МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Львівський національний університет імені Івана Франка
ІНСТИТУТ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ТА ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ
Факультет міжнародного бізнесу і права
Контрольна робота
з дисципліни “Політична географія світу”
на тему:
“Політико-геграфічний аналіз США”
Виконала:
слухачка групи
МПс – 12
Жмур С. Ю.
Перевірив:
Проф. Трохимчук С. В.
Львів 2000
I.
Повна офіційна назва:
Сполучені Штати Америки
II.
Державна атрибутика:
Державний гімн
03 вересня 1814 року Френсіс Скотт Кей – молодий успішний американський юрист приїхав до форту Мак Генрі (один із фортів, які захищали Балтімор) для здійснення обміну полоненими і застав його в облозі. Битва була дуже важкою для американців, британці оборонялися цілу ніч. Вранці 13-го вересня, побачивши що американський прапор вже майорить над фортом, Френсіс Кей був такий захоплений, що вирішив написати вірша з цієї нагоди. Вперше цей вірш був опублікований під назвою “Захист форту Мак Генрі”. Вірш став дуже популярним в Америці і композитор Джон Стеффорд Сміт поклав його на музику. Згодом пісня, яку назвали “Прапор із зірками та смугами” була адаптована самим Френсісом Кеєм для наземної армії і флоту, а 03 березня 1931 року Конгрес США зробив її офіційним гімном Сполучених Штатів.
Державний прапор
Ніхто точно не знає, хто розробив американський прапор. Найімовірніше, що це був Конгресмен Френсіс Хопкінсон, але деякі історики стверджують, що це була кравчиня із Філадельфії Бетсі Росс.
14 червня 1777 року Конгес випустив перший акт про прапор США: 13 смуг почергово червоного і білого кольору, у верхньому лівому куті 13 золотих зірок на синьому тлі, які символізуватимуть 13 штатів, які об’єдналися у нове сузір’я.
Кількість зірок на прапорі США мінялась багато разів відповідно до входження у федерацію нових штатів. Зараз їх 50 і розташовані вони у 9 ліній по 6 чи 5 зірок почергово.
Білий колір символізує чистоту і невинність, червоний – сміливість і відвагу, а синє тло під зірками - справедливість і наполегливість.
Зірки символізують небеса і божественне призначення людини. Смуги символізують промені світла, що йдуть від сонця.
Державний символ
Державним символом США є білоголовий орел. Це рідкісний вид, який тим не менше зустрічається у всіх частинах США і знаходиться під захистом у всіх штатах. Існує кілька державних програм для захисту і відтворення популяції цих птахів.
III.
Державний устрій і політичний лад
США є президентською республікою, в Коституції США1787р. закріплений організаційно - правовий розподіл влади і закріплюється принцип балансу вдлад.
Організація влади
Парламент США називається Конгрес і утворений із двох палат: палати представників і сенату. Виконавчу владу здійснює президент. Міністри виконують роль радників президента і не утворюють уряду – це кабінет президента, його дорадчий орган. Посади прем’єр – міністра в США немає. Віце – президент не має суттєвих повноважень, а лише заміщає президента і виконує його доручення. Існують 2 судових системи: федеральна і судова система штатів.
Американський федералізм
США є федеративною державою, дуже потужною в економічному відношенні. Суб’єктами цієї федерації є 50 штатів. Територія США включає також о-ви Пуерто – Ріко і Гуам. Острови Мікронезії є “асоційованими із США державами”. В прямому управлінні США знаходяться о-ви Східне Самоа і Віргінські о-ви, які мають статус територій США.
Особливий статус має федеральний округ Колумбія. Вашингтон – столиця США, яка знаходиться на території цього округу, користується самоуправлінням: населення прямими виборами обирає міську раду і мера.
Штати є державними утвореннями. Вони всі рівноправні, не мають державного суверенітету і не мають права виходу із США. Проте вони приймають свої конституції, які повинні відповідати Конституції США. Штати можуть видавати свої закони, мають власне громадянство. Їх громадяни рівноправні на території усієї федерації. Конституція США забороняє штатам вступати до будь-яких союзів, договорів чи конфедерацій, укладати угоди із іншими штатами чи іноземними державами.
