УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КОВАЛИК ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ
УДК 351. 74: 94 (477. 86) “39/46”
ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ МІЛІЦІЇ СТАНІСЛАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В 1939 – 1946 РОКАХ.
ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ.
спеціальність 07. 00. 01 – історія України
АВТОРЕФЕРАТ
на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук
Ужгород – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ
Науковий керівник:
доктор історичних наук, доцент
Андрухів Ігор Олексійович,
Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ,
начальник кафедри теорії та історії держави і права
Офіційні опоненти:
доктор історичних наук, професор
Вєдєнєєв Дмитро Валерійович,
Національна академія Служби Безпеки України,
начальник кафедри оперативного мистецтва та історії спецслужб
кандидат історичних наук
Вишиванюк Олексій Григорович,
Інститут управління природними ресурсами (м. Коломия),
доцент кафедри гуманітарних дисциплін
Захист відбудеться “ 11 ” квітня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 61.051.04 Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул.. Університетська, 14 “а”, ауд. 410.
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Ужгородського національного університету за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 6.
Автореферат розісланий “6” березня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат історичних наук, доцент Токар М. Ю.
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Серед актуальних проблем історичного минулого України важливе місце посідає діяльність органів Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС, з березня 1946 р. – Міністерство внутрішніх справ – МВС) та його структурного підрозділу – Робітничо-селянської міліції (РСМ). Водночас серед не з’ясованих достатнім чином історичною наукою питань залишається діяльність органів міліції на рівні обласних управлінь НКВС, у тому числі й на території Станіславської (з 9 листопада 1962 р. – Івано-Франківська) області в умовах Другої світової війни та перші повоєнні роки (1939 – 1946).
За часів радянської дійсності особливо важливі аспекти діяльності органів міліції, як і НКВС (МВС), через заідеологізованість історичної науки відображено однобічно й винятково в позитивному плані, з використанням дозованої кількості архівних документів, часто вирваних із контексту історії та штучно прив’язаних до певних подій. Саме тому ці праці не дають об’єктивної й цілісної картини функціонування органів міліції. Зокрема, недостатню увагу приділялося таким важливим аспектам, як кадрове забезпечення, аналіз освітньо-кваліфікаційного рівня працівників, причини допущення частиною працівників порушень законності, соціально-матеріальне забезпечення працівників міліції, участі органів міліції в репресіях проти учасників національно-визвольного руху та їх сімей тощо.
Доступ до архівів МВС та Компартії дає сьогодні можливість по-новому поглянути на діяльність органів міліції не лише щодо виконання ними функціональних завдань, а й показати їх роль і місце в системі тоталітарного режиму, зародження та функціонування механізму репресій та інших суттєвих питань організаційного характеру. Це має важливе значення як для процесу реформування органів міліції в сучасних умовах державотворення, так і формування їх позитивного іміджу серед громадськості. Крім того, об’єктивне висвітлення діяльності органів міліції в зазначений період матиме важливе значення і для зняття певної соціальної напруги серед громадянства, пов’язаної з їх діяльністю, особливо в умовах національно-визвольних змагань на території західних областей в 40 – 50-х роках.
Серед значного пласту історичної літератури (наукової, документальної, публіцистичної, мемуарної) як радянської доби, так і останніх років незалежної України фактично відсутні комплексні дослідження з історії становлення й діяльності органів міліції на території західних областей України. Більшість наукових праць мають юридичне спрямування, а в окремих дослідженнях історичного характеру головну увагу приділено участі органів НКВС (МВС) та міліції в боротьбі з ліквідації збройних формувань ОУН – УПА та в репресіях проти “антирадянських елементів”. Водночас у кожній області західного регіону існували певні відмінності щодо проходження процесів радянізації, які вплинули й на становлення та діяльність органів міліції, в тому числі й на території Станіславської області. Отже, діалектика дослідження вимагає поглянути на суспільно-політичні процеси, що відбувалися в західних областях та загалом в Україні, через призму історії міліції окремих областей як на частину цілого. Тим більше, що в науковій літературі аспекти, пов’язані з радянізацією та діяльністю міліції, висвітлено фрагментарно.
Дослідження діяльності органів міліції матимуть завершений, цілісний характер при розгляді їх через ретроспективу історико-правового аналізу, оскільки досить часто вони через політико-ідеологічні обставини порушували права й свободи громадян не лише під час участі в акціях із ліквідації збройного підпілля ОУН та УПА, проведення репресій проти сімей їх учасників та тих, хто співчував самостійницькому руху, а й при виконанні своїх безпосередніх завдань. Слід зазначити, що події та наслідки першої радянізації краю (1939 – 1941 рр.), а особливо другої, яка розпочалася з квітня 1944 р. у ході звільнення Червоною армією від нацистських окупантів території Станіславщини та інших західних областей, і досі неоднозначно трактуються як науковцями, так і громадськістю. Одні пов’язують із радянською владою “вільне й щасливе життя у великій сім’ї братніх народів”, інші, навпаки, вважають, що населення Західної України заплатило за нього надто велику ціну, оскільки сотні тисяч людей було фізично знищено, кинуто в тюрми, депортовано в примусовому порядку на спецпоселення за різними звинуваченнями, які здебільшого мали політичний характер. Крім того, по-різному сприймають події минулого й безпосередні учасники тих подій – ветерани органів МВС і Збройних сил та учасники національно-визвольних змагань, які вимагають історичної сатисфакції. Примирення можливе лише завдяки об’єктивному висвітленню подій минулого без будь-яких ідеологічних та політичних впливів, симпатій чи антипатій до подій, явищ, окремих історичних осіб та за відсутності кон’юнктурних підходів із боку науковців.
Таким чином, актуальність досліджуваної проблеми зумовлена як науковими, так і суспільно-політичними обставинами.
Наукове завдання дослідження полягає у створенні об’єктивної комплексної праці з історії діяльності органів міліції Станіславської області як структурного підрозділу органів НКВС (МВС) для подальшого використання у науково-історіографічній та навчально-виховній практиці.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках головних напрямів, визначених Програмою формування позитивного іміджу міліції України на 2003 – 2007 рр. (рішення колегії МВС України від 10. 01. 2003 р. № 1 км/1док), Пріоритетними напрямами наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр. (п. 1. 1 наказу МВС України № 755 від 05. 07. 2004 р.), а також науково-дослідної теми “Правоохоронні органи Прикарпаття ХХ століття” кафедри теорії та історії держави і права Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ.
