 1918 р. під натиском військ Антанти німецький блок почав розвалюватися. Протягом місяця припинили опір і вийшли з війни Болгарія, Туреччина, Австро-Угорщина. А згодом запросила миру і Німеччина. 8 листопада 1918 р. у Комп’єнському лісі (Франція) німецькій делегації були вручені умови перемир’я. 11 листопада німецька делегація підписала акт перемир’я. Світова війна закінчилася.

28 червня 1919 р. у Версалі (Франція) США, Великобританія, Франція, Італія, Японія та інші країни-переможниці — з одного боку, і Німеччина, що капітулювала — з іншого, підписали Версальський мирний договір. Цей договір був доповнений рішеннями Вашингтонської конференції, що проходила з 12 листопада 1921 р. до 6 лютого 1922 р. Версальський мирний договір і рішення Вашингтонської конференції стали однією з основ Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнних міжнародних від­носин.

Студентам важливо осмислити політичні підсумки і наслідки першої світової війни. Який перерозподіл світу передбачала Версальсько-Вашингтонська система?

Слід також зазначити, що за Версальським мирним договором Німеччина визнавала незалежність Австрії, Польщі та Чехословаччини. Вся німецька частина лівобережжя Рейну та смуга правого берега завширшки 50 км підлягали демілітаризації. Німеччина позбавлялася своїх колоній, які пізніше були поділені між основними державами-переможницями. Збройні сили Німеччини обмежувалися 100-тисячною сухопутною армією.

Вашингтонська конференція зафіксувала співвідношення сил між імперіалістичними країнами на Далекому Сході, яке склалося після першої світової війни. Із початком другої світової війни 1939—1945 рр. Версальсько-Вашингтонська система розвалилася.

Література

1. Політична історія XX століття: Навч. посібник. 2-е вид. — К., 2001.

2. Пивовар С., Серіщев Я., Стельмах С
. Всесвітня історія XX століття. — К.: Феміна, 1995. — С. 30—62.

3. Непролетарские партии России. Урок истории. — М.: Мысль, 1984. — С. 185—230, 231—261.

4. Винниченко В
. Відродження нації. — Ч. 2. — К.: Політвидав України, 1990.

5. Волобуев П
. 1917 год: была ли альтернатива Октябрьской революции? // Родина. — 1989. — № 10. — С. 14—17.

6. Октябрьская революция: Вопросы и ответы. — М.: Политиздат, 1987.