Структура органів штатів подібна до структури федеральних органів.
Політичне життя США
Вирішальне значення у політичному житті США мають в основному дві політичні партії:Республіканська і Демократична, утворені ще в ХІХ ст. Республіканці виступають у внутрішній політиці за скорочення фінансових соціальних програм (асигнування на освіту, охорону здоров'’, житло, допомога безробітнім), а у зовнішній політиці вимагають значного скорочення фінансової допомоги іншим країнам. Демократи займають протилежні позиції. Обидві партії не мають постійних програм – вони приймають лише передвиборчі маніфести, та й те головним чином у рік виборів президента, не мають постійного членства (членами партії вважаються всі, хто голосував на виборах за кандидатів даної партії). Заявку на лідерство в партії робить перед виборами той чи інший відомий політик, як правило сенатор чи губернатор штату.
Також великий вплив на політику США, особливо економічну, мають підприємницькі союзи, які діють у різноманітних формах (галузеві і національні асоціації, торгівельні палати та ін.).
Профспілки не відіграють особливої ролі в політичному житті, оскільки займатися політичною діяльністю їм забороняє законодавство.
Дуже силою в США є лоббісти, які діють при Конгресі. Це представники фірм, банків, громадських об’єднань, які ставлять собі за мету сприяти чи перешкоджати прийняттю певного законодавства в інтересах тих осіб чи організацій, яких вони представляють. В США діє закон про лоббізм 1946р., який зобов’язує їх зареєструватися в клерків Конгресу і повідомити, чиї інтереси вони представляють, хто фінансує їх діяльність і яким є їх особистий гонорар.
Виборча система
Вибори є загальними і рівними. До всіх представницьких органів вибори прямі, але президент і віце – президент США обираються опосередкованим шляхом (виборщиками). На виборах застосовується таємне голосування. Центрального органу для проведення виборів у США не існує. Федеральна виборча комісія лише слідкує за виконанням законів про федеральні вибори, а самою організацією виборів не займається. Переможець визначається на основі мажоритарної системи відносної більшості при виборах в Конгрес, і на основі абсолютної більшості при виборах президента і віце – президента.
IV.
Державні органи управління і перші особи держави. Законодавча, виконавча і судова влади.
Законодавча влада і її органи
Парламент США називається Конгрес і утворений із двох палат: палати представників і сенату. Палата представників обирається на 2 роки у складі 435 депутатів по одномандатних округах. Обраними можуть бути лише громадяни США, які досягли віку 25 років, перебувають у громадянстві США не менше 7 років і проживають у тому штаті, в якому балатуються по виборчому округу. Сенатори обираються строком на 6 років, по 2 від кожного штату, але діє принцип ротації:третина сенаторів обирається кожні 2 роки. Депутати і сенатори є професійними парламентаріями, мають вільний мандат, не можуть бути відкликані виборцями. Кожна палата створює свої керівні і внутрішні органи. Засіданнями нижньої палати керує спікер (він завжди є представником партії більшості), в сенаті головує віце – президент.
Конгрес створює із своїх членів різноманітні комітети: постійні об’єднані комітети обох палат і постійні спеціалізовані комітети кожної з палат, а також тимчасові спеціальні комітети для дослідження окремих питань.
В обох палатах Конгресу є партійні фракції більшості і меншості. При конгресі діє багато адміністративно-технічних і допоміжних служб. Їх загальний штат перевищує 30 тисяч осіб.
Конгрес працює в сесійному порядку, головною формою його діяльності є законотворчість. Законодавча ініціатива належить тільки членам обох палат. Президент має право вносити лише законопроект про бюджет. Проте на практиці політика в галузі законодавства визначається щорічними посланнями президента конгресу.