Мета дисертації – на основі джерел і здобутків історіографії з історико-правових позицій розкрити особливості організаційно-структурного становлення, функції, форми й методи діяльності органів міліції Станіславської області в контексті суспільно-політичних процесів та явищ, що відбувалися на Станіславщині в 1939 – 1946 роках.
Дисертант поставив завдання дослідити:
– стан наукового опрацювання проблеми, здійснити систематизацію і класифікацію її джерельного забезпечення, проаналізувати основні теоретичні концепції, категорії і поняття, що використовувалися для висвітлення діяльності органів міліції на теренах області в інтерпретації різних наукових шкіл;
– суспільно-політичну ситуацію на території області в умовах радянської дійсності довоєнного і повоєнного періодів, в яких відбувалося становлення й відновлення органів міліції;
– структурно-організаційну побудову, нормативно-правове забезпечення діяльності, якісний стан працівників міліції, а також механізми підбору, розстановки й підготовки кадрів;
– форми й методи функціонування органів міліції при виконанні поставлених перед ними завдань;
– соціально-матеріальне забезпечення працівників міліції, причини, масштаби та наслідки порушення частиною із них законності й службової дисципліни;
– взаємодію органів міліції з місцевими радянсько-партійними органами влади із залучення населення до участі в добровільних громадських формуваннях з охорони порядку та керівництва ними;
– місце і роль органів міліції в ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, участі в репресивно-каральних заходах проти членів сімей учасників збройного підпілля, означити їх масштабність і соціально-політичні наслідки.
Об’єктом дослідження є діяльність органів міліції УРСР в умовах Другої світової війни та перші повоєнні роки.
Предметом дослідження виступають особливості створення, структурна побудова, функції, форми й методи діяльності обласного управління міліції Станіславської області в умовах першої радянізації, після звільнення території краю від фашистської окупації та в перші повоєнні роки.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють два періоди. Перший обмежений 1939 – 1941 роками, коли з приєднанням західноукраїнських земель до складу СРСР та УРСР відбулося становлення органів радянської влади й Робітничо-селянської міліції. З початком радянсько-німецької війни наказом НКВС УРСР від 22 вересня 1941 р. обласне управління НКВС і міліції Станіславської області було розформовано.
Оскільки в умовах окупаційного періоду антифашистський рух на території Станіславської області був обмежений діяльністю лише кількох нечисленних підпільних груп із представників комсомольсько-партійного активу, в яких, за даними архівних джерел, колишні працівники міліції обласного управління не брали участі, то 1941 – 1943 роки в дисертації не розглядаються в широкому обсязі, а лише дається характеристика наслідків фашистської окупації та суспільно-політичної ситуації напередодні звільнення території області Червоною армією.
Другий період окреслено 1944 – 1946 роками, коли наприкінці березня 1944 року розпочався процес звільнення території області, який завершився на початку жовтня. Відповідно другий період умовно поділено на три підперіоди: 1) відновлення органів радянської влади та міліції на звільнених територіях; 2) діяльність органів міліції в умовах воєнного часу; 3) функціонування органів міліції в перші повоєнні роки.
Верхня межа другого періоду обмежена кінцем 1946 р., оскільки 21 січня 1947 року МВС та МДБ СРСР видали спільний наказ № 0074/0029, згідно з яким завдання боротьби із залишками збройних формувань ОУН та УПА в західних областях УРСР покладалося на органи МДБ, у підпорядкування якого було передано Внутрішні та Прикордонні війська МВС, винищувальні батальйони, а органи МВС та міліції зосередили діяльність на виконанні своїх безпосередніх завдань.
Географічні межі дисертації обмежено територією Станіславської (Івано-Франківської) області з урахуванням тодішнього територіально-адміністративного устрою УРСР.
Методологія та методи дослідження. Теоретичну базу дисертаційного дослідження складає творча спадщина представників суспільствознавчої думки – істориків, філософів, соціологів. З’ясовуючи суть і наслідки історичних процесів у доволі короткому хронологічному проміжку й територіальних межах, дисертант обрав позитивістський підхід, який дозволив відтворити і до можливого рівня пояснити технологію взаємодії комплексу “держава – органи міліції – громадяни”.
Застосування принципу теорії синергетики дало можливість показати роль і місце органів міліції як в структурі НКВС (МВС), так і в загальнодержавній системі.
Методологічне забезпечення дисертаційного дослідження здійснювалося на основі використання широкого спектру методів –наукової об’єктивності й системності, проблемно-хронологічного, порівняльного, статистичного, соціологічного та інших.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим в українській історіографії комплексним дослідженням з історії становлення, відновлення та діяльності органів міліції на території Станіславської області в умовах Другої світової війни й перші повоєнні роки. Фактологічний матеріал функціонування міліції подається в контексті суспільно-політичних явищ, що відбувались у перший період радянізації, після звільнення території краю від фашистської окупації та перші повоєнні роки, й аналізується з історико-правових позицій. Крім того, вперше здійснено спробу періодизації діяльності органів міліції на території Станіславської області в досліджуваний період.
Практичне значення роботи визначається можливостями використання її результатів при написанні широкої історії як МВС України, так і УМВС Івано-Франківської області, у навчально-виховній практиці системи МВС при викладанні окремих спецкурсів, а також у лекційно-пропагандистській роботі та в музейній справі.
Особистий внесок дисертанта полягає в тому, що вводиться в науковий обіг значна частина неопублікованих архівних документів із державних та відомчих архівів. Здійснено бібліографічний реєстр літератури з історії міліції Станіславщини та її аналіз. Діяльність міліції розглядається в контексті Програми МВС з формування позитивного іміджу міліції України (рішення колегії МВС України від 10. 01.2003 р.) та Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ на період 2004 – 2009 рр. (п. 1.1 наказу МВС України № 755 від 5 липня 2004 р.).
Результати дослідження апробовано на міжкафедральному засіданні Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ; у виступах на Міжнародній науковій конференції “Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України” (с. Тишківці Городенківського району Івано-Франківської області, 2005), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми підготовки та вдосконалення професійної діяльності працівників міліції громадської безпеки” (Івано-Франківськ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції “Роман Шухевич в українському національно-визвольному русі ХХ століття” (Івано-Франківськ, 2007), щорічних науково-звітних конференціях викладачів та студентів Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ України (2005 – 2007), а також використовувалися окремі матеріали в навчально-виховному процесі.
