Міністерство Освіти України
ФТЛ при ХДТУ
НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА
На тему: “Культурне життя Херсона у 18 –20ст.”
Виконав ліцеїст 3- Б курсу
Філоненко Денис Олегович
Науковий керівник:
Березнякова Ю.А.
м. Херсон
2000р.
ЗМІСТ
Вступ.
3
Основна частина
4
1. Культурне життя Херсонщини 18-20 ст.
1.1 Архітектурні споруди 4
(додаток 1, додаток 2)
1.2 Розвиток освіти на Херсонщині 8
1.3 Херсон – місто зустрічі багатьох видатних
поетів та письменників 9
1.4 Взірці творчості минулого є взірцями
музейних колекцій 13
1.5 Херсон – театральні та музичні традиції Херсона 15
( додаток 3 )
Висновок
17
ВСТУП
Безмежний степ і кучерявий од верб Дніпро, піски і сивоголубі лимани, Чорне море і гаряче сонце, лящі і тарань, пшениця і кавуни – все це щедра південна земля Херсонщина! Хто народився і жив, чи побачив Таврію, хоч раз теплоту сердець людей, що живуть і працюють у цьому благаславенному краї, той не забуде їх школи. А як Бог досить таланту словотворчості, то напишуться поетичні рядки про “південну красу України”, назавжди залишається у книжках образи хліборобів і будівельників, рибалок і моряків, ткаль і лікарів, акторів і митців – наших земляків.
Херсон – місто багатих театральних і музичних традицій.
Актуальність – формування національної ідентичності починається з обізнаності в історії свого народу, рідного краю. Саме ця робота є спробою подати маловідомі факти про минуле нашого міста.
Хронологічні рамки (XVIII – по ХХ ст. ) – період заснування, становлення та розвитку міста; час формування та оформлення культурних традицій Херсона.
Мета – прослідити процес культурного становлення міста.
Результати спостереження можуть бути корисними як з научного так і з культурного боку.
З научного, бо питання культурного розвитку в монографіях та періодиці висвітлено поверхове.
Культурному, бо дозволить привернути увагу великої кількості херсонців до історії свого міста.
Проблема не є остаточно вичерпаною, і може бути продовжений пошук, дослідження питання в майбутньому.
РОЗДІЛ 1.1
Щільне місце в культурному житті займають споруди – вони є історичними пам’ятками культури міста.
На Херсонській землі чимало споруд, на яких можна бачити охоронну дошку з текстом “Пам’ятка архітектури. Охороняється державою”.
Найдавніші з них з’явились в кінці ХVІІІ століття, в той час, коли місто Херсон тільки зароджувалося. Засноване у 1778 році на землях, відвойованих у Туреччини, воно повинно було стати оборонним плацдармом та центром судобудівництва.
Спорудженню Херсона приділялось дуже велике значення. За кілька років був розроблений регулярний план міста, якому притаманні риси чіткої та ясної упорядкованості. Центром була Фортеця. На схід від неї розташовувався військовий форштадт, на захід – “Купецьке місто” або “Грецьке передмістя”, на північ – “обивательські будівлі”, ще північніше – провіантські млини, а у північно-західній частині – місто за балкою або забалка. Вулиці вздовж Дніпра та розташовані йому перпендикулярно – утворювали перші квартали. По лінії берега вулиці прокладені терасами, так були враховані природні умови місцевості.
Фортеця, площею близько 100 га, була розташована поруч з руїнами раніше спорудженого укріплення “ Олександр Шанц”. Це був комплекс військово-фортифікаційних, громадських та культурних споруд. До оборонної системи входили високі насипі вали, бастіони, равеліни, хрещаті підземні мінні галереї, колодязь, Московська та Очаківська брами з підйомними мостами.
До нашого часу збереглись Очаківські та Московські брами, які представляють типовий зразок обраної архітектури класицизму.
На території Фортеці були споруджені Арсенал, палац князя Потьомкіна, Катерининський собор, дзвіниця, монетний двір, казарми, адміністративні та житлові споруди. Уявлення про те, який вигляд мала площа біля Фортеці, надають картина та акварель Ф. Алексеева “Вид Херсона”. З тих часів залишилось лише Арсенал, Катерининський собор та дзвіниця.