Виконавча влада і її органи
Президент і віце - президент
Виконавчу владу здійснює президент. Міністри виконують роль радників президента і не утворюють уряду – це кабінет президента, його дорадчий орган. Посади прем’єр – міністра в США немає, цю роль виконує президент. В кабінеті президента питання вирішуються не голосуванням: рішення приймає президент. Віце – президент не має суттєвих повноважень, а лише заміщає президента і виконує його доручення.
Під керівництвом президента США окрім міністрів працюють різні відомства, деякі з них мають важливіший статус, ніж деякі міністерства (наприклад Рада національної безпеки).
Президент і віце – президент США обираються опосередкованим шляхом – виборщиками терміном на 4 роки. Та сама особа не може бути обрана президентом більше двох разів (це стосується також і віце – президента).
Президент забезпечує виконання законів і визначає повноваження всіх посадових осіб федерації. Президент представляє державу у внутрішніх справах і в міжнародних відносинах, має право заключати міжнародні договори і є головнокомандувачем збройних сил і національної гвардії. Президент звертається до конгресу із щорічними посланнями і рекомендує прийняття певних законів, склика. Конгрес на надзвичайну сесію. Президент призначає вищих посадових осіб, послів, федеральних суддів та ін. Президент США не несе політичної відповідальності перед конгресом, але може бути зміщений з посади в порядку імпічменту.
Міністерства і відомства
Роль кабінету міністрів в США виконує кабінет президента. В теперішній час це менше двадцяти людей: керівники 14 міністерств, 3 міністра без портфеля, в тому числі постійний представник США в ООН. Кількість різних відомств при президенті досягає кількох сотень, головні з них він очолює сам (Рада національної безпеки, Рада з економічної політики і т. Ін.). Тому в США прийнято говорити не про уряд, а про адміністрацію президента.
Судова влада і її органи
В США функціонують 2 судові системи: федеральна система і судова система штатів. Обидві вони очолювані верховними судами відповідно федерації і кожного штату.
Судова система США утворена трьома ланками: Верховний суд США, апеляційні суди (їх 12), окружні суди (94). Воєнні суди утворюють особливу ланку судової системи.
Головну роль в судовій системі США відіграє Верховний суд США. Він включає 9 членів (включно з головою), які призначаються президентом США за згодою сенату. Верховний суд здійснює конституційний контроль і є останньою інстанцією з таких питань.
Судові системи штатів дуже різноманітні. Є загальні суди, мирові судді, поліцейські суди із кримінальних справ, багато різних спеціальних судів – у справах неповнолітніх, із трудових спорів, морські суди і т. ін.
Суди штатів формуються по різному: судді обираються населенням, призначаються мерами міст, муніципальними владами, головами вищих судів.
Загалом можна зробити висновок, що система організації влади в США вдало врівноважує гілки влади з тим, щобжодна із них не була такою, щобвивищитися над іншою. Це і є втіленням в життя принципу балансу влад. Президент не може розпустити конгрес, але і конгрес не може змістити президента і його міністрів (крім випадків імпічменту). Воту недовіри міністрам не передбачений, але вже саме їх призначення вимагає згоди сенату. Верховний суд здійснює конституційний контроль і має право визнати закони конгресу не дійсними.
Перші особи держави
Виборча система США була коротко описана вище, тому немає потреби повертатися до неї у цьому розділі. Варто лише зазначити, що на виборах 2000 року ситуація ускладнилася через неможливість швидкого чіткого визначення переможця.
Офіційно ніби переміг Джордж Буш молодший, але і Ел Гор скористався наявністю підстав і подав позов до Верховного Суду США. Проте поки рішення ще не винесене, тому візьму на себе сміли
Буш-молодший – 46-й губернатор штату Техас. Він народився у 1946 році в Техасі, отримав освіту бакалавра в Єльському університеті. Служив пілотом у Національній Повітряній Гвардії Техасу. Почав свою кар’єру в паливно-енергетичному бізнесі в Мідленді у 1975 році і працював в енергетиці до 1986. Працював для презедентської кампанії свого батька у 1988 році. 8 листопада 1994 року був обраний губернатором штату Техас 53.5 відсотками голосів. Буш став першим в історії губернатором штату Техас, переобраним на наступний чотирирічний термін у 1998 році.