В основу структури дисертації покладено проблемно-хронологічний принцип. Робота складається зі вступу, основної частини (три розділи, які поділено на 11 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (260 окремих позицій) і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 227 сторінки, з них основного тексту 181 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано тему дослідження, її актуальність, визначено предмет, хронологічні та географічні межі, сформульовано мету і завдання, методологічні основи, наукову новизну результатів дослідження та їхнє практичне й теоретичне значення.
У першому розділі (два підрозділи) – “Історіографія та джерела дослідження” – здійснено аналіз та класифікацію історіографічної та джерельної бази, визначено ступінь наукової розробки теми.
Відзначено, що радянська історіографія умовно пройшла чотири етапи становлення, починаючи з кінця 50-х – і до кінця 80-х рр. Особливість публікацій цих періодів полягала в тому, що, по-перше, вони, як правило, приурочувалися до певних подій, пов’язаних із роковинами міліції, а в центрі уваги – “керівна і спрямовуюча” роль Компартії; по-друге, всі вони базувалися на марксистсько-ленінській методології; по-третє, мають однобокий “позитивний” характер, хоча й дають уявлення про основні напрями діяльності міліції та ОВС загалом. Серед дослідників 50-х – 60-х рр. слід відзначити публікації А. Акоп’яна, Н. Піндюріна, С. Біленка, В. Сурова, А. Рогожина, В. Прокопенка, В. Романова, М. Кіссіса, М. Паніна та інших.
Першою капітальною працею з історії міліції України наукового характеру вважається колективна монографія викладачів Київської вищої школи МОГП) “Из истории милиции Советской Украины” (1965) за загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, полковника міліції П.Михайленка, в якій було закладено структурно-ідеологічний каркас, що і став відправною точкою для подальших досліджень. Серед монографічних та дисертаційних праць, присвячених різновекторній діяльності міліції в умовах різних часових періодів, слід відзначити напрацювання В. Костіна, В. Гусака, С. Маслова, А. Тимченка, І. Біласа, В. Золотрубова, Л. Павленка, М. Лагоша, А. Пантелєєва, А. Альохіна, А. Клюшниченка, Р. Мулукаєва, Л. Околовича, О. Серьогіна, В. Рєзвих та ін. З нагоди ювілею міліції України в 1989 р. було проведено першу науково-практичну конференцію, матеріали якої увійшли до збірника “Міліції Радянської України – 70 років”, які за змістом не відходять від загальноприйнятої на той час методології. Відзначення ювілеїв на всесоюзному і республіканському рівнях започаткувало також і написання перших праць з історії міліції окремих регіонів України, зокрема міста Києва.
Таким чином, розпочате наприкінці 50-х рр. дослідження з історії органів міліції до кінця 80-х рр. нагромадило значний масив монографічної літератури, колективних праць, наукових статей та дисертаційних досліджень, характерною особливістю яких є їх надмірна ідеологічна заангажованість, що було властиво для наукових досліджень радянської доби. Водночас вони містять значний фактологічний матеріал, що дає можливість простежити етапи розвитку, форми й методи діяльності органів міліції на різних етапах – від часу виникнення і до розпаду СРСР.
В умовах державності України відхід від ідеологічних догм, а також доступ до значного масиву раніше недоступного для широкого кола дослідників архівного матеріалу дали можливість пошуку нових концептуальних підходів для об’єктивного висвітлення історії міліції України радянської доби. Особливість цього періоду й у тому, що з’явилася низка праць, присвячених діяльності міліції на регіональному та обласних рівнях, які відступають від концептуальних принципів загальнотеоретичного характеру і базуються на конкретно-фактологічному матеріалі, не оминаючи при цьому раніше заборонені теми. Серед них слід відзначити праці І. Андрухіва, І. Біласа, Л. Бородича, В. Вєдєнєєва, М. Войцехівського, П. Гарчева, В. Довбні, А. Кентія, Ю.Кравченка, П. Михайленка, О. Олійника, М. Поліковського, А. Француза, Б. Яроша та ін. Крім того, з’явилася низка збірників статей, спогадів, документів, художньо-документальних оповідей, нарисів з історії функціонування окремих служб міліції на теренах Дніпропетровщини, Закарпаття, Буковини, Волині.
Серед сучасних російських дослідників слід відзначити праці Ю. Антоняна, М. Семиряги, В. Жембровського та інших, в яких дається і аналіз діяльності органів міліції з ліквідації збройних формувань, а також висвітлюється становлення та функціонування кадрових апаратів радянської міліції в 1917 – 1991 рр.
В історіографії української діаспори досліджувана проблема частково висвітлена у працях С. Хмеля, Л. Шанковського, П. Ісаїва, В. Яшана та ін. Їх основний недолік полягає в тому, що події 40 – 50-х рр. на території Станіславщини висвітлюються в основному на основі пережитого, без використання архівних документів, а тому певною мірою в них присутня тенденційність та упередженість, особливо щодо участі органів міліції в придушенні національно-визвольного руху та репресіях. Окремо слід відзначити праці канадського дослідника Б.Боцюрківа, в яких на основі архівних матеріалів висвітлюється комплекс суспільно-політичних подій на теренах західних областей та роль і місце у них органів НКВС (МВС).
У дисертації використано також вітчизняні енциклопедичні й довідкові видання, словники, матеріали періодичної преси, які певною мірою торкаються досліджуваної проблеми.
Джерельну базу роботи складають матеріали центральних, обласних та відомчих архівів, збірники документів і матеріалів, статистично-довідкові матеріали, спогади учасників тих подій.
