Світове господарство та міжнародні економічні відносини

Міністерство освіти та науки України

Дніпропетровський національний університет

Факультет систем та засобів масової комунікації

Курсове завдання

З дисципліни

“Світове господарство та міжнародні економічні відносини”

Студентки групи ЗЖ-98-1

Олуніної Наталі

Викладач:

Доцент Тараненко І. В.

Дніпропетровськ

2001

ЗМІСТ ЗАВДАННЯ:

У вигляді порівняльного аналізу охарактеризувати рівень соціально-економічного розвитку Кот-д'Івуар та Південноафриканської республіки, визначити специфічні особливості розвитку економіки цих двох країн та фактори, що на нього впливають. З'ясувати місце, яке посідають ці країни в системі світового господарства.

1. КОТ-Д'ІВУАР: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Кот-д'Івуар – держава у Західній Африці, територія 322, 4 тисячі квадратних кілометрів, поділяється на 50 департаментів. Столиця – порівняно невелике місто Ямусукро (з 1983 року), проте традиційно торгівельним та дипломатичним центром країни є найбільше місто Абіджан. Голова держави – президент. Збройні сили у 1997 році становили 15 тисяч чоловік.

Населення Кот-д'Івуара в 1999 році досягло 15,8 млн чоловік. Середня тривалість життя – 46 років, що є одним з найнижчих показників у світі.

Кот-д'Івуар – найбільший у світі виробник кави, какао-бобів та пальмової олії. З цієї причини економіка країни надзвичайно залежить від становища на світових ринках та погодних умов. Незважаючи на спроби уряду розвинути несільськогосподарські галузі, рослинництво та супутна йому харчова промисловість займають близько 68% працездатного населення. Після декількох років спаду в економіці Кот-д'Івуар з 1994 року спостерігаються певні ознаки покращення, що пояснюються зростанням цін на какао-боби та каву, експортом нетрадиційних товарів (банани, каучук), лібералізацією торгівельної та банківської діяльності, відкриттям на континентальному шельфі нафтових та газових родовищ та наданням кредитів міжнародними організаціями та Францією. 50% девальвація франка КФА призвела у 1994 році до 26% зростанню інфляції, але в 1996-98 роках її рівень був знижений. Крім того, виконання урядом умов країн-кредиторів щодо реформування економіки призвело до 6% зростання виробництва. Але з 2000 року економічне зростання уповільнюється через зниження цін на основні експортні товари.

ВНП у 1998 році складав 10, 1 млрд доларів США, ВВП 11 млрд доларів США.

Структура ВВП в 1990 - 1996 гг. (в млн. франків КФА)

Сільське господарство становить чверть ВВП та використовує більше 3/5 працездатного населення. Какао та кава – основні експортні культури. Разом з постачанням лісу, ці продукти забезпечують 3/5 всіх експортних надходжень. Останнім часом намітилося зростання виробництва бананів, бавовни, каучуку, пальмової олії, що знизило залежність країни від такої вузької спеціалізації на світових ринках. Головні зернові культури – ямс, кассава, рис, кукурудза, просо.

Гірничовидобувна галузь, промисловість та підприємства комунального господарства становлять разом 1/6 ВВП, але в них задіяно 1/10 всього виробництва. З набуттям незалежності різко виросло виробництво у легкій промисловості, але уряд стикається з браком інвестицій та кваліфікованих кадрів для національної промисловості. Промисловість представлена підприємствами харчової промисловості, нафтохімічної та хімічної галузі та машинозбірними заводами. Видобуток нафти у континентальному шельфі – перспективна галузь економіки, що швидко розвивається.

Експорт у 1998 році склав 4,3 млрд доларів США і складався з какао (36%), кави, фруктів, нафти, бавовни, бананів, пальмової олії, риби. Країни-експортери: Нідерланди, Франція, Німеччина, США. Імпорт у 1998 році склав 2,5 млрд доларів і складався з харчів, споживчих товарів, промислових товарів, нафти, машин. Імпортери: Франція, Нігерія, США.

Довжина залізниць – 660 кілометрів, автодоріг з твердим покриттям 4, 5 тис. км.

