Історія України Верстюк n2

Історія Ужраїни

Навчальний посібникРекомендованийМіністерством освіти України

Авторський колектив

В Ф Верстюк, О В Гарань, О І Гуржій, В М Даниленко,В Б Євтух, Я Д Ісаєвич, Г В Касьянов, М В Коваль,М Ф Котляр, С В Кульчицький (керівник колективу),В М Литвин, О П Моця, О В Русина, В ГСарбей,РГСимоненко, В А Смолій, В Ф Солдатенко,Ф І Сгеблш, В С Степанков, Т В Чухліб, Ю І ШаповалПід загальною редакцією В А Смолш

У посібнику подається короткий оглядвітчизняної історії в загальному контексті розвиткусвітової цивілізації Вчені Інституту історії Українита інших установ НАН України об'єдналисвої творчі зусилля, щоб представити нову концепціювітчизняної історії 3 сучасних методологічнихпозицій осмислюється величезний фактичнийметеріал. Узага іьнюються кращі здобуткиісторіографи, а також нові факти, запозичені втаємних архівах після їх відкриття 1991 року.

Посібник розрахований на учнів старших класів,вчителів шкіл, гімназій, ліцеїв, а також на студентівта викладачів середніх спеціальних і вищихнавчальних закладів

Історія України

/ В Ф Верстюк, О В Гарань, О 1 Гуржш та ін ,Під ред В А Смолія — К , Альтернативи, 1997 ■

416 <

050302090297

Без

оголошення

ISBN 5-86248-127-3

Стародавнядоба

тш

Кам'яний вік

аселення території сучасної України первісноюлюдиною відбулося ще в епоху палеоліту —початковий і найбільш значний у часовому

вимірі період історії людства Саме цього часу відбу-лося виділення людини з тваринного світу, буливиготовлені перші знаряддя праці, почалося вико-ристання вогню й одягу, споруджені перші житла.Цієї ж доби почали складатися основи початковоїсуспільної організації людських колективів й зарод-жуватися ідеологічні уявлення. В ранньому палеолітівідбулося початкове розселення людства з Афри-канського континенту на нові території.

На українських землях первісна людина з'явила-ся пізніше — у так звану ашельську епоху, щодатується часом від 1,5 млн. до 150 тис років тому.В цей час з'явились архантропи, об'єм мозку яких ко-ливався від 800 до 1300 см3 (об'єм мозку сучасноїлюдини 1400-2000 см3), а зріст сягав 160-170 см.Первісні люди освоювали нові території, зокремаземлі Європи, де й проживали невеликими групами,що утворювали так зване первісне людське стадо.

Склад і технологія виготовлення кам'яних знарядьпраці свідчать вже про початок вивільнення вироб-ничої діяльності архантропів від рефлекторної форми,тобто про зародження мислення. А поява однотип-них кам'яних знарядь, як-от ручного рубила,ниттовлення знарядь із кістки, рогів та деревиниі тдчать про початок переходу до свідомої виробни-чої діяльності За допомогою цих знарядь архантропидолучали засоби існування. Основним їх заняттям бу-ло полювання на диких тварин, у тому числі великих.Нони чбирали також рослинну їжу — плоди, ягоди,норішія

Архантропи широко використовували вогонь.Сліди вогнищ у різних місцях виявлені археологами ^в печерах і на відкритих стоянках тих часів Ос-воєння вогню мало величезне значення для життястародавнього населення. Адже він забезпечувавнадійний захист від холоду та звірів, давав мож-ливість освоювати нові райони, котрі раніше булинедоступними Можливо, вже цього часу людинапочала використовувати вогонь для приготування їжі.

На сьогодні в різних регіонах України виявленоблизько ЗО ашельських стоянок. На думку вчених, по-чаток цього процесу відноситься до часу так званогогюнцського похолодання, що сталося близько одно-го мільйона років тому. Кам'яні знаряддя праці тасліди виробництва цих часів виявлені на глибині 12 мвід сучасної поверхні на стоянці Королево, що наберезі р.Тиса на Закарпатті. Ймовірно, вже на цьо-му етапі люди просунулись і далі на схід — у ПівнічнеПричорономор'я та Приазов'я. Як свідчить аналіз ха-рактерних особливостей ранньоашельських кам'янихіндустрій Закарпаття, розселення прадавніх колек-тивів на територію України (принаймні в її західнихобластях) скоріше всього відбулося цього часу ззахідної частини Передньої Азії та півдня Централь-ної Європи (передусім з Балкан).

Та освоєння територій людиною не можна уявля-ти як одночасовий акт. Це був тривалий процес, щомав, вірогідно, хвилеподібний, перемінний характер.До того ж міграції окремих груп відбувалися з різнихтериторій. Так, дещо пізніші археологічні матеріали,знайдені на стоянках на Житомирщині і в Криму,дають підстави зробити припущення і про імпульсиз північних земель сучасної Німеччини та Кавказу.А на Житомирщину первісне населення теж потра-пило з півдня. Тож південно-західний і західнийшляхи початкового розселення в українському регіонібули основними.

Подальша еволюція людини привела до появи вмустьєрську епоху (150-35 тис. років тому) палеоан-тропів, або неандертальців. Це був наступний ступіньфізичного та розумового розвитку типу людини, щорозширила межі свого проживання В Україні відо-мо близько 200 стоянок такої людини. Кам'янізнаряддя неандертальців були досконаліші й різно-манітніші, ніж у архантропів Серед них особливезначення мали гостроконечники, що використову-вались як ножі і, мабуть, як наконечники для списів.

Зовні неандерталець був корінної статури, з роз-винутою мускулатурою, трохи сутулий. Будову черепата мозок (об'єм 925-1800 см3) він мав примітивні. Го-лова у нього була порівняно велика, видовженої

Історія України

форми, з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям Длянеандертальця характерні широкий, що іноді доситьвиступає, ніс, скошене назад підборіддя, асимет-ричність півкуль мозку, пов'язана з праворукістю,краще, ніж у архантропів, розвинутий руховий центрмозку Однак лобова частина мозку у нього буларозвинута менше, ніж у сучасної людини

Неандертальці мали почуття родинних зв'язків,робили спроби розібратися у двох станах перебуван-ня родичів — життя і смерті В багатьох печерахзнайдені останки похованих — перші соціальні захо-ронения в історії людства Це також свідченнязародження релігійних уявлень і вірувань Так, під часрозкопок грота Кпк-Коба в Криму були виявленірештки кісток дорослого неандертальця й дитини6-8 місяців Дорослий був похований у могильнійямі і лежав на правому боці з трохи підігнутими но-гами На думку дослідників, тут була захороненажінка віком близько 35 років і зростом 135-159 смВікове співвідношення похованих і те, що їх покла-ли поряд, дають можливість зробити припущення, щоце могила матері та дитини

Неандертальці — сучасники великого обледенінняз різким похолоданням клімату Вони проживали в пе-черах, пристосовуючи їх під житло, де споруджувалиназемні будівлі на зразок чуму, покриті шкурами тва-рин Одна з них була досліджена на стоянці Молодована Дністрі (Чернівецька обл ) Споруда, очевидно,була овально викладена зі спеціально підібраних ве-ликих кісток мамонта Каркас житла зводили ізжердин, а зверху його покривали шкурами, котрізакріплювали також кістками мамонта Всерединізбереглися сліди 15 багать і знайдено велику кількістьуламків кременю, з якого виготовлялися знаряддяпраці

Боротьба людини за існування була дуже тяжкоюАдже за низького рівня розвитку продуктивних силспособи добування їжі (навіть при набутих навичкахполювання), які були відомі тогочасній людині, не зав-жди могли забезпечити окремі колективи необхіднимихарчами Люди часто голодували, серед них була ви-сока смертність Вивчення решток кістокнеандертальців показало, що 55% із них помирали,не досягши навіть 20-річного віку, і майже ніхто недоживав до 50 років

В епоху, в яку жили неандертальці, відбулося ос-таточне становлення людини Близько 35 тис роківтому з'явились їх нащадки, що вже належали до су-часного типу — „Homo sapiens", або „людинирозумної" В Європі їх ще називають кроманьйонця-ми, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де

вперше було знайдено п'ять кістяків цього типу ра-зом з кам'яними знаряддями праці та просвердленимираковинами Фізичною будовою кроманьйонець нічимістотно не відрізнявся від сучасної людини

Техніка виготовлення знарядь праці й госпо-дарство кроманьйонців досягли вищого, ніж у неан-дертальців, ступеня розвитку Вони виготовлялирізноманітні знаряддя з каменю та кістки, прикраси,статуетки, що нагадують людину, фігури тваринОсновним джерелом добування їжі було полюванняна великих тварин — мамонта, зубра, бізона, носо-рога, печерного ведмедя Мисливська зброя сталадосконалішою — з'явились дротики, гарпуни, спи-сокидалки

Кроманьйонці продовжували споруджувати жит-ла на зразок чуму чи яранги, а також землянки інапівземлянки Як будівельний матеріал використо-вувалося дерево (жердини), кістки й шкури великихтварин Так, на будівництво трьох жител та обладнан-ня багаття у поселенні біля Межиріч на СередньомуДніпрі (Черкаська обл ) було використано 1753кістки мамонта Підраховано, що для спорудженняцих жител потрібно було забити 110 мамонтів

У цю ж епоху склався родовий лад і відбуласяплемінна організація суспільства Виникли давніформи релігійних вірувань анімізм — культ предківі вшанування померлих, магія — віра в те, що закли-наннями та обрядами можна вплинути на хід подій,тотемізм — віра в спільного для конкретного колек-тиву предка із світу тварин чи рослин, фетишизм —поклоніння предметам неживої природи

Потрібно зазначити, що якраз у цю епоху почав-ся і процес виникнення рас — представників трьохосновних типів — європеоїдного, негроїдного тамонголоїдного Давні раси менше відрізнялись однавід одної, ніж сучасні, — вони мали яскраво вираженіриси походження від єдиного людського типу

По закінченні останнього льодовикового періоду(14-12 тис років тому) кліматичні умови Євразійсь-кого материка зазнали значних змін Льодовий покривтанув і поступово відступав у межі своєї первісної поя-ви в північних широтах У результаті потеплінняскладалися ландшафтно-географічні зони, близькідо сучасних Змінився рослинний і тваринний світ

На територіях, де раніше був степ, тундра чильодовик, виросли ліси Зникли мамонти, шерстистіносороги й інші тварини, котрі були головним об'єктомполювання та джерелом їжі в попередні часи Ліси за-селили північний олень, лось, кабан, бурий ведмідь,вовк, лисиця, бобер, а степи — бик, кінь, антилопа-сайга й інші сучасні тварини

Стародавня доба

Почалася нова епоха, що дістала назву середнь-ого кам'яного віку — мезоліту Умови життя людей,зокрема добування ними їжі, різко змінились, щостало поштовхом до виготовлення складніших знарядьпраці Були створені вироби для обробки дерева —долото, сокира, тесло, нові знаряддя з кістки та де-рева (ножі, кинджали, списи) з крем'янимипластинами Також було зроблене важливе відкрит-тя досить складного для того часу механічногоінаряддя — лука

Великі родові колективи мисливців на мамонтів табізонів змінились порівняно невеликими групамимисливців Озброєна луком і стрілами людина тепермала більшу самостійність і можливість полюватисама Поширеним було полювання на північного оле-ня 3 луком і стрілами людина навчилась забиватитварин на відстані, а дичину — на льоту

Крім мисливства одним із основних занять стаєрибальство В цей час були винайдені різноманітніпристосування для ловлі риби — гачки, сіть з поплав-ками, складна система загородок на ріках та озерах,а також човни, видовбані з цільних стовбурів дерев,та весла Важливого значення набуло збирання річко-вих і морських черепашок, їстівних рослин та ягідДомашньою твариною став собака — відниніпостійний супутник людини

На відміну від попередніх часів в епоху мезолітупочали ховати померлих вже не серед живих, тобтона території стоянок, а за їх межами — у давніхіюдовихчи племінних могильниках Так, у Дніпропет-ровській області досліджено три могильники біляВолоського та Василівки, на яких виявлено близько90 поховань Більшість захоронених — чоловічоїстаті, покладені в могили на боці Серед останківпомерлих знайдені стріли і навіть наконечник дроти-ка (причому деякі з них застрягли прямо в кістках),а на деяких черепах є вм'ятини від ударів Все цес шдчить про те, що тут були поховані члени роду чиплемені, котрі загинули під час сутичок Деталі об-ряду поховання, зокрема орієнтація померлих,пказують на те, що люди епохи мезоліту поклоняли-( я мабуть, небесним світилам і понад усе — сонцюПоширення мисливства і збільшення кількостінаселення зумовили певне порушення екологічного ба-ланс у Внаслідок цього в багатьох регіонах склаласяі шуація, названа кризою мисливського господарст-іііі І Ірисвоюючі форми господарювання поступовоіііги риували себе, а тому їм на зміну йшли відтворю-ючі (JIO[)MH Це відбулося вже в епоху неоліту, колиі і.і|иіданнє населення України досягло нового ступе-ни < мого культурно-історичного розвитку

В неоліті, або новому кам'яному віці (VI-III тисдо н е ), приручаються всі основні види домашніхтварин, виникає примітивне землеробство Але при-своюючі форми господарювання, особливо в лісовійзоні, ще довго відіграють важливу роль у життєдіяль-ності тогочасного населення Лісові племена такзваної культури ямково-гребінцевої кераміки аж докінця нео мту (як і в попередні часи) існували виключ-но за рахунок мисливства, рибальства та збиранняягід У поліській зоні особливого значення набуваєрибальство, яке стає визначальною формою господа-рювання А в південному і південно-західних репонах,наприклад у населення культури лінійно-стрічкової ке-раміки, основне місце належало вже примітивномуземлеробству та скотарству

Відмінності в характері господарювання в різнихрепонах України, на думку Д Телегіна, свідчать пронерівномірність історичного розвитку неолітичногосуспільства, що пов'язано з природним оточеннямта історичною ситуацією в ті чи інші часи На півночісприятливі умови в епоху неоліту зумовлювалиподальший розвиток традиційних форм присвоюючо-го господарювання А на півдні, в степовій зоні, вжев пізньому мезоліті стало бракувати дичини, щобуло однією з причин переходу людства до від-творюючого господарювання — скотарства таземлеробства (землю почали обробляти за допомо-гою мотик з рогу та кістки) Перехід племен в епохунеоліту до відтворюючих форм господарюваннябув важливим етапом в історії людства в ціломуі тогочасного населення України зокрема Інодіцей процес називають „неолітичною революцією"Дійсно, в галузі давньої економіки це був своєріднийреволюційний переворот, котрий розтягся на знач-ний відтинок часу і збігався з темпами соціально-економічного і культурного розвитку тієї епохи

Одним з важливих досягнень стає виготовленняглиняного посуду Випалена на вогні глина булапершим штучним матеріалом, котрий створилалюдина Як вважають дослідники, глиняний посудвиник шляхом обмазування сирою глиною посуду,сплетеного із лози Такий посуд випадково по-трапляв у вогонь, дерев яна частина вигорала,а глина обпалювалась, ставала досить твердою таводонепроникною Посуд швидко набув популяр-ності, і його використовували для різних цілей —приготування їжі, зберігання сипучих продуктівтощо Його форми та орнамент на різних терито-ріях мали свої особливості По таких масовихзнахідках археологи визначають ареали проживанняокремих людських спільнот (на землях України виділе-

но понад 10 неолітичних археологічних культур)

Епоха неоліту в цілому належить до первіснооб-щинної формації стародавнього суспільства, в котрійпорівняно з попередніми періодами відбуваються ли-ше певні соціальні зміни Це племінний лад,економічною і соціальною основою якого був матріар-хат Колективні могили, відсутність поховань, щовиділялися б багатим інвентарем чи особливостями ри-туалу, свідчать про соціальну рівність серед тогочаснихлюдей Лише поява кам'яних булав в окремих похо-ваннях (Маріуполь, Микільське), котрі, мабуть,мали значення символів влади й підпорядкування,вказує на зародження інститутів родової влади

За характером матеріальної культури та основнихвидів занять неолітичні культури України розподіля-ються на дві зони землеробсько-скотарську тамисливсько-рибальську Межа між ними пролягаєв Євразії — від північної частини Франції черезпівніч Центральної Європи, Польщу, Україну, НижнєПодоння та Нижнє Поволжя до Середньої Ази

Характерною ознакою культур землеробсько-скотарської зони є переважання плоскодонноїкераміки (рідко — круглодонної), прикрашеноїздебільшого лінійним, у тому числі спірально-меан-дровим, орнаментом Тут з'являється розписнийпосуд, використовуються шліфовані кам яні сокири,складається специфічний поховальний обряд (по-кладення померлого у скорченому вигляді на боціразом з керамічними виробами) Носіями культурцієї зони були племена середземноморського типу

Потрібно зазначити що і носи археологічнихкультур Полісся зробили перші кроки до відтворюю-чих форм господарювання, хоча переважалитрадиційні заняття На відміну від вищезгаданихкультур мисливців і рибалок типовою є наявністьгостродонної кераміки, прикрашеної переважно штам-пованим орнаментом (ямки, гребінцеві вдавленя)

Серед крем'яних виробів важливе місце займалисокири, здебільшого нешліфовані Тут домінує обрядпоховання померлого витягнуто, на спині, без ке-раміки Носіями цих культур були переважно племенапізніх кроманьйонців

Епоха міді — бронзи.

Трипільська культура

анні форми відтворюючого господарювання, що■ зародились у цю епоху, набули подальшого

розвитку в перехідний період від кам'яного

віку до епохи бронзи — в так званому мідному віці,або ж енеоліті (IV-III тис до н е ) В цей час люд-

Історія України

ство оволоділо першим металом — міддю, знайом-ство з яким відбулося ще раніше в близькосхідномурегіоні (V-IV тис до н е )

Важливим досягненням тих часів було зростанняпродуктивності праці, виникнення передумов для ре-гулярного обміну і появи майнового розшаруваннясуспільства, тобто початку розкладу первіснообщин-ного ладу Тоді ж намічається перехід від мотичногодо ранніх форм орного землеробства Із збільшеннямкількості тварин у стаді коня пристосовують для вер-хової їзди А зміни у виробничій діяльності і розвитокідеологічних уявлень зумовили зміни й у комплексівірувань Це знайшло відображення у монумен-тальній скульптурі, у орнаменті та поховальномуобряді

Найбільш ранніми суспільними утвореннями натериторії України, що вступили в нову епоху, були зем-леробсько-скотарські племена трипільської культурита культури Гумельниця Обидві вони сформували-ся на основі культури Боян і, можливо іншихнеолітичних культур Балкано-Нижньодунайськогорегіону Пізніше з'являється ще ряд культур земле -робсько-скотарського напряму, пам ятки яких відомітакож і на захід від сучасних кордонів України (ку-лястих амфор, воронковидних посудин тощо)

Але все ж таки найяскравішою серед них булатрипільська (за назвою поселення поблизу с Трипілляна Київщині, дослідженого В Хвойкою) Поширенана території від південно-східного Прикарпаття доДніпра ця культура розвивалася протягом IV-III тисдо н е Вона є однією з основних давньоземлеробсь-ких культур мідного віку Трипільська культура буласкладовою частиною великої трипільсько-кукутенсь-кої спільноти, що займала переважно територіюлісостепової смуги Правобережної України та Мол-дови

Особливості трипільської культури та її місце вєвропейському енеоліті визначаються, на думкуІ Чернікова, по-перше, величезною територією поши-рення (близько 190 тис км2 ) Вражають швидкітемпи освоєння трипільськими племенами нових те-риторій — на ранньому етапі освоєна площастановила близько 50 тис км2, на середньому —150 тис км2 Жодна з європейських розвинених зем-леробських енеолітичних культур не могла зрівнятисяз нею ні за площею, ні за темпами поширення

По-друге, вони характеризуються довготрива-лим періодом поступового розвитку — протягом1500 — 2000 років — без значних змін в основнихрисах культури

По-третє, за своїм походженням трипільська

Стародавня доба

культура хоч і була пов'язана з Балкано-Нижньоду-найським регіоном, але в процесі поширення на новісхідні території включала в себе на різних етапахелементи місцевих неолітичних та енеолітичних куль-тур При цьому вплив південно-західного населенняОув неодноразовий, а розвиток білйш-менш відокрем-лених общин приводив до виділення своєріднихлокальних груп, що мали різну долю

По-четверте, трипільська культура відзначаєтьсярозташуванням поселень певними концентрованимигрупами з проміжними менш заселеними територіямиНавряд чи можна назвати Трипілля „культурою ко-' чуючих землеробів", та деякою мірою до неї підходитьпоняття „культура пересувних землеробів" Цим пле-менам доводилося в умовах українського лісостепукожні 30-50 чи 60-80 років залишати засновані по-I селения через виснаження грунту внаслідок' екстенсивного ведення господарства, переселятисята освоювати нові землі Цим, зокрема, можна пояс-нити і утворення найбільших у Європі за доби енеолітупоселень-гігантів на Уманщині до 450 га, в яких бу-ло сконцентровано по кілька великих общині1 землеробів

По-п'яте, ця культура була крайньою північно-східною ланкою землеробських культур „балкано-західноукраінського" регіону європейського енеоліту,що безпосередньо межувала та підтримувала зв яз-(і ки з найбільшим у Стародавньому світі ареалом

скотарських культур євразійських степів та неолітич-них культур лісостепової й поліської зон СхідноїЄвропи

Однією з причин зникнення багатьох культур,t зокрема трипільської, стала навала скотарських пле-

мен з Північного Причорномор'я Носив курганнихкультур українських степів, котрі зруйнували багатоосередків осілого населення, іноді навіть називають„вікінгами" IV-III тис доне А руйнація цих куль-тур пов'язується з „курганізацією" Європи та МалоїАзи, що позначається терміном „індоєвропеїзацш",або „розселення індоєвропейців з прабатьківщини"Як уже зазначалось, основою життєдіяльностітрипільських племен було землеробство, а такожскотарство Надзвичайно високий рівень мали до-машні виробництва й общинні ремесла, особливоюнчарство (розписний посуд) та металообробкаТрипільський осередок належав до найдавнішоїв Європі, а також найрозвинутішої в енеолітичнудобу Балкано-Карпатської металургійної провінціїЧерез ці землі проходив шлях, по якому торгувалимета ом Про взаємозв'язки трипільців з іншимиі рунами стародавнього населення свідчать і різні

антропологічні типи, відмічені серед носив цієї куль-тури Отже, Трипілля було сполучною ланкою міжЗаходом і Сходом

Основним економічним осередком тогочасногосуспільства була велика сім'я, котра складалась ізкількох парних сімей Місцями проживання вели-косімейної общини були великі будівлі, розділеніперегородками на окремі відсіки, кількість якихдорівнювала кількості парних сімей (мала сім'я мог-ла проживати і в окремій будівлі)

Багату інформацію про духовний світ трипільцівмістить орнамент глиняних виробів Так, тричленнапобудова орнаментальних композицій на стінках ба-гатьох горщиків, можливо, є відображеннямтриярусної картини світу У верхній частині горщи-ка горизонтальною хвилястою лінією зображуваливоду, посередині — сонце, місяць, краплі дощу, а внижній частині — дерева, людей, тварин Є припу-щення, що ці три горизонтальних яруси розпису накерамічних виробах відображують поділ світу наверхнє небо із запасами води, звичайне небо (се-редній ярус), по якому завершує свій біг ясне сонцеі через яке на землю (третій ярус) падає дощ, окро-плюючи рослини

Культові обряди та церемонії проводились як узвичайних житлах, так і в спеціальних святилищахОдна з таких споруд на поселенні Сабатинівка (ба-сейн Південного Бугу) являла собою будинок зкоридором У віддаленій від входу частині приміщен-ня знаходилась піч, біля якої були розставленізернотерки, глиняні жіночі статуетки і посуд (в одно-му з горщиків виявлені кістки бика)

Вздовж стіни був зведений глиняний вівтар,а поряд з ним, в кутку, — масивне глиняне крісло,спинка якого закінчувалась двома роговидними вис-тупами, — так званий „рогатий трон" На вівтарівиявлено 16 глиняних сидячих жіночих фігурок тамініатюрні моделі кріслець з „рогами" на кінцях спи-нок, пофарбованими в червоний чи білий кольориПоряд стояв великий горщик із рельєфним зображен-ням чотирьох жіночих грудей, котрий, вірогідно,призначався для води Мабуть, це святилище булосвоєрідним жіночим будинком, в якому випікали ри-туальний хліб

Сприятливі природні умови і розвиток різних га-лузей натурального господарства зумовлювали значнезбільшення населення Якщо наприкінці першогоетапу існування трипільської культури населення ста-новило близько 30 тис чоловік, то наприкінцісереднього воно сягало вже 410 тис Далі спо-стерігається певний спад 330 тис у середині і близько

Історія України

100-120 тис. чол. наприкінці пізнього етапу. Поселен-ня були різних розмірів, а найбільші з нихзосереджувались у межиріччі Південного Бугу таДніпра — тут відомо близько 30 пам'яток площеюпонад 50 га.

Найголовнішим елементом у плануванні таких„протоміст" було створення кількох овалів забудови,діаметр яких сягав 1-3,5 км, з двоповерховими чи од-ноповерховими спорудами. Вони утворювали вулиціта квартали в центральній частині поселення. Нанайбільших з них (Майданецьке, Тальянки та ін.)налічувалось від 1600 до 2700 будівель різних типів.Крім житлових досліджені також споруди, що мог-ли використовуватися для громадських потреб.

Розвиток відтворюючих форм господарюваннявикликав корінні зміни й у мисленні людини, ставленніїї до природи. Поступово давні символи та обрядизначно змінилися, трансформувалися у нові, передусіму символи добробуту. Зокрема, з культом родючостіпов'язано багато жіночих статуеток, в яких насампе-ред підкреслюються ознаки жіночої статі. Пізніше їхзмінюють зображення молодих дівчат з плавнимилініями тіла. Такі статуетки передають образ жіночо-го божества, широко відомого в усіх ранньо-землеробських племен і тісно пов'язаного з уявлен-нями про велику богиню-матір, про матір-землю, відякої й залежить родючість. З цим культом пов'язанітакож скульптурні зображення домашніх тварин —бика, корови, барана, козла, свині, собаки. Ліпніголови їх нерідко прикрашають глиняні горщики, щовикористовувалися для зберігання їжі.

Але у всякої культури є початок і кінець. Були во-ни і у Трипілля. З приводу її поступового зникненнявисловлюється кілька гіпотез: це і порушення еко-логічного балансу, що було пов'язано з екстенсивним

веденням господарства; и певне похолодання кліма-ту; і спроба перебудувати землеробську основуекономіки на скотарську; і внутрішні протиріччя тапротистояння трипільських общин західного та східно-го ареалів; і експансія степовиків (носіів ямноїкультури) на північний захід і племен культури куля-стих амфор із заходу на схід (тобто на зайнятітрипільцями території). Вірогідно, що була не одна,а кілька причин зникнення трипільської культури

Розвиток населення трипільської культури відбу-вався своїм, суто європейським, неурбаністичнимшляхом. Трипільці досить близько підійшли до рівняперших світових цивілізацій Малої Азії та Єгипту, алене змогли зрівнятися з ними внаслідок згаданих при-чин. Та феномен трипільської культури полягає втому, що вона своєрідно поєднала господарські, фізи-ко-біологічні, антропологічні, етнокультурні тасуспільно-ідеологічні системи найстародавніших пред-ставників людських суспільств Півдня, Центру,Сходу та полісся Європи, що належали до кількох ан-тропологічних та мовних груп, перебували на різнихрівнях розвитку. Довготривале проживання населен-ня трипільської культури на значній території Східноїта Південно-Східної Європи привело на заключно-му етапі до її сегментації, а згодом і до розчинення ускладному конгломераті культур, які засвоїли їі основнідосягнення у господарстві, культурі, ідеології. Цінадбання збереглись у міфології та культах прото-слов'ян, а також інших індоєвропейських народів.

Тоді ж причорноморські степи і Крим займали уг-руповання з переважанням скотарського способуведення господарства — носії середньостогівської, ям-ної та інших археологічних культур. Перші з названихвже приручили коня. Вони, як і їх наступники, маю-чи специфічний уклад життя, були досить

Зразки трипільської кераміки.

Стародавня доба

войовничими, про що свідчить багато знахідок бой-ових молотів, кинджалів, наконечників для стріл.Можливо, побоюючись нападів з півдня, загрозаяких постійно нависала над трипільцями, вони й ста-ли будувати поселення-гіганти. їх концентрація іщільна забудова зовнішніх кварталів дають підставиговорити про оборонні функції цих зон-„супер-центрів". Але водночас взаємовплив південних сусідівта трипільців-землеробів зумовив зміну способу іх гос-подарювання — на пізньому етапі існування цієїкультури стало переважати скотарство.

Племена ямної культури, що селилися на широ-ких степових просторах від Приуралля до Дунаю вIII тис. до н.е., також швидко пересувалися на без-межних просторах і були дуже войовничі. У другійполовині III тис. до н.е. на місцях колишніх трипільсь-ких поселень лісостепового правобережжяспоруджуються кургани ямників. Характеристика їхукладу життя яскраво доповнюється матеріалами,одержаними під час розкопок Михайлівського посе-лення на Нижньому Дніпрі, що функціонувалоблизько тисячі років. Із невеличкого селища з землян-ковими житлами воно перетворилося на фортецю,оточену глибокими ровами та кам'яними стінами(збереглись їх залишки висотою 2,5 м).

У цю ж добу, наприкінці IV тис. до н.е., в степахУкраїни з'являються кургани, що на віки стаютьневід'ємним елементом ландшафту цієї зони. Ці кур-гани являють собою округлі насипи різної висоти.Під ними знаходяться поховання. Та це не просто на-сипи з грунту, бо довкола них збереглися залишкискладних архітектурних споруд із землі, дерновихвальків, каміння і дерева. Появу курганів з викладе-ним довкола камінням чи вертикально поставленимиплитами дослідники пов'язують з культом сонця.Степовий курган— це ніби трохи підняте над поверх-нею землі повторення в меншому масштабі того, щобачить людина навколо себе, це ніби своєрідна модельвидимого світу.

В ці часи переважає обряд поховання померлогоВ скорченому вигляді й посиланого червоною вохрою.Характерно, що поховальну конструкцію робили уформі воза. При цьому справжні дерев'яні дискові ко-леса від воза знімались і клались по кутах могильноїями. Померлий начебто вирушав у подорож з ре-ального світу в інший. Рештки возів у похованнях єнайдавнішими свідченнями використання колісноготранспорту на нашій території.

Крім того, в ці часи з'являються перші похо-вальні кам'яні скрині та монументальна скульптура увигляді різноманітних стел — кам'яних плит прямо-

кутних, трикутних, трапецієвидних контурів. Порядз простими стелами зустрічаються й антропоморфні,на яких вигравірувані окремі частини тіла та різніпредмети. Всі вони, безсумнівно, є культовими пам'ят-ками, пов язаними з вшануванням предків, сонця,родючості.

Загалом перші скотарі українських степів різкозмінили характер міжплемінних відносин. Вони, зок-рема, поклали край віковим культурним впливам наДніпровському Правобережжі нижньодунайськихта балканських племен. У середині IV тис. до н.е. роз-почався зворотний процес, в результаті якого булоповністю витіснено це чужорідне для території Українинаселення. А у способі господарювання з'явилосястепове скотарство, яке поширилося на території відДніпра до Карпат.

Далі на шляху прогресу стародавнього населен-ня України був історичний період, що тривав близькотисячі років (II тис. до н.е.). Він дістав назву добибронзи за найменуванням цього сплаву (мідь плюсолово чи рідше — свинець або миш'як). Цей штуч-ний метал був твердіший, ніж мідь, температура йогоплавлення була також значно нижчою: мідь плавить-ся за температури 1056 градусів, а бронза — близько700-900. Таку температуру можна було отриматинавіть у найпримітивніших печах, а то і на вогнищахпросто неба.

Вважається, що відкриттю цього сплаву могласприяти наявність у деяких мідних рудах домішоколова (найкраща бронза — 9 частин міді і 1 части-на олова). Коли люди пересвідчились у перевагахнового металу, з нього почали виготовляти знаряддяпраці та зброю. На території нинішнього Донбасу вдавнину були шахти для видобування руд, необхіднихдля виробництва бронзи.

Розвиток металургії бронзи і поява значноїкількості металевих знарядь сприяли подальшомурозвитку всього господарського комплексу, взаємов-пливу між скотарськими та землеробськимиплеменами, котрі водночас поглиблювали своюспеціалізаію. Якраз на початку епохи бронзи в сте-пах Східної Європи завершився процес виділенняскотарських племен з-поміж інших. Це знаменува-ло початок нагромадження багатства (насампередхудоби та товарів від землеробів) у руках окремихсімейств. Патріархальні родинні відносини остаточ-но утвердились у тогочасному суспільстві — головнароль переходить до чоловіків.

Доба бронзи характеризується великою кількістюархеологічних культур (близько 20): шнурової табагатоваликової кераміки, тшенецько-комарівської,

Історія України

катакомбної, зрубної тощо, котрі належали до різнихгруп племен Це свідчить про зростання певної відо-собленості господарського і культурного розвиткуокремих людських колективів Проте помітна і пев-на спільність окремих культур на досить значнихпросторах України та сусідніх територіях, що свідчитьпро постійні контакти між ними та розселення носивокремих культур у різних напрямках Порівняно зіншими стародавніми народами Східної Європи пле-мена, котрі населяли територію України, досить рановступили в епоху бронзи Але ця територія вже чіткорозподілялася на три складові „світи" — Степ, Лісо-степ і Полісся Куїьтурні й етноісторичні процеси вкожній із цих зон відбувалися різними темпами і врізних руслах

У цілому тогочасний світ, як уже зазначалося,ділився на землеробський і скотарський У північнихрайонах протягом усього згаданого періоду добуван-ня каменю і виготовлення з нього різноманітнихвиробів все ще посідало виключно важливе місце,адже крихка бронза не могла повною мірою витісни-ти традиційну виробничу сировину

На відносно легких грунтах того ж Полісся по-чало розвиватись і землеробство, про що свідчатьзнахідки стародавніх дерев'яних рал у Токарях наСумщині та в Поліссі на Чернігівщині Ще більшо-го розвитку досягло землеробство в лісостеповій зоні— найсприятливішій для цього заняття Тут значнорозширюється асортимент культурних рослинзафіксовані знахідки кількох сортів пшениці, проса,ячменю, льону, коноплі, гороху, сочевиці, розвивають-ся садівництво й городництво (виявлені кісточкивишні, сливи, насіння ріпи, цибулі, часнику, маку)

Зображення плуга на плитах навісу Таш-Аїр уКриму та наскельні малюнки биків у ярмі в Кам'янійМогилі в Приазов'ї свідчать про те, що в II тисдо н е вже було відоме орне землеробство В степо-вих же репонах основним було скотарство Туг зналивсі види домашніх тварин, передусім велику рогатухудобу, поступово збільшувалися отари овець та кізАле степнякам було відоме вирощування злаків Роз-вивалось, як і на північних територіях, общиннеремесло, що сприяло виділенню ремісників різнихнапрямів, передусім професюналів-металурпв (При-чорномор'я), майстрів з виготовлення крем'янихзнарядь (Волинь)

Розвиваються й ідеологічні уявлення Так, з ши-роким використанням у господарстві коняпоширюється його культ Особливе місце він посідаєу міфологи індоіранських племен (уподібнюєтьсясонцю) В поховальному ритуалі кінь є посередником

між світом живих і царством мертвих

Самі захоронения дедалі частіше робилися підкурганними насипами не тільки в степових районах,айв інших місцевостях (хоч тут зберігаються й грун-тові могильники) Під час здійснення цього ритуалузначну роль починають відводити вогню Здійсню-вали обряд кремації чи інгумацн, але незалежновід способу захоронения культ предків продовжу-вав існувати Активно вплинути на людське тілояк за життя, так і після смерті намагалися племенакатакомбної культури півдня України — най-більш войовниче населення серед племен епохиенеоліту — бронзи

На початку І тис до н е з переходом до вироб-ництва заліза епоха міді — бронзи на територіїУкраїни завершилася Широке поширення новогометалу сприяло подальшому прогресу тогочасногосуспільства

Скіфо-сарматський світ

** І тис до н е на сучасних українських земляхтакож відбувалися бурхливі події З'являють-ч ся нові етнічні спільноти, про які вже є згадкив письмових джерелах За своєю активністю з-поміжплемен виділяються степовики Вони вміють не тількиобробляти залізо та виготовляти міцну зброю, а й ма-ють навички верхової їзди, складний лук „скіфськоготипу" У них набуло розквіту кочове скотарство Назміну осілим скотарям-землеробам, які мешкали встепах у попередню епоху, прийшли численні кочовіплемена, котрі протягом століть визначали історич-ний розвиток на значних просторах від ВнутрішньоїМонголи до берегів Дунаю на заході

Про перше з цих племен — „людей кіммерійсь-ких" — дізнаємося з „Одіссеї" Гомера Видатнийдавньогрецький поет розміщує їх землі поблизувходу до потойбічного світу — царства Аїда В VIII-VII ст до н е ці войовничі племена проникають натериторію Передньої та Малої Ази, громлять війсь-ка місцевих зверхників, спустошують їх земліІсторичні пам'ятки цих племен IX — першої поло-вини VII ст до н е знайдено на просторах від Волгидо Дунаю Озброєння кіммерійського воїна склада-лося з лука, кинджала або меча та списа

Займалися ці племена кочовим скотарствомПровідне місце в ньому посідало конярство, що за-безпечувало верховими кіньми воїнів та чабанів,давало значну частину продуктів харчування

Кіммерійське мистецтво мало прикладний харак-тер Типовим було й створення кам'яних антропоморфних статуй, на яких висікались зображення

Стародавня доба

різноманітної військової амуніції За мовою вони,вірогідно, були іранцями Постійний натисккіммерійців відчували й землеробські племена такзваної чорноліської культури (XI — VIII ст до н е ),що мешкали північніше У Лісостепу вони створюютьперші добре укріплені городища Подальший розви-ток кіммерійського суспільства був обірваний навалоюскіфів

[Найдавніші згадки про скіфів (або, як вони себеназивали, сколотів), датовані серединою VII ст дон е , містяться в ассирійських клинописах ВолодаріАссирії спочатку використовували їх як найманців дляборотьби з сусідами, а потім скіфи чверть століття саміпанували в Передній Ази Після того як мідійськийцар Кіаксар, запросивши ватажків кочівників на бан-кет, напоїв їх та наказав перерізати, пануванню скіфіву цьому регіоні настав кінець Вони повертаютьсяна місця своїх основних кочівок — на простори При-кубання й Північного Кавказу Надалі вони рухаютьсяв західному напрямку

Про походження скіфів і їх переселення в причор-номорські степи розповідає давньогрецький історикГеродот У середині V ст до н е він перебував у МІСТІОльвія на березі Дніпровсько-Бузького лиману іописав всі отримані свідчення про них у „Історіях"Зокрема, в четвертій книзі Геродот наводить кількаваріантів появи скіфів Ймовірно, на його думку, „ізкочовиками-скіфами, що мешкали в Ази, воювали ізавдавали їм чимало прикрощів массагети, і черезце скіфи перейшли за ріку Аракс і прибули в Кіммерію(бо країна, де тепер живуть скіфи, кажуть, за давніхчасів була кіммерійською) Кіммерійці, коли побачи-ли, що проти них виступило велике військо, почалирадитися, що їм робити Скоро вони розділилисяі почали битися між собою Після того кіммерійціпокинули країну Згодом прийшли скіфи, знайшликраїну незалюдненою і зайняли Гі"

Перенесення центру скіфів у Нижнє Подніпров'яі степовий Крим відбулося в середині — другій по-ловині VI ст до н е Вірогідною причиною цієїпередислокації, на думку В Мурзіна, було намаган-ня кочовиків установити контроль над торговельнимишляхами, що сполучали античний світ із землеробсь-кими районами Лісостепу Це відкривало передс кіфською знаттю широкі можливості для збагачен-ня Встановлення такого контролю сприяло такожмснній економічній єдності кочового Степу та земле-робського населення північних районів До складуt кіфської держави, яка сформувалась наприкінці VIіт до н е , крім іраномовних сколотів входили різні.ча походженням народи

Дещо рашше, на початку VI ст до н е скіфськимцарям довелося пройти через тяжке випробування —навалу військ могутнього перського володаря ДаріяПроте кочовики без значних втрат перемогли персівДійшовши до Волги, нападники повинні були по-вернути назад Поразка Дарія принесла скіфам славупро їх непереможність

За свідченням Геродота, Скіфію населяли кочовій осілі племена Поблизу давньогрецького міста Оль-вія жили калліпіди, або, як їх ще називали, елліно-скіфи, північніше від них — аллазони Ще далі на пів-ніч мешкали скіфи-орачі, на схід від них — скіфи-землероби, котрих ще називали борисфенітами В сте-пах на схід від Борисфена-Дніпра проживали скіфи-кочовики, а на берегах Меотіди (Азовського моря)та в степовому Криму кочували царські скіфи Тери-торію довкола населяли й інші народи (елліни, таври,фракійці, агафірси, неври, меланхлени, будини тощо)

(Це був багатий світ, у якому народи постійно за-знавали взаємовпливів Північно-причорноморськаСкіфія досягла свого розквіту в IV ст до н е Бага-то в чому це було пов'язано з іменем царя Атея, який,зокрема, вів війни з Філіппом II — батьком Олек-сандра Македонського Останній теж намагавсяконтролювати причорноморські землі Але йогонамісник у Фраки — Запірюн після невдалої обло-ги Ольвії був розгромлений войовничими кочовикамиУспіхи скіфів у воєнних діях значною мірою були зу-мовлені наявністю у них найдосконалішої для тієїдоби зброї

Ударною силою у них була кіннота Головнимзасобом воіна-скіфа був панцир, хоч використовува-лись і звичайні шкіряні куртки Він мав бойовий поясі щит, його голову захищав шолом Захищенимбув також бойовий кінь (у загонах важкоозброєнихвершників) Основною зброєю був невеликий склад-НИИ лук, що стріляв до 500 м Використовувалисьсписи, дротики, сокири, кинджали і передусім короткімечі І

"Щоб захиститись від цих небезпечних напад-ників їх сусіди зводили укріплення У багатолюдномуЛісостепу було чимало величезних на той часгородищ —Трахтемирівське (понад 500 га), Мотронинське (понад 200 га), Ходосівське (понад2000 га), Більське (понад 4000 га), Каратульське(більше 6000 га) та ін Вражають не тільки розміриукріплених поселень, а й самі могутні укріп-лення висота земляних валів на Більському й Не-мирівському городищах і нині сягає 8 м при шириніпонад 30 м

Лісостепові племена займалися орним землероб-

Скіфський вершник(реконструкція

Є.В.Черненка та М.В.Гореліка).

Історія У краї ни

ством (вирощування пшениці, ячменю, жита, вів-са, гороху, сочевиці), але розвивалось і скотарство(велика й мала рогата худоба, кінь, свиня). Роз-вивались садівництво та різні промисли, ремесла,особливо обробка чорного і кольорових металів,а також бронзи. Суспільство в соціальному планібуло досить диференційоване.

Розшарування суспільства ще виразніше булопомітне у кочовиків південноукраїнських територій.Про це красномовно свідчать численні курганискіфських володарів, розташовані в районі нижньоїтечії Дніпра, — Огуз, Чортомлик, Солоха, Гаймано-ва Могила (їх висота сягала 20 м)./Про рівень багат-ства скіфів свідчать хоча б унікальні ювелірні виро-би із золота та срібла, знайдені в могилах, здебільшогопограбованих ще в давнинуг

Скіфська релігія була політеїстичною Засвідченням Геродота, головною богинею булаТабіті — богиня домашнього вогнища^ До пантеонубогів також входили: Папай — володар неба;його дружина Апі — богиня землі, прароди-телька цього народу; Гойтосір — бог сонця; Фагіма-сад — бог водяної стихії й покровитель конярства;Агрімпаса — богиня родючості; Таргітай — бог —родоначальник скіфів. Усі вони зображувалисьу вигляді людини.^Скіфське образотворче мис-тецтво мало зоомор-фний характер (так званийзвіриний стиль). Улюбленими були образи оленя,барана, коня, кошачого хижака, фантастичногогрифона, гірськогокозла. А монументальне мис-тецтво представлене кам'яними антропоморфнимистелами.

У своєму розвитку скіфське суспільство досягло

стадії переходу від варварства до цивілізації. Зане-пад цієї могутньої держави почався на рубежі IV-III ст. до H.cj^ а в II ст. до н.е. на більшій частині її те-риторії з'являються нові кочові племена. Певний часМала Скіфія, столицею якої був Неаполь, ще існу-вала в степах Кримського півострова.

Сармати, що на історичній арені змінили скіфів,як і останні, тривалий час (більш як 600 років) зай-мали широкі простори — від прикаспійських степівдо Паннонії. Вони активно впливали на події в антич-ному світі, що поступово відживав, та в ранньо-слов'янському, що тільки-но народжувався. Тісноконтактуючи з землеробськими племенами північно-кавказького регіону, зарубинецьким і пізньоскіфськимнаселенням Подніпров'я та Криму, сармати вплива-ли на формування і розвиток їх культур.

Сформувавшись у заволзьких степах на рубежі III

II ст. до н.е., сарматські племена язигів, роксоланів,аорсів, а трохи пізніше й аланів хвилями просувалисьна захід у пошуках нових територій, нових пасовищ.Античні автори, згадуючи про них, підкреслювали їхагресивність і войовничість.

Масове переселення сарматських племен на тери-торію Північного Причорномор'я починається з кінцяII ст. до н.е. На рубежі нашої ери вони повністюосвоюють степи між Доном і Дніпром, іноді прони-каючи аж до Південного Бугу та Дунаю. В серединіІ ст. н.е. вони намагаються розселитися ще західніше.У сарматському оточенні виявляються пізньоскіфськігородища Нижнього Дніпра, Криму, античні поліси

Ольвія, Тіра, Ніконій, Боспорське царство,їх постійні набіги і вимоги сплачувати данину зумо-вили переселення на нові території ранньо-

Реконструкція кінської збруї.За Б.М.Мозолевським.

Глиняна модельскіфського воза з Керні.

Стародавня доба

слов'янського зарубинецького населення Серед-нього Подніпров'я.

Найбільшого розквіту сарматське суспільстводосягло в І ст. н.е. Поступово бідніші прошарки ко-чового населення осідали у Північно-ЗахідномуПричорномор'ї. І вже в III ст. н.е. якась їх частинаввійшла до черняхівської культури.

Сарматське суспільство Перебувало на перехідно-му етапі від докласових відносин, а господарствов цілому мало риси їх попередників. У військовійсправі сармати відрізнялися від скіфів. Римськийісторик Тацит писав, що „коли вони з'являютьсякінними загонами, ніякий інший стрій їм не можечинити опору". В бою вони користувалися арканами,довшими, ніж у скіфів, мечами, списами.

Античні містаПівнічного Причорномор'я

і авньогрецькі міста і неукріплені поселення напівнічних берегах Понта Евксінського таЛМеотіди (Чорного й Азовського морів) ви-никли на завершальному етапі „великої грець-кої колонізації". Освоєння цього регіону розпочалосяв середині VII ст. до н.е., коли були засновані Істріяв Подунав'їта Борисфен на сучасному острові Бере-зань, поблизу Очакова. Пізніше тут формуютьсятри основних центри: Ольвія на Дніпровсько-Бузь-кому лимані, місто Боспор Кіммерійський з головнимосередком у Пантікапеї (сучасна Керч) та Херсонес(околиці сучасного Севастополя). Розселення вихідцівз різних місць, передовсім з Мілета, який за висло-вом Плінія Старшого, був „родоначальником більшяк дев'яноста міст", зумовлювалося розвиткомторгівлі, пошуками нових джерел сировини (зокре-ма металу), воєнно-політичними конфліктами. Сампроцес заселення нових територій відбувався як шля-хом цілеспрямованої колонізації, так і стихійно.

Античні рабовласницькі держави на територіїПівнічного Причорномор'я існували протягом май-же тисячі років. Як вони виникали? Спочаткустворювалися невеликі торгові пункти, що називали-ся емпоріями. Тут були склади товарів, якимиобмінювалися з місцевим населенням. Для забезпе-чення оборони такі факторії засновувалися на берегахморів чи річок або ж навіть на островах. Згодом во-ни розросталися у великі населені пункти, довколанких зводилися укріплення. Поступово з являлисянисслки і створювалась сільськогосподарська окру-га — хора. Місто-поліс набирало характерних дляинтимного світу рис. У товарообміні з греками були

зацікавлені й місцеві жителі. Збуваючи надлишкихліба, продуктів скотарства і рабів-полонених, вониотримували вино, предмети розкоші, ремісничі виро-би тощо.

Прикладом грецького міста-поліса є Ольвія, за-лишки якої збереглися на березі лиману, біля сучасногос. Парутино Миколаївської обл. Засноване в VI ст.до н.е., воно було в останні століття своєї історії підпротекторатом Риму. Незатоплена частина (33 га)складається з кількох районів (Верхнє, Терасне,Нижнє міста), що з'єднувались широкими кам'яни-ми східцями і похилою вулицею. Природний захист(глибокі балки) доповнювався потужною стіною тов-щиною близько 4 м.

Верхня частина міста була основною. Тут знахо-дилися громадські споруди, священний гай,скарбниця, проходила головна поздовжня вулиця.У Нижньому місті, поблизу гавані, розміщувалися пе-реважно господарські та ремісничі комплекси, зокремарибний ринок. Розміщувався ближче до води й театр.Планування Ольвії було переважно прямолінійним.У часи розквіту (кінець IV ст. до н.е.) площа містасягала максимальних розмірів (55 га), а кількістьжителів — 15-20 тис. чоловік. Поблизу укріплень бу-ло відкрите поселення та міський некрополь.

Пізніше, в римську епоху, гарнізони направленихз Апенинського півострова легіонерів розміщува-лись у місцевих античних поселеннях, і тільки інодідля них створювалися спеціальні табори. Одним з нихбув Харакс на мисі Ай-Тодор у Криму. Городище бу-ло недоступним з боку моря, а з суші мис укріпленийстіною завширшки 2,2-2,4 м, на яку використаністарі оборонні конструкції місцевих таврів. У різнийчас тут перебували солдати І Італійського,XI Клавдієвого легіонів та інших військовихпідрозділів. Серед різноманітних споруд були й вівтаріна честь бога Юпітера.

Тут, як і в метрополії, соціально-економічні відно-сини грунтувалися на законах рабовласницькоїформації. За устроєм північнопричорноморські дер-жави були різними: демократичні (Ольвія, Херсонес)чи аристократичні (Пантікапей до утворення Бос-порського царства) республіки або ж монархії(Боспорське царство). Влада належала рабовлас-никам, хоча в певних акціях брало участь усе вільненаселення. Раби ж були позбавлені будь-яких прав.До громади також належали жінки та всі не греки.

На першому етапі свого існування (VII — І ст.до н.е.) міста-держави були незалежними утворення-ми, а на другому (І ст. до н.е. — III ст. н.е.) — вонипідкорялися Риму. А їх занепад внаслідок загальної

Г г

витку релігшних уявлень у причорноморського насе-лення умовно можна виділити два значних періоди.Для першого (VI-І ст. до н.е.) характерний в основ-ному грецький пантеон божеств із синкре-тизацією окремих культів, що посилилися в елліністич-ний час (у другій половині IV-I ст. до н.е.). Особливопопулярним було вшанування Аполлона, Артеміди,Зевса, Афродіти, Діоніса-Вакха. Велике значення ма-ло й шанування героїв — Ахілла і Геракла.

У другому періоді (I-IV ст.н.е.) відбуваютьсязначні зміни: в релігію вищезгаданих осередків про-никають і поширюються культи негрецькогопоходження (Кібела, Мітра, Ізіда та ін.), впровад-жується культ римських імператорів, посилюєтьсяроль локальних культів, синкретизація і абстрагізаціяокремих божеств. І вже наприкінці цього періодуз'являються перші паростки християнства. Відправ-лення культів здійснювалось як у громадських місцях,так і вдома.

Взаємовпливи античних північнопричорноморсь-ких міст-держав зумовлювали прискорення розпадуродоплемінних відносин у скіфів, сарматів, іншихгруп населення цього регіону сучасної України. Зав-дяки давньогрецьким переселенцям місцеві жителізнайомилися з передовим для тих часів грецьким таримським культурним надбанням, що в свою чергупривело не тільки до виникнення тут своєрідноговаріанта культури, а й сприяло подальшому розквітувласних стародавніх народів Північного Причорно-мор'я. Греки і римляни принесли сюди свої технічнідосягнення, високу майстерність, особливо в галузяхархітектури, ремесел, мистецтва тощо.

Населення України

в І тис.н.е.

* а тлі причорноморських степів Криму цьогочасу з'являється Візантія, котра стала спад-

I,коємицею Римської імперії. їй удалося

втримати свої позиції в Криму до середини VII ст.н.е.По цьому тут більш активними стали хозари, яківключили ці землі до складу свого каганату. В періодраннього середньовіччя Крим населяли крім місцевихтаврів ще й тюркути, болгари, готи та представникиінших народів. Кочовики мешкали у степовій частиніпівострова, а родючі гірські долини та прибережнітериторії займали землероби.

В V-VI ст. посилився тиск на візантійські во-лодіння варварських племен, що змусилоКонстантинополь посилити свої оборонні споруди. Впершу чергу укріплювались старі міські центри. Але

Історія У краї ни

кризи рабовласницької формації, виведення римсь-ких гарнізонів та наступу варварських племен, щовходили до складу готського військового союзу, при-падає на рубіж III — IV ст. н.е.

Греки Північного Причорномор'я, крім вирощу-вання зерна (на Боспорі і в Ольвії), займалисявиноградарством. Значну роль відігравали у них ско-тарство, рибний промисел. Високого рівня досяглоремісниче виробництво: металообробка, ткацтво, ви-чинка шкіри, виготовлення виробів зі скла,різноманітної кераміки — амфор, покритого чорнимта червоним лаком, фарбами різних кольорів посуду.Швидкими темпами розвивалася торгівля, для потребякої карбували власну монету. Для місцевої знаті ви-готовлялися найвишуканіші ювелірні вироби, змісцевим людом вівся і натуральний обмін. Громадськідіяння проводились на міській площі — агорі, побли-зу якої знаходилися головні культові споруду. Напочатку І тис.н.е. в Північне Причорномор'я потра-пляє римська зброя (короткий меч, залізний панцир,спис з довгою залізною втулкою).

Духовна культура жителів давньогрецьких ко-лоній зазнавала постійних взаємовпливів усьогоантичного світу. На перших етапах існування міст-полісів у Північне Причорномор'я просто булиперенесені всі досягнення культури метрополії. Од-нак у процесі розвитку північнопонтійських міствиникали і посилювалися місцеві особливості, що зу-мовлювалося їх географічним положенням,соціально-політичним устроєм, етнічним середови-щем, з яким вони взаємодіяли. Культура міст-державПівнічного Причорномор'я — Боспору, Ольвії, Тіри,Херсонесу — не була однорідною.

У колоніях з самого початку їх створення була ши-роко розвинута грамотність, а грецька мовазалишалася офіційною мовою аж до загибелі багать-ох північнопонтійських держав. В Ольвії, зокрема,майже не знайдено латинських написів, їх більше се-ред матеріалів кримських пам'яток. Велика увагаприділялась освіті, фізичному вихованню (п'ятибор-ство, стрільба з лука, біг тощо). Розвивались історіята філософія, медицина. Значну роль у культурно-му житті поселенців відігравали театр, музика,література, мистецтво (монументальний живопис,мозаїка, вазопис, скульптура, коропластика — вироб-ництво теракотових статуеток та пам'яткиприкладного мистецтва).

Релігія також була грецькою, в своїй основіполітеїстичною, тобто поклонялися багатьом божест-вам. Природа здавалася давнім грекам живою,населеною надзвичайними істотами. В історії роз-

-ч

Стародавня доба

потребували захисту й обширні території передгірсько-го та гірського Криму, де проживали піддані імперіїабо її союзники-федерати.

Вже в часи правління імператора Юстініана І(527-565 pp.) у південно-західній частині півостро-ва була зведена система так званих довгих стін, якізакривали проходи в гірські долини, заселені гото-аланами. Це позбавляло кочовиків можливості напа-дати зненацька. Трохи пізніше поряд із стінамиз'являються нові фортеці, де перебували військовігарнізони та в разі небезпеки знаходило притулокмирне населення. Тож, навіть прорвавшись через„довгі стіни", шанси взяти полон були невеликими.Крім того, на узбережжі піднімається ще одинукріплений порт — Сугдея (сучасний Судак).

Поряд з військовим будівництвом візантійськаадміністрація проводила широкі акції щодо поши-рення християнської релігії. Формування новоїрелігійної ідеології таврійського населення відбувало-ся під значним впливом і через культурні зв'язки зХерсонесом — місцем шанування багатьох христи-янських святинь. Будівництво культових споруд натериторії фортець федератів імперії велося за допо-могою візантійських майстрів. Але хоч у IV ст.н.е. вжей існували на півострові дві єпархії, нова віра зайня-ла міцні позиції тільки в другій половині І тис.н.е.Про це свідчить застосування аж до V ст. у Херсо-несі кремації — поховального ритуалу проти якогоцерква боролась.

У VII ст. до складу Хозарського каганату потра-пляє частина Східного Криму, що змусило Візантіювступити в контакти з новим сильним суперником,їх відносини в різний час коливались від дружніхдо військового протистояння. А в VII ст. у результатімасової міграції малоазійських греків через іконо-борські гоніння на землях півострова з'являєтьсявелика кількість поселень та монастирів.

Активному впливу хозар у степовій зоні Українипередували нові хвилі кочовиків, що, перетинаючиНадчорномор'я, рвалися за добиччю за Дунай, добагатих європейських країн. У 70-х pp. IV ст.н.е.тут з'явилися гуни, що прийшли з приуральськихстепів. З їх добою, вважається, почалася середнь-овічна епоха — було покладено край існуваннюрабовласницького ладу у Європі, значно змінилась петнографічна карта.

Римський історик Амміан Марцелін, який служиву східноримській армії, так описує гунів: „Одяга-.'міться нони в полотняні сорочки або шкури, харчу-ються сирим м'ясом та корінням../не мають ані по-стійних місць помешкання, ані домашньбро, всішища;

ані законів, ані сталого способу життя, кочують різни-ми місцинами, ніби вічні втікачі, з кибитками,у яких проходить їхнє життя... Ніхто з них не можевідповісти на запитання, де його батьківщина... Знай-шовши місцину, рясно вкриту травою, вони роз-міщують свої кибитки колом і харчуються, як звірі;знищивши увесь корм для худоби, вони знову везуть,так би мовити, свої міста, розміщені на возах... Вонизнищують все, що трапляється на їхньому шляху.Воюють гуни виключно на конях, здалеку сиплячи наворогів стріли, і намагаються не братися до рукопаш-ного бою. Озброєні вони мечами, дальнобійним лу-ком та арканом, яким стягують противника з коня".

Прорвавшись до Центральної Європи, ці кочо-вики після спустошливих набігів створили своюдержаву в Паннонії. На її чолі став 445 р. Аттіла. Алевже після його смерті 454 р. ця неміцна політичнаструктура розпалась.

У другій половині І тис.н.е. зі сходу на захід про-довжували кочувати нові групи номадів — авари,болгари, угри. Два останніх угруповання, перейшов-ши Дунай і поєднавшись з місцевим населенням,дали поштовх до створення сучасних європейськихкраїн — Болгарії й Угорщини. Доля ж аварів (або,як їх ще називали, обрів) була схожою на долюбільшості кочовиків. Про це визначна пам'ятка дав-ньоруської історії „Повість временних літ" (далі —„Повість") засвідчує: „Ці обри воювали проти слов'яні примучили дулібів (союз племен на Волині), що(теж) були слов'янами, і насильство вони чинилижінкам дулібським: якщо поїхати (треба) було обри-нові, (то) не давав він запрягати ні коня, ні вола, авелів упрягати три або чотири, або п'ять жінок і вез-ти обрина — і так мучили вони дулібів. Були ті обритілом великі, а умом горді, і потребив їх бог, і помер-ли вони всі, і не зостався ані один обрин. І є приказкав Русі й до сьогодні: „Погинули вони, як обри", бонема їхнього ні племені, ні потомства".

Накопичуючи під час військових набігів великі ба-гатства, номади за варварськими звичаями їх івикористовували. Про це красномовно промовля-ють „скарби" VII-VIII ст., чимало яких виявлено,зокрема, на Полтавщині та біля Дніпровських порогів(Мала^Перещипина, Нові Санжари, Ілодоси, Воз-неряйкі тощо). Крім зотлілих кісток, кінського-'■спорядження та зброї до них входили різноманітнікоштовні речі. Очевидно, тут були поховальні чи по-минальні комплекси тюркської знаті. Одночасна абоблизька смерть багатьох кочових зверхників свідчитьпро великі битви в Подніпров'ї цих часів.. Дещо іншою була доля Хозарського каганату —

Історія У краї ни

одного з могутніх об'єднань кінця І тис н е , вплив яко-го певний час поширювався на території від Кавказудо Дунаю В період своєї могутності Хозарія протис-тояла Арабському халіфату і Візантії, підкорилачимало народів і племен (у тому числі й частинусхіднослов'янських — полян, сіверян, в'ятичів, ра-димичів) Столицею хозар було місто Іпль на НижнійВолзі, а на землях Дніпровського Лівобережжя їх на-селені пункти, де мешкали й болгари та алани, сягалибасейну Сіверського Дінця Саме тут, на Харківщинібіля Верхнього Салтова знаходилися значні зарозмірами городище, відкрите поселення та могиль-ники, котрі були головним осередком Хозари наприкордонні зі слов'янами

Крім кочівництва, що було привілеєм вищих про-шарків суспільства, хозари займалися землеробством,різноманітними ремеслами, особливо посередниц-твом у міжнародній торгівлі На рівні свого часу булай військова справа, розвитку якої сприяла Візантія,зацікавлена в їх боротьбі зі слов'янами В цілому жсуспільство переступило рубіж докласових відносинСеред низів були поширені язичницькі вірування,верхівка ж на певних етапах приймала іслам, христи-янство та іудаїзм Розвивалися взаємовідносинихозар зі східними слов'янами Проте після походукиївського князя Святослава 965 р каганат як дер-жава був приречений на зникнення Його осіленаселення влилося як складова частина до різно-етнічних груп Причорномор'я

На північних кордонах сучасної України в І тис н етакож кипіло життя Тут північніше басейнів Прип ятіта Десни, мешкали балтські племена Вони тісноконтактували зі слов янами Останні виявляли вели-ку активність і вже у І тис н е асимілювали значнучастину балтів на землях сучасних Роси та БілорусіІнша доля чекала германців, які в першій половиніІ тис н е із скандинавського регіону через територіюПольщі вирушили на південь Вони досягли земельВолині та Поділля, де мешкали поряд зі слов'янсь-кими та іншими групами населення їх рух до берегівЧорного моря не був блискавичним В результаті їхпоступової міграції й осідання сформувалася так зва-на держава Германаріха — очевидно, тимчасовеоб'єднання багатьох різноетнічних угруповань підегідою готів На території Дніпровського Правобе-режжя готи проіснували, зберігаючи етнічнувідособленість, близько 200 років Після розгрому Гу-нами германські племена (крім окремих, що ще певнийчас проживали в Криму і навіть були федератамиВізантійської імперії) до кінця IV ст перейшли даліна захід

Слов'яни

^ , 1 тис н е на історичну арену стрімко виходятьслов'яни — одна з основних плок давньоєвро-пейського населення Про їх походження імісце початкового проживання є кілька версій Пер-ша з них — дунайська — була висловлена щеНестором-літописцем у середньовічні часи Другапов язує перший етап існування цього населення звісло-одерським межиріччям За третьою, старо-давні слов'яни мешкали на території між Дніпром іВіслою А за четвертою — між Дніпром і Одером

Та ймовірніше, на думку В Барана, контури пра-слов'янського масиву з часів виділення його,принаймні у II тис до н е , з індоєвропейської спільно-ти і аж до раннього середньовіччя (коли слов'янибули реально зафіксовані в письмових джерелах,а їх існування підтверджено й археологічними ма-теріалами) певною мірою змінювались ПротягомІІ-І тис до н е праслов'яни могли займати різнітериторії, переміщуючись, водночас не займаючивесь репон у цілому Але хоч нині ще не можна ос-таточно виділити їх старожитності в культурахбронзового й ранньозалізного періодів, дедалі чіткішевимальовується картина входження до цього віднос-но раннього процесу населення поліськоїта лісостепової зон Правобережжя Дніпра Почи-наючи з раннього середньовіччя, ареал слов'янсько-го розселення інтенсивно збільшується, а цей етносзаймає чільне місце серед інших утворень цьогочасу

Уже в трипільський період Україна набуває пев-них ознак, що й донині лишаються притаманнимиетнографічній культурі українського народу Відтрипільських і до наших часів протягом 5 тисяч роківіснує в Україні хліборобство, й хлібороб плекає воліві мережить ярмо Так само сивий дим здіймається вго-ру над хатами, обмазаними глиною 3 часів Трипілляі досі жінка підмазує глиною долівку, розписує фар-бами хату й піч І так само при вході в хату виситьзображення вічного дерева в теперішній деформаціїквітка у вазоні, мотив вишиванок, що проростаєз Трипілля, коли його позначали малюнком на пря-сельцях

Сучасні українці є однією з гілок історичногослов'янства Вперше про слов'ян — венедів (чи ве-нетів) згадують римські автори І-ІІ стне ПлінійСтарший, Тацит, Птолемей, а з середини І тис(точніше, з VI ст)цпро них ширше говорятьвізантійські історики Иордан, Прокопій Ке^арійсь-кий, Іоанн Ефеський та ін Зокрема, Иордан

Стародавня доба

повідомляє, що вони походять від одного кореня 1відомі під трьома назвами венетів, антів і склавінівТобто на рубежі нашої ери слов'яни сформувались яксамостійна етнічна спільнота, що співіснувала в Європіа германцями, фракійцями, сарматами, балтами, уг-рофінами

Найдавніші знайдені арехеологічні матеріали на-лежать до зарубинецької культури Ця спільнотапроживала на берегах Середнього Дніпра, Прип'ятіі Десни на рубежі ІІІ-ІІ ст до н е — І ст н е її поя-ву не можна вивести лише з якоїсь однієї попередньоїкультури 11-І тис до н е В етногенетичних процесахбрали активну участь також носії східних груп так зва-ної пшеворської культури, старожитності якої.■(береглися на західноукраїнських теренах та в ПольщіТож далі часом йдуть пізньозарубинецькі пам'ятки такиївська культура

Безпосереднє відношення до формування східно-ю слов'янства мало населення північного ареалупоширення черняхівської культури — явища зпровінцій но римськими впливами, які ніби вуаллюприкривали етнокультурну багатоликість Південно-Східної та Центральної Європи Матеріальні знахідкисвідчать, що крім ранніх слов ян до черняхівськоїспільноти входили ще скіфо-сарматські, фракійські таі ерманські угруповання Перші з них в ті часи ще немали якоїсь окремої культури, а були включені, як іінші етнічні групи, до загальної культурної моделі,с твореної під впливом римської цивілізації Слов'яни,очевидно, були залежні і політично, особливо ПІСЛЯприходу у Північне Причорномор'я готів і створен-ня ними військово-політичного союзу

Основною силою, яка протистояла готам, були ан-іи — слов'янське населення, що входило до складудншро-дністровської групи черняхівської культуриСлов'яни зазнали поразки, але лише на деякий часІ Іроцеси їх консолідації й самоутвердження тривали,що сприяло утворенню в майбутньому могутніх війсь-ково-політичних союзів Вони зайняли місце готськогооб'єднання у Південно-Східнш Європі

Ці події, що датуються кінцем IV-V ст , можнаинажати початком виникнення нової етнокультури іі оціально-економічної спільності, в якій провіднеміс це зайняли слов'яни Про це свідчать пам'ятки V,л можливо, й кінця IV ст , знайдені на межі лісосте-пової та поліської зон Східної Європи Тут<*|и>лжуналися ранньосередньовічні східнослов янськікумігури і звідси в часи Великого переселення народіву trpi дині І тис не — почалося розселенняі літ ми іі.і північний схід, південь і південний західДруї.і половина І тис — це час, коли загально-

слов янська спільнота розпадається на три гілкисхідну, західну та південну В нових умовах старі на-зви (венеди, анти) в процесі розселення поступовозникають, а їх місце займають нові найменування

Племена полян у минувшину заселяли сучасніКиївщину і Канівщину, древлян — Східну Волинь,сіверян — Дніпровське Лівобережжя Крім них, натеренах України проживали уличі (ПівденнеПодніпров'я і Побужжя), хорвати (Прикарпаття таЗакарпаття), а також волиняни, або, як їх ще нази-вали, бужани (Західна Волинь) В археологічнихстарожитностях існування східнослов'янських племендругої половини І тис н е фіксується пам'яткамикорчакської, пеньківської та колочинської культур,пізніше — лука-райковецької та волинцевсько-роменської, носії яких уже доживають до часів фор-мування Київської Русі

Починаючи з VI ст , коли слов'янські племена ак-тивно заявляють про свої права на кордонах імперії,на них усе більше звертають увагу візантійські авто-ри Ось як описує їх життя Прокопш Кесарійський„Племена ці, склавінів і антів, не управляютьсяоднією людиною, але здавна живуть у народовладді,і тому у них вигідні і невигідні справи завжди ведуть-ся спільно Вони вважають, що один із богів —творець блискавок — єдиний володар всього, і йо-му приносять в жертву биків і всяких жертовнихтварин Долі ж вони не знають і взагалі не визнають,що вона має якесь значення Та коли смерть уже в ниху ногах, охоплені вони хворобою або виступають навійну, то дають обіт якщо уникнуть її, зараз же при-несуть богу жертву за своє життя, а уникнувши(смерті), жертвують, що пообіцяли, й думають,що цією жертвою купили собі спасіння Також шану-ють вони і ріки, і німф, і деякі інші божества йприносять жертви також їм усім, і при цих жертвахчинять ворожіння А живуть вони в жалюгідниххатинах, розміщених далеко одна від одної, і кож-ний змінює, наскільки це можливо часто, місто про-живання

Вступаючи в битву, більшість йде на воропв піши-ми, маючи невеликі щити і списи в руках Панцираж ніколи на себе не одягають, деякі не мають (на собі)ні хітона, ні (грубого) плаща, тільки штани Є втих і других єдина мова, повністю варварська Таі зовнішністю вони один від одного нічим не відрізня-ються Всі вони 1 високі, і дуже сильні, тілом же таволоссям не дуже світлі і не руді, зовсім не схиляють-ся і до чорноти, але всі вони трохи червонуваті Спосібжиття (їх) грубий і невибагливий, як і в массагетів (ко-човиків) А втім, вони менше всього підступні

Історія У краї ни

і каверзні, але й у простоті (своїй) вони зберігаютьгунський норов Та й ім'я за старих часів у склавініві антів було одне"

Звичайно, життя слов'ян було відмінним відвізантійського, яке наслідувало античні традиції Тай їх характеристика істориком у деяких місцях непозбавлена суб'єктивізму

В слов'янському господарстві переважало земле-робство, передусім підсічне (поліська зона),встановлювалось орне (лісостеп) Наприкінці цьоготисячоліття перелогова система землекористування,мабуть, почала витіснятися двопіллям Серед злаківкультивувалися жито, ячмінь, а трохи пізніше і пше-ниця Розвивалось скотарство, насампередвирощування великої рогатої худоби і свиней

Поступово удосконалювались ремесла Метало-обробкою — виготовленням знарядь праці із залізаабо прикрас із кольорових металів — займались ужемайстри-професіонали Водночас гончарство, ткац-тво, вичинення шкур, обробка каменю і дерева заумов натурального способу життя здебільшого зали-шалися у родинних межах Підтвердженням цьогобули ліпний посуд більшості слов'янських культур ігончарні вироби провінційних римських майстерень,які в після черняхівський час вийшли з ужитку, IXзамінили місцеві вироби Обмін мав натуральний ха-рактер, крім території черняхівської культури, де врізноетнічному середовищі часто використовувалисьримські срібні денарп

Економічною основою східнослов'янськогосуспільства була родова власність на землю, а кож-на група населення входила до складу племеніВодночас життя на окремих поселеннях уже ор-ганізовувалось за новими нормами „первісноїсусідської общини" В ній парна сім'я ще не булаекономічно незалежною, а господарськими осередка-ми були групи родичів із спільною власністю — такзвані осередки відокремленої власності (на відміну відбільш ранніх часів, коли всією власністю розпоряд-жався рід) Мала сім'я найближчих родичів (батькиі діти) стала відігравати провідну роль уже за часівдержавотворення, хоча протягом другої половиниІ тис н е фіксується тенденція розвитку процесу са-ме у цьому напрямі

Поступовий і неухильний розвиток східних слов янна шляху до цивілізації зумовлював розклад первіснихвідносин Як і в інших народів, початок непримирен-них суперечностей із традиціями первіснообщинноголаду був пов'язаний з появою рабства — експлуатаціїлюдини людиною Прокопій Кесарійський з цьогоприводу повідомляє „Склавши завжди вбивали всіх,

хто (їм) зустрічався Але тепер, починаючи з цьогомоменту, і вони, і ті, з іншого загону, начебто сп'янівшивід потоків крові, вирішили взяти в полон деяких 13тих, хто потрапив їм до рук, і тому всі вони поверта-лись додому, женучи з собою тисячі полонених"

На першому етапі рабство у слов'ян було тимча-совим — через певний час полонені за викуп моглиповернутися додому або ж залишитись уже на стано-вищі вільних і брати участь у всіх справах колективуТаке ставлення переможців до переможених зумов-лювалося натуральним господарством і низькимрівнем виробничих відносин Праця залежних да-вала ще мало економічної вигоди Але це були вже новівідносини, зовсім не характерні для стосунків між лю-дом класичного родового устрою

Воєнні походи у слов'ян, як 1 в інших народів ЯКІперебували на етапі розкладу первіснообщиннихвідносин, попервах були справою добровільною, вних брали участь усі бажаючі Пізніше починаєвиділятися дружина, для якої війна стає професійнимзаняттям У третій чверті І тис н е формуютьсяй союзи племен, в ареалах яких зосереджуютьсяцентри інститутів влади цих союзів Крім політико-адміністративних функцій такі пункти виконувалиролі культових центрів, що й сприяло швидкій появітакож і торговельно-ремісничої функції Часті су-тички з сусідами змушували дбати й про створенняукріплених поселень

Досить швидко серед градів почав виділятисяКиїв (крім нього існували й інші — Зимно на Волині,Пастирське на Черкащині, Чернігів у Подесе-нні, Битиця на Пслі) Цьому сприяли, як зазначаєП Толочко, його мікрогеографічне положення (кон-троль за багатьма притоками Дніпра — основнимиторговельними артеріями середньовіччя), вигідне то-пографічне розташування (наявність природнихрубежів) на кордоні кількох союзів племен Контак-тування культурних елементів, перейняття передо-вих досягнень слов'янських племен з самого заро-дження забезпечили Києву високий рівень соціаль-но-економічного розвитку Ранній Київ, ставшиполітичним центром Полянського союзу, зростав ірозвивався за рахунок притоку населення з різнихсхіднослов'янських племен, і вже на ті часи мавміжплемінний характер

У межах союзів племен між їх окремими складо-вими частинами налагоджувалися тісніші зв'язки,переборювалася вузькоплемінна відокремленість Цезасвідчується й пам'ятками матеріальної кульгури— вони нівелюються, втрачають суто територіальніособливості Слов'янське суспільство переходило

Стародавня доба

Л» нових відносин, за яких більшість населення відсто-[юнювалася від управління й розподілу В утворенняхнікого типу, що раніше називались „військовою де-мократією", а тепер дедалі частіше — „вождизмом"(dtxi „чіфдом"), вже існувала нерівність, але ще не бу-ло легалізованого апарату примусу Характерноюрисою цього рівня суспільної організації була куму-ляція світської та духовної влади Продовжувався йпроцес консолідації східнослов'янських угруповань у„< уперсоюзи" племен Зокрема, на території Серед-ньою Подніпров'я закладались основи Руської земліу вузькому значенні цього поняття — територіїКиївщини, Чернігівщини та Переяславщини

Давні слов'яни досягли й відносно високого рівнярозвитку в ідеологічній сфері 3 письмових джерелшдомо, що у них були культові споруди — храми, ка-пища і требища кількох типів (стовповидні будівлі ПІДдахом, відкриті й закриті храми) Одне з святилищ(>уло відкрите на Старокиївській горі В ХвойкоюВоно являло собою неправильний кам'яний прямокут-ник із заокругленими кутами та чотирма виступамиІ Іоряд знаходився жертовник

У таких спорудах або ж просто неба стояли язич-ницькі божества з дерева чи каменю Кілька їхниивлено в Подністров'ї Найвідомішим серед них єіак званий Збруцький ідол — Род Зображення бо-жества являло собою високий чотиригранний стовп,на кожній з сторін якого в три яруси нанесені зобра-ження Очевидно, ці три яруси символізуютьпоширений у давнину поділ Всесвіту на небо — світбогів, землю, населену людьми, та підземний світ, деперебувають ті, хто тримає на собі землю Такийі ричленний поділ світу дістав назву теорії світовогодерева Крім антропоморфних божеств слов'яни вша-новували звірів, дерева, каміння тощо

Дохристиянські вірування давніх слов 'ян знайш-ли відображення і в деталях поховального обряду таи с амому способі його здійснення — кремації Мож-на припускати тільки один напрямок переміщення

померлого в просторі — разом з димом поховально-го вогнища (що споруджувалось у вигляді будинку)вгору — на небо Знатного покійного супроводжу-вали різні речі, зброя, іноді юнь чи наложниця Простіобщинники (яких було переважна більшість) потра-пляли на нове місце перебування часто лише з ліпнимгорщиком, а то й навіть без нього Але над кожнимпомерлим (крім населення найпівденніших спільно-стей) насипався курган У східних слов'ян, як і вінших індоєвропейців, вірогідно, панувала циклічнаструктура часу, коли все йде по заздалегідь, раз іназавжди установленому колу Тому кожна людина,в якийсь момент перебуваючи в одному з „світів", че-рез певний час могла переміститись в інший — одинз трьох вищеназваних

Отже, в стародавню добу Україну населяло роз-маїття народів і племен, що мешкали на теренах ще1 млн років тому Всі вони залишили свій слід в істо-рії населення країни, маючи в давнину власні самоназ-ви та свої (довші чи коротші) історії Скіфи та сарма-ти, греки і кельти, фракійці, германці та балти, а та-кож раніші народи — всі вони на різних етапах впли-вали на культурні традиції місцевого населення, напевний час або ж назавжди, стаючи його частинамиПочинаючи з епохи бронзи, особливо в лісосте-повій та поліській зонах Дніпровського Право-бережжя, зароджується праслов'янський етнічниймасив, що з часом посів провідне місце на українськихземлях Основою такої моделі історичного розвиткує автохтонна теорія М Грушевського Вона, правда,доповнена і модифікована у зв'язку з новими (особ-ливо археологічними) матеріалами, накопиченимимайже за 100 років від часу її створення

Говорячи ж про проблему етнічних українців, її непотрібно „опускати" в глибину тисячоліть, удревню-вати — там народу, який би іменував себе так, немаНаші предки мали свої самоназви, і всі вони справи-ли свій вплив на формування духовної й матеріальноїскарбниці українського народу, котрий вийшов наісторичну арену дещо пізніше — вже в середньовічнічаси 3 точки зору всесвітньо-історичного процесу цемає свої переваги — адже час існування кожного зетносів не перевищує 1200-1500 років, хоч чимало зних загинуло набагато раніше

Слов ямська зрубна напівземлянкаСхематична реконструкція

Вихід

на історичнусцену

а світанку 18 червня 860 р. руський флотз 200 лодій раптово вдерся до бухти Констан-

* тинополя Золотий Ріг. Напад русів виявився

настільки несподіваним для візантійців, що береговасторожа не встигла натягти над поверхнею води ве-летенський ланцюг, яким звичайно надійно зачиняликораблям вхід до бухти.

Константинопольський патріарх Фотій у своєму„Окружному посланні" відобразив масштаб навалирусів і жах, що охопив обложених при появі невідо-мого доти ворога: „Народ вийшов з країни північної...й племена піднялись від країв землі, тримаючи лукі спис, вони жорстокі й немилосердні; голос їхнійшумить, мов море". Візантійському урядові довело-ся сплатити контрибуцію ватажкові русичів —київському князеві Аскольду, аби він припинив об-логу й повернувся додому. Так уперше Київськекнязівство середини IX ст., попередник Давньорусь-кої держави, сповістило середньовічний світ про своєіснування й початок боротьби за першість з Візантієюна Чорному морі і, може, в Південно-Східній Європіта Передній Азії.

Понад одинадцять століть тому східні слов янистворили свою першу державу. Літописи та іншіпам'ятки давньоруської літератури називають її Рус-сю, або Руською землею, вчені-історики —

Київська Русь

тш

Київською, або Давньою Руссю. Вона належала донайбільших, найкультурніших, найрозвинутіших еко-номічно й політично держав середньовіччя. Навеличезному обширі від Чорного до Білого морів,від Карпатських гір до Волги жили витривалі, хоробрій мужні русичі. Вони вирощували хліб і розводилихудобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руськікупці були відомі на торгах Багдада і Константино-поля, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю.Могутньою, високорозвинутою й цілісною була ма-теріальна й духовна культура Київської Русі. Її народзводив величні кам'яні храми й ошатні дерев'яні жит-ла,створював могутні фортифікаційні споруди своїхвеликих і малих міст, будував на тисячі верст захиснівали проти кочовиків причорноморських степів, щоувійшли до народної пам'яті під поетичним наймен-ням „зміиові вали ... На весь світ уславились виробидавньоруських майстрів, наприклад дорогоцінні зо-лоті речі з перегородчастими емалями й більш скромнісрібні прикраси: браслети, колти, обручки, сережкитощо. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русіскладалися літописи, в яких описувалося славне ми-нуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруськийнарод творив свою усну історію у вигляді переказіві легенд, дружинних пісень і билин, інших фоль-клорних пам'яток.

Київська Русь багато важила в політичному життіЄвропи і Близького Сходу. З нею змушені булирахуватися візантійські імператори й хозарські хака-ни. А доньки з київської князівської родини ставаликоролевами — французькою, угорською, норвезькою,датською, одна з них — Євпраксія Всеволодівна —навіть дружиною германського імператора Генріха IV.Протягом півтисячоліття Давньоруська держава за-туляла собою європейський світ і Візантію відкочовиків — спочатку хозар і болгар, далі печенігів,торків, берендеїв, ковуїв та половців. Вона прийня-ла на себе страшний удар залізного тарана150-тисячної татаро-монгольської кінноти Батия,ціною життя сотень тисяч своїх воїнів та мирних жи-телів послабила його і тим врятувала Європу відспаплюження й загибелі.

Київська Русь зробила величезний внесок досвітової історії IX—XIII ст., тому інтерес до неї невщухає серед учених сучасного світу. В Америці, ба-гатьох країнах Європи, слов'янських і неслов'янських,навіть у загубленій в океані Австралії й екзотичнійЯпонії плідно працюють над проблемами давньо-руської історії десятки вчених.

Передумови утвореннясхіднослов'янської держави

авньоруські літописи висвітлюють історію

східних слов'ян лише з часу, коли вони поча-

хли розселятися на величезному обширі Схід-ної Європи, утворюючи союзи племен. У скла-

деній київським ченцем Нестором близько 1111 р.„Повісті временних літ" намальовано барвисте, вра-жаюче історичним розмахом полотно того розселення:„Слов'яни прийшли й сіли по Дніпру і назвалисяпо^лянами. а інші — древлянами, тому що сіли в лісах,а ще інші сіли поміж Прип'яттю й Двіною і назвали-ся дреговичами (від слова „дрегва", болото. — Авт.),другі сіли по Двіні й назвалися полочанами,— зарічкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Тіж слов'яни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалисясвоїм ім'ям — словенами... А інші сіли по Десні, і поСемі, і по Сулі й назвалися сіверянами. Ось так роз-повсюдився слов'янський народ, а за його ім'ямі грамота назвалась слов янською". Процес розселен-ня слов'ян почався наприкінці V і в цілому завершився

в VIII—IX ст.

Східнослов'янські союзи племен являли собоювиразні етнокультурні спільності, які мали певні ло-кальні особливості, що й відбито в літописі Нестора:„Мали бо вони (племінні союзи. — Авт.) звичаївласні й закони батьків своїх і сказання, кожний свійноров". Мовлене літописцем підтверджується пам'ят-ками археології. Відмінності в культурі й побуті міжплемінними об'єднаннями так і не були подолані в ча-си існування Давньоруської держави та її народності(ІХ-ХІІІ ст.).

Породження родоплемінного ладу — великі ймалі союзи племен у перебігу розвитку східно-слов'янського суспільства поступово переросли вутворення більш високого соціально-політичногорівня — племінні княжіння. Нестор-літописець роз-повідає, що після смерті Кия, Щека і Хорива „почаврід їх тримати княжіння у полян". Далі він повідом-ляє: „А у древлян своє княжіння, а у дреговичівсвоє, а у словен своє в Новгороді, а інше — на По-лоті, де полочани". По тому говориться про кривичів,сіверян, весь, мурому, черемисів, мордву, тобто прослов'ян і неслов'ян, що теж мали власні княжіння. Часутворення тих племінних княжінь: на півдні СхідноїЄвропи — VIII, а на півночі — IX ст.

їх створення зумовлене виникненням приватноївласності і пов'язаним з нею майновим і соціальнимрозшаруванням суспільства. Ті княжіння були додер-жавними об'єднаннями, що заклали фундамент

Київська Русь

Джерела

-Г еред допитливим читачем природно постає эа-I питання: на підставі яких джерел вченимиЖ відтворюється історія Київської Русі? Цими

джерелами є писемні й речові (археологічні) пам'ятки.

Головними писемними джерелами студіюванняісторії Київської Русі є літописи: „Повість времен-пих літ" (початок XII ст., далі — „Повість"),Київський XII, Галицько-Волинський XIII ст.,а також Новгородські (їх кілька), Суздальський,Московський, Никонівський та ін. Саме їх свідчен-ня дають ученим можливість відтворти послідовнукартину історії східних слов'ян, починаючи з кінцяV ст. Чимало цінного додають до їх звісток інші пи-семні пам'ятки давньоруської доби: кодекси й записинорм світського і церковного права;. „Руська правда"в різних редакціях, князівські устави церкві, „Законсудний людем" та ін., агіографічні твори (житія русь-ких святих, „Києво-Печерський патерик"), князівські«мельні грамоти тощо.

Останніми десятиліттями до науки активно вво-ляться якісно нові писемні джерела: берестяні грамоти,графіті на стінах давніх соборів і археологічних зна-хідках, зокрема пряслах і монетах. Вартісним допов-ненням до свідчень давньоруських писемних пам'ятокє розповіді джерел іноземних: візантійських історич-них творів і хронік (наприклад, Хроніка ГеоргіяАмартола і його продовжувача широко використову-валася під час написання "Повісті"), праць арабськихгеографів і мандрівників, численних творів за-хідноєвропейської історії та географії XI—XIII ст.

Речові пам'ятки давньоруської минувшини,кількість яких завдяки невтомній праці археологів зкожним роком зростає, несуть у собі не лише допов-нення до повідомлень джерел писемних. У багатьохнипадках їх відомості додають чимало нового до по-лотна давньоруської історії, яке ще на початку нашогостоліття (коли основні писемні джерела, насамперед літо-писи, були вже відомі й на скільки-небудь значнеІ юяширення їх кола сподіватись не доводилося) більшостінчсних здавалось хай і неповним, але завершеним.

Лише компаративне вивчення обох груп давньо-1>уіьки джерел—зіставлення свідчень писемних іархеологічних пам'яток, порівняльний аналіз і взаємо-перевірка даних обох груп — дає можливістьмід гнорити яскраву й об'ємну картину життя людейкиїїк ької доби, про яку дослідники ще порівняно не-Л.імніїого часу, ЗО—50-х pp. нашого століття, моглиХІІ 1.1 що мріяти.

східнослов'янської державності. Вони передувалипершій східнослов'янській державі, що склалася нав-коло Києва в середині IX ст., яку умовно можнаназвати Київським князівством Аскольда.

Могутність і влада глав племінних княжінь грун-тувалися на розгалуженій системі укріпленихпоселень-градів, величезну кількість яких (по кількасотень у кожному княжінні) зафіксувало германсь-ке джерело другої половини IX ст.— так званийБаварський географ. Частина тих градів, найпершеКиїв, були протомістами і у VIII-X ст. перетворили-ся на справжні феодальні міста. Можна припуститинаявність примітивного апарату влади у цих племіннихкняжіннях. Але в них ще не існувало соціально обо-собленої потомственої знаті з князем на чолі.

Своєрідність суспільного поступу східних слов'янхарактеризується й тим, що племінні княжіннязберігалися ще протягом століття по тому, як виник-ла Давньоруська держава. „Світлі й великі князі" угодОлега з Візантією 907 і 911 pp. — не хто інші, як гла-ви княжінь. Лише Володимиру Святославичу в 80-рр.X ст. удалося зламати їх владу й остаточно приєдна-ти землі племінних княжінь до складу держави.

Київське князівствоАскольда.

Інші осередки державностіна Русі

Головними ознаками існування державності в

ранньосередньовічному суспільстві сучасні істо-рики вважають наявність влади, відчуженої від

народу, розміщення населення за територіальним

Князь (X ст.).Реконструкція за матеріаламикургану Чорна Могила.

Рис. П Л.Корнієнка

'"І

Зразки озброєнняруських дружинників.

Історія України

(а не племінним) принципом і стягання данини дляутримання влади. Можна додати до цього як обов'яз-кову ознаку успадкування влади князем. В умовахКиївської Русі X ст. конкретними формами держав-ності були: окняження земель (підкорення владідержавного центру територій племінних княжінь) і по-ширення на ті землі систем збирання данини,управління (адміністрації) й судочинства.

У літописах свідчення про це з'являються, почи-наючи з середини 60-х pp. IX ст., тобто з часів князяАскольда. Першими київськими князями, існуванняяких зафіксоване літописцями, були Аскольд і Дір.За відомостями арабських джерел, Дір княжив пе-ред Аскольдом, ймовірно, в 30—50-х pp. IX ст.,хоча літописці, зміщуючи хронологічну й історичнуперспективу, завжди називають їх разом. Одне знайдавніших літописних повідомлень Новгородсь-кого літопису сповіщає, що Аскольд і Дір „княжилив Києві і володіли полянами й були ратними (воюва-ли) з древлянами й уличами". Йдеться про спробипідкорити землі племінних княжінь уличів і древлян,які продовжилися наступниками Аскольда накиївському престолі — Олегом, Ігорем та Ольгою.З Никонівського літопису відомо, що Аскольд і Дірпрагнули приєднати до Києва ще й княжіння поло-чан. На користь існування першої східнослов'янської(але ще не Давньоруської) держави на Наддніпрян-щині свідчать також грандіозні масштаби походуРусі на Константинополь 860 p., з якого ми почалинашу розповідь. Територія Київського князівстваАскольда була невеликою — воно охоплювало землінавколо Києва, головним чином колишньогоплемінного княжіння полян. Це князівство сталоетнокультурним, політичним і соціальним осердям,довкола якого наприкінці IX ст. почала зростатиДавньоруська держава.

Останнім часом в історичній науці пожвавилисядискусії навколо давньої проблеми: звідкіля, з Півночічи Півдня, „пошла Руская земля" (держава). Оче-видно, вони можуть бути вирішені лише на користьПівдня. Південноруські землі у VIII—IX ст. на сто-двісті років випереджали в соціально-економічномута культурному розвитку північні. Однак і на півночіСхідної Європи, в землі ільменських словен, у другійполовині IX ст. простежується за джерелами існу-вання протодержавного осередку, одним з центрівякого було Городище поблизу Новгорода (останній ви-ник лише в X ст.).

Вирішальний крок на шляху становлення східно-слов'янської державності було зроблено наприкінціIX ст. Близько 882 р. Олег, прозваний сучасника-

ми Віщим, здійснив похід з Городища до Києва,де й вокняжився. Утвердження Олега в Києві знаме-нувало собою початок створення східнослов'янсь-кої державності — виникнення вже загальнорусь-кої держави. Руська Північ була об'єднана з руськимПівднем, Олег оголосив Київ стольним градомновоствореної держави: „Хай буде Київ матір'юградам руським". З того часу в джерелах наводять-ся систематичні відомості про розвиток державностіна Русі.

Народження

Давньоруської держави

наприкінці IX — початку X ст.

нязювання Олега в Києві (882—912) поча-лося згідно зі свідченнями „Повісті" зі

«створення опорних пунктів центральної вла-

ди у племінних княжіннях міст, зі встановленняпопервах приблизного порядку стягання данини напідвладних князеві землях: „Цей же Олег почавміста ставити і встановив данини словенам, кривичамі мері".

Далі Нестор розповідає про поступове поширен-ня влади Києва на землі незалежних раніше племіннихкняжінь: „Почав Олег воювати древлян і примучив(підкорив) їх, збираючи з них данину по чорній ку-ниці". По тому до складу держави, що формувалася,увійшла більшість південно-руських (а також ради-мицьке) племінних княжінь: спочатку сіверян ірадимичів, потім уличів. Давньоруська держава по-чала складатися на півдні. Землі інкорпорованих додержави князівств одразу ж обкладалися даниною,на них поширювалися системи судочинства йадміністрації. Так утворювалася державна територіяДавньої Русі.

Включаючи до складу молодої держави земліплемінних княжінь, Олег та його наступники накиївському столі опікувалися насамперед збираннямданини й прагнули перешкодити стяганню її пере-дусім Хозарським каганатом. Уже за Діра й Аскольдаполяни припинили сплату данини хозарам. А далі„пішов Олег на сіверян, і переміг сіверян, і наклав наних данину легку, і не дозволив хозарам данинуплатити". Так само київський князь учинив і з ради-мичами. Наполеглива діяльність Олега щодостворення держави дала добрі наслідки: в останніроки його правління у Києві владі князя підкоряли-ся поляни, ільменські словени, сіверяни, кривичі,

Киї вська Русь

радимичі, древляни, уличі, можливо, дуліби й хорва-ти, а також неслов'янські племінні об'єднання —чудь і меря.

Київська Русь почала складатися й розвиваласьяк політична держава, її створили руські люди, якібули переважною більшістю її населення. Разомз ними в Київській Русі жило понад 20 різних народів.Розселяючись просторами Східної Європи, слов яниспілкувалися з багатьма етносами, що з давніх-давен жили там: із скіфами, сарматами, фракійцями,згодом болгарами та аланами — на півдні, з балтами— на заході, з угро-фінами — на північному сході йзаході. Неслов'янські народи влилися до складуКиївської Русі здебільшого мирним шляхом.

Соціальний, культурний та економічний впливслов'янського світу сприяв суспільному розвитковінеслов'ян, що були тоді майже виключно мислив-цями і скотарями. Яскравим прикладом співро-бітницва між етнічно різними народами було ство-рення в середині IX ст. своєрідної конфедерації, щоскладалася з двох слов'янських (кривичів і сло-вен) і двох неслов'янських (чуді й весі) союзівплемен чи, може, навіть племінний княжінь.Це протодержавне утворення було попередни-ком північного осередку державності, що сфор-мувався поблизу озера Ільмень у другій половиніIX ст.

Давньоруська держава часів Олега залишаласявсе ж таки не досить консолідованою. Влада київсько-го князя в землях племінних княжінь була ще слабкою,часом формальною, а системи управління, стяганняданини й судочинства — примітивними и діяли часвід часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва.Та країна була, як на свій час, економічно розвину-тою й мала велику військову потугу, про що свідчитьсама можливість здійснення грандіозного воєнного по-ходу Русі на Візантію 907 р.

Літопис Нестора під тим роком оповідає: „ПішовОлег на греків на конях і в кораблях, і було кораблівчислом 2000. І прийшов до Царгорода (Константи-нополя), греки ж замкнули Суд*, а місто зачинили...І звелів Олег своїм воїнам зробити колеса и постави-ти на них кораблі. І з погожим вітром напнули вонивітрила й пішли з боку моря до міста". Візантійсько-му імператору Михаїлу довелося просити миру.

У створеній на основі народних переказів і дру-жинних пісень оповіді „Повісті" про похід Русі наЦаргород 907 р. крізь фольклорну, романтичну йнапівлегендарну форму проглядає реальна картина

* Давньоруські книжники називають так князівський престол

k Так на Русі іменували константинопільську бухту Золотий Ріг

Історія У краї ни

воєнної операції. Коли величезний руський флот на-близився до Золотого Рогу, грецька сторожа„замкнула" бухту, натягши товстелезний залізнийланцюг між двома кам'яними баштами, що височілиз обох боків затоки (залишки того ланцюга і руїнибашт збереглися до нашого часу). За наказом Оле-га воїни поставили лодії на котки й потягли їх волоком.Звичайно, лише під вітрилами, хай і на колесах, суд-на не могли рухатися суходолом.

Завдяки переможному походові Русі на Царго-род Олег одразу ж підписав вигідний для своєїдержави мир з імператором. Візантійському урядовідовелося сплатити велику контрибуцію й надатиособливі пільги (яких не мала жодна інша країна)руським купцям і послам. Зокрема, греки повинні бу-ли протягом шести місяців годувати тих купців,постачати їм вітрила, снасті й інше корабельне спо-рядження. А 911 р. русько-грецька угода була суттєводоповнена. У ній було окреслено правові нормивзаємовідносин, правила розв язання конфліктів, щовиникали між русами і візантійцями. Договори 907і 911 pp. є першими дипломатичними й правовими ак-тами молодої Давньоруської держави.

Іншим важливим напрямом зовнішньополітичноїдіяльності Київської держави кінця IX — початкуX ст. був східний. Згідно з арабськими джерелами бу-ло здійснено кілька походів Русі в землі Арабськогохаліфату на південно-західному узбережжі Каспійсь-кого моря. За свідченням арабського автора аль-Масуді, близько 912 р. 500 руських лодій досяглиВолгою південного берега Каспію. Дехто з істориківгадає, що саме в цьому поході наклав головою князьОлег Віщий, обставини смерті якого залишаються за-гадковими.

Походи Русі на Візантію тривали майже до сере-дини XI ст. Одним з головних їх чинників булопрагнення правлячої верхівки Київської держави за-безпечити головний тоді ринок збуту для продукціїсільського господарства і промислів, що збиралася зпідвладного населення у вигляді данини, попервах їїнайпримітивнішої й насильницької форми — полюд-дя. Сучасник княгині Ольги візантійський імператорКонстантан Багрянородний описав стягнення по-люддя на Русі: „Коли настане листопад, одразу ж їхнікнязі виходять з усіма росами з Києва і вирушаютьу полюддя, що іменується „кружлянням" а саме —в Славінії (слов'янські землі) древлян, дреговичів,кривичів, сіверян та інших слов'ян, що є данникамиросів (у даному контексті князя та його дружини.— Авт.). Годуючись там протягом усієї зими, вонизнову, починаючи з квітня, коли розтане лід на річці

Дніпро, повертаються до Києва". Потім руси споряд-жають лодії-однодеревки і відпливають до Візантіїпродавати зібране.

Розвиток державності на Русів першій половині X ст.Ігор

"І часи князювання Олега пожвавився еко-I - номічний розвиток суспільства. Розбудовувавсястольний град Київ. Однак східнослов'янськаетнокультурна спільність залишалася не досить згур-тованою політично. Будівництво держави булопродовжено за наступника Олега — Ігоря.

Давньоруські літописи зберегли мало свідченьпро внутрішнє життя Київської Русі в першій поло-вині Хет. Більше їх — у східних істориків і географівтого часу. Наприклад, перс аль-Істахрі зображує їїквітучою й могутньою країною. Він пише, що з усіхкраїн купці приїздять торгувати до Києва, який знач-но більший, ніж навіть Булгар Великий на Волзі,одне з головних торжищ тогочасного східного світу.

Прогягом першої половини X ст. київські князі на-полегливо й послідовно згуртовували у спільнійдержаві племінні княжіння східних слов'ян. СправуОлега, за свідченням „Повісті", 912 р. продовжив йо-го наступник Ігор. Він знову приєднав до державикняжіння уличів і древлян, що відпали було післязвістки про кончину Олега.

На 40-і pp. X ст. припав новий спалах воєнної ак-тивності давньоруської панівної верхівки. Київськийкнязь поширив свою владу на східний Крим і Тамань,де було створене Тмутараканське князівство. Ігорвчинив два великих походи на Візантію, що мали наметі як захист південних рубежів, так і забезпечен-ня вигод для руських торгових людей у Констан-тинополі та інших грецьких містах.

Перший похід 941 р. не приніс йому успіху. Тоді944 p., одночасно водою й суходолом, величезнеруське військо вирушило на південь. Візантійськогоімператора Романа повідомили: „Ось ідуть русичі, не-має ліку кораблям їхнім, укрили море кораблі". Тодіімператор послав назустріч Ігореві своїх урядовців зпропозицією миру. Було підписано союзну угоду, щовиявилася менш вигідною для Русі, ніж русько-візантійські договори 907 і 911 pp. Мабуть, Візантіядобре підготувалася до війни, й Ігор не зважився ри-зикувати і йти далі на південь. Зате він досяг успіхув поході 943р. на узбережжя Каспію. Руські воїни за-володіли тоді багатими містами Дербентом і Бердаа.

Великі й малі (не відбиті зовсім у джерелах) війни

приносили славу й багатство князям і старшим дру-жинникам. Водночас вони відривали від мирної працібагато народу, у війнах гинули тисячі людей, що по-слаблювало економіку держави. Головним жеджерелом постачання війська зброєю, харчами, кіньмизалишалося стягання данини, яку князі прагнулиувесь час збільшувати. Особливо жорстоким булозбирання полюддя, що в X ст. йшло безпосередньона утримання військової дружини. Саме під впливомсвоїх дружинників князь Ігор, зібравши один разполюддя в землі древлян, повернувся туди, щоб стяг-ти його вдруге, за що був забитий повсталими 944 р.Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвиткудержавності на Русі.

Перші спроби регламентаціїданиний адміністративно-судової системи.Ольга

диний відомий з літопису син Ігоря — Свято-

слав був ще хлопчиком, і на князівськийпрестол сіла його дружина Ольга. Вона вия-

вила себе розумним, енергійним і далекогляднимдержавним діячем. Ольга жорстоко придушила пов-стання древлян навесні 945 p., штурмом здобувши їхголовне місто Іскоростень, забивши древлянськихкнязів і багато воїнів. Водночас княгиня, певно, зро-зуміла, що настав час встановити розмір данини,насамперед полюддя, із залежного населення, щовона й зробила. „Повість" розповідає: „І пішла Оль-га по Древлянській землі з сином своїм і дружиною,встановлюючи устави й уроки; й існують становищаїї й ловища". А далі — „пішла Ольга до Новгородай встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі об-роки й данини, ловища її є по всій землі".

Є підстави розглядати сенс державних нововве-день Ольги та її „мужів" (верхівки дружини,радників) у регламентуванні повинностей залежно-го населення (запровадження „уроків"), створенніуставів, що їх застосовували княжі дружинники, зби-раючи данину, виконуючи адміністративні й судовіфункції. Все це було, напевне, пов'язано з переходомвід системи полюддя до нового порядку стягнення да-нини через спеціально посланих для цьогопредставників князівської адміністрації, що прийма-ли її від населення в укріплених пунктах —„становищах". Ольгою були також влаштовані опорніпункти центральної влади на місцях, адміністратив-на ж і судова системи поширені на всі підвладніКиєву землі племінних княжінь.

В часи Ольги розбудовувався, прикрашавсяі зміцнювався стольний град Русі. Літописці під945 р. згадують резиденцію Ольги у Києві: „двір кня-жий" і „терем кам'яний". Археологи розкопали цювелику кам'яну, слід гадати, двоповерхову споруду,прикрашену мармуром, червоним шифером і декора-тивною керамікою. З князюванням Ольги можнапов'язувати настання другого етапу в розвиткові дав-ньоруської державності.

Він ознаменувався візитом Ольги до Константи-нополя близько 946 р. Уперше в історії глава Давньо-руської держави ішов до Візантії не з флотом і сухо-дольним військом, а на чолі мирного посольства.Руську княгиню урочисто прийняв візантійськийімператор Константан Багрянородний. Було укладе-но союзну русько-візантійську угоду. Ольгу булоохрещено патріархом та імператором у головномухрамі Візантійської імперії, грандіозному й пишномуСофійському соборі.

Але давньоруське суспільство середини X ст.виявилось не готовим до запровадження християнст-ва як офіційної релігії. Це, зокрема, доводитьсярозповіддю Нестора про невдале намагання Ольгисхилити сина до нової віри: Святослав „не послухавматері, відправляючи язичницькі обряди", оскількипобоювався, що над ним сміятиметься його військо-ва дружина. Минуло ще більше ста років, аж покикнязь Володимир Святославич зважився запрова-дити християнство на Русі.

Характер і формаДавньоруської держави

ІХ-Х ст.

иївська Русь ІХ-Х ст. ще не знала класовогоустрою. Тому східнослов'янська державність

-а лародилася в суспільстві, що залишалося ро-доплемінним. Можна назвати першу руську державунадплемінною, бо в ній влада не лише відокремила-ся від маси народу (одна з основних ознак держав-ності), а й піднялася над самою племінною верхівкою,набула індивідуального характеру й стала успадкову-ватись. Давньоруська держава була організована затериторіальною ознакою, чим принципово відрізня-лася від передуючих їй протодержавних об'єднань —■племінних княжінь.

Джерела, насамперед угоди Русі з Візантією,характеризують Київську Русь першої половини Xст. як об'єднання жителів основних її земель. У до-говорі Олега з греками 911 р. ця держава пред-ставлена як осібна соціально-політична спільність із

Київ

і Русь

своєю верховною владою, власними „законами й по-конами" і як спільність етнокультурна. У преамбулідо цієї угоди посли Олега мовлять від імені „родуруського". А в договорі Ігоря з Візантією 944 р. на-голошено на тому, що посли репрезентують як Ігоряі „всякеє княжье", так і „всіх людей Руської землі".В цьому ж документі „люди всі руські" названі пов-ноправними учасниками договору з Візантією.

Варто прийняти запропоноване нещодавноО.О. Мельниковою вдале визначення форми Давнь-оруської держави ІХ-Х ст. як дружинної. Аджепанівний прошарок складався з верхівки княжої дру-жини, що протягом тривалого часу утворювалапримітивний адміністративний апарат. Дружина стя-гала данину й чинила суд на місцях.

Літописці зображують давньоруських володарівкінця ІХ-Х ст. як типових дружинних князів.Справжнім апофеозом дружинності звучать словаНестора: „Адже Володимир (Святославич.— Авт.)любив дружину і з нею думав про влаштування земліі про раті, і про устав земляний". Певна річ, радни-ками князя були лише старші дружинники: вониутворювали й апарат управління, судочинства та зби-рання данини.

Існування дружинної форми державності завер-шується на добі Володимира Святославича(978—1015). Проте й його синові Ярославу довело-ся рахуватися з дружиною, щоправда, вже виключнояк з військовою силою. У державних справахкнязівська дружина перестає брати участь. На пер-ший план висуваються бояри, прошарок яких склавсяз тих же старших дружинників та вихідців із староїплемінної аристократії.

Воєнна активність Русі в 60-х —на початку 70-х pp. X ст.Святослав

едовге князювання у Києві сина Ольги Свя-тослава (964—972) сповнене майже без-перервними походами і битвами. Під час

князювання Святослава Давньоруська держава бу-ла розширена й зміцнена. Він повернув до складуКиївської Русі племінне княжіння в'ятичів, що потра-пило під владу хозарів. Для цього йому довелосяздійснити похід у межиріччя Оки і Волги.

По тому, 968 p., Святослав завдав нищівної по-разки Хозарському каганатові, що постійно зазіхавна східнослов'янські землі, перешкоджав торгівліРусі, перерізаючи шлях її купцям у гирлах Дону і Вол-ги. Потім київський князь звернув погляд на південь,

Історія У краї ни

втрутившись у затяжну війну між Візантією й Бол-гарією. Походи Святослава 965—968 pp., завиразом академіка Б. Рибакова, нагадували ударшаблі, що одним махом прокреслив на карті Європишироке півколо від Середнього Поволжя до Каспіюй далі Північним Кавказом і Причорномор'ям добалканських земель Візантії. Святослав на чолі вели-чезного на той час війська (що налічувало, завізантійськими джерелами, 60 тис. воїнів) вирушивдо Болгарії, розбив під Доростолом сильне болгарсь-ке військо й закріпився у Переяславці на Дунаї.Деякі сучасні історики гадають, що так руські літо-писці називали давню столицю Болгарії — ПреславВеликий. Візантійський уряд мав на меті вижитизвідти руського князя, що зробив свою справу, але дочасу не мав для того сили.

Того ж таки 968 р. печеніги раптово напали наКиїв. Вчасно попереджений гінцем з Києва Свято-слав спішно повернувся до стольного града й відігнавпеченігів. Безперервно воюючи п'ять довгих років, віндещо занедбав державні справи й, здається, розумівобгрунтованість закидів киян: „Ти, княже, шукаєшчужої землі й про неї дбаєш, а свою залишив на-призволяще".

Однак було б однобічно й неправильно розгляда-ти Святослава виключно як завойовника, шукачавоєнної здобичі. Він таки піклувався на свій лад проРуську землю. Свідченням цього було те, що Свято-слав провів адміністративну реформу, перед тим яквирушити в другий і останній похід до Болгарії. Стар-шого сина Ярополка він посадив своїм намісником уКиєві, молодшого Олега — в Овручі, стольномуграді завойованої його матір'ю Древлянської землі,де, мабуть, ще не вщухли сепаратистські настрої.А позашлюбного сина — Володимира він пославправити від свого імені до Новгорода Великого, бо-ярство якого завжди прагнуло відокремитися відКиєва. Цим Святослав продовжив справу Ольгищодо консолідації держави, зміцнення влади київсько-го князя у землях племінних княжінь.

Другий похід Святослава до Болгарії, що почав-ся 969 p., склався не так успішно, як перший. Князевідовелося воювати не лише з болгарським царем Бо-рисом, а й з новим візантійським імператором ІоанномЦимісхієм, що підступно порушив мирну угоду зпрямодушним і чесним руським князем. Імператорз переважаючими силами змусив Святослава зачини-тися в болгарському місті Доростолі й обложив його.

Але візантійцям так і не вдалося здобути міста.Руси неодноразово виходили з Доростала й біля йо-го стін билися з ворогом. 971 р. знесилені сторони

розпочали переговори. Було укладено мирний до-говір. Іоанн Цимісхій зобов'язався випустити військоСвятослава із зброєю з Доростола і навіть забезпе-чити його харчами на зворотний шлях на Русь.

Після підписання миру Святослав з військом по-прямував на Русь. Імператор Іоанн, вражений силоюй мужністю руських воїнів та полководницьким та-лантом князя, вирішив позбутися небезпечногосуперника в Причорномор'ї. Він змовився з печеніга-ми, аби усунути київського князя. Повертаючисьдодому, Святославу з військом довелося зазиму-вати у степу, поблизу дніпровських порогів. Навесні972 p., коли руси стали повертатися до Києва, на нихзненацька напала печенізька орда хана Курі. Свято-слав загинув у бою.

Між його синами розпочалася запекла боротьбаза владу. Олег і Володимир не бажали визнавативерховним князем старшого брата. У свою чергуЯрополк вирішив приборкати братів і стати єдинов-ладним володарем Русі. З цією метою він 977 р.вирушив із військом на Овруч. Олег програв йомубитву й трагічно загинув біля брами міста.

На історичну сцену рішуче виступив ВолодимирСвятославич, Він не став очікувати, поки Ярополк на-паде на нього, а попрямував до Скандинавії. ТамВолодимир набрав військо із варягів, професійнихвоїнів, що з часів Олега служили руським князям.978 р. Володимир рушив на Київ. У короткій війніміж братами Ярополк загинув, і 11 червня того рокуза свідченням автора середини XI ст. Іакова Мніха,Володимир вокняжився в Києві.

Розбудова державиза Володимира Святославича

ро утвердження Володимира на київськомустолі Нестор- літописець урочисто написав:„І почав княжити Володимир у Києві єдинов-

ладно". Він стає верховним володарем у країні.Історики характеризують державу часів Володими-ра як ранньофеодальну монархію. Це визначеннязначною мірою є умовним. Адже перші паросткифеодального способу виробництва на Русі прогляда-ють лише в другій половині його князювання.Значення видатної постаті Володимира полягає втому, що своєю діяльністю він ніби з'єднав дві доби:пізню родоплемінну й ранню феодальну.

Роки князювання Володимира в Києві дехто зісториків називає богатирською добою в історіїКиївської Русі. Тоді успшіно й швидко зводиласявелична будова держави, творилася яскрава й само-

Київська Русь

бутня культура її народу, а звитяжні успіхи руськоїзброї прославили країну на увесь середньовічнийсвіт.

Володимир взяв під свою тверду руку Давньо-руську державу ще не досить консолідованою. Владаплемінних вождів і князів на місцях, у віддаленні відцентру на багато днів кінного шляху, була майжебезмежною. Вони неохоче виконували накази князяй привласнювали багато данини, що належала йому.Тому він розпочав князювання з того, що посадивнамісниками своїх дружинників у багатьох містахРуської землі. А власного дядька Добриню пославправити від свого імені до Новгорода Великого,підкресливши цим намагання міцніше з'єднати русь-ку Північ із Півднем.

Володимир повертає до складу Русі земліплемінних княжінь хорватів і дулібів (981). Протя-гом 981—984 pp. була відновлена влада Києванад княжіннями радимичів і в ятичів. Назріла не-обхідність кардинальних змін у територіальнійорганізації держави. Близько 988 р. Володимирпровів адміністративну реформу. Про це „Повість"повідомляє так: „Було у нього синів 12: Вишеслав,Ізяслав, Ярослав, Святополк, Всеволод, Святослав,Мстислав, Борис, Гліб, Станіслав, Позвизд, Суди-слав. І посадив Вишеслава у Новгороді, а Ізяслава —в Полоцьку, а Святополка — в Турові, а Ярослава— в Ростові. Коли старший Вишеслав помер у Нов-городі, посадив Володимир Ярослава у Новгороді, аБориса — в Ростові, а Гліба — в Муромі, Святосла-ва — в землі древлян, Всеволода — у Володимирі(Волинському), Мстислава — у Тмутаракані". Отожвождів племінних княжінь замінили в різних містахдержави сини Володимира. Було назавжди зламаносепаратизм племінної верхівки. Відтоді КиївськаРусь стає об'єднаною державою.

В результаті реформи 988 р. значно зміцніласистема державної влади на місцях. З того часу в ос-новних містах держави від імені київського князязбирають данину, управляють і чинять суд йогонамісники (сини й старші дружинники), котрі, всвою чергу, мають у підлеглості урядовців нижчогорангу, що порядкують у тій чи іншій волості. Все цепривело до концентрації держави, усталення її ру-бежів. За Володимира загалом завершився процесскладання державної території, визначилися її кордо-ни, що в цілому збігалися з етнічними рубежамисхіднослов'янської етнокультурної спільності. Насході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги,на заході — Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німа-ну, Західної Двіни, на півночі — Чудського,

Релігійні

реформи Володимира і

ершою за часом реформою Володимира бу-ла релігійна Одразу ж по утвердженні накиївському столі князь „поставив ідолів на

горбі над двором теремним (княжим) Перуна де-рев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і 'Хорса, Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, й Мо-кош", як свідчить Нестор-літописець Мова йде провлаштування своєрідного пантеону язичницьких богів,у якому було зібрано слов'янських і неслов'янськихбогів з богом-громовержцем Перуном на чолі і

Однак ще на початку нашого століття історикизнайшли в джерелах докази на користь того, що на-справді Володимир запровадив на Русі культ самоголише Перуна, а інші боги (ідоли) з'явились у літописілише в 70-х рр XI ст Виходить, князь прагнув ДО І

монотеїстичного культу, вважаючи, напевне, що йо-го одноосібній верховній владі має відповідати єдинийдля всіх у державі бог Але реформа була приреченана неуспіх Стара, віджила язичницька віра невідповідала новим відносинам у суспільстві, що швид-ко оновлювалось Отже, природно, що згодомВолодимир вирішив запровадити на Русі християн-ство як державну релігію Історики, синтезувавшисвідчення вітчизняних та зарубіжних джерел, таквідтворюють цю подію 986р Візантія програлавійну Болгари, в країні посилилася боротьба земель-них магнатів проти братів-імператорів Василія II іКонстантина Василій II спішно вирядив послів доКиєва, щоб просити військової підтримки у русько-го князя Володимир пообіцяв допомогу, запросившиза неї велику ціну руку сестри імператора АнниВасилію II після роздумів і зволікань довелося пого-дитися на цей нечуваний доти шлюб Анни зкнязем-язичником У свою чергу, Володимир зо-бов'язався охреститися й незабаром виконав своюобіцянку

Велике на той час шеститисячне, добре озброєней вишколене руське військо допомогло Василію IIздолати феодальну опозицію Імператор зміг перевес-ти дух і підступно порушив головну умову угоди зВолодимиром відмовся видати за князя сестру Щобтаки змусити Василія II додержати слова, київсь-кий володар 989 р обложив місто Херсон, що булоопорою візантійського панування у Криму, і вліткутого року здобув його Імператорові довелося спішноприслати Анну до Херсона, де вона урочисто взялашлюб з Володимиром Навесні 990 р князь з моло-дою дружиною повернувся до Києва й заходився

Історія У краї ни

Ладозького й Онезького озер, на півдні — Дону,Росі, Сули й Південного Бугу

Протягом кінця IX —першої третини XII стдержавне, суспільне, економічне й культурне життяДавньої Русі зосереджувалося в Києві й навколоКиєва, в Середній Наддніпрянщині Тому Київ ви-соко підносився над іншими містами Русі 3 самогопочатку київські князі особливо піклувалися про роз-будову й прикрашання стольного града Незабаромпо утвердженні в Києві Володимир Святославичрозпочав будівництво міської фортеці площею близь-ко 10 га Цей київський дитинець відомий під назвою„місто Володимира" Високі земляні вали з баштамиоточили центральну частину Києва, так звану ГоруГоловною турботою Володимира першої полови-ни його князювання на Русі були постійні нападистепових кочовиків — печенігів з півдня Князь док-ладав величезних зусиль до зміцнення рубежівдержави Як свідчить Нестор під 988 р князь „по-чав ставити міста по Десні й по Остру, і по Трубежу,і по Сулі, і по Стугні І почав набирати мужів кращихвід словенів, і від кривичів, 1 від чуді, і від в'ятичів,ними населяв міста (порубіжні), тому що була війназ печенігами І воював з ними, і перемагав їх"

Наприкінці X ст була створена величезна за роз-махом (вали простягалися майже на тисячу км )складна й розгалужена система валів, фортець,укріплених міст, що мала захистити Русь від пе-ченігів Вали частково збереглися до наших днів Зцими „змієвими" валами пов'язані прадавні легендипро боротьбу пращурів з величезними зміями (дра-конами), яких богатирі запрягали у велетенські плугий проорювали ними гігантські борозни, аби умертви-ти Справу батька щодо захисту південних рубежівРусі від степових хижаків — печенігів продовживЯрослав Мудрий

Володимира можна назвати першим реформато-ром на Русі Крім адміністративної він провів і судовуреформу У літописі Нестора читаємо, що Володи-мир разом з дружинниками дбав про „Уставземляний", ішлося про вироблення „уставу" (закону),що регулював би правові відносини в суспільстві,принаймні про удосконалення існуючого тоді кодек-су звичаєвого права — „Закону Руського" пропристосування його до умов часу „Устав земляний"Володимира продовжив політичну лінію, яку наміти-ла своїми „уставами" й „уроками" княгиня ОльгаРодоплемінне суспільство стало переростати в ран-ньофеодальне, і тих змін не могли, здається, невідчувати Володимир і його радники

зо

насаджувати християнство „Наказав будуватицеркви й ставити їх на тих місцях, де раніше стоялиідоли", — повідомляє „Повість" Руські люди неохо-че відмовлялися від віри батьків і дідів Тому хрис-тиянізація Русі розтяглася на кілька століть Алевирішальний крок на тому шляху було зроблено

Запровадження християнства в Київській Русі ма-ло позитивні наслідки Воно зміцнило авторитет івладу князя, сприяло розбудові держави Значний по-штовх дала нова ідеологія піднесенню давньоруськоїкультури Лише з часу „хрещення Русі" у ній поши-рилися писемність і книжність, руські людипознайомилися з кращими здобутками світової літе-ратури і науки В Києві, а далі повсюдно на Русіпочали влаштовувати школи й книгописні майстерні(скрипторії), і незабаром східнослов'янська країнастала однією з найкультурніших у середньовічнійЄвропі Запровадження християнського віровченняввело Давньоруську державу до кола християнськихкраїн світу, зробивши можливими рівноправні й пліднівзаємовідносини між нею та Візантією, Германією йіншими державами

В часи князювання Володимира Святославичазавершується другий етап у складанні державності наРусі Третій, заключний, етап припадає на рокиправління в Києві його сина Ярослава (1019—1054)

Завершення формуваннядержави за Ярослава Мудрого

■ озбудована за Володимира Святославича Дав-! ньоруська держава наприкінці його життявиявилась не такою вже згуртованою, а його

влада — зовсім не безмежною Близько 1012 р за-мислив лихе проти нього пасерб СвятополкЯрополчич, що був намісником у Турові Володимиркинув його разом з дружиною, донькою польськогокнязя Болеслава Хороброго, до в'язниці в Києві Танезабаром на Володимира чекало серйозніше випро-бування Під 1014 р Нестор сповіщає „Ярославже сидів у Новгороді й данину давав Києву по дві ти-сячі гривен з року в рік а тисячу в Новгороді воїнамроздавав І так давали всі посадники новгородські,а Ярослав того не давав до Києва батькові своєму Імовив Володимир „Розчищайте шляхи й мостітьмости" — хотів бо на Ярослава йти, але розхворівся"Влітку наступного року, коли Володимир готував-ся до походу на Новгород, аби приборкати сина, вінраптово помер Між його синами Ярославом, Бори-сом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а такожпасербом Святополком розгорілася кривава бороть-

Киї вська Русь

ба за київський престол У ній загинули Борис, Ілібі Святослав А Ярослав 1015 р вокняжився в КиєвіПід час першого князювання (1015—1018) йомудовелося відбивати напад на Київ численного війсь-ка степовиків 1017 р „прийшли печеніги до Києвай врубалися в Київ, і ледве -надвечір здолав їх Яро-слав і переміг печенігів", як сповіщає „Повість"

1018 р Святополк, котрий утік 1015 р доПольщі, при підтримці тестя Болеслава захопив бу-ло Київ Та взимку 1018—1019 рр Ярослав вибивйого з міста, і той утік до печенігів Навесні 1019 рСвятополк з печенізькою ордою напав на Русь Яро-слав з військом вийшов назустріч братові в першихрядах Вирішальна битва сталася на р Альті на Пе-реяславщині й принесла перемогу Ярославу Свято-полк врятувався втечею і незабаром загинув, а „Яро-слав сів у Києві, утерши піт з дружиною своєю,показавши перемогу й труд великий" („Повість")Певно, Ярослав розумів згубність для Русіміжкнязівських чвар Тому він домовився з братомМстиславом, що вокняжився у Чернігові, про роз-поділ сфер впливу в Південній Русі, а племінникаБрячислава силою змусив до покори, проте зали-шив тому Полоцьке князівство Ярослав доклавбагато зусиль до відновлення централізованої держа-ви, що послабилася під час міжусобної війни нащадківВолодимира й вторгнень печенігів Він не зупинив-ся перед тим, щоб кинути до в'язниці рідного братаСудислава — псковського князя, котрий прагнув досамостійності Ярослав позбавив влади також свогобрата у перших, новгородського посадника Костян-тина Добринича, коли той схилився до місцевогобоярства, яке прагнуло позбутися залежності відКиєва

Першочерговим завданням Ярослава так само, які його батька Володимира, був захист рідної землі відстрашних ворогів—печенігів причорноморськихстепів Він продовжив діяльність батька щодо фор-тифікування південних рубежів держави й „почавставити міста по Росі" Серед тих міст були Юр'їв,Корсунь, Треполь Але й ця захисна лінія не допомог-ла 1036 р величезна орда печенігів прорвала її йоточила Київ Тоді Ярослав, як оповідається в„Повісті", „виступив з міста й вишикував дружину,й поставив варягів (скандинавських найманців —Авт ) у центрі, а на правому боці киян, а на лівомукрилі новгородців І була січа зла, і ледве здолав їхнадвечір Ярослав" Печеніги були розгромлені й на-завжди відігнані від рубежів Руської землі

Ярославу Володимировичу довелося протягомтривалого часу дбати й про захист західних кордонів

Історія У краї ни

Київської держави, відвойовувати у польських фео-далів землі Вони були загарбані БолеславомХоробрим 1018 р , коли той повертався з походу наКиїв на підтримку зятя Святополка 1030 р Ярославзвільнив від поляків волинське місто Белз, а наступ-ного року разом із братом Мстиславом відвоював уних і возз'єднав з Давньоруською державою всюЧервону Русь Продовжуючи зміцнювати західнірубежі країни, він провів кілька успішних походівпроти агресивних ятвязьких* (1038) і литовських(1040) племен Поліпшенню оборони західних кор-донів сприяло й існування м Ярослава на р Сян У30 —40-х рр військо Ярослава Володимировичауспішно звоювало проти угро-фінського племені чудіна півночі Русі та в Прибалтиці, де було збудованона честь князя** місто Юр'їв

У Ярослава, як і в його попередників, головнимнапрямком зовнішньої політики був південний Про-тягом майже всього часу його князювання в Києвірусько-візантійські відносини були дружніми Добірніруські дружини воювали разом з візантійськимилегіонами за тисячі верст від батьківщини Наприк-лад, 1038—1041 рр Візантія була змушена захищатиСицилію від арабів і змогла втримати острів за собоюз допомогою руського союзного корпусу

Та 1043 р спалахнула русько-візантійська війна,спричинена зміною політичного курсу нового імпера-тора Константина IX Мономаха, що недружньоповівся з Ярославом, почав чинити перешкоди русь-ким купцям у Константинополі та інших містах імперіїМорський похід русів на Царгород був невдалим ТодіЯрослав направив послів до Германії й ряду іншихєвропейських країн, збиваючи коаліцію проти ВізантіїДо того ж переможці самі потребували допомоги в бо-ротьбі проти навали печенігів Тому імператоровідовелося шукати шляхів замирення з Руссю Підпи-сана 1046 р русько-візантійська угода була незабаромскріплена шлюбом сина Ярослава Всеволода з доч-кою Константина IX Марією

Київська Русь мала жваві дипломатичні відноси-ни з Германською імперією 1030 —1031 1 1040—1043 рр сторони обмінювалися посольствамиГерманський хроніст XI ст, Ламберт під 1043 ррозповідає про посольство короля Русі Ярослава доімператора Генріха III Давньоруська держава диви-лася на Германію як на кращого з усіх можливихсоюзника в протиборстві з Візантією, а Генріх IIIхотів скористатися з війська Русі у зовнішньополітич-них акціях

* Ятвяги — споріднені э прусами племена

** Християнське їм я Ярослава було [еорпй (Юрій)

1048 р король Франції Генріх І посватався до доч-ки Ярослава Анни Шлюб був укладений, ймовірно,1049 р По смерті чоловіка (1060) Анна відмовила-ся від регентства при малолітньому Фшппові І, хочай підписувала разом з ним деякі офіційні документиІнша дочка Ярослава — Єлизавета стала дружиноюнорвезького короля Гаральда Суворого, а ще одна —Анастасія побралася з угорським королем АндріємІ Київський володар був зв'язаний союзною уго-дою з польським князем Казимиром, за якого видавсестру Добронігу Київська Русь допомогла Польщіу війні проти об'єднаних сил Мазовії, Помор'я,Пруссії та ятвягів Все це принесло великий міжна-родний авторитет Давньоруській державі

Приділяючи чільну увагу зовнішній політиці,Ярослав не забув і про внутрішні справи Князь док-лав багато зусиль для створення нових і розбудовиіснуючих міст, насамперед Києва Нестор-літопи-сець скупо підсумував під 1037 р його будівничудіяльність у стольному граді „Заклав Ярослав містовелике, у якому тепер Золоті ворота, заклав і церк-ву святої Софи митрополичу, і далі церкву святоїБогородиці Благовіщення на Золотих воротах, потіммонастирі Святого Георгія та Святої Ірини" У ла-конічному описі будівництва в Києві за Ярославаледве згадана головна фортифікаційна споруда Тобуло „місто Ярослава", київський дитинець, веле-тенські земляні вали якого мали довжину 3,5 км,висоту 14 м, а товщину в основі — близько 30 м Наних стояли високі дубові стіни У багатьох місцяхперед валами були викопані глибокі рови, заповненіводою За своєю досконалістю й могутністю фор-тифікації „міста Ярослава" не мали собі рівних на РусіГоловним храмом держави, її найбільш урочи-стою та високохудожньою спорудою став Софійськийсобор, збудований у 20—30-х рр XI ст Йогоархітектура чарує довершеністю, вишуканістю формі пропорцій, інтер'єр собору щедро прикрашенийсяючими мозаїками і поліхромними фресками, щоналежать до шедеврів світового мистецтва За дав-ньоруським переказом, собор зведено на тому місці,де Ярослав здобув славну перемогу над печенігамиУ часи князювання Ярослава завершилосьбудівництво Давньоруської держави Було остаточ-но зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалисядержавна територія й кордони, вдосконалився дер-жавний апарат Полюддя все більше замінювалосьм'якшими, передовішими формами данини, щовідповідало прогресуючій феодалізації суспільства1037 р чи дещо пізніше князь виступив ініціаторомпроведення кодифікаційних робіт у Києві, завдяки

Киї вська Русь

чому з явився перший писемний збірник норм давнь-оруського права „Руська правда" В роки правлінняЯрослава інтенсивно розвивалися землеробство іскотарство, ремесла і промисли, значно пожвавила-ся внутрішня й міжнародна торгівля

З ім'ям Ярослава пов'язаний і розквіт давньорусь-кої культури, насамперед книжності Київськийлітописець з гордістю відзначив, що князь „до книгвиявляв охоту, читаючи їх і вночі, і вдень" За це йо-го прозвали Мудрим Навколо Ярослава склавсягурток з представників давньоруської інтелектуаль-ної еліти, до якого входив славетний книжник іфілософ, автор першого давньоруського філософсь-кого твору „Слово про закон і благодать' і, можливо,першого літопису Іларюн Ярослав зробив спробупозбутися залежності від Візантії в церковних спра-вах і поставив 1051 р Іларюна загальноруськиммитрополитом На жаль, дальша доля Іларюна невідо-ма А 1054 р київську митрополичу кафедру, як іраніше, посів грек, присланий патріархом з Констан-тинополя Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 ру віці 76 років і був похованцй у мармуровому сар-кофазі в Софійському соборі Його останки збереглисядо наших днів Дослідження скелета Ярослава даломожливість ученим відтворити зовнішній вигляд кня-зя, зробити висновок про його рішучий характер ібурхливий темперамент

За Ярослава Володимировича Київська Русьсягнула зеніту свого розквіту й могутності, ставши вряд з головними країнами середньовічного світуВізантією та Германською імперією Та його сини незмогли підтримати державу на тому рівні, на який во-на піднеслася за їхніх діда й батька

Становлення

феодальних відносин і їх впливна життя Русі XI ст.

„°ТерШ Н1Ж розповісти про зміни в системіі князівської влади й структурі держави, щоX настали по смерті Ярослава Мудрого, варто

спинитися на особливостях соціально-економічногопоступу давньоруської спільноти середини — другоїполовини XI ст Його наростання привело до прогре-сивних змін у характері власності на землю —попервах князівської, що означало дальші крокисуспільства на шляху феодалізації Все це не могло невплинути на зрушення в політичному житті, але впливтой не був ні прямим, ні миттєвим

Як мовилось, Давньоруська держава виникла вдофеодальну добу й існувала як така аж до князюван-

ня Володимира Святославича Але й у його часивласність на землю продовжувала залишатися ко-лективною Земля належала панівно'му класовізагалом, князеві з дружиною й боярами, переважнабільшість яких теж входила до дружини

Індивідуальна земельна власність зародиласяв Київській Русі лише в другій половині XI ст Як-що „Руська правда", складена за Ярослава близько1037 р , ще не знає такого способу власності, то в„Правді Ярославичів"1072 р можна знайти свідчен-ня наявності особистого землеволодіння, поки щокнязівського Лише у „Поширеній правді", що офор-милася наприкінці XII —на початку XIII ст ,зустрічаємо ясні докази наявності боярського земле-володіння й ведення боярами власного господарстваВ літописах перші звістки про князівське землево-лодіння датуються кінцем XI, а боярське — почи-наючи з XII ст

Поява в суспільній правосвідомості поняття мож-ливості особистого володіння землями чи (для князів)цілими волостями, перші, на жаль, не відомі науці йо-го прояви в середині XI ст не могли не вплинути натлумачення синами Ярослава його „ряду" (заповіту)Наведемо фрагмента цього важливого для історич-ної долі Київської Русі документа Стаття 1054 р„Повісті" відкривається словами „Помер великийкнязь руський Ярослав Ще за життя свого він давзаповіт синам своїм, мовивши їм „Ось я залишаю світцей, сини мої живіть у любові Ось я доручаюзамістити мене на столі моєму в Києві старшому си-нові моєму, брату вашому Ізяславу, слухайтесь його,як слухались мене, він замінить вам мене, а Свято-славу даю Чернігів, а Всеволодові — Переяслав, аІгореві — Володимир (Волинський), а Вячеславу—Смоленськ"

Дехто з істориків вважає, що Ярослав, передав-ши головний престол Русі Ізяславу, зробив йогоєдиновладним князем Русі Однак у „ряді" Яросла-ва проглядає й інше збереження держави у спільнійвласності його нащадків По смерті Ярослава, писаводин із знавців давньоруської минувшини О ВПресняков, при роздільності володінь бачимо не-роздільність спільних дій у захисті Руської землі й увнутрішніх справах трьох старших Ярославичів Бра-ти Ізяслава, як видно, не збиралися визнавати йоговерховним володарем Руської землі й дивились наміста із землями, шо заповів їм батько, як на особи-сту спадкову власність — „отчину"

Мабуть, саме тому (а не через брак державноїмудрості) Ізяславу довелося укласти союз із двома мо-лодшими братами — Святославом і Всеволодом У

Київській Русі з 1054 р. встановилася незнана ранішеформа правління, яку історики назвали тріумвіратомЯрославичів.

Всі державні справи брати вирішували разом: ви-давали закони („Правда Ярославичів"), ходили впоходи на кочовиків, торків і половців, перевелибрата Ігоря з Володимира до Смоленська тощо. Алездебільшого тріумвіри дбали про збільшення власнихволодінь. 1057 р. Ізяслав захопив Волинь, а колинезабаром потому помер Ігор, тріумвірат поділивміж собою Смоленську волость, нічого не залишив-ши синам покійного. Ізяслав, Святослав і Всеволод1067 р. заволоділи Полоцькою землею, а її князя Все-слава Брячиславича кинули до київської в'язниці.Новгород привласнив Святослав, Смоленськ —Всеволод. Все це викликало обурення серед молод-ших Ярославичів і посіяло зерна усобиць кінця XI ст.

Після невдалої для Русі битви з половцями нар. Альті тріумвірат дав тріщину й став розпадатися.1073 р. Святослав звинуватив Ізяслава у змові з не-давнім ворогом Всеславом полоцьким, з допомогоюВсеволода вибив старшого брата з Києва і сів на йо-го місце. Так скінчився майже 20-літній тріумвіратЯрославичів. Ізяслав утік до Польщі, далі до Германії,та зміг повернутися до Києва лише по смерті Свято-слава (наприкінці 1076).

Тим часом обійдені дядьками-тріумвірами й жа-даючі багатих волостей-отчин їх небожі ОлегСвятославич і Борис Вячеславич вигнали з Черніго-ва, отчини Олега, Всеволода Ярославича, де той сів,коли Святослав утвердився в Києві. Ізяслав прийшовна допомогу братові, й у битві на Нежатиній Ниві по-близу Чернігова 3 жовтня 1078 р. вони розгромилиОлега з Борисом. Але Ізяслав сам загинув у тійбитві, й у Києві вокняжився Всеволод. На Русівідновилась одноосібна монархія. Та за ступенемцентралізації й могутністю їй було далеко до держа-ви часів Володимира Святославича та ЯрославаМудрого.

КнязюванняВсеволода в Києві.Усобиці наприкінці XI ст.

і севолод Ярославич посадив сина Володимира

. Мономаха в Чернігові, зневаживши переважні

' права на це місто синів свого старшого брата

Святослава: Романа, Давида, Олега і Ярослава, щостало однією з причин гострого спалаху кривавоївійни в Південній Русі наприкінці XI ст. а

Всеволод виявився слабким великим князем. Ио-

го реальна влада поширювалася лише на частинудержави — Волинська, Турівська, Муромська земліне підкорялись йому. Всеволодові довелося захища-тися від небожів — Святославичів, Давида йСвятослава Ігоровичів, а також троюрідних онуків —Рюрика, Володаря й Василька Ростиславичів.

Всеволод був освіченою людиною, знав п'ятьіноземних мов, проводив час у бесідах з вченимилюдьми й читанні книжок. Змолоду не любиввоювати й ходити в походи, доручивши цю справусинові Володимиру, як тільки тому виповнилося 12 чи13 років. В роки князювання Всеволода державоюправив сімейний дуумвіра^, що складався з ньо-го самого й Володимира. Його кончина 13 квітня1093 р. круто змінила перебіг політичного життяна Русі.

Сталася несподівана подія не лише для сучас-ників, а й для істориків наших днів, котрі ламаютьголови, прагнучи розв'язати загадку: чому Володи-мир Мономах, що й за життя батька був фактичнимправителем Русі й мав під своєю рукою найбільшувійськову силу, раптом добровільно поступивсякиївським престолом на користь свого брата Свято-полка? За давніми законами заміщення князівсь-ких столів Святополк, який був сином старшогобрата Всеволода Ізяслава, мав переважні права наКиїв. Гадаємо, що Мономах виявив повагу дотих законів і не бажав розпалювати чвар на Русі.Він ще раз учинив так само, віддавши 1094 р. ЧернігівОлегові Святославичу, котрий також був старшим віднього в князівському роду. Володимир перебравсядо отчини, що дісталася йому в спадок від Всеволо-да, — висунутого в південний степ Переяслава, дейому відразу довелося зіткнутися з половцями.

Здобувши батьківський Чернігів, Олег Святосла-вич не вгамувався. Разом з братом Давидом вінпродовжував підігрівати усобиці, зазіхаючи на волостіінших князів. Здавалось, Русь поринає у безоднюудільної роздробленості, бо великий князь київськийСвятополк виявився неспроможним власними сила-ми приборкати бунтівників. Тому він уклав союз ізМономахом, і 1096 р. вони збройно змусили Свято-славичів утихомиритися. В1096-1113 рр.Руссю пра-вить дуумвірат Святополк-Володимир. А 1097 р. вЛюбечі зібрався з'ізд, де було проголошено об'єднан-ня сил проти половецької загрози й закріплено фак-тичне володіння волостями, що склалося на той час:„Хай кожен володіє отчиною своєю: Святополк —Києвом, Ізяславовою отчиною, Володимир — Всево-лодовою, Давид, Олег і Ярослав — Святославе вою..."

Проголосивши принцип отчинної власності,

Святополк з Мономахом сподівались, що це сприя-тиме припиненню князівських усобиць. Але тогосамого року волинський князь Давид Ігоровичза мовчазного сприяння Святополка київськогополонив і осліпив Василька Ростиславича, вимагаю-чи від свого нещасного бранця віддати Теребовльськуволость, закріплену за тим постановою Любецькогоз'їзду. Цей нелюдський вчинок викликав загальнеобурення в суспільстві. Тому Святополкові довело-ся погодитися з вимогою покарання Давида.Останнього вигнали з Волині, яку, втім, київськийкнязь одразу привласнив. Постанови Любецькогота наступних князівських з'їздів: Витичівського1100 р., на Золотчі 1101 р. й Долобського 1103 р.виявилися безсилими приборкати князівські чвари.Потрібні були дійовіші заходи щодо відновленняєдності Руської землі, особливо в умовах наростаю-чої з кожним роком загрози наступу Половецькогостепу.

Боротьбаз половецькимиханами

оловців і раніше знали на Русі. Вони у при-

чорноморських степах змінили печенігів,

, відігнаних Ярославом Мудрим від рубежів

держави. Перша велика битва з ними на р. Альті

Киї вська Русь

1068 р. була програна тріумвіратом Ярославичів.Наприкінці 70 — на початку 80-х pp. половецькі ха-ни посилили натиск на Переяславщину й південнуКиївщину, а Олег Святославич, за ним й інші князі(переважно чернігівські) почали використовуватистеповиків у боротьбі з суперниками на Русі.

Геніальний автор „Слова о полку Ігоревім" (далі— „Слово") яскраво зобразив усобиці кінця XI ст.:

Отоді за Олега Гориславовича*

Сіялись-росли усобиці,

Гинули внуки Даждьбогові...

Становище особливо загострилося на початку90-х pp. XI ст. Майже щороку летюча половецькакіннота вдиралася на Русь, убивала й полонила ти-сячі людей, палила оселі й міста, витоптувала поля.Навіть об'єднані сили Святополка київського і Во-лодимира Мономаха, в ту пору чернігівського князя,були 1093 р. розбиті половцями біля р. Стугни, напідступах до Києва. Тому з 1094 р. з ініціативи Мо-номаха руські князі починають об'єднуватися протиполовецьких ханів. Цьому сприяли й рішення з'їздіву Любечі, на Золотчі, біля Долобського озера. Підчас Долобського з'їзду 1103 р. дружинники Свято-полка київського почали заперечувати проти походуу степ, мовлячи, що йти навесні означає втратитисмердів (селян) та їхніх коней. На це Мономах ви-голосив промову, що вражає силою, образністю,патріотизмом, турботою про трудовий люд: „Ди-вуюся я, дружино, що коней шкодуєте, на яких орють!А чому не помислите про те, що ось почне оратисмерд, і, приїхавши, половчин застрелить його з лу-ка, а коня його забере, а в село його приїхавши, за-бере жінку його й дітей йогоь все майно його?! Такконя вам шкода, а самого смерда хіба не жаль?"(„Повість"). Ці слова присоромили дружинниківСвятополка, і князі почали готуватися до походу.

Між 1103 і 1116 pp. з ініціативи й під командуван-ням Володимира Мономаха було проведено п'ятьвеликих і переможних походів Русі в Половецькийстеп. Літописці захоплювалися звитягою й могутністюруських воїнів.

Після 1116 р. половецькі хани ще чверть століттяне насмілювалися нападати на Русь. Коли 1120 р. синМономаха Ярополк пішов з військом на Дон, дезвичайно скупчувалися половці, то він не зміг навітьвідшукати ворога. Не дивно, що слава про перемо-ги Русі на чолі з Мономахом над кочовиками щедовго жила в народній пам'яті. Спливло сто років по

Руські воїни в озброєні Х-Х1І ст. Рис. В.Ю.Ящишина. * Гориславича, бо ніс горе Руській землі

син і наступник Володимира на київському століМстислав (1125—1132) Він гасив князівські чварий дбав про консолідацію держави Мстислав об'єднавсили південноруських князів і здійснив кількауспішних походів на половців, загнавши їх за Доні Волгу, за що був прозваний літописцями ВеликимВін розвинув добрі відносини з сусідами Одна зйого дочок — Малфрід була одружена з норвезь-ким королем Сігурдом, друга — Інгеборг — з датсь-ким королем Кнутом Лавардом, третя — Ірина —з майбутнім імператором Візантії АндронікомКомніним , четверта — Єфросинія — з угорськимкоролем Гейзою II

Настання добифеодальноїроздробленості

стислав Великий підтримував стабільнуцентралізовану монархію Тому для давнь-оруського суспільства було несподіваним

розділення по його смерті держави на півтора десят-ка князівств, володарі яких, принаймні частина зних, заходилися суперничати з великим княземкиївським, котрий з 40-х рр перетворюється лишена формального главу держави

На Русі розпалюються і не вщухають аж до са-мої навали орд Батия (1237—1241) великі и малівійни між князями Автор „Слова" в образній, схвиль-овано-емоційній формі відтворив саму сутьроздробленості

Перестали князі невірних (половців — Авт )воювати,

стали один одному казати„Се моє, а се теж моє, брате'"

Історики минулого називали не одну причину на-стання роздробленості й феодальних воєн на РусіГоловними вони вважали надмірну кількість нащадківВолодимира і Ярослава, яким просто не вистачалокнязівських престолів, і вони збройно добували їхсобі, порушення традиційного порядку заміщенняпрестолів Якщо до середини XII ст дотримували-ся „лествичного восхождения" — звичаю, за яким„столи" переходили найстаршому в роді — від стар-шого брата до наступного за часом народження, то зтого часу сини починають захоплювати престолибатьків, порушуючи „законні" права своїх дядьківПрихильники такого погляду посилалися на великуфеодальну війну на Русів 1146—1151 рр , причиноюякої вони вважали лише те, що син Мстислава Вели-

Історія У краї ни

смерті Мономаха, коли галицький книжник відкри-ваючи свій літопис похвалою князеві РомановіМстиславичу зазначив, що, перемагаючи половців,той наслідував діда свого Мономаха, котрий „погу-бив поганих ізмаїлтян, що їх звуть половцями"

Відновлення

централізованої монархії

Володимиром

Мономахом

олодимир Всеволодич Мономах зробив внесокдо давньоруської історії не лише гучними пе-ремогами над половецькими ханами Захист

рідної землі від ворогів завжди вважався на Русінайвищою доброчесністю володаря

16 квітня 1113 р помер Святополк Кияни не лю-били нещирого й скупого князя, котрий благоволивлихварям і сам спекулював сіллю Його смерть збу-рила повстання в Києві городяни рознесли на друзкихороми прислужника Святополка, міського тисяць-кого Путяти, розграбували садиби лихварів Віче іззаможних городян покликало на престол Володими-ра Всеволодича, але той не одразу пристав на цюпропозицію Він був немолодий і вагався, чи вартобрати на плечі важку ношу керівництва державоюТоді до Мономаха надіслали ще одне посольство зсловами „Якщо не підеш (до Києва —Авт), то на-падуть на невістку твою, і на бояр, і на монастирі"Володимир вокняжився в Києві й просидів на престолідо смерті (1125)

Мономах був сильним і мудрим правителем Вінвідновив єдиновладну монархію часів Ярослава Муд-рого Князь визнав за краще не порушуватипроголошених за його ініціативою рішень Любецько-го з'їзду 1097 р кожен володіє власною отчиноюАле зумів тримати всіх інших князів у покорі Вти-хомирився й зійшов із політичної сцени головнийпризвідник усобиць часів Святополка Олег Свято-славич Найменші спроби внести розбрат міжкнязями, вийти з-під влади великого князя швидкой жорстоко придушувались

Припинення усобиць, централізація держави,розгром половецьких ханів сприяли суспільно-еко-номічному поступові Київської Русі Розвивалисясільське господарство й ремісниче виробництво, по-жвавилася торпвля, виникали нові й розбудовувалисястарі міста Зріс авторитет Русі в середньовічномусвіті

Єдність Давньоруської держави підтримував

її чолі Важливим чинником згуртування була поло-вецька загроза Так, під 1170 р Київський літописоповідає „Вклав Бог у серце Мстиславу Ізяславичу(київському) благу думку про Руську землю Вінскликав братів своїх і почав думати з ними, мовлячитак „Браття, пожалійте землю Руську, а свою отчи-ну й дідину Половці кожного року забираютьхристиян (у полон) до своїх веж (кочовищ)" Мсти-слав закликав князів до спільних дій Вони на часзабули чвари, об'єднали сили й здійснили успішнийпохід проти половецьких ханів

СуперництвоЯрославичівза Київ

днак сепаратизм боярства на місцях іегоїстичні інтереси князів Ярославового до-му, звичайно, брали гору над благими

намірами тих чи інших київських володарів, їхніми за-кликами до єднання перед лицем зовнішньої загрозиПо смерті Мстислава Володимировича (1132) накиївський престол зійшов його брат Ярополк Вінне зміг зберегти єдиновладдя на Русі, зате одвертопіклувався про інтереси свого клану — Мстисла-вичів, що викликало протидію інших членів великоїродини Мономаха Стабільність у країні порушува-ли й претензії на Київ нащадків ОлегаСвятославича—Ольговичів Ярополк саме збиравсили для опору Ольговичам, коли його застала смерть(1139) Князювання цього володаря можна назватипередднем роздробленості

Чварами в родині Мономашичів скористався го-лова Ольговичів Всеволод і захопив Київ Вінспробував відновити єдність держави, — як зазна-чив київський літописець, „сам хотів землю всютримати" Але Всеволод Ольгович наштовхнувся наопір не лише обійдених ним Мономашичів, а й влас-них братів 3 тієї пори перебіг політичного життяПівденної Русі значною мірою визначався супер-ництвом за головний руський престол між двомакнязівськими кланами Мономашичами й Ольгови-чами Літописці відгукуються на уособиці словами„І настала смута в усій Руській землі" 3 часом у бо-ротьбу за Київ починають дедалі активнішевтручатися князі з роду галицьких РостиславичівВолодимирко Володаревич та його син Ярослав

Не було згоди й серед самих Мономашичів Ко-ли 1146 р , усунувши суперника Ігоря Ольговича, вКиєві вокняжився онук Мономаха й син Мстисла-

Киї вська Русь

кого Ізяслав самочинно вокняжився в Києві, знева-живши права своїх дядьків Вячеслава і ЮріяВолодимировичів Однак причини і цієї війни, й роз-дробленості були глибші — вони випливали з самогохарактеру суспільно-економічного розвитку вКиївській Русі XII ст

Роздробленість, що охопила Русь у ХІІ-ХІІІ ст ,дістала назву феодальної, оскільки в Гі підвалинахбула еволюція феодалізму Протягом другої полови-ни XI — першої половини XII ст у країнісформувався клас землевласників-феодалів Вонистають значною економічною, а відтак і політичноюсилою Суспільний поступ привів до вирівнюваннясоціально-економічного розвитку в центрі держави ів її окремих частинах Якщо раніше політичне,суспільне, економічне й культурне життя Русі зосе-реджувалось у Наддніпрянщині, навколо Києва,то в XII ст стрімко розвиваються й підносяться осе-редки інших земель Чернігів і Галич, Володимир-на-Клязьмі й Смоленськ, Полоцьк і Рязань тощоКнязі й бояри цих земель починають вважати обтяж-ливою залежність від Києва, дбають здебільшогопро власний добробут і власні володіння, їх дедаліменше цікавлять загальноруські справи, захист країнивід ворогів, насамперед половців

Проте Давньоруська держава у середині XII стзовсім не розпалася, як вважали ледве не всі істори-ки минулого Змінилася лише форма державногоустрою Відносно єдину й централізовану монархіюзмінила монархія федеративна 3 середини XII стДавньоруською державою спільно керує об'єднаннянайвпливовіших і найсильніших князів, що розв'язу-вали питання внутрішньої й зовнішньої політики наз'їздах Київ залишався стольним градом Русі ймрією чи не кожного видного члена родини Рюрико-вичи

Такий порядок сумісного правління Руссю князя-ми Ярославичами дістав у історичній науці назву„колективного сюзеренітету" Князі — спільні сю-зерени Давньоруської держави — зобов язувалисязахищати її від ворогів, а за це одержували володіння(часом дрібні й швидше символічні, ніж вартісні) увеликокнязівському домені — Київській землі, най-частіше — на ії південних рубежах, які особливопотребували постійного захисту від вторгнень поло-вецьких ханів

Роздробленість була історично суперечливим яви-щем Одночасно з відцентровими діяли, а то йперемагали їх часом сили доцентрові Мало не всікиївські князі обстоювали свій варіант відновлення ко-шшньої єдності держави, звичайно, бачачи себе на

ГНП0МО^Н|>АБоу съыъмоу

Історія України

Представники різних прошарківнаселення Києвакнязь митрополитселянин ремісникЗа П П Толочком

ва Ізяслав, у Південній Русі розпочалася справжнягромадянська війна, розв'язана його родичами В цювійну незабаром втягнулися князі й Північної РусіОбурені тим, що племінник обійшов їх, дядьки Ізя-слава Вячеслав і Юрій на прізвисько Довгорукийпіднялися проти нього Далі головне суперництвоза Київ звелося до двобою між Ізяславом і ЮріємІзяслав став першим київським князем, якого запро-сили на княжіння місцеві бояри 3 того часу боярствона Русі дедалі активніше втручається у міжкнязівськівзаємини

1146—1152 рр Південну Русь охопила феодаль-на смута Ізяслав Мстиславич двічі поступавсяКиєвом Юрію Довгорукому Щоб надати своємукняжінню законного з погляду суспільства характе-ру, він зробив своїм співправителем старшого в родіМономашичів Вячеслава і таки здолав ДовгорукогоПровівши кілька вдалих походів проти чернігівських

Автограф графіті Володимира Мономахау Софійському соборі в Києві

Ольговичів, Ізяслав змусив їх до покори, посадившисвого посадника в Путивлі Він поширив свою вла-ду на Волинську, Переяславську й Смоленську земліАле відновити централізовану державу на Русі не по-щастило і цьому енергійному й здібному онуковіМономаха Надто далеко зайшли відцентрові силифеодальної роздробленості Історично закономірни-ми були процеси соціально-емономічного розвиткусуспільства, що вели до піднесення місцевого сепа-ратизму бояр і загострення міжкнязівських взаємин

Роздробленість у XIII ст набула ще гострішогохарактеру, ніж у XII

По смерті Ізяслава 1154 р у Києві утвердивсяЮрій Довгорукий, що перебрався на південь із Суз-даля Він прагнув об'єднати давньоруські землі, аленагла смерть 1157 р перервала його державотворчудіяльність У наступні роки за Київ змагаються гла-ви кланів Мстиславичів, Ростиславичів (тежМономашичів) і Ольговичів Подальше відособлен-ня земель і князівств тривалий час стримувалосьзагрозою з боку половецьких ханів, що змушувалакнязів триматися разом і прислухатися до думки ве-ликого князя київського Так, 1166 р РостиславІзяславич очолив похід південноруських князів устеп, аби відтіснити половців на південь і забезпечи-ти купцям вільний шлях до Візантії й інших країнПівденного Сходу

Однак глибинні економічні й соціально-політичніпроцеси, що розвивались у державі, об'єктивно ве-ли до наростання роздробленості Першимивідособилися Новгородська й Полоцька землі, дояких ніколи не докочувалися хвилі половецьких вторг-

Киї вська Русь

нень Потім стали відносно самостійними теж відда-лені від театру чи не безперервних русько-половецьких воєнних дій Владимиро-Суздальська,Г алицька та Волинська землі Проте державність наРусі продовжувала зберігатися, хай і у вигляді феде-рації князівств, а їхні володарі пильнували за тим, щобмати частку володінь у Київській землі, й прагнулиутвердитися в Києві або відстоювати свій варіантоб'єднання Руської землі

Коли 1174 р у Києві почав правити Ярослав Ізя-славич (із Мономашичів), глава ОльговичівСвятослав Всеволодич почав вимагати якесь во-лодіння на Київщині Ярослав відповів йому „Навіщотобі наша (Мономашичів) отчина^ Тобі ця сторона(Дніпра) не потрібна" Святослав став казати йому„Я не угрин і не лях, а ми одного діда внуки, скількитобі до неї, стільки й мені" (Київський літопис)Навіть у цих егоїстичних словах проглядає своєріднатурбота про збереження єдності держави

Нову спробу об'єднати Русь, принаймні Півден-ну, було зроблено у 80 —90-х рр XII ст, коликиївським князем став глава Ольговичів СвятославВсеволодич (з 1177), а його співправителем упівденній Руській землі (Київщина, Чернігівщина,Переяславщина) — глава смоленської гілки Моно-машичів-Ростиславичів Рюрик Ростиславич (з 1181)У Південній Русі цей дуумвірат правив 14 років,що сприяло урівноваженню політичних сил і на часприпинило криваву й виснажливу боротьбу за Кишміж князівськими кланами

Святослав і Рюрик провели низку успішних по-ходів проти половецьких ханів (1183, 1185, 1187),відтіснивши їх далеко на південний схід, до Дону 80— початок 90-х рр ознаменувалися в ПівденнійРусі значним розвитком суспільного, економічного йкультурного життя Однак тимчасова стабілізаціястановища на Півдні не означала ще ослаблення фео-дальних чвар у Давньоруській державі взагалі

Поліцентризація Київської Русі.Нові спроби об'єднаннянаприкінці XII ст.

^ середині — другій половині XII ст в історії^ Давньої Русі поглибилося відособлення окре-мих князівств і земель, зумовлене еволюцієюекономіки, дальшим розшаруванням суспільства,розвитком феодального землеволодіння в центрі йна місцях Якщо раніше епіцентр соціального, еко-номічного й політичного життя був у Києві, то з тогочасу підносяться інші міста, осередки князівств і зе-

мель Чернігів, Смоленськ, Полоцьк, Галич, Вла-димир-на-Клязьмі, Новгород Великий, Воло-димир-Волинський Проте це зовсім не означало за-непаду чи ослаблення Києва І в часи роздробленостістольний град Русі продовжував розвиватися й роз-будовуватися Він залишався заповітною мрією длякожної руської людини, для кожного князя, що об-разно й піднесено відзначив північноруськийлітописець у середині XII ст „І хто ж бо не полю-бить Київського княжіння, адже вся честь, і слава,і велич, і глава всім землям Руським Київ, і від всіхдалеких, багатьох царств сходяться різні людий купці, й різних благих багато від усіх країн буваєв ньому-1'"

Під тиском народу, громадської думки князі про-сто змушені були ходити в походи проти половців таінших ворогів, відстоювати в тій чи іншій формієдність країни Не один впливовий і сильний князь,що, здавалося б, повністю занурився у вир сепаратиз-му, публічно виступав за припинення чвар, відбиваючицим загальноруські інтереси Київський літописецьвкладає до уст феодальних володарів знаменні сло-ва „То було раніше мир стоїть до раті, а рать стоїтьдо миру, ми втомилися ратитися (воювати — Авт)доки ж збираємося Руську землю губитиКнязі до-мовилися заради всієї Руської землі помиритися,„Руську землю берегти, жити між собою, мов брати"

И тоді, коли в 60—70-х рр помітно піднеслисянад іншими два осередки, що прагнули об'єднатинавколо себе руські землі, південний на чолі з Києвомі північний — з Владимиром-на-Клязьмі, не припи-няються змагання за відновлення єдності йконсолідацію держави Наприкінці XII стстабілізується і вдосконалюється система колектив-ного володіння державою Зокрема, князі обираютьу своєму середовищі старшого й ревно опікуються збе-реженням власної частки в Південній Руській землі,беручи цим на себе зобов'язання боронити Гі від во-рога 1195 р Всеволод Юрійович суздальський ставвимагати у київського князя Рюрика Ростиславича„части" в Руській землі, на півдні Київщини, об-грунтувавши вимогу тим, що всі руські князі обралийого своїм главою Рюрик був змушений, аби забез-печити мир у країні, дати йому володіння з містамиКаневом, Корсунем і Богуславом

Однак на початку XIII ст процеси роздробленостізнову пожвавлюються, а міжкнязівські відносинизагострюються Не в останню чергу це було пов'за-но з відчутним посиленням боярства повсюдно наРусі Воно ставило місцеві інтереси вище загально-державних

Південна Русь

першого сорокаріччя XIII ст.

