Механізм ціноутворення в перукарнях

РЕФЕРАТ

на тему:

Механізм ціноутворення в перукарнях. Як установити правильні ціни?

Перукарські послуги мають свої особливості, які необхідно вра­хувати:

1.
Неосяжність,
адже перукарські послуги неможливо побачи­ти, спробувати до моменту їх придбання. Довіру клієнта можна укріпити, підвищуючи відчутність послуг. Для цього необхідно:

— зробити майбутню послугу реальнішого, а саме показати клієнту сучасні перукарські каталоги, журнали, фотороботи;

— зробити майбутню послугу бажаною, а саме описати стрижку (фарбування, мелірування), її естетичні переваги;

2.
Непостійність якості.
Необхідно пам'ятати, що якість по­слуг коливається в широкому діапазоні, залежно від того, хто надає ці послуги. Один і той же майстер виконує по-різному одну й ту ж стрижку. В свою чергу клієнт завжди прагне до максимально висо­кої якості послуг;

3.
«Нетривалість»
у часі;

4.
Невід'ємність послуги від її виконавця.
Отже, визначивши основні особливості перукарських послуг, можна передбачити, що і ціни на них установлюються особливим чином.

При визначений ціні перукарських послуг клієнти звертають увагу на такі фактори:

— затишок у салоні (якісний ремонт і обладнання);

— якість робіт (кваліфікований персонал);

— високий сервіс;

— імідж салону.

1. Механізм ціноутворення

В ідеалі обов'язково існує ціна на послуги, яка задовольняє і клієнта, і салон. Така ціна називається «узгодженою», або «ціною рівноваги». Для визначення «ціни рівноваги», необхідно:

— провести ціновий аналіз салонів конкурентів і власних цін;

— визначити перукарські салони аналогічного рівня, які орієнтуються на такі ж групи клієнтів;

— з'ясувати, які матеріали вони використовують і в яких умовах працюють.

Методами дослідження можуть бути:

— телефонний моніторинг, тобто отримання інформації про ціни на послуги за телефоном;

— метод особистих візитів.

Фактори, які впливають на механізм ціноутворення:

1.
Витрати салону.
Основним фактором є витрати салону, які слугують відправним пунктом розрахунку ціни, але не єдиним;

2.
Імідж салону
— це асоціації, які відчуває людина при його наз­ві, це враження клієнта від відвідування салону. Імідж безпосередньо пов'язаний з клієнтами і повинен максимально відповідати їхнім запитам. Імідж і ціни на послуги повинні відповідати один одному.

Клієнт перукарського салону сприймає ціну як складову різно­манітних іміджевих факторів:

— зовнішнього виду салону та його інтер'єру;

— зручності й якості обладнання;

— якості послуг і препаратів;

— професіоналізму всього персоналу;

— рівня сервісу;

3.
Конкуренти.
У роботі з конкурентами необхідно керуватись таким девізом «Краще гарний колега на ринку, ніж поганий конку­рент». Мова йде про спілкування між керівниками салонів, оскільки воно допоможе сформувати ціни на послуги у Вашому салоні;

4.
Визначення ринком.
При встановленні цін важливо, щоб во­ни були визнані ринком і потенційними клієнтами. Якщо салон розміщений не у престижному житловому масиві чи в центрі міста, а в районі новобудов, то встановити високі ціни на перукарські по­слуги недоцільно, навіть якщо салон обладнаний на високому рівні і в ньому працюють кваліфіковані майстри.

2. Типи цінової політики

1.
Політика «зняття вершків».
Наприклад, салон вводить у прейскурант нову модну прогресивну послугу, яку ніхто ще не на­дає. На таку послугу можна встановити високу ціну, тобто «зняти вершки», а потім з переходом даної послуги в розряд масової, зни­зити ціну.

2.
Політика пікантних цін
поширена у вигляді дрібних цін, які сприймаються клієнтами як нижчі. Наприклад, щоб здивувати клієнтів пікантними цінами, салони встановлюють однакові ціни на послуги всіх видів.

3.
Політика цін, які орієнтуються на попит у визначені дні тижня.
Існують дні, коли салон заповнений клієнтами, і «спокійні» дні. У понеділок — найменше клієнтів, а з четверга до суботи — відвідувачів набагато більше.

Таким чином, для зацікавлення менш платоспроможних клієнтів необхідно знизити ціни на послуги у дні найменшого попи­ту. Такий принцип дозволить рівномірно завантажити робочі місця, уникнути перевантаження і відмови клієнтам у дні найвищого попиту, але у ці дні не слід збільшувати ціни.

4.
Політика розпродажу
застосовується в основному на супутні товари, оскільки клієнт побоюється, що послуги салону Із знижками будуть неякісними, майстри не досвідченими, стрижка виявиться не модною.

5.
Іміджева політика
характерна для престижних люкс-са-лонів, імідж-студій. Увага акцентується на

престиж та імідж; у ре­зультаті встановлюються середньозважені ціни відповідно до обра­ного іміджу салону і потенційних клієнтів.