Грошова одиниця – франк КФА.

1.
ПІВДЕННОАФРИКАНСЬКА РЕСПУБЛІКА: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Південноафриканська республіка (ПАР) – держава на півдні Африки, одна з найбільших країн Африки, територія 1219 тис квадратних кілометрів. Столиця – місто преторія, голова держави – президент. Країна поділяється на 9 провінцій, державними визнані 11 мов.

Чисельність збройних сил у 1996 році складала 137 тисяч чоловік, але вже у 200 році скорочена до 80 тисяч чоловік.

Кількість населення у 1999 році становила 43, 3 млн чоловік, з них 75% африканці, 13% білі, решта метиси. Урбанізація становить 53% (1998 рік). Середня тривалість життя 55 років (1999).

В ПАР до середини 1990-х років існувала своєрідна економічна модель. Це був капіталізм білого населення, що засновувався на експлуатації в повному сенсі слова дешевої робочої сили. Таким чином, ПАР можна вважати розвиненою країною з усією системою соціальних гарантій для білого населення та країною, що розвивається, для чорного населення.

Поза тим, ПАР є найрозвиненішою країною Африканського континенту.

За запасами корисних копалин ПАР є однією з найбагатших країн світу. На її території розміщені найкрупніші у світі родовища золота, алмазів, платини, вугілля, урану, хрому, марганцю, нікелю, титану, залізних руд, міді, свинцю, цинку, фосфатів. Земель, що придатні для сільського господарства, всього 10%. ПАР посідає вигідне географічне положення: тут перехрещуються морські шляхи з Атлантичного до Індійського океану, а порт Кейптацн є важливим торгівельним та стратегічним центром з моменту його створення.

ВНП у 1998 році складав 136, 8 млрд доларів США, ВВП – 133, 4 млрд доларів.

Структура та динаміка ВВП ПАР у 1994-1998 роках

Щоб зрозуміти принцип дії сучасної економічної моделі країни, необхідно здійснити короткий історичний екскурс. Першими білими поселянами на території ПАР були англійці та голандці. Бури, або голандці, були землеробами та використовували працю чорних африканців, фактично перетворюючи їх на рабів. Англійці, навпаки, принесли з собою ліберальні індивідуалістичні та капіталістичні цінності. В 1834 році в Кейптауні (центр англійської колонії) було скасовано рабство. Тут чорне населення мало рівні права з білим. Тим часом у бурських республіках Наталь та Трансвааль та Оранжевій незалежній державі зароджувався расизм. З відкриттям родовищ алмазів та золота у Трансваалі британські компанії, що працювали тут, почали у масовому порядку набирати на шахти дешеву робочу силу – чорних. Поступово білі робітники втратили свої місця. З 1890 років влада почала офіційну політику дискримінації та гноблення чорного населення Південної Африки. Білі робітники та фермери стали основною опорою влади, що виступала за систему обмеження прав чорного населення. Одночасно білі робітники створили профспілки, вимагали підвищення оплати праці. Соціалісти стали носіями ідей расизму, вимагаючи побудови соціалізму в «білій Африці». В результаті економічної кризи та війн в Європі безробіття серед білих робітників почало зростати. З 1950-х років виникла система апартеіду. В 1950 році прийнято 2 основних закони, що стали його основою: закон про створення резервацій та певних місць проживання для небілого населення країни та закон про контроль за расовою ідентифікацією населення, регулювання переміщення по країні. З 1970-х років поступово апартеїд звужувався. Нарешті в 1994 році у країні були проведені перші загальні багатопартійні вибори, на яких переміг Африканський Національний Конгрес, що представляє інтереси чорного населення.

Новому уряду доводиться вирішувати складні проблеми: запобігання еміграції білого населення, боротьба з безробіттям, корупцією та СНІДом серед чорного населення, подолання різкої диференціації за прибутками між чорним та білим населенням, структурне реформування економіки. Головна задача – поступове згладжування рівня життя між білим та чорним населенням країни. Близько 10 мільйонів людей живуть за межею бідності в дуже поганих умовах. Майже 42% чорного населення країни не мають роботи, а 20% трудових ресурсів заражені СНІДом. Низька зарплатня чиновників та поліції сприяє зростанню корупції.