Катерининський собор – одна з культових споруд у Херсоні. Автор собору – І. Старов.
В архітектурному оздоблені фасадів собору відображена історія двох з половиною тисячоліть Причорномор’я, звільнення християнської від ісламського поневолення.
Будувався комплекс з 1782 по 1806 рік, посвячення відбулось
17 травня 1786 року. Будувався згідно указів Катерини ІІ, Павла І, Олександра І.
Напередодні приїзду до Херсона Російського і Австралійського Дворів їх імператорів у Катерининьському соборі було влаштовано трон.
В період визвольної російсько-турецької війни (1787-1791 роки) паперть собору перетворена у некрополь військових начальників. До теперішнього часу збереглися могили з пам’ятниками інжинер-полковника, будівничого Херсона Корсакова М. І., полковника Мартинова С. та багатьох інших видатних полководців.
У 1791 році за вказівкою Катерини ІІ у соборі було влаштовано гробницю-мовзалей видатного державного діяча, князя
Потьомкіна - Таврического Г. О.
На початку 30-х років ХХ століття рішенням трудових колективів Херсона собор був переданий під музей старовини. З 1957 року і до теперішнього часу собор є екскурсійним об’єктом для туристів.
Крім споруд у фортеці з ХVІІ століття залишилось кілька житлових будинків, Греко-Софійська церква, пам’ятник Джону Говарду.
В історію він увійшов під іменем “Джон Говард – філантроп”. Це англійський громадській діяч, лікар-філантроп. В 1784 році Говард вирішує зайнятися лікуванням страшної хвороби – чуми.
В 1789 році він прибуває до Херсона і лікує бідних людей від тифу. Помер від хвороби у 1790 році. Він встиг написати свій духовний заповіт, який доручив доставити в Англію, просив поховати його тіло без всякої розкоші і прочитати над могилою молитву англійською мовою: “не хочу ні монументів іні написів, але я хотів би, щоб на моїй могилі поставлено було годинника …” . І тому його пам’ятник , згідно заповіту, являє собою сонячний годинник . Пам’ятник було відкрито у 1828 році.
Місто до 1835 року змінює своє функціональне призначення – з військового поселення воно стає цивільним. У середині ХІХ століття починається забудова фортечної планиди. Відбувається поступове злиття тіла міста в єдине ціле. Цей процес був відбутий в генеральному плані Херсона 187 року. Паралельно формуються міські райони Млини і Сухарне.
В середині ХІХ століття Херсон розвивається як капіталістичне місто із заводами й фабриками. Постійно збільшується число навчальних та культурних закладів, з’являється прогресивна студентська молодь. Місто має потребу в театрах, музеях, бібліотеках, видавництвах. До кінця ХІХ сторіччя все це з’являється в Херсоні. Місто відвідують знамениті артисти, письменники, митці.
Кінець ХІХ – початок ХХ століття – період, пов’язаний із розвитком капіталістичних відносин. Міська структура опиняється розчленованою підприємствами, що призвело до ізоляції Дніпра від житлової забудови. Одночасно розвиток промисловості привів до заселення нових територій, в основному на північ від центрального ядра. Досить важливо, що принцип класичної, регулярної забудови зберігається. В цей час формується архітектурне обличчя центральної, найстарішої частини міста. Забудова цього періоду і донині визначає “зовнішність” і масштаби цієї частини Херсона.
Еклектизм, який панував в архітектурі, дуже відповідав смакам провінції. В той час з’явилось багато будинків, прикрашених декоративними елементами класицизму (Окружний суд, Народний будинок, Будинок губернатора), ренесансу та готики (Міська Рада, Управління Херсонського морського порту), також деякі житлові будинки по вулиці Горького тощо.
Показовий на той час будинок Банку взаємного кредиту. Будинок мав пишну декоративність, але вона виправдана, бо в той час споруда знаходилась на перехресті центральних вулиць і своїм ошатним виглядом акцентувала його.