Має репутацію консерватора, який проводить політику, засновану на принципах персональної відповідальності і строгого контролю на місцях. 14 березня 2000 року він здобув достатньо голосів, щоб стати кандидатом у президенти від Республіканської партії США.
Протагом трьох термінів на посту губернатора Дж. Буш працював у тісному співробітництві із місцевими лідерами, провів реформу для покращення ситуації у публічних школах, провів жорстку реформу кримінального законодавства, а також провів два великих зниження податків.
Своїм першочерговим завданням він називає підвищення рівня освіти, зниження податків, підвищення фінансування армії, підвищення рівня соціального захисту і охорони здоров’я.
V. Зовнішня політика держави
Після закінчення холодної війни, США намагаються досягнути стабільного становища у світі, пропагують вільний ринок і демократію. Основними важелями для ведення такої політики є Міжнародний Валютний Фонд, Світовий Банк , Діяльність в ООН та НАТО. Особливо це стосується країн колишнього соціалістичного табору. В Африці США надають сильну підтримку демократичному уряду Південної Африки і намагаються підтримати демократичні прагнення на решті цього континенту.
В своїй економічній політтиці США пропагують поширення вільного ринку, що є основною передумовою економічного зростання. Будучи членом регіональних американських міжнародних організацій США активно проводять таку політику в американському регіоні. США по закінченні холодної війни почали підтримувати розвиток Світової Огранізації Торгівлі для усунення бар’єрів, які заважають запровадженню відкритого ринку у всій Європі. Через діяльність Міжнародного Валютного Фонду і Світового Банку США намагаються підтримати країни, що розвиваються, спонукати їх до побудови ринкової економіки.
Деякі країни, такі як Ірак, Сербія, Куба, Північна Корея і в меншій мірі Росія і Китай знаходяться в більш чи менш явній опозиції до США та їх зовнішньої політики. Інші, наприклад Франція, вважають, що не змогли б досягнути свого становища у міжнародних відносинах без партнерства із США. Потрібно зазначити, що США здатні провадити свою зовнішню політику не лише мирними методами: прикладом може стати сумновідома криза у Косово чи Іракська кампанія.
Важливе місце у зовнішній політиці США посідають також зусилля по поширенню НАТО на схід. Це питання відчутно відбивається зокрема на російсько-американських відносинах.
Також важливим аспектом діяльності США на світовій арені є боротьба із міжнародними терористичними організаціями. В жовтні 1999 року держсекретар Мадлен Олбрайт видала вказівки відповідним інстанціям країни, в яких міститься перелік 28 міжнародних терористичних угруповань, а також і заходів, яких потрібно вжити для максимального ускладнення їх діяльності. Цей список поновлюється щороку.
Великою проблемою в США є нелегальна міграція. Для контролю за нею існує Еміграційна Служба, яка є першою інстанцією і має найвищі повноваження щодо контролю за мігрантами.
Дуже велика увага в США надається боротьбі із міжнародним наркобізнесом. Створено багато організацій по боротьбі із наркотиками. Конгрес США започаткував програму “Світ без наркотиків” у 1997 році. Щороку на цю програму виділяється 1 000 000 доларів США. Багато робиться в США і профілактичних заходів для молоді: створюються клуби “вільні від наркотиків”, проводяться різноманітні роз’яснювальні заходи в школах та коледжах, публікуються статті в періодиці. Працює більше 50 федеральних агенцій і Головний Офіс Національного Відділу по боротьбі із наркотиками. Існує багато реабілітаційних програм для бажаючих позбавитися наркотичної залежності.
Загалом, можна сказати, що вирішення більшості міжнародних ускладнень і питань значною мірою залежить від ставлення США до даної проблеми. США є супердержавою і може якоюсь мірою диктувати свою волю на світовій арені використовуючи фінансові чи в гіршому разі силові важелі.