а межі XII і XIII ст. політична ситуація вПівденній Русі особливо погіршилася. Посмерті Святослава Всеволодича (1194) пору-

шилася рівновага між кланами Ольговичів іМономашичів. Рюрику Ростиславичу, що залишив-ся одноосібним київським князем, було дедалі важчестримувати князівські чвари. Після смерті Яросла-ва Всеволодича (1199) у Чернігові 1201 р. сівВсеволод Святославич Чермний (Рудий), що неза-баром заявив претензії на київський велико-князівський стіл. Назрівало нове зіткнення між Мо-номашичами й Ольговичами за першість у Пів-денній Русі.

1199 р. Роман Мстиславич з родини Монома-шичів об'єднав Галичину й Волинь, створивши сильнеГалицько-Волинське князівство. На заході Пів-денної Русі виник могутній осередок давньоруськоїдержавності. Це докорінно змінило політичнуситуацію в країні. Майже одразу по тому, 1200 чи1201 р., Рюрик змовився з Ольговичами й вбравсябуло в похід на Галицько-Волинське князівство. АлеРоман випередив його і напав на Київщину.

Союзники Рюрика перебігли до Романа, а киянивідчинили міську браму перед галицько-волинськимкнязем, певно, побоюючись штурму й розграбуван-ня свого міста. Рюрику довелося тікати з Києва, деРоман посадив князем свого родича Інгвара луцько-го. Та коли Роман повернувся до Галича, Рюрик1203 p. разом з Ольговичами й найнятою за великігроші половецькою ордою страшенно розграбувавКиїв, помстившись на городянах за те, що вони впус-тили до міста галицького князя. Тоді Романповернувся до Києва, схопив Рюрика й насильнопостриг його в ченці, посадивши в місті сина остан-нього Ростислава.

Роман Мстиславич прагнув об'єднати під своєюрукою всю Південну Русь, а може, й відновити цен-тралізовану Давньоруську державу. Однак йогозагибель під час походу до Польщі влітку 1205р.призвела до нового вибуху князівських усобиць. За-непала система колективного управління Руссю, щебільше відособилися одне від одного князівства. Посмерті Романа Рюрик скинув рясу й знову вокняжив-ся в Києві. Проте його кращі часи минули, він не мавсил на те, щоб стабілізувати становище в ПівденнійРусі. Рюрик прагнув захопити Галицьку землю,але безуспішно. 1206 р. Ольговичі схопили його й по-садили князем у Києві Всеволода Чермного

чернігівського. Потім Рюрик повернув собі Київ,але 1210 р вимушено виміняв його у Всеволода Че-рмного на Чернігів, де й помер1212 р. Того самогороку зійшов зі світу інший відомий державний діячРусі, владимиро-суздальський князь Всеволод Ве-лике Гніздо, а його наступники не змогли підтриматисилу й велич свого князівства.

1212 р. Всеволод Чермний втратив Київ, де зно-ву сіли Ростиславичі, спочатку Мстислав Романович,забитий монголами на Калці 1223 p., а далі його брату перших Володимир Рюрикович. Політичне життяПівденної Русі 20—30 pp. XIII ст. проходило, як іраніше, у вирі боротьби за Київ між Ростиславича-ми й Ольговичами. Поступово, на початку 30-х pp.,до цієї боротьби втручається син Романа Мстисла-вича Данило, що на той час об'єднав під своєювладою Волинь і намагався повернутися на галицькекняжіння та відновити Галицько-Волинське кня-зівство.

Спочатку Володимир Рюрикович пристав доОльговичів у намаганнях заволодіти Галицькоюземлею. Однак коли глава Ольговичів Михайло Все-володич чернігівський став зазіхати на Київ,Володимир вдався до допомоги Данила. Війна міжВолодимиром і Данилом, з одного боку, й Михайлом— з другого, проходила з перемінним успіхом. На-передодні навали орд Батия Києвом заволодівМихайло Всеволодич, але побоюючись грізного ха-на, втік на захід, до недавнього свого ворога Данила.Галицько-волинський князь посадив у Києві свого по-садника Дмитра, котрий і очолив оборону міста, колийого облягло військо Батия.

Монголо-татарська навала застала Давньорусь-ку державу роз'єднаною, загрузлою в міжкнязівськихчварах, у зіткненні егоїстичних інтересів різнихкнязівських кланів. Вона була страшенно ослабленаусобицями, то був апогей роздробленості. Лише Да-нилові Романовичу вдалося 1238 р. об'єднатиГаличину й Волинь у могутнє князівство.

Економічне життяКиївської Русі

олітична могутність і військова потуга Дав-ньоруської держави трималися на міцному

І. фундаменті: розвинутій і багатій економіці.

Землеробство і скотарство не тільки були спроможніпрогодувати населення країни, а й виробляли продук-ти -харчування й сировину на експорт. Промисли,насамперед мисливство й бортництво, забезпечува-ли потреби держави, їх продукція користувалась

Історія У краї ни

Киї вська Русь

постійним попитом у країнах Півдня і Заходу. Міста,особливо великі, були заселені переважно ремісника-ми, вироби яких користувалися попитом на Русі й зарубежем. Руські купці, що реалізували здебільшоготовари вітчизняного виробництва, бували частимигостями на торгах Константинополя й Багдада, Бу-ди й Кракова, Регенсбурга й Парижа... Спустошливівторгнення кочовиків причорноморських степів, вис-нажливі, майже безперервні громадянські війни міжкнязями хоч і завдавали шкоди, але не могли підірва-ти економічного життя Русі. Надто розвиненимибули продуктивні сили держави, а її люди відзнача-лись працьовитістю, витривалістю й були здатні допрогресивних змін у виробництві.

Сільськегосподарствой промисли

ільське господарство було провідним у давнь-оруській економіці і досягло високого для свого

часу рівня розвитку. Воно спиралося на пра-давні традиції східних слов'ян, що з незапам'ятнихчасів були землеробами. Основними зерновими куль-турами в Київській Русі були жито, просо, ячмінь,пшениця й овес. У різних регіонах величезної держа-ви залежно від грунтів і кліматичних умовзастосовувалися різні системи обробітку землі.

У лісовій зоні віддавали перевагу підсічній системі,застосовуючи для обробки землі легку соху. Ліс ви-рубувався і спалювався, таким чином звільнялисяпосівні площі й одночасно удобрювався грунт. Улісостепових і степових районах найпоширенішоюсистемою землеробства була перелогова, за якої ро-дючість землі відновлювалася природним шляхом.Не пізніше кінця І тис. н. е. тут головне знаряддяобробітку землі — соху змінив плуг із залізним на-ральником, що давало особливо добрі результатипри розорюванні важких, цілинних грунтів.

У Київській Русі був великий набір ручних зем-леробських знарядь — заступи, мотики, серпи, коси,їх досить часто знаходять під час археологічних роз-копок. Для обмолоту зерна використовувався ціп.Землеробство на Русі було на такому агротехнічно-му рівні, який давав можливість забезпечити високідля свого часу врожайність і продуктивність праці.

Іншим важливим видом сільськогосподарськоїдіяльності руських людей було скотарство. У літопи-сах та інших пам'ятках писемності постійнозгадуються різні свійські тварини і продукція тварин-

ництва. Великими стадами корів і кіз, табунами ко-ней, отарами овець володіли князі й багаті бояри.Худобу випасали з весни до осені на луках, заплавах,у лісах, на перелогових землях і в степах. На зиму длягодівлі тварин запасали сіно, зерно тощо.

Серед сільських промислів особливо розвинути-ми були мисливство й рибальство. Полювання налісових і степових тварин і птахів забезпечувалом'ясом, а продаж шкурок куниць, лисиць, бобрів,білок давав добрі доходи. Цінне хутро було однією зголовних статей давньоруського експорту, розходя-чись у багато країн Європи і Сходу. Чималу рольсеред промислів відігравали бортництво (добуваннямеду диких бджіл) та бджільництво. Мед і віск ма-ли попит на Русі та за її межами. Князі й бояри булиособливо зацікавлені в підтриманні сталого рівня ви-робництва меду й воску, як і у добуванні хутра. Цітовари продавалися на ринках Візантії, країн Близь-кого Сходу й Західної Європи. Натомість вониодержували можливість купувати там прикраси, до-рогі тканини й одяг, вино, фрукти, зброю тощо.

Ремесло

> ■ начного поширення й високого рівня розвит-ку досягло на Русі ремісниче виробництво. Чине основною його галуззю була металургія,що поряд із землеробством заклала фундамент гос-подарського прогресу Давньоруської держави.Обробка заліза, що добувалося з болотяної руди,велася як у сільських, так і в міських кузнях. Ковалікористувалися великим набором інструментів і во-лоділи значною кількістю технічних прийомів обробкиметалу, продукуючи речі високої якості й досконаліфункціонально, а в кращих зразках — і художньо до-вершені. Останнє особливо стосується предметівозброєння: мечів, шоломів, наконечників для списіві рогатин тощо.

Надзвичайно високого рівня майстерності досяг-ли руські ювеліри. Неперевершеними досі шедеврамиювелірної справи на Русі є дорогоцінні вироби з пе-регородчастими емалями: іконки, хрестики, князівськібарми, ковтки тощо. До золотої пластини припаюва-лися тонкі золоті дротинки, утворюючи складні йвишукані візерунки. А простір між дротинками-пе-регородками заповнювали різнокольоровоюрозтопленою на вогні скловидною масою — емаллю,після чого річ шліфували. Виробництво високоху-дожніх і коштовних прикрас з емаллюзосереджувалось у Києві, звідки вони розходилисьпо Русі і за її межі. Слава про руських ювелірів роз-неслася середньовічною Європою.

У давньоруських Чернігові й Галичі їх було по25 тис., Переяславі й Білоозері — по 10—12 тис.

Міста Південної Русі були зосереджені в Серед-ньому Подніпров'ї, поблизу стольного града Києва.Чимало міст виросло в західному регіоні, в Галицькійі Волинській землях. Найголовніші з них займаливелику площу. Укріплена частина Києва (дитинець)сягала 90 га, а разом з ремісничо-торговельними по-садами — 380 га; дитинець Галича займав понад 50га, а площа давнього Чернігова (дитинець, окольнийград, перегороддя) перевищувала 200 га.

Соціально-економічне, політичне й культурнежиття Київської Русі зосереджувалось у містах. Пе-реважна більшість їх мешканців були ремісникамирізних спеціальностей, які об'єднувались у корпораціїна зразок західноєвропейських цехів. Чимало горо-дян займалися торгівлею. Міські ринки являли собоюводночас головні площі, на яких вирувало життя.Там збиралися віча городян, що, починаючи з сере-дини XII ст., відігравали значну роль у соціальномуй політичному житті свого міста, а то й землі в ціло-му, як це бувало в Києві, Галичі, Чернігові, НовгородіВеликому, Владимирі-на-Клязьмі тощо.

Давньоруські міста були культурними осередка-ми. У них діяли школи й книгописні майстерні,існували бібліотеки, писалися ікони, виготовлялисятвори прикладного мистецтва. У містах, насампередКиєві, Новгороді, Владимирі-на-Клязьмі, складали-ся літописи, створювалися пам'ятки агіографії (житіясвятих) та художньої літератури. Без перебільшен-ня можна сказати, що міста визначали культурнеобличчя Давньої Русі, вони були носіями суспільно-го прогресу.

Торгівля

скравим свідченням високого рівня еко-номічного розвитку Давньоруської держави> була внутрішня й зовнішня торгівля. На жаль,

про внутрішню торгівлю Київської Русі відомо мало.Між різними землями Русі відбувався економічнийобмін, що сприяло забезпеченню продуктами хар-чування, сировиною й ремісничими виробами тихрайонів, в яких вони не вироблялися. Міста і великіторгові села (погости) мали ринки. У значних міськихцентрах вони діяли постійно, а в Києві, Новгороді Ве-ликому, Чернігові, Галичі, Смоленську, Влади-мирі-на-Клязьмі та ін. збиралися мало не щодня.Про внутрішню торгівлю письмові джерела згадуютьмало й неохоче. Основний матеріал для її пізнання даєархеологія.

Історія У краї ни

Наймасовішими видами ремесла були виготовлен-ня керамічного (глиняного) посуду, обробка шкіри,дерева й кістки. Ремісники, які займалися цим, зви-чайно селилися разом, утворюючи у великих містахосібні квартали. Так, у Києві про них нагадують на-зви місцевостей — Гончарі й Кожум'яки. У давньо-руські часи багато виробів виготовлялося із скла:браслети, намиста, персні, кубки, пляшки. Дедаліширшого застосування набувало віконне скло. Поши-реними були домашні ремесла; прядіння, ткацтво,виготовлення повсякденного одягу й посуду, а такожпродуктів харчування, насамперед переробка зерна.

Розвинена обробка дерева й каменю, виготов-лення цегли давали можливість руським людямбудувати різноманітні житла, зводити церкви й пала-ци. Найпростішим житлом були напівземлянки,в яких тулилась біднота. У наземних зрубних будин-ках мешкали представники середніх прошарківнаселення. Для князів і великих бояр споруджувалихороми в два, три й більше поверхів, зображенняяких можна побачити на мініатюрах Радзивіллівсь-кого, Никонівського (ілюмінованого) та інших ілюс-трованих літописів.

Окрасою й водночас архітектурними домінанта-ми міст і сіл Русі були численні церкви, переважнодерев'яні (зрубні). У великих містах височіли кам'яніхрами. В давньоруську добу в Києві було зведено по-над ЗО кам'яних церков. Багато їх збудовано вЧернігові, Переяславі, Галичі, а також у містахПівнічної Русі.

Міста

я к відомо, у VI—VIII ст. у східнослов'янсько-> І му суспільстві виникали протоміста —.# Л укріплені поселення, що в зародку мали озна-ки майбутніх міст: ремісниче виробництво, осередоквлади, культовий центр тощо. Феодальні міста істо-рики образно називають квітами середньовіччя.Протомісто було тим пуп'янком, з якого виростало,розвивалося справжнє місто. Так було всюди в серед-ньовічному світі, так сталося й на Русі.

Однак не кожне протомісто могло перерости вмісто: для того мали скластися особливо сприятливісоціальні, політичні й економічні умови. Найдавнішимпротомістом Південної Русі був „град Кия", що ви-ник наприкінці V — в першій половині VI ст.Протягом наступних століть цей град переріс у вели-ке місто, в якому в XI— першій третині XIII ст.налічувалось близько 50 тис. мешканців. Длясвого часу то була дуже велика кількість городян.

Незрівнянно більше вчені знають про зовнішньо-економічні зв'язки Русі X — першої половиниXIII ст. Літописи й інші давньоруські письмо-ві джерела, а також візантійські, східні та західно-європейські пам ятки розповідають про жвавіторговельні взаємини східнослов'янської державиз багатьма країнами середньовічного світу.

Головним напрямком давньоруської зовнішньоїторгівлі був східний. Грецький шлях вів до Візантії,а Залозний — до країн Кавказу й Арабського Схо-ду. Велика торгівля провадилася також з країнамиПоволжя: Хозарським каганатом і Волзькою Бол-гарією. Постійними були торговельні контакти Русіз Германією, Угорщиною, Чехією, Польщею. Голов-ним осередком торгівлі з країнами Півдня і Заходубув Київ.

Руська правляча верхівка й багаті купці булиособливо зацікавлені в підтриманні сталих економічнихвзаємовідносин із Візантійською імперією. Звідти наРусь довозили золоті й срібні вироби, посуд, дорогітканини (шовк, парчу, оксамит), олію, вино, фрук-ти, різноманітні ремісничі вироби. Русь постачалана ринки своїх близьких і далеких сусідів хутра, мед,віск, шкіряні й металеві (зброя) вироби, прикраси іззолота й срібла, а також рабів.

На Русі купці об'єднувалися в корпорації, щозосереджувалися на торгівлі певними товарами з ти-ми чи іншими країнами. В Києві, Новгороді, Галичі,Володимирі-Волинському та інших великих містах бу-ли колонії іноземних купців, для них будувалиторговельні двори.

Головними платіжними засобами внутрішньоїй зовнішньої торгівлі Русі IX—XI ст. були іноземні

монети — переважно арабські срібні куфічні дирхе

ми, численні скарби яких, знайдені в Східній Європіналічують десятки тисяч прим. Використовувалисьхоча й у меншій кількості, візантійські міліарісії

а у Північно-Західній і Північно-Східній Русі зXI ст.— і західноєвропейські денарії.

Кілька разів робилися спроби запровадити в Дав-ньоруській державі власну монету. Близько 990 р.Володимир Святославич викарбував на честь хрещен-ня Русі перші руські монети: златники й срібляники.На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді нов-городським намісником, випустив срібляникиз своїм ім'ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під чассвого недовгого князювання в Києві запровадивдо обігу срібляники, на яких було вміщено його хри-стиянське ім'я Петро. Але карбування давньоруськихмонет мало дуже скромний обсяг, вони призначали-ся не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні

візитні картки названих вище князів, пропагуючиДавньоруську християнську державу та її володарів.Златники й срібляники не справили помітного впли-ву на грошовий обіг Київської Русі та сусідніх країн.

КультураДавньої Русі.Фольклор

авньоруська культура представлена багать-ма тисячами фольклорних, писемних та^речових пам'яток, що збереглися до нашогочасу. Це лише незначна частина того, що за-

лишив нам час. Але й її досить, аби скласти ціліснеуявлення про багату культуру Київської Русі. Захо-плюючі твори фольклору: билини, дружинні пісні,перекази, легенди, казки сповнені світоглядної гли-бини, роздумів про минуле й сучасне свого народу,високохудожні історичні твори — літописи; величнісобори Києва й Чернігова, Володимира й Галича,вишукані вироби ювелірів... Всі ці й безліч іншихпрекрасних творінь давньоруського минулого даютьпідстави стверджувати, що культура Київської Русібула могутньою, яскравою, високохудожньою, різно-манітною, сягала кращих зразків світової культурисвого часу.

Багата усна народна творчість доби КиївськоїРусі бере витоки в далекому минулому східних слов'янще доісторичних часів. До нас дійшли здебільшогозафіксовані давніми пам'ятками писемності перека-зи й легенди, дружинні, святкові, весільні пісні,билини, колядки, прислів'я й приповідки, магічні за-клинання й замовляння.

Одним із найстаріших фольклорних жанрів, щозберігся до нашого часу у складі „Повісті" та іншихлітописів, є народні перекази. Спочатку виникалиродоплемінні, етногенетичні перекази, в яких міфи пробожественних і тотемних пращурів поєднувалися з ре-альними спогадами про родоначальників і племіннихвождів, про переселення родів і племен та створен-ня їх союзів. Такі родові перекази східних слов'янможна датувати кінцем V — першою половиноюIX ст. Яскравим зразком родового переказу є історіяпро Кия, Щека і Хорива та сестру їх Либідь і засну-вання ними Києва. У другій половині IX—X ст.складались історичні перекази. У них виступали вжене рід і плем'я, а народність і держава. Міфічні абонапівміфічні герої у них поступаються місцем реаль-ним історичним особам.

Природно, що у державі дружинного типу, якоюбула Київська Русь аж до часів Володимира Свято-

Киї вська Русь

Література

! сна історія — перекази, легенди, дружинні

пісні та інші види фольклорної творчості — увсіх народів була попередницею історії писем-

ної, яку в Київській Русі започаткувало літописанняЛітописи є також пам'ятками художньої літературиСлов'янська писемність з'явилася на Русі на межіIX і X ст , про що свідчать, зокрема, знахідки зна-рядь для письма (писал) в археологічних шарах тогочасу До "Повісті" вписані слов'янські перекладиугод Русі з Візантією 907 і 911 рр Тому дехто зучених, припускав, що літописання в Київській Русівиникло в X ст , у часи Олега та Ігоря, а перші за-писи, як-то літописні, були зроблені в середині IX ст ,у часи Аскольда

Однак сама по собі наявність писемності ще немогла автоматично породити літописання на РусіВоно виникло в XI ст, на певному щаблі розвиткудавньоруського суспільства, із зростанням етнічної са-мосвідомості в процесі завершення будівництвадержави

Академік О О Шахматов встановив, що першийвітчизняний літопис, названий ним "Найдавнішим",було створено в Києві 1037—1039 рр , ймовірно, вСофійському монастирі Вчений спробував рекон-струювати цей літописний звід на основі „Повісті" іодного з Новгородських літописів — так званого"Першого молодшого ізводу" Найдавніший літописбув коротким, у кілька разів поступався за обсягомтій же „Повісті" Дехто з вчених виступив з припу-щенням, що одним із складачів "Найдавнішого"літопису, а можливо, й головним був славетний філо-соф, письменник і церковний діяч, митрополиткиївський Іларюн Таке припущення виглядаєвірогідним, бо грунтується на текстологічній та ідейнійблизькості основного твору Іларюна „Слово про за-кон і благодать" і "Найдавнішого" ізводу

Другим на Русі за часом створення є Новго-родський літопис, складений близько 1050 р Слідийого також простежуються у Новгородському пер-шому літописі молодшого ізводу Справу давньо-руського літописання продовжив високовчений чер-нець Києво-Печерського монастиря Никон, ство-ривши в 1073 р перший Печерський ЗВІД А 1093

1095 рр у тому ж монастирі складено другий Печер-ський звід, названий Шахматовим "Початковим"

Та всі згадані вище літописи не збереглися до на-шого часу Першим літописним ізводом, що дійшовдо нас, є „Повість временних літ", ім'я складачаякої, мудрого ченця Печерського монастиря Несто-

Історія України

славича, існував дружинний епос Воіни-дружинни-ки оспівували свого вождя-князя, його звитягу йтурботу про них Взірцем такого князя був СвятославІгорович, образ якого в „Повісті" немовби зітканийз дружинних пісень Ось як розповідає Нестор, пе-реказуючи одну з дружинних пісень про початоккнязювання цього володаря „Коли Святослав вирісі змужнів, став він збирати багатьох воїнів хоробрихІ легко ходив у походах, мов барс, і багато воював Упоходах же не возив за собою ні возів, ні казанів, неварив м'яса, але, тонко нарізавши конину чи звіри-ну, чи яловичину і засмаживши на вугіллі, так їв Немав він і намету, але спав, підіславши пітник з сідлому головах І посилав до інших земель із словами„Хочу на вас іти'"

Чудовими пам ятками давньоруської творчості єбилини, що дожили в усній традиції до XX ст „Ху-дожнім літописом" боротьби східних слов'ян противорогів Київської Русі (насамперед степових кочо-виків) називають билини фольклористи Одними знайдавніших, найбільших за обсягом і найвартіснішиху художньому та історичному планах є билини Київ-ського, або Володимирового, циклу

Сюжети, образи й історичне тло цих билинпов'язані із стольним градом Києвом і його княземВолодимиром „Красне Сонечко" Билини київсько-го циклу склались у X—XI ст, по свіжих слідахоспіваних у них подій

Є також пізніші цикли билин галицькі, новго-родські та ін У них так само, як і в київських, майжене відбились ні конкретні історичні події, ні реальніісторичні персонажі Адже князь Володимир Свято-славич і його дядько Добриня у билинах є швидшесимволами, ніж живими людьми У билинах ми незустрінемо ні Аскольда з Діром, ні Ігоря з Ольгою,ні навіть Святослава неначе самою природою ство-реного для оспівування в билинному епосі

І все ж таки билини можна вважати якоюсь міроюджерелом, хоча й дуже своєрідним Гіперболічні пе-ребільшення, ірреальність персонажів, легендарністьоповідей та інші риси художнього вимислу не вартовважати підставою для заперечення зв'язку билин зісторичною дійсністю Головна особливість і цінністьбилин полягає у тому, що вони відбивають самусутність історичних подій і явищ, їх оцінку і тлума-чення народом У билинному епосі закріплюваласяпам'ять про історичні події й цілі епохи східно-слов'янської історії, особливо важливі з поглядународного розуміння

Південної Русі XIII ст , високохудожньою літератур-ною пам'яткою

Ми приділили чималу увагу літописам тому, щовони є основними й в абсолютній більшості випадківєдиними джерелами з історії Київської Русі IX—XIIIст , зокрема її південних земель Поряд з ними ство-рювались й інші пам'ятки давньоруської літературиНа жаль, до нашого часу дійшла лише мала їх част-ка Серед них можна виділити видатний філософськийтвір Іларюна „Слово про закон і благодать" (30—40-і рр XI ст ), сповнений роздумів про героїчне минулей пророкувань славного майбутнього руського наро-ду, „Повчання дітям" Володимира Мономаха(початок XII ст ), в якому життєпис князя поєд-нується з викладом історії Русі другої половини XI— початку XII ст , розумінням сенсу її подій, явищі персонажів, розповідями про власний досвід керу-вання державою, закликами до наступників берегтиїї єдність

Особливе місце серед творів красного письмен-ства посідає єдина серед збережених часом поетичнапам'ятка давньоруських часів „Слово о полку Іго-ревім" (кінець XII ст ) Невідомий автор „Слова"закликає князів забути чвари, об'єднатися і захисти-ти рідну землю від страшного ворога — половецькихханів Він ставить їм у приклад великого князякиївського Святослава ВсеволодичаБув же він грозою для ворога,Приборкав його полками сильними,Ще й мечами булатними

Високолітературними й глибоко філософськимитворами Київської Русі є пам'ятки агіографічногомистецтва — житія руських святих Серед південно-руських пам'яток цього жанру найбільш відомими єстворені в другій половині XI ст „Житіє Бориса іГліба" та „Житіє Феодосія Печерського" Останнєналежить перу літописця Нестора

Школи.Бібліотеки

розвиток літератури й взагалі письменства не-* можливий без піднесення й поширення освіти,книжності й збирання бібліотек Уже за Воло-

димира Святославича започаткували перші школи вКиєві й, можливо, в інших великих містах Русі АЯрослав Мудрий організував школу в Новгороді,де навчалося триста дітей Крім початкової освітибуло й „навчання книжне", що передбачало вивчен-ня богослов'я, філософії, риторики, граматики —

Киї вська Русь

ра, названо в Хлебніковському спискові цієї пам'ят-ки Нестор розгорнув історію східних слов'ян на тлівсесвітньої історії, він використав як джерела давнь-оруські фольклорні пам'ятки, твори грецьких істориківта хроністів, тексти договорів руських князів 13Візантією тощо

„Повість" є загальноруським літописом, що відби-ває минуле східних слов'ян на всьому просторі їхрозселення Вона пройнята духом високого патріотиз-му, містить заклики до об'єднання руських князівперед загрозою навали кочовиків „Повість" сповне-на гордості за свій народ, віри в його славне майбутнєЗавдяки глибоким філософським роздумам та узагаль-ненням, високим літературно-художнім якостям„Повість" стала вершиною літератури Київської Русіпочатку XII ст Вона дійшла до нас у третій редакції,виконаній у київському Видубицькому монастиріневідомим нам книжником близько 1118 р

Гідним продовженням „Повісті" став створенийтакож у Києві Київський літопис XII ст , що завер-шується на останніх роках того століття За своїмихудожніми достоїнствами він не поступається творуНестора, але перевершує його докладністю й наси-ченістю розповіді, намаганням зрозуміти сенсминулого й тенденції сучасного літописцеві політич-ного життя Київський літопис містить яскраві йколоритні характеристики політичних діячів свогочасу До нього включені численні художні ПОВІСТІ,найбільш відомою серед яких є повість про невдалийпохід Ігоря Святославича у Половецький степ1185 р Починаючи з 30-х рр XII ст розповідьКиївського літопису стає дедалі докладнішою, зосе-редившись на боротьбі за Київ князівських кланівМономашичів і Ольговичів Загальноруські події уньому поступово відходять на другий план Складачій редактори цього ізводу постійно закликають русь-ких князів до єднання перед половецькою загрозою,відновлення єдності Давньоруської держави

В усіх відомих на сьогодні давньоруських ізво-дах, де міститься Київський літопис, йою продов-жує літопис Галицько-Волинський, доведений до90-х рр XIII ст Він не є традиційним літописнимізводом, а являє собою низку повістей про Данила йВасилька Романовичів, котрі по смерті батька Рома-на Мстиславича (1205) протягом сорока роківнаполегливо й послідовно відновлювали створененим Галицько-Волинське князівство Остання части-на джерела присвячена нащадкам Данила і Василька,які не спромоглися зберегти єдність Галицько-Во-линської Русі по смерті Данила Галицько-Волинськийлітопис є надзвичайно цінним джерелом з історії

праобраз майбутньої вищої школи.

При Софійському соборі, інших храмах та мона-стирях накопичувались бібліотеки, що складалисяголовним чином з творів іноземних авторів, пере-кладених на давньоруську мову. Однією з кращихбібліотек свого часу володів Ярослав Мудрий.Найбільш популярними у давньоруські часи буливізантійські історичні хроніки Георгія Амартола йСинкелла, а також ^Житіє Василія Нового", „ІсторіяІудейської війни" Иосифа Флавія, „Александрія",„Християнська топографія" Козьми Індикоплова таін. З часом дедалі більше місця в бібліотеках посіда-ють твори давньоруської літератури.

Справжній гімн книзі, книжності й освіченості вцілому містить „Повість" під 1037 p., розповідаючипро любов Ярослава Мудрого до літератури: „Аджевеликою буває користь від навчання книжного: кни-ги наставляють і навчають нас шляхові каяття, бомудрість осягаємо і поміркованість у словах книжних.Це — ріки, що напоюють всесвіт, це — джерела муд-рості, у книжках же незмірна глибина..."

Архітектура.

Образотворче

мистецтво

итло у східних слов'ян на всьому просторіїх проживання було двох типів: напівземлян-ки і наземні зрубні будівлі. У складених з

дерев'яних колод і часом прикрашених різьбленнямбудинках жили представники заможних і середніхверств населення, у напівземлянках тулилась бідно-та. Бояри зводили собі пишні хороми з дерева, акнязі будували розкішні палаци, здебільшого з каме-ню й цегли. Найдавніший такий палац, відомий підназвою „палац княгині Ольги" (згаданий у літописіпід 945 p.), відкрито археологами на Старокиївськійгорі. Поблизу цієї споруди дослідниками знайдено за-лишки ще чотирьох князівських палаців.

Головною окрасою міст і сіл Київської Русі булицеркви. Більшість їх будувалась із дерева, а храми ве-ликих міст були кам'яними. Перший оздоблениймозаїками і фресками храм Богородиці збудував уКиєві Володимир Святославич 989—996 pp. Йогопрозвали Десятинним, бо на його утримання (разоміз всією церковною організацією Київської держави)князь віддавав десяту частину своїх прибутків. Крімвеличного Софійського собору в Києві, збудовано-го за Ярослава Мудрого, прекрасні храми зводилисяі в інших містах Південної Русі. Деякі з них (Успенськісобори в Чернігові й Володимирі-Волинському, церк-

ва св. Пантелеймона в Галичі й Кирилівська в Києвіта ін.) збереглися до нашого часу.

Наймонументальнішими спорудами КиївськоїРусі були укріплення міст. Навіть порівняно невеликіміста являли собою справжні фортеці з могутнімиземляними валами, на яких стояли дубові стіни зчисленними баштами. Відомому „місту Ярослава" вКиєві мало чим поступалися фортифікаційні захисніспоруди інших великих міст Південної Русі: Черніго-ва й Переяслава, Галича й Володимира, Кременцяі Холма.

У Києві, Чернігові, Галичі та інших містах існу-вали іконописні майстерні, їхніми витворамиприкра-шалися храми. На жаль, від давньорусько-го часу вони майже не збереглись. Києво-Печерськийпатерик XIII ст. зберіг розповідь про видатного русь-кого живописця Алімпія. Вважається, що нимнаписана близько 1114 р. знаменита ікона „Бого-матір велика Панагія". Мабуть, Алімпій брав участьу створенні ескізів чудових мозаїк собору Ми-хайлівського Золотоверхого монастиря у Києві, щозбереглися до нашиз^ днів.

Окрасою монументальних кам'яних церков бувфресковий живопис. Найкраще зберігся він укиївському Софійському соборі. Високохудожні фре-ски цього та інших (наприклад Кирилівської церквив Києві, Софійського собору в Новгороді) храмів єцінним джерелом вивчення світогляду, побуту, одя-гу наших далеких предків. Мозаїчні картинистворювалися лише в найбільших храмах Києва: Де-сятинній церкві й соборах святої Софії, УспенськомуПечерського монастиря й Михайлівському Золото-верхому Михайлівського монастиря. *

Прикладнемистецтво

І оно дожгло у Київській Русі дуже високогоІ рівня. Його масова продукція: недорогі виро-

! би із срібла й міді, скляні намиста й браслети

набули великого поширення на Русі й за її межами.Особливо уславились у середньовічному світі вишу-каніхрібні й золоті творіння київських, чернігівських,галицьких майстрів. Давньоруські ювеліри доскона-ло володіли різними способами обробки дорогоціннихметалів: сканню, зерню, черню, інкрустацією, че-канкою, художнім литвом. У середньовічній Європідавньоруських ювелірів вважали неперевершенимимайстрами своєї справи. Дорогоцінні золоті виробиз перегородчастими емалями (діадеми, князівськібарми, іконки, ковтки, хрестики тощо) та срібні кар-

Історія У краї ни

Киї вська Русь

бовані браслети з черню київського виробництва на-лежать до найвитонченіших зразків мистецтвасередньовічного світу.

Вироби прикладного мистецтва з дитинства ото-чували руську людину. То були дерев'яні різьбленімиски, відра, ложки, вирізані з кістки ґудзики,гребінці, ручки для ножів, керамічний посуд з ху-дожнім орнаментом, недорогі прикраси тощо.

За всієї великої різноманітності явищ і виробів,зрозумілої з огляду на величезну територію розселен-ня давньоруської народності, її матеріальна й духовнакультура відзначалася значною цілісністю, що невиключало місцевих, часом відчутних особливостей.Так було й у добу відносно єдиної Київської монархії(кінець X — перша третина XII ст.), і в часи фео-дальної роздробленості, коли, незважаючи наослаблення політичної єдності держави, культураодержала нові імпульси зростання. Піднесеннясуспільного, зокрема міського, життя, наростанняекономічних і культурних зв язків, поглибленняетнічної свідомості народу зумовили дальший розквіт

культури Київської Русі другої половини XII

першої третини XIII ст.

Зародженняпередумов складанняукраїнської народності

оба феодальної роздробленості настала, як/ мовилось, завдяки соціально-економічномуД..., поступові Давньоруської держави та їїнародності й пов'язаній з ним політичній відо-собленості різних земель і князівств. У XII ст.складаються земельні території, що стало одним з чин-ників виникнення української, так само як російськоїй біло- руської, народності. Не варто перебільшува-ти етнокультурної єдності давньоруської народності— місцеві розбіжності в побуті, звичаях, мовнихдіалектах, фольклорі в часи її існування (IX—XIII ст.) так і не були подолані. Але залишається без-сумнівним науковим фактом походження українців,росіян і білорусів від народу Київської Русі, як би йо-го не називати: давньоруською народністю чи східно-слов'янською етнокультурною спільністю.

У середині — другій половині XII ст. у держав-них рамках Давньої Русі виділилося півтора десяткакнязівств і земель, які незабаром по тому почалиоб'єднуватися в групи. Це історично об єктивнозакладало підвалини формування територій трьохсхіднослов'янських народностей, яке почалося зXIII ст. Утворенню територій окремих земель і

князівств були притаманні налагодження й еволюціясоціально-економічних, політичних і культурнихвзаємовідносин між сусідами. У Південній Русі тобули Галицька й Волинська землі, що після їхоб'єднання тяжіли до землі Київської. У Північно-Східній Русі особливо тісні зв'язки встановилисяміж Владимиро-Суздальською та Муромо-Рязансь-кою землями. Ці процеси розвивалися далі наприкінці

— на початку XIII ст.

Піднесення економічного життя як в центрі, такі на окраїнах, що було основною причиною настаннядоби роздробленості, продовжувалось і в часи їїполітичного поглиблення. Ставали тіснішими еко-номічні зв'язки між регіонами. Людність різнихдавньоруських земель дедалі жвавіше налагоджува-ла товарообмін. Пам ятки писемності й археологічнізнахідки свідчать про наростання інтенсивних еко-номічних взаємовідносин між різними землямиКиївської Русі.

Красномовним свідченням цього є вже сам харак-тер поширення монетних гривен, що були основнимзасобом купівлі-продажу у великих торгових опе-раціях на давньоруських землях у часи роздробленості(ХІІ-ХІІІ ст.). Ці масивні зливки срібла вагою від160 до 200 з чимось грамів діляться на типи за фор-мою та вагою: київські, новгородські, північноруські.Здавалось би, київські чи новгородські гривні, вироб-ництво яких засереджувалось відповідно у двохцентрах Русі, південному й північному, мали прави-ти за місцеві знаряддя купівлі-продажу. Однак їхзнаходять практично на всій території Русі, зокремановгородські в Києві, а київські в Новгороді, куди їхзаносили ріки економічного обміну. Те ж саме мож-на сказати про певні види ремісничої продукції.Наприклад, необхідні при тканні (а ним на Русі зай-мались майже в кожній родині) прясла з рожевогошиферу, виготовлення яких зосереджувалося в Києвіта невеликому місті Овручі в древлянській землі(поблизу якого є поклади цього каменю), археологипостійно знаходять у всіх давньоруських землях.Вченими помічено, що регіон знахідок шифернихпрясел загалом збігається з етнічною територієюКиївської Русі.

Посилення торговельних та інших зв'язків міжрізними регіонами Давньоруської держави логічно зу-мовило утворення в другій половині XII — на початку

ст. кількох груп земель. Між ними зав'язалисьособливо тісні соціально-економічні відносини. Це,як визначив академік Л. В. Черепній, такі чотири гру-пи земель: Новгородська, Псковська, Смоленська,Полоцька та Вітебська; Владимиро-Суздальська,

Рязанська, Устюзська та Муромська, Київська,Чернігівська та Сіверська, Галицька й ВолинськаВже тут проглядається виділення територій російсь-кої, української й менш виразно білоруськоїнародностей Розвиток процесів соціально-еко-номічної концентрації сприяв тому, що, починаючи зXIII ст на основі цих груп земель (які з часом мог-ли міняти й склад, і територіальні межі) формуютьсятериторії російської, української та білоруської народ-ностей Крім економічних зв'язків між цими землямиі князівствами пожвавлювались культурні взаєми-ни Вони простежуються, зокрема, в архітектурікам'яних храмів, у прикладному мистецтві, фольклорі(поширення билин) тощо

Складання перелічених вище груп земель само пособі не вело до послаблення, тим більше до розривуекономічних і культурних взаємовідносин між нимиЯк і раніше, в часи централізованої монархи Володи-мира Святославича і Ярослава Мудрого, всідавньоруські землі були об'єднані спільними еко-номічними, соціальними і культурними процесами таявищами І хто знає, як би склалась дальша долядавньоруської етнокультурної спільності, якби невторгнення на Русь полчищ кочовиків з-за Волги— монгомв

Київська, Чернігово-Сіверська, Переяславська,Волинська, Галицька, Подільська землі, а також Бу-ковина і Закарпаття стали тією територіальноюосновою, на якій склалася й розвивалася українськанародність А на Середній Наддніпрянщині, вКиївській землі, утворилося етнічне осердя ук-раїнського етносу, навколо якого поступовозгуртувалося населення інших південноруських зе-мель Видатною є роль Києва у цьому процесі Засередньою Наддніпрянщиною раніше, ніж за інши-ми землями Південної Русі, закріпилася назва„Україна", якою пізніше, з XVII ст , стали познача-ти етнічну територію українського народу

Навалаорд Батияна Русь

априкінці XII — на початку XIII ст у сте-пах Монголи склалася сильна протодержава,

, яка за своєю соціальною сутністю була родо-

племінною Велике й могутнє об'єднання мон-гольських союзів племен очолив Темучін, що 1206 рбув обраний Чингіс-ханом (великим ханом) Майжеодразу монгольська верхівка розпочала завойов-ницькі війни проти сусідів, загарбавши країни

Історія У краї ни

Середньої Азії 1223 р у битві на р Калці, недале-ко від пониззя Дніпра, 25-тисячне монгольськевійсько на чолі з Джебе й Субедеєм розгромило дру-жини південноруських князів, що навіть перед лицемгрізної небезпеки не змогли переступити через власніегоїстичні інтереси й спільно вдарити на ворога То бу-ла лише розвідка боєм А через півтора десятиліттяонук Чингіс-хана Батий, якому дід заповів похід наЗахід і „подарував" ще не завойовану монголамиЄвропу, розпочав вторгнення за Волгу

Наприкінці 1237 р величезне військо під прово-дом Батия (від 150 до 200 тис воїнів) вдерлося наруські землі Князі знали, що монголи готуються допоходу, але, поглинені власними чварами, нічого невдіяли, щоб об'єднати сили А під рукою Батия бу-ла не лише неймовірно численна, а й добре вишколенакіннота Нечисленні дружини руських князів, навітьза підтримки погано озброєного й наспіх зібраногоміського ополчення, були не в змозі стримувати на-тиск ворога, що мав перевагу в кілька, а то й у десяткиразів Руські люди доблесно билися з страшним во-рогом, завдаючи йому значних втрат

Спочатку, протягом кінця 1237 — зими й весни1238 рр , монголи завоювали Північно-Східну РусьБули здобуті штурмом, розграбовані й спалені Рязань,Владимир-на-Клязьмі, Ростов, Углич, Твер та іншіміста Майже всі їх мешканці були винищені завой-овниками

Майже рік потому (до весни 1239 р ) монгольськіполчища пробули в південноруських степах, відпочив-ши й підгодувавши коней Далі вони вторглися наПівденну Русь, захопили зненацька Переяслав і спа-лили його Потім ворог здобув Чернігів, оборонуякого очолював князь Мстислав Ілібович „Перемо-жений був Мстислав, і безліч воїнів його побитобуло, і місто взяв (монгольський хан Менгу), і запа-лив вогнем",— з гіркотою зазначив південноруськийкнижник Далі Батий намірився захопити КиївНа вимогу одного з його воєвод — Менгу-ханакияни відмовилися здати місто Менгу не наважив-ся на штурм Минув рік, і головні сили Батия обляглистольний град Руської землі Це сталося восени

1240 р

У Галицько-Волинському літописі збереглися вра-ження очевидця облоги Києва незліченниммонгольським військом За скрипінням возів, ревіннямверблюдів, іржанням коней ворога не було чутилюдських голосів Єдиний раз для штурму руськогоміста Батиєві довелося зосередити всі свої сили Якоповідає Псковський літопис, облога Києва трива-ла 10 тижнів і 4 дні А інший північноруський літопис

Київська Русьу світовій історії

авньоруська держава залишила яскравий сліду світовій історії ІХ-ХІІІ ст її внесок до се-редньовічного політичного, економічного,суспільного й культурного життя був надзви-

чайно вагомим

Вийшовши на історичну сцену з походам Ас-кольда на Константинополь і нажахавши середньо-вічний світ середини IX ст , Київська Русь поступо-во перейшла від воєнних сутичок з сусідніми країнамидо рівноправної участі в політичному житті Європита Близького Сходу Руські володарі уклали мирні йсоюзні угоди з Візантією й Германською імперією,Польщею й Угорщиною, Литвою та ятвягами, скріп-люючи їх часом, що було нормою міжнароднихвідносин середньовіччя, династичними шлюбамиКиївська Русь відіграла вагому роль у міждержавнихвідносинах, її втручання в той чи інший конфлікт бу-вало досить, щоб стримати його

Великий міжнародний авторитет і військова міцьДавньоруської держави поєднувалися з високимрівнем економічного розвитку Високопродуктивни-ми були землеробство і скотарство, ремесла і про-мисли, а енергійні й багаті руські купці були відомімало не в усьому тогочасному світі Руські людистворили багату духовну й матеріальну культуру

Навала орд Батия завдала непоправної шкодиРусі Перестала існувати держава, загинули сотнітисяч людей, у вогні пожеж були знищені міста і се-ла, палаци і храми, книги й ікони Та руський народзумів вистояти й відродити життя Традиції КиївськоїРусі виявилися настільки живучими й міцними, щодійшли до наших днів, здобувши нове життя в ма-теріальній і духовній культурі українців, росіян ібілорусів

Київська Русь

— Лаврентіївський — називає день здобуття мон-голами давньоруської столиці 6 грудня 1240 р

Головний удар Батий завдав з півдня, він припавна Лядські ворота Не зупиняючись ні вдень, нівночі, монгольські тарани бухали в браму і стіни цієїфортеці, аж поки завойовники не змогли вдертися доміста Ярослава „Того ж року,— з сумом свідчитьЛаврентіївський літопис, — здобули Київ татари* ісвяту Софію розграбували, і монастирі всі, й ікони,й хрести, і все узороччя церковне взяли, а людей відмалого до великого всіх убили мечем" Дуже мало ки-ян залишилося серед живих, та вони з часом зуміливідродити своє прекрасне місто

По здобутті Києва орди Батия ринули на західВони заволоділи Галицькою і Волинською землямий у середині 1241 р вторглися до Польщі та Угорщи-ни, спустошивши їх Але для завоювання Європи уБатия сил вже не вистачило надто великих втратзазнало його військо на Русі

1242 р Батий припинив похід на захід і, вогнемі мечем знову пройшовши руськими землями, привівсвої орди у Пониззя Волги Там монголи заснувалисвою державу — Орду (в історичній літературі во-на виступає звичайно під назвою Золотої Орди)Давньоруська держава перестала існувати На Русівстановилося важке й принизливе вороже пануван-ня Мине більше двох століть, аж поки ПівденнаРусь звільниться від ординського панування, щоб по-трапити під владу інших чужинців польських короліві литовських князів

* У давньоруських пам ятклх писемності монголи фігурують піл пізнішим їхнайменням — татар

mш

априкінці X — в першій половині XI ст.адміністративним осередком земель Волині

Підкарпаття був Володимир — місто,

що його заснував і назвав своїм ім'ям князь Володи-мир Святославич. Він передав управління цим краємВсеволодові, який був сином Володимира і РогнідиРогволодівни. Місто Володимир стало осередкомєпископства і самим головним центром розвиткукультури у регіоні.

Після смерті Ярослава Мудрого влада на Во-лині часто переходила з рук в руки. Окрему князівськудинастію на Волині започаткував внук ВолодимираМономаха Ізяслав Мстиславич, який князював уВолодимирі протягом 1136-1142 і 1146-1154 pp. Він,а пізніше його син Мстислав Ізяславич, спиралися насвої волинські володіння, ведучи боротьбу за утверд-ження на київському престолі. Боротьба за зміцненняВолинського князівства була нелегкою, і воно в ок-ремі періоди своєї історії перетворювалось у своєріднуфедерацію менших удільних князівств. Князі, якінерідко намагалися вести самостійну політику, булив Луцьку, Пересопниці, Дорогичині, а в окреміперіоди - також у Бузьку, Червені та інших містах.Після смерті в 1170 р. Мстислава Ізяславича Во-линь була поділена між його синами: Роман ставкнязювати у Володимирі, Володимир у Бересті, Свя-тослав у Червені, Всеволод у Белзі. Лишенаполегливою об'єднавчою політикою Романа Мсти-славича було забезпечено єдність Волинської землі.

Трохи по-іншому склалась доля Прикарпаття.Тут вже в 1084 р. утворилися три князівства, в якихпанували брати Ростиславичі, правнуки Ярослава

Мудрого. Найстарший брат Рюрик Ростиславич во-лодарював у Перемишльському князівстві, кудивходили землі над Сяном і Верхнім Дністром приблиз-но до р. Стрий. Василькові Ростиславичу належалоТеребовельське князівство, що включало Поділля,Буковину, східну частину Українських Карпат. Напівніч від Теребовельського князівства лежало Зве-нигородське. Воно припало третьому братові,Володареві, який після смерті Рюрика став князем іу Перемишлі. 1099 року він, спільно з Василькомтеребовельським, переміг військо угорського короляв битві під Перемишлем і це на деякий час припини-ло напади Угорського королівства на Підкарпаття.

Син Володаря Володимир (якого літопис називаєВолодимирком) об'єднав Перемишльську, Теребо-вельську, Звенигородську землі у складі одногокнязівства. У 1144 р. він зробив своїм столичниммістом Галич над Дністром. Лише у Звенигородсь-кому князівстві деякий час правив його племінник ІванРостиславич (Іван Берладник). У 1145 р. відбулосяповстання містичів Галича, які „ввели у місто" Зве-нигородського князя. Проте внаслідок кровопролитноїборотьби Володимиркові вдалося не тільки витісни-ти Івана Ростиславича з Галича, а й приєднати до своїхволодінь Звенигород.

Найбільшої могутності Галицьке князівство досяг-ло за часу правління Володимиркового сина ЯрославаОсмомисла, батька ^співаної у „Слові о полку Іго-ревім" Ярославни. Його володіння сягали вздовжДністра досить далеко на південь; навіть землі внижній течії Пруту й Дунаю опинились у певній за-лежності від Галича. Зростало значення Дністра уміжнародній торгівлі, що, в свою чергу, сприяло роз-виткові міст князівства.

Галицький князь користувався авторитетом наміжнародній арені, підтримував дипломатичні взаєми-ни не лише з сусідами, а й із Візантією, СвященноюРимською імперією. З щирим подивом говоритьсяпро Ярослава у „Слові о полку Ігоревім":Галицький Осмомисле Ярославе!Високо сидиш ти на своїм золотокованімпрестолі, підпер гори Угорські своїми залізнимиполками...

Об'єднанняВолині і Галичини

" езважаючи на міжусобні війни між окреми-ми князями, Волинська і Галицька земля> здавна підтримували якнайтісніші економічні

та культурні взаємини. Ці взаємини стали передумо-

Галицько - Волинське

КНЯЗІВСТВО

Галииько-Волинське князівство

вою об'єднання Волині й Галичини в одному кня-зівстві. Незабаром після смерті Ярослава Осмомиславолинський князь Роман Мстиславович на запрошен-ня галицьких бояр зайняв Галич, але не зміг тамутвердитися. Лише в 1199 p., після смерті Володи-мира Ярославовича, останнього представника династіїРостиславичів, Романові Мстславичу вдалось до-могтися сполучення під своєю владою Волині йГаличини в одне князівство. Незадовго до смертіРоман утвердився і в Києві. Кияни охоче перейшлина бік Романа і відчинили йому Подільські воротаКиєва.

Утворення об'єднаної Галицько-Волинської дер-жави було подією великої історичної ваги. Недаремнолітописець називав Романа великим князем, „царемна Русі", „самодержцем всея Русі", причому слово„самодержець" вперше в літописі застосовано самещодо нього. Цей титул, перекладений з грецького ти-тулу візантійських імператорів - автократор, засвідчивзміцнення позиції великого князя, підпорядкуванняним непокірних боярських угруповань. Саме у Рома-на Мстиславича шукав притулку імператор ВізантіїОлексій ПІ Ангел після захоплення Константинопо-ля хрестоносцями.

Із захопленням пише автор літопису про те, що ве-ликий князь Роман „одолів усі поганські народи,мудрістю розуму додержуючи заповідей Божих. Вінбо кинувся на поганих як той лев, сердитий же був якта рись, ...переходив землю їх як той орел, а хороб-рий був як тур, бо він ревно наслідував свого предкаМономаха..."

Роман здобув собі авторитет сміливими і успішни-ми походами на половців та литовців. Згодом вінвтрутився в боротьбу між гвельфами (прихильника-ми пап) та гібелінами (прибічниками імператорськоїдинастії Гогенштауфенів), виступивши на боці ФіліппаШвабського Гогенштауфена, який боровся за владув імперії з Оттоном IV Саксонським, союзникомпап. На шляху до Саксонії Роман Мстиславич заги-нув у випадковій сутичці з військом краківськогокнязя Лешка Білого під Завихостом на Віслі (1205 p.).

Данило Галицький

> мертю Романа скористались галицькі боярськіугруповання, які не допустили до влади Рома-нової вдови та його малолітніх синів Данила

і Василька. Як тільки княжичі підросли, вони розпо-чали з боярством тривалу і запеклу боротьбу запрестол Волині, а пізніше і Галичини.

Могутність великих бояр у Галицькій землі пояс-

Периіий галииько-волинський король Данило

нюється не тільки різпоманітністю їхніх прибутків(розвинуте сільське господарство, солеварні про-мисли, торгівля), а й тим, що в ході боротьби заутвердження своєї династії на Прикарпатті Ростисла-вичі мусили залучити на свій бік місцеву боярськуверхівку. Для цього був один шлях - надання їм по-сад і, головне, маєтків, які стали базою зростаннявпливу боярських родів, дали їм потім змогу про-тидіяти спробам зміцнення князівської влади. Нажаль, нерідко найбагатші бояри вважали більшвигідним для себе іноземне покровительство. Вони ви-ходили з того, що правителям-чужинцям важче, ніжсвоїм, домогтися підтримки широких кіл населення,і це спонукатиме їх давати привілеї боярам, як головнійсвоїй опорі.

Втягнення іноземних покровителів-угорців, апізніше і поляків у внутрішні конфлікти боярства зкнязями вело до зміцнення позицій бояр і до небаче-ного в інших князівствах загострення їх боротьбиз князівською владою. Ось що трапилось, скажімо,під час короткого правління в Галичині трьох синів Іго-ря Святославича, внуків по матері ЯрославаОсмомисла. Бояри самі запросили їх, сподіваючись,що князі з Сіверської землі стануть слухняним зна-ряддям у їхніх руках. Коли ж Ігоровичі сталидомагатись реальної влади, розгорілась боротьба нена життя, а на смерть. Ігоровичі влаштували роз-

Історія У краї ни

праву над великими боярами, і „вбито їх було числом500, а решта розбіглися" В 1211 р бояри, запросив-ши на допомогу угорське військо, захопили двохІгоровичів і „повісили задля помсти" Через два ро-ки провідник боярства Володислав Кормильчичнасмілився сісти на князівському престолі — це бувєдиний випадок титулування князем людини з-позадинастії Рюриковичів Ще 1214 р, з допомогою час-тини бояр угорці, які вступили в союз з Краківськимкнязівством, захопили Галич і проголосили „коро-лем королівства Галицького" п'ятирічного угорськогокоролевича Калмана (Коломана), якого одружили здворічною польською княжною Саломеєю Від цієї,по суті військової, окупації визволив галичан новго-родський князь Мстислав Удатний, який разом зДанилом Романовичем (одруженим з його дочкою)успішно відбив наступ угорського і польського військОднак пізніше Мстислав передав князювання неДанилові, а молодшому угорському королевичевіАндрію, одруженому з другою дочкою МстиславаВрешті, після наполегливих зусиль Данилові вдало-ся утвердитися на Волині, звідкіля він повів наступна Галицьку землю 1230 р Данило Романовичвитіснив угорців із Галича, але не зміг втриматися вмісті Це повторилося 1233 р

Оскільки політично безпринципні боярські уг-руповання йшли на угоди з угорськими феодалами,які прагнули до захоплення Галичини й Волині, бо-ротьба Данила і Василька Романовичів проти бояр,за об'єднання галицько-волинських земель набира-ла характеру визвольної війни за державнунезалежність Романовичі спирались на широкі ко-ла населення і на ту частину бояр, що розраховувалана покровительство князів, їх підтримали містичі -міські купці і ремісники, в тому числі іноземні посе-ленці у деяких найбільших містах (вірмени, німці таінші) Вони були прихильниками не боярськогосвавілля, а міцної князівської влади (лише пізніше, ко-ли держава ослабла, міські колонії католиків сталиорієнтуватися на своїх одновірців - іноземних агре-сорів) Для перемоги Романовичів мала істотнезначення і позиція селян-общинників, які входилидо княжого пішого війська Зміцнення боярства невіщувало смердам нічого доброго, а ілюзії про „доб-рого князя" уже в той час були поширені в народіСоюз князівської влади, боярства, що їй служило, іміської верхівки був спрямований на встановлення та-кого варіанту державного ладу, який значно більшевідповідав потребам економічного і культурного роз-витку, ніж боярська олігархія

Князь намагався створити центральний апарат

управління з вірних собі бояр У ньому найпомітнішоюфігурою, своєрідним заступником князя у військових,адміністративних і судових справах став двірськийВдосконалюючи державний апарат, прямуючи доспеціалізації його ланок, князі спирались і на досвідінших країн

В результаті тривалої боротьби Данилові Галиць-кому вдалось подолати угруповання галицьких іперемишльських бояр, які орієнтувались на підтрим-ку Угорського королівства У1237-1238 рр Данилоостаточно укріпився в Галичі Волинь він залишив мо-лодшому братові Василькові, який у всіх важливихсправах діяв спільно з Данилом 1238 р Данило роз-громив тевтонських рицарів Добжинського ордену,що захопили місто Дорогичин, і взяв у полон мапстраордену Бруна За словами літопису, Данило напере-додні проголосив „Не личить держати нашубатьківщину крижевникам (хрестоносцям)" Неза-довго до зруйнування Києва Батиєм Данилоукріпився в Києві і посадив там тисяцького Дмитра,досвідченого і хороброго воєводу, якому і довелось ке-рувати обороною міста

Галицько-Волинське князівство

Галииько-Волинське князівство

Столицею свого князівства Данило Романович об-рав нову резиденцію Холм, де побудував оборонніспоруди, церкви, заклав гарний парк Літописецьпоказує планомірний, цілеспрямований характермістобудівельної діяльності Данила і його брата Ва-силька Романовича 3 їх наказу були спорудженіміста-замки Данилів, Крем'янець, Угровеськ та іншіДо міст Данило запрошував „сідлярів, і лучників,і тульників, і ковалів заліза, й міді, і срібла, і життянаповнювало двори навколо замку, поля і села" Ціслова у літописі наводяться при описі заснуванняХолма, але вони стосуються й інших новозбудова-них міст

Фортифікаційна і будівельна діяльність Рома-новичів була дуже своєчасною Подолавши впертийопір на лінії укріплень вздовж Верхнього Тетерева,Горині й Случі, Батий на початку 1241 р рушив на Во-линь Як вказує літописець, хан, побачивши, що незможе взяти Крем'янець і Данилів, відступив Оче-видно, героїчна оборона цих укріплених фортецьспричинилась до того, що орда вирішила не затриму-вати свого походу до головного міста Волині -Володимира Боротьба за володимирський дитинецьбула кривавою Дружинники і озброєні містичі боро-лись до кінця, до останнього воїна Бастіонами опорустали муровані церкви, які після відходу орди зали-шились заповнені трупами Так само самовіддано,як свідчать дані археологи, захищалися інші міста тафеодальні замки Данило, який в той час повертав-ся з Угорщини, зупинився в Синевідському монастирі(в сучасному Сколівському районі), тут він дізнав-ся про навалу і був змушений повернутись доУгорщини, „бо мало з ним було дружини" Ймовірно,шлях орди проходив з Прикарпаття на Верецький ічерез Буковину на Роднянський перевали Коли вУгорщині стало відомо про наближення орд Батия, бувпосланий палатин Григорій з дорученням перекритикарпатські „ворота" Але він здав їх без опору Не за-тримуючись в Карпатах, орди Батия рушили вУгорщину, де об'єднались з іншою частиною орди, якаповерталась з Польщі і Чехи Зруйнування міст ісіл, величезні людські втрати — все це завдало не-виправного удару економіці і культурі краю

Все ж Галицько-Волинська земля потерпілапорівняно менше, ніж східні князівства Це дозволи-ло відразу ж після відходу орди приступити не тількидо відбудови зруйнованих міст, а й до спорудженнянових Зокрема було зведено могутні укріпленняХолма, збудовано Львів, який названо за ім'ям Да-нилового старшого сина Лева Одночасно і далідоводилось воювати з непокірними боярами, які

робили ставку на Ростислава Михайловича Чернігів-ського та його союзників

В 1245 р військо Данила Галицького здобулоблискучу перемогу в битві з військом угорського ко-роля та його союзниками коло м Ярослава на СяніЯрославська битва, в якій Данило підтвердив славухороброго воїна і здібного полководця, надовго зупи-нила агресію угорських феодалів на північ від КарпатБлизько 1250 р між Данилом і угорським королемБелою налагодились дружні стосунки, які булизакріплені шлюбом сина Данила Льва з дочкоюБели Констанцією

Але спроба організувати достатньо сильний со-юз проти ординців не вдалася Не маючи змогивиставити достатньо надійний опір переважаючимсилам Золотої Орди, Данило був змушений поїхатина переговори до хана Батия в його столицю Сарай(поблизу гирла Волги) Хан прийняв Данила з по-честями, але сучасники розуміли, що ця поїздкаозначала визнання залежності від орди „О, гіршабудь-якого зла честь татарська'" — написав з цьо-го приводу літописець Подальша діяльність Данилазасвідчує, що він тільки в крайніх обставинах йшовна підпорядкування орді, щоб тим самим отримати пе-редишку і зібрати сили для вирішальної боротьбиСаме з цією метою було споруджено низку укріпле-них міст, які мали, за словами літопису, бути опорою„проти безбожних татар" Поступово, спершу дужеобережно, Данило знову починає шукати союзниківдля боротьби з ординцями В 1254-1255 рр військаДанила, його брата Василька і сина Лева здобулиміста, що піддалися татарам (Болохівські міста врайоні Случі і Тетерева), а коли загони хана Курем-си перейшли в контрнаступ, вони були відтіснені в своїкочовища Однак після приходу 1258 р величезно-го війська Бурундая Данило і Василько були змушенірозібрати укріплення найбільших фортець на доказтого, що вони „мирники" орди Лише столичнийХолм не скорився і зберіг свої фортифікації

Данило проводив активну зовнішню політикуПісля смерті останнього австрійського герцога з ди-настії Бабенбергів син Данила Роман одружився зГертрудою Бабенберг і з допомогою угорського ко-роля спробував оволодіти герцогським престоломАвстрії Ця спроба була невдалою (в результаті три-валої боротьби з 1282 р тут укріпилась династіяГабсбургів)

Міжнародному авторитетові Данила сприяловінчання його в 1253 році отриманою від папи Іно-кентія IV королівською короною Місцем коронаціївін обрав Дорогичин на Підляшші, щоб підкресли -

ти свої права, на це місто, де свого часу розгромив тев

тонських лицарів Західноєвропейські хронікиназивали Галицько-Волинське князівство ко-ролівством ще задовго до дорогичинської коронації,тому, надсилаючи в подарунок Данилові корону, па-па рахувався з реальними фактами Взаєминихолмського двора з Римом мали політичний характер

Галицько - В олинськекнязівство в кінці ХІН-на початку XIV ст.

ісля смерті Данила Галицького (1264 р ) йогосин Шварно Данилович на короткий часоб'єднав Галицьке князівство з Литвою Лев

Данилович (помер 1301 р ), який успадкував Львіві Перемишль, а після смерті Шварна — Холм і Га-лич значно розширив свої володіння, приєднавшидо них Люблінську землю і частину Закарпаття зм Мукачевим У Володимирі правив у цей час Во-лодимир Василькович (1270-1288), у ЛуцькуМстислав Данилович (з 1289 р також у Володи-мирі)

На початку XIV ст Волинське і Галицькекнязівства знову об'єднались в руках одного князя -Юрія І Львовича, внука Данила Галицького

Скориставшись з внутрішніх заколотів в ЗолотійОрді, Галицько-Волинське князівство змогло на дея-кий час знову пересунути південні межі своїх володіньаж до нижньої течи Дністра й Південного Буга По-казником могутності Юрія І було те, що він, як іДанило, прийняв королівський титул, іменуючи се-бе королем Русі (тобтЈ Галицької землі) і княземВолодимирн(Волині) Йому вдалося ДОМОГТИСЯ ВІДконстантинопольського патріарха встановлення окре-мої Галицької митрополії, до якої входило кількаєпархій — володимирська, луцька, перемишльська,турівсько-пінська (перед тим вся Русь входила доскладу однієї митрополії — київської) УтворенняГалицької митрополії сприяло розвиткові традиційноїкультури і допомагало захищати політичну неза-лежність об'єднаного князівства До речі, першийгалицький митрополит Петро пізніше став першиммосковським митрополитом

У 1308-1323 рр в Галицько-Волинськомукнязівстві правили сини Юрія — Лев II і АндрійЗ їх іменами пов'язана важлива сторінка історії За-карпаття В 1315 р тут почалося повстання місцевихфеодалів проти короля Угорщини Карла-Роберта,основоположника нової династії — Анжуйської Рядісториків припускають, що в повстанні взяли участь

і селяни Закарпаття На чолі повстанців стали над-жупан Землинського і Ужанського комітетів Петро,син Петра Петуні, а також палатин Копас Близько1315 р Петро їздив до Галицької землі, щоб запро-сити на угорський престол одного з Галицько-Волинських князів — Андрія або Лева ЮрійовичаПовстання охопило значну частину Закарпаття, але,не отримавши достатньої підтримки, потерпіло пораз-ку В 1320 р на заклик наджупана Петра повстаннярозгорілось знову, але бл 1322 р було придушенеМабуть, саме тоді Галицько-Волинське князівствовтратило Мукачеве і прилеглу округу

На міжнародній арені Галицько-Волинськекнязівство за Андрія і Лева Юрійовичів орієнтува-лось на союз з Тевтонським орденом Це було кориснояк для забезпечення торгівлі з Балтикою, так і узв'язку з тим, що все більш відчутним був натиск Лит-ви на північні окраїни князівства Збереглась грамотаАндрія і Лева 1316 року про підтвердження союзу зОрденом, якому галицько-волинські князі обіцялизахист від Золотої Орди Отже, хоч галицько-волинське князівство мусило визнавати формальнузалежність від Золотої Орди, фактично воно вело са-мостійну зовнішню політику Польський корольВладислав Локетко називав своїх східних сусідівкнязів Андрія і Лева „непоборним щитом проти жор-стокого племені татар" Виснажлива боротьба іззовнішніми воргами, гострі внутрішні конфліктикнязів з боярами і війни князів між собою ослаблю-вали сили Галицько-Волинського князівства, і цимскористувалися сусідні держави Після смерті ос-таннього Галицько-Волинського князя Юрія IIпольський король Казимир III напав на Львів, погра-бував княжий палац на Високому Замку (звідкививіз „дві корони величезної вартості, оздоблені до-рогими каміннями і перлами, а також мантію і трон"),але скоро був змушений відступити Правителем Га-лицької землі став боярин Дмитро Детько, натомістьна Волині укріпився князь литовського походженняЛюбарт (Дмитро) Гедимінович, який прийняв мовуі звичаї місцевого населення

В боротьбі за галицькі землі, яка йшла із зміннимуспіхом, симпатії більшості галичан були на боці Лю-барта Все ж сили були надто нерівними В 1349 рПольща знову захопила Галицько-Холмське та Пе-ремишльське князівства, а король польський Казимирпроголосив себе „правителем Королівства Русі",тобто Галичини Великий князь литовський Аіьпрдас(Ольгерд Гедимінович) у 60-х рр XIV ст підпоряд-кував собі інші українські землі — Поділля,Київщину, Переяславщину Галицьке князівство з

Галииько-Волинське князівство

1370 р опинилось під владою Угорського королівства,причому в 1372-1378і 1385-1387 рр тут правив яквасал угорського короля онімечений князь із СілезіїВолодислав Опольський Він прагнув незалежностівід Угорщини і навіть почав карбувати у Львовімонету з гербом Галичини і власним ім'ям Однак1387 року Галицька земля і західна частина давньоїВолині (Холмщина) були надовго захопленіПольським королівством Належні раніше до Га-лицько-Волинського князівства землі між Дністромі Прутом, в тому числі територія сучасної Буковини,опинились у складі Молдавського князівства, якесформ> валось саме в цей час Поряд з румунськоюбільшістю, значну частину населення цього князівствастановили українці, а деякі волості були цілком ук-раїнськими В устрої і правовій системі Молдавськогокнязівства було чимало рис, які сформувались у Га-лицько-Волинському князівстві навіть грамотигосподарів (князів) Молдавії протягом тривалогочасу укладались українською мовою

У культурному житті Галицько-Волинської землі,як і всюди у той час, велику роль відігравали церковніустанови — монастирі, єпископп, парафії Про існу-вання шкіл на Волині можна зробити висновок зжитія іконописцю Петра, згодом митрополита, воли-нянина родом Ного, коли досяг семи років „віддалибатьки книг учитись" Освічені люди, знавці інозем-них мов працювали в князівських і єпископських

ГвЛІіЦЬКО-волинський король Юрій II

канцеляріях Вони готували тексти грамот, вели ди-пломатичне листування Збереглись, зокремалатиномовні грамоти галицько-волинських князів іскріплений печаткою лист ради м Володимира радім Штральзунда (Німеччина) з вимогою повернутиволодимирським купцям сукно з розбитого корабляУ Галицькій області створена найдавніша східно-слов'янська редакція тексту Нового Заповіту, якапомітно відрізняється від першої редакції, запозиче-ної від південних слов'ян Ряд давніх пам'яток(Христинопольський апостол XII ст , Бучацькеєвангеліє ХІІ-ХПІ ст та ініш) збереглись у монастиріпівденноволинського села Городище (поблизу сучас-ного Червонограда), що був в XIII-XIV ст великимкультурним центром В Холмі за Льва Даниловичапереписано два Євангелія, в яких типово народні ук-раїнські мовні риси чітко проступають крізьцерковнослов'янську основу тексту літургійних книг

Велика книгописна майстерня була при дворі кня-зя Володимира Васильковича Він „був книжник іфілософ, якого не було у всій землі, 1 опісля нього небуде" Як розповідає літопис, князь зробив щедрі по-жертви церквам у своїх містах (Володимир, Бересття,Більськ, Кам'янець, Любомль) і єпископським ка-федрам інших князівств — Луцькій, Перемишль-ській, Чернігівській Серед дарів літописець описує36 книг Шкіряна оправа найдорожчих книг оздоб-лювалась золототканими тканинами (оловір),металевими накладками із зображенням в техніці пе-регородчатої емалі (фініптом) Всі ці розкішні оправивиготовлялись місцевими ремісниками Деякі книгиприкрашались чудовими мініатюрами

Літописання в Галицькій землі з'явилось рано„Повість про осліплення Василька", яка ввійшла в„Повість временних літ", — винятково таланови-тий твір Простота і безпосередність викладу вмілопоєднується з реалістичними штрихами

Першу (життєпис Данила Галицького) написановисокоосвіченим книжником у Холмі, в основному зметою звеличення політики Данила — спадкоємцяі продовжувача справи давніх володарів Києва Він— „князь добрий, хоробрий і мудрий", його славуможна зрівняти лише зі славою Святослава Ігореви-ча та святого Володимира Великого На повний голосзвучить у літописі патріотичний заклик „Краще насвоїй землі кістками лягти, ніж на чужій славнимбути"

Волинська частина літопису починається1261 роком В основі вона писалася при дворі воло-димирського князя Володимира Васильковича востанні роки його життя Можливе місце перебу-

Історія України

вання літописця — містечко Любомль, де любив бу-вати володимирський князь. З приводу смерті князяв текст включено написану іншою особою похвалу Во-лодимирові, значна частина якої — переробка „Словао законі і благодаті" митрополита київського Іларіона.Якщо холмський літописець писав з точки зору вірнихкнязю бояр, то волинський більше враховує опорукнязівської влади і на „простих людей" — „містичів",селян. Описуючи подвиг одного з воїнів, автор літо-пису підкреслює, що то був „не боярин, ані знатногороду, а простий муж". Відзначено, що Володимир Ва-силькович „світився правдолюбством" також і „щодопростих людей", те саме пов- торено і про Мстисла-ва Даниловича. У мові волинського літописцяпорівняно багато елементів, які ставали характерни-ми для тодішньої української народно-розмовноїмови.

У літописі згадані і частково переказані окремі„слави" — величальні пісні, з якими мають спільністьобрядово-величальні колядки, що становлять один знайдавніших пластів української народно-поетичноїтворчості. Напевне подібні пісні співав славетнийперемишльський співець Митуса, покараний за не-покору князю.

Яскравий вияв високого рівня культури —архітектура краю. Будували переважно з дерева,кам'яними спершу були лише храми, рідше князівськіпалати. Збережений (в реконструкції) володимирсь-кий Успенський собор, будівництво якого булозавершене 1160 p., повторює план Успенського собо-ру Києво-Печерської лаври. У містах Галичини —Перемишлі, Звенигороді, Василеві, Галичі започат-ковано білокам'яне будівництво церков. У одномулише Галичі відомо розташування не менше 30 муро-ваних монументальних споруд, однак лише частинаїх вивчена археологами. Спорудження найбільшогов Галичині храму — Успенського собору пов'язуютьіз створенням тут єпископії в 1157 р. Це — яскравийзразок галицької архітектури. Про чудові храмиДанила Галицького в Холмі ми знаємо з літопис-ної розповіді. Особливою красою відзначаласьцерква Івана. Різьба на них настільки вразила літо-писця, що він повідомив ім'я скульптора — „хитреця"Авдія. На головних дверях „був зроблений Спас, ана північних святий Іван, так що всі, хто дивився, ди-вувалися..." За князя Василька і його синаВолодимира Васильковича працював видатний

спеціаліст в галузі містобудування „муж хитр" Олек-са, який спорудив низку дерев'яних міськихфортифікацій. Яскравим виявом майстерностігалицьких будівничих була п'ятиповерхова дерев'янанаскельна фортеця IX-XIV ст.Тустань поблизусела Уріч у Карпатах.

Місцевий іконопис розвивався в Галицько-Во-линській землі під впливом київського. З робітхудожників високого професійного рівня зберегласьікона богоматері-Одигітрії кінця XIII-XIV ст. зПокровської церкви м. Луцька (нині у Київськомудержавному музеї українського мистецтва). Галиць-ке образотворче мистецтво гідно представляє відомаікона святого Юрія-змієборця на чорному коні(зберігається у Львівському державному музеї ук-раїнського мистецтва). Ряд українських іконзалишаються в руслі художніх традицій Галицько-Во-линської землі. їм, попри індивідуальні манериокремих майстрів, властиві лаконізм і цілісність ком-позиції, стриманість колориту і одночасно вміннякористуватись контрастами барв, емоційна наси-ченість образу-символа. Ці особливості, органічнозливаючись в ході подальшого розвитку з новимирисами, стали в майбутньому одним з компонентівнаціональної своєрідності українського образотвор-чого мистецтва. Також у багатьох творах народногодекоративного мистецтва Західної України (кили-ми, вишивки, писанки) справедливо вбачаютьвикористання і дальший розвиток мотивів, які існу-вали ще в середньовіччі.

У культурі галицько-волинської доби ще ви-разніше, ніж раніше, спостерігається оригінальнепоєднання слов'янської спадщини і нових рис, зумов-лених зв'язками з Візантією, Західною і Цент-ральною Європою, країнами Сходу. Князівству на-лежить почесне місце в формуванні українськоїкультури, в зміцненні її зв'язків з культурами ін-ших народів. Протягом століть у важкі часи пануван-ня іноземних держав українські діячі літератури,мистецтва, освіти звертались до спадщини минулихепох, в тому числі і до доби Галицько-Волинськогокнязівства. Спогад про його колишню велич під-тримував дух визвольної боротьби українців.Державницькі традиції доби Київської Русі і Га-лицько-Волинського князівства мали велике значеннядля збереження і зміцнення історичної самосвідо-мості українського народу.

тш

оба, що тривала від 40-х pp. XIV ст. до40-х pp. XVII ст. — це триста років, опови-

«тих серпанком забуття, сповнених таємницьта парадоксів — і не лише для аматорів, а й

для фахівців, серед яких не вщухають дискусії з найп-ринциповіших, проблем цього відтинку українськоїісторії. Він ніби випав з суспільної пам'яті: у свідо-мості наших сучасників між Батиєвою навалою таХмельниччиною, як правило, зяє промовиста по-рожнеча, хоча подіям, що відбувались у цей період,не бракувало ні драматизму, ні історичної величі.Саме тоді, за слушним спостереженням Михайла Гру-шевського „пройшли персони важні, глибокі, яківідмінили тутешні обставини глибоко й сильно впорівнянні з ранішим, досить добре нам звісним,життям київських часів". І справді, маючи цілісне йповне уявлення про давньоруську добу, ми, на жаль,деколи, ледь орієнтуємось у подіях пізнішого, ближ-чого до нас, часу — особливо в подіях загадковогоXIV ст., що іноді практично не піддаються рекон-струкції.

Причини цього слід шукати в реаліях постмон-гольської епохи — руйнації традиційних підвалинжиття, припиненні літописання, порушенні політико-династичних зв'язків із тими східнослов'янськимирегіонами, де ця традиція збереглася. Саме тому в на-явних джерелах немає докладної інформації прожиття українських земель* — більше того, навіть пев-них відомостей про їх приєднання до Литви.

Входженнядо складу

Литовської держави

очаток добі литовської політичної зверхностінад Південною Руссю був покладений

1340 p., коли син Гедиміна Любарт закнязю-

вав на Волині й у Галичині. Остання після 40-річноїзапеклої воєнно-політичної боротьби відійшла доПольщі. Таким чином, Волинь стала першим реаль-ним надбанням Литви на українських землях. Потімупродовж одного-двох десятиліть під контроль Вільнаперейшли також Київщина, Сіверщина та Поділля,внаслідок чого майже вдвічі зросла державна тери-торія Литовського князівства. Таке стрімке при-єднання величезних земельних обширів було, безпе-речно, явищем парадоксальним — як, власне, й самітемпи розвитку цієї держави.

У „Повісті временних літ" литовські племена зга-дуються як північні народи, які є данниками Русі.Збереглися й поодинокі відомості про воєнні випра-ви руських князів проти литовців. У ті часи місцевіплемена ще не мали якоїсь політичної організації.Разючі зміни відбулись у XIII ст., коли у Поніманнісклалося нове державне утворення —Литовськекнязівство, першим правителем якого став Міндовг,названий у Галицько-Волинському літописі „самодо-держцем у всій землі Литовській".

Консолідацію місцевих племен прискорив по-тужний тиск іззовні, з боку німецьких рицарів, котріпроголошували своєю метою християнізацію язич-ників-литовців. Воднораз піднесення Литви булозумовлене занепадом давньоруських земель, що йо-го спричинило монголо-татарське нашестя. ЗБатиєвою навалою назавжди канули у минуле часи,коли, за висловом автора „Слова про загибель Русь-кої землі" (ХІЦ, ст.), «Литва з болота на світ непоказувалася". Йому вторить літописець XVII ст.,зазначаючи, що саме тоді „Литва почала ярмо русь-ке з себе скидати і з лісів виходити". Це ж, власне,стверджують і так звані білорусько-литовські (чизахідноруські) літописи XVI ст. Згідно з їх версієюпросування литовців на Русь почалося тоді, коли„повстав цар Батий і пішов на Руську землю, і всюземлю Руську звоював, і князів руських багатьохпостинав, а інших у полон повів, і столицю всієї Русь-кої землі город Київ спалив". Дізнавшсь, що „Руськаземля опустіла й князі руські розігнані", литовці ви-рушили на Русь і „в чотирьох милях від ріки Німаннагорі... вчинили (заснували) город і назвали йогоНовгородок. І вчинив собі князь великий у ньому сто-

Українські земліу складі Литвита Польщі

тш

* Потрібно мати на увазі, що використання термінів "Україна ,"український" у контексті XIV-XVII ст є суто умовним Загальновідомо,що тогочасне населення нинішніх українських земель усвідомлювало себе як"руське" Тож цілком правомірним та коректним для означення цихтериторій є терміни "Південна Русь" і "Південно-Західна Русь", хоч і вонине вповні конвенційні

/сторін України

лець, і назвався князем великим новгородським

У цьому літописному переказі відбився, хоч і в ле-гендарній формі, цілком реальний історичний фактвід самого початку Литовська держава не була етнічнооднорідною — вже за часів Міндовга вона включа-ла в себе так звану Чорну Русь, найзначніше містоякої, Новгород-Литовський (сучасний Новогрудок),певний час навіть правило за столицю Литовськомукнязівству В другій половині XIII — на початкуXV ст ця держава зростала за рахунок східно-слов'янських земель, котрі істотно переважали самуЛитву як за площею, так і за рівнем соціально-еко-номічного та політичного розвитку Наслідком цьо-го стало „зрущення" литовської правлячої династіїй усього устрою молодої держави, яка ввійшла вісторію як Велике князівство Литовське, Руське таЖомоітське

Більшість українських земель було приєднано доЛитви за часів співправління князів Ольгерда й Кей-стута Щоправда, існує літописний переказ XVI стпро виправу на Русь їх батька і попередника Ге-

ЧОЇНІ «оті

Польско-литовська експансія

диміна (князював у Литві протягом 1316—1341 рр ),під час якої він нібито завоював Волинську таКиївську землі Ця оповідь тривалий час не викли-кала сумнівів у істориків Нині ж цілком очевидно, щовона не відбиває реальних обставин переходу Во-лині та Київщини під владу Литви Щодо першої, тоГі включення до сфери політичних впливів Вільна бу-ло забезпечено родинними зв'язками ЛюбартаГедиміновича, а не воєнною активністю Литви Ле-гендарною є й київська частина літописногооповідання жодне з джерел XIV—XV ст не міститьвідомостей про контроль Гедиміна над Києвом, якийу той час, попри руйнацію та політичний занепад, вва-жався „головним містом усієї Русі" (1380 р , посланняпатріарха Нила), „матір'ю і главою усім градам русь-ким" (1419 р , „Ходіння" до Царгорода дияконаТроїце-Сергієвого монастиря Зосими), „главою усіхруських земель" (1427 р , лист великого князя ли-товського Вітовта), „славним великим градом, матір'юградам" (1483 р , Волинський короткий літопис)

Реальною у цьому переказі є лише більшість пер-соналій, що й не дивно, бо майже всі вони запозиченіневідомим нам автором із Галицько-Волинськоголітопису (XIII ст )

Втім, у пам'ятках білорусько-литовського літопи-сання містяться і більш вартісні історичні відомостіщодо приєднання до Литви південноруських земельЦе стосується літописів короткої редакції, складениху середині XV ст Серед інших переказів вони містятьтак звану „Повість про Поділля", де йдеться просправжні події — битву на Синій Воді (нині річка Си-нюха, ліва притока Південного Бугу) та утвердженняна Подільській землі синів литовського князя Михай-ла-Коріата Гедиміновича У пізньому, XVII ст ,Густинському літописі з Синьоводською битвою хро-нологічно ув'язується й підкорення литовцямиКиївщини Під 1362 р тут зазначено „УцейрікОль-герд переміг трьох царків татарських із ордами їхі відтоді з Поділля вигнав владу татарську Цей Оль-герд й інші руські держави під владу свою прийняв,і Київ під Феодором-князем узяв, і посадив у ньо-му Володимира, сина свого" Синхронні писемніджерела дають підстави віднести утвердження Оль-герда у цьому регіоні до 1357-1358 рр Тоді жпочалося просування литовців на сіверські землі,котрі у 13 70- 1380-х рр перетворилися на конгломе-рат удільних князівств на чолі з Гедиміновичами

Вважається, що успіху литовської експансії знач-но сприяли феодальні усобиці в Орді, відомі як„велика зам'ятая" 1360-1370-х рр , початок якимпоклала загибель хана Бірдібека (1359) Протягом

передбачав збереження данницької залежності оку-пованих Литвою територій від татар Про наявністьтакої залежності з певністю свідчить ярлик хана Тох-тамиша 1393 р , де він вимагає від литовсько-польського володаря „З підвладних нам волостейзібравши виходи (данину), віддай послам, що їдуть,для передачі до нашого скарбу"

Ця залежність тривала до кінця 90-х рр XIV ст,коли той самий Тохтамиш своїм ярликом відступив ук-раїнські землі великому князю литовському Однакі після цього правлячі кола Литви змушені були відку-плятися від татар регулярними „упоминками" Навітьчерез 100 років, на межі XV—XVI ст, великийкнязь литовський Олександр, намагаючись покра-щити взаємини із Кримським ханством, погоджувавсяна фактичне відновлення щорічного „виходу", обіцяю-чи Менглі-Гірею „зі своїх людей I з князівських, І зпанських, і з боярських у землі Київській, і Во-линській, і Подільській з кожної голови по тригроші давати щороку" Це є яскравим свідченнямтого, якою тривкою була в тогочасній свідомостіпам'ять про залежність окресленого регіону відтатарських ханів

Саме визнання цієї залежності дало можли-вість Ольгерду дуже швидко досягти вражаючогоуспіху — підпорядкувати собі Київщину, Сівер-щину та Поділля Цей успіх є тим показовішим,що на напрямках його зовнішьополітичної актив-ності реальні здобутки були менш ніж скромнимитільки смоленські князі знову визнали зверхністьЛитви Боротьба ж за політичні впливи в Новго-роді, Пскові та Твері була програна

Тож не випадково один із руських літописців,відзначивши, що Ольгерд „багато земель і країнзвоював, і гради, і княжіння узяв собі і збільшилоськняжіння його більше всіх", вбачав розгадку цьогоісторичного феномена у тому, що володар Литви „нестільки силою, скільки мудрістю воював"

Кревськаунія

опри збереження ординської зверхності надпівденноруськими землями, їх приєднаннядо Великого князівства Литовського було

важливим успіхом Ольгерда у боротьбі за загально-руський політичний пріоритет, на який у цей періодпретендувало й Московське князівство Однак Оль-герду не вдалося істотно послабити впливи МосквиБільше того, наприкінці 70-х рр XIV ст намітило-ся її зближення з окремими литовськими князями

Українські землі у складі Литви та Польщі

1359—1361 рр у Сараї, столиці Золотої Орди,змінилося сім ханів, а 1362 р внаслідок дій бекляри-бека Мамая монгольська держава розкололася надві ворогуючі частини, кордоном між якими сталаВолга Наступні два десятиріччя — аж до приходудо влади Тохтамиша (1380) — були сповнені напру-женої боротьби між сарайськими правителями ймаріонетковими ханами Волзького ПравобережжяОднак не варто перебільшувати масштабів ослаб-лення Орди Мамай, фактичний правитель їїправобережної частини, протягом 60—70-х ррXIV ст зумів утримати під своїм контролем землі назахід від Волги, придушивши сепаратистські висту-пи місцевих феодалів Тож, очевидно, й взаємини міжправобережною Ордою та Литвою будувались у цейперіод не на засадах воєнного протиборства, а напринципово іншій, договірній, основі, що дало змо-гу литовським володарям, попри постійні, чи нещорічні напади німецьких рицарів, поширитисвій політичний контроль на всю Південно-ЗахіднуРусь

Необхідно зазначити, що дані джерел про воєнно-політичну взаємодію татар і литовців сягають40—50-х рр XIV ст — періоду напруженої бо-ротьби Литви та Польщі за галицько-волинськуспадщину Однак у той час ішлося лише про спільніакції литовських князів і окремих татарських угрупо-вань (можливо, тільки подільських татар) Що ждо спроби налагодження політичних контактів ізправлячими колами Золотої Орди, здійсненої Оль-гердом 1349 р , то вона не тільки не мала позитивнихнаслідків, а й закінчилась ув'язненням литовськихпослів Однак ця спроба не стала останньою, і самеза Ольгердового князювання було досягнуто політич-ного компромісу між Литвою й Ордою Певнесвідчення цього маємо у словах великого князя ли-товського та польського короля Сигізмунда І, котрийна початку XVI ст , нагадуючи кримському хануМенглі-Гірею про традиційну литовсько-татарську„приязнь", посилався на історичну традицію часівОльгерда й Вітовта В літературі висловлено гіпоте-зу про можливість укладення якоїсь компромісноїугоди у середині 60-х рр XIV ст Не заперечуючицієї точки зору, треба, однак, зауважити, що немаєпідстав розцінювати попередню зовнішньополітичнудіяльність литовських князів як антиординську, ігно-руючи ті протиріччя, котрі існували в Орді

Очевидно, просування литовців на землі Півден-но-Західної Русі у 50-х рр XIV ст було узгодженез Сараєм, і, таким чином, їх інкорпорацію здійсненона договірних засадах — у формі кондомініуму, що

Українські земліза князювання

Вітовта (1392—1430)

і ростання могутності Вітовта було тісно пов'яза-

|не з тими змінами, які відбувалися протягом'''останнього десятиліття XIV ст у внутрішньо-

му устрої підвладної йому держави В цей періоднайвизначніші з-поміж литовських князів, які малиуділи в Південній Русі, були позбавлені Вітовтомсвоїх володінь, де вони досі почувалися як самостійніправителі їхня залежність від великого князя ли-товського обмежувалася сплатою щорічної данини та„послушством"

Саме в цьому „послушстві" 1393 р відмовивВітовту (як раніше його батькові Кейстуту) новгород-сіверський князь Дмитро-Корибут Ольгердович, щой призвело до воєнної конфронтації Зазнавши пораз-ки від Вітовтових військ під Докудовим,Дмитро-Корибут марно шукав порятунку^на Сівер-щині й врешті-решт мусив капітулювати Його землібули конфісковані та передані князю Федору Любар-товичу, у якого відібрали Волинь

Того ж року втратив Поділля Федір Коріато-вич, котрий, за літописним переказом, володів нимпісля смерті своїх трьох братів Зпдно з тим же пе-реказом, за його князювання „Подільська земля нехотіла слухняною бути (владі) князя великого Вітов-та і Литовської землі, як і до того слухняною не булаІ князь великий пішов з усіма силами литовськими доПоділля і в усіх містах засів" Федір Коріатовичзнайшов притулок в Угорщині

Дійшла черга й до Київської землі, яку Вітовт по-обіцяв передати Скиргайлу як компенсацію завтрачене ним Троцьке князівство Усунення з уділуВолодимира Ольгердовича сталося 1394 р Київськийстіл зайняв Скиргайло Ольгердович, але ненадовгоЗа літописним оповіданням, цей „чудовий і добрийкнязь" був невдовзі отруєний намісником митропо-лита Фомою 3 його загибеллю у Києві утвердивсякнязь Іван Гольшанський, котрий передав свою вла-ду у спадок синам

Хоча в результаті цих подій удільний устрійпівденноруських земель так і не був ліквідований,місцеві можновладці зазнали нищівного удару, а по-зиції Вітовта значно зміцніли

Катастрофа спіткала його несподівано — у серпні1399 р , коли в битві на Ворсклі полягли кращі силиЛитви та Русі Масштаби цієї трагедії мимоволі вик-ликають у пам'яті битву на Калці, в якій загинулитисячі руських воїнів (1223) Ця аналопя не є цілком

Історія У краї ни

Причиною цього стали події, що розгорнулися уЛитві після смерті Ольгерда (1377), коли велико-князівський віленський стіл успадкував, всуперечпринципам родового старшинства, його молодшийсин Ягайло (від другого шлюбу з тверською княж-ною Уляною) Це викликало обурення старшихОльгердовичів Деякі з них навіть відмовилися виз-навати Ягайла своїм сюзереном і перейшли на службудо короля Людовика Угорського та московськогокнязя Дмитра Івановича (відомого як Донський)Не було миру й у взаєминах між Ягайлом та Кейсту-том Режим їхнього співправління, успадкований відпопередніх часів, тривав лише кілька років Нев-довзі між ними спалахнула відкрита боротьба, щозакінчилася загибеллю Кейстута, таємно задушено-го за наказом племінника (1382) Месником за батькавиступив князь Вітовт Кейстутович, котрий вдавсядо допомоги Ордена

У цій ситуації Ягайло змушений був шукати со-юзників як у середині держави, так і поза її межамиЩоб зміцнити своє становище, він, додержуючисьтрадиції співправління, наблизив до себе брата Скир-гайла, котрий, отримавши Троцьке княжіння, зайнявпри ньому те ж місце, що мав при Ольгерді КейстутНезабаром сприятливо склалися й зовнішньополітичніобставини малопольські політики висунули ідею од-руження Ягайла з королевою Польщі Ядвігою Цейсоюз мав посилити позиції обох держав у боротьбі зіспільним ворогом — Орденом

Ягайло прийняв пропозицію Наслідком цьогостало укладення Кревської унії (1385), якою передба-чались інкорпорація Великого князівства Литовськогодо складу Польської держави й перехід у католицтвоЯгайла та всіх мешканців Литви У лютому 1386 рЯгайло охрестився, взявши ім'я Владислав, одру-жився з Ядвігою і став польським королем Булоохрещено й Литву — останню язичницьку країну вЄвропі (за винятком Жемайти, яку окатоличено ли-ше 1430 р ) Однак Ягайлу так і не вдалося повністювтілити укладену в Крево угоду й згідно з нею „навікприєднати всі свої землі, литовські та руські, до Ко-рони Польської", бо в особі Вітовта владно заявилапро себе тенденція до збереження політичної са-мостійності Великого князівства ЛитовськогоПочаток державному відродженню Литви був покла-дений Острівською угодою, за якою Ягайло мавповернути Вітовту всі батьківські землі (передусімТроцьке князівство) й зробити його своїм намісникому Литві (1392) А вже за кілька років, литовсько-руські князі та бояри проголосили Вітовта королем

(1398)

візантійський, ординський, волоський посли Однаквнаслідок протидії з боку Ягайла Вітовт так і не бувкоронований Він помер у жовтні 1430 р „у великійчесті та славі", залишивши по собі довгу пам'ятьНа Вітовта у своїй політичній практиці орієнтували-ся інші литовські володарі, а порядки, що існувализа його часів, розглядалися у Литовській державі якнормативні

Політичне життяукраїнських земель

у другій третині

наприкінці XV ст.

аступником Вітовта став молодший Ольгер-дович — Свидригайло Людина примхливоїта неспокійної вдачі, він протягом кількох

десятиліть завдавав чимало клопоту як великомукнязю литовському, так і своєму братові Ягайлу Тойтільки під тиском обставин погодився на його канди-датуру, що користувалася особливою популярністюсеред руських князів та бояр

Князювання Свидригайла розпочалося з воєннихдій на пограниччі Польщі та Литви Яблуком розбра-ту стало західне Поділля, яке з 1395 р належалоСпиткові з Мельштина Після загибелі Спитка убитві на Ворсклі воно повернулося до Ягайла, котрий1411 р передав його Вітовту в довічне володінняВтім польські шляхтичі, яких було чимало на Поділлі,неохоче присягали на вірність новому володарю іпродовжували вважати свої землі коронними, щоцілком відповідало намірам краківського дворуприєднати Поділля до Польщі по смерті ВітовтаТож не дивно, що на звістку про неї поляки захопи-ли кілька замків на західному Поділлі Це викликалообурення Свидригайла, який у відповідь затримав уЛитві Ягайла Останній пообіцяв повернути Поділля,та не додержав свого слова, і на польсько-литовсь-кому прикордонні спалахнула війна, котра, щоправдаспиралася не на ініціативу Свидригайла, а на рухмісцевих сил

Поштовхом до початку воєнних дій між коро-лем і великим князем литовським стала образа,завдана Свидригайлом Ягайловому послу Роздрато-ваний поведінкою брата король у червні 1431 рвирушив на Волинь, де 31 липня зіткнувся із Свид-ригайловим військом По битві, яка відбулася підЛуцьком, литовський володар був змушений відсту-пити Місто ж опинилося в облозі, що затяглася накілька тижнів Пасивність, виявлена Свидригайлому ході цієї кампанії, певною мірою компенсувалася йо-

Українські землі у складі Литви та Польщі

довільною в обох випадках татари безпосередньоне загрожували Південній Русі На Калці руськікнязі обстоювали інтереси половецького хана Котя-на На Ворсклі ж війська під проводом Вітовта сталина захист золотоординського хана Тохтамиша, позбав-леного влади внаслідок конфлікту з Тимуром(Тамерланом) і змушеного шукати собі притулку вПівденній Русі

Втім це, безперечно, не означає, що Вітовт не дбавпро вдасні політичні інтереси Користуючись ситу-ацією, він спромігся отримати від колишньогоправителя Орди ярлик на підвладні Литві українськіземлі, на вагу котрого у татарсько-литовських взаєми-нах указують його численні підтвердження уXV—XVI ст Очевидно, плани Вітовта сягали щедалі Принаймні, так стверджує один з літописців,оповідаючи, що перед битвою „радився Вітовт з Тох-тамишем, кажучи „Я посаджу тебе в Орді на царство,а ти мене посади на Москві, на великому княжінні навсій Руській землі" Тож поразка на Ворсклі була непросто воєнною катастрофою Тут, за словами відо-мого польського історика Л Колянковського,„у потоках крові потонули мри Ягайла та Вітовтапро об'єднання в межах литовської державності всієїРусі, всієї Східної Європи"

Не випадково невдовзі було відновлено унію зКороною Польською Угодою, укладеною у Вільнона початку 1401 р , Вітовт визнався довічним прави-телем Литви Після смерті ж усі підвладні йому землі,за винятком тих, що залишалися його вдові та братовіСипзмунду, поверталися до складу Польщі, й саме тодімала відбутися повна інкорпорація Великого князів-ства Литовського, передбачена Кревською унією

Та з бігом часу Вітовт зумів повернути собі втра-чені політичні позиції Особливо зріс його авторитетпісля битви при Грюнвальді (1410), де були вщентрозбиті рицарі-тевтони Наслідком цього стало ук-ладення Городельської унії (1413), якою фактичновизнавалося право на існування політично самостійно-го Великого князівства Литовського після смертіВітовта мали відбутися вибори нового великого —князя литовського, кандидатура якого погоджува-лася з Ягайлом чи його наступником на польськомутроні

Фінальним кроком на шляху суверенізації Be-ликого князівства Литовського мала стати коронаціяВітовта, яка планувалася на вересень 1430 р На ко-ронаційний з'їзд до великого князя литовськогоприбули король Ягайло, лівонський та прусськиймагістри, великі князі московський, тверськийі рязанський, новгородці та псковичі, а також

Історія У краї ни

го зусиллями з мобілізації своїх союзників—німців,волохів і татар. Це й змусило польського короля усерпні 1431 р. піти на дворічне перемир'я із Свидри-гайлом на умовах збереження статус-кво. Однаксправу так і не було доведено до кінця. Через рік, усерпні 1432 р., Свидригайло втратив велико-князівський стіл, який узурпував молодший братВітовта — Сигізмунд Кейстутович.

Ця узурпація була незабарно визнана Поль-щею, правлячі кола якої сподівалися на поступ-ки Сигізмунда у спірних питаннях — зокрема, що-до Поділля. Сподівання виправдались — того ж1432 р. Сигізмунд своїм актом відступив ПольськійКороні Поділля і території на волинському пограниччі.Одночасно він визнав зверхність Ягайла як польсь-кого короля. До нього чи до його наступника повиннобуло відійти Литовське князівство по смерті Сигізмун-да. Подальша доля Литви вирішувалася обомасторонами, які мали спільно обрати нового великогокнязя литовського.

Свидригайло, скинутий Сигізмундом, не склавзброї. Протистояння цих двох князів стало стрижнем,навколо якого оберталися історичні події у Литовськійдержаві до кінця 30-х pp. XV ст. їх боротьба маланаціональне забарвлення, бо Свидригайло тримавсясилою руських земель, котрі відмовилися визнатисвоїм зверхником Сигізмунда і, за висловом літо-писця, „посадили князя Швитригайла на великекняжіння Руське". Водночас серед його прихиль-ників було чимало литовських князів та панів, тобтопредставників суспільної еліти, яка була його основноюопорою і на Русі. На противагу Свидригайлу, котрийобстоював, головно, інтереси аристократії, Сигізмунднамагався заручитися підтримкою дрібної шляхти.

Можливо, чутки ці виникли в колах, які готува-ли замах на Сигізмунда. Його організаторами джереланазивають віленського й троцького воєвод та князівЧорторийських, а вбивцею — „дворянина, родомкиянина, на ім'я Скобейко". Змовники сподівалися,що після загибелі Сигізмунда Литовську державузнов очолить Свидригайло. Але наступникомСипзмунда, вбитого у березні 1440 р., став 13-річнийсин Ягайла Казимир.

Невдовзі, 1444 р., у битві під Варною безвістипропав його брат, король Владислав, і Казимир от-римав польську корону (1447). Після його смерті(1492) персональну унію Польщі з Литвою булорозірвано. Великим князем литовським став Олек-сандр Казимирович, а польським королем —йогобрат Ян-Альбрехт. Та вже 1501 р., по кончині остан-нього, обидві держави знов об'єднались у руках

Олександра. Ця ситуація відтворилася і за його на-ступників — Сигізмунда І (1506 —1548) таСигізмунда-Августа (1548—1572). Однак і за єди-ного володаря аж до самої Люблінської унії (1569)зберігалася державна окремішність Литви та Коро-ни Польської, які залишалися двома самостійнимиполітичними організмами.

Казимир відновив удільність Київськогокнязівства, яке протягом 20—30-х pp. XV ст. пере-бувало під владою воєводи Михайла Гольшанського.Сюди, у своє родове гніздо, повернулися нащадки Во-лодимира Ольгердовича. 1440 р. у Києві утвердивсяйого син — Олександр (Олелько) Володимирович.Згодом його заступив Семен Олелькович (1455—1470), що залишив по собі добру пам'ять, відновившиУспенську церкву Києво-Печерського монастиря,„розорену і в запустінні сущу від нашестя злочести-вого Батия". Він обдарував її „златом і сріблом, ісосудами церковними" та „в ній же й сам був похо-ваний у гробниці, яку сам створив". Власне, якзазначено в його епітафії, сама церква Успіння сталавеличним надгробком князю Семену, після якого „на

iOANNFS C.4SIM1RU5 Du GRATIA Rx PoLOMA МлЦ Dl"LГГНIAN1/T..RlSS1 Д. Ркі SSl/tMvsa'lA-S.V>KXlTLl IjVONLtS.MOLrASCl.t jLAlHU.СZltlLNI11С* ІЛ'QiE NtC ON SWCORruGoi нолимУ^льоіюіЩ'ЕШ.ш>іїліии Rrx

Польский король Ян-Казимир.

Українські землі у складі Литви та Польщі

Києві князі перестали бути, а замість князів воєво-ди настали".

Такою була воля Казимира, котрий на звісткупро смерть Семена Олельковича прислав до Києвасвого намісника — Мартіна Гаштольда, брата дру-жини покійного князя. Однак Семен мав прямихспадкоємців —сина Василя та брата Михайла, якийу той час перебував у Новгороді. Саме його канди-датура найбільше імпонувала киянам, котрі рішучевідмовилися прийняти Гаштольда як людину не-князівського походження. За свідченням польськогоісторіографа XV ст. Яна Длугоша, вони двічі не пус-кали Гаштольда до міста, заявляючи, що або всінакладуть головами, або, якщо Казимир не поставитьїм князем Михайла Олельковича, добудуть собі іншо-го — як не православного, то хоч католика. Цевиразно засвідчує відданість киян традиції князівсько-го правління. Та 1471 р. їй, однак, був покладений край— Київ під загрозою сили визнав владу Гаштольда.Так Казимир домігся свого і „царственний град Київі княжіння його у воєводство перемінив".

Однак намагання правлячих кіл Литви твердостати на місцевому грунті спровокувало бурхливуреакцію не тільки й киян, а й Олельковичів, фактич-но відтиснутих від широкої політичної влади, попривисокий родинний авторитет. Відомо, що як Олель-ко Володимирович, так і Семен Олельковичнеодноразово висувалися кандидатами на велико-князівський стіл — адже вони походили зі старшоїлінії Ольгердовичів і формально мали на нього більшіправа, ніж Казимир та інші нащадки Ягайла, синаОльгерда від другого шлюбу. Про болючість цьогопитання для київських князів свідчить лист одногоз далеких нащадків Володимира ОльгердовичаСигізмунду-Августу. У ньому він майже через200 років після приходу до влади Ягайла дорікавйого правнуку: „Нашою батьківщиною було Великекнязівство Литовське, оскільки прапрадід наш, князьВолодимир — син великого князя Ольгерда, і яккнязь великий Ольгерд узяв собі другу дружину,тверянку (Уяну, дочку князя Олександра Тверсь-кого), і задля тієї другої своєї дружини прадіданашого відставив, а дав той столець, Велике князів-ство Литовське, другої своєї дружини дітям,с ину Ягайлу".

Так писав князь Іван Бєльський з Москви доЛитви 1567 р. А майже за сто років до цього, на по-чатку 80-х pp. XV ст., втрата обох князівських„отчин" — Києва й Вільна — спонукала нащадківЦ<і одимира Ольгердовича до активної боротьби.1 Ідеться про так звану „змову князів" 1481 p., її ор-

ганізаторами були Михайло Олелькович і Федір Іва-нович Бєльський (обидва—онуки ВолодимираОльгердовича), а також Іван Юрійович Гольшансь-кий (правнук Володимира Ольгердовича по матері).Змову викрили (ймовірно, не без допомоги київсько-го воєводи Івана Ходкевича). Бєльському пощастиловтекти до Москви, а Михайло Олелькович та ІванГольшанський наклали головами. їх наміри, очевид-но, залишилися таємницею для сучасників. Принаймніна таке припущення наштовхує літописна згадка проподії 1481 p.: „Місяця серпня 30 король польськийі литовський Казимир звелів стратити князяМихайла Олельковича і князя Івана Юрійовича, ви-на яких Богу одному відома".

За свідченнями деяких джерел, змовники мали замету детронізацію (а можливо, й убивство) Казими-ра Ягайловича і возведения на великокнязівськийстіл Михайла Олельковича. Це передбачалося вчи-нити чи то під час королівського полювання, чи то навесіллі Федора Бєльського, на яке був запрошенийКазимир. У будь-якому разі лише щасливий збіг об-ставин нібито урятував його від смерті. Неясно,наскільки вірогідною є й літописна версія, за якою ор-ганізатори змови хотіли відірвати від Великогокнязівства Литовського землі до р. Березини тапіддатися з ними Москві. Однак не виключено, щовони сподівалися на підтримку московського князя,з яким їх зв'язувала родинна традиція: Олелько буводружений з дочкою Василія І Анастасією, а сам Во-лодимир Ольгердович зажив слави тим, що „бігав наМоскву й тим пробігав отчину свою Київ". Як би тамне було, всім цим планам не судилося збутися. Відлун-ням тієї далекої трагедії дійшов до нас запис уКиєво-Печерському пом'янику: „Пом'яни, Госпо-ди, убієнних: князя Михайла Олександровича, князяІоанна Юрійовича".

Та хоч традиція князівського правління у Києвіназавжди перервалася, у свідомості тогочасної люд-ності він залишався „столицею славетного колиськнязівства Київського" (так характеризував й§го на-прикінці XVI ст. київський біскуп ИосифВерещинський), „першим з-поміж усіх інших міст"(близько 1550 р., Михалон Литвин). Водночасмандрівники із сумом зазначали, що Київ, „одне знайгарніших і найбагатших міст", „пограбований іспустошений до краю жорстокістю й несамовитістютатар" (1524 р., Альберто Кампензе). Сусідство з ни-ми завжди чаїло в собі небезпеку. Але якщо 1399 р.Темір-Кутлуй після поразки литовсько-руськоговійська на Ворсклі обмежився лише значним гро-шовим викупом, а 1416 р. татари пограбували і

спалили Печерський монастир, то 1482 р. містобуло майже повністю знищене.

Річ у тому, що у Східнй Європі відбуласязовнішньополітична переорієнтація, сутність якої по-лягала в оформленні на початку 70-х pp. XV ст.московсько-кримського союзу, спрямованого протиПольщі, Литви і Великої (Заволзької) Орди.„Наїзд" кримців на Київ був здійснений за прямоювказівкою Івана III, посол якого ще навесні 1482 р.вимагав від хана Менглі-Гірея напасти на Поділляабо на Київщину. Татари з'явилися біля Києва1 вересня 1482 р., у Семенів день, з якого в ті часирозпочинався відлік нового року. Київський воєводаІван Ходкевич надто пізно одержав звістку про на-ближення ворога і не зумів належним чиноморганізувати оборону міста. Воно було спалене. Назнак своєї перемоги кримський хан відправив у дарІвану III золоті потир і дискос зі сплюндрованоїтатарами Святої Софії.

Московські змаганняза українські землі

озграбування Києва було проявом агресивної

щодо навколишніх східнословянських земельполітики Московського князівства, яке протя-

гом другої половини XV ст. перетворилося намогутню державу. 1478 р. до її складу ввійшла Нов-городська земля, а 1485 р.— Тверське князівство,один з найголовніших суперників Москви. В резуль-таті під владою Івана III був об єднаний основниймасив великоруських земель.

Успіхи зовнішньополітичної діяльності великогокнязя московського відбилися на його титулатурі.Від середини 80-х pp. XV ст. він почав називати се-бе „государем і великим князем усієї Русі", що нетільки підбивало підсумки об'єднавчим змаганням, ай містило у собі виразні претензії на зверхність надусіма східнослов'янськими землями, значна частинаяких перебувала у складі Литовської та Польськоїдержав. Це цілком усвідомлювали їх правлячі кола,про що свідчить дипломатична документація почат-ку 90-х pp. XV ст.

Саме тоді у переговорах між великим князем ли-товським і послами Івана III останній уперше упрактиці московсько-литовських відносин бувназваний „государем усієї Русі" (січень 1493 p.).Це, зрозуміло, викликало у Вільні рішучий протест.Роз'яснення надійшли лише через півроку: „Госу-дар наш у своєму листі до вашого государя... новогонічого не вставив: чим його Бог подарував, з діда-

Історія У краї ни

прадіда, від початку є вродженим государем усієїРусі". Таким чином, претензії московського князя навсі руські землі були підкріплені посиланням на істо-ричну традицію. Спираючись на безперервнийдинастичний зв'язок між московськими й давнімикиївськими князями, Іван III став на шлях відтворен-ня своєї загальноруської «отчини».

Важливу роль у формуванні зовнішньополітично-го курсу Московської держави наприкінці XV ст.відігравали суто економічні мотиви, й передусім інте-реси торгівлі. З переходом під владу МосквиНовгорода та Івері було частково вирішено історич-не завдання виходу до північних і західних торговихшляхів. Що ж до південного напрямку, то тут прин-ципове значення мав дніпровський шлях, який вів уКрим і далі, у країни Сходу.

Однак умови для торгівлі тут були досить не-сприятливими. Дипломатичне листування 80—90-х pp. XV ст. рясніє численними скаргами мос-ковських купців на утиски з боку представниківлитовської адміністрації. Російські посли активнообстоювали у Литві економічні інтереси своєї держа-ви, вимагаючи гарантій безперешкодної торгівлі.Однак існували й інші, суто воєнні, засоби розв'язан-ня проблем. Вперше їх було застосовано наприкінці80-х pp. XV ст. Точніше датувати початок війниміж Московщиною та Литвою неможливо: формаль-но її так і не було оголошено, хоч конфлікти намосковсько-литовському порубіжжі не вщухали про-тягом усього передостаннього десятиріччя XV ст., щой дало підстави відомому історику О.О.Зиміну на-звати ці події «дивною війною». Особливо погірши-лася ситуація на прикордонні після смерті Казимира(7 червня 1492 p.), з якою істотно зросла воєнна ак-тивність Москви.

Новий литовський князь Олександр Казимиро-вич, не маючи необхідного політичного і воєнногодосвіду для відкритої боротьби, намагався уникнутиконфронтації з Московщиною. Він сподівався намирне полагодження спірних питань через шлюб здочкою Івана НІ — 18-річною княжною Оленою.

Ідея династичного союзу не була новиною длямосковсько-литовських взаємин. Свого часу роз-роблялися плани шлюбу Ягайла з дочкою ДмитраІвановича Донського; двоюрідний брат останньогоВолодимир Андрійович був одружений з ОленоюОльгердівною, син Василій — з донькою ВітовтаСофією. Що ж до шлюбу Олени Іванівни та Олек-сандра, то, укладаючи його, литовський князь явнопомилився у своїх політичних розрахунках: він нелише не усунув напруженості у міждержавних відно-

Українські землі у складі Литви та Польщі

синах, а й зав'язав новий вузол суперечностей міжМосквою та Вільно.

Іван III звинуватив зятя у тому, що він всуперечпередшлюбним обіцянкам, «неволить» Олену вкатолицтво. Під тим же приводом — утисків право-славних — перейшли на службу до Івана III нащад-ки тих московських князів, які за півстоліття до цьогознайшли притулок на території Литовської держави,де їм було надано величезні володіння на Сіверщині.Це й спровокувало московсько-литовську війну, якатривала протягом 1500—1503 pp.

Олена вважала себе винуватницею усіх цих подій.Однак, зрозуміло, причини війни полягали не в об-ставинах її життя у Литві. Укладаючи мир зОлександром 1494 p., Іван III не збирався відмовля-тися від своїх претензій на всі руські землі. Що ж допоголосу про насильне покатоличення руських зе-мель, то його фальшивість цілком очевидна, як іспроби копіювання ситуації 1500 р. через вісім років,під час повстання Михайла Глинського, котрий такожпоширював аналогічні чутки.

Католик за віросповіданням, європейськи освіче-на людина, Михайло Львович Глинський (що походивз незначного князівського роду, який дістав своєпрізвище від Ілинська на Сулі) зробив блискучукар'єру при дворі Олександра, обійнявши уряд мар-шалка двору і отримавши великі маєтності. Післясмерті Олександра (19 серпня 1506 p.), якого засту-пив брат Сигізмунд, становище Глинського помітнопохитнулося. Поразка ж ініційованих ним у лютому1508 р. авантюр змусила його шукати підтримкимосковського князя, котрий обіцяв передати йомувсі волості та міста, які він «придобуде» у Литві. Деб не з'являлися загони Глинського, вони, за йоговласними словами, «вогонь пускали й шкоди чинили»,беручи чисельний полон. Певну воєнну підтримку на-дай йому московський володар, який ще раніше,порушивши укладене 1503 р. на шість років перемир я,розтрнув бойові дії проти Литви. Та ця допомога вия-вилася явно недостатньою, що за умов, колиповстання не мало глибоких соціальних коренів, при-рекло його на поразку.

У пізнішій традиції Глинський змальовуєтьсяяк оборонець національних інтересів руських земельЛитовської держави, виразник настроїв місцевоїправославної аристократії. Насправді ж, на думкусучасних дослідників, він був лише талановитимавантюристом, здатним перетворити епізод при-дворної боротьби на подію східноєвропейськогомасштабу.

У жовтні 1508 р. закінчилася московсько-

литовська війна, Литва була змушена формальновизнати втрату на користь Москви сіверськихземель, яка фактично відбулась 1500 р. Глинський,емігрувавши до Московщини, не полишав спроб на-лагодити стосунки із Сигізмундом. Красномовнимсвідченням цього є його лист громаді м. Гданська, девін, бідкаючись на своє життя, висловлював бажан-ня повернутися до Литви за умов отримання колишніхурядів та маєтностей (1509). Однак ці його плани нереалізувалися, й надалі Глинський мав обстоюватимосковські інтереси. Зокрема, з його іменем хроністипов'язують втрату Литвою Смоленська (1514), меш-канці якого піддалися Василію III нібито за намовоюцього бунтівливого князя.

У контексті смоленських подій згадується й іншийукраїнський князь (який, до речі, після втечі Глинсь-кого отримав його резиденцію Турів) —гетьманКостянтин Іванович Острозький. Він завдав нищівноїпоразки московському війську в битві під Оршею(8 вересня 1514 p.). Літописне оповідання про цюподію є справжнім гімном «славному й великоумно-му» князеві, котрого анонімний автор порівнює ізславетними полководцями минувшини — Тиграном,Антіохом, Пором, Олександром Македонським; на-прикінці ж висловлено побажання, „аби так самобив сильну рать татарську, проливаючи кров їх бусур-манську». Це й не випадково — адже на той часнапади кримчаків перетворилися на постійний чинникжиття українських земель, який істотно впливав на де-мографічні, економічні та соціальні процеси у регіоні.

Демографічніте етнокультурні процесиXIV-першої половини

XVI ст.

4і НГ Татарський фактор» активно формував де-I мографічну ситуацію в Україні, особливоJL у Середньому Подніпров'ї, яке, за ви-словом М.Грушевського, «в перших віках історичногожиття українських земель було огнищем політично-го, економічного, культурного життя для цілої СхідноїЄвропи», а в середині XIII — середині XVI ст.«стало глибоким перелогом, на якім буйно віджиладівича природа, не чуючи над собою важкої рукичоловіка».

Ще у XIII ст. частину населення тут було вини-щено, частина ж (хай і незначна — верхівкадуховенства, дрібні князі та бояри з їх почтами)мігрувала, тяжіючи до міцної князівської влади й,як зазначено в одному з документів XIV ст., до

Історія У краї ни

«постійних і надійних джерел прибутків» У Києві накілька століть осередком міського життя став ПоділВерхнє ж місто залишилося німим свідком колишньоївеличі «матері руських міст» Поступово вилюднілиПівденна Київщина та Переяславщина, створившитак звану «буферну зону» між Золотою Ордою іволодіннями руських князів, яка, за висловом італійсь-кого мандрівника XIII ст Плано Карпіні, перебувала«під безпосередньою владою татар» Аналогічні зо-ни виникли у Галицькому Пониззі (Бакота) та уверхів'ях Південного Бугу (Болохівська земля) Самфакт існування певних груп населення, «сидячих зататарами» з власної волі, вказує на те, що тодішнірусько-татарські відносини не можна осмислювати ли-ше в категоріях протистояння, непримиренногоантагонізму Очевидно, що протягом другої полови-ни XIII-XIV ст вироблялися й певні форми спів-існування двох етносів Тривалий час цілком толерант-ним було й ставлення правлячої верхівки Литви дотюркського населення Південної Русі, що виразнозасвідчує значна кількість татарських родин у складімісцевої шляхти в XV—XVI ст

Зі зміною традиційного щодо Криму зовнішньо-політичного курсу великих литовських князівнаприкінці XV ст і їхньою переорієнтацією на За-волзьку Орду ситуація в регіоні різко погіршиласяВище вже йшлося про погром Києва 1482 р Відбу-дова міських укріплень після цього Менглі-Гіреєвогопоходу стала загальнодержавною справою, в якійвзяли участь близько 60 тис чоловік, однак київськийзамок так і не був належно «зароблений і поставле-ний» Власне, у Вільні та Кракові покладалися нестільки на обороноздатність «украінних» замків,скільки на можливість полагодження стосунків ізКримом Досить лише пригадати широковідомийлист Казимира до хана, в якому він розцінює розо-рення Києва як Божий гнів і зазначає з цього приводу«Хоча б і ти, царю, тому помічником не був, однак(все одно) було тому городу горіти і тим людям за-гинути, коли на них Божий гнів прийшов, а з Божоїласки у нас є градів і волостей досить» Така по-зиція не могла не стимулювати подальших татарськихнабігів, внаслідок яких запустіли обширні території напівдні України На них практично не поширювавсядержавний контроль Литви Тож не дивно, що уXVI ст московські «сторожі» вільно почувалися натеренах Переяславщини, а вихідці з Сіверщини (яказалишалась у складі Московщини до Деулінськоїугоди 1618 р ) становили значну частину місцевоїпромислової людності —- так званих «уходників»Крім цих промисловиків, які жили тут «на м'ясі,

на рибі, на меду», в ревізіях середини XVI ст зга-дуються хіба що «копачі», котрі в пошуках скарбіврозривали давні кургани

Значно відчутнішим демографічним наслідкомтатарських нападів на Україну були величезні втра-ти населення Сучасник задавав риторичне запитання«Хто з істориків підрахував, скільки десятків тисячнаших братів взяли татари у той чи інший час, хтосклав докупи цілу суму і при цьому підрахувавприплід, який могли дати ті схоплені, мешкаючи у насі збільшуючи кількість нашого народу'* Хоча, ка-жуть, ця кількість безконечна, а я не знаю, чи вистанецифр, щоб вирахувати таку велетенську кількістьлюдей, яку втратив наш народ через татар і все щевтрачає" І справді, визначити цю цифру досить не-просто, за попередніми підрахунками вона дорівнює,як мінімум, — 2,5 млн убитих і полонених

Татарські напади впливали й на темпи ур-банізаційних процесів, значно уповільнюючи їхрозвиток на Наддніпрянщині та Поділлі Так, наБрацлавщині (Східному Поділлі) у середині XVI стбуло лише два міста й чотири містечка, тоді як на Во-лині ці показники становили відповідно 32 та 89Безперечно, багатовікові контакти з татарами,безвідносно до їх характеру, не могли не позначити-ся на ментальності, побуті й звичаях населенняукраїнських земель Та попри ці та інші іноетнічнівпливи, збереглося усвідомлення його національноїідентичності — „руськості", що сприймалась як ка-тегорія не тільки етнічна, а й конфесійна*

Щоправда, досить відчутним був і тогочаснийрегіональний партикуляризм, адміністративно-право-ве відчуження поодиноких земель ДжерелаXV—XVI ст вирізняють окремі територіальні гру-пи місцевого населення киян, волинян, подолян тощоЗгадуються і так звані сіврюки — нащадки літо-писних сіверян, що зберегли свою етнографічнусамобутність до XVI ст , коли почалась інтенсивнаколонізація Сіверської землі Московщиною Іншахвиля міграційних рухів була пов'язана з енергійнимпросуванням волинських князів на Київщину таБрацлавщину в другій половині XVI ст Спричине-не цим переміщування населення, підриваючи основирегюналізму, разом із іншими чинниками сприялоформуванню нового типу етнічної самосвідомостіНого ознакою стало використання в літературнійтрадиції початку XVII ст терміна „Мала Русь",який вирізняв Україну з-поміж інших руськихземель

* Зокрема охрещення за православним обрядом розцінювалось як перетворенняна "русина"

Українські землі у складі Литви та Польщі

Економічне життяXIV —першої половиниXVI ст.

" снову економіки України у XIV-XVI ст ста-1 новили землеробство й традиційні промислимисливство, бортництво, рибальство, при-

чому останні переважали у господарській діяльностізначної частини населення

Це й не дивно далися взнаки монгольська нава-ла і небезпечне сусідство з „Татарією" (на кордоні зякою наприкінці XV ст розміщував Киш італієць Ам-броджю Контаріні) Занепала аграрна культураВеличезні обшири східноукраїнських земель, що їх ро-дючість і напрочуд багатий рослинний та твариннийсвіт дивували сучасників-іноземців, обезлюднівши, пе-ретворилися на суцільні мисливські й бортні „уходи"(упдця) Вони стали тереном особливої формиексплуатації природних багатств — сезонного „уход-ництва" Ним займалися приходні — і серед них неильки промисловики-професіонали, а й міщани таселяни Характерно, що у XIV—XV ст значначастина останніх, як і за давніх-давен, платила дани-ну „медом і скорою (шкурками хутрових звірів —куниць, білок, бобрів, лисиць тощо)" Бортні землістановили самостійні господарські об'єкти — пред-мет пожалувань литовських князів Аналогічнакартина спостерігалася й на тих землях, які у XVI стопинились у складі Московської держави військо-ію-служилому люду при розміщенні на території( шерщини найчастіше роздавали „за пашню" бортніVI іддя

Промислова діяльність, яку живив стабільнийікиїит на продукти мисливства, бортництва та рибаль-і ін<і, перетворюючись на постійне заняття, значноі и >м< жувала господарську ініціативу населення Це по-роджувало залежність Полісся й Середнього Подні-іі|к>и'и від довозу зерна, зокрема із західноукраїнських«гмсль, де аграрні відносини набули більш зрілихформ і звідки, починаючи з середини XVI ст , хлібгкі портувався у Західну Європу

Впродовж XIV—XVI ст українські землі, по-мри економічну стагнацію, були одним з важливих'іимникш системи європейської торгівлі Активнофункціонував дніпровський шлях, обслуговуючи, го-мшші, транзитну „московсько-ординську торгівлю,ІІІІІІІІ .чЧднуючи Крим і Північне Причорномор я зІ Ішіїїчно-Східною Руссю Від Таванського перево-ду и ііоііи-ізі Дніпра торгові каравани йшли „землеюй(ні подою", тобто суходолом чи Дніпром, повз Чер-»ні и и Канів до Києва Тут відкривалися річковий та

сухопутний шляхи на Чернігів і далі, вгору Десною,на Новгород-Сіверський та Брянськ, звідки через Во-ротинськ, Калугу, Серпухів і Лопасню купцідіставалися до Москви

Окрім цієї „стародавньої й загальновідомої в усіхсвоїх звивинах дороги" з Криму до Московщини вівще один шлях — „полем", повз державні митниціПочинаючись біля Перекопу, він ішов степом до ви-токів р Коломак, де повертав на Путивль Звідсикупецькі каравани прямували до Москви через Нов-город-Сіверський або Новосиль

Цими торговими шляхами через Подніпров'якурсували різноманітні східні товари тканини, одяг,килими, сап'ян, шовк-сирець, прянощі (шафран, пе-рець, імбир), фарби, коштовності, ладан, мускус,мило, зброя Назустріч їм з півночі йшли предметимосковського експорту хутра, шуби, шкіра і шкірянівироби тощо Частина цього краму реалізовуваласяна українських ринках, зокрема у Києві, який, заописом середини XVI ст , що належить МихалонуЛитвину, був „наповнений чужоземними товарами"Він же твердив, що завдяки цій торгівлі „київськінамісники, відкупники, купці, міняйли, власникичовнів, візниці, провідники, корчмарі постійно зба-гачуються, і досі ще ні москвитин, ні турок, ні татаринна це не скаржились Каравани приносять вигодукиянам і тоді, коли, простуючи через непрохідні сте-пи, гинуть у зимову негоду під сніговими заметамиТому трапляється, що в непоказних київських хижах(втім, переповнених плодами, овочами, медом, м'ясомі рибою) з'являються дорогоцінні шовки, коштов-ності, соболині та інші хутра і прянощі у такійкількості, що я й сам, бувайте, бачив там шовк,дешевший за полотно у Вільні, а перець, дешевшийза сіль"

Чимало торгових шляхів пролягало теренами Га-личини, Волині та Поділля Ними у Західну Європурухалися як східні й московські товари, так і продук-ти місцевого господарства віск, мед, зерно, шкіра,худоба, солона риба, сіль, деревина тощо Натомістьввозилися західноєвропейські тканини (сукно, ат-лас, оксамит, полотно), одяг, ремісничі вироби, залізо,вина Протягом XV—XVI ст економіка цих зе-мель поступово переорієнтовувалася на потребизовнішнього ринку, який з плином часу потребував де-далі більше деревини й продукції місцевогопромислового та сільського господарства Інтен-сифікація останнього досягалася за рахунок організаціїфільварків, зростання панщини й обезземелення се-лянства, що безпосередньо впливало на соціальнівідносини у регіоні

Історія У краї ни

Суспільнастратифікація

/* собливістю середньовічних соціумів було пе-I І реважання селянства в структурі населення.

V-rf^ У XIV—XVI ст. частина селян відбувала по-винності безпосередньо на користь великихлитовських князів та польських королів, частина ж(яка постійно збільшувалася за рахунок роздачі до-меніальних маєтностей) сиділа на приватно-власницьких землях, перебуваючи під юрисдикцієюсвоїх володарів.

Межа між групами селянства була досить умов-ною. Зокрема, слуги, крім несення військової,„пушої"чи „ординської" служби, платили різноманітнінатуральні й грошові податки, косили сіно, ходили натолоку, гатили греблю тощо. До категорії слуг мог-ли перевести тяглого селянина і т. ін.

Таким же відносним був і поділ селян на „похо-жих" (особисто вільних) і „непохожих" (прикріпленихдо свого наділу). „Непохожий" міг покинути свого во-лодаря, маючи когось, хто б заступив його й нісвідповідну службу, або ж продавши свій грунт. Усвою чергу, „похожий" селянин, відсидівши десятьроків на чиїй-небудь землі й не застерігши собі пра-ва виходу, міг бути його позбавлений.

Зазначимо, що за рахунок селянських виходів івтеч значною мірою формувалося населення серед-ньовічних міст. Та й за характером занять міщани,особливо у невеликих містах та містечках, мало чимвідрізнялися від селян. Однак з розвитком міст наперший план висувалася реміснича й торговадіяльність їх мешканців. У середині XVI ст. налічу-валося вже понад 130 спеціальностей міськогонаселення, з них безпосередньо ремісничих — близь-ко 80. На корінних українських землях від кінцяXIV ст. ремісники, за західноєвропейським зразком,об'єднувались у цехи. У регіонах, що входили доскладу Литви, цехова організація не набула значно-го поширення. До того ж тут не існувало жорсткоїрегламентації, притаманної ремісничим корпораціямЗахідної Європи.

Конкурентом міщанства у сфері торгівлі виступа-ла шляхта, котра, втягуючись у товарно-грошовівідносини, здобула право безмитного провозу продук-тів власного господарства. Таке виразне протегуванняшляхти лише частково характеризувало її суспільнийстатус, юридично оформлений законодавством XIV— другої третини XVI ст. Ним їй було наданозначні політичні права, особисті свободи та майновігарантії, що у сукупності й визначило специфіку

шляхти як привілейованої, панівної верстви.

Щоправда, за її монолітним фасадом крилисярізні прошарки. Найближчою до суспільних низів, якза походженням, так і за способом життя, була дрібнашляхта, чи то зем'яни — здебільшого нащадки тихслуг, які несли військову (боярську) службу, являю-чи собою проміжну ланку між селянством івійськово-служилою верствою. Цю ланку булорозірвано у XVI ст., коли ті з слуг, які спадково, здіда-прадіда, відбували дану службу, отримали чи „ви-вели" собі шляхетство, а решта поступово злилася зселянством і козацтвом.

Вищим за зем'ян прошарком, за шляхетськоюієрархією, вважалися так звані пани; верхній щабельзаймала титулована знать — князі, що їх цариною досередини XVI ст. була Волинь і які в останній тре-тині цього століття посунули ка Київщину таБрацлавщину, створивши тут величезні латифундії.

У XV—XVI ст. паралельно з кристалізацієюшляхти відбувалося формування принципово новоїсоціальної групи — козацтва, яке пізніше, у XVII—XVIII ст., перетворилося на визначальний чинниксуспільного життя. Колискою козацтва стала Півден-на Україна, що відігравала роль буфера між Крим-ським ханством та володіннями польських і литовсь-ких правителів, перебуваючи поза будь-яким полі-тичним контролем і не маючи постійного населення.

Природні багатства цього краю вабили до себелюдність. Для тих, хто прийшов сюди на промисел,уходництво часто ставало засобом існування. „Жит-тя по уходах,— писав М. Грушевський,—захоплювало їх своїми відмінними прикметами тавідводило від повсякчасної селянської чи міщанськоїпраці. Таким нудно було в звичайних умовах життясела чи міста. їх знову й знову тягнуло на степовірічки, де ловили рибу, на дніпрові луки, на степові про-стори". Однак тут на випадок татарських „наїздів"доводилося завжди бути напоготові. Тож з плином ча-су члени промислових „ватаг" набували необхідногодосвіду і, призвичаївшись до місцевих обставин, нелише могли дати відсіч татарам, а й самі починали гро-мити їхні улуси. Багата здобич, вільне життя малиособливу привабність для тих, хто, за висловом ко-ролівського секретаря Р. Гейденштейна, „терпів тяжкізлидні чи був засуджений за карні злочини", кого гна-ли з насиджених місць „обставини або закони".„Козакування" перетворювалося на їхнє основне за-няття, стаючи для них соціальною нішею.

Так на окраїні суспільного життя з рухливих, не-конформних елементів поступово сформувався цеймаргінальний прошарок населення —козацтво, що по-

Украї нські землі у складі Литви та Польщі

чинає згадуватись у документах з кінця XV ст.(1489, 1491 та інші роки). Завдячуючи своєю поя-вою сусідству з „Татарією", воно органічно увібралоу себе чимало тюркських елементів — у назвах,*побуті, звичаях.

Правлячі кола Польщі й Литви розглядали ко-зацтво як дестабілізуючий фактор внутрішньо-й зовнішньополітичних відносин. Прагнучи прибор-кати козацтво, вони водночас вважали за можливеспрямовувати його енергію у річище загальнодер-жавних інтересів, тобто, за висловом Сигізмунда І,використати прикордонних відчайдухів для „послу-ги й оборони". Саме цей литовсько-польський володарпершим висловив ідею організації козацького війсь-ка, яке могло б успішно охороняти від татардніпровські переправи. Однак за його життя цейпроект залишився нереалізованим. Лише в останнійтретині XVI ст. козацтво набрало певних ор-ганізаційних форм і водночас було інкорпоровано дотогочасної станової структури.

Остання, згідно з традиційними уявленнями, бу-ла трискладовою. Поряд з тими, хто працює та воює,вона включала тих, хто молиться,—духовенство.Особливістю цієї станової групи була її незамкненість— адже ряди духовенства постійно поповнювалипредставники усіх інших суспільних прошарків.

Церковні

та міжконфесійні відносиниXIV — другої третини XVI ст.

, країнські землі під литовською зверхністю не. знали суспільної боротьби на релігійному грунті,<». - передусім через толерантність, яку виявляливолодарі Литви щодо різних конфесій. Вона сформу-валась усією історією цієї держави, що виступаласвоєрідним буфером між православним Сходом і ка-толицьким Заходом. Уже її засновник князь Міндовг,не маючи достатніх сил для боротьби з Лівонськиморденом, котрий вів наступ на Литву під гаслом бо-ротьби з язичництвом, охрестився за католицькимобрядом і мусив заснувати єпископію (1251). Та цехрещення, хоч і принесло йому королівську корону,ла висловом літописця, „льстиво було". 1260 р.Міндовг розірвав угоду з Орденом і папою та зріксяхристиянства, керуючись власними політичними роз-рахунками. Суто прагматичними міркуваннямикгрувався згодом і Гедимін, котрий, намагаючисьяаи'язати торговельні контакти з містами Ганзи, у

* Лифгма. тюркськими за походженням є такі слова, як "козак ,"іпямлн", "кіш", "курінь тощо

своїх посланнях давав згоду хреститись і будуватицеркви, а потім, зі зміною обставин, рішуче відхиливпропозицію папських легатів перейти в католицтво.

Уже в XIV ст. виразно проявились „руські" впли-ви у Литві: православ'я прийняли сини ГедимінаЛюбарт, Коріат, Наримунт, Явнут, Ольгерд і май-же всі діти останнього. Досить поширеними були йродинні зв'язки литовських князів із православнимидинастіями Північно-Східної Русі. Важко судити,наскільки далекосяжними могли б бути наслідкишлюбу Ягайла з дочкою Дмитра Донського (адже,за попередньою угодою, литовський князь мав ста-ти православним). Проте історія розпорядиласьінакше. Саме Ягайло, одружившись на королевіЯдвізі, рішуче зв'язав долю своєї країни з католиць-кою Польщею. За умовами Кревської уніїязичників-литовців було охрещено за католицьким об-рядом, а бояр-католиків зрівняно у правах зпольською шляхтою; крім того, за Городельськимпривілеєм 1413 р. вони отримали виключне правозаймати посади каштелянів і воєвод та брати участьу роботі державної ради. Згодом, з ускладненнямвнутрішньополітичної ситуації у Великому князівствіЛитовському, привілеями 1432 і 1434 pp. ці права бу-ли поширені на руських князів та бояр, щобстабілізувати становище в країні та „уникнути намайбутнє розколу між народами" Литовської держа-ви. Однак майже через сторіччя,1529 p., чинністьГородельського привілею було підтверджено, чому пе-редував протест литовських панів проти призначеннятроцьким воєводою православного князя Костянти-на Острозького (1522).

Характерною рисою політики правлячих кіл Лит-ви щодо православної церкви було їх намаганняпозбутися залежності від Москви (куди у 20-х pp.XIV ст. переїхав митрополит) — адже з політичнимвідчуженням східнослов'янських земель існуванняєдиної митрополії, цього релікта давньоруської доби,перестало відповідати реаліям часу. Литовські воло-дарі прагнули мати у межах своєї країни самостійнуцерковну організацію. Паралельно докладалося чи-мало зусиль до відновлення єдності католицької таправославної церков. Відомо, що, для переговорів,про їх унію на Констанцький собор (1414—1418)Вітовт відрядив литовського митрополита ГригоріяЦамблака. Проте укладення унії відбулося пізніше,1439 р., на Флорентійському соборі, де були остаточ-но з'ясовані всі догматичні питання. Вищі ієрархиправославної церкви визнали католицькі догмати просупрематію римського папи, чистилище тощо. Митро-полит Ісидор, який представляв на соборі єдину на той

Історія У краї ни

час митрополію Київську та всієї Русі, був висвяче-ний папою на кардинала Повертаючись з Італії доМоскви, він розіслав по підвладних йому єпархіяхпапську буллу, де повідомлялось про укладення унії

Однак володар Московщини Василій II виступивпроти укладеної у Флоренції унії, й Ісидор мусившукати порятунку в Римі У 1451 р Казимир Ягел-лончик передав „митрополич столець" московськомумитрополиту Іоні*, хоч і ненадовго після призна-чення в Римі на київську митрополію учня Ісидора,Григорія Болгарина (1458), йому всупереч опору з бо-ку Іони й великого князя московського, булипідпорядковані всі православні литовські єпархії, чимостаточно ліквідовано єдність загальноруської митро-полії За словами сучасника, „відтоді стало двамитрополити на Русі — один у Москві а другий у

т/1 «

1ИЄВ1

Новостворена митрополія, спочатку перебуваю-чи під зверхністю римського папи, згодом зновопинилася під контролем Константинополя, де уніябула соборно засуджена 1451 р Царгородськийпатріарх затвердив на митрополичій кафедрі Гри-горія Болгарина (1467) 3 благословіння Констан-тинополя ставали митрополитами і його наступники,що їх обирали на сан у Литві

Таким чином, на території Великого князівстваЛитовського церковну унію так і не було втілено ужиття Як писав наприкінці XVI ст єпископ ІпатійПотій, „з'єднання грецької церкви з римською ма-ло не півтораста літ по соборі Флорентійськомуотлогом лежало", причину чого він убачав у недба-лості вищих церковних ієрархів Втім, поясненняцього слід скоріше шукати у тогочасній боротьбі задавньоруську політичну спадщину, в якій володаріМосковщини охоче використовували гасло захиступравославних від наступу католицизму Тож недар-ма Сигізмунд І, на правління котрого припало трилитовсько-московські війни, „Русь любительномилував"

Дещо інша ситуація склалася на руських земляхКорони, де позиції католицтва були значно міцніши-ми, ніж у Литовській державі І хоч і тут православнікористувалися свободою віросповідання, їхня конфесіярозглядалася як нижча за католицьку, ознакою чогобуло оподаткування православного духовенства, об-меження окремих культових відправ, церковногобудівництва та ін Релігійна політика останнього

* іона був висвячений у митрополита собором єпископів 1448 р безсанкції Константинополя і таким чином став першим виборниммитрополитом в історії Московської Русі церква якої фактичноперетворилася на автокефальну

Ягеллона —польського короля і великого князя ли-товського Сигізмунда II Августа — не відзначаласяпослідовністю Двічі (1547 і 1551) підтвердившичинність Городельського привілею, він 1563 р ска-сував його, зрівнявши у правах шляхту католицькогоі православного віросповідань, чим заразом задо-вольнялися станові інтереси останньої та закладалисяпідвалини унії 1569 р

Люблінська унія

б'єднання Польщі та Литви в „єдину спільну

Річ Посполиту", здійснене на сеймі в

Любліні, що тривав з 10 січня до 12 серпня

1569 р , увінчало собою унійні змагання, започатко-вані у Крево 1385 р Відтоді було укладено чималодержавних угод, але обидві сторони, маючи вдосталь„шкір і печаток (скріплених печатками пергаментнихдокументів), усе-таки не мали унії", — точніше, насередину XVI ст вона була лише персональною Та-ка ситуація не влаштовувала польську шляхту, якувабили безкраї обшири руських земель, що здавалисьїй тим ціннішими, чим вищим був попит на сільсько-господарські та лісові товари на зовнішньому ринкуОднак литовці ревно обстоювали свою державну са-мостійність Змінити ставлення до об'єднавчихпроектів їх змусила так звана Лівонська війна з Мос-ковщиною (1558—1583), яка виснажила матеріальніресурси країни та помітно позначилася на позиціяхшляхти, котра стала вбачати вихід із скрутного ста-новища в унії з Польщею До того ж їй імпонувалиширокі права, якими користувалася шляхта КорониАналогічними були й настрої на литовсько-польсько-му порубіжжі,— хоч і з інших причин населенняВолині та Підляшшя сподівалося, що унія покладекрай постійним прикордонним конфліктам Непри-хильно ставилася до унії верхівка Литви, якувідлякувала перспектива втрати свого політичноговсевладдя її настрій виразно засвідчила поведінка ли-товської депутації, котра після місячних переговорівз поляками в ніч на 1 березня потайки покинулаЛюблін

Цей вчинок не спантеличив польську сторону,яка вжила рішучих заходів, реалізуючи свою про-граму-мінімум — привласнення Волині та ПідляшшяСейм зажадав від короля „повернення" останніхПольщі, заочного, з огляду на відсутність литовців,вирішення питання про унію, а в разі необхідності —розгортання воєнних дій Тож, як зауважив М Гру-шевський, „супроти рішучого відпору литовськихсенаторів (було) кинуто в кут всі фрази про

Українські землі у складі Литви та Польщі

обопіьний інтерес, про стародавню приязнь і братер-ство Польща звернулася до насильства й ладиласявійною змусити литовських панів, аби піддалися доб-ро дійствам унп"

5 березня королівською грамотою Підляшшя йВолинь були приєднані до Корони Представники цихземель мали прибути до Любліна і, присягнувшиПольщі, взяти участь у роботі сейму А оскільки во-ни з цим не поспішали, їм пригрозили конфіскуватиїхні маєтки, чим і було залагоджено справу

Цікаво, що на сеймових засіданнях волиняниенергійно підтримали ідею приєднання до ПольщіКиївської землі — певно, прагнучи зберегти тра-диційну систему зв'язків із своїми сусідами Легкість,з якою вирішилася доля Волині й Підляшшя, спону-кала поляків до дій Незабарно було знайдено„докази" того, що Киш належить Короні, а заразом— і Брацлавщина Так було побудовано цілу теорію,згідно з якою вся Русь здавна підлягала польськимкоролям —внаслідок добровільного визнання їхньоївлади, завоювання або успадкування Ці тверджен-ня перегукувались із загальноруськими претензіямимосковських володарів, які продовжували простяга-ти руки до українських земель — передусім до КиєваНа цьому і наголошували польські політики*, об-стоюючи необхідність їх інкорпорації до КорониБрацлавщину та Київщину було „возз'єднано" зПольщею на початку червня Тож коли на сейм при-була литовська депутація (6 червня 1569 р ), всіукраїнські землі опинилися поза межами Литви**

У такому „урізаному" вигляді Литовська держа-ва й уклала угоду про унію з Польщею Згідно зактом від 1 липня 1569 р вони злилися воєдино й на-далі мали управлятися одним загальнообранимволодарем, котрий коронувався у Кракові якпольський король і великий князь литовський Лит-ва втратила право на власні сейми та зовнішні зносини,водночас втративши й будь-яке політичне значення,хоча й не припинила свого державного існування(ознакою чого були окремі адміністративна та фінан-сова системи, армія, законодавство, уряди)

На подальших засіданнях сейму литовці намага-лися протестувати проти захоплення українськихземель Однак наслідком цього було лише внесенняпункту про їх „повернення" Польщі у додатковий, потвердний, акт унп від 11 серпня 1569 р Таким чином,

* "Московський (цар) наполегливо прагне заволодіти Києвом як колишньоюстолицею Русі — занотовано у щоденнику сейму

** Нагадаємо що в цей період Сіверщина залишалась у складі Московськоїдержави Втім вона також вважалась істинно польською і як така булаприєднана до Корони після Доулінської угоди

Волинь, Брацлавщина та Київщина, чию долю буловирішено „в антракті" унійних переговорів, остаточ-но злилися з Короною Анемічні спроби литовцівповернутися до цього питання після смерті Сипзмун-да-Августа (червень 1572) не увінчалися успіхом

Вимоги, висунуті шляхтою, на Люблінськомусеймі, були мінімальними (збереження всіх існуючихпривілеїв, свободи віросповідання, руської мови вофіційному діловодстві), а їх реалізація вичерпалаполітичний потенціал української еліти До того ж, якслушно зазначив американський дослідник Я Пе-ленський, у 60—70-х рр XVI ст вона практично немала можливостей для маневрування „Це був часпрогресуючого занепаду Литовської держави, що йставило шляхту українських земель перед не-обхідністю вибору між ягеллонською Польщею таМосковською Руссю Польща була країною з доситьпрогресивним конституційним устроєм, обмеженоюкоролівською владою, гарантованими політичнимисвободами та становими привілеями, відносноюрелігійною толерантністю, самобутньою ренесанс-ною культурою, що не могло не приваблюватисуспільну еліту Оцінюючи цей вибір з сучасноїточки зору, слід визнати його продуманим, реалістич-ним і навіть мудрим Здавалося, польська політичнасистема з її відкритим і гнучким характером маламайбутнє Однак відхилення від цієї моделі та відмо-ва від релігійної толерантності наприкінці XVI — напочатку XVII ст призвели до глибокої кризи Поль-сько-Литовської держави"

Берестейська церковна унія

!™| ринцип свободи віросповідання мав особли-I І ве значення для Речі Посполитої — і не ли-Ж І ше з огляду на приєднання населених „схиз-матиками" українських земель, а й через бурхливепоширення тут протестантизму Цей принцип прокла-мували наступники Сигізмунда-Августа — ГенріхВалуа, Стефан Баторій, Сигізмунд III Проте водно-час у країні розгорталася діяльність ордену єзуїтів,котрі спрямовували зусилля на боротьбу з Рефор-мацією Паралельно вони активно обстоювали ідеюцерковної унії їй, зокрема, було присвячено працюєзуїтського проповідника Петра Скарги „Про єдністьцеркви Божої" (1577), адресовану князю Василю-Костянтину Острозькому * На нього, як і на ін-

* Острозький Василь (1526 1608) — молодший син князя КостянтинаІвановича Острозького (на честь якого його також звано Костянтином)найвпливовіший з поміж тогочасних українських магнатів загальновизнаний"начальник у православ Г меценат засновник слов яно греко латинськоїшколи вищого типу в Острозі

позначилася протидія об'єднавчим задумам у ви-гляді протестів української шляхти й віденськогодуховенства Унійна авантюра була різко засудженау посланні Василя-Костянтина Острозького, який за-кликав до рішучого опору діям владик, котріігнорували волю православного загалу Серйозністьвласних намірів він підтвердив заявою про готовністьвиставити в разі необхідності 15—20 тис чоловік назахист „благочестя" За таких обставин навіть Геде-он Балабан почав заперечувати свою причетність доунійного заміру

Однак події вже набрали необоротного характе-ру король своїм універсалом підтримав унію, а Потійі Терлецький відбули до Рима, де 23 грудня 1595 рбули прийняті папою й склали йому присягу Заключ-ний акт укладення унії мав відбутися на соборі вБересті (нині м Брест), призначеному на 6 жовтня1596 р Але прибулі на собор одразу розділилися надва ворожих табори Перший, офіційний, репрезен-тували митрополит, п'ять владик-уніатів і католицькедуховенство їм протистояли захисники ортодоксії—представники патріархату, єпископи Балабан іКопистенський, більшість православного кліру, князьОстрозький із сином, шляхта, міщанські депутаціїПісля невдалих спроб порозумітися обидві сторонипрокляли одна одну Так унія глибоко розколола то-гочасне суспільство замість того, щоб, за словамиСигізмундового універсалу, „зберегти й укріпити"єдність Речі Посполитої

Суспільні рухикінця XVI —30-х pp.XVII СТ.

літературі XV і XVI ст нерідко розглядають-ся як часи занепаду чи, власне, як „переходовідо того культурного і суспільного національ-

ного українського руху, що розпочався при кінці

віку" (М Грушевський) Ця точка зору хибуєна недооцінку тих процесів, котрі відбувались упро-довж двох століть, сповнених напруженої історичноїроботи Хоч, безперечно, неквапливий плин того-часного життя різко контрастує з тим вибухомсуспільної енергії, який відбувся на межі XVI—

ст

Передусім значний громадський резонанс діста-ла Берестейська унія Спалахнула бурхливалітературна полеміка між православними та уніатами,в якій обидві сторони гаряче обстоювали власне ба-чення подій 1596 р Ця полеміка, що тривала кількадесятиліть, не тільки не пом'якшила гостроту міжкон-

ЦТ

Історія У краї ни

ших сучасників, цей твір справив помітне враження

Успіху католицької пропаганди сприяло безлад-дя, яке на той час панувало в житті православноїцеркви За умов існування практики „подання", цер-ковні уряди нерідко розглядалися лише як джерелоприбутків Ті ж, хто обіймав їх у гонитві за „достат-ком мирським' та „властительством", часто не тількине являли собою взірець християнських чеснот, а й по-рушували найелементарніші моральні норми — були,за висловом сучасника, не святителями, а „скверни-телями"

За цих обставин на захист авторитету право-слав'я виступили міщанські організації — братства,які створювалися при парафіяльних церквах Пріори-тет у цій справі належав львівському Успенськомубратству, що за статутдм, ухваленим 1586 Рантюхійським патріархом Иоакимом, узяло на себефункції контролю за діяльністю духовенства Цепризвело до конфлікту між братством і місцевоюєпархіальною владою в особі владики Гедеона Бала-бана В боротьбі з ним братчики сперлися напідтримку Константинопольського патріарха ІєремиОстанній під час свого перебування у Речі Посполитійзробив низку рішучих, але не досить продуманихкроків, то суворо додержуючись канонічної практи-ки, то йдучи за існуючою традицією — передусім,позбавив сану митрополита Онисифора, призначив-ши на його місце Михайла Рогозу, і запровадив урядпатріаршого намісника з титулом екзарха, надавши йо-го луцькому єпископу Кирилові Терлецькому (1589)

Енерпйне втручання патріархії у справи місцевоїцеркви та виразне протегування Константинополембратського руху викликали невдоволення серед ви-щого духовенства, яке стало замислюватися „надспособом утечі від того всього галасу й неспокою, якийпідняли домашні реформатори й грецькі ієрархи"(М Грушевський) Унія гарантувала їм повне визво-лення з „неволі константинопольських патріархів",і саме тому ідея переходу під супрематію римськогопапи почала поступово оволодівати умами право-славних владик

Ініціатива в цій справі належала Гедеонові Бала-бану, якого на з'їзді у Белзі підтримали луцький,турово пінський і холмський єпископи, письмовозасвідчивши свою прихильність до унії (1590) їхнаміри були схвалені Сипзмундом III До змовниківприєдналися нововисвячені єпископи перемишльсь-кий (Михайло Копистенський) та володимирський(Іпатій Потій), а згодом — і митрополит МихайлоРогоза У середині 1595 р умови укладення унії бу-ли погоджені з папським нунцієм і королем Водночас

Українські землі у складі Литви та Польщі

фесійних суперечностей, а й поглибила спричинену ни-ми суспільну конфронтацію

Офіційні кола Речі Посполитої категоричновідмовляли православній церкві у праві на існування,що за умов тотожності православ'я та „руськості"сприймалося широким загалом як політика, спрямо-вана на те, „аби Русі не було в Русі" Зусилля шляхтиполіпшити ситуацію шляхом висунення відповіднихвимог на сеймових засіданнях не мали помітногоуспіху 3 часом опозиційність шляхти стала слабша-ти На захист православ'я виступило козацтво, що вженаприкінці XVI ст заявило про себе як про помітнусоціальну силу

Це було наслідком як кількісного збільшеннярядів козацтва, що поповнювались за рахунок се-лянських втеч, так і набуття ним певних організаційнихформ Передусім, поза межами Речі Посполитої, упониззі Дніпра, за порогами, сформувався укріпле-ний центр козацтва — Січ, життя якої будувалося назасадах військової демократії Паралельно козацтвоздобуло правове визнання у польських офіційних ко-лах, котрі з початку 70-х рр XVI ст почаливикористовувати його для несення пограничної служ-би Для козаків було встановлено власний „присуд",тобто, вилучено з-під юрисдикції місцевої адміністраціїта підпорядковано „старшому і судді над усіма низо-вими козаками" Цей судовий імунітет поширювавсяне тільки на тих козаків, які перебували на ко-ролівській службі, одержуючи відповідну платню (їхкількість у 70-х рр XVI ст коливалась у межах300—500 чоловік)*, а й на тих, що виходили з Ни-зу „на волость" (державну територію РечіПосполитої) Так абстрактна ідея козацької„вільності" сповнилася конкретним змістом і здобу-ла офіційну санкцію, а козацтво в адміністра-тивно-правовому відношенні було відділене від реш-ти населення Речі Посполитої та почало оформлятисяв окрему станову групу, яка інтенсивно зросталавнаслідок „покозачення" селянства й міщан

У свою чергу козацтво прагнуло поширити свійвплив на якомога більші території Це виявилося вжепід час першого значного козацького повстання, очо-леного Криштофом Косинським (1591 1593),

учасники якого примушували населення присягати їму „послушенстві" Козаки захопили Білу Церкву,Трипілля, Переяслав 3 Київщини повстання пере-кинулося на Волинь та Брацлавщину і не припинилосянавіть після смерті Косинського, підступно вбитого

* І Ьяніше їх було названо реєстровими оскільки вони фіксувались уі мгціальному списку реєстрі

в Черкасах у травні 1593 р , а в 1594 —1596 рр увесьцей регіон став ареною дій козацьких загонів підпроводом Лободи, Шаули та Наливайка Останнійу своєму листі до Сигтзмунда III висунув власний про-ект улаштування козацтва що передбачав передачуйому земель між Бугом і Дністром, південніше Брац-лава, де під його началом мало перебувати 2 тис чо-ловік, при цьому під єдиною козацькою юрисдикцієюопинялася територія від Дніпра до Дністра Цейплан, зрозуміло, так і залишився на папері, а його ав-тор у квітні 1597 р після тортур був скараний нагорло й четвертований Масштаб повстання викли-кав серйозне занепокоєння правлячих кіл РечіПосполитої Після його придушення вони взяли курсна ліквідацію козацького імунітету Тільки гострапотреба у козацтві як військовій силі змусила уряд ча-стково задовольнити його вимоги щодо поверненнявтрачених привілеїв (1601) І хоча право на власнуюрисдикцію було визнане лише за реєстровцями, підкозацьким „присудом" опинялися дедалі нові групинаселення, а то й цілі міста

Зміцнювалися зв'язки козацтва з православнимдуховенством Завдяки цьому 1620 р , за гетьману-вання Петра Сагайдачного, який задекларував своюпозицію включенням усього Запорозького військадо складу Київського братства, було повністю віднов-лено вищу церковну ієрархію, фактично втрачену1596 р Козаки взяли під свою охорону єрусалимсь-кого патріарха Феофана, котрий, маючи відповідніповноваження від константинопольського патріарха,таємно висвятив на сан київського митрополита (нимстав Іов Борецький), п'ятьох єпископів і архієписко-па полоцького Це дало новий привід для літературноїполеміки й посилило напруженість у міжконфесійнихвідносинах

Найбільшого напруження боротьба за визнанняправ православної церкви досягла на початку 30-х ррXVII ст , кои смерть ревного католика СигізмундаIII пробудила сподівання на відродження свободивіросповідання у Речі Посполитій За цих умов чи ненайрішучіше висловилося козацтво, натякаючи всвоїх петиціях на можливість повстання, якщо сеймі майбутній король нехтуватимуть інтересами право-славних

Широкий суспільний рух змусив сина Сигізмун-да III королевича Владислава, схильного до віро-терпимості, створити незалежну комісію, яка виро-била „Статті для заспокоєння руського народу",затверджені на коронаційному сеймі 1633 р Цимактом було легалізовано існування православної церк-ви та повернено їй частину маєтностей Оновилася

го, Кодацького, порога. Та тільки-но закінчилосябудівництво, як його захопив козацький загін на чоліз гетьманом запорожців Іваном Сулимою. Ця подіямогла стати сигналом до нового козацького повстан-ня. Однак Сулима був підступно виданийреєстровцями та невдовзі страчений.

Із ще більшою силою виявилися суперечностіміж запорозьким і реєстровим козацтвом 1637 p., підчас повстання Павла Бута (Павлюка), коли булострачено гетьмана реєстровців та частину старшини.Повстанці діяли під гаслами боротьби з „ляхами", за-кликаючи до неї всіх, хто сповідує православ'я. їхніуніверсали спричинили масове „покозачення" селян-ства Наддніпрянщини. І хоч після поразки у битві підКумейками (6 грудня 1637 р.) козацько-селянськевійсько капітулювало, вже навесні наступного року бо-ротьба спалахнула з новою силою, очолювана ЯковомОстрянином (Остряницею), а потім — ДмитромГунею. Але перевага була не на боці повстанців, і влипні 1638 р. вони склали зброю.

На скликаній 30 серпня козацькій раді у Києві бу-ло оголошено ухвалену сеймом „ОрдинаціюЗапорозького реєстрового війська", спрямовану наскасування його привілеїв. Ліквідовувалося козаць-ке судочинство і виборність старшини. Гетьмана мавзаступити обраний сеймом комісар, котрий зосеред-жував у своїх руках усю повноту влади надреєстровцями, кількість яких обмежувалася 6 тис. чо-ловік. 24 листопада на раді в урочищі Маслів Ставкозаки прийняли ці продиктовані їм умови разом ізновопризначеною старшиною. Під жорстким війсь-ково-адміністративним контролем опинилася не тільки„волость", а й Запорожжя, де дислокувався постійнийгарнізон. Запобігати втечам на Низ (що прирівню-вались до злочину) мала відбудована 1639 р.Кодацька фортеця. Усі ці заходи на певний час покла-ли край козацькому „свавіллю", і наступне десятиріччяввійшло в історіографію як період „золотого спо-кою".

Українау передденьХмельниччини

ей спокій, однак, був відносним, і не тількичерез спорадичні (хай і незначні за своїмимасштабами) селянські та міщанські висту-пи, ніби шар попелу жевріючі вуглини вкри-

вав ті суперечності, що, врешті-решт, вибухнулиграндіозною Визвольною війною. Саме на зламі 30-40-х pp. XVII ст. уповні виразними стали наслідки

Історія У краї ни

ієрархія. Митрополитом на сеймі був обраний ви-значний церковно-культурний діяч Петро Могила. Іхоч не всі суперечності відійшли у минуле, а полемікаміж православними та уніатами так і не вщухала,релігійне питання втратило після цього свою гостроту.

Однак неухильно поглиблювався антагонізм міжпольсько-шляхетським режимом і козацтвом. Зро-стання сили останнього та його суспільних і політичнихамбіцій викликало занепокоєння в офіційних колахРечі Посполитої. Охоче використовуючи козаків учисленних воєнних кампаніях, у мирний час вонипрагнули зменшити їхню чисельність до кількох ти-сяч чоловік, занесених до реєстру, та максимальнообмежити політичну ініціативу прикордонних„свавільників". Особливе занепокоєння польськогоуряду викликало втручання козаків у внутрішні спра-ви Кримського ханства, де вони підтрималиантитурецьку партію, та кілька зухвалих походів ни-зовців на Константинополь. Тож 1625 р. на Українубуло виряджено війська під проводом гетьмана Ко-нецпольського. Гетьману реєстровців Жмайлу невдалося швидко мобілізувати необхідні сили. Та й зацих умов поляки не змогли завдати козакам рішучоїпоразки. На Куруковому озері було укладено угоду,за якою кількість реєстровців обмежувалася 6 тис. чо-ловік (тобто подвоювалася порівняно з 1619 p.).Крім того, козакам заборонялося провадити са-мостійну політику щодо Криму й Туреччини тавтручатись у релігійну боротьбу.

Після цього в Україні кілька років панував віднос-ний спокій. Та вже на початку 1630 р. Подніпров'яохопило повстання, очолене Тарасом Федоровичем(Трясилом), якого запорожці обрали своїм старшим,відмовившись коритися реєстровому гетьману Гри-горію Чорному, котрий займав угодовську стосовнополяків позицію. Повстанці вирушили із Запорож-жя „на волость", стратили Чорного, заволоділинизкою населених пунктів і зупинились у Перея-славі, куди невдовзі підійшли польські війська підпроводом Конецпольського. Туг поляки зазнали та-ких значних втрат, що коронний гетьман мусив пітина переговори з козаками. За укладеною між нимиугодою реєстр зростав до 8 тис. чоловік; водночасвдвічі, до 2 тис. чоловік, збільшувалася залога зреєстровців, яка мала постійно дислокуватися на За-порожжі.

Та поляки не дуже покладалися на цю залогу, і са-ме тому 1635 р. було прийняте сеймове рішення пробудівництво фортеці на нижньому Дніпрі. Розташо-ваний тут гарнізон мав узяти під свій контроль шляхина Запорожжя. Замок було споруджено біля першо-

Українські землі у складі Литви та Польщі

ПОЛІТИКИ ІІрсШЛЯЧИХ кіл Корони, в межах якої булооб'єднано практично увесь масив українськихземель.