З 1901 року, після 30-річної перерви, пов’язаної з роботами з поглибленням Дніпровського дна, знову відкриваються морські ворота міста. Херсон стає значним портом експортування хліба.
РОЗДІЛ 1.2
На початку 18ст. Херсон був відомий як край “злиденний” , хоча з чудовою природою. Херсон поступово перетворювався в промисловий район.
В Херсоні створені всі необхідні умови для навчання дітей та виховання їх розвинутими людьми. Створено 52 школи, відкриваються з кожним роком ліцеї.
За післявоєнні роки подальший розвиток набуло вище та середнє спеціальне навчання. В місті – 11 середніх спеціальних учбових закладів та 15 професійних, 40 – технічних училищ. Відкрито університети, де абітурієнти можуть навчатися багатьом спеціальностям.
До революції на Херсонщині було всього три спеціальних школи, в яких навчалось 400 чоловік. Велика увага приділялась і приділяється нині і дітям-сиротам. Для них будуються спеціальні дитячі будинки, школи-інтернати, училища, де на повному державному забезпечені знаходяться ці діти.
На даний період в Херсоні існує морехідне, медицинське, музичне училища, машинобудівний, гідрометеологічний, кооперативний технікуми, де готують спеціалістів різних профілів.
Найстарішим учбовим закладом на Херсонщині є сільськогосподарський інститут імені О.Д.Цюрупи.
За 84 роки свого існування інститут випустив більш як
6000 агрономів, 300 техніків, інженерів-лісомеліораторів. ( Ці дати приведені на 1976 рік.).
Херсонський університет підготував більше 20 тисяч вчителів для середніх шкіл. Багато вихованців університету стали відомими вченими, заслуженими вчителями, письменниками.
Розділ 1.3
З Херсонщиною пов’язане життя та діяльність багатьох видатних діячів культури, мистецтва та літератури. Одні з них жили і працювали тут, інші були проїздом.
Але в пам’яті всіх залишилися хвилюючі враження та спогади про природу краю, його людей, що знайшло відображення у художніх творах, листах та мемуарах.
Починаючи з XVIII століття, на карті літературної Херсонщини з’явилося більше ніж сотня імен. Писали про наш край французи Гійом Боллан та Жільбер Ромм, історик А. Скальковський, географ і дослідник В. Зуєв, письменник О. Афанасьєв-Чужбинський, відомий історик запорозького козацтва Д. Яворницький.
Цікаво, що поет Олександр Пушкін залишив спогади про відвідання маєтку в Білозерці, який належав його “африканському” предку І. Ганнібалу, керівникові будівництва молодого Херсона.
Лев Толстой занотував у щоденнику свої враження від знайомства з нашими земляками під час походу на Кримську війну.
Одним з перших відвідав наш край російський поет Іван Хемніцер. Друг Державіна, Капніста він ввійшов в історію літератури як байкар, котрий удосконалював форму й стиль байки. У записах відомого бібліофіла, початку ХІХ століття, Г. Надхіна є матеріали, які розповідають про поїздку Хемніцера до Херсона у 1782 році. Хемніцер був гостем Ганнібала, котрий жив на дачі у Білозерці.
1793 року ще хлопчиком разом з батьком був на Херсонщині Денис Давидов. Відомо, що тут відбулась його перша зустріч із Суворовим. Був Денис Давидов на Херсонщині ще 1818 року
Херсонським генерал-губернатором був брат видатного декабриста П. Пестеля – В.Пестель, який на початку брав участь у таємних товариствах декабристів. Ім’ям В. Пестеля була названа одна з вулиць нашого міста. Після 13-річного перебування в Сибіру в Херсон на постійне місце проживання, під таємний нагляд поліції приїхав М. І. Лорер.
Історія зберегла для потомків пам’ять про приїзд у Херсон великого актора М. Щепкіна, якого супроводив великий критик
В. Белінський.