Для вирішення цих задач уряд ПАР розробив спеціальну програму Росту, Зайнятості та Перерозподілу. Протягом найближчих 5 років мають бути збудовані 1 000 000 житлових будинків. Необхідно відкрити 10 тисяч нових шкіл, модернізувати майже 700 лікарень.

Але темпи економічного зростання ПАР надто слабкі, щоб забезпечити роботою всіх. Інфляція в 1999 році становила 7,1%, а зростання ВВП в 1998 році 0,7%. Через зниження цін на золото та сировинні товари ПАР не отримує достатньої валютної виручки, а імпорт товарів стає дедалі більш дорогим. Бюджетний дефіцит у 3, 3% ВВП не дає можливість профінансувати цю програму в повному обсязі. Зростає напруженість між білим та чорним населенням, але тепер уже не на користь білих.

Для вирішення цих проблем ПАР готується до серйозних економічних перетворень. В країні буде проведена широкомасштабна приватизація, що має принести близько 690 млн доларів США. На продаж виставляються регіональні авіакомпанії, аеропорти, радіостанції тощо. Планується скоротити прибутковий податок з 35% до 30%, що має привабити іноземних інвесторів.

В сільському господарстві ПАР переважають такі продукти рослинного походження, як кукурудза, зерно, картопля, цукрова тростина, фрукти, томати, виноград, чай, бавовна, тютюн. З продуктів тваринного походження слід особливо виділити шерсть та молочні продукти.

З галузей промисловості найбільше значення відводиться видобувній. Стратегічно важливим продуктом для ПАР залишається золото. ПАР – найбільший у світі виробник золота, частка якого в експорті країни становить порядку 30%. Не тільки золото, але й інші продукти видобувної промисловості ідуть на експорт. У зв'язку з цим зовнішньоторгівельні позиції ПАР значно погіршилися через падіння в 1997-1999 роках попиту та цін на сировинні товари.

Видобуток вугілля – друга за важливістю галузь видобувної промисловості ПАР. Країна постачає вугілля до Східної Азії та Європи. Крім родовищ золота та вугілля, країна посідає величезні поклади платини та хромових руд. Їх видобуток ведеться в околицях Рустенбурга та Стілпурта. ПАР посідає перше місце серед країн за обсягом постачань на світовий ринок платини та хрому. Виробництво алмазів спершу було розташоване навколо міста Кімберлі, поступово відкрито інші родовища.

З галузей обробної промисловості варто відзначити металургію та металообробку (виробництво заліза і сталі), хімічну нафтопереробну та вугільну промисловість, харчову промисловість, виробництво транспортного обладнання та машинобудування (суднобудування та автомобілебудування), паперову, текстильну та військову промисловість. Особливість розвитку даних секторів економіки в ПАР полягає в тому, що наукоємність виробництва поки що не є дуже високою, а в видобувній промисловості ще з періоду апартеїду зберігаються вкрай тяжкі умови праці та низька механізація робочих місць.

Енергетика ПАР базується на власному паливі (вугілля , гідроенергетика, автомні станції), імпорт енергоносіїв становить всього 1% від сукупного імпорту країни. В 1996 році було вироблено 187 млрд кВт електроенергії, причому 93% з неї на паливних електростанціях. Забезпечення електроенергією населення країни – одна з основних задач уряду. На даний момент тільки 63% будинків електрифіков

Сфера послуг та нематеріального виробництва є галуззю, що найбільш динамічно розвивається. Найперспективнішою лишається індустрія туризму. З 1994 року число туристів у країні подвоїлося, а всього туризм дає близько 7% робочих місць у країні. Популярність набуває екотуризм.

ЮАР має крупні наукові центри при університетах Кейптауна, Йоханнесбурга, Преторії, Дурбана. Тут проводяться дослідження в області ядерної фізики, медицини, агрономії.