За 70 з лишком років, на очах двох-трьох по-колінь, відбулися глибокі зрушення у соціальному,економічному, духовному житті, яке енергійно пере-будовувалося на польський взірець. Провідникомцих змін стала рухлива польська шляхта, котра актив-но просувалася на Східну Україну. За данимиподимних тарифів, наприкінці 20-х — початку40-х pp. XVII ст. в її руках опинилося вже близько30% приватновласницького земельного фонду Волині,Київщини та Брацлавщини, причому це булиздебільшого великі латифундії, що формувалисяз королівських роздач, купівлі, шлюбів з місцевоюзнаттю. Дещо іншою була ситуація на „рекупе-рованій" („поверненій" Польщі) Сіверщині. Спусто-шена численними війнами, вона являла собоюневичерпне джерело земельних пожалувань длядрібної й середньої шляхти.

Залучення цих обширів (як і земель ПівденноїУкраїни) до господарського обігу було, безперечно,явищем позитивним. Однак водночас поширювали-ся характерні для Польщі форми аграрних відносин,що значно збільшувало відбутковий тягар. Сучасникзазначав: „Тутешні селяни заслуговують на співчут-тя. Вони мусять працювати власноручно і зі своїмикіньми три дні на тиждень на користь свого пана... тавиконувати тисячі інших повинностей, яких би й неповинні були робити, не кажучи про гроші, яких па-ни від них вимагають... Одним словом, селянизмушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть...Але і це ще не найважливіше, оскільки пани маютьнеобмежену владу не тільки над їхнім майном, а й надїхнім життям; ось яка велика свобода польської шлях-ти (яка живе неначе в раю, а селяни ніби перебуваютьу чистилищі)".

Ця влучна характеристика, що нині вже сталахрестоматійною, належить перу розумної та спосте-режливої людини—французького військовогоінженера Гійома Левассера де Боплана, який упро-довж 17 років ніс службу в коронному війську наУкраїні, покинувши її перед самою Визвольноювійною. У своєму „Описі України", створеному наоснові власних вражень і вперше опублікованому1651 р., Боплан лише побіжно згадує про закладен-ня ним Кодацького замку, невдовзі зруйнованого„якимсь Сулимою", участь у битві під Кумейками,осадження слобід на півдні України, „що стали начеб-то колоніями, з яких за короткий час утворилосяпонад тисячу сіл". Пером Боплана водила не надія на

винагороду від польського короля, посланням якомувідкривається „Опис України", а жвавий інтерес до„цієї гарної й рідкісної країни", її народу, звичаїв,історії. Це й обумовлює цінність „Опису" як історич-ного джерела, примушує прислухатися до свідченьфранцузького дворянина, котрий вів суворе трудовежиття, „перекопуючи землю, відливаючи гармати іпалячи порох". Він зауважив, що „польська шляхтадосить покірна і послужлива перед вищими..., люб'яз-на і привітна з рівними собі співвітчизниками, аледуже зверхня і нетерпима по відношенню до нижчихза себе". Ще дошкульнішою є характеристикаукраїнської („руської") шляхти, яка „наслідуєпольській і, схоже, соромиться того, що належить доіншої, аніж римська, віри, щоденно переходячи до неї,хоча вся знать і всі ті, що титулуються князями,вийшли з грецької віри" („яку по-своєму називаютьруською").

За цими словами — розкол „українного"суспільства, спричинений появою культурно-релігійноїальтернативи, нестримний потяг знаті до нового,західноєвропейського, стилю життя, відмова від„руської" віри, а відтак — і від „руськості", розще-плення етнічної свідомості за формулою: „русин запоходженням, поляк за національністю".

Чимало сучасників сприймало це як національнутрагедію. Згадаймо хоча б Мелетія Смотрицького,котрий 1610 р. у своєму „Треносі" гірко оплакаввідступництво від православ'я української аристо-кратії, — передусім, славетного роду Острозьких,що був, за словами автора, безцінним каме-нем у короні православної церкви, перевершуючи всіінші блиском своєї старожитної віри. І справді, єщось символічне в долі „острозької спадщини": ону-ка Василя-Костянтина Острозького Анна-АлоїзаХодкевич заснувала на місці Острозької школиєзуїтський колегіум (1624) і перехрестила кісткибатька, Олександра Острозького, перетворившицю процедуру на своєрідне театралізоване дійство.За свідченням місцевого літописця, „загробний"голос князя просив, щоб його було обернено на като-лика, бо „віра ліпша римська ". Однак не меншсимволічно й те, що сам „Тренос" написано польсь-кою мовою (втім, як і багато інших антиуніатськихтворів), а його автор, син ректора Острозької шко-ли Герасима Смотрицького, здобув освіту вєзуїтському колегіумі та кількох західноєвропейсь-ких університетах.

Нова українська культура, що формувалася вопозиції до наступу католицизму, була відкритоюдля Заходу. Проповідь національної ізоляції, „куль-

Історія України

турного старовірства", з якою виступив наприкінціXVI ст. пристрасний полеміст, афонський чернецьІван Вишенський, практично не знайшла своїх адептів.Традиційному церковно-схоластичному вихованню,яке обстоював Вишенський, було протиставлено вик-ладання „семи вільних мистецтв"*, запроваджене,за європейським взірцем, спочатку в Острозі, а потім— у братських школах.

Наступним кроком стало створення Петром Мо-гилою 1632 р. на основі школи Київського Богояв-ленського братства колегіуму (знаного як Києво-Могилянський), де традиційну для братських шкілгрецьку мову потіснила латинь, котра у Речі Поспо-литій мала не лише освітнє, а, передусім, практичнезначення — як мова судочинства, діловодства тощо.З виникненням колегіуму (який сучасники, за свідчен-ням Боплана, вважали „університетом або акаде-мією") за Києвом остаточно закріпилася роль провід-ного осередку національної культури, де гуртувалисянайкращі інтелектуальні сили суспільства.

Наступ католицизму на „руську" віру активізу-вав національну свідомість тогочасної людності,викликавши своєрідну „захисну реакцію" — пошу-ки своїх етнічних коренів, інтерес до минулого.Водночас саме тут виразно далася взнаки духовнастагнація попередніх століть — коли той же Бопланзахотів „дослідити історію русів, щоб дещо довідати-ся про давні часи цих місцевостей", то, „розпитавши

кількох найученіших з-поміж них", почув лишенарікання на „великі й тривалі війни, які спустошу-вали їхню землю з краю до краю" та призвели дозагибелі бібліотек. Не дивно, що пошук свого істо-ричного „я", врешті-решт, привів українську духовнуеліту до активного використання здобутків польськоїта частково московської історичної думки, які й бу-ли покладені в основу національної історіографії.

Найсприятливіші умови для поширення московсь-ких ідеологем склалися у 20-х pp. XVII ст., коли окреміцерковні ієрархи (до митрополита включно), мона-стирі та братства через нестатки були змушенізвертатися до царя і патріарха за допомогою („мило-стинею"), наголошуючи на спільності віри йпоходження. Як серед вищого духовенства, так і середкозацтва дедалі популярнішою ставала ідея переходу„під государеву руку". Та з прийняттям „Статей для за-спокоєння руського народу" і опануванням митрополичоїкафедри Петром Могилою ситуація докорінно зміни-лася: контакти з царським урядом перервалися, аполітичний альянс православної ієрархії та козацтва роз-пався. Духовенство втратило свій войовничий запал,і місію виразника національних інтересів узяло на се-бе козацтво, виступивши фундатором нової України.

* Тобто граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометри, музики,астрономії (що їх Вишенський розглядав як "поганські хитрощі")

Причини революції

а середину XVII ст. у різних сферах роз-витку українського суспільства визріли гострісуперечності з існуючим статусом України в

складі Речі Посполитої, її політикою в українськомупитанні, з усталеними в ній суспільно-політичнимладом і системою соціально-економічних відносин.В чому вони проявлялися?

І. У політичній сфері:

Організувавши в ході укладення Люблінськоїунії 1569 р. інкорпорацію українських земель, поль-ська еліта сформулювала імперську доктрину, за якоювони проголошувалися такими, що раніше належалиПольщі, були від неї відірвані, а тепер законно повер-талися до п складу. Таким чином, український народне лише позбавлявся історії незалежного державно-го розвитку, але й перспектив у майбутньому,бо терени його проживання проголошувалисяспоконвічними польськими землями. На серединуXVII ст. польська політика привела до денаціо-налізації української еліти (князів, магнатів, шляхти),що консолідувалася з польською на платформі поль-ської державної ідеї.

Українськенаціональневідродження.Створеннякозацької держави

тш

Із перебранням козацтвом на себе функції ви-разника національних інтересів, воно починає,особливо в 20—30-х pp., набувати функції "носія ук-раїнської державності". Тому не випадково відіграєпровідну роль у формуванні в козацькому регіоні за-родків українських державних інституцій, які прагнулаліквідувати Польща. Виступаючи новою елітою("політичним народом"), воно все наполегливішевиступає у захист "прав і вольностей руського наро-ду" й започатковує розвиток державної ідеї у формінадання певного політичного статусу Південномурегіону. Інтереси політичного розвитку України при-ходили у непримиренну суперечність з інтересамиРечі Посполитої.

II. У національно-релігійній сфері:

На середину XVII ст. колоніальна політиканаціонально-релігійного упослідження православнихукраїнців (абсолютної більшості населення) окресли-лася (особливо в Західному регіоні) досить виразно.По-перше, послідовно проводився курс на їх усу-нення від участі в міському самоуправлінні, яке внайбільших містах починає зосереджуватися в рукахполяків; православним єпископам заборонялосязасідати в сенаті. По-друге, чинилися перешкодипри вступі до цехів, у заняттях ремеслами, промис-лами, торгівлею, внаслідок чого в економічному життівеликих міст провідну роль починають відігравати по-ляки й представники інших національностей. Цяполітика таїла загрозу усунення українців відмагістрального поступу нової цивілізації (в якійпровідну роль відігравало місто) та їх замкнення усфері середньовічного села, а відтак перетворення у"селянську націю". По-третє, проводилася політикана ліквідацію православної віри й впровадження ка-толицизму та уніатства (закриття православних храміві монастирів, масове спорудження костьолів і кляш-торів, знущання над релігійними почуттямиправославних, насильницьке обернення в католицтвочи уніатство тощо). По-четверте, дискримінація усфері мови та освіти. По-п'яте, в умовах загострен-ня національно-визвольної боротьби каральні органивдавалися до елементів етнічних чисток (винищенняукраїнців тому, що вони були українцями). Вважаємослушним міркування канадського вченого Ф.Сиси-на, що якби "не повстання Хмельницького, то окремаруська ідентичність та культура були б приречені наповільну, але неминучу ерозію і дезінтеграцію в Поль-ському королівстві".

В умовах швидкого розвитку національної свідо-мості викристалізовуються національні інтереси,

Підготовка і початок повстання.Перші перемоги.Зародження ідеї автономізму

' олітика уряду на ліквідацію козацтва як ста-ну, переслідування православної віри,>. зловживання і здирства з боку місцевої

адміністрації та орендарів вже в середині 40-х pp. вик-ликали гостре невдоволення серед козацтва. Єпідстави вважати, що|починаючи з 1646 p., група ко-заків, очолювана чигиринським сотником БогданомХмельницьким, розпочала підготовку повстання.Протягом 1646—1647 pp. до керівного центру вхо-дили сотники Ф.Вешняк, К.Бурляй, Д.Гиря,Б.Топига, колишні полковники М.Нестеренко іЯ.Клиша, М.Кривоніс, брати Нечаї тощо. Для ре-алізації задуму Б.Хмельницький та його соратникинамагалися скористатися намірами короля Влади-слава IV залучити козаків до війни з Портою. Усерпні-вересні 1647 р. проводяться таємні ради дляобговорення планів повстання. Приймається рішен-ня розпочати його в листопаді, коли короннийхорунжий А.Конєцпольський мав вирушити у пониз-зя Дніпра проти татар.

Однак раптова поява Очаківської орди та зрада

боку чигиринського осавула Р.Пешти зірвали вис-туп. Б.Хмельницький ув'язнюється. Вирвавшись засприяння друзів на волю, він (очевидно, в третій де-каді грудня) з кількома десятками осіб (серед нихперебував і 20-річний Петро Дорошенко) негайно по-дався на Запорожжя. Зважаючи на перебуванняпольської залоги у Січі (Микитин Ріг), зупинився нао.Томаківка (Буцький), де відразу ж розпочав фор-мування збройних сил й встановив зв'язки іззапорожцями. Заручившись підтримкою останніх,

лютого 1648 р. оволодів Січчю, а 9 лютого завдавпоразки черкаському й чигиринському полковникам,котрі готувалися до наступу на повстанців. Очевид-но, через кілька днів на козацькій раді в СічіБ.Хмельницький обирається гетьманом Війська За-порозького. Саме ці події й ознаменували початокНаціональної революції.

На перших порах керівник повстання розгорнувдіяльність відразу ж у кількох напрямах: підготовкивідступу на "волості", залучення на свій бік 6 тис.реєстрових козаків, уникнення передчасних воєннихдій з польською армією, укладення військово-політич-ного союзу з Кримським ханством. Так, у південнірайони направляються досвідчені козаки з листамигетьмана до їх мешканців готувати зброю й підніма-тися на боротьбу. Цей заклик знайшов у них

Історія У краї ни

осмислення їх значимості у житті суспільства. Утверд-жується переконання, що поляки прагнуть "руськийбідний народ унівець повернути і зовсім викоріняти",а відтак зміцнюється рішучість знищити "пануванняляхів".

У соціально-економічній сфері:

Хоча за рівнем розвитку промисловості й торгівліУкраїна відставала від Німеччини, Англії та Нідер-ландів, все ж на цей час вже окреслився процесрозкладу цехового ремесла і в багатьох промислахвідбувалося зародження початкових форм мануфак-турного виробництва. Особливо виразно подих новоїцивілізації проявлявся, на відміну від Нідерландів іНімеччини, не в промисловості й торгівлі, а в сільсь-когосподарському виробництві Півдня Укра'іни. Аджестановлення козацького стану супроводжувалосярозвитком якісно нового типу господарства — засуттю фермерського. І протиріччя між ним і наступаю-чим фільварково-панщинним господарством, якегрунтувалося на праці закріпаченого селянина, стаєодним із головних причин вибуху 1648 р. По-друге,козацтво виробило такі принципи соціальної ор-ганізації, які докорінно різнилися від існуючихсередньовічних суспільних відносин й вступили в ан-тагоністичну суперечність з ними. Курс польськогоуряду на ліквідацію козацтва як стану не міг не вик-ликати його збройного спротиву. По-третє,відбувалися надзвичайно швидкі темпи як зростан-ня соціально-економічного визиску селян і міщан,так і закріпачення ще відносно вільного населенняПівденного й Східного регіонів.

IV. У психологічній сфері:

Відомий соціолог П.Сорокін встановив: приду-шення базових інстинктів породжує "революційнівідхилення у поведінці людей". До них належать го-лод і травний інстинкт; інстинкти власності,самозбереження, свободи, успадкованих здібностейтощо. Протягом 1647—1648 pp. голод охоплював ве-ликі райони країни; протягом 20—40-х pp. відбувавсяпроцес втрати селянами, козаками, міщанами, дрібноюшляхтою власності; постійні напади татар і репресіїз боку державних структур придушували інстинктияк індивідуального, так і групового самозбереження,самовираження успадкованих здібностей, а закріпа-чення вело до втрати свободи.

Отже, на 1648 р. в Україні зав'язався складнийвузол різних суперечностей, що міцно переплітали-ся і розв'язати який правлячі кола Польщі виявилисянеспроможними.

Українське національне відродження. Створення козацької держави

підтримку. Лише український князь І.Вишневець-кий вилучив у підданих своїх маєтків кілька десятківтисяч самопалів. За визнанням коронного гетьманаМ.Потоцького, "не було жодного села, жодногоміста, в яких би не лунали заклики до свавілля і де бне замишляли на життя й майно своїх панів і орен-дарів" . Активна організаційна робота проводилася ісеред реєстрових козаків.

До середини березня українському гетьману вда-лося завершити переговори з Кримським ханством.Згідно з досягнутою домовленістю воно зобов'язу-валося надати допомогу проти поляків, причому,татари не повинні були шкодити українцям, не пали-ти міст і сіл. Із свого боку українці обіцяли платитиупоминки і не допускати морських виправ. На допо-могу повстанцям хан направив 3—4 тис. осіб на чоліз комендантом Ферал-Керману Тугай-беєм.

На цьому етапі революції Б.Хмельницький тайого прибічники висували лише ідею автономії для ко-зацького регіону. Під час переговорів з посламиМ.Потоцького (близько середини березня) постави-ли вимоги: вивести польське військо з цих земель,ліквідувати на них "управління Речі Посполитої",надати їм права укладати договори із зарубіжними во-лодарями. Вважаючи їх неприйнятними, короннийгетьман пришвидшив підготовку походу. Маючи урозпорядженні близько 15 тис. жовнірів (разом зреєстровими козаками), вирішив завдати удару по та-бору повстанців. З цією метою 26 квітня направивДніпром 4 полки реєстрових козаків і частину дра-гунів (4,5 тис. осіб), а суходолом 21 квітня — 2полки реєстровців і жовнірів (5 — 5,5 тис. осіб) підпроводом сина Стефана.

Одержавши від розвідників інформацію про часі напрямок виступу С.Потоцького, Б.Хмельниць-кий на чолі 4 — 5 тис. українців і татар Тугай-беявирушив Микитинським шляхом назустріч полякам.Застосувавши тактику використання передового за-гону татарської кінноти для зупинки ворога іприкриття головних сил при їх виході у район битви,він оточив 29 квітня противника біля р. Жовті Води.Під час боїв, що набрали затяжного характеру, геть-ман зумів заручитися підтримкою реєстрових козаків(12 травня на його бік перейшли полки, що пливлиДніпром, а наступного дня — ті, котрі перебували приС.Потоцькому). У вирішальному бою 16 травняпольське військо при виході з урочища Княжі Бай-раки було повністю розгромлене.

Не гаючи часу, Б.Хмельницький виступив про-ти головних сил противника, щоб не допуститивідступу у центральні райони України й об'єднання

з 6-тисячним військом І.Вишневецького. 26 травняполки М.Потоцького потрапили неподалік від Кор-суня у заздалегідь підготовану пастку в урочищіГорохова Діброва й зазнали нищівної поразки. Корон-ний і польний гетьмани потрапили до полону.

Добившись блискучих перемог, Б.Хмельниць-кий мав намір продовжити наступ у центральнірайони, томуі рухаючись до Білої Церкви, розсилавуніверсали до населення з закликами братися зазброю. Через Тугай-бея передав М.Потоцькому про-граму вимог, що передбачала створення до БілоїЦеркви та Умані удільної, з визначеними кордонами,держави. Так було вперше сформульовано ідею ство-рення національної держави.

Через відмову хана Іслам-Гірея (прибув до ук-раїнського табору під Білою Церквою 2 червня)

Б.Хмельницький.

Гравюра Вауманса і Мейсенса.

взяти участь у подальшому наступі, прагненнябільшості козацтва замиритися з польським урядом,а також загрозу вторгнення московського війська яксоюзника поляків у боротьбі з татарами, Б Хмель-ницький змушений був припинити похід Скликанакозацька рада вирішила направити посольство доВаршави і добиватися задоволення соціально-еко-номічних вимог козацтва та повернення православниму ряді міст захоплених уніатами церков Питання ав-тономії для козацької України в інструкції обходилосямовчанкою

Рушійні силиі характер революції.Проблема її типології,хронологічних межта періодизації

овідавшись про розгром польського війська,селяни і міщани масово бралися за зброю і во-®сени 1648 р боротьба охопила всі етноукра-їнські землі Речі Посполитої 3 поміж соціаль-

них верств найважливішу роль в революції відігравалокозацтво, котре міцно тримало у своїх руках провіді винесло на плечах основний тягар боротьби за не-залежність Саме воно становило кістяк армії, основунової політичної еліти, чинило найорганізованішийспротив феодалізації соціально- економічних відно-син, незважаючи на те, хто виступав її рушіємстаршина, панство, польський чи російський урядиДуже активну участь у революційних подіях взя-

о селянство, особливо протягом 1648 1652,

1658—1659,1664—1666,1668 рр Поголовно "по-козачившись" у 1648 р , воно в наступні рокивідчайдушно боролося за збереження "козацькихправ і вільностей" На жаль, обезкровлене селянст-во Західного регіону, починаючи з осені 1649 р(залишившись за межами Української держави),відходить від активної боротьби й знову потрапляє уфеодальну залежність до панів Масового характерунабрала у 1648 р участь у боротьбі міщан Саме заїх сприянням загонам повстанців вдалося опануватинайміцніші міста-фортеці, а в окремих регіонах вонивідігравали провідну роль в організації боротьби(Західне Поділля, Житомирщина, Луцький повіт,Галичина)

З самого початку боротьба охопила "всю Русь"й спрямовувалася проти національно-релігійногогноблення з боку Польщі Українці прагнули звільни-ти від "ляхів" "Руську землю" й домогтися

Історія У краї ни

"відокремлення Русі від Корони" 3 кінця 50-х ррнародні маси розпочали також боротьбу проти ко-лоніальної політики Росії, уряд якої намагався звестинанівець суверенітет козацької України, вони такожчинили спротив спробам Кримського ханства й Пор-ти підпорядкувати її своїм інтересам

Невід'ємною складовою революції була соціаль-на боротьба Незважаючи на виразно окресленіжорстокість та розбійницький й грабіжницький ас-пекти, основний Ті зміст полягав у ліквідації всіхрізновидностей феодальної залежності й існуючихформ експлуатації, у виборенні особистої свободи івільної (фермерського типу) власності на землюВлітку 1652 р селяни і міщани де-факто добилисявизнання з боку українського уряду головнішихсоціально-економічних завоювань

Отже, боротьба носила національно-визвольний,релігійний та соціальний характер її головніші зав-дання полягали в тому, щоб добитися створеннянезалежної соборної держави і ліквідувати існуючуфеодальну модель соціально-економічних відносин йутвердити нову, в основі якої лежала б дрібна власністьфермерського типу Визначальним було виборення не-залежності, бо лише вона відкривала перспективурозвитку нових відносин й могла б запобігти проце-су феодалізації суспільства

В історичній науці залишаються відкритими пи-тання типології, хронологічних меж і періодизаціїборотьби, що розпочалася в 1648 р Набрали по-ширення такі її терміни як "повстання" (козацьке,народне, українське, селянське і тін ), "війна" (ко-зацька, селянська, громадянська, польсько-козацька,визвольна, національно-визвольна, та ін ), "рево-люція" (козацька, буржуазна, національна, націо-нально-визвольна, українська та ш ) Зрозумілокожне з названих понять розкриває зміст соціально-політичних подій, які мають спільні риси, а за певнихобставин можуть розвиватися з однієї в іншу І все ж,такі поди як "повстання", "війна" і "революція"різняться між собою і вимагають вживання для оз-начення своєї сутності відповідних дефініцій

Вважаємо, що за своїми масштабами, змістом,формами, характером і метою боротьби, якіснимизмінами, що відбувалися у політичному, соціально-економічному і духовному житті суспільства подія, щорозпочалася у 1648 р , становила собою не "пов-стання" чи "війну", а "Українську національну рево-люцію" близьку до Нідерландської революції 1566—1609 рр Помилковим є вживання термінів "козацьке

И (( « " -

повстання , козацька війна і т ін , бо вони ігнору-ють національно-визвольну боротьбу української

і/

Українське національне відродження. Створення козацької держави

нації за створення незалежної держави й зводятьзміст події до внутрішнього соціального конфлікту уПольщі (таку оцінку їй давали польські історикидругої половини XVII ст )

Залишається нез'ясованим питання хронологічнихмеж революції В радянській історіографії 50—80-х рр панував погляд, що Визвольна війна тривалапротягом 1648—1657 рр На нашу думку, зі смер-тю великого гетьмана в серпні 1657 р боротьбанароду за розв'язання головніших завдань не припи-нилася, хоча тепер точилася у значно складнішихвнутрішніх і геополітичних умовах Не випадковосучасники подій 60—70-х рр вбачали в них продов-ження боротьби, що спалахнула у 1648 р Лишеліквідація державних інституцій у ПравобережнійУкраїні й зречення від влади П Дорошенка у вересні1676 р ознаменували завершення революції по-разкою

В її розвитку виділяємо такі періоди:

Перший (лютий 1648 — червень 1652 рр ) ха-рактеризується найбільшим розмахом національно-визвольної і соціальної боротьби Витворена Ук-раїнська держава де-факто виборює незалежність, аСелянська війна завершується ліквідацією дорево-люційної системи феодальних відносин на селі

Другий (червень 1652 — серпень 1657 рр )відзначається погіршенням геополітичного станови-ща козацької України та активними пошукамисоюзників на міжнародній арені з метою розгромуРечі Посполитої й возз'єднання в межах держави усіхетноукраінських земель У політичному розвиткунамітилася яскрава тенденція щодо утвердження мо-нархічної форми правління в особі спадковогогетьманату

Третій (вересень 1657 — червень 1663 рр ) охо-плює час різкого загострення соціально-політичноїборотьби, що вилилася в громадянську війну й роз-колола Українську державу на два гетьманства

Четвертий (липень 1663 — червень 1668 рр )ознаменувався намаганнями польського і російсько-го урядів поділити Українську державу тавідчайдушною боротьбою національно-патріотичнихсил за збереження ії єдності

/7 ятий (липень 1668 — вересень 1676 рр )припадає на нове загострення політичної боротьби,посилення втручання іноземних держав у внутрішнісправи козацької України, ліквідацію державнихінституцій у Правобережжі та поразку революції

Розгортаннянаціонально-визвольноїі соціальної боротьби.Пилявецька битва

Хмельницький вжив заходів для розгортаннявизвольної боротьби й формування на місцяхнаціональних органів влади 3 цією метою

розіслав у різні регіони підрозділи, очолюванідосвідченими старшинами Особливо швидко розгор-талося повстання у Лівобережній Україні ТомуІ Вишневецький поспішно залишив Переяслав і врайоні Любеча переправився на ПравобережжяПротягом червня загони повстанців і козацькі сотнізайняли Лубни, Переяслав, Прилуки, Мену, Сосни-цю й інші міста До середини липня, за виняткомЧернігова й Стародуба, вся територія Лівобережжябула звільнена від польського панування Наприкінцілипня впав Стародуб, а на початку серпня повстанціоволоділи Чернігівським замком, який захищалоблизько 2-х тис осіб

У значно складніших умовах розгорталася бо-ротьба у Правобережній Україні та західноукраїнськихземлях, де знаходилося багато міст-фортець з силь-ними залогами Похід козацьких підрозділів у першійполовині червня до Києва та його захоплення сприя-ли розвитку повстанського руху у центральній частиніКиївського і в Житомирському повітах, які до сере-дини липня звільнилися від польської владиРозгортання боротьби на терені Поділля й півдняВолині пов'язане з діяльністю черкаського полковни-ка, наказного гетьмана М Кривоноса Вступившина початку червня на чолі 400 козаків у межі Брац-лавщини, він до середини липня створив щонайменше20-тисячне військо Під час походу було не лишезвільнено десятки міст (серед них такі великі як Пог-ребище, Немирів, Брацлав, Вінниця, Полонне,Заслав, Острог та інші), а й у боях 26—28 липня підСтарокостянтиновом завдано поразки 10—12-ти-сячному війську під проводом І Вишневецького Цяперемога створила сприятливі умови для розвиткуповстання на території Волинського, Подільського іРуського воєводств І хоча М Кривоноса було відкли-кано до табору українського війська, повстанняпродовжувало швидко поширюватися

Великим успіхом подолян стало взяття ними 10серпня резиденції коронних гетьманів в м Бар УПодністров'ї розгорнувся рух опришків (левенців),загонами яких керували Коломеда, Вовк, Чуйко,І Александренко, С Мрозовицький та інші ватажки

Історія У краї ни

З другої половини серпня вони взяли в облогуКам'янець-Подільський, що тривала до початкугрудня. Масового характеру набрала боротьба уЛуцькому повіті Волинського воєводства та Ов-руцькому повіті Київського воєводства. Спалахуютьвиступи у Теребовельщині й Галицькій землі Русько-го воєводства. На середину вересня були звільненіБрацлавське, Київське, Чернігівське, Подільськевоєводства, південна й центральна частина Волинсь-кого.

В чому полягали суть і найістотніші особливостіборотьби? Насамперед вона мала яскраво вираженийнаціонально-визвольний і релігійний характер. Удругій половині серпня теребовельський підстаростапідкреслював: на Поділлі "ні шляхтича, ні ксьондза,ані жида не знайдете'. Захоплені до полону під стіна-ми Кам'янця-Подільського опришки повідомили,що добровільно, не стерпівши польського панування,взялися до зброї. Необхідно відзначити жорстокийхарактер боротьби з обох сторін, внаслідок якої ги-нули тисячі осіб.

Влітку починає визрівати ідея необхідності роз-грому Речі Посполитої й створення власної державина території, що явно виходила за межі козацькогорегіону. У середині липня один з полонених козаківзаявив кам'янецькому старості П.Потоцькому, щовже "держава від вас, ляхів, перейшла до нас, козаків"і кордон має проходити по р. Горинь. Повстанціповідомляли про наміри дійти "до Вісли", "вдаритипо Речі Посполитій", а на визволеній території ство-рювали органи влади ("заводять своїх урядників, —писав князь В.Д.Заславський, — окрему республікусобі вчинивши"). Польські урядовці засвідчувалиіснування в українців намірів домогтися "відокрем-лення Русі від Корони".

Провідну роль у надзвичайно інтенсивному про-цесі руйнування польських і становлення українськихдержавних інституцій — центральних і місцевих ор-ганів влади, території, судових установ, армії, новоїсоціальної структури, адміністративно-територіаль-ного устрою — відігравало козацтво. Саме у цейчас почалося формування державної еліти. Виразнопростежується прагнення повсталих до створенняєдиного державно-адміністративного устрою. І докінця року закладаються підвалини унітарної, рес-публіканської за формою правління, національноїдержави. В її політичному розвитку окреслилася бо-ротьба двох тенденцій — демократично- охлокра-тичної та монархічної (гетьманської).

Однією з найважливіших особливостей революціїбуло тісне поєднання визвольної й релігійної бороть-

би з соціальною. Сотні загонів селян і міщан громи-ли маєтки, знищували шляхту (незалежно від їїетнічного походження й конфесійної приналежності),орендарів, корчмарів, урядників. Пани відразу жзвернули увагу на те, що повстанці "вогню і мечу"піддавали "лише шляхетський стан", намагаючись "повністю його знищити". Тому не без підстав брац-лавський воєвода А. Кисіль одним з перших побачиву ній "жахливу селянську війну". Генератором соціаль-ної активності селянських мас виступав козацькийідеал. У їх самосвідомості зафіксувалося стереотип-не уявлення про козака як людину, вільну відбудь-яких обов'язків перед паном і державою (завинятком військового) і котра користується особли-вим імунітетом (особиста воля, право володінняземлею, своя юрисдикція тощо). Саме тому, що бо-ротьба за здобуття козацького імунітету сталазагальноукраїнським явищем, селяни і міщани масо-во покозачувалися ("хлопство, збунтувавшись, укозацтво пішло") й запроваджували "козацькі поряд-ки". Вони, по суті, означали не що інше, як створенняорганів місцевого самоуправління, що стали осно-вою адміністративних структур Української держави.

На початок серпня соціальна боротьба вийшла замежі звичайного повстання. Вперше в історії Українивона охопила більшу частину її території. Зміст бо-ротьби полягав у знищенні існуючої системисоціально-економічних відносин, виборенні особи-стої свободи, права власності на землю тасільськогосподарські угіддя. З огляду на це можнастверджувати, що протягом липня вона переросла уСелянську війну, що тривала до червня 1652 р.

Яку позицію зайняла польська еліта щодорозв'язання українського питання? Вона була на ди-во одностайною у несприйнятті навіть у зародковомустані ідеї української державної автономії. Тому підчас розробки інструкції посольству для переговорівз Б.Хмельницьким промовці наголошували на непри-пустимості поступок, якщо козаки захочуть "відірвативід королівства якусь частину землі". Тому до їїзмісту вноситься застереження комісарам — ні вякому разі не дозволяти створення " особливого уділуз володінь Речі Посполитої".

За обставин, коли, з одного боку, проти мирнихпереговорів виступали маси селян і міщан, підтриму-вані радикальним угрупованням старшини (очолювавМ.Кривоніс), а з другого — більшість шляхти, пе-реговори заходять у безвихідь. Стає реальною загрозавідновлення воєнних дій. Тому Б.Хмельницький про-водить майстерне маневрування силами 100—110-тисячної армії між Старокостянтиновим і Пиляв-

Українське національне відродження. Створення козацької держави

цями й обирає місцевість майбутнього бою, де мож-ливо було б використати кінноту.

На початку вересня українці розташувалися не-подалік Пилявець: на правому березі р. Ікви головнісили армії, а на лівому — полки М.Кривоноса. їхз'єднувала вузька гребля, яку зміцнили шанцями тагарматами. Зумівши за допомогою розвідки дезінфор-мувати польське командування, гетьман заманивсюди 80—90-тисячне вороже військо, котре 19 ве-ресня розташувалося табором на пагорбах і взаболочених долинах. Реально оцінивши співвідно-шення сил, він вдався до тактики активної оборонитабору з наступним завданням потужного контруда-ру. Битва розпочалася 21 вересня. Незважаючи навтрату у цей день переправи, Б.Хмельницький на-ступного дня провів добре скоординовану широко-масштабну наступальну операцію з обох таборів йрозгромив противника. Ця перемога дозволила укра-їнському командуванню перебрати ініціативу у веденнівоєнних дій, створила сприятливі умови для визво-лення Західного регіону.

Західний похід армії.Укладення українсько-польського перемир'я

І Хмельницький вирушає на захід, узявши спо-- чатку в облогу Львів (8—26 жовтня), а згодомЗамостя (6—21 листопада). Для організаціїборотьби населення Белзького, Волинського і Русь-кого воєводств розіслав у різні райони свої полки. Досередини листопада вони разом із загонами місцевихповстанців звільнили увесь західноукраїнський регіон.Тут розпочалося формування державних інституцій,зокрема полково-сотенного територіально-адміністра-тивного устрою. Вперше з часів княжої Русі реальноюстала можливість об'єднання українських земель у ме-жах національної держави.

Чи усвідомлювало важливість цього історичногомоменту українське керівництво? У гетьманськійпрограмі вперше з'являються думки про необхідністьзвільнення західноукраїнських земель. Б.Хмель-ницький вважав підвладною собі Галичину, заявлявпро готовність у разі потреби продовжити наступ уцентральні райони Польщі ("нас Вісла з Божоюпоміччю ласкаво через себе перенесе"). Однак націо-нальна державна ідея ще не сформувалася і не сталанаріжним каменем політичної програми молодої еліти,що залишалася в полоні автономізму. Осіння кампаніяпроводилася не стільки з метою включення Захід-ного регіону до складу держави, скільки для рефор-

мування державного устрою Речі Посполитої: за-провадження абсолютизму й визнання за Україною(щонайменше в складі Київського, Брацлавського,Чернігівського, Подільського і Волинського воє-водств, де козаків багато") таких же прав, які малаЛитва (схоже, саме у зв'язку з цим в оточенні геть-мана точилися розмови про утворення Руськогокнязівства). Ці сподівання пов'язувалися з обраннямна трон короля (Владислав IV помер у травні) спо-чатку московського царя, пізніше — трансіль-ванського князя, а коли ці надії стали примарними —королевича Яна Казиміра, котрий начебто обіцявбути "руським королем".

Саме тому Б.Хмельницький та його прибічникиприпустилися великої політичної помилки, якої зго-дом так і не вдалося виправити: замість того, щобукріпитися на західних кордонах (як це радилиМ.Кривоніс і П.Головацький), вони пішли 21 листо-пада на укладення перемир'я з Яном Казиміром, заяким передбачалося повернення армії "на Україну".Перемир'я справді потрібно було укладати, бо арміявтрачала боєздатність й була неспроможною прово-дити взимку наступальні операції на терені Польщі,але в жодному разі не можна було відводити полкивід західних рубежів. Адже український уряд втра-чав велику територію з високорозвинутимвиробництвом, а Польща отримувала напрочудвигідний стратегічний плацдарм для зосередження йутримання за рахунок українського населення своєїармії, готової у сприятливий момент розпочати наступ.Окрім всього іншого, в разі поновлення воєнних дійвони велися б виключно на українських землях, щоприрікало останні на спустошення й руйнацію продук-тивних сил.

Уже під час відходу гетьмана від Замостя поча-ли виявлятися серйозні розходження між його планамита можливими поступками з боку новообраного ко-роля. Б.Хмельницький наполягав, щоб польськевійсько не просувалося далі Старокостянтинова йзаборонив магнатам з'являтися до маєтків розташо-ваних південніше Білої Церкви та у ЛівобережнійУкраїні. В універсалі від 22 грудня до шляхти повідо-мив її про своє право виступати в разі необхідності узахист населення Західного регіону. Розпорядився та-кож залишати залоги в містах на схід від лінії р.Горинь — м. Кам'янець-Подільський. Зі свого бо-ку Ян Казимір домагався від нього розпуску подомівках селян і міщан, а також направив у залишеніукраїнським військом райони підрозділи коронноїармії.

Наступ жовнірів, повернення до маєтків панів із

Історія У краї ни

загонами озброєних слуг наштовхнулися на сильнийспротив з боку селян і міщан. Все ж, зломивши йо-го, до лютого 1649 р. полякам вдалося окупуватитериторію по лінії м. Бар — м. Меджибіж — межи-річчя Горині і Случі.

їх спроби проникнути далі від неї на схід і південьзазнали невдачі.

Розробка Б.Хмельницькимнаріжних принципівукраїнської державної ідеї.Початок становленняукраїнського монархізму

таких обставин 20 лютого 1649 р. у Пере-СЯ|>яславі розпочалися українсько-польськіпереговори. їх перебіг показав, що на цей часгетьман, переосмисливши уроки минулорічної бо-ротьби, вперше в історії української суспільно-політичної думки сформулював основні принципинаціональної державної ідеї. Надалі вони були роз-винуті під час його квітневих переговорів з москов-ським посольством Г.Унковського.

По-перше, у розмовах з королівськими комісара-ми було чітко засвідчене право українського народуна створення держави в етнічних межах проживан-ня. В реалізації цього гетьман відтепер убачав основнумету своєї діяльності ("виб'ю з лядської неволі народвесь руський... А ставши на Віслу, скажу дальшим ля-хам: сидіте, мовчіте ляхи").

По-друге, було висловлено ідею незалежностіутвореної держави від влади польського короля. Якпідкреслював Б.Хмельницький у розмові з Г.Ун-ковським, "а нас Бог від них увільнив — короля мине обирали і не коронували, і хреста йому не цілува-ли. А вони до нас про це не писали і не присилали, іми волею Божою цим від них стали вільні .

По-третє, сформульовано положення про со-борність Української держави. В переговорах зполяками гетьман неодноразово наголошував нанамірі "відірвати від ляхів всю Русь і Україну".

По-четверте, утворена Українська держава роз-глядалася як спадкоємниця Київської Русі.Б.Хмельницький повідомив Г.Унковському про мож-ливість замирення з Річчю Посполитою лише заумови визнання її урядом незалежності козацькоїУкраїни в тих кордонах, що "володіли благочестиві ве-ликі князі".

Протягом цього часу відбувалися серйозні зміниі в самосвідомості українців: пришвидшується розви-

ток ідей Батьківщини, її єдності та незалежності,чуття спільної мети й ідентичності. Польський істо-рик другої половини XVII ст. В.Коховськийзасвідчує, що під час переговорів в Переяславі пол-ковник Ф.Джеджалій заявив польським послам:"Майте для себе Польщу, а Україна нам, козакам, на-лежить". Український посол С.Мужиловський,розмовляючи в Москві з російськими сановниками,підкреслив: нині Україна "стала вже їх, козацьказемля, а не польська і не литовська". За визнаннямпольських посланців, котрі в травні побували в ко-зацькій Україні, там "немає короля і не чути про іншувладу, окрім гетьмана з Військом Запорозьким" і"хлопство всієї України" покладає надії на Б.Хмель-ницького, що він "їх з підданства Речі Посполитійзможе звільнити".

У політичному житті відбувається замінафункціонування "генеральної" (чорної) ради стар-шинською, зміцнення гетьманської влади.Окреслюється процес відродження ідеї українсько-го монархізму, становлення монархічної формиправління. Б.Хмельницький вперше прямо чи опосе-редковано починає висловлювати думку про своювладу не як владу виборного гетьмана, а самодержав-ну владу володаря України. 22 лютого він заявивпольським послам: "Правда то єсть: жем лихий імалий чоловік, але мі то Бог дав, жем єсть єдинов-ладцем і самодержавцем руським". Відомо, щоєрусалимський патріарх Паїсій надав йому титул"князя Русі і прирівняв його до Костянтина Велико-го" (тобто римського імператора Костянтина ІВеликого). Польський анонімний автор праці прокоролювання Яна Казиміра (кінець XVII ст.) наво-дить дані, що під час переговорів з трансільванськимпосольством, Б.Хмельницький обіцяв князеві допо-могти захопити польську корону за умови визнанняйого, гетьмана, незалежним "князем всієї Руськоїземлі" з столицею в Києві. У листі до короля від 8 бе-резня члени польського посольства підкреслювали:"йому (Б.Хмельницькому — Авт.) вже не про ко-зацтво (йдеться), тільки про володаря й князяРуських провінцій, як він наказав звертатися до ньо-го, хоч і скритно".

Нова політична програма висувала як першоряд-не завдання включення до складу держави Західногорегіону. З огляду на це насамперед потрібно булозакріпити за собою контрольовану територію. І за умо-вами укладеного 25 лютого з польським посольствомперемир'я, гетьман добився визнання де-факто авто-номії козацької України. Кордон між нею і РіччюПосполитою мав проходити по ріках Горинь,

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Прип'ять та м. Кам'янець-Подільський, через якийзаборонялося переходити польським підрозділам,урядовцям і шляхті.

Збаразько-Зборівськакампанія.

Укладення Зборівської угоди

есною почала стрімко наростати хвилянаціонально-визвольної і соціальної бороть-би на терені Подільського воєводства,

межиріччі Случі й Стиру, Овруччині. За визнаннямуже київського воєводи А.Кисіля, "тут, від Дніпра доСтиру , все повністю покозачилося ". За умов неба-жання польського уряду йти на серйозні політичніпоступки, сподівання на продовження діалогу стаютьпримарними. Б.Хмельницький розпочав мобілізацію.За словами українського літописця Самовидця, "такусе, що живо, піднялося в козацтво". Польща такожзавершує підготовку до воєнних дій. І 31 травня 10—12-тисячне військо вторгнулося у південно-східнуВолинь. Відбулися бої в околицях Заслава, у Суль-жиницях, Зв'ягелі, Острополі та в інших містах.Десятки поселень були повністю знищені жовнірами;край сплив кров'ю. Основні сили поляків на чолі зпольним гетьманом А.Фірлеєм спинилися під Ста-рокостянтиновом.

Довідавшись про наступ ворога, Б.Хмельниць-кий вирушив у похід, маючи на меті звільнитиукраїнські землі від Перемишля до кордону з Мос-ковією. Його раптова поява під Пилявцями викликалапаніку серед жовнірів, котрі поспішно відступили доЗбаража. До початку липня їх чисельність тут зрос-ла до 15 тис. осіб. Тим часом, отримавши відомості пронаміри короля силами литовської армії Я.Радзівіллазавдати удару у напрямку Києва з подальшим вихо-дом у тил українцям, гетьман направив проти ньогокиївського полковника С.М.Кричевського з наказомбудь-що зірвати плани ворога. Відчайдушна атака ук-раїнцями литовських підрозділів 31 липня під Лоївом,незважаючи на завдану їм поразку і смерть полков-ника, настільки знекровила ворога, що литовськийгетьман змушений був відмовитися від виконаннякоролівського наказу.

Маючи у розпоряджені до 100 тис. вояків,Б.Хмельницький, об'єднавшись, ймовірно, 8—-9 липня з військом Іслам-Гірея (близько 30—40 тис. осіб), вирішив наступати на противника. Ран-ком 10 липня українсько-кримська кіннота з'явиласяпід Збаражем. Так розпочалася Збаразька облога.Протягом липня — початку серпня гетьман провів

7 великих приступів: 13, 17, 19, 20, 21, 31, липня,6 серпня. Для повної блокади поляків з 20 липня роз-почалися роботи щодо зведення навколо ворожихпозицій високих валів і копання глибоких ровів. Напочатку серпня становище жовнірів стає безнадійним:лютував страшний голод, гостро відчувалася неста-ча води.

Дізнавшись 7 серпня про наближення королівськоїармії, Б.Хмельницький вирішив атакувати її на марші.Взявши із собою близько 40 тис. українців і 20—30тис. татар, разом з ханом, очевидно, вночі з 13 на14 серпня вирушив назустріч Яну Казиміру. За до-помогою місцевого населення основні сили вдалосязаховати в лісах біля Озерної та Зборова, інше угру-повання (мало вийти в тил полякам) — неподалікМлинівців. Тим часом 20-тисячне польське військо,прибувши 13 серпня в околиці Зборова, готувалосядо переправи через болотисту Стрипу. Туманного йдощового ранку 15 серпня вона розпочалася.Б.Хмельницький завдає противнику одночасногоудару з фронту і з тилу, де події розгорталися особ-ливо успішно. Українці й татари розгромили жовніріві погнали їх до обозу під Зборів. За свідченням од-ного з учасників битви, трупи встелили дорогу "навелику милю" (бл. 8—10 км.). Дуже сильним бувудар і з фронту. Зім'явши корогви князя С.Корець-кого, атакуючі зробили вигляд, що наступатимуть направе крило, але потім блискавично змінили напрямпросування й обрушилися на ліве крило. Поляки невитримали й почали втікати, намагаючись заховати-ся в коноплях, не дбаючи "ні про вітчизну, ні прокороля". Лише мужність короля й стійкість німцівдозволили жовнірам оговтатися й повернутися наполе бою. Увечері він затих.

Становище польської армії було катастрофічним.Вона втратила бл. 7 тис. осіб, у т.ч. понад 3 тис.убитими. Командування розуміло, що не має підставсподіватися ні на перемогу "у відкритому бою", ніна те, щоб витримати облогу. У пошуках виходу ізкритичного становища король звернувся з листомдо хана, пропонуючи розпочати переговори. Ос-танній погодився, оскільки був принциповимпротивником розгрому Речі Посполитої й утворен-ня незалежної Української держави. У боротьбіУкраїни з Польщею вирішив проводити політику"рівноваги сил", що вела до їх взаємного виснажен-ня й давала можливість Криму відігравати про-відну роль у Південно-Східній Європі.

Наступного дня битва відновилася. Якщо татари"легко наступали" на польський табір, то українці роз-почали відчайдушний штурм Зборова. Опівдні

Історія У краї ни

українці посилили натиск на табір і двічі проривали-ся у нього, але, наштовхуючись на сильний спротив,відступали. Вночі в обозі розпочалася паніка, яку звеликими труднощами королю вдалося вгамувати.

серпня воєнні дії припинилися. Переговори ханаз королем завершилися укладенням договору, що пе-редбачав установлення "вічної приязні" й наданнявзаємної допомоги проти ворогів. Польща згоди-лась також на передачу Криму щорічних упоминок,виплату 200 тис. талерів, визнання 40 тис. козаць-кого реєстру. Після гострих дискусій Ян Казимірпогодився на таємну 6 статтю, в якій татарам дозво-лялося "вільно спустошувати край, повертаючисьназад" (іншими словами — грабувати й брати ясирна українських землях).

За таких умов Б.Хмельницький намагався збе-регти якомога більшу автономію для козацькоїУкраїни. До її складу мали ввійти Брацлавське,Київське, Чернігівське воєводства, східні райониВолинського і Подільського воєводств. Проте дове-лося піти на серйозні поступки. Згідно з укладеним

серпня договором територію держави складалилише Брацлавське, Київське і Чернігівське воєво-дства. Втрачалася територія Барського, Зв'ягель-іського, Любартівського, Миропільського, Ос-тропільського й Подністровського полків. Чисельністькозацького реєстру встановлювалася в 40 тис. осіб.Шляхта отримала право повернутися до маєтків; се-ляни і міщани повинні були виконувати дореволюційніповинності. А питання скасування унії відкладалосядо рішення сейму. 24 серпня було знято облогу Зба-ража. Воєнна кампанія завершилася. Таким чином,спроба створення соборної незалежної держави за-знала невдачі. Гетьман змушений був задовольнитисяодержанням козацькою Україною автономії у межахРечі Посполитої.

Внутрішня і зовнішняполітика українського уряду.Формуваннядержавних інституцій

*' дним з перших трагічних наслідків договоруІ стало жахливе пограбування татарами зе-мель Волині, Галичини й особливо Поділля.

Було спустошено Острог, Заслав, Сатанів, Бар,Меджибіж й багато інших міст (всього близько 70).Згідно зі свідченням автора "Рифмованої хроніки",Поділля настільки збезлюділо, що не було кому не ли-ше рятувати дітей-сиріт, а й мертвих ховати.

Умови договору висунули перед українським уря-дом комплекс питань політичного й суспільно-економічного характеру, від вирішення яких залежа-ла доля держави. Серед них чи не найскладнішим було— запобігти соціальному вибухові селян і міщан,оскільки передбачалося відновлення старої моделісоціально-економічних відносин і вилучення з ко-зацького стану десятків тисяч осіб з їх наступнимповерненням до "підданства". Вже у вересні розпо-чався рух селян і міщан, котрі хотіли бути "собівільними" й не мати "над собою дідичних панів".Особливої сили він набирає на початку 1650 p., ко-ли після затвердження сеймом Зборівського договорурозпочалося масове повернення панів до маєтків.

За таких обставин Б.Хмельницький проводизгнучку соціальну політику. З одного боку, він розси-лав універсали для "втихомирення" населення, здругого — домагався від А.Кисіля "скромного" по-водження шляхти з підданими, відмовився залучатипанів до складання реєстру, дозволив залишатися увійську багатьом виписаним з реєстру, хто мав вико-нувати обозну службу. Наприкінці лютого — на

Запорозька Січ в половині XVII ст.

Українське національне відродження. Створення козацької держави

початку березня у Києві зібралася старшинська ра-да, рішення якої засвідчили прагнення Б.Хмель-ницького не допустити відновлення найгрубішихформ експлуатації трудящих, національно-релігійнихутисків. Рішення ради зафіксували також намаган-ня старшини перетворити козацтво на привілейованийстан українського суспільства, змусити селян визна-ти своє підлегле шляхті й гетьманській владістановище. Місцеві органи влади одержують розпо-рядження "жорстко страчувати" учасників соціальнихвиступів тощо.

І все ж з березня стрімко наростає хвиля антифео-дальної боротьби. Селяни і міщани йшли до "козаківджурами" або переселялися за Дніпро й створювалислободи. Посилюються виступи населення на окупо-ваних поляками землях. За свідченням одного змагнатів, "хлопи від Львова, від Стрию, від Устяйдуть таборами між Прутом і Дністром через Волось-ку землю до Могилева, в Україну... йдуть щодня... Недумають нам хлопи біля Бара, а тим паче за Баром ів Подністров'ї жодних маєткових повинностей відбу-вати і панів своїх слухати чи у послушенстві панівзалишатися". Влітку соціальна боротьба набралаособливо гострого характеру на Брацдавщині та Ліво-бережній Україні. Не без сприяння органів влади напочатку 1651 р. у Брацлавщині спалахує антишля-хетське повстання. Кам'янецький каштелян С.Лянц-коронський підкреслював прагнення подолян "зни-щити ляцьке ім я .

Важливе місце у політиці гетьмана посідала про-блема реорганізації адміністративно-територіальногоустрою України та зміцнення державних інституцій.На початок 1650 р. було сформовано 16 полків, якістановили територіальне ядро (180—200 тис. кв.км.) держави, де проживало у цей час близько 1,4 —1,6 млн. осіб. У цілому завершується також творен-ня державних інституцій козацької України.Старшинська рада перетворилася (замість генераль-ної ради) в головний орган державної влади, щовирішувала політичні, економічні, військові й іншісправи й ухвали якої були обов язковими для гетьма-на. Останній очолював уряд й державну адміні-страцію, був головнокомандуючим, скликав ради,відав фінансами, керував зовнішньою політикою.Б.Хмельницький неухильно проводив курс на зосе-редження в своїх руках всієї повноти влади. Засловами ротмістра С.Чарнецького (майбутнього та-лановитого польського полководця), "всі (його) ша-нують як Бога; у воєводствах Київському, Брац-лавському, Чернігівському і Сіверському такуправляє, як і в Чигирині". Він рішуче добивався

виконання органами влади прийнятих рішень; безйого відому полковники не мали права розв'язувативажливі справи державного життя. Гетьман розгля-дав свою залежність від польської Корони як чистоформальну й з літа 1650 р. почав замислюватися надпитанням про встановлення династичного зв'язку змолдавським господарем В.Лупу.

Керівні військово-адміністративні посади займа-ла генеральна старшина. На території полків владаперебувала у руках полковників, сотників, отаманів.На місці станово-шляхетської системи земських іпідкоморських судів виросла мережа нових козаць-ких судів. Замість ліквідованого доменіального(за винятком монастирського) судівництва виника-ли сільські суди. Незмінним залишалося міськесудівництво. Побутувала практика поєднання судо-вої й адміністративної влади, що забороняласяЛитовськими статутами. Налагоджується функціону-вання державних органів у сфері стягнення податківз населення. Серйозна увага приділялася будівниц-тву храмів, розвитку освіти, захисту найбільшобездолених (у кожному місті й селі будувалися длябідняків і сиріт спеціальні притулки), боротьбі зкримінальними злочинцями.

Вдалося домогтися зміцнення міжнародного ста-новища держави, зростання її ролі як суб'єктавідносин у Східній і Південно-Східній Європі. Га-даємо, що саме у другій половині 1650 р. укладаєтьсяугода з Портою про надання українським купцямправа вільно плавати Чорним морем, безмитноїторгівлі у портах імперії та перебування в Стамбуліукраїнського резидента. Влітку 1650 р. Б.Хмель-ницький погодився прийняти турецьку протекцію інаприкінці року султан взяв його "під крила і про-текцію неосяжної Порти". Справа тепер залишаласяза відповідною ухвалою старшинської чи генеральноїради. Вдалося уникнути загострення відносин зРосією й домовитися з Трансільванією про коорди-націю дій проти Польщі. Гетьман змусив господаряМолдавії відмовитися від проведення антиукраїнськоїполітики; підтримував дружні відносини з Валахією;налагодив стосунки з Венецією; розпочав пошукшляхів порозуміння з Швецією.

І все ж таки проблема нейтралізації негативнихнаслідків кримсько-польського договору залишала-ся нерозв'язаною. Кримська верхівка домагаласястворення антимосковської коаліції (із залученням донеї козацької України) з метою проведення війни,щоб прилучити землі Астраханського і Казанськогоханств. А загострення українсько-польських відно-син наприкінці 1650 р. загрожувало зірвати ці наміри

Історія У краї ни

й утягти ханство у воєнні дії Намагаючись уникну-ти участі в них, Іслам-Гірей тривалий час відмовлявБ Хмельницькому у допомозі і лише під тиском сул-тана направив наприкінці лютого 1651 р 5—6 тистатар з нурадин-султаном Казі-Гіреєм з наказомухилятися від боїв з поляками

Відновлення

воєнних дій.

Битва під Берестечком.

Укладення Білоцерківського

договору

Т~ 1 ольський уряд вирішив не допустити зміцнен-ії І ня Української держави 119 лютого 1651 рЛit 12—14-тисячна польська армія на чолі зпольним гетьманом М Калиновським перейшла унаступ Наступного дня вона атакувала м Красне, дез основними силами брацлавського полку перебувавполковник Д Нечай У запеклому бою майже всі ко-заки полягли (в т ч і Д Нечай), хоча й ворог втративдо І тис жовнірів Продовжуючи наступ, поляки за-хопили Мурафу, Шаргород, Чернівці, ЯмпільЗавдяки добре організованій кальницьким полковни-ком І Богуном обороні вінницького монастиря(11—20 березня) наступ М Калиновського загаль-мувався 3 підходом сюди 20 березня українськихполків, польська армія відступила спочатку до Бара,а потім Кам'янця-Подільського За місяць боїв во-на втратила близько 6 тис вояків

Український гетьман переходить у наступ Однаквичікувальна тактика володаря Криму та його про-тидія проведенню українцями наступальних операційпозбавили Б Хмельницького ініціативи й прирекли напасивність (близько місяця 100—110-тисячна арміятупцювала на місці у районі Тернополя-Збаража) Цедозволило Яну Казиміру завершити мобілізацію ве-личезної армії (десь 200 тис жовнірів, шляхти йозброєних слуг) і привести її 19 червня під Бере-стечко В цей час Казі-Гірей вступає в переговори зправлячими колами Польщі щодо можливості зами-рення з ханом

Після зустрічі приблизно 20—21 червня з 30—40-тисячною ордою Б Хмельницький подався доБерестечка, де 28 червня розпочалися бої їх першийдень скінчився невдачею для кримсько-українськоїкінноти (до речі, українців було небагато), яка зму-шена була відступити 29 червня вона атакувалапротивника вже значно більшими силами Тепер по-ловину кінноти складали українці В жорстокому

бою польська кіннота зазнала серйозної поразки (ли-ше шляхтичів загинуло близько 200) й відійшла дотабору Проте хан хотів домовитися про мир і, засвідченням окремих джерел, вступив у переговори зкоролем Чим завершилися вони, нам не відомо, алеє підстави гадати, що Іслам-Гірей вирішив не братиучасті у майбутній битві Джерела зафіксували па-сивність дій орди 30 червня, котра лише опівднізайняла позиції на схилах пагорба, звідки хан пригля-дався, за визнанням одного з шляхтичів, "готуючисьдо втечі" І чи не тому основні сили орди знову буливідведені на пагорб'1 Сам він з кількома сотнямивершників спостерігав за розвитком битви, що роз-почалася приблизно о 16-й годині атакою польськихполків лівого флангу під проводом І Вишневецькогоукраїнських позиції Разом з окремими підрозділа-ми татар їм вдалося затримати просування ворога

Бездіяльність хана дозволила королю перехопи-ти ініціативу й розпочати наступ силами центру йправого флангу Від гарматного пострілу по йогоставці Іслам-Гірей стрімко кинувся за пагорб, і, на-че за сигналом, вся орда почала швидко відступати унапрямі м Лешнева Українська армія одразу ж по-трапила у катострафічне становище Крім цього, ханзатримав при собі гетьмана (котрий прибув до ньо-го, щоб переконати у необхідності повернутися назад)до кінця першої декади липня, що вкрай негативно по-значилося на боєздатності українського військаПроте 10 липня воно все ж зуміло, хоча й з велики-ми втратами, вирватися з оточення Отже, можнасказати, що трагедія під Берестечком стала зако-номірним результатом зовнішньополітичного курсуКриму

Герб війська Запорозького

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Польська і литовська армії до початку вересняокупували північні, центральні й західні райони ко-зацької України Впав Київ Народні маси розгорнулипартизанську боротьбу, що набрала особливо вели-кого розмаху у Поділлі й Чернігівщині Завдякиорганізаторській діяльності Б Хмельницького вдало-ся відновити боєздатність армії, зупинити під БілоюЦерквою просування противника й змусити М По-тоцького погодитися на переговори Все ж укладений28 вересня Білоцерківський договір зводив нанівецьавтономію держави її територія обмежуваласяКиївським воєводством, кількість козаків зменшува-лася до 20 тис , пани одержали право повертатися домаєтків, гетьман підпорядковувався владі коронно-го гетьмана тощо

Батогська битваі виборення козацькоюУкраїною незалежності.Наслідки Селянської війни

w"розуміло, що такі наслідки боротьби не мог-ОС ли задовольнити ні український уряд, нінаселення козацької України І відразу ж про-ти відновлення дореволюційних порядків виступилиширокі кола народних мас, підтримувані радикальнимугрупованням старшини Незважаючи на заходигетьманської влади, вкрай напруженою склалася си-туація на теренах Чернігівського і Брацлавськоговоєводств Під час складання нового реєстру спалах-нуло повстання козаків Корсунського полку на чоліз колишнім полковником Л Мозирею Хоча вононаприкінці 1651 р було придушене, а Л Мозирюстрачено, у Лівобережній Україні з'явилися само-звані гетьмани Вдовиченко, Бугай, Боданко, ДедюляВнутрішньополітичну ситуацію ускладнювала такожопозиція гетьманові з боку полковників І БогунаС Пободайла, М Гладкого

Намагання Б Хмельницького стабілізувати ста-новище (виключення з реєстру 8 тис козаків,надіслання таємних універсалів мешканцям Брац-лавщини з проханням терпляче зносити підданствопанам" й обіцянкою "зняти з них це ярмо" весноюта ін ) успіху не мали Поява на початку березня1652 р на Лівобережжі підрозділів польської арміївикликала тут новий спалах боротьби Розпочалосямасове переселення мешканців Чернігівського воєво-дства на територію Миргородщини, Полтавщини,Гадяччини тощо Серед радикального угрупованнястаршини визріває задум зміщення Б Хмельницько-

го Хоча він був викритий і за рішенням ради у се-редині травня було страчено групу полковників ісотників, розвиток подій виходив з-під контролюуряду. Виникла загроза вибуху громадянської війни(за словами Б Хмельницького, "Русі з Руссю"), щомогла знищити молоду державу

Гетьман вчасно зрозумів цю страшну небезпекуТому з кінця квітня розпочав мобілізацію полків длянаступу проти 16—20-тисячного ворожого війська,яке стояло табором під Батогом На початку другоїдекади травня Б Хмельницький вирушив у похід,заручившись підтримкою Криму, невдоволеногополітикою Варшави 1 червня авангард українсько-кримського війська під проводом гетьманського синаТимоша розпочав бої з противником Наступногодня підійшов Б Хмельницький Оглянувши вели-чезний табір поляків, він зрозумів, що у М,Калинов-ського замало сил для його одночасного захисту повсьому периметру Тому вирішив завдати удару зусіх боків У другій половині дня розпочалася стрімкаатака Не минуло й години бою, як польська кінно-та заметушилася й розпочала готуватися до втечіПомітивши це, М Калиновський наказав німецькимпіхотинцям відкрити вогонь по утікачах У цей кри-тичний момент українські розвідники запалили уворожому таборі солому й сіно Жовнірів охопилапаніка, що полегшило украінсько-кримськимпідрозділам прорив у середину табору Оволодівшиним, українці пішли на штурм редутів, де закрилисянімці, й до заходу сонця захопили їх Перемога булаповною За всю свою середньовічну історію Польщане зазнавала такого страшного розгрому Загинулощонайменше 8 тис жовнірів, у тч половина всіх гу-сар Речі Посполитої

Поразка поляків викликала масове повстання на-селення козацької України проти шляхти, і до початкулипня на всій її території відновлюється функціону-вання національних органів влади Українська держававиборола фактичну незалежність, що створюваласприятливі умови для реалізації національної ідеї Уджерелах знаходимо згадку про карбування восени1652 р власної української монети Гетьман почавміркувати над створенням 50-тисячної регулярноїармії Зміцнювалася його влада

Б Хмельницький де-факто визнав соціально-економічні наслідки Селянської війни, що знаменувалоГі завершення Нова модель соціально-економічнихвідносин мала свої особливості Були ліквідовані, заневеликим винятком, велике й середнє землево-лодіння, фільварково-панщинна система господарю-вання й кріпацтво Більшість земельного фонду про-

Історія У краї ни

гнаних феодалів, королівщин и католицької церкви пе-рейшла у власність державного скарбу. Зрослоземлеволодіння православних монастирів. Започат-ковується складання гетьманського й старшинськогоземлеволодіння, завершується процес утвердженнякозацької земельної власності. Значна частина земельпереходить до рук селян, котрі виступали її співвлас-никами нарівні з державою.

Відбулися істотні зміни у соціальній структурісуспільства. Було ліквідовано стан великих і середніхсвітських землевласників, різко зменшилася кількістьдрібної шляхти, але зросла Гі роль у політичномужитті. Провідна роль у суспільстві перейшла до ко-зацького стану. Істотно поліпшилося становищеселянства, котре здобуло особисту свободу, влас-ницькі права на землю, право вступу до козацькогостану. Зміцнився статус православного духовенства.Провідна роль у житті міст перейшла до рук ук-раїнців. Пришвидчився процес формування новоїеліти суспільства.

Щоб уникнути продовження воєнних дій,Б.Хмельницький намагався схилити уряд Речі Пос-политої до визнання незалежності козацької України,що дозволило б, за його словами, "і нам, і Речі Пос-политій жити у спокої". Однак польська еліта вияви-лася неспроможною відмовитися від імперської ідеївідновлення свого панування. Тому точиться гострадипломатична боротьба. Польський агент ксьондзС.Щитницький у листі до канцлера підкреслював, щометою діяльності Б.Хмельницького є "абсолютно йнезалежно від жодного монарха панувати, і всі тіземлі мати у володінні, які починаються від Дністра,йдуть до Дніпра й далі до московських кордонів...".

Погіршення

геополітичного становища.

Жванецька кампанія

f ' априкінці 1652 р. Річ Посполита пришвид-" ■ * шує підготовку до нового наступу. У лютому

1653 р. її підрозділи атакували Погребище,Прилуки й інші міста Брацлавщини. Через місяць по-чалося вторгнення 8-тисячної армії, яка, прямуючи доУмані, знищила десятки міст і сіл. Лише після пораз-ки під Монастирищем, вона відступила з територіїУкраїнської держави.

Весною 1653 р. почало ускладнюватися міжнарод-не становище козацької України. Справа в тому, щогетьман, намагаючись прилучити Молдавію до анти-польського союзу, домігся одруження (серпень 1652р.) сина Тимофія з донькою В.Лупу Розандою, не пе-

редбачивши при цьому негативних наслідків цієїакції. Османська імперія виступила проти включен-ня Молдавії в сферу політичних інтересів України.

т/> • .. и

ІЧрім того, українсько-молдавський союз настороживволодарів Валахії і Трансільванії, які пішли на збли-ження з Річчю Посполитою. А внаслідок нероз-важливих дій Т.Хмельницького у Молдавії у травні,розпочалося оформлення антиукраїнської коаліції ускладі Речі Посполитої, Валахії й Трансільванії, доякої згодом приєдналася (після державного перево-роту) і Молдавія.

На цей час почали проявлятися й негативнінаслідки тривалої боротьби за незалежність.Внаслідок воєнних дій сильного спустошення зазна-ло Правобережжя (було знищено понад 100 міст імістечок). Вони разом з голодівками й епідеміями чу-ми й холери (1650—1652 pp.) зумовили важкі втратисеред населення (обезлюдніли цілі райони). Розорен-ня козацтва унеможливлювало значній його частинівиконувати військову повинність. Не можна ігнору-вати й того факту, що напруга боротьби породжуваласеред частини населення зневіру й розчарування у не-можливості виборення перемоги, посилювала середнього промосковські настрої.

Саме ці фактори у поєднанні з невдоволенням,грабежами татар і невдачами Тимофія у Молдавіївикликали приблизно 20 червня масовий виступ во-яків у таборі під Городком (Поділля) проти політикиБ.Хмельницького. Внаслідок цього йому довелосявідмовитися від продовження походу у Галичину й по-вернутися до Білої Церкви. Влітку він припускаєтьсянової помилки у молдавській політиці, внаслідок якоїблизько 18—19 серпня 6—8-тисячне українськевійсько під проводом Тимофія було оточене у Сочавімолдавсько - валасько -трансільвансько - польськимипідрозділами. Вона призвела також до погіршеннявідносин з Кримом і Портою.

22 серпня польське військо на чолі з Яном Кази-міром виступило з-під Глинян у похід проти козацькоїУкраїни. На початку жовтня назустріч вирушивБ.Хмельницький. Об'єднавшись у дорозі з татара-ми, направив до Сочави значні сили, не знаючи просмерть сина (помер від рани у середині вересня).Вони незабаром повернулися, бо обложені українцідомоглися почесної капітуляції й залишили Сочаву.Отримавши трагічну звістку про загибель Тимофія,гетьман подався до Кам янця, щоб перехопити намарші поляків. Тим часом король після двотижнево-го перепочинку під Кам'янцем 29 вересня виступивдо Бара,плануючи подальший наступ до Білої Цер-кви. Однак, дізнавшись біля с. Зеленче про об'єднан-

Українське національне відродження. Створення козацької держави

ня українсько-кримського війська, вирішив поверну-тися й зупинитися табором біля м. Жванець, споді-ваючись на підхід союзників. 8 жовтня близько 49тис. жовнірів зайняли позиції під замком між рікамиДністер і Жванчик, 21 жовтня розпочалися воєнні дії.

Б.Хмельницький спочатку перебував під Шар-городом, а потім підійшов до Бара. Маючи дані проважке становище противника (голод, епідемія, дезер-тиство), він вирішив відмовитися від проведеннябитви й досягти капітуляції поляків шляхом їх обло-ги. І вже на початку листопада вони опиняютьсямайже у повному оточенні. Для активізації воєннихдій і посилення блокади переніс свою ставку до Гу-сятина. До середини грудня становище жовнірів стаєкатастрофічним: від голоду й холоду померло близь-ко 10 тис. вояків і слуг.

За таких обставин король пішов на переговори зханом (в яких українській стороні відводилася рольстатистів), які 15 грудня завершуються укладенням(в усній формі) Кам'янецької угоди, за якою воєннідії припинялися. Польща зобов'язувалася виплати-ти упоминки, а питання ясиру обходилося мовчанкою,що практично розв'язувало татарам руки для захоп-лення бранців на українських землях. Відноснокозацької України вона передбачала відновлення неумов Зборівського договору (як це часто стверд-жується в історіографії), а лише передбачених нимправ і вільностей козацтву. Всі ж інші аспекти дого-вору ігнорувалися. Тому не випадково Крим погодивсяна негайну окупацію козацької України польськимипідрозділами, повернення туди панів, відновленнядореволюційних повинностей селян і міщан. Таким чи-ном, політичні наслідки Жванецької кампаніївиявилися катастрофічними: вони не передбачалинавіть автономії для Української держави в складі РечіПосполитої. Воєнно-політичний союз з ханствомставав фатальним для реалізації державної ідеї.

Переяславська рада.Укладення українсько-російського договорута його значення

% цій ситуації перед гетьманом гостро постає%. проблема пошуку військово-політичної допо-! моги зовні. У реальному житті її можна булоодержати від Порти чи Московії. Адже, як справед-ливо зауважував Я.Дашкевич, трагедія Україниполягала в тому, що як соборна держава вона моглавиникнути й зміцніти лише під протекторатом одно-

го з сусідів; не було можливості здійснити перехід донезалежності без попереднього залежного періоду.Більшість старшини надавала перевагу московсько-му варіанту. Зумовлювалося це дією кількох чинників:приналежністю до православного віросповідування,наявністю в історичній пам'яті українського народуідеї спільної політичної долі за часів княжої Русі,відсутністю в етнопсихології українців антиросійсь-ких настроїв, близькістю мови й культури,військово-політичною слабкістю Росії у порівнянні зОсманською імперією, що давало надію на збережен-ня Україною повнішої державної самостійності.

В результаті тривалих переговорів 11 жовтня1653 р. Земський собор вирішив прийняти ВійськоЗапорозьке "під свою государеву високу руку" йрозпочати війну проти Речі Посполитої. 29 жовтняпосольство В.Бутурліна виїхало в Україну для юри-дичного оформлення цього акту з боку гетьмана йстаршини. У такий спосіб Московія прагнула за-побігти небезпечному для себе зближенню України зПортою і небажаному зміцненню Польщі у разі її по-разки.

Хоча скликана 18 січня Переяславська рада ух-валила рішення про прийняття протекції царя,подальші переговори ледь не зірвалися через відмо-ву посольства В.Бутурліна присягнути від імені царяв тому, що той не віддасть українців польському ко-ролеві й не порушить їхніх прав та вільностей. Лишеусвідомлення цілковитої безвиході, неспроможностівласними силами відстояти незалежність, довестидо переможного кінця війну з Польщею й домогти-ся возз'єднання українських земель у межах єдиноїдержави змусило гетьмана й старшину погодитися наоднобічну присягу цареві як протектору. Адже в разівідмови від неї знесилена Українська держава зали-шалася сам на сам з Річчю Посполитою, якавідповідно до Кам'янецької угоди, заручиласяпідтримкою ханства на проведення її негайної окупації.Поділяємо міркування І.Лисяк-Рудницького, щогетьман "гостро відчував уразливість геополітично-го становища України і його, як і Бісмарка,переслідував "кошмар коаліцій". Здається, голов-ною турботою Хмельницького було бажання уникнутивійни на два фронти.

Не торкаючись перебігу подальших переговорів(вони добре з'ясовані в історіографії), обмежимосяконстатацією факту укладення наприкінці березня вМоскві договору. Він передбачав цілковите збережен-ня за козацькою Україною витворених форм правлінняй устрою інституцій політичної влади, території, су-ду і судочинства, армії (в 60 тис. реєстрових козаків),

фінансової системи, територіально-адміністративно-го поділу, нової моделі соціально-економічнихвідносин, цілковитої незалежності в проведеннівнутрішньої політики Важливе значення мала ре-алізація Б Хмельницьким ідеї пожиттєвогогетьманства Суверенітет України частково обмежу-вався в царині зовнішньополітичної діяльності(відносини з Річчю Посполитою і Портою), а такожобов'язком виплачувати данину до московської скарб-ниці За своїми формально-правовими ознакамидоговір нагадував акт про встановлення відносинномінальної протекції, але за змістом найімовірнішепередбачав створення під верховенством корони Ро-манових конфедеративного союзу, спрямованогопроти зовнішнього ворога

Як оцінити значення цього договору, який проісну-вав лише до вересня 1658 р (часу укладення украін-сько-польського Гадяцького договору)'1 Поділяємоміркування О Апанович, ідо він не був "для Українині трагедією, ні ганьбою" Його значення полягало внаступному

по-перше, в царині міжнародних відносин вінзасвідчував юридичну форму відокремлення й неза-лежності козацької України від Речі Посполитої,

по-друге, він служив правовим визнаннямРосією внутрішньополітичної суверенності Ук-раїнської держави, недоторканості існуючихдержавних інституцій і витвореної системи соціаль-но-економічних відносин,

по-третє, він відкривав перспективу в союзі зМосковією довести до переможного кінця війну зРіччю Посполитою й завершити об'єднання земельу кордонах національної дерджави,

по-четверте, він виступав у свідомостінацюнально-патрютичної еліти наступних поколінь,за визнанням П Орлика, "найсильнішим і найнепе-реможнішим аргументом і доказом суверенностиУкраїни

Осінньо-зимовакампанія 1654—1655 pp.а її трагічні наслідкидля козацької України

епер на чільне місце висуваються завдання,спрямовані на відрив від Речі Посполитоїпридунайських країн, запобіганню вкрай не-

безпечному для України зближенню Польщіз Кримом та координації дій української та мос-ковської армій проти ворога Однак, незважаючина зусилля української дипломатії, розвиток міжна-

Історія У краї ни

родних відносин складався несприятливо Володаріпридунайських держав воліли залишитися у сферіінтересів Польщі Порта вирішила підтриматиантиросійську позицію Криму Влітку 1654 р міжКримом і Річчю Посполитою укладається "Вічнийдоговір" про взаємну допомогу, який був ратифіко-ваний 22 листопада новим ханом Мегмед-Гіреєм

Усвідомлюючи жахливу небезпеку удару ЗО—40-тисячного польського війська із заходу таЗО—40-тисячної орди з півдня, гетьман прагнув до-битися від Росії допомоги і перегляду нею плану дій,що відводив основну роль боротьбі за оволодінняСмоленськом і Білорусією Однак, зазнав невдачі, бобюрократичний апарат Московії виявився неспромож-ним реально оцінити військово-політичну ситуацію йвчасно переорієнтуватися та надіслати військові силиТому Б Хмельницький втратив кілька місяців часу,сприятливого для наступу проти ворога Цимскористалося польське командування, і в листопаді30-тисячна армія вторглася у Брацлавщину Напочаток 1655 р 50 міст Подільського краю булиповністю зруйновані, десятки тисяч подолян загину-ли у боротьбі

Після об'єднання на початку 1655 р з татарамипольське командування продовжило наступ до УманіЛише дочекавшись нарешті 23 січня підходу 10—12 тис московських вояків, Б Хмельницький ви-ступив у похід Увечері 29 січня неподалік Охмато-ва несподівано для себе він був атакований воро-гом, якому вдалося увірватися до табору й захопити16 гармат Битва набрала затятого характеру Поля-ки були витиснуті з табору і до ранку 30 січняукраїнцями й росіянами зводяться неприступніукріплення (здебільшого з возів і саней, снігу йтрупів)

Гетьман не втрачав надії вирватися із страшної па-стки (армія була оточена в лютий мороз, не маючи ніпалива, ні води) 3 одного боку, готував полки дляпрориву під захистом табору, з другого — вступив упереговори з кримськими мурзами, аби нейтралізу-вати їх під час виходу з оточення 30 січня відбуваласягарматна перестрілка, а українська піхота вела влуч-ний вогонь по жовнірах, завдаючи їм великих втратДійшовши згоди з татарами, ранком 1 лютого ук-раїнський табір почав просуватися до Охматова Всіспроби польської армії розірвати його чи спинити немали успіху Українці і росіяни, відбивши всі при-ступи, пройшли через околиці Охматова й подалисядо Букова Отже, кровопролитна битва не виявила пе-реможця, жодна з сторін не могла проводитинаступальних операцій

Українське національне відродження. Створення козацької держави

Польсько-кримське військо відійшло на терениБрацлавщини, де С Потоцький дозволив союзникамяк винагороду брати ясир До кінця березня крайперетворився на руїну За допомогою жовнірів тата-рами було зруйновано близько 270 міст і сіл й 1 тисцерков, вбито не менше 10 тис немовлят 1 взято в не-волю близько 200 тис осіб Цей жахливий фіналкампанії став важким ударом для гетьмана, котрий по-чинає втрачати надії на можливість одержання відМосковії ефективної допомоги Довідавшись провідхід на початку квітня татар до Криму, він пославу Брацлавщину полки І Богуна та М Зеленського, якідо середини травня звільнили її від поляків

Боротьба уряду за возз'єднанняЗахідного регіону.Встановленняспадкоємного гетьманату

очекавшись підходу московського війська

І Бутурліна, 11 липня Б Хмельницький вис-тупив у похід, прямуючи до Галичини У се-

редині серпня українсько-московське військовзяло в облогу Кам'янець-Подільський, під стінамиякого гетьман прийняв шведського посла й погодив-ся на спільні ди із шведами проти поляків Не гаючичасу, він вирушив до Львова і після розгрому 29 ве-ресня коронного війська год Городком розпочав облогуміста На початку жовтня Б Хмельницький напра-вив до західних кордонів України корпус Д Вигов-ського і П Потьомкіна, щоб таким чином поширитисвою владу на весь західноукраїнський репон Не ви-падково під час переговорів з посольством львівськогомагістрату 10 жовтня він підкреслив, що став воло-дарем всієї Руської землі

Здавалося, плани Б Хмельницького про воз-з'єднання українських земель сповнилися Однакрозвиток подій пішов іншим шляхом Шведськийкороль Карл X і його радник колишній польськийпідканцлер Г Радзейовський вирішили не допустити(кожен із своїх інтересів) входження Західногорегіону до складу козацької України й висунули геть-манові вимогу залишити Галичину Крім того хан,поспішаючи на допомогу королю, вторгнувся в ук-раїнські землі За таких умов Б Хмельницькийзмушений був відмовитися від реалізації програмивозз'єднання й на початку листопада залишив око-лиці Львова

Перед відходом він прийняв королівського послаС Лубовіцького, якому повідомив про можливістьзамирення з Польщею лише за умови відмови її уря-

ду від претензій "до всього Руського князівства" і виз-нання його за козаками по Володимир, Львів, Ярославі Перемишль Дорогою українсько-московське війсь-ко двічі — під Заложцями (14—15 листопада) іОзерною (20—21 листопада) — було атаковане та-тарами Проте, зазнавши невдачі, хан пішов 22листопада на укладення договору, що передбачавнейтралітет Криму у війні України і Московії протиРечі Посполитої

З кінця 1655 р визначився ще один згубний дляреалізації української державної ідеї фактор Мос-ковія, налякана успіхами Швеції в Прибалтиці, пішлана зближення з Річчю Посполитою і в кінці травнянаступного року оголосила війну Швеції Б Хмель-ницький намагався переконати царя у помилковостіцього курсу й направив для захисту українських інте-ресів на російсько-польські переговори у Вільно своєпосольство, яке, однак, не було допущене до участів них Укладене на початку листопада Віденське пе-ремир'я зафіксувало згоду російської сторони післяобрання царя на польський трон на залишення козаць-кої України в складі Речі Посполитої

Виходячи із ситуації, гетьман розпочав пошукшляхів до створення з Швецією і Трансільванієюантипольської коаліції При цьому пильнував, щоб їхволодарі у текстах відповідних договорів зафіксува-ли визнання західноукраїнського регіону складовоючастиною Української держави Тому, дізнавшись напочатку 1657 р від шведського посла ГВеллінга провизнання Карлом X незалежності України лише вскладі Брацлавського, Київського і Чернігівськоговоєводств, старшинська рада відхилила пропозиціюукласти угоду Вона вирішила "не вступати з королемні в які переговори, поки він не визнає за ними пра-ва на всю Україну, або Роксоланію, де є грецька вірата існує їхня мова, аж до Вісли" Під час переговорівз послами Трансільванії та Швеції влітку 1657 рБ Хмельницикий знову засвідчив твердий намір "от-римати всю Україну між Віслою і тутешніми місцями",яку вони нікому не віддадуть

Певні надії український уряд покладав на успіх по-ходу у Польщу трансільванського князя Д'єрдя IIРакоці, котрому на допомогу було послано наприкінці1656 р корпус А Ждановича Хоча союзники взя-ли Краків і Варшаву, через прорахунки князя йзалишення Польщі Карлом X, похід закінчився пов-ним провалом Тому потрібен був пошук новихполітичних комбінацій

Якими ж були напрями політичного розвитку ко-зацької України в 1654—1657 рр Насампередвідзначимо інтенсивний процес утвердження спадко-

вого гетьманату, як форми управління Б Хмель-ницький добився великих успіхів в утвердженні своєївлади Вже влітку 1654 р київський митрополитС Косов в листі до московського уряду характеризу-вав його, як "їх країни начальника і володаря"Подібну думку висловив у цей же час у Москві ук-раїнський посол полковник П ТетеряБ Хмельницький "володів усім один, що накаже, теі всім військом роблять" Однак, він розумів не-обхідність дотримання традиційних атрибутів уприйнятті рішень, тому проводив їх через схваленнястаршинських рад, що надавало їм в очах козацтвалегітимності Зазнає змін і його титулування, якевиглядало по-монаршому "Божою милістю гетьманВійськ Запорозьких"

Цей курс увінчався реалізацією ідеї спадкоємностігетьманської влади Квітнева 1657 р Корсунськарада обрала його сина Юрія гетьманом, що відкри-вало шлях до утвердження володарювання династіїХмельницьких Нова форма правління не маласерйозної ні соціальної, ні політичної опори всуспільстві, вона трималася в основному на титанічнійпостаті Великого гетьмана та вузького кола його од-нодумців І справа не в тому, що її не сприйняликозацько-селянські маси, в перспективі вони могли бстати соціальною опорою спадкового гетьманстваПотрібен був час Інша справа — позиція політич-ної еліти, яка у своїй масі не поділяла монархічної ідеїй прагнула домогтися утвердження республікансько-олігархічної форми правління Незважаючи наобрання спадкоємця булави, з кінця травня (в умо-вах різкого погіршення стану здоров'яБ Хмельницького) розгорілася прихована боротьбаза владу Є дані, наче гетьман, дізнавшись про цізазіхання з боку генерального писаря І Виговськогота полковника ГЛесницького, ледь не позбавив їхжиття Вважаємо, що політика Б Хмельницькогона утвердження в козацькій Україні спадкового геть-манства носила прогресивний характер, оскількисприяла консолідації еліти і суспільства навколо дер-жавної ідеї, відкривала шлях для запобігання гострійміжусобній боротьбі за булаву

Смерть Б.Хмельницькогота історичне значенняйого діяльності

ісля важкої виснажливої хвороби в понеділок6 серпня 1652 Р помеР творець Українськоїдержави Ного похорони відбулися

ймовірніше всього 2 вересня в Суботові в іллінській

церкві Значення його постаті в українській історії вба-чаємо в наступному

Б Хмельницький зумів об'єднати всі пат-ріотичні сили навколо великої ідеї національноговизволення,

спрямував енергію народних мас на розбудо-ву соборної держави та виборення нею незалежності,

першим виробив наріжні принципи національ-ної державної ідеї, яка стала визначальною у визво-льних змаганнях нації наступних сторіч,

гнучкість соціально-економічної політики доз-волила провести державний корабель повз небезпечні"соціальні рифи", запобіг вибуху громадянської війни,що неминуче привело б державу до руйнації,

приборкав анархічну стихію охлократії й ота-манства старшини, взяв курс на встановленняспадкового гетьманства,

проявив себе блискучим полководцем, створивбоєздатну й добре організовану національну армію,прийняв військовий статут "Статті про устрій Війсь-ка Запорозького", збагатив українське військовемистецтво,

відіграв вирішальну роль у процесі станов-лення розвідки й контррозвідки Української держави,

створив дипломатичну службу, що забезпечи-ла прорив на шляху до визнання козацької Україниурядами інших країн як суб'єкта міжнародних відно-син, виявив себе тонким і дуже вправним дипломатом

Ліквідація

спадкового гетьманату.Основні напрями політикиуряду І.Виговського

ісля смерті Б Хмельницького загостриласяборотьба за владу Першим зробив спробу

»відібрати булаву у Юрія гетьман Г Десниць -

кий, але зазнав невдачі Успішніше діяв І Виговськийзібрана в Суботові секретна нарада частини полков-ників, як встановив Ю Мицик, вирішила, щоб він дочасу повноліття Юрія виконував гетьманські функціїНа початку вересня старшинська рада обрала йогогетьманом — "поки змужніє" Юрій А в другій по-ловині жовтня Корсунська розширена старшинськарада підтвердила це рішення, знявши згадане обме-ження 27 жовтня чернігівський єпископ Л Барановичосвятив булаву, бунчук і шаблю, які раніше належа-ли Б Хмельницькому, й вручив їх І Виговському

Так було усунуто династію Хмельницьких відвлади й скасовано попередню форму правління, тоб-то, по суті, здійснено лептимним шляхом державний

Історія У краї ни

Українське національне відродження. Створення козацької держави

переворот, який зруйнував єдину перепону розгортан-ню боротьби за владу Адже, попри свою юність івідсутність визначних здібностей, Ю Хмельниць-кий, як спадкоємець величезних заслуг засновникадинастії, в очах різних прошарків населення мігвідігравати роль символа соборності України, легитим-ного носія верховної ради Тепер же, коли принципспадковості гетьманства виявився порушеним, для ба-гатьох старшин з'явилася спокуса поборотися забулаву, що й стало однією з причин руїни Українськоїдержави

Безсумнівно, прихід до влади І Виговського при-пав на час загострення соціальних суперечностей таускладнення геополітичного становища країни Мож-на було очікувати, що такий досвідчений політикспроможе вчасно вжити необхідних заходів, щоб за-побігти спалаху громадянської війни На жаль, цьогоне сталося Лиховісну роль тут зіграли два факториПерший — І Виговський виявився нездатним зро-зуміти значимість й незворотність перевороту, щостався в ході революції в сфері соціально-економічнихвідносин й вважав за можливе відновлення їх доре-волюційної моделі Другий — новий гетьман став нашлях ігнорування провідної політичної ролі в дер-жаві козацтва (висуваючи на неї шляхетство), атакож його традиційних принципів соціальної ор-ганізації

їх негативні наслідки виразно окреслилися уже на-прикінці 1657 р Рішуче придушивши заворушенняу війську, уряд почав відверто нехтувати традиційни-ми "свободами і вільностями городового йзапорозького козацтва, зокрема змістив кошового, за-боронив ловити рибу в річках і продавати вино,поширив практику оренд і збільшення поборівЗдійснюється необачна спроба відновити шляхет-ське землеволодіння на терені Полтавського іМиргородського полків

Воднораз серед запорожців і городових козаківшириться невдоволення тим фактом, що вибори но-вого гетьмана сталися не на чорній раді, тобто без їхучасті Окрім цього, чимало козаків і старшин неприховувало антипатії до постаті І Виговського Завизнанням козака І Петрова, його "наша братія нелюбить і "найбільше потерплять ще років три чи чо-тири, а тоді де оберуть Хмельниченка" Всі ці чинникий зумовили вибух опозиційного руху, яЈий до кінця1657 р набрав загрозливого характеру Його центра-ми стали Запорожжя і Полтавський полк Виходячиіз амбітних інтересів, ним вирішили скористатисякошовий Я Барабаш і полтавський полковникМ Пушкар, котрі, як встановила російська дослідни-

ця Т Яковлева, не належали до "промосковського"угруповання старшини

Зіткнувшись із серйозним спротивом, І Виговсь-кий обрав згубну для держави тактику дій Замістьтого, щоб рішучими діями (мав у розпорядженні40—60-тисячне військо) придушити виступ, абошляхом поступок залагодити конфлікт, почав схиля-ти до його розв'язання (всупереч договору 1654 р )російський уряд До такого ж кроку вдаєтьсякерівництво опозиції Внаслідок цього обидві сторо-ни несуть відповідальність за створення сприятливихумов для реалізації Москвою планів обмеження су-веренітету козацької України та її перетворення вавтономну частину імперії

В зовнішній політиці до початку 1658 р прово-дився курс, спрямований на захист національнихінтересів Було зроблено кроки для відновлення со-юзницьких відносин з Кримом й порозуміння зПортою, 16 жовтня укладено договір із Швецією, щопередбачав утворення військово-політичного союзуй визнання Гі урядом незалежності України Серйоз-на увага приділялася вреіулюванню взаємин з РіччюПосполитою і в жовтні укладається угода не розпо-чинати воєнних дій й дотримуватися кордону по рГоринь Правда, з листопада гетьман та Ю Немиричповертаються до ідеї можливості входження на пев-них умовах козацької України до складу РечіПосполитої На початку січня 1658 р І Виговський

Іван Виговський

передав Яну Казиміру згоду на визнання його сюзе-ренітету й укладання відповідного договору. Ці крокине були реалізацією заздалегідь продуманого плануна з'єднання з Польщею й не варто перебільшуватипропольських симпатій гетьмана.

Протягом лютого—березня 1658 р. І.Виговськийведе складну й в окремих аспектах важкозрозумілузовнішньополітичну діяльність. Визначальними бу-ли два напрями. З одного боку, він проводив курс назближення на антиросійській платформі з РіччюПосполитою і Кримом, з другого — робилися такі по-ступки Москві, про які російський уряд міг лишемріяти (погодився на прибуття воєвод до "знатнихміст" й передачу їм адміністративної влади; уступкуБихова, Чаусів й інших білоруських міст; пропону-вав взяти на себе функції "вмиротворення" Зопо-рожжя й Полтавського полку; пропонував надісла-ти до міст воєвод з комісарами для складання козаць-кого реєстру й перепису міщан, млинів, оренд то-що).

Початок

громадянської війни.Полтавська трагедія

осковія майстерно розігруючи карту прими-рення сторін, по суті провокувалазагострення боротьби між ними, формую-

чи з козацтва, старшин і духовенства угрупованнясвоїх прихильників. Тим часом М.Пушкар і йогоприбічники, відмовляючись визнавати владу геть-мана, збільшували військо. У миргородському полкукозаки обрали полковником однодумця полтавсько-го полковника С.Довгаля. Починаючи з березня всоціальний рух втяглися десятки тисяч селян, міщані козаків, котрі громили маєтки шляхти й старшин,розправлялися з їх власниками, орендарями, збира-чами податків. Боротьба переросла в громадянськувійну. Серед повстанце визріває план походу на Чи-гирин. У ролі політичного керівника виступалоЗапорожжя, яке під прапором захисту козацькихправ і вільностей від „ляха" гетьмана, домагалосяскликання чорної ради. Вперше з літа 1648 р. Січ зно-ву перетворилася на серйозну політичну силу.

Яких же заходів вживав І.Виговський? Післяневдалої спроби на початку лютого розгромитиМ.Пушкаря він не йшов ні на компроміси, ні нарішучі дії. Лише дочекавшись у першій половиніквітня підходу татар, гетьман вирішив розпочати ак-тивні операції проти повстанців. Він проводитьмобілізацію армії. Водночас направив посла до поль-

ського сановника С.К.Беньовського з повідомленням,що тепер найліпший час для переговорів про повер-нення козацької України до складу королівства. Упершій половині травня українсько-кримська арміярозпочала переправу через Дніпро, а в середині міся-ця І.Виговський залишив Чигирин.

Гетьманське військо, безжалісно спустошуючиоколиці, оточило Полтаву. На початку червня І.Ви-говський через посольство Ф.Лободи надіславультиматум: визнати його владу і взяти участь увоєнній кампанії проти Московії. М.Пушкарзасвідчив готовність скласти зброю, але за умовинадіслання назад до Криму орди і відмови гетьманавід московського походу. Тоді І.Виговський пригро-зив узяти Полтаву штурмом і всіх знищити. Узапеклому бою 10 червня в околицях міста повстанцізазнали поразки (полягло, за одними даними, 15тис., за іншими — 30 тис. осіб). М.Пушкар потра-пив до полону і був страчений (за свідченням іншихджерел, його було вбито в бою, а голову принесеногетьману).

Частину захоплених до полону повстанців булострачено, інших — віддано татарам. Наступного дняІ.Виговський увійшов до Полтави і " козаків велів усіхвирубати, а жінок і дітей і міщан і мужиків всіх віддавтатарам", а саме місто дощенту зруйнував. Він доз-волив союзникам грабувати міста й села аж до м.Лубни і р.Сули. Щоб довершити розгром опозиції,гетьман наказав стратити кількох полковників і 12 сот-ників. Цей терор, за словами овруцького полковникаВ.Виговського, "в людей учинив страх великий".Усього ж внаслідок цієї каральної експедиції загину-ло щонайменше 50 тис. осіб. Оскільки постраждалопереважно населення Лівобережної України, окрес-лилася вкрай негативна тенденція його протистояннядо Правобережжя.

Зближенняз Річчю Посполитою.Укладення Гадяцького договору

овернувшись до Чигирина, І.Виговськийочікував вістей про хід переговорів з Поль-, щею П.Тетері, котрого відправив, ймовірно,

наприкінці травня з табору під Полтавою. Вони за-вершилися схваленням 5 липня проекту угоди, статтіякої пізніше стали основою Гадяцького договору. Якпромовляють джерела, він прагнув домогтися вход-ження козацької України до Речі Посполитої яксуб'єкта рівноправної федерації, що викликало невдо-волення в правлячих колах Польщі. Познанський

Історія У краї ни

Українське національне відродження. Створення козацької держави

воєвода Я.Лещинський в листі до короля на почат-ку вересня нарікав на І.Виговського, котрий вимагаєне лише окремого статусу на зразок Литви, але вза-галі складається враження, що "вони (українськіполітики — Авт.) хотіли б (бути) скоріше незалеж-ними союзниками, ніж з'єднання з Річчю Посполи-тою тісним громадянством".

Залишивши частину полків для блокування мос-ковської залоги в Києві, гетьман 21 серпня подавсяу Лівобережжя й на початку вересня зупинився та-бором неподалік Гадяча. Сюди ж 9 вересня з'явилосяпольське посольство С.К.Беньовського. а наступ-ного дня — російське В.Кікіна. Розпочався над-звичайно складний процес переговорів, бо значначастина старшин виступила проти розриву договоруз Московією. На зібраній 16 вересня козацькій радіукраїнська сторона наполягала на створенні удільно-го Руського князівства в складі Белзького, Брац-лавського, Волинського, Київського Подільського,Руського, Чернігівського воєводств, Пінського іМстиславського повітів Литовського князівства (тоб-то, по суті, в етнічних межах України); скасування уніїй повернення православній церкві відібраних храмівтощо. Польська — погоджувалася на визнання Русь-кого князівства у межах виключно козацької України(Брацлавського, Київського, Чернігівського воє-водств). Нарешті українці пішли на поступки і договірбуло укладено. Він характеризувався відсутністючіткої фіксації волевиявлення обох сторін (існує кількаавтентичних екземплярів трактату, що різнятьсязмістом окремих статей і на яких стоїть чомусь лишепідпис 1. Виговського).

За ним козацька Україна в особі Руського кня-зівства (у тексті немає терміну "Велике") входила направах формально рівноправного суб'єкта федерації— "єдиної і неподільної Речі Посполитої". Йогоочолював гетьман, котрий диступав київським воєво-дою і першим сенатором. Його влада — пожиттєва,а після смерті українські стани обирали 4 претен-дентів, з-поміж яких король призначав гетьмана. Запольським зразком утворювалися органи влади;відновлювався дореволюційний адміністративно-те-риторіальний устрій. Руське князівство позбавилосяправа на міжнародні відносини; його збройні сили ма-ли складатися з 60 тис. козаків і 10 тис. найманців.У сфері соціально-економічних відносин передба-чалося повернення до становища, яке існувало на1648 р. Лише козакам підтверджувалися всі права івільності, а по 100 осіб з кожного полку могли отри-мати шляхетство. Визнавалася свобода релігійноговіросповідання (католицького чи православного), га-

рантувалися права православної церкви на теренівсієї етнічної України. В одному з примірників дого-вору передбачалося збереження унії, в іншому — їїзнищення. Дозволялося відкриття 2-х академій і безобмежень шкіл і друкарень.

Отже, Гадяцький договір істотно змінювавполітичний лад, адміністративно-теріторіальний устрійй судову систему козацької України; засвідчуваввідмову від реалізації ідеї соборності України та їїнезалежності, ліквідовував витворену в ході рево-люції модель соціально-економічних відносин йвідновлював стару, що неминуче мало викликати спа-лах соціальної боротьби.

Українсько-московська війна.Конотопська перемога

ідіславши 18 вересня комісарів і своїх послів доВаршави, гетьман продовжив похід до мос-ковського кордону. Але козаки й частина

старшини виступали проти війни з Росією, через щовін змушений був припинити наступ і розпуститивійсько. Цим скористався Г.Ромодановський, котрийна початку листопода вступив з армією в Україну. Такрозпочалася українсько-московська війна, що зумо-вила поглиблення розколу серед еліти й спровокувалановий спалах політичної боротьби. Після невдалоїспроби українців захопити Київ І.Виговський, зва-жаючи на рішення старшинської ради, змушений бувнадіслати посольство до київського воєводи й царя,засвідчуючи свою доброзичливість.

Лише після прибуття 4—5 тис. жовнірів на чоліз обозним коронним А.Потоцьким й одержаннязвістки про наближення татар наприкінці грудня, вінвирушив на Лівобережжя, щоб відновити свою вла-ду. По дорозі вдавався до репресивних заходів:дозволив татарам брати у ясир населення міст і сіл,вороже настроєних до нього, розпорядився такожрозпочати переселення у Правобережжя мешканцівПолтавського і Миргородського полків. Вони по-силювали ненависть населення до гетьмана й штовхалийого в обійми Московії, уряд якої дуже вміло вико-ристовував у своїх цілях соціальну й політичнуборотьбу.

Ймовірно, у середині березня І.Виговський про-водить старшинську раду для обрання посольствана сейм для затвердження укладеної угоди. Вона ви-словилася за розширення прав козацької України вскладі Речі Посполитої, зокрема відновлення ідеї їїсоборності, а також запровадженого Б.Хмельниць-ким спадкового гетьманства. Тому до Варшави

направляється посольство з новими пунктами , щопередбачали прилучення до Великого князівстваВолинського, Подільського і Руського воєводств,скасування наданих без згоди гетьмана володінь іурядів, обмеження прав князів, встановлення ко-зацького реєстру в 60 тис осіб, негайне скасуванняунп, заборону діяльності єзуїтів у Брацлавському,Київському і Чернігівському воєводствах, запро-вадження спадкоємності гетьманської влади

Після ради І Виговський відправив на чолі 4-полків ГГуляницького до Конотопа, а сам повернувсядо Чигирина Не виключено, що саме в цей час,підозрюючи польський уряд у нещирості, він напра-вив посольство до Стамбула, засвідчуючи готовністьприйняти підданство Порти Як і слід було чекати,польський уряд рішуче відхилив ці "пункти" Гетьманпішов на поступки, і 22 травня уточнений текст Га-дяцького договору у найневигідншюму для Україниваріанті був ратифікований сеймом Зокрема, тери-торія князівства обмежувалася лише Брацлавським,Київським і Чернігівським воєводствами, кількістькозаків становила 30 тис осіб, унія залишалася Щобякось згладити неприємне враження, було зроб-лено подарунки старшині (одержали маєтки і шля-хетство)

Тим часом політична ситуація в Україні продов-жувала загострюватися На початку квітня російськевійсько, очолюване князем А Трубєцкім, перейшлов наступ Заручившись підтримкою наказного геть-мана І Безпалого й інших старшин, князь 20 квітнявирушив до Конотопа і 30 квітня взяв його в обло-гу Українські полки Г Гуляницького та міщанизахищалися з великою хоробрістю й відбивали всі при-ступи ворогів У середині червня на допомогуобложеним виступив і Виговський Під Говтвою вінрозгромив полк Сілки і кілька московськихпідрозділів А затим подався до Конотопа 7 липнябіля с Соснівки відбулися сутички авангардуукраінсько-кримської армії з росіянами Щоб зупи-нити просування противника А Трубецкой переки-

нув у район Соснівськоїпереправи основні силиармії (15 тис вояків) 9липня тут спалахнувжорстокий бій

І Виговський скори-ставшись тим, що росі-яни не зміцнили другоїпереправи в районі боліт,наказав захопити її і вий-ти в тил ворога Цей

Історія У краї ни

Печатка І Виговського

маневр було проведено блискуче Атака українців збоку с Попівки стала повною несподіванкою длямосковського командування Не в змозі стриматиатакуючих, росіяни почали втікати до Конотопа їх пе-реслідували 12 км Загинула майже вся армія Дополону потрапили князі С Пожарській, С Львов,Бутурліни, багато офіцерів Ввечері українські і та-тарські підрозділи з'явилися під Конотопом ірозпочали наступ на ворожий табір Водночас ГГу-ляницький зробив вдалу вилазку Росіяни почаливідступати до переправи У нічному бою українціпрорвалися до табору, але закріпити успіх (через не-стачу піхоти) не зуміли А Трубєцкой спромігсяорганізувати переправу залишків війська й відірвати-ся від переслідувачів До 20 липня росіяни дісталисядо Путивля

Блискуча перемога відкривала перспективу дляуспішного завершення війни з Московією й припи-нення громадянської війни Однак реалізувати їїгетьманові не вдалося По-перше, невдоволенапідступністю Варшави старшина почала пошук шляхівдо порозуміння з Росією, внаслідок чого воєнні дії ве-лися дуже мляво, по-друге, замість пошукупорозуміння з опозицією, І Виговський знову вдав-ся до терору, який посилював до нього ненависть збоку значної частини населення Лівобережжя й штов-хав його шукати захисту в Росії, по-третє, татари,набравши здобичі, повернулися ло Криму, а без нихвоювати гетьман не наважувався Внаслідок чого,після невдалої облоги Гадяча, він в середині серпнярозпускає військо і повертається до Чигирина

Прихід до влади

Ю.Хмельницького.

Укладення

Переяславського договору.Чуднівська кампанія

'""Т" им часом у Лівобережжі посилюється анти-I гетьманський рух Повстанці розгромилиЛ урядові залоги, вбили Ю Немирича та іншиходнодумців І Виговського Набрали поширення про-московські настрої До кінця вересня на вірністьцарю присягнула більшість лівобережних полков-ників Скориставшись сприятливою обстановкою,А Трубєцкой перейшов у наступ і на початку жовт-ня увійшов до Переяслава

Водночас різко погіршується становище гетьма-на і на Правобережній Україні, де опозиційні силизосереджувалися навколо Ю Хмельницького Засвідченням деяких джерел, провідну роль в їх орга-

Українське національне відродження. Створення козацької держави

нізації відіграли І Богун, І Ковалевський, П Доро-шенко та І Сірко На середину вересня у таборіЮ Хмельницького під Германівкою вже перебувалоблизько 10 тис осіб Щоб урятувати ситуацію, І Ви-говський прибув під Германівку й скликав чорну радуЗа його дорученням П Верещака та Сулима зроби-ли спробу ознайомити присутніх із змістом Гадяцькогодоговору Але козаки не захотіли їх вислухати докінця й почали звинувачувати гетьмана в ігноруванніінтересів козацької України Рятуючи життя, вінпоспішно залишив табір і вирушив до А Потоцько-го Козаки домагалися його зречення від влади, йпісля тривалих переговорів він змушений був повер-нути клейноди Близько 24 вересня неподалік відФастова чорна рада обрала гетьманом Ю Хмель-ницького

Отже, дворічне гетьманування І Виговського по-значилося різким загостренням соціально-політичноїборотьби, що переросла в громадянську війну Тра-гедія цього досвідченого, не позбавленого талантудержавного діяча полягала в тому, що він не бачив пер-спективи розвитку України як суверенної держави іяк справедливо відзначав І Крип'якевич знехтувавздобутками Національної революції й намагався„створити шляхетську Україну на зразок шляхетсь-кої Польщі"

Перед новим гетьманом стояли надзвичайноскладні завдання припинити громадянську війну,пом якшити соціальне напруження, покласти крайяк охлократичним поривам „черні", так і олігархічнійсваволі старшин І, що найголовніше, запобігти загрозітериторіального розпаду України на Лівобережжя,Правобережжя та Запорожжя, поліпшити функціону-вання центральних і місцевих органів влади, домогтисяповного суверенітету та об'єднання етнічно-ук-раїнських земель у межах держави

Досить складною була й зовнішньополітична си-туація Так, у Лівобережжі перебували московськівійська, які користувалися підтримкою значної час-тіш населення, тому продовження війни з Московієюочначало подальший розвиток громадянської війниСлід було шукати порозуміння Водночас розрив до-ктору з Річчю Посполитою ставив Україну передчаї розою відновлення воєнних дій з нею та Кримсь-ким ханством Тому уряд прийняв таке рішення діятиоіісрежно, граючи на суперечностях між Московієюм Річчю Посполитою

ІО Хмельницький вирішив укласти новий до-иіііір ч Московією На скликаній у Жердовій Долиніраді виробляються статті, спрямовані на збереження< унеренітету козацької України в її конфедератив-

ному зв'язку з Росією Вони передбачали включен-ня до її складу північної Чернігівщини й частиниБілору-сії, заборону перебування на її теренах мос-ковського війська і воєвод (за винятком Києва),вільне обрання гетьмана, право на зовнішньополітич-ну діяльність, від-криття шкіл, присяги царя на умовахдоговору тощо

Однак, А Трубєцкой, вдавшись до військовогошантажу, відхилив ці статті і домігся на скликаній27 жовтня раді ухвалення нового Переяславського до-говору Він складався з підроблених московськимурядом умов договору 1654 р (українська сторона їхна цей час втратила) та додаткових статей Йогозміст переносив характер украінсько-московськихвідносин із сфери конфедеративного союзу у пло-щину обмеженої автономії України в складі РосіїВідповідно до нього козацька Україна позбавляласяправа без дозволу царя переобирати гетьмана На обохберегах Дніпра мали перебувати по одному судді,осавулу й писарю Гетьман втрачав право признача-ти й звільняти полковників, карати смертю старшин,виступати у похід без царського дозволу Забороня-лися зносини з іншими країнами Російські воєводиотримали право прибути разом з залогами до Пере-яслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава й Умані Київ-ська митрополія підпорядковувалася московськомупатріарху та ін

Зрозуміло, що такий характер стосунків з Мос-ковією не міг не викликати глибокого розчаруванняй обурення серед козаків і старшин, особливо Пра-вобережжя Тим більше, що в роботі ради не бралиучасті 7 правобережних полковників Звичайно, це небуло простою випадковістю, а засвідчувало певнуполітичну позицію правобережної старшини, а саменедовіру до Москсші Укладений договір відбивавпромосковську орієнтацію лівобережної старшини йбув великою помилкою гетьманського уряду, що при-вела до розколу державну еліту за територіальноюознакою Щоб пом'якшити її негативні наслідки,Чигиринська старшинська рада у листопаді направи-ла до Москви посольство під проводом полковниківП Дорошенка та А Одинця з тим, щоб домагатисяскасування неприйнятних для України статей Про-те ця місія зазнала невдачі

Ситуація вимагала внесення серйозних змін дополітичного курсу Однак це виявилося далеко непростою справою Юний Ю Хмельницький прагнувблага своїй Вітчизні, хотів вибороти для неї неза-лежність, не допустити розколу козацької УкраїниВживав заходів, щоб повернути до складу державивтрачені землі у Поділлі та Волині Тому українські

Історія У краї ни

підрозділи восени 1659 р перейшли у наступ і на-прикінці листопада розгромили під ХмельникомА Потоцького та І Виговського Було взято в обло-гу Бар і Меджибіж Ю Хмельницький наполягав,щоб московський уряд у переговорах з Річчю Пос-политою у Борисові (куди хотів направитипосольство) домагався проходження кордону Ук-раїни по ріках Прип'яті й Горині, містах Острог,Заслав, Гоща, Меджибіж, Вінниця, Бар, Зіньків,Студениця, вільного сповідування православної вірина території Речі Посполитої, підпорядкуваннякиївському митрополиту львівського, володимирсь-кого, перемишльського і холмського єпископів,дозволу польським і литовським купцям торгувати зУкраїною тощо

Однак добре освічений і не позбавлений гостро-го розуму гетьман не мав здібностей ні політика, ніполководця Емоційно неврівноважений, слабкої волі,він не користувався авторитетом серед старшини, неміг твердо тримати кермо влади і швидко став іграш-кою в руках лідерів політичних угруповань (іншепитання, коли б він виступав представником правля-чої династії Хмельницьких) Тому, усвідомлюючисвою слабкість володаря, він уже в лютому 1660 рпочав висловлювати міркування про небажанняобіймати гетьманську посаду Проте не був заміне-ний, що привело до вкрай негативних політичнихнаслідків

Тим часом становище України швидко погіршу-валося У середині лютого 1660 р 10-тисячнепольське військо на чолі з коронним гетьманом С По-тоцьким вторглося у Брацлавщину, намагаючисьзахопити Могилів Потерпівши поразку, воно зроби-ло спроби оволодіти Брацлавом, Ладижином таУманню, але теж безуспішно Зазнавши великихвтрат С Потоцький відступив Уклавши мирний до-говір з Швецією (перша половина травня) ізаручившись підтримкою хана Магмед-Гірея, поль-ський уряд пішов на зрив переговорів з Московієюй почав підготовку до наступу

Призначений російським урядом командуючимвійськами в Україні київський воєвода В Шереметьевскликав 17 липня раду з участю гетьмана й стар-шин, яка ухвалила ризикований план дій Нимпередбачалося виступити з московським військом ілівобережними полками наказного гетьмана Т Цицю-ри проти польської армії, а Ю Хмельницького зправобережними полками залишити для боротьби зтатарами, аби не допустити їх об'єднання з поляка-ми (кидається у вічі територіальний принципрозподілу української армії, що засвідчував наявність

протистояння між старшинами обох частин України)Київський воєвода, затягнувши час виступу (аж допочатку вересня), на чолі 40 -тисячного московсь-ко- українського війська вирушив назустріч70-тисячній польсько-кримській армії, що зайняла по-зиції під Старокостянтиновом

Рішучими діями польське військо 14 вересня ото-чило московсько-українські полки неподалік Любара,а після їх відходу до Чуднова —заблокувало Тим ча-сом Ю Хмельницький (на чолі 20 тис вояків) діявповільно й нерішуче, що зумовлювалося настроямизначної частини старшини розпочати переговори з по-ляками Лише на початку жовтня українське військоприбуло до Слободищ, що в 20 км східніше Чудно-ва Щоб не допустити об'єднання Ю Хмельницькогоз В Шерємєтьєвим, проти нього 7 жовтня на чолі24—29-тисячного польсько-татарського війська ви-рушив талановитий полководець маршалок короннийЄ Любомирський У другій половині дня відбуласякровопролитна битва, яка не принесла успіху жодній

сторін Проте група старшини (ГЛесницький,Т Носач, П Тетеря та ін ), всупереч настроям ос-новної маси вояків, домоглася від гетьмана згоди напереговори з Є Любомирським Чим вони скінчили-ся, з'ясувати важко, але відомо, що маршалок корон-ний з частиною армії повернувся під Чуднів, залишив-ши для облоги українців решту полків Старшинавирішила зачекати тут на підхід армії київськоговоєводи, хоча, ймовірно, мала досить сил, щоб про-битися йому на допомогу

Відчайдушна спроба московсько-украінськоговійська 14 жовтня вирватися з оточення зазналаневдачі Дізнавшись про це, старшина змусилаЮ Хмельницького пришвидшити переговори з по-ляками 15 жовтня до С Потоцького прибуло україн-ське посольство Після дискусій 17 жовтня було ук-ладено Чуднівський договір, який передбачаввідновлення умов Гадяцького договору (щоправда, безстатті про створення Руського князівства) За такихобставин становище В Шереметьева ставало катаст-рофічним 21 жовтня його табір залишила частинаукраїнських полків В результаті переговорів він зму-шений був капітулювати Однак поляки порушилиумови домовленості й дозволили татарам учинити

листопада погром обезброєному московськомувійську

Нова політична ситуація приховувала серйозну не-безпеку загострення соціально-політичної боротьбиПо-перше, більшість лівобережного козацтва й стар-шини одразу ж виступили проти укладеного договоруй почала відмовлятися визнавати владу Ю Хмель-

100

Українське національне відродження. Створення козацької держави

ницького По-друге, розташування у ПравобережнійУкраїні на постій жовнірів, котрі безжалісно грабу-вали населення, а також повернення до маєтківвигнаних панів викликали тут масове невдоволенняполітикою гетьманського уряду Усвідомлюючи своюбезпорадність, Ю Хмельницький зробив спробу по-класти булаву на Корсунській раді (21 листопада), алебезуспішно Тоді у переговорах з Польщею гетьманнамагався обстоювати права козацької України тарелігійні інтереси всього українського населення РечіПосполитої В середині липня 1661 р сейм затвер-див Чуднівський договір, відхиливши вимоги щодоліквідації унп та права козаків брати участь у вибо-рах короля

Розвиток громадянської війни

в 1661—1663 pp.

та її політичні наслідки

г~Т~'им часом відбувається загострення грома-I дянської війни, що вела до розколу Українську» державу за територіальною ознакою Уполітичній самосвідомості еліти неухильнозміцнюється небезпечна тенденція, по-перше, відмо-ви від реалізації національної державної ідеї йвисунення на чільне місце регіональних політичнихінтересів і, по-друге, при розв'язанні внутрішньо-політичних проблем все більше покладатися на урядиіноземних країн (в залежності від орієнтації тих чиінших угруповань) Все реальнішою стає загрозарозколу козацької України на два гетьманства,оскільки лівобережна старшина, при підтримці Мос-ковії, взяла курс на відокремлення від ПравобережжяТак, у квітні 1661 р наказний гетьман Я Сомкозробив першу, щоправда невдалу, спробу домогтисяна скликаній неподалік Ніжина раді обрання себегетьманом Восени І Брюховецький домігся проголо-шення себе запорозьким гетьманом й також активновключився у боротьбу за булаву Особливої гостро-ти вона набрала після чергової невдачіЮ Хмельницького наприкінці 1661 р відновити наЛівобережжі владу Основними претендентами вис-тупали Я Сомко, І Брюховецький і ніжинськийполковник В Золотаренко Далеко не конструктив-ну роль у цих подіях відігравали представники вищогоправославного духовенства, котрі часто розпалюва-ли міжусобну боротьбу й виступали провідникамимосковської політики в Україні

Водночас загострюється й соціальна боротьбаСтаршина займалася величезними зловживаннями,внаслідок чого становище селянства й незаможного

козацтва помітно погіршувалося (виразно окрес-люється процес феодалізації соціально-економічнихвідносин) Очевидно, не без підстав І Сірко у листідо Я Сомка (березень 1662 р ) дорікав йому та іншійстаршині за те, що бігають за шляхетством „чортів-ським ляцьким"

Невдоволення широких кіл незаможного козац-тва вміло використовував у політичній боротьбіІ Брюховецький Він створював собі на Запорожжіавторитет найрішучішого борця за козацькі права йвільності Принагідно зазначимо, що на відміну відЯ Сомка, котрий плекав надію звільнитися від мос-ковської залежності („з холопства визволитися іжити за своїми звичаями"), запорозький гетьманбув палким прихильником московської орієнтації,часто висловлюючись за ліквідацію гетьманату йстворення князівства на чолі з царевичем ФедоромУ Правобережжі швидко зростало невдоволен-ня реанімацією польсько-шляхетських порядків,свавіллям жовнірів, нехтуванням Варшавою умовЧуднівської угоди 3 огляду на це, наприкінці 1661— на початку 1662 рр Ю Хмельницький розпоря-дився усунути з маєтків державців, старост іпідстарост Проте в лютому 1662 р сейм скасував от-римані раніше права козаків на шляхетські володінняй повернув їх шляхті У середині квітня гетьман зму-шений був на вимогу короля дозволити урядовцям 1панству повертатися до маєтків

Непевність його становища, наміри зректися бу-лави сприяли розвиткові погано прихованої боротьбиза владу В числі найреальніших претендентів бувтакож І Виговський, котрий, як стало відомо польсь-ким властям, виношував плани перетвореннякозацької України в удільну державу під протектора-том Порти Нагадаємо, що в екс-гетьмана відбувсяболісний процес переходу з платформи федералізмудо ідеї української незалежності Тому не випадковопольський уряд всіляко прагнув перешкодити ре-алізації його намірів Зазнавши влітку 1662 рсерйозної поразки під час нового походу в Лівобереж-ну Україну, Ю Хмельницький остаточно вирішуєскласти повноваження гетьмана Серед претендентівна булаву виступали досвідчені полковники Г Гуля-ницький, М Ханенко та П Дорошенко В першійполовині січня 1663 р на скликаній у Чигирині ко-зацькій раді основна боротьба розгорілася міжГГуляницьким і П Тетерею Завдяки підтримці та-тар, переміг П Тетеря

У Лівобережжі в квітні 1662 р Я Сомко на скли-каній у Козельці старшинській раді домігся прого-лошення себе „повним гетьманом" Проте побув ним

101

Історія У краї ни

лише місяць, бо Москва не визнала законності цієїакції, шукаючи собі надійнішого васала Характерно,що російський уряд, намагаючись якомога швидше за-миритися з Річчю Посполитою, починає у цей час, зодного боку, висловлювати готовність уступити їйне лише Правобережну, а й Лівобережну Україну, аз другого — намагався зміцнити свої позиції у Ліво-бережжі У зв'язку з цим Москва дала згоду наскликання чорної ради й відправила для організаціїїї проведення князя Д Вєліко-Гагіна з 7—8 тис рат-них людей І на нараді 27—28 червня під Ніжиномбільшість козацтва виступила проти^старшини й об-рала гетьманом І Брюховецького Його суперникибули ув'язнені, а згодом страчені

Так завершилася в козацькій Україні громадянсь-ка війна 1658—1663 рр її наслідки були трапчнимиПо-перше, було породжено проблему територіальноїцілісності держави По-друге, витворено причинуперманентної політичної боротьби По-третє, ство-рено сприятливі умови для реалізації планів Московпі Речі Посполитої поділити між собою козацьку Ук-раїну

Боротьба народних мас козацькоїУкраїни проти відновленняпольського панування.Прихід до влади у ПравобережжіП.Дорошенка

-кладається враження, що прийшовши до вла-ди, П Тетеря мав продуманий пан дій,спрямований на виведення держави з глибо-

кої політичної кризи Його серцевину, за словамиЯ Дашкевича, становила ідея соборності козацькоїУкраїни її реалізацію він вбачав у розв'язанні двохзавдань досягнення взаєморозуміння з найвпли-вовішою старшиною Лівобережжя і віднайденнямсоюзника за межами України при нейтралізації по-тенційних недругів Української держави

Перші дипломатичні кроки гетьмана не засвідчу-ють його безумовної вірності й покірності ПольщіЧерез посольства до хана дав зрозуміти йому, що „відцаря й короля не чекає нічого доброго" й прохав до-помоги проти можливої агресії Московп Водночасробляться кроки у справі порозуміння з урядом ос-танньої Особливе місце у планах гетьмана займалистосунки з Річчю Посполитою Як промовляє аналізінструкції послам до Варшави від 22 січня 1663 р ,П Тетеря прагнув зрівняння у правах православноїцеркви з римо-католицькою й повернення їй захоп-лених уніатами храмів, залишення Війська

Запорозького при усіх вільностях, домагався він та-кож права на самостійні дипломатичні відносини зМолдавією і Валахією та укладання угод з Кримсь-ким ханством Іетьман багато зробив для згуртуваннянавколо себе найвпливовіших представників еліти, атакож зміцнення гетьманської влади На жаль, по-за його увагою залишався комплекс соціально-економічних проблем, нерозв'язання яких вело дозагострення суперечностей В полках посилюється рухкозацьких низів І в кінці місяця спалахнуло пов-стання в Паволочі та його околицях на чолі з колишнімполковником І Попенком За визнанням гетьма-на,„лише на волосині висіло саме моє життя" Лишев другій декаді червня урядові підрозділи придуши-ли його

За таких обставин П Тетеря підтримав наміриЯна Казиміра розпочати воєнні дії проти Московії,сподіваючись за допомогою Польщі домогтисявозз'єднання козацької України 3 прибуттям у другійполовині вересня 22-тисячного польського війська підпроводом короля, він намагається заручитися підтрим-кою з боку Запорожжя та населення ЛівобережжяОднак, його становище залишалося складним По-перше, прибуття польських підрозділів, а з нимишляхти, супроводжувалося безчинствами жовнірів,збором з населення податків і примусом виконуватирізні повинності Побоюючись повстання, польськекомандування залишило на Правобережжі, крімжовнірів, Київський, Чигиринський, Брацлавськийі Канівський полки По-друге, більшість мешканцівЛівобережжя не влаштовувала перспектива віднов-лення польсько-шляхетського панування, томусподіватися на їхню допомогу в боротьбі проти росіянне доводилося По-третє, серед еліти Правобереж-жя, очевидно, з ініціативи І Виговського, почалоформуватися угруповання (наказний гетьман І Богун,Ю Хмельницький, Г Гуляницький, київський митро-полит И Тукальський й ін ), яке планувало усунутиП Тетерю й порвати з Польщею

На початку листопада Ян Казимір переправив-ся у Лівобережну Україну Польсько-украінськіполки,при підтримці татар, діяли в північному і півден-но-східному напрямах й до кінця грудня захопилидесятки міст Оскільки на початку січня 1664 ркороль довідався про назрівання виступу у Правобе-режжі, то направив туди П Тетерю, створив комісіюдля розслідування справи Сам же він рухався наз'єднання з литовським військом спочатку до Нов-город-Сіверська, а згодом до Севська Мужній опірполякам вчинили мешканці Салтикової Дівиці й Ме-ни Три дні захищався Короп 23 січня авангард

102

Українське національне відродження. Створення козацької держави

польського війська з явився під Глуховом, залогуякого очолювали полковник В Дворецький і російсь-кий офіцер А Лопухін Розпочалася двотижневагероїчна оборона міста Велику допомогу його за-хисникам надав І Богун, котрий повідомляв про планипольського командування Ян Казимір, втративши тутблизько 4 тис жовнірів, у т ч 350 офіцерів, 8 люто-го зняв облогу і вирушив до Севська, де 17 лютогооб'єднався з литовцями

Звідси польсько-литовське військо виступило доНовгорода-Сіверського, де 27 лютого зайняло по-зиції Цього ж дня королю стала відома антипольськадіяльність І Богуна Ймовірно, при спробі заарешту-вати його на раді, він вчинив опір і був убитий Напочатку березня в околицях міста сталися бої зпідрозділами московського війська Г Ромоданов-ського та українськими полками І БрюховецькогоПереконавшись у неможливості добитися перемо-ги, Ян Казимір відмовився від намірів відновитипольську владу над Лівобережжям, відправив части-ну війська у Правобережжя, де вирувало повстання,а сам повернувся до Польщі

Тим часом, у третій декаді лютого, розпочалосяповстання у Правобережжі в районі Торговиці підпроводом Д Сулимки, С Височана й інших ватажківїхні загони захопили Лисянку й взяли в облогу БілуЦеркву 12 березня підрозділи С Маховського таП Тетері розгромили повстанців й незабаром ово-лоділи Лисянкою Встановивши факт причетностіІ Виговського до вибуху повстання, П Тетеря вирішивусунути серйозного супротивника 3 цих міркуваньне заперечив проти брутального порушення С Ма-ховським законності — винесення екс-гетьманусмертного вироку, котрого було розстріляно 27 берез-ня під стінами Вільховця І власне з цього часуП Тетеря уже повів боротьбу не за возз'єднання ко-зацької України, а за утримання гетьманської булавиТим часом повстання швидко набирало силу йнезабаром охопило всю Брацлавщину Цьому спри-яв похід запорожців на чолі з І Сірком Значнимизагонами керували В Варениця і Мельник, котрий на-прикінці квітня зробив невдалу спробу зайняти БарНа їхню сторону перейшов брацлавський полковникО Гоголь До рук повстанців потрапили Умань, Вінни-ця Меджибіж, Могилів та інші великі міста І Сірковирішив зайняти Чигирин і пішов назустріч загонам«порожнів наказного кошового С Турівця та росіянГ Касогова (Косагова), з якими об'єднався в серединіквітня у Крилові Проте у Бужині їх обложив начом 15-тисячного польського війська київський воєво-да С Чарнецький Лише після розгрому двома

козацькими полками, направленими на Правобереж-жя І Брюховецьким, корогв Пясочинського біляСуботова С Чарнецький відступив до Чигирина, аІ Сірко та ГКасогов подалися до Сміли

Дочекавшись підходу орди Селім-Гірея, київськийвоєвода обложив Смілу Почалися бої І Брюховець-кий під Сокирною переправив близько 10 тис вояківу Правобережжя й розпочав наступальні дії Першимсерйозним успіхом стало захоплення Черкас Отри-мавши відомості про появу лівобережних полків,С Чарнецький на початку червня відійшов до Горо-дища Однак лівобережний гетьман діє невдало підЧигирином і з великими труднощами пробиваєтьсядо Канева 1 червня сюди підходить польсько-та-тарське військо і відбуваються жорстокі бої Зазнавшивідчутних втрат, київський воєвода відмовляєтьсявід блокади Канева й відводить полки до СтеблеваАле І Брюховецький не скористався сприятливоюситуацією для контрнаступу й дозволив ворогузміцнити залоги у Паволочі, Білій Церкві, Корсуні,Чигирині, Ставищах С Чарнецький вдається дополітики масових репресій, що мали елементи етнічнихчисток — повністю вирізалися непокірні міста й се-ла, були ув'язнені в середині червня И Тукальський,а через кілька місяців — ГГуляницький (Ю Хмель-ницький був арештований ще раніше)

Розправи жовнірів викликали нове піднесеннянаціонально-визвольної боротьби У першій декадічервня полковник С Височан зайняв Капустяну До-лину, полковники П Стріла та М Шульга —Лисянку Міщани Стеблева зробили спробу заручи-тися підтримкою І Брюховецького, внаслідок чоготатари повністю його знищили (за свідченнями одно-го з джерел, „немовлята копитами кінськими стерті")Ще наприкінці квітня спалахнула боротьба у Поліссі,яку очолив овруцький полковник В Децик На почат-ку липня повстали міщани Ставищ, котрі знищилипольську залогу Оточені С Чарнецьким, вони ге-роїчно захищалися до початку жовтня, коли змушенібули капітулювати За час боїв ворог втратив підстінами міста кілька тисяч жовнірів

Відмовившись від наступальних дій, І Брюхо-вецький направив 30 червня до Умані підрозділи підпроводом І Сірка та Г Касогова Вони розгромили та-тарські чамбули у Капустяній Долині та під УманнюОднак з невідомих причин (ймовірніше всього черезборотьбу за владу) І Сірко та О Гоголь не поро-зумілися і кошовий, залишивши Брацлавщину,подався за здобиччю до улусів білгородських і ногай-ських татар Під час повернення назад уСараджинському лісі (неподалік Чечельника) ук-

103

Історія У краї ни

раїнці та калмики, які були разом з ними, зазнали по-разки.

С.Чарнецький з підходом з Криму новихпідрозділів вдався до проведення диверсійних акційу Лівобережжі, що остаточно позбавили І.Брюховець-кого ініціативи. А без підтримки лівобережних полківповстанці Правобережжя знекровлювалися у жор-стокій боротьбі і їх спротив восени 1664 р. помітнослабшає. На початку вересня на бік поляків з полкомперейшов О.Гоголь. Здалися Ладижин, Немирів,Бершадь і Тростянець. Після капітуляції Ставищсклали зброю захисники Боярки, Маньківки, Шаву-лихи й інших міст і містечок. Продовжувализахищатися Лисянка і Медвин, у Поліссі діяли заго-ни В.Децика. До кінця року основні вогнищанародного повстання були пригашені, а територіяПравобережжя перетворена в згарища й руїни щед-ро облиті кров ю захисників міст і сіл. За дужеприблизними підрахунками загинуло близько 100—120 тис. осіб й десятки тисяч пішли в кримськуневолю. 23 серпня С.Чарнецький в одному з листівповідомляв: „Сміливо пишу, що 100 000 хлопства вжетут загинуло протягом цього року".

І все ж з лютого 1665 р. піднімається нова хви-ля національно-визвольної боротьби. Одними зперших повстали мешканці непокірного Ставища,котрі незабаром були знищені жовнірами С.Чар-нецького. Активізує дії полковник І.Сербии, котрийукріпився в Умані. В Поліссі В.Децик розгромивкорогви Павлюковського. Наприкінці лютого — у бе-резні у Брацлавщині успішно діяли загони повстанців

Гоголя, В.Дрозденка, І.Кияшка та Овдієнка. їмвдалося захопити основні міста-фортеці СхідногоПоділля.

Польські підрозділи, втративши талановитогополководця (С.Чарнецький помер у середині люто-го), виявилися неспроможними виправити ситуацію.30 березня вони зазнали поразки під Торговицею.Невдалими для них виявилися також бої під Гумель-цями, Вільшанкою та Лисянкою. 13 квітня послані

Брюховецьким полки зайняли Корсунь. Наступно-го дня В.Дрозденко розгромив вірні П.Тетеріпідрозділи у Брацлавщині. Запеклі бої відбувалисяв околицях Умані, під час яких загинув І.Сербии.Наприкінці травня під Білою Церквою українці роз-били польські корогви С.Яблоновського. 9 червнясюди вирушив І.Брюховецький, однак його спробивзяти місто не увінчалися успіхом. Дізнавшись про на-ближення орди, він 24 червня відступив. У цей же часП.Тетеря залишає козацьку Україну й виїжджає доПольщі, прихопивши клейноди, корогви й залишки

архіву. Правобережжя залишилося без гетьмана.

Аналізуючи розвиток національно-визвольноїборотьби 1664 — першої половини 1665 pp. можнастверджувати, що її сильні сторони полягали у масо-вому характері, самовідданості й героїзмі повстанців,прагненні домогтися єдності козацької України. Вод-ночас було чимало й негативного: згасання державноїідеї; неспроможність створити керівний центр та єди-ну армію; неучасть у боротьбі значної частини козац-тва й старшини; міжусобиці та свавілля ватажків.

Незважаючи на глибокі суспільно-політичні су-перечності в середовищі державної еліти з їїорієнтацією на різні зовнішні сили й постійне втру-чання останніх у внутрішнє життя України, обидва їїрегіони зв'язували в один державний організмполітичні, етнокультурні, конфесійні та економічніфактори. Ще не була втрачена перспектива об'єднан-ня. Яскравим представником ідеї сильної, самостійної,соборної України виступав обраний у серпні 1665 р.гетьманом П.Дорошенко. Як він повідомляв в кінцілистопада королю: „мене не мурзи на цей щоденнийтягар (себто на гетьманський уряд) обрали, але згод-ними голосами полковники, сотники, осавули й чернь".

Перші заходи П.Дорошенкана царині возз'єднанняукраїнських земель.Підгаєцька кампаніята її невдача

~ '* іяльність нового гетьмана розпочиналася удуже несприятливій внутрішній і геополітичній,:' ,! обстановці. Крім того, що держава була роз-' членована на два гетьманства із своїми уряда-ми, вона, як зазначалося, виявилася надзвичайноспустошеною. За далеко неповними підрахунками, насередину 60-х pp. Правобережна Україна втратилащонайменше 65—70% свого населення.

Складалася сприятлива ситуація для поділу Ук-раїнської держави між Московією і РіччюПосполитою. Російський уряд висловлював готовністьвстановити кордон по р.Дніпро. Тому відмовився віднадання істотної допомоги повстанцям Правобереж-жя й повів курс на інкорпорацію Лівобережжя.Восени 1665 р. І.Брюховецькому було нав'язано ук-ладення нового договору. Відповідно „Московськихстатей" передбачалося перебування воєвод і мос-ковських залог в усіх великих містах; передати збірподатків до рук воєвод; проводити вибори гетьманалише в присутності царського представника; заборо-

104

Українське національне відродження. Створення козацької держави

нити гетьману зовнішньополітичну діяльність тощо.У березні 1666 p. І.Брюховецький отримав наказ„без затримки" передати воєводам міські ключі, гар-мати та запаси продовольства у містах. Розпочавсяперепис населення й збір податків до московськоїскарбниці.

Реально оцінюючи обстановку, П.Дорошенковважав за першочергове завдання домогтися зміцнен-ня влади у Правобережжі, щоб згодом приступити довозз'єднання козацької України (при цьому сподівав-ся отримати допомогу з боку польського уряду).Скликана на початку березня 1666 р. розширенастаршинська рада підтвердила його гетьманські пов-новаження і ухвалила направити до короляпосольство, аби домагатися виведення польських за-лог, замирення з Лівобережною Україною, ліквідаціїунії, повернення православній церкві захоплениххрамів і майна, відновлення усіх прав і свобод Війсь-ка Запорозького, відкриття українських шкіл ісемінарій та ін. Однак, як і слід було очікувати, най-важливіші з нихЯн Казимір відхилив. П.Дорошенконалагоджує добрі стосунки з новим ханом Аділь-Гіреєм. А в липні-серпні, коли у Лівобережжіспалахнуло велике повстання на терені Переяславсь-кого полку проти московської політики та владиІ.Брюховецького (було вбито полковника Д.Єрмолен-ка й інших старшин), зробив першу спробу поширитисвою владу на Лівобережжя. Оскільки повстаннябуло придушене, вона зазнала невдачі.

Восени 1666 р. гетьман приходить до висновку,що об'єднання України під верховенством польськоїКорони не підтримується більшістю населення. РічПосполита не надасть дієвої допомоги у реалізації пла-ну возз'єднання Української держави. Не виключено,що він отримав відомості про зміст московсько-поль-ських переговорів в Андрусові й зрозумів, що обидвісторони домовляться про розподіл козацької Ук-раїни. Виходячи з цього, вирішив не допуститирозташування у Брацлавщині 6-тисячного польсько-го війська С.Маховського і в бою 19 грудня підБраїловом розгромив його. Після чого повернувся доЧигирина й розпочав облогу польської залоги. Цікроки засвідчили розрив П.Дорошенка з Польщею.Водночас він іде на зближення з Портою, володарякої запропонував йому прийняти його протекцію наумовах визнання удільності Української держави тазгоди надати військову допомогу.

На початку 1667 р. істотно змінюється міжнарод-не становище Української держави. Укладаєтьсямосковсько-польський Андрусівський договір, щопередбачав встановлення на 13,5 років перемир'я,

закріплення за Росією Сіверщини й Лівобережної Ук-раїни та на 2 роки Києва, а за Річчю Посполитою —земель Білорусії та Правобережної України. Запо-рожжя потрапляло у спільне володіння обох країн.Отже, договір засвідчив досягнення компромісу міждвома імперіями за рахунок розподілу Українськоїдержави, що обернулося трагедією для українськоїнації. Адже складалися, по суті, незборимі перешко-ди на шляху до збереження витвореної держави тавозз'єднання у її межах етноукраїнських земель.11 березня П.Дорошенко звернувся з універса-лом до козаків України, повідомляючи про укладенийдоговір і загрозу можливого наступу поляків.

В його діяльності провідними стають два напря-ми. По-перше, щоб уникнути кровопролитноїміжусобної боротьби, запропонував козакам всієїУкраїни (включаючи Лівобережжя й Запорожжя)зібрати чорну раду на Росаві з метою обрання єди-ного гетьмана, засвідчуючи готовність покласти своюбулаву й визнати гетьманом того, кого вона обере. Цейкрок знайшов розуміння й підтримку з боку козац-тва, однак І.Брюховецький та більшість лівобережноїстаршини відмовилися з "явитися на раду й цей західП.Дорошенка не був реалізований.

По-друге, він розпочав підготовку до визвольно-го походу у Західноукраїнський регіон, щоб прилучитийого до складу держави. У травні на допомогу геть-манові підійшли татари, котрих він відіслав у західнірайони Поділля та на Волинь. Це було його великимпрорахунком. Грабежі татар відштовхнули від ньогомешканців Західного регіону, чим вдало скористав-ся талановитий польський полководець гетьманЯн Собеський (майбутній король Польщі), схилив-ши на свій бік частину селян і міщан. З підходоморди калги-султана Крим-Гірея, П.Дорошенко напочатку вересня вирушив у похід. Основні силиукраїнців прямували на Старокостянтинів, а до-поміжний удар з боку Подністров'я наносив О. Гоголь.Я.Собеський поспішно залишив Кам'янець-Подільський і відступив до Підгайців. 6 жовтня тутз'явився П.Дорошенко. Враховуючи дуже вдале роз-ташування противника, вирішив вдатися до облоги,слушно вважаючи, що її тривалий час жовніри не •>витримають.

Безсумнівно, ця тактика в підсумку принесла буспіх, але фортуна усміхнулася Я.Собеському. Спра-ва в тому, що в серпні запорожці атакували Очаків,а в середині вересня їх великий загін (близько 8 тис.осіб) на чолі з І.Сірком (на той час харківським пол-ковником) і кошовим І.Рогом прорвався через Пере-коп і дуже спустошив Крим. Дізнавшись про це, у се-

105

редині жовтня Крим-Гірей пішов на укладення уго-ди з польним гетьманом. П.Дорошенко, поставленийу скрутне становище, змушений був також підписа-ти 19 жовтня договір, що передбачав визнанняпідданства королю, дозвіл шляхті повертатися домаєтків та ін. Отже, близорука політика згаданихстаршин зірвала реалізацію програми П.Дорошенка.Можна лише собі уявити, яким важким ударом длянього став такий фінал старанно підготовленої кам-панії.

Возз'єднаннякозацької Українита обрання П.Дорошенкаїї гетьманом

ії запорожців помітно ускладнили взаєминигетьмана з ханом, тим більше, що в серединіsлистопада І.Сірко на чолі 6 тис. козаків вчи-нив новий похід на Крим. Внаслідок цього

посли П.Дорошенка, які в грудні прибули до Аділь-Гірея, потрапили під арешт. Водночас кримськаверхівка з прихильністю зустріла польське посольст-во. Щоб убезпечити себе від можливого підступногокроку з боку хана, гетьман спорядив посольство досултана.

Чимало уваги наприкінці 1667 — на початку1668 pp. П.Дорошенко приділив переговорам зРосією. Переговори він вів ра^ом із своїм соратни-ком, палким патріотом України И.Тукальським. Вонивідхилили вимогу Росії порвати з Кримом, тому що,по-перше, ворожу політику щодо України проводитьРіч Посполита, а по-друге, в такому випадку тата-ри вчинять велике спустошення. Торкнувшисьвідносин з Московією, гетьман і митрополит відзна-чили бажання, щоб під протекцією царя була „увозз'єднанні Україна вся". При цьому П.Дорошен-ко підкреслював, що має відбутися об'єднання нелише Правобережної України з Лівобережною, авсіх етнічних земель України (всієї території в мину-лому княжої Русі, включаючи Перемишль, Ярослав,Львів, Галич і Володимир).

Гетьман погоджувався прийняти царську про-текцію лише за низки умов, а саме: у містах і містечкахне буде російських воєвод та інших урядників; зміщан і селян не збиратимуться податки; не порушу-ватимуться козацькі права і вільності; гетьманомобох боків Дніпра стане П.Дорошенко, а І.Брюхо-вецький задовольниться боярством і маєтками.Оскільки московська сторона не погодилася з ними,переговори зазнали невдачі.

Історія У краї ни

Значних зусиль правобережний гетьман докладавдо пошуків порозуміння із Запорожжям та І.Брюхо-вецьким. Важливо відзначити, що протягом1665—1667 pp. в лівобережного гетьмана відбува-лася еволюція політичних поглядів (згодом подібнийшлях пройшов І.Мазепа): з гарячого прихильникамосковської орієнтації він стає її противником. Окрімтого він проводить курс на зміцнення прерогативгетьманської влади, а також усвідомлює згубність для„України вітчизни нашої милої" міжусобної бороть-би та розколу. Тому прихильно зустрів пропозиціюП.Дорошенка розпочати підготовку повстання про-ти московських залог, з тим, щоб розірватиМосковський договір 1665 р. й прийняти протекціюПорти. На початку 1668 р. лівобережний гетьманзібрав таємну раду полковників і відкрив їм свої пла-ни. Заручившись її підтримкою, направив посольствадо султана й хана. Наприкінці січня — на початку лю-того П.Дорошенко скликає старшинську раду, вроботі якої взяли представники І.Брюховецького таЮ.Хмельницький, котрий повернувся до політичноїдіяльності. За даними шляхтича Сєножацького, во-на вирішила, що „з обох сторін Дніпра жителям бутиу возз'єднанні і давати данину турському цареві такримському ханові, так як волошський князь платить,а щоб під рукою великого государя і королівськоївеличності в жодному разі не бути".

На початку лютого в Лівобережній Україні вибух-нуло антимосковське повстання. І.Брюховецькийрозіслав листи до мешканців міст і козаків, повідом-ляючи про розрив з Росією, яка разом із Польщеюзадумала до кінця згубити український народ і„Україну вітчизну нашу." До середини березнябільшість території Лівобережжя була звільнена з-підвлади московського уряду. Тим часом стаютьрішучішими дії Порти, спрямовані на встановленняпротекції над Україною. У березні великий візирМустафа-паша попередив уряд Речі Посполитої, щосултан бере козаків під свою опіку й не дозволить їхкривдити. У червні, прийнявши посольство від І.Брю-ховецького, уряд Порти погодився взяти підпротекцію і Лівобережну Україну, якщо на її теренахне буде російських залог.

Дочекавшись підходу татар і заручившисьпідтримкою значної частини лівобережної старшини,П.Дорошенко вирішив усунути І.Брюховецького йоб'єднати козацьку Україну. На початку червня вінпереправився з військом через Дніпро й повз Говтвуй Решетилівку попрямував назустріч лівобережномугетьману, котрий стояв табором на Сербовому полі.За свідченням джерел, 17 червня П.Дорошенко на-

106

Українське національне відродження. Створення козацької держави

правив до І.Брюховецького 10 сотників із вимогоювіддати клейноди, одначе той відмовився. Колинаступного дня військо правобережного гетьмана на-близилося до табору супротивника, козаки, якіненавиділи І.Брюховецького, схопили його й приве-ли до П.Дорошенка. Останній почав докоряти, чому,мовляв, не хотів здати гетьманство. Вражений пе-ребігом подій, І.Брюховецький мовчав. Відразу потому, можливо, не без згоди правобережного гетьма-на, козаки накинулися на І.Брюховецького і за митьзабили його. Козацька рада обирає П.Дорошенкагетьманом возз'єднаної козацької України.

Здавалося, заповітна мрія цього визначногодержавного діяча здійснилася. Розіслані нимпідрозділи до середини липня звільнили все Лівобе-режжя. Практично всі стани й соціальні групи укра-їнського суспільства підтримували його програму.

Петро Дорошенко.

Загостренняполітичної боротьби.Внутрішня і зовнішня політикауряду П. Дорошенка(липень 1668 — липень 1671 pp.)

днак, розвиток подій пішов іншим шляхом.І І Уряди Московії, Речі Посполитої й КримуX S рішуче виступили проти акту возз'єднанняУкраїнської держави, а частина старшини, переслідую-чи егоїстичні цілі, спираючись на допомогу ззовні,розпочала боротьбу за владу.

Довідавшись про вторгнення польських корогв уБрацлавщину, гетьман 18 липня залишив Лівобе-режжя й повернувся у Правобережжя. Тим часом набулаву заявив претензії запорозький писар П.Су-ховій, підтримуваний Запорожжям та Кримом.Трагізм політичної колізії, що зав'язувалася й згодомвилилася в кровопролитну міжусобну боротьбу, по-лягав у тому, що новий претендент на гетьмануваннятакож виступав з патріотичних позицій. А в Лівобе-режній Україні, внаслідок наступу московськоговійська, наказний гетьман Д.Многогрішний ібільшість старшин переходять на бік Росії. В бе-резні наступного року при підтримці росіян вінобирається гетьманом Лівобережної України. Ук-раїнська держава знову розпалася на два гетьманства.

В умовах спалаху політичної боротьби П.Доро-шенко в серпні 1668 р. направив посольство доСтамбулу, щоб з'ясувати можливість турецького про-текторату. Післгі його повернення й прибуттятурецького посольства на початку третьої декади бе-резня 1669 р. гетьман скликає у Корсуні генеральнустаршинську раду, у роботі якої взяли участь пред-ставники Лівобережжя, Запорожжя, колишнійгетьман Ю.Хмельницький. Вона підтвердила по-життєвий характер гетьманства П.Дорошенка,схвалила прийняття турецької протекції, відхилившиможливість московської, проте відмовила в принесенніприсяги султану („піддалися по словам, а не написьмі"). На яких умовах українська сторона пого-дилася на протекцію? Із проекту договору 1668 р.можна зробити висновок, що гетьман добивавсявозз'єднання в кордонах держави всіх етноукраїн-ських земель від р.Вісли й міст Перемишля та Сам-бора на Заході до Севська і Путивля на Сході („всісуть козаки"). Далі: гетьман мав обиратися довічно;населення України звільнялося від сплати податків іданини; православна церква отримувала автономію підцаргородським патріархом; турки й татари, прибуваю-

107

Історія У краї ни

чи в Україну, не мали права споруджувати мечетей,брати ясир, руйнувати міста й села; султан і хан не мог-ли без відома українського гетьмана укладатидоговори з Московією і Річчю Посполитою та ін.

Відомо, що П.Дорошенко намагався порозуміти-ся з Д. Многогрішним, схиляючи його до проведенняспільної козацької ради для розв'язання питанняпро владу, а також переконував не йти на проголошен-ня у Лівобережжі окремого гетьманства. Однак,дарма. Скликана у березні 1669 р. в Глухові рада об-рала Д. Многогрішного гетьманом і схвалила новийдоговір — „Ілухівські статті". Вони стали кроком впе-ред порівняно з „Московськими статтями" І.Брюхо-вецького, але все ж істотно обмежували права Ук-раїнської держави (в межах Лівобережжя). Умовистатей передбачали залишення воєвод лише в 5 містах,котрі не мали права втручатися у місцеве управлінняй очолювали тільки залоги; закріплювали збір податківдо російської скарбниці за українською адмініс-трацією; встановлювали чисельність козацькогореєстру в ЗО тис. осіб; забороняли гетьманськомуурядові проводити зовнішню політику тощо.

Водночас П.Дорошенку доводилося вести жор-стоку боротьбу із П.Суховієм, котрого підтримувалиКрим, частина полковників, особливо уманськийМ.Ханенко, а також Ю.Хмельницький. Лише 29жовтня 1669 р. гетьман завдав вирішальної поразкисвоїм противникам. П.Суховій та М.Ханенко втек-ли, а Ю.Хмельницький потрапив у полон до білго-родських татар і згодом був відісланий до Стамбула.

Добившись перемоги, гетьман намагався уникну-ти воєнних дій з Річчю Посполитою і Московією, атакож порозумітися з Д.Многогрішним. Помітнопожвавлюються його переговори з польським урядом.У листі до короля М.Вишневецького від 29 жовтня1669 р. підкреслював, що пішов на прийняття турець-кої протекції лише тому, щоб „зберегти цілісністьзанепадаючої України...". Внаслідок обміну посоль-ствами, було вирішено провести зустріч комісій вОстрозі з метою вироблення статей українсько-поль-ського договору. Український уряд розробив наказпослам, пункти якого, по суті, передбачали встанов-лення конфедеративного зв'язку Української державиз Річчю Посполитою, а також розширення її територіїза рахунок частини Подільського воєводства, Волиній Полісся (кордон мав проходити по р.Горинь); зни-щення унїї й підтвердження прав православної церкви;збереження за козаками всіх прав і вільностей у т.ч.права на проживання у шляхетських маєтках, забо-рону польському війську перебувати на українськійтериторії; відкриття двох академій, шкіл, друкарень

тощо. Оскільки Варшава не хотіла визнавати існуван-ня Української держави, а гетьман зайняв принциповупозицію, то поляки зробили ставку на значно посту-пливішого М.Ханенка. На початку вересня 1670 р.в Острозі з представниками останнього укладаєтьсяугода, в якій відсутній будь-який натяк на українськудержавну автономію, оскільки фактично відновлюва-лось становище, що існувало напередодні революції.

П.Дорошенко продовжував послідовно захища-ти національні інтереси козацької України. Вивченняджерел дозволяє з'ясувати основні напрямки внутрі-шньої і зовнішньої політики його уряду. Насампередвідзначимо курс на всебічне зміцнення ролі геть-манської влади, хоча, як і свого часу Б.Хмельницький,для надання більшої легітимності рішенням проводивїх через ухвали старшинських рад. Як і його великийпопередник, прагнув відновити принцип її спадковості.Львівський єпископ И.Шумлянський, котрий по-бував у Чигирині взимку 1671 р. свідчив: П.Доро-шенко „абсолютно (в них) панує і користується увсього народу любов'ю...". Як визнавав Д.Мно-гогрішний, гетьман виношував плани „стати удільнимкнязем." Подібне твердження висловлював і польсь-кий підканцлер А.Ольшевський: мав прагнення до„незалежної ні від кого монархічної влади".

Звертає увагу на себе гнучкість соціально-еко-номічної політики, а саме: проводив заходи наутвердження в державі козацького типу господарст-ва й недопущення до маєтків панів і урядовців.Надіслане восени 1670 р. посольство до М.Вишне-вецького домагалося, щоб на територію козацькоїУкраїни шляхта не поверталася, бо козаки „в жод-ному випадку не можуть перебувати у підданстві йпослушенстві панів".

Анонімний представник польської еліти у трак-таті „Думка певної особи" (бл. 1669—1670 pp.)з цього приводу писав, що в козацьких місцях „жод-ної панщини ніколи не буде, бо і тепер її там немає".Як він підкреслював: „Поборів, подимних і такого ро-ду податків і не згадуй! А якщо й випаде податок якийза універсалом гетьманським чи полковницьким разна рік, щонайбільше — два (податки) на тих, котріне ходять на війну...і то не перевищить цей податокдесятка з лишком злотих на рік, хоч би й з найбагат-шої особи. А жодного іншого тягару на людпосполитий ніколи не буває, а особливо на козаків, бокожен є вільним вояком". u

П.Дорошенко підтримував також заходи И.Ту-кальського у справі створення окремого Українськогопатріархату, вбачаючи в ньому важливий політич-ний фактор утвердження самостійності козацької

108

душував прояви свавілля й непослуху з боку старшині козацтва; домігся прилучення до ЛівобережжяКиєва з округою; хотів приєднати до України Мсти-славське воєводство; домагався проходження кордонуз Литвою по р.Сож; не приховував обурення діямиМоскви у справі її зближення з Польщею. Невдово-лені його діями старшини у березні 1672 р. змістилилівобережного гетьмана і в червні ним обираєтьсяІ.Самойлович.

Криза і поразка революції(серпень 1671 — вересень 1676 pp.)

ольський уряд, стурбований зміцненням вла-ди П.Дорошенка, вирішив розпочати воєнні

, дії. У середині серпня 1671 р. польська армія

перейшла у наступ. Незважаючи на серйозний спро-тив козаків і міщан Брацлава, Вінниці, Могилева,Райгорода, Кальника й інших міст, до кінця жовтняЯ.Собеському вдалося відновити польське пануван-ня майже над всією Брацлавщиною. Цьому сприявперехід на бік коронного гетьмана М. Ханенка,І.Сірка, М.Зеленського й інших старшин з частиноюкозаків. Зібрана 27 жовтня козацька рада (взялоучасть близько 1 тис. осіб) обрала М.Ханенка геть-маном. Розташувавши на постій залоги в містахБрацлавщини, Я.Собеський повернувся до Львова.

На початку грудня до П.Дорошенка прибули та-тари і незабаром розпочалися бої з польськимикорогвами під Ладижином, Уманню, Тростянцем.

Т* ... • . <J

Королівські підрозділи залишають південні и цен-тральні райони Брацлавщини. Стала реальною загрозавступу у війну Порти. Я.Собеський, враховуючи її,радив сейму й королю піти на поступки П.Доро-шенку, а також відзначав корисність союзу зукраїнцями у майбутній боротьбі з турками. Але цізастереження були проігноровані, як і ультиматумсултана відмовитися від претензій на Україну.

На початку червня 100—120-тисячна турецькаармія, очолювана Мегмедом IV, вирушила у похід.Вона рухалася повільно, бо турецький уряд не втра-чав надії на мирне врегулювання конфлікту. Алецього не сталося й розпочалася польсько-турецькавійна. П.Дорошенко, дочекавшись підходу частиникримської орди, теж переходить у наступ. 18 липня1672 р. неподалік Четвертинівки він розгромив поль-ське військо К.Лужецького й козаків М.Ханенка.Після прибуття хана Селім-Гірея вирушив до Кам'ян-ця-Подільського. Після штурму Кам'янця черезбоягузтво керівників його оборони 28 серпня містокапітулювало. Звідси П.Дорошенко та Селім-Гірей

Українське національне відродження. Створення козацької держави

України. Не випадково польський уряд найбільше не-покоїв його курс на виборення незалежності длядержави в етнічних межах України. Один із сенаторівна початку квітня 1670 р. відзначав той факт, щоприйняття турецької протекції гетьман розглядав ли-ше як ширму для виборення незалежності від РечіПосполитої й створення удільної держави на зразокМолдавської, Валашської чи Трансільванської. Всередині квітня А.Ольшевський у листі до люблін-ського воєводи звертав його увагу на наміри П.До-рошенка „вчинити народ Руський удільним і незалеж-ним краєм (у розумінні держави)". В 1672 р. гетьманЯ.Собеський в листі до сейму підкреслював прагнен-ня українського гетьмана „(визначити) краюРуському кордони по Люблін і Краків, в цілому там,куди лише заходять імена та церкви Руські". Саме зцих міркувань П.Дорошенко не визнавав за польсь-ким королем права на користування титулом князяРуського.

Смертельно побоюючись утвердження незалеж-ності Української держави, правлячі кола РечіПосполитої прагнули будь-що послабити позиціїП.Дорошенка, запобігти консолідації національно-патріотичних сил. Виходячи з цього, докладалимаксимуму зусиль для розпалювання міжусобної бо-ротьби (як це, до речі, робили й московські політики)серед старшини й козацтва. Як визнавав один з ви-сокоповажних сановників, було б „непоправноювтратою для Р (ечі) П(посполитої), коли б Ханен-ко з Дорошенком порозумілися", бо ця незгода „міжними є порятунком для Республіки". П.Дорошенкорішуче протидіяв заходам польського уряду, спрямо-ваним на розкол козацтва, протиставлення запорожцівгородовому козацтву тощо. В листі від 24 червня1670 р. він дорікав Я.Собеському за спроби підбу-рювання „свавільників низових" грошима, привілеями,гетьманськими клейнодами проти городових козаків,на скликання ними „чорних рад", бо у такий спосіб „нелише Україну, але й увесь народ вигубити стараються".