Так судилося, що саме в нашому місті наприкінці 19- на початку 20 століть жив і творів гурт людей, пилко відданих Україні, рідній мові, кращій долі нарду. Це поетеса й письменник Дніпрова чайка (Людмила Василевська), котра написала тут лібрето до першої української дитячої опери “коза-дереза”. Відмий етнограф, поет і художник, видавець українських народних пісень Андрій Конощенко ( Грабенко ). Як чудово на два голоси співали ці двоє людей рідні пісні, виливаючи в них і радість, і сум буття, збераючись вечорами
(за спогадами Миколи Чернявського ) в будинку на тихій херсонській вулиці. Сам Чернявський, котрий прожив свої останні 35 років у Херсоні, змалював степовий край у багатьох поезіях :
Степ і степ один навколо
Розгорнувся, наче море,
А над ним – шатро просторе,
Небо синє й сонця коло
І недарма саме таку наяву – “Степ” – отримав альманах, яки херсонська громада видала в нашому місці в 1886 році. Борис Грінченко, що працював тоді в місцевому земстві, написав рецензію на це видання. Того ж року в Херсоні виходять “Збірник драматичних творів” І. Карпенка-Карого. Сюди до М. Чернявського у видавничих справах та й просто як друг приїжджав Михайла Коцюбинський. Місто жило насиченим літературними подіями життям.
Не давно, що в 1910- ті роки на Херсонщині започатковується нова течія, новий напрямок у літературі й мистецтві – авангард.
Давня назва нашої землі – Гілея – стає знаменом футуристів, а Чорнянка, що на Каховщині, - батьківщиною мистецького експериментаторства. Олексій Кручених, Давид Бурлюк, Володимир Маяковський, Велімир Хлебніков – усесвітньо відомі поети і художники, вони влаштовували епатуючи виставки, писали вірші, видавали футуристичні книжки в Херсоні і Каховці.
Приїзд у Чорнянку й майбутній письменник Борис Лавреньов; в одну з таких поїздок він отримав в дарунок від Д. Бурлюка чудову картину з пейзажем Чорнянки, яка, на щастя, збереглась і прикрашає меморіальний кабінет письменника в літературному музеї. Змальовуючи рідне місто, образи херсонців у романі “Синє та біле” і в численних оповіданнях Б. Лавреньов знаходить щирі, ніжні слова захоплення і синівської любові до своєї землі, її історії
І знову степ, тепер чаплинський, де народився славетний Микола Куліш. Куди б його не закинула доля, - і в Одесі, і в Харкові, і на горезвісних Соловках – йому снився рідний край. У п’єсах Куліша ми бачимо нужденне голодне таврійське село, спостерігаємо важку ходу подій громадянської війни на півдні України.
У Куліша був вірний товариш на все життя, теж драматург і наш земляк з Колончяка Іван Дніпровський. У фондах літературного музею зберігається його документальна повість “Микола Хвильовий. Портрет м’ятежника”, яка є безцінним прикладом позацензурної літератури тридцятих років.
Вірує літературний Херсон.
Благословенна в болях ран
Що, як зелений океан,
Тече круг білого Херсона,
Що свій дівочий гинучий стан
До Дніпрового тулить лона …
– так писав Максим Рильський у 1941 році.
Після війни Олександр Довженко на Каховській ГЕС знімає фільм “Поема про море”. Остап Вишня їде на любу Херсонщину : “Хто в Крим, а я – в Кринки !”.
Олесь Гончар, співець таврійської землі в своїх романах “Перекоп”, “Південь”, “Таврія”, “Тропка” створює незабутні образи земляків, нашого степу : “Спочиває степ, набирається прохолоди після денної сліпучої спеки. Місяць зійшов, прадавнє козацьке сонце … Тиша, тиша, мов на дні океану. Океан місячної ночі розливається навкруги. І глибину тиші не зменшує ні сюрчання коника, десь у траві, ні шелест тополиного вершечка…”.
За сприяння О. Гончара, на Херсонщині було засноване обласне відділення Спілки письменників України. поети і прозаїки І. Гайдай, П. Куліш, В.Кузьменко, І. Стариков, В. Шарейко, П.Литалев, М. Братан, Ю. Голобородько , В. Кулік , В. Мілещенко своїми творами довели що багата талантами наша земля “Не міліє річка наснаги”.