Експорт у 1998 році склав 28,7 млрд доларів США і на 20% складався з золота, на 20-25% з мінералів та корисних копалин, 5% з харчів. Країни-експортери: Великобританія, Італія, Японія, США. Імпорт у 1998 році склав 27,3 млрд доларів США і складався з обладнання, машин, продукції хімічної промисловості. Країни-імпортери: Німеччина, США, Великобританія.

Грошова одиниця ПАР – ренд.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

ВНП НА ДУШУ НАСЕЛЕННЯ

1. ВНП на душу населення

.
У 1989 році в Кот-д'Івуар ВНП на душу населення становив 790 доларів США, а в 1995 році – вже 660 (при загальному зростанні середнього ВНП на душу населення в усій групі країн, що розвиваються). Причини цього спаду були наведені у загальній характеристиці країни. ВНП на душу населення ПАР в 1989 дорівнював 2470 доларів США, що є найвищим показником серед африканських країн, а в 1995 році зріс до 3160 доларів США.

2. Середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення

. В 1965-1989 роках середньорічний рівень зростання ВНП на душу населення в Кот-д'Івуар та ПАР був однаковий: 0,8%. За період 1985-1995 даних по Кот-д'Івуар немає, а в ПАР рівень зростання ВНП на душу населення становив –1,1%.

ДИНАМІКА ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ

3. Середньорічний рівень зростання ВВП.

У 1965-1980 роках середньорічний рівень зростання ВВП Кот-д'Івуар становив 3,3%, у 1980-1990 0,1% , що пояснюється економічною кризою в країні в той період, а в 1990-1995 роках дещо піднявся, досягнув 0,7%. Середньорічний рівень зростння ВВП Південноафриканської республіки в 1965-80 роках становив 4,1%, у 1980-1990 роках впав до 1,3, а в 1990-1995 роках ще до 0,6%. Поступове погіршення економічного становища в ПАР призвело до зміни влади в 1994 році.

4.Середньорічний рівень зростання продукції сільського господарства.
У 1965-1980 роках, коли Кот-д'Івуар динмічно розвивав експортні галузі свого сільського господарства, цей рівень становив 3,3%, у 1980-1990 роках внаслідок змін на світовому ринку впав до –0,5% , а в 1990-1995 роках становив 0,3%. Про ПАР за 1965-1980 роки даних немає, у 1980-1990 роках рівень зростання продукції сільського господарства становив 3%, а протягом кризи 1990-1995 років упав до –0,3% , внаслідок чого нестача харчів у чорного населення перетворилася на катастрофу.

5. Середньоічний рівень зростання продукції промисловості.
Кот-д'Івуар в 1965-1980 роках підсилено розвивав харчову промисловість, намагався створити також інші галузі, тому цей рівень становив 10,4% ; у 1980-1990 роках він упав до 4,4%, а в 1990-1995 до 1,7%, що підтверджує статус Кот-д'Івуар як країни, залежної від експорту сировини. Щодо ПАР по 1965-1980 роках даних немає, у 1980-1990 роках рівень становив -1,1% , і залишався від'ємним у 1990-1995 роках – у середньому –0,1%.

6.Середньорічний рівень зростання продукції обробної промисловості.
Для Кот-д'Івуар у 1965-1980 роках рівень становив 9,1% , по ПАР даних немає.

7. Середньорічний рівень зростання виробництва послуг.

У 1965-1980 роках індустрія послуг в Кот-д'Івуар створювалася, і рівень зростання становив 8,6%. У 1980-1990 впав до –1,3, а в 1990-1995 роках дещо піднявся, лишаючись на надзвичайно низькому рівні 0,3%. Про ПАР у 1965-1980 роках даних немає, у 1980-1990 роках рівень становив 3,1%, а в 1990-1995 впав до 0,9%. Після 1995 року уряд країни намагається розвивати сферу послуг, особливо туризм.

СТРУКТУРА ВИРОБНИЦТВА

8. Частка продукції сільського господарства у ВВП.

Кот-д'Івуар є аграрною країною, і частка продукції сільського господарства разом з харчовою промисловістю та галузями обробної, що прив'язані до сільськогосподарської сировини, завжди була великою. У 1965 році вона становила 47%, у 1980 році 27%, а в 1995 році 31%. Ситуація в ПАР, де найважливіше місце в економіці посідає видобувна промисловість, зовсім інша: в 1965 році частка сільськогосподарської продукції у ВВП становить 10%, у 1980 році 7% і в 1995 році падає до 5%.