У Центральному державному архіві громадських об’єднань України (ЦДАГОУ) виявлено низку документів, які дозволили відтворити політику партії та уряду в правоохоронній сфері, проведенні радянізації на теренах області та організації діяльності міліції. Головну увагу приділялось опрацюванню неопублікованих документів, зокрема постанов ЦК ВКП(б) та КП(б)У, засідань політбюро, довідково-інформаційних матеріалів, відомчих партійних зборів, регіональних та обласних нарад радянсько-партійного активу і представників силових структур, виступів керівників партії та НКВС-МВС, поміщених у фонді 1 (Центральний комітет Комуністичної партії України), описи: 1, 16, 23, 24). Виявлені документи дали можливість реконструювати суспільно-політичну ситуацію на території Станіславщини в умовах радянської влади в 1939 – 1941 та 1944 – 1946 рр. та діяльність органів міліції. Так, у стенограмі пленуму ЦК КП(б)У від 22 – 24 листопада 1944 р. (оп. 1, спр. 666, оп.1) у виступі секретаря обкому М.Слоня дається аналіз ситуації та допущених радянсько-партійними органами помилок під час першої радянізації краю в 1939 – 1941 рр. Зокрема, наголошується, що не було враховано національний менталітет місцевого населення, особливості укладу життя, звичаїв і традицій, впливу релігії, сформованих в умовах австро-угорського та польського режимів. Відповідно це і призвело до труднощів та перегинів у проведенні радянізації. Крім того, дається аналіз ситуації на теренах області в умовах фашистського окупаційного режиму та в перші місяці після її звільнення, а також форм і методів боротьби з ліквідації збройного опору ОУН та УПА.
Чимало цінної інформації виявлено в справах 928, 929, 1368,1370, 2405, 2410, 2411, 2417, 2432, 2440, 3663, 4974, 4998 та ін. (ф.1, оп. 23), що дало можливість: реконструювати події у перші два повоєнні роки на території області; розкрити механізми й технологію відновлення та особливості діяльності органів міліції і її кадрового забезпечення; проаналізувати заходи з підвищення професійної, фізичної та військово-бойової підготовки й політико-виховної роботи особового складу; виявити причини порушення законності й зловживання службовим становищем окремими працівниками міліції; здійснити порівняльний аналіз соціально-матеріального забезпечення працівників міліції та інших силових структур; показати форми й методи діяльності міліції при виконанні завдань із забезпечення громадського порядку, боротьби з кримінальною злочинністю, збройними формуваннями ОУН та УПА, а також взаємовідносини з місцевим населенням та інші питання, що вперше висвітлюються в дисертації. Встановлено, що як у перший (1939 – 1941 рр.), так і в другий (1944 – 1946 рр.) періоди діяльності при залученні до органів міліції вихідців із місцевого населення мали місце надмірні підозри і недовіра, вважаючи ледь не в кожному “ворожий елемент” чи націоналіста. Відсутність тісного зв’язку міліції з місцевим населенням, по-перше, ускладнювало виконання службових завдань, а, по-друге, жорсткі дії влади та правоохоронних структур зумовлювали сприйняття їх як окупантів.
У Державному архіві Івано-Франківської області (ДАІФО) проаналізовано низку документів із фондів П-1 (Станіславський обком партії), Р-295 (Обласний виконавчий комітет), Р-584 (Обласна прокуратура), Р-785 (Обласний військкомісаріат), а також райкомів та райвиконкомів окремих районів Станіславської області. Вони в основному стосуються ролі місцевих партійно-радянських органів влади в ідейно-політичному спрямуванні та контролю за виконанням органами міліції своїх правоохоронних завдань; налагодженню тісної взаємодії між ними та місцевим населенням; створенню в населених пунктах груп охорони порядку, бригад сприяння міліції, винищувальних батальйонів; здійснення політико-виховної роботи серед особового складу органів міліції.
Другу групу джерел становлять документи відомчих архівів – Державного архіву МВС (ДАМВС), Архіву Управління МВС України Івано-Франківської області (Архів УМВСУІФО). Основне джерело документів представляють накази НКВС (МВС) СРСР, НКВС (МВС) УРСР та накази УНКВС (МВС) Станіславської області, що стосуються різних напрямів діяльності органів міліції. Зокрема, особливу цінність становлять накази НКВС СРСР від 6 листопада 1939 р. “Про організацію органів НКВС Західної України” та “Про організацію територіальної і залізничної міліції Західної України і укомплектування кадрами”, з яких фактично й розпочалася історія міліції Станіславської області. Крім того, до маловідомих і особливо цінних документів можна, зокрема, віднести такі накази НКВС СРСР, НКВС УРСР та УНКВС Станіславської області, як “Про оперативно-чекістські заходи в Західній Україні” (21.09.1939), “Про запровадження єдиної системи оперативного обліку антирадянських елементів, яких виявляє агентурна розвідка” (11.10.1939), “Про проведення підготовчої роботи з паспортизації західних областей України” (29.01.1940), “Про організацію міських і районних органів НКВС в Українській РСР”(26.02.1940), “Про стан шкільно-курсової підготовки і перепідготовки начальницького складу РСМ і заходах покращення шкільно-курсової підготовки” (5.04.1940), “Про порядок заслання у віддалені північні райони СРСР членів сімей зрадників батьківщини, які здійснили втечу або переліт за кордон” (10.12.1940), “Дані про організації українських націоналістів УВО – ОУН – ОУНСД” (28.08.1944), “Про підвищення заробітної плати працівникам міліції” (18.09.1944), “Про заходи з посилення боротьби з оунівським підпіллям і ліквідацією озброєних банд ОУН у західних областях Української РСР” (9.10.1944), “Про подальші заходи боротьби з бандитизмом ОУН і УПА на території Станіславської області” (11.12.1944), “Про результати перевірки роботи відділень міліції міста Станіслава” (28.01.1946) та ін. Вони дали можливість по-новому поглянути на процеси становлення органів міліції, структурно-організаційну побудову районних та міських відділів і відділень; механізми та особливості комплектування кадрами та їх якісний склад; розкрити форми й методи організації підготовки кадрів у школах РСМ, курсах та на заняттях зі службової підготовки; простежити процес виконання завдань з охорони громадського порядку, проведення паспортизації, ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності, боротьби з кримінальною злочинністю, збройними формуваннями ОУН та УПА, а також участі міліції в репресіях проти “антирадянських елементів” та інші види діяльності.
Виявлено також документи, пов’язані з д
Важливу групу джерел становлять нормативно-правові акти, які стосуються діяльності органів міліції, поміщених у збірниках “Законів УРСР та СРСР”, а також збірниках наказів, директив, циркулярів Головного управління Робітничо-селянської міліції.
З опублікованих документів слід відзначити збірники документів і матеріалів, підготовлених науковцями П.П.Михайленком, Я.Ю. Кондратьєвим, І.Г. Біласом, В.І. Сергійчуком. Зокрема, у тритомній праці П.П. Михайленка та Я.Ю. Кондратьєва “Історія міліції України у документах і матеріалах” (1997 – 2000 рр.) широко показано процес становлення та діяльності органів міліції України від 1917 р. до 1990 р.