РОЗДІЛ 1.4
Аналізуючи взаємозв’язки, які існують між пам’ятками історії та культури і довколишнім середовищем, не можна не помітити характерні для розвитку Херсона тенденції. Одна з них полягає у дослівному ставленні до історичної спадщини, традиційному формуванні матеріально-просторового середовища протягом століть.
Багато взірців художньої творчості минулого сьогодні є скарбами херсонських музейних колекцій.
Старшим із музеїв Херсона є краєведчій, створений у 1890 році відомим подвижником В.І. Пашкевичем на основі матеріалів його археологічних розкопок. Музей спочатку визнаний як археологічний. Археологічна колекція, розширена та збагачена внаслідок подальших наукових досліджень краю, тепер – один з цінних розділів великої та різноманітної музейної збірки.
Предметом особливих гордощів за херсонську археологічну колекцію є декілька мармурових пам’ятників з Ольвії.
Цікаві пам’ятки археологічної колекції, що виявлені на території краю відносяться до періоду раннього середньовіччя. Перш за все – пов’язані з половецькими кочовими племенами, які були фактичними володарями східноєвропейських степів з середини ХІ до початку ХІІІ століття. Половцям належать такі монументальні статуї, як так звані кам’яні “баби”. Звичайно їх встановлювали на курганах у пам’ять померлих предків. На території краю знайдено понад 60 половецьких структур поблизу населених пунктів.
До ряду експонатів часу Кам’яної Січі відноситься вапнякова стена із зображенням двобою. Це характерний зразок премитивної творчості яким відзначається наївною спрощеністю малюнка та композиції.
Запорожськими пам’ятками рельєфи пічні кахлі.
Показ образотворчої культури Херсонщини продовжує збирання художнього музею ім. О.О. Шовкуненка, котрий відкрився до 200-літнього ювілею міста в 1978 році. Заснований він на базі художнього відділу краєзнавчого музею. Ця колекція почала створюватися на межі ХІХ – ХХ віків і пов’язана із зібранням мистецької давнини музею В. І. Пашкевіч та збіркою створеного за ініціативою художника А. М. Гедройця музею красних мистецтв.
До найбільш ранніх експонатів художнього музею, що мають пряме відношення до культурного життя міста періоду його започаткування, належать унікальні образи з іконостасу вже згаданого Катеринінського собору.
Особливо широко і різноманітно представлене в музеї українське національне мистецтво ХІХ століття.
Походить з Херсонщини характерний взірець провінційного портретного малярства першої половини ХІХ століття – анонімний портрет молодої дівчини.
Значну роль у розвитку мистецької культури кінця ХІХ – початку ХХ століття відіграло створене у 1890-х роках на півдні України в Одесі товариство південноросійських художників. Відомим представником його був уродженець Херсонщини М.Скадовський.
В музеї знаходиться велика кількість портретів, краєвидів та натюрмортів з Шовкуненка. Цей багатогранний творчій доробок об’єднує загальне оптимістичне звучання.
Значний розділ в музейної скарбниці національного мистецтва складають твори сучасних херсонських художників.
РОЗДІЛ 1.5
А ще Херсон – місто багатих театральних і музичних традицій. Тут гастролювали славнозвісні вітчизняні майстри сцени М.Кропівницький, І. Карпенко-Карий, П. Саксаганський та інші, а також перебували М. Щепкін, М. Савіна, В.Давидов, В.Мейерхольд тут уперше вийшла на сцену “Український соловейко” Оксана Петрусенко, розпочав свій творчій шлях незабутній Юрій Шунський.
Славні музичні традиції Херсонської землі. Співуча душа південного краю чарівною луною виявлялась і в народному мистецтві, і в професійній музиці Херсонщини. І мова не лише про українську пісню. Тут на, півдні, можна почути мелодії німецькі й шведські, російські і татарські, єврейські й угорські. Тут народилися композитори О.Спендіаров та С. Майгакар, на Херсонщину приїжджали з концертами М. Мусорський, О.Скрябін, Е.Грач та багато інших. Саме херсонські мистецькі заклади дали сучасній музиці композитора Льва Гурова, заслуженого ордината України О.Бандурянського, кандидатів музикознавства Людмилу Хлабнікову. І перелік цей можна продовжувати …
У жовтні 1962 року відкрився Херсонський обласний музично-драматичний театр. За своїм корінням, традиціями, репертуаром, його втілення на споконвічний українській землі сформувався справді національний театр.