Протягом першої половини 1671 р. гетьман нама-гався зміцнити міжнародне становище козацькоїУкраїни, зокрема, встановити політичні контакти збранденбурзьким курфюстом Фрідріхом Вільгель-мом, поліпшити відносини з Московією. Не залишавспроб порозумітися з Д. Многогрішним. Зокрема,пропонував йому укласти братерську приязнь, щоб ра-зом захищати „суспільне добро і цілісність". Цілкомможливо, що їм вдалося досягти певного взаєморо-зуміння. Принагідно зазначимо, що лівобережнийгетьман зробив чимало для зміцнення своєї влади(намагався запровадити її спадковість); рішуче при-

109

Історія У краї ни

пішли до Львова Під час облоги міста гетьман по-турбувався про те, щоб воно не було захоплене йпограбоване турками й татарами

Поразки Речі Посполитої змусили М Вишне -вецького розпочати переговори з турками у БучачіПредставники П Дорошенка переконували керівни-ка турецької делегації домагатися від Польщівстановлення кордонів України по ріках Горинь і Ла-тунь, знищення унії, визнання митрополитомИ Тукальського Однак добитися цього їм не вдало-ся За укладеним 18 жовтня договором Подільськевоєводство відходило до Туреччини, передбачалосявизнання Польщею Української держави (така назвакозацької України в офіційних документахзустрічається вперше) у давніх кордонах 3 її тери-торії виводилися всі польські залоги КозакиМ Ханенка одержали право або виїхати за межі ко-зацької України, або залишитися за умови „статечноїповедінки"

Підписання Бучацького договору й визнанняРіччю Посполитою незалежності Української держа-ви істотно міняло міжнародну ситуацію в СхіднійЄвропі Оскільки польський уряд відмовився відПравобережної України, то Московія могла тепервважати, що має підстави, не порушуючи угоди зРіччю Посполитою, відновити боротьбу за повернен-ня Правобережжя під свою протекцію І російськийуряд на початку 1673 р доручив І Самойловичу роз-почати відповідні переговори з П Дорошенком Вартозауважити, що лівобережний гетьман також розгля-дав козацьку Україну як єдину політичну структуруДобре освічений він проводив курс на створенняаристократичної, з міцною гетьманською владоюдержави Рішуче протидіяв спробам Запорожжяздобути політичну самостійність, намагався прилу-чити під свою буаву Правобережну Україну, неспускав очей також із Західного регіону Пізніше (у80-х рр ) він неодноразово звертав увагу урядів Росита Польщі на той факт, що Правобережжя тазахідноукраїнські землі разом з Лівобережною Ук-раїною мають бути єдиним державним організмом

Тим часом зростають невдоволення й розчаруван-ня у П Дорошенка українською політикою ПортиАдже її уряд, по суті, проігнорував умови договору1669 р Є дані, що тепер він почав домагатися зруй-нування фортець, розброєння населення, виплатиданини тощо За таких обставин гетьман погодивсяна переговори з Росією, домагаючись від неївозз'єднання козацької України на чолі з єдинимгетьманом, збереження всіх прав і вільностей Війсь-ка Запорозького, на яких цар повинен присягнути,

встановлення кордону між Річчю Посполитою таУкраїною, виведення з Києва залоги, направлення надопомогу українцям для боротьби з турками сильноїармії Оскільки Москва відхилила його пропозиції,вони припиняються

На початку 1674 р І Самойлович вирішив ре-алізувати свої наміри У П Дорошенка не було силпротистояти наступу ГРомодановського та лівобереж-ного гетьмана, й до початку березня їх військаоволоділи основними містами Правобережжя 25 бе-резня до Переяслава з'явилася старшина правобереж-них полків, і на раді 27 березня гетьманом козацькоїУкраїни „обох сторін Дніпра" обирається І Самойло-вич Тут же М Ханенко, котрий порвав з РіччюПосполитою, склав свої гетьманські клейноди

Що становив собою цей політичний акт Роси талівобережного гетьмана^ Можливо, він був би ви-правданим лише у разі серйозної підготовки силдо неминучої війни з Портою, яку вони розпочалипроти неї вторгненням військ у Правобережжя Іна-кше був безвідповідальною політичною авантюроюз усіма трапчними наслідками для місцевого населен-ня, про що неодноразово попереджав П Дорошенкоросійський уряд

Справді, турецький уряд, урахувавши, що черезсуперечності Московія і Річ Посполита не зможутьоб'єднати армій, вирішив завдати поразки Росії У се-редині липня кримська орда перейшла Дністер ірозпочала жахливе спустошення краю між Дністромі Південним Бугом Штурмом були захоплені Вінни-ця, Стіна, Косниця та інші міста

Г Ромодановський та І Самойлович, дізнавшисьпро вступ на терени Брацлавщини турецького війсь-ка на чолі з султаном, замість того, щоб виступитипроти ворога, втекли на Лівобережжя НаселенняПравобережжя залишилося на поталу ворогові Ге-роїчний опір туркам і татарам вчилили залоги ймешканці Ладижина та Умані Кількість спроможнихбитися з противником у Ладижині налічувала близь-ко 5 тис осіб Бої розпочалися десь 12—13 серпняПротягом тижня обложені відбили 9 великих при-ступів Коли ситуація стала безнадійною, ймовірно21—22 серпня, склали зброю Усіх дорослих туркизабрали в неволю, дітей вирізали,а саме місто зруй-нували дощенту

Звідси Мегмед IV відправив на чолі 20-тисячно-го війська з ЗО гарматами каймакана до УманіРозпочався штурм міста, але наповнивши яничарсь-ким "трупом всі рови", каймакан повідомив султанапро свою невдачу Підійшли нові турецькі підрозділий приступи відновилися Сильний гарматний вогонь

110

Українське національне відродження. Створення козацької держави

руйнував укріплення, а внаслідок вибухів мін у нихутворилися проломи Тоді захисники міста вирішилипробиватися і після запеклого бою незначній їх час-тині вдалося прорватися до Торговиці Інші жзахищали кожен будинок Умані За словами Само-видця, „юже по улицах з дворов билися так, же кровтекла ріками, аж усі полегли, а інших по льохах, со-ломи понаволікавши, турки подушили " Одне знайбільших міст держави перестало існувати Втра-ти турків, за даними джерел, були величезні —близько 10 тис осіб

Розлючені опором населення й значними втрата-ми, підрозділи турецько-татарських військ знищуваливсе на своєму шляху П Дорошенко виявився не-спроможним запобігти страшній катастрофіПравобережжя Лише у середині вересня ворог роз-почав відхід Вцілілі мешканці краю, проклинаючиП Дорошенка, вдалися до масового переселення наЛвобережжя Скориставшись цим, обраний королемЯ Собеський наприкінці жовтня перейшов у наступна Брацлавщину До середини листопада жовніризайняли Печери, Немирів, Жорнище, Кальник йінші міста

Наприкінці грудня король вислав посольствоИ Шумлянського до П Дорошенка, обіцяючи виз-нати права Війська Запорозького Хід переговорівпоказав, що П Дорошенко продовжував боротисяза національні інтереси України, добиваючись длянеї в складі Речі Посполитої статусу суб'єкта феде-рації Від „всього народу Руського" висунув вимогиГі обов'язкового відокремлення в удільну дежавно-політичну одиницю, взаємної військової допомогиУкраїни і Польщі в боротьбі з ворогами, підтверджен-ня всіх прав і вільностей Війську Запорозькому,заборони державцям і старостам прибувати до міст,ліквідації унії, відновлення прав православної церк-ви на всій території, де „перебуває Руський народ та(поширена його) мова", допуску православних доучасті в роботі магістратів, відновлення вживанняукраїнської мови на теренах Польщі й Литви та інОскільки король відмовився схвалити головніші зних, переговори зазнали невдачі

Складається враження, що, починаючи з глибо-кої осені, в Я Собеського визріває ідея про необ-хідність пошуку серед старшин гідного опонента не-покірному П Дорошенку, щоб відірвати від ньогокозацтво й зміцнити свій вплив в Україні 3 цієюметою 22 листопада 1674 р він видає могилівсько-му полковнику О Гоголю привілей, що передбачавнадання йому титулу довічного подільського полков-ника, а також звільнення козаків Подільського полку

від виконання різних повинностей і виплати всіх по-датків На початку квітня наступного року козакамправобережних полків надається дозвіл на скликан-ня генеральної ради, рішення якої король обіцявзатвердити Водночас наказним гетьманом польськийправитель назначає О Гоголя, котрому мали підляга-ти Могилівський, Кальницький і Уманський полки зусіма населеними пунктами, що „здавна до них нале-

(( и

жали , а також „охотні полки

Влітку 1673 р становище П Дорошенка стаєкритичним Не припинявся потік біженців у Лівобе-режжя, його почали залишати раніше вірні йомупідрозділи, соратники, родичі Важкою втратою ста-ла смерть близького друга й порадникаИ Тукальського Правда, відбувається запізніле по-розуміння з кошовим І Сірком їм вдалося домовитисяпро скликання весною 1676 р козацької ради для об-рання гетьмана України, бо запорожці не брали участіу виборах І Самойловича Але ця спроба виявиласяневдалою Московський уряд відмовився визнатизаконність акту його зречення від турецької про-текції й присяги цареві, що відбувався 22 жовтня

р в Чигирині перед І Сірком як представникомЗапорожжя Врешті-решт П Дорошенко змуше-ний був капітулювати Коли в другій половині вересня

р під стінами Чигирина з'явилися російськіпідрозділи, він засвідчив готовність скласти зброю іприсягнути Роси В кінці місяця здав гетьманськіклейноди Ця подія стала останнім політичним актомНаціональної революції, що завершилася поразкою,головнішими причинами якої були

відсутність досвіду державного будівництва веліти, котра очолила боротьбу, незавершеність про-цесу її становлення, існування гострої політичноїборотьби між окремими угрупованнями, переважан-ня в ментальності значної частини старшин особистих,групових інтересів над національними, державними,

зрада національним інтересам з боку панівно-го стану українського суспільства, переважнабільшість якого відразу ж перейшла на бік Речі Пос-политої і взяла найактивнішу участь у боротьбі противласного народу,

перебування у зародковому стані на початокреволюції національної державної ідеї, що зумовилополітику автономізму її керівництва у 1648 р , і при-вело до залишення ворогу Західного регіону, поро-дивши таким чином проблему соборності Українськоїдержави,

ліквідація встановленого Б Хмельницькимспадкового гетьманату й утвердження республікансь-ко-олігархічної форми правління, що зумовило

111

Наслідки революції виявилися для українськоїнації катастрофічними: не вдалося ні створити держа-ви в етнічних межах України, ні відстоятинезалежності козацькій Україні, хоча за свободу бу-ло заплачено неймовірно високу ціну — втрати (відвоєнних дій, голодівок, епідемій, захоплення в ясир,переселень) становили близько 65—70% усіх ук-раїнців ( 2,6 (3,2) — 3 (3,5) млн. осіб від близько5 млн. мешканців етноукраїнських земель Речі Пос-политої), а в Правобережній Україні близько85—90% жителів регіону; зазнали руйнувань май-же всі міста України.

Значення революції в історії України:

привела до витворення національної держави,частина якої на теренах Лівобережжя (Гетьманщина)на правах автономії проіснувала в складі Російськоїімперії до початку 80-х pp. XVIII ст.;

під час її розвитку формується національнадержавна ідея, що стала для наступних поколінь ук-раїнців неписаним заповітом у боротьбі занезалежність;

відіграла роль могутнього імпульсу для розвит-ку національної самосвідомості;

сформувала нову політичну еліту, що захи-щала національні інтереси;

зумовила закріплення за витвореною держа-вою назви "Україна" й започаткувала зміну назви„Руський народ" на „Український народ";

істотно збагатила й зміцнила традиції бороть-би як проти національно-релігійного, так і соціальногогноблення; пробудила волю народу до самоутверджен-ня й самовираження у формі національної держави;

протягом тривалого часу після її завершеннякозаки, селяни й міщани продовжували користувати-ся плодами соціально-економічних завоювань в рокиреволюції;

сприяла розвитку усної народної творчості,історичної науки (у формі літописання), художньоїлітератури тощо.

Українська революціяв контексті європейськогореволюційного руху

XVI—XVII СТ.

^вітчизняній історіографії склалася негативна

традиція зображувати події Національної ре-волюції у відриві від розвитку європейського

революційного руху. Разом з тим є підстави розгля-дати її причини як складову визрівання процесусоціальної і визвольної боротьби, що охопила ряд

Історія У краї ни

слабкість центральної влади, міжусобну боротьбу забулаву й всевладдя старшин на місцях;

прорахунки (після смерті Б.Хмельницького)у внутрішній політиці урядів, які провокували загос-трення соціально-політичної боротьби, що набиралаформ громадянської війни;

постійна агресія (у різних формах) з бокуінших країн, що була спрямована на ліквідацію са-мостійності Української держави.

Особливості революціїта її значення

Ж країнська революція мала ряд своїх особли-Y востей. Відзначимо головніші з них:%J — боротьба точилася не лише проти Речі Пос-политої (як це традиційно зображується в історичнійлітературі), але й інших ворогів української неза-лежності — Московії, Криму й Порти;

тісний взаємозв'язок і взаємовплив національ-но-визвольної, релігійної й соціальної боротьби;

переростання соціальної боротьби в Селянсь-ку війну 1648—1652 pp., що завершиласяутвердженням у козацькій Україні нової моделісоціально-економічних відносин;

довготривалість, нерівномірність й суперечли-вість розвитку революції, який супроводжувався зле-тами й спадами, спалахами соціально-політичної бо-ротьби, яка інколи переростала в громадянську війну;

відхід з 1649 р. від боротьби мешканцівЗахідного регіону, котрі в жорстоких реаліях бороть-би часто ставали заложниками і жертвами у воєннихдіях української, польської, кримської, московськоїта турецької армій;

провідна роль у розвитку революції козацтва— стану дрібних землевласників фермерського типу;

зрада національним інтересам з боку частинипанівного стану українського суспільства — князіві шляхти, котрі разом з поляками й литовцями при-душували визвольну боротьбу України занезалежність і соборність;

слабкий позитивний вплив на розвиток рево-люції міського патриціату, інтелігенції, вищого йсереднього духівництва;

домінування збройних форм боротьби, якачас від часу набирала надзвичайно жорстокого харак-теру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;

вкрай негативна роль геополітичного фактору,оскільки уряди найбільших сусідніх держав всілякопротидіяли виборенню Українською державою неза-лежності.

112

Українське національне відродження. Створення козацької держави

європейських країн у 40—70-х pp. XVII ст. Так, у1640 p. розпочалася революція в Англії, що триваладо 1660 р.; в цьому ж році спалахнуло повстанняпортугальців проти іспанських поневолювачів і „війнаженців" в Каталонії за збереження автономії. Висо-кою була соціально-політична напруга в Данії. В1647 р. розгорнулася антиіспанська боротьба уПівденній Італії та Сіцілії; в наступному році розпо-чалися Фронда (антиабсолютиський рух) у Франції,повстання міщан і селян у Московії, Австрії, Білорусії.Ці та інші події засвідчували посилення кризи серед-ньовічної цивілізації в Європі, що супроводжуваласязародженням і розвитком нового ладу.

Тому не випадково Українська революція малачимало спільного з Німецькою, Нідерландською таАнглійською революціями XVI—XVII ст. Типо-логічно найближче вона стояла до Нідерландськоїреволюції (1566—1609 pp.), що розв'язувала зав-дання виборення національної незалежності йвстановлення буржуазних відносин. В їх розвиткуможна виділити такі спільні риси:

довготривалість боротьби за незалежність,нерівномірність розвитку, імпульсивність, чергуван-ня злетів і спадів;

складність і суперечливість боротьби, під часякої, в силу багатьох обставин, народні маси нерідкопотрапляли по різні боки барикад;

переплетення національно-визвольної, релі-гійної та соціальної боротьби;

велика різноманітність форм боротьби: віднайпасивніших до найактивніших, включаючи воєннідії силами армій, політичну і дипломатичну бороть-бу; прояви протиборствуючими сторонаминетерпимості, жорстокості й терору;

Українська й Нідерландська держави утвори-лись не в межах етнічних територій, а лише в окремихїхніх частинах, внаслідок чого кордони проходилине за національно-мовними, а за географічними ру-бежами;

важлива роль релігійного фактору; при чомув обох країнах боротьба велася проти католицизму;

відсутність єдності серед політичної еліти,що негативно позначилося на ході й результатахборотьби;

негативна роль геополітичного фактору.

Вивчення змісту й мети боротьби українських

селян і феодально залежних мешканців міст і місте-чок дозволяє стверджувати, що вона нічим невідрізнялася від боротьби селян під час європейськихреволюцій XVI—XVII ст.: спрямовувалася на

ліквідацію всіх різновидностей особистої залежностій існуючих форм експлуатації, у виборенні особи-стої свободи і вільної власності на землю.

Аналіз політичного розвитку України та Англії підчас революції дозволяє виявити однотипну тенденцію— зміцнення особистої влади їх керівників (відповідноБ.Хмельницького та О.Кромвеля) й еволюцію рес-публіканської форми правління в монархічну (в Українів 1657 р. запроваджується спадкове гетьманство, ав Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). І хо-ча в Україні після приходу до влади І.Виговськогоутверджується республіка (в Англії в 1660 р. цей про-цес завершився реставрацією монархії), все ж пізнішеі він, і майже всі наступні гетьмани рано чи пізноприходили до висновку про необхідність зміцненнягетьманської влади, надання рис самодержавності, за-провадження її спадковості. Навіть П.Дорошенко,котрого відомий історик Д.Дорошенко назвав„найбільш конституційним гетьманом, який додержу-вався старих козацьких традицій", не лише прагнув„вічного гетьманства" й передачі влади після йогосмерті „синові й онукові його неодмінно", а й вино-шував плани „стати удільним князем", „володаремвсієї України".

Таким чином, Українська революція 1648—1676 pp.типологічно належить до одного ряду з європейськи-ми революціями XVI—XVII ст. Вона становилаважливу складову ланку процесу зародження й ут-вердження на континенті нових суспільних відносин.На відміну від Англійської та Нідерландської рево-люцій, що завершилися перемогою, вона зазналапоразки, як, до речі, і Німецька. Все ж в зовнішньо-політичному аспекті революція викликала серйознузміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східнійі Центральній Європі (яка, на жаль, також виявила-ся несприятливою для України). Вона різко послабилапозиції Речі Посполитої та Криму й привела дозміцнення ролі Російської імперії, Швеції й Бранден-бургу (у 1657 р. Польща відмовилася від леннихправ на Східну Прусію). Революція вплинула на за-гострення соціальної боротьби в Польщі, Московії,Молдавії; національно-визвольної боротьби — вБілорусії, Валахії, Сербії, Болгарії. Не випадкововона викликала в Європі широкий резонанс і систе-матично висвітлювалася на сторінках брошур, „летю-чих листків", наукових праць і шпальтах французь-ких газет „Газетт де Франс" і „Еспьйон де Кур ДеПренс Кретьєн", англійських „Меркюр Англе" і„Модеріт Інтелідженсер", німецької "ФранкфуртерПост-Цайтунг" та інших.

Україна за гетьмануванняІ.Мазепи та І.Скоропадського

ісля завершення Визвольної війни Україна

потрапила у скрутне соціально-економічне. і політичне становище. Лівобережжя та Сло-

божанщина перебували у складі Російської держави,Правобережжя — Речі Посполитої й частково підпротекторатом Туреччини. Південь, що тільки-нопочав освоюватися, відчував близькість володіньі влади кримського хана. Пошматована на окремічастини, вона зазнала значних матеріальних і людсь-ких втрат. Десятки великих міст і містечок, сотні сілбули зруйновані, а їх мешканці загинули чи змушенібули залишити рідні місця під тиском ворога. Сучас-ник тих подій, арабський мандрівник П.Алеппський(Халебський, близько 1627-1669 pp.) так записавпро Україну в своєму нотатнику: «Що нам сказати процей благословенний народ? З них убиті за ці роки підчас походів сотні тисяч, і татари забрали їх у полонтисячі; пошесті вони не знали, але в ці роки воназ'явилась у них, забравши з них сотні тисяч у садиблаженства».

Проте дух козацький, волелюбність українцівзалишились нездоланними. Поступово в них дедаліяскравіше проявлялось національне самоусвідомлен-ня. Найчисленніша група населення (розкріпаченеселянство Гетьманщини порівняно з кріпаками Росії,з її консервативним монархічним правлінням) малабільше можливостей для суспільного розвитку тавизрівання самобутніх етнічних рис у галузі худож-нього життя, побуту та звичаїв. Порівнюючи свої

Ліквідація

козацької

державності

тш

враження від перебування в Москві, а потім у Києві,П. Алеппський зазначав: «Цілі два роки в Москві ко-лода висіла на наших серцях, а розум був геть чистостиснений і придушений, бо в тій країні (Росії) ніхтоне може почувати себе хоч трохи вільним і задоволе-ним, хіба лише ті люди, що там виросли... ЗатеКозацька країна була для нас начебто рідний край, аїї мешканці були нашими добрими приятелями талюдьми, наче ми самі». Цар Петро 11698 р. зазна-чив у розмові з патріархом: „Священики у нас грамотимало знають... Якби їх... у науку послати до Києва ушколи..." Зрозуміло, що загальний рівень освітипростого люду Росії був ще нижчим.

Що ж являли собою наприкінці XVII ст. ук-раїнські землі, котрі відійшли до Російської держави?Згідно з Андрусівською угодою 1667 р. між уряда-ми Росії й Польщі, за якою повністю ігнорувалисяінтереси власне України, територія на правому березіДніпра опинилася під владою польської корони.Тільки Київ з навколишньою місцевістю (декількаверст навкруги) передавалися на два роки під мос-ковський скіпетр. Польща повертала також Сіверськуземлю та офіційно визнавала входження Лівобереж-жя до складу Російської держави.

Лівобережна частина Гетьманщини у військово-адміністративному відношенні, як і в попередні роки,продовжувала поділятися на полки. На той час їхналічувалося 10: Гадяцький, Київський, Лубенсь-кий, Миргородський, Ніжинський, Переяславський,Полтавський, Прилуцький, Стародубськийі Чернігівський. Всі вони були поділені на сотні: від7 до 20 у кожному. Київ, Ніжин, Чернігів, Перея-слав і деякі інші міста мали власне самоврядування,користувались Магдебурзьким правом, наданим їм щедо Визвольної війни. Після Б.Хмельницького геть-мана обирали на військовій раді з наступнимзатвердженням царя. При ньому дорадчим органомзалишалася генеральна старшина / генеральні обоз-ний, суддя, писар, осавули, хорунжий, підскарбійі бунчужний/.

Запорозька Січ законодавчо підпорядковуваласьадміністрації обох країн (воля гетьмана тими не бра-лася до уваги). Певною мірою визначався західнийкордон між Річчю Посполитою і Російською держа-вою по Дніпру, починаючи від порогів до нижньої течіїр. Сож. Від неї по межі Річицького повіту (охоплю-вав „кут" південно-східного району, пізніше Мінськоїгубернії на берегах Дніпра, Прип'яті та Березані) йчастково Мстиславського воєводства демаркаційналінія Української держави повертала на схід за Сожі дуже ламано окреслювала східний кордон, вста-

114

Ліквідація козацької державності

новлений ще Поляновським трактатом 1634 р.

Отже, фактично більшість здобутків українсько-го народу, завойованих протягом майже двад-цятилітньої кривавої війни за національне визволен-ня, розчерком пера було принесено в жертву дипло-матичним міркуванням Росії та Польщі. Оцінюючицей факт, літописець Самійло Величко зазначив,що„всім козакам не корисний Андрусівськийторг".„Страшним ударом для Української держави"назвав його відомий історик Омелян Терлецький.Одразу після підписання Андрусівської угоди шлях-та почала „вогнем і мечем" приводити населенняПравобережжя до покори.

Договір про „Вічний мир" від 26 квітня (6 трав-ня) 1686 р. між Росією і Польщею знову підтвердивпопереднє рішення про поділ України, але в катего-ричнішій формі. Він остаточно не тільки юридично,а й фактично закріпив за Москвою право на во-лодіння Гетьманщиною. За ним по р. Орель окресленопівденну межу краю, а Польща відмовилося від про-текторату над Запорозькою Січчю. Північно-західнийрубіж володінь Війська Запорозького і Речі Поспо-литої пройшов від Січі вгору по Дніпру та гирлу р.Тясмин, а звідти до Чигирина і далі до Чорного лісу.

Нейтральною незаселеною зоною проголошува-лися Південна Київщина і Брацлавщина, спустошеніпольсько-шляхетськими військами та турецько-татарськими нападниками. Західноукраїнські землі,Волинь і Північна Київщина поверталися Речі Пос-политій, а Поділля залишалося під владою Туреччини.

f Росія продовжувала чинити диктат на українськихземлях. Петро І (1672-1725) з самого початкусвого правління (1682) розгорнув активну (то при-ховану, то явну) боротьбу за підпорядкуваннягетьманської влади російському урядові. Він насто-рожено стежив за всіма міжнародними контактамиЗапорожжя, представників старшинської адміністраціїГетьманщини та Слобожанщини, суворо заборонявїм вести будь-які самостійні переговори з іноземни-ми послами. Законодавчо це ще раз затверджували„Коломацькі статті" — договірні умови між старши-нами і урядом Росії, прийняті на козацькій радів Коломаку 25 липня 1687 р. під час скиненняз гетьманства Івана Самойловича й обрання на цейранг (посаду) одного з найвпливовіших діячівЛівобережжя генерального осавула Івана Мазепи

(1687-1708).

Ці статті, порівняно з попередніми, містили кількапринципово нових пунктів, згідно з якими посилю-11,1 лась влада царату на українських землях, щонходили до складу єдиної Російської держави. На-

приклад,(гетьманові Лівобережної України забороня-лось позбавляти старшину керівних посад без прямоїзгоди на це царя, а старшинам не дозволялось оби-рати гетьмана. Завдяки політичному хисту І.Мазепинизка шкідливих для України ухвал Коломацькоїугоди залишилася нечинною^

З початком нового століття після проголошеннявійни Швеції 1700 р. Петро І перетворює Україну(в першу чергу її прикордонні землі з Польщею)фактично на свою заложницю при вирішенні велико-державницьких проблем. Так, укладаючи угоду зпольським королем Августом II Сильним (1697-1706, 1709-1723) про спільні дії проти шведськогокороля Карла XII (1697-1718), він, нехтуючи інте-ресами Української держави, обіцяє уступити РечіПосполитій кілька міст на Правобережжі й деякісела Стародубського полку. А вже після цьоговідправляє до Мазепи (з метою розвідати, як той по-ставиться до такого рішення) дяка Бориса Михайловаз „таємними" статтями. В них, зокрема, йшлося проможливість відриву від України та повернення у во-лодіння Речі Посполитої задніпровських містечокТрахтемирова, Стайок і Трипілля; заселення Чигири-на та деяких прикордонних районів, що за „Вічниммиром" мали залишатись без осілої людності; пере-дачі найближчих до Польщі сіл на Стародубщині.Г Гетьман добре розумів тактику і загальну політи-ку щодо України царського двору. В цій справі длянього майже не існувало секретів^/Гому Мазепа якдосвідчений дипломат, щоб не йти на конфронтаціюз Петром І, вирішив повністю не відмовляти послан-цю і після дворазової зустрічі з ним таємно наодинціпогодився Трахтемирів, Стайки і Трипілля віддати по-лякам. Але зажадав, враховуючи попередній досвіді непостійність поляків, зафіксувати цю угоду в кон-ституції на сеймі, а зміст її офіційно опублікувати.Очевидно, так він хотів уберегти Українську дер-жаву від подальших зазіхань і королівської, і царсь-кої влади.

На всі інші пропозиції гетьман не пристав. Він так-товно, але принципово заявив: „... Польській стороніуступати ніяк не можна з таких причин: якщо ті містауступати, то на тому боці залишиться у державі йо-го царської величності один Київ, і буде великанебезпека, оскільки у ті Чигиринські місця й іншіміста* переселяться з того боку Дніпра... і оволодіютьберегом того боку річки Дніпро й стануть називатийого своїм... а тому, гетьману, якщо послушенство, якеі вчинять, то хіба що невільно, й від того будуть як від

* Попередньо мова йшла також про Канів, Черкаси. Крилов

115

Іван Мазепа протягом свого правління не полишав надії знову возз'єднати

під своєю булавою Правобережжя й Лівобережжя Цікаво, що навіть віменних указах і грамотах його нерідко називали гетьманом "ВійськаЗапорозького обох боків Дніпра" ^

Історія У краї ни

мешканців з того боку Дніпра, так і від запорожцівтруднощі й непорозуміння значні, і все піде на сто-рону царської величності неспокійно і до втративеликої". І далі конкретно про СтародубщинуІ. Мазепа наголосив: „Стародубський полквід поляків відділила ріка Сож, і за тією рікою, напольському боці його, гетьманського володіння, ніяко-го немає, а за річку в Стародубський полк полякамвселятися непристойно ж...".

' Отже, цілком очевидним є, по-перше, гостре не-бажання гетьмана ще більшого „звуження" йоговлади на правому березі Дніпра* та обмеження впли-ву на Запорозьку Січ; по-друге, застосування ним уформі політичного „аргументу" чи тиску (до певноїміри, звичайно) на російську сторону можливого ви-буху протесту запорожців і частини мешканцівЛівобережжя проти пропольської орієнтації царя;по-третє, визнання Мазепою того незаперечногофакту, що Гетьманщина, в тому числі й Київ, перебу-вають у складі „держави його царської величності",а також є „гетьманським володінням'^]

Через різні політичні чинники, а також народно-господарські умови регіони України були населенінерівномірно. Так, на середину XVII ст. тільки наКиївщині мешкало близько 1 млн. 400 тис. чоловік,а в межах Слобожанщини — 50 тис. На територіїКиївського і Чернігівського воєводств на 1 кв. км усередньому припадало 10—12 чоловік. У межахкраїни проживали тоді представники 21 народності.Найчисленнішими серед них (крім українців) булиросіяни, білоруси, поляки, серби, болгари і чехи.Більшість з них осіла на родючих землях Наддніпрян-щини. Значно менше тут проживало вихідцівз Молдови і Волощини, Литви, Угорщини та Німеч-чини. Протягом другої половини століття кількістьнаселення зростала порівняно швидко. Зокрема,1657 р. на Слобожанщині було 64 міста й села, вяких мешкало до 100 тис. чоловік, а лише через не-повних 30 років налічувалося вже 232 населенихпункти з 250 тис. жителів. Тобто, кількість міст і сілзбільшилася в 3,6, а людність — в 2,5 раза. Власнеукраїнці становили близько 98%.

В цей час у Російській державі проводилисязначні реформи, що не могло не вплинути на сус-пільно-політичне, економічне та культурне життяукраїнців. Цар Петро І особисто кілька разів відвідавУкраїну, зустрічався з гетьманами І.Мазепою та

І. Скоропадським, представниками місцевої еліти.Реформи в Росії об'єктивно, певною мірою, сприя-ли і розвиткові господарства та виробничих відносин„окраїнних областей". Зокрема, деякі царські указита заходи передбачали в сільському господарствіУкраїни значне поширення окремих технічнихкультур, культивування нових овочів і фруктів,збільшення виробництва полотна і канатів, розви-ток скотарства і т.ін.

Іменний указ від 31 грудня 1719 р. про рудокопні„заводи", згідно з яким майстрових рудокопнихпідприємств звільняли від державних повинностей іподатків, виконання військової служби, викликавзначне переселення працездатних людей з Правобе-режжя на Лівобережжя, а також зумовив прибуттяз Польщі фахівців цієї галузі. Указ 18 січня 1721 р.деякою мірою сприяв збільшенню кількості місцевихзаводів. На початку 20-х pp. утворюється спеціаль-на контора для нагляду за хліборобством і забез-печенням корінних мешканців хлібом під час невро-жаїв і стихійних лих. Імператор особисто вимагавнадсилати відомості про кількість зібраного хліба,поліпшення обробітку землі й збільшення освоєнихземель.

Водночас величезним тягарем реформаторськідержавницькі дії Петра І лягали на Україну, котру вінцілком намагався підпорядкувати Російській дер-жаві. Відвертий деспот і кріпосник, прибічникабсолютистської влади, він писав закони, за висло-вом О.Пушкіна, батогом, жорстокі й примхливі, щоніби вирвались у нетерпеливого, самовладногопоміщика.

І Зміцнення позицій царату в Україні і ще більшепослаблення гетьманської влади сталося після подій,пов'язаних з Північною війною 1700-1721 pp., а кон-кретно — з переходом до табору Карла XII частиникозаків на чолі з І.Мазепою, який хотів звільнитисьвід диктату Москви і здобути ширшої автономії дляГетьманщини! Взимку 1708—1709 pp. армія Росії ак-тивізувала свої дії на кордонах Північної України.Карл XII вторгся в межі Слобожанщини, де підКрасним Кутом дав великий бій спільним російсько-українським військам. Після його завершенняперемогу приписали собі обидві сторони. Проте шве-ди незабаром відступили і отаборилися на територіївід р. Десна до Полтави, яка перекривала їм прямийшлдх на Москву.

Г І.Мазепа спробував підняти повстання проти за-силля московського уряду й відірвати Україну відРосії. Але в цьому гетьмана мало хто підтримав —головним чином „низовики" під керівництвом кошо-

116

Ліквідація козацької державності

вого отамана Костя Гордієнка та порівняно невели-ка кількість старшини і козаків Гетьманщини. Царпроголосив І.Мазепу та його прибічників зрадни-ками: наказав ганьбити їх всілякими способамив церквах і перед народом усієї Російської держави.Ранком 27 червня (8 липня) 1709 р. під Пол-тавою стався вирішальний кривавий бій між війсь-ками Петра І і Карла XII внаслідок якого шведськийкороль і гетьман з рештками розгромленої арміївтекли в межі володінь турецького султана^/

З 1708 р. практично призначений царем (хочаформально й обраний на старшинській раді в Глухові)новий гетьман Іван Скоропадський одразу підпавпід особливий нагляд довіреної особи Петра І —боярина Андрія Ізмайлова, котрому таємно наказу-валось при будь-якому „народному невдоволенні"або „чиїй-небудь зраді" застосовувати „велико-російські полки". 1722 р. сюзерен видав особливийуказ про створення на Україні так званої Першої ма-лоросійської колегії. її безпосередні функції (наглядза всією діяльністю гетьмана, генеральних, полковихі сотенних старшин, дозвіл на видачу ними розпоряд-жень по управлінню краєм тощо) як вищої апеляційноїінстанції на території регіону ще більше зміцнилипозиції російських сановників.

Такого політичного удару престарілий І.Скоро-падський не зміг пережити і незабаром після виходуцарського указу від хвилювання занедужав і помер.Проте й ця смерть не стала на заваді Петру І в здій-

Портрет І.Мазепи.

сненні його великодержавницьких планів. Навпаки —він взагалі заборонив вибори наступного гетьмана.Наказним (у сучасному розумінні слова: виконуючимобов'язки) гетьманом призначили Павла Полубот-ка (1722—1723), котрий дуже швидко за своїпорівняно незалежні погляди потрапив до Петро-павлівської фортеці, де після тяжких моральних іфізичних страждань помер (1724). Імператор фактич-но придушив спробу угруповання козацької старшиниобстояти свої політичні й соціальні права.

Взагалі репресії й нехтування людським життямбули характерними для російського самодержця, щовесь час відчували на собі особливо ті, хто пробуваввести самостійну незалежну політику. Так/після пе-реходу І.Мазепи на бік Карла XII цар наказавпокарати багато людей, причому постраждали нетільки прихильники гетьмана, а й зовсім невинні.]Значну кількість старшини він позбавив маєтків іурядових посад, їх місця позаймали „вірні" чиновни-ки з росіян, а також іноземці або ж космополіти. Ужорстокості стосовно українців не відставали від сю-зерена і його* васали", такі, наприклад, як ОлександрМеншиковГСаме він наказав жорстоко винищити нетільки залогу, а й все населення Батурина — від ма-лого до старого — за те, що мешканці міста виступилина боці І.Мазепи. Гетьманська столиця була вар-варськи спалена^

Неймовірно тяжким випробуванням стали приму-сові канальні роботи, спорудження фортифікаційнихспоруд, воєнні „низові" походи тощо. Козаків і по-сполитих нерідко „ганяли" до Петербурга, Астрахані,на Кавказ. Українців змушували воювати в Біло-русії, Литві, Ліфляндії й Фінляндії за чужі їм інтереси.До цього, як правило, залучались найбільш фізичноздорові й економічно забезпечені рядові козаки, се-ляни та міщани. З них додому поверталось усього від30 до 60%, а інші вмирали від нестерпних умов жит-тя, епідемій, каліцтв і т.ін.

Така внутрішня політика царату фактично веладо поступового знищення українського генотипу(адже мова йшла про смерть десятків тисяч людей).Правда, до нижчих верств власне російського насе-лення він ставився нічим не краще. В одному з доку-ментів того часу — описі полковником Іваном Чер-няком праці козаків на Ладозькому каналі 1722 р. —так йдеться про це: „... Велика кількість козаків хво-рих і померлих перебуває, і дедалі множаться тяжкіхвороби — найбільше вкорінилася гарячка і набрякніг, і мруть з того. Однак приставні офіцери, незва-жаючи на таку нужду бідних козаків, за наказомпана бригадира Леонтьева... б'ють їх при роботі пал-

117

Історія У краї ни

ками, — хоч і так вони п не тільки вдень і в ночі,а навіть і в дні недільні й святкові відправляють* —без спочинку..." Далі полковник зазначив: „Боюсяя, отже, щоб козаків тут не погубити, як торік — щоїх хіба третя частина в минулім році додому повер-нулася..."

Нетерпимість царя до українського народу наоч-но виявилась у ліквідації в травні 1709 р Запорозької(Старої) Січі. Але й перед цим запорожці неоднора-зово скаржилися, що при Петрі І потерпають увільностях, здобичі й промислах. Наприкінці XVII— першій чверті XVIII ст. поширились деякі обме-ження царського уряду в сфері економіки України.Зокрема, дедалі частіше місцевим купцям і торговимлюдям заборонялось займатися торгівлею з закордо-ном. Вводилась державна монополія на багато товарів.Широко практикувалось перекуповування різно-манітних товарів лише у російських купців, з чогоостанні мали неабиякий зиск. Нерідко центральноювладою наперед визначались торги, ярмарки, а особ-ливо порти в Росії, де саме могли торгувати українці.

В зв'язку з цим особливої гостроти на той час на-було питання торгівлі з Запорожжям. Спеціальнірозпорядження царату взагалі забороняли її. За по-рушення такого роду указів жорстоко карали ізасилали до Сибіру. Так, 9 червня 1721 р. гетьмануІ.Скоропадському царський уряд надіслав „грамоту"про покарання „кнутом" і заслання до Сибіру пол-тавців С.Кирильченка та А.Пархоменка за недо-зволену торгівлю на Запорожжі. Крім того, незва-жаючи на те, що імператор, як правило, позитивноставився до будь-якої промислової діяльності, вінзначно обмежив українців, які їздили на південькраїни за сіллю, рибою та звіром. Отже, російськийцарат в особі Петра І фактично скасував вільну ук-раїнську торгівлю. Однією з негативних економічнихсанкцій російського уряду було збування на тери-торії українських земель „лихих" мідних грошей, щобсрібні й золоті залишались по можливості в обігу вРосії і зосереджувались у державній казні.

Українську економіку дуже підривали постійнеперебування в Україні великої кількості російськихвійськ (часом понад 10 тис. чоловік), які утримува-лись здебільшого за рахунок простого люду, а такожшвидке зростання податків. Так, тільки з Лівобе-режжя в царську скарбницю 1722 р. надійшло45,5 тис.крб, 1723 р. — 85,9 тис., а вже 1724 р. —241,3 тис.крб.

Проте, попри всі ці та деякі інші негаразди (нев-

рожаї, стихійні лиха, епідемії тощо) народне госпо-дарство розвивалося. В другій половині XVII —першій чверті XVIII ст. збільшення попиту на сільсь-когосподарську продукцію зумовило значнерозширення оброблених площ, відбулося поглиблен-ня спеціалізації окремих районів. Розвитоктоварно-грошових відносин сприяв зростанню посівівтехнічних культур, зокрема тютюну, льону, коноплі.Сталися зрушення в системах обробітку грунту. Новіявища особливо виразно проявились у мануфактур-ному виробництві, яке розвинулось на базі дрібнихселянських промислів і міського ремесла. Саме поя-ва та функціонування мануфактур активно впливалина руйнацію старих відносин і заміну їх більш прогре-сивними — буржуазними.

Розвивалася також і національна культура, хочаз 1690 р. значна частина книг, видрукованих чи на-писаних у „Малоросії", була визнана єретичною, амісцеві вчені викликали в Москві дедалі більшу не-довіру. Наприкінці XVII — першій чверті XVIIIст. цілеспрямовано звужувалося вживання національ-ної мови (особливо в офіційних установах, великихмістах і т. д.), скоротився видрук українських книг,здобуття освіти було взято під нагляд дуже підозрілої,неприязної до „інородців" державної цензури. Од-ночасно йшла „викачка інтелектуального потенціалуукраїнців у Росію". Українська церква підпала підзначний вплив Московської патріархії*, що не развикликало невдоволення і протест не тільки середмісцевого духовенства, а й широких кіл простих се-лян. 1721 р. навіть Святе письмо заборонялосяпередруковувати з давніх книжок, виданих в Україні.Це дозволялося робити тільки з московських книжок.

Антиукраїнській політиці Петра І фактичнопостійно то приховано, то явно протистояла опозиціяпредставників різних суспільних кіл. Однимз найбільш відомих серед них був прибічник І.Мазе-пи, генеральний писар у 1702-1708 pp. Пилип Орлик(1672-1742), якого 1710 р. в еміграції група козаківі старшин обрала гетьманом. У його оточенні16 квітня того ж року були складені так звані Пак-ти та Конституція прав і вільностей Війська Запо-розького. За ними українська православна церква ма-ла перейти у підпорядкування від московськоїпатріархії до візантійської; відновлювався попереднійкордон Української козацької держави по р.Случ;Запорожжю поверталися Трахтемирів, Кодак, Келе-берда, Переволочна і землі біля р.Ворскли; неабиякзростала влада і самостійність гетьмана, генеральної

* Праця в неділю та святкові дні для християн є великим гріхом.

* 3 середини 80-х років XVII ст. відбулося підпорядкування Київськоїмитрополії Московському патріархатові.

118

Під скіпетром спадкоємцівПетра І

а нове обрання гетьмана пішов 1727 р. урядросійського імператора Петра II (1727-1730). — онука Петра І, сина царевича Олексія

Петровича і принцеси Софії Шарлотти Вольфен-бюттельської. Онук, після падіння і засланняОлександра Меншикова, проголосив себе руйнівни-ком дідових перетворень. Гетьманом став доситьвідомий на Лівобережжі на той час миргородськийполковник Данило Апостол. Укладені „традиційні"статті-угоди (гетьманські „Нужди малоросійські" йцарські „Рішучі резолюції" на них) між обома дер-жавами юридично вже не визнавали Гетьманщини яксамостійної сторони, а національні органи влади фак-тично позбавлялись номінальних функцій, бо майжеповністю підмінялися російськими установами чи ок-ремими сановниками.

Надалі процес інкорпорації Української державиРосією пішов прискореними темпами.

Козацька старшина була постійно невдоволенаполітикою царського уряду щодо України, і щодоСічі зокрема. Наприкінці 40 — на початку 50-х pp.ускладнення міжнародного становища спонукалоімператрицю Єлизавету Петрівну (1741-1762), доч-ку Петра І і Катерини І, задовольнити деякідомагання козацької старшини, зокрема щодо „обран-ня" (фактично призначення) нового гетьмана. Іменнимуказом від 16 жовтня 1749 p., виданим Колегієюіноземних справ, це доручалось здійснити графовіГендрикову. Можливо, стався збіг обставин, але че-рез кілька днів після виходу цього указу на ім'яімператриці було подано „донесення" військовогописаря Запорозької Січі Петра Чернявсього. У ньо-му висловлювалось прохання від „усієї" низовоїстаршини змінити порядок „виборів" кошового ота-мана і надалі призначати його царицею, щоб позбавити„чернь" можливості обирати „їй потрібного отамана"(оригінал документа датовано 22 жовтня 1749 p.).

При доборі кандидатури гетьмана вибір упавна К.Г.Розумовського (1728—1803). Цікаво, щов дитинстві він випасав батьківську худобу, а після„випадку" з старшим братом О.Г.Розумовським,некоронованим чоловіком цариці, став графом(з 1744 p.). Після затвердження указом 5 червня1750 р. гетьманом України Кирило Григорович пере-селився в Глухів, де, оточивши себе „двором" іохоронцями, зажив, мов „царьок". Спочатку Єлиза-вета Петрівна пішла на значні поступки новообраномугетьманові. Нею особисто чи з її відома були повер-

Ліквідація козацької державності

старшини, полковників і значущість козацьких рад;обмежувались податки і повинності козаків тапосполитих тощо. І хоча ці плани не набули реально-го втілення в життя, вони відіграли тоді важливезначення, бо у свідомості багатьох українців форму-вали ідею, яким саме шляхом за інших обставин мігби піти державотворчий процес в Україні.

Розвиткові національної суспільної думки сприя-ло функціонування першої вищої школи у Російськійдержаві — Києво-Могилянської академії (з 1701 p.).Виникнувши 1632 р. в результаті об'єднання школиКиєво-Печерської лаври з Київською братськоюшколою, вона аж до 1755 р. (до відкриття Москов-ського університету) відігравала провідну рольу справі освіти. В ній у різний час навчалися згодомвідомі в усьому цивілізованому світі українські діячі:Феофан Прокопович (1681-1736), Григорій Ко-ниський (1717-1795), Григорій Сковорода (1722-1794), Яків Козельський (1729 — близько1795 pp.) та багато інших, а також вихідці з Росії,Білорусії тощо.

Народні маси обох країн не завжди безогляднослідували політиці своїх правителів. Повсякденнежиття часто-густо саме визначало характер взаєминміж представниками російського та українського ет-носів. Та і Петро І, як відомо, нерідко віддававперевагу суспільним діячам, ученим, духовним осо-бам з України, а всіх, хто стояв в опозиції до йогореформ в Росії, — не любив і переслідував. Тоді, якписав професор Іван Огієнко у книзі „Українськакультура", український вплив, хотіли того в Москвічи ні, позначився в Росії „на всьому житті", конкрет-но „ одбився на будівництві, на малюванні, на одежі,на співах, на музиці, на звичаях, на праві, на літера-турі і навіть на самій московській мові".

Військова печатка часів І.Мазепи

119

Історія У краї ни

нуті всі рангові маєтності „на булаву", відновленоправо самостійного фінансового управління в регіоні,відкликані російські сановники з старшинськоїадміністрації, генерального суду, комісії економії то-що, а також скасована канцелярія міністерськогоправління.

24 липня 1751 р. Сенат видав указ про підпоряд-кування Коша Запорозької Січі гетьманові й надіславйого до Канцелярії К.Г.Розумовського. Цими захо-дами практично скасовувалася більшість Адміністра-тивних „реформувань" Петра І, Петра II та АнниІванівни, а Гетьманщині повертався політичнийстатус, який вона мала на період обрання гетьманомІ. Скоропадського.

Сам гетьман, незважаючи на те, що між ним і уря-дом Росії не було укладено ніяких „статей"— угодчи договору, почав на свій розсуд розширювати ав-тономне управління Української держави: відновивсклад генеральної старшини і суду, функціонуваннясуспільно-політичних установ, дещо реформувавторгівлю й судочинство (наприклад, скасував російсь-кий „суд по формі" тощо). К.Г.Розумовський одразувзявся за реальне підпорядкування Запорозької Січігетьманській владі. Конкретно це стосувалось та-кож питання розмежування земель низовиків імешканців Лівобережжя. Так, 1752 р. він видав „ор-дер" Кошу про необхідність присилати з Січі„депутатів" з приводу суперечки за так звані старо-самарські землі. У 50-х pp. гетьман розгорнув

Гетьман Іван Скоропадський.

боротьбу за підпорядкування собі Києва, який і на тойчас багато в чому продовжував зберігати середнь-овічне самоврядування.

1753-1754 pp. уряди України, Росії й Польщіпродовжували уточнювати кордон. Зокрема, тодібуло зроблено „Опис на карті Російської імперії зПольською областю кордонів...", а також виготовле-на „Карта спеціальна Російської імперії з Польськоюобластю Стародубського полку спірних грунтів різнихвласників...". На них маємо дуже детальну демар-каційну лінію між одним з найбільших Лівобережнихполків — Стародубським і Річчю Посполитою з на-несеними понад 40 „внутрішніми" форпостами.Кордон місцями не відзначався стабільністю. На-приклад, окремі форпости взимку чи по весні моглипереноситись (через повінь, кригу тощо).

Проте саме тоді, 1754 p., дуже підозрілий до дійК. Г.Розумовського царський уряд завдає кілька„ударів" по розбудові Української держави. В липніСенат законодавче ліквідовує і до того досить про-зорий кордон між Україною й Московією, припиняєфункціонування державних митниць у цьому рай-оні, запроваджує на українських земляхзагальноімперську митну систему. В радянськійісторіографії ці заходи царизму розглядались, голов-ним чином, як позитивні: в контексті поліпшенняекономічних зв'язків між Україною та Росією, спри-яння їх спільному народногосподарському розвитку.Проте цим скасовувалась одна із важливих ознакукраїнської автономії.

З початком 60-х pp. загострюється питання проЗапорозьку Січ, про землі, які належали низови-кам. У цьому бере участь і царський уряд, ігетьманське правління. Так, 1760 р. К.Г. Розумовсь-кий надсилає до Сенату, а той приймає до розгляду„рішення" гетьмана щодо перенесення Січі на новемісце. 8 грудня 1761 р. кошовий отаман ГригорійФедорів своїм „рапортом" сповіщає гетьмана проотримання ним „ордера" про прийняття у „відомст-во" Війська Запорозького старосамарських земель зпоселенцями, за які точилися суперечки з адміні-страцією Полтавського полку не один рік.

Того ж року К. Розумовський знову порушуєперед Сенатом і Кошем питання щодо перенесенняСічі в урочище Микитне. Не байдужими залишалисьдо запорозьких володінь прусський король і, зро-зуміло, кримський хан. Так, в одному з документів1762 р. згадується про те, що „земля вся, якою за-порожці володіють, уже обіцяна (Росією) була черезпрусського короля хану кримському для приєднан-ня до Криму". Але вступ на престол Катерини II

120

^..ірр *вобе «»е>нн<я;

ГАЛИЧИНА { ^ ГіЙДАМАЦЬНС

і »ь поєстаммя

ІУНОвИНА^^І^

*"< V . »

< ОТТОМАНСЬНА '

імперія

(

Ліквідація козацької державності

~ X < V.

Російська експансія

на Україну наприкінці Will ст.

(1762-1796) завадив здійсненню цих намірів.

В цей період відбувається також поступоваліквідація більшості соціальних здобутків Визволь-ної війни і перетворення значної кількості внедалекому минулому порівняно незалежних в еко-номічному та правовому відношенні груп населенняфактично на кріпаків. Все це супроводжувалося по-глибленням соціальної диференціації посполитих ікозаків, зростанням майнової нерівності серед них. Натой час помітно звузились функціональна діяльністьта вплив сільських громад, відчутно змінився харак-тер заселення слобід, що зумовлювалось здебільшогозгортанням довільної заїмки землі. Як самостійнаадміністративна одиниця набирав господарської си-ли хутір. Поволі, але невпинно змінювалася самасоціальна свідомість простого люду: на зміну дідамі батькам, які брали безпосередню участь у Виз-вольній війні, приходили покоління посполитих, вумах яких старі традиції та наслідки боротьби за еко-номічну та юридичну незалежність трансформувалисьпід обтяжливим впливом нових умов життя.

Деякі верстви населення дедалі активніше втягу-валися в буржуазні відносини, які визрівали в надрахстарої натуральної системи господарства й які, при-родно, формувались у територіальних межах усіхукраїнських регіонів, що входили до складу імперії.В соціальному аспекті про це може свідчити кон-кретно перехід окремих посполитих у статус такихгруп населення, які кинули займатися сільським гос-подарством, власними ремеслами чи промислами, а„бавилися купецьким промислом", наймитували абопоповнили ряди робітних людей. Одним із наслідківдинаміки економічних процесів стало дальше відок-ремлення промисловості від землеробства. Відхід відостаннього, а також праця у наймах на підприємствічи підробітки „в людях", перетворювали найбіднішу

частину населення у спролетаризовану масу. Цейпроцес не могли зупинити навіть рішучі заходи стар-шинської адміністрації щодо встановлення вже насередину XVIII ст. суворих станових меж. Частопорушувались і законодавчі акти царського уряду,котрі також обмежували соціальні права трудо-вого люду.

В другій половині 20-х — на початку 60-х pp.XVIII ст. особливо наполегливо панівна верхівкасуспільства Лівобережної й Слобідської України вис-тупала проти переселення селян з місця на місце, змаєтності одного землевласника до іншого, з губерніїв губернію. В питанні про селянські переходи Гене-ральна військова канцелярія, обстоюючи інтересиможновладців, 1727 р. постановила: після „ушед-ших" підданих у власності державців мали залишатисятих „грунти, двори, куплені і некуплені». Цей зако-нодавчий акт значною мірою сприяв обмеженнюселянських переходів.

29 травня 1738 р. Сенат видав указ про заборо-ну землевласникам у межах російських губернійприховувати в своїх маєтках посполитих і козаків, якіпереходили з Слобідської України. Генеральна війсь-кова канцелярія постановою від 20 липня 1739 р.самочинно поширила дію цього указу і на територіюЛівобережжя, надавши йому сили загального розпо-рядження про заборону переходів. Тим самимможновладці одержали юридичне обгрунтування й„законні" підстави для повернення своїх селян-втікачівна старі місця.

В матеріалах ревізій, переписів тощо Слобожан-щини вже досить широко великі „дідичі" називаютьсяне лише „власниками", а й „поміщиками", які були по-жалувані помісною землею. Про це, зокрема, йдетьсяв переписі населення Харківського полку 1732 p.,постановах, відомостях і донесеннях харківської пол-

121

кової канцелярії 40-х pp. В цьому простежуваласяспроба ототожнити на практиці місцеву старшину зросійськими сановниками-дворянами. Це поясню-валось кількома обставинами. По-перше, СлобідськаУкраїна раніше і глибше, ніж Лівобережжя, підпалапід вплив російських суспільних процесів. По-друге,наявність на території Слобідського регіону певноїкількості російських кріпосних селян і дворян по-значилась (а можливо, стала навіть прикладом длянаслідування) і на ставленні тамтешніх державцівдо власних посполитих. По-третє, тут слабкіше відчу-вались соціальні наслідки Визвольної війни україн-ського народу.

Остаточне скасування

української державності

зсередини 60-х pp. XVIII ст. процес суцільно-

|го знищення царатом усіх автономних чинників

'України пішов особливо швидкими темпами. У

часі він збігся з завершальним етапом феодалізаціїсуспільних відносин і юридичним закріпаченням ве-ликої маси відносно вільних посполитих. Змінювалосяспіввідношення між підневільною та найманою пра-цею (на користь останньої), поглиблювалося становерозшарування і майнова нерівність, активізувалась то-варизація господарства.

Зокрема, найбільшого поширення наймана пра-ця набула в купецьких мануфактурах. У другійполовині XVIII ст. у Ніжині та Києві шовкові йшкіряні заводи купців Іванова, Алісова, Смородіна,полотняну мануфактуру Єгорова в Климовичах,підприємства у с.Клинці обслуговували тільки най-мані робітники. Великі суми грошей зосередились уруках старшинських і дворянських родин Апостолів,Ґалаґанів, Скоропадських, Маркевичів — на Ліво-бережжі; Кондратьєвих, Квіток, Ковалевських таінших на Слобожанщині.

В січні 1764 р. Катерина II наказала К.Розу-мовському прибути до Петербурга й під загрозоюкари за „зраду" примусила його зректися гетьманст-ва. 10 листопада того ж року вона видала указ проутворення замість старшинського управлінняМалоросійської колегії на чолі з графом Петром Ру-мянцевим. А указом від 17 листопада призначила„головним малоросійським командиром" генерал-губернатора. Маніфестом від 28 липня 1765 р.Катерина II ліквідувала козацьке самоврядуванняна Слобожанщині, позбавивши місцевих козаків їхправ і привілеїв (їх перевели на статус звичайних„військових обивателів").

Історія У краї ни

З серпня 1775 р. набув чинності „Маніфест прознищення Запорозької Січі й про причисления оноїдо Новоросійської губернії". На початку 80-х pp. наЛівобережжі також скасовувався полковий устрій, азамість нього створювались Новгород-Сіверське,Чернігівське та Київське намісництва. 1782 р.відповідно до указів цариці й Сенату виходить роз-порядження Намісницького правління, в якому ще разпроголошувалась необхідність остаточного скасуван-ня внутрішніх „малоросійських" митниць і „застав"на кордонах білоруських, Псковської та Смоленсь-кої губерній, перенесення їх „по кордоні імперії...".Указом 1783 р. розформовувалось українське ко-зацьке військо й зливалось з російською армією.1796 р. на території колишньої Гетьманщини утворе-но Малоросійську губернію.

Фактично і законодавчо ліквідувавши автономію,царський уряд у другій половині XVIII ст., правда,ще не раз порушував питання про уточнення кордонівміж „Великоросією", „Малоросією" та Слобожанщи-ною; Україною, Річчю Посполитою і Туреччиною,окремими українськими і російськими губерніями.Але мова вже йшла про Україну (чи її регіони) не якдержаву, а, головним чином, як одну з „областей", щовходили до складу єдиної імперії. Досить характер-ною в цьому аспекті є доповідь членів Сенатуімператриці 1775 р. про Новоросійську і Азовську гу-бернії, де всі землі між Бугом і Дніпром вжерозглядались здебільшого як російські. В ній такожзазначалось, що кордон Новоросійської губернії, а от-же, і Російської імперії з Польщею на ділянці відгирла Тясмину до гирла Синюхи тоді збігався з ме-жею Єлизаветградської провінції. Далі він пролягавуниз Бугом до його гирла і Дністра, за ним до фор-теці Кінбурн „з її округом" (таку офіційну думку відімені Сенату висловив граф Григорій Потьомкін).

Досить детальний опис цієї демаркаційної лініїзнаходимо в „Акті розмежування Новоросійськоїгубернії і Польської України, укладеному уповнова-женими її імператорської величності і короляРеспубліки польськими комісарами в 5-й день січня

року". При цьому мета з обох боків була така:„Назавжди запобігти й відвернути колишні між жи-телями донині суперечки й чвари". Ще раз уточнює-ться вона в „Описі кордону між Новоросійськоюгубернією і Польською Україною" від 16 січня тогож року. Кордон в обох випадках визначався по річкахТясмин, Ірклій, Вись, Синюха (або Синя Вода), Буг(Бог), Турія, Дніпро, а також суходолом між ними.

Що ж конкретно до кількості населення, так

р. у Київському, Новгород-Сіверському та

122

Ліквідація козацької державності

Чернігівському намісництвах налічувалось усього8217 населених пунктів, серед яких — 33 міста,89 містечок, 8149 сіл, слобід і хуторів з 1144 015 душчоловічої статі (крім дворян). На Слобідській Українінаприкінці XVIII ст. налічувалося 19 міст, понад 1 тис.сіл і слобід, 2,1 тис. хуторів, де мешкало близько 1 млн.чоловік. Коли порівняємо наведену кількість жите-лів Слобожанщини з кількістю її мешканців напри-кінці XVII ст. (232 міста і села з 250 тис. чол.), топобачимо: фактично за 100 років людність кількіснозросла в 4 рази. На Лівобережжі лише з 30-х pp.*по 1782 р. кількість мешканців зросла приблизнов 1,5 раза.

Більшість населення, зрозуміло, становили се-ляни. Так, за матеріалами ревізії 1763-1764 pp. наЛівобережній Україні вони становили 58% від усь-ого населення, козаки — близько 31, інші—11%.Порівняно з даними перепису 1782 р. співвідно-шення помітно не змінилося (селяни — 59%, козаки— 33, інші — 8%). Відсоток „малоросійського"міщанства та купецтва сягав 3%. Причому тут тільки2% населення звільнялося від сплати податків.Потрібно зазначити, що загалом по Росії на тойчас (IV ревізія) приватні й державні селяни (без„вільних поселян" — 6%) становили 88%, а міща-ни і купці—3%.

Про етнічний склад чоловічого населення Півден-ної України (конкретно Новоросії) 1763—1764 pp.маємо такі дані: серед загальної кількості 67 730(100%) душ українці становили 50 672 (74,8%),росіяни — 8164 (12%), волохи — 6227 (9,2%),серби—1410 (2%), поляки — 564 (Г/о) тощо.Варто наголосити на тому, що загалом у 60-х pp.XVIII ст. на території Російської імперії українцістановили близько 15% від усього її населення. Збіль-шення питомої ваги українців щодо всього населен-ня держави помітно зумовлювалось активною колоніз-ацією Новоросії та зростанням їх природно-го приросту. За матеріалами четвертої ревізії (1782p.), українців тут (тобто без Правобережної і ЗахідноїУкраїни) налічувалось понад 2 млн. 150 тис. душчоловічої статі, або 16,5% від усього населення. А вже1795 р. ця цифра зросла до 2 389 890 душ чоловічоїстаті або 17% населення.

1774-—1783 pp. заселення та освоєння нових зе-мель півдня України відбувалося в умовах напруженоїборотьби за Крим, який, згідно з умовами Кючук-Кайнарджійського мирного договору 1774 р. МІЖРосією і Туреччиною, вважався незалежним, але

* Тоді в Гетьманщині мешкало трохи більше 700 тас дуці чоловічої статі

фактично перебував під впливом то російської, тотурецької зовнішньої політики. Це позначалося не ли-ше на темпах колонізації, розвитку сільськогогосподарства та промислів краю, а й на торгівлі учорноморській зоні, яка в зв'язку з цим була дуже об-межена. Напередодні приєднання півострова доРосійської держави 1783 р. там налічувалося близь-ко 1400 населених пунктів, більшість з яких булиневеликими за розмірами (5-7 дворів у кожному). За-гальна ж кількість населення Криму на початку 80-хpp. становила до 130 тис. чоловік, з них 15 тис. —мешканці міст.

Приєднання до складу імперії Кримського хан-ства, що фактично означало ліквідацію цілої держави,обумовило не тільки включення нових районів з ба-гатими природними ресурсами. Безпосереднімнаслідком цієї політичноі акції стало те, що земліствореного згодом Катеринославського намісництваперестали бути окраїною країни, зникла загроза спус-тошливих ординських нападів. А це відкрило широкіможливості для інтенсивного заселення краю.

Загроза перебуванню Півдня в складі Російськоїдержави знову нависла у 1787—1791 pp. в зв'язкуз російсько-турецькою війною. На боротьбу з воро-гом було мобілізовано значну кількість новихпереселенців, знизились темпи господарського роз-витку. Результатом війни стало те, що до Росіївідійшла Очаківська область. У зазначений історич-ний період інтенсивно відбувався подальший наступна особисту свободу посполитих і рядових козаків, щовиявлялось насамперед у їх прикріпленні до землі йобмеженні (пізніше — скасуванні) вільних пере-ходів. При цьому дедалі частіше згадувались юридичнінорми Литовського статуту. Ще 1752 p., генеральністаршини С.Кочубей, М. Скоропадський, А.Безбо-родько, М.Ханенко та деякі інші звертались догетьмана К.Розумовського з „донесенням", в якомупосилаючись на розділи 3, 9, 12 „малоросійськихправ книги Статуту", просили заборонити підданим„відходити від своїх власників до інших на життя ітаких збіглих повертати у попереднє володіння уза-конено". Причому тих, хто переховував втікачів,вимагали штрафувати.

Таке прохання старшини виражало позицію геть-манського управління і було досить типовим дляподібних випадків (втеч приватних селян). „А ниніу Малій Росії багато... посполитих підданих, — за-значалось далі в документі,— бігають з місць своїхз дружинами, дітьми і пожитками, а другі власникитаких чужого володіння підданих приймають до се-бе в підданство зі скасуванням права, та ті ж збіглі

123

Історія України

посполиті, не маючи постійного і твердого житла,ухиляються від належних власникам повинностей і відподатей народних... а решта обивателів, що на своїхмісцях залишились, і за тих збіглих зносять все вкрайтяжко, також вагаючись переходити, бігти, вишу-куючи способи такими втечами наблизитися докордонів, бігають таємно і в чужі держави, як-от: вПольську і Турецьку близькі і прикордонні області зізбитком народному стану, а особливо в глиб Росії врізні міста біжать, як-от: у слобідські полки і у новіу Великій Росії слободи, притому і на землі запорозь-ких козаків, де вони, запорозькі козаки, населяли інаселяють малоросійськими людьми слободи нема-лою кількістю дворів, і від таких втеч і нетвердогожиття у Малій Росії обивателів у містах, селах мало-російського народу велике зменшення стало і з часомдедалі стає".

Як бачимо, джерело в черговий раз зафіксуваломасовість переходів чи втеч селян на Лівобережжі всередині століття. Вони переселялися на Правобереж-жя, Слобожанщину, південь України, в центральнірайони Росії. Міграційні рухи справляли негатив-ний вплив на розвиток місцевого господарства. Доречі, останній аспект, як правило, випадав з поля зо-ру радянських дослідників і подавався здебільшогопозитивно: як активізація класової боротьби і загос-трення соціальних антагонізмів.

Як конкретно і коли відповів гетьман К.Розу-мовський на „донесення" верхівки панівної верстви,невідомо. Але 22 квітня 1760 р. він видав спеціаль-ний універсал, де наказувалося, щоб посполиті,переходячи з однієї маєтності в іншу, не забирали зсобою майна, нажитого на землі „свого" власника.„Чужим" господарям заборонялось приймати до се-бе таких селян під загрозою сплати значного штрафу.Змінювати місце проживання їм дозволялось лише записьмової згоди державця, від якого вони були в за-лежності. Правда, в універсалі передбачалося правопосполитих в разі „упертості" чи небажання можнов-ладців віддавати відповідні письмові дозволизвертатися за ними в місцеві органи влади. В тому жтаки році Розумовський видав ще один „ордер" прозаборону переходів селян з Лівобережної України вНову Сербію і повернення втікачів на попереднємісце проживання.

Тенденція щодо обмеження особистої незалеж-ності безпосередніх виробників спостерігалась і вдіях царського уряду Росії, що мали прямий впливна соціальну політику в межах приєднаних ук-раїнських регіонів. Так, у 60-і pp. були законодавчезакріплені права великих землевласників відправ-

ляти залежних селян „за предерзости" (без суду іслідства) на каторжні роботи у Сибір на поселення,віддавати на свій розсуд і у будь-який час у рекрути.

1764 p., остаточно ліквідувавши інститут гетьман-ства на Україні,* Катерина II передала новопри-значеному генерал-губернатору П.О.Румянцеву „сек-ретну" інструкцію щодо управління краєм. В ній,зокрема, пропонувалося припинити переходи селянв будь-який спосіб, розмежувати функції „переплу-таного і мішаного там правління військового з ци-вільним", пильно наглядати за економікою та сприя-ти збільшенню податків з населення. Для успішноговиконання всіх тих завдань генерал-губернатору ра-дилося „вміло вивертатися" та „мати і вовчі зуби,і лисячий хвіст".

В цілому ж, ще раз наголосимо на цьому, у став-ленні Катерини II до суспільно-політичного устроюв Україні виявлялась її великодержавна, колоніальнаполітика, спрямована на поступову, але, потрібно до-дати, обережну русифікацію корінного населення.Вона хотіла, щоб місцеві жителі „обрусіли і пере-стали б дивитися, неначе вовки в ліс". Скасувавшиж уряд гетьманства, вона прагнула одного: щоб цейчас і сама назва „гетьман" назавжди б зникли. Ціка-во, що син останнього гетьмана —сенатор О. К.Розумовський (1748—1822) також був прихиль-ником русифікації національних регіонів Російськоїдержави.

1772 р. вже Малоросійська колегія в указі Пере-яславській полковій канцелярії знову порушує питанняпро вжиття заходів против втеч селян із Лівобереж-жя на територію Запорозької Січі й Новоросії. Кон-кретно урядовці з Малоросійської колегії вимагали:„... Щоб ніхто відтепер як з посполитого народу, такі з козаків (!), згідно з вищеописаними указами, втечне чинив. Для чого від полкової канцелярії, зробив-ши скрізь по заставах суворе повеління, щоб такихзбіглих віднині не було пропущено і наглядати за цимпильно самим полковим канцеляріям, сотеннимправлінням".

Як бачимо, дуже важливий документ для пов-ного розуміння всієї системи заборони переходіві переслідування не тільки збіглих селян і козаків,а й тих, хто підбивав їх на це. При цьому передбача-лись різні форми суворого покарання: від грошо-

* Формальним приводом (крім політичної причини) цьому послужила подачаК.Г. Розумовським від "імені" українського "шляхетства" безпосередньоімператриці "просіння" про спадковість гетьманського титулу в його роду.Цей учинок страшенно налякав Катерину II. тому вона примусила братаколишнього фаворита Єлизавет Петрівни взагалі відмовитеся від гетьманського"уряду".

Ліквідація козацької державності

вого штрафу до тимчасового тюремного ув'язнення.1775 р. царський уряд видає новий указ, який стосу-вався як взагалі збіглих селян, так і конкретно різнихгруп державних посполитих. „Усім взагалі збіглим, —говорилось у ньому, — як державним, чи двірцевим,чи економічним, чи приписаним до заводів селянамі з міст будь-якого звання людям, які відлучилися са-мовільно з своїх місць або жител, оголошуємовсемилостивійше прощення, тільки б з'явились дотих місць чи поселень, до яких кожен належить, про-тягом 1775 і майбутнього 1776 років".

Отже, незважаючи на всі раніше прийняті поста-нови про заборону (чи обмеження) переходів, збіглихпосполитих ще раз „всемилостивійше" прощали,прагнули „напоумити" протягом двох років поверну-тися в маєтки своїх землевласників. Фактично цебули останні „реверанси" освіченої імператриці в бікпідданого простого люду. Наближався 1783 р. — рікостаточної заборони переходів селян з місця на місцеі юридичного оформлення кріпосного права на Ліво-бережжі й Слобожанщині. Указом від 3 квітняКатерина II законодавче затвердила поділ усього ук-раїнського населення на стани так, як його зафіксувалаперед цим ревізія 1782 р.

А указом від 21 квітня 1785 р. українська стар-шина одержала права російського дворянства. Нанеї поширювалася чинність „Грамоти на права,вільності й переваги благородного російського дворян-ства". Одночасно міські жителі також ставились упривілейованіше становище, ніж сільські (головнимчином це стосувалося патриціату і частково міщанст-ва). Згідно з „Грамотою на права і вигоди містамРосійської імперії" (21 квітня 1785 р.), за тими,хто мешкав у містах, закріплювалися і охоронялисьзаконом „власність і володіння, що кому по спра-ведливості й законно належить, як рухоме, так і не-рухоме". Селяни такого права вже не мали.

У другій половині XVIII ст. самодержавство,проводячи в загальноімперських масштабах політи-ку, спрямовану на підпорядкування духовної владисвітській, секуляризувало монастирські маєтки наЛівобережжі, Слобожанщині й Півдні України.Більшість церковних угідь перетворилася на дер-жавну власність чи опинилась у руках світськихможновладців.

Однією з характерних рис соціально-економічно-го розвитку українських земель у складі Російськоїімперії стала поступова заміна натуральних податківгрошовими, причому помітна була тенденція до швид-кого зростання останніх на користь казни. Так, ще до1765 р. не було чітко регламентованого державного

податку. Консистентські збори, що стягувались як на-турою, так і грішми, то збільшувалися, тозменшувалися (відповідно до умов і господарськихможливостей самих посполитих). 1765 р. було запро-ваджено „рубльовий оклад", якому підлягали всідвори селян, міщан, козаків-підпомічників, а такожпідсусідки.

За указом 1783 р. обкладалося вже все посполи-те населення чоловічої статі та рядове козацтво:міщани платили по 70 коп., казенні, замість робіт,і монастирські — по 1 крб. на рік, а козаки „на ут-римання військової їх служби, замість колишніхнерівних поборів, що залежали від волі начальства",— по 1 крб. 20 коп. „...У поміщицьких селах, —зазначалося далі в указі, — докладну розкладкувстановлених з селян їх податей залишити в розпоряд-женні поміщиків на кращий і господарський розсуд".

Результати такої „реформи" перевершили всісподівання царських сановників: лише з населенняЛівобережної України казна після 1783 р. почалазбирати за рік втричі більше. 31797 р. згідно з уря-довим розпорядженням у межах реорганізованихКиївського, Новгород-Сіверського, Чернігівськогота Харківського намісництв загальнодержавний по-даток хлібом також замінявся на грошовий.

Усі вищеназвані як об'єктивні, так і суб'єктивнічинники з кінця XVII і протягом усього XVIII ст. зу-мовлювали зміни суспільного характеру. Зокрема,колись порівняно єдина соціальна еліта поступовоперетворилася з активної політичної сили на інертну.Становий егоїзм панівної верхівки перманентно пе-ремагав і фактично витіснив загальнодержавницькінаціональні інтереси. Міщанство відійшло від прогре-сивних у минулому устремлінь українських братств івже виявляло мало інтересу до широких самобутніхкультурних програм, а зосереджувало головну увагуна своїй: участі в торгівлі чи промисловості. Духовен-ство, яке за часів Визвольної війни не боялося прямовиступати проти засилля Москви в церковних спра-вах, чимдалі брало участь у суспільних процесах,остерігаючась ризикувати власним майном, коштами,привілейованим становищем. У середині XVIII ст.втратила свою значущість Києво-Могилянська ака-демія, яка за інших політичних обставин могла бстати могутнім двигуном розвитку культурного жит-тя в Україні.

Такими були найголовніші тенденції соцілаьно-політичного та економічного розвитку тогочасногоукраїнського суспільства на території регіонів, щоволею долі опинилися під скіпетром російських мо-нархів і пильним оком двоглавого орла.

Правобережна Україна

равобережна Україна" — саме така на-зва виникла у наукових колах щодо, земель Волині, Київщини та Поділля, де

на захід від Дніпра споконвіків проживали українціОднойменні з цими землями воєводства існували про-тягом XV-XVI ст у складі Великого князівстваЛитовського, згодом, після утворення Речі Поспо-литої (1569), вони перейшли під владу ПольськоїКорони

У результаті відомих революційних подій середи-ни XVII ст територія Правобережної України сталасерцевиною молодої Української держави Після їїполітичного розколу у 60-х рр землі, які відійшли підуправління правобережного гетьмана, стали назива-тися в тогочасних документах „тогобічною",„чигиринською", а трохи згодом — „польською"Україною За міжнародними договорами останньоїчверті XVII — початку XVIII ст правовий статусПравобережжя постійно змінювався

Розділивши новостворену козацьку республіку,кожна з сусідніх країн — Річ Посполита, Московсь-ка держава та Османська імперія — намагалисьвирішити проблему її „спадщини" на свою користьОднак власне українська державність проіснувала,з невеликою перервою, на теренах Київщини, окре-мих частинах Поділля і Волині до 1714 р 3 цього часутут знову встановилася польська влада, яка протри-малася до кінця XVIII ст, коли Річ Посполита буласама розподілена між сильнішими європейськими

Правобережніі західноукраїнськіземлі в другій половині

XVII-XVIII ст.

тш

країнами, а землі Правобережної України потрапи-ли до складу Російської імперії

Кордони Правобережжя склалися історичноУ XVII ст воно межувало на півдні — з Мол-давським князівством, турецько-татарськимиволодіннями і землями, що належали ЗапорозькійСічі, на заході — з Руським і Белзьким воєводства-ми Корони Польської, на півночі — з Брестським іМінським воєводствами Великого князівства Ли-товського, на сході кордон спочатку був сутогеографічним — р Дніпро, а згодом — з Лівобереж-ною Україною (Гетьманщиною), яка підпоряд-ковувалася російським царям Саме невдале гео-політичне становище України та її правобережноїчастини спричиняло постійні втручання іноземнихдержав у її внутрішні справи „Сухі" цифри обчислю-ють загальну довжину кордонів ПравобережноїУкраїни XVIII ст у 3116 км, її площу — 160 тис квкм, кількість населення, яка весь час змінювалась,за переписом 1795 р — 3 421 935

Звичайно, етнічний склад населення відзначавсяперевагою українців, хоч безперервні війни, які вик-ликали економічний занепад краю, перешкоджалиїх природньому відтворенню На середину 70-х рр

ст Правобережна Україна втратила близько70% всієї людності В результаті колонізації таміграційних хвиль кількість українців наприкінці

ст становила тут близько трьох мільйонівСоціальна структура правобережного українства про-тягом значного проміжку часу була неповноюВнаслідок примусового виселення 1711-1714 рр на-род втратив свою еліту — козацьку старшину Стараукраїнська шляхта була знищена або покозачилась іперейшла на Лівобережну Україну, решта прийнялакатолицьку віру Незначний відсоток православногодуховенства також не завжди міг протистоятипольській державній релігії — католицизму Міщан-українців було замало для того, щоб впливати наполітичний розвиток міст Найбільша соціальна вер-ства — селяни — була переважно вільною, алепроцеси так званого „другого закріпачення" дедалі об-межували їхні права

Другою за кількістю етнічною групою булиполяки, яких налічувалося близько 270 тис Вониразом з євреями (приблизно 200 тис чоловік)у XVIII ст зайняли провідні позиції у політичномута економічному житті Правобережжя Донечисленних етносів, що населяли українські землі,належали громади волохів, молдаван, татар, вірменів,караїмів, греків Національний склад населенняПравобережної України впливав на форму-

126

Правобережні і західноукраїнські землі в другій половині XVII-XVI11 ст

вання и загальноетнічної соціальної структуришляхта становила 7,7% від усієї кількості, духо-венство — 1,5, купці — 0,14, міщани-христи-яни — 1,7, міщани-євреї — 3,5, селяни — 78,7%Особливості розвитку правобережних земель якчастини України зумовлювалися характером історич-ного розвитку окремих регіонів, своєріднимиприродно-географічними умовами Багато інозем-них мандрівників, подорожуючи землямиПравобережжя, описували неповторну чарівність ікрасу її природи Вона значною мірою збереглася донинішніх часів Отже ареал ^Київщини загаломзбігається з басейном Дніпра Його північна части-на, яка дістала назву Полісся, — це зона мішанихлісів, розташована в Поліській низовині Землі, щойдуть на південь, належать до лісостепової зони,власне її Дніпровсько-Дністровської частини зПівнічною і Центрально-Придніпровською височи-нами та Київським плато Це — НаддніпрянщинаБрацлавщина займає басейн Бугу і частково Росі,правої притоки Дніпра, й майже вся належить долісостепової зони Волинь, яка охоплює територію напівдень від Прип'яті й до верхів'їв Західного Бугу,більшою частиною належить до зони мішаних лісівМенша, північна, частина входить до лісостепу, якийнакладається на Волинську та Поліську височини, іє дуже мальовничим краєм Поділля — „край долин"— повністю збігається з Подільською височиною, за-хоплюючи області лісостепу

Велика родючість грунтів Правобережної Ук-раїни пояснювалась значним вмістом у них гумусуЕкономічний ефект господарювання на масних, дос-татньо зволожених чорноземах лісостепу буввражаючий Якщо на більшій частині Волині се-редній урожай зернових становив 30-50 пудів здесятини, то на землях Київщини він доходив до 70-80 пудів

Природне середовище впливало на формуваннянародної ментальності На Правобережжі перева-жав тип хлібороба-воіна, який найбільше цінуваввласну свободу Водночас вигідні умови життя ук-раїнців пом'якшували загальнонаціональні рисихарактеру, відкриваючи їх для чужоземних впливівКраєм, де „течуть молочні ріки в медових бере-і ах", називали Правобережну Україну в середньовічнудобу історії Сприятливе географічне розташуванняїї території, багата чорноземом земля та чудові при-родні умови зробили її тим „ласим шматочком", якийупродовж століть притягував до себе дедалі більшеохочих Руїною назвав період політичного відокрем-лення Правобережжя від України козацький

літописець С Величко, який попереджав „Впаде,впаде красна козацька Україна тогобічна, як отойстародавній Вавілон, місто велике" І якщо лівобереж-на Гетьманщина змогла вижити як державнеутворення, то Правобережна Україна попри відчай-душну визвольну боротьбу її населення в останнійчверті XVII-XVIII ст не втрималась під тискомзовнішніх чинників й перетворилася на руїну стремліньукраїнського народу до незалежності

Між „чотирьох вогнів"

останню чверть XVII — на початку XVIII ствідбувалися досить великі перетворення успіввідношенні сил між державами Східної та

Південно-Східної Європи, які значно вплинули наполітичний статус Правобережної України Українськетериторіальне питання набуло міжнародного значен-ня, адже кожна з „високих сторін" (Річ Посполита,Московська держава, Османська імперія та залеж-не від неї Кримське ханство), як і раніше, прагнулане допустити створення на геополітичній європейськійкарті самостійної і незалежної козацької України

Зважаючи на відносну рівність екпансюністськихможливостей урядів цих чотирьох країн, державнежиття на правобережних землях, що були під часВизвольної війни 1648-1676 рр ядром українсько-го політико-адміністративного устрою, майжезанепадає Внаслідок польсько-турецької війни 1673-1676 рр територія Правобережної України булазахоплена і розподілена між королем і султаномКордони, які відмежовували від Корони ПольськоїПодільське воєводство (турки, виходячи з умов Жу-равницького миру, ще мали право володіти південноюКиївщиною та Брацлавщиною), було встановлено1680 р

Війна 1676-1681 рр , у якій проти Туреччини іКримського ханства виступали об'єднані військові си-ли Московської держави та Лівобережної України(Гетьманщини), призвела до повного виснаженняекономічних і людських ресурсів на ПравобережжіЗа компромісним рішенням ворогуючих сторін, Бах-чисарайський мир 1681 р встановив, що на територіїСереднього Подніпров'я, від Дніпра до Бугу, ук-раїнцям не дозволялося „ніякого поселення робити"Таким чином, міждержавні угоди узаконювали загарб-ницькі дії урядів Москви, Варшави, Константинополята Бахчисараю щодо Правобережної України й тимсамим, за висловом історика Д Дорошенка,„санкціонували пустелю в самім серці багатого краю"

Єдиною політичною силою, яка мала право на

127

Історія У краї ни

повернення даної території під свою владу, була Геть-манщина „Нам, Війську Запорозькому, та сторонаДніпра належить", — неодноразово заявляли по-лякам лівобережні гетьмани, намагаючись виступатиз самостійними зовнішньополітичними намірами увирішенні долі втрачених земель Однак європей-ська дипломатія, зважаючи на залежність українськихправителів від московських царів, досить вміло пере-гравала їх у складній дипломатичній грі Спротив1 Самойловича не завадив королю Яну III Собесько-му та малолітнім царям Петру й Івану укласти „Вічниймир" (1686), що на чверть віку залишав територіюправобережної України у сфері впливу польськогомонарха, а подніпровські козацькі землі знову оголо-шував пусткою

Звичайно, кожен з „претендентів" мав політич-ну доктрину, яка обґрунтовувала прагнення оволодітисплюндрованим краєм Польща і Московія висува-ли тезу про „дідичні" польські чи „споконвічні"російські землі Крім того царський уряд аргументу-вав свої наміри, що „Хмельницькому по Случ іГоринь на кілька десятків миль від Києва землі бу-ли віддані і після смерті Хмельницького і до цього часу(1684) під королівським володінням ніколи ці містеч-ка не були" Польський король відповідав, що запопередніми трактатами Правобережна Україна маєналежати козакам, які присягнули йому на вірність,а „при кому козаки, при тому й залишається Ук-раїна" Туреччина обґрунтовувала своє бажаннязаволодіти українськими землями укладенням у по-передні роки договору з гетьманом П ДорошенкомТрадиційна кримська політика щодо Правобережжягрунтувалася на суперечностях між московським іваршавським зовшіньополітичними відомствами і неспиралась на „історичне право"

Представники багатьох держав з'їхались на Кар-ловицький конгрес (1698-1699), який мирнимшляхом мав вирішити питання приналежності спірнихтериторій За принципом "uti possidetis" („після за-воювання") Польща відбирала у турків втраченіземлі Правобережної України 3 огляду на усунен-ня турецької загрози варшавський сейм 1699 рпостановив знищити правобережний козацькийустрій, що незабаром викликало повстання серед ук-раїнського населення

Цей виступ був жорстоко придушений спільни-ми польсько-російськими зусиллями, 1 чи не впершеу практиці міжнародних відносин один з пунктівНарвського договору 1704 р „присвячувався" одно-му з керівників визвольного руху Виходячи здомовленостей між обома державами, полковник

С Палій „або добрим, або злим способом мав повер-нути фортеці і міста, які в нещодавнім українськімзамішанні взяв", до володінь Польської КорониОднак до 1708 р Київщина та окремі частини Во-лині й Поділля перебували під правліннямлівобережного гетьмана І Мазепи

Система міждержавних договорів 1711-1714 рростаточно визначила правовий статус українськогоПравобережжя Петро І „віднімав царську руку відтогобічної України" Натомість султан, який зновувирішив втрутитись в українські справи, віддав її підвладу гетьмана П Орлика, що був наступником Ма-зепи Згодом Ахмед III відмовився від планівстворення „буферної" української держави і за уго-дою з російським царем дозволив польськомукоронному війську зайняти козацькі землі від Случідо Дніпра Перед тим на Лівобережжя виселилимешканців усіх правобережних полків Півстолітня бо-ротьба Речі Посполитої, Московської держави,Османської імперії, Кримського ханства та Гетьман-щини за право володіння Правобережною Україноюзавершилась на користь польського короля, хочавтручання Туреччини і Криму в життя українських зе-мель Польщі продовжувалось протягом усього XVIII

Козацькі клейноди

128

Правобережні і західноукраїнські землі в другій половині XVII-XVIII ст.

ст Особливо дошкульними ставали татарські набіги

Широкого міжнародного звучання набула виз-вольна боротьба українців, що розгорнулася наПравобережжі у 20-80-х рр Так, навіть під часспроби у 1734 р домогтися тіснішого політичногозближення з Портою, польські дипломати вимагалиповернення українських „свавільників", які втекли натурецький бік 1753 р кримський хан дозволивнадвірній міліції магната Любомирського пересліду-вати повстанські загони на підвладній йому території

Незабаром вже Росія і Річ Посполита знову де-монструють зовнішньополітичну єдність в україн-ському питанні За угодою між урядами обох країнспільними військовими діями придушується найбільшеселянське повстання — Коліївщина (1768) ПодіїКоліївщини стали одним з повштовхів до початкуросійсько-турецької війни 1768-1774 рр Крім тогов усі договори, які були укладені В XVIII СТ МІЖТуреччиною і Росією, обов'язково включалися в тійчи іншій формі пункти про Україну, її населення такордони

Міжнародна ситуація другої половини XVII-XVIII ст не сприяла становленню українськоїдержавності на правобережних землях Країнисхідноєвропейського регіону робили все можливедля того, щоб територіально розколоти Україну Ли-ше в результаті імперської політики Роси наприкінціXVIII ст землі Київщини, Волині та Поділляоб'єдналися з Лівобережжям Саме таким шляхомзміг з'єднатися багатостраждальний український на-род, який понад століття перебував поміж „чотирьохвогнів" Але вже в „єдиній і неподільній" імперіїросійських самодержців

Економічне ЖИТТЯ

ьогодні ця країна (Правобережна Ук-раїна) геть зруйнована Війна, немовгангрена, мало-помалу з'їдає все, що

зустрічає на своєму шляху, перетворюючи найкращийкуток Європи в пустинні поля", — саме так опису-вав економічне становище правобережних земельфранцузький двооянин де Божо, який перебував туту 70-х рр XVII ст За таких обставин головне місцеу відновленні господарського життя в регіоні належа-ло народній колонізації Протягом кінця XVII —першої половини XVIII ст на Центральному і Східно-му Поділлі та південно-східній Київщині осіли десяткитисяч переселенців з Лівобережної України, Мол-давського князівства, білоруських земель та власнепольських воєводств Процес відбудови місцевої еко-

номіки розтягся на багато десятиліть Серйознийдестабілізуючий вплив на її розвиток справляло не-певне політичне становище Правобережжя

Основний земельний фонд Правобережної Ук-раїни належав польським магнатам і шляхті, депереважало велике поміщицьке землеволодіння Напочатку XVIII ст магнати Київщини володіли 75%всіх дворів і відповідною кількістю земельної площі,тоді як дрібна шляхта — лише 1% Приблизно таксамо розподілялась власність на землю і в інших пра-вобережних регіонах Поряд з магнатсько-шляхетськими володіннями і королівщинами булиземлі понад Дніпром, від Києва до Чигирина, які заумовами „Вічного миру" мали залишатися незаселе-ною нейтральною територією Незважаючи назаборону, тут засновувались козацькі хутори, розви-валось селянське господарство Частина земельногофонду Правобережної України стала також здобут-ком українського селянства та козацтва, які освоюваливідвойовані у шляхти райони Джерела свідчать, щотут селяни вільно продавали і дарували свої „дідичні"поля, луки, ліси, сади, ставки та хутори іншим селя-нам та міщанам

Після довгих років „козацьких війн" польськашляхта поверталася до своїх родових маєтків Тутпоміщики були змушені оголошувати так звані сло-боди, за якими селяни, що оселялися на панськійземлі, на певний час звільнялися від усяких повинно-стей В інструкції війтам Канівського староства за1766 р говорилося „Від всіляких повинностей, якзамкових, орендних, так і громадських, звільнити до6 років"

Запровадження слобід стало оптимальним рішен-ням у відродженні економіки краю

Розвиток світового капіталістичного ринку в до-бу пізнього середньовіччя втягував у свою сферу йгосподарства країн Східної Європи, зокрема земельнілатифундії Правобережної України Потоцькі, Чар-торийські, Сангушки, Оссолінські, Жевуські,експортуючи продукти фільваркового виробництва че-рез порти балтійського узбережжя до ЗахідноїЄвропи, користувалися монопольним правом на про-даж власних товарів для підкорення внутрішньогоринку Крім того, магнати мали право обмежувати,а в деяких випадках і забороняти селянську торгівлю,що негативно впливало на розвиток товарно-грошо-вих відносин Але не всі поміщицькі господарстваоднаковою мірою були втягнені у сферу цих відносин,тому що на всій території Правобережної України про-тягом XVIII ст склалися і співіснували три видипомість у першому переважали слободи, грошова

129

Історія Украї ни

рента (чинш) і продуктовий податок; у другому —поряд з чиншем запроваджувалася відробіткова рен-та (панщина); у третьому — переважала панщина.

В економічному житті більшості земель Право-бережжя, як і раніше, основну роль відігравало земле-робство, досить розвинутим було тваринництво.Сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, гречку, просо,льон та коноплю, розводили корів, волів, свиней,овець і коней. Заможні селяни Правобережної Ук-раїни, незважаючи на різні перешкоди, вивозилипродукти власного господарства на ринки Лівобереж-жя. Так, 1741 р. з 41 села Подніпров'я через митнікордони в Київ та інші міста Гетьманщини було ви-везено три тисячі пудів збіжжя.

На території Правобережжя велась також тран-зитна торгівля. Купці з Росії, Лівобережної іСлобідської України відвідували ринки країн ЗахідноїЄвропи та Балкан. Важливе значення мали торго-вельні зв'язки правобережних господарств з країнамиСходу. У другій половині XVIII ст. з ряду еко-номічних та політичних причин падають обсягививезення хліба через головний балтійський порт —Гданськ. Пошуки нових шляхів вивезення хліба, зок-рема через порти Чорного моря, тривалий часспричиняли економічну непевність краю.

Наприкінці XVIII ст. виникають мануфактури уТульчині, Немирові, Чуднові, Махновці, Корці, Та-ращі, Корсуні та інших містах і містечках. НаНемирівській ткацькій мануфактурі у 80-90-х pp.працювало близько 300 чоловік. 1795 р. на Волиніналічувалося 18 мануфактур по виробництву поташу,де було зайнято понад 700 чоловік. Правобережжяславилось виробництвом сукна, зброї, скла, порцеля-нових та шкіряних виробів тощо. Виникнення ікількісне збільшення мануфактур зумовило розкладтрадиційних феодальних засад поміщицьких госпо-дарств.

Після вікопомних подій Визвольної війни протя-гом останньої чверті XVII — першої половини XVIIIст. на Правобережжі не могло утвердитись кріпо-сництво. Українські селяни, які відстоювали особистусвободу, намагались зберегти економічну самостійнсітьвласного господарства.

Під іноземною владою

Ґ равобережна Україна з 70-х pp. XVII ст.

І поступово втрачала свій державотворчий no-il, тенціал. Іноземні держави, захоплюючиправобережні землі, впроваджували тут власнийадміністративно-територіальний устрій. Уряди Польщі

і Туреччини за будь-яку ціну намагались утримати їхпід своєю владою.

Ще 1672 р. Османська імперія, відвоювавши уполяків Поділля, включила його до свого складу.Кам янецький еялет, який охоплював територію ко-лишніх Подільського, Могилівського і, частково,Брацлавського й Уманського полків козацькоїУкраїни, проіснував під султанським управлінням до1699 р. Очолював новостворену турецьку провінціюбейлербей, що призначався султаном і мав всю пов-ноту влади на підлеглій території. Еялет поділявся начотири адміністративні одиниці — санджаки, якимпідпорядковувалися менші округи — нахії. Згідноз традиційною османською процедурою, сформова-ною ще у XVI ст., першим етапом організаціїзавойованої території був перепис місцевого насе-лення. На Поділлі він проводився турецькимичиновниками одразу після заключения Бучацькогодоговору.

Вирішення економічних питань було другим ета-пом „подільської" політики турків. Українські землірозподілялися між султанськими володіннями, маєтно-стями санджакбеїв і представників військово-службової еліти. Трохи згодом підраховувались очіку-вані прибутки, які разом з привілейними листами наземельні наділи вносились до спеціальних щоден-ників — дефтерів. На початку 80-х pp. процесутвердження турецької адміністрації на Поділліскінчився. Але в наступні роки (1683-1699) владабейлербея головним чином обмежувалася невеликимрайоном навколо Кам'янця-Подільського, який об-лягали й блокували поляки та українські козаки.

Війська Речі Посполитої, щоб викликати голод се-ред кам'янецької залоги, почали систематичні акціїщодо виселення подільських селян до сусідніхвоєводств. У листопаді 1684 р. єпископ С.Воєнськийповідомляв до Варшави: „Ми спустошили рештукраїни навколо Кам'янця... виселили в інші сторонимешканців усіх ближніх сіл і містечок". НаприкінціXVII ст. Польщі все ж таки вдалося, не без підтрим-ки країн „Священої ліги", повернути цю частинуПравобережної України під свою владу.

Відновлення та функціонування польського дер-жавно-політичного устрою на правобережних землях(остання чверть XVII-XVIII ст.) відзначалися знач-ними складнощами. Викликані внутрішніминегараздами та причинами зовнішньополітичного ха-рактеру, вони не давали змоги уряду Речі Посполитоїповністю підкорити „свавільний" край. Поразка ук-раїнського народу у Визвольній війні призвела допоступового відновлення на Правобережній Україні

130

Ні

Правобережні і західноукраїнські землі в другій половині XVII-XVIII ст.

воєводсько-повітового поділу у складі Київського,Брацлавського, Волинського та Подільськоговоєводств.

Найвищими за рангом урядовцями тут були воєво-ди. Адміністративні обов'язки щодо управління краємпокладались на сеймики, які періодично збирали маг-нати й шляхта кожного з воєводств. На нихвирішувались усі важливі економічні, військові, су-дові та інші питання. Київська шляхта збиралася уЖитомирі, волинська — у Луцьку, подільська — уКам'янці-Подільському (під час турецького пануван-ня — у Львові), брацлавська — у Володимирі.Сеймики обирали послів до головного (вального)сейму країни. Депутати повинні були там обстоюва-ти вимоги місцевої шляхти, що оформлялися успеціальних письмових інструкціях. Поряд з обго-воренням регіональних проблем на засіданнях сей-миків розглядалися й питання загальнодержавногохарактеру.

Першочерговим завданням у формуванні власноїполітики щодо Правобережної України панівні колаРечі Посполитої та Османської імперії вважаливирішення козацького питання. Територія над-дніпрянського Правобережжя, південно-східна час-тина Київщини та Брацлавщина розглядалисьтурецьким урядом як козацькі землі, де під протек-торатом султана мав управляти український гетьман.

Уманський сотник Іван Гонта.

Однак спротив, з одного боку, Московської держа-ви і лівобережної Гетьманщини, а з другого —польського короля, перешкодив Порті здійснитиплани щодо утвердження тут свого впливу.

Натомість верхівка Речі Посполитої вважала те-риторію Правобережжя історичними польськимиземлями, які в результаті „козацького свавілля" ли-ше на певний час вийшли з-під її влади. Але, щобколонізувати й захистити відроджені східні воєводствавід турецької загрози, король Ян III Собеський зно-ву звертається за допомогою до козацтва. Надаючи1685 р. козакам „прадавні привілеї й вольності",уряд Польщі цілком усвідомлено намагався поверну-тися до тих правових норм у польсько-козацькихвідносинах, які існували напередодні 1648 р. Боязньпоширення влади лівобережних гетьманів на Право-бережну Україну змусила короля дозволити козакамзаселяти територію колишньої козацької республіки,створювати органи власного самоврядування.

Невдовзі козацтво, з точки зору польських уря-довців, виконало свою місію. Проте знищення задомовленістю з російським царем правобережногокозацького устрою не дало панівним колам Речі Пос-политої бажаних результатів. Слабка державно-адміністративна влада не могла забезпечити ефектив-ності управління Правобережною Україною у XVIIIст. Кількість відділів коронного війська, яке базува-лось у Київському, Брацлавському, Волинському таПодільському воєводствах, не перевищувала 4-6тис. чоловік. Водночас надвірна міліція з місцевих маг-натів складалася з 2-3 тис. осіб. Децентралізаторськітенденції в середині країни призвели до того, що са-ме велике магнатство стало визначати політику щодонаселення Правобережжя, яка у багатьох випадкахне сприяла нормалізації польсько-українськихвзаємовідносин. Польська еліта протягом усьогостоліття так і не могла вирішити „українського питан-ня", що стало однією з причин занепаду колисьнаймогутнішої держави Східної Європи.

Згідно з другим поділом Речі Посполитої (1793)землі Київщини, Брацлавщини та Східної Волиніввійшли до складу Російської імперії. Правобереж-на Україна поділялась на Ізяславську і Брацлавськугубернії, що входили до Ізяславського намісництва(генерал-губернаторства). Через два роки відбули-ся нові зміни в адміністративно-територіальномуустрої — тут утворювалися Брацлавська, Волинсь-ка й Подільська губернії, які незабаром перетворилисьу намісництва. Здійснюваний російським урядомадміністративний поділ Правобережжя не врахову-вав специфічних особливостей окремих його регіонів,

131

а тому 1797 р. за наказом царя Павла І було утворе-но Київську, Подільську й Волинську губернії.Російська влада над Правобережною Україною, таксамо як і польська чи турецька, була іноземною длякорінного населення і не забезпечувала його повно-кровного розвитку.

І/ и » и

ІЧозацькии устрійта визвольні рухи

' оча за міжнародними договорами другої по-ловини XVII ст. Правобережна Україна й„потрапила під сферу впливу польського ко-

роля і турецького султана, влада кожного з монархівбула спочатку суто номінальною. Незважаючи нате, що спроби українців до утвердження власної дер-жави отримали відносну поразку на теренахПравобережжя, стереотипи визвольних змагань про-довжували жити у свідомості еліти. У 80-х pp. тутпочав відроджуватися головний чинник українськоїдержавності нової доби всесвітньої історії — полко-во-сотенний устрій. Також дістав новий поштовхінститут гетьманства.

Підкоряючись одному з монархів, українськігетьмани тим самим намагалися надати законностісвоїй владі й легітимізувати її в очах всього населен-ня Правобережної України. Крім того, погоджуючисьна протекторат, гетьмани бажали зберегти чи відно-вити козацькі полки як основу національноїадміністрації. Однак проект створення Українсько-го князівства (1677-1681) під зверхністю Османськоїімперії не мав політичної перспективи з огляду наперманентні військові дії, що велися на його територіїта непродуману політику „(уіязя й вождя Русі-України" Ю.Хмельницького. Його наступнику, мол-давському господарю Г.Дуці (роки правління1681-1683) теж не вдалося скористатися значнимиадміністративними правами для управління регіоном.Та й взагалі, діяльність таких „турецьких" і „татарсь-ких" козацьких гетьманів, якТ.Сулимка, І.Самченко,С.Лозинський (Стецик), П.Іваненко (Петрик),І.Багатий, в останній чверті XVII ст. не відзначала-ся конструктивними державотворчими тенденціями.Лише 1711-1713 pp. гетьману П.Орлику шляхомскладних дипломатичних комбінацій удалося отрима-ти „з рук" султана Ахмеда III владу над козацькимПравобережжям, яка, проте, не була довготривалою.

Роки гетьманування „від імені його королівськоїмилості" Є.Гоголя (1675-1679) та С.Куницького(1683-1684) відзначалися переважно участю ко-зацьких відділів у воєнних операціях проти армії

Історія Украї ни

турецького султана та його васалів. Це не даваломожливості хоча б якоюсь мірою стабілізуватиполітичну ситуацію на Правобережній Україні. Незмогли застосувати певні військово-адміністративніправа для створення повноцінних державних органівінші „польські" гетьмани — А.Могила (1684-1689),Г.Гришко (1689-1692) та С.Самусь (1694-1699).

Однак була особа, яка все ж таки добилася цілкомнезалежного управління над територією від Дніпрадо Случі. Цією людиною був полковник новостворе-ного Фастівського (Білоцерківського) полку С.Палій.Під його керівництвом значна частина Правобереж-ної України в останньому десятилітті XVII — напочатку XVIII ст. фактично звільнилась з-під поль-ської влади, на ній встановлювалась політична йекономічна влада козацької старшини. Для утриман-ня своєї адміністрації українські полковникинакладали повинності на шляхетські маєтки, збира-ли з населення різні податки: „борошно", комірне,медову данину тощо. Селянство звільнялось від еко-номічного визиску польських магнатів.

Протягом 90-х pp. XVII ст. неухильно продов-жувався процес відродження державного ладу наПравобережжі. Якщо спочатку тут існували лишеФастівський (Білоцерківський), Брацлавський, Бо-гуславський і Корсунський полки, то згодом до нихприєдналися відроджені з попелу Чигиринський,Уманський та Могилівський полки. В містечках і се-лах створювалися органи козацького самоврядування,які на чолі з отаманами вирішували всі питання по-всякденного життя сільських громад. На всійтериторії, підвладній старшині, діяли козацькі суди.Ф.Потоцький не без підстав порівнював С.Палія збранденбурзьким курфюрстом і зазначав, що тоймав „собі в голові удільну державу". Без сумніву,риси правобережної української державності булианалогічними устроєві Лівобережної України. Водно-час полкова адміністрація козацького Правобережжяперебувала у складних воєнно-політичних умовах і немогла перетендувати на досконалість своїх інсти-тутів.

С.Палій та його однодумці А.Абазин, С.Воло-шин, 3.Іскра, С.Самусь, А.Танський упродовжтридцяти років вважали територію Київщини, Брац-лавщини, Центрального Поділля і Східної Волинічастиною гетьманської України, що практично буланепідвладна польським урядовцям. ПравобережнаГетьманщина, спираючись на свій військовий по-тенціал, підтримувала дипломатичні відносини злитовськими князями, молдавськими царями такримськими ханами. Звичайно, особливі відносини бу-

132

Правобережні і західноукраїнські землі в другій половині XVII-XVIII ст.

ли з лівобережними гетьманами, які постійно дома-галися реальної влади над Правобережжям.

Складність внутрішньополітичної ситуації поля-гала в тому, що утвердження українцями власноїнезалежності на Правобережжі відбувалося на фоніпостійної боротьби з поневолювачами. Визвольнийрух останньої чверті XVII — початку XVIII ст., які раніше, спирався на військову організацію і мав замету національне, соціальне та релігійне звільненнявід польського панування, об'єднання з Лівобереж-ною Україною. Саме тому повстання 1702-1704 pp.характеризувалось сучасниками як „нова Хмельнич-чина", адже воно повторювало гасла попередніх років.За короткий проміжок часу майже вся територіяКиївщини та Брацлавщини була позбавлена присут-ності коронних військ, успішно діяли повстанськізагони на волинських та подільських землях. Лишевтручання російських військ допомогло Речі Пос-политій локалізувати поширення визвольного руху.

У наступні роки шляхта знайшла собі нового про-тивника — на Правобережжі поширився рух гайда-маків. Політична анархія в Речі Посполитій, свавілляпольських панів та євреїв-орендарів, зростаючаексплуатація селян, що поєднувалася з релігійнимфанатизмом польської шляхти, довгий час живилигайдамацький рух.

Спочатку гайдамацькі загони були невеликимиі вели боротьбу розрізнено, грабуючи панські маєткиі фізично знищуючи своїх гнобителів. Виступи ці бу-ли стихійними і не мали виважених політичних цілей,що зумовлювало формування у свідомості певних кілстереотипу українця-„різуна". Але згодом виступигайдамаків переросли у масовий визвольний таантикріпосницький рух українського народу.

Перший значний прояв народного гніву на Пра-вобережжі спалахнув 1734 р. Повстання дуже швидкоохопило територію Київщини, Брацлавщини, Во-лині, Поділля, окремих районів Галичини. Провідникиповстанських загонів Верлан, Скорич, Грива, Мотор-ний, вміло керуючи своїми підрозділами, захопилиПаволоч, Погребище, Таращу і навіть Броди, щознаходились у руському воєводстві. 1750 р. гайда-мацькі загони вчинили напади на Білу Церкву таМошни, оволоділи Корсунем, Уманню, Фастовом,Вінницею та іншими правобережними містами. Од-нак це повстання, як і попереднє, було жорстокопридушене польськими військами.

Великою організацією відзначалось повстанння1768 p., що увійшло в історичні аннали під назвоюКоліївщини. Під керівництвом М.Залізняка та І.Гон-ти воно продовжило традиції попередніх визвольних

змагань. У звільнених містах і селах ПравобережноїУкраїни створювалися органи управління, які насліду-вали риси полково-сотенного ладу. Один з ватажківС.Неживий так визначав завдання „коліїв":„Понєваж не за майно стараємось, тільки щоб вірахристиянська ...більше не осквернялась і щоб не бу-ло ворогів на державу".

За короткий проміжок часу (травень-червень)підрозділи „коліїв", очолювані А.Журбою, М.Швач-кою, І.Бондаренком, М.Москаленком та іншимиватажками, оволоділи майже усіма правобережнимиземлями. Захопивши після кровопролитних боїв учервні 1768 р. Умань, полковник М.Залізняк розси-лає свої універсали по всій Україні. Проповіді ігуменаМотронинського монастиря Мелхиседека Значко-Яворського знаходять відгук серед населення,пробуджуючи релігійну та національну свідомістьправобережних українців. Ідея об'єднання українськихземель, розподілених чужоземними державами, де-далі оволодівала повсталими. Брак політичноїкультури, віра в „доброго царя", складність гео-політичної ситуації поряд з іншими чинникамипризвели до поразки народних прагнень. Коліївщи-на була розгромлена спільними діями польських іросійських військ, а її ватажки після неймовірнихдопитів і тортур скарані.

Традиції державотворення ти визвольної бороть-би жили й серед наступних поколінь українців.Відгомоном козацько-селянських війн XVII ст. та

Запорожець Максим Залізняк.

133

Історія Украї ни

гайдамацьких рухів XVIII ст стали події 1855 р ,коли на Київщині селяни знову намагались орга-нізуватись у козацькі полки

Трагедія поділу України

(

и може бути щось жахливіше для подальшої

еволюції народу, який до того був об'єдна-ний спільною історією, мовою, культурою 1територією, ніж поступове відмирання однієї з йогочастин^' Розкраяний навпіл, на Правобережжя йЛівобережжя, вільнолюбивий український народ буввідкинутий на багато років назад від цивілізаційно-го поступу європейських країн

Ще 1671 р один з вітчизняних церковних діячіввисловив таку думку, що „коли б яку сторону(Дніпра), уховай Боже, неприятелі зламали, тоді бвже жодна із сторін не витримала і мусила б Україназгинути" Політична еліта козацької держави незмогла об єднатися для утвердження власних завою-вань і вже була неспроможною втриматись під тискоміноземних держав Розподіл України між двома мо-гутніми монархіями Східної Європи мав трагічнінаслідки, особливо для Правобережжя Виникли ве-ликі труднощі на шляху політичної консолідаціїукраїнських земель у Гетьманській державі Важко-го удару було завдано їхньому економічному розвитку,розірвано традиційні торговельні зв'язки, що роби-ло неможливим складання єдиного національногоринку у нову добу світової історії Гальмівного впли-ву зазнали також етносоціальні процеси

Аналізуючи причини „вічної відсталості" ук-раїнської наци, І Франко зазначав, що до негативнихекономічних результатів безперервних війн за Ук-раїну XVII-XVIII ст потрібно додати „аналогічнідуховні і літературні наслідки" Адже, за його слова-ми, величезне зменшення населення на правому березіДніпра, знищення багатьох сіл і міст, спалення дворіві храмів спричиняло також знищення такої ж кількостіосередків культури та освіти Разом з церквами, ха-тами і замками гинули також книги, рукописи,документи і цілі архіви, розвіювалися з попелом кар-тини, іншими словами, марнувався весь духовнийфонд, створений багатьма поколіннями

Занепадають такі центри культурного життяПравобережної України як Луцьк, Острог, Могилів,Овруч, Бар Водночас постійний опір спробам де-націоналізації та покатоличення українськогонаселення зумовив митців звернутися до тих тра-дицій духовної і матеріальної культури, які бутверджували його національну самобутність На

землях України, розділених іноземними кордонами,з являлися твори, що ввібрали в себе багаті народніуявлення та художні традиції

Складність політичної ситуації впливала на становище освіти і шкільництва на ПравобережнійУкраїні, яке зазнавало постійного тиску з боку поль-ської влади Православні школи збереглися тільки уселах, у містах і містечках поширювалися навчальніосередки ченців ордену святого Василія, які не зав-жди виступали провідниками культурного розвитку„руського" народу Водночас духовній культурі ук-раїнців Правобережжя були притаманні впливиренесансних і гуманістичних ідей, які, хоч і запізно,але приходили із Західної та Центральної Європи Неперериваючи зв'язку з давньоруськими культурно-філософськими традиціями, національна культурастверджувалась в умовах взаємного проникнення збілоруською, литовською, польською, а згодом іросійською духовними культурами

Об'єднавчим фактором для українців „обох сторінДніпра" залишилась також спільна релігія, однак зкожним роком церковна атмосфера на правобереж-них землях ставала напруженішою Полякиненавиділи „схизматиків", які були вірними право-слав'ю Адже, за їх уявленням, вони спричинили всіукраїнські „ребелп", втрату Річчю Посполитою не ли-ше Лівобережної України, а й зовнішньополітичноїпереваги у східноєвропейському регіоні Самерелігійне питання впродовж віків не могло примири-ти два слов'янських народи „Доки у вас унія буде ієзуїти, доти козакові при королі польському не бу-ти", —- заявляв волинський шляхтич М Чорно-луцький полякам 1686 р

Проблема захисту православних на Правобе-режжі весь час поставала з ініціативи українськоголівобережного гетьманату на переговорах між Моск-вою і Варшавою у 70-80-хх рр XVII ст Саме томуу наступному столітті виникло „дисидентське" питан-ня, бо за „Вічним миром" усі православні парафії імонастирі в Польщі мали підлягати митрополитові,який, у свою чергу, підпорядковувався московсько-му патріархові, а з 1720 р — російському синоду

Окрім того, православна церква у ці роки пере-живала період внутрішньої кризи і не могла витриматисуперництва з краще організованим греко-катошць-ким (уніатським) духовенством Майже всі великіцентри православ'я на Правобережжі поступово пе-реходять у лоно іншої української церкви 1721 рстала уніатською головна святиня Волині — По-чаївський монастир , 1728 р — Кременецький, щев перше десятиліття XVIII ст після напруженої бо-

134

Правобережні і західноукраїнські землі в другій половині XVII-XVIII ст.

ротьби здало свої позиції львівське Ставропігійськебратство, яке мало великий культурно-просвітнійвплив на правобережні землі

Процес переходу православних в „уніатці" бувнеоднозначним Такі відомі церковні діячі, як ИШу-млянський, В Шептицький, Д Жабокритський,поступаючись попереднім обрядам, виправдовувалисвої ди намаганням зберегти національні права ук-раїнців Але через шалену протидію панівних кілПольщі ні греко-католицька, ні православна церквине могли домогтися рівноправного становища з римсь-ко-католицькою конфесією 1717 р невідомий авторзапропонував навіть проект цілковитого знищення„руської" віри на Правобережжі, який виражавбажання більшої частини польської верхівки Пара-лельно поглиблювалась полонізація — у XVIII СТпольська мова стала урядовою на Київщині й ВолиніПанування поляків-католиків, які на Правобе-режній Україні представляли, головним чином,шляхетський стан, над украінцями-православними, щоштучно стали „селянською" нацією, викликало середостанніх значні соціально-релігійні рухи Коліївщи-на, яка була найвищим проявом цього невдоволенняу XVIII ст , стала одним з найбільших у СхіднійЄвропі виступом пригнобленого народу за свої втра-чені права Водночас руйнівні елементи, якіпритаманні будь-якій боротьбі, не давали можли-вості для більш високої самоорганізації українців,хоча їхні довголітні визвольні змагання лише підтвер-джували природну міцність народного характеру

Друга половина XVII ст й майже все XVIII стминули у безперервній боротьбі народу Правобе-режної України за возз'єднання з ЛівобережжямЄдину „власну свою і предків своїх вітчизну милу Ук-раїну" закликали відстоювати „правобережних" і„лівобережних" українців їхні ватажки Але ре-альність життя була зовсім іншою Розколота як звнутрішніх, так і зовнішніх причин Українська дер-жава до кінця XVIII ст поступово перетворилася напровінційні частини інших країн Однак попри її руй-націю ідея незалежної України продовжувала житисеред наступних поколінь і відродилась через багатороків уже за зовсім інших історичних обставин

Західноукраїнські землі

І радиційно до складу Західної України входи-•ц ли такі історико-географічні та етнографічні

землі як Східна Галичина, Західна Волинь,Західне Полісся, Західне Поділля, Покуття, Пе-редкарпаття, Надсяння, Бойківщина, Гуцульщина,

частини Холмщини, Підляшшя, Лемківщини Крімтого, до західноукраїнських земель належать такімальовничі гірські регіони як Північна та ПівденнаБуковина, а також Закарпаття

Складною була доля цих українських земель, якіу другій половині XVII-XVIII ст перебували підвладою могутніх сусідніх держав — Речі Посполи-тої, Османської імперії, Угорщини, Австрії Разом зтим, незважаючи на економічну відсталість, політич-ну роздробленність і підпорядкування урядам різнихіноземних країн, населення Західної України не сто-яло осторонь події загально-національного характеру,якою на той час стала Визвольна війна українськогонароду

При перших звістках про перемоги козацькоговійська на чолі з Б Хмельницьким вся Галичинапіднімається на боротьбу проти польської влади У Го-родку, Сокалі, Тернополі, Заболотові, Товмачі, Якові,Яворові, Рогатині, Калуші та їхніх околицях створю-ються повстанські загони, які очолює місцеваукраїнська шляхта та міщанська старшина Поступо-во на території Західної України встановлюєтьсякозацький устрій

Похід полків Б Хмельницького на Львів та йо-го облога восени 1648 р лише підтвердили намірикозацької верхівки про об'єднання всіх етнічноу-краінських земель Боротьба за Червону Русь (такназивали у тогочасних джерелах Галичину) веласяпротягом всіх років Визвольної війни Так, у жовтні1656 р Україна ратифікувала договір з Тран-сільванією, згідно якого "міста по Віслу ріку і в якихпроживали руські люди благочестиві і церкви були,і їм бути до міст Війська Запорозького" Джерелапереконливо свідчать про те, що й наступні українськігетьмани, зокрема П Дорошенко, "жадали всієї Чер-воної Русі до Вісли"

Герб Львова

135

Історія України

Однак проблеми внутрішнього характеру, а такожміжнародний та геополітичний фактори не дали змо-ги Українській козацькій державі поширити своїінститути на західноукраїнські землі

Карпатський репон виробив власні форми соціаль-ної і національної боротьби проти поневолювачів -у другій половині XVII ст і, особливо, у XVIII сттут поширився рух опришків ( від лат "opressor' —порушник знищувач)

В історичній літературі збереглися такі імена ва-тажків закарпатських опришків під час революційнихподій Хмельниччини Це — І Сивохап, П Варга,О Руснак, П Орос, С Форгач, О Кліщович Особ-ливого звучання опришківство набуло у 30-40-х ррXVIII ст коли на його чолі став Олекса Довбуш(1700-1745) Загони народного ватажка діяли пере-важно на Коломийщині, однак ім'я Довбуша булодобре відомим у сусідніх країнах - Польщі, Румуни,Угорщині, Болгари Під час піднесення гайдамацько-го руху на Правобережній Україні у 1768-1769 рропришки допомагали своїм побратимам боротисяпроти засилля польської влади

Починаючи з половини XVII ст Західна Ук-раїна у верхніх прошарках свого населення розпочаладуже швидко і сильно ополячуватися, а представни-ками української нації залишалася головним чиномселянська маса У цей період національна са-мосвідомість притупляється і на перший план виступаєрелігійна свідомість Перехід з православ'я у католи-цизм вважається відреченням від своєї національностіОдночасно в останній чверті XVII ст на західноу-країнські землі з новою силою насувається унія її рольв історії України є неоднозначною, але не підлягаєсумніву той факт, що прийнявши унію, галичанивперто трималися свого східного обряду й не давалисебе латинізувати

У1676 р сейм Речі Посполитої видає закон, якийпід страхом смерті забороняв православним виїжджа-ти за кордон і приїжджати з-за кордону, підтримувативідносини з своїми патріархами Разом з тим, посту-пово обмежувались права православних братств, яківже не могли боротися супроти силоміць нав'язува-ної церковної унії 1699 р сейм узаконює положення,яке дозволяє займати виборні міські посади лишеуніатам, але не православним Таким чином цілеспря-мована політика польського уряду приводить до того,що, наприклад, у 1761 р в Пере- мишльській єпархивже не було жодної православної церкви

Культурне життя західноукраїнського регіону

у цей період репрезентували письменники і поетиГБутович, А Желіборський, С Климовський, М Ан-дрелла, М О^зшовський, майстри живописуІ Руткович та И Кондзалевич, автори історичнихлітописів М Гунашевський, С Коростенський,Я Юзефович, І Базилевич та інші

Протягом кількох століть населення Буковини(у складі Молдавського князівства) й Закарпаття( під владою Угорщини) зазнавало тяжкого гніту ос-манських завойовників, лише наприкінці XVIII ствони перейшли під владу Австрії Адміністративнийустрій західноукраїнських земель встановлювавсязалежно від державотворчих традицій тих країн, підвладою яких вони перебували У другій половиніXVIII ст Буковина поділялася на три цінути —Чернівецький, Сучавський і Кіполунгський (підпо-рядковувалися Молдавії), та мілітаризовануХотинську райю, яка управлялася з Стамбула За-карпатська Україна належала до Пожонського(Братиславського) намісницького управління йподілялася на чотири жупи (комітати) — Ужанську,Березьку, Угочанську та Мараморську

Найбільші міста Західної України — Львів, Уж-город, Чернівці, Мукачеве, Хуст та інші —знаходилися на важливих торгових шляхах і відігра-вали роль транзитних пунктів торгівлі між євро-пейськими та азіатськими країнами Великимцентром ремесел і промислу був Львів У серединіXVII ст тут налічувалося понад 120 ремісничихспецільностей, з яких більше 50 об'єднувались в33 ремісничих цехи Крім того, у місті існував ряд не-цехових підприємств —близько 30 млинів, багатоброварень (пивоварень, медоварень і Ґуралень) Доречі, власниками останніх могли бути тільки міщани-католики

Після 1772 року значна кількість західно-українських міст втратила свої колишні міські привілеїДо рук австрійської влади Східна Галичина, ПівнічнаБуковина й Закарпаття перейшли у стані великогоекономічного занепаду Міжнародні війни, окупаціяіноземними військами, боротьба магнатів і шляхти міжсобою, занепад зовнішньої торгівлі, соціальний танаціональний гніт — ці та інші причини довели цеймальовничий край до великого зубожіння Особли-во важким було становище української людності,яка, попри всі негаразди, зберігала свою мову, куль-туру, побут і звичаї Саме міцність народногохарактеру давала змогу з надією дивитися у наступ-не XIX століття

Грізний час приєднані до Московського царст-ва (пізніше — Російської імперії) українськіземлі історико-етнографічних та географічних

регіонів — Слобожанщини, Лівобережжя, Право-бережжя, Півдня — у XIX — на початку XX стявляли собою єдину територіальну цілісність Усю цютериторію, що займала 9/10 від загальної площі Ук-раїни, називали Наддніпрянщиною, абоНаддніпрянською Україною В історичному розвит-ку українського народу вона, як і раніше, відігравалавизначальну роль Наддніпрянщину своїм історич-ним, політичним та культурним центром вважало іукраїнське населення Східної Галичини, ПівнічноїБуковини, Закарпаття, підвладне Австрійській(пізніше — Австро Угорській) імперії Процеси ут-вердження капіталістичних відносин у народномугосподарстві, формування мови посилювалиоб'єктивні тенденції до возз'єднання всіх українськихземель, насильницьки розмежованих державнимикордонами загарбницьких монархій Романових іГабсбургів Об'єктивний процес формування націївідбувався на всій території споконвічного проживан-ня українського етносу

Під владоюРосійської імперії

і вою колонізаторську політику стосовно ук-раїнського народу російські власті здій-' снювали адміністративними методами На

місці автономно-самоврядних українських регіонів —Слобожанщини й Лівобережжя — було заснованоХарківську, Чернігівску та Полтавську губерніїВнаслідок свавільного визначення їх кордонів досусідніх з Україною російських губерній включили ймісцевості, де більшість населення становили ук-раїнці з традиціями українського козацькогосамоврядування Так само поділили ПравобережнуУкраїну та Волинь Туг утворили Київську, Подільсь-ку і Волинську губернії, які за категоричним наказомцаря мали бути приведені у повну відповідність з ве-ликоруськими губерніями "в усіх галузях життя"Так само російський царизм чинив і на відібраних уВійська Запорозького степових просторах Північно-го Причорномор'я і Приазов'я На початку XIX стїх поділилі на три губернії Херсонську, Таврійську,Катеринославську Після російсько-турецької війни1806-1812 рр до Російської імперії відійшла засе-лена переважно молдаванами територія між рікамиДністер і Прут Тут утворили Бессарабську область,до якої включили і нові повіти — ізмаїльський,Акерманський і Хотинський, населені здебільшогоукраїнцями

У губерніях державну владу здійснювали губер-натори, яких призначав і увільняв цар Губерніїскладалися з повітів, де хазяйнували царські справ-ники В свою чергу, й повіти мали поділи на стани, якіочолювали поліцейські пристави Важливою дер-жавною установою була Казенна палата Вона відалазбиранням з населення різноманітних державнихподатків, які йшли на зміцнення царського режимуВесь губернський адміністративно-управлінськийапарат був покликаний охороняти владу царизму Гу-бернатори, проголошені спеціальним царським указомповновладними "хазяями" губерній, мали право кон-тролю над діяльністю будь-якої установи чипідприємства Практикувалося призначення на поса-ди губернаторів не цивільних, а військових осіб, якправило, генералів, яким у такому разі підпорядко-вувалися не тільки місцева адміністрація й поліція, ай розквартировані на території губернії війська

Запровадивши на таких національна окраїнахРосійської імперії як Польща, Фінляндія, Прибал-тика, Кавказ особливі, ще жорстокіші формидержавного управління у вигляді намісництв і гене-

Під владоюРосійськоїі Австрійськоїімперій

137

Історія Украї ни

рал-губернаторств, царизм ввів їх і в українських зем-лях На середину XIX ст з 10 генерал-губернаторівРосійської імперії 3 припадало на Україну Отже,всі 9 їі губерній, а саме Харківька, Чернігівська іПолтавська, Київська, Подільська і Волинська, Ка-теринославська, Херсонська і Таврійська входиливідповідно до Малоросійського, Київського і Ново-російсько-Бессарабського генерал-губернаторствНа початку XX ст в усіх губерніях заснували охо-ронні відділення (так звану охранку) для виявленняі покарання політичних противників царського само-державства Російської імперії

Русіфікаторськаполітика царизму

*|f Цементуючою силою української націїІ І об'єктивно була українська мова Яклітера-І_І турну, вивільнену від регіональних діалек-

ТИЗМШ! іі розвивали, пропагували усним ідрукованим словом учені, письменники, митці Цихдіячів української культури охоронці непорушнихпідвалин Російської імперії затаврували українофіла-ми, всіляко перешкоджаючи їх культурно-просвітницькій діяльності Уже за царювання Ми-коли І, який запровадив обов'язкову попередню

цензуру друкованої продукції, з Петербурга в Українунадійшов суворий наказ пильно стежити за ук-раїнською літературою, не допускати в ній перевагилюбові до батьківщини", тобто до України, "над лю-бов'ю до вітчизни", тобто, до імперії Політичнонеблагонадійними уважався всякий, хто виявив інте-рес до українських старожитностей, історії, літе-ратури В Московському університеті знайшлися йпрофесори, які в лекціях і в пресі стали цілком-серйозно запевняти, що українська мова є та самаросійська, але попсована польською

Російська шовіністична преса заповзято пропа-гувала думку, нібито освіта українською мовоюприщеплює масам дух відчудження від Російськоїімперії До цькування самої ідеї навчання українськоюмовою учнів навіть початкових народних шкіл підклю-чилися й польські та єврейські шовіністи Вониназивали українців "сепаратистами", що стало підста-вою для нещадних нагінок на українство офіційнихцарських властей Останні, вбачаючи в українствізагрозу "єдиній і неподільній", посилили цілеспрямо-вану політику р)сифікацп корінного населенняУкраїни Українську мову було вигнано з освітніх нав-чальніх закладів і державних установ Зрештою,майже повсюдно більшість українського панства пе-рейшла на вживання російської мови навіть у

138

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

родинному спілкуванні Українську мову стали нази-вати "мужичою", бо від неї не відмовились селянськімаси

Насамперед русифікувалися міста, куди з російсь-ких губерній охоче приїздили в адміністра-тивно-управліньські установи чиновники Тут вони почу-вали себе як повновладні господарі А чиновники-українці, як і заможні міщани, духовенство, такожздебільшого зрікалися своєї рідної мови, свідомовідкидали багаті віковічні надбання української ду-ховної культури

Проте і серед української освіченої еліти булипатріотично настроєні люди, які не сприймали коло-нізаторсько-русифікаторської політики царизму Вїх пам'яті жили культурницькі та державницькі тра-диції українського народу з його національно-політичним ідеалом,який ще не мав чіткої орієнтаціїй схилявся чи то до певної державної самостійності,чи до автономії у державних системах Роси абоПольщі, чи навіть до федеративної спілки з якоюсьіз цих держав

Значне занепокоєння царських властей викли-кав поданий тоді ж на розгляд цензури на початку60-х рр XIX ст український переклад Євангелія,зроблений Ф Морачевським Спеціально утворенакомісія Синоду винесла безапеляційне рішення виз-нати рукопис небезпечним і шкідливим лише черезмову перекладу Отже, перша спроба донести сло-во Боже до українців їх рідною мовою була зустрінутавкрай неприязно як світською, так і церковною вла-дою Російської імперії

Одразу ж потому царський міністр внутрішніхсправ П Валуєв 18 липня 1863 р видав і розіслав увсі українські губернії циркуляр, яким суворо забо-ронялося друкування українською мовою книг"навчальних і взагалі призначених для початкового чи-тання народу" Навчання українською мовою визна-ча ося ним як політична пропаганда, а ті хто за цебрався, звинувачувалися "у сепаратистських задумах,ворожих Роси і загибельних для Малороси"

Слова валуєвського циркуляра про те, що й са-мої української мови як такої не було, немає і бутине може", свідчили про відверто антиукраїнське спря-мування всієї внутрішньої політики царського урядуА він не обмежився цим циркуляром, яким, за висло-вом видатного діяча та історика культури УкраїниІвана Огнієнка на українську літературу, науку,культуру накладали важкі пута, а українську інтелі-генцію одірвали від народу, заборонили їй промовлятидо нього рідною мовою

Проте цього було замало царату В середині 70-

х рр ХХст в Петербурзі була створена таємна уря-дова комісія, що мала виробити ефективні заходищодо боротьби проти українства Після майже ро-ку роботи ця комісія дійшла висновку, що "допуститиокрему літературу простонародним українськимнаріччям означало б покласти тривкий грунт дляпереконання у можливості відокремлення, хоча б і вдалекому майбутньому, України від Росії"

Доповідну записку разом з проектом відповід-ного указу негайно відправили Олександру II18 травня 1876 р цар підписав ганебний указ Нимзаборонялося не тільки друкувати українською мо-вою оригінальні й перекладні твори (навіть тексти донот), а й завозити в межі Російської імперії такі кни-ги і брошури, надруковані за кордоном Такожзаборонялися українські театральні вистави, кон-церти національною мовою

Структура

народонаселення Укр аіни.Національні меньшини

продовж XIX ст населення України під вла-дою Російської імперії зросло втричі (з 7,7 до23,4 млн ), щоправда, за рахунок не лише

природного приросту, а й міграцій сусідніх етносівРосійський царизм також усілякими пільгами йпривілеями заохочував заселення українських зе-мель представниками інших національностей,передусім сербами, німцями, греками, болгарами то-що Найбільше ж заохочувалися росіяни, якимприщеплювали усвідомлення належності до панівноїдержавної нації та почуття нібито історично пра-вомірної їх зверхності над людьми інших націо-нальностей — фактично в язнів царської тюрминародів", як називали тоді Російську імперію ті, хтоборовся за її повалення

Про колонізаторську національну політику цариз-му свідчить структура міського населення УкраїниНаприкінці XIX ст українці тут становили не більшетретини Найменше українців проживало у великихмістах в Одесі, наприклад, їх налічувалося не більше6%, навіть у Києві — лише 22% Загалом у про-мисловості, на транспорті й у торгівлі тоді працювалотут лише трохи більше 9% українців А серед вчених,митців, медичних працівників, церковних служи-телів їх було й того менше 0,5%

Українська нація формувалася й розвивалася пе-реважно як селянська За даними перепису 1897 р ,84% населення України під владою Російської імперіїстановили селяни В їх середовищі інтенсивно відбу-

139

Історія Украї ни

валося соціальне розшарування Вже наприкінці

ст заможні селяни Наддніпрянщини станови-ли близько чверті сільського населення В їх рукахзосереджувалося майже 40% усіх селянських земель,понад 50% робочої та продуктивної худоби Тра-диційно селяни в цілому були одвічними охоронцямита найстабільнішими носіями етнічних рис українціву їх мові, духовній та матеріальній культурі, мораль-ності, світогляді

Значною верствою населення Наддніпрянщинибуло робітництво Воно стало досить впливовоюсуспільною силою завдяки бурхливому промислово-му розвитку другої половини XIX — початку

ст 3 1,5 млн робітників, за переписом 1897 р ,понад чотири п'ятих були місцевими уроженцями, 1більше половини з них вважали своєю рідною мовоюукраїнську 44% усіх робітників України під владоюРосійської імперії на початку XX ст працювали наве иких підприємствах з числом працевлаштованихпонад 500 чоловік на кожному (для порівняння ча-стка таких робітників у США сягала тоді лише

33%)

Помітне місце в соціаьній структурі населенняНаддніпрянської України посідав і другий з двохнайголовніших класів тогочасного суспільства - класпідприємців і торгівців (буржуазія) Як свідчатьдані вищезгаданого перепису, понад 100 тис осіб(без членів родин), котрі говорили українською мо-вою, жили на прибутки від капіталу, нерухомогомайна, займалися торгівлею Насправді, кількістьтаких підприємців була ще більшою, оскільки чима-ло з них записували своєю рідною мовою російську

Відживаючим класом феодально-кріпосницькоїепохи на початку XX ст був клас дворян - поміщиків,яких разом з членами їх родин на Наддніпрянщиніналічувалося близько 275 тис Переважна більшістьз них, розпродавши свої землі, перебиралася напостійне місце проживання до міст, де поповнювалалави чиновництва та інтелігенції (на рубежі ХІХ-ХХст 25% іі складу все ще становили вихідці з дворян)Питома вага і значення соціально різнорідноїінтелігенції дедалі зростали Найчисленніша части-на інтелігенції (вчителі, лікарі, агрономи тощо) жилай працювала переважно за межами великих містБезпосередньо і повсякденно контактуючи з широ-кими народними масами, вона докладала чималозусиль для поширення масової національної свідо-мості, чим зробила значний внесок у становленняукраїнської нації

Наприкінці XIX ст в результаті переселенськихрухів в Україну і з України частка українців на їх рідній

землі зменшилася з 90 до 80% Значно збільшила-ся кількість росіян — у цей час їх частка середнаселення України становила майже 12% Найбільшеросіян було серед чиновництва, купецтва й робітниц-тва на Лівобережжі та Півдні України Там же вониразом із зрусифікованими українцями становилибільшість міського населення

На Правобережжі найчисленнішою меньши-ною, як і раніше, були поляки, хоч їх частка серед нас-елення України впала з 10% на початку XIX ст до6% наприкінці століття Правда, вони продовжувалипереважати (60%) серед дворянства України, хочакількість польських поміщиків, передусім дрібно-маєткових, зменшилася одні опинилися у сибірськомузасланні за участь у визвольному русі, інші самірозпродавали свої маєтки й перебиралися до міст, по-повнюючи ряди чиновників, підприємців, учителівтощо

Найбільший природний приріст серед національ-них меншин спостерігався у євреїв, що жили тутздавна Іудейська релігія заохочувала створення ба-гатодітних родин, а про здоров'я дітей піклуваласяуся єврейська громада того чи іншого населеногопункту Традиційною була взаємодопомога у єврей-ських громадах Утвердження капіталістичних(ринкових) відносин також сприяло традиційному дляєврейського населення підприємництву у сферіторгівлі та промисловості Багато євреїв поповнилолави робітництва та інтелігенції (лікарі, юристи,журналісти тощо) Наприкінці XIX ст євреї стано-вили 8% від усього населення і 33% - міськогонаселення України Ті ж показники по Правобе-режній Україні, яка за царським законодавствомздавна входила до так званої смуги осідлості євреїв(тільки там їм дозволялося селитися на постійнепроживання), були ще вищими відповідно і2,5 і80% Отже, містечка Правобережжя були переваж-но єврейськими, де повністю панували єврейськігромади з своєю культурою, релігією, мовоюЗбільшувалася частка єврейського населення й у ве-ликих містах України, хоч там воно переважнорусифікувалося На один з найбільших єврейськихосередків світу перетворилася Одеса Тут євреї на-прикінці XIX ст становили більше половини всьогонаселення міста

Кількість німців у народонаселенні України вцей час сягала 1 млн По півмільйона тут налічува-лося кримських татар і румунів (чи молдаван) Крімтого, на початку XX ст в Україні проживали такінаціональні меншини, як болгари (200 тис ), греки(140 тис ), вірмени (50 тис ), чехи (38 тис ), слова-

140

Під владою Російської і Австрійської імперій

ки (13 тис ) Зустрічалися лише поодинокі представ-ники англійської, французької, італійської та іншихзахідноєвропейських націй Групи національних мен-шин в Україні зосереджувалися переважно у містахі промислових селищах, за характером професійнихзанять вони тяжіли до промисловості й торгівлі

Сільське ж господарство традиційно залишало-ся сферою діяльності здебільшого українськогонаселення, якого не приваблювало міське життя Якспоконвічні хлібороби, українці прагнули укорінити-ся на землі предків Однак цьому не сприяли масовезубожіння, обезземелення селянства, яким супро-воджувався процес утвердження капіталістичних(ринкових) відносин

Виникла ситуація, за якої майже 70% працездат-ного населення, передусім сільського, не малопостійної роботи Водночас посилювалися державніпільгові заохочення до вкорінення і зростаннянаціональних меншин на українських землях Таємнірозпорядження царських властей прямо рекоменду-вали державні (казені) землі на Україні "віддаватипереселенцям із внутрішніх російських губерній,місцеве ж збідніле населення переселяти В ІНШІчастини Роси, на землі призначені для переселенців"Нестерпний соціально-економічний і політич-ний гніт, що панував в Україні, разом з міцніючим умасах почуттям особистої громадянської свободиспричинив масову еміграцію українців Основною ііметою були пошуки вільних земель для сільськогос-подарського обробітку

Переселенські рухиукраїнців

І "р ерше масове переселення, а точніше — ви-I I селения українців з їх споконвічних земельі Ж російський царизм примусово здійснив ще нарубежі XVIII-XIX ст Тоді сформоване з колишніхзапорозьких козаків, так зване Чорноморське козаць-ке військо, у повному складі було відправлене напостійну дислокацію у долину ріки Кубань напівнічному Кавказі Козаки-чорноморці взялися ос-воювати безлюдні землі Свої селища — станицівони називали іменами колишніх запорозьких куренів,хоча на відміну від побуту Запорозької Січі обзаво-дилися сім'ями та індівідуальними господарствамиЗаснували і свій військово-адміністративний центр— місто Катеринодар (нині Краснодар) Місцеве са-моуправління в станицях підпорядковувалосянаказному отаману, якого призначав з російськихгенералів царський уряд

Уже на початку XIX ст на відведеній урядомдля Чорноморського війська території у передгір'яхКавказу проживало близько 25 тис козаків, пере-селених з України Протягом наступних десятирічце військо поповнювалося новими поколіннями ук-раїнських переселенців Найбільше їх було зЧернігівщини, Полтавщини, Харківщини — регіонівз великим прошарком вільного від кріпацької залеж-ності козацького населення Царський уряд,зацікавлений у поповненні війська, що протистоялонепокірним гірським народам Кавказу, всіляко заохо-чував такі переселення з України Для закріпленняна Кубані Чорноморського козацького війська тудипримусовим набором відряджали й дівчат з УкраїниТам вони виходили заміж, а родинні зв'язкинайміцніше прив'язували козаків до їх постійногомісця проживання

Остаточна організація Чорноморського козаць-кого війська відбулася у 60-х рр XIX ст , коли донього включили й селища російських козаків на Ку-бані Тепер воно стало називатися Кубанськимкозацьким військом Цією назвою царизм увічнивіснування козацького війська, хоча сподівався наінше — остаточно підірвати його національно-етнічнікорені Проте більша частина населення Кубані невідцуралася українських традицій у мові, побуті,звичаях

Починаючи з другої половини XIX ст , основ-ний як стихійний, так і організований, переселенськийпотік українців Наддніпрянщини спрямувався насхідні й південно-східні окраїни Російської імперіїПереселялися з усіх дев'яти українських губерній, деселянам належило лише від 28 до 60% землі, що об-роблялася У 80-х рр українські селяни стали масовозвертатися до царських властей з проханням дозво-лити переселитися на вільні землі Царський урядзаохочував до переселення обіцянками пільговогопроїзду до місця поселення, наданням позичок дляобзаведення господарством, худобою, насінням, ре-чами домашнього вжитку, звільненням на два-трироки від податків та від призову на військову служ-бу

Щоправда, не всі одержували дозвіл на пересе-лення Зокрема, в таємних інструкціях вказувалося"Ті сім'ї, які не мають достатніх коштів і разом зтим обтяжені багатьма малолітніми дітьми, а деякі —родичами похилого віку, не бажані і не корисніВідмовляли у дозволі на переселення й бунтівливо на-строєним і надто убогим селянам

Та це не спиняло багатьох з них Бідняки розпро-дували убоге майно, щоб мати хоч мінімум грошей на

не маючи достатнього капіталу для обзаведення гос-подарством на нових місцях, багато з них і там змушенібули орендувати землю або й просто наймитувати умісцевих заможних землевласників Через постійні ма-теріальні нестатки, хронічні голодування, незвичайнікліматичні умови, брак кваліфікованої медичної до-помоги, смертність останнього, організованогоросійським царизмом, контингенту українських пе-реселенців сягла 30-40% Майже четверта частинаїх змушена була повернутися в Україну

Соціально-економічніреформи

баючи про збереження "єдиної і неподільної",царський уряд намагався відіграти роль регу-лятора соціально-економічних процесів Масо-ве зубожіння, загострення класових супереч-

ностей зумовлювали соціальні конфлікти — відстихійних бунтів до організованим повстань Вонитією чи іншою мірою розхитували стабільні устоїдержави Звичайно, головним засобом придушеннямасових соціальних виступів, як і раніше, були нещаднівійськові каральні експедиції із застосуванням довинних тілесних екзекуцій, ув'язнення, засланняПроте, виносячи уроки з таких зіткнень, царизм вда-вався і до реформаторської діяльності

В 1847-1848 рр на Правобережній Україніцарські власті провели так звану інвентарну рефор-му Тут кріпосницьке гноблення селян поміщикамибуло найжорстокішим Рятуючи феодально-кріпо-сницькі порядки, царизм зробив спробу законодавчоврегулювати взаємовідносини поміщиків і кріпаків Укожному поміщицькому маєтку запроводжуваласяінвентарна книга, до якої записувалися норми панщи-ни та інших кріпосницьких повинностей Алевизначати їх мав сам поміщик, уся земельна власністьякого до того ж залишалася недоторканою Все цесприймалося як прагнення державної влади увічни-ти кріпосницькі відносини Тому селяни виступалипроти інвентарної реформи Царським властям дове-лося запроваджувати її силою

Однак не минуло й двох десятків років, як царсь-кому уряду знову довелося звернутися до проблемиаграрних відносин — цього разу щодо всієї Російсь-кої імперії Спонукали до цього поразка у Кримськійвійні 1853-1856 рр , могутнє піднесення селянсько-го руху по всій імперії, а найбільше — в Україні, дене забулися ще давні визвольні традиції козацтва

Як приватновласницьким, так і державним селя-нам, які не мали ніяких громадянських прав, бракувало

Історія Украї ни

проїзд і поселення на новому місці, і без усякогоофіційного дозволу залишали рідні домівки і пуска-лися світ за очі, на свій страх і ризик, у пошукахкращого життя Таких самовільних переселенців у90-х рр було не менше половини від їх загальноїкількості

У другій половині XIX ст українське населен-ня на Кавказі подвоїлося, досягши 1млн 300 тисчоловік (причому понад 80% сконцентрувалося уйого північній частині, тут у загальній кількості на-селення воно становило 22%) 400 тис українцівналічувалося у нижньому Поволжі Понад 100 тису Казахстані та Середній Азії, хоча щодо всьогонаселення цих регіонів частка українців лише трохиперевищувала 1%

Найбільше заохочувалося царським урядом ос-воєння малозаселених на той час регіонів Сибіру таДалекого Сходу Діставалися сюди переважно паро-плавами, які відправлялися з Одеси і після довго-тривалої подорожі висаджували переселенців на Ти-хоокеанському узбережжі у Владивостоці Потікпереселенців з України до Сибіру і Далекого Сходузріс після введення Транссибірської залізниці Во-ни масово селилися вздовж цієї магістралі Длязаселення царський уряд визначив Єнісейську,Іркутську, Тобольську, Томську губернії, Алтайсь-кий, Уссурійський і Приморський краї НаприкінціXIX ст українців тут налічувалося близько 225тис , причому частка їх у населенні Примор'я таПриамур'я сягала майже 20%

Компактно заселену вихідцями з України вели-чезну (1 мільйон кв км ) територію — від узбережжяЯпонського і Охотського морів до Забайкалля — во-ни самі назвали Зеленим Клином На той час цесправді були суцільні зелені масиви субтропічнихлісів і тайги Туг переселенці будували собі селища,викорчовували ліси під земельні ділянки для хлібо-робства, осушували болота Землі вистачало Кожнановоприбула родина одержувала до 100 десятинземлі Вся подальша доля переселенців залежалавід них самих Отже, в освоєння далекосхідних про-сторів, як і інших окраїнних земель Російської імперії,внесок українців був досить значним

Масове переселення українського населення се-лян на початку XX ст проводилося російськимцаризмом передусім з метою уникнення гострихсоціальних конфліктів і запобігання антшмперськимвизвольним рухам На основі системи заходів, пере-дбачених так званою столипінською аграрноюреформою, протягом 1906-1912 рр до Сибіру пере-селився майже один мільйон українських селян Проте

142

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

й коштів, щоб замінити рутинні способи ведення гос-подарства Та й у поміщицьких економіях іпромислових мануфактурах кріпацька праця буламалопродуктивною На 1860 р продуктивність працікріпака в Російській імперії була такою, як у країнахЦентральної Європи 1800 р , коли там панувалирізні форми закріплення

Царський маніфест і законодавчі акти прозвільнення селян з кріпацтва з'явилися навесні 1861р На Україні це стосувалося долі 5,3 млн осіб Май-же повсюдно їхні земельні наділи були урізані накористь поміщиків, земельні володіння яких в ре-зультаті цього збільшилися

У цілому внаслідок реформи 1861 р українські се-ляни втратили 1 млн десятин, або понад 15%загальної площі земель, які раніше перебували в їх ко-ристанні 94% колишніх поміщицьких селян одержалинаділи, менші 5 десятин, тобто нижче норми серед-нього прожиткового мінімуму А в тім 1 ці мізернінаділи селяни повинні були протягом 49 років вику-повувати у поміщиків за встановлені реформою дужевисокі ціни, які значно перевищували тодішні ринковіціни на землю Так, в Україні до 1906 р , коли "ви-купні платежі" припинилися, поміщики одержали заземлю, передану селянам, 382 млн крб , тоді як її рин-кова вартість становила 128 млн крб Фактичноселяни викуповували не тільки землю а й особистуволю

І все ж реформи 1861 і 1866 рр відкрили передтепер уже особисто вільними селянами широкі мож-ливості дя активізації господарської діяльностіСеляни, як і представники інших соціальних верствнаселення, могли купувати рухоме і нерухоме майно,займатися не тільки сільськогосподарським виробниц-твом, а й торгівлею, відкривати промисловіпідприємства Виникли умови для перетворення ро-бочої сили в товар, що свідчило про утвердженнякапіталістичного товарного виробництва

Розвиток

народного

господарства

60—80-х рр XIX ст в Україні під владоюf Російської імперії в цілому завершився проми-словий переворот, тобто перехід ВІД

мануфактури до машинної індустрії, найхарактерніши-ми ознаками якої є застосування у виробництвіпарових двигунів і системи машин та верстатів На ве-ликих капіталістичних підприємствах — заводах і

фабриках — для підвищення продуктивної праці за-стосовувалися досягнення науки і технікиЕкономічний розвиток визначали насамперед галузіважкої промисловості — вугільна, залізорудна, ме-талургійна, машинобудівна Швидко розвивавсяДонецько-Криворізький вугільно-залізорудний ба-сейн, що вже тоді став головною металургійноюбазою України ^

З часу реформи 1861 р видобуток кам'яноговугілля в Україні зріс більш як у115 разів і становив1900 р 691,5 млн пудів (майже 70% усього видо-бутку Російської імперії), залізної руди відповідно —в 158 разів і 210 млн пудів (більше половини загаль-ноімперського видобутку) Наприкінці 90-х ррУкраїна давала понад половину загальноімперської ви-плаки чавуну (92 млн пудів) і трохи менше половинизаліза і сталі (59 млн пудів)

У Катеринославській і Херсонській губерніях заостанні два десятиріччя XIX ст виникли 17 великихметалургійних заводів Більшість з них було побудо-вано на кошти іноземних капіталістів англійських— завод Джона Юза з робітничим селещем Юзівка(тепер Донецьк), бельгійських — Дніпровський за-вод у селищі Кам'янському (тепер — Дніпро-дзержинськ), французьких—Гданцівський біля Кри-вого Рогу Російські капіталісти стали власникамизаводів Брянського — поблизу Катеринослава,Дружківського та Донецько-Юр'ївського — у Дон-басі Французький, бельгійський, англійський інімецький капітали зайняли ключові позиції в кам'яно-вугільній, залізорудній і металургійній промисловостіУкраїни На багатьох заводах адміністративно-управлінський персонал, інженерно-технічніпрацівники, майстри і навіть частина кваліфікова-них робітників були іноземцями

Капіталістам-іноземцям на початок XX ст в Ук-раїні належало близько 90% акціонерного капіталумонополістичних об єднань, переважна більшістьприбутків яких спливала закордон Водночас такіоб'єднання, поглинаючи дрібні заводи і фабрики,сприяли розвиткові великих промислових підприємствІ на початку XX ст тут уже не залишилось жодно-го металургійного заводу, який би виробляв менш як1 млн пудів чавуну на рік А продукція лише п'ятинайбільших заводів-гігантів Півдня України(Юзівського, Дніпровського, Олександрівського,Петровського, Донецько -Юр'ївського) становилапонад 45%

Більшу частину вуглевидобутку Донбасу забез-печували великі шахти, що давали на-гора не менше10 млн пудів кам'яного вугілля щорічно

143

Історія Украї ни

Переважно капіталістам-іноземцям належали 65підприємств сільськогосподарського машинобуду-вання, які діяли у 1900 р (близько 70 %загальноімперського виробниціва сільськогосподарсь-ких знарядь — плугів, сівалок, жаток, соломорізок,молотарок тощо) Серед них заводи Гельферіх-Са-де і Мельгозе — у Харкові, Фільворта і Дедіни —у Києві, Гена — в Одесі, Ельворті — в Єлисавет-траді, Грієвса — у Бердянську та ін

Значного розвитку набули і традиційні для Українигалузі промисловості, пов'язані з переробкою сільсь-когосподарської продукції, передусім цукроваЗавдяки технічному переоснащенню і концентраціївиробництва на великих підприємствах загальнакількість цукрових заводів в Україні з початку 60-хдо середини 90-х рр зменшилася з 247 до 153 (зізбільшенням загальної кількості робітників з 38 тисдо 78 тис ) Виробництво цукру на них зросло в 14разів з 1,6 млн до 23 млн пудів (84% виробництвавсієї Російської імперії) Щоб не допускати знижен-ня цін на внутрішньому ринку, найбільші цукро-заводчики України 1887 р у Києві об'єдналися вцукровий синдикат — перше у Російській імперіїкапіталістичне монопольне об'єднання Вже через5 років у його підпорядкуванняі перебувало понад90% усіх цукрових заводів України

Наприкінці XIX ст тут виникають перші великіпідприємства транспортного машинобудуванняХарківський і Луганський паровозобудівні заводи До1900 р вони випустили 233 паровози На той час дов-жина залізничної коли в Україні становила 8417 кмЦарський уряд, у віданні якого перебувало всезалізничне будівництво, у цій справі керувався якекономічно-господарськими, так і військово-стра-тегічними міркуваннями Виробництво залізничнихрейок, яке в Україні становило понад три четвертихвід загальноімперського, обслуговувало всю імперіюз її найдовшими у світі залізничними магістралямиВсі головні замзниці спрямовувалися до великихпромислових і культурних центрів Роси та Прибал-тики

Фактично однобічний, колоніальний характермав товарообмін Лише 15 % українських проми-слових підприємств виробляли готову продукцію, арешта давали сировину для виготовлення такої про-дукції у Роси Готові товари, що довозилися з Роси,коштували дорожче, ніж українська сировина Отже,накопичення капіталу в Роси відбувалося і за раху-нок нееквівалентної торгівлі з Україною Та й самерегулювання цін за перевезення вантажів залізниця-ми було таким, що було вигідніше вивозити продукцію

поза межі України, ніж доставляти її на власній те-риторії До речі, і гужові грунтові дороги тут на тойчас набули слави найгірших у Європі

Перевезення вантажів водними артеріями булорозвинуте слабше Частка пароплавів серед суденрічкового флоту становила не більше однієї шостоїМайже всі несамохідні судна були дерев'яними, апристані не мали причалів, вантажно-розвантажуваль-ного обладнання Не краще становище було і зморськими портами Відомий український антропо-географ С Рудницький наводив такий разючийприклад «На початку XX ст відносини на Чорно-му морі були такі цікаві, що, приміром, перевезеннядобра від однієї чорноморської пристані до другоїкоштувало майже стільки, скільки перевезення з та-кої пристані до Англії»

З кінця XIX ст почали проявлятися породженііндустріалізацією суспільства екологічні проблемиПриродний баланс нерідко порушувався і хижацькимметодами освоєння транспортних шляхів традиційних— водних і нових — залізничних Без гострої потре-би винищувалися великі масиви лісів і рік, залізничніколи прокладалися через найродючіші у світі ук-раїнські чорноземи, а загати і греблі у деяких місцяхперетворювали плавні, багаті різнорідною живністюлуки на смердючі болота

Тим часом зросла роль України в експорті сільсь-когосподарської продукції за кордон її частка векспорті пшениці Російської імперії становила 90%На Україні збирали 43% свіжого врожаю ячменю,20% — пшениці, 10% — кукурудзи

Загалом розвиток капіталізму в сільському гос-подарстві пореформеної України в складі Російськоїімперії відбувався двома шляхами, відомими під на-звами пруського й американського Пруськийпередбачав повільне пристосування поміщицькихгосподарств до праці вільнонайманих робітників зі збе-реженням їхньої напівкріпосницької залежностіСеляни ж, щоб поліпшити своє життя, прагнулиповністю позбутися кріпосницьких пут і запровади-ти фермерські господарства, на основі якихрозвивалося сільське господарство у Північній Аме-риці Отже, в Україні перебудовані на капіталістичнийлад поміщицькі латифундії (найбільше їх було наПравобережжі) і новостворені селянські фермерськігосподарства (переважно на Півдні) здебільшого йвиробляли ту сільськогосподарську продукцію, яка ви-возилася за кордон

Заохочувані гарантованими експортними преміямицарського уряду, цукрозаводчики-мільйонериБродські, Терещенки, Харитоненки, Ярошинський,

144

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Бобринський розширили вивезення продукції за кор-дон за тимчасовими демпінговими (нижчими, ніжвитрати виробництва) цінами, що допомагало витри-мувати конкуренцію на зовнішньому ринку Збільшивуряд і казенні замовлення підприємствам, насампе-ред металургійним, в існуванні яких був заін-тересований Навіть було створено урядовий комітетзамовлень Однак економічне становище Російськоїімперії в цілому, й України зокрема, не могло істотнополіпшитися Техніко-економічна відсталість най-важливіших галузей промисловості стояла на завадіпідвищенню конкурентоспроможності українськихтоварів на зовнішньому ринку Злиденне й голодне се-ло, обтяжене напівкріпосницькими пережитками,немогло стати надійною основою для створеннястабільного внутрішнього ринку

Переважна більшість українських селян потерпа-ла від нестатків За своє майно (хату, землю, худобу)селянин повинен був сплачувати значні податки на ко-ристь держави, а поміщикам — викупні платежі засвоє особисте звільнення з кріпацтва і за земельнийнаділ Малоземелля змушувало більшість селянпостійно арендувати у поміщиків землю за виробітки,найматися до заможних односельців або помішиць-ких економій Добра половина господарств мала небільше, ніж по 5 десятин У середньому на один се-лянський двір припадало 10 десятин, тоді як на одинпоміщицький маєток — 507

Чимало бідняків взагалі кидали рідні домівки інаймалися на фабрики та заводи Наприкінці XIX ств Україні налічувалося до двох мільонів сільськогос-подарських робітників Типовою картиноюпореформеного життя тут були юрби заробітчан на до-рогах

Остання

аграрна реформата її наслідки

І Те минуло й півстоліття з часу проголошення

І селянської реформи 1861 р , як царськийЖ уряд, підштовхуваний масовим селянським

рухом, що набрав наймогутнішого розмаху в Українінапередодні і в період демократичної революції1905—1907 рр , змушений був знову зайнятися про-блемами села Новопризначений глава урядуП Столипін протягом 1906—1910 рр став запровад-жувати нову аграрну реформу, її головною метоюбуло створення на селі значного прошарку заможнихселян, щоб піднести продуктивність сільського вироб-ництва

У результаті цієї реформи сільська община булапозбавлена права виступати єдиною незаперечноюрозпорядницею у справі перерозподілу орних земельі пасовищ Кожен селянин дістав право продажу сво-го земельного наділу або купівлі землі Виходячи зобщин, заможні селяни могли вимагати об'єднання їмналежних у різних місцях земельних угідь в однерівноцінне, яке називалося «відрубом», а то й взагалівиселятися за межі села і створити своє окремехутірське господарство Новостворений Селянськийбанк надавав «відрубникам» і «хуторянам» грошовікредити для господарського облаштування

Столипінська аграрна реформа на українськихземлях, де вже було чимало заможних селян(найбільше — на Правобережжі й Півдні), малацілком позитивні наслідки На хутори й відруби ви-селилися 226 тис селянських господарств, щостановило майже половину їх загальної кількості,реформа сприяла розвитку ринкових відносин населі, ширшому застосуванню машин і добрив, щозумовлювало зростання товарності сільського гос-подарства

З 1910 до 1913 р посівна площа в українських гу-берніях зросла на 900 тис дес і загалом становила22,9 млн дес 1913 р тут було досягнуто найбільшо-го валового збору зернових 1 200 млн пудів Третинавсієї продукції сільського господарства продаваласяна внутрішньому й зовнішньому ринках Частка Ук-раїни в експорті Російської імперії становила понад25%, а щодо вивозу зернових — і того більше по-над 40%, 250-300 млн пудів щорічно Вона моглаб бути ще більшою

Але значна кількість бідняцьких господарств бу-ла малопродуктивною і малотоварною, щообумовлювалося невисокою середньою врожайністюзернових з окремий культур вона коливалася від 9 до10 ц з га

Столипінська аграрна реформа не зачепилапоміщицьких землеволодінь Хоча з часу реформи1861 р українські поміщики й продали, переважно за-можним селянам, половину своєї землі, але в їх рукахна 1914 р залишалося понад 10 млн дес Причомублизько 5 тис поміщиків володіли в середньому по1 600 дес Ясно, що за наявності значного прошар-ку малоземельних селян, кількість яких з середнімнаділом 2 дес 1914 р сягнула 2 млн (з них полови-на не мала ні коня, ні корови), українське село весьчас було у постійному соціальному напруженні

145

Історія Украї ни

Початок

українського культурноговідродження

озвиток народного господарства України супро-^ ? воджувався значним духовно-культурнимІ. піднесенням Колонізаторська політикаросійського царизму викликала в українськомусуспільстві дедалі наростаючу захисну реакцію, щопроявилося у цілому комплексі подій 1 явищ, ЯКІсвідчили про засвоєння інтелігенцією і поширення умасах національної свідомості, про активізацію ук-раїнського національного руху в усіх його формах, яккультурницьких, так і політичних, про розвиток усіхгалузей культурного життя українців

У сукупності ці процеси дістали назву українсько-го національного відродження XIX —початку XXст Першим осередком його стала Слобожанщина, де1805 р з ініціативи освіченої міської громади Хар-кова відкрили університет Це був на той час єдинийвищий навчальний заклад на всіх підвладнихРосійській імперії українських землях Харківськийуніверситет став не просто науково-освітнім центромСлобідської і Лівобережної України, а й провідникомукраїнської культури При університеті була засно-вана друкарня і книгарня, започатковано виданнягазет, журналів, альманахів

Ці видання висвітлювали не тільки соціально-економічне й політичне життя регіону, а й історичнеминуле українського народу, самобутність українськоїкультури

Перший в Україні масовий популярний часопис«Украинский вестник», що випускався у Харкові з1816 до 1819 р , проголосив своїм девізом «Сприя-ти всебічному піднесенню науки й літератури»Часопис наполегливо популяризував знання з історії,етнографи, географи України, висміював раболіпнесхиляння багатьох українських дворян і міщан передусім іноземним, виховував шанобливе ставлення донаціональної культури, радив широко використову-вати українську мову на сторінках друкованих видань,публікувати нею друковані праці вчених, які, «мож-ливо, змагатимуться з найосвіченішими народамиЄвропи»

«Украинский вестник» першим започаткував дру-кування українською мовою Зокрема, професор(пізніше ректор) Харківського університету ПетроГулак-Артемовський друкував тут українською мо-вою свої поетичні й літературознавчі твори

Молоді українські патріоти Амвросій Метлинсь-кий, Левко Боровиковський, Олександр Корсун та

інші ще студентами створили в 20—40-х рр літера-турне об'єднання, яке сучасники, назвали гурткомхарківських романтиків У своїх поетичних творахвони оспівували лицарські подвиги запорозьких ко-заків як найактивніших самовідданих захисниківбатьківщини, козацькі громадські порядки як за-гальнолюдський ідеал суспільно-політичного устроюі соціальної справедливості «Харківські романти-ки» були впевнені, що своїми творами, написанимипо-українському, рятують «умираючу мову» 3 цимвони пов'язували сподівання якщо не на повне віднов-лення автономного суспільно-політичного устроюУкраїни, то принаймні на непохитне збереження звич-ного побуту і давніх традицій духовної культури

Григорій Квітка-Основ'яненко довів, що ук-раїнською mobojp можна писати й високохудожніпрозові твори Ного «Малоросійські повісті», ви-дані в Харкові 1834 р , мали величезний успіх восвідченої публіки, яка назвала їх автора батьком ук-раїнської прози А прості селяни, багато з яких наХарківщині також були знайомі з творами Квітки-Основ'яненка, шанобливо називали його народнимписьменником

Навколо Квітки-Основ'яненка, авторитет якогояк народознавця був дуже високим серед сучасників,гуртувалась передова народолюбна молодь ХарковаЯк директор і режисер, він керував роботоюстаціонарного професіонального театру, репертуарякого поповнював своїми власними драматургічнимикомедіями "Сватання на Гончарівці", "Шельменко-денщик ", "Шельменко-волосний писар" Глядачівзахоплювала блискуча гра актора Карпа Соленика уцих та інших виставах Харківського театру 3 попу-лярними п'єсами Івана Котляревського "НаталкаПолтавка" та "Москаль-чарівник" гастролювала уХаркові трупа Полтавського стаціонарного театруПід безпосереднім впливом Квітки-Основ'янен-ка зайнявся літературною творчістю українськоюмовою випускник Харківського університету Ми-кола Костомаров, який пізніше здобув славу історикаУкраїни Та й усі написані ним у молоді роки драмий поеми — це художні твори історичної тематики1843 р він опублікував, а наступного року захистивдисертацію на здобуття вченого ступеня магістра,спеціально присвячену вивченню української народ-но-поетичної творчості як важливого джереладостовірних відомостей про історичне минуле Ук-раїни Ще один талановитий вихованець, згодомпрофесор Харківського університету, Ізмаїл Срез-невський започаткував записи з народних уст танаукове вивчення українських народних пісень і дум

146

Під владою Російської і Австр;

іиської імперій

на історичні теми В 30-х рр XIX ст у Харковівийшла в світ трьома випусками його фольклорназбірка "Запорозька старовина" Він же першим вис-тупив 1834 р у пресі за якнайширше використанняукраїнської мови, висловивши тверде переконання втому, що її чекає літературна слава До справи ук-раїнського нацюнально-культурницького відродженнядолучається й Київський університет, заснований1834 р Ного перший ректор Михайло Максимовичупорядкував і видав три збірки українських народнихпісень У такій же упорядкованій Платоном Лукаше-вичем збірці, що побачила світ 1836 р , уперше разомбули подані фольклорні записи, зроблені як у Східній,так і в Західній Україні Українська пісня, дума, каз-ка, переказ так захоплюють молодь, що вона бажаєсамостійно й з перших уст робити записи українсько-іо фольклору і знайомити з ними широкугромадськість, публікуючи їх у періодичних виданняхчи окремими книжками Поступово удосконалюєтьсясправа опрацювання та популяризації фольклорнихтворів Від простого записування дослідники перехо-дять до глибокого наукового аналізу кожного окремогоі вору Тож у традиціях культурних надбань народнихмас національне відродження в Україні діставало мо-гутній імпульс для подальшого розвитку А цедодавало наснаги подвижникам національного духу,які дбали про масове поширення національної са-мосвідомості Як дієве знаряддя у цій справі їм добреприслужилася видана 1840 р в Петербурзі збірка по-і-зій "Кобзар" тоді ще невідомого широкому загалучитачів автора —Тараса Шевченка Книга сталаявищем українського національного відродження

Історична наука

"І оширення історичних знань про минуле Ук-I раїни було чи не найзначнішим чинникомІ утвердження масової національної самосвідо-

мості Воно єднало людей усвідомленням спільностіїх історичної долі, викликало почуття любові доБатьківщини, до славного й водночас тяжкого мину-лого, відроджувало в пам'яті образи історичних діячівЗнайомство з історичним минулим показувало, що ук-раїнський народ має давні традиції визвольної<юрогьби за національну незалежність і соціальнуі пранедливість Знання з історії України черпали-іи * козацьких літописів XVII—XVIII ст —Самовидця, Величка, Грабянки, "Історії Русів Ру-копис и цих творів переписувалися й поширювалисяс сред освіченої громадськості 1822 р у світ вийш-ла перша узагальнююча, багато документована

чотиритомна праця з історії України Дмитра Бантиш-Каменського Автор обстоював право України наавтономне козацьке самоврядування Ще більшеоригіналів документів (правда, у тому числі й не-достовірних) уміщено у п'ятитомній праці з історіїУкраїни Миколи Маркевича, що вийшла у світ1842—1843 рр У ній широко використано відо-мості козацьких літописців XVII—XVIII ст Навідміну від поміркованого монархіста Бантиш-Ка-менського Маркевич належав до демократичних кілукраїнського дворянства, і його праця рішучіше і ви-разніше обстоювала правомірність державноїнезалежності України Саме за цю працю Маркеви-ча розкритикував відомий російський критик ВіссарюнБєлінський У своїй рецензії, опублікованій у часо-писі «Отечественные записки», він засудив автора запрагнення викладати історію України як самостійну,незалежну від історії Роси Однак ні ця критика, ніте, що обидві праці — Бантиш-Каменського і Мар-кевича було надруковано поза межами України — вМоскві, не завадило їм набути досить широкої попу-лярності серед української інтелігенції Вони сприялиутвердженню у сучасників самосвідомості належ-ності до окремого народу з славним та героїчнимісторичним минулим Зі зростанням у широкого гро-мадського загалу інтересу до української минувшинирозгорнув активну діяльність щодо видання руко-писних пам'яток Осип Бодянський Сам українець,родом з Полтавщини, він став слов'янознавцем заосвітою і фахом, професором Московського універ-ситету У 1846-1848 рр він очолював часопис"Чтения в императорском Обществе истории и древ-ностей российских при Московском университете"На його сторінках завдяки Осипу Бодянському упер-ше побачили світ такі пам'ятки українськоїісторіографи, як "Літопис Самовидця", літописніпраці А Рігельмана, П Симоновського, а серед нихі блискучий анонімний за авторством історико-публіцистичний памфлет "Історія русів', що здемократичних позицій засуджував запровадженнякріпацтва і ліквідацію автономного самоврядуванняна Лвобережжі та Слобожанщині як прямий наслідокколонізаторської політики царизму в Україні Ціпублікації були важливим внеском не тільки в істо-ричну науку, а й у формування громадської думки, щозумовлювало утвердження української національноїсамосвідомості Публікації Бодянського, потрапляю-чи в Україну, розширювали сферу впливу нагромадську думку історичних праць, до того відомихтут лише за рукописними списками, проте ця пліднатворча діяльність була перервана насильницьким

147

довести що Правобережна Україна і Волинь,приєднані до Російської імперії наприкінці XVII ст,— "край істинно російський" Однак величезнакількість історичних документів, знайдених у гро-мадських і приватних архівах членами комісії підкерівництвом таких авторитетних істориків, як Ми-хайло Максимович, Микола Костомаров, МиколаІванишев та ін , засвідчили, що насправді — це крайспоконвіку український До широкого громадськогозагалу ця істина була доведена виданням багатотом-них збірників історичних документів Тож українськаісторична наука безпосередньо впливала на форму-вання у мас національної самосвідомості, набувалазначення першорядного чинника цього об'єктивно-го процесу

Кирило-Мефодіївськетовариство

риза кріпосницького господарювання, поси-лення колонізаторської політики російського^царизму в Україні одночасно з іншими чинни-

ками зумовлювали розвиток національного рухуНого найрадикальніших учасників уже не задоволь-няли лише культурно-просвітницькі заходи щодовидання українських книжок і журналів, публікаціїфольклорних записів, фахового вивчення та популя-ризації знань з історії України На передній крайборотьби проти національного гноблення висунули-ся загальні суспільнополітичні вимоги ліквідаціїсамодержавно-кріпосницького режиму, встановлен-ня демократично-республіканської форми правління,державної незалежності України На початку 40-х ррXIX ст центром національно-визвольного руху ставКиїв Студенти і молоді викладачі університету ор-ганізували тут таємний гурток «Київська молода»,поставивши за мету сприяти розвитку духовних силукраїнської нації та звільненню селян з кріпацтваПропаганду своїх ідеалів гуртківці мали вести на ос-нові євангельських заповідей На своїх засіданняхгуртківці, обговорюючи майбутнє України, залучалиположення праць французьких філософів-утопістів —Сен-Сімона, Фур'є, чеських, словацьких пропаган-дистів ідей панславізму Яна Колара, ПавелаШафарика, Вацлава Ганки Проте вийти за межісвого гуртка у пропагандистській діяльності члени«Київської молодої» так і не змогли Найактивнішідіячі київської молоді вчитель з Полтави ВасильБілозерський, службовець канцелярії генерал-губер-натора Микола Гулак і професор Київськогоуніверситету Микола Костомаров, умовивши ще

Історія Украї ни

звільненням Бодянського з усіх посад у Москві задрукування в очолюваному ним часописі записок"Про Московську державу в XVI ст " англійськогомандрівника Джона Флетчера В умовах рево-люційних потрясінь 1848 р у країнах ЗахідноїЄвропи, селянських заворушень і пробудження ан-тикріпосницької та національно-визвольної сус-пільно-політичної думки в Російській імперії, царськівласті визнали небезпечною для самодержавного ла-ду його критику, навіть з глибин трьохсотлітньоїдавності Більше того, вони подбали, щоб історичнунауку в Україні підпорядкувати своїм політичнимінтересам Тому перед Товариством історії і старожит-ностей російських, створеним 1839 р в Одесі,ставилося передусім політичне завдання обгрунтува-ти історичні права російського царизму на ПівденнуУкраїну, офіційно названу НоворосієюОднак на практиці це товариство зробило чималокорисного в історико-краєзнавчому пізнанні даногорегіону Створена 1843 р при київському генерал-гу-бернаторові Тимчасова археографічна комісія таксамо у у своїй діяльності вийшла далеко за межі го-ловного завдання, поставленого царськими владами

Микопа Костомаров

148

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

кількох гуртшвців, а згодом залучивши и нових членів,створили навесні 1846 р справжню нелегальнуполітичну організауію — Кирило-Мефодпвське то-вариство (або братство) Воно дістало назву на честьвідомих слов янських братів-просвітителів, право-славних святих Кирила і Мефодія У засіданняхтовариства активну участь брали поет і художникТарас Шевченко, письменник і педагог, автор «Ук-раїнської граматики» та української абетки, якаувійшла в історію під назвою «кулішівка» і якою й до-нині друкують книжки Пантелеймон Куліш,полтавський поміщик, педагог і журналіст, який здо-був вищу освіту в Парижі, де й сформувався якнепохитний прихильник ідеї Великої французькоїреволюції, Микоа Савич, поет і перекладач Олек-сандр Навроцький, етнограф і фольклорист ПанасМаркович, педагог Іван Посяда, поет і публіцист, ав-тор правознавчого трактату "Ідеали держави" ГеорпйАндрузький, педагог Олександр Тулуб, педагогДмитро Пильчиков

За родом фахових занять більшість з них — вик-ладачі або студенти віком від 19 до ЗО років Запоходженням — переважно діти дрібномаєтковихдворян Згодом імена доброї половини цих братчиківувійшли в історію української культури зірками пер-шої величини

Головною метою своєї діяльності Кирило-Ме-фодпвське товариство вважало утвердженнянацюнально-державної незалежності України з демо-кратичним ладом за зразком Сполучених ШтатівАмерики або Французької Республіки у конфедера-іивній спілці, таких же незалежних слов'янськихдержав Кожна з цих держав мала б становити окре-мий штат або ще розподілятися на кілька штатівКиїв мав стати центральним містом конфедеративної(іплки, в якому раз на чотири роки збирався б най-вищий спільний консультативно-регулюючийміждержавні взаємини орган — собор (або сейм)Для загального захисту федерації від зовнішніх во-|юпв передбачалося мати невелике регулярне військо,<і кожний штат мав би свої збройні сили, упорядко-вані постійними міліцейськими формуваннями Всіі ромадяни мали навчатися військовій справі, щоббути готовими в разі війни стати на захист батьківщи-ни Щодо громадянських прав населення Все-слов'янської федерації й України в ній, то передбача-лися скасування станів, смертної кари і телеснихпокарань, обов'язкове початкове навчання, свободаніросповідання, заборона "будь-якої пропаганди якмарної при свободі"

Ідеї визволення слов янських народів з-під інозем-

ного гніту та їх державно-федеративного єднаннямали поширюватися шляхом літературно-просвітниць-кої пропаганди Члени братства виступали за пова-ення царського самодержавства й ліквідацію кріпац-тва в Російській імперії

Програму товариства викладено в "Книзі буттяукраїнського народу", або "Законі Божому" Цейісторико-публіцистичний твір братчики склалиспільно, обгрунтувавши весь його зміст заповідямиЄвангелія Христового Розробили вони і статут ор-ганізації В ньому конкретизувалися ідеї рівно-правності народів, держав і громадян майбутньоїслов'янської республіканської конфедерації і викла-далися статутні права й обов'язки членів Кирило-Мефодпвського товариства

Громадська діяльність кирило-мефодивців зосе-реджувалася навколо освіти народу і шляхівпіднесення економіки України Зокрема, вони збира-ли кошти для видання популярних книжок зпрактичними рекомендаціями сільським господарям,склали проект запровадження в Україні широкої ме-режі початкових навчальних закладів Наполегливообстоював необхідність поширення освіти в народнихмасах Т Шевченко, сам брався за складання шкільнихпідручників А Шевченкові поетичні твори, пере-дусім ще не надруковані, але вже відомі багатьом зпоширюваними рукописними списками, поемиполітичної тематики "Сон", "Кавказ", "І мертвим іживим", "Великий льох" та інші, справляли значнийвплив на формування національної свідомості народ-них мас Ці твори прямо закликали до боротьбипроти національного та соціального гніту, який пану-вав тоді в Україні Та й сам Шевченко багато їздивпо Україні й пропагував серед народу визвольно-де-мократичні ідеї

Близькою Шевченку була й ідея єднанняслов'янських народів У поемі "Єретик ' він вислов-лював свою найсокровеннішу мрію "щоб усі слов'янистали добрими братами" Цю гоему Шевченкоприсв'ятив Павелу Шафарику Свідки розповіда-ли, що Шафарик, одержавши цей рукопис, плакаввдячними сльозами Так само, коли один з кирило-мефодивців тимчасово виїздив за кордон, Шевченкоі ним передав рукопис своєї поеми "Кавказ" для вру-чення великому польському поету і революціонеруАдаму Міцкевичу

Кирило-мефодивське товариство проіснувалотрохи більше року Навесні 1847 р царські власті за-арештували у Києві всіх 12 постійних учасниківзасідань товариства і під конвоєм відправили до Пе-тербурга Шеф жандармів граф Орлов розіслав у

149

овернувшись наприкінці 50-х pp. із заслан-

1 ня, провідники Кирило-МефодіївськогоJ. товариства оселилися на постійне мешкання

в столиці Російської імперії — Санкт-Петербурзі. Тутвони продовжили національно-визвольну пропаган-дистську діяльність, але вже не в політичному кон-спіративному, а в культурно-просвітницькому ле-гальному руслі. Пантелеймон Куліш заснувавдрукарню для видання українських книжок. Василь

Історія Украї ни

всі губернії Російської імперії таємного листа, в яко-му хвалився що ліквідував у Києві небезпечнуантиурядову організацію, програмні документи якоїмістили "революційні і комуністичні правила".