3. Психологічні аспекти сприйняття цін

Психологи визначили, що зв'язок ціни і якості послуги — це концепція, згідно якої клієнти вважають, що високі ціни означають високу якість послуги, а низькі — навпаки. Таке сприйняття є ха­рактерним для клієнтів салонів «Люкс». Для звичайних перукарень ця думка не є властивою.

Проте середньостатистичний клієнт, намагаючись установити ха­рактер зв'язку між вартістю послуги, що представлена у вигляді ціни та її споживацькою цінністю, розглядає ціну не тільки як надійний індикатор якості послуг, але і враховує такі суб'єктивні обставини:

— клієнт не знайомий з перукарською послугою або має про неї деяке уявлення;

— послугу не можна виконати самостійно, вдома;

— вибираючи дешевшу послугу, клієнт ризикує зіпсувати зачіску і на певний період свою зовнішність через невдалу стрижку.

Отже, ці суб'єктивні обставини необхідно активно використо­вувати, встановлюючи ціни на перукарські послуги і обґрунтовую­чи їх для клієнтів.

Маркетинговий підхід до ціноутворення передбачає обрахуван­ня ціни таким чином, щоб вона влаштовувала і салон, і клієнта. Не­обхідно врахувати, що завищена ціна на одні послуги цілком може покрити занижену ціну на інші послуги.

Тепер необхідно з'ясувати, які існують можливості для зацікав­лення клієнтів цими послугами.

Виникає закономірне питання: чи потрібна реклама для пе­рукарні і яке її місце у системі просування перукарських послуг?
Організовуючи новий салон, необхідно проінформувати по­тенційних клієнтів про свою появу на ринку. Реклама на даному етапі життєво важлива, доречно організувати цілий ряд рекламних заходів, тобто провести рекламну кампанію. Рекламна кампанія — це комплекс рекламних заходів, об'єднаних однією метою.

Слово «реклама» означає один із напрямів зусиль, направлених на просування послуг. Просування — це комплекс заходів, які дозво­ляють ефективніше продавати послуги клієнтам.

До комплексу заходів входять:

1. Стимулювання продажу послуг. Стимулюючи продаж у перу­карні, можна використати наступні методи:

— грошове стимулювання — сезонне зниження цін чи абонемент­не обслуговування;

— товарне стимулювання — надання декількох видів послуг у комплексі за зниженими цінами;

— безкоштовні додаткові послуги - надання інформації про нові види послуг чи засобів догляду за волоссям, консультації, корегу­вання іміджу.

Метою стимулювання продажу послуг є збільшення попиту на них за допомогою додаткових заохочувальних заходів;

2. Паблік Рілейшнз — це планування тривалих послуг, направле­них на створення і підтримку доброзичливих відносин між ор­ганізацією і громадськістю.

Метою використання зв'язків з громадськістю є створення пев­ного ставлення чи його зміна до перукарні з боку клієнтів, засобів масової інформації, партнерів, місцевих органів влади.

Перукарня може використати такі форми зв'язків із гро­мадськістю:

— участь майстрів салону в конкурсах перукарської майстер­ності й декоративної косметики;

— публікація матеріалів про послуги перукарень, підготовлених керівництвом, клієнтами фірми чи незалежними журналістами у засобах масової інформації.

3. Власне реклама.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Ветров А. Парикмахер - стилист. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.

2. Вольфрам К. Идеальные ногти: Способы моделирования // Nand & nails. - 2003. - №4. - С. 32-33.

3. Гутиря Л. Г. Сучасна перукарська справа. — Харків: Фоліо, 1997.

4. Дрибноход Ю. Маникюр, педикюр.: Профессиональный курс. (Сер. «cosmetical&professional»). — СПб.: Весь, 2002. — 256 с.

5. Константинов А. В. Парикмахерское дело. — М.: Высшая школа, 1987.

6. Корпев В. Д. Мы причесываем женщин. — М.: Стройиздат, 1991.

7. Кулешкова О. Н. Технология и оборудование парикмахерских работ. — М.: Академия, 2002.

8. Куприянова И. Н. Современные прически: женские, мужские, дет­ские. — М.: Эксмапресс, 2002.

9. Луканова О. В., Федорова Л. В. Технология парикмахерских услуг. — Ростов-на-Дону: Март, 2002.

10. ЛяпичА.Д. Парикмахерское мастерство. — К.: Будівельник, 1982.

11. Маникюр. Ростов-на-Дону: Владне, 2001. — 256 с.

12. Марек Збшнев. Парикмахерское дело. — Минск: Высшая школа, 1996.

13. Моделирование причесок: Иллюстрированное методическое посо­бие. - К.: 1990.

14. Панченко О. А. Прическа. Укладка. Завивка. — СПб.: Папирус, 1999.

15. Панченко О. А. Мелирование и прическа. — СПб.: Корона-принт, 2000.

16. Пономарчук А. Ростковые зоны и рост ногтя // Ногтевая эстетика. — 2004. - №5.- С. 38-39.

17. Смирнова Л. В. Уроки парикмахерского искусства. — СПб.: Парителы, 2002.

18. Сокол Е. Дезинфекция как наука // Ногтевая эстетика. — 2004. — №1.- С. 48-50.

19. Энциклопедия парикмахерского искусства. — М.: Веге, 1999.

20. «Зеркало моды». - К.: - 1999-2004.