У збірниках документів і матеріалів, підготовлених В.І. Сергійчуком, висвітлюються події, пов’язані з українським національно-визвольним рухом, показано роль органів НКВС у його придушенні, в тому числі й частково на території Станіславської області.
У двотомній праці І.Г.Біласа органи НКВС та міліції показано як репресивно-каральну структуру, яка забезпечувала існування тоталітарного режиму.
Окрему групу джерел складають матеріали місцевої періодичної преси окупаційного та радянського періодів, а також спогади ветеранів МВС, записаних дисертантом шляхом інтерв’ю з ними.
У другому розділі (чотири підрозділи) – “Організаційне становлення та діяльність органів Робітничо-селянської міліції в 1939 – 1941 роках” – проаналізовано ситуацію на теренах області в умовах першої радянізації, показано процес утворення органів РСМ та їх структурну побудову, забезпечення кадрами, розкрито основні напрями діяльності.
Встановлено, що проходження процесу з утвердження радянської влади та ставлення до нього місцевого населення було складним і неоднозначним, оскільки радянську владу в західні області було принесено на багнетах Червоної армії, а місцеве населення, як відзначено у спільній постанові РНК УРСР та ЦК КП(б)У “Про створення при РНК УРСР Ради допомоги західним областям УРСР” (грудень 1944 р.), у вересні 1939 р. “отримало всі блага і права радянських громадян без особливої участі в боротьбі за їх завоювання” (ЦДАГОУ, ф.1, оп. 23, спр.791, арк.7).
Відзначено, що ядро майбутніх органів НКВС та міліції на території області склали члени оперативних груп, які прийшли в Західну Україну разом із Червоною армією згідно з таємною директивою НКВС СРСР № 720 “Про організацію роботи у звільнених районах західних областей України і Білорусії” від 15 вересня 1939 р. Офіційне створення органів НКВС та РСМ у західних областях відбулося на основі наказів наркома НКВС СРСР від 6 листопада 1939 р. Комплектування кадрами проводилося з числа членів опергруп, а також додатково направлених з резерву кадрів Наркоматів СРСР та УРСР, випускників спецшкіл та інших обласних управлінь. Такі масові кадрові ін’єкції здійснювалися впродовж усього першого періоду радянізації. Це часто мало негативні наслідки, оскільки недостатній освітньо-професійний рівень у більшості з приїжджих спеціалістів, нерозуміння менталітету місцевого населення, зверхнє ставлення до звичаїв, традицій, релігії, а також владолюбство, переконаність у власній непогрішності призводили до зловживань службовим становищем, порушення законності й аморальних діянь, що негативно позначалося як на їх авторитеті серед місцевого населення, так і на сприйнятті в їх особі радянської влади як окупаційної. Щодо залучення до органів міліції вихідців із місцевого населення, то цей процес ускладнювався жорсткими перевірками на предмет їх можливої приналежності до “антирадянських елементів” та націоналістичного підпілля.
Через певні об’єктивні та суб’єктивні причини (недостатність кадрового резерву, запровадження адміністративної реформи, поділ НКВС на два наркомати – НКВС та НКДБ) організаційне становлення обласного УНКВС та УРСМ завершилося на початку травня 1941 р. Станом на 6 травня 1941 р. функціонувало 2 міських та 10 районних відділів і 26 районних відділень НКВС, дві третини складу яких становили працівники міліції, а решта – інших служб (пожежна охорона, відділ боротьби з бандитизмом тощо). Загальна чисельність працівників обласного УНКВС становила 1462 працівники, із них 1018 – міліціонерів. Із початком війни майже увесь особовий склад УНКВС Станіславської області відступив із боями до Харкова, де наказом НКВС УРСР від 22 вересня обласне управління було розформовано. Частину працівників направлено в управління східних областей УРСР, дивізію НКВС імені Дзержинського, партизанські загони, а решта – звільнено з органів внутрішніх справ.
У дисертації проаналізовано якісний склад працівників міліції, які за функціональними обов’язками поділялися на працівників оперативно-службового та адміністративно-господарського складу. До першої групи належали особи, які безпосередньо несли патрульно-постову службу, виконували оперативну роботу з охорони правопорядку та громадської безпеки, проводили роботу з політичного виховання працівників міліції, а також начальницький склад. До другої – належали особи, які виконували роботу з адміністративного, медико-санітарного і господарського обслуговування органів міліції, а також педагогічний персонал навчальних закладів міліції. Працівники обох цих груп поділялися за займаними посадами на працівників вищого, середнього і молодшого начальницького та рядового складу. Більшість працівників оперативно-службового складу мала початкову і лише незначна частина – семирічну та спеціальну міліцейську освіту. Проаналізовано мережу спеціальних навчальних закладів із підготовки працівників органів міліції та умови прийому до них. Висвітлено структуру та навчально-виховний процес в однорічній Станіславській школі РСМ, яка готувала дільничних уповноважених міліції.
Здійснено аналіз системи службової підготовки в райміськвідділах та в апаратах обласного управліннях НКВС і РСМ, яка мала сприяти “систематичному підвищенню ідейно-політичного рівня та службової кваліфікації за займаною посадою” і включала заняття з організації забезпечення й охорони громадського порядку, боротьби з кримінальною злочинністю, з бойової та стройової підготовки.
На фактологічному матеріалі показано основні напрями, форми та методи діяльності органів міліції із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю, проведення паспортизації, створення добровільних формувань допомоги міліції в населених пунктах (бригадмілів), оперативних заходів із попередження спроб ОУН підняти антирадянське повстання на території західних областей, виявлення та ізоляції “антирадянських елементів” та їх масштабність. За підсумками 1940 р. обласне УРСМ зайняло третє місце серед управлінь міліції НКВС УРСР. Головними критеріями цього всеукраїнського змагання були: попередження та розкриття злочинів, недопущення порушень службової дисципліни, забезпечення громадського порядку. Про високий професіоналізм частини працівників міліції свідчать і численні накази про заохочення як НКВС УРСР, так і обласного УНКВС.
