Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ "Київський національний економічний університет
ім. Вадима Гетьмана"
Марк Тулій Цицерон - видатний римський оратор
Виконав студент 3 групи
І курсу
спец.6402 (правознавство)
юридичного факультету
Красуцький Віталій
Київ КНЕУ-2010
План
1. Становлення поглядів Марка Тулія Цицерона.
2. Ораторське мистецтво Цицерона.
3. Оратор Цицерон як політичний діяч та мислитель.
4. Ідеали Цицерона.
5. Вклад Цицерона у світову історію та культуру.
1. Марк Тулій Цицерон (106-42 до н. е.) - знаменитий римський оратор, юрист, державний діяч та мислитель.
Теоретичні погляди Цицерона в області держави і права знаходяться під впливом давньогрецької думки, і насамперед вчень Платона, Аристотеля, Полібія і стоїків. Разом з тим цей "іноземний" вплив Цицерон як патріот Риму і практичний політик намагався з'єднати і узгодити з власними римськими традиціями в області державно-правової практики і політико-правової думки, з самобутньою історію римської держави і права, з реальною обстановкою і актуальними задачами сучасному йому соціальної й політичної реальності. В цілому творче використання ідей попередників в політико-правовому вченні Цицерона узгоджується з розвитком ним ряду оригінальних і нових положень в області теорії держави і права.
Він відстоював значення "серединного" характеру політичної позиції, що означало відстоювання республіканської традиції і системи республіканських установ, виступаючи під лозунгом "загальної згоди" всіх соціальних станів римських громадян в рамках "загального правопорядку". Ця "серединна" позиція істотно проявилась і в політичному лавіруванні Цицерона між "оптиматами" і "популярами". Себе Цицерон, після обрання його на народному зібранні консулом атестував як істинного захиснику народу як консула-популяра. З цієї позиції "істинного популяра" і борця за "всезагальну згоду" і благо держави він атакував своїх політичних суперників, зокрема таких лжепопулярів як Рулл, Катіліна, Клодій. За головну роль по ліквідації "заговору Катіліни" він отримав подяку від народного зібрання і почесний титул "батько держави". Це відбулось в 63 р. до. н.е., а 58 р. до н.е. при трибунаті Клодія Цицерон був вимушений покинути Рим, куди він повернувся через 17 місяців, коли Клодій втратив свій вплив.
2. Марк Тулій Цицерон був теоретиком ораторського мистецтва і великим ритором античного світу. Він провів на форумі майже 40 років і був справжнім ідейним поводирем римського Сенату. Цицерон відпрацював стиль, який дозволяв йому бути простим і блискучим, безпосереднім і пристрасним. Чудовими властивостями цицеронівської промови були мелодійність і ритмічність. Прославився він своїми знаменитими патетичними виступами і висновками. Складовими успіху оратора Цицерон вважав освіту, природний дар і ораторські здібності. Першу промову Цицерон виголосив у 25 років (під назвою "На захист Публія Квінція"), а останню (дванадцяту філіппіку*) - у рік своєї смерті (прожив 63 роки).
Марк Тулій Цицерон написав і виголосив низку ораторських шедеврів: "Брут", "Про знаменитих ораторів", "Оратор", "Про оратора". Пізніше видатний оратор Квінтіліан створив оригінальну систему навчання риторики на основі принципів Цицерона у вигляді дванадцяти книг риторичних настанов. Квінтіліан говорив, що небо послало Цицерона на землю, щоб показати, до якої величі може дійти слово.
У Цицерона органічно поєднувалися теорія і практика: свої теоретичні ідеї він блискуче втілював у практичній діяльності. Ідеалом оратора він вважав людину високої культури, яка знає літературу, історію, юриспруденцію, філософію; добре володіє і простим, і високим стилем, розуміє вплив ритму на слух аудиторії, уміє примусити її сміятися й плакати, може володарювати над її душею.
Для промов Цицерона характерні оклики, повтори, іронія, градація. В деяких його промовах майже не вживаються сполучники. Такий риторичний прийом робив судову промову карбованою.
Цицерон був творцем латинської мови: з важкої, неоковирної зброї виковував тонку, гостру рапіру, яка проникала у найпотаємніші вигини людської думки. Він виголосив понад сто промов, тексти п'ятдесяти семи збереглися і є риторичною скарбницею для усіх часів та народів'.