9. Частка продукції промисловості в ВВП.

Для Кот-д'Івуар цей показник у 1965 році становить 19%, у 1980 році 20% і не змінюється – 20% - у 1995 році. В ПАР в 1965 році продукція промисловості становить 42% ВВП, у 1980 році зростає до 50%, а в 1995 внаслідок економічної кризи падає до 31%.

10. Частка продукції обробної промисловості в ВВП.

Кот-д'Івуар спеціалізується на експорті сировини, тому частка обробної промисловості у ВВП доволі низька: 11% у 1965 році, 13% у 1980-му і 18% в 1995 році. Ми бачимо, що поступово роль обробної промисловості зростає. У ПАР частка в1965 році та в 1980 році становить 23% і незначно зростає – до 24% - у 1995 році.

11. Частка виробництва послуг у ВВП.

Частка виробництва послуг у Кот-д'Івуар доволі висока: 33% у 1965 році, 53% у 1980 та 50% у 1995 році. У ВВП ПАР виробництво послуг також посідає дуже важливе місце: 48% у 1965 році, 43% у 1980-му і 64% у 1995.

РІВЕНЬ ТА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ

12. Значення індексу людського розвитку.

Індекс людського розвитку (ІЛР) Кот-д'Івуар – один з найнижчих у світі: 0,375. У ПАР він майже вдвічі більший і становить 0,649 , але у характеристиці країни було зазначено, наскільки різниться рівень життя білих та чорних мешканців країни. Це саме можна віднести і до всієї решти показників цієї групи: усереднені показники не відображають тієї соціальної прірви, що довгий час існувала між ¾ населення ПАР , що мають чорну шкіру, та ¼ білого населення.

13. Тривалість життя.

У 1985 році тривалість життя у Кот-д'Івуар становила 53 роки, у ПАР 62. Знов-таки, цей показник усереднений, позаяк тривалість життя чорних набагато нижча за тривалість життя білих.

14. Коефіцієнт смертності немовлят.
У 1980 році коефіцієнт смертності немовлят у Кот-д'Івуар становив108 – це дуже високий рівень. Його вдалося знизити до 1995 року до 86, проте смертність і досі лишається надзвичайно високою. У ПАР в 1980 році смертність немовлят була 67, а до 1995 року знижена до 50.

15. Неписьменність серед дорослих.
Кот-д'Івуар має одні з найбільших показників неписьменності серед дорослих у світі: 57% у 1980 році та 60% у 1995. У ПАР освітня система працює доволі добре, тому частка неписьменних серед дорослих у 1995 році становила всього 18% - найкращий показник серед африканських країн.

16. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (початкова освіта).

У Кот-д'Івуар освітня система надзвичайно слабка, проте початкова освіта дається широким масам населення;тому питома вага учнів у віковій групі, що відповідає початковій освіті, становила: у 1980 році для жінок 63, а для чоловіків 95, у 1993 році для жінок 58, для чоловіків 80. У ПАР маємо дані тільки для 1993 року: 110 для жінок і 111 для чоловіків – характерне практично пропорційне співвідношення, чого не спостерігається в Кот-д'Івуар, де отримує початкову освіту на 40% більше чоловіків, ніж жінок.

17. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (середня освіта).

Середня освіта у Кот-д'Івуар дуже слабка: у 1980 році 12 для жінок та 27 для чоловіків, у 1993 році 17 для жінок та 33 для чоловіків. Середню освіту отримує вдвічі більше чоловіків, ніж жінок. Для ПАР маємо дані за 1993 рік: 84 для жінок та 71 для чоловіків, тобто жінки кількісно переважають чоловіків.

18. Питома вага учнів у відповідній віковій групі (вища освіта).

Розвиток вищої освіти в Кот-д'Івуар мізерний: у 1980 році питома вага учнів у віковій групі, що відповідає вищій освіті, становила 3, а за 1993 рік дані не наводяться, але про них можна здогадуватися. Щодо ПАР маємо дані за 1993 рік: питома вага становить 13, причому більшість учнів, що здобувають вищу освіту – білі.