У третьому розділі (п’ять підрозділів) – “Діяльність органів міліції в 1944 – 1946 роках” – розкрито й проаналізовано суспільно-політичні події, що відбувалися в умовах фашистської окупації; настрої населення напередодні звільнення території області Червоною армією; заходи з відновлення органів радянської влади та міліції; роль і місце органів міліції в забезпеченні життєдіяльності радянської влади на місцях; форми й методи виконання правоохоронних завдань.
Відзначено, що на посилення самостійницьких та антирадянських настроїв серед місцевого населення в умовах фашистської окупації вплинули: діяльність ОУН та УПА, формування дивізії “Галичина”, рейд партизанського з’єднання під командуванням С.Копака, репресії німецької окупаційної адміністрації. На фактологічному матеріалі показано, що з наближенням Червоної армії до кордонів області у населених пунктах на початку 1944 р. відбулися багатолюдні мітинги, учасники яких в ухвалених резолюціях протестували проти повернення радянської влади, що було зумовлено наслідками першої радянізації краю, особливо її масштабними репресіями. Відзначено, що напередодні звільнення теренів області тут налічувалося до 10 тис. озброєних бійців УПА-Захід та відділів самооборони ОУН.
Із поступовим звільненням території області, що розпочалося 25 березня і завершилося 2 жовтня 1944 р., відбувався процес відновлення органів радянської влади. Наказом НКВС УРСР від 4 квітня 1944 р. було визначено штатний розпис та структуру обласного УНКВС, згідно з яким загальна кількість працівників мала становити 1950 чол. (996 чол. начальницького і оперативного складу та 954 чол. рядового і технічного складу), із них 1134 – працівники міліції. Як і в довоєнний період, комплектація кадрів здійснювалася за рахунок приїжджих працівників, направлених наркоматами НКВС СРСР та УРСР. Недостатнім залишався і їх освітньо-професійний рівень. Зокрема, станом на листопад 1944 р. із 1073 працівників обласного УНКВС лише 3,2% мали спеціальну освіту, 2,1% – військову, 1,8% – неповну загальну вищу та середню освіту, а решта – початкову та неповну середню; майже 80% із них мали практичний стаж роботи в органах внутрішніх справ від одного до трьох років. Неукомплектованості кадрів та їх якісний рівень залишалися головними проблемами і впродовж 1945 – 1946 рр. Прийом на роботу в органи міліції вихідців із місцевого населення ускладнювався перебуванням їх під фашистською окупацією, а також діяльністю збройного підпілля, внаслідок чого були значно посилено жорсткі вимоги щодо їх спецперевірки.
На кінець 1946 р. УМВС Станіславської області було укомплектовано на 91,4% (із 1660 посад вакантними залишалися 143). Із 440 працівників обласного апарату управління міліції та міськрайвідділів уперше працювало на займаних посадах 335 осіб, а загальну вищу і незакінчену вищу освіту мало лише 20 працівників, середню і початкову – 420 і лише “одиниці були із спеціально-чекістською і політичною освітою”, тобто закінчили дво- або однорічні спецшколи МВС та міліції. Утруднювало комплектацію кадрів і різке зменшення кількості навчальних закладів, що було зумовлено війною, в тому числі припинила існування і Станіславська школа РСМ. Упродовж 1946 р. через систему спецшкіл і курсів, а також курсів перепідготовки та підвищення професійної кваліфікації було підготовлено 9510 працівників, у тому числі 2871 працівник із місцевого населення західних областей, а саме: 13 оперативних працівників міліції, 83 помічники оперуповноважених міліції, 883 дільничні, 1396 рядових міліціонерів, 446 чол. старшого, середнього і молодшого начальницького складу пожежної охорони, 40 чол. працівників загсу, 10 працівників військово-облікових столів. Це було недостатньо для покращення якісного складу органів міліції, оскільки, наприклад, упродовж 1946 р. з УМВС Станіславської області вибуло 758 працівників, з яких 499 взагалі звільнилися з органів, а прибув 731 працівник.
На конкретному фактологічному матеріалі висвітлено діяльність органів міліції з виконання правозахисних завдань у боротьбі з кримінальними елементами, розкраданням державної власності та спекуляцією, дитячою безпритульністю й бездоглядністю; показано співпрацю місцевих радянсько-партійних органів та міліції з організації в населених пунктах добровільних формувань з охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів та керівництво ними з боку дільничних уповноважених. Наприклад, лише в другій половині 1946 р. відділом боротьби з розкрадання соціалістичної власності було порушено 365 кримінальних справ й притягнуто до суду 343 чол., а також знешкоджено 31 злочинну групу, члени яких займалися грабунками, й притягнуто до судової відповідальності 122 чол.; ліквідовано 82 злодійські групи й притягнуто до суду 229 чол.; розкрито 152 злочини, скоєних раніше. Упродовж квітня-травня 1946 р. було затримано 2578 осіб “підозрілого бродячого елементу”, головним чином приїжджих із Бессарабії та південних областей України, вражених голодом, що дозволило попередити можливість скоєння частиною з них протиправних дій.
На виконання ЦК КП(б)У “Про заходи в боротьбі з безпритульністю і бездоглядністю дітей в Українській РСР” від 30 липня 1944 р. в області на початок 1945 р. було взято на облік 3372 дітей-сиріт, при міськрайвідділах міліції створено дитячі приймальники та дитячі кімнати, через які впродовж І кварталу 1945 р. пройшло 127 дітей, із них 12 дітей було повернуто батькам, 48 – направлено в дитячі будинки, 26 – в дитячу колонію і 5 – працевлаштовано. До кінця 1946 р. планувалося відкрити в області ще 8 дитячих будинків на 930 дітей та довести кількість дітей, переданих під патронат сімей і організацій, до 1200 осіб.
За вагомі успіхи, досягнуті в службовій діяльності, указами президії Верховної Ради СРСР та наказами НКВС (МВС) УРСР у 1944 – 1946 рр. урядовими нагородами й преміями було відзначено майже 15% особового складу міліції області. Водночас при виконанні службових завдань упродовж 1944 – 1946 рр. загинуло 23 працівники ОВС, у тому числі: 4 начальники райвідділів та 3 їх заступники по міліції, 6 працівників карного розшуку та інших служб.
