РЕФЕРАТ
Іван Франко
Виконав: учень 10-А класу
СШ №1
Ублінських Олександр
м. Запоріжжя
2002р.
Соціально-економічне становище Запорізького краю
В 1917 р. Олександрівськ перебував у складних умовах зруйнованого господарства, фінансових неплатежів. Міська дума і управа перебувала у постійному пошуку коштів, необхідних для надання матеріальної допомоги родинам солдатів, що воювали на фронтах Першої світової війни, та іншим соціально незахищеним верствам міського населення. Продуктивна діяльність міського управління була неможливою через відсутність тих коштів, що колись надходили до міської казни від платників податків, адже міська промисловість торгівля була зруйнована.
Сигналом тривоги для міста була інформація про голод, що насувався з півночі Росії. При міській управі діяв міський продовольчий комітет, робота якого була спрямована на створення запасів зерна. За даними на 1 травня 1917 р., при ньому діяли 6 основних відділень:
1. Міська хлібопекарня
2. Оптові борошняні склади
3. Крамниця бакалійних товарів
4. Крамниця хлібопродуктів
5. М’ясне відділення
6.
Виробництво борошна
Міська Управа Центр міста Олександрівськ
Враховуючи обставини, в яких розвивалося міське господарство, продовольчий комітет Олександрівська був чи не єдиним, що, передбачаючи продовольчу руїну, самостійно став до організації створення запасів зерна. Так, вже в серпні 1917 р. діячі міського управління намагалися зібрати і постійно нарощувати запаси хліба.
Для подальшого проведення продовольчої програми міське управління Олександрівська розпочало клопотання перед урядом про надання йому 2-мільйонної позики. Однак тільки завдяки особистій поїздці до Петрограда міського голови пощастило отримати гарантію на позику в 300 тис. крб.
Поряд з проблемами продовольчого характеру Олександрівськ зіштовхнувся також з такими проблемами, як спекуляція в місті, проблема постачання населення паливом, охорона правопорядку. Зменшувалось виробництво продукції на промислових підприємствах Олександрівського повіту. Економічна ситуація у регіоні, як і по всій Україні, погіршувалася.
Вулиці міста Олександрівськ
Міське управління Олександрівська не обминало проблем народної освіти. На 1917 р. в місті діяли міська жіноча 8-класна гімназія, міська чоловіча 8-класна гімназія, міське 4-класне училище, Олександрівське комерційне училище (нині ЗНТУ), 4 міські народні школи, 2 церковно-приходські школи, єврейські училища, учительська семінарія та інші. В вересні 1917 р. в місті було відкрито чоловічу народну школу, відкрилися курси для дорослих, як вечірні загальноосвітні, так і професійно підготовки робітників. З метою поліпшення справи народної освіти училищною комісією при управі було створено план дошкільної, шкільної та позашкільної освіти, планувалося відкрити у передмістях Олександрівська 4 дитячих садки, 4 нові школи тощо. Але переважна більшість планів в нестабільних політичних умовах не була реалізована.
Назви російською мовою:
1. Молитвенный дом (территория нынешнго малого рынка).
2. Александровская церковь.
3. и 4. –жилые дома по улице Екатерининской.
Складною залишалась ситуація в сільському
Центральна Рада намагалась взяти ситуацію під контроль. Генеральний секретар земельних справ надіслав земельним комітетам циркуляр, в якому пропонував "скласти детальний опис реманенту у всіх нетрудових господарствах по можливості у присутності власників і за їх підписом, роз’яснюючи їм, що, коли Установчі збори вирішать про перехід інвентаря, їм буде сплачено за тими описами”. Але такі половинчаті кроки уряду не могли заспокоїти ні селян, ні поміщиків. Деякі поміщики саботували засів землі. Великі земельні масиви залишались незасіяними в Таврійській губернії. В таких умовах селяни вбачали свій патріотичний борг у врятуванні врожаю та засів пустуючих земель.
Вокзал Олександрівськ-2 Міська електростанція
Вокзал Олександрівськ-1 Чоловіча гімназія (нині ЗДУ)
Будівництво Дніпрогесу
Текст з російськомовного джерела:
С началом первой мировой войны положение рабочего класса Александровска, как и по всей стране в целом, намного ухудшилось. На предприятиях легкой и пищевой промышленности значительно сократилось производство. Более 30 процентов промышленных рабочих было мобилизовано в армию. Большинство предприятий сельскохозяйственного машиностроения переключились на военное производство — изготовляли конные повозки, санитарные двуколки, походные кухни, корпуса снарядов, мин, бомб, ручных гранат и др.
В конце 1914 г. из Варшавы в Александровск перебазировались авторемонтные мастерские 3-го отделения Центральных автомастерских, а в 1915 г. оттуда же — завод акционерного общества Борман, Шведе и К (производил двуколки и др.), в 1916 г. — проволочный завод из Риги и завод авиационных моторов акционерного общества ДЕКА — из Петрограда. В городе отмечался большой наплыв беженцев, особенно во второй половине 1915 г. Поэтому с 1914 по 1917 г. население города увеличилось почти на 10 тыс. и составило к концу 1916 г. 72,9 тыс. человек.
Днепрогэс имени В. И. Ленина стал энергетической основой развития всего промышленного комплекса Запорожья. На базе мощной ГЭС выросли предприятия-гиганты: завод листовой стали (ныне "Запорожсталь") — самое крупное в то время металлургическое предприятие страны, завод инструментальных сталей (ныне "Днепроспецсталь") — первенец украинской металлургии, "Коммунар" — завод, выпустивший первый в Советском Союзе комбайн, алюминиевый — первый в стране завод по производству "крылатого" металла, магниевый — первенец отечественной магниевой промышленности, ферросплавный, коксохимический, электродный...
Вместе с заводами и фабриками рос и строился город. В начале 1939 года Запорожье стало областным центром.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Підручник з історії Рідного Краю 10-го класу.
Автори: О.М. Ігнатуша, В.Г. Ткаченко, Г.Ф.Турченко.
2. Малюнки: http://photoal
bum.zp.ua/photo/prospect.htm
3. Історія Дніпрогесу http://pho
toalbum.zp.ua/history/history.htm
4. Пошукові системи для інформації: http
://ya.ru/
http:/
/city.zp.ua/