Слідством над кирило-мефодіївцями керував самМикола І. Він же затверджував вирок кожному. Всіхучасників Кирило-Мефодіївського товариства по-карали без усякого суду засланням до різних місцьРосійської імперії. Найтяжче покарали Шевченка,бо під час арешту в нього знайшли рукописи його ан-тицаристських і антикріпосницьких творів.Поета-революціонера заслали у малозаселені тодіОренбурзькі степи рядовим солдатом з найсуровішоюзабороною писати й малювати.

Звичайно, розгром Кирило-Мефодіївського то-вариства завдав відчутних втрат лавам активнихдіячів українського національного руху. Однак оста-точно його поховати царизм не зміг. В одному злистів, надісланих Шевченку на заслання, говорило-ся: "Багацько тут таких, що згадують Вас...що Васне стало, а натомість стало більше людей — аж до1000, готових стоять за все, що Ви казали..." Отже,підпілля українського національного руху продов-жувало діяти.

Михайло Грушевський ознайомившись з ма-теріалами слідчої справи кирило-мефодіївців,підсумував їх діяльність так: "Це покоління ук-раїнської інтелігенції стояло під впливом роботи сеїкиївської лабораторії", що "гадки і плани кирило-мефодіївців пішли широко в громадянство". СимонПетлюра наголошував, що український рух "цілкомвиходить із стадії неясних устремлінь і кристалізуєтьсяу програмі першої політичної організації — Кирило-Мефодіївського братства". А Сергій Єфремов навітьпочув у діяльності кирило-мефодіївців "перший голос-ний крик збудженої до життя української нації", якаїх устами проголосила своє прагнення до здійсненняполітичних ідеалів державності, народоправства, фе-дералізму.

Громадівський рух

Білозерський узявся за видання публіцистичного талітературно-художнього українознавчого часопису"Основа" українською та російською мовами. Ми-кола Костомаров зайнявся написанням монографічнихдосліджень та упорядковуванням збірників доку-ментальних джерел з історії України. Генераторомвизвольних ідей у петербурзькій українській зем-ляцькій громаді був непримиренний Тарас Шевченко,але 1861 р. він помер (спочатку його поховали там же— у Петербурзі, а через кілька місяців перепохова-ли в Україні понад Дніпром на Чернечій горі біляКанева).

Наступного року через матеріальні нестатки і не-прихильне ставлення урядових кіл та більшостістоличної російської громадськості, в переддень сум-нозвісного валуєвського циркуляра 1863 р. припи-нилося видання часопису "Основа". Однак на той часжурнал уже значною мірою виконав благородну місіюпробуджувача української національної свідомості. ВКиєві, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі лібераль-на і демократична інтелігенція почала гуртуватисяу самодіяльні напів-чи цілком нелегальні організації,названі громадами.

Тарас Григорович Шевченко

150

1882 р. у Єлисаветгрді; Олександр Кониський —автор першого фундаментального життєпису геніяукраїнського народу — Тараса Шевченка; Володи-мир Самійленко — неперевершений в українськійлітературі майстер поетичної політичної сатири; Па-нас Рудченко, що під псевдонимом Панаса Мирного,рятуючись від царської цензури, лише за кордономзміг опублікувати свій високохудожній реалістичнийтвір "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Цей першийв українській літературі роман соціальної тематики по-бачив світ у Женеві (Швейцарія), де громадівці,професійні вчені історик Михайло Драгоманов ісоціолог Сергій Подолинський, разом з українсько-галицьким письменником Михайлом Павликоморганізували емігрантську вільну українську пресу,яка публікувала те, що не могло вийти у світ на при-гнобленій Російською імперією Україні.

У пошукахсоціального ідеалу

І а кордоном Драгоманов і Подолинський опи-інилися не з своєї волі. Вони змушені були'емігрувати внаслідок поширення репресій

царського режиму проти українського національно-го руху в середині 70-х pp., коли готувався і запровад-жувався ганебної пам'яті Емський акт. Щоб завда-ти дошкульнішого удару громадівцям, царські властипочали обвинувачуючи не просто в "українофільстві",тобто у патріотичних почуттях до України, а й у "ма-лоросійському сепаратизмі" й пропагуванні соціалі-стичних ідей.

Уже у "Передньому слові" до "Громади" 1878 р.було сформульовано кредо "Громадівського соціа-лізму": насамперед підкреслювалося, що "українськийсоціалізм не партія, а громада", висовувалося першо-чергове завдання українських громадців — працюватив масах над тим, щоб Україна "якнайскравіше покри-лась цілою сіткою зчеплених один з другим товаришіві товариств, робітників українського громадства,котрі були б товаришами і в мужицьких громадах".Отже, майбутній соціально-економічний і політичнийлад України уявлявся прихильникам "громадівсько-го соціалізму" федерацією робітничих і землеробськихгромад, заснованих на асоційованій власності і колек-тивній праці їх учасників. Неможна не помітити тутвпливу ідей кооперації, які незмінно обстоював і по-пуляризував Зібер. А втілював їх у життя вже у80—90-х pp. Микола Левитський — син сільсько-го священника з Херсонщини.

Левитський, розчарувавшись в ідеях російських

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Певних програм і статутів, як правило, громадине мали. Всіх їх єднала національна українська ідеяна демократичному грунті, натхненна віра у мож-ливість досягнення національного самовизначення,любов до рідної землі і українського народу, гордістьза багаті духовні надбання. Громади займалися пере-важно проведенням культурноосвітніх заходів. Чималоїх учасників брали участь у роботі недільних шкіл, ви-давали українські підручники, збирали і публікувализбірки усної народної творчості.

Проте навіть легальна культурно-освітницькадіяльність громад насторожувала російський царизм.З України в Петербург йшли доноси охранки, що гро-мадівці прагнуть "здійснення виплеканої ними думкипро свободу Малоросії" і, навчаючи простий народграмоти, намагаються "поступово прищепити йомудумки про колишню славу Малоросії і переваги сво-боди". Всіх громадців об'єднувала єдина мета:домогтися повалення Російської імперії, покінчити збудь-яким національним гнобленням і демократизу-вати політичний режим в Україні. Світоглядні позиціїгромадців так характеризував активний учасник цьо-го руху, пізніше видатний учений-мовознавець ПавлоЖитецький:"Ми вже добре знали, що однієї сво-боди мало — без науки, без європейської освіти...Нам був дуже противний як польський, так і мос-ковський націоналізм з інстинктами державногонасильства".

Громадівський рух у результаті нагінок царсько-го самодержавства на мову і культуру українськогонароду не тільки не згорнувся, а й пожвавився. Вінстав організованішим і цілеспрямованішим. З найак-тивніших, найдосвідченіших діячів громадівськогоруху з'їзди громадців Києва, Полтави, Одеси обра-ли раду — центральний керівний орган "федератив-ного об'єднання громад" усієї України. До складуради увійшли видатні діячі науки й культури, зокре-ма історик, професор Київського університету,неперевершений знавець середньовічної історії УкраїниВолодимир Антонович; засновник української стати-стичної науки, Олександр Русов; етнограф ПавлоЧубинський. Ного вірш "Ще не вмерла Україна , по-кладений на музику Михайлом Вербицьким, ставгімном борців за національне визволення України.

Серед найактивніших діячів громадівського рухубули композитор Микола Лисенко — творець репер-туару української оперної класики з такими шедев-рами, як "Тарас Бульба" та "Наталка Полтавка ;письменник і драматург Михайло Старицький, якийуславив своє ім'я і як один з фундаторів першогоукраїнського професіонального театру, відкритого

151

Історія Украї ни

народників, які поділяв у юнацькі роки, не сприймавтакож і досить популярного серед багатьох своїхосвічених сучасників соціалістичного вчення мар-ксизму Після закінчення юридичного факультетуХарківського університету він повернувся до рідноїТаври, щоб пропагувати серед селян запровадженнярізних форм виробничої та споживчої кооперації —добровільного об'єднання людей для спільної гос-подарсько. ДІЯЛЬНОСТІ

Авторський виклад цих принципів -"умов" —було видано окремою брошурою у Львові Лвівськічасописи "Народ", "Життя і слово" та особисто їх ре-дактор, відомий український письменник, учений ігромадський діяч Іван Франко, широко популяризу-вали кооперативні ідеї Левитського, рекомендувализапроваджувати їх в практику На той час сотніартілей діяли в селах і містах більшості губерній Ук-раїни

Кооперативний рух посів важливе місце у ма-совій боротьбі проти національного гноблення Аджеза своєю природою він мав спиратися на місцевесамоврядування і добровільну самодіяльність, бувнаочним запереченням державного колонізаторсь-кого централізму, на якому трималася Російськаімперія Отже, цілком природно, що українськийнаціональний рух був прямо пов'язаний з коопера-тивним

Сам же Левитський казав "Кооперація, засно-вана на великій, по-справжньому демократичній ідеїбратерського єднання і на народній самодіяльністі, єпевною провідною зорею до економічного і духовно-го відродження рідного краю й народу" Тож невипадково царські власті чинили всілякі перепоникооперативному рухові переслідували ватажків, за-лякували рядових учасників, гад постійним політичнимнаглядом тримали його ініціатора, намагалися обме-жити відкриття нових артілей, під різними причіпкамизакривали наявні

Не склав рук і Драгоманов Він сам під власнимпрізвищем чи псевдонімами продовжував активнудіяльність як за кордоном, так і на батьківщині 3-під його пера вийшло чимало творів "Про українськихкозаків, татар і турків, "Шевченко, українофіли ісоціалізм", "Чудацькі думки про українськунаціональну справу", "Листи на НаддніпрянськуУкраїну", "Історична Польща і великоруська демо-кратія", "Лібералізм і земство в Роси" тощо В нихвін виступав проти соціального і національного поне-волення народів російським царизмом і австро-угорською монархією, обстоював право українсько-го народу на національне самовизначенння,

популяризував культурні надбання українського на-роду, засуджував будь-який централізм як загаломнесумісний з демократизмом

Драгоманов на сторінках емігрантської російсь-кої газети "Вольное слово ", яку сам і редагував,розгорнув критику внутрішньої і зовнішньої політи-ки Російської імперії Останні роки свого життя вінпровів у Болгарії на посаді професора Софійськогоуніверситету

Найпоміркованіші старі громадівці у 80—90-х ррзгрупувалися навколо редакції часопису "Киевскаястарина", що з 1882 р видавався в Києві Тут та вінших містах України вони продовжували займатисякультурно-освітньою діяльністю А коли на початкуXX ст почали організовуватися українськінаціональні партії, то колишні громадівці стали всту-пати до їх лав

Українські

політичні партії

та громадські організації

~™Л оява українських національних політичнихІ партій і громадських організацій була приско-Ж рена соціальним напруженням початку XX

ст , яке вилилось у масові революційні рухи селян 1робітників, опозиційно-визвольний рух інтелігенції 1зрештою завершилося 1905 р вибухом демократич-ної революції Новостворювані парти так чи інакшепрагнули привернути на свій бік ці рухи, спрямува-ти їхню могутню нищівну силу для здійснення своїхпартійно-програмних вимог Так, створена 1900 р зініціативи керівників студентських громад Харкова— Дмитра Антоновича (сина відомого історика-"старогромадівця") та Михайла Русова — разом зпредставниками таких же громад Києва, Полтави,Чернігова Революційна українська партія (РУП), щене маючи ні статуту, ні програми, відразу ж проголо-сила себе виразником інтересів селянства, в якомувбачала основу української нації

Свої визвольні й перебудовні ідеї рупівці викла-дали на сторінках нелегальних періодичних видань —газети "Селянин" і журналу "Гасло"

У рупівській агітації охоронці царського режимувбачали чи не головну причину антипоміщицьких се-лянських виступів 1902 р на Полтавщині і Харків-щині Тоді цей рух охопив 337 сіл з населенням по-над 150 тис чоловік Селяни відмовлялися працюватина поміщиків, удавалися до бойкотів і страйків, не до-пускали нікого, хто приходив найматися до поміщи-цьких маєтків

152

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Один з лідерів рупівців харківський юрист Ми-кола Міхновський у програмній праці партії"Самостійна Україна" висунув гасло "Україна дляукраїнців" Через різні погляди щодо цього питаннясеред рупівців стався розкол Міхновського підтри-мала незначна група однодумців, яка, вийшовши1902 р з РУП, заснувала відверто шовіністичнуНародну українську партію (НУП) 1903 р з РУПвийшло ще одне угруповання, очолене Б Ярошевсь-ким Воно найменувало себе Українською соціалі-стичною партією (УСП) Як НУП, так і УСПбули нечисленними і, не маючи скільки-небудь масо-вої опори у суспільстві, скоро занепали

Живучішим виявилося рупівське у групування,очолюване студентами Маркіяном ^Леленевським-Баском і Олександром Скоропис-ИолтуховськимВоно, вийшовши з РУП, 1904 р проголосио себеУкраїнсько Соціал-демократичною Спілкою (ско-рочена назва Спілка) Наступного року Спілка направах автономної секції влилася до очолюваної Ге-оргієм Плехановим та Юлієм Мартовим (Цедер-баумом) меншовицької фракції Російської соціал-демократичної робітничної парти (РСДРП)

1904р у Києві було створено ще дві українськінаціональні парти Українську демократичну партію(УДП) на чолі з поміркованими громадськими діяча-ми Олександром Лотоцьким і Євгеном Чикаленкомта Украінсьу радикальну партію (УРП) на чолі зписьменниками Борисом Грінченком та СергіємЄфремовим Обидві партії — зовсім нечисленні заскладом — стояли на ліберальних позиціях, обстою-вали встановлення у Російській імперії конституційноїмонархії, яка б надала Україні право на автономіюВже наступного року вони злилися в Українську де-мократично-радикальну партію (УДРП)

1905 р відбулася й реорганізація залишків РУП,яка після цього прийняла назву — Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) їїпровідники — мистецтвознавець Дмитро Антонович,письменник Володимир Винниченко (його прозові йдраматичні твори стали класикою української літера-тури XX ст ), журналіст Симон Петлюра івчений-соціолог Микола Порш

Численнішою (близько 6 тис членів) на той часбула Українська соціал-демократична спілка Вона за-кликала пролетарів міста і села розгортати страйковийрух Збройного повстання як форми революційноїборотьби вона не схвалювала Земельне питання во-на пропонувала розв'язати демократичним шляхомпостановою спеціально для цього скликаної всенарод-ної конституційної ради Найактивніше спілківці

співпрацювали з бундівцями — членами "Загально-го єврейського робітничого союзу в Литві, Польщіі Росії" (скорочено — "Бунд", що у перекладі зєвропейської означає —"союз") Сшлківська газе-та "Правда" друкувалася у Львові, а розповсюд-жувалася в Наддніпрянщині Найбільшою попу-лярністю преса й листівки "Спілки" користувалисясеред робітників-залізничників і сільськогосподарсь-ких робітників

В умовах неослабного переслідування царськимивластями українська соціал-демократія в особіУСДРП і Спілки не змогла виробити чіткої такти-ки своєї діяльності та спілкування з іншими партіямиі громадськими організаціями 1909 р Спілка розпа-лася, а свій друкований орган — "Правду" передавалаЛьву Троцькому, який зі своїми прибічниками вий-шов з РСДРП і створив власну фракційно-центристську соціал-демократичну політичну групуКерівники ж УСДРП Симон Петлюра і ВалентинСадовський стали шукати союзника у новоорганізо-ваному 1908р міжпартійному політичному блоціукраїнських ліберальних діячів (здебільшого з ко-лишніх членів Української демократично-радикальноїпартії, яка самоліквідувалася) — Товаристві ук-раїнських поступовців (ТУП), яке обстоювалоконституційно парламентський шлях боротьби за"українську справу"

Провідники ТУП Михайло Грушевський, СерпйЄфремов, Дмитро Дорошенко на той час уже малипевний парламентський досвід Формально вони небули депутатами ні першої, ні другої, ні третьої Дер-жавних дум Російської імперії, що змінювали однаодну протягом короткого періоду — 1906-1907 ррПроте вони керували діяльністю створеного за їхініціативою петербурзького припарламентськогополітичного клубу — "Українська думська громада"На його засіданнях, в яких добровільно брали участьдумські депутати від українських губерній, обговорю-валися питання парламентської тактики, зміствиголошених і майбутніх промов Спілкування в "Ук-раїнській думській громаді "національно свідомоїосвіченої української інтелігенції з нерідко малопись-менними селянськими депутатами з України булокорисним для обох сторін 3 думської трибуни ста-ли виголошувати промови як проти соціального, такі проти національного гноблення українського наро-ду в Російській імперії, зокрема обстоювалося йогоправо на освіту рідною мовою

На засіданнях Державної думи четвертого скли-кання, яка розпочала свою роботу 1912 р , про"українське питання" заговорили й депутати від

153

Історія Украї ни

робітництва України А коли 1914 р царський урядзаборонив повсюдно святкувати 100-річчя з дня на-родження Тараса Шевченка, це викликало одно-стайний протест більшості депутатів Державної ду-ми від крайніх лівих до крайніх правих Зокрема,багатий землевласник граф Капніст — потомок слав-нозвісної шляхетської династії українських патріотів,публічно заявив, що заборона Шевченківськогоювілею є образою для всієї України

"Українське питання" —в центрі

суспільного життя

агалом "Українське питання" було в центріСУ суспільного життя Наддніпрянської України«■ перших десятиріч XX ст Українська гро-мадкість, виступаючи за ліквідацію усіх формгноблення, водночас засуджувала й національнийгніт, домагалася безплатного загального навчаннярідною мовою у школах, права користуватися неюу пресі, на сцені, в державних установах У цьомуукраїнський народ знайшов підтримку ученихРосійської академії наук — академіки Федір Корш,Олексій Шахматов та ін — склали ґрунтовну пись-мову доповідь, винесли її на розгляд загальних зборівакадемії і, коли одержали їх підтримку, надіслалидо уряду

Доповідь академіків категорично вимагала дозво-лити українському народові говорити публічно йдрукувати книги рідною мовою Водночас прогресив-на російська преса розгорнула широку кампанію заскасування драконівських урядових розпоряджень1863 і 1876 рр щодо української мови У газетахпублікувалися довгі списки осіб, у тому числіробітників і селян, яю вимагали свободи українсько-му слову Остаточно ж питання було розв'язане врезультаті масових революційних дій трудящихстрайків, демонстрацій, мітингів 3 огляду на ці подіїз'явився царський маніфест 17 жовтня 1905 р Уньому обіцялося запровадити політичні свободи, у то-му числі свободу слова

Невдовзі потому стала виходити періодична пре-са українською мовою 1906 р у Києві, Харкові,Одесі, Катеринославі та інших містах України, а та-кож у Петербурзі та Москві з'явилося 18 українськихгазет і журналів Перейшов на українську мову най-старіший на той час в Україні журнал "Киевскаястарина" Він почав видаватися під назвою "Ук-раїна", проте проіснував недовго — лише до кінця

1907 р У міру спаду і відступу революції царизм, зно-ву набираючи сили, під різними приводами закриваводне за одним україномовні періодичні видання

Зазнавали переслідувань царських властей та-кож засновані в період революції 1905-1907 ррукраїнські самодіяльні культурно-просвітницькі ор-ганізації — "просвіти" Ними керували демократичніта ліберальні діячі з середовища національно свідо-мої української інтелігенції Активну участь у роботі"просвіт" брали навидатніші діячи української куль-тури, літератури, мистецтва, науки у Києві — БорисГрінченко, Лариса Косач (Леся Українка), МиколаЛисенко, У Чернігові — Михайло Коцюбинський,у Полтаві — Панас Руденко (Панас Мирний), у Ка-теринославі — Дмитро Яворницький, в Одесі —Михайло Комаров, у Миколаєві — Микола Аркаста ін "Просвіти" влаштовували бібліотеки й чи-тальні для населення, налагоджували випуск укра-їнською мовою науково-популярної літератури, ор-ганізовували українознавчі лекції (здебільшого натеми з історії та культури України), вистави та кон-церти самодіяльних акторів

Власті всіляко перешкоджали діяльності "просвіт"Вони побоювалися проголошуваних ними ідей, щомогли похитнути устої імперії "Просвіти" проголо-сили, а деякі з них навіть записали у своїх статутахрозвивати національну самосвідомість народних масВодночас "просвіти" не обмежувалися вузько-національними питаннями, вони встановлювали діловізв'язки з культурними діячами інших народів Росій-ської імперії, а також з українцями на західно-українських землях під владою Австро-Угорськоїімперії Представники галицьких українців взялиучасть в урочистостях 1903 р у Полтаві з нагодивідкриття пам'ятника класику української літерату-ри Івану Котляревському Відбулося справжнє святоєднання українців, яких розмежував російсько-австрійський кордон

Українці

у загальноросійськомуі польськомувизвольних рухах

краінці не стояли осторонь загальноросійсько-го та польського визвольного рухів, події яких

XJ не обминали України впродовж усього XIX —початку XX ст Пануючий тут, за висловом сучас-ників , "явний дух опозиції", як і в Роси, спершу

154

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

проявився у діяльності таємних масонських ор-ганізацій, котрі за прикладом західноєвропейськихкраїн виникли 1817 - 1819 рр у Києві, Одесі, Пол-таві, Житомирі, Кам'янці-Подільському

Один з масонських діячів, предводитель дворян-ства Переяславського повіту Василь Лукашевичініціював створення значно радикальнішого за про-грамними вимогами і прямо пов'язаного з процесомукраїнського національного відродження — так зва-ного Малоросійського товариства Воно ставило замету будь-яким чином добиватися державної незалеж-ності України, а для цього насамперед піклуватися пропіднесення масової української національної са-мосвідомості шляхом пропаганди славного козацькогоминулого, державницьких традицій українського на-роду У складеному В Лукашевичем "Катехізисіавтономіста" можна було прочитати таке запитання"Де сходить сонце-*" і таку відповідь "У Чигирині"/ майже всі в Україні розуміли, що йдеться про геть-манську столицю Української держави часів БогданаХмельницького /

Навички конспіративної роботи в масонських ор-ганізаціях послугували організаторам таємнихантисамодержавних офіцерських товариств В їхніхпланах державного перевороту Україна посідала важ-ливе місце, оскільки була чи не головним у Російськійімперії регіоном розташування іі збройних сил Тутвздовж російсько-австрійського кордону стояла 160-тисячна армія Вона мала страхати не тільки зовнішніх,а й внутрішніх ворогів імперії на такій вкрай не-спокійній території, як Україна У повній бойовійготовності приборкати будь-яке посягання націлісність імперії були також готові військові гарнізо-ни губернських міст і окремих спеціальних військовихпоселень

Але ці ж самі війська, як сподівалися опозиційнонастроєні щодо царського самодержавства офіцери,можна було використати й для його повалення Пев-ною мірою вони розраховували й на українськівизвольні традиції, що, зокрема, засвідчено поетич-ною творчістю Кіндрата Рилєєва Він закликав йти"смело, дружно за Мазепой на мечи и на огонь"Украінсько-польський поет Тимко Падура — учас-ник Польського патріотичного товариства,втаємниченого у плани російських змовників, такожсподівався на те, що , об'єднавшись, "вольні внукипереможуть і "верне власть й славу дасть, вільнеЗапороже'"

Здійснення державного перевороту було наміче-но на весну 1826 р , коли до Києва мав приїхати царОлександр І оглянути війська, дислоковані в Україні

Проте його раптова смерть у листопаді 1825 р по-рушила вироблені плани змовників Зосереджене уПетербурзі так зване Північне товариство без будь-якого узгодження своїх дій з Південним товариствомвирішило самостійно підняти повстання у Петер-бурзі, скориставшись церемонією присягання військстоличного гарнізону на вірність новому царю Ми-колі 114 грудня 1825 р Однак переважна більшістьвійськ гарнізону не підтримала їх, а картечний вогоньз гармат за наказом царя довершив справу придушен-ня повстання

Рішуче діяло Південне товариство Його керівни-кам удалося повести за собою цілий полк, що значивсяпід назвою Чернігівського 29 грудня 1825 — 2 січ-ня 1826 р він збройною демонстрацією пройшовселами і містечками Київщини, прямуючи на Во-линь, щоб і там підняти війська на повстання Однакдорогу йому перетнула вірна царю дивізія, яка так са-мо, як це було й у Петербурзі, нещадно застосувалапроти повсталих артилерію

Цар Микола І особисто керував слідством і по-каранням учасників повстання За його наказомп'ятеро керівників (серед них троє — члени Півден-ного товариства Павло Пестель, СергійМуравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін) за-гинули на шибениці Всіх учасників повстанняЧернігівського полку, як офіцерів, так і солдатів,царський суд покарав засланням на каторгу в Сибірабо в діючу армію на Кавказ, де точилася війна з гор-цями

Подвиг декабристів вплинув на зміцнення рево-люційного украінсько-польського єднання Вже надругий рік після повстання декабристів почали обго-ворювати питання визволення Польщі й Україниз-під влади Російської імперії та об'єднання їх у рес-публіку Повстання, яке підняла 1830 р польськашляхта проти російського царизму, наступного рокупід гаслом "За нашу і вашу свободу'", зверненим доукраїнців і росіян, перекинулось і на ПравобережнуУкраїну Однак воно не стало масовим, оскількишляхтичів не підтримали феодально залежні від нихукраїнські селяни-кріпаки Гонориста шляхта не зро-била належних висновків з своєї поразки у повстанні1830 — 1831 рр і пізніше, коли у розкиданих по всійПравобережній Україні підпільних організаціях"Співдружності польського народу", розгорнулапідготовку до нового антицаристського збройноговиступу Порожнім звуком залишилися загальноде-мократичні девізи "Співдружності" "Через народ —для народу' й " Свобода, рівність, братерство",оскільки вони не стосувалися ні селян-кріпаків, ні

155

Історія Украї ни

самої території Правобережної України Українськихселян і саму Україну шляхтичі розглядали як невід ємну належність майбутньої Польської держави

Царизм після перемоги над повстанцями посиливколонізаторську політику на Правобережній УкраїніЗразу ж примусово там була закрита переважнабільшість католицьких монастирів Затим насталачерга двох мільйонів уніатів, котрі проживали в Ук-раїні та Білорусі 1839 р всі вони були оголошеніцерковними і світськими властями Російської імперії— православними, їхні храми перейшли у віданняРуської правое авноі церкви, а тих, хто не погоджу-вався приймати нову віру, вивозили в інші місцевостіімперії

Ідеї учасників польського визвольного руху, спря-мованого проти царського самодержавства, булиблизькі серцям українських революційних демократів60-х рр , членів заснованої Миколою Чернишевсь-ким всеросійської революційної організації "Земляі во я" Один з них — Андрій Потебня, уродженецьСумщини, виходець з потомственої військово-офіцерської родини, молодший брат видатноговченого-мовознавця Олександра Потебні Під часпольського повстання 1863 — 1864 рр 24-річнийпідпоручик Потебня очолив повстанський загін і за-гинув смертю хоробрих у бою з царськими військамиНа території Польщі біля містечка Люблін діяв ве-ликий партизанський загін на чолі з Іваном НечаємУ ньому було понад 400 чоловік, здебільшого ук-раїнців

На Правобережній Україні, де також діялипольські повстанці, члени організації "Земля і воля"розповсюджували серед населення і царських військлистівки на підтримку визвольної боротьби, зокреманаписану О Слєпцовим та А Потебнею прокла-мацію "Ллється польська кров, ллється російськакров' Та ігнорування соціальних, насамперед аг-рарних, потреб сеянства керівниками польськоговизвольного руху, як і проголошений ними курс навідновлення Польщі в кордонах 1772р (тобто звключенням земель Правобережної України) разоміз загальною відсталістю політичного світоглядубільшості українських селян зумовили їх байдуже, аіноді й просто вороже ставлення до польського пов-стання 1863 — 1864 рр Не здобувши опори внародних масах в Україні, польські повстанці змушенібули тут, як і в інших місцях, скласти зброю 1864 рповстання було придушене царськими військами

Естафету визвольної боротьби революційних де-мократів 60-х рр підхопили у 70-х рр революційнінародники Народницькі гуртки, які виникли і діяли

тоді як у російських, так і в українських губерніях(зокрема, у Києві, Одесі, Чернігові), підтримувалиміж собою зв язки і були підпорядковані єдиномуцентралізованому керівництву в Петербурзі

Народники, щоб посилити активність селян, про-водили бесіди про необхідність встановлення ладу,який би дав свободу і рівність всім трудящим Вониселились на постійне мешкання у селах, влаштовую-чись там на роботу писарями, вчителями,фельдшерами, шевцями, ковалями Свої погляди во-ни поширювали під гаслами " Земля і воля народові'",роз яснюючи, що це означає перехід усіх земель увласність селян і запровадження на місцях селянсь-кого самоврядування

На багатих підприємців, їх прислужників, царсь-ких урядовців і самого царя народникі вчинялитерористичні акти 1 березня 1881 р під час одногоз таких терактів загинув цар Олександр II Новий царОлександр III відправив на шибеницю учасників за-маху, серед них українців — Андрія Желябова,Софію Перовську (правнучку гетьмана Кирила Ро-зумовського), Микоу Кибальчича (автора першогов світі обгрунтованого математичними розрахуй- ка-ми креслення проекту реактивного космічногокорабля)

На шибениці за вироком царського суду такожскінчилося життя Дмитра Лизогуба — нащадка ста-ровинного українського козацько-старшинськогороду Батько Дмитра — Андрій Лизогуб — друживз Тарасом Шевченком і не полишив його і на за-сланні своєю моральною й матеріальною підтримкоюДмитро ж на "справу революції" пожертвував усісвої гроші, одержані від продажу багатої родинноїспадщини У товаришів по спільній нелегальній діяль-ності Дмитро викликав щире захоплення своїмивисокоморальними рисами доброзичливістю,по-рядністю, чесністю Вони називали його "святимреволюції"

Разом із Лизогубом за терористичні дії протицарських урядовців повісили і його товариша — Во-лодимира Малинку, також сина заможногоукраїнського поміщика з козацько-старшинськогороду За збройний опір царським властям під часарешту народницьких угруповань в Одесі і в Києвізасуджено до розстрілу Івана Ковальського і Ва-лер'яна Осинського

У лавах першої політичної організації — "Півден-норосійського союзу робітників", що виник на початку1875 р в Одесі, об'єдналися близько 250 осіб (ук-раїнців, росіян, молдаван, поляків та ін )

На відміну від народників члени "Союзу" на пер-

156

ше місце у революційній боротьбі висували вимогиполітичних свобод Статут "Союзу" пропагував ідеївизволення робітників з-під гніту капіталізму іпривілейованих класів , встановлення справедливо-го порядку, " який знищить усякі привілеї і перевагита поставить працю основою особистого суспільно-го добробуту" Члени "Союзу" керували страйкамина заводах Одеси, поширювали свої прокламації уХаркові, Катеринославі, Миколаєві, Херсоні, КерчіА у Ростові-на Дону та у Кишиневі діяли філіали"Союзу", які мали забезпечувати своєчасну і систе-матичну підтримку всіх революційних заходів,здійснюваних одеськими робітниками під керівниц-твом "Союзу" Та не проіснувавши й року, "Союз"був розгромлений жандармсько-.юліцейськими охо-ронцями царизму

1897 р у Києві і Катеринославі штелігенти-мар-ксисти, залучивши й освічених робітників,організували "Союзи боротьби за визволення робітни-чого класу" їх учасники самі писали, нелегальнодрукували і розповсюджували на заводах і фабрикахагітаційні прокламації проти неймовірної експлуа-тації робітників і сваволі над ними антинародногоцарського режиму, брали активну участь в організаціїстрайків Київський "Союз боротьби" видавав все-російську "Рабочую газету", з якою пов'язувавпідготовку першого з'їзду соціал-демократи РосиТакий з'їзд відбувся 1898 р у Мінську Серед дев'ятийого делегатів чотири прибули з України, а саме від"Союзів боротьби" Києва — П Тучапський, Кате-ринослава — К Петрусевич, від київської "Рабочейгазети" — Б Ейдельман і Н Вигдорчик З'їзд про-голосив створення Російської соціал-демократичноїробітничої парти (РСДРП)

ГГ) . и «

-Загальноросіиськиивизвольний рухіУкр аіна

амовідданими борцями не тільки за українськусправу показало себе багато представниківінтелігенції України XIX ст Епізодично вони

допомагали також полякам виборювати незалежністьїхньої батьківщини, незважаючи на те, що вона мис-лилась ними з включенням земель ПравобережноїУкраїни Загалом же така шовіністична позиція поль-ських революціонерів не могла сприяти їх єднанню здіячами українського національного руху, хоч ті йдругі прагнули повалення Російської імперії Неод-нозначною виявилася й роль загальноросійськоговизвольного руху в історії України тих часів 3 одно-

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

го боку, він, розхитуючи політичний режим царсько-го самодержавства і згуртовуючи маси на боротьбуза соціальні перетворення, тим самим підривав устоїРосійської імперії А в цьому, звичайно, були зацікав-лені усі, хто виступав за ліквідацію національногогноблення в Україні 3 другого боку — нехтуванняукраїнською справою, яке відверто виявили загаль-норосійські революційні організації (від народницькихдо соціал-демократичних), що діяли в Україні, відвер-тало від них учасників українського національного рухуНеодноразові спроби Михайла Драгоманова по-розумітися з російськими революціонерами,переконати, що для їх же користі потрібно брати доуваги українську справу, вести в народі українськоюмовою агітацію за свої суспільно-політичні ідеали, якправило, не знаходили підтримки

На словах це обґрунтовувалося тим, що , мовляв,інтернаціональне у суспільному житті має бути вищенаціонального, на практиці повне ігноруваннянаціональних потреб українського народу російсь-кими революціонерами повністю збігалося зрусифікаторською політикою царського самодержав-ства щодо України Отже, Драгоманов мав усішдстави заявити на сторінках своєї славнозвісноїпраці "Історична Польща і великоруська демократія"(Женева, 1881 р ) "Дуже багато російськихсоціалістів найсерйознішим чином зрозуміли фор-мулу Інтернаціоналу "Пролетарі всіх країн (націй),єднайтеся'" у такому вигляді — "Пролетарі всіхкраїн, підлеглих російській державі, обрусівайтеся'"Та й українську демократичну молодь, значноюмірою зрусифіковану навчанням у середніх і вищихнавчальних закладах, зросійщену побутом великихміст України, постійним спілкуванням з однодумця-ми у Роси, вже не лякало обрусіння

За свого життя Драгоманов, котрий до самоїсмерті (1895) боровся за політизацію українськогонаціонального руху, так і не дочекався створення ук-раїнської політичної парти

Драгоманов вважав, що не похвали, а жалю за-слуговували найсамовідданіші учасникизагальноросійського визвольного руху — українці длясвого рідного народу вони являли собою марну втра-ту Такої ж думки, як і Драгоманов, були його видатніпослідовники — Іван Франко і Михайло Грушевсь-кий, не побоюючись звинувачень у національнійобмеженості, з якими обрушувалися на них зашореніімперським мисленням російські революціонери йдемократи Подальший розвиток історичних подійдовів правоту провідників українського національно-го руху їх суспільно-політична, культурно-освітня і

157

науково-творча діяльність єднала спільністюнаціональних інтересів усе українство, незалежно відмісця його проживання у тодішній державницькійпідлеглості чи то Російської, чи то Австро-Угорсь-кої імперій

Українська культурана завершальному етапінаціонального відродження

, ажливими чинниками українського нацюналь-1 ного відродження стали узагальнюючі праці зісторії України Михайла Грушевського, що не-

одноразово перевидавалися до 1917 р , насампередфундаментальна багатотомна "Історія України-Руси"і науково-популярні однотомники українською іросійською мовами "Украинская жизнь", яка у ча-си першої світової війни лишилася в Російській імперіїєдиним українознавчим журналом, зазначала 1916 рз нагоди 50-річчя від дня народження Грушевсько-го вся його діяльність має настільки велике суспільнезначення, що й ії саму можна вважати етапом у роз-витку масової української національної самосвідомостіПожвавлення суспільно-політичного і культурно-го життя в Україні благотворно впливало на процесзростання масової української національної са-мосвідомості Першочергові духовні запити най-ширших мас найбільше задовольняла популярна літе-ратура історичної проблематики Авторами багатьохброшур і книг з історії України, адресованих масово-му читачу, виступають вчені-фахівці МихайлоГрушевський, Дмитро Багалій, Орест Левицький,Олександра Єфименко, досвідчені популяризаториАндріян Кащенко, Григорій Коваленко, МихайлоКомаров А щодо успіху у найширшого читацькогозагалу "Істори Украіни-Русі" Миколи Аркаса, тосучасники ставили її в один ряд з "Кобзарем" ТарасаШевченка Не лише у розвитку наукового україно-знавства, а й у піднесенні національної масової само-свідомості відігравали першорядну роль чотиритом-ний "Словарь української мови" Бориса Грінченка,тритомна "Українська граматика" Агатангела Крим-ського

Піднесення національного руху, посиленнясоціальної боротьби мас надихали літераторів Демо-кратичними ідеа нами проймалася поетична творчістьОлександра Олеся За образним висловом великої ук-раїнської поетеси Лесі Українки, ії творчість з часівдемократичної революції 1905-1907 рр обрамив "су-ворий багрянець червоних корогов і гомін бурхливоїюрби" Колонізаторську політику царизму та його

Історія Украї ни

прислужників нещадною сатирою таврували поетиВолодимир Самійленко, Микола Чернявський, Ми-кола Вороний

Михайло Коцюбинський, автор повісті "Фатаморгана", яка дістала загальне визнання як справж-ня епопея життя українського села початку XX ст ,одним з перших відчув нагальну потребу не обмежу-ватися лише селянською тематикою, а й звертатиувагу "на інші верстви суспільності —на інтелігенцію,фабричних робітників, військо, світ артистичний і тп , закликав колег-письменників до розробки "темфілософічних, соціальних, психологічних, історич-них та ін" Це побажання значною мірою реалізувавВолодимир Винниченко в оповіданнях, повістях, ро-манах в яких талановито відображено життя всіхосновних верств і прошарків тогодішнього українсько-го суспільства

Демократична революція 1905-1907 рр , позба-вивши нарешті український театр репертуарнихобмежень, дала могутній імпульс піднесенню йогогромадської ролі 1907р Микола Садовський за-снував у Києві перший в Україні українськийстаціонарний театр, глядачів якого зворушувала івражала гра геніальної актриси Мари ЗаньковецькоїПідвищували свій загальноосвітній, культурнийі політичний рівень, зміцнювали свою національну са-мосвідомість учасники чисельних хорових ітеатральних гуртків, народних університетів, вечірніхі недільних шкіл В свою чергу, народна творчість слу-жила джерелом натхнення і фахового удосконаленнядля професіональних українських діячів літератури імистецтва

Найвпливовішою силою в національному відрод-женні була публіцистика, якою займалися всі провіднідіячі української культури В періодичній пресі чи вокремих брошурах порушувалися найактуальніші пи-тання громадського життя, визначалися головніорієнтири і напрямки визвольної боротьби

І тут же прямо проголошувалося право всіх націй,у тому числі, звичайно, й української, на створенняй утвердження своєї державності "Повна са-мостійність і незалежність є послідовним, логічнимзавершенням запитів національного розвитку і само-визначення будь-якої народності, котра займає певнутериторію і має достатні задатки й енерпю розвитку"В світлі наступних історичних подій ця теза виглядаєбагатозначною, оскільки належить одному зпровідників Української нацюнально-демократичноїреволюції 1917-1918 рр , одному з творців тогочас-ної української державності, першому президентуУкраїнської Народної Республіки

158

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Західноукраїнські земліпід владою

Австро-Угорської імперіїАдміністративнополітичний статус.Демократична ситуація

і , ількаразове перекраювання великими держа-f вами карти Східної Європи наприкінці XVIIV. 1 ст внесло історичні зміни в державну прина-лежність західноукраїнських земель Внаслідокпершого (1772) поділу Польщі Галичина, а згідно зКонстантинопольською австро-турецькою конвенцією(1775) Буковина увійщи до складу багатонаціональ-ної Австрійської імперії, під владою якої у складіУгорського королівства ще з XVII ст перебувалоЗакарпаття Таким чином Габсбурги стали володаря-ми великої частини України площею понад 70 тис квкм з населенням понад 2,5 млн чоловік, більшістьякого — близько 2 млн — станови и українці

Галичина разом з частиною польських земель бу-ла виділена в окремий коронний край — "королівствоГаліцп і Лодомерп (Володимири)" з центром у ЛьвовіСхідний кордон нового австрійського краю пролігпо р Збруч, яка стала більш як на півтора століттясимволом розчленованості українського народу дво-ма імперіями

В адміністративному відношенні "королівство"було поділено спочатку на 6 округів, до складу якихвходило 59 дистриктів (1777 р їх кількість зменше-но до 19) 1780-1786 рр запроваджено новийадміністративний поділ, згідно з яким налічувалосьуже 18 округів, з них 12 становили українську час-тину краю — Східну Галичину Таке становищетривало до середини XIX ст , коли адміністративнийподіл краю зазнав кількаразових змін Нарешті з1867 р закріпився поділ Галичини на 74 повіти, якиймайже не мінявся до 1918 р 50 повітів (на початкуXX ст — 52) становили Східну Галичину

Буковина з центром у Чернівцях спочатку булапідпорядкована вищим військовим інстанціям (Прид-ворній військовій раді й Генеральному військовомукомандуванню Галичини), з 1787 по 1849 р на пра-вах окремого (19-го) округу входила до складуГаличини, а з 1849 по 1918 р мала статус окремогокоронного краю

Закарпаття, на території якого проживала ком-пактним масивом більшість українців Угорщини, які раніше, входило до складу Пожонського (Брати-славського) намісництва, становлячи його чотири

комітати (жупи) Березький, Мармороський, Уго-чанський та Ужанський Лише на короткий час після"Весни народів" воно було виведене в окремий авто-номний Ужгородський округ Отож навіть у межаходнієї держави західноукраїнські землі все ж залиша-лись адміністративно розмежованими

На новоприєднаних до Австрії землях було запро-ваджено загальноприйняту в державі централізованусистему управління В Галичині адміністративнийапарат краю до 1849 р очолював губернатор, апізніше — намісник, на Буковині після 1849 р —президент крайового управління Окружну, а потімповітову ланки державної влади очолювали старос-ти На місцях адміністративні й судово-поліцейськіфункції виконували дідичі або спеціально утриму-вані ними, але призначувані старостами мандатори (до1866р ), а опісля — громадські уряди Містамиуправляли мапстрати, склад яких призначали урядовіоргани (до 1870 р ), а пізніше — новозапровадженіміські ради як органи самоуправління Органамикрайового самоуправління були Становий сейм (1775-1845) у Галичині й крайові сейми в Галичині таБуковині (1861-1914) На Закарпатті адміністраціюв комітатах очолювали жупани (наджупани), періо-дично скликались комітетські збори дворянства

Етнічний склад населення західноукраїнських зе-мель був доволі строкатим Основну його масустановили українці (у Східній Галичині 1773 р —71%, 1910 р — 62,8, у Північній Буковині 1857 р— 58,5, 1910 р — 38,4, у Закарпатті 1857 —69,7%) Поряд з ними жили чималими етнічнимигрупами поляки (у Східній Галичині 1900 р —22,7%), румуни (в Буковині 1900 Р — 31,4%, а1910 р — 34,4), угорці (наприкінці XIX ст —26%), а також інші етнічні меншини євреї (у СхіднійГаличині та Буковині 1900 р — 13%, у Закарпаттінаприкінці XIX ст — 15%), німці, чехи, словаки,вірмени та ін Проте внаслідок ряду причин, насам-перед асиміляторських зусиль правлячих кіл і панівноїверхівки, відносна кількість українців у загальніймасі населення поступово зменшувалася, натомістьзростала питома вага поляків у Східній Галичині, ру-мунів у Північній Буковині, угорців у Закарпатті

Промовистим свідченням відсталої соціально-демографічної структури краю було співвідношенняміж сільським і міським населенням У середині XIXст у Східній Галичині на 3,5 тис сіл припадало 56 місті 138 містечок, у Буковині на 276 сіл 3 міста і 4містечка, в Закарпатті на 1294 села — 9 міст і 18містечок Відповідно абсолютна більшість населення(в Галичині на початку XX ст — 88,45%, у Закар-

159

Історія Украї ни

латті наприкінці XX ст — 85%) мешкала в селах ілише незначна частина в нечисленних містах (у За-карпатті наприкінці XIX ст —7%)

Таку ж саму картину являла собою професійнаструктура населення Більшість самодіяльного на-селення t5 да зайнята в сільському господарстві (вГаличині у 1900 р — понад 80%, у Буковині — 71,3,у Закарпатті — 85%) Питома вага самодіяльногонаселення, зайнятого в промисловому виробництві, бу-ла мізерною В Гаичині у 1900 р вона становила5,8% У Буковині в промисловості й ремеслі тодібуло зайнято близько 11% населення, в Закарпатті упромисловості й на транспорті — 10%

Стосовно українського населення понад 90%його мешкало в селах і було зайнято в сільськомугосподарстві В містах українці за кількістю перебу-вали здебільшого на третьому місці (після євреїв таполяків у Східній Галичині, євреїв і німців у Буковині,євреїв і угорців у Закарпатті)

Адміністративне поєднання етнічно змішаних те-риторій згодом породило чимало складних проблему сфері міжетнічних взаємин

Реформуваннянародного господарствата суспільного устрою

і" володіння Габсбургами західноукраїнськимиІ * землями спричинило нову ситуацію в їх^ політичному, соціальному й культурному роз-витку Хронологічно воно збігалося з початкомреформ освіченого^абсолютизму, здійснюванихМарією Терезою та Иосифом II в 70-80-х рр XVIIIст їх головним завданням було пристосування абсо-лютної монархи до дедалі зростаючих ринковихвідносин та нових тенденцій суспільного життя До-сягти цього передбачалося посиленням державноїцентралізації та підпорядкуванням правлячій династіїусіх ділянок життя держави і суспільства

У ході реформ дворянство було усунуте ВІДкерівництва місцевою адміністрацією, а натомістьзапроваджено управління державних чиновниківУпорядковано систему обліку й контролю, проведе-но перші статистичні переписи земельних володінь 1населення, скасовано внутрішні митні кордони і чис-ленні збори, запроваджено податок із доходів Угалузі економіки проводилася політика протекціонізму,заохочувався розвиток промисловості й торгівлі, в їзддо країни іноземних спеціалістів Змінено системукомплектування війська запроваджено обов'язковувійськову повинність (їй не підлягали тільки дворя-

ни й особи інтелігентних професій) та центролізованийнабір рекрутів

З метою підвищення продуктивності землеробст-ва та зростання кількості населення, що, згідно зтогочасними економічними теоріями, вважалося най-важливішими передумовами піднесення могутностідержави, було реформовано аграрні відносини Иоси-фа II патентом від 5 квітня 1782 р скасував особистузалежність селян від дідичів і надав їм елементарнігромадянські права одружуватися без згоди пана, пе-реселятися, обирати професію, передавати своє майноу спадщину, навчати дітей грамоти у школі або ремес-ла у місті Патент від 16 червня 1786 р обмеживпанщину до трьох днів на тиждень Інший патент (9серпня 1786 р ) зобов'язав селян, які відроблялименш як три дні панщини на тиждень, виконувати напанському полі додаткові роботи під час жнив тасінокосу (літні помічні дні) за невелику плату, але вмежах узаконеної тижневої норми — не більше трьохднів 1787 р складено перший земельний кадастр(Иосифинську метрику) Тоді ж землі селянського ко-ристування (рустикальні) були відокремлені відпанських (домінікальних) і дідичам заборонено са-мовільно розпоряджатися ними Селяни одержувалиправо спадкового користування своїми наділами Не-подільну владу дідичів над підданими обмежувалиурядова заборона бити селян (1788), надання їм пра-ва вільного продажу продуктів свого виробництва,права скаржитися на панів (1781), а сільським гро-мадянам — права самоврядування (1784)и

Вершиною реформаторської діяльності Иосифа IIстав "урбаріальний" патент від 10 лютого 1789 р ,який проголошував скасування панщини та заміни їїчиншем, розмір якого залежав від прибутків селянсь-кого господарства Селянинові мало залишатись 70%його прибутку, 12,2 —йти на державні податки, а17,8% — на чинш дідичеві Для Галичини встанов-лювалася зменшена норма державного податку 8,3%селянського прибутку від землі

Значні зміни внесено в життя церкви її підпоряд-ковано державі Дещо послаблено монополіюкатолицької церкви за рахунок усунення обмежень ідискримінації некатолицьких конфесій (1781)Ліквідовано частину монастирів, з майна яких утво-рено так званий релігійний фонд для благодійнихцілей Держава взяла на себе підготовку й утриман-ня священнослужителів та відкрила їм широке поледіяльності над моральним вихованням молоді в нав-чальних закладах Окремим законом зрівняно вправах євреїв

Важливі зміни відбулися в системі освіти Впер-

160

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

ше шкільну освіту переведено на державним коштЗгідно з шкільною реформою 1774 р в містечках і ве-ликих селах створювалися початкові школи("тривіальні"), в окружних центрах — "головні", ав центрах провінцій — "нормальні ", в яких велася та-кож підготовка вчителів Колишні монастирськісередні школи перетворено на гімназії Роботу освітніхзакладів нормували державні навчальні прграми таобов'язкові підручники

Усі ці реформаторські заходи відповідалисуспільному пргресу Але централізаторсько-абсолю-тистські тенденції та бюрократичний спосіб їхпроведення спричинили загострення суспільно-політичних суперечностей у країні Реформинаштовхнулися на опір різних сил, і, врешті-решт, час-тина з них (насамперед у сфері аграрних відносин, як,наприклад, урбаріальний патент 1789 р ) була скасо-вана самим Иосифом II та його наступниками

Відхід від реформаторського курсу, який почав-ся в країні після смерті Иосифа II, тривав майже досередини XIX ст , коли уряд з метою опанувативнутрішньополітичну ситуацію, яка склалася на тойчас, розпочав новий виток реформ 1846 р рядом за-конодавчих актів внесено часткові зміни в аграрнівідносини у Галичині скасовано літні помічні дні йвізницьку повинність селян, дещо зменшено панщину, селянам надано право розпоряджатися земельниминаділами (продавати, передавати у спадщину, за-ставляти до 2/3 їх вартості), оскаржувати дії дідичіву адміністративних органах Радикальніші реформипочалися під час революції 1848 р Тоді імператорсь-ким патентом від 17 квітня 1848 р оголошено звіль-нення селян від панщини та інших повинностей накористь дідичів у Галичині 31 липня 1848 р дію па-тенту поширено на Буковину Згідно з ухвалою Угор-ського сейму (березень 1848р ), підтвердженою згодомімператорським патентом (2 березня 1853р), сталовільним і селянство Закарпаття За звільнення селяндідичі згодом одержали великий викуп і, крім того,поступово заволоділи майже всіма лісами і пасовища-ми Скасування панщини остаточно ліквідувалоюридичну залежність селянина від панського дворуСеляни також стали власниками наявної у їхньому ко-ристуванні землі Завдяки цьому селянство пере-творилося на самостійну суспільну силу, а згодом —і на важливого чинника політичного життя

Революція поклала початок демократичним ре-формам у суспільному житті Конституційноюграмотою від 25 квітня 1848 р Австрія була прого-лошена конституційною монархією, в якій законодавчувладу мали виконувати спільно імператор і парла-

мент, декларовано демократичні свободи (свободуособи, совісті і віросповідання, друку, зборів, ор-ганізацій, гласність суду, відповідальність міністерствперед парламентом тощо), усім народам гарантова-но непорушність їх національності й мови 22 липня1848 р у Відні був скликаний загальноімпер-ський парламент (рейхстаг), який, переїхавши восе-ни 1848 р до м Кромержижа, зайнявся підготовкоюконституції Був вироблений її проект, яким передба-чалося перетворення Австрійської монари у федераціювільних і рівноправних націй Проте в умовах спадуреволюції уряд 7 березня 1849 р розпустив парла-мент, а за кілька днів до того (4 березня) оголосив такзвану откройовану (даровану зверху) конституцію відімені нового імператора Франца-Иосифа І Нею вАвстрії відновлено централізовану монархію, щоправ-да, все-таки декларувавши національну рівноправ-ність Ця конституція, однак, фактично не набулачинності і 1851 р була скасована

Почалася дев'ятилітня епоха неоабсолютизму,яка характеризувалась відновленням необмеженоївлади імператора та зведенням до мінімуму реформа-торської діяльності Лише частково було під-тверджено аграрне законодавство революції 1848 р1859 р був виданий закон про свободу промисловостіГромадянські права й свободи обмежувались, буловідновлено цензуру Певне значення мала реформаосвіти, спрямована на модернізацію навчальних за-кладів Був проголошений принцип загальноїпочаткової освіти для дітей віком від 6 до 12 роківОднак освіта знову підпорядковувалася завданнямуніфікації й германізації В системі освіти перевага на-давалась німецькій мові Навчання національнимимовами допускалось тільки в початкових школах

Новий цикл конституційних реформ почався вАвстрії у 60-х рр У результаті їх проведення було по-ступово ліквідовано абсолютинський режим івідновлено конституційно- парламентське правлінняПочаток цьому процесу поклав документ від 20жовтня 1860 р , відомий під назвою Федеральноїконституції, згідно з яким передбачався розподіл за-конодавчої влади між імператором і рейхстагом тапровідними сеймами А завершився він австро-угорсь-ким компромісом, згідно з яким Австрійська державаперетворилася на дуалістичну (двоїсту) Австро-Угорську імперію, і прийняттям грудневої конституції1867 р , яка на півстоліття визначала політичнийстатус держави як конституційної монархи

Конституція декларувала недоторканість особи,житла і власності, свободу слова й друку, право спілокі зборів, формальну рівність національностей і мов у

161

школі, установах та громадському житті, надавала об-межену автономію окремим краям Законодавчувладу представляв двопалатний парламент (рейхстаг),компетенцією якого були загальні питання держав-ного життя, інші — передавались у відання крайовихсеймів Депутати рейхстагу і крайових сеймів обира-лися чотирма куріями — великих землевласників,торговопромислових палат, міст і сільських громад —на основі високого майнового цензу Це майже на 50років забезпечило перевагу в законодавчих органах,з одного боку, представників великої земельної влас-ності та багатого міщанства, з другого —представників панівних і привілейованих наційКуріальна система у виборах до рейхстагу була ска-сована під час виборчої реформи 1907 р , яка,запровадивши загальне, рівне, безпосереднє вибор-че право при таємному голосуванні, значною міроюсприяла демократизації політичного життя в країніУ виборах до крайових сеймів куріальна система збе-реглась аж до першої світової війни

Утвердженняринкових відносин

обоюючись впливу ідей Великої французькоїреволюції, що були відчутні в багатьох країнах> Європи, австрійський абсолютизм з кінця

XVIII ст відмовився від будь-яких економічних но-вовведень у країні, штучно гальмував появу елементівринкового господарювання і, навпаки, всіляко проте-гував всевладдю дідичів й поблажливо трактувавпорушення ними аграрного законодавства

В західноукраїнському регіоні більшість дідичівудавалася до екстенсивних методів господарюван-ня розширення своїх володінь за рахунок селянськихземель і посилення експлуатації селян (збільшеннярізних повинностей селян, насамперед панщини, якапрактично відбирала більшу частину робочого часу)Водночас частина великих латифундистів з низин-них земелеробських районів, втягуючись у процесринкових перетворювань, почала дедалі частіше вда-ватися до використання вільнонайманої праці іпристосування сільськогосподарського виробництвадо потреб внутрішнього і зовнішнього ринку Поча-ла поліпшуватися культура землеробства, важливимиелементами якої стали збільшення посівів вівса, льо-ну і конопель, розширення площ, відведених підвирощування картоплі, конюшини і частково люцер-ни, цукрових буряків, а на Буковині і Закарпатті тадеяких місцевостях Галичини ( на Покутті та Півден-ному Поділлі) — кукурудзи Із запровадженнямцих культур трипілля замінялося п'яти-,шестипільни-

Історія України

ми сівозмінами з повною ліквідацією парових полівПоліпшувався обробіток землі, поширювалося їх уг-ноєння, подекуди застосовувалося вапнування тамеліорація Все це сприяло підвищенню врожайностісільскогосподарських культур (з 6 ц озимих і 4-5 цярих у середньому до 10-11 ц з гектара в кращихгосподарствах)

Відбувалися зрушення і в тваринництві В бага-тих панських дворах займалися розведенням кращихпорід худоби Зростало поголів'я великої рогатої ху-доби, яку у значних кількостях (60-70 тис голівщорічно) продавали на ринках Відня й Оломоуца На-було поширення тонкорунне вівчарство, і назахідноєвропейський ринок значними партіями над-ходила вовна з Галичини

Проте раціональні методи ведення землеробстваі тваринництва захопили вузький прошанок лишевеликих землевласників й істотного впливу на за-гальний доволі низький рівень цих галузей справитине могли Після деякого застою, що мав місце упершій чверті XIX ст , у 30—40-х рр знову наміти-лося промислове піднесення на західноукраїнськихземлях Тут тоді діяло близько 250 мануфактур, се-ред них до 40 залізоробних і металообробних, 10скляних, 3 керамічних, 20 папірень, 15 друкарень, 10текстильних, 10 шкіряних, 2 тютюнових, 15 соля-них, 7 цукроварень, понад 30 лікерогорілчаних Танайпоширенішими промисловими галузями стали до-машнє виробництво полотна й ґуральництво

Мануфактури виникали переважно в панських ічастково в державних маєтках На них використову-валася здебільшого примусова ручна праця панщиннихселян, запроваджувалися водяні колеса і кінні приво-ди Характер розкиданих мануфактур мали сільськіремесла і домашня промисловість Роль міських ма-нуфактур з найманою робочою силою залишаласьнезначною Більшість міст і містечок була проми-слово нерозвинутою, мала аграрний характер 1849р найбільшими містами Галичини були Львів (68тис населення), Чернівці (18 тис ), Броди (18 тис ),Тернопіль (Ібтис ) Найбільші міста Закарпаття —Ужгород, Мукачеве та Мармарош-Сигет — мали по6-7 тис населення Міста великого промисловогозначення не мали Вони були адміністративними йторгово-ремісничими осередками Переростання ма-нуфактурної промисловості у фабричну гальмувалидискримінаційні заходи уряду (адміністративні об-меження, непомірно високі податки тощо) тавсевладдя великих землевласників

Прогресуюче втягнення, хоча й дещо повільне,панських маєтків і селянських господарств у рин-

162

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

кові відносини, зростання мануфактурного вироб-ництва, розвиток міських та сільських ремесел ідомашніх промислів, спорудження широкої мережікам'яних шляхів та сканування різних обмежень що-до діяльності купецтва сприяли пожвавленню торгівліна західноукраїнських землях та їх включенню досвітової системи торговельних відносин У першійполовині XIX ст основною формою організаціїторгівлі були ярмарки і щотижневі торги, які відбу-валися у 59 містах та 142 інших населених пунктахВодночас зростало значення щоденної торгівлі, якувели понад 2 тис постійно діючих торговельних за-кладів, у тому числі близько 150 — у Львові

Посилились економічні зв'язки, насампередвнутрішні, із західними провінціями Австрійськоїмонархії, а також зовнішні — через чорноморські пор-ти — з іншими країнами Провідну роль у зовнішнійторгівлі відігравало купецтво "вільного торговогоміста " Бродів, яке зосередило в своїх руках торпвлюміж Австрією і Росією, якоюсь мірою взагалі між За-ходом і Сходом Основні позиції у зовнішній торгівлітримали, як і раніше, купці вірменського, єврейсько-го і грецького походження Головними статтямиекспорту були продукти сільського господарства, ліс,сіль і лише невеликою мірою — вироби ремесла і ма-нуфактурної промисловості (здебільшого полотно)Ввозилася переважно промислова продукція, а такожхудоба, яка після відгодівлі надходила на західніринки

Вирішальну роль у переведенні народного госпо-дарства на рейки ринкових відносин відіграла аграрнареформа 1848 р Незважаючи на її обмежений ха-рактер (скасування панщини за викуп) та збереженнязначних залишків старого ладу (всесилля великихземлевласників , системи відробітків), вона все жвідкрила шлях до вільного підприємництва і форму-вання ринку вільнонайманої робочої сили Цим самимбуло створено передумови для зростання товаризацисільського господарства Й здійснення промисловогоперевороту

Невідворотні зміни відбувалися в сільському гос-подарстві — провідній галузі економіки краю Великіземлевласники (у Східній Галичині їх було 2 тис )після реформи зберегли за собою понад 40% зе-мельних угідь краю Проте, зберігши на деякий чассвої давні позиції, великі латифундії згодом почали їхвтрачати, а їх земельні володіння стали переходити увласність підприємців, різних компаній, банків, ба-гатих селян Тисячі панських фільварків почализдаватися в оренду власникам торгового і лихварсь-кого капіталу

На селі посилився процес майнового розшаруван-ня селянства Кількість селянських господарстввнаслідок їх дроблення постійно зростала, а їх земельніволодіння неухильно зменшувалися На рубежі XIX

XX ст у краї було від 4,5 до 5 % економічноміцних заможних селянських господарств і близько90% — малоземельних та безземельних госпо-дарств Вони володіли відповідно понад 27% і близько40% землі Значна частина землі дрібних госпо-дарств, що розорювались, йшла на продаж

З метою підвищення продуктивності сільсько-господарського виробництва, насамперед у великихмаєтках, а згодом і у селянських господарствах, по-чалося впровадження в землеробство сільськогос-подарських машин та поліпшених знарядь праці (вдо-сконалених залізних плугів і борін, культиваторів,сівалок, косарок, жниварок, кінних грабель, молота-рок, віялок, січкарень) Вживали заходів також дляінтенсифікації виробництва традиційне трипілля по-ступово замінялося прогресивними системами сіво-змін, почали більш-менш систематично вносити вгрунт органічні, а подекуди й мінеральні добрива, про-вадилося дренування грунтів, меліоративні роботи

Водночас набула поширення пропаганда агро-технічних знань З'явились навчальні закладисільськогосподарського профілю (наприклад, сільсь-когосподарська школа в Дублянах) Активізувалосвою діяльність створене ще в 40-х рр у Львові Гос-подарське товариство Почала видаватисясільськогосподарська література

Переорієнтації великих господарств на риноксприяли новозасновані банки Крайовий банк, Рільни-чо-кредитний заклад, Буковинський задатковий банк,Дрібновласницький державний іпотечний банк та ін

Еволюція сільського господарства в напрямі доринку в панських маєтках відбувалася швидше, ніжу селянських господарствах, які продовжували зберіга-ти переважно напівнатуральний характер Змінитиситуацію на краще була покликана селянська поста-чально-збутова кооперація, яка, враховуючизбільшення попиту зростаючого міського населенняв усій Європі на м'ясо-молочні продукти, організу-вала торпвлю ними У Львові була утворена "Народнаторгівля" (1883) з філіалами у різних містах та сот-нями крамниць А напередодні Першої світової війнипровідному українському кооперативному об'єднаннюГаличини — Крайовому ревізійному союзу у Львові

через спеціалізовані кооперативні союзи булопідпорядковано уже близько 600 кооперативів Крімтого, близько 100 кооперативів налічувалося ще вРуському ревізійному союзі Існувало кількасот ук-

163

Історія Украї ни

раїнських кооперативів, не об'єднаних у ці союзиВсього в Галичині (1913) діяло лише українських 1,3тис кооперативів, близько 200 українських коопера-тивів на Буковині й кілька на Закарпатті Крімукраїнських діяли польські та угорські кооперативиКооперативні спілки, скуповуючи у своїх членівсільськогосподарську продукцію і постачаючи їх до-бривами, машинами, сортовим насінням, зумовлюючирозклад патріархальної залежності селянських госпо-дарств, сприяли прилученню їх, особливо заможніших,до ринкових відносин

Перебудова організації сільськогосподарськоговиробництва на західноукраїнських землях у другійполовині XIX ст дала можливість підвищити вро-жайність зернових на 20— 25% Завдяки цьому тазначному розширенню посівних площ за півстоліттямайже у 1,5 раза зросла продукція землеробстваАле у зв'язку зі зростанням за цей час у 1,8 раза на-селення краю її вистачило лише на його харчуванняЗагалом сільське господарство краю залишалось ек-стенсивним, низькопродуктивним, втрачало своїекспортні можливості Водночас за рахунок зростан-ня у 2,7 — 2,9 раза населення, зайнятого в сільськомугосподарстві, знижувалася продуктивність праці уцій галузі В краї зростало відносне аграрне перена-селення, збільшувалася кількість селянськихгосподарств, які опинялися на межі розорення Уск-ладнювало ситуацію процвітання лихварства

У пошуках кращих умов життя значна частина се-лян Закарпаття уже з 70-х рр , а Східної Галичиниі Буковини — з 90-х рр XIX ст емігрувала в іншікраїни (США, Бразилію, Канаду, Аргентину), наНаддніпрянську Україну та 'а Балкани До Першоїсвітової війни з цих земель виїхало і поселилося заокеаном близько одного мільйона чоловік

Проте ні постійна, ні сезонна еміграція не змог-ли істотно поправити ситуацію в західноукраїнськомуселі Там зростала армія безробітних, жебраків, бро-дяг Сільське населення дедалі пауперизувалось,пролетаризувалося

Становлення фабрично-заводської промисловостіяк окремої народногосподарської галузі на західноу-країнських землях відбулося в останні три десятиліттяXIX ст Однак там переважали дрібні підприємстваВеликих фабрик і заводів з сотнями робітників булиодиниці Фабричне виробництво охопило лише окремігалузі, переважно ті, які займалися добуванням, пер-винною переробкою сировини лісопильну, нафто- іозокеритодобувну, соледобувну, паперову, тютюно-ву, цегельну, металообробну Інші галузі розвивалисяслабо

Наприкінці XIX ст на західноукраїнські землішироким потоком ринув іноземний капітал (австрійсь-кий, німецький, англійський, французький та ін ),який створював великі компанії, заволодівав цілимигалузями промисловості, оптовою торгівлею, банка-ми

Входження до системи ринкових відносин зу-мовлювало зміни в сфері торгівлі Відпадала потребав багатолюдних кількаденних ярмарках, щотижневихторгах Роздрібна й оптова торгівля набувалапостійного щоденного характеру Оптова торгівлядедалі зосереджувалася в руках іноземних компанійУ системі міжнародного поділу праці за західнимрегіоном України остаточно закріпилася роль поста-чальника сільськогосподарської сировини танапівфабрикатів і ринку збуту готових фабричнихвиробів Заходу Напередодні Першої світової війнипонад 90% експорту із краю становила сировина і ли-ше кілька відсотків — фабрикати, які вивозилисяпереважно на Балкани, натомість в імпорті фабрика-ти становили 80%

У західні провінції Австро-Угорщини, Німеччи-ну та інші країни й далі вивозилося багато продукціїтваринного походження, птахівництва, шкірсирови-ни, масла, жирів, яєць На рубежі XIX — XX стпоза межі краю експортувалось щорічно близько 50тис голів рогатої худоби та 300 тис голів свинейЗросли обсяги фруктів на вивіз Селяни-бойки ізВерхнього Синьовидного скуповували фрукти повсій Галичині й Буковині і продавали їх у Будапешті,Відні, навіть у Парижі Збільшилося вивезення наф-ти і нафтопродуктів, озокериту, лісу, пиломатеріалів,харчової і калійної солі Багато лісу і продукції виво-зилося на Наддніпрянську Україну У взаємнійторгівлі західних і східних земель України зросталароль Дністра

З Наддніпрянської України ввозилася переваж-но худоба, яка після відгодовування продавалася наринках західних провінцій імперії, коні, вовна, іншапродукція тваринництва, хутро, риба, цукор Із За-ходу імпортувалися промислові вироби предметипобуту, машини й обладнання, хімікати, мінеральні до-брива, цемент, кам'яне вугілля, чорні й кольоровіметали

У процесі утвердження ринкових відносин зроста-ли міста Львів, Дрогобич, Станіслав, Стрий,Коломия, Тернопіль, Чернівці, Мукачеве та інЗмінювалася й соціальна структура суспільства —формувалися середній клас і клас вільнонайманихробітників

164

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Суспільно - політичнаситуація

інець XVIII — початок XX ст стали періодомнасиченого суспільно-політичного життя назахідно-українських землях, яке, з одного бо-

ку, визначалось мінливою політикою центральногоуряду, з другого — зазнавало тогочасних філософсь-ких і політичних ідей Заходу та визвольних рухів Напочатках його активізація була пов язана з утверд-женням толерованих і навіть насаджуваних урядомідей Просвітництва В останній чверті XVIII ст осе-редком просвітницької діяльності став Ужгород, унавчальних закладах якого (так званій нормальнійшколі, яка згодом почала готувати вчителів для на-родних шкіл, гімназій, духовних семінарій),підтримуваних греко-католицьким єпископом А Ба-чинським, здобуло освіту чимало закарпатськихучених і письменників просвітницького напряму, се-ред яких — И Базилович, І Фогорашій, В Довгович,М Лучкай та ін

З 80-х рр XVIII ст важливим центромпросвітницьких ідей став Львів Професори І Мар-тинович , М Куральт, І Фесслер, А Гільтенбранд,ГУліх, П Лодій виступали з гострою критикою за-лишків середньовіччя, проти расової та релігійноїдискримінації, за ліквідацію нерівності між людьми,вільний розвиток науки, поширення освіти, апелюва-ли до розуму, орієнтували на суспільно кориснудіяльність

З початком 90-х рр XVIII ст західноукраїнськіземлі стали ареною поширення ідей Великої фран-цузької революції і визвольного повстання підпроводом Т Костюшка в Польщі Уряд, наляканий їхвідлунням у країні, незабаром посилив реакційнийкурс і став суворо переслідувати поширення ідейПросвітництва Піднесення визвольних рухів у Європі20 — 30-х рр XIX ст дало поштовх новій хвилі по-ширення ідей Просвітництва на західноукраїнськихземлях, яке тепер почало набувати національних рисПроте відмова Габсбургів від реформаторськогокурсу освіченого абсолютизму, а згодом включенняАвстрії після розгрому Наполеона в Священний со-юз визначили поступове перетворення її вполіцейсько-бюрократичну державу, заповідник кон-серватизму Щодо країн, у тому числі західно-українських земель, офіційний Відень послідовнопроводив централізаторську внутрішню політикуУряд князя К Меттерніха , який понад чверть століттяправив країною, запровадив суворий поліцейський ре-жим, душив найменші прояви вільної думки,

здійснював курс на нівеляцію національної самобут-ності й асиміляцію підневільних народів

Українська мова зазнавала дискримінації, не маю-чи доступу ні в громадсько-культурну сферу, ні вшколу Натомість насаджувалася чужа й незрозуміланародові німецька мова Водночас, керуючисьпринципом "поділяй і владрюй", Габсбурги надава-ли певні привілеї польській, румунській і угорськійверхівці, яка мала служити їхньою опорою в країВнаслідок цього паралельно з онімечуванням відбу-вався швидкоплинний процес полонізації СхідноїГаличини, румунізації Північної Буковини і мадяри-зації Закарпаття Спільними зусиллямиабсолютистський уряд і панівний клас — дворянст-во намагалися приспати етнічну свідомість місцевогонаселення, обмежити його контакт з Наддніпрян-щиною, вбачаючи в духовному єднанні українцівобабіч Збруча загрозу для свого панування

Та незабаром меттерніхівський режим став вияв-ляти свою неспроможність, і йому почав протистоятиширокий фронт опозиційних сил

Після поразки збройного повстання 1830 — 1831рр у Королівстві Польському з ініціативи його учас-ників у Східній Галичині було створено ряд польськихтаємних політичних організацій, що розгорнули про-паганду антиабсолютистських і республіканськихідей серед різних верств населення До цьогопідпільного руху включилася значна частина ук-раїнської молоді В окремих таємних організаціяхнабула поширення ідея об'єднання слов'янських на-родів у федеративну республіку 3 середини 40-хрр революційну пропаганду в Східній Галичині про-водили польські революціонери Е Дембовський,Ю Госляр, М Мазуркевич та ін Вони закликалинарод до боротьби проти австрійського абсолютиз-му, за відновлення незалежної Польщі, встановленнявлади народу, ліквідацію соціального й національ-ного гноблення Діяльність демократичного підпіллясприяла тому, що передові ідеї епохи — ідеї свобо-ди, рівності, демократи — проникли у свідомістьшироких верств населення

Революція 1848-1849 рр поклала край мет-терніхівській бюрократично-поліційній системі Тавистоявши під натиском революційної бурі, правлячікола Австрії у 50-х рр пішли на зближення з угорсь-ким і польським дворянством У 60-х рр цей процесзавершився перетворенням Австрії на дуалістичнуАвстро-Угорську імперію з наданням обмеженоїкрайової автономії Галичині Це фактично означалопередачу адміністративної влади в краї польськійаристократи, спричиняло нове ущемлення нацюналь-

165

них прав українського населення Йому за такихумов декларовану Федеративною конституцією 1860р рівність національностей довелося обстоювати утривалій, важкій боротьбі

Національне відродження.

«П •" "

Руська трійця

і наслідок реформ та інших урядових заходів(наприкінці XVII ст /створення релігійного

фонду підтримки сільських священиків, за-

снування духовної семінари для уніатів у Відні 1774р , відкриття греко-католицької духовної семінари уЛьвові 1873 р , створення при Львівському універ-ситеті, відкритому 1784 р , так званого Руськогоінституту / українська національна інтелігенція, щотоді рекрутувалася майже виключно з середовища гре-ко-католицького духовенства, піднялася до сприй-няття нових ідейних віянь Саме з Гі лав як найбільшосвіченої суспільної верстви вийшли перші будителінаціональної свідомості західних українців

Перша хвиля національного відродження в Гали-чині була пов'язана з діяльністю перемишльськогокультурно-освітнього осередка, що сформувався нав-коло єпископів Михайла Левицького та ІванаСнігурського у 20—30-х рр XIX ст До цього осе-редка входили Іван Могильницький, Іван Лаврів-ський, Иосиф Левицький та ін Учасники гурткавиявили великий інтерес до вітчизняної історії, дожиття народу, його мови й усної творчості, чималозробили для піднесення українського шкільництваІ Могильницький став автором першої в Галичині"Граматики" української мови (початок 20-х рр ) інаукового трактату "Відомість о руськом язиці", вякому доводив, що українська ("руська", за його ви-значенням) мова започаткована ще в Київській РусіІнтерес до національної історичної спадщини й мо-ви та усної народної творчості почали виявляти йпредставники духовенства на інших західноу-країнських землях Іоанникій Базилович, чернецьМукачівського монастиря, став автором першої нау-кової праці з історії Закарпаття — "Короткого нарисуфундації Федора Коріатовича" (Кошиці, 1799 —1805 рр ), в якій документально обгрунтував авто-хтонність закарпатських русинів як невід'ємноїчастини східного слов'янства Згодом (1843) фунда-ментальну шеститомну "Історію карпатських русинів"створив відомий учений-славіст і церковний діяч Ми-хайло Лучкай Він був також автором першої назахідноукраїнських землях друкованої порівняльної"Граматики слов яно-руської мови" (Буда, 1830 р ),

Історія Украї ни

в якій подібно до перемишльських діячів висловлю-вався за церковно-слов'янську мову (в їїкарпато-українській редакції) як літературну мовузакарпатських українців На Буковині першу спро-бу друкувати українські народні пісні кириличноюазбукою зробив Іван Велигорський (1806) Проте на-ступні діячі на буковинській літературній ниві ГаврилоПродан і Василь Фарлеєвич продовжували вжива-ти застарілу книжну мову Перша друкована наБуковині світська книжка "Псалми" В Фарлеєвича(1846) була написана, за висловом Юрія Федькови-ча, "мовою ченців XII ст "

У 30 — 40 рр центром національного руху стаєЛьвів, де діє громадсько-культурне об'єднання ро-мантиків "Руська трійця" Засновники об'єднання —Маркіян Шашкевич (1811 — 1843), Іван Вагилевич(1811 — 1866) та Яків Головацький (1814 — 1888),у той час студенти Львівського університету і одно-часно вихованці греко-католицької духовної семінариВони глибоко переживали територіальну розчлено-ваність України і щиро вболівали над гіркою долеюнароду

Засновники об'єднання, вбачаючи своє головнезавдання в тому, щоб за допомогою друкованого сло-ва та літературної творчості рідною мовою "піднятидух народний, просвітити народ", відкрити йому світ,допомогти усвідомити "гідність свою і свою силу" 1тим самим підтримати і продовжити на галицькійземлі справу, розпочату літературними діячамиНаддніпрянської України, підпорядкували вирішен-ню цього завдання усю свою багатогранну, багато вчому піонерську діяльність Вони займалися зби-рацькою, дослідницькою, видавничою йпубліцистичною діяльністю в сфері значного ком-плексу гуманітарних дисциплін (народознавства,фольклористики, мовознавства, пам'яткознавства,джерелознавства, археографи, історіографи, літера-турознавства), а також літературно-художньою таперекладацькою діяльністю Новаторським підхо-дом були позначені їхні виступи за утвердженнянаціональної літератури живою розмовною мовою істворення цією мовою шкільних підручників (на-приклад, "Читанка" М Шашкевича), протилатинізації письменства (брошура "Азбука і abeca-dio" М Шашкевича), спроби впровадження рідноїмови в повсякденний ужиток інтелігенції, церковніпроповіді, оспівування в літературних творахпатріотизму, поетизація героїчних сторінок національ-ної історії

Визвольні мотиви у сконцентрованому виглядізнайшли своє відображення в підготовлених " Русь-

166

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

кою трійцею" альманахах Особливо відзначивсяцим рукопис "Зорі" (1834), який через цензурнузаборону не побачив світу Цими ж мотивами, хоч ів дещо приглушеному звучанні ( з огляду на цензу-ру), наскрізь пронизана і славнозвісна "Русалкадністрова" (1837) Ця перша народна книга, ластівканової, демократичної культури на західноукраїнськихземлях, своєю формою (живою народною мовою,фонетичним правописом, "гражданським шриф-том і ще більше своїм змістом), тяжінням до традиційвласної державності та політичної незалежності, воз-величенням національно-визвольної боротьби,поетизацією народних героїв (Морозенка, Довбуша,Бойчука, подвигів козацтва, учасників гайдамаць-кого руху) маніфестувала нескореність духуукраїнського народу

Сміливий виступ авторів одразу проти усіх авто-ритетів — політичного, соціального й літературного— дав підставу І Франкові назвати цю книгу "яви-щем наскрізь революційним" Своїм змістом вонацілком відповідала тій міси, на яку чекав від спо-гадів про минуле М Шашкевич допомогти"воскресити в новій силі руську славу, руську власть'"Разом з тим це була перша в Україні книга, яка, засловами 1 Франка, вказувала "далекий ясний образсвобідної всеслов'янської федерації в освіті і спільнійроботі політичній" Появу "Русалки Дністрової"прихильно зустріли однодумці "Руської трійці" їївітали визначні національно-культурні діячі України(М Максимович, О Бодянський, І Срезневський,Т Шевченко, М Костомаров), представники поль-ської, чеської, сербської і хорватської громадськостіНезважаючи на цензурну заборону, "РусалкаДністрова" поряд із "Кобзарем" Т Шевченка сталадуховним орієнтиром нацюнально-патрютичнихсил західноукраїнських земель на тривалу перспек-тиву

Підсумком патріотичної діяльності "Руськоїтрійці" стало формальне визначення основних про-грамних засад українського національного руху впубліцистичній статті Я Головацького "Становище ру-синів в Галичині", опублікованій німецькою мовою підпсевдонімом Гаврило Русин у німецькомовному"Щорічнику з слов'янської літератури, мистецтва інауки" (Лейпціг, 1846 р ) Цими програмними по-ложеннями передбачалось піднесення українцівАвстрійської імперії до рівня інших національновідроджуваних слов'янських народів звільнення на-родних мас, передусім селянство, від гніту дідичів,бюрократи і лихварів, насамперед шляхом скасуван-ня панщини або заміни її чиншем, підняття середнього

стану, піднесення промисловості, культури і законностішляхом поширення загальнокорисних знань рідноюмовою, запровадження шкільної освіти рідною мовою,викладання української мови у вищих школах з ме-тою підготовки кадрів інтелігенції, здатної працюватив украінськомовному середовищі, розвитку літерату-ри, культивування історичних традицій, заснуванняжурналів

Першими кроками діяльності в дусі цих програм-них засад були видання братами Яковом та ІваномГоловацькими альманаху "Вінок русинам на обжин-ки" (Відень, 1846 — 1847рр ), який продовжувавтрадиції "Руської трійці", поява в середовищі ук-раїнських міщан Львова проекту заснуваннятовариства "Руська матиця" для видання популярнихкниг для народу та його періодичного друкованого ор-гану "Галицька пчола" (1847), пожвавлення працідуховенства над заснуванням україномовних народ-них шюл(1847)

Стаття Я Головацького, як і загалом діяльність"Руської трійці", знайшла жвавий відгомін не тількив Галичині, а й поза ії межами її знали і схвалювалипредставники інтелігенції Буковини, серед яких по-ширювавася також альманах "Вінок русинам наобжинки" Знайомство з діяльністю "Руської трійці"сприяло формуванню літературних інтересів та визна-ченню патріотичного напряму творчостізакарпатського письменника Олександра Духнови-ча (1803 — 1865) Багато спільного має, зокрема,його патріотична поезія "Вручаніє" ("Я русин бил,єсьм і буду") з віршем М Шашкевича "Руська ма-ти нас родила" Визначною подією в культурномужитті Закарпаття став вихід у світ його букваря"Книжица читальная для начинающих" (1847) Цебула перша на Закарпатті книга, написана для наро-ду, і народною мовою Вона здобула великупопулярність у краї, витримала кілька видань і булаважливим засобом протидії політиці мадяризації що-до закарпатських українців

Таким чином, діяльність "Руської трійцГ'запо-чаткувала еволюцію національного руху назахідноукраїнських землях від вирішення наукових ікультурно-мовних завдань до постановки завданьполітичних і соціально-економічних

Відгомін "Весни народів"

% /1848—1849 рр у більшості європейськихj країн відбулися революційні потрясіння, ЯКІ*» стали складовою частиною останньої великоїреволюції класичного типу загальноєвропейського

167

Історія Украї ни

масштабу, котра завершила тут розпочатий у попе-редні століття процес переходу від середньовіччя домодерної доби. Завдяки революції майже повсюднобуло покінчено з панщиною та різними формами се-редньовічної залежності селян, що зумовило впершев історії широку участь народних мас у політичномужитті і тим самим демократизацію політичного про-цесу. В європейських країнах розпочалося становленнягромадянських суспільств.

Невід'ємною складовою частиною революції ста-ли визвольні рухи багатьох національно поневоленихнародів Східної і Центральної Європи, боротьба цихнародів за здійснення своїх емансипаційних праг-нень, за досягнення національної свободи.Звідсипішла назва революції — "Весна народів".

Основним вогнищем українського національно-го руху 1848 — 1849 pp. стала Східна Галичина. Йогозапочаткувала група представників греко-католиць-кого духовенства врученням 19 квітня 1848 р.губернатору Ф.Стадіону петиції на ім'я імператора.В ній висловлювалися побажання: запровадження вшколах і громадському житті Східної Галичини ук-раїнської мови, забезпечення українцям доступу навсі посади та зрівняння в правах духовенства всіхвіросповідань.

Потому, 2 травня 1848 р. у Львові була заснова-на перша українська політична організація — Головнаруська (українська) рада, котра взяла на себе рольпредставника інтересів українського населення Гали-чини перед центральним урядом і виконувала їїпротягом 1848 — 1851 pp. Раду, яка складалася із ЗОпостійних членів — представників світськоїінтелігенції, вищого і нижчого духовенства, очоливєпископ Григорій Яхимович.

Друкованим органом Головної руської ради ста-ла "Зоря Галицька" — перша у Львові газетаукраїнською мовою, що почала виходити з 15 трав-ня 1848 р. У відозві до українського народу,опублікованій у першому номері газети, Рада заяви-ла: "Ми, русини галицькі, належимо до великогоруського (українського) народу, котрий одним гово-рить язиком..."То була перша в Галичині офіційназаява про те, що наддніпрянські і галицькі українці— одна нація.

За ініціативою Головної руської ради за національ-ну символіку галицьких українців було прийнятосиньо-жовтий прапор та герб із зображенням золо-того лева на синьому полі. Головна руська рада,виступаючи за проведення демократичних реформ удусі програмних засад, сформульованих 1846 р. Я.Го-ловацьким, домагалася забезпечення вільного

національного розвитку українського населенняСхідної Галичини.

Руські ради стали організаторами боротьби ук-раїнського населення за відокремлення СхідноїГаличини від Західної (польської) та перетворення їїв окрему провінцію, тобто, за її національно-тери-торіальну автономію, за демократизацію народноїосвіти, запровадження навчання в усіх навчальних за-кладах рідною мовою тощо.Вони виступали зініціативою створення українських військових івоєнізованих формувань(національної гвардії в містах,селянської самооборони на Прикарпатті, батальйо-ну так званих гірських стрільців), які розглядали якзародок збройної репрезентації українців, здатноїстати на захист їх національних прав.

Правлячі кола Австрії, ігноруючи більшість ви-мог українських народних мас, все ж погодилися назапровадження 1848 р. навчання українською мовоюв народних школах та викладання цієї мови як обов'яз-кового предмета в гімназіях. На початку 1849 р.відкрито кафедру української мови у Львівськомууніверситеті. її першим професором став Я.Голо-вацький.

Складовою частиною боротьби за демократичніперетворення стало пожвавлення культурно-освітньо-го руху в краї. У жовтні 1848 р. у Львові відбувсяперший з'їзд діячів української культури і науки.Згідно з рішенням з'їзду у Львові було засновано "Га-лицько-руську матицю" — культурно-освітнюорганізацію, яка мала завданням видання популярнихкниг для народу.

Активізувалося літературне життя. Послідовни-ки М.Шашкевича — письменники М.Устиянович іА.Могильницький у той час написали свої найкращілітературні твори. Вперше було зроблено спробу пе-ревидати в Галичині кращі твори нової українськоїлітератури (твори І.Котляревського, Г.Квітки-Ос-нов'яненка). Деякі газети стали вміщуватиповідомлення про громадсько-культурне життя в Ук-раїні, інформації про створення в КиєвіКирило-Мефодіївського братства та революційнудіяльність Т.Шевченка. Революція дала поштовх і ак-тивному театральному рухові, в якому широковикористовувалися культурні надбання Наддніпрянсь-кої України — п'єси "Наталка Полтавка" і"Москаль-чарівник" І.Котляревського , "Сватанняна Гончарівці'Т.Квітки-Основ'яненка та ін. Визнач-ними подіями стали відкриття 1848 р. першої вГаличині української читальні (в Коломиї) та засну-вання 1849 р. з ініціативи Головної руської ради нанародні кошти Народного дому у Львові.

168

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

Піднесення українського національного руху в Га-личині на політичний рівень, створення ним власнихнаціонально-політичних і культурно-освітніх струк-тур, висунення і поступова реалізація програминаціонального самоутвердження українців на територіїїх компактного проживання — у східній частині Га-личини в межах конституційної Австрійської монархіївороже зустріли польські громадські кола. Вони про-довжували уявляти себе єдиними повноправнимигосподарями краю і виношували плани відродженняпольської державності, спочатку хоча б у виглядікрайової автономії для всієї Галичини з її українськоючастиною включно.

На цьому грунті польсько-українські відносинипід час революції значно загострилися, набуваючиінколи характеру міжнаціонального конфлікту. Нав-коло українського питання виникла гостра полеміка.Позицію української демократії в ній репрезентувавсвященик із с. Ветлини на Лемківщині Василь По-долинський (1815 — 1876). У брошурі "Словоперестороги", надрукованої влітку 1848 р. у Сяноку,він висунув постулат національної незалежності ук-раїнців та налагодження українсько-польських

відносин на демократичній і рівноправній основі... ...

Іак, ми — українці, — заявляв він, — і віримо твер-

[ван Котляревський

до у воскресіння вільної, незалежної України...Ніщонезможе здержати нас від стремлінь, загальних дляцілої Європи...Усі ми хочемо бути вільними разом зіншими народами... Хочемо бути народом і будемоним неодмінно". Національне визволення він пов'язу-вав з досягненням національної свободи усімаслов'янськими народами і влаштування ними свогобуття на федеративних засадах. СформульованийВ.Подолинським ідеал національної незалежностіукраїнського народу та його бачення шляхів досягнен-ня цього ідеалу засвідчили початок нового етапу врозвитку національно-політичної ідеї в Галичині, щойшла від "Руської трійці", етапу, який відповідаврівневі національно-політичної думки на Над-дніпрянській Україні, репрезентованої концепцієюКирило-Мефодіївського братства.

Революція дала поштовх активізації народнихмас Північної Буковини. Поряд із селянським пов-станням під проводом Лук'яна Кобилиці там набувпоширення рух за збереження адміністративно-політичної єдності Буковини з Галичиною. У відповідьна клопотання дворянської верхівки про відокремлен-ня Буковини від Галичини буковинські селяни-депутати виступали із заявами протесту у Віденсько-му рейхстазі. Проти цього наміру рішуче висловилисьі представники сіл всієї Буковини на зборах у Чер-нівцях у листопаді 1848 р. Проте уряд, йдучиназустріч панівній верхівці, на початку 1849 р.адміністративно відокремив Буковину від Галичини.

Революція сприяла виникненню українськогонаціонально-визвольного руху на Закарпатті. Че-рез ігнорування угорським ліберальним дворянствомта його вождями національних інтересів українсько-го населення частина закарпатської інтелігенції начолі з Олександром Духновичем і Адольфом Доб-рянським висунула ідею об'єднання Закарпаття зіСхідною Галичиною. її підтримала Головна руська ра-да у Львові. Однак австрійський уряд не дозволивцього, вбачаючи тут крок до об'єднання цих західноу-країнських земель з Наддніпрянською Україною, атим самим і загрозу втрати їх для Австрії. Зрештою1849 р. уряд дозволив адміністративно виділити в ок-ремий заселений українцями Ужгородський округ зправом формувати там місцевий управлінський апа-рат з представників української інтелігенції. Булотакож дозволено навчати дітей українською мовою упочаткових школах і лише деякі предмети виклада-ти українською мовою в гімназіях.

Отже, національний рух на західноукраїнськихземлях 1848 — 1849 pp. виробив широку програмунаціонально-політичного і духовного утвердження

169

українства в межах конституційної австрійської мо-нархи, чимало зробив для втілення цієї програми вжиття Ряд п завдань він спромігся виконати, ре-алізацію ж інших, складніших, залишив у спадщинупатріотичним силам наступних поколінь

Заснування

національних інституцій

розгромом об'єднаними силами Австрії і Росиугорської революційної армії влітку 1849 р в' імперії Габсбурпв був відновлений абсолюти-

стський режим з його централістично-бюрократичноюсистемою Новий виток народного руху почався в60-х рр уже в умовах конституційної ери, крайовоїавтономії та австро-угорського дуалізму

Однак на той час національно-патріотичний табірзначно ослаб Українську інтелігенцію (переважнодуховенство і чиновництво) відтісняла політично іекономічно домінуюча польська й угорська верхівкаБільша частина українських патріотів, розчарованакрахом своїх надій на одержання політичної перева-ги в краї у 1848 — 1849 рр за допомогою Габсбурпв,не відмов чяючись від лояльності щодо Австрії, поча-ла шукати підтримки в Роси Відходячи поступово відідеалів національного руху часів "Руської трійці' і"Весни народів ", вона дедалі більше схиляється доконсерватизму,солідаризується з російськимислов'янофілами в прагненнях до злиття роздрібненихчастин слов'янства в єдине політичне ціле під главен-ством царської Роси

Інтелігенція категорично заперечує реальне існу-вання східнослов'янських націй (російської,української і білоруської) та рішуче обстоює тезупро "єдиний общеруський народ", до якого зарахо-вує і населення Східної Галичини, Північної Буковиниі Закарпаття, отже, стає на шлях національного са-мозречення Представники цього табору, яких сталиназивати "старорусами", "твердими русинами", азгодом — "москвофілами" або "русофілами" Щед-ру фінансову підтримку надавали їм офіційні та деякігромадські кола Роси, спрямовуючи їх на протидіюукраїнському рухові

За таких умов носієм національної ідеї і продов-жувачем традицій національного руху попередніхдесятиліть у Галичині виступило молоде поколінняінтелігенції — вчителі, письменники, журналісти,юристи, студенти її появі частково сприяла шкільнареформа 60 — 70 рр , зпдно з якою шкільництво пе-рейшло у відання світських освітніх органів Булозапроваджено обов'язкове початкове навчання дітей

Історія Украї ни

рідною мовою, завдяки чому в Галичині у 1868/69навчальному році налічувалося уже 1293 державні по-чаткові школи з українською мовою викладання Анаприкінці XIX ст кількість письменного населен-ня серед українців досягла близько 30% З'явилисяперші українські середні школи гімназії у Львові(1874 — 1878) та Перемишлі (1888) Відкривалисьнові україномовні кафедри у Львівському універси-теті та була заснована вперше кафедра українськоїмови та літератури в новоствореному Чернівецькомууніверситеті

Молода інтелігенція 60-х рр започаткувала но-вий, так званий народовський напрям національногоруху, що орієнтувався на народ і стояв на грунтінаціонального самоутвердження та визнаннянаціональної єдності українців Галичини і Наддніпрян-щини Великий стимулюючий вплив на нього справилисповнені демократизму, народолюбства прояви того-часного національного життя в НаддніпрянськійУкраїні — "Кобзар" ТШевченка, твори П Куліша,журнал "Основа", інші українські видання Прагну-чи наблизитись до українського життя, молодьжадібно ловила полум'яні заклики Т Шевченка, ко-халася в пам'ятках козацької слави і навіть одягаласяпо-козацьки, записувала народні пісні, впроваджу-вала в літературу і журналістику народну мову таукраїнський правопис — так звану кулішівку Для неїУкраїна стала обітованою землею, а "Кобзар" —євангелієм Наслідуючи приклад України, вона нама-галася виховувати у своїх співгромадян любов донароду, прищеплювати їм бажання підняти його куль-турно, економічно і політично

Першими представниками нового напряму сталимолоді письменники-романтики Володимир Шаш-кевич (син Маркіяна — засновника "Руськоїтрійці"), Федір Заревич, Євген Згарський, Ксено-фонт Климкович, Данило Танячкевич, які на початку1862 р заснували у Львові першу нелегальну мо-лодіжну організацію — громаду ( за зразком"Київської громади"), що зайнялася національним ви-хованням ії учасників За й почином організувалисьучнівські громади в Бережанах, Перемишлі, Самборі,Станіславі, Тернополі Вони стали осередками жва-вого патріотичного руху серед молоді 3 їх середовищавийшли визначні діячі нацюнальго руху Іван Фран-ко, Остап Терлецький, Володимир Навроцький, ІванПулюй, брати Володимир і Олександр Барвінські,Євген Желехівський, Осип Маковей, Андрій Чай-ковський, брати Заклинські та багато інших

Організаційною основою молодого руху сталиспочатку редакції літературних часописів "Вечорниці"

170

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

(1862 — 1863), "Мета" (1863 — 1864), "Нива"(1865), "Русалка"(1866) Згодом він розширився зарахунок новостворюваних товариств "Руська бесіда"(1861), при якому засновано перший професійний ук-раїнський театр (1864), "Просвіта" (1868), якезайнялося виданням популярної літератури й ор-ганізацією читалень по селах, Товариство іменіТ Шевченка для опіки над письменством (1873)(реорганізоване в наукове 1892 р ), Руське педа-гогічне товариство (1881), що опікувалося розвиткомукраїнських шкіл, музично-хорове товариство "Тор-бан" (1870), яке популяризувало українські народніпісні, твори українських композиторів

Зміцнивши свої традиції на культурній ниві, на-родовський рух почав відтісняти на другий планмосквофільство і на рубежі 70-80 рр поширив своюдіяльність на політичну ниву Початок їй поклалозаснування політичних часописів "Батьківщина"(1879) для селян і "Діло" (1880) для інтелігенції Тодіж почав виходити літературно-науковий журнал "Зо-ря" (1880), який набув значення всеукраїнськогооргану Душею нової організації став визначнийпубліцист Володимир Барвінський (1850 — 1883)— редактор "Правди", а потім "Діла" За йогоініціативою у Львові 1880 р було проведено всена-родне віче за участю двох тисяч селян, що являлособою першу спробу єднання народовців з народни-ми масами

1885 р народовці заснували свій керівний політич-ний орган — Народну раду на чолі з ЮліаномРоманчуком, редактором "Батьківщини" Вона ого-лосила себе спадкоємицею національної програмиГоловної руської ради з 1848 р і послідовно домага-лася автономії для українських територій у межахАвстро-Угорщини

Утверджуючись у Галичині, народовський рухпоступово захопив Буковину, започаткувавшинаціональне відродження і на цій українській земліВажливою ланкою підготовки національно свідомоїінтелігенції в краї стала заснована при нововідкрито-му Чернівецькому університеті (1875) кафедраукраїнської філософи, яку очолив народовець ГнатОнишкевич Засноване в Чернівцях товариство"Руська бесіда" (1869), що перебувало в руках мо-сквофілів, 1884 р опанували народовці і надали йомуспрямування галицької " Просвіти" Друкованим ор -ганом народовців стала газета "Буковина" (1885),першим редактором якої був поет Юрій Федькович(1834 — 1888) Плідно працювали на нивінаціонального відродження Буковини професор Сте-пан Смаль-Стоцький (1859 — 1939) та письменник

і композитор Сидір Воробкевич (1836 — 1903),відомий, зокрема, як укладач (спільно з І Франком)першого в краї альманаху "Руська хата" (1877), доякого ввійшли твори буковинських, галицьких і схід-ноукраїнських письменників Цей альманах зама-ніфестував їх прагнення зводити спільну будовунаціональної літератури в дусі заповітів Т Шев-ченка

Репрезентований народовцями національний руху Галичині мав чимале значення для Наддніпрянсь-кої України і для всієї загальноукраїнської справи Вумовах бюрократичних репресій проти українства вРоси Галичина, за словами М Грушевського, незва-жаючи на тяжкі умови власного національного життя,прийняла на себе роль центру українського руху, ду-ховного П'ємонту, свого роду "культурного арсеналу,де створювались і удосконалювалися засобинаціонального, культурного і політико-суспільноговідродження українського народу" Наддніпрянськіпатріоти, позбавлені можливості друкувати свої літе-ратурні твори рідною мовою у себе вдома, багатодрукувалися в Галичині

Тут побачили світ твори кращих літературних силНаддніпрянської України П Куліша, Марка Вовч-ка, В Антоновича, О Кониського, І Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та ін Водночаснаддніпрянці надали фінансову допомогу галичанаму заснуванні всеукраїнського органу — літературно-громадського журналу "Правда" (1867 — 1880),літературного товариства імені Шевченка тощо На-родовські видання, надавши свої сторінки духовнійеліті Наддніпрянщини, стали загальноукраїнськоютрибуною для пропаганди національної ідеї В своючергу, моральна і матеріальна підтримканаддніпрянців, їх особистий вплив, участь у галиць-ких виданнях сприяли зростанню національного рухув краї, виходові його за межі вузького провінціалізму,на всеукраїнські обшири

Проте з розширенням народовського руху у ньо-му почали брати гору консервативні елементиСпрямувати його в демократичне русло, радикалізу-вати і політизувати, подолати провінціалізм,зорієнтувати на ідеали загальнолюдського поступу,європейської цивілізації намагався М Драгоманов,маючи намір перетворити Галичину в осередок роз-ширення політичного руху на всю Україну 1 Франко,підкреслюючи великий авторитет ученого серед га-лицької громадськості в 70— 80 рр , зазначав, що"Драгоманов європеїзував галицьких русинів, пере-творив доти панівне сетиментальне українофільствов свідоме змагання за здобуття не тільки національ-

ні

Історія Украї ни

них, а и загальнолюдських прав українському наро-дові".

Під його впливом у Галичині сформувалася цілагенерація молодої інтелігенції, яка в середині 70-х pp.започаткувала радикальну течію в національному(народовському) русі на чолі з Іваном Франком(1856 —1916), Михайлом Павлином (1853—1915),Остапом Терлецьким (1850 — 1902) і прагнула на-дати цьому рухові модерного європейського характеру.Через свої часописи "Громадський друг", "Дзвін","Молот"(1878), "Світ" (1881 — 1882), організаціюнародних віч радикали покликали до політичної діяль-ності широкі народні маси Галичини і Буковини.

Політизаціянаціонального руху

90-х pp. XIX ст. національний рух на західноу-країнських землях вступив у політичну стадіюрозвитку. У той час на грунті наявнихсуспільно-політичних течій утворилися перші політичніпартії, були сформульовані їхні програми та політичнігасла , розраховані на участь в їх реалізації широкихсуспільних верств. Завдяки цьому національна ідеяпочала оволодівати народними умами, а національнийрух, що набував політичного змісту, став масовим.

У Галичині першою такою партією стала заснова-на 1890 р. Русько-українська радикальна партія(РУРП) — перша легальна українська політичнапартія європейського типу і водночас перша в Європіселянська партія соціальної орієнтації. Згодом булистворені нові партії : Українська національно-демо-кратична партія — УНДП (1899) — найпотужнішаі найвпливовіша в краї, Українська соціал-демокра-тична партія — УСДП (1899) і Католицькийрусько-народний союз (1896), перетворений 1911р. в Християнсько-суспільну партію.

Найближчими програмними завданнями РУРПі УНДП поставили змагання за національно-тери-торіальну автономію Східної Галичини і ПівнічноїБуковини з власним сеймом і адміністрацією (у 1918р. ця вимога стосувалась і Закарпаття), УСДП —за культурно-національну автономію. А кінцевоюметою національного руху спочатку РУРП (1895),а за нею УНДП і УСДП сформулювали в своїх про-грамах здобуття культурної, економічної й політичноїсамостійності українського народу, його державної не-залежності та об єднання його земель. РУРПздійснення своїх ідеалів убачала "лише при повній са-мостійності політичній русько-українського народу .Метою УНДП, вказувалось у відозві її керівного ор-

гану — Народного комітету — від 5 січня 1900 p.,є "незалежна Русь-Україна, в якій би всі частининашої нації з'єдналися в одну новочасну культурнудержаву". УСДП в програмній статті свого органу"Воля" заявляла: "Наша ціль : є вільна держава ук-раїнського люду — Українська республіка". Подібнихпрограмних засад дотримувалися буковинськіНаціонально-демократична партія (1907) та Ради-кальна партія (1906).

З того часу політична самостійність України ста-ла головним гаслом національного руху в Галичині йна Буковині. Спільна політична платформа була пе-редумовою тісної співпраці провідних українськихпартій. Після невдалої спроби досягнення політично-го компромісу народовської Народної ради зпольською сеймовою і крайовою адміністрацією Га-личини (так звана політика "нової ери") та кривавихвиборів 1897 р. український рух під політичним про-водом УНДП, яка поступово радикалізувалась, приспівпраці з нею РУРП і УСДП набуває опозиційно-го щодо влади характеру, орієнтується на власні сили,на організацію народних мас. Національно свідомі на-родні маси поступово стають реальною основою руху.Москвофільство зрештою втрачає свої колишні по-зиції. Греко-католицьке духовенство на чолі з

митрополитом Андреем Шептицьким (1865

1944) остаточно стає на національний грунт та вклю-чається як впливова сила в національний рух.Суспільство, одностайне в своїх національних змаган-нях, стає на шлях політичних й культурних здобутків.

Тема української незалежності стала предметомдискусії на сторінках галицької і буковинської преси.В ній узяв участь, підготувавши серію статей, І.Фран-ко, який своїм незаперечним авторитетом підтримувавпостулат незалежності. Він уважав, що, хоч ідеалнаціональної самостійності України за тодішніх умовміг здаватися поза межами можливого, все жнаціонально-патріотичним силам належало "вжива-ти всіх сил і засобів, щоб наближатись до нього".

Великих масштабів набув вічевий рух 1905 —1906 pp., який проходив під гаслами демократизаціївиборчої системи. У вічі з вимогами загального,рівного, безпосереднього і таємного виборчого пра-ва, яке відбулося з ініціативи УНДП у Львові 2лютого 1906 p., узяло участь близько 50 тис.осіб, пе-реважно селян, що засвідчило високу політичнусвідомість галицьких українців. У результаті трива-лої боротьби під час виборів, проведених післявиборчої реформи 1907 p., українцям удалося до-могтися обрання 27 представників українських партій(22 — від Галичини і 5 — від Буковини) до Держав-

172

ної Ради у Відні і 29 — до крайових сеймів (12 —в Галичині і 17 — на Буковині). Завдяки цьому ук-раїнці дістали можливість обстоювати свої права впарламенті і сеймі.

Активізація політичного життя й зростання неза-лежницьких настроїв у Галичині і Буковині мализначну притягальну силу для політичного підпілля йполітичної еміграції з Наддніпрянщини. Тривалийчас там знаходили пристанище і простір для політич-ної діяльності політемігранти з України Д.Антонович,В.Винниченко, М.Вороний, Д.Донцов, В.Дорошен-ко, А.Жук, М.Залізняк, С.Петлюра, М.Русов,Г.Хоткевич, Б.Ярошевський та ін. Львівський жур-нал "Правда" першим опублікував реферат зпрограмними засадами ранніх наддніпрянських са-мостійників — членів Братерства тарасівців (1893).

Терени Галичини і Буковини стали ареною ор-ганізаційної діяльності першої на Наддніпрянщиніукраїнської партії — РУП. У Львові було опубліко-вано її трактат "Самостійна Україна", підготовленийМ.Міхновським. У Львові й Чернівцях 1902-1904pp. перебували закордонні комітети РУП. Львів ставмісцем проведення її другого з'їзду (1904). Там зна-ходилась також партійна друкарня, де випускалисьу світ партійні видання, політичні органи "Добра но-вина" (1903), "Селянин" (1903-1905), "Праця"(1904-1905), а також брошури, листівки, відозви. ВЧернівцях виходив орган РУП "Гасло" (1902-1903)."Згодом аналогічну діяльність проводила у Львові

УСДРП (1905-1907). Львів був також місцем за-снування Української соціалістичної партії (1900).Таким чином, західноукраїнські землі відіграли рольбази патріотичних сил Наддніпрянської України, їхорганізаційно-політичної діяльності, спрямованоїпроти імперського самодержавницького режиму вРосії.

Зрушенняна культурному полі

ривалими зусиллями народовців і представ-ників інтелігенції Наддніпрянщини 1894 р.відкрито кафедру історії України у Львівсько-

му університеті, яку зайняв прибулий з Києваукраїнський історик Михайло Грушевський (1866-1934 ). Активно включившись у політичне життя, вінразом з І.Франком став незабаром ідейним лідеромнаціонального руху і символом його єднання обабічавстро-російського державного кордону.

З приїздом М.Грушевського до Львова активізу-валася боротьба за український університет. Хоча

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

українці й мали підготовлені власні наукові сили, їмудалося до 1914 р. забезпечити собі лише 7 звичай-них кафедр та три доцентури у Львівському, а такожтри кафедри в Чернівецькому університетах. Львів-ський університет на той час уже значною мірою бувполонізований, а заміщенню українських кафедр чи-нились усілякі перешкоди. Тому українське студент-ство наприкінці 90-х pp. почало домагатися відкрит-тя у Львові окремого українського університету.

Широкого резонансу набув демонстративнийвихід 600 українських студентів з Львівського універ-ситету (1901) на знак протесту протидискримінаційної політики ректорату й професурищодо українців. Питання про український універси-тет жваво обговорювалося на студентських вічах, навсеукраїнському студентському з'їзді (1913), насторінках пресиьв українському сеймі, у Віденсько-му парламенті. Його вирішення домагалися під часдемонстрацій, заворушень. Наболіле університетсь-ке питання тримало в напруженні ціле суспільство.Питання українського університету не знімалось з по-рядку денного до 1918 р.

Українці Галичини наполегливо домагалися ство-рення широкої мережі українських середніх шкіл. За50 років крайової автономії ціною різних поступок їмудалося домогтися від сеймової більшості згоди на за-снування у Східній Галичині лише 6 українськихдержавних гімназій (у Львові, Перемишлі, Коло-миї, Тернополі, Станіславі, Бережанах і Стрию).Вони були змушені вдатися до заснування приватнихукраїнських середніх шкіл. 1908-1911 pp. під егідоюРуського педагогічного товариства було засновано 6приватних гімназій, один ліцей та чотири вчительськісемінарії.

На Буковині перед Першою світовою війною ук-раїнці мали дві українсько-німецькі та дві українськігімназії і одну учительську семінарію. Українських на-родних шкіл напередодні війни в Галичині налічувалося2510, Буковині — 216, на Закарпатті ж з наявних1883 р. 282 українських шкіл до1914 р. не залиши-лось жодної. Велике значення для консолідаціїнаціональних сил мало утвердження в Галичині й Бу-ковині завдяки спільним зусиллям національної елітиусіх частин України єдиної з Наддніпрянщиною літе-ратурної мови та запровадження в шкільне навчання(1892.), а згодом у діловодство фонетичного право-пису. Наукове товариство ім. Шевченка у Львовіпід керівництвом М.Грушевського з 1897 по 1913 р.перетворилось фактично в неофіційну всеукраїнськуакадемію наук. Члени товариства підготували близь-ко 3 тис. томів різних видань з українознавства, в тому

173

Історія Украї ни

числі 8 томів написаної М.Грушевським монументаль-ної праці "Історія України-Руси" — найвидатнішоготвору української наукової історіографії, який давісторичне обгрунтування української державності йсправив значний вплив на державницьке вихованняцілих поколінь. Поряд з М.Грушевським головнимидіячами товариства були І.Франко та В.Гнатюк.

Діяла широка мережа культурно-освітніх осе-редків.Товариство "Просвіта" 1914 р. мало по всьомукраю 78 філій, 2944 читальні і 109 950 членів. Своїмибібліотеками, курсами для неписьменних, хорами,театральними виставами, концертами та популярни-ми виданнями " Просвіта" підіймала політичну йнаціональну свідомість мас. Завдяки підтримці ми-трополита Андрея Шептицького у Львові заснованоукраїнський національний музей (1913).

Поряд з окрасою української літератури —І.Франком розквітнув талант молодих письменниківВасиля Стефаника і буковинки Ольги Кобилянської.Редагований М.Грушевським ті І.Франком "Літера-турно-науковий вісник" (1898-1907) став всеукра-їнським літературним органом, на сторінках якогодрукувалися найкращі літературні сили України:М.Вороний, М.Коцюбинський, Леся Українка,В.Винниченко, П.Грабовський, Б.ГрінченкОіА.Кримський, М.Кропивницький, О.Кобилянська,О.Кониський, Б.Лепкий, О.Маковей, І.Нечуй-Ле-вицький, О.Олесь, В.Самійленко, В.Стефаник,М.Старицький, І.Тобілевич та ін. Кращі твори світо-вої і української літератури популяризувала Україн-сько-руська видавнича спілка, якаь1899-1917 pp.випускала понад 300 видань белетристичної і науко-во-популярної літератури.

Справі утвердження національної ідеї велику по-слугу робило театральне мистецтво. Великі заслугив цьому мав театр "Руської бесіди" у Львові, який1905-1906 pp. на чолі з його керівником МиколоюСадовським та незрівнянною актрисою Марією Зань-ковецькою здійснив постановку кращих творівукраїнської драматургії (п'єс М.Старицького, І.Кар-пенка-Карого). Загальне визнання здобулизаснований відомим українським письменником Гна-том Хоткевичем Гуцульский театр (1910-1912) таБуковинський народний театр (1904-1910).

Упевнено ставало на професійну основу музичнежиття краю. 1903 р. у Львові відкрито Вищий музич-ний інститут^ якому 1907 р. присвоєно ім'яМ.Лисенка. Його діяльність сприяла вихованнюцілої плеяди обдарованих музикантів і композиторів,серед яких виділявся Станіслав Людкевич (1879-1979) — творець знаменитої кантати-симфонії на

слова Т.Шевченка "Кавказ". У розвиток і популяри-зацію національного хорового мистецтва великийвнесок зробило засноване у Львові співоче товари-ство "Боян" (1891) та аналогічні товариства в іншихмістах краю. Значну роль у пропаганді української му-зики відіграли співаки світової слави ОлександрМишуга, Соломія Крушельницька, МодестМенцінський та ін.

Виразних національних рис набуває образотвор-че мистецтво. Організатором митецького руху булизасновані у Львові Товариство для розвою руськоїштуки (1889) та Товариство прихильників українськоїлітератури, науки і штуки (1905). Організовані ни-ми у Львові виставки (1889,1900) відкрили новісторінки в розвитку західноукраїнського мистецтва,а виставка 1905 р. — перша Всеукраїнська мис-тецька виставка — стала справжньою маніфестацієюдуховного єднання західноукраїнських і наддні-прянських митців. Душею національного мистецькогожиття в Галичині був талановитий художник (пейза-жист-лірик і портретист) Іван Труш (1869-1914),поряд з яким творили визначні живописці Модест Со-сенко, Юліан Панькевич, Ярослав Пстрак, АнтонМанастирський, Йосип Курилас, Олекса Но-ваківський, Олена Кульчицька. Серед буковинськихмитців набув широкого визнання Микола Івасюк.

Іван Франко

174

Під владою Російської і Австр; іиської імперій

З-поміж українських скульпторів світову славуздобув Михайло Паращук, котрий (разом з АнтономПопелем) створив пам'ятник Адамові Міцкевичу уЛьвові та скульптурні портрети І.Франка, В.Стефа-ника, М.Лисенка і С.Людкевича.

На основі використання традицій і форм ук-раїнського народного зодчества формуєтьсянаціональний стиль в архітектурі. Його зразками єспоруджені у Львові за проектами Івана Лечицько-го та інших архітекторів будинки страховоготовариства "Дністер" (1905), бурси Українськогопедагогічного товариства, Академічного дому, "На-родної гостиниці", Вищого музичного інституту ім.М.Лисенка, Академічної гімназії та ін.

У народних масах західноукраїнських земельміцніло відчуття власної сили, зростала їх переко-наність у можливості здобути національні праванаполегливою працею, консолідацією національнихсил, організованою боротьбою за свободу.

З усіх західноукраїнських земель у найтяжчомустановищі залишалося Закарпаття. Внаслідокасиміляторської політики урядових кіл Угорщини табезініціативності й консервативності місцевої, пере-важно московської і так званої мадяронськоїінтелігенції українці на початку XX ст. перебувалитам, засвідченням народознавця В.Гнатюка, "майжена тім становищі, на якім стояли галицькі українці напочатку XIX ст., так що там народне відродження щене розпочиналося". Лише невелика група молодих на-родовців, таких, як Юрій Жаткович та АвгустинВолошин, намагалася чинити опір мадяризації йтяжіла до національно-патріотичних сил Галичини йБуковини, всієї України. Започатковану нимитрадицію продовжило і розвинуло покоління 20-хpp. XX ст.

Українські емігрантина Американськомуконтиненті

* арактерні для життя західноукраїнського се-лянства у другій половині XIX — на початку- XX ст. явища безземелля і малоземелля,

безробіття через надлишок робочих рук, тягар не-стерпних податків призвели до масової еміграції,переважно спрямованої на Американський конти-нент, де ще тоді було чимало територій, неосвоєнихнародногосподарською діяльністю людини, і уряди та-ких країн, як США, Канада, Бразилія, заохочувалимасове переселення з-за кордрну.

Першими українськими переселенцями до США

у 70-х pp. XIX ст. були закарпатці. Найбільше їх бу-ло серед шахтарів, яким заробітки діставалисянайважче через вкрай тяжкі умови праці, постійнийризик підземних аварій з небезпекою для життя,хронічні хвороби легенів тощо.

Духовним життям українських переселенців опіку-валися церковні пастирі. З 1884 р. і до кінця 90-х pp.українські поселенці спорудили понад півсотні цер-ков і каплиць. Церковне життя поєднувалося зкультурно-просвітнім, що сприяло підтриманнюнаціональної самосвідомості переселенців. Для дітейукраїнців при церквах відкривалася школи україноз-навства. І діти, і дорослі охоче відвідували там жестворені українські самодіяльні хорові, музичні, тан-цювальні й драматичні гуртки. Організовані у багатьохмісцях компактних поселень українців їхні громадськіоб'єднання — так звані "братські союзи" — нала-годили видання українських часописів. Заснована1893 р. священиком Григорієм Грушкою як друкова-ний орган Українського народного союзу україномовнагазета "Свобода" видається в США й донині.

На кінець XIX ст. українська громада в СШАналічувала більше 200 тис.чоловік. І хоч у масі своїйвона жила тоді ще у нестатках, але, завдяки піклуван-ню національно свідомих церковних і світськихпросвітників, зберігала народні традиції і громадсь-кий побут, усвідомлювала себе єдиною спільнотою.

Кількісно набагато меншою наприкінці XIX ст.була українська громада Канади. За десятиріччя з ча-су прибуття туди 1891 р. перших переселенців воназросла до 24 тис. чоловік. Переважну їх більшість ста-новили колишні галичани й буковинці. Земельніділянки від уряду одержували у безлюдних лісовиххащах.

Сяк-так спорудивши землянку для тимчасовогомешкання, майбутні фермери вдень і вночі (і то про-тягом не одного року), щоб мати ділянку поля,корчували ліс. А щоб придбати робочу худобу, плуг,борону, інше сільськогосподарське знаряддя, щоро-ку на кілька місяців залишали свої господарства інаймалися працювати на шахти й заводи, на прокла-дання шосейних доріг і залізниць, на спорудженняміст.

Здебільшого воліли жити селищами з обов'язко-вою наявністю церкви, школи, пошти тощо. Так само,як це зробили українські першопереселенці у США,їх земляки у Канаді одне з перших своїх селищ, якевиросло на цілинних землях за 200 миль від Вінніпе-га, назвали "Україною". Потім новоутворені селищаназивали іменами існуючих на Україні міст і сіл, а та-кож видатних синів українського народу —

175

Історія України

Б Хмельницького, І Сірка, Т Шевченка та ін Наз-ви селищ — Воля, Свобода, Згода, Мир

Найтяжчими на американському континенті вия-вилися труднощі, яких зазнали українськіпершопереселенці у Бразилії та Аргентині Природніумови тут були зовсім інші, ніж на БатьківщиніОдинаками перші сміливці з Галичини і Буковиниприбули сюди ще в 70-80-х рр XFX ст Далеко невсім в умовах незвичного тропічного клімату серед не-заселених пустель, прерій і джунглів удалося здійснитимрію про створення власного фермерського господар-ства Хронічні хвороби, великий відсоток смертностічерез брак елементарної медичної допомоги та анти-санітарно, побутових умов призвели до того, щочимало українців повернулося до дому

І все ж переселення українців на Американськийконтинент продовжувалося і в перше десятиріччяXX ст Тоді сюди приїхало близько 300 тис чоловікз Галичини і Буковини, а 40 тис — із ЗакарпаттяПроте не лише у фермерстві та робітництві шукалитепер поселенці шляхів до свого працевлаштуванняСеред них з'являються й перші підприємці, щоправ-да, на той час переважно у сфері обслуговуванняВони відкривали корчми, крамниці, ремісничі май-стерні, склади постачання населенню палива, пекарні,які своєю високоякісною продукцією (хлібобулочні ви-роби, печиво медівники, торти та ін ) набули доброїслави і серед корінного населення

Апогеєм українського національного руху в СШАстало створення у 1915-1916 рр двох великих край-

ових суспільно-політичних організацій —"Федераціїукраїнців у Злучених Державах" і "Української Ра-ди в Америці"

Розвивалося й громадське життя українців Кана-ди, кількість яких за перше десятиріччя XX стзросла на 85 тис чоловік На 1904 р в українськихпоселеннях Канади налічувалося 40 початкових шкіл,хоча цієї кількості було замало тисячі українськихдітей не мали змоги навчатися грамоти Загострила-ся потреба в учителях української мови Для їхтермінової підготовки у штаті Манітоба відкрилисявчительські курси За період їх роботи з 1905 до1911 р вони випустили понад 300 учителів Отже,навчання було двомовним — англійсько-українськимВикористовувалися підручники, надіслані з Галичи-ни В свою чергу, серед українських поселенцівзбиралися кошти для фінансування українських шкілу Галичині, приймалися резолюції на підтримку ви-моги відкриття українського університету у ЛьвовіВеликого розмаху серед канадських українцівнабув культурно-просвітницький рух Відкриті врізних поселеннях Канади українські читальні нетільки популяризували твори класиків українськоїхудожньої літератури, а й стали місцем вечірнього нав-чання дорослих, влаштування театральних вистав іконцертів Зростаючий громадський авторитет ук-раїнців серед корінного населення Канади відкрив їмшлях до загальної суспільно-політичної діяльності Ук-раїнців стали обирати до органів міського абопровінційного управління

тш

Україна в рокипершої світовоївійни

тш

„Українська карта"в передвоєннихміжнародних стосунках

одна із війн в світовій історії не обходи-лась без жертв і розрух Особливих мас-штабів вони віщували набути в ході війсь-

кового зіткнення, до якого з невідворотністюнаближались провідні європейські країни а за ни-ми і держави на інших континентах уже з рубежаXIX і XX століть

З метою перерозподілу світу оформились дваугруповання — Четверний (спочатку троїстий)союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина,Болгарія) та Антанта (Англія, Франція, Росія дояких пізніше, вже в ході війни, приєднались Італія,США, Японія та деякі інші держави)

Серед основних суперечностей, що викликалиперманентну напругу та конфлікти, були стосункиміж Росією та Австро-Угорщиною, Росією таНімеччиною І вже через своє особливе геополітич-не становище Україна з неминучістю потраплялау сферу першочергових інтересів ворогуючих ко-аліцій, ставала одним із епіцентрів майбутньоговійськового протиборства

На момент вибуху світової війни українськіземлі продовжували бути поділеними між двоманайкрупнішими імперіями - Російською та Австро-Угорською І обидві імперії не приховували своїхдавніх задумів — територіального розширення, пе-редусім за рахунок українських земель

Росія планувала силою зброї довести "спокон-

вічність" своїх прав на Галичину і ПрикарпатськуУкраїну Австро-Угорщина, природно, не збираласяне лише поступатися жодною із етнічних ук-раїнських територій — Східна Галичина, Буковина,Закарпаття (Карпатська Русь), але і мріяла проте, щоб захопити всі західноукраїнські землі Невідходили в минуле висунуті ще наприкінціXIX століття, плани реалізації під зверхністюНімеччини Пангерманського союзу, згідно якихв сферу життєвих інтересів останнього потраплялаУкраїна Навіть сили, що лише розраховували навідродження в ході війни польської державності,й ті беззастережно включили до майбутнього утво-рення галицькі та західноукраїнські землі як "істо-рично польські"

На приєднання до себе українських земель Бе-сарабії й частини Буковини за сприятливого роз-витку військового конфлікту сподівалася Румунія

Тонкий аналітик В Липинський передбачав такінайголовніші гіпотетичні можливості для Українив разі військового зіткнення Роси та Австро-Угор-щини

Якщо на території України залишиться всеяк і було й війна закінчиться розширенням Австріїв напрямі Адрюнополя, то тоді Україна заплатитьза цей конфлікт кров'ю українських солдатів з ро-сійської та австрійської армій і в результаті вия-виться ще більше ослабленою,

Якщо ж Росія у війні з Австрією захопитьСхідну Галичину й Буковину, то це для українсько-го національного руху буде катастрофою,

Якщо Австрія окупує частину Правобереж-ної України, то захоплена територія опиниться в та-кому ж становищі, в якому тоді знаходилась СхіднаГаличина — тобто неминуче стане об'єктом поль-ської експансії

Посилена увага до українського питання пояс-нювалась не лише далекосяжними планами тери-торіальних надбань, але й стратегічними розрахун-ками на ближчу перспективу — майбутні військовісуперники прагнули підірвати потенціал, могутністьпротивної сторони через свідоме провокування у їїстані сепаратистських рухів Зрозуміло, що ідео-логічні зусилля тут спирались на досить масштабнудержавну підтримку, ставали обопільним місцемдокладення зусиль різних спеціальних служб тощоНаприклад, значну увагу до України напередоднівійни виявляли міністерства закордонних справі преса Англії та Франції Вони прагнули так "зре-жисерувати" прийдешні події, щоб в результаті роз-гортання українського сепаратистського руху ос-

177

українства

і липня (1 серпня) 1914 р державний кор-

*дон між Росією і Австро-Угорщиноюперетворився на лінію фронту А розкрая-

на навпіл Україна мала стати не просто одним ізплацдармів кровопролитних, спустошливих боїв,але й місцем, де реалізовувались стратегічні на-прямки світового конфлікту І так уже судилось до-лею, що реалізовувались значною мірою за участіукраїнців, які змушені були стріляти одинв одного, нищити своїх етнічних братів, їх добро зачужі анексіоністські інтереси Трагізм ситуації при-множувався тим, що питома вага українського "гар-матного м'яса" у російській та австрійській арміяхбула дуже значною Так в Росії на 1917р із 15,5млн чоловік, мобілізованих на війну, 4,5 мли скла-дали українці

В австрійській армії відсоток українців бувпорівняно меншим, зважаючи передусім на питомувагу українського населення у складі габсбургськоїмонархії Однак, тут була і своя специфіка

На підтримку віденського уряду з перших дніввійни висловився „Український січовий союз", за-снований ще в 1912 р На початок війни у ньомуоб'єднувалось 16 тисяч юнаків-добровольців Заперші два тижні серпня 1914р виявили бажанняприєднатися до них ще близько 14 тисяч Авс-трійський же уряд дозволив сформувати украї-нський регіон, який би не перевищував 5 тисяч чо-ловік Його командиром було призначено ректораприватної української гімназії в Рогатині М Галу-

/сторін України

лаблялася Австро-Угорщина Швеція ж, навпаки,слідом за Німеччиною, чекала на такий результат,але вже щодо Роси

Найбільших і безпосередніх зусиль тут докла-дали найближчі сусіди України Так, при міністер-стві закордонних справ Австро-Угорщини вцникспеціальний відділ "Українська агітація" Йогомета була цілком конкретною — ідеологічна „об-робка" українців

В Державному історичному архіві Росії вСанкт-Петербурзі у фондах вищих органів управ-ління Російської імперії збереглося багато доку-ментів, в яких напередодні і в ході війни фігурувалоукраїнське питання У щотижневих і щоденних до-повідях цареві Миколі II, Голові кабінету міністрів,міністрам — внутрішніх справ,закордонних справ,військовому та ін — оглядах зарубіжної преси, удоповідях, складених на основі розвідувальних да-них, завжди існував розділ „Українське питання"Нерідко він набував досить значного обсягу, інодіскладав окремі папки

Зібрані в тих фондах матеріали свідчать, що на-передодні і в ході Першої світової війни у Австро-Угорщині та Німеччині практично щоденно публі-кувалась маса матеріалів з "українського питання"В Роси український визвольний рух незмінновважали плодом австрофільських, германофільсь-ких зусиль, а в Австро-Угорщині по ньому наноси-ли постійні удари, інкримінуючи українцям моск-вофільство

Отже, посилення шовіністичних настроїв як не-обхідний складовий елемент підготовки і роз-в"язання Першої світової війни створювали вкрайнесприятливі обставини для розвитку українськогонаціонального руху, породжували наростаючі реп-ресії проти нього в обох ворогуючих коаліціях

Аналізуючи на основі численних фактів розви-ток визвольної боротьби в Україні, М Грушевськиндоходив висновку, що терор і репресії, в тому числій такі масовані, яких зазнало суспільство після1907 р , не зламали волі українців "Навпаки, —стверджує видатний історик, — на загальнім тлівсеросійської реакції й спаду революційної хвилі,в порівнянню з пониженням громадянської енерпї,яке давало себе знати в сих роках в громадянствіросійськім, український рух з його неослабною во-лею до розвитку і боротьби ставав явищем всебільше яскравим і політичним"

З українським рухом, як важливим реальнимчинником, почали рахуватись і власті, що вдавалисьлише до окремих ударів по ньому, не маючи вже

змоги здійснити фронтальну атаку, і загально-російські революційні організації, що намагалисявстановити контакт з визвольними тенденціяминародів національних окраїн, влити їх потенціалв єдине русло антисамодержавної боротьби Насилу й значення українського руху дедалі більшуувагу почала звертати й російська інтелігенціяв Україні

Як виявиться врешті-решт, український фактор,українське питання стануть вагомою причиноюрозвалу в ході війни обох імперій Романівської таГабсбургської, приведуть до лопчної появи на гео-політичній карті світу української держави Однак,цьому передуватумуть роки неймовірних людськихвипробувань, незчисленних страждань і бідувань

Війна

і політичні сили

Ж і

178

круте серце царизму аж до народоправства, до пар-ламентаризму й до волі націй, що благоденственномовчали тоді по всіх іі неосяжних просторах Цебули ті з українців, які корінням свого особистогожиття занадто глибоко зрослися з життям руськимВиявилася орієнтація і на ' німецький штик'Звичайно, в межах російської України вона знахо-дилась у латентному стані Розрахунок тут був нате, що в ході війни буде знищено основу національ-ного гніту — царизм "А німецький імперіалізм —експлуататор культурний і розумний

Третій табір політично активного українствадотримувався не російської і не німецької орієн-тації, а власної, з опорою на власну націю, на влас-ний народ За оцінкою В Винниченка, таких по-глядів дотримувались переважно соціалістичні течиОднак це твердження вірне лише до певноїміри Соціалісти теж переживали складні часи, роз-диралися внутрішніми суперечностями, наочнимприкладом чого була ситуація в УСДРП Більша їїчастина пройнялась відверто оборонськими на-строями і мала своїм рупором газету , Украинскаяжизнь що виходила в Москві

У спеціальній декларації якою видання відгук-нулось на початок війни, містився заклик у виборіміж Росією і Австро Угорщиною стати на сторонуРоси більше того „сприяти успішному виконаннюросійською армією надзвичайно важливого завдан-ня, яке випало на іі долю' Там же викриваласьнещира політика Відня щодо українців

Інша ж частина УСДРП на чолі з А Жуком таВ Дорошенком, блокуючись із колишніми "спілча-нами" М Меленевським (Баском) та О Скоропис-Иолтуховським обрала пронімецьку орієнтаціюРазом з Д Донцовим, М Залізняком та іншимидіячами українського руху вони створили 4 серпня1914 р у Львові " Союз визволення України'(СВУ) як позапартійне об'єднання СВУ виступавза перемогу у війні кайзеровської Німеччини У по-ширеній Союзом відозві , До українського народув Роси на Росію покладалася вся відповідальністьза розпочату війну, доводилося, що не варто боятись приходу австрійського війська (в ньому сотнітисяч галичан, "Січові стрільці"), яке допоможестати господарем власної долі, принесе "свободуі волю" і врешті "вільним і незалежним краєм станеУкраїна в злуці з Австрією"

В результаті розгрому Роси СВУ сподівавсядомогтися "державної самостійності України" уформі конституційної монархи з демократичним

політичним внутрішнім устроєм, однопалатною за-

s «

/ « ^ГАЛИЧИНА У,

Україна в роки першої світової війни

щинського Однак блискавичне захоплення росій-ською армією Галичини на початковому етапі війнизашкодило повномасштабній реалізації починання2 тисячі легіонерів переїхали в район Стрия-Мука-чевого, де створили перший полк січових стрільців(командир ГКоссак), а також резервний баталь-йон, які невдовзі влилися у відповідні підрозділиавстрійської армії

Політична еліта українства розбилась на три ос-новних табори

Більшість діячів українських партій і ор-ганізацій виступили на підтримку воєнних зусильцарського уряду за ' російську орієнтацію" ЛідериТУ Па ліберали Д Дорошенко, А Вязлов,А Ніковський ввійшли до створених повсюдновідділень Всеросійського союзу земств 1 МІСТ В1916 р до Союзу вступив С Петлюра і одержавпризначення по мічника уповноваженого Союзу наЗахідному фронті Так же чинили і деякі інші діячіУСДРП та ' Спілки' За оцінкою В Винниченка цілюди орієнтувались на добре широке серце русь-кої демократи на грім перемоги, який зм ягчить

прусст

^ Р OjC ІЙСЬНА ІМПЕРІЯ

Умраіисьм етичні торяториМіжнародний кордом, 1914 рЛімя фронту тітет Г9І5 pi■ ЛмМ фронту Грудень ret? р

ч о ? н і НОРІ

Україна в першій світовій війні

179

Історія України

конодавчою системою, громадянськими мовнимиі релігійними свободами, самостійною українськоюцерквою Союз не виключав можливості залишен-ня у складі Австро-Угорщини частини етнічнихукраїнських територій і в такому разі розраховувавна створення осібного автономного краю (корон-ного краю)

В аналогічних тонах було витримано і МаніфестГоловної Української Ради, утвореної з представ-ників усіх політичних партій Галичини 3 серпня1914р "Побіда австро-угорської монархи буденашою побідою, — наголошувалось у документі

І чим більше буде поражение Роси, тим швидшевиб'є година визволення України"

Союз визволення України самочинно взяв насебе репрезентацію інтересів Великої України пе-ред зарубіжним світом о"Послами" відбули доБерліна — О Скоропис-Иолтуховський, Стамбула

М Меленевський, Софи — Л Ганкевич, Рима

О Семенів, Швеції та Норвегії — О Назарук,Швейцари — П Чикаленко

Центральні держави розглядалися при цьому якдружні, союзні щодо майбутньої Укранської держави

СВУ видавав значну кількість літератури, пері-одики, що поширювалася серед українського насе-лення країн Четверного Союзу, емігрантів та війсь-ковополонених Деякі видання "Союзу", наприкладісторичні праці М Грушевського та географічні тво-ри С Рудницького, виходили німецькою мовоюКрім "Вісника Союзу визволення України" виходи-ли журнали у Відні та Лозанні, цілий ряд газет утаборах військовополонених "Розсвіт" (Раштат),"Ві-льне слово" (Зальцведель), "Громадська дум-ка" (Вецляр), "Розвага" (Фрайштадт), "Нашголос" (Иозефштадт)

Робота серед військовополонених українців бу-ла однією з важливіших завдань СВУ Завдяки їйвдалося уже в перший період війни домогтися дея-кого покращення умов перебування українців втаборах Німеччини та Австро-Угорщини 3 часомвдалося сконцентрувати значні маси українціву окремих таборах Фрайштадт і Дуна-Сердатель(Австро-Угорщина) — близько ЗО тисяч, а такожРаштат, Зальцведель, Вецляр (Німеччина) —більше 50 тисяч Туди направлялися вчителі,інструктори з українців, які відкривали і забезпечу-вали функціонування шкіл грамоти, бібліотек, чита-лень, курсів української історії та літератури,політичної економи, кооперації, німецької мови,створювали аматорські театри, хори, оркестри Бу-дувались церкви, засновувались каси взаємодопо-

моги, відкривались кооперативні крамниці та чаиниДо діяльності СВУ явно неприхильно постави-лись лідери національно-визвольного руху у Ве-ликій Україні, зокрема М Грушевський Насторо-женість, підозра і зневага щодо лідерів СВУ, особ-ливо через їх контакти з деякими керівними коламиНімеччини і Австро-Угорщини, збереглись і надалі,відчутно давали себе знати навіть у 1917-1918 рр

Не виправдились нади "Союзу" і на серйознудержавну підтримку у країнах Четверного СоюзуВідень явно схилявся до пропольської орієн-тації, дедалі скептичніше ставився до далекосяжнихпла-нів "Союзу", волів бачити останнього лишевласним знаряддям у розв'язанні внутрішніх про-блем Врешті уряд Австро-Угорщини публічновідмежувався від СВУ Аналогічно вчинив і урядНімеччини, хоч військові кола, приватні особи обохкраїн продовжували свої контакти і зв'язки з Со-юзом

До всього врешті додавалося ще й те, що уже напочатку війни СВУ, інші українські організації зму-шені були евакуюватись з Галичини до Відня,відірватись від своєї природної основи

Невеличка група членів УСДРП на чолі зЛ Юркевичем з початку імперіалістичної війнизайняли осібну (центристську) позицію, спробу-вавши відмежуватись як від русофілів із "Украин-ской жизни", так і від германофілів із СВУ Вонизапочаткували у Женеві видання газети "Бороть-ба", на сторінках якої відстоювали погляди на укра-їнське питання з позицій "інтернаціональногосоціалізму"

Водночас Л Юркевич (псевдонім — Рибалка)втягнувся у затяжну полеміку з В Леніним, викри-ваючи суперечності в більшовицькій теорії, її свідо-ме чи несвідоме протиставлення демократичнимзасадам розв'язання національного питання

Природно, що все це викликано зворотну ре-акцію — і Л Юркевича критикували як одно-партійці, так і вождь РСДРП

Спочтатку до позицій "Боротьби" схилявся іВ Винниченко Але невдовзі він віддав перевагуспівробітництву в "Украинской жизни", що призве-ло до розриву з соціал-демократами, які групували-ся навколо "Боротьби" Взагалі ж, бажання сидітиводночас на двох стільцях, закінчилося невдачею ілише завдало додаткової шкоди загальнопартійнимінтересам

180

Україна в роки першої світової війни

Україна —арена військових дій.Загостренняукраїнського питання.