Наш театр носить ім’я неперевершеного українського драматурга М.Куліша. Осмислення поезії і змістової глибин його творів збагатило естетичну стилістику сценічних робіт. Це “Комуна в степах”, “І віддай їм заслужене ними” за п’єсою “97”.
Цікава історія театру. Вперше будинок під театр був відкритий в 1830 році. На його сцені виступила трупа Лелева-Вутечина, а згодом гастролювали відомі українські актори М.П.Саксаганський, М.Л.Садовський, М.К.Заньковецька…
Херсонський обласний театр ляльок знають і люблять. Своє 25-річчя він святкував у вересні 1996 року. Театр прожив на колесах 15 років. Тільки в листопаді 1986 року відкрились двері казкового палацу-стціонару.
Театри Херсона володіють потужним творчім потенціалом, мають змістові художні задуми і скеровують всі свої пошуки на те щоб особистий мистецький доробок додати до зростання культури України.
Крім музично драматичного театру імені Миколи Куліша, в Херсоні діють філармонія, музичне училище, чотири музичні школи.
В концертному сезоні відзначила своє 50-річчя Херсонська філармонія – головний центр музичної культури краю. Багато прекрасних колективів та виконавців, котрих сьогодні знають у країні й поза її межами. У 70-80 роках філармонія по праву вважалась однією з кращих у колишньому Радянському союзі, і сюди – з гастролями приїжджали кращі виконавці світу.
Висновок
Сьогодні Херсон – великий промисловий та адміністративний центр, місто-порт, місто-курорт. Зберігши своє історичне обличчя, він значно змінився: з’явились нові житлові масиви, міські магістралі, промислові та громадянські споруди, парки, сквери.
Щільну тканину історичної зони Херсона утворюють будівлі, що заповнюють рядові ділянки периметральної забудови кварталів. Відіграючи роль тла щодо будівель, вони багато в чьому створюють неповторність архітектурно-художнього образу міського середовища. Все це робить історично утворене середовище міста функціональним, різноманітним і затишним.
Останнім часом місто прикрасилось новими спорудами сучасних конструкцій і форм: будинки міськвиконкому. Центр науково-технічної інформації, діагностичний центр, аеропорт.
В панорамі міста з боку Дніпра виразно читаються споруди обласної бібліотеки ім. О.Гончара, готелю “Фрегат”, річкового вокзалу, які акцентують три головні міські набережні.
Річковий вокзал – водні ворота Херсона. І тому вони повинні прикрашати вхід в місто з боку Дніпра.
Обов’язок сучасних архітекторів – бережливе ставлення до історичної спадщини, врахування її в процесі неминучого оновлення міського середовища, підтримання у своїй творчості тенденції спадкоємності формування забудови міста.
Обв’язок сучасних жителів міста зберегти історичні та культурні пам’ятки міста, зберегти традиції нашого народу, та зробити значний внесок в культурне життя Херсонщини.
Використані джерела при написанні курсової роботи:
1. В.П.Завгородній “Наш солнечний край” Х. 1960р.
2. “Південна краса України” Х. 1998р.
3. “Проблеми історичного краєзнавства” - тези до повідей Х. 1993р.
4. Програма тези наукової конференції
“Культура Херсонщини” Х. 1991р.
5. Наддніпрянська правда 1995р. 21 лютого. Гурепко М. “Яка турбота, так й робота”. (Проблеми культурного життя Херсонщини)
6. Кочубей А. “на передньому краї” (про культуру, освіту, роботу у Херсоні). Соціальна культура 1964р.
7. Культура сьогодення . Наддніпрянська правда 1995р. 14 лютого.
8. А. Конощенко “До історії земської школи” К. 1908р.
9. “Історія міст і сіл України” (Херсонська область).