VI. Наявність української діаспори та її діяльність
Український Конґресовий Комітет Америки – це центральний представницький орган українців в Америці. Його діяльність зосереджена на просвітництві, шкільництві, репрезентації українців у Вашінґтоні та допомозі Україні у всіх ділянках життя. УККА налічує 76 відділів у США і функціюнує через свої ради, комісії та бюро в Ню Йорку і Вашінґтоні. До видань УККА входить Український Квартальник, який видається з 1944 року. Цей журнал є єдиним англомовним журналом, який висвітлює внутрішні справи та міжнародні відносини України та країн Східної Европи.
Комітет активно підтримує українців у США: провів серію конференцій для своїх відділів, на яких серед найважливіших питань, винесених на обговорення, було залучення нових імігрантів до громадського життя української громади, утримування суботніх шкіл, діяльність молодіжних організацій та функціонування сучасних засобів масової інформації, у тому числі, інтернету та локальних радіо-програм.
Впродовж 1999 та напочатку 2000 років Крайова Канцелярія Комітету подала кілька пропозицій на одержання ґрантів до різних фундацій для підтримки наступних проектів:
“Створення Президента”
- 10 серпня УККА одержав ґрант у розмірі $180,000 від Американського Аґенства Міжнародного Розвитку (USAID) для проведення інформативної програми з громадськістю напередодні виборів президента України 31 жовтня. Таким чином, було проведено неурядову всесторонньо-інформативну програму під назвою "Створення Президента", спрямовану на глибше розуміння ролі президента держави та обдуманий вибір під час голосування.
“Програма 4-ї Хвилі”
- було розроблено спеціальну програму для допомоги новоприбулим імігрантам з України: курси вивчення англійської мови, користування комп"ютером та різноманітні освітні програми.
Як і в минулі роки, УККА брав активну участь на виборах в Україні 31 жовтня, організувавши делегацію міжнародних спостерігачів, до якої входили 29 осіб. Делегація УККА була третьою делегацією, зареєстрованою Центральною Виборчою Комісією України, та четвертою за кількістю її членів.
Комерційні Законопроекти
. 12 листопада 1999 року Дорадча Рада Проекту Комерційного Права в Україні, яка займається збіркою усіх комерційних законів України для їх подальшого вивчення та вдосконалення, провела першу зустріч у Вашінгтоні, у центральному бюрі Американської Асоціації Адвокатів. Діяльність Ради, ініційована Американською Асоціацією Адвокатів (їїСхідно-Центральною Европейською Ліґою), фінансується Аґенством США з Міжнародного Розвитку. Під час зустрічі було узгоджено основні напрямки роботи дорадчої Ради, обрано її Голову в особі п. Джеймса Гантворк та обговорено конкретні плани для ефективного втілення проекту Комерційного Права в життя.
VII. Стосунки із Україною
Протягом останніх семи років Американо-українські стосунки значно розширилися. Сьогодні США і Україна – стратегічні партнери. Це партнерство віддзеркалює певну схожість національних інтересів наших країн і готовність рахуватися з турботами одне одного у ключових питаннях. Однією сферою є регіональна роль, яку може грати Україна.
Як географічно найбільша країна в Європі, Україна є ключовим елементом для стабільності нових демократій в цій частині світу. Стабільна, економічно заможня, демократична Україна буде сприятливо впливати на своїх сусідів, і на заході, і на сході. І це відповідає інтересам Америки.
Такою ж мірою, економічна і політична нестабільність в Україні може підірвати важко здобуті досягнення своїх польських, чеських та угорських сусідів. Це відкине назад ту Європу, розвиток якої хочуть бачити Сполучені Штати.
Погляди Америки і України більшою мірою співпадають у питаннях роззброєння, нерозповсюдження і контролю над озброєнням. В тисяча дев"ятсот дев"яносто четвертому році Україна прийняла мужнє і мудре рішення відмовитися від ядерного арсеналу, який залишився на її території після розвалу Радянського Союзу. Сполучені Штати швидко відреагували на рішення України добровільно вийти з "ядерного клубу". Згідно з програмою Нанна-Лугера США надають приблизно п"ятьсот двадцять мільйонів доларів, щоб допомогти нашій країні у складній справі по знищенню ядерної спадщини холодної війни.