*™Точаток війни на українських теренах вия-I вився вдалим для російської арміїJL Російські війська зайняли частину Букови-

ни (разом з Чернівцями), захопили Східну Галичи-ну, вступили в Карпати Після чотирьохмісячноїоблоги на початку березня було взято фортецюПеремишль

Уже в процесі відступу з етнічних українськихземель австро-угорська влада, командування арміївдалися до масштабних репресій проти місцевихжителів У пошуках винних за провал кампанії вониохоче схопились за версію польської адміністра-ції провінції, згідно якої невдачі стали наслідком"зради українців", які начебто таємно симпатизува-ли й допомагали росіянам

Русофілів, а відтак і всіх підряд українців, поча-ли заарештовувати, страчувати без суду Тисячамиїх гнали до австрійських концентраційних таборівЛише у сумнозвісному Талергофі, в Штири, де вжахливих умовах (особливими звірствами, засвідченнями очевидців, відзначались мадьяри) ут-римувалися більше ЗО тисяч українофілів і ру-софілів Внаслідок тифу протягом короткого часузагинуло більше тисячі чоловік І хоч в епідеміяпішла на спад, щоденні смерті з різних причин, втому числі через погане харчування, стали звичнимявищем Незважаючи на запамороченняшовіністичним чадом, навіть австрійський парла-мент змушений був реагувати на нелюдське став-лення до українців

Із завойованих російською армією територійГаличини й Буковини було створено чотири губер-нії (Львівська, Перемишльська, Тернопільська,Чернівецька), які об'єднали у військове генерал-гу-бернаторство на чолі з чорносотенцем графомО Бобринським, який заходився "розпеченим залі-зом ' викорінювати мазепинство", обертати місце-ве населення на "настоящих русских", а греко-като-ликів на православних "Восточная Галиция й Лем-ковщина — испокон коренная часть единой вели-кой Руси — заявив голова новоствореної адміні-страції у Львові, — в этих землях коренное населе-ние всегда было русским, устройство их посемудолжно быть основано на русских началах Я будувводить здесь русский язык, закон и устройство"

Сам Микола II демонстрував серйозність росій-ських намірів, особисто прибувши на початку квіт-ня 1915 р до Львова та Перемишля на оглядининовоприєднаних територій

Спираючись на москвофільські елементи, зок-рема створений у Києві „Карпато-русский освобо-дительный комитет", здійснювалися рішучі заходищодо явних і удаваних австрофілів, а відтак і укра-їнства в цілому Так, членом згаданого комітетукапітаном Наркевичем у видавництві ШтабуГоловнокомандуючого арміями Південно-Західно-го фронту у липні 1914 р було випущено брошуру„Современная Галичина Этнографическое и куль-турно-политическое состояние ея, в связи с нацио-нально-общественными настроениями" Де власнебула записка, підготовлена в стінах російської вій-ськової контррозвідки під грифом "ДоверительноДля широкого ознакомления офицеров Действую-щей армии"

В брошурі (вона повністю передрукована в пра-ці Д Солов'я „Винищення українства — основнамета Роси у війні 1914 року Матеріали до історіїУкраїни за часів Першої світової війни" —Венніпег, 1963 — С 49-70) годі й шукати терміну"українець" То — „русский элемент", 1/4 млнякого "страдает во всех отншениях от культурногои политического засилия поляков, а также от эко-номического засилия евреев"

Водночас в брошурі акцентується увага на тому,що існує "украинский лагерь" — "своеобразноете-чение русской национальной жизни в Галичине,известное (под) названием "украинофильства"иполучившее кое-где кличку „мазепинства" за изме-ну исконнимь русскимь началамь"

Наслідків кампанії з таким ідеологічним забез-печенням чекати довго не довелось На захопленихземлях оперативно почали закривати українські ча-сописи, книгарні, школи, костьоли, установиЗамість них відкривались російські видання, уста-нови, учбові заклади, навіть православні церквиУже в перші дні після захоплення Галичини буловислано 34 греко-католицьких священники, середних митрополит А Шептицький Згодом їх кіль-кість досягла сотень Почалася масова депортаціяпідозрюваних у будь-яких "гріхах" місцевих жите-лів Лише через Київ протягом кількох тижнів"прослідували" на Схід понад 12 тисяч галичан,інших жителів з прифронтової смуги

Панування росіян в Галичині виявилось нетри-валим В результаті контрнаступу австро-німецькихвійськ, розпочатого між Горлицею та Тарновим 18

181

Історія У краї ни

квітня 1915 р , більша частина втраченої у 1914 ртериторії вже в травні — червні була повернута,а в липні вся Галичина і значна частина Волиніперейшла до їх рук

Це стало новим актом трагедії Відступаючіросійські війська взяли заручниками кілька сотеньпровідних українських діячів 3 ними евакуювалисьв глиб Роси і тисячі русофілів та тих, хто протягомкількох останніх місяців з різних прі чин співпра-цював з російською адміністрацією, і кому моглиінкримінувати антиавстршські настрої і дії

Узагальнюючи численні конкретні прикладимасового терору, що містяться у працях М Грушев-ського та Д Дорошенка, інших істориків, Н По-лонська-Василенко подає таку жахливу картинутих днів "У зв'язку з відступом російського війсь-ка на схід, виселяли людей з Холмщини, Волині,Поділля Села палили, щоб залишити ворогові пус-телю Люди йшли з малими дітьми, із злиденниммайном, гнали худобу, для якої не було фуражу, івона дохла по дорозі Коли валка доходила дозалізничної станції, людей напхом садовилиу вагони і днями-тижнями везли за Урал, до Пер-мі тощо Коли нарешті відкривали вагони, то буливипадки, що знаходили там самі трупи Таку XX ст Україна зазнала того ж лиха, що пере-несла у 1670-их роках під час "великого згону" Дожаху руїни приєдналися пошестя тифу, червінки,які косили „виселенців"

Новий прихід в Галичину, інші західноукра-їнські землі австрійців, німців, поновлення польсь-кої адміністрації, їх прагнення якомога швидше ви-коренити все, пов'язане із російськими впливами,вилилось у нові репресії проти українства

Відновлений у травні 1915 р у Відні представ-ницький орган — Загальна Українська Рада —спробував було декларувати необхідність завою-вання незалежності „російською" Україною і запро-вадження автономії для Східної Галичини та Буко-вини Однак, дедалі відвертіші схиляння офіційногоВідня у бік поляків, нові обіцянки розширення вла-ди останніх на українських територіях, змусили За-гальну Українську Раду на знак протесту самороз-пуститися Звісно, то був акт відчаю Надалізахідноукраїнські інтереси відстоювала укра-інськапарламентська репрезентація (український клубвіденського парламенту) на чолі з Є Петрушеви-чем Постійних нищівних ударів зазнавало ук-раїнство і в Україні Ліквідовувались будь-які осе-редки українського культурного життя, українськіорганізації, переслідувались періодичні видання

Незважаючи на те, що київська газета "Рада"з перших днів війни намагалася демонструватисвою підтримку позиції самодержавства, вона булазакрита Та ж доля спіткала "Українську хату",тижневик „Село" Із запровадженням в Українівійсь-кового стану ситуація ще погіршала На по-чатку 1915 р було заборонено видавати журнали"Дзвін", "Україна", "Рідний край", "Літературно-науковий вісник", "Записи українського науковоготовариства", "Наша кооперація"

Зважаючи на умови військового часу, царськісановники планували новий наступ на українствоМіністр закордонних справ С Сазонов доводив"Тепер настав слушний момент, щоб раз і назавждипозбутися українського руху" Однак, після відчут-них невдач і величезних територіальних втрат самеукраїнських земель у 1915 р самовпевненістьцарського уряду дещо згасла

Поразки російської армії на фронті та невіра увиправлення становища, у можливість стабілізаціїфронту через катастрофічний розвал економіки іпоглиб ення політичної кризи тримали у крайнійнапрузі населення всієї Правобережної УкраїниПаніка особливо поширилася з фактичним почат-ком евакуації з цього району восени 1915 р

Губернські установи з Кам'янця-Подільськогоперенесли до Вінниці Київський університет пере-базувався до Саратова, а Політехнікум — до Во-ронежа Обговорювалось питання про евакуаціюсвятинь Києво-Печерської Лаври Почалось пере-везення на схід державних закладів і установ

Тим часом нависла нова небезпека над Галичи-ною Після брусилівського прориву навесні 1916 р ,затяжних торгів між Берліном і Віднем щодо май-бутнього польських земель, колишня територія Ко-ролівства Польського була віддана у повне розпо-рядження Пруси

Австрійський уряд крок за кроком розширювавреальну владу поляків над українцями, не лишаючи,по суті, сумнівів щодо майбутнього українських зе-мель у складі відроджуваної Польщі УкраїнствоАвстро-Угорщини, таким чином, зазнавало дедалінових відчутних ударів і все ясніше розуміло без-перспективність домогтися своєю відверто авст-рофільською позицією не те що прихильного став-лення, а хоч мінімальних поступок Отже, напруганавколо українського питання впродовж всієїімперіалістичної війни не вщухала Навпаки, час відчасу вона досягала крайніх меж, об'єктивно при-множуючи, розширюючи передумови для прийдеш-нього вибуху українського руху

182

Україна в роки першої світової війни

Визрівання передумовукраїнської революції

огочасна українська еліта групувалася в То-I варистві українських поступовців (ТУП)JL і навколо нього Вона дедалі гучніше подава-ла свій голос проти війни, що принесла стількинещастя українському народу, за корінний пере-устрш Роси, розв'язання в ній національного пи-тання "Ми, українські поступовці, — говорилось удекларації Ради ТУП "Наша платформа" (грудень1916 р ), — стоїмо на основі автономного устроютих держав, з якими нас поєднала була історичнадоля, державу ми розуміємо як вільну спілку рівно-правних та рівноцінних націй, серед яких не повин-но бути ні гнобителів, ні гноблених Отже, боро-лись ми і боротимемось за демократичну автономіюУкраїни, гарантовану такою ж федерацією рівно-правних народів, за цілковите забезпечення куль-турно-національних вартостей і політичних правукраїнського народу, за добрі способи йомусамостійно розвиватися і поступовуватись еконо-мічно, а єдиним простим шляхом до цього ува-жаємо нацюналізування всіх форм приватного ігромадського життя школи, суду, церкви, адмі-ністративних і громадських установ, органів само-врядування і таке інше"

Подібні погляди поділяли і поширювали шляхомпропаганди й інші українські організації, в першучергу молодіжні, що змушені були розгортати своюдіяльність в підпіллі

Поряд з ними виникали і осередки, що відстою-вали принцип незалежності України Так, восени1915 р у Катеринославі виник Ініціативний комітетУкраїнського самостійного союзу

Національно-визвольний рух в Україні щонай-тісніше пов'язувався з іншими проявами суспільно-го протесту, що неухильно наростали на фоні по-

глиблення економічної кризи, зростання бідуваньнародних мас

Війна суттєво підірвала продуктивні сили Про-тягом 1914-1916 рр в Україні закрилися більше1400 підприємств, було задуто 26 доменних печейУ сільському господарстві виявлявся гострийбрак робочої сили, тяглової сили, реманенту Посі-вні площі в Україні зменшились в 1916 р на 1,9млн десятин, а збір збіжжя впав на 200 млн пудівпорівняно з 1913 р Найбільше потерпіли малоземе-льні селяни на 1917 рік з 3 млн 980 тис селянсь-ких господарств 640 тис не мали засівів, 1,4 млнне мали коней, а 1 млн 142 тис не мали корів

З року в рік піднімалася хвиля непокори, заво-рушень як стихійних, так і зорганізованих різнимиантиурядовими партіями і організаціями — від ліво-радикальних (анархісти, більшовики) до лібераль-них (кадети)

Робітники України дедалі активніше включали-ся в страйкову боротьбу, поступово надаючи їй іполітичного характеру В 1915 р в Україні відбуло-ся 113 страйків, в яких взяло участь 48 тис ро-бітників В 1916 кількість страйків зросла до 218, астрайкарів — до 193 тис Наростали й селянськівиступи, частішали розгроми і підпали поміщиць-ких маєтків та економій Всього за час війни в Ук-раїні стався 161 селянський виступ

Посилювалися антивоєнні, антиурядові настроїі в солдатському середовищі, в тому числі і середвійськовослужбовців Південно-Західного та Ру-мунського фронтів і залог, дислокованих в Україні

Національно-визвольна боротьба, суспільнийрух в Україні могутнім потоком вливалися в єдинерусло загальноросійської боротьби проти самодер-жавства Набираючи дедалі більших масштабів ігостроти в умовах тотальної кризи існуючого ладу,боротьба ця віщувала невідворотні грандіозні по-трясіння уже в недалекому майбутньому

тш

Створення

Української Центральної Ради

априкінці лютого 1917 р несподіванно длябагатьох сучасниікв, але цілком зако-номірно відбулася фінальна сцена в історії

імператорської (романовської) Роси 24 лютого вПетрограді здійнялася хвиля масового страйковогоруху, наступними днями до страйкарів приєдналисячастини столичного гарнізону, а Державна дума,діяльність якої призупинив цар, стала в опозиціюдо уряду 27 лютого самодержавство впало, владазосередилася в руках Тимчасового комітету Дер-жавної Думи 2 березня члени цього комітету прий-няли від царя акт про зречення і сформували новийТимчасовий уряд країни

Революція перемогла Активну участь у петро-градських подіях взяли українці, що становилизначну частину особового складу гвардійськихполків Підтримавши вимоги страйкуючихробітників, ті стали на бік Державної Думи На по-чатку березня в Петрограді утворився Тимчасовийукраїнський революційний комітет, який 2 березняопублікував відозву до українців Петрограда, за-кликавши їх спрямувати свою енергію „на завою-вання власних нацюнально-політичних прав", на-повнити її „свідомістю власних національних інте-ресів" Загалом політична діяльність українців уПетрограді 1917 р мала свою складну історію, доякої нам доведеться раз v раз повертатися

Відзначимо ще одну особливість Лютневої ре-волюції В ті дні, коли в столиці імперії нуртували

Українськареволюція

тш

політичні пристрасті, решта території і населеннякраїни перебували в стані політичної летарпї. Чи ненайбільшою мірою це стосувалося України

Перші телеграми про революційні події в Пет-рограді почали надходити в Україну 28 лютого

Голова міської думи Ф Бурчак просив Петро-град підтвердити достовірність отриманої інфор-мації І лише вранці 3 березня київська пресаповідомила своїх читачів про крах самодержавстваКоли всі сумніви розвіялись, у Києві стали форму-ватися нові революційні органи влади Найавтори-тетнішим серед них була Рада об'єднаних гро-мадських організацій, її виконком очолив відомийлікар, громадський діяч М Страдомський Подібніради почали діяти у більшості українських міст З— 5 березня на території України практично булоліквідовано органи царської адміністрації, владу пе-ребрали призначені Тимчасовим урядом губернській повітові комісари

Перемога революції відкрила широкі можли-вості для легалізації діяльності політичних партій,створення різноманітних громадських організаційЯк і в Петрограді, в Україні в першій декаді берез-ня виникають ради робітничих і солдатських депу-татів Але якщо в російській столиці рада робітни-чих депутатів становила серйозну політичну силу ймала реальний вплив на Тимчасовий уряд, то в Ук-раїні ці ради не відігравали провідної ролі й на вла-ду не претендували, тому про існування тут двов-ладдя не доводиться говорити Зазначимо, шо радиробітничих і солдатських депутатів фінансувалисяТимчасовим урядом

Демократизація суспільства, що відбулася підвпливом революційних зміц, не могла не позначити-ся на українському русі Його потенційна енергія,накопичена у народній гущі протягом десятиліть,ще шукала виходу, тоді як провідники інтелігенціїне залишалися бездіяльними в калейдоскопіполітичних змін початку березня 1917 р Українцімали кілька своїх представників у Київській радіоб'єднаних громадських організацій, а також у радіробітничих депутатів Але цього було не досить длявідродження національно-визвольного руху 3 бе-резня в клубі „Родина" Товариства українських по-ступовців (ТУП) зібралося понад 100 представ-ників київських і деяких провінційних українськихорганізацій Якраз на цих зборах народилася ідеязаснування Центральної Ради Однак принципи їїтворення, завдання і програмні гасла викликалигостру полеміку, що не вщухала кілька днів Стар-ше покоління української інтелігенції — С Єфре-

184

Українська революція

мов, Д Дорошенко, А Ніковський, Л Старицька-Черняхівська — вважало, що саме ТУП, до якоговоно належало, має стати центром єднання ук-раїнських сил Молодше покоління на чолі з Д Ан-тоновичем, сповідуючи соціал-демократичні погля-ди, наполягало на утворенні принципово новогоцентру, де були б представлені всі українські ор-ганізації За цим, власне, принципом 7 березнявідбулися вибори керівного ядра Центральної Ра-ди Головою УЦР обрали М Грушевського, який натой час ще не повернувся до Києва з Москви, дедобував своє заслання Заступниками голови сталиФ Крижановський — представник кооперативнихорганізацій Київщини, Д Дорошенко — від ТУПуі Д Антонович — від українських соціал-демо-кратів Крім того, було обрано секретаря та скарб-ника Ради 7 березня, очевидно, і слід вважати да-тою створення Української Центральної Ради

Відразу Центральна Рада відігравала лишероль київської міської організації Не змогла вонаодразу сформулювати й політичної платформи своєїдіяльності 9 березня Центральна Рада закликалаукраїнський народ домагатися від Тимчасового уря-ду „всіх прав, які тобі природно належать", обме-живши їх, проте, публічним використанням ук-раїнської мови в державних, судових та освітніх ус-тановах Не йшлося у відозві 9 березня ні промісце, ні про роль Центральної Ради в цих дома-ганнях Можна стверджувати що вона в першітижні свого існування переживала процес ор-ганізаційного та ідейного становлення

У подібному стані перебував увесь українськийнаціонально-визвольний рух Надто сильного уда-ру завдано було царизмом упродовж попередніх де-сятиліть українським організаціям, аби вони спро-моглися за лічені дні відновити свою діяльність Івсе ж успіхи не забарилися Вони були тіснопов'язані з поверненням в Україну чільногополітичного і громадського діяча, відомого історикаМ Грушевського, про високий авторитет якого се-ред інтелігенції, а відтак і широкого загалу, свідчи-ло хоча б те, що 1917 р не було, либонь, випадку,аби той чи інший з'їзд не засвідчив шанобливогоставлення до голови Центральної Ради Цьомуенергійному лідеру судилося відіграти важливу рольв історії України, надто в період розвитку рево-люції

На час його повернення Центральна Рада, як,зрештою, і весь український рух, була одним з ліво-флангових у громадсько-політичному житті, посту-паючись ініціативою російським політичним

партіям і організаціям Грушевський вирішив зла-мати цей статус-кво

Важливим кроком у цьому напрямі стало прове-дення у Києві 19 березня української маніфестаціїСтотисячна колона під національними синьо-жов-тими прапорами заповнила центральні вулиці містаВіче, що завершило маніфестацію, підтримало ре-золюції, підготовлені Центральною Радою, і на-самперед про автономію України Для чіткого ви-значення основних політичних гасел М Грушевсь-кий наприкінці березня — в першій половині квітня1917 р виступив із низкою публікацій, починаючи зпрограмної статті „Велика хвиля", де, полемізуючиз поміркованим крилом українського руху — чле-нами ТУПу, заявив, що „нічого більш помилковогоне може бути тепер, як витягувати старі українськіпетиції і подавати їх наново правительству як нашідомагання в данім моменті", й зажадав негайно пе-рейти від культурно-освітніх вимог до ПОЛІТИЧНИХ

Остаточно викристалізувати політичну програ-му Центральної Ради і завершити й організаціюмав Всеукраїнський національний конгрес Про йо-го скликання Рада оголосила наприкінці березняПідготовка конгресу активізувала українськіполітичні сили, які вирішили негайно провести своїпартійні з'їзди 25 — 26 березня це зробило Това-риство українських поступовців, воно не лишепідтримало гасло автономії, а й змінило свою назвуна Союз автономістів-федералістів 4 — 6 квітня уКиєві одночасно відбулися установчий з'їзд Ук-раїнської парти соціалістів-революцюнерів і конфе-ренція Української соціал-демократичної робітничоїпарти 6 — 7 квітня після багаторічної перервивідновила свою діяльність Українська радикально-демократична партія Тими самими днями в Києвізібралися на з їзд діячі українського села, які ство-рили Українську селянську спілку

Провідні українські політичні сили продемонст-рували одностайність програмної вимоги національ-но-територіальної автономії України, а також при-хильність до ідей соціалізму Консервативнаполітична течія в українському русі на той час булапредставлена поодинокими діячами, заклики якихпотонули в хорі голосів радикалів і соціалістів Усі ціз'їзди, безпосередньо пов'язані з підготовкою іпроведенням Всеукраїнського національного кон-гресу, надавали йому ваги, політичної заангажова-ності та резонансу

Конгрес відкрився 6 квітня у Києві в присут-ності дев'ятисот делегатів від різних українськихполітичних, громадських, культурно-освітніх 1 про-

185

Історія У краї ни

фесійних організацій. На ньому були представникиГаличини, Буковини, Холмщини, Кубані, Москви,Петрограда. Вся попередня українська історія незнала подібних форумів. Не якась там невеличкагрупка свідомої української інтелігенції зібралася натаємну сходку, щоб декларувати національні гасла йпривернути до них увагу народу, а сам він, пробуд-жений і розкріпачений революцією, приїхав доКиєва викласти свої вимоги. Журналіст „Киевскоймысли", вражений масовістю і ентузіазмом учас-ників конгресу, назвав його „українськимпатріотичним паломництвом". Спогади М.Гру-шевського, В.Винниченка, М.Галагана, М.Кова-левського, С.Русової передають враження епохаль-ності й національної єдності цього конгресу. Ця ро-бота зводилася врешті-решт до двох речей: обгово-рення різноманітних аспектів національно-тери-торіальної автономії України і виборів нового скла-ду Ради. Обидва завдання вдалося блискучевирішити. Ще першого дня делегати одностайнооголосили, що „тільки широка національно-тери-торіальна автономія України забезпечить потребинашого народу і всіх інших народностей, котрі жи-вуть на український землі". 8 квітня конгрес обравновий склад Ради. Загалом було обрано 118 осіб, утому числі М.Грушевського — на голову УЦР ідвох його заступників — В.Винниченка таС.Єфремова. Мандати членів Ради отримали доб-ре знані в українському русі діячі: І.Стешенко,Л.Старицька-Черняхівська, С.Русова, Д.Доро-шенко, В.Леонтович, В.Прокопович, Є.Чикален-ко, Ф.Матушевський, І.Шраг, С.Шелухін,М.Міхновський.

На конгресі висувалися вимоги розширитисклад Ради й збільшити представництво окремихорганізацій. УЦР було надано право кооптуватинових членів, яким вона користувалася, включившиспочатку до свого складу обрані на всеукраїнськихз'їздах Всеукраїнські ради військових, селянськихта робітничих депутатів, а потім великий загін пред-ставників національних меншин (202 дійснихчленів і 51 кандидата). Таким чином, у серпні 1917р. мандатна комісія шостих загальних зборів УЦРзареєструвала 639 дійсних членів і 4 кандидатів.На той час розрахунковий склад Ради становив798 мандатів.

Повний склад УЦР збирався лише на загальнізбори (сесії чи пленум) Ради. Іноді ці збори нази-валися Великою радою. Таких відбулося 9. Між за-гальними зборами діяв спочатку Комітет Цен-тральної Ради, а на початку липня його було реор-

ганізовано в Малу раду, яка відігравала ключовуроль у діяльності УЦР — формувала її політику,виступала із законодавчими ініціативами. І Велика,і Мала ради формувалися на фракційних(партійних) засадах. Найчисельнішою у Раді булафракція українських есерів; українські соціал-демо-крати кількісно поступалися їй, але тривалий час(до січня 1918 р.) відігравали у Раді провідну роль.

Якої

ми хочемо автономії

f " "Дробивши основною стратегічною метою-• Центральної Ради гасло національно-тери-- торіальної автономії, М.Грушевський доклавчимало зусиль, щоб розкрити його глибиннийвнутрішній зміст. З цією метою 1917 р. вінопублікував кілька брошур, як-от; „Вільна Ук-раїна", „Якої ми хочемо автономії та федерації",„Хто такі українці і чого вони хочуть", „Звідкипішло українство і до чого воно йде". У брошурі„Якої ми хочемо автономії та федерації" йдетьсяпро національно-територіальну автономію пере-

Портрет М.Грушевського (Львів (?), 1906—1907 pp.)

186

Українська революція

довсім ях — про територіальне об'єднання всіх ет-нічних українських земель. „Ся українська тери-торія, — зазначав Грушевський, — має бути ор-ганізована на основах широкого демократичного(нецензованого) громадського самоупорядкування,від самого споду („дрібної земської одиниці") аждо верху — до українського сейму. Вона має вер-шити у себе вдома всякі свої справи — економічні,культурні, політичні, содержувати своє військо,розпоряджатися своїми дорогами, своїми доходами,землями і всякими натуральними багатствами, матисвоє законодавство, адміністрацію і суд". Отже, заГрушевським, автономна Україна повинна мати всідержавні атрибути.

Грушевський добре розумів деспотичний, мерт-вущий для суспільства характер „единой й недели-мой" Росії, несумісність демократії з такою формоюросійської держави: „Ми всі стомлені й знеохоченістрашним і прикрим централізмом старого російсь-кого режиму і не хочемо, щоб він жив далі, хоч би йпід республіканським червоним стягом. Ми хочемо,щоб місцеве життя своє могли будувати місцеві лю-ди і ним порядкувати без втручання центральноївласті". У федерації він бачив об'єднання в однійсоюзній (федеративній) державі кількох національ-них (білоруси, литовці, латиші, ести, грузини таін.), а до функцій федеративної влади відносив:„справи війни і миру, міжнародні трактати, завіду-вання воєнними силами республіки, пильнуванняодностайної монети, міри, ваги, оплат митових, на-гляд за поштами, телеграфами (...), надавання пев-ної одностайності карному й цивільному правукраїв, стеження за додержуванням певних прин-ципів охорони прав національних меншостей украєвім законодавстві".

Таким чином, можна говорити, що Грушевськийрозумів федералізм не як повне заперечення неза-лежної української державності, а як крок їй на-зустріч. У квітні 1917 р. йому здавалося можливимі реальним налагодити національно-державне жит-тя України.

Перші кроки до здійснення

національно-територіальнї

автономії.

1-й Універсал УЦР

Т If аціональний конгрес, стимулюючи розгор-

I * тання українського руху, надав йому ор-

JL і ганізащйних форм, усталив стратегічні зав-дання. Резолюції конгресу набули широкого розго-

лосу. Найбільшого політичного звучання вимогинаціонально-територіальної автономії набули в ре-золюціях 1-го Всеукраїнського військового з'їзду(5 — 8 травня 1917 р.). На нього з'їхалося понад700 делегатів, що представляли 900 тис. ук-раїніців-військових армії і тилу.

Резолюції з'їзду були гострими й однозначни-ми: „...вимагати від Тимчасового правительства таРади солдатських і робітничих депутатів негайногооголошення особливим актом національно-тери-торіальної автономії України". Цю вимогу посилю-вав цілий пакет резолюцій із закликами до УЦРчинити активний тиск на Тимчасовий уряд. З'іздрозгорнув кампанію боротьби за українізаціювійськових частин, об^ав Український військовийгенеральний комітет. Його у повному складі (18осіб) було кооптовано до складу УЦР. Все цесприяло зміцненню становища Ради.

До Всеукраїнського військового з'їзду УЦРвиявляла нерішучість у стосунках з Тимчасовимурядом. Назвемо хоча б побіжно кілька основнихпричин. Якщо в березні 1917 р. російські політичнісили ставилися до Центральної Ради, як і до всьо-го українського руху, без особливої цікавості, то пе-ред Національним конгресом і особливо після ньо-го не упускали нагоди вдатися до випаду проти них.

Холодне ставлення уряду з його прагненнямбудь-що дистанціюватися від УЦР та активізаціяросійського націоналізму в Україні, особливо чор-носотенців, не створювали грунту для переговорно-го процесу. Рада ж не наважувалася на рішучийкрок. „Перший Український військовий з'їзд, якийзажадав, аби Центральна Рада негайно вжиларішучих заходів щодо здійснення данних їйНаціональним конгресом доручень, і обрав для до-помоги майбутній делегації Центральної Ради доПетрограда свою спеціальну військову делегацію,поклав край ваганням і нерішучості ЦентральноїРади", — писав П.Христюк у „Замітках і ма-теріалах до історії української революції 1917 —

1920".

16 травня до Петрограда прибула повноважнапредставницька делегація УЦР на чолі з заступни-ками голови Ради В.Винниченком та С.Єфремо-вим. У портфелі делегації лежали наказ від Цен-тральної Ради і проекти декларацій Тимчасовогоуряду в справі автономії України, утворення Край-ової ради і Крайового комісаріату. Проекти булипідготовлені М.Грушевським на випадок, якщоуряд погодиться на пропозиції УЦР. Головна з нихполягала в тому, щоб Тимчасовий уряд висловив

187

Історія У краї ни

Державний гербУкраїнської Народної Республікиприйнятий Центральною Радою 22 III 1918

своє позитивне ставлення до автономії України

Не дійшовши порозуміння з Тимчасовим уря-дом і Петроградською радою робітничих депутатів,українська делегація наприкінці травня повернуласядо Києва Однак ця поїздка багато що прояснила йстворила умови для переходу в наступ „Наша ек-скурсія до Петрограда, — згадував лідер парти ук-раїнських есерів, член УЦР М Ковалевський,—упевнила нас у тому, що демократичний режимРоси не матиме життя й нові революційні події мо-жуть цілком змінити і політичні умови, в яких пере-бувала українська справа Баланс петроградськихпереговорів виявився цілком негативним Треба бу-ло йти революційним шляхом, шляхом доконанихфактів І цим шляхом Українська Центральна Радапісля деяких вагань пішла"

Внаслідок невдалих переговорів у Петрограді вУкраїні вибухнули політичні пристрасті До того жКеренський заборонив проведення 2-го Всеу-країнського військового з'їзду 28 травня відкривсяВсеукраїнський селянський з їзд, на який прибулопонад 2500 делегатів з вирішальним і дорадчим го-лосами Зал Київського купецького зібрання, депроходив з'їзд, був переповнений Провідною інто-нацією на засіданнях стали вимоги самочинногопроголошення автономії „Діти нам не простять, як-що ми не доб'ємося найменшого — національно-територіальної автономії Коли не допомагаютьслова, то допоможуть шаблі Настав для нас часузяти своє Просити, кланятись ми не будемо, бо то— наше'" — так категорично закликав вирішити

Великий державний гербУкраїнської Народної Республіки,прийнятий Центральною Радою 22 III 1918

справу солдат Білик, селянин з Черкащини Про-лунали на з'їзді й голоси критики УЦР за їїнерішучість, але в ухвалених резолюціях домаганняРади щодо автономії України дістали підтримку, апозиції уряду зазнали осуду Не випадково„Киевская мисль" 6 червня змушена була визнати,що „минулого тижня хвиля українського народногоруху здійнялася високо й круто" На цій хвилі чет-верті загальні збори Української Центральної РадиЗ червня вирішили звернутися до українського на-роду із закликом „організуватися і приступити донегайного закладання підвалин автономного ладуна Україні" Збори зобов'язали Центральну Радунегайно підготувати універсал

Робота над ним тривала тиждень 10 травня назасіданні Комітету Центральної Ради в остаточно-му читанні було ухвалено й того ж дня на 2-муВсеукраїнському військовому з'їзді оприлюдненодокумент, який дістав назву 1-го Універсалу Ук-раїнської Центральної Ради 2,5 тис делегатівз'їзду, які, попри заборону уряду, приїхали доКиєва і ще напередодні поклялися, що „не вернуть-ся до своїх частин без автономії матері-Украіни", вурочистій тиші переповненого залу напружено слу-хали кожне слово декларованого В Винниченкомтексту „ Хай буде Україна вільною Не одділяю-чись від усієї Роси, не розриваючи з державоюросійською, хай народ український на своїй землімає право сам порядкувати своїм життям Хай по-рядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним,рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні

188

Украї нська революція

Українські Збори (Сейм) ( ) І через те ми, Ук-раїнська Центральна Рада, видаємо цей Універсалдо всього нашого народу й оповіщаємо однині бу-демо творити наше життя'

Українці зустріли проголошення Універсалу зрадістю і захопленням На адресу УЦР надходилисотні вітальних телеграм від найрізноманітнішихорганізацій, деякі з них складали присягу навірність Раді Проголошення Універсалу викликалов Україні друге за силою після повалення царизмупіднесення революційного ентузіазму мас Енергія,з якою вибухнув український рух, змусила російсь-ку революційну демократію в Україні переглянутисвої позиції і визнати, що відкриту боротьбу з УЦРбезпрецедентно програно Безумовно, революцій-ний за формою і змістом акт проголошення Універ-салу не сприяв загальному зміцненню політичноїситуації в Роси, ставши, як твердять нині деякіросійські історики, причиною дестабілізації Алеріч у тім, що був він наслідком небажання Тимчасо-вого уряду принципово розв'язати проблему дер-жавного устрою Роси після повалення самодержав-ства і зволікання з цим до розгляду питання на Все-російських установчих зборах, що, по суті, означа-ло прагнення російського політичного й державногоістеблішменту зберегти Росію централізованою,єдиною і неділимою Універсал Центральної Радистав провісником неминучої децентралізації Роси вразі п перетворення на крашу демократичну

Українська Центральна Рада

і Тимчасовий уряд:

від протистояння до компромісу

ажаючи довести, що декларовані Універса-лом слова „однині будемо творити наше жит-тя" не пустопорожні, Комітет Центральної

Ради 15 червня створив Генеральний секретаріат —виконавчий орган Ради Першими генеральнимисекретарями було обрано В Винниченка (голова),X Барановського, С Єфремова, Б Мартоса, С Пе-тлюру, В Садовського, М Стасюка, І Стешенка

Проголошення Універсалу, створення Генераль-ного секретаріату й активна підтримка цих актівширокими верствами народу та армії справиливідповідне враження і на Тимчасовий уряд, і наросійську демократію Це змусило уряд шукати ви-ходу із становища, що склалося не на його користь29 червня до Києва прибули три міністри Тимчасо-вого уряду — О Керенський, М Терещенко таІ Церетелі Останній, ключова постать урядової де-

легації, тут-таки відверто заявив, що головна темапереговорів — налагодження взаємин з Централь-ною Радою Уряд був готовий піти на серйозні по-ступки, але зберігши своє реноме Як заявила деле-гація, він не заперечуватиме проти автономії Ук-раїни, одначе просить утриматися від декларуванняцього принципу й залишити остаточне санкціону-вання автономії Всеросійським установчим зборамІ Церетелі не приховував нагальної необхідностідля Тимчасового уряду відновити єдність з україн-цями, аби довести країні, а можливо, й усьомусвітові, що „все тут робиться зі згоди центральноївлади і для Установчих зборів" Центральній Радіпропонувалося укласти угоду з підписанням двомасторонами спеціальних декларацій, які б свідчилипро одностайність дій, а також порозумітися зпредставниками неукраїнської революційної демо-крати в Україні й надати їй місця у Раді, що сприя-ло б перетворенню ії із суто національного органуна територіально-нацюнальний Уряд наполягав навідкритому осуді Радою методів захоплення владиЗі свого боку делегація обіцяла, що уряд, прий-маючи Закони стосовно України, узгоджуватиме їхз УЦР Вона висловилася за створення крайовогооргану влади, фінансування його з державногобюджету, запровадження при Тимчасовому урядіпосади комісара з українських справ Не викликалакатегоричного несприйняття, як це було раніше,ідея українізації військових частин

Такий підхід сіворював грунт для порозуміння іконструктивного діалогу, хоч це й вимагало відУЦР певного компромісу і відступу

2 липня з Петрограда до Києва надійшла теле-грама з текстом урядової декларації, де мовилосяпро визнання Генерального секретаріату як вищогорозпорядчого органу України, а також про те, щоуряд „прихильно поставиться до опрацювання Ук-раїнською Радою проекту національно-політичногостатусу України в тому розумінні, в якому сама Ра-да вважатиме це суголосним з інтересами краю" Увідповідь Центральна Рада проголосила 2-й Уні-версал Там, зокрема, зазначалося „із задоволен-ням приймаємо заклик правительства до єднання"Далі йшлося про поповнення УЦР представникаминаціональних меншин і перетворення її на єдинийнайвищий орган революційної демократи УкраїниРада обіцяла твердо йти „шляхом зміцнення новоголаду, утвореного революцією", підготувати „проек-ти законів про автономний устрій України для вне-сення їх на затвердження Установчим зборам"Українська громадськість сприйняла 2-й Уні-

Історія У краї ни

версал як ще один крок до омріяної автономії, хоч уньому УЦР вимушена була відмовитися від спроб„самочинного здійснювання автономії України"Переговори з урядом В Винниченко назвав пере-могою українства, якій „було надано правової силив юридичних актах державного характеру" „Поро-зуміння Української Центральної Ради з Російсь-ким центральним урядом, — писав М Грушевсь-кий, —відкрило собою нову сторінку в житті України'

„Статус автономії країни"?

Ні.

„Інструкція урядуГенеральному секретаріатові"

1 ~ ісля досягнення угоди з Тимчасовим урядом

і УЦР: ретельно дотримуючись узятих на се-

J бе зобов язань, почала втілювати здобутіправа

Насамперед вона порозумілася з неукраїнськоюреволюційною демократією Це виявилося справоюневажкою, бо ще до приїзду міністрів Тимчасовогоуряду до Києва було зроблено зустрічні кроки 11липня представники національних меншин упершевзяли участь в роботі Малої ради М Грушевськийпривітав їх як товаришів-співробітників і висловивсподівання, що спільна праця українців з росіянами,поляками та євреями „виведе Україну на шляхрозквіту і повної згоди' Того дня різних привітаньбуло чимало Складалося враження, шо неук-раїнська сторона, змінивши своє ставлення до ук-раїнського руху, визнала його провідну рольНавіть меншовик Таск, котрий напередодніНаціонального конгресу погрожував розігнати Ра-ду багнетами, заявив „Революція створила другечудо Треба бути сліпим, аби не бачити того могут-нього національного руху, що охопив всю УкраїнуРазом з тим, зникла й та недовіра у меншостей, якабула на початку революції І я вітаю цей день щирояк день нашого порозуміння" Однак подальшіподії показали, що бажане не стало дійсним

Під час поповнення Ради представниками неук-раїнської демократи виникла потреба визначеннячисельності українського і неукраїнського пред-ставництва Після бурхливих дебатів було виріше-но, що останні становитимуть 30% від загальноїкількості членів УЦР До складу Малої радиувійшли 18 представників неукраїнських політич-них і громадських об'єднань

У зв'язку із зростанням обсягу роботи розши-

рювався і вищий виконавчий орган — Генеральнийсекретаріат До раніше створених додавалися нові,як-от секретарства шляхів, торгівлі й промисло-вості, пошт і телеграфів, державного контролюПовний склад Генерального секретаріату був сфор-мований Малою радою 15 липня в такому складіголова — В Винниченко, члени — Б Мартос,X Барановський, В Садовський, І Стешенко,М Стасюк, С Петлюра, В Голубович, О Шульгін,О Зарубін, М Рафес Представником Генерально-го секретаріату при Тимчасовому уряді було запро-поновано П Стебницького Того ж 15 липняВ Винниченко, в супроводі X Барановського таМ Рафеса, вирушив до Петрограда для затверд-ження складу Генерального секретаріату Тимчасо-вим урядом, як того вимагала досягнута в Києвіугода У портфелі української делегації лежавпідготовлений Центральною Радою Статут вищогоуправління України, який в остаточному варіантібуло названо Статутом Генерального секретаріатуВ його преамбулі зазначалося, що Центральна Ра-да є органом революційної демократи всіх народівУкраїни, її мета — остаточне запровадження авто-номії України, підготовка Всеукраїнських і Все-російських установчих зборів Далі у більшості (з21) статей окреслювалися права й обов'язки Гене-рального секретаріату За Грушевським, Централь-на Рада надавала особливого значення Статутові якпершому актові своєї законодавчої діяльності, „ду-же уважно і пильно стараючись знайти тойспільний грунт, який би об'єднав демократію Ук-раїни в спільних змаганнях забезпечення інтересівкраю і його людності, їх свобідного і успішного роз-витку без нарушения відносин до демократиросійської"

Одностайне схвалення Статуту Малою радою вприсутності делегатів національних меншин свідчи-ло, що досягнуто результату, якого прагнула Рада іпро який говорив М Грушевський Проти підготов-ки такого документа не заперечував І Церетелі напереговорах у Києві, а в декларації від 3 липня, зга-даймо, наголошувалося, що „прихильно уряд поста-виться до опрацювання Українською Радою проек-ту нацюнально-політичного статусу України в томурозумінні, в якому сама Рада вважатиме це суго-лосним з інтересами краю" Тож УЦР не забарила-ся винести Статут на суд петроградськогоістеблішменту

Тим часом у столиці 2 липня на квартиріпрем'єр-міністра кн Львова відбулося засіданняТимчасового уряду, присвячене підсумкам перего-

190

У краї нська революція

ворів у Києві Проект декларації уряду, оголоше-ний Керенським, Церетелі й Терещенком, та їхнєпопередження, що за домовленістю з ЦентральноюРадою його необхідно прийняти без будь-якихзмін, викликали протест міністрів кадетів Шин-гарьова, Мануйлова, Некрасова, Шаховського,Переверзєва, Степанова Незважаючи на це, урядбільшістю голосів ухвалив декларацію Після цьогоміністри-кадети дружньо подали у відставку, щопризвело до чергової урядової кризи

Ситуація загострилася через спробу більшо-виків 3 — 5 липня підняти повстання в Петроградій захопити владу 8 липня Тимчасовий уряд визнавза необхідне надати пост прем'єр-міністра О Ке-ренському

Якраз із цим складом уряду, де вже не булоІ Церетелі — головного ініціатора й прихильникадосягнутої у Києві домовленості, довелося матисправу делегації Генерального секретаріату її наченавмисне послали до Петрограда як „хлопчика длябиття" Згадуючи про стосунки з урядом, головаГенерального секретаріату згодом писав, що вонидля українців були образливими й огидними Деле-гація ледве стримувалась, аби не перервати перего-ворів і повернутися до Києва Урядова комісія кате-горично відкинула Статут Генерального секре-таріату як такий, що вийшов за межі досягнутих уКиєві домовленостей, і замінила його 4 серпня на„Тимчасову інструкцію Генеральному секре-таріатові", яка, по суті, перекреслювала попереднідомовленості, ставлячи все з ніг на голову Цен-тральна Рада згадувалася в цій інструкції лишепобіжно, наче й не було переговорів з нею у КиєвіГенеральний секретаріат перетворювався на місце-вий орган Тимчасового уряду, тобто ординарнийадміністративний апарат, який майже не відрізняв-ся від губернського комісаріату Про ознаки Гене-рального секретаріату як вищого виконавчого орга-ну автономної України в інструкіці не було й слова

Його правочинність поширювалася лише на 5 із9 українських губерній Київську, Волинську,Подільську, Полтавську і частково Чернігівську,значно звужувалась компетенція Він втрачав сек-ретарства військових, продовольчих, судовихсправ, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, по-збавлявся прерогативи призначення на державніпосади Уряд залишав за собою право в окремих ви-падках звертатися до органів влади України, обми-наючи Генеральний секретаріат „Інструкція була нечим іншим, як цинічним, безсоромним і прово-каційним зламанням угоди 16 липня й одвертим ба-

жанням видерти з рук українства всі його рево-люційні здобутки, — підбивав підсумок своєї пет-роградської міси В Винниченко — І, зрозуміло,делегація в жодному пункті своєї згоди не дала"

Тиск Тимчасового уряду на делегацію Генераль-ного секретаріату не обмежувався кулуарними йкабінетними дискусіями з юристами-фахівцями тазатвердженням урядової „Інструкції" 26 липня вКиєві донські козаки й кірасирський полк вчинилизбройну провокацію проти українського полкуїм Б Хмельницького, внаслідок якої 20 богданівцівбуло вбито, а ще більше поранено Наприкінці лип-ня в російській пресі почали з'являтися інсинуаціїпро таємні зносини УЦР з правлячими колами Ав-стро-Угорщини та Німеччини Немов за командоюактивізувалася діяльність чорносотенних російсь-ких шовіністичних організацій, які, протестуючипроти „примусової українізації", намагалися дове-сти, що політика УЦР є ворожою Роси і супер-ечить бажанням більшості місцевого населення, аукраїнська мова — штучна, тож її запровадженнягальмуватиме розвиток освіти і науки Звичайно,все це, і насамперед урядова позиція, викликало се-ред українців рішучий опір 6 серпня „Робітнича га-зета" в передовій статті „Дрібне шахрайство у ве-ликій справі" так охарактеризувала рішення уряду„Коли правительство мусило сплатити свого вексе-ля, з'ясувалося, що Тимчасовий уряд — не є пра-вительство, гідне великої держави, а є дрібнийкрутій, який своїми шахрайствами хоче залагодитивеликі політичні проблеми"

У серпні на адресу УЦР надійшли сотні теле-грам з рішеннями й резолюціями зборів 1 мітингів,які засуджували ди Тимчасового уряду та його„Інструкцію" Наведемо одну з таких резолюцій,опубліковану в „Робітничій газеті" за 12 серпня1917 р, „Об'єднане засідання представників ор-ганізацій Олександрівська на Катеринославщині,парти соціалістів-революцюнерів, соціал-демо-кратів, залізничних товариств, січі „Хортиця" й то-вариства „Просвіта", обміркувавши інструкціюВременного правительства Генеральному секре-таріатові, гостро засуджує політику буржуазнихчленів правительства в українській справі, протес-тує проти звуження компетенції Генерального сек-ретаріату шляхом несправедливого обмеження ав-тономії України й рішуче заявляє, що всіма силамипідтримуватиме Раду в її боротьбі за втілення вжиття конституції України, розробленої Централь-ною Радою"

„Інструкція" знайшла підтримку лише серед

191

Історія У краї ни

представників парти кадетів Решта учасників шос-тих загальних зборів УЦР, засудивши позицію уря-ду, шукала виходу із становища, що склалося Натой час існували дві тенденції, два різних погляди нарозвиток революційної ситуації і в Україні, і в Роси

Радикально настроєні учасники шостих загаль-них зборів УЦР, насамперед представникинацюнал-революцюнерів і частина українськихесерів, вважаючи, що революція „стоїть напере-додні свого поглиблення", наполягали на розривістосунків з Тимчасовим урядом і самочинномувпровадженні „Статуту Генерального секре-таріату" Для цього були навіть формальні підставиУЦР могла розцінювати рішення уряду як розривкиївських угод, бо в „Інструкції" взагалі не згадува-лося про автономію України, навіть про те, що цепитання розглядатимуть Всеросійські установчізбори Таким чином, 2-й Універсал втрачав усякийкомпромісний сенс і його денонсація УЦР загос-трила б політичну ситуацію Рада принаймні малазмогу повернути собі авторитет революційноголідера, яким свідомо поступилася задля державо-творчої діяльності, хай і не повновартісного, алеконкретного закладання підвалин автономної Ук-раїни

Неважко уявити наслідки відкритої конфрон-тації з урядом Мабуть, Центральна Рада зазналаб такої самої долі, як і розігнаний російськимивійськами сейм Фінляндії Хтозна, чи це поставилоб крапку в історії українського руху 1917р чи, на-впаки, надало б нового імпульсу його подальшомурозвиткові В українських сил через їхню слабкуорганізованість було мало шансів стати переможця-ми у боротьбі, яка б розгорнулася за таким сце-нарієм Певно, розуміючи це, більшість у Цен-тральній Раді обрала іншу тактику Вона полягала втому, щоб засудити рішення Тимчасового уряду якнедемократичне і навіть імперіалістичне, одначе неприпиняти співробітництва з ним Загальні збориприйняли резолюцію, запропоновану фракцією ук-раїнських соціал-демократів, яка констатувала по-рушення Тимчасовим урядом угоди від 3 липня, алеобходила мовчанням питання про прийняття чи не-прийняття „Інструкції" Було подано урядові на за-твердження 9 (із 14) секретарів Ради, як вимагала„Інструкція"

Чи не найширше прокоментував ситуацію,пов'язану з рішенням шостих загальних зборів,П Христюк „ До рішучої боротьби з російськоюбуржуазією і Временним правительством, що пере-бувало під й впливом, не були належно підготовлені

в той час українські народні маси Центральна Ра-да і Генеральний секретаріат перед цим всіх стараньдокладали до поширення між селянством,робітництвом і солдатами 2-го Універсалу Цен-тральної Ради й декларації Временного правитель-ства — ідеї примирення з правительством і не-обхідності вкласти революційний український рух узвужені національні й соціальні рамки Отже, неможна було так різко й раптово міняти свою попе-редню позицію"

Погоджуючись з деякими наведеними П Хри-стюком аргументами на користь прийнятого рішен-ня, зазначимо, однак, що УЦР, давши втягти себе вколо політичних компромісів угодою від З липня,так і не змогла виборсатись із цього кола Держав-на влада, якої прагнула Україна протягом кількохстоліть, здавалась близькою і доступною, тож ук-раїнські діячі, політики-аматори, повірили, що от-римають іі з рук росіян в обмін на невеликі поступ-ки Повірили і в те, що, зробивши 1-м Універсаломімпульсивний рух уперед, до автономії, вони наля-кали Тимчасовий уряд рішучістю, якої від них нечекали Але ця рішучість, породжена скорішезовнішніми чинниками, аніж внутрішньою го-товністю до практичного державного життя, вияви-лася несподіванкою і для самої Центральної РадиОпинившись у незвичному становищі переможців,розгублені провідники Ради вдалися до рефлекси— отих болісних роздумів, притаманних інодітворчій інтелігенції і згубних для політиків

Виявом згаданої рефлекси був епізод двотижне-вої „міністерської кризи" в серпні 1917 р , колиЦентральна Рада ніяк не могла щізначитись ізскладом Генерального секретаріату Його формува-ли то В Винниченко, то Д Дорошенко, й лише 21серпня Мала рада ухвалила запропонованийВ Винниченком список Генерального секретаріату,а 1 вересня Тимчасовий уряд затвердив його

„Інструкція" формально взяла гору над „Стату-том" Щоправда, конструктивної співпраці міжТимчасовим урядом і Генеральним секретаріатом(за винятком спільної боротьби із заколотом гене-рала Корнілова), по суті, не було Офіційний Пет-роград зволікав із наданням відповідних повнова-жень Генеральному секретаріатові, а в жовтнівнаслідок заяви УЦР про проведення Українськихустановчих зборів між ними спалахнув новийконфлікт Цей акт уряд розцінив як намір УЦРпідірвати державну владу В Винниченка виклика-ли до Петрограда для пояснень, пригрозивши роз-пустити Раду 22 жовтня він виїхав з Києва, однак

192

давати пояснення урядові не довелося Жовтневеповстання в Петрограді відкрило нову сторінку вісторії революції

Жовтневі події 1917 р.у Києві.

Проголошення УкраїнськоїНародної Республіки

" елеграфні повідомлення про більшовицькийпереворот у Петрограді почали надходити доКиєва з другої половини дня 25 жовтня Але

заклики київських більшовиків на спільномузасіданні виконкомів рад робітничих і солдатськихдепутатів підняти повстання і захопити владу не ма-ли успіху

Того самого дня на вечірньому засіданні Малоїради з участю представників різних політичних ігромадських організацій було створено Крайовийкомітет охорони реврлюцп в Україні, який підлягавЦентральній Раді Йому підпорядковувалися з ме-тою охорони революції всі органи влади означеноїтериторії, а також усі сили революційної демократиДо комітету поряд з представниками УЦР та ук-раїнських політичних партій увійшли представникиросійської та єврейської демократи, зокрема біль-шовики Г Пятаков, И Крейсберг, В Затонський

Поди у Петрограді й пов'язані з ними місцевіпроблеми перебували в центрі київського політич-ного життя Українська більшість УЦР не вислови-ла співчуття Тимчасовому урядові, але й не підтри-мала більшовиків, а відповідальність за те, щодіялося в Петрограді, покладала як на уряд, так і набільшовиків

Звичайно, цієї позиції не поділяли проурядовікола Києва, зокрема командування штабу КВО,вороже наставлене до українців Воно засудилостворення Крайового комітету охорони революціїПрисутність у цьому комітеті більшовиків послу-жила формальною причиною для невизнання йогочинності Напруження у стосунках штабу з УЦРчимдалі зростало

Щоб не роздмухувати конфлікт і максимальнорозширити свою платформу, тобто привернути насвій бік якнайбільше демократичних організаційУЦР 27 жовтня ухвалила резолюцію про владу вкраїні, де наголошувалося на необхідності переходувлади „до рук усієї революційної демократи', а недо рад робітничих і солдатських депутатів, які „ста-новлять лише частину революційної демократи"

У краї нська революція

Висновок був такий „українська ЦР висловлю-ється проти повстання в Петрограді й енерпйно бо-ротиметься з усякими спробами підтримати бунти вУкраїні" До Крайового комітету додатково буловключено двох представників козачого з'їзду, двох— міської думи й представника військового округуПроте наслідки виявилися невтішними Штабокругу, знехтувавши резолюцію, відмовився відспівробітництва з Крайовим комітетом, а більшови-ки заявили про свій вихід з Малої ради В ніч на 28жовтня Крайовий комітет охорони революції прий-няв рішення про саморозпуск і виніс це питання нарозгляд Малої ради, аргументувавши свою дивнуза екстремальних умов акцію, небажаннямвідповідати за можливий розвиток подій Мала ра-да, обговоривши на своєму надзвичайномузасіданні рішення Крайового комітету, почала шу-кати виходу із становища, що склалося

28 жовтня до Києва прибула з фронту підтрим-ка штабові КВО козача дивізія та загони чехосло-ваків Командування округу вважало, що в ньогодостатньо сил, аби перехопити ініціативу і завдатиудару найрадикальніше настроєним елементам —більшовикам Оточивши о 18 год Марийський па-лац, частини штабу КВО заарештували утворенийнапередодні більшовицький ревком

Контроль над становищем у місті було втраче-но, що призвело до збройних інцидентів на Пе-черську Радянська література зображала їх як ге-роїчний збройний виступ робітників і солдатів напідтримку радянської влади, перемогою якого„підступно скористалася Центральна Рада" Нанаш погляд, жовтневі поди у Києві ще чекаютьспеціального неупередженого дослідження

З того, як розгорталося повстання, можна зро-бити висновок про його цілковиту непідготов-леність Не було ні оперативного плану, ні чітко ви-значеної мети Сутички, що мали локальний харак-тер, точилися, в основному, на Печерську, навколозаводу „Арсенал" У неділю там налічувалося 200-250 бійців, частину яких становили робітники, а впонеділок — до 700 чоловік Дивує і мізерна кіль-кість військ, задіяних штабом КВО проти повстан-ців, і їх швидка капітуляція

Поди у Києві свідчили про загальну кризу вла-ди, дезорієнтованість суспільства та його політич-ної верхівки Провінція звикла жити за імператива-ми центру Коли ж вони несподівано перестали над-ходити, вона розгубилася, і лише потім посталапроблема вибору

28 жовтня Генеральний секретаріат, який кілька

193

Історія України

днів залишався в тіні, перебрав функції ліквідовано-го Крайового комітету охорони революції 29 жовт-ня В Винниченко інформував сьомі загальні збориУЦР, що Генеральний секретаріат внаслідокполітичних подій у Роси вирішив взяти у свої рукисправи військові, продовольчі та шляхи сполученняЗО жовтня загальні збори УЦР заслухали доповідьМ Грушевського про проект конституції УкраїниЙшлося в ній про Українську республіку як складо-ву частину федеративної Російської держави Нас-тупного дня загальні збори УЦР поширили владуГенерального секретаріату на Херсонську, Катери-нославську, Харківську, Таврійську (без Криму),Холмську й частково Курську та Воронезьку гу-бернії Тоді ж розпочала свою роботу узгоджуваль-на комісія, якій доручалося розробити умови, не-обхідні для припинення воєнних дій у Києві До їїскладу увійшли всі більш-менш впливові ПОЛІТИЧНІсили міста, в тому числі й більшовики На засіданнікомісії було вирішено відновити мир у Києві, виве-сти з нього викликані штабом війська, розформува-ти офіцерські й добровольчі загони, а також реор-ганізувати і демократизувати штаб КВО Рішеннязасідання повністю спростовує поширену тезу прозахоплення влади у Києві Центральною Радою„Повнота влади щодо охорони міста, — зазначало-ся в цьому рішенні, — покладається на УкраїнськуЦентральну Раду, яка діє разом з органами місько-го самоврядування і радами селянських та робітни-чих депутатів"

1 листопада Генеральний секретаріат призначивна посаду командуючого КВО підполковника Пав-ленка Того самого дня припинився страйкробітників Києва Значна частина червоног-вардійців міста перейшла до загонів вільного козац-тва Хоч більшовицький ВРК продовжував існува-ти, він не претендував на владу 1 листопада Л Пя-таков надіслав Раді народних депутатів телеграму, вякій повідомлялося „Дружними зусиллями більшо-вицьких і українських солдатів та озброєних черво-ногвардійців штаб змушений здатися"

Можна сказати, що на той час в Україні не існу-вало політичних сил, впливовіших за ЦентральнуРаду Але питання влади на місцях потребує ре-тельного й ґрунтовного дослідження, бо воно, по-перше, замовчувалося радянською історіографієюабо грубо фальсифікувалося, а по-друге, вирішува-лося не скрізь однаково Так, у Харкові з надход-женням повідомлення про повстання в Петроградівиник військово-революційний комітет, а радаробітничих і солдатських депутатів проголосувала

за утворення об'єднаного демократичного урядукраїни По кількох днях вона схвалила акт проголо-шення Центральною Радою Української НародноїРеспубліки

Однак у загальноукраїнському масштабі аль-тернативи УЦР не було Київ поступово перетво-рювався на важливий політичний центр Навколонього гуртувалися як українські політичні сили, такі організації російських та єврейських революційно-демократичних партій Ця тенденція виразно про-стежується у виступі М Рафеса 26 жовтня назасіданні Київської міської думи Лідер бундівцівпід впливом більшовицького перевороту заявив„Наше щастя, що ми живемо в Україні, де є Ук-раїнська Центральна Рада, до голосу якої прислу-хається все населення"

Повалення Тимчасового уряду пришвидшилополітичну дезінтеграцію Роси, спричинивши утво-рення на її теренах регіональних урядів і проголо-шення автономних державних утворень У листо-паді Білоруська рада у „Грамоті до білоруського на-роду" засудила ди більшовиків у Петрограді йпідтримала Комітет порятунку батьківщини і рево-люції, створений у Ставці верховного головноко-мандуючого „Союз об'єднаних горців Кавказу"започаткував уряд Гірської республіки, а в грудні— Тимчасовий Гірсько-Дагестанський уряд 29листопада в Уфі татарські Національні збори засну-вали Урало-Волзькі штати У грудні загальнока-захський з'їзд проголосив на території Казахстану(тоді Киргизи) Алаську автономію і обрав пар-тійно-урядовий центр „Алаш-орда" Надзвичай-ний загальносибірський обласний з'їзд у Томськуприйняв рішення про автономію Сибіру Було ство-рено також Кримсько-татарський національний,Військовий Донський, Кубанський крайовий уряди

7 листопада Центральна Рада ухвалила 3-йУніверсал, який проголосив створення УкраїнськоїНародної Республіки у федеративному зв'язку зРосійською державою Як територія УНР ним ви-значалися „землі, заселені у більшості українцями",тобто ті, що на них кількома днями раніше було по-ширено юрисдикцію Генерального секретаріатуКрім того, Універсал декларував програму соціаль-но-економічних і політичних реформ, націоналі-зацію землі, запровадження 8-годинного робочогодня, встановлення державного контролю над ви-робництвом, розширення місцевого самоврядуван-ня, забезпечення свободи слова, друку, віри,зібрань, союзів, страйків, недоторканність особи іжитла

У краї нська революція

Проголошення Української Народної Рес-публіки стало визначною історичною подією, яказнаменувала відродження української державностіу XX ст Однак, з погляду сьогодення, текст 3-гоУніверсалу не може не викликати критичних заува-жень Проголошуючи створення Української На-родної Республіки з метою захисту українськогонароду від петроградських заколотників, Цен-тральна Рада водночас прагнула „дружнього вели-кого будівництва нових державних форм, які дадутьвеликій і знеможеній Республіці Роси здоров'я, си-лу і нову будучність" Таким чином, зваливши насвої плечі основний тягар перетворення Роси на фе-деративну республіку, УЦР добровільно зобов'язу-валася „силами нашими помогти Роси, щоб вся рес-публіка Російська стала федерацією рівних івільних народів" На думку Д Дорошенка, „це бу-ло явно непосильне й непотрібне для України зав-дання"

У листопаді 1917 р Центральна Рада діяла, ке-руючись власною ідеологією Навіть 3-й Універсалдався їй не просто До цього акту п підштовхнулизовнішні чинники — поди у Петрограді та захоп-лення влади більшовиками Не вірячи в можливістьїхньої остаточної перемоги, УЦР зробила ставку нафедеративну Росію У листопаді в „Народній волі"М Грушевський закликав рятувати Російську феде-рацію „Висловивши своїм Універсалом тверду во-лю силами Української республіки рятуватицілісність і єдність Федеративної Роси, ми мусимонегайно вжити всіх заходів до того, щоб виявити цюволю в ділі ( ) Федеративна Росія для нас цінна іпотрібна, і ми мусимо іі порятувати всіми силами"

Далі ми побачимо, як багато енергії і часу Цен-тральна Рада витратила, намагаючись витворитидемократичну, федеративну Росію Але її спробивиявилися марними Більше того, вона вступила вконфлікт з більшовиками, змарнувавши час, необ-хідний для консолідації українських сил

Українсько - більшовицькавійна

іквідувавши Тимчасовий уряд у Петрограді,І більшовики не змогли до кінця року поши-tfZ рити свій вплив за межі Центральної Роси,їм не завжди вдавалося швидко зосередити владуна місцях у руках рад, які до того ж не були готови-ми виконувати функції державних органів, бо немали ні відповідних структур, ні досвіду Чимало зних і більшість регіональних урядів Роси прямо ви-

словлювалися за оформлення однорідного демокра-тичного уряду країни Великі надії покладалися наВсеросійські установчі збори, вибори до якихвідбулися в листопаді—грудні 1917 р Вони показа-ли, шо більшовиків підтримує неповних 25% ви-борців, тоді як партію есерів — понад 40% В Ук-раїні за більшовиків голосувало заледве 10% ви-борців, а за українські парти — понад 75%

Хоч політичне становище в країні, що звикла доцентралізованих форм управління, скидалося на ха-ос, справа демократи, принаймні самим демокра-там, не здавалася безнадійно програною ОднакРоси не вдалося стати на шлях демократи, для Ук-раїни ж він був сповнений грізних випробувань

Захопивши владу в Петрограді, Ленін точновизначив, що для її збереження контроль надармією куди важливіший за результати виборів доУстановчих зборів Протягом 1917 р більшовикичи не повністю розклали стару російську армію, во-роже до них наставлену, одначе з нею та її гене-ралітетом не можна було не рахуватися Вона по-всякчас загрожувала їхньому перебуванню привладі Це добре розумів Ленін

9 листопада Раднарком видав наказ про замінуверховного головнокомандуючого генерала Ду-хоніна, який відмовився коритись більшовикам,прапорщиком Криленком Водночас полковим ідивізійним комітетам надавалося право вести пере-говори з противником про перемир'я на своїх ділян-ках оборони „Братання" з ворогом швидко поши-рювалося вздовж лінії фронту Ленінському ударовіне бракувало точності „З моменту надання такогоправа полкам і дивізіям, — писав М Криленко, —і наказу розправлятися з кожним, хто посміє чини-ти перепони переговорам, справу революції в арміїбуло виграно, а справу контрреволюції безнадійнопрограно"

Повалення Тимчасового уряду, розклад староїармії, вихід із світової війни шляхом братання з во-рогом остаточно підірвали соціальні та економічніпідвалини, на яких трималася країна, розпочаласяланцюгова руйнівна реакція у всіх сферах держав-ного, політичного, економічного і соціального жит-тя Цю реакцію пришвидчила червоногвардійськаатака на капітал Буквально за кілька місяців Росіяперетворилася на країну маргіналів, людей, позбав-лених соціального статусу й безвідповідальних пе-ред законом і моральними нормами Якраз такимистали мільйони безробітних і демобілізованихПісля розгону більшовиками Установчих зборівсуспільство втратило можливість мирним демокра-

195

Історія У краї ни

тичним шляхом впливати на владу Кілька років ос-новною формою політичного діалогу в країні булазбройна боротьба Недовойована світова війнаобернулася на страхітливішу — громадянську

Центральна Рада, як і більшість російської ре-волюційної демократи, засуджувала деструктивнуруїнницьку політику більшовиків У заяві Генераль-ного секретаріату ЗО листопада їх було названо„безвідповідальними людьми, які розуміють рево-люцію як долання всякого організованого життя"УЦР прагнула припинення війни правовими засо-бами В 3-у Універсалі наголошувалося на не-обхідності „примусити спільників і ворогів негайнорозпочати мирні переговори" Це свідчило українцій більшовики по-різному бачать механізм завер-шення війни За Універсалом до офіційного підпи-сання миру кожен громадянин Республіки Україниразом з громадянами всіх народів Російської Рес-публіки повинен стояти твердо на своїх позиціях якна Фронті, так і в тилу" І ще одна суттєва детальЦентральна Рада вважала, що повноважнимсуб'єктом ведення переговорів від Роси має висту-пати не Рада народних комісарів, а створений зазгодою всіх соціалістичних політичних сил країницентральний уряд 9 листопада Генеральний секре-таріат прийняв постанову про необхідність завер-шення війни і порядок підписання мирного догово-ру Ця постанова, як і 3-й Універсал, різко негатив-но відреагувала на заклик Леніна до солдатів само-чинно оголошувати перемир'я, бо це неминучевіддаляло початок організованих переговорів і дез-організовувало армію, що, своєю чергою, відкрива-ло ворогові шлях в Росію і неминуче б призвело доокупації України німцями Цього УЦР у той час нехотіла

Центральна Рада й Генеральний секретаріат зметою стабілізації становища в країні і недопущен-ня анархії в армії закликали регіональні уряди ство-рити однорідний соціалістичний уряд 17 листопадабуло прийнято рішення взяти ініціативу формуван-ня такого уряду в свої руки, а 23 числа ухваленооб'єднати Південно-Західний і Румунський фрон-ти в один — Український

Не всі з цих заходів виявилися ефективнимиНамагання створити федеральний уряд — далінамірів і балачок справа не просунулася, що, зви-чайно, було на руку більшовикам, які вбачали уЦентральній Раді свого основного суперника в бо-ротьбі за владу Вони спрямували проти неї цілунизку політичних і воєнних ударів Розгорнуласяшалена пропагандистська кампанія, в перебігу якої

Центральну Раду змальовували як контррево-люційну, буржуазно-нацюналістичну організацію,що веде таємні переговори з генералом КаледінимЦе — по-перше По-друге, вживалися заходи дляпідриву єдності Центральної Ради Важливу роль уцьому мали відіграти ліві елементи у фракціях ук-раїнських соціал-демократів та есерів По-третє,через більшовицькі організації України проводиласьідея переобрання Центральної Ради на Всеу-країнському з їзді рад шляхом забезпечення на ньо-му необхідного більшовикам складу делегатів І, по-четверте, чинився силовий тиск 27 листопада вМогилеві при ставці більшовики створили рево-люційний польовий штаб для боротьби з військамиКаледіна, Дутова і Центральної Ради їх оголосиликонтрреволюційними

У відповідь на дії червоного Петрограда Гене-ральний секретаріат наказав розрізненим українізо-ваним частинам, що перебували за межами України,перебазуватися в УНР, а ЗО листопада обеззброїв івислав з Києва по-більшовицькому настроєні час-тини міського гарнізону 23 листопада на Ук-раїнському фронті було укладено перемир'яВрешті, Центральна Рада дала згоду на проведен-ня у Києві з'їзду представників робітництва, вояц-тва та селянства України (Всеукраїнського з'їзду

рад)

Не можна не завважити, що дії УЦР і Гене-рального секретаріату стосовно Петрограда малиоборонний характер Більшовики випереджалилідерів УЦР на крок чи два у політичній грі,нав'язуючи їм зручні для себе умови Так, звинува-тивши їх в обеззброєнні пробільшовицьких частин уКиєві більшовики те саме робили з українізовани-ми частинами на Північному та Західному фронтах,блокуючи їхню передислокацію в Україну Крилен-ко чинив всілякі перепони на шляху створення Ук-раїнського фронту Яскравим виявом агресивностіПетрограда щодо України став ультиматум РНКдо УЦР від 4 грудня — класичний зразок рево-люційної демагоги, яким створювався черговий пре-цедент для розпалювання конфлікту У чому ж зви-нувачував цей документ Центральну Раду3 Насам-перед у тому, що вона „веде двозначну буржуазнуполітику" Далі цей невиразний аргумент розшиф-ровувався, як небажання Ради скликати Всеу-країнський з'їзд рад, що, мовляв, заважало РНКвизнати УЦР повноважним представником трудя-щих мас України Звинувачення було надуманим,бо згаданий з'їзд мав відкритися 4 грудня в Києві,про що, звичайно, не могли не знати в Петрограді

196

У краї нська революція

Як бачимо, ультиматум нехтував об'єктивні обста-вини Натомість мовилося в ньому про „кроки" Ра-ди, які унеможливили угоду, бо накази Генерально-го секретаріату про передислокацію українізованихчастин на територію України призвели до дезор-ганізації фронту Розмежування між фронтами, за-значалося в ультиматумі, могло бути проведене „ли-ше шляхом організованої угоди урядів обох рес-публік" Що ж, більшовики, розваливши старуармію, намагалися звинуватити в цьому Централь-ну Раду Після преамбули йшлося про те, щонайбільше турбувало Смольний обеззброєння Ра-дою пробільшовицьких частин і пропуск на Дон ко-зачих підрозділів Але якщо на початку ультимату-му РНК визнавав Українську Народну Республікуі навіть її право повністю відділитися від Роси, тоостанні з його претензій були не чим іншим, як без-церемонним втручанням у внутрішні справи УНРУ завершальній частині цього документа повторю-валися ті самі звинувачення й висувалася вимогавзяти участь у боротьбі „з контрреволюційним ка-детсько-каледінським повстанням" У разі неприй-няття означених вимог протягом 48 годин РНКоголошував Центральну Раду „в стані відкритоївійни проти Радянської влади в Роси і на Україні"Принизлива й неприйнятна для ЦентральноїРади форма ультиматуму, очевидно, буланеобхідною Раднаркомові для збройного втручанняу внутрішні справи України Це засвідчив у „Запи-сках о гражданской войне" В Антонов-Овсієнко„Зіткнення з Радою уявлялось абсолютно невідво-ротним, і при мені тов Криленко, за вказівкоюСмольного, відправив у Київ ( ) ультиматум"

4 грудня в Києві відкрився з'їзд представниківробітництва, вояцтва та селянства України (Всеу-країнський з'їзд рад), в роботі якого взяли участьпонад 2,5 тис делегатів Більшовики, виявившись узначній меншості, з самого початку з'їзду зро-зуміли, що їм не вдасться не лише переобрати складЦентральної Ради, а й внести суттєвий розкол унаціональний рух Ультиматум РНК делегатирозцінили як замах на УНР „Всеукраїнський з'їздрад селянських, робітничих і солдатських депутатівстверджує, що централістичні заміри теперішньогомосковського (великоруського) правительства, до-водячи до війни між Московщиною і Україною, за-грожують до решти розірвати федеративні зв'язки,до яких прямує українська демократія" Висловив-ши повну підтримку Центральній Раді, з'їздвирішив недоцільним переобирати іі склад, тимбільше, що 9 січня 1918 р мали відбутися Всеу-

країнські установчі збори, яким УЦР повинна булапередати владу Більшовики-делегати не могли датижодних пояснень проголошенню ультиматуму, щостав для них цілковитою несподіванкою

Українські більшовики опинилися в складній си-туації 5 грудня вони та їхні прибічники (загалом124 делегати) залишили зал Всеукраїнського з'їздурад у Києві, мотивуючи це рішення неправо-чинністю з'їзду Того самого дня Генеральний сек-ретаріат дав офіційну відповідь Раднаркомові найого ультиматум, в якій, зокрема, зазначалося, що„неможливо одночасно визнавати право на самови-значення „аж до відокремлення" і робити грубийзамах на це право, накидаючи свої форми політич-ного ладу державі, яка самовизначилася" Рішучевідкидалися спроби Раднаркому втрутитись у дер-жавне й політичне життя УНР „Претензії народ-них комісарів на керування українською демо-кратією, — наголошувалось у відповіді, — тимменше можуть мати якесь виправдання, що ті фор-ми політичного правління, які накидають Україні,дали на території самих Народних комісарів такінаслідки, що цілком не викликають заздрості До-ки у Великороси розвивається анархія, економічні,політичні та господарчі розрухи, доки там пануєгруба сваволя та нищення всіх свобод, які одвоюва-ла в царизму революція — Генеральний секретаріатне визнає потрібним повторювати цю сумну спробуна території українського народу" Як бачимо, це небуло пошуком компромісу з Петроградом

Разом з тим Центральна Рада недооцінювалатієї загрози, що виходила від більшовиків Із груд-ня на загальних зборах УЦР В Винниченко висло-вився так „Ці комісари — люди відірвані від жит-тя Вони відвикли від практичного життя, перебу-ваючи довгий час емігрантами за кордономНаціональних здобутків вони так само не вміютьцінити, як той панич, що не працював тяжко, невміє цінити кришки хліба Від своєї програми ми ніна крок не відступимо Можна сподіватись, щоприйде ще і такий час, коли нам доведеться борони-ти здобутки революції від загальноросійської ре-акції, котра неодмінно почнеться, коли впаде пра-вительство народних комісарів Тоді в Роси зновуможе запанувати Микола Другий, і він не схочетерпіти у себе під боком вільного народу Через теГенеральний секретаріат весь час готується до бо-ротьби з цією небезпекою"

Насправді ж більшовики виявилися спритнимипрактиками, обізнаними з життям До того ж вониостаточно відкинули моральні принципи в політиці

197

Історія України

Мета виправдовувала будь-які засоби. Хоч їхнійультиматум визнавав право українського народу насамовизначення аж до повного відокремлення, цене завадило Раднаркомові послати в Україну своївійська. Перші ешелони під командуваннямХовріна і Сіверса прибули до Харкова 9 грудня.Місцевий ревком на чолі з більшовиком Артемомзастерігав радянські частини „від будь-яких воро-жих дій проти харківських радівців". З останніми,читаємо в Антонова-Овсієнка, „місцеві більшовикиоб'єднано працювали у „Ревштабі" й не вважалиможливим стати у конфлікт з Центральною Ра-дою". Однак за наказом Сіверса в ніч на 10 груднябуло обеззброєно українізований бронедивізіон. 11грудня до міста прибув командуючий російськимирадянськими військами В.Антонов-Овсієнко.Харків став їхнім форпостом. Там було встановленожорсткий режим. Штаб загону Сіверса перетво-рився на судилище, В Антонова-Овсієнка є згадкапро члена революційного суду матроса Грушина,який „вважав, шо кожен білоручка підлягає зни-щенню".

В цей час до Харкова приїхала група делегатів,яка залишила київський з'їзд рад. 11—12 грудняпід охороною радянських військ нашвидкуруч булоінсценізовано альтернативний з'ізд рад. На ньому200 делегатів представляли лише 89 рад (із понад300 існуючих в Україні) і військово-революційнихкомітетів. Незважаючи на це, правочинність з'їзду,на відміну від київського, сумнівів не викликала. Засценарієм більшовиків цей, так званий, з'їзд схва-лив повстання у Петрограді та політику Раднарко-му, проголосив встановлення радянської влади вУНР і обрав Центральний виконавчий комітет радУкраїни, який своєю чергою створив Народний сек-ретаріат — радянський уряд України. ЦВК радУкраїни і Народний секретаріат були маріонеткови-ми утвореннями червоного Петрограда й не малиособливого авторитету навіть серед більшовиківХаркова. Зате це була справжня знахідка для Рад-наркому, яка дала йому змогу формально залишати-ся осторонь подій в Україні, представивши їх яквнутрішній конфлікт між радами робітничих та сол-датських депутатів і Центральною Радою. 17 груд-ня ЦВК рад України опублікував маніфест про по-валення Центральної Ради й Генерального секре-таріату, а наступного дня створив крайовий комітетборотьби з контрреволюцією. Тим часом з Росіїприбули радянські частини під командуванням Єго-рова, Сіверса та Сабліна й повели наступ на Донбасі південь України.

Центральна Рада й Генеральний секретаріатвживали заходів для припинення агресії. 15 груднябуло створено Особливий комітет оборони України(М.Порш, С.Петлюра, В.Єщенко), а 18 грудняпризначено полковника Капкана командуючим всімукраїнським військом для боротьби з більшовика-ми. 26 грудня Генеральний секретаріат прийняв по-станову про створення армії УНР на засадах доб-ровільності та оплати. Але й цього було замало. Нерозпустивши харківського „уряду" й не заборонив-ши більшовицьку партію, що діяла цілком легально,відіграючи роль п'ятої колони, УЦР поставила се-бе й Українську державу у надзвичайно складнестановище. 25 грудня Антонов-Овсієнко віддавнаказ про загальний наступ радянських військ про-ти УНР. Першим зазнав більшовицького удару Ка-теринослав, де заздалегідь було підготовлено пов-стання робітників. Відтак настала черга Олек-сандрівська (2 січня), потім Полтави (6 січня).

Для Центральної Ради такий поворот справвиявився цілком несподіваним. Не могли змінитистановища й відозви Генерального секретаріату до

Симон Петлюра

198

У краї нська революція

громадян України та солдатів 2 січня, де йшлосяпро те, що „Центральна Рада не допустить, абивсякі попихачі імперіалістичної великоруської бур-жуазії зруйнували власть відродженої великої На-родної Республіки Української". На засіданні Ма-лої ради, що відбулося 6 січня у зв'язку з наступомбільшовицьких військ, представник Одеси у своїйпромові зазначив: „Большевизм росте, як пошесть"і для успішної боротьби з ним запропонував оголо-сити самостійність України. Цю думку підтрималикілька промовців. Власне, з аналогічною пропо-зицією ще 20 грудня 1917 р. виступав на засіданніГенерального секретаріату М.Шаповал, а 26 груд-ня її знову висунув М.Ковалевський. Обміркував-ши цю проблему, Мала рада 11 січня ухвалила 4-йУніверсал, який проголошував самостійність УНР

Перш ніж зачитати текст 4-го Універсалу,М.Грушевський у короткому виступі в Малій радінаголосив на двох основних мотивах прийняттярішення: „дати нашому правительству змогу дове-сти справу миру до кінця і захистити від усяких за-махів нашу країну".

Історичне значення 4-го Універсалу загаль-новідоме. Проголосивши Україну незалежною су-веренною державою, він завершив процес складно-го, суперечливого розвитку українського національ-но-визвольного руху, який врешті-решт відкинувідеї автономії та федералізму. Але знову ж таки неможна не побачити, що цей кульмінаційний моментв історії державотворення України не збігається знайвищим піднесенням українського національногоруху, більше того, він настав в один з кризових йо-го періодів. Характеризуючи стан тогочасного ук-раїнського суспільства, М.Грушевський змушенийбув констатувати: „Більшовицька агітація не мину-ла без сліду. У війську і в тилу розграбовували йрозкрадали військове майно, решту кидали на поги-бель і розходилися самочинно додому, в додаткуграбуючи та розбираючи часом і те, що стрічалося вдорозі. У села все більше напливало елементаанархічного, що поривав за собою частини селянст-ва й тероризував навіть найбільш відпорні. Грабу-вання і нищення панських маєтків, фабрик і заводівприймало все більш масовий характер. Гинуло ба-гатство краю, підтинались його продуктивні сили".

14 січня спалахнули інспіровані більшовикамизбройні виступи проти влади УЦР в Миколаєві таОдесі. Того самого дня у Києві було запровадженостан облоги. 16 січня в столиці розпочався зброй-ний виступ окремих частин міського гарнізону іробітників заводу „Арсенал", спрямований проти

УЦР. Та й у ній самій діяла група лівих українськихесерів, яка намагалася підірвати її зсередини. Цихлюдей вдалося вчасно заарештувати. На такому тлігідним пошани й пам'яті прийдешніх поколінь по-став подвиг кількасот київських студентів і гімна-зистів, які 16 січня неподалік станції Крути вступи-ли у нерівний бій з переважаючими силами ворога йгеройськи загинули за українську ідею.

22 січня війська УНР під командуваннямС.Петлюри та Є.Коновальця придушили повстан-ня в Києві, однак ця перемога не мала стратегічно-го значення. Наступ більшовицьких військ продов-жувався. 25 січня члени Малої ради й Ради народ-них міністрів (таку назву дістав Генеральний секре-таріат після проголошення 4-го Універсалу) зали-шили Київ. Спочатку вони перебралися до Жито-мира, а потім — до Сарн. Тепер врятувати УЦРвід остаточного більшовицького розгрому могла ли-ше допомога країн Четверного союзу.

Брестський мирний договір:

підготовка й підписання

/'" сінь 1917 р. була четвертою в історії світо-I ' вої війни. Росія однією з перших серед вою-ilv,,«- ючих сторін не витримала воєнних випро-бувань, — їхнім безпосереднім відлунням сталиЛютнева й Жовтнева революції. Активно викори-стовуючи гасло негайного припинення війни,більшовики прийшли до влади в Росії.

Боротьба за мир, розгорнута Леніним в кінці1917— на початку 1918 p., була добре продуманимзасобом боротьби за владу в партії, державі йміжнародному революційному русі.

Радянська історіографія завжди подавалаленінську лінію на переговорах у Бресті як єдиноправильну, що уможливила країні здобуття „мирно-го перепочинку". У що вилився цей „перепочинок"для Росії? Рівень життя 1918 р. катастрофічно зни-зився навіть порівняно з 1917 p., голод став жор-стокою реальністю для міського населення, зупини-лося промислове виробництво, війна перетвориласяіз зовнішнього чинника на внутрішній. Втратившисоюзників на міжнародній арені, Росія на довгі ро-ки опинилася в самоізоляції. Зате вистояла і навітьзміцнила свої позиції влада більшовицької партії таїї вождя.

Якщо сепаратний мирний договір і дав перепо-чинок, то лише країнам Четверного союзу. Ліквіду-вавши у листопаді 1917 р. Східний фронт, Німеччи-на і Австро-Угорщина перекинули свої війська на

199

Історія У краї ни

захід, де вперше отримали кількісну перевагу Війнаточилася ще майже рік, сіючи руйнування і смертьБрестський мирний договір вніс значні коректи-ви у розвиток міжнародного революційного руху,переписавши сценарій передбачуваної світової ре-волюції За соціал-демократичними канонами, роз-робленими ще задовго до війни, світова революціямала розпочатися в Німеччині, бо лише там моглаздобути перемогу На початку 1918 р ця країна, йособливо Австро-Угорщина, стояли на порозі вели-ких соціальних струсів, і якраз на них розраховува-ли ліві комуністи на чолі з М Бухаріним, обстоюю-чи гасло світової революції та революційної війниЛенін доклав чимало сил до нейтралізації лівих ко-муністів, знову продемонструвавши свою необме-жену владу над верхівкою більшовицької партиВнаслідок підписання Брестського миру питанняпро революцію у Німеччині було відкладене доосені Таким чином, головним плацдармом світовоїреволюції стала Росія, а отже, й незмірно зріс авто-ритет Леніна 1918 р його постать набула плане-тарного масштабу, відтіснивши на задній планвождів німецької соціал-демократи К Лібкнехта таР Люксембург

9 листопада, коли Ленін запропонував солдатамсамочинно на рівні полків і дивізій вести перегово-ри про перемир'я, Українська Центральна Рада, якуже зазначалося, оприлюднила 3-й Універсал, вякому не могло не знайти місця питання миру В но-тах, відозвах, постановах Генерального секретаріатуй УЦР засуджувалися дії більшовиків, які виходи-ли за межі загальновизнаних норм міжнародногоправа, нехтуючи зобов'язання, взяті перед союзни-ками Українські політики намагалися апелювати досуспільної свідомості громадян Роси та України, алеце не вплинуло на Раду народних комісарів

2 грудня у Брест-Литовському більшовицькаделегація підписала з представниками командуван-ня німецького та австро-угорського Східного фрон-ту договір про перемир'я, який передбачав підго-товку й підписання найближчим часом мирного до-говору

За обставин, що склалися, діячі УЦР почалиусвідомлювати вони не встигають за розвиткомподій Тож постала дилема залишатися на старихпозиціях, остаточно втративши вплив на армію, чизмінити тактику

Про свій намір стати на шлях самостійнихміжнародних відносин Генеральний секретаріат ого-лосив у ноті до всіх воюючих і нейтральних країн усправі миру від 11 грудня Попередньо нота обгово-

рювалась і була схвалена Малою радою В ній дек-ларувалися принципи, на яких УНР вважала за не-обхідне вести мирні переговори Зокрема, мир мавбути загальним, забезпечити всім народам право насамовизначення, не допускати ні анексій, ні контри-буцій Посилаючись на проголошення 3-м Універ-салом Української Народної Республіки, Генераль-ний секретаріат обстоював своє право на міжна-родні зносини й застерігав, що влада РНК „не про-стягається на Українську Республіку", а також, щомир „може мати силу для Української Республікитільки тоді, коли його умови прийме і підпише пра-вительство Української Народної Республіки" За-являючи про свій намір взяти участь у Брестськихмирних переговорах, Генеральний секретаріат напо-лягав на тому, щоб справу миру було остаточно за-вершено на міжнародній конференції всіх воюючихдержав

Обставини спонукали українців втягнутись упереговорний процес, ініційований більшовиками йпредставниками Четверного союзу Зважитися наподібний крок керівникам УНР було нелегко, їхнізовнішньополітичні симпатії залишалися на боціАнтанти, до того ж російська громадська думка нераз звинувачувала і Грушевського, і Винниченка вавстро- і германофільстві, тож переговори могливикликати нову хвилю нападок Про намір ук-раїнців іти своїм шляхом, не спалюючи мостів у сто-сунках з країнами Антанти, свідчив виступ гене-рального секретаря міжнародних справО Шульгіна на восьмих загальних зборах УЦР, яківідкрилися 12 грудня „Більшовики хотять заклю-чите сепаратний мир, ми ж на це не згодні, ми недопустимо, щоб німці та австрійці перекидали своїполки на англійців, французів та інших Ми стоїмоза загальний мир" Ясна річ, це говорилося знаміром бути почутими у Парижі та Лондоні Од-наче напівофіційні стосунки з Антантою так і нестали офіційними

Розуміючи, що присутність у Бресті українців— це додатковий важіль впливу на переговорнийпроцес, 13 грудня 1917 р делегації Німеччини та їїсоюзників висловили згоду на участь у мирних пе-реговорах повноважних представників УНР Післякількаденного бурхливого обговорення восьмі за-гальні збори УЦР ухвалили послати до Брест-Ли-товського делегацію, склад якої визначили цен-тральні комітети УПСР 1 УСДРП її головою булопризначено В Голубовича, а членами — М Ле-витського, М Любинського, М Полоза та О Сев-рюка

200

У краї нська революція

28 грудня 1917 р (9 січня 1918 р за н ст ) уБрест-Литовському розпочалося перше пленарнезасідання мирної конференції В ній брали участьблизько 400 офіційних представників краін-учас-ниць Хоч українській делегації, одній з наймалочи-сельніших, ще бракувало досвіду, вона виявляла не-абияку активність, завзято захищаючи національніінтереси Керівник австро-угорської делегації графО Чернін записав у своєму щоденнику „Українцізначно відрізняються від російських делегатів Во-ни менш революційні й незмірно більше цікавлять-ся власним краєм, аніж загальним соціалізмом ( )їхні змагання спрямовані на те, щоб стати якнайш-видше самостійними Вони ще не зовсім ясно уяв-ляють, чи це має бути повна міжнародна са-мостійність, чи самостійність у рамках російськоїфедеративної держави Видно, що дужеінтелігентні українські делегати мають намір вико-ристати нас як трамплін для наскоку на більшо-виків Вони йшли на те, аби ми визнали їхню са-мостійність, а тоді виступлять із цим fait accompli(довершеним фактом) перед більшовиками, які бу-дуть приневолені прийняти їх як рівноправних припідписанні миру"

Як слушно завважив О Чернін, першим нагаль-ним завданням делегації УНР було утвердити себеповноправною і окремою політичною стороною 29грудня це питання розглянула й позитивно виріши-ла конференція Від імені держав Четверного сою-зу О Чернін офіційно заявив „Ми визнаємо ук-раїнську делегацію самостійним і повноважнимпредставництвом самостійної Української НародноїРеспубліки" Аналогічну заяву зробив Л Троць-кий, оголосивши, що „не бачить жодної перешкодидля участі української делегації в мирних перегово-рах" Остання, підкреслив нарком іноземних справРСФСР, „виступає тут як самостійна делегація, ітакою визнає іі російська делегація

Декларуючи власну позицію, українська деле-гація спиралася на ноту Генерального секретаріатувід 11 грудня Але однозначно негативне ставленнякраїн Антанти до переговорів перекреслювалонадію на загальний характер миру Він мав носитисепаратний характер Тож і делегацію, і Централь-ну Раду хвилювало питання, наскільки прийнятнимбуде цей мир для України

Українці зажадали забезпечення територіальноїцілісності УНР, тобто „приєднання до УкраїниХолмщини та Підляшшя, й плебісциту в СхіднійГаличині, Північній Буковині та Закарпатській Ук-раїні"

Така позиція скидалася на територіальну пре-тензію до Австро-Угорщини й викликала різке за-перечення австрійської делегації Врешті українцізадовольнились обіцянками створення автономногокоронного краю з українських земель ГаличиниХарактеризуючи перебіг цих загалом успішних дляукраїнської сторони переговорів, член уряду,міністр УНР М Ткаченко 22 січня на дев'ятих за-гальних зборах УЦР зазначив „Умовами згоди до-сягнуто з нашого боку найбільшого, чого тількиможна було досягти Українському народові забез-печено право національного самовизначення всюди,де він живе в більшості, в тому числі в Холмщині тана Підляшші 3 Галичиною справа вирішується накористь нашого народу, тобто панування ук-раїнського народу забезпечується в тій частині, якувін заселяє Згідно з торговельною частиною мир-ного договору, ввіз товарів із-за кордону і вивіз їх зУкраїни є монополією Української держави ( )Договір буде сприятливий для нас і убезпечує Ук-раїну від усяких зазіхань з боку середньоєвропей-ських держав Дев'яті загальні збори 220 голосами„за" („проти" — 1, „утрималося" — 16) надалиРаді народних міністрів право підписати договірВласне, це право за кілька днів до того було декла-роване 4-им Універсалом

В уряді не виникло якихось принципових запе-речень щодо вироблених умов, бо у зв'язку з насту-пом більшовицьких військ становище в Україні за-гострилося В Києві панувала гнітюча атмосфера„Непевність у завтрашньому дні була такою вели-кою, — згадував О Севрюк, — що ЦентральнаРада делегувала нам право ратифікувати майбутніймирний договір на випадок, коли б вона сама не встані була цього зробити"

Українська делегація повернулася до Бреста, дерозпочався останній, найдраматичніший етап мир-них переговорів Росіяни привезли у своєму обозіпредставників харківського Народного секре-таріату й намагалися подати ситуацію так, ніби вла-ди Центральної Ради в Україні вже не існує, а пов-ноправними представниками українців можуть бутилише уповноважені радянського уряду ІнсинуаціїТроцького українська делегація відкинула Незнайшли вони розуміння і в представників Четвер-ного союзу Однак для австрійської сторони це по-служило нагодою домагатися зняття з обговореннягалицької проблеми як своєї внутрішньої „Тимиднями, — згадував один з керівників німецької де-легації генерал Гофман, - я дивувався з молодих ук-раїнців, які цілком певно знали, що крім евентуаль-

201

Історія У краї ни

ноі допомоги німців вони нічого за собою не мають,і що їхній уряд є поняттям фіктивним, а проте рішу-че стояли в переговорах з графом Черніним при ви-могах, які зголосили, і не відступали від них ані накрок" Австро-Угорщині, що знемагала під тягаремвоєнних, особливо продовольчих проблем, мир бувнеобхідний так само, як і Україні, й Чернін відсту-пив з умовою, що проблема Східної Галичини станепредметом окремої таємної угоди з Україною Такуугоду про створення з українських земель Галичиний Буковини окремого коронного краю в складі Ав-стро-Угорщини було укладено 26 січня А наступ-ного дня (точніше ночі) представники країн Чет-верного союзу і УНР підписали мирний договір, впреамбулі якого договірні сторони відзначили, що„вони хочуть сим вчинити перший крок до тривало-го і для всіх сторін почесного світового миру, котриймає не тільки покласти кінець страхіттям війни, а йвести до привернення дружніх відносин між наро-дами на полі політичному, правному, господарсько-му та умовому"

Відповідно до преамбули було укладено й ос-новний текст договору Він засвідчував завершеннястану війни між договірними сторонами та їхнє ба-жання жити в мирі й дружбі Не було в ньому жод-них анексюністичних та контрибуційних вимог, кор-дони між УНР і Австро-Угорщиною збігалися здовоєнними російськими, а в межах передбачуваноїПольщі їх мала остаточно визначити спільнакомісія на підставі „етнографічних відносин і з ура-хуванням бажань населення" Сторони відмовляли-ся від взаємних претензій на відшкодуваннязбитків, заподіяних війною, домовилися про обмін івійськовополоненими й надлишками сільськогоспо-дарських та промислових товарів зобов'язалисявідновити взаємні економічні відносини і встанови-ти паритетні курси національних валют (1000німецьких державних марок у золоті прирівнювали-ся до 462 золотих карбованців УНР)

Підписання Брестського мирного договорусвідчило про успіх молодої непрофесійної ук-раїнської дипломати Це був перший серйозний актУНР на міжнародній арені Але за тодішніх обста-вин в Україні він сам собою мало що вирішував Натой час УЦР і уряд УНР змушені були відступитидо Житомира, їхнє важке становище моглаполіпшити лише воєнна допомога країн Четверногосоюзу Це питання 30 січня обговорювала Рада на-родних міністрів за ініціативою М Порша Сумнів удоцільності такої допомоги висловив М Ткаченко„ мабуть, краще дати большевизму вмерти влас-

ною смертю, почекати, доки народ знову не звер-неться до нас, а тим часом формувати нове війсь-ко" Однак голосував він за німецьку допомогу, які чотири з п яти інших присутніх міністрів

Того самого дня О Севрюк, М Левитський таМ Любинський підписали заклики до народів Ав-стро-Угорщини й Німеччини з проханням про допо-могу Особлива надія покладалася на украінців-га-личан „Гадаємо, настав час, коли ці наші братирам'я об рам я з повертаючими військовополонени-ми підуть на бій проти спільного ворога нашого во-лелюбного українського народу і принесуть йомусили для будови нової, свіжої потуги Це хочемосказати у важку годину з надією, що наш голос бу-де вислуханий"

Для німців і австрійців такий поворот подій нестав несподіванкою, адже не з альтруїстичнихміркувань підписували вони угоду з делегацієюУНР „І для нас Україна була необхідною як силаекономічна, і, очевидно, ми не могли відступити їїбільшовикам, — писав генерал Е Людендорф —Треба було задушити більшовизм на Україні й за-

л. -і. а. тввчшо-австрЛсыш* наступ,сН«иь 1016 р

Німецько-австрійська інтервенція 1918 р

202

У краї нська революція

провадити там такі порядки, які могли б дати намвоєнні користі збіжжя і сировину, з цією метоютреба було просунутися в глиб країни" У спільнійавстро-українській заяві зазначалося „Висловленез української сторони прохання про військову допо-могу буде здійснено Австро-угорські військовічастини перемістяться на територію УкраїнськоїРеспубліки й повернуться назад, як тільки Цен-тральна Рада того зажадає'

Так, рятуючи Україну від одного лиха, Цен-тральна Рада поставила іі перед новими випробу-ваннями

Перше становлення

радянської влади в Україні

грудня 1917 р в Харкові Україну булоJ у проголошено республікою рад робітничих,JL 4тм солдатських і селянських депутатів 17грудня ЦВК рад України опублікував маніфест проповалення Центральної Ради, Генерального секре-таріату і про створення радянського уряду України— Народного секретаріату у складі Артем(Ф,Сергеев), В Ауссем, Є Бош, С Бакинський,В Затонський, РЛюксембург, М Скрипник,Є Терлецький, В Шахрай, ГЛапчинський Незва-жаючи на піднесений тон маніфесту, становищеуряду залишалося невизначеним

Прізвища членів Народного секретаріату булицілком невідомими Україні Навіть Харківськийбільшовицький комітет і Харківська рада робітни-чих депутатів не бажали визнавати цього урядуЦікаві спогади залишила Є Бош „Відсутність ак-тивної підтримки з боку керівних харківських това-ришів дуже ускладнювала роботу Радянського уря-ду в Харкові При іншому ставленні верхівки парт-організацп Донецько-Криворізької області не булоб перебоїв у роботі ЦВК, бо не довелося б одразуж після повалення Центра ьноі Ради переїздити доКиєва, а згодом перекочовувати ЦВК й Народному секретаріатові з міста до міста'

Лише командуючий російськими радянськимивійськами В Антонов-Овсієнко налагодив зв'язокіз ЦВК й допоміг Народному секретаріатові зприміщенням, яке реквізував у газети „Южныйкрай" На базі цієї газети почав видаватися „Вест-ник Народного секретариата" 3 якою метою церобилося, ми вже говорили створити ілюзію, ніби зЦентральною Радою воює не Рада народнихкомісарів, а Народний секретаріат До цього прий-ому більшовики вдаватимуться не раз

Ми вже згадували, як Троцький намагався ви-користати представників ЦВК й Народного секре-таріату на переговорах у Бресті, щоб не допуститипідписання українською делегацією окремого дого-вору Однак з цього нічого не вийшло Не домігсяособливих успіхів Народний секретаріат і в сферівнутрішньої політики Люди, які входили до нього -— революцюнери-руйнівники, були не готовими додержавотворчої діяльності, до того ж більшість 13них не сповідували ідеї української державностіТож не дивина, що вже у січні 1918 р Україна по-чала розпадатися на окремі частини 17 січня вОдесі було проголошено в межах Херсонської і ча-стково Бессарабської губерній Одеську радянськуреспубліку, а ЗО січня (другого дня після переїздуНародного секретаріату до Києва) у Харкові —Донецько-Криворізьку радянську республіку Просамостійну діяльність радянського уряду України,тим паче про національне, принаймні у межах ра-дянської системи, державотворення не доводитьсяговорити Тільки й того, шо Народний секретаріаті ЦВК репродукували постанови РНК та проводи-ли уніфікаційну політику Було скасовано всі розпо-рядження Центральної Ради, ліквідовано ук-раїнську грошову систему, поширено на територіюУкраїни постанови та декрети РНК, в тому числіпро землю, робітничий контроль, націоналізаціюпромислових підприємств Промовистим є тойфакт, що саме декретом Раднаркому, а не Народно-го секретаріату було націоналізовано харківськийзавод „Гельферік-Саде" І взагалі промисловістьУкраїни потрапила під п'яту Вищої ради народногогосподарства, створеної 2 грудня 1917 р в Петро-граді

Зміни політичних режимів призводили до по-дальшого сповзання України в прірву економічноїкризи Внаслідок неефективного управління знизи-лася продуктивність сотень заводів і шахт, оголо-шених націоналізованими, зростало безробіттяВзимку 1918 р зазнала цілковитого розгрому вели-ка сільськогосподарська власність, включно з ба-гатьма рентабельними господарствами з високоюкультурою сільського виробництва Відповідно додекрету про землю селяни порозбирали по окремихдворах худобу, реманент, насіння

Перший період радянської влади в Україніпов'язаний з масовими виявами червоного терору Врадянській Роси ця політика офіційно була запро-ваджена восени 1918 р , вже після „апробації" Гі вУкраїні У грудні 1917 р в Харкові владу рад ут-верджували загони В Антонова-Овсієнка за допо-

203

Історія У краї ни

могою розстрілів Те саме діялося в Катеринославі йПолтаві Лише в Києві радянські війська під ко-мандуванням М Муравйова знищили за різнимиоцінками від 2 до 5 тис жителів

Радянський уряд перебував у Києві три тижні22 лютого ЦВК рад України створив Надзвичай-ний комітет оборони революції від західнихімперіалістів Наступного дня Народний секре-таріат закликав робітників і селян дати відсіч пол-чищам іноземних імперіалістів і бандам буржуазнихнаціоналістів У відозві йшлося про інтервенціюпроти країни рад та спроби залити кров'ю російсь-ку революцію Що ж до українських національно-державних гасел, то про них забули

Ясна річ, радянська влада не спромоглася ор-ганізувати народну оборону України від німецькогонаступу Під прапори п'ятьох революційних армійбільшовики нашкребли заледве 25 тис бійців, пе-ред якими стояло завдання не стільки воювати з во-рогом, скільки забезпечити вивіз з України ма-теріальних цінностей*

Описуючи наступ військ УНР на Київ у березні1918 р , В Петрів навів таке спостереження у своїх„Споминах" „Якось дико було дивитися на села,якими ми проходили Попри ці села та через нихпроходять ріжні сили, ріжні озброєні відділи, якіодин з другим змагаються, із заходу суне залізнахмара німецького війська, а село живе своїм жит-тям, ніби довкруги нічого не діється"

27 лютого Народний секретаріат сквапно пере-брався з Києва до Полтави, а звідти 9 березня —до Катеринослава Тут на одному з його засіданьзаходами Є Нероновича було ухвалено припинитивоєнні дії і вступити в переговори з ЦентральноюРадою Однак наступного дня це рішення скасува-ли 17—19 березня в Катеринославі відбувся IIВсеукраїнський з їзд рад, а 21 числа новообранийЦВК рад України переїхав до Таганрога, що ставостаннім місцем його перебування на українськійземлі 18 квітня на сесії комітету Народний секре-таріат реорганізували на Бюро для керівництваповстанською боротьбою в тилу окупантів, так зва-ну „дев'ятку" Прийнятий сесією маніфест доробітників і селян із закликом боротися проти оку-пантів і буржуазно-націоналістичної контррево-люції поставив останню крапку в історії першогостановлення радянської влади в Україні

* Зв язана договором з країнами Четверного союзу віл З березня 1918 рРада народних комісарів не наважувалися відкрито допомогати своїмвійськам які відступали з України але таємно з Роси в Україну вберезні квітні надіиисло 165 тис гвинтівок З тис куіеметів 360гармат 28 тис гранат 17 млн набоїв

Українська

Народна Республіка:

від Брестського

мирного договору

до гетьманського перевороту

f лютого німецькі війська вступили на тери- торію України 14 числа їх підтримали частини» f австро-угорської армії Загальна чисельністьтих і тих військ становила 450 тис солдатів іофіцерів Вони поступово просувалися на схід іпівдень України, не зустрічаючи значного опору збоку радянських військ В авангардах німецькихпідрозділів ішли нечисленні українські військовічастини До кінця квітня 1918 р вся територія Ук-раїни опинилася під контролем німецької та австро-угорської армій

На початку березня до Києва повернулася спер-шу Рада народних міністрів, а відтак і ЦентральнаРада Зустрічали їх у столиці досить стримано На-селення, переживши страхіття більшовицької оку-пації, розстріли й погроми, вчинені військами Му-равйова, не знало, чого чекати від німців іавстрійців За роки світової війни суспільство звик-лося з тим, що німці й австрійці — вороги Неба-жання продовжувати війну не бралося до уваги,тож усю відповідальність за прихід чужинців по-кладали на УЦР

Ще 10 лютого Рада народних міністрів у відозвідо населення вперше спробувала пояснити, що зав-дання іноземних військ — покласти край грабуван-ню України більшовиками Для „допомоги ук-раїнським козакам, котрі зараз б'ються з ватагамивеликоросів-красногвардійців та солдатів, — за-значалось у відозві, — йдуть дивізія українськихполонених, українські січові стрільці з Галичини танімецькі війська" Ці війська, наголошувалось далі,дружні нам, битимуться з ворогами УкраїнськоїНародної Республіки під прапором Польовогоштабу нашої держави" І взагалі, вони „не маютьніяких ворожих нам намірів" На початку березняця тема не раз стояла на порядку денному Як вид-но з протоколів засідання Ради народних міністрів,український уряд не знав справжніх намірів німець-ких та австрійських „союзників" На засіданні 9 бе-резня члени уряду намагалися з'ясувати в О Сев-рюка, до яких, власне, рубежів наступатиме німець-ке військо, його чисельність і мету Але в публічнихвиступах прихід німців в Україну змальовувався якбезкорислива допомога дружньої держави Харак-

204

У краї нська революція

терним у цьому відношенні був виступ перед УЦРголови Ради народних міністрів В Голубовича, якийстосовно німецьких військ заявив, що з їхнього бо-ку це „цілком дружня допомога й він щойно незовсім точно висловився, буцімто вони найняті Цядопомога, по суті, безвідплатна і, власне кажучи,надається тільки тому, що ми такої допомоги проси-ли Я думаю, ті самі умови, умови дружньої допо-моги німецького уряду нашому, мусять остатись інадалі" Аналогічні думки висловлювали М Гру-шевський та інші діячі УЦР

Радянська історіографія зображала все це якумисне намагання Центральної Ради ввести в ома-ну народні маси, бо, мовляв, УЦР і уряд УНРпрагнули перейти на службу до окупантів Ду-мається, такий погляд аж ніяк не відповідавдійсності Як свідчить подальший розвиток подій,драматичність ситуації полягала в тому, що Цен-тральна Рада вводила в оману насамперед себе їїпозицію можна назвати недалекоглядною і наївною,але, за документами, провідні діячі УНР справді-таки вважали себе господарями становища йрозцінювали німецьку військову присутність як су-то технічну акцію, з допомогою якої вдалося позбу-тись більшовиків і яка не матиме якогось помітноговпливу принаймні на внутрішню політику УНР Невипадково в день повернення УЦР до столиці Ук-раїни було оприлюднено розпорядження міністер-ства внутрішніх справ губернським і повітовимкомісарам „негайно оповістити весь трудящий людУкраїни, що Рада народних міністрів твердо й непо-рушно стоїть на сторожі всіх політичних, соціаль-них і національних здобутків Великої Революції"Два дні згодом УЦР звернулася до громадян Ук-раїни з черговою відозвою, де, зокрема, йшлося пронезмінність політики, проголошеної 3-ім 1 4-имУніверсалами, а також про те, що до неї „німці немішаються і ніякої зміни в тім не мають роби-ти( )не мають заміру в чім-небудь перемінитинаші закони і порядки, обмежити самостійність і су-веренність нашої Республіки"

Обмірковуючи причини поразки ЦентральноїРади у війні з більшовиками, В Винниченко писаву „Відродженні нації", що УЦР ставила нацюналь-но-державну ідею значно вище, ніж соціальну, й цевідштовхнуло від неї народні маси „Єдина поміч,— читаємо там же, — єдиний рахунок був не йтивсупереч настроям мас, згодитись на їхнє бажаннязміни влади та ії соціальної політики, тим зберегтицю владу в нацюнально-украінських руках і не вне-сти в маси конфлікту між національною і соціаль-

ною ідеєю" Можна з певністю сказати, що першийголова Генерального секретаріату просто не розумівсамої природи державної влади, покликаної насам-перед організовувати й спрямовувати стихійний рухмас Якраз у нехтуванні цього важливого чинникаполягала слабкість українського державного апа-рату

У серп газетних статей, виданих пізніше брошу-рою „На порозі нової України", стояв на тому, щоУкраїнська держава — не кінцева мета, а лишезасіб „Боронячи українську державність, будуємоміцну твердиню, до котрої не буде приступуполіцейсько-бюрократичній реакції Укріплюючиавторитет нашої соціалістичної Центральної Радита її соціалістичного міністерства, хочемо зробитинашу Україну кріпостю соціалізму Будуємо рес-публіку не для буржуазії, а для трудящих мас Ук-раїни, і від цього не відступимо'" Це аж ніяк непропагандистське штукарство Матеріали,пов'язані з останнім періодом діяльності Централь-ної Ради, свідчать, шо і голова УЦР, і чільні діячіфракцій УПСР та УСДРП розуміли державніінтереси УНР як кровну справу народних мас, і на-самперед незаможного селянства 20 березня назасіданні Малої ради М Грушевський завершивурочисту промову з нагоди першої річниці УЦР та-кими словами „У своїй діяльності Центральна Ра-да завжди мала єдиний критерій, єдиний компас —інтереси трудящих мас"

Ця позиція найчіткіше віддзеркалилась увирішенні аграрного питання Гострі дебати точили-ся навколо нього в Центральній Раді ще наприкінці1917 р , а в січні 1918-го вони вилились у доволі ра-дикальний земельний закон, в основу якого булопокладено принцип соціалізації землі Він не спри-яв стабілізації політичного становища в Україні, бо,з одного боку, підживлював ілюзії біднішої частиниселянства, розбурхуючи революційні пристрасті, а зіншого — настроював проти української влади яквеликих землевласників-поміщиків, так і заможнихселян, котрі традиційно, з козацьких часів, володілиземлею на правах власності Зрештою, невдоволенібули й німці — внаслідок аграрних перетворень за-безпечення Німеччини та Австро-Угорщини ук-раїнським хлібом ставало проблематичним

Декларувавши своє невтручання в українськісправи, командування німецьких і австро-угорсь-ких військ пильно придивлялося до українськогоуряду, намагаючись схилити його до акцій, спрямо-ваних на зміцнення державної влади Тодішнійміністр земельних справ і харчування в уряді УНР

205

Історія У краї ни

М Ковалевський пізніше згадував про дві розмовистосовно земельної реформи з німецьким послом вУкраїні Муммом та його радником Мельхіором, якіпереконували його в необхідності збереження при-ватної власності на землю і в недоцільності прове-дення аграрної реформи конфіскаційним методомНа їхню думку, селяни повинні були отримати зем-лю шляхом викупу, внаслідок чого Українська дер-жава мала б як політичний, так і економічний зиск,стабілізувала б свою фінансову систему й уникла бполітичної опозиції з боку землевласників Ці роз-мови викликали в М Ковалевського лише подив іроздратування „цинізмом німецьких фінансовихдорадників"

Тим-то голова Ради народних міністрів В Голу-бович, оприлюднюючи 24 березня 1918 р урядовудекларацію, знову наголосив, що земельна справавирішуватиметься „на основі Універсалів і законів,виданих свого часу Центральною Радою" і за допо-могою земельних комітетів

Чого ж досягла Центральна Рада подібноюпомтикою'1 Незаможне селянство, розгромившипоміщицькі маєтки, було налякане приходом німців,які могли стати на захист прав землевласників Яксвідчив В Петрів, „чим незаможнішою була група,тим більше виявляла невдоволення з приходунімців, тим більше боялась змін політично-еко-номічних" Нам не вдалося віднайти якихось пев-них даних про акції незаможного селянства, спря-мованих на активну політичну підтримку УНР 1918р Село неначе потонуло в анархії перерозподілу 19березня на засіданні Малої ради голова комісії усправах виборів до Українських установчих зборівМороз навів низку невтішних прикладів Так, уХабному вибори не відбулися, бо того дня селяниграбували горілчані склади, в іншому селі вони зай-малися продажем панського сіна Повертаючись напочатку березня 1918 р з Генічеська до Києва,М Ковалевський звернув увагу на те, як хитро по-водились селяни не виявляючи своїх переконань,здебіьшого дотримувалися відомої приповідки„моя хата скраю"

Виявляли невдоволення селяни-власники 25березня в Лубнах з ініціативи Української демокра-тично-хліборобської партії відбувся з'їзд хлібо-робів Назвавши аграрну політику УЦР неза-довільною, руйнівною і висунувши вимогу віднови-ти приватну власність на землю, встановити гаран-тований ії мінімум для господарства й надати рештуземлі в оренду малоземельним, з'їзд зажадав по-повнити Центральну Раду представниками хлібо-

робів-демократів 26 березня до Києва прибули200 учасників з їзду хліборобів для консультацій зкерівництвом УЦР Хоч зустріч ця не привела допорозуміння, вона залишила помітний слід уполітичному жита столиці „Поява цих справжніхселян — людей од плуга, які були вкрай обурені за-веденими Центральною Радою земельними непо-рядками і які одверто й у дуже різкій формі оце своєневдоволення урядові висловили, зробила в Києвіна всіх дуже сильне враження, — згадував П Ско-ропадський — 3 одного боку, противники Цен-тральної Ради осміліли й зараз же почали зав'язу-вати з прибулою селянською опозицією контакт, а здругого — в колах Ради це викликало великезамішання Вже не можна було казати, ніби увесьнарод задоволений цим Третім універсалом вияви-лося, що частина дійсного народу — працівникиземлі — зовсім не поділяє поглядів ЦентральноїРади"

Конфлікт хліборобів з урядом використавП Скоропадський — нащадок давнього ук-раїнського гетьманського роду, генерал-лейтенантросійської армії, а 1917 р один з активнихпровідників українізації армії та керівник „вільногокозацтва" Навесні він розгорнув бурхливуполітичну діяльність з метою захоплення владиСтворив і очолив політичну організацію „Ук-раїнська народна громада", яка увійшла в контакт зУкраїнською демократично-хліборобською партієюі „Союзом земельних власників" Праві сили готу-валися до боротьби з УЦР Якщо ідеї встановленнятвердої авторитарної (гетьманської) влади в сере-дині березня сприймались у Києві як чутки, то те-пер вони мали змогу реалізуватися

Зрештою генеральна лінія Центральної Радизустріла опір і в самих стінах Педагогічного музеюКритика з боку неукраїнських фракцій була тра-диційною з 1917 р , але в березні до них долучила-ся фракція соціалістів-самостійників, яка вимагалаформувати кабінет міністрів не за партійним, а заділовим принципом Негативно оцінюваладіяльність уряду й фракція УПСФ її представникКушнір, опонуючи на засіданні Малої ради 20 бе-резня М Грушевському, зазначив, що УЦР пла-тить данину максималізму не тільки в національній,а й у соціальній сфері своєї діяльності Стрижнемйого виступу стала теза про необхідність єднаннявсіх національно-суспільних чинників „В Українівиростає нова сила — капіталізм, який несе поступі розвій Ми мусимо визнати, що ніяка країна неможе розвиватися без торгу й промисловості, без

206

У краї нська революція

буржуазії Час уже зрозуміти, що відштовхнутибуржуазію від керування життям України неможли-во І Українська Центральна Рада, цей наш парла-мент, мусить бути так реорганізована, щоб у нійбрали участь усі міста, земства, буржуазія, селянст-во, робітництво, соціалістичні парти — всі повинніспільно керувати життям"

Німецьке і австро-угорське командування до-сить швидко зрозуміло кволість Центральної Радий дійшло висновку про безперспективністьспівробітництва з нею Наприкінці березня з Києвадо Відня повідомили „Досі ми обмежувалисявійськовою окупацією і тим, що проганяли більшо-вицькі війська, а управління краєм принципово за-лишали за Радою та її органами Як же виглядає цеуправління-1 Чи теперішній режим — не торкаю-чись питання про його добру волю — є в стані по-стачати нам потрібні продукти або утворити такіумови, які дали б змогу нам добувати ці продуктишляхом закупки'1 Щоб Рада через свої власні орга-ни могла забезпечити доставку і транспортуванняпродуктів — річ зовсім виключена за браком ор-ганізації, яка добре працювала б І це не швидко пе-реміниться, бо Рада не має у своєму розпорядженніні грошей, ні справного виконавчого апарату (війсь-ко, жандармерія, суд, поліція), і ми не зможемо за-радити цьому, якщо не покличемо сюди нових сил 1взагалі не вийдемо за межі чисто військової оку-пації" Аналогічним чином висловлювались і німці„Надія на те, що уряд, який складається лише злівих опортуністів, зуміє організувати міцну владу,досить сумнівна"

Не отримуючи з боку української влади обіця-ної у Бресті підтримки в постачанні центральнихдержав хлібом і сировиною (це було одним з найго-ловніших завдань окупаційних військ), їхнє коман-дування почало втручатися у внутрішні справи

УНР

6 квітня вийшов досить прагматичний наказ го-ловнокомандуючого німецькими військами в Ук-раїні Айхгорна про повний засів земельних площСеляни не мали права брати більше поміщицькоїземлі, ніж могли засіяти, їм заборонялося переш-коджати в засіві поміщикам При спільному об-робітку землі поміщики й селяни порівну ділилиміж собою врожай

Після гострих дебатів Мала рада ухвалила ре-золюцію, в якій зазначалося, що „німецькі військапокликано українським урядом для допомоги всправі наведення порядку в Україні в тих межах інапрямах, які визначить уряд Української Народної

Республіки, і ніяке самовільне втручання германсь-кого й австро-угорського вищого командування всоціально-політичне та економічне життя Українинеприпустиме

Але Центральна Рада, зробивши ставку на най-незаможніші верстви села не знайшла в нихсоціального опертя й при цьому втратила підтримкуокупаційних військ Не спромігшись встановитидійовий контроль за життям країни, УЦР потонулау вирішенні маси, може, й важливих, але дрібнихпитань, у політичних дискусіях та численних інтер-поляціях Вона втратила риси вищого законодавчо-го органу країни, обернувшись на своєріднийполітичний клуб з доволі обмеженим колом учас-ників Кількість присутніх у березні-квітні членівМалої ради не перевищувала 40 осіб Властиво,відбувалася її самоізоляція

Останнє не могли не помітити Центральні дер-жави Міністр закордонних справ Австро-Угорщи-ни О Чернін 3 квітня писав до Києва послу Форга-чу „ Я не мав би нічого проти, аби нинішній, яквідомо за слухами, цілком ізольований уряд булозамінено іншим"

А проте тристороння комісія ще не підготувалагосподарчого договору між УНР та Німеччиною іАвстро-Угорщиною, що гальмувало зміну урядуТакий договір було підписано щойно 23 квітня Ук-раїна зобов'язалася поставити Центральнимкраїнам 60 млн пудів зерна, 400 млн штук яєць,значну кількість м'яса, цукру, картоплі, овочів, си-ровини Підписавши цей договір, Центральна Радавинесла собі вирок

Наступного дня на нараді у начальника штабунімецьких військ у Києві генерала Гренера з участюнімецького й австрійського послів та військовихаташе доля Центральної Ради була практичновирішена Тоді ж, 24 квітня, Гренер зустрівся з де-легацією „Української народної громади"

Німці хотіли мати в Україні тверду владу, цьогож прагнув і П Скоропадський Сторони поро-зумілися, й 26 квітня імператор Вільгельм II давзгоду на заміну українського уряду ФельдмаршалАйхгорн зробив усе можливе, ,щоб переворот невикликав значних ускладнень Його наказом булозапроваджено в Україні німецькі військово-польовісуди, обеззброєно синьожупанну дивізію, заареш-товано в самій Центральній Раді кількох членівуряду УНР Психолопчний тиск унеможливлювавопір УЦР Більшість ії членів розуміли, що вонаприречена Гру було програно

День 29 квітня став останнім у діяльності Цен-

207

тральної Ради, яка без бою здала владу в рукиП.Скоропадського, проголошеного на з'їзді зе-мельних власників гетьманом України.

Відзначимо, що Центральна Рада віддала вла-ду, не поступившись своїми принципами і не втра-тивши політичної гідності. Останнього дня свогоіснування вона ухвалила Конституцію УНР. Ук-раїна проголошувалась суверенною, демократич-ною, парламентською державою, з поділом владина законодавчу, виконавчу й судову. Конституціягарантувала широкі громадянські свободи й особ-ливі права національним меншинам. Однак ук-раїнське суспільство було ще не готове до сприй-няття абстрактних демократичних принципів, якіКонституція ставила над реаліями життя.

З поваленням Центральної Ради закінчивсяперший етап української революції, позначенийпіднесенням і стрімким розвитком національно-визвольного руху, загостренням національних ісоціальних проблем, спробою України відновитисвою державність і вирватися з лабет Російськоїімперії.

Доба Центральної Ради продемонструваласильні і слабкі сторони української революції. Доперших слід віднести, за вдалим визначеннямВ.Винниченка, відродження нації, її швидку, хоч інедостатню політизацію, проголошення УкраїнськоїНародної Республіки. До других — відсутність не-обхідного політичного й державного досвіду в кер-маничів Центральної Ради, їхню народницьку ідео-логію, розуміння суверенної держави як засобу, а несамодостатньої мети. Ще більшою мірою ця вадабула притаманна широким українським масам, якимбракувало розвиненої національної і політичноїсвідомості, розуміння необхідності творення влас-ної держави. Ідея державності не посіла гідногомісця в українській анархічній ментальності.

Перший етап української революції, вичерпав-ши себе, поступився наступному. Маятник політич-них пристрастей, досягнувши 1917 р. крайньої лівоїмежі, 1918-го злетів управо.

Становлення

гетьманського режиму

ержавний переворот 29 квітня 1918 р. уКиєві відбувся безкровно. Поодинокимийого жертвами стали кілька офіцерів з геть-

манських дружин, які загинули в коротко-часній перестрілці із січовими стрільцями біля стінЦентральної Ради. Це була єдина військова части-

Історія У краї ни

на, що намагалася захистити УЦР. Але й вона післязустрічі її командира Є.Коновальця з П.Скоро-падським припинила опір. У ніч на ЗО квітня підконтроль гетьманців перейшли всі найважливішіурядові інституції. На той час у Києві було пошире-но підписану гетьманом „Грамоту до всього ук-раїнського народу", в якій розкривалася ідеологічнаплатформа тих, хто прийшов до влади. Сам П.Ско-ропадський так визначив своє політичне кредо:"Створити здібний до державної праці сильнийуряд; відбудувати армію і адміністративний апарат,яких у той час фактично не існувало, і за їх поміччювідбудувати порядок, опертий на праві; провестинеобхідні політичні й соціальні реформи. Політичнуреформу я уявляю собі так: ні диктатура вищогокласу, ні диктатура пролетаріату, а рівномірнаучасть усіх класів суспільства в політичному життікраю. Соціальні реформи я хотів проводити в на-прямі збільшення числа самостійних господарствкоштом зменшення обширу найбільших маєтків".

Аналогічні ідеї були серцевиною гетьманської„Грамоти". В ній мовилось про неспроможність по-переднього уряду здійснювати державне будівниц-тво, про бажання трудових мас за обставин, що за-грожували національною катастрофою, мати дер-жавну владу, здатну „забезпечити населеннюспокій, закон і можливість творчої праці". У зв'яз-ку з цим Центральна Рада й усі земельні комітетирозпускалися, звільнялися з роботи міністри УНРта їхні заступники. Україна перейменовувалася на„Українську державу", її державно-політичнийустрій найближчим часом мав вирішити ук-раїнський Сейм. А доти вся верховна влада вкраїні, як законодавча, так і виконавча, мала нале-жати гетьманові. Прерогативи його влади були роз-писані в „Законі про тимчасовий державний устрійУкраїни", оприлюдненому того ж таки 29 квітня.Гетьман призначав отамана (голову) Ради міні-стрів, затверджував і скасовував склад уряду, вис-тупав найвищою посадовою особою у зов-нішньо-політичних справах, верховним воєначальником,мав право оголошувати амністію, а також воєннийчи особливий стан. Усе це свідчило, що в Україні назміну демократичній парламентській формі держав-ного управління приходить авторитарний режим.

Гетьманський переворот був спробою консерва-тивних політичних сил загасити полум'я революції,покласти край радикальним соціальним настроям,силою державної влади та поміркованих реформспрямувати суспільне життя в річище правовихнорм, забезпечити право приватної власності, об-

208

У краї нська революція

стояти інтереси всіх соціальних верств. У геть-манській „Грамоті" декларувалися завдання, щостояли перед новою владою: „Права приватноївласності як фундамент культури й цивілізаціївідбудовуються повною мірою (...) Відбудовуєтьсяповна свобода в розробленні купчих з купівлі-про-дажу землі. Поряд з цим буде вжито заходів щодовивласнення земель за їхньою дійсною вартістю відвеликих власників для наділення земельними ділян-ками малоземельних хліборобів. Рівночасно будутьтвердо забезпечені права робітничого класу. Особ-лива увага звертатиметься на поліпшення правово-го становища та умов праці залізничників (...) Наекономічнім і фінансовім полі відбудовується повнасвобода торгівлі й відкривається широкий простірприватного підприємництва та ініціативи".

Хоч перехід влади до рук гетьмана відбувся до-сить спокійно, труднощі, що виникли в найближчийдо перевороту час, ускладнили подальше станов-лення гетьманського режиму. Ще напередодні, 29

Павло Скоропадський

квітня, виявилися суттєві розбіжності між хліборо-бами-власниками і хліборобами-демократами. Ос-танні формально не брали участі в перевороті, а ЗОквітня збори представників партії хліборобів-демо-кратів надіслали П.Скоропадському заяву, в якійвиклали своє бачення завдань української держав-ної влади. Не заперечуючи проти створення міцноїдержавної влади вони зазначали, що „влада ця му-сить бути щиро народною, демократичною, щироукраїнською" і що вона „не дасть запанувати в дер-жаві ні українській голоті, ні великим багатіям".Хлібороби-демократи вимагали скликання повно-правної, обраної усім народом Української Держав-ної Ради щонайпізніше через нівроку із забезпечен-ням широких виборчих прав селянству й проведен-ня такої земельної реформи, за якою „великі маєткина законній підставі були б подроблені у власністьміж хліборобами", а купувати землю дозволялося блише українським селянам. Виставлялися й вимогистосовно формування уряду. До нього мали входи-ти тільки ті, хто „показав свою вірність українськійнаціонально-державній ідеї". Більше того, в ньомуне могло бути „людей, які тягнуть до Росії або доПольщі". Партія хліборобів-демократів не бралаучасті і в формуванні нового уряду. Здавалося, рольурядової партії відіграватиме УПСФ, адже її пред-ставники у березні-квітні 1918 р. послідовно крити-кували курс Центральної Ради, а за два дні до дер-жавного перевороту оголосили, що залишають урядУНР. Однак соціалісти-федералісти були шокованіпереворотом. 29 квітня вони відхилили пропозиціюпризначеного головою Ради міністрів М.Устимови-ча заповнити своїми представниками сімміністерських місць, а наступного дня не захотілипорозумітися з призначеним на посаду голови Радиміністрів М.Василенком. З травня соціалісти-феде-ралісти звернулися до начальника штабу німецькихвійськ генерала Тренера із спеціальною заявою, вякій зазначалося, що українське громадянство,стоячи на грунті української державності й демо-кратичних традицій, відчуло себе „глибоко враже-ним русофільським, монархістським переворотом".А що гетьмана визнало німецьке командування,соціалісти-федералісти вважали за можливе із сво-го боку визнати його як тимчасового президентаУкраїни і взяти участь в уряді, але із застережен-ням, що в основу державного устрою України будепокладено не гетьманський „Закон про тимчасовийдержавний устрій України", а прийняту Централь-ною Радою 29 квітня Конституцію УНР. Перего-вори з Тренером не привели до порозуміння.

209

Історія України

На з'їзді УПСФ, який відбувся 10—13 травня,партія зробила ще одну спробу розставити крапкинад „і" у стосунках з новою владою В одній ізз'їздівських резолюцій гетьманський уряд було на-звано „недемократичним і в багатьох випадках ре-акційним і протидержавним", партія оголосила, що„стає в рішучу опозицію до нього й забороняє своїмчленам вступати до його складу"

Відверто ворожу позицію до гетьмана зайнялиукраїнські соціал-демократи й есери 8-10 травня уКиєві за ініціативою Селянської спілки, що перебу-вала під ідейним керівництвом українських есерів,нелегально відбувся український селянський з їзд,який висловився проти нової влади купки „земле-власників і капіталістів, ворожих до УкраїнськоїНародної Республіки та всіх здобутків революції",і закликав селянство до створення бойових парти-занських загонів і підготовки виступу проти геть-манського режиму („Встаньмо ж усі на боротьбу зконтрреволюцією' Умремо, а землі й волі не відда-мо'")

За підтримку гетьмана публічно висловилисякадети, які 8—11 травня провели у Києві крайовийз'їзд парти, та "Протофіс', об єднання проми-словців, торговців і фінансистів України Хоч з'їздПротофісу оголосив про своє позитивне ставленнядо української державності, зрозуміло, що йогосимпатії до нового режиму базувалися на геть-манських рішеннях про відновлення приватної влас-ності на землю, сприяння свободі торгівлі тапідприємницькій ініціативі Можна сказати, що вПротофісі гетьман знайшов не стільки ідейну,скільки прагматично зацікавлену підтримку

Гнучкий прагматизм, абсолютно не притаман-ний партії 1917 р , продемонстрували кадетиВідкривши з'їзд, Григорович-Барський наголосив,що „найвищі інтереси краю примушують нас при-стосуватись до нових форм державного життя"Що це означало, видно з резолюції з'їзду про„проблему влади", де говорилося „З'їзд, лишаю-чись вірним ідеалам парти та її програмі (як відомо,це було гасло єдиної і неділимої Роси — Авт ), пе-ред загрозою поневолення і загибелі краю віданархії та руїни визнає необхідною участь партії вдержавній роботі"

Кадети становили ядро гетьманського уряду, насередину травня остаточно сформованого Ф Лизо-губом, великим землевласником, головою Пол-тавського губернського земства, октябристом 12 із16 членів уряду за походженням були українцями,але всі вони (за винятком Д Дорошенка) виховува-

лись на російській політичнш культурі, яка не шану-вала жодної національної (неросійської) ідеї, в томучислі й української Консервативні діячі, що увій-шли до складу уряду, змушені були примиритися зіснуванням Української держави, стати на службудо неї лише внаслідок тимчасових, кон'юнктурних,на їхню думку, обставин Українська ідея не маладля них самоцінності

Разом з тим у спектрі українських політичнихструктур практично не виявилося послідовних ікількісно більш-менш помітних консервативнихчинників

Усе це не могло не позначитися на долі геть-манського режиму Сподівання П Скоропадського,що йому вдасться побудувати державну владу назасадах рівномірної участі всіх суспільних класів уполітичному житті, виявилися марними Українськесуспільство, деформоване і політично, і соціальноза сотні років існування в імперській системі, про-сто було нездатним до суголосних форм політично-го життя Ного роздирали суперечності Саме вониперешкодили об'єднати суспільство на підставі де-мократичної платформи Ці суперечності й поготівдалися взнаки при спробі використати як об'єдну-ючі консервативні цінності Можна говорити, щореальних суто українських модернових консерва-тивних цінностей практично не існувало Втратив-ши наприкінці XVIII ст останні атрибути держав-ності, українське суспільство понад сто років усісвої сили спрямовувало на національно-визвольнуборотьбу, на грунті якої формувалася революційно-демократична політична традиція, тоді як консерва-тивна встелялася шаром етнографізму й архаїчностіНе випадково П Скоропадському та йогоприбічникам у пошуках національного відповідникатвердої авторитарної влади довелося вдатись до по-шуків у сивій давнині Форма гетьманату, запози-чена з часів феодальної держави і становогосуспільства, 1918 р могла бути лише декоративнимобрамленням держави, але аж ніяк не реальноюдержавотворчою традицією

Гетьманський режим з часу його створення мавпорівняно вузьку соціальну базу, представники якоїугледіли в Українській державі ймовірний поряту-нок від катаклізмів революції, встановлення поряд-ку і звичних норм життя

Українська демократія, яка на заключному етапідіяльності Центральної Ради, здавалося, зовсімвтратила здатність до колективних дій, в опозиціїгетьманові знайшла безпрецедентну підставу дляоб'єднання 3 переходом до опозиції вона звільни-

210

У краї нська революція

лась від невластивої їй конструктивної діяльності,дістала змогу критикувати, вести боротьбу, елек-тризувати маси В другій половині 1918 р вона пе-режила справжній політичний ренесанс

Те, що українська революційна демократія в Ук-раїнській державі визнала лише за національну бу-тафорію, у представників загальноросійської демо-крати викликало тотально вороже ставлення В Ук-раїнській державі, як і в її попередниці УНР, вонивбачали чергову спробу України вчинити замах на„єдину і неділиму" Росію Політика українофоби1918 р значно посилилась порівняно з попереднімроком, бо багато російських демократів, а також івідвертих монархістів, рятуючись від більшовиць-ких переслідувань, осіли в Україні, яку намагалисяперетворити на своєрідний П'ємонт для боротьби збільшовизмом за відновлення Роси

1918 р в Україні легально й нелегально діялидесятки російських шовіністичних і монархічних ор-ганізацій Українофобські настрої поширювалися вмістах серед середніх верств, державних служ-бовців та військових їх відверто висловив М Бул-гаков у романі „Дни Турбиных" Ці слабо прихо-вані настрої кидалися у вічі стороннім спостеріга-чам Козачий генерал Черячукін, відвідавши Ук-раїну як представник Дону, відзначав „Російськіпарти, починаючи від крайніх правих і кінчаючилівими, до хворобливості лякаючись відокремленняУкраїни від Роси, з незрозумілою впертістю, хоч іціною продажу України більшовикам, з гаслом чимгірше, тим краще й аби тільки не існувала са-мостійна Україна, вели наступ на гетьмана"

Таким чином, консервативна ідея спрацювала якдетонатор при поваленні Центральної Ради, аледля консолідації суспільства виявилася ще меншпридатною, ніж ідея демократична Як відомо, за-думи і втілення їх у життя розділяє велика дис-танція „Тріщина" між державою і суспільством бу-ла конструктивною вадою гетьманату Дилема по-лягала в тому, чи вдасться гетьманові ліквідуватицю тріщину, чи вона, стрімко розширюючись, пере-твориться на прірву, що поглине Українську держа-ву

За таких умов імовірний напрям розвитку подійзалежав від позиції окупаційних військ чи відігра-ють вони роль стабілізуючого фактора, чи спричи-нять нові революційні струси Не гетьман виступивініціатором запрошення іноземних військ в УкраїнуЙому, бойовому російському генералові, тяжко бу-ло змиритися з присутністю вчорашнього ворога нарідній землі, але він добре розумів реальне

співвідношення сил Взаємини Центральної Ради зокупаційними військами також послужили уроком2 травня П Скоропадський уперше як головадержави відвідав штаб німецьких військ у Києві Вінформації цього штабу до Берліна зазначалося, щогетьман вів мову про політичне й економічне стано-вище України і визнав, що відновити нормальнийрівень господарського життя можна лише при умовіповної орієнтації на Німеччину Штаб констатував„В даний момент Скоропадський перебуває цілкомі повністю під впливом головного командування"

Якийсь час німці та австрійці демонструвалисвою непричетність до перевороту й будувалиофіційні стосунки з гетьманом за принципом defacto, посилаючись на те, що питання юридичноговизнання вирішуватиметься у Відні та Берліні

У травні 1918 р події в Україні кілька разів ста-вали предметом обговорення німецького парламен-ту Депутати соціал-демократи критикували політи-ку німецької влади в Україні, та зрештою 2 червняНімеччина й Австро-Угорщина офіційно визналивладу гетьмана Це визнання, за яким стояла май-же півмільйонна окупаційна армія, відкривало пе-ред режимом певні перспективи Але одразу ж по-ставало питання, чи зможе Українська державарозрахуватися за таку „допомогу"

Політична ситуація

Україні у травні-жовтні 1918 р.

А, / 4 травня 1918 р уряд Ф Лизогуба опубліку-

І f вав декларацію, в якій визнав своїм голов-* $ ним завданням — „зміцнити на Україні

державний лад і в умовах повного спокою тасправжньої волі довести країну до хвилі скликаннянародного представництва, котре висловитьсправжню, ніяким напором з ніякого боку не по-фальшовану волю українського народу щодо буду-чого державного ладу України"

Для досягнення обраної мети уряд зробив став-ку на створення дійового державно-адміністратив-ного апарату й превентивні удари по революційно-демократичних інституціях і верствах суспільства

Як уже зазначалося, першими указами гетьма-на було скасовано чинність законів ЦентральноїРади й Тимчасового уряду, ліквідовувалися посадигубернських і повітових комісарів, натомість при-значались губернські й повітові старости Сталасяформальна зміна титульного трафарету До владина місцях прийшли консервативні сили землевлас-ники, старі земські діячі, військові „В особі нової

211

Історія У краї ни

адміністрації з явилися люди, що належали до вер-стви, яка зазнала під час революції чимало неспра-ведливостей і кривд", — свідчив Д ДорошенкоОтже, владу здобули покривджені революцією, і цесприймалося на місцях, як довгоочікувана мож-ливість поквитатися зі своїми кривдниками Але чиможна було в такий спосіб забезпечити спокій украР

Розпочався масовий наступ на революційну де-мократію Нам уже доводилось говорити про неле-гальні, тобто заборонені владою з'їзди УПСР,УСДРП та селянський з'їзд У травні зупиниливипуск низки революційно-демократичних видань,зокрема газет „Боротьба', „Народна воля",„Мысль народа", „Земля и воля", а ті, що продов-жували виходити, підлягали цензурі, яка, заС Єфремовим, була жорсткішою за царську Обме-жувались політичні свободи В Харкові робітникамне дали відсвяткувати 1 Травня Посилились пе-реслідування робітників за страйки 3 цією метоюактивно використовувались окупаційні війська ВУкраїнській державі продовжував діяти наказфельдмаршала Айхгорна про німецькі військово-польові суди На початку травня у зверненні доробітників штаб Айхгорна попереджав, що німецьківійська не терпітимуть безпорядків і страйків, а принеобхідності „здійснять свою волю застосуваннямнасилля"

Указами міністерства праці Української державизначно обмежувались функції профспілок їм забо-ронялося втручатись у ди адміністрації, що стосува-лися питань найму і звільнення робітників, фінансу-вання, економічної діяльності Влітку 1918 р напідприємствах помітно зросла тривалість робочогодня Підприємці відмовлялися виконувати умовитрудових угод, знижували й нерегулярно видавалиплатню Багато фабрик, заводів, шахт зупинилися,внаслідок чого роботу втратили не менш 400 тисробітників

Хвиля арештів і репресій, що прокотилася пореволюційній демократи, зачепила міські думи,повітові та губернські земства Це змусило головуВсеукраїнського союзу земств С Петлюру зверну-тися з протестом спочатку до П Скоропадського, адещо пізніше до німецького посла в Україні Мумма„У зв'язку з державним переворотом скрізь на Ук-раїні почалися арешти й замикання в тюрми без су-ду та слідства різного стану громадян України, —інформував посла С Петлюра — До мене, як доголови Всеукраїнського союзу земств, звертаютьсяі окремі особи, і цілі делегації з повідомленнями, що

в однім місці заарештовано земських гласних, а вдругім — членів земської управи, причім у деякихвипадках, як-от у Липівці на Київщині, навіть за-печатано помешкання цієї інституції Я звертав ужеувагу п гетьмана Скоропадського на ці недопус-тимі й небажані для спокою краю арешти, вказую-чи йому на велику небезпеку від тих арештів Маю-чи на увазі, що часто подібні арешти виконуютьсянімецькими військами, я вважаю необхідним і вашу,Екселенціє, увагу звернути на ці прикрі й дуже не-бажані явища"

Найбільшої гостроти ситуація набула на селіЩе за Центральної Ради поміщики, особливо наПравобережжі, зверталися до німецьких таавстрійських військ по допомогу для з'ясуваннястосунків з селянами Наказ фельдмаршала Айх-горна від 6 квітня про засів полів захищав права ве-ликих землевласників Після державного переворо-ту й ліквідації земельних комітетів розпочався ма-совий рух поміщиків за відшкодування завданихїхнім господарствам збитків за час революції Цейрух вилився у форми каральних експедицій протиселянства Поміщики або самі створювали власнізагони, або зверталися по допомогу до окупаційнихвійськ Д Дорошенко у своїй історії гетьманськоїдержави прагнув довести, що уряд не був причет-ним до каральних акцій на селі, намагався і такиспромігся їх розігнати, але „вони встигли наробитибагато шкоди й викликати озлоблення проти новоївлади, на карб якої ставились усі злочинства тихвідділів" Але якою мірою це пояснення непричет-ності відповідало дійсності

В урядовій декларації 10 травня наголошувало-ся, що уряд „не спиниться ні перед якими жертва-ми, щоб створити на Україні здорове, забезпеченеземлею селянство" 3 цією метою передбачалосьзакупити державою приватновласницькі маєтки„без шкоди для інтересів хліборобської культури" 1„за необтяжуючі ціни" передати хліборобам

Однак з розробкою проекту земельної реформиуряд не поспішав, а між тим 18 травня міністрвнутрішніх справ (він же і голова Ради міністрів)Ф Лизогуб видав циркуляр, яким зобов'язав гу-бернських старост широко оповістити населенняпро негайне повернення власникам усього відібра-ного у них рухомого майна

Захищав права власників і затверджений геть-маном 27 травня закон про право на врожай 1918р , який визнавав повне право власників землі наозимі посіви 1917 р , а за ярові посіви ті, хто захо-пив землі, повинні були сплатити власникам витра-

212

У краї нська революція

ти, здійснені на обробіток землі після жнив 1917 р ,а також оренду за цю землю в розмірах третини се-редньорічної орендної плати за 1913-1917 рр

Отже, уряд не визнав того статус-кво у земель-них відносинах, який стихійно склався навесні 1918р Оголосивши відновлення приватної власності,він створив правові підстави для повернення землі ймайна поміщикам В Уипинський (згодом ідеологгетьманщини) вважав, що це був стратегічний про-рахунок влади Справді про класовий мир, заспо-коєння суспільства при тако

му підході до вирішен-ня справи не могло бути й мови

З червня ЦК УПСР, який на той час перебуваву руках лівих есерів, оголосив у декларації, що йогомета — новий вибух революції, дезорганізація уря-ду, створення партизанських загонів для захистуідей соціалізації землі Того ж таки дня у Звениго-родському й Таращанському повітах Київщини лівіесери (М Шинкар, Ю Тютюнник) підняли пов-стання В ньому взяли участь ЗО тис селян У сере-дині червня селянські збройні виступи прокотилисяпівніччю Чернігівщини Велике повстання вліткуохопило Лубенський, Старокостянтинівський таКремінецький повіти Волинської губернії

Ще 22 травня командуючий німецькими війсь-ками в Україні фельдмаршал Айхгорн видав наказ,в якому ставив завдання своїм підлеглим рішуче викорінювати збройною силою будь-які ворожі геть-манському урядові дії, зокрема „застосувати най-жорстокіші заходи для придушення у зародку пов-станського руху" Наказ командуючого війська ви-конували з німецькою пунктуальністю Ана-логічним чином діяли й австрійці

Повстанський рух набув великого розмаху Хочнімці та австрійці й не припинили каральних дій, во-ни зрозуміли, що при збереженні подібних тен-денцій ніколи неотримають з України бажаноїкількості хліба й муситимуть знову вести боротьбуна два фронти

Це, своєю чергою, змусило їх вимагати від геть-мана активних пошуків компромісу із селянствомЗробити це, на думку німців, можна було шляхомпришвидшення земельної реформи й залучення доуряду представників української демократи 29червня у розмові з Ф Лизогубом німецький посол вУкраїні барон Мумм дав зрозуміти, що німцізацікавлені в запрошенні до уряду представниківукраїнських політичних партій, насампередсоціалістів-федералістів І Нагаєвський на підставівивчення дипломатичних повідомлень з Києва доВідня влітку 1918 р дійшов висновку, що

„австрійці при кожній нагоді заохочували гетьманапритягнути до співпраці українські політичніпарти"

За дорученням гетьмана Д Дорошенка, якиймав тісні зв'язки з українською демократією, повівпереговори про участь українських політичних сил вуряді Тривалий час ці переговори залишалисябезплідними, бо гетьман і українські партії ніяк немогли віднайти платформи для порозуміння Геть-мана приваблювала національно-державна частинапрограми українських партій, але насторожувавїхній соціальний радикалізм і соціалістична ідео-логія Українські партії як виразники демократич-них тенденцій суспільства загалом не потребувалигетьмана й змушені були з ним рахуватися лише якз політичною реальністю

Український національний союз, що на початкусерпня постав на місці Українського національно-державного союзу, проголосив своєю метою утво-рення суверенної демократичної Української дер-жави парламентського типу, а тактичною лінією —створення єдиного національно-демократичногофронту УНС погодився визнати гетьмана головоюдержави, але вимагав сформування при своїй участінового уряду та обрання на Всеукраїнському кон-гресі Державної Ради з функціями вищої законо-давчої влади Гетьман вагався Побоювання гетьма-на щодо радикальності настроїв представників ук-раїнських кіл були небезпідставними, але звідси вінзробив хибний висновок про неможливість у такийспосіб заспокоїти Україну, поліпшити іі міжнароднестановище Демократична платформа була значноширшою за консервативну Очевидно, цей незапе-речний факт зуміли довести П Скоропадськомунімецькі урядовці під час його відвідин Німеччиниу вересні 1918 р Гетьман на переговорах з кайзеромВільгельмом II зобов'язався повністю українізуватиуряд, а також погодився на проведення виборів досейму, з тим, щоб скликати його ще 1918 р Кайзер,зі свого боку, обіцяв Україні як суверенній державіособисту підтримку й допомогу Німеччини у фор-муванні української армії

Повернувшись до Києва, П Скоропадський 5жовтня зустрівся з керівниками УНС Інформуючипро цю зустріч громадськість, Українське телеграф-не агентство повідомило, що „для більшого збли-ження між п гетьманом та українським громадян-ством знайдено добрий грунт і що таке зближенняв недалекім часі здійсниться"

Головною перешкодою на шляху зближеннявиявився гетьманський уряд, значну частину якого

213

уряду було відправлено до демісії 22 жовтняП Скоропадський у грамоті до громадян Україниоголосив, що найважливішими державними про-блемами є аграрна реформа й комплекс заходів,спрямованих на розвиток промисловості Вирішен-ня їх, на думку гетьмана, стало б „незрушимоюпідвалиною майбутнього розквіту самостійної Ук-раїнської держави" 24 жовтня Ф Лизогуб сфор-мував новий склад уряду, до якого як представникиУНС увійшли О Лотоцький, П Стебницький,А Вязлов, В Леонтович та М Славинський

Здавалося, перед Україною відкривається шляхдо реальної консолідації суспільних сил, пошуківмиру і спокою, здійснення ефективних реформНасправді, виявилося, що це ще одна з багатьохілюзій, швидкоплинна пауза перед новою грозою

Українська державау зовнішньополітичномуконтексті

кщо в соціально-економічній галузі Ук-

раїнська держава виступила антиподом

і УНР, то у зовнішній політиці вона продов-

жила курс, започаткований урядом В ГолубовичаНезаперечне дотримання Брестської мирної угодибуло однією з головних вимог, які поставив передП Скоропадським начальник штабу німецькихвійськ в Україні генерал Гренер, даючи згоду надержавний переворот Надалі ця угода та іі учасни-ки Німеччина, Австро-Угорщина та РСФРР —стали головними об єктами докладання зовнішньо-політичних зусиль уряду Української державиНезважаючи на причетність зазначених країн доодного договірного процесу, відносини України зними суттєво відрізнялися

Як відомо, Л Троцький на завершальному етапіпідготовки мирної угоди відмовив делегації УНР управі на ведення переговорів Однак 3 березня,підписавши у Бресті мирну угоду з Центральнимидержавами, РСФРР визнала суверенність Україниі зобов'язалася „негайно підписати мир з Ук-раїнською Народного Республікою і визнати мирнуугоду між цією державою і державами Четверногосоюзу" Перші спроби розпочати переговори булозроблено ще за Центральної Ради, але відкрилисявони лише 23 травня До Києва прибула російськаделегація на чолі з X Раковським, українську сто-рону очолював С Шелухін На першому етапі цен-тральною темою переговорів стали умови підписан-ня перемир'я 12 червня договірні сторони уклали

Історія У краї ни

становили члени кадетської парти, що продовжува-ли обстоювати старі позиції

В Винниченко від імені Українського національ-ного союзу заходився нищівно критикувати уряд Усередині жовтня він підготував „Заяву провнутрішнє й міжнародне становище України", дезаперечувалось право уряду Ф Лизогуба на повно-правне і законне представництво Української дер-жави на тій підставі, що цей уряд „чужий народовінаціонально й ворожий йому політично та соціаль-но" 3 рази УНС оголошував, що тільки „ко-аліційно-демократичний національний Кабінетміністрів має право тимчасово, до нормальногосформування народної влади, стояти на чолі дер-жавної влади" Першим завданням нового урядуВ Винниченко визначив негайне проведення аграр-ної реформи на основі знищення великого землево-лодіння та надання землі селянству, вибори вищогозаконодавчого органу держави, забезпечення всіхдемократичних свобод

Неважко зрозуміти, що подібна програма, заякою чітко проглядалося бажання здійснитисоціально-політичні радикальні зміни, не могла невикликати опору уряду До того ж у жовтні почалашвидко змінюватись міжнародна політичнакон'юнктура поразка Центральних країн у світовійвійні уже не викликала сумніву За таких обставиндев'ять членів уряду (переважно кадети) 17 жовтняна засіданні Кабінету міністрів зробили заяву проте, що Україна не повинна замикатись у власнихнаціонально-державних інтересах, залишатися бай-дужою до боротьби з більшовиками, вона повиннавзяти на себе ініціативу цієї боротьби, чим забезпе-чить собі свободу вільного розвитку в державнімсоюзі з Росією Це був один із найзаповітніших ка-детських планів перетворити Україну на осередокчергового збирання єдиної і неділимої небільшо-вицької Роси 20 жовтня Головний комітет кадетсь-кої парти в Україні, гаряче підтримавши заявуміністрів-кадетів, оголосив, що заява ця з'ясовуєпринципи, які члени парти проводили в уряді Го-ловний комітет вважав подальшу участь своїхчленів в уряді неприпустимою Позицію дев'ятиміністрів-кадетів підтримала Рада „Протофісу",що висловилася за найтісніше зближення України іРоси Голова „Протофісу" князь Голіцин намагавсязастерегти гетьмана від коаліції з українськимиполітичними партіями, бо це, на його думку, загро-жувало соціалістичними експериментами

Незважаючи на досить великий тиск консерва-тивних сил, вони зазнали поразки Старий склад

214

У краї нська революція

прелімінарну мирну угоду, за якою між двома дер-жавами до завершення мирних переговорівповністю припинялися воєнні ди, відновлювалосязалізничне сполучення, Україні повертався перегна-ний до Роси при відступі українських частин рухо-мий залізничний склад, налагоджувався поштово-телеграфний зв язок, визначались умови товаро-обміну й правила повернення українських громадянз Роси та російських — з України Державиобмінювались консульськими службами

Надалі центральне місце в переговорах посілапроблема державних кордонів Тимчасово за уго-дою 4 травня з участю представників німецькогокомандування роль кордону між Україною і Росієювідігравала демаркаційна смуга („нейтральна зона"завширшки 10 км) Але ця лінія не могла статипостійним кордоном Українська делегація пропо-нувала взяти за основу етнічний принцип визначен-ня кордонів X Раковський відкидав етнографічнийпринцип і пропонував проводити плебісцит у кож-ному окремому населеному пункті

Після довгих дискусій делегації погодились щопитання, які не будуть вирішені шляхом перего-ворів, розглядатимуться міжнародним судом Щож до кордонів, то за основу їх визначення домови-лися взяти етнографічний принцип, а в окремих ви-падках проводити вільний опит людності під нагля-дом спільних комісій при умові звільнення цихмісцевостей від військових сил як однієї, так і дру-гої сторони

Далі цієї домовленості у визначенні кордонівпіти не вдалося Ще однією непереборною переш-кодою стали взаємини України з Доном і КубаннюУкраїнська дипломатія виходила з факту розпадустарої Російської імперії і визнавала за окремимичастинами Роси, які самовизначилися, право на су-веренітет На початку червня у Києві відбуласязустріч П Скоропадського з повноважною деле-гацією Кубані, а 7 серпня в Києві було підписанопопередню угоду між Українською державою і Все-великим Військом Донським, якою встановлювали-ся кордони між цими державами

Радянська делегація не хотіла погодитись з та-ким станом речей 9 вересня вона оголосила декла-рацію про те, що всі території колишньої Російськоїімперії становлять невід ємну частину РСФРР

Довп дискусії не привели до порозуміння Таксамо не вдалося вирішити питання поділу активів іборгів колишньої Російської імперії

Радянська сторона, свідомо гальмуючи перего-вори, використовувала перебування своєї делегації

на території України для реанімації більшовизму тарозгортання підривної діяльності Більшовики немогли змиритись із втратою України Ленін ще втравні визначив гетьманський переворот як рестав-рацію буржуазно-поміщицького монархізму, що да-вало ідейні підстави для боротьби з українськимурядом У Роси знайшли притулок вигнані з Ук-раїни більшовики В липні у Москві з них булостворено Комуністичну партію (більшовиків) Ук-раїни, на яку покладалося завдання відновити ра-дянську владу в Україні Першу невдалу спробупідняти на повстання селян Чернігівщини більшо-вики зробили в серпні Повстання було придушене,але його організатори не втрачали надій В Винни-ченко згадував, що восени 1918 р мав таємнізустрічі з керівниками радянської дипломатичноїделегації X Раковським та Д Мануїльським, наяких обмірковувався план повстання проти гетьма-на Мануїльський пропонував Винниченкові грошіна повстання Тож не дивина, що переговори, а ра-зом з ними і російсько-українські стосунки зайшлиу глухий кут На початку жовтня за наполяганнямросійської сторони переговори тимчасово припини-лись і вже не поновлювалися В Москві готувалисяплани експорту революції в Україну

Проблема кордонів і врегулювання територіаль-них суперечностей становила основу зовнішньо-політичних стосунків України з Білорусією, Доном,Кримом, Польщею та Румунією

8 серпня Україна і Всевелике Військо Донськепідписали договір про врегулювання взаємних сто-сунків Українська сторона пішла на певні тери-торіальні поступки, визнавши за Доном право наТаганрозьку округу, в решті місць кордон між цимидержавами визначався за старою адміністративно-територіальною схемою

17 червня 1918 р в Криму зі згоди німецькихвійськ було сформовано уряд генерала Сулькевича,який декларував самостійність Кримського півос-трова Щоб подолати сепаратизм цього уряду й по-казати певну залежність півострова від економікиУкраїни, гетьманський уряд застосував до Криму зсередини серпня 1918 р економічну блокаду Черезмісяць уряд Сулькевича повідомив, що згоден роз-почати переговори про форми державногооб'єднання з Україною

Предметом суперечностей України з Румунієюстали землі Бессарабп, окуповані румунськимивійськами в березні 1918 р Український уряд невизнавав законності цієї акції Каменем спотиканняу стосунках України з Польщею стали західноу-

215

Історія У краї ни

краінські землі Власне, Польща ще не була віднов-лена, її інтереси захищала Австро-Угорщина

Поставлені у безвихідь проблемою голоду,австрійські дипломати підписали у Бресті з деле-гацією УНР окремий договір, за яким австрійськасторона обіцяла не пізніше 20 липня 1918 р подати„рейхсратові законопроект про відділення східнихрайонів Галичини, де більшу частину населення ста-новлять українці, від цього коронного краю іоб'єднання зазначених районів з Буковиною в ок-ремий коронний край" Договір, підписаний 8 лю-того (н ст), мав таємний характер і був тіснопов'язаний із загальною Брестською угодою Од-нак про нього стало відомо польським політичнимсилам, які вже мали аванси від австрійського урядуПоляки крайньо вороже поставилися до ідеї мож-ливого поділу Галичини й розгорнули сильний тискна австрійські урядові кола Хоч симпатії австрій-ського імператорського двору були на боці поляків,сподівання на український хліб змушували австрі-йців вдаватися до дипломатичних маневрів і зволі-кання з вирішенням питання Галичини, а одночасноі з ратифікацією Брестської мирної угоди Влітку1918 р Німеччина, Болгарія і Туреччина ратифіку-вали цю угоду й обмінялися з українською сторо-ною ратифікаційними грамотами Австро-Угорщи-на цього не зробила 16 липня вона в одностороннь-ому порядку скасувала таємний договір, виставив-ши за формальну причину те, що він був підписанийне з гетьманським, а вже неіснуючим урядом УНР,окрім того й тим, що Україна не виконала у повно-му обсязі взятих на себе зобов язань щодо постав-ки хліба Розрахунок австрійців на те, що Україна,окупована австрійськими військами, які до того жвідігравали для гетьманського уряду роль стабілі-зуючого чинника не вдасться до акцій широкогопротесту, виявився точним Заява гетьмана австрій-ському послові про те, що він „не має сили проти-витися анулюванню договору, але не може залиши-ти його без протесту", мала формальний характерДо неї додався демарш українського посла у ВідніВ Липинського, який 28 липня поштою пославміністрові закордонних справ Австро-УгорщиниБуріану відповідний протест Напруження в авст-ро-украінських відносинах посилювалось і пробле-мою Холмщини, на яку поряд з Україною претен-дували поляки, яких знову ж таки підтримував урядАвстро-Угорщини Останній не допустив на тери-торію 5 повітів Холмської губернії, окупованихавстрійськими військами, гетьманської адмі-ністрації Все це, як і спроби австрійського ерцгер-

цога Вільгельма (Василя Вишиваного) відігратироль претендента на український монарший стіл,негативно позначилося на австро-українських сто-сунках І хоч вони не мали відкрито конфронта-ційного характеру влітку 1918 р , але вже з осені,після перемоги революції в Австро-Угорщині, вили-лися в гострий збройний украінсько-польськийконфлікт, який безпосередньо відбився на стано-вищі в Наддніпрянській Україні у 1919-1920 рр

У Німеччини й України не було спільних кор-донів, і їм не доводилось висувати одна одній тери-торіальних претензій Але не ця обставина робиластосунки обох держав більш „рівними" Німеччинаграла роль беззаперечного лідера Четверного сою-зу Слово її представників залишалося вирішальнимі при визначенні курсу щодо України І якщо геть-ман міг дозволити собі певну неузгодженість по-зицій з Австро-Угорщиною, то з Німеччиною цезагрожувало, як показав досвід Центральної Ради,важкими наслідками Німецько-украінські стосун-ки розвивалися за сценарієм, розробленим уБерліні Загалом він не виходив за межі Брестськоїмирної угоди, за якою Україна зобов'язалася поста-чати продовольство й сировину Після того, як тер-мін підписаних з Центральною Радою економічнихугод вичерпався, у Києві розпочалися нові перего-вори, в яких німці відігравали провідну роль Новаугода терміном до 15 липня 1919 р була підписана10 вересня 1918 р Німці отримали право на вивіз75 млн пудів хліба й необмеженої кількості насіння,великої рогатої худоби загальною вагою И млнпудів, окрім того 2 млн пудів м'ясних консервів,300 тис голів овець, 2 млн голів домашньої ПТИЦІ,460 тис пудів сала, масла та сиру, 9 млн пудів цук-ру А ще з України вивозилися деревина, марганце-ва й залізна руди, спирт, шкіра, тютюн, яйця, овочі,картопля, мед, брухт

У вересні 1918 р гетьман здійснив свій першийі останній офіційний закордонний візит 4 вереснявін прибув до Берліна, де вів переговори з кайзе-ром Тоді вдалося досягти низки домовленостей

Візит П Скоропадського свідчив, що Україназалишається в полі дії німецької зовнішньополітич-ної ініціативи Німці контролювали зовнішнюполітику Української держави Влітку 1918 р вониставили всілякі перепони спробам українських ди-пломатів зав'язати відносини не лише з країнамиАнтанти, а й із нейтральними державами

Тим часом ситуація на фронтах світової війниостаточно склалася на користь країн АнтантиНімці і австрійці забрали з України половину експе-

216

У краї нська революція

диційних військ, подальше виведення їх ставило підзагрозу існування Української держави 22 жовтнядо Берліна виїхав миустр закордонних справ Ук-раїни Д Дорошенко Йому було обіцяно залишитив Україні німецькі війська Разом з тим міністр за-кордонних справ Німеччини заявив, що в даній си-туації його країна не перешкоджатиме можливомупорозумінню України з Антантою

На той час українці вже робили спроби встано-вити контакт з представниками Америки, Франції,Англії Ці контакти виявили цілком негативне став-лення країн Антанти до самостійної Українськоїдержави, повне нерозуміння об'єктивних причин ііутворення Представники Антанти вважали Ук-раїну політичною інтригою свого запеклого й ужепереможеного ворога — Німеччини і перебувалипід цілковитим впливом ідей єдиної і неділимої Ро-си Дипломатичним представникам Українськоїдержави було оголошено, що Україна — частинаРоси, тож країни Антанти поводитимуть себе з Ук-раїною відповідно до того, яку позицію вона оберенадалі Отже, подальше існування суверенної Ук-раїнської держави натикалося на серйозні перепонизовнішньополітичного характеру

Дещо кращим було ставлення до Українськоїдержави нейтральних країн Голландія, Данія,Іспанія, Іран, Норвегія, Швейцарія, Швеція вели зУкраїною переговори про встановлення дипломати-чних відносин, окремі з них мали в Україні консуль-ські служби, але з юридичним визнанням України івони не поспішали, відкладаючи його до завершен-ня діяльності мирної конференції, яка мала підбитипідсумки світової війни

Поразка країн Четверного союзу у світовійвійні, революції в Австро-Угорщині та Німеччиніпозбавляли їх можливості й надалі відігравати рольстабілізуючого фактора в Україні, а ця обставинасвоєю чергою невідворотно ставила Українськудержаву перед новими соціальними й національни-ми струсами, але не давала точної і повної відповідіна питання, які політичні сили візьмуть гору

Крах гетьманщини

. творення 24 жовтня коаліційного кабінету

Ф Лизогубу ні на йоту на просунуло Ук-раїнську державу на шляху консолідації

суспільства 27—ЗО жовтня у Києві відбувся 2-йз'їзд „Протофісу", засідання якого пройшли „підпрапором опозиції до украінсько-державницьких ідемократичних тенденцій української частини но-

вого кабінету й жагучих надій на відбудову єдиноїреакційної Роси" 1 листопада провів з'їзд Союзхліборобів-власників Його дозволила влада заумови, що на ньому не підійматимуться питання фе-дерації України з Росією, але про настрої з'їздукрасномовно свідчили оплески, якими делегативітали „єдинонеділимчу" промову Пуришкевича Вгалузі земельної політики з'їзд цілком відверто ви-словився проти проведення аграрної реформи „за-ходи примусового перерозподілу землі не тількизайві, некорисні, а й небезпечні, бо вони порушуютьпринцип приватної власності" Німецький дипло-мат Берхем повідомляв наприкінці жовтня з Києваміністерству закордонних справ Німеччини, що ме-та правих політичних сил „більш чи менш визначе-но спрямована до возз'єднання з Великоросією,причому Україні в кращому разі залишається деякавидимість автономії"

Українські національні сили виступали з проти-лежних позицій Наприкінці жовтня з'їзд партихліборобів-демократів наголосив, що УПХД„стоїть за незалежну самостійну Українську держа-ву з конституційним ладом, форми якого визначитьсам народ на 1-му українському Сеймі, що вийде ззагального, рівного, таємного й безпосередньогоголосування" Далі з'їзд доручав Генеральнійуправі парти разом з Національним союзом і уря-дом негайно вирішити питання про скликанняНаціонального конгресу ЗО жовтня Національнийсоюз підтримав цю ідею, пщізначивши відкриттяконгресу на 17 листопада Його порядок деннийстановили питання міжнародного становища Ук-раїни, форм державного будівницва, економічнаполітика Міністерство внутрішніх справ заборони-ло проведення конгресу, й тоді питання про дозвілрозглянула Рада міністрів Голоси в уряді розділи-лися майже порівну 7 міністрів (представникиНаціонального союзу) голосували за проведенняконгресу, 8 (представники „Протофісу") вислови-лися проти Одразу ж 5 міністрів-украінців подали-ся до демісії

Гетьман використав цю нагоду, щоб відправитиу відставку весь уряд На той час він уже зробивостаточний вибір між двома протилежнимиполітичними таборами на користь консервативнихпроросійськи зорієнтованих сил 14 листопадаП Скоропадський у грамоті „до всіх українськихгромадян" оголошував про зміну урядового курсуУкраїні „першій належить виступити у справі утво-рення Всеросійської федерації її конечною метоюбуде відновлення Великої Роси" Для виконання

217

Історія У краї ни

цього завдання гетьман затвердив новий склад уря-ду на чолі з С Гербелем Звичайно, в ньому вже немогло бути представників Національного союзуСклад цього кабінету В Винниченко визначив як„цілком єдинонеділимський, антиукраїнський і ви-разно реакційний"

Отже, з незалежною Україною було покінченоВ історичній літературі так і залишилося нез'ясова-ним — наскільки самостійним був гетьман у прий-нятті подібного рішення Д Дорошенко, щирийприхильник гетьмана, пише, що воно здалося геть-манові єдиним порятунком Історик не уточнює по-рятунком кого, чого, але вважає, що це було хибнерішення І Нагаєвський, не розкриваючи джерел,зазначає, що сам П Скоропадський уже в еміграціївизнав грамоту 14 листопада хибною Безжальноточним в оцінці зміни курсу гетьманської влади, щосталася 14 листопада, виявився, на нашу думку,П Христюк „ Спершись у своїй роботі виключнона поміщиків і капіталістів України, верствинаціонально неукраїнські, генер Скоропадськиймусив, хоч би того й не хотів і мріяв про створенняукраїнської монархії, дійти до повної ліквідації ук-раїнської державності"

Реакція Національного союзу, на оголошеннягетьманом нового державного курсу була адекват-ною оголошення повстання проти влади гетьманаВласне, ідею повстання сформулювали раніше, але,як свідчить В Винниченко, спочатку ії поділяли ли-ше двоє, він і М Шаповал, тоді як більшістьНаціонального союзу в успіх повстання не вірила, аотже, була проти Але з розвитком подій наставкритичний момент, і засідання Національного сою-зу „підтвердило й ухвалило розроблений ранішеплан повстання, визначило соціальні, політичні йнаціональні гасла, під якими мала проходити рево-люція, й приступило до виборів Директори"

Напевно, висловлена В Винниченком думка нев усьому відповідала історичній правді Справді, назасіданні Національного союзу 13 листопада булосформовано Директорію у складі В Винниченка(голова), С Петлюри, Ф Швеця, А Макаренка таП Андрієвського Директорія стала керівнимполітичним органом повстання Але чи існував планповстання і чи були визначені його головні гасла-*Думається, якщо й були, то в найзагальнішому ви-гляді В усякому разі відозва, написана В Винни-ченком 14 листопада від імені Директори, міститьлише заклики до повалення влади П Скоропадсь-кого — „насильника й узурпатора народної волі"— і обіцянки, що „всі соціальні й політичні здобут-

ки революційної демократії будуть повернені А Ук-раїнські Установчі збори твердо і непохитнозакріплять їх на вільній Українській землі"

Свідомо чи несвідомо Директорія обрала найза-гальнішу платформу боротьби з гетьманом По суті,ця боротьба і стала ії політичним кредо на першійпорі Об'єднання всіх невдоволених гетьманськимрежимом національних, демократичних сил забез-печило успіх повстанню

15 листопада Директорія виїхала до Білої Цер-кви у розташування січових стрільців їхній коман-дир Є Коновалець був посвячений у план повстан-ня й обіцяв його підтримати Приклад січовихстрільців наслідували й інші військові гетьманськіпідрозділи, командування яких перебувало підвпливом національних ідей У перші дні повстанняна бік Директорії перейшов отаман Болбочан, вінзахопив владу у Харкові На Чернігівщині протигетьмана виступила Сірожупанна дивізія, у Берди-чеві — Чорноморський козацький кіш Збройні си-ли Директори швидко поповнювалися селянськимизагонами Розгортанню повстанського руху сприя-ло невтручання німецьких військ у боротьбу Дирек-тори з гетьманом Ці війська, за угодою 17 листо-пада, підписаною в Білій Церкві представникаминімецької Великої солдатської ради і Директори,дотримувались нейтралітету

18 листопада біля Мотовилівки у першому жбою війська Директорії розбили гетьманців і черезкілька днів підійшли до Києва У столиці з 14 лис-топада діяв створений при ЦК УСДРП Ук-раїнський революційний комітет, до складу якоговходили В Чехівський, А Пісоцький, 3 Висоць-кий, Б Мартос, М Порш, В Мазуренко та Л Ми-хайлів Ревком ставив собі завданням об'єднати всідемократичні профспілки і готував міське повстан-ня, що мало відбутися в ніч з 22 на 23 листопадаПерший наступ військ Директори на столицю геть-манцям вдалося відбити, але вже наприкінці листо-пада вплив Скоропадського далі Києва не сягавНамагаючись втримати владу, гетьман 18 листопа-да призначив головнокомандуючим усіма збройни-ми силами Української держави російського генера-ла Келлера Територію країни було оголошено „те-атром воєнних дій", розпочалася мобілізаціяофіцерів старої російської армії, які перебували вУкраїні Навіть Д Дорошенко мусив визнати, що зцих заходів нічого суттєвого не вийшло „Гетьма-нові довелося дуже скоро розчаруватись у надіях,що акт про федерацію з Росією здобуде йому ак-тивну підтримку з боку російських і русофільських

218

На перехрестіполітичних перспектив

І речення гетьманським урядом влади, вступідо Києва Директори, парад повстанських'військ у столиці України — все це поставило