3. В політичне життя Марк Тулій Цицерон ввійшов як "нова людина", всім
Вершина успіхів Цицерона в політичному житті - консульство в 63 р. до н.е. З утворенням Першого тріумвіріату (60 р. до н.е.) його вплив падає, а в 58-57 рр. до н.е. йому прийлось навіть бути у вигнанні. Пізніше він підтримав Гнея Помпея та Цезаря в 56-50рр. до н.е., хоча й виступав проти всевладності тріумвіріату і можливої воєнної диктатури.
Після їх розриву (49 р. до н.е.) намагався бути їх примирителем, але з перемогою Цезаря в 47 р. до н.е. він відходить від політики (він розцінював особисту владу Цезаря як "ніч республіки", "втрату свободи в державі"), куди повертається вже після вбивства Цезаря в 44 р. до н.е., яке він зустрів з радістю, хоча й не був у числі змовників. Тоді ж вступає у політичну боротьбу як вождь сенату і республіканців. До цього часу відносяться його 14 виступів - "філіппік" проти М. Антонія. В 43 р. до н.е., коли сенат потерпів у боротьбі з 2-м тріумвіріатом (М. Антоній, Октавіан Август, Лепід), його ім'я було занесене в проскрипціальні списки. Він загинув у числі перших жертв репресій Антонія та Октавіана Августа.7 грудня 43 р. до н.е. він був обезглавлений прихильниками тріумвірів.
Варто зазначити, що мислитель піддав аналізу різні форми державного устрою і зазначав, що вони розрізняються залежно від кількості правителів. Це може бути царська влада, влада оптиматів або народна влада. Всіх він вважав неправильними, недосконалими. Найбільш вдалою може бути лише та держава, яка має ознаки всіх форм. Значну увагу мислитель приділяв особам державного діяча та ідеального громадянина. Управляти державою повинна людина, наділена доброчинністю, здатна оволодіти знаннями про державу і право та застосувати їх у дійсності. Без таких знань державний діяч не може бути мудрим і справедливим. Він повинен вміти передбачати шляхи розвитку держави, забезпечувати добробут і безпеку підданих, порядок і справедливість у суспільстві; дотримування всіма законів. Нагородою за мудре правління буде завчасно визначене місце на небі.
З врахуванням специфіки практичної політики і її особливої логіки варто зазначити, що у своїй діяльності Марк Тулій Цицерон в цілому залишався залишався вірним своїм поглядам і принципам тієї теоретичної концепції держави, яку він розвивав в своєму політичному вченні. Ключева роль відводилась уявленням про "загальне благо", "згоду інтересів", "загальному правопорядку"…
4. Політичний ідеал Цицерона - "змішаний державний устрій" (держава, що спів ставляє елементи монархії, аристократії і демократії, зразком чого Цицерон вважав Римську республіку ІІІ - поч. ІІ ст. до н.е.), що підтримується "згодою умов", "єдино мисленням всіх достойних".
Чоловічий ідеал Цицерона - "пера людина республіки", "умиротворювач", "блюститель та опікун" в епохи кризи.
Філософський ідеал Цицерона - з’єднання теоретичного скептицизму, що не знає істини, а допускає лише ймовірність, з практичним стоїцизмом, безумовно дотримуючи морального боргу, що співпадає з загальним благом і мировим законом.
Ораторський ідеал - "різноманітність", свідоме володіння всіма засобами, що можуть і заінтересувати, і переконати, і захопити слухача: засоби ці складаються в три стилі - високий, середній і простий. Кожному стилю властива своя степінь чистоти лексики і стройності синтаксису.
5. Із творів Цицерона збереглися 58 політичних і судових виступів,19 трактатів по риториці, політиці, філософії, а також більше 800 листів - важливий психологічний документ, пам’ятник латинської розмовної мови і джерело свідчень про епоху громадянських воєн в Римі.
Творчий спадок Цицерона, в тому числі його вчення про державу і право, справило величезний вплив на всю наступну чоловічу культуру. Його праці знаходились в центрі уваги римських і християнських авторів. Детальний інтерес до його ідей проявляли мислителі епохи Відродження, а потім і французькі просвітники, що бачили в Цицероні свого великого попередника і гуманіста (його можна вважати зачинателем ідеї гуманітарного права).
В історії політичної і правової думки найбільшу увагу численних авторів приваблювали положення Цицерона про форми держави, про змішане правління, про державу як справу народів і правову спільноту, про природне право, про громадянина як суб’єкта права і держави. Судження Цицерона по цьому ряді проблем знаходяться центрі уваги численних і сучасних інтерпретаторів.