Розкрито форми й методи боротьби органів міліції з ліквідації збройних формувань ОУН та УПА, серед яких найбільш поширеними були: проведення оперативно-військових операцій, облав та засідок; вербування інформаторів серед учасників збройного підпілля та цивільного населення; участь у виселенні сімей учасників національно-визвольного руху. Про жорстокість протистояння свідчать численні жертви з обох сторін, загальна кількість яких склала з боку УПА та ОУН понад 15 тис. убитими, понад 20 тис. було арештовано та з’явилося з повинною, на спецпоселення вислано 908 сімей (2480 осіб). За цей же період втpати pадянської стоpони становили 3365 чол., у тому числі: 2871 – вбитими, із них 36 пpацівників ОВС та 23 бійці винищувальних батальйонів.
Проаналізовано причини порушення частиною працівників міліції законності й службової дисципліни. Встановлено, що при виконанні поставлених перед органами міліції завдань мали місце випадки грубих порушень, зловживання службовим становищем. Це проявлялося у таких формах, як: безпідставні убивства мирних громадян, нанесення побоїв під час слідства, безпричинні арешти та затримання “до вияснення особи”, затягуваннях слідства, аморальні вияви на роботі, громадських місцях, сім’ї тощо. Головними причинами порушення законності, службової дисципліни та аморальних виявів були: 1) неукомплектованість посад згідно з штатним розписом, у зв’язку з чим працівникам окремих служб та відділів доводилося виконувати подвійний, а то й потрійний обсяг роботи; 2) постійне залучення працівників міліції до участі в оперативно-військових операціях, облавах, засадах із ліквідації боївок ОУН та УПА, що не давало можливості своєчасно й повноцінно виконувати свої безпосередні службові обов’язки; 3) зловживання частиною працівників алкоголем як у робочий, так і післяробочий час; 4) низький освітньо-професійний рівень більшості працівників міліції; 5) незадовільний матеріально-соціальний захист та побутові умови; 6) зловживання службовим становищем окремими представниками начальницького складу.
Проаналізовано постанови центральних радянсько-партійних органів, директиви та накази НКВС (МВС) УРСР про усунення причин порушення працівниками міліції соціалістичної законності.
У висновках узагальнено результати дослідження, сформульовано його основні положення й пропозиції щодо можливого покращення роботи органів міліції в сучасних умовах.
1. Прихід радянської влади на західноукраїнські землі був наслідком таємної змови між урядами СРСР та Німеччини, а місцеве населення “отримало всі блага і права радянських громадян без особливої участі в боротьбі за їх завоювання”. Радянізація здійснювалася всупереч усталеним упродовж століть національно-історичним, культурним, релігійним традиціям, що нівечило суспільно-психологічний архетип місцевого населення і, відповідно, зумовлювало серед певної частини опір новій системі у різних формах.
2. Важливу роль в утвердженні радянської влади в західних областях відіграли створені 6 листопада 1939 р. органи НКВС та РСМ, основу яких склали оперативні групи з працівників НКВС, що прибули разом з Червоною армією під час її “визвольного походу”.
3. Кадрове забезпечення органів міліції на території області здійснювалося головним чином із числа направлених наркоматами СРСР та УРСР співробітників з інших регіонів. Приплив кадрів із місцевого населення був ускладнений надмірною пересторогою від можливого проникнення в органи міліції “антирадянських елементів”, що, з одного боку, позбавляло можливості опори на широкі маси при виконанні поставлених завдань, а з іншого – зумовлювало сприйняття більшістю населення радянської влади як окупаційної.
4. Якісний склад працівників органів міліції як у перший, так і другий періоди радянізації був недостатньо високим як за освітнім, так і професійним рівнем, що позначалося на якості виконання поставлених завдань.
5. Підготовка кадрів міліції та підвищення освітньо-професійного рівня практичних працівників здійснювалися через мережу спецшкіл, курсів, а також під час обов’язкових занять зі службової підготовки.
6. Ідеологічну та контролюючу роль в діяльності органів міліції здійснювала Компартія через своїх членів та партійно-комсомольські організації. Політичний характер діяльності органів міліції визначався тим правовим статусом, який вони посідали в системі існуючого державного режиму.
7. Незважаючи на певні труднощі, органи міліції Станіславської області досягли значних успіхів з охорони громадського порядку, захисту державної та колгоспно-кооперативної власності, особистого майна громадян, у розкритті та профілактиці кримінальних злочинів, ліквідації дитячої бездоглядності й безпритульності, при проведенні паспортизації, військового обліку, мобілізації військовозобов’язаних до Червоної армії та під час виконання інших завдань. Було проведено значну роботу зі створення в населених пунктах добровільних формувань із охорони громадського порядку, бригадмілів, винищувальних батальйонів, які діяли під керівництвом дільничних уповноважених.
8. Завдяки вжитим різноплановим оперативним заходам до кінця 1946 р. було знищено основні сили збройного опору ОУН та УПА. Водночас при проведенні цих заходів мали місце й протиправні дії, що призвело до безвинних жертв, безпідставних виселень сімей, масових арештів, грабунків.
9. Порушення законності та службової дисципліни частиною працівників міліції були зумовлені низьким освітньо-професійним рівнем, недоукомплектованістю служб і відділів, зловживання алкогольними напоями, незадовільним матеріально-побутовими умовами, а також суспільно-політичними обставинами, в яких доводилося виконувати службові обов’язки.
Основні положення дисертації викладено автором у 5 публікаціях, 4 з яких уміщено у фахових виданнях:
1. Репресивні дії органів НКВС проти УПА на теренах Станіславщини в 1944 році // Сторінки воєнної історії. Науковий вісник Інституту історії НАН України. – Випуск № 11. – К., 2006. – С. 229 – 234.
2. Оперативно-службова діяльність органів внутрішніх справ на теренах Станіславської (Івано-Франківської) області в 1945 – 1946 рр. Історико-правовий аналіз // Схід. Аналітично-інформаційний журнал. – Донецьк, 2007. – С. 66 – 70.
3. Становлення та діяльність органів НКВС і Робітничо-селянської міліції на теренах Станіславської області в 1939 – 1941 роках // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський: Оіюм, 2007. – Т. 17: На пошану професора В.П. Газіна. – С. 244 – 253.
4. Поpушення законності працівниками НКВС-МВС та інших правоохоронних структур на теренах Станіславської області в перші повоєнні роки (1945 – 1947 рр.): причини і наслідки // Інтелігенція і влада. Громадсько-політичний науковий збірник. Вип. 11. Серія: історія. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 172 – 185.