останню крапку в історії гетьманського режиму йзнаменувало відновлення Української НародноїРеспубліки У грудні 1918 р Директорія пережива-ла момент тріумфу, свого найвищого злету Але пе-ред кожною політичною силою, яка в боротьбі завладу здобуває перемогу, неодмінно постає питан-ня що робити далР Тривалість періоду її правліннязначною мірою залежить від внутрішніх і зовнішніхчинників, зокрема від того, наскільки правильно,суголосно з поточним моментом обрано форму дер-жавного ладу, закладено його соціальноекономічніпідвалини Скрутно доводиться тим політичним си-лам, котрі стають за кермо держави лише внаслідокзаперечення програм попереднього режиму Яскра-вий приклад цього — історія УНР доби Директори21—24 грудня у Києві відбувся губернськийселянський з'їзд 700 делегатів висловили щиру по-дяку Директори і обіцяли їй підтримку „в боротьбіза Українську Трудову республіку", але лише в разінегайного виконання нею низки завдань державно-го й соціально-економічного характеру Як з'ясува-лося, ні в Директорії, ні у вищих українськихполітичних колах не було одностайності в поглядахна перспективи державно-нацюнального будівниц-тва Єдине, що згуртовувало навколо Директоріїполітичні парти, які входили до Українськогонаціонального союзу, і повстанські селянські загони— це ідея боротьби з гетьманським режимом Вінших питаннях позиції розбігалися, часом у діамет-рально протилежних напрямах, тому необхідно бу-ло шукати компромісів, а це, своєю чергою, призво-дило до безконечного з'ясування стосунків міжрізними політичними течіями і навіть окремимидіячами

Зазначена обставина далася взнаки вже під часдержавної наради у Вінниці 12—14 грудня, прове-деної Директорією з представниками політичнихпартій та громадських організацій, що входили доУНС її учасники поділилися на два табори, один зяких обстоював парламентарну систему влади, аінший — радянську

У краї нська революція

кіл на Україні, особливо серед колишніх офіцерівросійської армії Навіть київська російська пресазустріла грамоту з 14 падолиста дуже холодноРосійські й русофільські кола покладали тепер усінадії на Антанту, помимо гетьмана й помимо Ук-раїнської держави"

Генерал Келлер, якщо й зміг чимось відзначити-ся, то тільки переслідуванням у Києві українськихдемократичних кіл

На цьому тлі, забарвленому кольорами пожеж ікрові, абсолютно алогічним сприймався факт ство-рення Української Академії наук Підготовча робо-та до її відкриття розпочалася ще влітку, і лише на-прикінці листопада УАН розгорнула свою роботу,ставши найвагомішим внеском Української державиу розвиток національної культури

Україна швидко занурювалась у вир грома-дянської війни Соціальні конфлікти, стримуванінімецькими й австрійськими багнетами, вибухнулиз новою силою, щойно гетьманська влада втратилавійськову іноземну підтримку 14 грудня гетьманзрікся влади Того дня до Києва вступили частиниДиректори

Українська держава впала, поховавши підсвоїми руїнами ще одну соціально-політичну утопіючасів революції побудувати українську державністьна підвалинах консервативної ідеї У цієї ідеї не ли-ше не було національного українського підґрунтя, ай виявились надзвичайно кволими соціальні засадиїї реалізацію цілком і повністю зумовив певний збігобставин, чинник іноземної військової присутностів Україні Безперспективність консервативної ідеїпідтвердив подальший розвиток революції Поприйого калейдоскопічність, ця ідея не спромоглася са-мовідтворитись принаймні ще один раз і навіть на-гадати про себе якимось суспільно-політичним ре-цидивом

Подібний висновок не є абсолютним заперечен-ням консервативної ідеї Сім з половиною місяцівіснування Української держави з більш-менш силь-ною владою показали, як далеко могла б піти Ук-раїна вперед, якби їй вдалося вирватися з рево-люційного потоку як самостійній державі Зарівнем життя вона виглядала 1918 р куди приваб-ливішою за свою північну сусідку, звідки не припи-нявся потік емігрантів Важливих результатів булодосягнуто в культурно-освітній галузі

Однак не ці тенденції визначали життє-здатність режиму Повторимо ні національний, нісоціальний аспекти консервативної ідеї не знайшлинеобхідної підтримки з боку суспільства Більше

того, вони його помітно революціонізували Жор-стока громадянська війна стала суворою реальністюУкраїни

рд

219

Історія У краї ни

Незважаючи на очевидні суперечності, Дирек-торія намагалася попервах зберегти єдність ук-раїнських політичних сил 26 грудня вона призна-чила уряд УНР (очолив його соціал-демократВ Чехівський), до складу якого увійшли представ-ники всіх політичних партій, що об'єдналися вУНС Того самого дня Директорія видала своюпрограмову декларацію, побудовану на засадах тзв трудового принципу На думку його творців, вінвсотав у себе кращі риси радянської і парламентсь-кої систем Досить швидко життя показало, що цебув паліативний вихід із ситуації

Конструктивна частина декларації містила над-то багато загальників, бракувало їй чітких, конкрет-них планів Директорія оголошувала себе тимчасо-вим, хоч і верховним органом революційного часу,який, отримавши владу від народу, народові й пере-дасть Гі на конгресі трудового народу України, що„матиме верховні права і повновласть рішати всі пи-тання соціального економічного та політичногожиття республіки" Влада в УНР, зазначалося вдекларації, повинна належати лише „класам пра-цюючим — робітництву і селянству" Узявши заоснову класовий метод поділу суспільства й оголо-сивши, що „класи нетрудові, експлуататорські, якіживляться і розкошують з праці класів трудових,класи, які нищили край, руйнували господарство йозначили своє правління жорстокостями та ре-акцією, не мають права голосу в порядкуванні дер-жавою"

При першому ж ознайомленні з цією декла-рацією впадає в око наївність і короткозорість ук-раїнських політиків Не досить, що їм бракувалодосвіду — УНР під час свого становлення потра-пила у вкрай складне зовнішньополітичне станови-ще 3 підписанням Брестської мирної угоди Ук-раїна пов'язала себе з Четверним союзом, тожкраїни Антанти уявляли іі ворожим сателітом,різновидом більшовизму Вигравши війну, ці ос-танні дали зрозуміти гетьманським дипломатам, щобез особливого ентузіазму сприймають Україну яксамостійну державу Антанта з підозрою зустрілавідновлення УНР Директорією, бо дивилася на Ук-раїну лише як на південну Росію, керуючись прин-ципом відновлення небільшовицької єдиної 1неділимої Роси Свої подальші плани вона пов'язу-вала із всебічною допомогою армії Денікіна, яка пе-ребувала на Дону Наприкінці листопада одеськігазети від імені держав Антанти опублікували дек-ларацію, де мовилося про якнайшвидший прихід вУкраїну збройних сил союзників у залежній від об-

ставин кількості, щоб підтримувати тут порядок 2грудня в Одесі з'явився перший французькийвійськовий корабель „Мірабо", а 15 числа розпоча-лася висадка 15-тисячного контингенту англо-французьких військ 18 грудня білогвардійські за-гони при підтримці французьких військ вступили убій з одеською українською залогою і примусили Гізалишити місто

13 січня 1919 р до Одеси прибув штаб фран-цузької десантної дивізії на чолі з генералом д'Ан-сельмом Він зажадав від українських військ зали-шити район навколо Одеси й відійти на лінію Ти-распіль — Бірзула — Вознесенськ — Миколаїв— Херсон Одночасно вийшов його наказ, в якомузазначалося, що „Франція і союзники прийшли вРосію, аби дати змогу всім чинникам доброї волі йпатріотизму відновити порядок у краю" Про існу-вання України навіть не згадувалося В січні 1919 рвійська Антанти вступили до Миколаєва

З інтервенцією військ Антанти на півдні Ук-раїни на північних і північно-східних кордонахУНР з явилися війська радянської Роси Під при-водом надання допомоги робітникам і селянам, щоповстали проти гетьмана вони розгорнули наступ удвох напрямах Ворожба — Суми — Харків і Го-мель — Чернігів — Київ Але й повалення владигетьмана не зупинило подальшого просуваннябільшовицьких військ 24 грудня наркомат закор-донних справ РСФРР повідомив у пресі, що узв'язку з анулюванням РНК РСФРР Брестськоїмирної угоди від 3 березня радянська Росія більшене визнає Україну за суверенну державу й припиняєдіяльність усіх її представницьких установ на своїйтериторії Однак оголосити про відкритий наступвійськ на Україну більшовики не наважувались

Вони діяли через створений у Курську на-прикінці листопада 1918 р маріонетковий Тимчасо-вий робітничо-селянський уряд України На нотупротесту уряду УНР урядові РСФРР стосовновторгнення радянських війск на українську тери-торію РНК цинічно заявила, що „ніякого військаРосійської Соціалістичної Федеративної Радянсь-кої Республіки в Україні немає Воєнна акція на ук-раїнській території в цей момент проводиться поміжвійськом Директори і військами Українського ра-дянського уряду, який є цілком незалежним" Цебула явна брехня Українська Народна Республіка,ще не ставши на ноги, опинилася між двома вогня-ми

До зовнішньополітичних труднощів додалися івнутрішні Селянство, що становило більшість на-

220

У краї нська революція

селения республіки, не зробило належних висновківз подій 1917—1918 рр у плані створення власноїдержави В постановах різноманітних з'їздів вонопідтримувало ідею української державності, коли жвиникала необхідність стати на її захист, виявилоцілковиту індиферентність Анархічний менталітетукраїнського селянина, доброго землероба йполітичного неука, брав гору над загально-національними інтересами Ця риса далася взнакивосени 1918 — взимку 1919 р Створивши на хвиліборотьби з режимом гетьмана кількасоттисячнуармію УНР, селяни-повстанці з поваленням геть-манського режиму почали розбігатися по домівкахАрмія УНР виявилася абсолютно небоєздатноюпроти більшовицьких військ, легко піддаваласяїхній агітації

За умов, що склалися, Директорія і провідніполітичні сили України мали вирішити, з ким їм бу-ти із західною демократією проти більшовиків чи збільшовиками проти Антанти Самостійного шляху,вочевидь, не існувало „Загальний стан війська, якебрало участь у протигетьманському повстанні, недавав ніяких підстав вірити в те, щоб Україна моглавдержатися власними силами без союзу з одноюабо другою із зовнішніх сил", — зазначав один ізчільних діячів УНР — І Мазепа Парламентарназахідна система з притаманними їй демократизмом,передовими досягненнями в організації суспільстванасамперед імпонувала українській інтелігенції, якавбачала в ній бажану мету своєї політичної діяль-ності, але вона погано узгоджувалася з політичнонерозвиненою більшістю населення, котра, навпа-ки, симпатизувала радянській формі влади Однакця влада внаслідок більшовицької диктатури, щолежала в її основі заплямувала себе кров'ю Пошу-ки орієнтації розкололи українців на кілька таборів,і якщо в 1917 р політичні уподобання цілком узгод-жувалися з програмами окремих партій, то на-прикінці 1918 р й особливо на початку 1919-гопроблема орієнтації остаточно розколола провідніукраїнські парти

На початку січня 1919 р в Києві зібрався IVз'їзд УСДРП

Центральним моментом роботи з'їзду стало об-говорення доповіді А Пісоцького про політичнестановище в Україні Доповідач наполягав на впро-вадженні влади рад і організації народного госпо-дарства на соціалістичних засадах Одним з йогоаргументів було розгортання в Західній Європісвітової революції А Пісоцького підтримувалиМ Ткаченко, М Драгомирецький, Ю Мазуренко,

М.Авдієнко. Антирадянську позицію займали ка-теринославці І Мазепа, П Феденко, І Романченко,Т Грабовий, Я Капустян Всі інші, за свідченнямтого ж таки І Мазепи, „не мали ясного погляду насправу й хиталися між совітами і загальним вибор-чим правом" Так, голова уряду УНР В Чехівськийвиступив за впровадження радянської системи вла-ди, але без більшовицьких диктаторських методівВ Винниченко, який ще у Вінниці палко підтриму-вав цю систему, на з'їзді УСДРП відкинув її Голо-ва уряду й голова Директори по-різному бачилидержавотворчу перспективу, що було тривожнимсимптомом Урешті-решт взяла гору ідея скликанняпарламенту й обрання органів місцевого самовряду-вання шляхом здійснення загального виборчогоправа

З'їзд УСДРП не вніс ясності в політичнуорієнтацію суспільства, тому напередодні відкриттяТрудового конгресу Директорія вирішила провестиу Києві чергову державну нараду Вона відкрилася16 січня Представники січових стрільців О Наза-рук та Ю Чайківський виступили за встановленняв Україні військової диктатури під проводомС Петлюри, Є Коновальця та А Мельника, алебільшість учасників відкинули цю пропозицію За-гальне резюме наради знаходимо в І Мазепи „Зчленів Директори різко проти більшовиків висло-вився Петлюра Швець говорив невиразно Винни-ченко, як завжди, імпровізував і не мав ясного по-гляду на справу Загалом "серед промовців перева-жав протибільшовицький напрям, але всі знали, щомаси„нейтральні" або йдуть за більшовиками Колипісля всіх цих промов представники січовихстрільців взяли свій внесок назад, нарада нічогоіншого не могла придумати, як те, що, мовляв, не-хай залишається все, як було" До наведеного вищеслід додати, шо позицію січових стрільців поділяладалеко не вся армія УНР Дивізія отамана Зелено-го стояла на радянських позиціях і в січні відмови-лася виконувати накази вишого командування За їїприкладом пішли військові підрозділи отамана Гри-гор'єва Загалом сваволя отаманів стала чи ненайприкметнішою рисою армії УНР, яка катаст-рофічно втрачала боєздатність

Політику Директори не підтримала Всеу-країнська рада селянських депутатів 14-15 січня їївиконавчий комітет провів у Києві нараду з пред-ставниками губернських рад, на якій зажадав відДиректори негайно передати владу виконкомамВсеукраїнських рад селянських і робітничих рад

Відкриттю у Києві (23 січня) Трудового кон-

221

люції одностайно висловилися за перехід влади „дорук класових органів, себто рад селянських іробітничих депутатів" В тій таки резолюції конфе-ренція наголосила, що УПСР „як партія не можебрати на себе відповідальності за урядову політи-ку"

Ще радикальнішу, власне, відверто ворожу доДиректори позицію зайняли ліві українські есери йсоціал-демократи-незалежники, які почали входитиу контакти з більшовиками й готувати повстанняпроти Директори

Національна демократія, загалом сприймаючи ісповідуючи ідею суверенності Української держави,була, як і в попередні періоди, поділена на окремітабори, що не годилися між собою в питанняхсоціально-економічної орієнтації УНР Одні бачи-ли її демократичною, правовою республікою навзірець західних держав, інші перебували під впли-вом соціалістичних ілюзій Сам факт такогороз'єднання і вкрай несприятливе зовнішньо-політичне становище ставили під сумнів подальшеіснування УНР

Орієнтація на Антантута її крах

аступ більшовицьких військ примусив Ди-ректорію одразу ж після завершення робо-ти Трудового конгресу залишити Київ 2

лютого центром її осідку стала Вінниця Того само-го дня Директорія провела чергову державну нара-ду для обговорення умов, запропонованих фран-цузьким командуванням з метою порозуміння зАнтантою Французи пропонували реорганізуватиДиректорію та уряд, вивести з них Винниченка,Петлюру й Чехівського, створити 300-тисячнуармію для боротьби з більшовиками й підпорядку-вати її союзному командуванню Однією з умов бу-ло тимчасово передати залізниці та фінанси Українипід контроль Франції, а також звернутися до ос-танньої з проханням прийняти Україну під фран-цузький протекторат Питання про державну неза-лежність України мала вирішити Паризька мирнаконференція

Ці вимоги викликали обурення в учасників дер-жавної наради, але справи на протибільшовицькомуфронті були такими кепськими, що вони доручилиДиректори, не приймаючи запропонованих умов,продовжити пошук шляхів до порозуміння з фран-цузами 5 лютого в Одесі командуванню ан-тантівського військового десанту було передано

Історія У краї ни

гресу передувало проголошення злуки східних 1західних українських земель в єдину соборну дер-жаву Ця помітна і довгоочікувана подія в історіїУкраїни не мала бажаних наслідків Соборність ли-ше продекларували На думку одного з учасниківзлуки М Шаповала, вона була „більше теоретично-юридичною, ніж фактичною" Хоч Західноу-країнська Народна Республіка перетворювалася наЗахідноукраїнську область УНР, на Гі територіїпродовжувала функціонувати своя система владиЦі дві влади, що діяли в українських землях, у най-скрутннш моменти не могли порозумітися, посту-пившись соборницькими інтересами перед власни-ми

Із 593 депутатів, передбачених виборчим зако-ном, на Трудовий конгрес прибуло понад 400, з них36 репрезентували ЗУНР Найбільшою фракцієюбула есерівська, селянська Вона, як зазначав ПХристюк, „могла, при умові внутрішньої спаяності,ясності своїх позицій і рішучого переведення IX вжиття, відіграти рішаючу роль в цім важкім моментіукраїнської революції", але „розбавлена елемента-ми з селянської фракції, розбилась, покололася направе і ліве крила, які не могли знайти спільноїплатформи, і в результаті виступала й голосувала(відповідно до свого поділу) за різні резолюції"

Провідною і спрямовуючою силою конгресустала фракція УСДРП, за якою пішла більшістьделегатів 28 січня Трудовий конгрес висловився задемократичний лад в Україні, підготовку закону провибори всенародного парламенту Було ухвалено „зогляду на небезпечний військовий час доручитивласть і оборону краю Директори УНР, яка допов-нена представником від Наддністрянської Українидо слідуючої сесії Трудового конгресу має бути вер-ховною властю і видавати закони, необхідні дляоборони Республіки, при чім ці закони передають-ся на затвердження найближчій сесії Трудовогоконгресу"

На рішення Трудового конгресу значною міроювплинув наступ російських радянських військ наКиїв, розгорнутий у СІЧНІ 1919 р Він зміцнив ПО-ЗИЦІЇ прихильнів союзу з Антантою і антибільшо-вицькі настрої в Директорії 16 січня вона оголоси-ла стан війни з радянською Росією 3 іншого боку,відбувалася консолідація лівих, ворожих Дирек-торії прорадянських сил Одразу ж після завершен-ня конгресу в Києві відбулася онференція УПСР(центр теч ) На відміну від фракції есерів, які про-демонстрували розбіжність у поглядах на конгресі,учасники партійної конференції у підсумковій резо-

222

У краї нська революція

декларацію представників України, Білоруси, Ку-бані й Дону з викладом поглядів на форму держав-ного устрою названих держав і шляхи подоланнябільшовизму й анархії Там же висловлювалося пе-реконання, що „питання державного ладу цих чо-тирьох одиниць може дістати скоре й відповіднерішення тільки шляхом окремого здійснення прин-ципів державності та порядку в кожній із них"

Наступного дня на переговорах у Бірзулі міжфранцузькою і українською сторонами керівник ук-раїнської делегації С Остапенко від імені Дирек-тори домагався визнання Антантою суверенітетуУкраїни, допомоги в боротьбі з більшовиками й до-пущення делегації УНР до участі в роботі Паризь-кої мирної конференції Начальник штабу фран-цузьких військ полковник Фрайденберг повторивраніше сформульовані вимоги, особливо наголосив-ши на необхідності усунення з посад Винниченка таПетлюри Сторони не дійшли згоди, й українськаделегація повернулася до Вінниці

Обставини що склалися, вимагали невідклад-них заходів ,Що більш в Україну вдиралисябільшовики, то більш росла орієнтація на Антанту",— писав М Шаповал За його словами, ще на по-чатку лютого було вирішено, шо уряд В Чехівсько-го піде у відставку 9 числа ЦК УСДРП відкликавз уряду й Директори своїх представників мотивую-чи це „новими міжнародними моментами в ук-раїнській державній справі" 3 огляду на такерішення, В Винниченко оголосив про СВІЙ ВИХІД зДиректори і невдовзі виїхав за кордон С Петлюраповівся інакше У надісланому 11 лютого до ЦКУСДРП листі він повідомив про тимчасове припи-нення свого членства в парти і подальше перебуван-ня на державних посадах „Я не вважаю для себеможливим ухилитися од виконання своїхобов язків, яко сина свого народу, перед батьківщи-ною і буду, доки це можливо, стояти й працюватипри державній праці'

Аналогічне рішення про відкликання своїхпредставників прийняв ЦК УПСР, у зв'язку з чимще один член Директори — Ф Швець — оголосивпро вихід з партії

Ці кроки мали продемонструвати Антанті, щоДиректорія пішла на поступки Рівночасно було пе-рервано безуспішні переговори у Москві з РНКРСФРР української делегації на чолі з С Мазу-ренком, які розпочалися ще в середині січня 10 112лютого повноважний представник УНР на мирнійконференції в Парижі Г Сидоренко звернувся до иучасників з нотами, де йшлося про війну РСФРР

проти УНР та імперіалістичну політику більшо-виків, і зажадав визнання державами Антанти йСША незалежності УНР як „єдиного засобу при-вернення негайного тривалого спокою і порядку вСхідній Європі", оскільки уряд УНР протидієбільшовицькій експансії

13 лютого Директорія призначила новий складРади народних міністрів її очолив на той час без-партійний С Остапенко До складу уряду увійшлипредставники трьох партій — соціалістів-феде-ралістів, соціалістів-самостійників і народних рес-публіканців, які орієнтувалися на демократичні за-сади й держави Антанти

Дві провідні соціалістичні українські партії(УСДРП і УПСР) добровільно відмовилися відвлади Здавалося, в такий спосіб вдасться усунутиперешкоди на шляху порозуміння з Антантою Аленевдовзі з'ясувалося, що це був не найкращий вихідіз становища Консервативний уряд Остапенка,зробивши ставку на порозуміння з Антантою, нестав шукати підтримки в народних масах Він так іне видав жодного програмного документа з роз'яс-ненням своєї політики В умовах розвитку рево-люції, коли зміна настроїв широких верств населен-ня важила більше, ніж танки Антанти це було гру-бою помилкою Уряд опинився в цілковитій ІЗОЛЯЦІЇ„ Саме в цю добу загальна анархія і хаос на ук-раїнському фронті досягли найвищого щабля, -свідчив І Мазепа — За уряду Остапенка не булоні влади, ні контролю Тому грубі мільйони, що ви-давалися на різні нові формування пропали марноЗловживанню отаманів не було кінця вони бралигроші, але при першій нагоді кидали фронт, зника-ли хто куди хотів, здебільшого в Галичину, і цимвносили ще більшу дезорганізацію як на фронті, такі в запіллі"

Під впливом більшовицької, явно популістськоїагітації, спрямованої, зокрема, на ліквідацію при-ватної власності на землю та іі тотальний зрівняль-ний поділ, в Україні швидко поширювались прора-дянські настрої Вони охопили й армію УНРНавіть січові стрільці, які послідовно й твердо стоя-ли на антибільшовицьких позиціях, перейшли нарадянську платформу, оголосивши у своїй декла-рації від 13 березня, шо вони із „запалом підпира-тимуть радянську владу на місцях, котра заводитьлад і порядок"

21 березня у Вапнярці командування Південно-Західного фронту, відрізаного (внаслідок захоплен-ня радянськими військами Жмеринки) від рештиармій УНР, створило революційний комітет (ота-

223

Політична ситуація в УНРу квітні-червні 1919 р.

j квітня уряд Б Мартоса оголосив свою

„програмову декларацію" В ній ішлося

fnpo те, що суверенному життю ук-

раїнського народу заважають два вороги „польсь-ке панство" і „російське комуністичне більшовиць-ке військо" Новий уряд УНР закликав усі ук-раїнські політичні й соціальні сили „не дати чужин-цям вкінець знищити рідний край", стати на бо-ротьбу за вільну й незалежну Україну КабінетБ Мартоса, на відміну від попереднього уряду, уро-чисто заявив, що „не кликатиме собі на допомогучужої військової сили з будь-якої держави" Декла-руючи орієнтацію на власні сили, він обіцяв зверну-ти особливу увагу на забезпечення армії та сімейвійськовослужбовців, а також фактично здійснитипроголошену в Києві 22 січня 1919 р злукузахідних і східних українських земель

Намагаючись поєднати демократичну державнусистему з радянською, уряд передбачав контроль задіяльністю владних структур з боку робітничо-се-лянських трудових рад Селянам було обіцяно де-мократичну земельну реформу, робітникам — до-помогу у відновленні роботи фабрик і заводів,вільне функціонування профспілок

Згадана декларація не містила жодного словапро можливість ведення переговорів з радянськимурядом України Адже на той час ентузіазм широ-ких мас, котрі взимку 1919 р перебували під впли-вом більшовицьких гасел, уже вщух Захопившивладу в Україні, більшовики перейшли від по-пулістських обіцянок до політики „воєнного ко-мунізму", складовою частиною якої були продрозк-ладка, одержавлення землі, використання земель-ного фонду для створення радгоспів, комун, іншихформ колективних господарств, обмеження вільноїторгівлі Все це підняло село проти комуністичноївлади Уже в квітні вона оголосила поза закономотаманів Зеленого, Соколовського, Батрака Се-лянські повстання, що охопили Україну, вселялинадію в уряд Б Мартоса Якраз на союз з повстан-цями й політичними течіями, котрі очолювали цейрух (українські ліві есери й соціал-демократи-неза-лежники), уряд робив ставку, проголошуючи курсна власні сили

Але й цього разу декларації розминулися з ре-альністю Українським політикам так і не вдалосяоб'єднати національні сили в єдиний фронт. Та йсамій Директори бракувало єдності. П.

Історія У краї ни

мани Волох, Загородський, Колодій), який такожзаявив про свій перехід на радянську платформу 22березня у Кам'янці-Подільському під головуван-ням В Чехівського утворився з представниківУСДРП та УПСР (центр теч ) Комітет охорониреспубліки Він так сформулював свою програму 1)охорона порядку і спокою, 2) домовленість з Ди-ректорією про негайне припинення переговорів зфранцузьким командуванням в Одесі і розгортанняпереговорів з радянським урядом України на основівизнання радянськими урядами України і Роси са-мостійності й незалежності України, виведенняросійських військ з Л території та формування ново-го українського уряду Хоч цей комітет 28 березнясамоліквідувався, він завдав серйозного удару про-антантівським позиціям Директори та уряду С Ос-тапенка

Зусилля уряду УНР здавалися цілком безпер-спективними ще й тому, що йому ніяк не вдавалосязрушити з мертвої точки переговори з французами

Генерал д' Ансе ьм був зацікавлений у залученніукраїнських військ до боротьби проти більшовиків,але не квапився допомагати їм зброєю, і далі напо-лягав на усуненні з посад Петлюри й Андрієвсько-го, не підтримував також ідеї визнання Антантоюнезалежності України Все це загальмувало перего-вори У березні з'ясувалося, що в Антанти немаєсил для розгортання широкомасштабних воєннихдій в Україні і Роси Внаслідок більшовицької про-паганди іі війська розкладалися В березні вони підтиском Червоної армії, яка складалася переважно зповстанських частин отамана Григор єва, мусилизалишити Херсон і Миколаїв, а на початку квітня— Одесу Стало цілком очевидно, що орієнтація наАнтанту була стратегічною помилкою 9 квітня уРівному члени Директори С Петлюра й А Мака-ренко санкціонували створення нового (знову ж та-ки соціалістичного) уряду УНР на чолі з Б Марто-сом До нього увійшли А Лівицький, М Кова-левський, І Мазепа, ГСиротенко Хоч Директоріяформально не припиняла переговорів з Антантою,призначення нового уряду свідчило про крах проан-тантівської орієнтації, яка не забезпечила УНРзовнішньополітичної підтримки і навіть призвела дозначних соціальних ускладнень, ізолювавши провідУНР від народних мас, дала змогу більшовикам за-хопити владу над більшою частиною України Ре-організація уряду стала відчайдушною спробоювибратися з політичної пастки, що в неї потрапилаДиректорія

224

У краї нська революція

Андрієвський та Є Петрушевич нехтували ново-створений уряд Б Мартоса Між ними і С Петлю-рою та А Макаренком виникли гострі суперечності„Член Директори П Андрієвський просто не виз-навав цього правительства, гуртуючи коло себе вГаличині колишніх остапенківських міністрів і вза-галі всіх невдоволених отаманів, колишніх вищихурядовців, а тепер безробітних буржуазнихполітичних діячів",—зазначав П Христюк Кон-сервативні українські сили, як свого часу й демо-кратичні, не хотіли визнати своєї поразки і прилу-читися до національно-визвольної боротьби під гас-лами, запропонованими урядом Б Мартоса Найп-рикметніші в цьому плані — виступи отаманівОскілка й Болбочана

Командуючий волинською групою армії УНРотаман В Оскілко — молода людина з народнихучителів — належав до парти соціалістів-само-стійників і перебував під впливом П Андрієвсько-го Спираючись на нього, соціалісти-самостійникий народні республіканці повели у військах групиагітацію проти нового уряду й С Петлюри Колиостанній видав наказ про зміщення командуючого,Оскілко, стягнувши до Рівного війська, 29 квітня1919 р підняв державний заколот, заарештувавчленів уряду й оголосив себе головним отаманомармії УНР Заколот не вдався, армія відмовиласькоритися Оскілку, але виступ остаточно підірвав їїсили 5 травня уряд Б Мартоса змушений був зали-шити Рівне й евакуюватися до Радивилова Туди жіз Здолбунова переїхали члени Директори С Пет-люра, Ф Швець, А Макаренко 9 травня вони об-рали С Петлюру головою Директори, а 13 числа нанараді з урядом було виведено П Андрієвського з їїскладу Однак зазначені організаційно-політичніакції не сприяли загальному поліпшенню станови-ща Мабуть, якраз тоді з'явилася приповідка „У ва-гоні Директорія, під вагоном — територія" 14травня польська армія генерала Галлера, сформова-на у Франції для боротьби з більшовиками, розгор-нула наступ у північно-західній Волині проти військУНР До рук поляків потрапила величезнакількість боєприпасів, амуніції, що зберігалися наскладах у Луцьку Втративши власну територію,Директорія і уряд УНР із залишками армії мусилишукати порятунку на території ЗОУНР, спочатку вКрасному, Золочеві, а відтак у Тернополі

2 червня польські війська захопили й це місто,тож уряд УНР терміново перебрався на ст Бо-гданівку В цей критичний момент він опинився міждвома ворожими таборами поляками, що заво-

лоділи Тернополем, і більшовиками, які контролю-вали Волочиськ Передові загони цих таборіврозділяла смуга завширшки 10 — 20 км, де знайш-ли притулок уряд і армія УНР До цього слід дода-ти, що навесні 1919 р , після призначення Дирек-торією уряду Б Мартоса, різко погіршилися сто-сунки між наддніпрянськими й галицькими політи-ками

9 червня у Проскурові отаман Болбочан спро-бував оволодіти Запорозьким корпусом і з його до-помогою вчинити заколот проти Петлюри Але йцього разу виступ правих провалився Наступногодня Болбочана арештували, а 28 червня розстріляли

Незважаючи на несприятливі умови, в травні—червні командуванню вдалося реорганізувати арміюУНР за регулярним принципом 13 травня було ух-валено закон про державну військову інспекцію їїочолив полковник В Кедровський Інспекціясприяла якісним змінам в армії Вже на початкучервня армія УНР перейшла в контрнаступ на ра-дянські війська і досягла лінії Старокостянтинів —Проскурів — Кам'янець-Подільський 6 червняуряд УНР повернувся на свою територію Накілька місяців місцем його осідку став Кам'янець-Подільський Розпочиналася нова сторінка в історії

УНР

Кам'янецький період

Ґ" поверненням на свою територію уряд УНРактивізувався, прагнучи будь-що втілити вжиття декларовану в квітні орієнтацію навласні сили У цьому зв'язку він надавав особливо-го значення повстанському рухові, який широкорозгорнувся в тилу більшовиків 9 червня в Чорно-му Острові завершилися переговори між урядом 1представниками Всеукрревкому, який очолювавповстанський рух на Правобережній Україні Відімені Всеукрревкому переговори вели українськіесери й соціал-демократи-незалежники Д Одрина,Т Черкаський, І Часник, А Пісоцький Сторонидійшли згоди в тому, що залишається чинноюрівненська декларація уряду, але на місцях форму-ються трудові ради не лише з контрольними, а йадміністративними та господарськими функціямивлади Д Одрина і Т Черкаський увійшли до урядуБ Мартоса

20 червня військова делегація УНР на чолі з ге-нералом Дельвігом підписала у Львові тимчасовийдоговір з представниками польської армії про при-пинення воєнних дій, встановлення між польськоюта українською арміями демаркаційної лінії Це був

225

Історія У краї ни

помітний успіх уряду УНР, бо відпадала не-обхідність боротися на два фронти і створюваласяможливість зосередити всі збройні сили на більшо-вицькому фронті, де на початку червня розпочавсяуспішний наступ

Разом з тим потребувала розв'язання ціла низ-ка важливих проблем Урядові Б Мартоса так і невдалося подолати бар'єр, що роз'єднував демокра-тичні й ліберальні українські політичні кола 29червня 20 українських політиків, в основному пред-ставники парти соціалістів-федералістів, опубліку-вали в пресі „Меморандум громадських діячівПоділля до Директори УНР", в якому викривалипомилки державної влади, вимагали реформуватиДиректорію, в „тимчасове одноособове президент-ство з певною тимчасовою конституцією", сформу-вати кабінет міністрів за професійною, а непартійною ознакою, скасувати постанову про тру-дові ради й вирішити земельне питання шляхом ви-купу землі селянами Однак вони заявили, що невестимуть політичної боротьби проти уряду

Напруженими залишалися стосунки з галиць-ким урядом 9 червня Виділ Української національ-ної ради проголосив Є Петрушевича диктатором,що не могло не викликати негативної реакції з бокудемократично зорієнтованої Директори „Ми ніякне могли оправдати такого кроку з бокувідповідальних представників галицького грома-дянства, що провадило свою національно-визволь-ну боротьбу під гаслами народоправства, — писавІ Мазепа — Тому ми вважали, що акт 9 червня —незаконний Іншими словами, Директорія і уряд по-бачили в акті проголошення диктатури державнийпереворот, тому не признавали диктатури Петру-шевича правною установою" Щоб продемонстру-вати своє негативне ставлення до проголошеннядиктатури Є Петрушевича, Директорія 4 липня ви-дала постанову про створення в складі уряду УНРспеціального міністерства у справах ЗОУНР, а ЄПетрушевича вивела із складу Директори

Зі свого боку, Є Петрушевич не визнав підпи-саного делегацією генерала Дельвіга договору проперемир'я з поляками, бо на початку червня Ук-раїнська галицька армія успішно розпочалаЧортківську операцію Одне слово, у червні сто-сунки між Директорією і проводом ЗОУНР сталицілком холодними А далі сталося те, що й малостатися, коли між товаришами зникає згода

У середині червня командування Червоної армії,зміцнивши свої підрозділи в районі Проскурова,зупинило армію УНР і перейшло в контрнаступ

На початку липня червоні підрозділи були за кількадесятків кілометрів від Кам'янця-ПодільськогоШляхів до відступу не залишалося через невре-гульованість відносин і з Польщею, і з РумунієюОтже, втрата Кам'янця-Подільського загрожувалаУНР ліквідацією

Не краще йшли справи і на правому березіЗбруча Успішно розпочата Чортківська операціязупинилася 25 червня Рада десяти Паризької мир-ної конференції дозволила полякам продовжитивоєнні операції до лінії Збруча 28 червня польськаармія розпочала наступ, і УГА змушена булавідступити Ситуація підштовхувала інаддніпрянців, і галичан до об'єднання сил, алеЄ Петрушевич та командування УГА зволікали,обмірковуючи можливість переходу на румунськутериторію Лише відмова Румуни прийняти УГАзмусила їх вступити у переговори з урядом УНРЄ Петрушевич виставив три умови співпраці демо-кратична політика без ухилів у бік радянства,заміна уряду Б Мартоса, скасування міністерства усправах ЗОУНР Зважаючи на критичний стансправ, Директорія погодилася з ним

15 липня УГА перейшла Збруч, і дві арміїоб'єдналися для боротьби на більшовицькомуфронті УНР врятувалася від можливої воєнної ка-тастрофи, але в політичному плані об'єднання непринесло бажаної єдності

Є Петрушевич з державними службами ЗО-УНР перебрався до Кам'янця-Подільського, якийдав притулок двом українським державним цен-трам Приїзд диктатора ЗОУНР активізував по-ступові українські політичні сили, які оголосили проутворення Українського національно-державногосоюзу На початку серпня союз подав голові Ди-ректори С Петлюрі програмну „записку", в якійрізко критикував соціалістичний курс урядуБ Мартоса В Кам'янці-Подільському виниклосвоєрідне двовладдя „По суті, це була боротьбарізного розуміння тодішніх революційних подій вУкраїні, а тому й різного підходу до намічення чер-гових завдань українського проводу, — відзначаводин з учасників цих подій — Українськісоціалісти виходили з оцінки революції як великоїваги соціально-історичного процесу, тож, врахо-вуючи революційні настрої народних мас, намага-лися відповідною політикою використати їх в інте-ресах української визвольної боротьби Праві ук-раїнські групи, навпаки, дивилися на революційніподії здебільшого як на „наслідок діяльності" лівихпартій, тому визначали свої чергові завдання так,

226

У краї нська революція

начебто в Україні в той час ніякого революційногоруху не було"

За обставин, що склалися, єдиний українськийпровід міг утворитися або шляхом державного пере-вороту (але жодна із сторін на це не наважувалась),або завдяки поступкам і компромісам За своїм ха-рактером С Петлюра почав схилятися до не-обхідності зміни політичного курсу й поповненняуряду поступовими елементами 12 серпня було ого-лошено нову урядову декларацію, де йшлося про те,що уряд УНР повинен опертися на весь народ, за-лучити до державної праці всі верстви суспільства,а також про створення в недалекому майбутньомуреформованих органів місцевого управління на ос-нові всенародного, таємного, рівного і пропорційно-го виборчого права, про проведення виборів до пар-ламенту, який матиме права Установчих зборів От-же, оголошувався поворот в орієнтації уряду УНРвід радянства до парламентарної демократи Післяцієї декларації Б Мартос, стосунки якого з Дирек-торією зіпсувалися, пішов у відставку 27 сецпнясформувався новий склад кабінету міністрів Йогоочолив І Мазепа До уряду увійшов соціаліст-феде-раліст І Огієнко Крім того, цій партії було запро-поновано портфелі міністрів закордонних справ іосвіти Однак есери не спромоглися знайти длязаміщення цих посад відповідних кандидатів Реор-ганізація уряду мало що змінила в стосунках Ди-ректори з опозицією

Згадані вище розбіжності позначились і наоб'єднанні збройних сил Загальна кількість бійцівобох армій сягала 80 тис , з них 45 тис припадалона УГА Для оперативного керівництва об'єднани-ми силами серпня було створено Штаб головно-го отамана Його очолив генерал М Юнаків

Після об'єднання армій розгорнувся успішнийнаступ на більшовиків У липні Червона армія, якаодночасно вела бої з генералом Денжіним, залиши-ла Проскурів, Нову Ушицю, Вапнярку На початкусерпня українські частини захопили Жмеринку іВінницю

Із створенням Штабу головного отаманавирішено було розпочати спільний похід ук-раїнських армій проти більшовиків При визначеннінапряму стратегічного удару думки розділилисяКомандування армії УНР вважало своєю головноюметою похід на Київ, а командування УГА пропо-нувало зайняти Одесу, щоб встановити контакти зАнтантою і лише тоді розгорнути наступ на КиївОбидві сторони дійшли компромісу одночасно на-ступати і на Київ, і на Одесу Причому на Одесу

повели наступ підрозділи армії УНР, а на Київ —змішані частини під загальним керівництвом пред-ставника УГА генерала А Кравса 30 серпня йогогрупа захопила Київ Кількома годинами пізніше злівого берега до міста увійшли білогвардійськіденікшські частини На вимогу їхнього командую-чого генерала Бредова Кравс вивів українськівійська з Києва на лінію Ігнатівка — Васильків —Германівка

Похід українських армій на Київ завершився,по суті, капітуляцією перед білогвардійцями Самфакт здачі Києва виходив далеко за межі окремоїневдалої воєнної операції, бо викликав новий не-спокій серед українського громадянства, демо-ралізуюче вплинув на війська В основі його лежа-ли не хибні дії генерала Кравса, а знову ж таки різніпідходи у ставленні до армії Денжіна

Той, наступаючи на більшовиків, показав себезапеклим українофобом, стратепчне гасло якого по-лягало у відновленні єдиної, неділимої Росії Зго-дом в „Очерках русской смуты" він відверто писав„ іти разом з Петлюрою, котрий намагався відок-ремити Україну й Новоросію від Роси, означало бпорвати з ідеєю єдиної, неділимої Роси, що глибоковкорінилася у свідомість вождів та армії, і тим вик-ликати в її лавах небезпечне замішання

Добровільчим військам я дав вказівки са-мостійної України не визнаю Петлюрівці можутьбути або нейтральними, тоді вони повинні негайноскласти зброю і розійтися по домівках, абоприєднатися до нас, визнавши наші гасла Якщопетлюрівці не виконають цих умов, то їх слід вва-жати такими ж ворогами, як і більшовиків Разом зтим я вказував на необхідність приязного ставленнядо галичан, аби звільнити їх з-під впливу ПетлюриА якщо цього не вдасться досягнути, то вважати їхворожою стороною"

Відповідно і з українського боку сформувалосяподвійне ставлення до денікінців Наддніпрянці ба-чили в них запеклих воропв і навіть не виключалиможливості спільної боротьби з більшовиками про-ти Денікіна Галичани ж, а надто провід, вбачили уДенікінці ще одну, хай навіть ілюзорну, можливістьпорозумітися з Антантою Ці обидва підходи зго-дом було реалізовано 24 вересня Директоріяспеціальною декларацією, під якою стояв підпис ідиктатора ЗОУНР Є Петрушевича, оголосилавійну денікінцям і закликала всіх українців, „комудорога демократична єдина соборна УкраїнськаРеспубліка", до рішучого останнього бою з воро-гом Ще за декілька днів до цього, 20 серпня, у

227

Історія У краї ни

Жмеринці між командуванням армії УНР і штабомРеволюційної повтанської армії України (махнов-ців) було підписано угоду про спільну боротьбу зденікінцями

26 вересня на Правобрержній Україні розгор-нулися запеклі бої армії УНР з білогвардійцями,якими командував генерал Я Слащов 25 жовтняукраїнські підрозділи почали втрачати боєздатністьчерез поширення епідемії тифу й відсутність зброїта амуніції

Осінні воєнні ди виявили не лише недостатнюпідготовку арми, а й загальну склабкість україн-ського державного апарату За свідченням П Фе-денка, брак підготовлених кадрів як у війську, так ів державному апараті став величезною перешкодоюв боротьбі за незалежність України Драматизм си-туації поглиблювався старою хворобою — розбра-том 4 листопада у Жмеринці відбулася військованарада з участю членів Директори, вищого коман-дування і уряду, на якій з'ясувалося, що команду-вання УГА прагне союзу з Денікіним 6 листопадана ст Зятківці за вказівкою командуючого УГА ге-нерала М Тарновського було підписано перемир'яміж Збройними силами півдня Роси і Українськоюгалицькою армією Наказом диктатора ЗОУНР цясепаратна й таємна угода скасовувалась, а генералТарновський став перед судом Але угода зробиласвою чорну справу — УГА, перебуваючи в тяжко-му стані, втратила боєздатність

12 листопада диктатор ЗОУНР Є Петрушевичскликав у Кам янці-Подільському нараду пред-ставників галицьких політичних і громадських ор-ганізацій Директори та уряду УНР, на якій заявив,що створення самостійної України нереальне і требапіти на угоду з Денікіним 16 листопада він і урядЗОУНР залишили Україну, взявши курс наВідень В Одесі новопризначений командуючийУГА генерал Микитка підписав нову угоду зденікінцями, за якою галицька армія переходила вповне розпорядження головнокомандуючогоЗбройними силами півдня Роси

16 листопада Кам'янець-Подільський зайнялипольські війська С Петлюра, на якого покладалося„верховне командування справами Республіки",виїхав до Проскурова, а члени Директори А Мака-ренко, Ф Швець вирушили за кордон 2 грудня нанараді в Чорториї С Петлюра з членами урядувирішив перейти до партизанських форм боротьбиНаступного дня уряд звернувся до населення Ук-раїни з відповідною відозвою Ще через кілька днівС Петлюра, призначивши командуючим армією ге-

нерала М Омельяновича-Павленка виїхав до Вар-шави 6 грудня на нараді членів уряду з команду-ванням у Новій Чорториї було остаточно вирішеноздійснити армією партизанський рейд по тилахДенікша

Українська Народнареспубліка 1920 р.

h истопадова катастрофа 1919 р завдала ук-І раїнським політичним силам нищівного пси-т/ холопчного удару Чимало провідних дер-жавних діячів виїхали за кордон, і лише частиначленів уряду на чолі з І Мазепою залишилася в Ук-раїні

6 грудня 5-тисячна армія УНР з кінноти й по-садженої на вози піхоти висгупила у похід дені-кінськими тилами, який згодом дістав назву „зимо-вого походу" Прорвавши фронт противника міжКозятином і Калинівкою, вона швидким маршемвирушила на південний схід За тиждень опинила-ся в районі Липівця, а 24 грудня захопила Вінницю,де зустрілася з окремими частинами УГА Тут жебуло підписано угоду про об єднання українськихармій, але командуючий УГА генерал Микиткавідкинув угоду, і вона залишилася нереалізованою31 грудня армія УНР увійшла в Умань Першої по-ловини 1920 р , коли владу в Україні знову пере-брали більшовики, армія УНР у надзвичайно суво-рих умовах рейдувала Правобережною Україною,зазнаючи труднощів за браком зброї та амуніціїУже сам цей похід мав величезне значення, бо сти-мулював український рух, надавав підтримку пов-станським селянським загонам, які, чимдалізміцнюючись, протидіяли більшовицькій політиці„воєнного комунізму" П Феденко назвав .зимо-вий похід" „ферментом нації", що сприяла продов-женню національно-визвольних змагань, підтриму-вав у масах віру й бажання вибороти незалежну Ук-раїну Учасник цих подій, тодішній прем'єр-міністрУкраїни І Мазепа зазначав, що за п'ять місяців по-ходу „армія ні разу не схилила національного пра-пора Зберегла себе морально й фізично Населен-ня годувало і зодягало армію, постачало їй всепотрібне і всіма способами допомагало, бо бачило вній свою армію, яка боролася за інтереси народні"Зимовий похід завершився 6 травня 1920 р Тимчасом суттєво змінилася політична ситуація

У Наддніпрянській Україні після розгромуДенікша було відновлено радянську владу, алебільшовицький режим залишався ізольованим на

228

У краї нська революція

міжнародній арені Західну Україну окупувалипольські війська, хоч вона вважалася підконтроль-ною Паризькій мирній конференції, яка мала оста-точно визначити її долю Наддніпрянські політикитакож опинилися в політичній ізоляції Знову по-стала проблема вибору

У грудні 1919 р в окупованому полякамиКам'янці-Подільському було засновано Українськунаціональну раду її очолив есер М КорчинськийРада, що стала в опозицію до Директори, виступа-ла за ліквідацію останньої, а також за реорганізаціюуряду, вважаючи їх винуватцями катастрофи В тойчас різні політичні групи намагалися перекластивідповідальність за невдачі одна на одну 29 січня1920 р в тому ж таки Кам'янці-Подільськомувідбулася нарада ЦК УСДРП, яка не увійшла доНаціональної ради, залишаючись урядовоюпартією В ній брав участь голова уряду УНРІ Мазепа Обговорювались поточні питання В ре-золюції мовилося про необхідність збереженнякабінету міністрів до скликання передпарламенту іззаконодавчими функціями, а також про відновлен-ня державного центру УНР, регулярної армії, ви-значення компетенції Директори шляхом прийняттяспеціального закону, категорично заборонялося за-прошувати на територію України іноземні військаУряд УНР на засіданні 14 лютого ухвалив .Тимча-совий закон про державний устрій і порядок зако-нодавства УНР", заклавши підвалини скликанняпередпарламенту Після цього він припинив своюдіяльність, а його голова І Мазепа виїхав до армії„зимового походу"

11 березня 1920 р у Варшаві відновилися ук-раїнсько-польські переговори, які розпочалися на-прикінці 1919 р Ще тоді, за вкрай несприятливихумов, українська дипломатична місія запропонувалапольському урядові переговори на основі визнаннякордону між обома державами по р Збруч і далі че-рез північно-західну Волинь Зазначалося, що вУкраїні громадяни польської національності мати-муть такі ж права, як і українці, котрі проживаютьу Польщі, а становище поляків-землевласників вУНР до скликання парламенту регулюватиметьсяспеціальною постановою Українська місія під тис-ком польської сторони явно перевищила свої повно-важення Коли в березні 1920 р переговори відно-вилися, представники польського уряду зайнялижорстку позицію, давши зрозуміти, що в разі не-прийняття їхніх умов вони підуть на договір з ра-дянською Україною

28 квітня 1920 р після тривалих переговорів у

Варшаві було укладено договір між УНР і Поль-щею, за яким остання визнавала „Директорію неза-лежної Української Народної Республіки на чолі зголовним отаманом С Петлюрою як верховну владуУНР" Польський уряд зобов'язувався не уклада-ти ніяких угод з третіми країнами, вороже наставле-ними до України Польща визнавала за УНР правона територію східніше польського кордону 1772 рОтже, Україні довелося заплатити за свою неза-лежність ціною величезних територіальних посту-пок До Польщі відходили Східна Галичина, Холм-щина, Підляшшя, частково Полісся і 7 повітів Во-лині

Договір мав таємний характер, але в загальнихрисах про нього дізналися в Україні, тож викликаввін обурення, особливо в Галичині, боротьбу якої занезалежну Українську державу було перекресленоДля уряду УНР Варшавський договір став дужеприкрою несподіванкою У травні 1920 р І Мазепавідмовився формувати новий уряд Те саме зробивесер В Прокопович

Варшавський договір містив, крім політичноїконвенції, ще й військову, за якою 25 квітня 1920 роб'єднані збройні сили Польщі й УНР перейшли унаступ на Червону армію Спершу в бойових діяхбрали участь дві українські дивізії 27 квітня одна зних під командуванням О Удовиченка захопилаМогилів На початку травня до об'єднаних сил до-лучилася армія „зимового походу" й почала воюва-ти на правому фланзі 6-і польської армії 6 травняпольсько-украінські війська заволоділи КиєвомНа фронті точилися позиційні бої, бо поляки, до-сягнувши кордонів 1772 р , не хотіли продовжуватинаступ Сама ж українська армія не мала для цьогодостатніх сил За станом на 1 червня 1920 р вонаналічувала 9100 старшин і козаків Союзники-по-ляки перешкоджали її подальшому розгортанню

На початку червня радянське командування пе-регрупувало й зміцнило свої сили, передислокував-ши з Кавказу 1-у Кінну армію С Будьонного

13 червня, після прориву будьоннівцями фронту4-і польської армії, армія УНР розпочала відступ13 липня вона відійшла за Збруч, протягом двохтижнів вела оборонні бої на лінії цієї річки 26 лип-ня тодішній командуючий генерал М Омелянович-Павленко віддав наказ про відступ за Серет, а 18серпня армія УНР подалася за Дністер

У вересні розгорнувся новий польсько-ук-раїнський наступ Форсувавши в середині місяцяДністер, армія УНР розгромила частини 14-і ра-дянської армії і оволоділа територією між Дністром

229

Історія У краї ни

і Збручем 19 вересня українські й польські військазахопили Тернопіль, а 27 числа — Проскурів

12 жовтня в Ризі між польською і радянськоюсторонами 6уо досягнуто домовленості про пере-мир я Завершивши вигідно для себе війну з ра-дянською Росією (не без допомоги українськихвійськ), польський уряд, всупереч Варшавськомудоговорові, залишив армію УНР напризволяще Вистопаді вона займала фронт від Яруги надДністром, по р Мурафі й далі через Бар до Волко-виншв У пошуках спільників для подальшої бо-ротьби з більшовиками представники уряду УНР 5листопада підписали військову конвенцію з Ро-сійським політичним комітетом на чолі з Б Савш-ковим який визнав державну незалежність УНР21 чиса армія УНР після оборонних боїв відступи-а за Збруч і була інтернована польськими війська-ми Ще 14 листопада уряд УНР на чолі з А Ліви-цьким залишив Кам'янець-Подільський, назавждирозпрощавшись з рідною землею Він осів у га-лицькому місті Тарнов 18 березня 1921 р в Ризібуо підписано мирний договір між Польщею і ра-дянською Росією Польща в обмін на територіальніпоступки, аналогічні тим, які мали місце у Вар-шавській угоді, визнала УСРР і зобов'язалася за-боронити перебування на своїй території всіх ан-тибільшовицьких організацій, включно з урядом

УНР

Ризький мирний договір поклав край добі УНРборотьба за яку тривала 4 роки Це був періодвідродження й консолідації української нації, фор-мування і становлення національно-державнихінституцій та політичних партій, вкорінення націо-нальної свідомості в усі верстви суспільства Хочукраїнська демократична державність не утверди-лась, вона заявила про себе на повний голос Тожбільшовики, засновуючи державу нового типу натеренах колишньої російської імперії, не змогли не-хтувати українське питання і змушені були встанов-лювати свою владу у формі національної держав-ності

Воєнно'більшовицька експансіяв Україну в кінці 1918 —на початку 1919 о.

проба бі льшовиків поширити радянську вла-ду на територію України на початку 1918 рвиявилася невдалою Центральна Радавитіснила їхні нечисленні збройні формування замежі України Зрештою, річ навіть не в тім

Більшовизм не мав надійного підґрунтя для свогорозвитку в горизонтах українського суспільстваЗазнавши поразки в Україні, більшовики зо-бов'язалися перед країнами Четверного союзу виз-нати її як суверенну державу, однак не хотіли зми-ритися з тим, що вона буде незалежною Хоч їхняпартійна доктрина формально й проголошувалаправо гноблених націй на самовизначення, цьомусуперечив російський менталітет, одним з головнихпостулатів якого було збереження єдиної і неділимоїРоси Яскраво засвідчив це 1-й з'їзд КП(б)У

Розмови про створення окремої компартії ук-раїнські націонал-комуністи вели з кінця 1917 р ,але реальних результатів вони не мали І лише влипні 191§ р вдалося зібрати установчий з'їздКП(б)У Ного 212 делегатів з вирішальними й до-радчими голосами представляли 4364 члени партіїЗ'їзд відбувався у Москві, звичайно ж, під повнимконтролем ЦК РКП(б), тому КП(б)У створюва-лась не як самостійна партія, а як обласна ор-ганізація РКП(б) Промовиста деталь ця останняяк правляча партія Роси, визнавши суверенітет Ук-раїни, напівлегально стала формувати у своїх над-рах структуру, якій відводилася роль українськоїполітичної парти, її мета була цілком однозначною„боротися за революційне об'єднання України зРосією на засадах пролетарського централізму вмежах Російської Соціалістичної Республіки"Прикметно, що 1-й з'їзд КП(б)У, відкинувши ле-гальні методи боротьби, заборонив своїм первин-ним організаціям взаємодіяти з іншими політични-ми партіями України і взяв курс на збройне пов-стання, знову ж таки під гаслом „відновлення рево-люційного возз'єднання України з Росією"

З цією метою ЦК КП(б)У на чолі з ГПятако-вим створив Центральний військово-революційнийкомітет, який 5 серпня 1918 р видав „наказ № 1"про початок загального збройного повстання в Ук-раїні Однак з цього нічого не вийшло Розгорнув-шись лише в окремих місцевостях Чернігівщини,воно без особливих труднощів було придушененімецькими військами

Поразка примусила більшовиків змінити такти-ку За браком сил на території України вони з кінцяліта 1918 р почали формувати загони в „ней-тральній зоні" — вузькій 10-кілометровш смузівздовж північного кордону України з Росією, ство-реній за домовленістю між німецьким і радянськимкомандуванням Тут не мали права оперувати війсь-ка жодної із сторін А проте російському радянсь-кому Урядові тактично вигідно було саме в „Нейт-

230

У краї нська революція

ральній зоні" накопичувати війська для майбутньо-го наступу на Україну, бо формально за них він неніс відповідальності Хоч ці частини називалися 1-аі 2-а Українські повстанські дивізії, їх організація,постачання і озброєння контролювалися російсь-кою стороною Щоправда, загальна чисельністьдивізій не сягала за 6 тис чол Для наступу на Ук-раїну цього було не досить Та й завдання таке наразі не ставилось Щоб уникнути прямої конфрон-тації з німцями, Ленін виконував умови Брестськоїмирної угоди Помалу більшовики до решти втра-тили ініціативу на території України 17 жовтня вМоскві відкрився 1-й з'їзд КП(б)У „Партія, —зазначалося в його резолюції, — рішуче й катего-рично заперечує таку партизанську війну, особливов прикордонній смузі, бо вона може втягнутиробітників України і Роси в передчасний загальнийвиступ або сприяти німецькому командуванню в оз-лобленні й згуртуванні окупаційних військ протиРадянської Роси"

Отже, якраз тоді, коли Україна готувалася довсенародного повстання, „захисники інтересівробітників і селян", припустившись чергового стра-тегічного прорахунку, виступили проти ньогоКП(б)У обмежила свої завдання вирішенням ор-ганізаційних питань

Більшовики зрозуміли свою помилку доситьшвидко Пленум ЦК КП(б)У, що відбувся на-прикінці жовтня 1918 р у Москві, підтримавраніше створений Центральний військово-рево-люційний комітет на території України як орган пов-стання Однак про широкий виступ без підтримкиМоскви не могло бути й мови Тож Рада народнихкомісарів РСФРР 11 листопада зобов язалаРеввійськраду республіки протягом 10 днів підго-тувати війська для походу в Україну 3 метою інтер-венції 17 листопада спільним рішенням ЦКРКП(б) і РНК РСФРР було створено керівнийорган під назвою Реввійськрада групи військКурського напрямку До неї увійшли В Антонов-Овсієнко, И Сталін і В Затонський Сама ж групавійськ складалася з двох українських і кількохросійських дивізій Наприкінці грудня вона налічу-вала близько 22 тис бійців

28 листопада за вказівкою ЦК РКП(б) в Кур-ську було створено Тимчасовий робітничо-селянсь-кий уряд України Він розташувався в м Суджа

В Ленін у конфіденіщіному листі до командую-чого Червоною армією И Вацетіса так пояснювавформування цього уряду „ обставина має ту хо-рошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів Ук-

раїни, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух на-ших частин як окупацію і створює сприятливу атмо-сферу для подальшого просування наших військБез цієї обставини наші війська були б поставлені вокупованих областях у неможливе становище й на-селення не зустрічало б їх як визволителів"

Як бачимо, у вузькому колі наближених осібЛенін визнавав факт окупації України російськимивійськами І в той же час нарком закордонних справРСФРР В Чичерін на запитання голови урядуУНР В Чехівського, на якій підставі Росія веде на-ступ на Україну, офіційно відповідав, що російськихвійськ в Україні нема, а Директорія має справу звійськами українського радянського уряду, який дієцілком незалежно від Роси

Взагалі цей уряд нічим не виявив себе Осьтільки видав наприкінці листопада маніфест про по-валення влади гетьмана Прибічники голови урядуЮ Пятакова й члена уряду Ф Артема довго немогли порозумітися між собою Врешті урядовукризу подолали в Москві, призначивши новим го-ловою радянського уряду України X РаковськогоПрибувши до Харкова, він підготував документ,який чітко віддзеркалював характер, завдання івплив на війська Українського фронту українськогорадянського уряду Зацитуємо згаданий документмовою оригіналу „1 Временное рабоче-крестьян-ское правительство Украины создано по постанов-лению ЦК РКП, является его органом и проводитвсе распоряжения и приказы ЦК РКП безусловно2 Временное рабоче-крестьянское правительствоУкраины, не будучи, по существу, самостоятель-ным, не создавало и не собирается создавать своегонезависимого командования, назвав Реввоенсоветгруппы Курского направления „РеввоенсоветомУкраинской советской армии" исключительно длятого, чтобы можно было говорить о советской ар-мии Украины, а не о наступлении российских войск,т е продолжать ту политику, которая начата былаобразованием Временного рабоче-крестьянскогоправительства Украины

Это переименование отнюдь не означало и неозначает никакого изменения по существу, тем бо-лее, что личный состав оного Реввоенсовета опре-делен не нами, а центральным учреждениемРСФСР и негласно он является тем же самымРеввоенсоветом группы войск Курского направле-ния, получившим только иную вывеску для Украи-ны"

„Урядова криза" аж ніяк не перешкодила насту-пові радянських військ на Україну Вони просували-

231

Історія У краї ни

ся в двох напрямках: на пі§день через Харків—Донбас і на Київ. Головком И.Вацетіс поставив пе-ред командуванням фронту завдання: вийти налінію Дніпра й закріпитися в найважливіших містахПодніпров'я — Києві, Черкасах, Кременчуці, Ка-теринославі, Олександрівську. До середини лютого1919 р. це завдання було виконано.

Як уже зазначалося, армія УНР не могла про-тидіяти більшовицькій навалі. Чимало повстансь-ких загонів, з яких вона складалася, перебували підвпливом лівих українських партій, що виступали зарадянську форму влади. Деякі з них, зокрема заго-ни Махна, Григорьева, Живолупа, Богунськоговлилися до лав Червоної армії.

Частини Українського фронту билися не лише зармією УНР, а й із денікінцями та військами Ан-танти. Це також сприяло переходові на бік Черво-ної армії українських повстанських сил.

Розвиваючи успіх, Червона армія до травня1919 р. взяла під свій контроль чи не всю територіюУкраїни в межах колишньої Російської імперії:„Частини Українського фронту зупинили просуван-ня білогвардійців у Донбасі. Особливо відзначили-ся загони Махна, які заволоділи Бердянськом іМаріуполем. А війська Григор'єва захопили Мико-лаїв, Херсон, Одесу. За ефективні бойові дії цейотаман був удостоєний ордена Червоного Прапо-ра".

У травні становище на фронтах раптово зміни-лося не на користь Червоної армії. До цього при-звели негаразди в її глибокому тилу.

Запровадження„воєнного комунізму"в Україні

січня 1919 р. декретом Тимчасового робітни-,чо-селянського Уряду України, який кількаднів тому переїхав з РСФРР до Харкова,

Україну було проголошено „УкраїнськоюСоціалістичною Радянською Республікою"(УСРР). Цей уряд, цілковито залежний від Моск-ви, навіть не намагався проводити самостійну дер-жавну політику. 25 січня в Харкові він декларувавнеобхідність об'єднання УСРР з РСФРР на заса-дах соціалістичної федерації. Робилося це пролюдське око, бо в Україні й так послідовно втілюва-лась у життя політика „воєнного комунізму", щостановила в РСФРР цілісну систему, прикметноюознакою якої була сувора централізація політичногой економічного життя країни.

Хоч Україна офіційно мала статус „радянськоїреспубліки", вільне обрання рад на її території на-довго відкладалося. Натомість створювались над-звичайні органи влади — ревкоми і комбіди, фор-мування яких було прерогативою більшовицькоїпартії. Центральна влада сама призначала людей увійськово-революційні комітети. Широкі трудящімаси не могли контролювати їхньої діяльності.

Більшовики одразу ж дали зрозуміти, що незбираються ділитись владою із жодною з лівих ук-раїнських партій, які визнали радянську форму вла-ди й чимало зробили для її поширення в Україні, 3-й з'їзд КП(б)У, що відбувся у березні 1919 p., як ідва попередні, висловився за недоцільність укла-дення політичних угод з дрібнобуржуазнимипартіями.

В економічній сфері робилася ставка на одер-жавлення всіх галузей промисловості, насампередвидобувної, металургійної, металообробної, маши-нобудівної, цукрової, а також транспорту.Націоналізація, що відбувалася під гаслами перехо-ду від капіталістичного до соціалістичного способувиробництва, до решти розладнала підірванийсвітовою війною ринковий механізм, ліквідувалаприватну ініціативу, звела до мінімуму товарно-гро-шові відносини. Перестали діяти економічні закони,їх намагалися замінити адміністративними чинни-ками, передовсім централізацією управління —шляхом створення мережі вертикальних структур,запровадження різних мобілізацій та примусовоїпраці.

Така система прискорювала економічний зане-пад. У постанові ЦК РКП (б) про господарськебудівництво в Україні (квітень 1919) зазначалося:„... видобуток вугілля майже повністю припинився,заводи не працюють, залізниці також напередоднізупинки — за браком палива і через цілковитувідсутність грошових засобів".

Промислові товари й речі широкого вжиткупрактично зникли з ринку. Гроші знецінювались,розвивалися примітивні форми мінової торгівлі.

Місто як серцевина виробництва й збуту про-мислових товарів перестало приваблювати селян,тож завезення до нього продуктів, і передовсімхліба, різко скоротилося. В Україні здавна склавсяпогляд на хліб як на товар. У Катеринославськійгуб. 50% зібраного врожаю зернових ішло на ри-нок, у Таврійській — близько 60, а в Херсонській— майже 65%. Без продажу збіжжя селянськегосподарство просто не могло існувати.

Розрив економічних зв'язків між містом і селом

232

Українська революція

ще більше загострив продовольчу проблему. В бе-резні 1919 р. вона стала на порядку денному 3-гоз'їзду рад України. Більшовикам, які мали кількіснуперевагу, вдалося протягти свою резолюцію, дейшлося про державну монополію на заготівлюхліба, тверді ціни, розгортання класової боротьбина селі, диктатуру пролетаріату й організаціюкомбідів. 12 квітня 1919 р. радянський уряд Українивидав декрет про застосування продрозкладки, щоозначало перехід до боротьби за хліб з його вироб-никами шляхом примусових методів заготівлі. В се-ла України понаїжджали продовольчі загони зРосії, сформовані з робітників Москви, Петрогра-да, Шуї. До початку липня 1919 р. там діяло 46 та-ких загонів загальною чисельністю 1500 бійців.Ринковий обмін між містом і селом із звичної, бу-денної операції перетворився на криваву битву захліб, яку більшовики вважали складовою частиноюкласової боротьби, абсолютно необхідною для пе-ремоги соціалістичної революції.

Від застосування продрозкладки хліба в містахмайже не додалося. За даними наркома продоволь-ства О.Шліхтера, було зібрано лише 8 млн. пудівзерна проти запланованих 140 млн. Значну частинуцього врожаю становило збіжжя, вилучене зпоміщицьких маєтків. Для одержання такої мізер-ної для українського хлібного ринку кількості зернадоводилось утримувати велетенський продовольчийапарат з десятків тисяч чоловік. Вилучення хліба затвердими цінами обходилося державі значно до-рожче, ніж закупівля його в умовах вільного ринку.В одному з документів, надісланих до ЦК КП(б)У,зазначалося, що при твердій ціні 18,4 крб. за пудхліба держава витрачала на його придбання до1 тис.крб.

Політика „воєнного комунізму" призвела такождо значних змін у вирішенні аграрного питання.Свого часу ленінський декрет про землю з його по-пулістськими гаслами й обіцянками тотального пе-рерозподілу поміщицької землі на користь найбі-дніших верств дав більшовикам могутні важелівпливу на селянство Росії й почасти України. Цігасла більшовицька пропаганда активно використо-вувала й під час походу Червоної армії в Україну.Однак з утвердженням радянської влади 3-й з'іздКП(б)У проголосив зовсім іншу політику в сферіаграрних відносин, її головним завданням був „пе-рехід від одноосібного господарства до товарисько-го". Селянський двір доживав свій вік. Для побудо-ви соціалізму створювались радянські господарст-ва, комуни тощо. Нові закони, партійні резолюції,

інструкції, документи Наркомзему утверджувалипріоритети колективного й державного землеробства.

З 15 млн. десятин поміщицької землі селянам водноосібне користування перейшло заледве 5-6млн. Чимало земель було зарезервовано для комуні артілей. Але, українське селянство не бажаловступати в них, плекаючи надію стати самостійнимигосподарями.

Різкій критиці піддали політику „воєнного ко-мунізму" опозиційні партії. Відкидаючи принципидиктатури, вони виступали за радянську владу наінших, демократичних засадах, принаймні для екс-плуатованих трудящих. Представники цих партійнамагалися довести більшовикам неспроможність ішкідливість політики „воєнного комунізму" на 3-муВсеукраїнському з'їзді рад, але з цього нічого невийшло.

Внаслідок запровадження політики „воєнногокомунізму" й диктатури пролетаріату (фактичнодиктатури більшовицької партії) різко змінилосявнутрішньополітичне становище в Україні. Артем(Ф.Сергеев), який після січневої „урядової кризи"залишив Харків, повернувшись до міста на початкуквітня, повідомляв у секретаріат ЦК РКП(б): „Уробітничих кварталах ми втратили дуже багато з то-го впливу, що його мали. Проти нас ширитьсянастрій, з яким дуже важко боротися. Нанайміцніших заводах, де не було, чи майже не буломеншовиків, бо туди вони не могли з явитися, теперїх уважно слухають і щиро їм аплодують". Ще ра-дикальніше реагувало на „воєнний комунізм" ук-раїнське селянство.

Розгортання селянськогоантикомуністичногоповстанського рухув Україні навесні 1919 р.

' евдоволення селянства політикою„воєнною комунізму" й диктатурою проле-s, таріату почало виявлятися ще наприкінцізими 1919 р. 21 лютого з Олександрії на ім'я голо-ви радянського уряду України Х.Раковськогонадійшла телеграма з резолюцією з'їзду делегатівповстанських загонів Херсонщини й представниківселянства прифронтових волостей, де зазначалося,що вони визнають як єдину народну радянську вла-ду, але „обрану вільно, без насильства з будь-якогобоку". З'їзд вимагав рівного представництва дляробітників і селян на майбутній 3-й Всеукраїнськийз'їзд рад, запровадження закону про соціалізацію

233

придушення куркульської контрреволюції" З цієюметою в квітні було задіяно 21 тис бійців і коман-дирів Червоної армії, створено спеціальнийВнутрішній фронт Фактично боротьба з пов-станським рухом мало чим відрізнялася від фронто-вих дій регулярних частин У ліквідації виступу Зе-леного брали активну участь піхота, кіннота, арти-лерія і навіть кораблі Дніпровської флотилії, які нераз обстрілювали з гармат повсталі села

17 липня Рада робітничо-селянської оборониУСРР прийняла постанову „Про придушення кур-кульських і білогвардійських заколотів на селі", дейшлося про надзвичайні методи боротьби — круго-ву поруку, воєнну блокаду, захоплення заложників,накладання контрибуцій, виселення сімей керів-ників повстань Однак, незважаючи на це, село нелише не змирилося з політикою „воєнного кому-нізму", а й посилило опір У перших двох декадахлипня 1919 р органи НКВС зареєстрували 207 ан-тикомуністичних виступів на території УСРР Чи-мало з них носили масовий характер Так, загониотамана Гончара у Василівському повіті налічувалидо 8 тис повстанців, а отамана Зеленого— близько12 тис У виступі, що відбувся в середині травня вПодільській губ , брало участь до 20 тис чол

Уся селянська Україна повстала проти спробиреорганізувати її життя на комуністичний лад Цебуло однією з головних причин падіння радянськоївлади в Україні влітку 1919 р

Розклад Червоної армії,падіння радянської влади

олітика „воєнного комунізму", а відтак іповстанський рух надзвичайно швидкопідірвали бойовий дух частин Українського

фронту Ще навесні 1919 р В Антонов-Овсієнкоугледів загрозу негативного впливу „воєнно-ко-муністичних" заходів на армію 17 квітня він інфор-мував Леніна „Наша майже виключно селянськаармія розхитується політикою, яка змішує середня-ка з куркулем ( ), яка проводить „продовольчудиктатуру" при підтримці московських про-дармійців, при майже повній відсутності Радянсь-кої влади на місцях (у селах)

На Правобережній Україні робота надзвичайокі продекспедиторів, що спираються на „інтер-національні" загони, відроджує націоналізм, підні-маючи на боротьбу з „окупантами" все населеннябез винятку

Земельна політика Мещерякова не враховує

Історія У краї ни

землі, протестував проти арештів з боку ВУЧКчленів „нашої селянської парти українських лівихсоціалістів-революцюнерів"

Резолюція не була одинокою 28 березня газета„Коммунист" (орган ЦК КП(б)У) писала „Наостанніх з'їздах рад особливо яскраво виявиласясліпа ненависть заможного селянства до комун і ко-мунізму 10 квітня в Гуляйполі відбувся з'їзд пред-ставників 71 волості Олександрівського, Бердянсь-кого, Бахмутського, Павлоградського повітів і де-легатів 3-і Задніпровської бригади Н Махна, напорядку денному якого стояли політичне, земельней продовольче питання Обговорюючи їх, делегатидійшли висновку, що партія „комуністів-більшо-виків", захопивши державну владу, не гребує нічим,аби її утримати й закріпити за собою Як зазнача-лося в резолюції, 3-й Всеукраїнський з'їзд рад нестав „справжнім і вільним виразником волі трудя-щих" Делегати висловили протест проти методів,якими діяли комісари-більшовики й агенти ЧК, атакож зажадали проведення соціалізації землі,заміни продовольчої політики та „реквізиційних за-гонів правильною системою товарообміну міжмістом і селом", повної свободи слова, друку, зборівдля лівих політичних течій Чітка й непримиреннапозиція гуляйпільського з'їзду загострила стосункиречників політики „воєнного комунізму" з Н Мах-ном та його повстанським рухом

У відповідь на тиск тоталітарної системи роз-горнувся антикомуністичний рух селян У січні ота-ман Зелений (Д Терпило) розірвав зв'язки зармією УНР і перейшов на радянську платформу, ав березні підняв антибільшовицьке повстання 1квітня 1919 р уряд УСРР оголосив його поза зако-ном По кількох днях те саме він зробив стосовноотаманів Соколовського, Гончара (Батрака), Ор-ловського Кількість антикомуністичних виступівчимдалі зростала У квітні, за даними органівНКВС, їх було понад 90 Спочатку повстання роз-горнулися в Київській, Чернігівській і Полтавськійгуб , а відтак охопили всю територію УСРР Яквизнавали самі більшовицькі керівники, 1919 р ра-дянська влада в Україні не виходила за межі гу-бернських та повітових центрів

Офіційна ідеологія називала повстанський ан-тикомуністичний рух лише куркульською контрре-волюцією Слово „куркуль", не маючи чіткогосоціального й економічного визначення, найчастішевикористовувалось як політичний жупел у боротьбіз селянством Квітневий (1919) пленум ЦККП(б)У визначив як важливе завдання „нещадне

234

Українська революція

місцевих особливостей ( ) Українська армія, якубудували не лише комуністи, а й українські есери,ліві есери, анархісти, погано піддається дисциплині,не уникла партизанського, повстанського руху й ажніяк не може в масі своїй вважатися цілкомнадійною нашою опорою Наша земельна інаціональна політика в Україні докорінно підриваєвсі зусилля військових подолати ці впливи розкла-ду" Командуючий Укрфронтом пропонував ради-кально змінити загальний політичний курс, аграрнуполітику, ввести до складу уряду УСРР представ-ників політичних партій пов'язаних з селянством,не забувати про національний такт і місцеві особли-вості Антонов-Овсієнко мав цілковиту рацію, алев Москві не поспішали до нього прислухатися

Тим часом невдоволення в армії зростало 9травня кавалер ордена Червоного Прапора Гри-гор єв видав універсал до українського народу, фак-тично оголосивши виступ проти уряду X Раковсь-кого Причиною цього стало обурення бійцівдивізії, які, здобувши Одесу, повернулися додомуна Єлисаветградщину для відпочинку й побачили,що продзагони пограбували їхні села

Григор'єв закликав села й волості формуватиповстанські загони, захоплювати повітові центри, асам повів свої частини (15 тис бійців) на Київ, Ка-теринослав, Полтаву Досить легко вони здобулиКатеринослав, Черкаси, Кременчук, Миколаїв,Херсон, не зустрічаючи значного опору тиловихчастин Червоної армії Чимало з них перейшли набік Григор'єва, цілком поділяючи гасло „Геть мос-ковську обжорку'"

Цей виступ примусив більшовиків дещо зміни-ти тактику В травні вони дозволили видавати газе-ти деяких партій До складу уряду увійшли пред-ставники українських есерів (боротьбистів), а доскладу ЦВК рад України — представники лівихесерів (борбистів) Частину земель Укрголовцукрубуло передано у зрівняльний розподіл, ліквідовува-лись повітові ЧК, де траплялося найбільше зло-вживань Однак жоден державний чи партійнийбільшовицький документ не поставив під сумнів са-му політику .воєнного комунізму" Зміни в її курсімали суто косметичний характер Головним засобомборотьби проти бунтівників залишалася сила зброїЗ її допомогою наприкінці травня, оголивши в ок-ремих місцях фронт, таки вдалося придушити вис-туп Григор єва Повстанців було розпорошено поЄлисаветградщині, а сам отаман переховувався по-близу свого рідного с Верблюжки Загальнекерівництво каральною операцією покладалося на

К Ворошилова Наприкінці травня він доповіву Москву, що завдання виконано лише наполовину„В критичний момент, — зазначалось у рапорті, —не було жодної повноцінної, стійкої частини длявиступу проти Григор'єва Багато полків перейшлона його бік, інші оголосили (себе) нейтральними,деякі, виконуючи бойовий наказ, розпочали з роз-грому надзвичайок, з єврейських погромів і т ін "

16 травня в Україну прибув голова Реввійськра-ди республіки Л Троцький і розгорнув шалену бо-ротьбу з партизанщиною в Червоній армії 19 трав-ня він провів об'єднане засідання членів ЦКРКП(б) і ЦК КП(б)У Тоді ж було ухвалено роз-формувати Український фронт, а його армії підпо-рядкувати командуванню Південного і Західногофронтів Наступного дня газета „Коммунист"опублікувала статтю Троцького „Українські уроки"із закликами викорінювати партизанщину методом„розпеченого заліза"

Всіх тих командирів, котрі не поділяли або ста-вили під сумнів більшовицькі доктрини вважали заавантюристів Таким оголосили анархіста Н Махна— талановитого повстанського ватажка, який очо-лював 3-ю Задніпровську бригаду й отримав наказу травні переформувати її в дивізію Його поганоозброєні частини самостійно стримували проривбілогвардійців у Приазов'ї Але, незважаючи на це,Рада робітничо-селянської оборони УСРР під тис-ком Троцького 25 травня прийняла рішення „лікві-дувати Махна в найкоротошй час"

Зробити це командування червоних не малозмоги А ображений, зачеплений за живе комбригсам відмовився від командних посад у Червонійармії і запропонував своїм загонам зробити вибір—перейти в розпорядження Південного фронту чи.розбитися на самостійні загони й працювати вінтересах народу"

Все це остаточно підірвало боєздатність Черво-ної армії Вона почала відступати в Донбасі, зрослирецидиви партизанщини Наприкінці травня за-ступник голови вищої військової інспекції повідом-ляв, що серед частин Укрфронту панує невдоволен-ня, поширюються заклики „Бий жидів'", „Геть ко-муну'", „Геть надзвичайки'" Вища військова інс-пекція зазначала, що „багато частин фронту, зокре-ма 1-й і 2-й полки (Богунський і Таращанський),політично ненадійні Для врятування загальногостановища необхідно вжити крайніх заходів, требаодягнути й узути червоноармійців і, принаймні,змінити в полках командний склад, усунувши з не-надійних частин їхніх ватажків"

235

Спроба Троцького адміністративно-командни-ми й репресивними заходами поліпшити становищене мала успіху Призначений командуючим 14-юармією Ворошилов 13 червня писав Раковському,що „армії, як організму, нема Штаби й різні уста-нови — це в кращому разі натовп нероб, а в гіршо-му — п'яниці й саботажники, в органах постачаннянемає ні озброєння, ні обмундирування, частини досмішного невеликі, розклалися, босі, з опухлими йскривавленими ногами, обірвані"

Під тиском денікінців червоні залишили Ліво-бережну Україну 25 червня білі увійшли до Харко-ва, а 28 числа — до Катеринослава

З липня в Царицині Денікін видав „московськудирективу" Збройним силам Півдня Роси, в осно-ву якої було покладено план організації головногоудару на Курському й Воронезькому напрямках зметою захоплення Москви

Тим часом активізувала свої ди об'єднана арміяУНР, і*і частини потіснили червоних із заходу насхід і північ Наприкінці серпня радянські урядовіустанови змушені були терміново залишити КиївРадянська влада в Україні, втративши військовупідтримку, політичний авторитет і соціальну опорув місті та селі, впала вдруге

Революційна

повстанська

армія України

в денікінському тилу

а початку осені 1919 р більшість територіїУкраїни опицрлася під владою генерала

і, А Денікша Його армія при фінансовій,

збройній і політичній підтримці країн Антанти роз-горнула наступ на Москву Ідеологічною підвали-ною білого руху було гасло відновлення єдиної,неділимої Роси, майбутній державний устрій якоїмали визначити Установчі збори Сам Денікін усвоїх численних публіцистичних і мемуарних працяхне раз наголошував, що він ніколи не був мо-нархістом, його політичне кредо полягало в приду-шенні більшовизму і збереженні єдності Росії Алеоб'єктивно ідеї єдності й неподільності Роси булисуголосними з ідеями монархічної Роси чи, при-наймні, не суперечили їм Тому, хотіли того керівни-ки білого руху чи ні, а їхні армії робилися серцеви-ною монархічних сил, і білогвардійський рух усуспільно-політичному контексті ототожнювався 13старою дореволюційною Росією Тож і знаходив він

Історія України

підтримку серед малочисельних вищих та середніхсоціальних верств і вороже сприймався нижчими,які становили більшість населення дореволюційноїРоси Робітники, ремісники й селяни пов'язувалийого з реставрацією старої соціально-економічноїсистеми І хоч денікінська влада усунула політику„воєнного комунізму", декларувала відновленнявільної торгівлі й недоторканність приватної влас-ності, обіцяла провести аграрну реформу, вона незнайшла підтримки серед селянства України Досоціальних мотивів неприйняття білогвардійськогорежиму в Україні додався і національний Невдовзів тилу Денікша розгорнувся масовий повстанськийрух Лише кілька отаманів, які завзято боролисяпроти більшовиків, пішли на службу до ДенікшаРешта загонів, у тому числі й отамана Зеленого(загинув у бою з денікінцями восени 1919), висту-пили проти білих

Але найважливішу роль у розгромі денікінсько-го тилу відіграли загони Н Махна Діяльність очо-люваної ним повстанської армії в цей період булаапофеозом махновщини

5 серпня Махно видав наказ про створення Ре-волюційної повстанської армії України (махновців)У ньому зазначалося „Завданням нашої рево-люційної армії і кожного повстанця, що вступив донеї, є чесна боротьба за повне звільнення трудящихУкраїни від усякого поневолення, за повнерозкріпачення їх праці ( ) Не може бути неспра-ведливості в нашому середовищі Не може бути віднас кривди хоча б одному сину чи дочці трудовогонароду, за який ми боремось"

За своєю структурою повстанська армія скла-далася з 4 корпусів, кожен з яких поділявся на пол-ки, батальйони, роти, сотні, взводи й напіввзводиВищим керівним органом армії була військово-ре-волюційна рада Командарм Н Махно підпорядко-вувався раді Крім того, діяв штаб армії В її лавахвоювало 40 тис піхотинців і 10 тис кавалеристівНа озброєнні вона мала близько 1000 кулеметів,поставлених на тачанки, й 20 гармат Особовийсклад пересувався на 12 тис тачанок Безгроміздких тилових служб армія була надзвичайномобільною За добу повстанці долали до 100 верстУже в серпні—вересні денікінці відчули на собісилу цього військового формування Штаб коман-дуючого групою військ Новоросп генералаШелінга, на якого покладалось виконання директи-ви про наступ на захід і північний захід, інформувавставку Денікша „Отже, з групою Махна дово-диться рахуватись як із серйозним противником,

236

Українська революція

що не має тилу, відмінно споряджений, переважаєнас чисельністю і зовсім не чутливий до наших об-ходів( ) Перш ніж виконувати директиву, не-обхідно рішуче покінчити з групою Махна біля Но-воукраінки Цього можна досягти введенням у бійне лише всіх наших сил а й достатніх сил з боку 2-го корпусу

Командуючий військами білих на Правобере-жній Україні кинув проти махновців зведенудивізію генерала Я Слащова до якої входило кілька офіцерських полків 3 нею взаємодіяли іншівійськові частини

27 вересня 1919 р поблизу с Перегонівкивідбувся вирішальний бій між денікінцями й мах-новцями Останні якраз підписали угоду про союз зармією УНР, від якої отримали боєприпаси 3 усіхпоразок денікінців восени 1919 р на Правобе-режній Україні ця була найнищівнішою Вони втра-тили близько 18 тис бійців Махновці розгромилиСімферопо ьський, 2-й Феодосійський, Керч-Єникальський, 51-й Литовський та інші білог-вардійські по ки

Перемога відкривала повстанцям шлях дорідних місць Катеринославщину було оголошенобазою махновської армії Вона просувалася тудистрімко, долаючи в окремі дні по 60 і більше верст, Наче в заворожене сонне царство влетіли мах-новці, — писав один з їхніх ідеологів П Аршинов— Ніхто ще не знав про прорив під Уманню, не мавуяви про те де вони Влада не вживала жодних за-ходів перебуваючи в тиловій сплячці' Тож мах-новці всюди нападали на ворога несподівано, яквесняний грім

Уже в ніч на 29 вересня центальна колона пов-станської армії заволоділа Новоукраінкою, авдосвіта 5 жовтня, здобувши Олександрівськ, пе-рейшла на лівий берег Дніпра Залишивши в містіштаб армії, Махно наступного дня вирушив на східНадвечір його частини захопили ст Оріхове, а 7жовтня — Гуляйполе й ст Пологи По кількох дняху їхніх руках опинилися Царекостянтинівка, Гай-чур, Кермейчик, Великий Янісоль, Чаплине, Гри-шине Авдіївка та Юзівка

Махновці активно діяли і в інших напрямахАзовський корпус під командуванням Вдовиченка■ідобув Великий Токмак, а 8 жовтня підійшов доЬердянська де розташовувалися денікінські складиооєприпасів Після 5-годинного бою повстанці за-володіли містом 14 жовтня Вдовиченко захопивМаріуполь і взяв курс на Таганрог, де була ставкаДенікіна

4 жовтня Кримський корпус під командуваннямПавловського захопив Нікополь До серединимісяця він контролював майже всю Таврію Мах-новці зайняли Каховку, Мелітополь Генічеськ Но-воолексивку Олешки, 6 тижнів утримували Кате-ринослав

Повстанська армія здійснила прорив на південьУкраїни якраз у період напружених боїв під Орломде вирішувалася доля і білих, і червоних Як пока-зали найближчі події, удар махновців по тилах вия-вився смертельно небезпечним для денікінців Ко-мандування білих змушене було відкликати з фрон-ту найдієвінр частини для боротьби в тилу, де, посуті, виник другий внутрішній фронт

Повернувшись у рідні місця, повстанська арміядістала могутню підтримку з боку місцевого селян-ства її чисельність особового складу досягала 80-100 тис бійців

Загальноселянського характеру махновськогоруху, масштабу, якого набув він за лічені тижні, немогли заперечувати ні білогвардійці, ні більшовики,котрі залишилися в підпіллі 15 листопада газета, Звезда" (орган катеринославського губкомуКП(б)У) писала „Лише цілком короткозорі людиможуть не бачити, що махновське просування вглиб областей захоплених денікінською клікою, —це щось більше ніж проста воєнна операція Це щей широкий народний рух, який захопив і повів засобою у своєму стихійному й нездоланному розвит-кові неосяжні верстви трудових мас, який врештівилився у сповнену величезних задатків рево-люцію" Як це зізнання дисонувало з усім тим, щораніше й пізніше писа а про махновський рухбільшовицька преса'

На підконтрольних територіях махновці про-повідували ідеї „вільного радянського ладу' Най-повніше вони були представлені в „Проекті декла-рації Революційної повстанської армії України(махновців)' У вільному радянському ладі вонивбачали таку систему громадських організацій і рад,які були б репрезентативними органами влади тру-дящих, а не виконавчими підконтрольними струк-турами політичних партій, насамперед більшовиць-кої В самій основі „вільного радянського ладу" ле-жала ідея самоврядування Так вирішення земель-ного питання передавалося безпосередньо в рукивиробників-селян Продовольча проблема маларозв'язуватись на засадах взаємовигідного товаро-обміну між містом і селом Така програма знаходи-ла підтримку з боку селянства й робила махновщи-ну широким соціальним рухом Щоправда втілити

237

Історія У краї ни

в життя „вільнии радянський лад махновцям невдалося Насамперед тому, що після розгромуденікінських тилів повстанській армії довелосявступити в тривалі кровопролитні бої з добірнимиденікінськими підрозділами

За наказом А Денікіна в районі Волновахи дляборотьби з повстанцями зосередились Терська йЧеченська кавалерійські дивізії, а також Донськакавбригада Крім цих військових з'єднань, протимахновців виступили 9 кінних козачих полків і 2бригади пластунів У середині жовтня білі спробу-вали оточити махновців Кільце виявилось веле-тенським — адже повстансько-денікінський фронтпростягнувся на 1150 верст Однак на початку лис-топада повстанська армія перейшла на правий берегДніпра й заволоділа територією Пятихатки —Кривий Ріг — Апостолове — Нікополь, а відтакповела наступ у напрямку Єлисаветграда, Мико-лаєва та Херсона В ніч на 9 листопада вона вдру-ге здобула Катеринослав

Великою загрозою для повстанців була епідеміятифу На початку грудня ця хвороба вразила 35тис чол Вони сковували пересування армії, приму-шуючи її вдаватися до не властивої повстанцям так-тики — позиційної оборони В жорстоких грудне-вих боях з білогвардійцями повстанська армія за-знала величезних втрат, але продовжувала чинитиопір

Тим часом на Північному фронті денікінськаармія почала відступати Махновці, сприяючисвоїми діями в тилу білогвардійців успіхам Червоноїармії, вважали себе її союзниками На початкусічня 1920 р підрозділи Революційної повстанськоїі Червоної армій зустрілися біля ОлександрівськаМахновці заявили про свій намір зайняти одну зділянок фронту для спільної боротьби з білимиІншої думки дотримувалось командування Черво-ної армії Ще на підході червоних до махновськогорайону голова РВРР Л Троцький підписав наказ№ 180 з переліком заходів, спрямованих наліквідацію махновщини 9 січня Всеукрревком, вер-ховний і надзвичайний орган Радянської влади вУкраїні, оголосив Махна й махновців поза закономГоловний аргумент полягав в тому, що Махно та йо-го група начебто зрадили український народ, запро-давшись польським панам Тож усіх, хто підтримуєі переховує зрадників українського народу, буде не-щадно знищено, говорилося в постанові Ще жор-стокіше завдання ставив своїм підлеглим начальникЕстонської дивізії Пальвадре „Нещадно розправ-лятися з бандами Махна й населенням, яке їх по-

криває В разі опору махновців у районі Гуляйлоля( ) повестися з ними найжорстокішим чином,повністю знищуючи пункти опору й зрівнюючи їх ізземлею" Червоний командир мав на увазі села йхутори До осені 1920 р частини Червоної армії,змінюючи одна одну, намагалися методами „черво-ного терору" розгромити Махна Але вони не мог-ли похвалитися успіхами

Скориставшись тим, що червоні сконцентрува-ли увагу й наступальну енергію на боротьбі з Мах-ном, залишки денікінської армії взимку 1920 р зо-середилися в Криму, зачаївшись за його переший-ками Остаточний розгром білогвардійців, якийможна було успішно здійснити силами Червоної іРеволюційної повстанської армій, відкладався намайбутнє

Радянська владав Україні 1920 р.

t а початку 1920 р радянську владу в Українібуло відновлено Щоб не повторилися по-1 милки 1919 р , VIII конференція РКП(б),

яка одностайно підтримала тезу Леніна „ нампотрібен блок із селянством України", докладно об-говорила принципи радянського будівництва йсоціально-економічної політики Рішення її поклаликрай безоглядній колективізації сільського госпо-дарства 5 лютого Всеукрревком — надзвичайнийвищий законодавчий і виконавчий орган радянськоївлади в Україні — прийняв новий земельний закон,що проголошував зрівняльний поділ землі, доб-ровільність у створенні комун та артілей, обмежу-вав земельну площу радгоспів Одначе, як невдовзіз'ясувалося, це був лише тактичний маневр у засто-суванні тієї ж таки системи „воєнного комунізму" йдиктатури пролетаріату 1920 р „воєнний ко-мунізм" не тільки зберіг свої характерні ознаки, а йнабув системної довершеності Протягом того рокуУкраїна залишалася своєрідним плацдармом длявипробування і вдосконалення комуністичної систе-ми

Українська державність в УСРР мала суто фор-мальний характер Всеукрревком, згадавши,що натериторії республіки з 1 червня 1919 р є чинноюугода про об'єднання військової, державної і госпо-дарської діяльності РСФРР та УСРР, 27 січняанулював усі декрети уряду УСРР, які стосувалисяфункціонування органів влади, військових, народ-ногосподарських, продовольчих, фінансових уста-нов, і замінив їх російськими декретами

238

Українська революція

Не поспішали в Україні з виборами до рад, пе-ревага тут надавалася ревкомам — надзвичайниморганам, склад яких не обирався, а призначавсяНавіть наприкінці 1920 р ревкоми переважали узагальній структурі державних органів влади IVконференція КП(б)У (березень 1920 р ) поясню-вала такий поворот справи тим, що в Україні „про-летаріат почасти ще перебуває під впливом соціал-зрадницьких партій, а на селі пролетарські маси йтрудове селянство ще перебувають не тільки підфактичною, а й під моральною диктатурою кур-куля '

При формуванні органів радянської влади абсо-лютна більшість у них забезпечувалась за членамиКП(б)У, які в губернських виконкомах становили91 1% загальної чисельності Як і 1919 р , більшо-вики розмовляли зі своїми політичними опонентамимовою ультиматумів або через ВУЧК Якщо вгрудні того року вони погодилися включити до Все-укрревкому по одному представнику партій бор-бистів і боротьбистів, що мали помітний вплив намаси, то вже у березні наступного домоглися само-розпуску партії боротьбистів, лише окремих її пред-ставників прийняли до лав КП(б)У Трохи пізнішеаналогічним чином було ліквідовано партію бор-бистів Жорсткіша політика застосовувалась доінших політичних партій Так, на початку березняВУЧК заарештувала весь склад Всеукраїнськоїконференції партії лівих есерів (інтернаціоналістів),а у вересні — всіх учасників іі з'їзду 20 керівниківцієї парти кинули до концтабору, після чого вона пе-рестала існувати Не припинялися широкомасштабні репресії проти меншовиків 3 20 по 23 бе-резня 1920 р в Києві тривав судовий процес надчленами їхньої парти, звинуваченими успівробітництві з денікінцями Процес мав відвертополітичний характер і був провісником політичнихсудових процесів 30-х рр

Усунувши з політичної арени інші парти,КП(б)У перетворилася на одну з вагомих складо-вих державного апарату Рішення Політбюро ЦККП(б)У завжди передували ухвалам ВУЦВК іРНК УСРР Звичайно ж, вони визначали змістїхніх постанов

1920 р процвітали „воєнно-комуністичні" ме-тоди господарювання В Україні втретє розгорнула-ся націоналізація До рук держави перейшло 11 тиспромислових підприємств, щоправда їй вдалосябільш-менш забезпечити роботою лише 4 тис зних Значно зменшився валовий національний про-дукт, катастрофічно знизилась продуктивність

праці Згортаючи товарно-грошові відносини, дер-жавні органи широко вдавалися до позаеко-номічних методів У січні 1920 р було створено Ук-раїнську трудову армію 30 тис іі бійців забезпечу-вали робочою силою окремі підприємства, не разслугуючи як знаряддя примусу В господарчій прак-тиці набули поширення мілітаризація праці, трудовіповинності

Засилля адміністративних методів, сувора цен-тралізації, нехтування економічних законів, диктаткомуністичної ідеологи, труднощі воєнного часу —все це призвело до повного розвалу економіки Го-лодне й холодне місто ледь животіло

Робітничий клас дедалі частіше виявляв невдо-волення діями радянської влади Олександрівськийповітовий комітет КП(б)У 1 травня повідомляв уЦК КП(б)У „Важкий економічний стан, гострапродовольча криза створюють сприятливий грунтдля агітації наших політичних противниківРобітничий клас, змушений внаслідок економічноїрозрухи поповнювати лави дрібних спекулянтів,сприйняв психолопю, ворожу нашому комуністич-ному будівництву

У тяжкому становищі опинилося село Як і по-переднього року, в Україні застосовувалась про-дрозкладка Хліб примусово вилучали із селянсь-ких господарств, а 1920 р — ще й м'ясо, яйця, ок-ремі види овочів Сталін, який очолював Українськутрудову армію, вважав, що в Україні є 600 млнпудів хлібних лишків (фантастична на той часкількість) і при „певному напруженні ці шістсотмільйонів можна було б взяти" Продрозкладкаофіційно планувалася на рівні 140 млн пудів Щобвідібрати їх у селян, створили велетенську арміюЛише штаб губернських, повітових і районнихособливих продовольчих комітетів становив 60 тисчоловік А ще діяли члени продовольчих загонів,трудармія, війська внутрішньої служби

Як і попереднього року, продовольча політикавиходила далеко за межі простої заготівлі хліба,ставши одним з головних компонентів класової бо-ротьби 18 травня губвиконкоми отримали урядовудирективу, в якій наголошувалось, що всі прод-працівники повинні засвоїти як незаперечну істину,що продовольче питання в Україні є насамперед пи-танням політичним, питанням боротьби й подолан-ня куркульства Знову не було розроблено чіткихкритеріїв визначення куркульства До них відноси-ли всіх тих, хто не погоджувався з діями влади

Перемогу над куркульством мали принестиподіл села на ворогуючі табори завдяки комітетам

239

Історія У краї ни

незаможних селян (КНС) і застосування репресійдо заможнішої частини селянства В губерніях іповітах створювались спеціальні „трійки", у волос-тях — „четвірки" Вони керували продроботою,боротьбою з куркульством і мали, по суті, необме-жену владу на місцях

Найгостріше відчули на собі репресії колишніповстанці-махновці, селяни півдня України, що бра-ли масову участь у боротьбі проти Денікіна у лавахРеволюційної повстанської армії України (мах-новців) Каральна політика 1920 р набула величез-ного розмаху, кожна, бодай найменша протидіядержавним органам чи їхнім представникамрозцінювалась як контрреволюція Протягом рокув Україні було створено органи примусових робіт,обладнано 18 концентраційних таборів, через якіпройшло 25-30 тис осіб

Жорстока „воєнно-комуністична" політика ро-зорила село, майже нічого не давши простому насе-ленню міст Більше того, вона сприяла швидкомузростанню державно-партійного апарату, який зай-мався економічним перерозподілом, що супровод-жувався постійними зловживаннями, задоволеннямособистих і корпоративних інтересів, викривленнямморальних принципів В Україну зграями посунулифункціонери з голодної Роси Відірвані від населен-ня, незнайомі з його психологією і ментальністю,вони поводили себе, як опричники Один з них,відряджений з Москви в Одеську губернію, писав„ Можна із впевненістю сказати, що досить лишетільки раз добре провчити й прочистити найчорнішіволості, і весь повіт буде шовковий Ми матимемоповну змогу працювати надалі без перешкод ( ) Яособисто вживатиму всіх заходів, щоб 14-а арміяцю операцію провела добре, є слушний привід —повстання в сусідньому повіті ( ) В нас неманіякої потреби міняти свою політику І в робітничо-му питанні, і в продовольчому, і в галузі військовоїсправи, і в боротьбі зі спекуляцією — рішуче в усь-ому абсолютно необхідно почати „загвинчувати"Україну все міцніше й міцніше, щоб з неї побіг, на-решті, живильний сік не лише до Харкова, а й доМоскви" Живильні соки у вигляді ешелонів зхлібом, яких регулярно вимагала від Харкова Мо-сква, супроводжувались ріками селянської кровіАле більшовицькі лідери не брали це до уваги

Тож не дивина, що в селах України зросталоглухе невдоволення 3 кінця весни 1920 р вонознову переросло у масовий повстанський рухВідвідавши Катеринославську губернію, наркомвнутрішніх справ УСРР В Антонов-Саратовський

привіз до Харкова невтішну статистику із 226 во-лостей губернії цілком радянські настрої переважа-ли лише в 3 Член Політбюро ЦК КП(б)УЯ Яковлев (Епштейн) на одній з нарад у липні1920 р зазначав, що в Україні діє 200 — 250 се-лянських повстанських загонів (тобто по 2-3 заго-ни на повіт) Щоправда, він називав їх бандами

Повстанський рух набув загрозливих для ра-дянської влади масштабів Не випадково за рішен-ням Політбюро ЦК РКП(б) 5 травня 1920 р доХаркова прибув Ф Дзержинський Як начальниктилу Південно-Західного фронту, він мав завданнязнешкодити цей рух Чисельність збройних сил, ви-користаних для боротьби з повсталим селянством,за визначенням Дзержинського, не поступалася чи-малій армії 18 піхотних бригад (107 батальйонів), 1кавдивізія (5 полків) і 6 батарей (24 гармати)Відповідно це свідчило і про сили повстанців

їх найдієвішу частину становила відновлена на-прикінці весни Революційна повстанська армія Ук-раїни (махновці) 28 травня на загальних зборахкомандного складу було обрано Раду революційнихповстанців України (махновців), яку очолив коман-дарм Махно Влітку 1920 р махновці здійснили Зрейди по Лівобережній Україні, подолавши 1400верст Боротися з ними було непросто, до того ж наїхній бік переходили червоноармійці Як свідчив на-чальник штабу повстанської армії В Білаш, влітку4590 махновців становили колишні червоноармійціУ вересні 1920-р чисельність повстанської арміїдосягла 20 тис бійців її керівник мав великий авто-ритет серед селян „Той факт, що Махно ще існує,той факт, що він, незважаючи на всі наші зусилля,й досі не знищений, а розпочинає рейд, який охоп-лює чотири губернії (Катеринославську, Донецьку,Харківську, Полтавську), пояснюється не стількигеніальністю Махна, скільки підтримкою селаВін розгулює серед нього зі своєю бандою", —інформували чекісти радянське і партійне керівни-цтво

Конфлікт із селянством, відсутність надійногосоціального опертя в селі знову зробили проблема-тичним існування радянської влади в УкраїніБільшовикам вдалося відбити об'єднаний наступпольської і української армій, але вони надовго за-стряли на території Польщі Внутрішнім і зовніш-ньополітичним становищем скористалися білі

240

Українська революція

Останній двобійбілих і червонихна території України

( ешкінська армія врятувалася від остаточноs го розгрому червоних, зачаївшись защ. ^кримськими перешийками 4 квітня 1920 р

П Врангель заступив А Денікіна на постуголовнокомандуючого Збройними силами ПівдняІ'оси Він не лише реорганізував білу армію і повер-нув їй боєздатність, а й заходився міняти політич-ний курс свого попередника Про новий похід наМоскву вже не могло бути мови, а проте генералрішуче відкинув спроби західних дипломатів схили-іи його до переговорів з більшовиками Свою стра-ипю він так визначив в одному з інтерв ю „Неіріумфальним походом на Москву можна визволи -іи Росію, а створенням хоча б на клапті російськоїне млі такого порядку і таких умов життя, які при-нсртали б усі думи й сили народу, що стогне під чер-ноним гнітом"

Врангель одразу ж відмовився від ідеологилдиної і неділимої Роси", пообіцяв Донові й Ку-<мш не порушувати автономних прав козацтва, зро-їти ряд кроків до пошуків контакту з урядом УНРІ Іаріжним каменем своєї платформи він вважавнормалізацію стосунків із селянством шляхом про-нсдення радикальної аграрної реформи Відповіднодо закону про землю від 7 червня 1920 р основна іїчастина передавалася виборним повітовим та волос-ним земельним радам, які мали виробити місцевінорми землеволодіння й поділити землю Вона пе-рі ходила в повну приватну власність за внесення удіржавний хлібний фонд 20% середньостатистич-іюю річного врожаю протягом 25 років

Аграрною реформою Врангель намагався при-хилити до себе селянство й використати повстансь-кий рух у боротьбі з більшовиками, а також попов-нити свою армію і забезпечити стабільність тилу

Успішний наступ поляків підштовхнув його дошини з „червоною нечистю" 6 червня біла арміярімпочала вихід з Криму й до 24 числа захопилаІ Іішпчну Таврію Кінець липня і початок серпняминули в запеклих боях у районі Олександрівська,ми іо переходило з рук у руки В середині вересняармія Врангеля, перегрупована й поповнена части-нами, які прибули з Кавказу, перейшла у наступ і22 числа захопила ст Синельникове, а 28-го —Маріуполь За цей час вона виросла майже вдвічі,до неї приєдналося кілька повстанських отаманів— Савченко, Яценко, Чалий, Прочан, Хмара, Го-

лик У тилу врангелівців не вибухали такі повстан-ня, як раніше в тилу Денікіна Але не стався і масо-вий прихід селян у білу армію Либонь, у них вгкевстигли сформуватися стереотипи сприйняття білихВрангель зумів похитнути їх, однак не спромігсязруйнувати Взагалі він був талановитим полковод-цем і гнучким політичним діячем Визнаючи це, йо-го безпосередній супротивник, командуючийПівденним фронтом Червоної армії М Фрунзе1921 р писав „Озираючись тепер на минулі дніславної боротьби і намагаючись дати їм історичнуоцінку, несамохіть доходиш висновку, що в особіВрангеля і керованої ним армії наша батьківщина,без сумніву, мала надзвичайно небезпечну силу Вусіх операціях піврічної борні Врангель як коман-дуючий у більшості випадків виявив і неабиякуенергію, і розуміння обстановки Що стосуєтьсяпідлеглих йому військ, то і про них слід дати безу-мовно позитивний відгук"

Можна припустити, що якби Врангель коман-дував білими арміями 1919 р , а не наступного,двобій між червоними і білими скінчився би інакше1920 р , попри всі позитивні сторони Врангеля, бо-ротьба його армії нагадувала бій міфічного Давидаз Голіафом У білих практично не було шансів, бобільшовики вже надійно опанували державнуросійську машину й зорієнтували на забезпеченнясвоїх воєнних потреб величезні природні й людськіресурси Роси їхні труднощі полягали лише в не-можливості швидко маневрувати силами На почат-ку вересня РВРР почала перекидати на Південнийфронт військові частини з Кавказу, Сибіру, Турке-стану, вирішено було послати сюди й 1-у Кіннуармію, знявши іі з польського фронту

М Фрунзе планував оточити врангелівців уПівнічній Таври, відрізати їх від кримських пере-шийків і розгромити в степу Таке завдання части-нам фронту він поставив 19 жовтня Перед насту-пом вони за чисельністю майже втричі переважалисупротивника До того ж наприкінці вересня булообговорено, а 16 жовтня підписано чергову воєнно-політичну угоду з повстанською армією Махна проспільні ди проти врангелівців У тилу червонихвійськ запанував відносний спокій Того ж таки 16жовтня махновці вирушили на фронт, їхня армія,зберігаючи свій статус, в оперативних питанняхпідпорядковувалась червоному командуванню Пе-ред нею стояло складне завдання не пізніше 24жовтня прорватися в тил ворога від Олек-сандрівська і рейдувати на Оріхове й далі з метоюзахоплення кримських перешийків Було це майже

241

Історія У краї ни

нереально Однак 24 жовтня повстанці здобулиОріхове, а 30-го — Мелітополь Рейдуючи тиламибілих, вони подолали 250 верст, завдавши вороговінищівних ударів, але й самі зазнали відчутнихвтрат

Операція Південного фронту в Північній Тавризавершилася 2—3 листопада перемогою червонихБілі втратили 20 тис бійців, 100 гармат, чималобоєприпасів, але не дали оточити себе Залишкиїхніх армій відійшли у Крим

Перекопські укріплення, зведені за допомогоюанглійських і французьких військових фортифіка-торів, вважалися неприступними Ще за часів За-порозької Січі татари й турки насцрали впоперекПерекопу вал 8 верст завдовжки Його ширина воснові пересягала 15 м, а висота дорівнювала 8 мПеред ним був рів 10 м завглибшки і понад ЗО мзавширшки Північний схил валу мав крутизну до45° Його захищали 2 ряди шанців і загороджень зколючого дроту На вершині пролягла ще одна лініяукріплень там виставили 70 гармат і 150 кулеметівЗа укріпленнями Турецького валу в районі Юшунірозташувалася наступна лінія оборони

5 листопада М Фрунзе віддав наказ наступатина Крим Нова операція мала розпочатися без по-передньої підготовки Увесь тягар штурму лягав наплечі 6-і армії, якій в оперативному відношенніпідпорядковувались махновці План Фрунзе бувдоволі простий тимчасом як 51 -а дивізія штурмува-тиме в лоб перекопські укріплення, інші частиниармії, форсувавши вбрід Сиваш, вийдуть через Ли-товський півострів у тил білих

Фронтальний штурм укріплень Турецького ва-лу розпочався вдень 8 листопада Хоч червоні за-знавали колосальних людських втрат, Фрунзе на-полягав на лобових атаках укріплень, а тим, хтозволікав, погрожував якнайсуворішими репресіямиАле вирішальні події розгорнулися на Литовськомупівостровів де, форсувавши Сиваш, діяли 3 червонідивізії і повстанська махновська армія Білі, дляяких на ступ через Сиваш став несподіванкою, му-сили відступити з Литовського півострова, й оборо-на Турецького валу втратила сенс 10 й 11 листопа-да бої точилися на юшунських укріпленнях, а 11числа опір білих на Перекопі було остаточно приду-шено Фрунзе звернувся по радіо до Врангеля зпропозицією здатися протягом 24 годин „ Всімбійцям Кримської армії, — зазначав він, — гаран-тується життя і бажаючим вільний виїзд за кор-дон Кожному, хто складе зброю, буде наданоможливість спокутувати свою вину перед народом

чесною працею" Врангель не відгукнувся на про-позицію

13 листопада Фрунзе наказав військам Півден-ного фронту до 20 листопада остаточно заволодітивсією територією півострова Того самого дня 2-аКінна армія і махновці захопили СімферопольВтративши перекопські укріплення, білі практичноприпинили опір Залишки їхньої армії термінововантажилися на кораблі в кримських портах івиїжджали до Туреччини 16 листопада Фрунзе те-леграфував Леніну „Сьогодні наша кіннота зайня-ла Керч Південний фронт ліквідовано"

Як правило, радянська історіографія подавалацю телеграму як останню крапку в перебігу грома-дянської війни Насправді ж Кримська операціямала інше — страхітливе завершення Довідавшисьпро пропозицію Фрунзе Врангелю, Ленін відреагу-вав на неї категорично „ Вкрай здивований не-помірною поступливістю умов Якщо противникне прийме цих умов, то, по-моєму, не можна більшеповторювати їх, треба розправитися нещадно" Звеління вождя після захоплення Криму там розгор-нулася широкомасштабна каральна операція Всімколишнім військовослужбовцям врангелівськоїармії було наказано з'явитися для реєстрації Тих,хто виконав цей наказ, запроторили до тюрем і над-звичайок, а відтак розстріляли Розстріли мали ма-совий характер Враження про них можна скластиіз зведення військово-цензурного відділення особ-ливого відділу 4-і армії, яке займалося перлюст-рацією приватного листування Наведемо кількафрагментів листів, вилучених цензурою „Під часвирішальних боїв за взяття Сиваша, а потім Кримунаші функції трибуналу були найвідчайдушншипачками розстрілювали білогвардійців, судилисвоїх І скільки жертв, страждань Про це можнарозповідати протягом довгих бесід", — писавслідчий ревтрибуналу 3-і дивізії „Тут тисячі й де-сятки тисяч людей розстрілюють, — повідомляв зЯлти 4 грудня 1920 р невідомий адресат — До-сить для смертної кари слова „дворянин" (не кажу-чи — офіцер, солдат їх, конаючих, піднімають злазаретів і виводять у ліси, де вбивають без розбо-ру) Приїзд після 1918 р — вже злочин, освіта —злочин Все, все може бути підставою, щоб гебевночі схопили й повели у надзвичайку Вранцірідним видають частину одягу, який не підлягаєреквізиції (частина залишається), лікарів, інже-нерів — усіх косять Порятуйте людей — це не су-ди, це не пошуки контрреволюції, це знищеннякультурних сил країни" Навіть у березні 1921 р із

242

Украї нська революція

Сімферополя повідомляли „ дуже багато роз-стрілів, ми ходимо дивитися на розстріляних у яри,деяких собаки обгризли, а їх так і не прибирають"Рівночасно з цією каральною операцією черво-не командування вело таємні приготування до зни-щення махновської армії 23 листопада Фрунзе до-повідав Леніну „В ніч з 25 на 26 повинна розпоча-тися ліквідація залишків партизанщини ( ) Щобвиключити підозри, начальникові тилу 4-і армії на-казано вжити ряд необхідних заходів" ПланФрунзе полягав у тому, шоб під виглядом передис-локації окремих частин оточити махновські угрупо-вання в Криму і Гуляйлолі, а відтак знищити їхПриводом для розгортання воєнних дій проти со-юзника червоне командування оголосило порушен-ня махновцями воєнно-політичної угоди й звинува-тило Махна в небажанні перекинути свою армію наКавказ У наказі Фрунзе військам зазначалося „Змахновщиною треба покінчити за три заходи Всімчастинам діяти сміливо, рішуче і без жалю В най-коротший строк всі бандитські ватаги повинні бутизнищені, а вся зброя з рук куркулів вилучена" 25листопада червоні частини зайняли вихідні позиціїНезважаючи на зусилля Фрунзе, операція вия-вилася погано підготовленою, а головне — черво-ноармшці не виказували бажання боротися із вчо-рашніми союзниками Більше того, окремі червонічастини переходили на бік махновців Тож останнімвдалося вийти з оточення Боротьба точилася доосені 1921 р (28 серпня Н Махно з невеликим за-гоном перейшов кордон України і був інтернованийна території Румуни) Вона супроводжуваласьжорсткими репресивними діями Так, політзведен-ня польового штабу 4-і армії за 24 грудня 1920 рповідомляло „В справі ліквідації махновщини пра-цюють ревтрибунал, комдездив, відповідальніполітпрацівники, якими проведено репресії ВПопівш розстріляно — 130, в Андріївці — 470осіб, спалено 6 хат, у Кінських Роздорах розстріля-но 45 чоловік В бою знищено 196 бандитів"

Каральна політика не давала бажаних наслідківУ поєднанні з іншими елементами „воєнного ко-мунізму" вона призводила до зростання і поширен-ня повстанського антикомуністичного руху й за

межі України Це змушений був відкрито визнатиштаб РСЧА у доповіді від 29 березня 1921 р„Вдивляючись в історію бандитсько-повстанськогоруху, необхідно відзначити, що з постійного йогоосередку — України цей рух протягом зими1920/21 р перекинувся у Тамбовсько-Воронезь-кий район, захопив центральну частину ЗахідногоСибіру, яка прилягає до Уралу, й останнім часом по-ширюється в центрі Поволжя З'явилися дрібнібанди і в районі Західного фронту"

На початку 1921 р повстанський рух став ос-новною формою громадянської війни Селянствовперто чинило опір диктатурі пролетаріату та іі еко-номічній системі — „воєнному комунізмові" Вонобуло останньою силою, яка продовжувала боротьбуз більшовизмом Проблеми селянства полягали вйого розпорошеності, у відсутності на початку 1921р політичних сил, здатних згуртувати село Чи нетому на території України діяли сотні дрібних пов-станських загонів, які вели боротьбу лише в межахсвого повіту3

З іншого боку, й комуністична влада не малашансів вийти переможницею у боротьбі з селянсь-кою стихією Покласти край громадянській війніміг лише політичний компроміс між ворогуючимисторонами Визнання цього знаходимо в резолюції1-і Всеукраїнської наради КП(б)У (травень1921р ) „Перед пролетарською партією стояладвоякого роду можливість або ( ) піти на відкри-ту громадянську війну з масою селянства ( ) або,пішовши на економічні поступки селянству, зміцни-ти шляхом угоди з ним соціальну основу Радянсь-кої влади"

Більшовики, безкомпромісні протягом 3 роківгромадянської війни, обрали шлях поступок 1921 рВ Ленін докорінно переосмислив і змінив своєставлення до „воєнного комунізму" Опинившисьперед необхідністю зробити вибір між комуністич-ною ідеєю і реальною державною владою, він виб-рав останню, проголосивши новий економічнийкурс Запровадження непу поклало край грома-дянській війні і на довп десятиліття утвердило ра-дянську владу в Україні, закамуфлювавши іі внаціональні форми державності

тш

Революційно-визвольний рухна західноукраїнськихземлях

шш

У переддень повстання

з завершенням 1-і світової війни на західноу-країнських землях настав якісно новий етап на-

ls. родних змагань Здійнявшись у Галичині, хвилязагальнонаціонального повстання прокотилася Бу-ковиною, Волинню, Закарпаттям Визвольна бо-ротьба, що охопила території, являла глибокийвзаємопов'язаний процес органічну частину пере-творень, які докорінно змінили обличчя Централь-ної та Східної Європи, всього континенту, врешті,цілого світу

Українці як і інші народи Австро-Угорщини,домагалися ліквідації ненависної влади Габсбургана своїх землях Зробивши чималий внесок у роз-вал віденської імперії, революційні виступи уСхідній Галичині, Буковині, Закарпатті, а також наВолині одразу ж переросли в оборонну війну, спря-мовану проти військ новопосталих держав (у першучергу Польщі) і тих, котрі існували й раніше (пере-дусім Румуни) Особливої гостроти й міжнародно-го розголосу набула збройна боротьба у Прикар-патті Це зумовлювалося стратегічним, політичнимі культурним значенням Східної Галичини та ії цен-тру — Львова в історичному житті України та їхмісцем у територіальних домаганнях Польщі, якійпереможна Антанта відводила першорядну роль уперебудові Центральної Східної Європи

Західноукраїнські землі вступили у новий етапсвого розвитку, обтяжені перебуванням у бага-товіковому колоніальному ярмі Невигойневірнопідданство місцевої еліти щодо габсбурзькоїмонархи гальмувало розвиток подій у СхіднійГаличині аж до остаточного падіння Австро-Угор-

щини Українські депутати віденського парламентуприхильніше, ніж представництва інших поневоле-них народів, зустріли маніфест імператора Карлавід 18 жовтня 1918 р , який обіцяв перетворитиАвстрію на федеративну державу Як твердять де-які активні учасники тодішнього українського руху,за порадою монарха 18-19 жовтня було скликано„з'їзд мужів довір'я"

Імперії лишалося існувати лічені дні, а депутатипарламенту, єпископи, члени сеймів і лідериполітичних партій Галичини та Буковини, які зібра-лися у Львові, далі дотримувалися курсу на зали-шення західноукраїнських земель під владоюВідня Він обґрунтовувався невизначеністю позиціїАнтанти, з одного боку, та становища на ВеликійУкраїні, — з другого Головний документ зібрання,що проголосило себе Українською НаціональноюРадою — вищим органом західноукраїнських зе-мель, проголосив українські землі імперії станов-лять „одноцільну українську територію", що„уконституйовується Українська держава", пред-ставники якої мають брати участь у майбутніймирній конференції Останній пункт декларації за-бороняв „теперішньому австро-угорському мініструзаграничних справ Буріану" вести переговори „іме-нем сеі української території" Переводячи церішення на зрозумілу народові мову, К Левицькийна мітингу 20 жовтня заявив, що воно означає„утворення Української держави в межах Австро-Угорщини" Він та його однодумці вбачали у ство-ренні „коронного краю" чи королівства у складіАвстрії альтернативу польській владі над СхідноюГаличиною

Центральний уряд відмовився від обіцяногоподілу Галичини на польську й українську частини31 жовтня він підтримав створену в Кракові поль-ську Ліквідаційну комісію, яка претендувала навладу над всім регіоном Іншим було ставлення доукраїнських прагнень Фактично заперечуваласяможливість встановлення української адміністраціїнавіть в окремих внутрішніх повітах Східної Гали-чини

Неприхильну позицію центру підживлювалонегативне ставлення до возз'єднання українськихземель Ще 15 вересня 1918 р намісник у Галичинігенерал К Гуйн звернув увагу старост і директорівполіції у Львові й Кракові на те що в Тернопільсь-кому, Збаразькому та інших повітах „деякі членилепону (січових стрільців — Авт ) провадять середсільського населення пропаганду у великоук-раїнському дусі"

244

Боротьба за головне містоСхідної Галичини

І ішучий виступ українців у Львові пришвид-шили воєнні приготування польської сторо-ни Вірна німцям Регентська рада у Варшаві

23 жовтня призначила головнокомандуючим і на-чальником генштабу відомого своїм екстремізмомуродженця калушчини генерала ТРочвадовського,який негайно почав формувати військові частинидля дій на Сході Дедалі активніше до цьогопідключалася „Польська організація войскова"Польське командування готувалося 1 листопада пе-ребрати владу у Львові від австро-угорськогонамісника К Гуйна, а солдати й офіцери польськогопоходження, звільнені від присяги австрійськимімператором Карлом, повинні були присягнутиВаршаві На території Галичини створювалися двавійськових округи Особлива роль відводиласяЛьвівському, новопризначений командуючий якоговирушив до Львова разом з представниками Поль-ської ліквідаційної комісії Прихильність Відняпровіщала „легальний" перехід влади у Львові дорук новоспеченої польської адміністрації

Е Старчевський, президент створеного у липні1917 р в Києві Польського демократичногооб'єднання, наголошував Польща не має права наЛьвів, рівно як і на Вільно Ці міста, вважав він,„розташовані, безперечно, в оточенні непольських

територій і є історичними столицями Вільно

держави литовсько-руської, а Львів — західноїгілки українців" Розважливий ідеолог вважав во-лодіння цими містами навіть некорисним для май-бутньої Польщі „В інтересах польського духу, —зазначав він, — цілком достатньо, аби ці міста й те-риторії, що їх оточують, перебували під урядуван-ням влади, нехай чужої в національному відно-шенні, але цивілізованої та правової"

На жаль, чималий досвід співробітництва демо-кратичних сил України й Польщі, підкріплений1917 р наданням польському населеннюНаддніпрянщини культурно-нацюнальної (персо-нально-національної) автономії, наприкінці 1918 рбуло перекреслено у Східній Галичині та Волині

Урядова Варшава не прагнула мирного врегулю-вання Плани будь-що оволодіти Львовом диктува-лися ключовим значенням міста у розширенні кор-донів Польщі на південному сході Це мало статизапорукою успіху в боротьбі за Східну Галичину йВолинь, звідки відкривався подальший шлях у ілнбУкраїни Забезпечувались важливі передумови для

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

Лідери УНРади не наважилися виступити з по-зицій загальноукраїнського руху, бо знали пронаміри Антанти й США зберегти Австро-Угорсь-ку імперію, але позбавивши ії польських та деякихінших земель

Та як у селах, так і в містах все діяльнішупідтримку здобували ті, хто закликав до воз-з'єднання з Великою Україною Орієнтації наВідень суперечив досвід світової війни 1914—1918рр , яка з перших днів і до самого свого кінця кри-вавила Галичину, Буковину та Волинь їхніми тери-торіями зі сходу на захід, а потім із заходу на східпрокотилися армії обох воюючих угруповань з єди-ною метою — загарбати нові українські земліЖорстоких випробувань зазнали й українці Закар-паття Швидко позбуваючись ілюзій щодо доброгоцаря чи цісаря, маси чимдалі свідоміше прагнулизгуртування української нації та возз'єднання ії зе-мель Найактивніше боролися за цю історичнусправу солдати й військовополонені, які винесли насвоїх плечах основний тягар війни Молоді політи-чні й соціальні сили, перебравши ініціативу в рево-люційно-визвольному русі, енергійно домагалисяусунення австрійської військової адміністрації,перш ніж вона передасть владу в Східній Галичиніполякам

Подібні тенденції виявилися й при формуванніУкраїнської національної рад Соціал-демокративідмовилися увійти до u складу Настрої УСДПздобули підтримку політично активного студентст-ва й молоді, а також солдатів, котрі повернулися зросійського полону Рішуче обстоювали держав-ницькі прагнення українські січові стрільці

Ці верстви західноукраїнського суспільствавіддзеркалювали його соціальну психологію, ради-калізовану у вирі світової війни Остання вкрай за-гострила як національні, так і соціальні супереч-ності Опозиція галицької молоді й соціал-демо-кратів угодовським діям старих політичних автори-тетів зумовлювалася не лише їхнім національно-державним патріотизмом, а й прагненням соціаль-ної справедливості Відбиваючи глибинні настроїсуспільних низів, ці тенденції перетворювались наважливий чинник громадсько-політичного життя,який наближав визрівання революційної ситуаціїПотрібна була лише іскра, щоб уся Західна Українаспалахнула полум'ям усенародного національно-визвольного повстання І воно вибухнуло 1 листопа-да 1918 р у Львові Ця визначна подія заслуговуєособливої уваги

245

Історія Украй

іноземного панування над іншими західноу-країнськими землями — Буковиною та Закарпат-тям, що втрачали важливий культурно-політичний істратегічний осередок, до якого тяжіли вікамиСтворювався грунт для змови — мовчазної чивідкритої — про новий поділ західноукраїнськихземель

У західних столицях добре знали, хто і як вик-ликав польсько-украінську війну Авторитетніаналітики вже в листопаді 1918 р подали своїм ше-фам конкретні факти й міркування про перебігподій Доповідь основного експерта з польсько-ук-раїнських взаємин Л Бернштейна-Неміра розроб-лена в надрах англійського міністерства закордон-них справ, констатувала

„Збройні ди у Східній Галичині розпочалисяпісля того, як Польська ліквідаційна комісія обраламісцем свого перебування Львів, замість Кракова,який протягом (світової) війни залишався центромполітичної активності поляків у Галичині, це булозроблено, незважаючи на виразні застереженнясоціалістів про нерозумність створення „fait accom-pli" для розв'язання польсько-украінськогоконфлікту Більше того, ця комісія взяла за правиловзагалі не вдаватись у своїх діях до спроб досягтивзаємопорозуміння з українцями 3 огляду на це,цілком очевидно, яка саме сторона спровокувалазбройний конфлікт І навіть за таких умов першікроки українців були скеровані проти австрійськихвластей (губернатора Гуйна і командуючого війсь-ковими силами генерала Пфайфера), а не проти по-ляків Інакше кажучи, українці робили у Східній Га-личині те саме, що й поляки у Західній ГаличиніТой факт, що населення Львова переважно польсь-ке, є такою ж нещасливою обставиною, як і німець-кий характер Риги або Катовиць

Цей висновок видатного англійського історикапідкріпив хіба що небажання прем'єр-міністраД Ллойд-Джорджа беззастережно йти за своїмифранцузьким, американським та італійським коле-гами — Ж Клемансо, В Вільсоном і В ОрландоЙого ж партнери по керівництву Паризькою мир-ною конференцією, дбаючи про власні інтереси увеликій міжнародній грі, аж ніяк не прагнулисерйозно й відповідально вникати у суть тери-торіальних суперечок, які охопили завжди переоб-тяжену національними конфліктами Центрально-Східну Європу, та сприяти врегулюванню цихконфліктів мирними засобами

Домінування політики доконаних фактів і хи-жацького права дужчого цілком влаштовувало ре-

жим, який встановлювався в Польщі В одному зперших інтерв'ю його глава Ю Пілсудськйй одвер-то заявив „Як усі військові, не маю великої довіридо вирішення військових справ за допомогоюплебісциту або тих чи інших виявів громадськоїдумки"

18 жовтня 1918 р очолюваний РДмовськимПольський національний комітет заявив претензіїна Познанщину, Західну Білорусію та Галичину„їх окупація, — зазначалось у відповідному звер-ненні, — гарантуватиме Польщі безпеку на Сході йможе послужити у майбутньому базою воєннихакцій союзників у Роси"

Якщо повернення Познанщини було важливимкроком до об'єднання польських етнічних земель,то окупація Східної Галичини перешкоджалаздійсненню такої ж одвічної мети українського на-роду Повоєнне розв'язання проблем Східної Гали-чини і Львова стало яскравим прикладом кричущоїсуперечності між проголошенням права націй на са-мовизначення і реаліями його втілення Боротьба заЛьвів перетворилася на один із найболючішихвузлів міжнародних відносин кінця 1918— першихмісяців 1919 р Обставини склалися так, щорозв'язати його можна було лише силою

Ретельно опрацьований польський сценарійоволодіння Львовом був перекреслений У ніч на 1листопада 1918 р в головному місті Східної Галичи-ни встановилася українська влада Орієнтуючисьна відому поведінку керівництва УНРади, такогомало хто чекав Але цього разу справу організувавочолюваний сотником Д Вітовським Військовийкомітет, створений у вересні офіцерами-украінцямиавстрійської армії і поповнений у жовтні представ-никами січових стрільців Молоді старшини діялинатхненно й сміливо Головна увага приділялася ро-боті у зосереджених на території Східної Галичиниавстрійських військових частинах, де переважалиукраїнці, а також серед розміщених у Буковині за-гонів січових стрільців Одночасно зміцнювалосьспівробітництво з населенням міст і повітів, де існу-вали осередки українського офіцерства

Головною ланкою революційного вибуху ставЛьвів Організатори виступу мали у своєму розпо-рядженні невелику кількість (щонайбільше 2,5тис ) солдатів-украінців у складі розміщених тутавстрійських частин Оволодіти 200-тисячниммістом з такою незначною силою було неможливоАле йшлося не про військовий переворот, а про за-гальне повстання Його мета не обмежувалась пе-ребранням влади у Львові Визвольна революція

246

Революційно-виз вольний рух на західноукраїнських землях

мала відновити — після майже 600-літньоі перерви

національну державність на західноукраїнськихземлях Здійснити це споконвічне прагнення здатнабула лише воля всього західноукраїнського насе-лення, а захистити його від неминучого й скорогонападу могла тільки вся Україна

Перше історичне завдання вдалося успішнорозв'язати Повстання у Львові знайшло активнупідтримку з боку українського населення міста,всієї Східної Галичини Солдати-украінці оволоділиміською цитаделлю, військовими казармами і скла-дами За участю цивільних добровольців — мо-лоді, тамтешнього та навколишнього робітництва

було усунуто намісника, повстанці заволоділиратушею, банком, поштою, залізничним вокзалом

Встановлення української влади проходило без-кровно, без жертв як серед військовиків, так і мир-ного населення Те саме відбулося в інших місцево-стях Східної Галичини

У відозві від 1 листопада Українська національ-на рада проголосила створення національної держа-ви на українських землях колишньої Австро-Угорської монархії її назву й територіальні межіуточнив закон, ухвалений 13 листопада „Держа-ва має назву Західноукраїнська Народна Рес-публіка", вона являє „українську суцільну етно-графічну область з українською частиною бувшихавстрійських коронних країв Галичини з Володи-мирією і Буковиною та з українськими частямибувших угорських столиць (комітатів) Спиш, Ша-риш, Земплин, Уг, Берег, Угоча і Мармарош" За-кон утверджував державну самостійність ЗУНР

Початок

польсько-української війни

ахідноукраінська державність одразу ж ста-ла об'єктом агресії із Заходу Вона розгорта-лася в двох напрямках Бригада генералаБ Роя мала просуватися на Львів через Пере-мишль 3 Любліна через Раву-Руську на той жеЛьвів виряджалась інша бригада Нею командуваводин з найближчих соратників Ю Пілсудськогополковник Е Ридз-Смигли Початок II Речі Пос-политої характеризувався швидкою зміною урядівСоціальні верхи й політичні кола, що приходили довлади, намагалися підняти населення на захист„польськості" східних земель Після поверненнявтраченої понад 120 років тому незалежності, уп'янкій атмосфері омріяного багатьма поколіннямивідновлення польської державності, такі заклики

зустрічали широкий відгук Разом з тим тери-торіальні претензії кожного нового уряду ставаличимдалі категоричнішими

Було апробовано основні пропагандистськіверсії подій у західній Україні та шляхи розв'язанняконфлікту, які фігурували на міжнародній ареніпротягом усієї польсько-украінської війни 4 листо-пада Польська ліквідаційна комісія звернулася доурядів Антанти і США Пани з Кракова волали„Українські банди за допомогою прусських таавстрійських військ зайняли частину Східної Гали-чини і столичне місто Львів, сіючи смерть і руїну",й просили „коаліційні уряди надіслати до Галичиничерез Одесу та Румунію польсько-американські йпольсько-французькі сили"

Одночасно до Белграда, де на разі зупиниласяштабквартира антантівських військ у СхіднійЄвропі, відрядили спеціальну місію Вона просиланадіслати до Львова представників Антанти для„врегулювання польсько-украінського конфлікту йнаведення порядку" Для цього війська союзниківмали зайняти Львів, Станіслав і Борислав, а у всійСхідній Галичині — створена польсько-українськаадміністрація під орудою антантівського комісараМісію запевнили союзне військо вже марширує наКиїв, маючи на увазі ще до Нового року „здобутиРосію і заступити більшовикам шлях на Польщу"Було запевнено - Франція „плекає надію на віднов-лення Польщі в її історичних кордонах"

Теоретично попередні англійські й американськірозробки мирного врегулювання ніби не позбавлялий українців Східної Галичини можливості здійснитисвої національні прагнення Так, „Офіційний аме-риканський коментар до „14 пунктів", з певноюмірою об'єктивності підготовлений восени 1918 р йтоді ж у цілому прийнятий Верховною радою Ан-танти, підтверджуючи право Польщі на неза-лежність, констатував „Те, що визнано правиль-ним для поляків, безперечно, доведеться визнатиправильним і для фіннів, литовців, латишів, а мож-ливо, й для українців" Заторкувалось також пи-тання суперечностей „між поляками й українцямина південному сході (й у Східній Галичині)" Цівзаємини, як і стосунки між поляками, білорусами йлитовцями, зазначалося в документі, „грубо кажу-чи, є ставленням поміщика до селянина Отже, як-що внаслідок евакуації (військ Центральних дер-жав — Авт ) виникне класова війна, цілком мож-ливо, вона набуде й форми конфлікту між народно-стями Ясна річ, в інтересах доброї згоди важливішез'ясувати думку основної національності на кожній

247

Історія У краї ни

території, аніж правлячого и імущого класу

Дещо пізніший британський „Меморандум Го-варда", що підсумовував розробки фахівців „Форшофісу", був спеціально присвячений територіальнимпроблемам Польщі її південно-східний кордон мавпроходити вздовж р Сян Цей „Меморандум"з'явився 9 грудня 1918 р , коли вже точилися бої заЛьвів, тому його автори не могли обминути питан-ня про майбутнє головного міста Східної ГаличиниВважаючи Львів „важливим польським анклавом",вони констатували, що він лежить „порівняно дале-ко від визначеного вище кордону Польщі" Звідсирекомендація — залишити місто в „непольськихруках, але якщо буде гарантовано збереженняпольських наукових і релігійних установ"

Прагнучи будь-що подолати небажані дня себеліберально-демократичні тенденції повоєнного вре-гулювання, польські владні кола не гребувалинічим, щоб очорнити в очах Заходу українськийвизвольний рух та його державницькі цілі Вони непотребували особливої винахідливості, розгортаю-чи антиукраїнську кампанію, добре знаючи якимиаргументами слід маскувати зазіхання на українськіземлі Досить було назвати борців проти польськоїагресії більшовиками В умовах розколу світу на су-противні суспільно-економічні системи і така неви-баглива тактика здебільшого спрацьовувала

Гарячковість і збентеженість, що охопили Вар-шаву, зрозумілі Навіть нетривале функціонуванняукраїнської влади у Львові підважувало польськуекспансію на сході

Бої за Львів

же вдень 1 листопада досі безкровні події пе-W ретворилися на запеклі вуличні бої Польсь-ку ка сторона при підтримці угорських частин,розташованих на околицях, здобувала чимдалівідчутнішу перевагу Що ж до січових стрільців зБуковини, то їхній невеликий запн дістався доЛьвова із значним запізненням і не зміг виправитистановища в районі вокзалу, захопленого полякамиКонтингенти, що надходили з навколишніх повітів,також виявилися нечисленними До того ж прибулі,як і більшість українських вояків, котрі боролися заЛьвів, були селянами й почувалися ні в сих ні в тихсеред кам'яниць великого міста Хоч молоді ук-раїнські офіцери, віддані національній справі, вияв-ляли ентузіазм і йшли на самопожертву, їм не вда-лося уникнути серйозних прорахунків в організаціїопору незрівнянно досвідченішому противникові

Та й командуванню забракло витривалості Черездень подав у відставку Д Вітовський, недовго про-тримався і його наступник ГКоссак

Повсталий Львів втратив політичне керівниц-тво Більшість членів Виконавчої делегації УНРа-ди перебувала поза Галичиною, а тим, хто залишив-ся в місті, бракувало досвіду Вони опинилися в ізо-ляції

Чи не найболючішого удару справі втриманняЛьвова й усій національній революції в ЗахіднійУкраїні завдала відсутність щирої солідарності йтісного співробітництва в українському держав-ницькому таборі Гіркими розчаруваннями оберну-лися вже перші спроби послати на допомогу Льво-ву основну масу січових стрільців, зосереджених уБілій Церкві Цього не забажали ані гетьман, аніНаціональний союз — якраз тоді боротьба за вла-ду між ними досягла апогею Нічого не змінилося іпісля перемоги Директори

Ю Пілсудський не приховував принциповорізного ставлення до представників Директори тадо властей Східної Галичини Американськийвійськовий розвідник передав таке з почутого від„начальника держави" „Легше вести переговори зПетлюрою у Києві, ніж домогтися чогось у районіЛьвова, бо становище в Києві стабілізувалося —там існує порядок"

Використовуючи соціальні й регіональнірозбіжності між УНР і ЗУ HP, Польща намагала-ся розділити їх, послабити й ізолювати на міжна-родній арені Цей курс вписувався у зовнішньо-політичні концепції великих держав-переможниць,котрі, чимдалі менше зважаючи на державницькі йнаціонально-визвольні прагнення українського на-роду, підтримували, з одного боку, плани польськоїекспансії на Сході, а з другого — „єдиної і неділи-мої" білої Роси Якщо вони (лише зрідка) і вступа-ли в діалог з українськими представниками, то хібащо під кутом зору зміцнення антибільшовицькогофронту та боротьби з „червоною Москвою" Члениіноземних місій, „згладжуючи" конфлікт у СхіднійГаличині, нехтували прагнення українського народужити самостійно

Тактика агресора протягом усієї війни 1918—1919 рр залишалася доволі простою Заперечуючисаме існування української влади в Східній Гали-чині й ухиляючись навіть від обговорення її майбут-нього устрою, Польща за особливо скрутних длянеї обставин домагалася припинення вогню Притому вона розраховувала на свій незрівнянно біль-ший воєнний потенціал і допомогу країн Заходу

248

З посиленням збройної боротьби заворушилисялідери колишніх „москвофілів" До французькогоемісара Вілема звернувся від галицько-руської„Народної ради" В Курилович Недавній депутатрейхстагу й кілька його однодумців заявили, що цейорган, „незважаючи на протидію представниківнаціонального сепаратизму — українців, також євиразником інтересів російського народу, який на-селяє Галичину, Буковину й Угорщину" Адептиросійської монархії, маючи, очевидно, на увазі ос-танні кроки гетьмана П Скоропадського, запевня-ли „Нині у визволеній від пруссько-австрійськоїокупації південній Роси стався вирішальний пово-рот під гаслом „Єдина і неділима Росія" Ці тверд-ження, далекі від сподівань українців, розминалисяз дійсністю й були на руку польським претендентамна Львів та їхнім покровителям

Позиція представника Антанти, на справед-ливість і безсторонність якого покладалося стількинадій, відіграла не останню роль у прийняттітрагічного рішення — залишити Львів, хоч новийукраїнський командуючий Стефанів заявив проможливість наявними силами утримувати місто щепротягом двох тижнів Внаслідок цього не вдалосяпровести організованої евакуації Були й інші, кудисерйозніші негативні наслідки раптового залишенняЛьвова — головного міста Східної Галичини над-звичайно ускладнився подальший перебіг рево-люційно-визвольної війни, а польські ек-спансіоністи тепер уже мали відчутні стратегічні йморально-політичні переваги

Прикметним для подій у Східній Галичині булоі встановлення української влади у Львові без жод-ного пострілу Протягом свого існування вона вияв-ляла толерантність до жителів міста, зокрема йогонеукраїнського населення І навпаки, зміна влади(як визнавали авторитетні польські діячі і проти чо-го протестував, зокрема, відомий письменникА Струг) одразу ж призвела до єврейських по-громів і розгулу бандитизму, що обурило гро-мадськість

Будівництвонаціональної держави

ід час вуличних боїв у Львові розгорнувсянелегкий процес творення західноу-країнської державності (листопад 1918 —

червень 1919) Він становить цілісне явище, у яко-му віддзеркалились притаманні галицькомусуспільству риси — як успадковані від минулого,

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

так і набуті у вирі революційних змагань Основнаувага зосереджувалась на розбудові урядово-адміністративного апарату, тобто створенні елемен-тарних норм функціонування національно-держав-ного життя, визначенні соціально-економічних іполітичних параметрів внутрішнього розвитку дер-жавності, її місця у визвольній боротьбі всієї Ук-раїни

Але проблемою кардинальною, від якої залежа-ла сама можливість вирішення всіх інших питаньбув захист власної території від іноземної агресії

Урядові й державні структури формувалисяспроквола, у часовому відриві від здобуття влади уЛьвові Уряд — Тимчасовий державний секре-таріат — було утворено 9 листопада Тут спочаткупереважали представники старих партійних струк-тур — діячі з минулої австрійської доби Вони му-сили приймати рішення під чимдалі більшим тискомнових політико-соціальних сил, передусім молодогоофіцерства Якраз на вимогу останнього почализдійснюватись перші практичні кроки на шляхуоб'єднання з Великою Україною

Прийняттю урядом присяги передувало рішен-ня тимчасового парламенту В ньому зазначалося„Українська Національна Рада як найвища владаукраїнських земель бувшої Австро-Угорської мо-нархи у змаганні до здійснення національного ідеа-лу всього українського народу доручає Державно-му Секретаріатові поробити потрібні заходи дляз'єднання всіх українських земель в одну державу"Справу державотворення підкріпив Тимчасовийосновний закон про державну самостійність, якийпідтверджував перше рішення УНРади про тери-торію суверенної держави, визначав її назву —„Західноукраїнська Народна Республіка" Значен-ня Тимчасового закону виходило за рамки його 5статей На зміну усталеним поглядам австро-угорської доби прийшли нові, суголосні з настроя-ми і прагненнями всього українського народу, щопіднявся на рішучу боротьбу проти монархізму

У принциповому положенні закону зазначалося,що влада в новій державі належить народові Вінмав обрати Установчі збори на „основі загального,рівного, прямого, безпосереденього, тайного і про-порційного права голосування без різниці пола"

В умовах війни на виживання втілювати в жит-тя ці демократичні права було надзвичайно важкотим більше, що щиро бажали цього далеко не всіполітичні сили, які брали участь у роботіНаціональної ради Таке віддзеркалилось у двохнаступних законах — про тимчасову адміністрацію

249

і тимчасову організацію судів та судової влади

Наступний етап державотворення тіснопов'язаний із Станіславом, де найдовше перебуваликерівні органи ЗУ HP На початку січня 1919 р ту-ди перебрались із Відня українські діячі Нарештіз'явилася можливість завершити реорганізаціюдержавно-урядової структури 4 січня вийшов за-кон про „Виділ" (Президію) Українськоїнаціональної ради (президентом став Є Петруше-вич) Було створено й уряд — Раду державнихсекретарів — на чолі з С Голубовичем Більшість уній, як і в попередній Раді, керованій до кінця груд-ня 1918 р К Левицьким, становили націонал-демо-крати, два місця належали радикалам Партійнепредставництво в Національній раді стало ширшим— до неї входили й представники соціал-демо-кратів і селянсько-радикальної групи

Прорахунки й здобуткиуряду ЗУНР

: ідбулися ще дві сесії Української нацюналь-> ноі ради Лютнева ухвалила кілька законів,■ найзначущішими серед яких були „Про осно-

ви шкільництва" і „Про мову" Перший (від 13 лю-того) визначав державний статус шкільництва назахідноукраїнських землях, дозволяв засновуватиприватні школи, передбачав право національнихменшин „на школу рідною мовою" Другий (від 15лютого) утверджував державність української мо-ви, норми її функціонування та право національнихменшин вільно послуговуватись , їх матірною мо-вою в урядових зносинах з державними властями таурядами, публічними інституціями й державнимипідприє мствами "

Остання сесія УНРади розпочалася 25 березняі завершилася 15 квітня її роботу ускладнюваливнутрішні й зовнішні труднощі Маси висловлюва-ли невдоволення невирішеністю корінних соціаль-них проблем Почастішали напади селян на маг-натські фільварки та самочинне захопленняпоміщицької землі Протести надходили звідусільВони гучно пролунали і з трибуни представницько-го (майже 1200 учасників) робітничо-селянськогоз'їзду, що відбувся у Станіславі 30-31 березня1919 р Одна з головних його вимог — наданняземлі галицькому селянству

У відповідь на революційні вимоги Державнийсекретаріат запропонував обрати на з'їзді 60 депу-татів Української національної ради, які б забезпе-чили опрацювання потрібного селянам земельного

Історія У краї ни

закону Незважаючи на заперечення лівої частиниделегатів і протести комуністів, включно зВ Сірком і К Савричем (Максимовичем), май-бутніми відомими діячами КПЗУ, на з'їзді вдалосяпровести рішення, за яким земля, відчужена у вели-ких власників, не відразу передаватиметься селя-нам Дещо остудивши розпалені пристрасті,Національна рада 14 квітня — напередодні завер-шення роботи сесії — ухвалила закон про земельнуреформу Поміщицькі та деякі інші землі переходи-ли в розпорядження земельного фонду Порядкува-ти ними мала загальна земельна й повітові комісії з3-річними повноваженнями, а також комісії в гро-мадах із щорік оновлюваним складом Стаття 18 за-кону окремо передбачала „наділеннє землею неможе розпочатися перед покінченням війни й пово-ротом жовнірів та полонених додому"

Отже, йшлося не так про „впорядкування" зе-мельної справи, як про зволікання з передачею се-лянам поміщицької землі Тим, хто не бажав очіку-вати довгі роки, а з огляду на війну взагалі міг недочекатися омріяної годувальниці, загрожували ка-рами Стаття 21 закону надавала адміністративнимвластям право ув язнювати на 6 місяців, а такождодатково штрафувати на суму до 10 000 корон за„самовільне захопленнє, діленнє вивласнених наоснові сього закону земель та нищеннє лісів, бу-динків, інвентаря і земних плодів на них"

Те, що земельний закон абсолютно невідповідав вимогам селянства, не слід пояснюватилише ворожим ставленням до нього більшостіполітичного істеблішменту ЗУНР, угодовством їїсоціал-демократичної частини КерівництвоЗахідноукраїнської Народної Республіки намага-лося уникнути їхніх чергових звинувачень у„більшовизмі" та схильності до революційного роз-поділу поміщицьких земель, які належали патроно-ваним Антантою полякам

Активний учасник тодішніх подій в Україні,відомий історик В Кучабський назвав земельнийзакон „найнещасливішим і гідним найбільшого жа-лю чином Української національної ради" Справді,рішення УНРади суперечило інтересам абсолютноїбільшості населення В день його прийняття — 14квітня 1919 р — в одному з великих промисловихцентрів, Дрогобичі, спалахнуло робітниче повстан-ня, яке знайшло підтримку навколишніх селянПроходячи під радянськими гаслами, воно булопрямим викликом урядові ЗУНР Тим-то негайномобілізовані сили жандармерії при підтримці війсь-ка вже наступного дня (що збігалося із закінченням

250

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

останньої сесії УНРади) придушили виступ

25 квітня 1919 р головний отаман телеграфувавдо Станіслава „Маю цілком певні повідомленняпро неспокій у військах і серед населення на грунтіневдоволення політикою Державного секретаріатув соціальних питаннях, і особливо земельних Цеможе скінчитися катастрофою

Соціальні реформи, особливо в земельному пи-танні, а також припинення процесів стосовновідшкодування поміщицьких збитків, які настрою-ють населення проти влади, мусять бути розв'язаніпозитивно в першу чергу Кожен день зволікання вцій справі неухильно веде до катастрофи Прошузвернути на це увагу і вжити невідкладних заходів,продиктованих державною мудрістю і передбачен-ням неминучих конфліктів у житті населенняЗахідної України"

Заклик С Петлюри призвів хіба що доопублікування 5 травня земельного закону Набільше керівники ЗУНР не наважились Зрештою,на проведення виборів до законодавчого органу(березнево-квітнева сесія УНРади ухвалила доситьдемократичний регламент) забракло часу Війна недала змоги налагодити й співробітництво знаціональними меншинами, хоч законодавствоЗУНР загалом відповідало тогочасним демокра-тичним вимогам Налякане погромами, які розпоча-лися першого ж дня встановлення польської владиу Львові, єврейське населення уникалоспівробітництва з українською державністю Поля-ки ж, що проживали в Східній Галичині, своєю чер-гою вважали таку співпрацю аж ніяк не патріотич-ною

Але в одній з найважливіших ділянок розбудо-ви молодої західноукраїнської державності —створенні національних збройних сил — справді-таки вдалося досягти разючих успіхів Це сталоможливим завдяки могутньому революційно-виз-вольному пориву, що охопив усі верстви ук-раїнського населення Найактивнішими в цій справібули молоді офіцери й підстаршини січовихстрільців та колишньої австро-угорської арміїВійськову розбудову підтримало все галицькесуспільство — люди різних переконань 1 політич-них поглядів, включно з рядовими „москвофілами"Формування армії відбувалося найефективнішимшляхом — знизу, тому назви військових частин ма-ли місцеве походження Ця традиція збереглася і врегулярній Українській галицькій армії 3 12 ії бри-гад — 11 називалися відповідно Коломийською,Бережанською, Золочівською, Сокальською,

Равською, Львівською і т д У другій половинілистопада 1918 р УГА налічувала 25 тис сол-датів, у січні 1919 р — 70 тис , а через півроку до-сягла 100-тисячноі чисельності За браком вищогоукраїнського офіцерського складу командні посадив Українській галицькій армії займали генерали ко-лишньої австрійської та російської армій Такізначні національні збройні сили (на той час уСхідній Галичині проживало близько 1800 тис ук-раїнців, які зазнали страхіть 4-річного воєнного ли-холіття) вдалося створити лише тому, що населеннявважало захист власної території справою життя ісмерті

Орієнтиривизвольних змагань

і™1| плив народних мас на урядові структури чим-даЛ1 зростав На виконання ухвали 9 листо-їд #пада 1918 р три тижні згодом у Фастові бу-ло укладено „Передвступний договір між Ук-раїнською Народною Республікою і Західноу-країнською Народною Республікою про маючу на-ступити злуку обох українських держав в одну дер-жавну одиницю" Стаття 1 цього підписаного 1грудня документа містила заяву про „непохитнийнамір злитися в найкоротший час в одну великудержаву з Українською Народною Республікою"Наступні статті розкривали засади злуки „З огля-ду на витворені історичними обставинами, окреми-ми правними інституціями та культурними йсоціальними ріжницями окремішності життя насвоїй території" західноукраїнські землі отримувалитериторіальну автономію у складі майбутньої не-подільної України

Під тиском війська й народних мас, які ро-зуміли, що убезпечитись від іноземної загрозиможна, лише об'єднавши всі українські території,УНРада на першому ж засіданні у Станіславі Зсічня 1919 р ухвалила „Передвступний договір" ідоручила урядові завершити переговори про злукуРішення було прийнято від імені всіх західноукраїн-ських земель „Від сьогоднішнього дня, — заявивЄ Петрушевич, — існує тільки одна УкраїнськаНародна Республіка" Для участі в урочистому актіз'єднання було затверджено представницьку деле-гацію

Цей акт відбувся 22 січня 1919 р на Софпв-ському майдані у Києві Наступного дня з'явилисявідповідні постанови Трудового конгресу ТеперЗахідноукраїнська Народна Республіка мала

251

Історія У краї ни

офіційно називатися Західною Областю Ук-раїнської Народної Республіки Але через небез-печний воєнний час практичне злиття двох держав-них організмів відкладалося на майбутнє — доВсеукраїнських установчих зборів, обраних якНаддніпрянською, так і Наддністрянською Ук-раїною Фактично ж ЗУ HP продовжувала діяти якокреме державне утворення і у внутрішніх справах,і— за винятком деяких презентаційних моментів —на міжнародній арені Тому в історичній літературівживається назва ЗУНР і лише зрідка — ЗОУНР

Хоч ЗУНР діяла в основному у Східній Гали-чині, вона намагалася поширити свій вплив і на іншізахідноукраїнські землі Таким було бажання й на-селення цих територій

Події

на Буковині й Закарпатті

f } айтісніші зв'язки вдалося встановити з Бу-"j новиною В жовтні 1918 р буковинськаЛ делегація УНРади виступала в Чернівцяхяк Український крайовий комітет Однак вона, навзірець своїх галицьких колег, зосередила зусилляна домовленостях з румунськими представниками увіденському парламенті й місцевому сеймі про мир-ний поділ Буковини за етнічним принципом і при-лучення української частини до спільного зіСхідною Галичиною „коронного краю" у складіАвстрії Останнє аж ніяк не влаштовувало буко-винських селян Відмовляючись коритися старимвластям, вони обеззброювали австрійських жан-дармів і створювали власну військову охоронуСкликане 3 листопада в Чернівцях крайове віче по-становило „перебрати негайно правління ук-раїнської частини краю", висловившись і за „при-лучення австрійської частини української землі доУкраїни"

Настрої населення суперечили планам місцевихрумунських поміщиків та речників „Великої Ру-мунії" з Бухареста Скориставшись розпоро-шеністю українських сил (січові стрільці вирушилина допомогу Львову), румуни перейшли до агре-сивних дій 8 листопада Чернівці дізналися про на-каз короля Фердинанда анексувати всю Буковину11 листопада на її територію було введено військаЧерез тиждень глуха ніч окупації оповила весь цейгірський край

Українське населення не скорилося Селапіднімалися на збройний опір загарбникам У

Кіцмані було здійснено спробу проголосити окремуреспубліку Глибоке обурення викликала жорстокаполітика румунізації та придушення всього ук-раїнського Румунська преса, налякана розгортан-ням опору, ремствувала, що в Чернівцях лютує„більшовицький рух", ним уже охоплені „сотні йтисячі людей" у всій Буковині та Мармарош-Си-гетщині

Бурхливо розвивалися події і на Закарпатті, де90 % селянських дворів були безземельними абомалоземельними й 86% трудового люду не вміли нічитати, ні писати Національно-визвольний рух тутбув спрямований насамперед проти угорців-понево-лювачів як однієї з панівних націй двоєдиної мо-нархи А проте мав він ті самі соціальні та загально-національні риси, що й на інших західноукраїнськихземлях, де провідну роль у боротьбі (включно 13збройною) за незалежність і возз'єднання з усімукраїнським народом відігравали солдати й військо-вополонені 28 листопада 1918 р Середнянське ок-ружне управління угорської адміністрації повідом-ляло „Українську ідею поширюють солдати, щоповертаються додому народ вважає себе тотож-ним з українською нацією і бажає об'єднатися знею"

Боротьба за возз'єднання охопила практичновсе Закарпаття, але за браком єдиного керівногооргану не набула такого розмаху, як у Східній Гали-чині чи в Буковині Рух за єдність особливо розви-нувся у східній частині краю, включно з Марма-рош-Сигетщиною В листопаді 1918 р у Хусті по-чала діяти „Русская народная рада", що орієнтува-лася на ЗУНР і УНР Ще 9 жовтня в Ужгороді бу-ло створено „Раду угро-руського народу" (інша на-зва — „Рада рутенов Мадьярии"), яка взяла курсна збереження угорського верховенства над Закар-паттям Подібний орган у Пряшеві під впливом мо-сквофілів 21 грудня 1918 р (після введення у місточеських військ) висловився за включення Закар-паття до новоствореної Чехословаччини

21 січня 1919 р до Хуста з'їхались представни-ки з усього краю на „всенародні збори угорськихукраїнців" Виконуючи волю народу, 420 делегатіввисловились за об'єднання комітетів Мармарош,Угоча, Берег, Унг, Земплин, Шаріш, Спіж і Абай-торна із соборною Україною і просили, щоб новадержава „по виконанню сеі злуки узгляднила ок-ремішнє положення угорських українців"

Наступного дня у Києві було проголошено злу-ку всіх українських земель у єдину державу Однакперспективи ставали чимдалі проблематичнішими

252

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

Не маючи сил, УНР і ЗУ HP оперували майбутнімЗакарпаття у спробах забезпечити власне існуван-ня В інтересах возз'єднання не було використаносприятливої ситуації, що склалася після наданняпівденним закарпатським комітетам статусу авто-номії („Руська країна")

Найбільше шансів заволодіти Закарпаттям ма-ла Чехословаччина 18 листопада 1918 р „Рада ру-синів" у США заявила про свою згоду на окупаціюЧехословаччиною територій, населених „угорськи-ми русинами"

Волинь відбиває атаки

/ еволюційно-визвольний рух волинян

jL,, важлива ланка в історії Західної України ос-JL танніх тижнів світової війни, а також по-воєнних літ Слабка зацікавленість проблемамивозз'єднання, прагнення утриматись при владі задопомогою зовнішніх сил визначили ставленняГетьманату й Директори до подій на цій стародавнійземлі

Перебіг подій у Східній Галичині найпомітнішевплинув на меншу частину Волині, де перебувалиавстро-угорські війська Наступного ж дня післяповстання у Львові жителі Володимира-Волинсь-кого створили Тимчасовий магістрат на чолі зЛ Мищугою 6 його членів рівно представляли тринайчисельнши в місті національності — українців,поляків і євреїв Місцева влада проіснувала тутстільки ж, скільки й українська у Львові, — 22листопада 1918 р Володимир-Волинський захопи-ли польські військові частини У відповідь на різкийпротест гетьманського посла у Відні В Липинсько-го польська сторона послалася на заяложений мо-тив „боротьби зі збройними бандами"

Революційно-визвольний рух на більшій час-тині Волині, де, як і на Підляшші та в Холмщині,порядкувала німецька військова адміністрація, роз-вивався в річищі загальної боротьби українськогонароду проти гетьманської влади та окупантівВійська Скоропадського були нечисленними, і май-бутнє Волині вирішували німці Однак і їм під дош-кульними ударами повсталих волинян довелося зо-середитись у містах, а також уздовж залізниці

Польська політика щодо Волині розвивалася засценарієм, який нагадував східногалицький її за-гарбання відбувалося одночасно із розгортаннямзбройних акцій у Прикарпатті 10 листопада на-чальник штабу військ люблінського уряду до-повідав „Сьогодні встановлюємо надійніший кон-

троль над залізницею до Ковеля" Східна Галичинай Волинь розглядались як єдиний регіон, ово-лодіння яким відкривало шлях в глиб України 10січня 1919 р начальник штабу С ІІІептицький, до-повідаючи Ю Пілсудському про „міжнародне ста-новище Війська Польського", назвав серед основ-них завдань такі „1) Рятування Львова і захистпольських земель у Східній Галичині", „2) Вста-новлення справедливого кордону на Волині"

„Справедливості" шукали у німців та АнтантиБерлін разом з Віднем порушили положенняБрест-Литовської угоди від 9 лютого 1918 р провключення Холмщини до складу України Німець-ка військова адміністрація Волині й австрійська —Східної Галичини пішли назустріч полякам Що-правда, цього вимагала Антанта

Волинь ніколи не належала Австро-УгорщиніТому визначення майбутнього цього українськогокраю не підпадало під дію мирних договорів з на-ступниками габсбурзької монархії Але держави-переможниці знайшли „легальний" привід втрути-тись у вирішення долі Волині Пункт укладеного 11листопада 1918 р перемир'я з Німеччиною вимагаввід неї не виводити своїх військ з території колиш-ньої Російської імперії, доки „союзники не визна-ють це за доцільне, зважаючи на внутрішнє стано-вище даних територій" Поляки діставали подвійнувигоду По-перше, 7 січня 1919 р головнокоман-дуючий союзними військами Ф Фош зобов'язавНімеччину „надати польському урядові повну сво-боду пересування військ і залізничних транс-порта" І хоч робилося це під гаслом „боротьбипроти більшовиків", насправді йшлося про підтрим-ку загарбницьких планів на Сході, зокрема щодоВолині По-друге, покладені на Берлін зобов'язан-ня зумовили підписану тоді ж у Холмі польсько-німецьку угоду Вона проголосила стратегічно най-важливішу частину Волині „нейтральною зоною"Сюди не допускалися українські військові загониНімецька „Інспекція Етапен Буг", зокрема, малазавдання убезпечити Ковель від переходу під ук-раїнську владу Нагромаджені тут величезні запасизброї та спорядження скуповувались поляками Вмісті розташувався розвідувальний центр, який ке-рував діяльністю „Польської організації військо-вої" (ПОВ) в Україні 4 лютого, коли німці зали-шили Ковель, його зайняли польські війська Заво-лодівши важливим залізничним вузлом, вони ство-рили серйозну загрозу УГА з півночі й відкрилисобі подальший шлях на схід

Волинь чинила запеклий опір загарбникам За-

253

Дипломатичнапідготовказагарбання

оли Паризька мирна конференція розпочала

свою роботу (12 січня 1919) на західноу-

країнських землях уже перебували дві ок-

ремі антантівські міси Найчисельнішу з-поміж них(до 70 офіцерів), надіслану із штаб-квартири ек-спедиційних військ Антанти на Сході Європи —очолив французький генерал Л Бартелемі Розпо-

Історія У краї ни

гони, до яких вступали представники усіх верствнаселення, різних політичних напрямів діяли на всійТі території

Прорадянськими настроями були пройнятіз'єднання в районах Дубна й Кременця Найчис-ленншшми наприкінці 1918 — на початку 1919 рстали загони, що орієнтувалися на Українську На-родну Республіку Загалом українським силам бра-кувало взаємодії Коли ж вони об'єднувались, оку-панти зазнавали відчутних поразок 22 січня загониотамана Оскілка відбили Володимир-Волинський

Агресор

використовує роз'єднаність

українських сил

Ж спішній протидії агресії найбільше перешкод-V жала відсутність практичної допомоги з боку%J УНР Склалося дивне становище — Польщанеухильно нарощувала наступ на „Західну областьУНР", вела війну, просуваючись до Стохода йЗбруча на Волині, котра вважалася безпосереднь-ою частиною УНР, а та обмінювалась дипломатич-ними посланцями з Варшавою, в Києві продовжу-вали діяти офіційне польське представнищво й не-офіційний військовий аташе, розроблявся проектширокомасштабної торговельної угоди

Така політика Директори призводила до зро-стання повсякденних втрат від агресії, політичноїкомпрометації українських національних сил і, го-ловне, суперечила вирішенню важливої історичноїсправи — возз'єднання, перекривала кисень пов-ноцінному розвиткові нації як єдиного цілого, іі ста-новленню як сучасного повноправного державногосуб'єкта світової спільноти В експансіоністськихпроектах претендентів на Східну Галичину та Во-линь, Буковину і Закарпаття враховувалися реалиповоєнного часу, де все вирішували великі державиАнтанти й США їм належала провідна роль у ви-значенні долі західноукраїнських земель Якраз во-ни продиктували Паризькій конференції 1919 р ос-нови мирного врегулювання в Центрально-СхіднійЄвропі

Цій сваволі сприяла й нестримна ідеологізаціяміжнародних відносин Наймоднішим і найприй-нятнішим прикриттям загарбницьких планів і сило-вої підтримки їх здійснення став мотив боротьби збільшовизмом та антикапіталістичною РосієюВідповідно населення, яке обстоювало своїнаціональні права, звинувачувалось у неспромож-

ності протидіяти більшовизмові та у схильності донього

З цього розпочав свою міжнародну діяльністьЮ Пілсудський Прагнучи відхреститися від при-крої репутації прихильника Центральних держав,який воював на їхньому боці, „начальник панства"16 листопада 1918 р звернувся радіограмою до ан-тантівського головнокомандуючого Ф Фоша з про-ханням окупувати Польщу союзними військами іпольськими частинами, що перебували у Франції,„для оборони Польщі від більшовизму"

Під такий акомпанемент Паризька мирна кон-ференція діяла неприховано авторитарним спосо-бом її вищі органи (Ради чотирьох, п'яти та деся-ти) складалися з представників чотирьох або п'ятивеликих держав (до останнього органу входило подва делегати) Вони узгоджували засади розв'язан-ня найскладніших проблем і, в разі неспроможностівирішити їх одразу, створювали спільні комісії,котрі проробляли відповідні питання в Парижі абовідряджалися для вивчення ситуації на місці

Проблема прийдешнього західноукраїнськихземель посіла помітне місце в діяльності паризько-го аеропагу Це був надзвичайно складний вузол, вякому переплелися суперечливі геополітичні, еко-номічні, міжнаціональні, ідеологічні та військово-стратегічні інтереси Тож ця проблема викликаланайгостріші дебати як всередині вищих органів кон-ференції, так і на переговорах з претендентами на цітериторії і не була розв'язана в Парижі її не вдало-ся врегулювати й мирними договорами, підписани-ми після завершення конференції Пізніші, продик-товані у вужчому складі (без США) рішення, яківизначали державне підпорядкування Східної Гали-чини та Бессарабн, були нелегітимними з міжна-родно-правового погляду, не кажучи вже про най-суттєвішу ваду — цілковите нехтування волі місце-вого населення

254

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

чалось практичне втілення заздалегідь розробленихпроектів щодо Східної Галичини Французька по-зиція виявилася незмінною і досить простою — за-безпечити польське володіння Східною ГаличиноюТри основних складники (військовий, дипломатич-ний та економічний) політики Парижа, керованої

Жт/

Іхлемансо,

звучали в унісон, визначаючи поведінку БартелеміОстанній вельми прихильно ставився до польськихдіячів, мало не щодня зустрічаючись із ними, івідмовлявся навіть розмовляти з делегатами УГА,серед яких був знаний старшина січових стрільцівО Букшований (а супроводжував їх прелатФ Бонн) Робилося все, щоб не допустити укла-дення перемир'я в січні Розраховуючи припідтримці союзників заволодіти всією українськоютериторією, польська сторона не бажала тодізв'язувати себе будь-якими домовленостями із

ЗУНР

Уперше прибувши до Львова, Бартелемі привіздо блокованого міста зброю для оточених польсь-ких військ У відповідь на протест митрополитаА Шептицького глава союзної міси „пояснив, щоамуніція призначена проти більшовиків"Розбіжностей серед членів місії не було Англійсь-кий полковник Сміт ставився до вимог поляків щеприхильніше, ніж глава міси

Виступаючи ж самостійно, англійці діяли обе-режніше, відповідно до тактичної лінії прем'єр-міністра Д Ллойд Джорджа Досвідчений „Форінофіс" виваженіше ставився до польських зазіханьна Східну Галичину й Волинь

Для практичного ознайомлення з польсько-ук-раїнською війною до Польщі разом з І Падеревсь-ким приїхав як „британський комісар" військовийаташе в Копенгагені підполковник X Вейд, один ізтих, хто зі столиці нейтральної Данії спостерігав заподіями на Сході й мав об'єктивні дані про суть но-вого збройного конфлікту в Східній Галичині Аджеанглійський посланець в Копенгагені лордВ О Кілмарнок висловлював і переконання своїхпідлеглих, доповідаючи 7 грудня 1918 р „Нас-правді цей край належить русинам" Таку думкуподіляли основний експерт „Форін офісу" з польсь-ких проблем і майбутній історик лорд Л Немір, йо-го тодішній шеф і консультант британської делегаціїв Парижі проф Дж Хедлем-Морлі, навіть голов-ний історичний радник МЗС проф Ч Оман Тож іне квапився з висновками офіційний Лондон В ос-танні дні 1918 р буде вирішено залишити безвідповіді телеграфний протест щодо розгортання

польської агресії, надісланий Є Петрушевичем відімені ЗУНР Відповідну пропозицію Е Говардапідтримав лорд РСесил, котрий пояснив „Союз-ники повинні якнайшвидше обговорити російськепитання загалом" Разом з тим чекали на доповідьВейда про становище на місці

Однак ди останнього дещо відходили від такти-ки забезпечення інтересів британських нафтовихкомпаній, накресленої їх керівництвом Вклавшинапередоні світової війни 10 млн фунтів стерлінгіву Прикарпаття, вони домагалися нині передачівсього реї юну Польщі Натомість наляканий кри-тичним становищем польських військ Вейд ладнийбув піти на певні поступки українській стороні, про-понуючи поділити Східну Галичину Занепокоєне„самодіяльністю" Вейда лондонське МЗС діялоенергійно

21 січня лорд Хардінг підписав „Меморандумпро невідповідність Вейда посаді Британськогокомісара" Основні звинувачення стосувалися йогодій на західноукраїнських територіях „Потім вінвирушив до східних кордонів Польщі Пославофіцера „Інтелліджент сервіс" (Джонсона —Авт ) вести переговори щодо вкрай суперечливогопитання про кордони Східної Галичини та во-лодіння Львовом і заявив, що він просив телегра-фом прислати офіцерів для контролю над нейтраль-ною зоною, яку сподівався створити Нарешті самвиїхав до Львова, щоб особисто втрутитись у су-перечку"

Поляки, які одразу ж не сприйняли появи йпропозицій Вейда, не приховували задоволення зприводу його відкликання Французи, своєю чер-гою, обурювалися сепаратними діями англійців і за-жадали від них дотримання порядку Того ж таки 21січня 1919 р на засіданні керівного органу Па-ризької конференції виступив маршал Фош Про-понуючи посилити Польщу польсько-французьки-ми та польсько-американськими дивізіями, він зая-вив „Щоб забезпечити міцну базу майбутньої опе-рації, необхідно реорганізувати всі союзні міси уПольщі Зараз там перебуває британська військовамісія на чолі з полковником Вейдом, а у Львові —французька під проводом генерала Бартелемі, вПольщі діють і інші міси Інформація, що надхо-дить від них, погляди, які вони висловлюють, доволісуперечливі Бажано сформувати об'єднану місію,котра б зайнялася, зокрема проблемою переки-дання військ до Польщі"

255

Великі держави рятують

польських агресорів

"» тановище польської сторони у Східній Гали-чині дедалі погіршувалося Єдинимострівцем її урядування був Львів

Залізничне сполучення з Польщею могло от-от пе-рерватися 22 лютого Бартелемі запропонував ук-ласти перемир'я Українській стороні годі булосподіватися врахування її справедливих вимогЗахідні місіонери завзято готували загарбання по-ляками всієї Східної Галичини Зробити це одразузавадила їм революційно-визвольна боротьбазахідноукраїнського народу

Товариш державного секретаря закордоннихсправ, відомий історик М Лозинський так відтво-рив атмосферу нарад, проведених 25—28 лютого уЛьвові „Комісія (Бартелемі — Авт ) поводиласьіноді дуже нечемно" Польська сторона система-тично порушувала умови припинення вогню

Те, що місія підтрималал поляків ставило підсумнів об'єктивність антантівських посередниківНамагаючись уникнути незручностей, вони вдали-ся до неординарного кроку „Сьогодні, — телегра-фували І Падеревському 27 лютого зі Львова, —преса (польська — Авт ) на вимогу міси виступи-ла з менш прихильними до Антанти статтями, абипослабити закиди українських делегатів, що вонацілком на нашому боці"

Того ж дня у Ходорові відбулася зустріч членівміси з вищими керівниками ЗУНР Є Петрушеви-чем та В Голубовичем і головним отаманом УНРС Петлюрою Від останнього значною мірою зале-жало, якими будуть конкретні умови перемир яПредставники ЗУНР покладали неабиякі нади найого сприяння Але вийшло інакше За М Ло-зинським „Так виразно, як цього домагалися відПетлюри Петрушевич і Голубович, він справи непоставив і не заявив, що вдержання Східної Гали-чини в етнографічних границях при УкраїнськійНародній Республіці є безумовним домаганнямцілої України"

Революційно-визвольні настрої мас, рішуча по-зиція солдатів УГА унеможливили прийняття умовпосланців Парижа Тож вони ні з чим повернулисядо столиці Франції, їхні доповіді заслухала Комісіяв польських справах і на засіданні 12 березня ухва-лила „Поляки опинилися під загрозою повногорозгрому, якщо не одержать термінової допомоги

Втрата Львова серйозно позначиться на стано-вищі у всій Польщі і розцінюватиметься як поразка

Історія У краї ни

Антанти. Це неодмінно призведе до посилення ПО-ЗИЦІЙ більшовиків

За таких обставин Комісія в польських справахвважає своїм обов'язком ще раз звернути увагуВерховної ради конференції на необхідність негай-но дати згоду на перекидання військ генерала Гал-лера до Польщі"

Але відразу ж реалізувати ці рекомендації булонеможливо Швидкий розвиток революційнихподій у всій Центрально-Східній Європі примушу-вав дотримуватись бодай показних ознак демокра-тизму До того ж загострення соціальних супереч-ностей у Польщі, революція в Угорщині, наближен-ня загальноєвропейської кризи та виникнення гаря-чих точок у світі спонукали верхівку Антанти йСША гасити вибухонебезпечні ситуації Це стосу-валося і польсько-украінської війни 19 квітня Радачотирьох звернулася до командуючих ворогуючимивійськами у Східній Галичині генералів Павленка йРозвадовського

Зовні рівне трактування воюючих сторін не нажарт занепокоїло Варшаву її представник у Па-рижі Р Дмовський заспокоїв „Нашвидкуруч відре-дагована відозва справляє враження однаковогодиктування (умов) полякам і русинам Намір бувінший

Подібні пояснення з інших джерел остаточнорозвіяли збентеження Варшави, й вона чимдалі на-стирніше домагалася Східної Галичини й ВолиніПоляки погоджувались припинити воєнні дії лишеза умови, що українська сторона беззастережновизнає лінію розмежування А тим часом головнарекомендація Польської комісії — перекинутиармію Галлера до Польщі — набула практичноговтілення Рішення про це керівники Паризької кон-ференції остаточно ухвалили в квітні

Франція і США створили і спорядили цюармію До особового складу трьох дивізій, що малидістатися навесні 1919 р з Франції до Польщі, вхо-дили не тільки військовополонені-поляки з ко-лишніх німецької та австро-угорської армій Знач-ну частину солдатів привезли з-за океану — тихемігрантів польського походження, котрі проходилипроцес натуралізації (тобто очікували на громадян-ство США) і, отже, не підлягали призову до аме-риканської армії Тим, хто не міг бути мобілізова-ним до експедиційного корпусу США, але погод-жувався воювати на боці Антанти, гарантувалиприскорення натуралізації після війни Близько 24тис таких напівгромадян США перевезли доФранції А що війна вже закінчувалася, їх виріши-

256

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

ли використати у збройних конфліктах, які точили-ся на Сході Європи Забігаючи наперед, скажемоті, хто залишився живим, повернулися до США йотримали американське громадянство

Дивізіям Галлера, загалом укомплектованим ря-довим складом, бракувало лише офіцерів, і ко-мандні посади у формально польській армії посілифранцузи Вони ж забезпечили дивізію артилерією,іншою зброєю та військовим спорядженням

Ніхто не зважав на протести властей ЗУНРПовномасштабний наступ агресора в Західній Ук-раїні мав от-от розпочатися

Смертельна небезпека, що нависла надзахідноукраїнськими землями, загрожувала йіншим нацюнально-державним утворенням, якііснували на території України Тому вони, включноз УСРР і УНР, не могли не реагувати на станови-ще, що склалося Зрештою, від їхньої активностізначною мірою залежала не лиіцЈ подальша долязахідноукраїнської державності Йшлося про істо-ричну справу возз'єднання, шляхи його здійснення,подолання ізоляції України на міжнародній арені

Навесні 1919 р події громадянської війни в Ук-раїні розвивалися не на користь Директори При-тиснута до Збруча, вона 31 березня отримала відЗУНР запрошення „оселитись у Тернополі" Тимчасом українські радянські війська, просуваючисьна з'єднання з радянською Угорщиною, наблизи-лись до Східної Галичини Проблема безпосередніхвзаємин між урядами ЗУНР і УСРР постала зусією очевидністю перед обома сторонами В нихбули зацікавлені ще дві держави — радянськаРосія і радянська Угорщина

Чи існували перспектививиживання ЗУНР?