СПОЖИВАННЯ ЕНЕРГІЇ

19. Енергоспоживання на душу населення.
Переважна більшість населення Кот-д'Івуар живе в умовах, наближених до природних. Країна дуже слабко електрифікована, а екваторіальний клімат не потребує витрати енергоносіїв для опалення. Тому споживачами енергії є переважно міста Абіджан та Ямусукро, а також промислові підприємства. У 1980 році енергоспоживання становило 175, у 1994 році впало до 103. Показники по Південноафриканській республіці, де великі затрати енергії на промисловість, більші у 10-20 разів: у 1980 році 2074, у 1994 році 2146.

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

20. Промислові викиди вуглекислого газу на душу населення.

Низький рівень розвитку промисловості Кот-д'Івуар зумовлює невелику кількість промислових ивкидів вуглекислого газу на душу населення: 0,6 тон у 1980 і 0,5 тон у 1992 році. Тим часом у ПАР кількість промислових викидів вуглекислого назу на душу населення доволі висока: 7,3 тони у 1980 році та 7,5 у 1992.

Обидві країни, хоч і відносяться до країн, що розвиваються, за всіма основними показниками, між собою надзвичайно різняться і знаходяться на абсолютно різних рівнях економічного розвитку. Водночас вони самі собою становлять цікаві типи економіки, що мають кожен свою специфіку. Кот-д'Івуар – країна, що, незважаючи на статус незалежної держави, зберігає за собою роль колоніальної сировинної бази. Експортна спеціалізація країни майже повністю складається з продуктів сільського господарства, “колоніальних товарів”, тому на прикладі Кот-д'Івуар можна простежити залежність країн-експортерів сировини від світових ринків, рівня цін та торгівлі з основними замовниками. Водночас Кот-д'Івуар є однією з країн із найнижчим ступенем соціально-економічного розвитку, з чим, здається, не дуже активно боряться міжнародні організації та європейські партнери країни. Майбутнє країни доволі туманне, мало віри, що вона зможе реформувати свою економіку, збільшивши роль промисловості.

Специфіка економіки ПАР була розписана у характеристиці країни. Держава створила два різних типи економіки в одній країні, і тепер найважча задача, що стоїть перед національним урядом – зрівняти біле та чорне населення, що знаходяться на різних щаблях соціально-економічного розвитку. Слід сказати, що навіть таким країнам, як США та Бразилія, де кольорове населення також жило традиційно в відмінних від білого умовах, не вдалося виконати цю задачу до кінця. І хоча останнім часом в ПАР відбуваються позитивні зрушення, для того, щоб виправити створену за сотні років ситуацію нерівноправності та соціальної безодні між двома групами населення, потрібно багато часу та коштів. Розвиненість економіки ПАР, заснована на расовій дискримінації та експлуатації дешевої робочої сили, є таким чином доволі штучною. Тому ПАР, найрозвиненішу країну Африки, не можна відносити до розвинених країн.

Крім того, в Кот-д'Івуар та ПАР є спільні риси – здебільшого проблеми: бідність, надзвичайно висока смертність, голод та нестача товарів, низький рівень розвитку медицини та освіти та епідемії. За деякими прогнозами СНІД, рівень захворюваності яким щороку зростає в Африці на декілька процентів, може стати фатальним лихом для населення континенту, якщо вчасно не кинути всі сили на боротьбу з епідемією.

Отже, фінансова та гуманітарна допомога країнам Африки повинна стати однією з головних задач світової спільноти та міжнародних організацій. Інакше людство може спіткати катастрофа, якої воно ще не переживало протягом свого існування.

СПИСОК Л
ІТЕРАТУРИ

1)Основы внешнеэкономических связей. Под редакцией И. Фаминского. – Москва, 1994.

2)Країни світу. Довідник. – Київ, 1998.

3)А. Киреев. Международная экономика. – Москва, 1997.

4)П. Х. Линдерт. Экономика мирохозяйственных связей. – Москва, 1992.

5)Електронні джерела.