Що є більш важливим, рішення України відмовитися від ядерної зброї відкрило нові можливості для двосторонніх стосунків і для відносин України з Європою. Позитивні зрушення в цій галузі протягом останніх чотирьох років не були б реальністю, якщо б Україна намагалася утримувати свій ядерний потенціал. Дійсно, зараз США підтримують Україну в її зусиллях по інтеграції в Європу. Наскільки їм дозволяє статус "стороннього спостерігача", США заохочують Європейський Союз будувати тісні стосунки з Україною.
США також бачили потребу у встановленні спеціальних стосунків між НАТО і Україною. Разом з іншими країнами-членами НАТО, вони багато працювали над хартією з Україною, і активно підтримували участь нашої країни в програмі Партнерства заради миру.
Стосунки з Росією колись викликали найбільшу стурбованість у західних спостерігачів, які слідкують за подіями в Україні. І хоча ще залишаються неузгоджені питання, ці відносини можна вважати загалом стабільними. Сполучені Штати підтримують добрі стосунки між Києвом і Москвою - вони не бачимо переваг для себе, якщо існуватиме двостороння напруженість. США вважають, що Україна може і повинна будувати добрі стосунки і з Росією і з Заходом. Інтеграція України в транс-атлантичні інститути не має відбуватися за рахунок її стосунків з Росією.
Протягом семи років незалежності Україна зробила багато досягнень на політичній арені і в галузі безпеки. Наступною сферою, критично важливою для України в двадцять першому сторіччі, є економічне співробітництво. Цей напрямок можливо є найбільш важливим в порівнянні з іншими. Критично важливо, щоб Україна стала повною і успішною учасницею світової економіки. Якщо Україна хоче зміцнити ті надбання, які вона зробила у встановленні себе на світовій арені, вона має рішуче проводити економічні реформи – таку позицію займають США щодо економічного розвитку України. Роки західного досвіду навчили нас, що економіка не може працювати без інвестицій, без конкуренції, без правової системи, яка захищає права бізнесменів, акціонерів і інших інвесторів. Україні багато чого треба зробити в цих трьох напрямках.
Обсяг західних інвестицій в економіку України за роки незалежності склав тільки два мільярди доларів. Це мізерна сума для країни з потенціалом України. Для порівняння, кожен рік Польща отримує в декілька разів більше.
Причини відсутності зацікавленості потенційних інвесторів в Україні США вважають наступні:
- надвисокі і непостійні податки,
- складні і свавільні вимоги регламентування і ліцензування,
- митна служба, яка зачасто вбачає в бізнесі ворогів,
- всеосяжна корупція,
- неможливість впровадження контрактів і судових рішень.
Ці фактори заважають створенню, як ми кажемо, "готового поля для гри". Іноземні інвестори дістають висновку, що вони є небажаними в Україні, і що конкуренція товарів або бізнесу є менш важливою ніж розбудова гарних зв"язків.
Через кризу Україна не може більше очікувати на позички на світовому ринку капіталу без сплати непомірних відсоткових ставок. Зовнішні джерела надходжень стають або дуже дорогими, або швидко вичерпуються, і нашій країні не залишається нічого іншого, як балансувати власний бюджет. Вона має визначити пріоритети урядових видатків, розробити джерела доходів, які не відвернуть діяльність законного бізнесу, заохотити іноземні і внутрішні інвестиції. Позички МВФ і Світового Банку дали Україні трошки часу для передиху. Тепер потрібне просування вперед більш рішучими кроками реформ, завдяки яким економіка стане на більш міцний фундамент, прийдуть інвестиції - і іноземні, і внутрішні, які створять робочі місця і призведуть до економічного зростання. США згідні бути партнером нашої держави на цьому складному шляху.