5. Репресивні дії органів НКВС проти УПА на теренах Станіславщини в 1944 – 1945 роках // Рід Шухевичів в історико-культурній спадщині України. Матеріали Міжнародної наукової конференції, с. Тишківці Городенківського району, 10 липня 2005. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2007. – С. 238 – 247.
АНОТАЦІЯ
Ковалик В.В. Діяльність органів міліції на території Станіславської області в 1939 – 1946 роках. Історико-правовий аспект. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07. 00. 01 – історія України. Ужгородський національний університет. – Ужгород, 2008.
У дисертації досліджуються особливості утворення та форми й методи діяльності органів міліції на території Станіславської області в умовах першої радянізації краю (1939 – 1941 рр.), на завершальному етапі Другої світової війни і в перші повоєнні роки (1944 – 1946 рр.). На основі архівних джерел, монографічної літератури, спогадів та матеріалів періодичної преси досліджується процес утворення органів міліції, їх структурна побудова, система підготовки та механізм забезпечення кадрами, їх якісний склад, соціально-матеріальне та побутове забезпечення, причини порушення частиною співробітників законності й службової дисципліни, форми й методи діяльності з охорони громадського порядку, безпеки громадян, боротьби зі злочинністю, ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності, збройного опору ОУН та УПА, проведення паспортизації; взаємодія з місцевими радянсько-партійними органами із залучення місцевого населення до органів міліції та добровільних формувань – груп охорони порядку, бригад допомоги міліції, винищувальних батальйонів та керівництво ними.
Ключові слова: органи міліції, правопорядок, законність, правоохоронна діяльність, злочинність, репресії.
АННОТАЦИЯ
Ковалык В.В. Деятельность органов милиции на территории Станиславской области в 1939 – 1946 годах. Историко-правовой аспект. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07. 00. 01 – история Украины. Ужгородский национальный университет. – Ужгород, 2008.
В диссертации исследуются особенности становления, формы и методы деятельности органов милиции на территории Станиславской области в условиях первого периода советской власти (1939 – 1941 гг.), на последнем этапе Второй мировой войны и в первые послевоенные годы (1944 – 1946 гг.).
Анализ источников дал возможность рассмотреть динамику становления та развития органов милиции, их структуру, кадровое обеспечение, качественный состав сотрудников милиции, систему подготовки кадров, особенности привлечения на работу в органы милиции представителей из местного населения. Установлено, что привлечение местного населения на работу в органы милиции усложняло недоверие и подозрению их причастности к “антисоветским элементам” и к националистическому подполью, в следствие чего против желающих проводилась жесткая специальная проверка, которую не все проходили. Обеспечение органов милиции приезжими сотрудниками, а также предвзятое отношение к местному населению осложняли выполнения поставленных задач.
Особое внимание уделено раскрытию форм и методов деятельности органов милиции в довоенный и послевоенный периоды по охране общественного порядка, обеспечении безопасности граждан, проведении паспортизации городского населения и соблюдения паспортного режима, учёту военнобязанных и обеспечении проведения призывной кампании в Красную армию, по борьбе с уголовной преступностью, воровством государственной и колхозной собственности, имущества граждан, с иждивенчеством, по ликвидации детской беспризорности, вооружённых формирований ОУН та УПА, участию в репрессивных мероприятиях против семей участников национально-освободительного движения.
Раскрыто взаимоотношения органов милиции с местным населением, создание и руководство добровольными общественными формированиями по охране общественного порядка, бригад помощи милиции, истребительных батальонов и привлечение к участию в них активистов из местного населения.
Проанализировано социально-материальное обеспечение сотрудников милиции, условия их быта, обозначены основные причины нарушения частью сотрудников социалистической законности и служебной дисциплины, среди которых были: неукомплектованность кадров согласно штатного расписания, вследствие чего часть сотрудников должна была исполнять значительный объем работы, что отображалось на её качестве; постоянное привлечение сотрудников милиции к участию в оперативно-военных операциях, облавах, засадах с целью ликвидации вооружённых формирований ОУН и УПА; низкий образовательный и профессиональный уровень значительной части сотрудников, что влияло на качество исполнения обязанностей; злоупотребление частью сотрудников в рабочее и свободное после работы время алкоголем; неудовлетворительные материально-бытовые условия. Нарушения социалистической законности выражалось в беспричинных убийствах мирных граждан, арестах и задержаниях, применении пыток при допросах, нарушении сроков следствия, проведении незаконных обысков, использование в корыстных целях конфискованного у граждан имущества и других нарушениях.
Ключевые слова: органы милиции, правопорядок, законность, правоохранительная деятельность, преступность, репрессии.
ANNOTATION
Kovalyk V.V. The activity of organs of militia on the territory of Stanislav region in 1939 - 1946 years. Historical and law aspect. – Manuscript.
Dissertation for scientific degree of Candidate of Historical Sciences, speciality 07. 00. 01 – History of Ukraine. Uzhgorod National University. – Uzhgorod, 2008.
The peculiarities of formation and the forms and methods of activity of organs of militia on the territory of Stanislav area in the conditions of the first stage of “radyanizatsiya” of the region (1939 – 1941) and on the finishing stage of World War II and in the first post-war years (1944 - 1946) are researched in the thesis. On the basis of the archived sources, monographic literature, reminiscences and materials of periodic press the process of formation of organs of militia, their structural construction, system of preparation and the mechanism of providing by specialists, their high-quality composition, socially financial and domestic providing, the reasons of violation of socialistic legality and official discipline by militiamen are lighted. The forms and methods of activity on the guard of public peace, safety of citizens, fight against criminality, liquidation of child's homelessness and neglect, armed resistance of formings of UNO and URA as well as the conducting of the passport system is probed in the dissertation. The cooperating of the organs of militia with the local soviet-party organs on bringing in of local population to the organs of militia and voluntarily formings – groups of guard of order, brigades of help of militia, destructive battalions and guidance by them are also researched.
Keywords: organs of militia, law and order, legality, law-enforcement activity, criminality, repressions.
Підписано до друку 05. 04. 2008. Фрмат 60х84/16.
Гарнітура Times New Roman. Ум. друк. арк.. 0,8.
Тираж 100 прим. Віддруковано на різографі.
___________________________________________
Видавництво “Типовіт”. Свідоцтво про
внесення до державного реєстру видавців,
виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції
П №5 від 07.02.1997р.
76000, м. Івано-Франківськ, вул. Хмельницького, 10/1