™ї итання стосунків з УСРР глибоко хвилю-I вало всі верстви західноукраїнського насе-

*> м лення В одній із резолюцій робітничо-се-лянського з'їздів в Станіславі (квітень 1919), дезначним впливом користувалися авторитетизахідноукраїнської соціал-демократи В Темниць-кий (майбутній міністр закордонних справ УНР)іО Безпалко (міністр праці), зазначалося „З'їздбажає увійти в тісні зносини з українським ра-дянським правительством і висилає задля цьогосвоїх трьох представників до Києва" Хоч ця резо-люція залишилася на папері, вона віддзеркалювалапрагнення галицьких трудящих до возз єднання зісвоїми братами за Збручем В іншому рішенні з'їзд

висловив незгоду з діями радянської Роси, якібільшість делегатів вважала втручанням у справиУкраїни

Подібну позицію займали соціал-демократиНаддніпрянщини, що гуртувалися навколо першогоголови Директори До нього звернувся угорськийуряд, як писав сам Винниченко, з пропозицієюстворити „один суцільний совітський фронт Угор-щина, Галичина, Україна й Росія" Загалом пого-дившись на це, він виставив як головні умови пере-говорів „визнання самостійності й незалежності Ук-раїнської Радянської Республіки, українськийнаціональний совітський уряд, оборонно-насту-пальний союз радянських республік, тісний еко-номічний союз, наступ на Галичину"

Ці умови Будапешт передав до МосквиВідповідь була малообіцяючою Далися взнакисерйозні розбіжності у поглядах керівництва ра-дянської Роси на політику в Україні, а також тиск збоку Г Пятакова та його прибічників в українсько-му радянському уряді

Безуспішними виявились і спроби Угорщини за-ручитися сприянням ЗУНР у налагодженні прямо-го залізничного сполучення Будапешт — Москва

Державний секретаріат залюбки співробітничавз Угорщиною в галузі взаємовигідного товаро-обміну, але на більше не наважувався Він двічівідхилив пропозицію радянського уряду України —пропустити його війська до Угорщини, а такожспільно виступити проти польського агресора Влипні, коли війська Варшави окупували територіюаж до Збруча, Київ надіслав Є Петрушевичу (від 6червня 1919 — диктатор ЗУНР) ще одне звернен-ня (воно фактично повторювало попередні) із за-кликом розірвати з Петлюрою і укласти союз про-ти Польщі та Румуни Йшлося також про створен-ня спільної армії з єдиним командуваннямКиївський радянський уряд зобов язувався невтручатись у внутрішні справи Галичини

І цю пропозицію було відхилено Вочевидь,свою роль відіграли не тільки союзні відносини зПетлюрою, соціальний консерватизм галицькихверхів та їхня постійна орієнтація на іноземних за-ступників української справи, а й гіркий досвід пе-ребування російських військ у Галичині гад чассвітової війни Одні засуджуватимуть ці мотиви таїхніх речників, інші, навпаки, виправдовуватимутьїх Та хоч би там як, а в критичний для рево-люційно-визвольної боротьби західноукраїнськогонаселення (і, зрештою, для всієї України) час не бу-ло знайдено рішення, адекватного важливості істо-

257

ричного моменту Вже вкотре стали на завадівідсутність єдності серед українців

Лише згуртуванням можна було примножитисили українського визвольного руху Фактично тобув єдиний шлях для втілення споконвічних народ-них прагнень

Розплата не забарилася Дивізії армії Галлеразаймали передові рубежі, готуючись до вирішаль-ного штурму українських позицій А в Парижі тимчасом розігрувався черговий акт антантівсько-аме-риканського „миротворення" Делегати ЗУНРМ Лозинський та Д Вітовський після кількох на-рад з комісією для укладення перемир'я, яку очо-лював південноафриканський генерал Л Бота, по-при вкрай невигідні для української сторони умови,13 травня прийняли їх Польські ж представникивідмовились припинити воєнні дії, пославшись нате, що в УГА перебувають „більшовицькі елемен-ти" Наступного дня, 14 травня, війська Галлера пе-рейшли у загальний наступ в Галичині й на ВолиніТоді ж до Покуття із загарбаної вже Буковинивторглися румунські збройні частини

УГА при підтримці місцевого населення чинилазапеклий опір першокласно озброєним військампротивника, які просувалися значно повільніше,ніж це передбачалося Партизанські загони Коло-мийщини об'єдналися у велике з єднання чи-сельністю 15—20 тис чол На арену суцільної пар-тизанської боротьби перетворилася Волинь На по-чатку червня перегруповані частини УГА перейшлиу контрнаступ під Чортковом Вони вибили поляківнавіть з Олеська й Бродів У Львові та на околицяхвиникла паніка Ситуація виявилася настільки за-грозливою що сюди примчав Ю Пілсудський Алесили були нерівними

Трагічний розвиток подій

ритичне становище ЗУНР не наблизило, а

віддалило від неї Директорію Перебрав-і.шись на західноукраїнські землі (Волинь

стала осередком діяльності уряду та військового ко-мандування Директори, до Галичини було перевезе-но військове спорядження), вища влада УНР неперейнялася настроями, що панували тут

Напередодні широкого наступу польськихвійськ на Східну Галичину Ю Пілсудський відря-див до штаб-квартири командування УНР Є Ма-зуркевича (Заглобу) У відповідь з початком поль-ського наступу до штабу генерала Галлера прибуливійськові представники УНР і запропонували не-

Історія У краї ни

гайно укласти перемир'я на Волинському фронтіЙшлося про більше — налагодження контактів, ботут воєнні дії не велися вже кілька місяців, польсь-ким військам за Сяном ніщо не загрожувало з Во-лині й вони, воюючи у Східній Галичині, не малипідстав непокоїтись за свій північний фланг Теперполяків запрошували зайняти ділянку спільногоСхідного фронту Але тих найбільше цікавила по-зиція УНР стосовно Східної Галичини Якповідомлялось, один із членів делегації, полковникАнтончук „заявив від себе і від імені делегації, щодля них як жителів Наддніпрянської України спра-ва Галичини — нова й маловідома, якоюсь міроюдругорядна" Доповідалося про намір „якнайшвид-ше досягти угоди з Польщею, незалежно відСхідної Галичини На спільному засіданні „головаделегації заявив, що задля згоди з Польщею укра-їнський уряд ладен піти на територіальні поступки"Польська сторона ледве чи могла сподіватисьбільшого Головне командування пропонувало „по-годитись на ведення переговорів" Це, заявляливійськові, „нас ні до чого не зобов'язує" Такої по-зиції Варшава дотримувалась завжди, коли вступа-ла у взаємини з представниками УНР

13 травня 1919 р до Варшави з Одеси діставсяБ Кутильовський — недавній повірений у справахПольщі в Києві Він доповів прем'єр-міністру, що уВідні залишився чекати його супутник, урядовецьУНР Б Курдиновський, наділений офіційнимиповноваженнями укласти договір з Польщею, і по-просив особистої аудієнції для розповіді про „об-ставини першорядного значення" Йшлося про кон-кретні умови домовленостей їм був присвячениймеморандум „Сьогоднішнє політичне становище вУкраїні та шляхи розв'язання української справи",складений аналітиками МЗС Польщі На підставіданих Б Кутильовського вони пояснили мету від-рядження посланця міністра закордонних справУНР К Мацієвича „Директорія остаточно переко-налася, що Україна не зможе здобути власної дер-жавності без чужої допомоги 3 огляду на це (Ди-ректорія) вважає необхідним спертися на Польщу

Далі наводились „умови, на які Курдиновськийміг би погодитись від імені тих, хто дав йому повно-важення" Зацитуємо їх „а) особам, які входять донинішнього складу Директори гарантуютьсякерівні посади в уряді того чи іншого складу, що йо-го буде створено за погодженням (з Польщею) натериторії України, включно з Галичиною Передба-чувана згода на значні зміни у складі уряду не вик-лючає участі в ньому поляків,

258

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

б) відмова від будь-яких претензій на частинуСхідної Галичини або, в крайньому разі, від усієїцієї території і разом з тим від деяких повітів Во-линської та Київської губерній,

в) спільні воєнні дії і система оборони на Сході,з тим, щоб участь поляків передбачала їхні дії лишепо Дніпро,

г) спільна торговельна політика з ліквідацієюмитного кордону між Україною і Польщею,

д) участь Польської держави у закордоннійпомтиці України,

е) гарантування полякам правових привілеїв уекономічній, політичній і культурній галузях"

Отже, йшлося про готовність задовольнити да-лекосяжні польські вимоги стосовно України Алена даному етапі навіть не це було головним Виник-ла необхідність заспокоїти світову громадськість,обурену брутальними діями польських військ уСхідній Галичині, і зняти відповідальність з Па-ризької конференції за потурання експансіоністамТож і вирішили негайно переправити Курдиновсь-кого до Варшави, але черговий поїзд з Відня прибу-вав лише 23 травня Хтось запропонував доставитиКурдиновського безпосередньо до Парижу, де дав-но чекали на польського прем'єра Все ж вирішилине ризикувати, відкласти його від'їзд ще раз і офор-мити відмову УНР від західноукраїнських земель упольській столиці В день прибуття Курдиновсько-го угоду уклали негайно

Вона містила наведені вище умови, що повто-рювались і в інших домовленостях Остаточноговигляду вони набудуть в договорі, укладеному 21квітня 1920 р яким Директорія цілковито зречеть-ся Східної Галичини, Волині та інших українськихтериторій Але вже травнева (1919) угода Паде-ревський — Курдиновський стала своєрідним про-ривом у насильницькому розв'язанні проблемзахідноукраїнських земель

Захід так і не наважився винести остаточногоюридичного вердикту загарбанню Східної Галичиний Волині польськими агресорами Не прийнявшипід час роботи Паризької мирної конференції фор-мального рішення про державну належність цих ук-раїнських земель, керівники Антанти й США фак-тично визначили їхню долю Але й це вони зробилиніби „з чорного ходу" 30 червня 1919 р , через деньпісля підписання Версальського мирного договору,Верховна рада союзників схвалила рішення „упов-новажити по«ьський уряд застосувати в Східній Га-личині підрозділи його збройних сил, включаючиармію генерала Галлера"

Паризька мирна конференція

аризькі миротворці виявилисяпослідовнішими у визначенні долі Закар-паття й Буковини їх також передали

сусіднім державам І навіть схема цієї передачі де-що нагадувала розгляд східно-галицького питанняЗнову ж таки головну роль відіграли ідеологічно-стратегічш мотиви Антанти й США, збройний ек-спансіонізм претендентів на українські землі, впливреволюційних подій у цій частині Європи,відсутність єдності з українському визвольномурусі тощо Але міжнародна гра у визначення май-бутнього західноукраїнських земель мала істотнівідмінності

Головним претендентом на Закарпаття була Че-хословаччина, яка прагнула оволодіти цим краєм,щоб забезпечити собі вихід на багаті ринки Сходу,а також зміцнити власні геостратепчні позиції у на-чиненій вибухівкою повоєнній Центральній СхіднійЄвропі Президент Т Масарик і міністр закордон-них справ Е Бенеш вважалися діячами лібе-ральнішими, ніж керівники Польщі, й це позначалося на тактичних ходах Праги

Кожен важливий крок у східн'й політиці воназаздалегідь узгоджувала із Заходом До того жобачному Т Масарикові вдалося прихилити до себевпливових діячів закарпатської еміграції у США

Вже 12 січня 1919 р чеські війська зайняли Уж-город 5 лютого Рада десяти заслухала Е БенешаПогодившись з його вимогами, вона, однак, ство-рила спеціальний комітет, якому доручалося де-тально опрацювати питання про кордони Він неквапився братись за роботу, але вже наступного дняпісля її початку, 28 лютого, було погоджено долюЗакарпаття Англійський представник ГНіколсонзанотував „Проходимо до угоди з'єднання чехів ірумунів українським кордоном"

Відпрацювання остаточних рекомендацій буловідкладено у зв язку з проголошенням 21 березнярадянської влади в Угорщині Вона підтвердила на-дання Закарпаттю статусу автономії, створила вйого складі три українських округи (Марамарось-кий з центром Хуст, Березький — Мукачеве іУжанський — Середнє) й оголосила вибори ок-ружних рад Значна частина закарпатців симпати-зувала новій владі 16 квітня румунські, а 27 числачеські війська розгорнули просування в глиб тери-торії Руської Країни Відтоді розв'язання закар-патського питання стало невід'ємним від політикиЗаходу стосовно радянської Угорщини

259

Історія У краї ни

8 травня 1919 р в Парижі було ухвалено оста-точне рішення про передачу Закарпатської УкраїниЧехословаччині Прикриваючись правовим підхо-дом до вирішення майбутнього країн і націй, па-ризькі миротворці грали долею мільйонів людейТиповий хід засідання яскраво змалював той-такидосвідчений британський дипломат „Вони почина-ють з Трансільванії, і після кількох словесних сути-чок між Тардьє і Лансінгом, подібних до переки-дання тенісним м'ячем, Угорщина втрачає своюпівденну частину Потім — Чехословаччина, і покидві-три мухи вилітають за вікно і знову влітають узал, Угорщина встигає втратити свою північ (За-карпатську Україну — Авт ) і свій схід Потім ідекордон з Австрією, його не зачіпають Потім —кордон з Югославією Потім — чай з мигдалевимпечивом"

Приєднання Закарпатської України до Чехо-словаччини узаконив Сен-Жерменський договірвід 10 вересня 1919 р

Нескладним уявилось паризьким миротворцямвирішення долі Північної Буковини Вони виходи-ли з обіцянок .Антанти (з Росією включно) винаго-родити Румунію за вступ у війну проти Централь-них держав, передавши їй, крім Трансільванії ізначної частини Банату, цей гірський українськийкрай Другий аргумент брався з галузі кулачногоправа Через слабкість українських сил (загін січо-вих стрільців вирушив на допомогу повсталомуЛьвову) румунські збройні частини 11 листопада1918 р оволоділи Чернівцями, а через тиждень івсією Буковиною Знехтувавши волевиявлення ук-раїнського населення яке 3 листопада на всенарод-ному вічі в Чернівцях висловилося за возз'єднанняз Україною, румунські окупанти нав'язали ук-раїнцям режим неволі, соціального й національногогноблення Певним дисонансом у хорі голосів, якіпідтримали включення всієї Буковини до складу„Великої Румуни", прозвучала доповідь глави місиСША у Центральній Східній Європі А Куліджа„Нові кордони в колишній Австро-Угорщині"Американський професор висловився за те, щобзахідну частину Буковини разом з північними рай-онами Бессарабп передати Україні Однак йогодумку знехтували Сен-Жерменський, а потімСеврський мирний (10 серпня 1920) договоривіддали всю Буковину Румуни

Хоч питання про майбутнє Бессарабп не нале-жало до компетенції Паризької конференції, бопрутсько-дністровське межиріччя входило до скла-ду Роси — союзниці Антанти й США у війні, во-

но докладно обговорювалось у столиці ФранціїЯскравим виявом настроїв українців були героїчнеХотинське повстання на зламі 1918—1919 рр і са-мовідданий опір загарбникам з боку населенняІзмаїльщини

Але в Парижі керувалися іншим Бессарабія пе-ретворилася на важливий тил союзних військ, котрівисадилися в Одесі й Криму, регіон, використо-вуючи який можна було розраховувати на реваншза поразку інтервенції на Півдні України ДолюБессарабп мав вирішити так званий „Бессарабсь-кий протокол" (28 жовтня 1920) Однак йогоміжнародно-правові засади були такими сумнівни-ми, що Сполучені Штати не підписали цього доку-мента, а Японія не ратифікувала його Італія чима-ло виторгувала від Румунії за ратифікацію Ра-дянські Україна та Росія як правонаступники ко-лишньої держави, до складу якої входила Бесса-рабія, ніколи не визнавали законним відторгненняостанньої і не мирилися з ним

Останні кроки властей ЗУНРна українській території

™Tf рийняття формального рішення про май-I бутнє Східної Галичини відкладалося НаА той час галицьке суспільство було поділене

навпіл Та його частина, котра залишалася на загар-баній території, відразу ж відчула обтяжливістьокупаційного режиму В середині липня Збруч пе-рейшли останні з єднання Української галицькоїармії, ще раніше до Кам'янця-Подільського пере-брався уряд ЗУНР Хоч державні органи і галиць-ке військо опинилися в надзвичайно складному ста-новищі, боротьба за національне визволеннязахідноукраїнських земель не припинялася Відбу-лась зміна і в стосунках з УНР

Користуючись незавидною ситуацією галицькоївлади, Директорія вирішила покласти край її са-мостійності Згадали, що від 22 січня 1919 р існуєЗахідна Область УНР 4 липня вийшла постановапро створення „Міністерства Західної ОбластіРеспубліки (Галичини), через яке відбуваються всіурядові зносини з Галичиною" Але втілити церішення було непросто, бо диктатор ЗУНР Є Пет-рушевич мав у своєму розпорядженні боєздатну40-тисячну армію Про ставлення Директори догаличан повідав М Лозинський „Для боротьби збільшовиками воно конче потребувало галицькоїармії, одначе для замирення з Польщею йому зава-жало галицьке правительство" Зіткнення урядів

260

Революційно-визвольний рцх на західноукраїнських землях

закінчилося внічию Закон від 4 липня залишивсяна папері, а частини УГА рушили на Київ

Розбіжності щодо орієнтації чимдалі поглиблю-вались Директорія взяла курс на союз з ПольщеюЗнову постала дилема „Польща чи Росія" Втра-тивши останні ілюзії щодо Польщі, галичани почи-нають поглядати на Схід Першим уголос заявивпро це „сеньйор галицьких політиків" К Левиць-кий Восени 1919 р він друкує у віденському „Ук-раїнському прапорі" програмну статтю „Куди доро-га3" і, натхнений денікінським наступом, прорікаємає бути створена „конфедерація (союз) обох дер-жав, України і Роси, які стануть дійсним природнимзаборолом Сходу супроти всякого посягання по-ляків, румунів чи кого-небудь другого" Пропо-нуючи таке, автор наголошує на різниці між„національним русофільством" і „політичним", як-от „Ми, українці з Галицького П'ємонту, поборю-вали досі й будемо поборювати національне ру-софільство як національну зраду Але ж що іншо-го є політичне українофільство як сполука двох дер-жавних інтересів для спільної цілі, а що іншого є на-родне відступництво"

Але ці, на перший погляд, привабливі теорети-зування враховували лише гіркий досвід нерівноїборотьби з польськими наїзниками, байдужість іпідступність Заходу й нехтували реали, що їх при-несли в Україну армії „єдиної і неділимої" Союз ізтими, хто по-варварськи знущався і нищив усе ук-раїнське, із злісною непримиренністю ставлячисьдо всього національного, хто й слухати не бажавпро існування українського народу, не кажучи вжепро якісь там ознаки його державності, навіть воле-виявлення, був примарною ідеєю Та спокусивсянею не лише досвідчений галицький політик, а На-чальна Команда УГА, уклавши 6 листопада 1919 рпопередню угоду про підпорядкування денікінсько-му командуванню Є Петрушевич протестував, алевже не міг нічого вдіяти 15 листопада диктаторвиїхав через Румунію до Відня, а 17 числа в Одесібуло укладено остаточний договір Його першастаття передбачала „Галицька армія переходить уповнім складі разом з тиловими установами, скла-дами й рухомим залізничним матеріаом на бікросійської Добровольчої армії

Взаємне поборювання, неспроможність втілитив життя всенародне прагнення до возз єднання,соціально-політичний консерватизм і схиляння пе-ред сильними світу цього даеко розвели ЗУНР іУНР Кожне з цих нацюнально-державних утво-рень торувало шлях до лютих ненависників України

та її народу В першому випадку — „єдиної і неді-лимої Роси", в другому — експансіоністськоїПольщі

Зарубіжні митарства Є Петрушевича та урядуЗУНР наочно відбивали реали тоючасноіо міжна-родного становища Диктатор та його командадіяли досить енергійно шукали розуміння у Лізінацій, допомоги у Ллойд Джорджа, намагалисязблизити акції Англії та Німеччини на Сході Євро-пи, зверталися до Генуезької конференції 1922 рДипломатичні маневри керівництва ЗУНР вклю-чали також контакти з Росією Звичайно, значночастіші й тісніші з білогвардійцями, аніж з радянсь-кими представниками

Вживалися заходи для залучення до західноу-країнської справи діаспори в Канаді й США Підчас тривалої зарубіжної подорожі митрополитА Шептицький звертався і до високих урядовцівінших країн, але зустрічі, яких він домагався, малипоказний характер З'являлися також офіційні до-кументальні публікації уряду ЗУНР в еміграції, девикривався терористичний окупаційний режим,встановлений на західноукраїнських землях

Однак у розв'язанні східноєвропейських про-блем парадом командувала Франція, «цікавлена всоюзі з Польщею не лише політично, а й еко-номічно її капіталовкладення в нафтову проми-словість Прикарпаття, на початку 20-х рр уже на-багато переважали ще донедавна найбільші —англійські

Належність Східної Галичини до Польщі стави-лася під сумнів лише тоді, коли польські військавідступали з її території В липні 1920 р , як тількизазнав нищівної поразки „похід Пілсудського наКиїв" і Польща звернулася до Антанти з прохан-ням врятувати и від цілковитого розгрому, ЛлойдДжордж на конференції в Спа нагадав, що Варша-ва не володіє ще на законних підставах західноу-країнською землею Досить сумнівне право на цевона дістала лише в березні 1923 р за рішеннямКонференції послів Антанти

Відторгнення західноукраїнських земель, зали-шення за кордонами України кількамільйонного на-селення та значних етнічних територій стало однієюз історичних кривд, заподіяних українському наро-дові в буремне XX ст Він не міг змиритися 1 незмирився з цим Здійснення багатовікового праг-нення до возз'єднання стало важливою справоюнації, неодмінною передумовою її справжньоговідродження

Соціально — економічна

і політична кризи

початку 20-х років

! а території колишньої Російської імперії ви-никло 13 держав П'ять з них були дійсносамостійними(краіни Балтп, Польша і

Фінляндія) В усіх інших, в тому числі в Україні,утвердилася радянська форма державностіОфіційні інститути радянських республік булизовнішньо самостійними, але насправді контролю-валися централізованою політичною організацією,яка мала монополію на владу — РКП (б) Самимсвоїм існуванням партія більшовиків перетворювалаконгломерат радянських республік в єдину країну

Наполегливі спроби більшовиків у 1918 — 1920рр побудувати, відповідно до вимог своєї програ-ми, безтоварну централізовану економіку мализгубні наслідки, але вони маскувалися війною Кри-зові явища в одержавленому народному госпо-дарстві можна було списати за рахунок війни, а нереформ Більш того колосальна централізаціяуправління виробництвом забезпечила тоталітарно-му політичному режиму майже безмежний кон-троль за ресурсами суспільства Використовуючийого перш за все у воєнних цілях, державна партіястворила армію, яка за чисельністю перевищилазбройні сили усіх європейських країн, разом узятихЗа її допомогою вона вийшла переможцем з війниТа це була піррова перемога Зимою 1920 —1921 рр , коли радянській влад1 вже не протистоялирегулярні війська противника, її становище булотяжчим, ніж раніше Незважаючи на те щоЛ Троцький мав в Україні понад мільйон червоно-армійців, у республіці спалахували антирадянські

УРСР в умовахутвердженнятоталітарного ладу

тш

повстання Українські селяни протестували противилучення продовольства (продрозкладки) іпов язаної з цим забороною торгівлі Цей протестнерідко набував форми партизанського руху, якийрозглядався властями як політичний або куркульсь-кий бандитизм

У телеграмі до заступника голови Реввійськра-ди РСФРР Є Склянського від 6 лютого 1921 р ВЛенін обурювався тим що через опір ' бандитів" зУкраїни не можна вивезти продовольство та іншіресурси "І хліб і дрова, все гине через банди, а мимаємо мільйонну армію" Реввійськрада РСФРРкинула проти бунтуючих селян найбільш боєздатнічастини Червоної армії на чолі з уславленимивоєначальниками — В Блюхером П Дибенком,ГКотовським, О Пархоменком та ін

Армія використовувалася й для реквізиції хлібаПродрозкладка здійснювалася лише під загрозоюбагнетів Централізовані державні ресурси продо-вольства танули, а інших не існувало адже вільнаторгівля хлібом переслідувалася як карний злочинВзятий на себе обов'язок годувати працівнківнаціоналізованого господарства держава виконува-ча вкрай незадовільно Робітничий пайок скоротив-ся до чверті фунта хліба (100 г) і до того ж йоговидавали не кожний день Голодуючі робітникивдавалися до так званих "італійських страйків"тобто уповільнювали темп праці, перебуваючи наробочому місці Схильність до "італійок" поясню-валася просто при звичайному страйку робітниківнегайно позбавили б трудової книжки, за якою во-ни одержували свої мізерні пайки

У радянській історіографи наявність кризи по-чатку 20-х рр визнавалася, але причини її пов'язу-валися переважно з господарською розрухою, вик-ликаною семирічною війною, спочатку світовою, апотім — громадянською На території України, девоєнні ди тривали весь цей час майже безперервно,народне господарство справді істотно постраждалоАле параліч виробництва, який насувався невідво-ротно, був пов'язаний із спробами державної партіїзруйнувати ринковий механізм Через нестачу хлібарізко впав видобуток корисних копалин, перш завсе вугілля Нестача хліба і вугілля призводила дозупинки залізниць Продовольча, вугільна і транс-портна кризи вкінець розхитали матеріально-технічне постачання всієї промисловості Чи-сельність робітників великої промисловості Українизменшилася наполовину порівняно з довоєнноюРятуючись від голоду, робітники осідали в селахНаціоналізовану промисловість душили бюра-

262

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

кратизм і тяганина Навіть за наявності ресурсіввона не могла справитися із планами Робітничі ко-лективи вимагали продовольчого постачання, але небули в змозі дати еквівалент у вигляді потрібноїспоживачу продукції Дійшло до того, що місцевігосподарські органи свідомо барилися знаціоналізацією, щоб підприємства не переходилина їх утримання

І все-таки керівні діячі державної парти були од-ностайні у тому, щоб закінчити одержавлення ви-робництва 29 листопада 1920 р ВРНГ РСФРРприйняла постанову про націоналізацію усіх проми-слових підприємств з кількістю робітників не мен-ше п'ятьох при наявності механічного двигуна і неменше десятьох за відсутності останнього У тезахголови Української РНГ В Чубаря, які датуютьсялютим 1921 р , підкреслювалося "Для успішноговиконання ударних завдань у галузі видобутку па-лива і металу, а також по відбудові транспорту іпомпшенню постачання селянства машинами тазнаряддями необхідно закінчити роботу по ово-лодінню пролетарською державою всім виробниц-твом і всіма матеріальними ресурсами'

Отже, примара економічної катастрофи ані-скільки не позначалася на догматичних позиціяхкерівників ВРНГ і УРНГ По доповіді Чубаря VВсеукраїнський з'їзд рад на початку березня 1921 рухвалив "Здійснити до кінця націоналізацію таконцентрацію приватногосподарських підприємств"

З фінансової кризи думали вийти найбільш ра-дикальним шляхом — скасуванням грошей Ко-місія на чолі з С Струмиліним готувала пропозиціїщодо заміни грошей трудовими одиницями (трода-ми) Почала свою роботу й комісія для скасуваннягрошових податків У зауваженнях на проектвідповідного декрету В Ленін підтвердив думку пробезспірність переходу до безгрошового обміну внайближчому майбутньому В грудні 1920 р вінпіписав декрети про безгрошовий відпуск продуктівпо картках, про безплатність палива, житла, кому-нальних і поштово-те еграфних послуг

Запровадженнянової

економічної політики.

^ " І ведення непу найчастіше пов'язують з пов-I станням матросів і робітників Кронштадта,а яке почалося 28 лютого 1921 р і проходилопід гаслами відновлення вільної торгівлі та скасу-

вання режиму комісарської диктатури Сам Ленінне раз підкреслював взаємозв'язок цих подій, аргу-ментуючи необхідність відмовитися від продрозк-ладки

Проте рішення про відмову від реквізиційногопринципу хлібозаготівель було прийнято у вищихешелонах влади трохи раніше Ленін сформулювавйого у письмовому вигляді ще 8 лютого В партійнікомітети губерній і національних республікнадійшов схвалений 18 лютого політбюрро ЦКРКП(б) документ під назвою "Проект постановиЦК про заміну розкладки натуральним податком"за підписом Л Каменева В ньому пропонувалосязавчасно, до початку посівної кампанії, визначитизагальну суму податку і середній відсоток обкла-дення ним посівних площ, з тим, щоб селяни знали,скільки хліба вимагатиме держава Після сплатиподатку їм надавалося право використовувати зали-шок врожаю на власні потреби, в тому числі ре-алізувати хліб "у місцевому господарському обо-роті (тобто, на сільських і містечкових базарах)

Цей документ мав сенсаційний характерВідмова від реквізиції, на якій трималася вся систе-ма державного постачання, повертала селян облич-чям до ринку, погано замаскованого в проектіпартійної постанови терміном "місцевий госпо-дарський оборот" Керівництво державної партивідмовлялося від диктату на селі і відновлювалопринцип матеріальної заінтересованості в сільсько-господарському виробництві

Партійно-державне керівництво радянської Ук-раїни зустріло документ політбюро ЦК РКП(б) знезадоволенням Він обговорювався на пленумі ЦККП(б)У 27 лютого Зважаючи на важливість пи-тання, до участі в обговоренні запросили всіх секре-тарів губернських комітетів парти і голів губвикон-комів Загальний смисл постанови пленуму не за-лишав сумніву щодо ставлення українських цекістівдо проекту керівництва РКП(б) вважати замінупродрозкладки податком у всеросійському мас-штабі недоцільною, стосовно України визнати про-ведення проекту неприйнятним

Пленум ЦК КП(б)У обмежив дискусію,сподіваючись на те, що проект не здобуде більшостіна черговому партійному з'їзді Українськимцекістам вже було відомо, що 24 лютого пленумЦК РКП(б) прийняв проект за основу і передавйого для обговорення на партійний з'їзд Українськігазети аж до початку X з'їзду партії жодним сло-вом не відреагували на "еретичні" думки Пізніше,коли неп було втілено у життя, матеріали цього пле-

263

Історія У краї ни

нуму тим більше не рекомендувалося розголошува-ти

На X з'їзді РКП(б), який відкрився 8 березня1921 р , доповідь В Леніна про заміну розкладкипродовольчим податком не зустріла запереченьОчевидно, кронштадтський урок подіяв навіть натвердолобих

Якщо під непом розуміти повернення державноїпарти обличчям до ринкових відносин, то X з 13дРКП (б) не можна вважати поворотним пунктом векономічній політиці Ринкові відносини не буливизнані ним У постанові з'їзду йшлося тільки пронадання селянам можливості використовувати за-лишки продукції в місцевому товарному обороті Узагальнодержавних масштабах Ленін ще сподівавсяналагодити замість торгівлі так званий "товаро-обмін" між державою та її контрагентами (вислов-люючись сучасною мовою — бартер) Він був пе-реконаний, і цілком справедливо, що визнання пов-ної свободи торгівлі відсуне у невизначене май-бутнє реалізацію комуністичної програми парти Зіншого боку, Ленін пересвідчився у тому, що умо-глядні програмні схеми відштовхуються життям

Виходячи з рішень X з'їзду, надзвичайна сесіяВУЦВК прийняла закон про про заміну розкладкиподатком, а Раднарком УСРР видав декрет пронорми і розмір податку Продподаток мав стягува-тися з урожаю 1920 р , а попердній закон щодопродрозкладки з урожаю 1920 р залишався в силі,тільки обсяг розкладки зменшувався на 20% Почотирьох губерніях України, які мали найбільшийвідсоток виконання продрозкладки, залишок за-боргованості скасовувався В усіх інших губерніяхпродрозкладка стягувалася з наростаючою силою

Щоб зрозуміти природу непу, треба мати чіткеуявлення про економічну політику більшовиків з1918 до березня 1921 р (в Україні — з 1919 р ) Яку радянській, так і в світовій літературі ця політиканазивається "воєнним комунізмом" Здебільшого їїрозуміють як систему надзвичайних заходів, запро-ваджуваних з однією-єдиною метою щоб вижити іперемогти у громадянській війні

Треба взяти до уваги, що термін "воєнний ко-мунізм" народився вже після того, як стара політи-ка була засуджена Витоки цього терміна можназнайти у плані промови про заміну розкладки по-датком, який В Ленін зробив у першій половині бе-резня 1921 р для виступу на партійному з'їзді"Надто поспішний, прямолінійний, непідготовле-ний "комунізм" наш викликався війною і немож-ливістю ні дістати товари, ні пустити фабрики" Як

бачимо, одночасно із зародком терміна, тобто взя-тим у лапки словом "комунізм", виникає схема по-яснення хиб економічної політики нічого не поро-биш, війна' Лапки у слові "комунізм" давалиподвійну вигоду По-перше, проголошувалося, щокомунізм виявився несправжнім По-друге, виму-шене засудження комуністичного штурму підміня-лося тезою про вимушеність самого штурму умова-ми війни Прикметник "воєнний" мав замаскуватиневдалий комуністичний штурм, відгородитиміцним муром катастрофічну невдачу трирічногобільшовицького експерименту над населенням віднібито справжнього комунізму, який ще, мовляв,попереду Комуністична ідея залишалася незапля-мованою

У резолюції травневого (1921) пленуму ЦКРКП(б) вперше зустрічається словосполучення"нова економічна політика" В цей час життя вжепоказало неспроможність ще однієї ілюзії більшо-виків — можливості налагодити товарообмін у мас-штабах усієї країни Леніну довелося змиритися зіснуванням торгівлі, а тому він підкреслював важ-ливість для парти оволодіти цією "командною висо-тою" В його промові на Всеросійській продо-вольчій нараді 16 червня 1921 р пролунав закликвідновити правильний грошовий обіг, створити ме-режу організацій і підприємств державної торгівлі,насамперед оптової, навчитися регулювати приват-ну торгівлю

Легалізація приватної торгівлі вивела з підпілляпідприємницьку діяльність З'явилася так звананова буржуазія — промисловці-фабриканти, тор-говці-оптовики, біржові маклери їх називали не-пманами Підприємницька діяльність швидко виво-дила країну з розрухи Але більшовики ставилисядо непманів вкрай упереджено Популярні сати-ричні романи І Ільфа та Є Петрова "12 стільців" та"Золоте теля" є чудовим свідченням того, як витри-мувалася офіційна лінія щодо зображення непманів

Раніше інфляція не бентежила владу, бо пере-дбачалося взагалі скасувати грошовий обіг Коли ждержава визнала за товарно-грошовими відносина-ми право на існування, постало питання прозміцнення бюджету і грошей У 1922 — 1924 ррбуло проведено грошову реформу

Характеризуючи ставлення В Леніна до непу,історики нерідко наводили слова, що він їх вживавнеодноразово, коли заходила мова про тривалістьцієї політики "всерйоз і надовго" Це справді так,але треба прочитати наведений вираз у контексті"цю політику ми проводимо всерйоз і надовго, але

264

звичайно не назавжди Вона викликана нашимстаном злиднів та розорення і величезним ослаб-ленням нашої промисловості" Можна безпомилко-во твердити, виходячи з усієї сукупності висловлю-вань голови російського уряду в 1921 — 1922 ррвін вважав політику, що рахувалася з об'єктивноюреальністю ринку, тривалою, але обмеженою в часіНеп був для нього справою тактики, а стратепчнамета залишалася незмінною — побудова ко-муністичної економіки, в якій не залишалося місцяприватним власникам, товарно-грошовим відноси-нам і ринку

Істотною ідеологічною поступкою, яку більшо-вики зробили після катастрофічно невдалого ко-муністичного штурму 1918 — 1920 рр , було те, щотермін "комунізм" непомітно втратив безпосереднійзв'язок з існуючою дійсністю і відсунувся у неви-значене майбутнє Найближчою метою парти, якапродовжувала мислити категоріями своєї програми,стало вважатися соціалістичне будівництво Прицьому підкреслювалося, що між соціалізмом ікапіталізмом (тобто ринковою, в тому числінепівською економікою) пролягає прірва, тоді якміж соціалізмом і комунізмом якісної різниці немаХарактерним є заключне речення останнього вжитті Леніна публічного виступу 20 листопада1922р "З Роси непівської буде Росія соціалістич-на"

Голод 1921 — 1923 pp.

фіційна версія причин тяжкого голоду, якийпризвів до мільйонних жертв у Поволжі, наПівнічному Кавказі і в південних губерніях

України, завжди була одна — тяжка посуха 1921 рАле до революції теж траплялися посухи, навітьбільшої інтенсивності Жодна з них не призводиладо таких жертв

Причини масової загибелі людей були пов'язаніз політикою державної парти, перш за все з про-дрозкладкою На сільськогосподарське виробниц-тво розкладка діяла згубно, скорочуючи його до об-сягу, що задовольняв лише потреби села Міськіспоживачі залишалися без продовольства

У регіонах, не зачеплених посухою, врожайність1921 р не поступалася звичайній нормі Проте тутпосіяли значно менше, ніж у роки, що передувалипродрозкладці А навіть у кращі часи ці репони недавали багато товарного хліба Тепер же їм доводи-лося заступити вражені посухою основні зони то-варного хліборобства і навіть взяти на харчування

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

сільське населення цих зон Так виникла нерозв'яз-на ситуація з хлібом, в якій масова загибел^ людейвід голоду була ніби запрограмована Йшлосятільки про те, на які регіони держава чинитеменайбільший тиск під час вилучення хліба В центріуваги радянського партійно-державного керівниц-тва опинилася Україна

Яким був український врожай 1921 р 3 Утодішніх статистичних публікаціях зустрічаютьсярізні цифри Найвища належить ЦСУ РСФРР —633 млн пудів (середній урожай в роки, що пере-дували продрозкладці, становив близько мільярдапудів) Цифра, опублікована Центральним стати-стичним бюро УСРР — 276,6 млн пудів На VIIВсеукраїнському з'їзді рад у грудні 1922 р наркомземельних справ України І Клименко назвав щеменшу цифру — 200 млн пудів Звичайно,міжвідомча суперечка розв'язувалася елементар-ною перевіркою первинної статистики Чому ж ук-раїнський уряд не потурбувався зробити іі, хочазнав, що Москва наполягатиме на вивезенні макси-мальної кількості продовольства3

Якраз про це РНК УСРР потурбувався в пер-шу чергу За пропозицією X Раковського політбю-ро ЦК КП(б)У 11 червня 1921 р запропонувалогубкомам парти раз на тиждень висилати стати-стичні дані про очікуваний урожай Не обмежую-чись цим, Раковський затвердив постанову Ук-раїнської економічної наради (УЕН) про відправкуу неврожайні губернії комісій для виявлення дійсно-го стану Проте, за його свідченням (в січні 1922р ), ця постанова була скасована українським ЦВК"з чисто політичних міркувань —не створюватипаніки" Виникає питання чи міг голова ВУЦВКГ Петровський скасувати постанови політбюро ЦККП(б)У та РНК УСРР3 Адже у більшовицькійноменклатурі в Україні політичне співвідношенняміж Петровським і Раковським було таким, як набільш високому ієрархічному щаблі — міжКалініним і Леніним Директива прийшла, як зав-жди, з центру Центральній владі потрібно буловтричі збільшити дійсну величину українськоговрожаю 1921 р

6 серпня 1921 р Ленін повідомив наркомпродаУСРР М Владимирова про намір широко застосу-вати війська для збирання продподатку в УкраїніЧерез кілька днів, 12 серпня за його підписомвийшла спеціальна постанова Ради праці та оборо-ни (РПО)про застосування надзвичайних заходівпід час вилучення продподатку В ній йшлося провведення до волостей та сіл, що опиралися нарком-

265

Історія У краї ни

продівцям військових частин Останні мали під часзбирання продподатку "негайно вживатинайрішучіших заходів примусового характеру"Уникаючи жахливих подробиць, урядовий доку-мент не конкретизував цих "найрішучіших заходів"Виконавці керувалися підзаконними інструкціямиЗокрема, в інструкції Вознесенського повітовогоособкому від 15 листопада 1921 р зазначено"Взяти в кожній волості від 15 до 25 чол залож-ників з куркульського і середняцького населення Увипадку, коли яке-небудь село відмовляється датипідписку про кругову відповідальність або ж, дав-ши підписку про виконання продподатку за 48 го-дин, не виконає, такі села оголошуватимуться воро-гами радянської влади Половина заложників маєбути осуджена аж до застосування вищої міри по-карання — розстрілу, після чого буде взято наступ-ну групу"

Незважаючи на зростаючу загрозу для життямільйонів людей, більшовики не зверталися по до-помогу до міжнародної громадськості Вона пер-шою звернулася до радянських властей, як тількидізналися про посуху На початку липня славетниймандрівник, учений і громадський діяч Ф Нансензапропонував ГЧичеріну допомагати продовольст-вом населенню Петрограда Потім до наркома за-кордонних справ звернувся керівник Американсь-кої адміністрації допомоги (АРА) ГГувер Ця по-заурядова благодійницька організація діяла вЗахідній Європі з 1919 р , використовуючи для тих,хто потребував допомоги, нагромаджені в Європіпід час війни величезні продовольчі запаси амери-канського експедиційного корпусу

Голова російського Раднаркому змушений бувдати згоду на переговори у Ризі з найближчимспівробітником Гувера У Брауном, хоч ідея допомо-ги з боку буржуазії йому не подобалася Щоб зба-лансувати класову структуру закордонної допомо-ги, він звернувся 2 серпня 1921 р до міжнародногопролетаріату і підключив до справи надання продо-вольчої допомоги Комінтерн Так виник "Тимчасо-вий закордоний комітет допомоги Росії", пізнішеперейменований на "Міжнародний комітет робітни-чої допомоги" (Міжробдоп) Починаючи з 20серпня в Росії розгорнулася благодійницька акція

АРА

Проте в Україну чужоземних рятівників не за-прошували Офіційно вважалося, що її продовольчестановище благополучне Республіка прямо-такивирувала комісіями допомоги голодуючим, які діялипід наглядом Центральної комісії Допгол при

ВУЦВК Але вся їх активність була скерована набіженців і на Поволжя Черз примусові заготівлі ідобровільну допомогу хліб з України прямував за їїмежі

Тим часом становище на Півдні України, якийпостраждав від посухи одночасно з Поволжям, ста-вало трапчним У 21 повіті п'ятьох південних гу-берній (Одеської, Миколаївської, Катеринославсь-кої, Запорізької і Донецької) селяни не зібралипосіяного насіння

Якою була картина врожаю на Лівобережжі іПравобережжі-* На опублікованій Центральноюкомісією Допгол при ВУЦВК у 1922 р карті вро-жайності 25 повітів Наддніпрянщини позначені якрайони без лишків урожаю Чистий збір хлібівскладав у них від 5 до 10 пудів на душу, і селянимогли прогодувати тільки себе Виконуючи розк-ладку з минулорічного врожаю і сплачуючи нату-ральний продподаток з урожаю 1921 р , вони відда-вали державі чималу частину власного продоволь-чого запасу У 46 повітах Наддніпрянщини (25лівобережних і 21 правобережний), тобто, приблиз-но на половині території республіки, чистий збір пе-ревищував 10 пудів на душу сільського населення

Карта комісії Допгол наочно показує пастку, вякій опинилася Україна у 1921 р хлібних лишків зполовини території не вистачало, щоб підтриматирозміщену в ній мільйонну армію, власні міста іробітничі селища, біженців з Поволжя, голодуючіпівденні губернії, міста центральної Росії і, нарешті,голодуюче Поволжя Центральний уряд розробиввласну систему пріоритетів у цій ситуації і продик-тував відповідну лінію поведінки партійно-держав-ному апарату республіки Він потурбувався про за-безпечення мінімальної, часом голодної норми спо-живання для робітничого класу і армії в Україні тапоза її межами, якоюсь мірою потурбувався такожпро поволзьких селян і біженців з Поволжя в Ук-раїні Але про голодуючих українських селян дер-жава постаралася забути Газетам було забороненовисвітлювати становище у південних губерніях Ук-раїни

Було опрацьовано й техніку замовчування па-нуючого в Україні голоду Під час обговорення до-повіді М Владимирова "Про кампанію по боротьбіз голодом" 4 серпня 1921 р політбюро ЦККП(б)У прийняло резолюцію, що не потребує по-яснень "Вказати губкомам, що під час проведеннякампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби зголодом в Росії від боротьби з неврожаєм на Ук-раїні, де допомога місцям, що постраждали від нев-

266

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

рожаю, могла бути цілком надана своїми губернсь-кими або повітовими засобами"

Місцеві власті не розуміли причин бездіяль-ності уряду та інформаційної блокади Вони заки-дали Харків і Москву розпачливими телеграмамиУ зверненні до ЦК Допгол при ВУЦВК керівникиДонецького губвиконкому вказували Голод уДонбасі набрав жахливих розмірів Голодує до 500тис чоловік Селяни у відчаї риють собі могили, невідчуваючи реальної допомоги Досі з центру неодержано ані зернини" Якраз в цей час Ленінповідомляв місцеві органи влади, що в Донбас дос-тавлено тримісячний запас хліба, іД°б підтриматикам'яновугільну промисловість Проте хліб ішов нашахти, а не в села Із сіл Донеччини його якраз за-бирали До 15 січня 1922 р в губернії було викача-но 1210 тис пудів хліба

Коли голодуючих селян почала косити смерть,дисципліновані українські більшовики відкритовиступили проти політики партійного центру Алепровину за замовчування голоду вони брали на се-бе Ініціативу в цьому бунті на колінах виявивМ Скрипник Під час обговорення звіту ЦК, зяким виступив у грудні 1921 р на VI конференціїКП(б)У X Раковський, Скрипник заявив "Хібаце не було очевидно, щооми йдемо ДО голодуй ЦКзатримував це питання Йшов тиждень за тижнем,місяць за місяцем, і тільки тепер ми бачимо воче-видь помилку, виявлену тут Ми тоді не насмілюва-лися казати, що в нас, у нашій благодатній Україні— голод "

Після грудневої конференції в Україні ЦКРКП(б) змушений був визнати реальність ук-раїнського голоду На початку січня 1922 р головіРаднаркому УСРР дозволили звернутися по допо-могу до міжнародних організацій 10 січня Раковсь-кий уклав з АРА угоду, аналогічну угоді з РСФРР16 січня політбюро ЦК КП(б)У доручило своємуаптаційно-пропагандистському відД'лу і ЦК Доп-гол вжити заходів, щоб у пресі з'явилося побільшевідомостей про голод на півдні України

1922 р в Україні було засіяно 14,4 млн десятинпроти 17,1 млн у попередньому рОШ Величезнийнедосів у південних губерніях внаслідок госпо-дарського розорення селян було перекрито, хоч 1 неповністю, приростом посівних площ на Правобе-режжі і Лівобережжі Але республіка змушена бу-ла відрахувати з урожаю 1922 р понад 10 млнпудів зерна в експортні ресурси Це — невеликакількість, але й вона могла б полегілити становищеголодуючих Та центральний уряд зобов язав ук-

раїнських керівників розпочати перервании війноюекспорт хліба, аби дістати валюту

Щоб експорт не виглядав аморально, було ого-лошено, що врожай 1922 р припинив голод Ужовтні 1922 р ЦК Допгол при ВУЦВК перейме-нували в Центральну комісію по боротьбі знаслідками голоду (ЦК Наслідгол) Як експортхліба,так і поставки в Росію призвели до того, щоголод у південних губерніях протримався весь 1922р і перейшов на першу половину 1923 р

Зарубіжна допомога тривала з березня 1922 почервень 1923 р У серпні 1922 р , коли закордонніорганізації повністю розгорнули свою роботу, вонихарчували 1,8 млн жителів неврожайних губернійпроти 400 тис , які забезпечував ЦК Допгол приВУЦВК Отже, роль закордонних організацій бу-ла вирішальною У тогочасній пресі високо підноси-лася роль міжнародної пролетарської солідарності,тоді як значення АРА та інших "буржуазних" ор-ганізацій применшувалося Однак безстороння ста-тистика віддає належне кожній закордонній ор-ганізації допомоги За весь час роботи Міжробдопвиділив голодуючим України 383 тис пайків, місіяФ Нансена — 12,2 млн, АРА — 180,9 млнпайків

Та благодійна допомога доходила не до всіх Вархівах і тогочасній пресі зустрічаються численніповідомлення про смертні випадки від голоду впро-довж осені 1922 — пізньої весни 1923 рр І все-та-ки зима 1922/1923 рр для селян південних гу-берній була набагато легшою, ніж попередня

Цілком зрозуміло, чому в системі пріоритетівбільшовицького центру під час здійснення продо-вольчої політики одне з найперших місць належалоробітничому класу, а останнє — селянству Якбидержавна партія не справилася з наданням хоча бмінімальних пайків багатотисячним робітничим ко-лективам, вони відмовили б їй у підтримці Голодній згуртовані робітники для будь-якої диктатури не-безпечніші, ніж розпорошені селяни

Проте не до всіх селян більшовицький уряд ста-вився однаково Факти свідчать, що поволзькимселянам надавалася помірна допомога, нерідко зарахунок селян інших регіонів, зокрема УкраїниМотиви такого політичного курсу не лежать на по-верхні Вдамось до пояснення, яке грунтується нафактах

Українське село було охоплене антибільшовиць-ким повстанським рухом Як стверджувалося узвіті уряду УСРР VI Всеукраїнському з'їздові рад,за 1921 р у справі ' замирення" села було зроблено

267

більше, ніж за весь попередній час ВсеукраїнськаЧК подала відповідну статистику за 10 місяців бу-ло виведено з боротьби різними засобами 444 ота-мани, у тому числі вбито у боях — 189, розстріля-но — 9, заарештовано — 84, добровільно з'явило-ся з повинною і було амністовано — 162 Більшачастина тих, хто з'явився з повинною, припадає надругу половину року Чому саме-1

Радянська історіографія відповідала на це такповстанський рух почав спадати, коли селяни відчу-ли благотворний вплив нової економічної політикиАле ж методи хлібозаготівель зовсім не змінилися урозпачливій ситуації голодного року Перекон-ливіше звучить пояснення, що випливає з досвідуборотьби Н Махна Переслідувані частинами Чер-воної армії, махновці зібралися 21 липня 1921 р нанараду в с Ісаівка Таганрозького повіту Обговорю-валося питання у якому регіоні продовжити бо-ротьбу-1 "Батько" спробував змінити звичний, аленебезпечний через насиченість ворожими йомувійськами регіон і зробив рейд по донецьких і по-волзьких степах Та в умовах голоду, що наближав-ся, політична активність селянства зменшиласяпрактично до нуля Ніким не підтриманий, Махнозмушений був повернути тачанки на захід Він пе-ретнув спочатку Дніпро, а потім Дністер і опинивсяу вигнанні, в Румуни

Голод виявився фактором, який ефективніше,ніж каральні експедиції, втихомирював повстанцівЗбагнувши це, центральний уряд допоміг природ-ному катаклізму справитися з "куркульським бан-дитизмом", конфіскуючи злиденні продовольчі за-паси навіть у селян південних губерній 1921 р вУкраїні було вперше запроваджено терор голодом

"Автономізація" УСРР

дин з нових історичних міфів звучить так8 якби Україна не ввійшла 1922 р до складуРадянського Союзу, вона могла б зберегти

суверенітет і уникнути страхітливих трагедій у своїйнедавній історії Ті, хто так заявляє, не уявляютьсобі разючої невідповідності між формою і змістомрадянської державності

Ще у середні 1919 р державна партія провелапід виглядом ' воєнно-політичного союзу об єд-нання життєвих сфер діяльності радянськихреспублік (оборони, економіки, праці, фінансів,транспорту, пошти і телеграфу) Управління цимисферами з Москви перетворювало республіки нарегіони унітарної держави

Історія У краї ни

28 грудня 1920 р представники Російської Фе-дерації В Ульянов-Ленін і ГЧичерін, з одного боку,і представник УСРР X Раковський — з другого,підписали від імені своїх держав договір провоєнний і господарський союз У преамбулі доку-мента підкреслювалася незалежність і суверенністьобох держав 3 факту колишньої приналежностіУкраїни до Російської імперії, як вказувалося устатті 2, для УСРР не випливає жодних зо-бов'язань

Ця друга стаття ніби мала дати додатковий до-каз незалежного статусу Української держави Од-нак зміст договору перебував у кричущійневідповідності з преамбулою Громадянська війназакінчилася, а "воєнно-політичний союз" залишив-ся До об єднаних наркоматів додали ще наркоматзовнішньої торгівлі, якого раніше не існувало

Партія, ЧК і об'єднані наркомати брали на себеосновну частку владних функцій Завдяки цьому вкраїні забезпечувалося централізоване управлінняОднак для деяких управлінських функцій не знахо-дилося господаря Не було, наприклад, єдиногобюджету

Серед керівних діячів центрального апаратуміцніла думка про те, що закінчення громадянськоївійни є приводом для ліквідації декларативної са-мостійності республік Вони вважали за необхідне"автономізувати" їх, тобто зрівняти за статусом завтономними республіками, що існували у складіРосійської Федерації Навпаки,деякі керівні діячіпарти у національних республіках (перш за все вУкраїні та Грузи) бажали для себе більшої свободидій

Ці дві тенденції проявилися під час роботи надпроектом загальнофедеративної конституції Вінрозроблявся в комісії, утвореній в квітні 1921 р припрезидії ВЦВК Від РСФРР до неї увійшлиД Курський і М Владимирський, від УСРР —М Скрипник Судячи з усього, В Ленін не вважавактуальним питання про утворення єдиної державиі задовольнявся фактичним становищем, колипартія контролювала все і вся в радянських рес-публіках В усякому разі, це показали події наступ-ного, 1922 р Можливо, тому він дозволив похова-ти проект загальнофедеративної конституції вкомісії

Невизначеність взаємовідносин між відомства-ми, субординація яких не передбачалася "воєнно-політичним союзом", була не на користь національ-ним республікам Прагнучи покінчити з щоденнимдиктатом центральних керівних структур, який

268

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

здійснювався явочним порядком, Раковський за-пропонував уточнити зміст договірної федерації Зайого пропозицією політбюро ЦК КП(б)У 11 бе-резня 1922 р прийняло постанову про необхідністьконкретизації відносин між РСФРР і УСРР в ро-зумінні визначення і уточнення прав та обов'язків

УСРР

Це була запальна свічка, яка, всупереч поба-жанням і розрахункам Раковського та інших пери-ферійних діячів державної парти, поклала початокутворенню Радянського Союзу У травні 1922 рЛенін зазнав першої атаки смертельної хвороби,внаслідок чого його здатність впливати на подіїістотно зменшилася Більшість керівників цен-трального партійно-державного апарату прагнулаутворити єдину державу негайно Вона скористала-ся постановою ЦК КП(б)У, щоб розпочати "авто-номізацію" національних республік Очолив процес"автономізації" нарком у справах національностейРСФРР И Сталін Призначенний у квітні 1922 рна нову в парти посаду генерального секретаря ЦКРКП(б), він мав можливість діяти у цьому напряміодночасно по партійній і державній лініях

У серпні 1922 р було створено комісію політбю-ро ЦК РКП(б) для підготовки проекту вдоскона-лення відносин між республіками До неї увійшличлени ЦК РКП(б) В Куйбишев (голова), ГОрд-2§онікідзе, X Раковський, Г Сокольников,И Сталін , а також представники від національнихреспублік Україну представляв голова ВУЦВКГ Петровський

Сталін усунув від роботи представників рес-публік і фактично відсторонив від головування сво-го найближчого співробітника Куйбишева Вінвласноручно підготував проект рішення ЦКРКП(б) під назвою "Про взаємовідносиниРСФРР з незалежними республіками" Ним пере-дбачалося входження республік у Російську Феде-рацію на правах автономних

Проходження цього документа в партійнихінстанціях здійснювалося форсованими темпамиСталін навіть не вважав проблему поглинення неза-лежних республік досить важливою Адже мовайшла тільки про те, щоб пристосувати організаційніформи до реального існуючого становища

"Автономісти", однак, зустріли протидію в рес-публіканських підрозділах парти Найбільш рішучевиступив Раковський Не покладаючись на власнийвплив, він повідомив Леніна про рішення комісії ісвоє ставлення до нього Ленін хворів і не бравучасті в цій роботі

26 вересня помічник генсека передав завказівкою Леніна в його підмосковну резиденцію вГорках усі матеріали сталінський документ, ма-теріали його обговорення в ЦК компартій республікі протоколи засідань комісії ЦК РКП(б) 23 і 24вересня, яка більшістю голосів висловилася за "ав-тономізацію" Наступного дня Ленін написав листаЛ Каменеву для передачі членам політбюро В ньо-му обґрунтовувалася нова, більш зручна для рес-публіканських партійних лідерів форма об'єднанняПропонувалося, щоб Російська і Закавказька фе-дерації разом з Україною і Білорусією утворили но-вий союз, нову федерацію

У цьому листі вождь парти висловлювавсяцілком відверто щодо мотивів, якими керувавсяПереконуючи партійне керівництво у тому, що все-таки потрібна двоповерхова федерація, він зазна-чав "Важливо, щоб ми не давали поживи "неза-лежникам' , не знищували їх незалежності, а ство-рювали ще новий поверх, федерацію рівноправнихреспублік"

Отже, щоб не давати поживи "незалежникам",під якими Ленін розумів, беручи це слово в лапки,не справжніх незалежників, а Раковського та іншихтоваришів по власній парти, він не бачив жертви утому, що слово "Росія зникає з назви об'єднаноїдержави Справа була не в назві Суть, тобто ста-тус республіканських компартій як обласних ор-ганізацій єдиної парти плюс підпорядкованість най-важливіших республіканських наркоматів мос-ковському центру, залишалася недоторканною завсіх можливих змін у формі, назві, фасаді Дляправників, які не знаходили реальних федеративнихначал у державі, іменованій "Російська федерація ",нова двоповерхова федерація під назвою "Радянсь-кий Союз" була тим більшою загадкою Та більшо-виків це не обходило Поки вони цементували Ра-дянський Союз самим своїм існуванням, ця держа-ва була життєздатною

Жовтневий пленум ЦК РКП(б) прийняв фор-мулу єдиної держави, яку пропонував ^ Ленін, іутворив конституційну комісію у складі И Сталіна(голова), М Калініна, ГПятакова, X Раковськогоі ГЧичеріна, а також представників від республікКомісія висловилася за утворення наркоматів трьохтипів — злитих, об'єднаних і автономних Злитінаркомати з "безроздільною владою" мали діяти навсій території нової федерації, не розрізняючи рес-публіканських кордонів Об'єднані наркомативідрізнялися від злитих тільки тим, що підпорядко-вані московській колегії республіканські підрозділи

269

Історія У краї ни

дістали назву наркоматів. Статус самостійнихуправлінських ланок у республіках зберігали шістьнаркоматів: юстиції, внутрішніх справ, землеробст-ва, освіти, охорони здоров'я і соцзабезпечення.

Далі події розвивалися за бюрократичним сце-нарієм, опрацьованим у ЦК РКП(б). 10 грудня1922 р. у Харкові відкрився VII Всеукраїнськийз'їзд рад. Його делегати звернулися до всіх рес-публік із закликом негайно розпочати законодавчеоформлення єдиної держави і запропонували скли-кати загальносоюзний з'їзд відразу після закінчен-ня роботи X Всеросійського з'їзду рад. Останнійвідкрився у Москві 23 грудня. У ньому взялиучасть представники всіх республік, обрані делега-тами всесоюзного з'їзду. ЗО грудня відбувся І Все-союзний з'їзд рад. Він затвердив декларацію проутворення Союзу РСР і союзний договір.

Чужою нотою у бездоганно складеному сценаріїстав лист Леніна "До питання про національностіабо про "автономізацію", написаний у день роботиІ з'їзду рад СРСР Таку "епохальну" з точки зоруавторів сценарію подію, як утворення СРСР, виве-дений хворобою з політичного життя, вождь звів довід'ємної величини. У перших рядках листа він ви-словив жаль, "що не втрутився досить енергійно ідосить різко в горезвісне питання про авто-номізацію, яке офіційно називають, здається, пи-танням про Союз Радянських Соціалістичних рес-публік". Важливо відзначити не тільки вжитийепітет ("горезвісне питання"), але й ототожнення"автономізації" незалежних республік з проголо-шенням СРСР. Хоча його власну ідею про двопо-верхову федерацію партійне керівництво викори-стало без вагань, вождь знав, що вона має тількидекларативну вартість. У листі він запропонуваврозглянути можливість повернення на наступномуз'їзді рад до проблеми утворення СРСР, з тим, щобзалишити союз тільки для двох відомств — війсь-кового і дипломатичного, а в усіх інших сферахжиття відновити самостійність республік. Ми неможемо не губитися у здогадках, чому за три місяцісталася така радикальна зміна позиції Леніна. Та цене має істотного значення. Напівпаралізований за-сновник державно] партії втратив вплив на вищіешелони влади. Його лист не побачив денногосвітла.

Зміцнення партійної диктатури.

другій половині 1920 р. керівники РКП(б)почали говорити про важливість "робітничоїдемократії" у внутріпартійному житті. Один

з українських лідерів опозиційної течи демокра-тичного централізму" Рафаїл (Р.Фарбман) на Xз'їзді схвалив цей курс, який забезпечував подолан-ня призначенства та бюрократизму. Однак ухваленіз'їздом рішення розчарували поборників демокра-тизації. "Ми — не дискусійний клуб", — заявивВ.Ленін і домігся прийняття резолюції про заборо-ну фракцій та угруповань. Заборона інакомисленнязавершувала процес перетворення РКП(б) зполітичної партії на інструмент влади.

Подолання опозиції у власних лавах більшовикирозглядали як передумову для розгортання кампаніїпо зміцненню партійної диктатури. Тимчасова (вчому вони були переконані) невдача з побудовоюнезалежної від "ринкової стихії" системи цен-тралізованого управління народним господарствомзмушувала їх посилювати контроль за суспільно-політичним життям. Терористичні засоби впливу насуспільство, які в роки громадянської війни розгля-далися як "надзвичайні", в нових умовах вимагало-ся зробити рутинними, ординарними. У листі доЛ.Каменєва від 3 березня 1922 р. Ленін писав:"Величезна помилка думати, що неп поклав крайтеророві. Ми ще повернемося до терору і до тероруекономічного .

А тим часом у лютому 1922 р. оболонка над-звичайщини" була знята з ВЧК та її місцевих ор-ганів. Вони були підпорядковані наркоматувнутрішніх справ і перейменовані на Державнеполітичне управління (ДПУ). У відповідній поста-нові ЦК КП(б)У давалася директива рішуче боро-тися з демобілізаційними настроями по відношеннюдо ЧК як в партійних організаціях, так і середпрацівників ЧК. Повноваження і права цих органівзалишалися у неурізаному вигляді, а матеріальні за-соби в їх розпорядженні збільшувалися.

Вимушений відхід В.Леніна від політичноїдіяльності поставив руба питання про його наступ-ника. У партійному керівництві розгорнулася бо-ротьба за владу. Щоб перетнути дорогу Л.Троць-кому, який користувався у партійних колахнайбільшим після Леніна авторитетом, у політбюроЦК РКП(б) утворилася^ "трійка" в складіГ.Зінов'єва, Л.Каменєва і И. Сталіна. Найбільшнепомітний член цієї "трійки" Сталін зумів, кори-стуючись повноваженнями генсека, опанувати кон-троль над партійним апаратом.

Особливою "турботою" Сталін оточував пери-ферійні гілки партійного апарату, зокрема в Україні.Заслуговує на увагу такий уривок зі звіту секрета-ря ЦК КП(б)У Д. Лебедя за рік роботи оргбюро

270

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

ЦК (з квітня 1922 по квітень 1923 p.): "З деякогочасу, приблизно з травня — червня (1922 р. —Авт.), ЦК РКП поставив собі завдання керуватиорганізаційно-партійною роботою в усіх ор-ганізаціях, навіть там, де існують національно-об-ласні комітети Це цілком зрозуміле і припустиме зточки зору принципів нашого будівництва завдан-ня, і абсолютно необхідне в політичному відно-шенні, тому що політичне керівництво повинно бу-ти максимально централізоване'.

Централізація керівництва відбувалася по лініїцілковитого підпорядкування державних ланоквідповідним партійним ланкам. У воєнний час ре-жим комісарської диктатури мав у собі ознаки"надзвичайщини', співіснуючи з наділеними дос-татніми повноваженнями державними структурами(які, однак, очолювалися тими ж комісарами).Партійні функціонери залишали тоді повсякденнуоперативну роботу державному апарату. Станови-ще почало змінюватися ще при Леніні, але процесузурпації владних повноважень функціонерамипартійних комітетів посилився після того, як він за-хворів.

При Леніні структура влади в Україні ще зали-шалася традиційною. На чолі номенклатури стоявголова уряду. Перший секретар ЦК КП(б)У зали-шався другорядною політичною фігурою. Будучивпливовим членом ЦК РКП(б), довіреною особоюЛеніна і особистим, з дореволюційних часів, другомТроцького, Х.Раковський цілком контролював ста-новище у республіці. Нерідко засідання політбюроЦК КП(б)У відбувалися у приміщенні Раднарко-му або безпосередньо на квартирі голови уряду.Становище почало мінятися з другої половини1922p., коли Раковський зазнав поразки у боротьбі занезалежний статус УСРР. Влітку 1923 р. "трійка"в політбюро ЦК РКП(б) добилася для Раковсько-го нового призначення. Він мав замінити Л.Красінана посаді повпреда в Лондоні. Головою РНКУСРР було призначено В.Чубаря. Відразу післяусунення Раковського в Україні розгорнулася чист-ка кадрів.

НЕП у помисловості.

Ж "ЇЇ овий курс уряду в промисловості визначив-

'' І ся з другої половини 1921 р. 9 серпня

к В.Ленін підписав "Наказ Ради народних

комісарів про впровадження в життя начал новоїекономічної політики". Згідно з ним держава по-винна була утримувати переважно великіпідприємства.

Приватне господарювання допускалося голов-ним чином на дрібних заводах і фабриках. Дрібнапромисловість передавалася в оренду, тобто, зали-шалася під контролем держави. Перевагою середорендаторів користувалися організації (кооперати-ви, комнезами, артілі). Але місцеві органи владимогли передати підприємство в оренду, якщо знахо-дили це вигідним, навіть колишньому власнику. Запорівняно короткий час в Україні було здано в орен-ду 5200 підприємств, тобто приблизно половинунаявного фонду.

На підприємствах, які належали до "команднихвисот , партапарат вирішив налагодити господарю-вання без капіталістів, але методами, пристосовани-ми до ринкової економіки. Попередній метод госпо-дарювання перетворював підприємства на неживийорганізм. Вони працювали за нарядами, під ниходержували сировину, паливо й пайки дляробітників, відповідно до них безкоштовно здаваливсю вироблену продукцію. Прагнучи оживитипідприємства, більшовики винайшли власний методгосподарювання, який назвали спочатку ко-мерційним розрахунком. Оскільки слово "ко-мерція" різало вуха новим власникам, поступовоприйшли до іншої назви — господарський розраху-нок.

Не було мови про передачу великих заводів іфабрик у власність або навіть в оренду трудовимколективам. Передати підприємства у власність ко-лективам означало б для партапарату добровільнопозбутися економічної влади. Новизна полягала втому, що керівники державних підприємств повиннібули тепер діяти не за нарядами, а самостійно, при-стосовуючись до ринку. Підприємства діставалиправа й обов'язки юридичних осіб. Від керівникавимагалося забезпечити самоокупність виробниц-тва, тобто продажем продукції повернути собі вит-рати виробництва. Коли самоокупність не досяга-лася, держава покривала збитки з бюджету.

На госпрозрахунок переводилися не окреміфабрики і заводи, а їх певна сукупність, утворена загалузевою, територіальною або галузево-тери-торіальною ознаками. Ця сукупність була названатрестом, за схожістю (хоч і віддаленою) зкапіталістичними об'єднаннями, учасники якихвтрачали виробничу, комерційну, а інколи й юри-дичну самостійність. Фабрики і заводи, що входи-ли до складу трестів, не мали статусу юридичнихосіб. Навіть найбільші з них працювали як цеховіпідрозділи, без права виходу на ринок.

Перші трести з'явилися восени 1921 р. Деякі з

271

1925 р усунули від керівництва Червоною армією,"трійка" розкололася Спираючись на ленінградсь-ку* партійну організацію, Зінов'єв і Каменев вис-тупили проти політики центру у селянському пи-танні, яку теоретично обгрунтував М БухарінПідтримувані Троцьким, який після поразки все-таки залишився в політбюро ЦК, вони вимагалибільш широко використовувати селянські кошти упромисловому капітальному будівництві Державабула монополістом у закупівлі селянського хліба, атому могла визначати рівень заготівельних цін Та-ке ж становище у виробництві помтоварів дозволя-ло їй завищувати продажні ціни Штучно створю-ваний перепад у цінах на промислові і сільськогос-подарські товари дістав досить промовисту назву— "ножниці цін'

На XIV з'їзді ВКП(б) друга після Троцькогоопозиція зазнала поразки Склад політичногокерівництва поповнився діячами, близькими до ИСталіна — К Ворошиловим, М Калініним, ВМолотовим У середині 1926 р відбувся ще одинтур боротьби опозиції з більшістю у політбюро ЦКВін призвів до зникнення Зінов'єва, Каменева іТроцького з поверхні політичного життя

НЕП

у сільськомугосподарстві

5 р українське селянство вперше за

багато років припинило збройнуборотьбу з владою Радянська вла-

да домоглася вичерпання бунтівного потенціалу се-ла різними методами і засобами, як репресивними,так і економічними Працівники ДПУ, в основному,викачали зброю, яка осідала в селі, починаючи зпершої світової війни Розвивалася мережа комне-замів Будучи своєрідним "передавальним пасом"від державної парти до мас, вони штучно розколю-вали село за майновою ознакою і служили резервомдля формування нижчих ланок партійно-державно-го апарату Зникли реквізиції продукції Селянинтепер уже знав, які податки має сплатити впродовжроку і яка продукція залишиться в його розпоряд-женні Стан анархії і сваволі припинився Замістьрізнокольорових інфляційних папірців, що цирку-лювали в обігу, продавець сільськогосподарськоїпродукції став одержувати стійку валюту — черво-нець

* Колишня імперська столиця Санкт Петербург в 1914 1923 ррназивалася Петроградом а в1924 1991 рр — Ленінградом

Історія У краї ни

них були надзвичайно великими підприємствамиЗокрема, у трест "Донвугілля" було об'єднанопереважну більшість великих шахт Донбасу На по-чатку 1923 р в ньому працювало 94 тис робіт-ників

Майже відразу стали утворюватися синдикати— організації для закупівлі сировини, плануванняторговельних операцій і збуту однорідної продукціїгрупи трестів Діяльність синдикатів, влаштуванняоптових ярмарків і заснування товарних бірж фор-мували ринок засобів виробництва

За темпами відбудови велика промисловістьспочатку відставала від дрібної і кустарно-ремісни-чої Після завершення грошової реформи в держав-ному бюджеті з'явилися кошти, які можна булоспрямувати на відбудову "командних висот"Найбільш вузьким місцем була кам'яновугільнапромисловість Тому уряд звернув особливу увагуна відродження Донбасу Видобуток вугілля зосе-редили на найбільш перспективних шахтах У1925/26 господарському році* Донбас мав майже20 млн т вугілля, що становило 78% довоєнногорівня Більше половини видобутого палива припалона частку великих шахт

З середини 20-х рр почали будувати ряд дер-жавних районних (тобто, здатних обслужити по-треби цілого району) електростанцій, скорочено —

ДРЕС

Інтенсивніше, ніж в інших галузях, відбуваласяконцентрація виробництва у машинобудуванніЗлиттям десятків підприємств було утворено 32 ве-ликих заводи сільськогосподарського машинобуду-вання Ця підгалузь постачала більше половинисвоєї продукції за межі республіки

Лише через три роки після утворення СРСР, насвоєму XIV з'їзді в грудні 1925 р державна партіязмінила назву і з всеросійської стала всесоюзною У1925/26 р довоєнний рівень промислового вироб-ництва вперше було перевищено, а в структурікапіталовкладень з'явилася нова складова витратина новобудови

Зайнятий боротьбою з опозиціонерами, XIVз'їзд ВКП(б) не приділив уваги найголовнішомупитанню де взяти кошти на індустріалізацію'1Відразу після з'їзду це питання вийшло на поверх-ню внутріпартійної боротьби

Боротьба в партії, що здійснювала диктатуру,провадилася нібито з принципових питаньбудівництва соціалізму Насправді це була жорсто-ка боротьба за контроль над самою партієюДіставши перемогу над Троцьким, якого на початку

272

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

Проведення аграрної реформи налагодило сто-сунки селян з непопулярною раніше владою ко-муністів У 1923 р , коли основні роботи по пере-розподілу земельних ресурсів завершилися, основ-ною фігурою на селі утвердився селянин-власникЗемлекористування бідняцько-середняцьких гос-подарств збільшилося в півтора раза за рахунок пе-редачі їм поміщицьких земель, а також вилученнятієї частини селянських земель, яка перевищувалатрудову норму Трудовою нормою вважалася зе-мельна ділянка, яку селянин мав змогу обробитисилами власної родини, без залучення наймитів

У травні 1923 р всі податки з селянського дво-ру були зведені до єдиного сільськогосподарськогоподатку в грошовій формі На гроші, одержані бюд-жетом за цим податком, державні хлібозаготівельніорганізації купували зерно на ринку Чимуспішніше йшли справи у сільському господарстві,тим більше податкових коштів одержувала держа-ва Однак тенденція до розвитку ринкових відно-син була несталою

З року в рік дедалі більша частина незамож-ників звільнялася від сплати податків У 1925/26 рподаток не сплачувала п'ята частина селянськихгосподарств, тобто практично всі незаможникиНатомість заможні господарства переоподаткова-лися і втрачали здатність нарощувати виробництвопродукції на продаж Після зникнення високото-варних поміщицьких і селянських підприємницькихгосподарств село вже не могло забезпечувати всіпотреби держави у зерні на експорт Обмеженимизалишалися і його можливості насичувативнутрішній ринок продовольством Це сталопомітно, коли у промисловості почало розгортатисякапітальне будівництво, яке призводило дозбільшення споживачів селянської продукції Зар-плата будівельників отоварювалася перш за всепродовольчими продуктами

Радянський уряд розумів, що податкове пере-обтяження господарств фермерського типу негатив-но позначиться на товарній прдукцп сільського гос-подарства Але він бажав розвивати радгоспи і кол-госпи, а не пов язані з ринком фермерські господар-ства В основі переоподаткування були не еко-номічні, а суто політичні розрахунки Звільнившивід податків господарства незаможників, партіявирощувала собі соціальну опору для майбутніх пе-ретворень на селі, яких вимагала їі програма

У січні 1923 р Ленін зробив спробу ревізіїпартійної програми в ії найбільш вразливій частині— перетвореннях у сільському господарстві Але

запрограмований на комуністичну доктрину парт-апарат навіть не помітив цієї спроби Історія з йогостаттею "Про кооперацію" надзвичайно повчальнапід кутом зору подій, що розгорнулися пізніше

Цей документ входить у число восьми статей 1листів, продиктованих напівпаралізованим вождемз грудня 1922 до початку березня 1923 р Він бувопублікований у двох номерах газети "Правда" втравні 1923 р Незважаючи на уривчастість тексту,туманність ключових формулювань і звичні пропа-гандистські кліше, закладені в цій статті ідеї ревізу-вали, по суті, економічні засади ленінського вченняпро комунізм

Як уже підкреслювалося, у перші роки непуЛенін ототожнював торгівлю і ринок ТІЛЬКИ зкапіталізмом Тому кооперацію розглядав яккапіталістичну, а не соціалістичну форму господар-ства Адже кооперація нездатна існувати без ринкуі товарно-грошових відносин Колективістськийефект виявляється в ній переважно у позавироб-ничій сфері, наприклад, під час спільної закупівлісировини і матеріалів або спільного продажу готовоїпродукції Кожний товаровиробник-кооператор євласником і може працювати самостійно

Аналізуючи півторарічний досвід реальноїполітики державної парти, коли вона повернуласяобличчям до ринку, Ленін у статті "Про коопе-рацію" почав стверджувати протилежне тому, щоказав раніше, а саме ця форма організації вироб-ництва дає ту міру поєднання приватного торговогоінтересу з інтересами держави, ту міру підпорядку-вання його загальним інтересам, яка раніше булакаменем спотикання для марксистів Формулював-ся фундаментальний висновок лад цивілізованихкооператорів при суспільній власності на засоби ви-робництва — це є лад соціалізму Тут же Ленін ро-бив побіжну ремарку "Ми змушені визнати до-корінну зміну всієї нашої точки зору на соціалізм"Ототожнення невіддільного від ринку "ладуцивілізованих кооператорів" із соціалізмом моглоозначати тільки одне Ленін перестав розглядатийого як першу фазу комунізму 3 цього для парти,яка збиралася будувати соціалізм, випливав висно-вок величезної практичної ваги замість того, щобколективізувати селян-власників, тобто, заганяти їху комуни, артілі або товариства спільного обробіткуземлі (ці типи колгоспів відрізнялися тільки ступе-нем відчуження власності), треба було створюватиумови для розгортання кооперативного руху Ко-оперативи не потребували відчуження власності, іселяни з охотою йшли до них Розв'язувалася ситу-

273

ацш з селянином, яка в комуністичній програмі бу-ла безвихідною усі розуміли, що власники ніколине дадуть згоди на колективізацію

Ми не знаємо і вже не дізнаємося, яким мавстати кооперативний соціалізм Ця альтернатива узакладеній в партійну програму комуністичній док-трині не була реалізована Нове керівництвопроігнорувало останні поради засновника і вождяпартії Замість того, щоб далі просуватисянепівським курсом, воно незабаром повернулося дополітики, якої вимагала партійна програма

Українізація: форма і зміст

об визволення від денікінців не вигляда-ло в очах українського народу черговоюокупацією, керівництво РКП(б) у лис

* топаді 1919 р прийняло документ "Про

радянську владу на Україні", затверджений як ре-золюція VIII Всеросійської партконференцп Уньому містився пункт, з якого пізніше почаласяполітика українізації "Члени РКП на території Ук-раїни повинні на ділі проводити право трудящих масучитися і розмовляти в усіх радянських установахрідною мовою"

Проте керівний склад КП(б)У не виявляв ба-жання торувати дорогу українізації Адже воназмушувала б прикладати й особисті зусилля в ово-лодінні українською мовою За даними 1923 р ,тільки 797 з 11826 відповідальних працівниківпартійно-державного апарату республіки заявили,що знають її

Д Лебідь зробив спробу обгрунтувати відразукомуністичної еліти до української культури і мовитеоретично і заявив про неминучість "боротьбидвох культур" Мовляв, російська культура і мова вУкраїні пов'язані з містом і "найпрогресивнішим" усуспільстві робітничим класом, а українська куль-тура та мова — з селом і "відсталим" селянствомЗвідси обов'язком комуністів, на думку Лебедя,було сприяння "природному процесу перемогиросійської культури та мови

Раковський піддав ці відверто шовіністичні ви-словлювання нищівній критиці Однак, тишком-нишком російськомовна більшість у ЦК КП(б)У ігубкомах партії гнула свою лінію Для цього доситьбуло не виявляти спеціальної уваги до українськоїкультури Пригнічувана століттями, вона занепада-ла без державної підтримки

Національний склад апарату республіки тежбув переважно неукраїнським У 1923 р питома ва-

Історія У краї ни

га українців не перевищувала у ньому 35% Особ-ливо незначною вона виявилася у керівних структу-рах державного апарату Так, у колегіях наркоматівналічувалося 47% росіян, 26% євреїв і 12% ук-раїнців

У квітні 1923 р відбувся XIII з'їзд РКП(б), упорядок денний якого було включено розгляднаціонального питання З'їзд проголосив політикукоренізацп, український різновид якої дістав назвуукраїнізації Декларувалося, що основною метоюцієї політики є сприяння розвиткові культур і мовнаціональностей Та на першому плані у державноїпартії були інші завдання укоренитися в національ-них республіках (звідси й назва політичного курсу— коренізація) Щоб зміцнити свій вплив у рес-публіках, патрія повинна була розмовляти з насе-ленням його мовою і створити власних апаратниківз місцевих кадрів Безсумнівно, що коренізація ма-ла побічний ефект у вигляді стрімкого розвиткупригнічених до того національних культур

З квітня 1925 по липень 1928 р генеральнимсекретарем ЦК КП(б)У працював один з найб-лижчих співробітників Сталіна Л Каганович, якийпізніше відіграв в історії радянської України особ-ливо зловісну роль Якраз при ньому політика ук-раїнізації набула найбільшого розмаху Кагановичпо-чиновницькому ретельно втілював у життяофіційний курс Він навіть вивчив українську мову інамагався розмовляти нею

Результати українізації 20-х рр були вагоміКількість українців серед службовців державногоапарату в 1923 — 1927 рр зросла з 35 до 54% Наукраїнську мову перейшло понад чверть інститутів ібільше половини технікумів Більша частина кни-жок, журналів і газет стала видаватися українськоюмовою 3 ініціативи М Скрипника, який видавлю-вав усе можливе з курсу на українізацію,національна мова впроваджувалася навіть у школахкомандного складу і в деяких червоноармійськихчастинах На Кубані відкрилися українські школи,видавалися українські газети, працювало ук-раїнське радіомовлення

З 1924 р почалися масові набори у державнупартію, які докорінно змінили її обличчя, остаточнорозколовши партійні лави на еліту (апаратнихпрацівників) і рядових Членська маса і —неспівставно меншою мірою — еліта почали швид-ко поповнюватися за рахунок місцевих національ-ностей, передусім українців За перереєстрацією,проведеною наприкінці 1920 р , в Україні налічува-лося 37958 членів парти, у тому числі 61,1%

274

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

росіян, 20,1% українців, 11,4% євреїв, 2,6% по-ляків У 1927 р питома вага українців серед членіві кандидатів у члени КП(б)У вже дійшла до 52%Однак в ЦК КП(6)У представництво українців неперевищувало чверті Першими (у 1925 — 1934рр — генеральними) секретарями ЦК КП(б)Уобиралися з санкції центрального партійногокерівництва тільки неукраінці — німець Е Квірінг,єврей Л Каганович, а після відкликання останньо-го у Москву — поляк С Косюр

Культурне будівництво

олітика українізації найбільш ефективнопозначилася на сфері культурного будів-ництва Це — не випадково Культура без-

посередньо не була пов'язана з політичним режи-мом За винятком ідеолога, вона була здатна розви-ватися в рамках будь-якого ладу Тому державнапартія без ризику для своєї диктатури могла дозво-лити більш-менш вільний розвиток національноїкультури радянських республік Зрештою,підтримка культурницьких форм національного ру-ху під час нещадної боротьби з його державницьки-ми формами була найбільш природним курсом длятих політичних режимів у багатонаціональнихкраїнах, які залежали від підтримки населенняТільки самодержавство могло собі дозволити гноб-лення, що поширювалося на культуру і мову ук-раїнського народу, саме існування якого заперечу-валося царськими властями

Накреслювані більшовиками плани настількиперевищували висхідний культурний рівень насе-лення, що дістали назву культурної революції Що-правда, основний наголос у роботі щодо піднесеннякультури ставився на ідеологію Вимагалося вихо-вувати маси в дусі комуністичних ідей і при цьомунещадно придушувати ідеологічний вплив на них збоку некомуністичних, а тим більше антико-муністичних сил

Отже, найпершим завданням культурної рево-люції було формування у суспільній свідомості пев-них стереотипів, які робили б поведінку населенняпрогнозованою Головне призначення діячів культу-ри В Ленін вбачав у служінні інтересам боротьбипролетаріату "за успішне здійснення цілей йогодиктатури" Здатність більшовиків обходитися пе-реважно пропагандою, а не насильством пояснюва-лася насамперед підвищеною увагою до сфери ідео-логи

Підхід парти до культурних надбань був

утилітарним Культура цікавила партійну номенк-латуру не сама по собі, а тільки під кутом зорузміцненя будованого ладу

У сфері культури більшою мірою, ніж в інших,партія залежала від чужого їй прошарку людей здореволюційними дипломами — так званих "бур-жуазних спеціалістів" Деякі гарячі голови, особли-во в лавах створеного партійними функціонерамиПролеткульту, мали намір ослабити цю залежністьвідмовою від культурних надбань минулого Ленінрізко виступив проти подібних планів Він підкрес-лював, що партія повинна скористатися всією куль-турою, яку нагромадило людство, і з цією метою по-ставити "буржуазних спеціалістів" собі на службу.

Важливим напрямом культурного будівництва вроки непу була ліквідація неписьменності населен-ня В грудні 1919 р в Роси з'явився декрет проліквідацію неписьменності, в якому підкреслювало-ся, що все населення віком від 8 до 50 років, яке невміє читати і писати, зобов'язане навчатися грамотіросійською або рідною мовою — за бажанням Утравні 1921 р аналогічну постанову ухвалив Рад-нарком УСРР

В галузі народної освіти у 1924 р було постав-лено завдання розпочати підготовку до запровад-ження чотирирічного обов'язкового початковогонавчання дітей У містах це завдання було викона-не, в основному, за кілька років Проте в цілому поУкраїні у 1927/28 навчальному році поза школоюще залишалося близько 35% дітей шкільного вікуШкільний перепис, проведений у грудні 1927р , показав, що серед учителів 22,9% мали вищуабо середню спеціальну освіту Решта закінчилатільки середню або навіть початкову школу Отже,проблема вчительських кадрів була найгострішоюВона розв'язувалася шляхом істотного збільшеннякількості педагогічних інститутів і технікумів, ско-рочення строків навчання в них, зростання системикурсового навчання

Радянська держава, як і кожна інша, потребу-вала мільйонів спеціалістів Будучи класовою засвоєю природою, вона з підозрою ставилася до"буржуазних спеціалістів ", але мирилася з ними всилу необхідності Разом з тим, своїм найго-ловнішим у сфері культури завданням державнапартія ставила прискорену підготовку спеціалістівробітничого походження

Для вихідців з робітничого класу було відкрито"зелену вулицю" при вступі до вищих навчальнихзакладів Від абітурієнтів відповідного соціальногопоходження не вимагалося ні свідоцтва про

275

Історія України

закінчення середньої школи, ні вступних іспитівАле полегшені правила прийому не розв'язувалипроблему оробітничення вищої школи від студентіввимагалися знання Тому при вузах стали виникатиробітничі факультети На робітфаки відряджалисякомсомольці і комуністи, члени комнезамів, черво-ноармійці Робітфаківці забезпечувалися гуртожит-ками, їм виплачувалися стипендії

Після ліквідації (з 1920 р ) університетів нау-кові дослідження в УСРР зосередилися переважнов установах Української Академії наук Установчізбори УАН відбулися у листопаді 1918 р ОчоливУкраїнську Академію наук великий вчений, осново-положник геохімії, біогеохімії та радіогеологіїВ Вернадський

У зв'язку з відмовою у КВІТНІ 1921 р В Вер-надського від своїх обов'язків президентом УАНбуло обрано колишнього міністра науки і культури вуряді гетьмана П Скоропадського, одного зпровідних організаторів української академічноїнауки М Василенка У червні 1921 р уряд УСРРсхвалив положення, згідно з яким Академія визна-валася найвищою науковою державною установоюреспубліки Після укладення Ризького миру зПольщею стало ясно, що Україну, як і до революції1917 — 1918 рр , перетинатиме державний кордонТому УАН назвали Всеукраїнською Академією на-ук Такою назвою декларувався намір об'єднати врамках однієї організації наукову інтелігенцію всієїУкраїни

Відносини ВУАН з керівництвом радянськоїУкраїни були напруженими, оскільки вчені не бажа-ли коритися диктату Зв'язки зі західноукраїнськи-ми вченими швидко зійшли нанівець, тому щоСРСР відгородився від оточуючого світу"залізною завісою" Власті не визнали повнова-жень М Василенка, і в березні 1922 р вченим до-велося провести перевибори Президентом обралинайстаршого серед академіків О Левицького Не-забаром, однак, його смерть знову поставила ака-деміків перед необхідністю виборів У травні 1922р президентом став В Липський На цій посаді вінзалишався до 1928 р

20-і рр характеризувалися бурхливим розвит-ком української літератури та мистецтва Великоюпопулярністю користувалися твори прозаїків І Ми-китенка, М Хвильового, А Шияна, Ю Яновсько-го, поетів М Бажана, В Сосюри, М Рильського,П Тичини, драматургів І Кочерги, М Куліша та інУ галузі образотворчого мистецтва плідно працю-вали М Бойчук, Ф Кричевський, М Нарбут,

А Петрицький, М Самокиш, в музичному мис-тецтві — ГВерьовка, М Вериківський, П Козиць-кий, Б Лятошинський, Л Ревуцький Здобули виз-нання театральні колективи "Березіль" на чолі з

Курбасом, їм І Франка під керівництвом Г Юритощо Творчість українських митців мала великийвплив на піднесення національної самосвідомостінароду

У середині 20-х рр інтелігенція республіки при-близно на третину складалася з нових людей Інте-лектуальний і навіть освітній рівень нового попов-нення істотно поступався дорадянській інтелігенціїСеред нових кадрів було багато так званих "вису-ванців" пролетарського походження без спеціальноїпідготовки В своїй управлінській діяльності вонизмушені були спиратися на консультації дипломова-них спеціалістів

Росіяни переважали серед висококваліфікованоїтехнічної, наукової і викладацької інтелігенції, аєвреї — у медицині та мистецтві Ці співвідношен-ня були властиві національній структурі інтелігенції

в попередній період Разом з тим завдяки політиціукраїнізації відбулися істотні зрушення в бік підви-щення питомої ваги українців у складі керівногоперсоналу, особливо в сільській місцевості Перева-га українців у складі представників культури йосвіти пояснювалася великим їх відсотком середнайбільш масової категорії спеціалістів цієї галузі— вчителів, особливо сільських По групітехнічних спеціалістів українці переважали середагрономів, лісничих, у нижчих технічних спеціаль-ностях В цілому питома вага українців ще невідповідала їх частці у складі всього населення

Відмова віднової

економічної політики

моменту першої публікації в газеті "Правда" стаття В Леніна "Про кооперацію" перебувала в центрі пропагандистських зусиль

партійного апарату Про колективізацію, тобтовідчуження селянської власності у колективні гос-подарства, на XII і XIII з'їздах РКП(б) навіть і незгадувалося Зате на кожному партійному з'їзді, навсіх конференціях і пленумах ЦК КП(б)У стави-лося питання про розвиток кооперації 3 бюджет-них ресурсів на кооперативне будівництво виділя-лися великі кошти

Не дивно, що швидко розвивалися всі види коо-перації, зокрема сільськогосподарської — машин-

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

но-тракторні, тваринницькі, цукробурякові та іншітовариства До кінця 20-х рр у сільгоспкооперацнобуло залучено понад половину селянських госпо-дарств України Всіма видами кооперації, включаю-чи споживчу, охоплювалося 85% господарств Од-нак партапарат.який поступово прибирав до рукСталін, не прагнув будувати незнаний йому коопе-ративний соціалізм У квітні 1925 р відбулася XIVконференція РКП(б) На ній з доповіддю про коо-перацію виступив О Риков, до якого перейшла по-сада голови Раднаркому після смерті В Леніна усічні 1924 р Та хоча він наполегливо пропагував ос-новну ідею ленінської статті про тотожність зро-стання кооперації зростанню соціалізму, у відреда-говану генсеком резолюцію вона не увійшла Однакзабуте гасло колективізації у резолюції по доповідіРикова знову з'явилося у вигляді такої обережноїремарки "Колективізації сільського господарстванеобхідно приділяти більше уваги, ніж це робилосядосі"

Сталін міг замовчувати або спотворювати про-позиції та ідеї, висловленні в останніх листах і стат-тях засновника партії, але ніколи прямо не виступавпроти них Такої потреби й не було Варто лише бу-ло пропагувати попередні, повні ентузіазму вислов-лювання Леніна про колективізацію, механічнопов'язуючи їх з кооперативним планом, тобто, ігно-рувати якісну відмінність колгоспів як ланки нето-варної комуністичної економіки і кооперативів, щоне могли існувати поза ринковою економікою Самев цей час з'явилося словосполучення "колгоспно-кооперативна форма власності", яке об'єднувало всобі несумісні одна з одною форми власності

1926 р з ініціативи Сталіна в ЦК парти булоутворено комісію, яка вивчала становище існуючихколгоспів і радгоспів Комісія рекомендувала поси-лити сприяння держави розвиткові "соціалістично-го землеробства" у формі податкових пільг і прямоїматеріальної допомоги Запроваджені заходисправді стимулювали появу нових колгоспів В Ук-раїні їх кількість збільшилася з 5454 у жовтні 1925р до 12042 на початку жовтня 1928 р Однак ос-новна частина бідноти, не кажучи вже про серед-няків, не поспішала змінювати свій життєвий укладВосени 1928 р буо колективізовано менш як 4%площі селянського землекористування

У дискусії, що передуваа XV з'їзду ВКП(б),опозиціонери виступаи на захист гасла"надіндустріалізаци" Засудивши це гасло,помтбюро ЦК не збиралося відмов ятися від вико-ристання монопольного становища держави як ви-

робника промтоварів і споживача сільгосптоваршУ директиви з'їзду для складання першогоп'ятирічного плану розвитку народного господарст-ва на 1928/29 — 1932/33 рр було закладенопринципове рішення про використання "ножницьцін"

Оскільки заготівельні ціни були занижені, селя-ни не повезли хліб на ринок Держава негайновідчула гостру нестачу хліба для постачання міст,новобудов і армії Різко зменшилося вивезення зер-на, яке давало валюту для закупівлі імпортноїтехніки

У попередні роки з хлібозаготівельної кризи ви-ходили ринковим шляхом підвищували ціни на хлібі тим самим — платоспроможний попит селянствана фабрично-заводські товари Ринок підправляв убік зниження директивно встановлювані державоютемпи індустріалізації Проте Сталін та його одно-думці вирішили скористатися шляхом, який більшо-вики торували у 1918 — 1920 рр примусити селянздавати хліб за невигідними їм цінами під загрозоюштрафних санкцій аж до конфіскації майна Ще вгрудні 1927 р на XV з'їзді ВКП(б) генсек гострокритикував ідею "надіндустріалізацн , з якою вис-тупали його політичні опоненти Як тільки опо-зиціонери опинилися поза лавами парти, він одразуперестав захищати селян і сам став найзавзятішим" надіндустріалізатором

Пропагандистську кампанію на користь кол-госпів партія зустріла з цілковитим схваленням Напідтримку селян пролунало кілька голосів, зокремабухарінський Будучи з 1918 р прибічником швид-кої реалізації комуністичної доктрини, М Бухарінпісля 1921 р зрозумів небезпеку боротьби з ринкомі прагнув поглиблювати нову економічну політикуВін заявляв про воєнно-комуністичну переоцінкуролі колгоспів, про те, що забувають ленінську кон-цепцію кооперування, коли визнають колгоспи сто-вповою дорогою до соціалізму

Коли спалахнула заготівельна криза, в сільськумісцевість поїхали "вибивати хліб тисячі партійнихпрацівників, у тому числі члени політбюро ЦКВКП(б) Сталін виїхав у січні 1928 р в Сибір Тамвін показав, як треба боротися за хліб Цілком при-родна поведінка товаровиробників на ринку булаоголошена "хлібним страйком", тобто свідомим са-ботажем політики індустріалізації Проти "кур-кумв" вживалися надзвичайні заходи — тюремнеув'язнення, депортація у віддалені райони частко-ва або повна конфіскація майна ("розкуркулення")

Усі перелічені методи були використані в Ук-

277

Концепціяпланової економіки

е підлягало сумніву, що управління "ко-мандними висотами" економіки моглоздійснюватися за наявності певного плану.

Однак щодо його характеру єдності думок не існу-вало. Так звані "генетики" вважали, що плановізавдання повинні бути прогнозними і виходити зоб'єктивних реальностей ринку. Навпаки, "телео-логи" бачили у плануванні постановку директивноїмети, до якої треба було йти, незважаючи на будь-які перешкоди.

Поки тривав неп, державна партія не перешкод-жала "генетикам". Розглядаючи, наприклад, пром-план УСРР на 1924/25 p., політбюро ЦККП(б)У в лютому 1925 р. прийняло таку резо-люцію: "Вважати, що промплан, після того як вінбуде затверджений вищими державними органами,повинен розглядатися не як строго закінчена дирек-тива, яка не допускає жодних змін, а як загальнавказівка напряму і форм здорового розвитку про-мисловості, яка може і повинна корегуватисявідповідно до змін загальної господарської кон'юк-тури".

Однак у грудні 1927 p. XV з'їзд ВКП(б) про-голосив пріоритет державного плану над ринком. Удоповіді Сталіна з'явилася повторювана потім во-люнтаристська формула: наші плани — це не пла-ни-прогнози, а плани-директиви. У з'їздівських ди-рективах для складання першого п'ятирічного пла-ну передбачалося знищити товарно грошові відно-сини у найближчому майбутньому. Йшлося про те,що товарообіг поступово перетворюватиметься напродуктообмін, а торговельний апарат поступитьсямісцем апарату "соціалістичного розподілу про-дуктів".

У директивах для розробки першого п'ятирічно-го плану XV з'їзд накреслював надзвичайно висо-кий, 19% щорічний приріст промислової продукції.Під час розробки п'ятирічки директивні темпи зро-стали ще більше, посилюючи розбалансованість на-родного господарства. Було створено два варіантиплану — відправний із середньорічним темпомпромислового зростання у 18% і більш напруже-ний, який назвали "оптимальним", — до 22%. Уквітні 1929 p. XVI конференція ВКП(б) схвалилаоптимальний варіант.

Дифірамби на честь перспективного плануваннярозійшлися з практикою. Фактично першап'ятирічка виконувалася за сумою річних планів, які

Історія У краї ни

раїні. Завдяки цьому з українських селян за січень— лютий 1928 р. вдалося вичавити 70 млн. пудівхліба. Однак тверезо мислячі працівники розуміли,що надзвичайні заходи не врятують справи.

Прагнучи стабілізувати становище, О.Риковпоставив питання про імпорт хліба. На політбюроЦК ВКП(б) йому заявили, що валюта потрібнадля індустріалізації. Коли голова Раднаркому до-мовився про закупівлю хліба в кредит на пільговихумовах, йому не дозволили й цього. Противникинепу розраховували на те, що чим гірше стане про-довольче постачання, тим простіше буде відмовити-ся від ринкових закупівель хліба і перейти дореквізиційного принципу у взаємовідносинах із се-лянами.

Сталін розумів, що надзвичайні заходи, за до-помогою яких подолали хлібозаготівельну кризу,придатні тільки як короткотривалий захід для вилу-чення готової продукції. Ніхто не зміг би змуситиселян-власників постійно, з року в рік вирощуватитоварне зерно не на продаж, а для держави. Щобвідсікти селян від ринку і змусити їх сіяти стільки,скільки потребувала держава, їх спочатку треба бу-ло позбавити власності, тобто колективізувати.

Агресивна по відношенню до селянства соціаль-но-економічна політика державної партії визнача-лася, звичайно, більш глибинними причинами, ніжпогляди тих або інших керівників. Справа в тому,що комплекс заходів, який окреслюється поняттям"нова економічна політика", не ніс у собі ме-ханізмів, здатних підтримувати господарську"змичку" міста і села. Розвиток непу міг благотвор-но вплинути на сільське господарство, але був не-здатний забезпечити матеріальну базу дляіндустріалізації країни. Будучи відірваною від рин-ку, націоналізована промисловість не могла статиефективною. Так званий "госпрозрахунок" незаміняв їй вільного розвитку в умовах ринку. Яктільки склалися об'єктивні умови дляіндустріалізації, треба було змінювати економічнуполітику: або приватизувати промисловість,відмовляючись від самої ідеї "командних висот таекономічної влади, або одержавити сільське госпо-дарство шляхом колективізації селянських засобіввиробництва.

У державній партії перемогли сили, які стоялиза збереження диктатури в економічному і політич-ному житті. В нових історичних умовах вони поча-ли готуватися до повторної спроби побудувати по-заринкову економіку.

278

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

мали небагато спільних рис із затвердженимп'ятирічним планом. Як директивний документп ятирічний план у його остаточній формі виявивсянепотрібним. Поки його розробляли, в щорічні кон-трольні цифри розвитку народного господарствавносилися все нові й нові корективи в бік підвищен-ня темпів.

Надзвичайні заходи та їх переростання вполітику комуністичного штурму зустріли опір з бо-ку М.Бухаріна, О.Рикова і М.Томського. Два ос-танні були членами політбюро ЦК РКП(б) з 1922p., Бухарін — з 1924 р. Позиція цих авторитетнихполітиків розглядалася як ухил вправо. Завдавшипоразки групі Бухаріна, сталінці розпочали з трав-ня 1929 р. чистку партії, яка тривала рік. Вичища-лися усі, хто солідаризувався з "правим ухилом".

Влітку 1928 р. Сталін забрав Кагановича з Ук-раїни в центральний партійний апарат. Українськимгенсеком став С.Косіор. Як Петровський і Чубар,Косіор із шкіри пнувся, аби догодити Сталіну.

Індустріальна гонка

і ерший рік першої п'ятирічки розпочався зжовтня 1928 р. Країна вступала вп'ятирічку непомітно. 1928/29 госпо-дарський рік мало відрізнявся від попередніх. Танаприкінці 1929 р. керівництво ВКП(б) круто по-вернуло кермо державного корабля. Поворот в еко-номічній політиці характеризувався примусовоюпродрозкладкою, забороною торгівлі, запровад-женням карткової системи постачання міського на-селення, інфляційним випуском паперових грошей,експропріацією ("розкуркуленням') найза-можніших селянських господарств і примусовимоб єднанням власності усіх інших категорій селян-ства у колективних господарствах. Політика в га-лузі промисловості характеризувалася поверненнямдо системи главкізму, тобто, гіпертрофованою цен-тралізацією управління.

Трестівський госпрозрахунок, який охоплювавголовним чином сферу управління, замінили гос-прозрахунком підприємств. 5 грудня 1929 р. ЦКВКП(б) прийняв постанову "Про реорганізаціюуправління промисловістю", якій судилося відігратиключову роль в утвердженні економіки командноготипу. Підприємства, а не трести, як раніше, оголо-шувалися основною ланкою управління.

Самостійні підприємства не дістали прав, якимикористувалися колишні госпрозрахункові трести.Велика промисловість перейшла у розпорядження

загальносоюзних наркоматів, наділених не менши-ми повноваженнями, ніж главки ВРНГ і УРНГперіоду грамадянської війни. Вони здійснювалиуправління бюрократичними методами. Сама ВищаРада народного господарства та її українськийфіліал перетворилися в січні 1932 р. в народнийкомісаріат важкої промисловості (наркомваж-пром). Підприємства харчової промисловості ще в1930 р. були підпорядковані наркомату постачання.Підприємства легкої та лісової промисловостівиділилися в окремі наркомати.

Продиктований генсеком темп зростання про-мислового виробництва був величезним — 37,7% (у середньому за три роки, починаючи з другого ро-ку п'ятирічки). Та ці темпи залишилися на папері,хоча промисловість безперебійно одержувалапотрібне фінансування. Навіть офіційні статистичнідані показують, що середньорічний темп промисло-вого зростання за роки п'ятирічки (крім першого)становив тільки 15,7%, тобто, менше передбачува-ного директивами XV з'їзду ВКП(б). Слід взятидо уваги, що офіційні дані внаслідок інфляції і по-вторного обрахунку валової продукції завищені.

Індустріальна гонка призводила до істотногообмеження добробуту трудящих. Економічні труд-нощі (завжди підкреслювалося: тимчасові) оголо-шувалися органами пропаганди неминучими йцілком природними. Опір лівацькому насиллю надекономікою розглядався як небезпечний опор-тунізм. В офіційних документах державної партіїположення про необхідність нещадного викорін-ення "опортунізму" стало загальновживаним. Цебезпосередньо свідчить про те, що крутий поворотв економічній політиці далеко не всі зустріли з ен-тузіазмом.

Вже з 1928 р. Сталін розпочав штучно відрод-жувати властиве громадянській війні протистояннясоціальних сил. Щоб прокласти дорогу непопу-лярній політиці, ДПУ стало розкручувати маховикрепресій. Політична термінологія доби другого ко-муністичного штурму збагатилася новим місткимпоняттям: "шкідник". Після "шахтинської справи"в Донбасі, яка пройшла у 1928 р. і започаткувалапо-державному організоване цькування спеціалістівз дореволюційними дипломами, в суспільстві свідо-мо створювалася атмосфера масового психозу щодо"шкідництва".

Запровадження карткової системи постачанняробітників і службовців не дозволяло використатизароблені гроші на придбання товарів понад гаран-тований картками мінімум. У кваліфікованих

279

/сторін Украї ни

робітників "отоварювалося" за картками не більшечверті заробітної плати Отже, економічні можли-вості стимулювати зростання продуктивності працідорівнювали нулю Натомість величезні зусиллявживалися з метою налагодити моральне стимулю-вання праці, головним чином через організацію ма-сового виробничого змагання

В останні дні 1917 р В Ленін написав статтю"Як організувати змагання'1" Очевидно, вона незадовольнила автора, бо залишалася неопублікова-ною 20 січня 1929 р газета "Правда" вмістила іі,а партійні організації дістали завдання "підняти ма-си" Ініціативу в розгортанні "соціалістичного зма-гання" віддали в руки донецьким шахтарям 31січня шахти "Центральна" і "Північна" тресту"Артемвугілля" уклали перший договір 9 травнятого ж року ЦК ВКП(б) прийняв постанову "Просоціалістичне змагання фабрик і заводів" У ній за-значалося, що змагання, яке почалося, повинно ста-ти не епізодичною кампанією, а постійним методомроботи Організація його покладалася напрофспілки, а загальне керівництво — на партію

Цій постанові судилося довге життя Майже докінця свого перебування при владі партапарат на-давав великого значення зашкарублим ритуальнимпроцедурам, чекаючи від них виробничої віддачі Тав першій п'ятирічці робітничі маси зустріли ідеюзмагання з ентузіазмом

Навесні і влітку 1929 р голова ВРНГ СРСРВ Куйбишев підготував нові поправки до граничнонапруженого за всіма параметрами річного плануЙшлося про додаткові завдання ряду галузей важ-кої промисловості Нові поправки були запровад-жені в життя спеціальними постановами партії, якавже безпосередньо, а не через радянські або госпо-дарські органи почала втручатися у розв'язанняекономічних, технічних і технологічних проблем

Капіталовкладення в основні промислово-ви-робничі фонди України зросли з 438 млн крб у1929 до 743 млн у 1930, 997 млн у 1931 р і до1229 млн крб у 1932 р (у порівняних цінах 1928р ) 3 1930 р у промисловості освоювалося не мен-ше коштів, ніж за всі попередні роки мирногобудівництва разом узяті (в 1921—1928 рр — 761млн крб ) Така фінансова злива дала можливість зачотири роки (1929—1932) подвоїти виробничі по-тужності великої промисловості

Однією з перших в Україні почала будуватисяШтерівська ДРЕС Перша її черга потужністю 20тис квт стала до ладу восени 1926 р У 1931 рнайбільша електростанція Донбасу досягла потуж-

ності 157 тис квт Тоді ж почав працювати першийтурбогенератор Зуївської ДРЕС потужністю 50тис квт Через рік будівельники ввели до ладу щедва агрегати, в результаті чого потужність електро-станції зросла до 150 тис квт

Символу радянської індустріалізації бувДніпрогес Його почали будувати навесні 1927 рКожний з п'яти турбогенераторів першої черги, якіпоставляла американська фірма "Дженерал елек-трик", мав потужність 62 тис квт Фірма заявила,що турбіни та генератори для Дніпрогесу є іі найви-щим виробничим досягненням, яке перевищує най-досконаліші здобутки світової техніки У жовтні1932 р , коли перша черга електростанції стала доладу, будівельники почали монтаж шостого генера-тора

Питома вага капіталовкладень у вуглевидобутокДонбасу скоротилася за п'ятирічку вдвоє порівняноз 20-ми рр Однак в абсолютному вимірі коштивдвоє зросли Це дало можливість здати в експлуа-тацію 53 великі шахти У вуглевидобутку відбувсяперехід до нових знарядь праці кайло й обушок по-ступилися місцем врубовим машинам і відбійниммолоткам Менш вагомими виявилися успіхи в ме-ханізації транспортування вугілля До кінця 1932 рв Донбасі було видобуто 156 млн т вугілля протипередбачуваних п'ятирічним планом 204 млн тДефіцит вугілля болісно позначався на промисло-вості і залізничному транспорті Різко скоротилосявикористання вугілля для побутових потреб

У металургію пішла чверть капіталовкладеньякі були в розпорядженні промисловості Майжеполовину цих величезних коштів поглинулобудівництво трьох заводів повного циклу — "За-поріжсталі", "Криворіжсталі" і "АзовсталГ' Заводінструментальних сталей, який перебував спочаткуу складі Запорізького металурпйного комбінату,пізніше став самостійним підприємством під на-звою "Дніпроспецсталь" 3 його побудовою восени1932 р в Україні з'явилася електрометалургія

Нові потужності в металурги вводилися до ладуі освоювалися з великими труднощами Проблемаметалу виявилася ще гострішою, ніж вугілля Ви-плавку чавуну в Україні треба було збільшити з 2,4млн т у 1923 р до 6,6 млн у 1932/33 р Фактич-но виплавили у 1932 р 3,9 млн т (тобто 59% відплану)

Обсяг виробництва у машинобудуванні і мета-лообробці за першу п'ятирічку зріс у 4,5 раза Заосвоєними капіталовкладеннями машинобудуванняпоступалося металурги, але за кількістю створених

280

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

робочих місць перевищило інші галузі Серед ново-збудованих або докорінно реконструйованихпідприємств виділялися Харківський тракторнийзавод, комбайновий завод "Комунар" у Запоріжжі,Луганський паровозобудівний завод, кіровоградсь-кий завод "Червона зірка", київський завод"Ленінська кузня", Харківський електромеханіч-ний завод

У хімічній промисловості України були збудо-вані Донсода, Рубіжанський комбінат, Горлівськийазотнотуковий завод, ряд коксохімзаводів Меншінтенсивно розвивалися легка і харчова проми-словість

Форсована індустріалізація призвела до карди-нальних змін у складі робітничого класу У великійпромисловості України на початку 1929 р працю-вало 690 тис робітників, а наприкінці 1932 р —1275 тис , тобто майже вдвоє більше Більше поло-вини приросту робітників забезпечило село Ускладі працюючих на виробництві майже вдвоєзросла питома вага жінок Нове поповнення робіт-ників складалося, в основному, з молоді

Технічні зрушення, якими супроводжувавсярозвиток промисловості, вимагали прискореноїпідготовки кваліфікованих робітників Щоб неуповільнити темпів, було прийнято рішення готува-ти кадри безпосередньо на виробництві Це при-зводило до поламок устаткування Почастішалиавари, різко попршилася якість продукції Щобзменшити масштаби втрат, було вирішено до нав-чання новачків підключити найбільш кваліфікова-них ветеранів

Робітники повірили урядові, який вимагав"підтягнути пояси" на певний час, щоб побудуватифундамент соціалістичної економіки На відміну відепохи громадянської війни, коли мобілізаційні мож-ливості командної економіки були спрямовані на ви-живання політичного режиму (зокрема, на створен-ня п'ятимільйонної регулярної армії), у новій ситу-ації вони успішно використовувалися для потребтехнічного переозброєння важкої індустрії

Та якщо співставляти результати індустріальноїгонки із затвердженими завданнями, доводитьсяконстатувати провал багатьох проектів і п'ятирічно-го плану в цілому На початку 1933 р Сталін ого-лосив про дострокове виконання п'ятирічки за 4 ро-ки і 3 місяці (тобто до кінця 1932 р ) 1933 р ставрозглядатися як перший рік другої п'ятирічкиПідтримувана державною статистикою легенда продострокове виконання п'ятирічки міцно трималася вісторичній літературі При співставленні натураль-

них показників першого п ятирічного плану з обся-гом виробництва у 1932 р виявляється, однак, щовиконати п ятирічку не вдалося по переважнійбільшості позицій 3 деяких видів продукції, особ-ливо легкої, харчової і хімічної промисловості, за-твердженого обсягу виробництва взагалі не досяглиу довоєнний час І все-таки слід взяти до уваги, щоневиконання поставлених завдань було ніби запро-грамоване самим підходом до планування Цейпідхід — ставити неможливі для виконання цілі(добиваючись все-таки виконання під загрозоюнайжорстокіших кар) Сталін називав "підхльосту-ванням" країни

Чудові мобілізаційні властивості директивногопланування були єдиною перевагою економіки ко-мандного типу порівняно з ринковою Друга післяЛеніна спроба вийти за рамки "стихії ринку" і по-будувати народногосподарську систему без товар-но-грошових відносин закінчилася так само, як іперша економічною катастрофою Постраждали неструктури тоталітарної держави, а суспільство Інайбільше — неорганізована й політично безпорад-на частина суспільства багатомільйонне селянство

Знищення класуселян-власників

"" "Ч елянин-власник, або, як стали казати в ті ча-си, одноосібник, був незручною і небажаною- фігурою для партійно-державного апарату,

який від імені народу розпоряджався проми-словістю Держава не могла забезпечити приско-рені темпи індустріалізації, коли мала справу змільйонами власників-одноосібників Коли почи-нався сильний податковий або ціновий тиск, селя-нин, ніби равлик, ховався у власному господарствіМаючи певний мінімум засобів виробництва, вінмало залежав від державних структур Доки селя-нин сам вирішував, що йому сіяти і що відвозити наринок, від нього залежала держава, якій треба булонагодувати міста й армію Ось чому під машкароютурботи про піднесення добробуту сільського насе-лення державна партія хотіла створити на селізамість неконтрольованих індивідуальних госпо-дарств велике виробництво Причому обов'язково уформі комуни, в гіршому разі — артілі Тобто, у ви-гляді колективного господарства з повним або част-ковим відчуженням селянської власності Саме зацими формами великого виробництва закріпилосяскорочення "колгосп" Колективне господарство уформі кооперативу ринкового типу, в якому селянин

281

Історія У краї ни

залишався власником засобів виробництва, не ціка-вило апарат

Апаратник бажав мати справу з селянином-кол-госпником, соціальна природа якого, як підкреслю-валося у партійних документах, переставала бути"дрібнобуржуазною" Справді, колгоспник — цевже не селянин у традиційному значенні слова Вінбув зобов'язаний підкорятися безпосередньому на-чальству — бригадиру і голові колгоспу, від якихзалежав у всьому Ці посадові особи в свою чергуперебували у цілковитій персональній залежностівід районної "трійки' — секретаря райкому партії,голови райвиконкому і начальника ДПУ Ця всемо-гутня ' трійка просувала колгоспних і сільськихфункціонерів, якщо вони добре виконували своїфункції, по ієрархічно побудованій апаратній дра-бині Коли ж вона мала претензії до апаратників, тооголошувала їм догани, виключала з партії, запро-торювала в концтабори і тюрми, розстрілювалаМаючи таку систему "виробничих відносин", дер-жава позбувалася попередніх проблем з хлібоза-готівлями Вже 1929 р обмолочений хліб прямо зколгоспних ланів почали безперебійно вивозити надержавні зсипні пункти та елеватори

Задовго до прийняття офіційних постанов про"всеосяжну колективізацію", вже під час подолан-ня силовими засобами хлібозаготівельної кризи1927/28 р , Сталін почав готуватися до акції, якупотім назвав "революцією зверху", — відчуженняселян від власності Генсек розраховував здійснитицю акцію по-воєнному, в стислі строки В Україніоргани ДПУ і міліція звертали особливу увагу нате, щоб вилучити у сільській місцевості вогнепаль-ну зброю, сховану з часів світової, національно-визвольної і громадянської воєн Поодинокі спробиутворення селянських спілок та інших неконтрольо-ваних організацій нещадно придушувалися Партіязнову на повний голос заговорила про "куркульсь-ку небезпеку і відверто поставила в центрі аграр-ної політики нацьковування пролетарських і напів-пролетарських елементів села на селян-власниківНапередодні "всеосяжної колективізації" селянимали залишатися роз'єднаними й беззбройними

В листопаді 1929 р зібрався пленум ЦКВКП(б), присвячений "соціалістичним перетво-ренням" у сільському господарстві Пленум визнавнедостатніми накреслені XV з їздом партії темпиколективізації (до 20% селянських посівів поСРСР, до 24% — по Україні наприкінціп'ятирічки) і проголосив перехід до суцільної ко-лективізації

Пленум спеціально заслухав і обговорив до-повідь Косюра "Про сільське господарство Україниі про роботу на селі" У прийнятій постановіпідкреслювалося, що республіка порівняно з інши-ми репонами має більш розвинуту матеріально-технічну базу для перетворень у сільському госпо-дарстві, бо на її ланах працює близько третинитракторного парку країни

На пленумі було вирішено утворити загальносо-юзний наркомат землеробства Під керівництвомновопризначеного наркома Я Яковлева відразу по-чалося визначення практичних підходів до суцільноїколективізації Так з'явилася постанова ЦКВКП(б) від 5 січня 1930 р "Про темп колек-тивізації і заходи допомоги держави колгоспномубудівництву" Україну віднесли до регіонів, де ко-лективізацію планувалося закінчити восени 1931 рабо навесні 1932р, тобто на півтора-два рокираніше кінця п'ятирічки

27 грудня 1929 р Сталін виступив з промовою,в якій поставив неіснуючу проблему "ліквідації кур-кульства як класу" Історик може визначити своєставлення до цієї проблеми взяттям у лапки самоговиразу Однак проблема була не тільки поставлена,але й розв'язана Протягом кількох років величезнізусилля й засоби радянської держави спрямовува-лися на те, щоб економічно, а то й фізично нищитимільйони "куркулів"

У середині 20-х рр слово "куркуль" майжезникло з офіційного словника, а партійний теоретикМ Бухарш навіть сформулював адресоване селянамгасло "Збагачуйтесь1" У цей дуже короткий періодпартійно-державне керівництво всупереч вимогамнебагатьох опозиціонерів налагоджувало ринковузмичку міста і села і сприяло зростанню продуктив-них сил у приватновласницькому секторі сільськогогосподарства Як тільки згуртовані навколо генсекапартапаратники прийняли рішення відмовитися віднепу, "куркульська небезпека знову з'явилася в їхлексиконі

Поворот до термінології часів громадянськоївійни, так само як і перші процеси, організованіДПУ проти інтелігенції ("Промпартія", "Шах-тинська справа" тощо), свідчив про запланованувже зміну політичного курсу Справа була зовсім нев тому, що власті зненацька згадали про не-обхідність співчувати біднякам, які визискувалисябільш багатими односельцями Під час зрівняльно-го поділу землі і засобів виробництва у 1920—1923рр власті винищили усіх глитаїв, які будували свійдобробут на експлуатації бідняків В заможну

282

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

верхівку селяни вже вибивалися, головним чином,завдяки власній праці Експлуататорські тенденціївиявляла тільки держава маючи на рукахнаціоналізовану промисловість і працюючих у нійробітників, вона не могла обійтися без "ножницьцін" або завищених податків

Відомий метод протиставлення одних іншим (уданому разі — "куркулів" біднякам), щоб справи-тися з усіма, Сталін продемонстрував під час своговідрядження до Сибіру в січні 1928 р Застосова-ний ним "уральсько-сибірський" метод заготівельгрунтувався на принципі самообкладання, яким се-ло розколювалося на групи за майновою ознакоюКожному селу давали завдання на продаж хліба, адоведення його "до двору' відбувалося за рішеннямсільських сходів Селян, які не виконували рішеннязборів, спочатку штрафували у п'ятикратномурозмірі вартості хліба, що підлягав здаванню, апотім майно їх розпродувалося з торпв Частинаштрафу перераховувалася у фонди кооперування йколективізації бідноти, щоб забезпечити корисливузаінтересованість найменш заможних селян у про-веденні в життя нових законів "Уральсько-сибірський'' метод хлібозаготівель застосували вУкраїні весною 1929 р Тоді було розпродано майно18 тис господарств, оголошених куркульськими

Цей сталінський досвід став у пригоді, коли по-чалася суцільна колективізація Щоб змусити селяндати згоду на вступ до колгоспу, потрібно було по-казати їм на конкретному прикладі, що станеться знепокірливими Зрозуміло, що саме заможні селя-ни опиралися колективізації найзапекліше їм булощо втрачати Втім, репресували й бідняків і навітьнаймитів, якщо вони виступали проти колгоспівМетикуваті чиновники винайшли категорію' підкуркульників", до якої можна було віднестинайбідншюго бідняка

В другій половині січня 1930 р комісія політбю-ро ЦК ВКП(б) під керівництвом В Молотова роз-робила порядок розкуркулення Розкуркулюваніселяни поділялися на три категорії До першоївіднесли "учасників і організаторів антирадянськихвиступів та терористичних актів", які мали бутиізольовані в тюрмах або концтаборах До другої ка-тегорії потрапляли всі, хто здійснював "менш ак-тивний опір" їх разом із сім ями депортували увіддалені північні райони країни У третій категоріїбули ті, хто не чинив будь-якого опору їм надава-лися зменшені земельні ділянки за межами кол-госпних масивів

У постанові ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р

"Про заходи у справі ліквідації куркульських гос-подарств у районах суцільної колективізації", якупідготувала молотовська комісія, визначалася кон-кретна кількість селянських дворів, що підлягаливключенню до першої (52 тис ) і другої (112 тис )категорій Чи стратегам партії заздалегідь буловідомо, скільки селян і в яких саме формах чинити-муть опір майбутній кампанії розкуркуленняНі,причини такої точності полягали в тому, щопартійне керівництво намагалось мати справу з кон-трольованим прцесом Це була розкладка, тільки нехліба, а людей

Оскільки Сталін планував здійснити колек-тивізацію приблизно за рік, український генсекпристосувався щодо строків до нього, а не до поста-нови ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 р 24 лютогоцього року Косюр підписав інструктивний лист ЦККП(б)У до місцевих парторганізацій з лозунгом"Степ треба цілком колективізувати за час весняноїпосівної кампанії, а всю Україну — до осені 1930р " Районні власті, що так бажали вислужитися пе-ред начальством, іноді виявляли готовність до щебільшого скорочення строків

Перша хвиля розкуркулювання тривала з другоїполовини січня до початку березня 1930 р Вонапроводилася в 309 районах України, в яких налічу-валося 2524 тис селянських господарств (із за-гальної кількості 5054 тис господарств у 581 рай-оні) За станом на 10 березня було розкуркулено61887 господарств, тобто 2,5%

Партійно-державне керівництво пам'ятало, щоспроба насадження комун у 1919 р викликала ве-личезне обурення селян (особливо в Україні) У1930 р воно підійшло до селян обережніше Вофіційних документах проголошувалася колек-тивізація в артільній формі, тобто, з середнім ступе-нем відчуження власності колгоспникам залишалиприсадибне господарство Однак у різнихінструкціях та вказівках, якими обставлялисяофіційні документи, артіль мала вигляд комуниПочинаючи з лютого 1930 р , коли було опубліко-вано новий Примірний статут сільгоспартілі "як пе-рехідної до комуни форми колгоспу" (саме так ста-вилося питання в постанові ЦК ВКП(б) від 5січня), колективізатори у масовому порядку почализабирати в селян корів, дрібну худобу і навіть пти-цю

Селяни стали на захист свого майна і почали чи-нити шалений опір Політична напруженість усільській місцевості різко зросла Сталін визнав запотрібне відступитися, публічно назвав ко-

283

Історія У краї ни

мунізацію села перегином і поклав відпові-дальність за це на місцеві власті. Від цього часуартіль перестала вважатися проміжною формою нашляху до комуни і стала синонімом терміна "кол-госп '. Було оголошено, що колективізація — спра-ва добровільна.

До осені 1930 р. з колгоспів вийшла приблизнополовина селянських господарств, у тому числі всісередняцькі. Восени почалася нова кампанія. Якщов першій панувало адміністративне примушення, тов другій зробили наголос на оподаткуванні. Підакомпанемент безперервних закликань про доб-ровільність вступу до колгоспу одноосібники обкла-далися колосальними податками, тоді як колгосп-ники діставали податкові пільги. Штучно створе-ний податково-пільговий перепад погнав селян на-зад у колгоспи.

І все-таки, щоб підштовхнути селян, їм требабуло організувати показове розкуркулення, у томучислі в районах, де воно вже відбувалося піврокуназад. Ніби на замовлення створилася ситуація, ко-ли організатори колективізації повинні були точновизначити: з яких ознак треба виходити, щоб вва-жати селянина куркулем. Але теоретизуваннямніхто не займався. На роль куркулів підібрали іншікандидатури з числа більш заможних селян. Щобне ускладнювати кампанію розкуркулення зайвимклопотом про розміщення селян у місцях прожи-

" Куркулька"й "куркуленя"

вання, стали депортувати всіх репресованих.

У січні 1934 р. П.Постишев вказав, що в Ук-раїні було розкуркулено під час суцільної колек-тивізації близько 200 тис. селянських господарств.Названа цифра підозріло співпадає з кількістюкуркульських господарств, яку подавали стати-стичні органи 1927 р. За даними цієї ж статистики,у 1928—1931 pp. зникло 352 тис. господарств. По-різному склалася їх доля. Більшість внесли у про-скрипційні списки розкуркулених, частина булаекспропрійована шляхом продажу майна з торгів заневиконання "зобов'язань" по хлібозаготівлях, занесплату репресивних, дуже завищених податків,за "немотивований забій власної худоби. Немалоселян самі розпродували майно, кидали землю івиїжджали на новобудови.

Восени 1931 р. питома вага колгоспних дворівсеред селянських господарств дійшла до 67%. Докінця 1932 р. в Україні було колективізовано майже70% господарств з охопленням понад 80%посівних площ.

Колективізовані посівні площі повинні були об-роблятися за допомогою машин, які мала поставля-ти держава. Якщо власність на відчужені засобивиробництва вважалася колективною, то машиннутехніку держава залишала при собі, утворюючи ма-шинно-тракторні станції (МТС). Наявність дер-жавних МТС була засобом економічного контролю

284

над колгоспами, подібно до того як партійно-комсо-мольська мережа, ДПУ, міліція і комнезами являлисобою засоби політичного контролю.

Мережа МТС швидко зростала. Починаючи зжовтня 1930 р. і до кінця 1932 р. в Україні кожнідва дні з являлася нова машинно-тракторнастанція. Наприкінці 1932 р. діяли 592 МТС. Вониобслуговували половину колгоспів, переважно ве-ликих.

За поступку колгоспникам щодо присадибноїділянки Сталін взяв реванш у колгоспів. Поставкиколгоспної продукції державі оголошувалися "пер-шою заповіддю". Продукція поставлялася, а непродавалася, хоча держава сплачувала за неї сим-волічні гроші. Розміри державних поставок зазда-легідь не визначалися, а контрольне завдання, колиставало відомим, охоплювало майже весь урожай.Щоб колгоспники не могли продати хліб на сторо-ну, приватну торгівлю в 1930 р. заборонили.

Голод 1932—1933 pp.

родрозкладка у 1919—1920 pp. стягувала-ся з індивідуальних господарств, і за-готівельники не могли дійти до кожного з

мільйонів селянських дворів. Стягування продрозк-ладки з колгоспів виявилося набагато легшою спра-вою. Та коли колгоспники пересвідчилися, щохлібозаготівельний план безрозмірний і для роз-поділу по трудоднях майже нічого не залишається,вони змушені були, щоб вижити, вдатися до відвер-того саботажу "першої заповіді". Трохи не в усіхколгоспах стали приховувати від обліку справжнірозміри врожаю або залишали зерно в соломі, щобперемолоти його вдруге.

В результаті цього хлібозаготівлі в колгоспахпроходили все важче. Заготівлі з урожаю 1931 р.тривали аж до весни 1932-го. Заготівельники тодівимели у селян абсолютно все, у 44 районах Ук-раїни розпочався повальний голод з численнимисмертними випадками. Були зареєстровані фактилюдоїдства. Голод припинився тільки влітку, з но-вим урожаєм.

Через те, що технічна сторона стягування розк-ладки у колгоспному селі відпала, Сталін привсе-людно оголосив: зернова проблема в СРСРуспішно розв'язується. Виявилось, однак,що вподібних економічних обставинах поведінка сільсь-кого товаровиробника є схожою, незалежно від то-го, чи він одноосібник, чи колгоспник. Змушеніпрацювати в громадському господарстві, колгосп-

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

ники тільки імітували працю. Абсолютна ма-теріальна незаінтересованість призводила до коло-сальних втрат. У газетних кореспонденціяхповідомлялося, що врожай 1932 р. в Україні видав-ся багатим, але нікому з працюючих не потрібний ігине на полях. Селяни заявляли: "Хай гине, все од-но й це заберуть".

У 1930—1931 pp. поставки колгоспної про-дукції державі перебували на рекордно високомурівні, але тільки тому, що з села висмоктували запа-си. Багатьом у партії, які бачили грізне падіння про-дуктивності у сільському господарстві, ставало зро-зумілим, що треба змінювати відносини між колгос-пами і державою. Під їх впливом 6 травня 1932 р.з'явилася постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б),якою запроваджувалася так звана "колгоспнаторгівля", тобто, базарна торгівля за цінами, щоскладалися на ринку. План хлібозаготівель по се-лянському сектору (колгоспи та одноосібники) ско-рочувався з тим, щоб приблизно п'яту частину кол-госпної продукції селяни могли спрямовувати увільну торгівлю. Дозвіл її означав, що спроба нала-годити плановий продуктообмін між містом і селомбула визнана, як і в 1921 p., неспроможною. Однакна становищі в сільському господарстві ця постано-ва не позначилася. Торгівля хлібом дозволяласятільки після виконання хлібозаготівельного плану,тобто, не раніше січня майбутнього (1933) року.

Сталін все-таки розраховував на те, що йомувдасться змусити селян працювати в колективнихгосподарствах не під впливом матеріальної заінте-ресованості, а під загрозою суворих кар. 7 серпня1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли власноруч-но написану ним постанову "Про охорону майнадержавних підприємств, колгоспів і кооперативів тапро зміцнення суспільної (соціалістичної) влас-ності". Відповідно до цього законодавчого актарозкрадання колгоспного майна каралосярозстрілом, а за "пом'якшуючих обставин" — по-збавленням волі на строк не менше 10 років. Запівкишені зерна, принесеного з поля голодуючійсім'ї, колгоспник діставав строк у концтаборах. Ународі цей драконівський акт охрестили "закономпро п'ять колосків".

6 липня 1932 р. у Харкові відкрилася III конфе-ренція КП(б)У. На порядок денний ставилася до-повідь С.Косіора "Про підсумки весняної посівноїкампанії, про хлібозаготівельну та збиральну кам-панії і про завдання організаційно-господарськогозміцнення колгоспів". Скликання партконференціїнапередодні жнив і обмеження порядку денного

Історія У краї ни

єдиним питанням було явищем безпрецедентним.Присутність провідних діячів політбюро ЦКВКП(б) Л.Кагановича й В.Молотова теж свідчи-ла про незвичайність ситуації.

Протягом січня — листопада 1930 р. селянсь-кий сектор України віддав державі 400 млн. пудівхліба, за відповідний період 1931 р. — 380 млн.пудів. На конференції Молотов повідомив, щоРНК СРСР і ЦК ВКП(б) затвердили республіціхлібопоставку з урожаю 1932 р. в розмірі 356 млн.пудів.

Керівні працівники української партійної ор-ганізації у своїх виступах підкреслювали, що некрадіжки, а зростаючий параліч сільськогосподар-ського виробництва під впливом продрозкладкипризводить до величезних втрат. П.Любченко вка-зував, що під час збиральної кампанії 1931 р. буловтрачено від 100 до 150 млн. пудів зерна. За оцін-кою С.Косіора, минулорічні втрати дорівнювали від120 до 150 млн. пудів. Найбільш високу цифрувтрат навів М.Скрипник—до 200 млн. пудів. Вка-зуючи на те, що селяни голодують, виступаючі ви-словлювали сумнів у реальності хлібозаготівель-но-го плану. Деградація виробництва поглиблювалася,і втрати з урожаю 1932 р. мали б бути більшими.

Молотов не заперечував очевидних фактів голо-дування селян. Проте причину становища, яке ста-вало все більш трагічним, голова РаднаркомуСРСР вбачав не в розмірах хлібозаготівель, а в"помилках, допущених під час хлібоздачі". Не булой мови про органічну ваду самого принципу про-дрозкладки, на якому грунтувалися відносини міжмістом і селом.

Хлібозаготівлі з урожаю 1932 р. пішли важче,ніж будь-коли. З червня по жовтень 1932 р. з кол-госпів та одноосібників вдалося вичавити тільки 136млн. пудів хліба, з радгоспів — 20 млн. Тоді Сталіннаправив в Україну хлібозаготівельну комісію начолі з Молотовим, яка мала надзвичайні повнова-ження.

Початком роботи цього надзвичайного органуслід вважати засідання політбюро ЦК КП(б)У від30 жовтня 1932 р. Молотов поінформував при-сутніх про нове зниження поставок для України —на 70 млн. пудів. Встановлювалася остаточна циф-ра в 282 млн. пудів, у тому числі по селянському

сектору — 261 (колгоспи — 224, одноосібники

37), а по радгоспах — 21 млн. пудів. Зменшеніплани вимагалося виконувати негайно. "Балачкипро відсутність зерна не бралися до уваги. Зрив за-готівель пояснювався не відсутністю хліба, а

відсутністю боротьби за хліб.

З 1 листопада 1932 по 1 лютого 1933 р. моло-товська комісія додатково "заготовила" в Україні105 млн. пудів зерна. Загальна кількість хліба, ви-лученого державою з урожаю 1932 p., дійшла до261 млн. пудів. На початку 1933 р. практично в усіхрайонах України запасів не залишалося, а треба бу-ло ще дожити до нового врожаю.

Однак тільки конфіскацією зерна сталінськийемісар не обмежився. Під диктовку Молотова 18листопада 1932 р.була прийнята постанова ЦККП(б)У, а 20 листопада — постанова РНКУСРР з однаковими назвами "Про заходи до поси-лення хлібозаготівель". Місцеві власті зобов'язува-лися організувати вилучення у колгоспів, одно-осібників та робітників радгоспів хліба, розкраде-ного під час косовиці, обмолоту і перевезення. Цейзловісний пункт обох постанов на ділі означав, щодержавна партія санкціонує проведення масовихобшуків з негайною конфіскацією наявних запасів,бо відрізняти "украдене" зерно від будь-якогоіншого ніхто не збирався. Ще зловіснішим бувпункт про натуральні штрафи м'ясом і картоплею.Він означав тільки одне: терор голодом.

В усіх районах України, крім прикордонних, зактивною участю комнезамівців почалися подвірніобшуки з конфіскацією у "боржників" будь-якихзапасів їжі — сухарів, картоплі, сала .солінь, фрук-тової сушні тощо. Забирали все продовольство,приготовлене селянами до нового врожаю, і ті зали-шалися без їжі, приречені на голодну смерть, бо не-легальна ринкова торгівля ледь животіла.Конфіскація продовольства подавалася як кара за"куркульський саботаж" хлібозаготівель і здійсню-валася цілком гласно,з висвітленням у газетах.

Державі був потрібний хліб, а не картопля чифруктова сушня. Коли вслід за хлібозаготівлямипочалася "заготівля" всього виявленого у се-лянській садибі продовольства, можна з певністютвердити: цим способом тоталітарна держава кара-ла селян за небажання добросовісно працювати угромадському господарстві. Терор голодом був, як іекспропріація заможного селянства, "виховним"заходом. Зрозуміло, "виховувалися" тільки ті, хтомав змогу вижити. 15 березня 1933 р. С.Косіорпідписав адресовану ЦК ВКП(б) доповідну за-писку з інформацією про підготовку до весняноїсівби. В ній є страхітлива фраза, яка пояснює все:"Те, що голодування не навчило ще дуже багатьохколгоспників уму-розуму, показує незадовільнапідготовка до сівби якраз в найбільш неблагополуч-

286

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

них районах". Український генсек під "неблагопо-лучними районами" розумів місцевості з підвище-ною кількістю смертей від голоду. Він бідкався, щонавіть голод не навчив багатьох селян сумлінно пра-цювати на державу в колгоспі.

Сталін наказав ставитися до голодомору як донеіснуючого явища. Навіть у стенографічних звітахпленумів ЦК КП(б)У і протоколах політбюро ЦКслово "голод" не згадувалося. Завіса мовчання надконаючим українським селом ударемнила всі спро-би допомоги з боку міжнародної громадськості, якадізналася про голод. Щоб перешкодити втечам го-лодуючих за межі республіки, на її кордонах булирозміщені загороджувальні загони внутрішніхвійськ. Бригади працівників ДПУ перевіряли упоїздах багаж пасажирів і конфісковували продо-вольство, яке селяни придбали за великі гроші абообміняли на цінні речі в сусідніх з Україною місце-востях, щоб привезти голодуючим сім'ям.

Смертність від голоду почалася вже у першиймісяць дій молотовської комісії. Починаючи з весни1933 р. вона стала масовою. Майже всюди органиДПУ реєстрували випадки людоїдства і тру-поїдства. Прагнучи врятувати від смерті хоча бдітей, селяни везли їх у міста і залишали в устано-вах, лікарнях, на вулицях.

Аналіз даних демографічної статистики 30-х pp.свідчить про те, що прямі втрати населення Українивід голоду в 1932 р. становили близько 150 тис. чо-ловік. У 1933 р. голодною смертю загинуло від 3 до3,5 млн. чоловік. Народжуваність у сільській місце-вості в голодні роки знизилася на порядок. Повнідемографічні втрати в УСРР, включаючи зниженнянароджуваності, сягали в 1932—1934 pp. 5 млн.чоловік.

Яке забарвлення мав геноцид — національне чисоціальне? Є статистика органів загсу за 1933 р.Вона неповна (реєстратори теж гинули від голоду),але засвідчує, що смертність у містах мало відрізня-лася від нормальної, тоді як в селах була потворновисокою. Національний розріз цієї статистики успівставленні з розрізом по містах і селах свідчить,що люди гинули залежно від місця проживання, ане від національності. Звідси можна зробити вис-новок: у межах України геноцид цілив своїм вістрямне в українців як таких, а в сільське населення.

Та не все так просто. Керівників державноїпартії важко визнати в усьому послідовними інтер-націоналістами під час організації цього геноциду,коли співставити методи роботи трьох надзвичай-них хлібозаготівельних комісій. Восени 1932 р.

Сталін надіслав комісію під керівництвом П.Пос-тишева в Поволжя і комісію на чолі з Л.Каганови-чем — на Північний Кавказ. Вони мали такі саміповноваження, як молотовська комісія в Україні.

Візитна картка геноциду — натуральні штрафи.У Поволжі їх майже не було. Масштаби голоду вцьому регіоні після хлібозаготівель з урожаю 1932р. приблизно співпадають з масштабами голоду вУкраїні після хлібозаготівель з урожаю 1931 р. Бу-ла масова смертність, але кількість тих, хто загинув,вимірювалася не мільйонами. Вона була на два по-рядки меншою.

Інша картина — на Північному Кавказі. За да-ними перепису 1926р., тут проживало більше Змлн. українців, у тому числі на Кубані — понад900 тис. (62% всього населення), на Дону — до500 тис. (44%). Найбільше постраждала відкомісії Кагановича саме Кубань. Методи геноцидупід виглядом заготівель тут не відрізнялися від ук-раїнських. Та й організатор геноциду був той самий:

Голодомор...

287

Історія У краї ни

Каганович діяв в усьому південному регіоні Пряміі посередні втрати населення Північного Кавказувід голоду сягають за мільйон

Національна підкладка геноциду глухо виринаєу тексті постанови ЦК ВКП(б) і РаднаркомуСРСР по хлібозаготівлі від 14 грудня 1932 рКерівники ВКП(б) не тільки торкнулися в ній ук-раїнізації на Північному Кавказі, але й прийнялиряд конкретних рішень з цього приводу Ук-раїнізація майже половини районів Північного Кав-казу була різко засуджена, а всі її здобутки за по-передні десять років негайно ліквідовані Зокрема,діловодство в установах переводилося на російськумову "як більш зрозумілу для кубанців" Ліквідову-валися українські школи

Підсумки

індустріалізації

Ж першій половині 1932 р було прийняте* рішення припинити спроби будувати еко-номіку, цілком позбавлену товарно-грошовихвідносин Зрештою, перші кроки до відступу віддіючої програми РКП(б) 1919 р Сталін зробивраніше Приступаючи у 1929 р до комуністичногоштурму, він залишив робітничому класу право най-матися на роботу і звільнятися за власним бажан-ням Пам'ять про шалений опір робітниківмілітарізацп праці у 1920 р була ще свіжою, і на-строювати проти себе соціальну опору влади парт-апарат не побажав Прагнучи зменшити селянськийопір колективізації генсек, як уже відзначалося,відмовився у березні 1930 р від створення кол-госпів у формі комун Тому збудована в першійп'ятирічці командна економіка істотно відрізняласявід комуністичного ідеалу, який більшовики пробу-вали втілити у життя в 1918—1920 рр

Поряд з легалізацією продовольчого ринку підблагозвучною назвою "колгоспної торгівлі" булиприйняті рішення відмовитися від "підхльостуван-ня" країни й різко знизити частку нагромадження внаціональному доході На другу п'ятирічку пропо-нувалися помірні середньорічні темпи зростанняпромислової продукції — 13—14% У результатізникла гострота народногосподарських диспро-порцій, стало можливим приділити увагу освоєннюнової техніки, підготовці кваліфікованих кадрів

Стабілізація виробництва у промисловості буладосягнута приблизно за два роки Це дозволилозвернути увагу на матеріальне становище робітни-чого класу, який тоталітарна держава експлуатува-

ла нещадніше, ніж дореволюційні капіталісти У1935 р вирішили скасувати таке "завоювання", якстелю у заробітках, яку робітники охрестили "виво-дилівкою" Запроваджувалося правило скільки ви-робив, стільки й заробив Інакше кажучи, заробітнаплата фіксувалася у певному відсотку до реальноговиробітку Перехід від карткової системи розподілудо вільного продажу товарів через магазини дававзмогу витратити додатково зароблені гроші Щобвикористати всі ці можливості для підвищення про-дуктивності праці у промисловості, було вирішеноорганізувати новий робітничий почин Взірець ви-магалося знайти знову-таки серед шахтарів Донбасзалишався "вузьким місцем'

Рекорд організували на кадпвеькій шахті "Цен-тральна-Ірміно" В ніч на 31 серпня 1935 р моло-дий робітник О Стаханов застосував прогресивнийметод роботи, заснований на поділі виробничихоперацій між вибійниками і кріпильниками Це да-ло йому можливість вирубати за зміну 102 т вугілля— в 14,5 раза більше норми

У змагання вибійників, що почалося, втрутивсяМ Ізотов, який підняв планку рекорду до 240 т Вінже довів, що йому, як робітникові, рівних нема влютому 1936 р встановив абсолютний рекорд навідбійному молотку — за допомогою 12 кріпиль-ників нарубав 607 т вугілля

Спочатку стахановський рух супроводжувавсяістотним поліпшенням якісних показників Але йо-го швидко забюрократизували Поширилася прак-тика приписок, і на підприємствах з'явилися липовірекордсмени, або, як їх називали в народі, "олівцевістахановці" Дні, а потім тижні й місячники стаха-новської праці супроводжувалися пізнішим спадомвиробництва Серед стахановців, які сталисвоєрідною робітничою аристократією, виявилосянемало авантюристів, які своєю "ударною', алебезграмотною працею спричинювали авари й псу-вання техніки Рекордоманія нерідко призводила допорушення нормального ритму виробничого проце-су Держава-підприємець використала стахановсь-кий рух для істотного підвищення у 1936 р нормвиробітку і планових завдань На підприємствах,які не мали достатніх резервів, це призвело до пере-напруження виробничого процесу і зривів, які роз-глядалися як шкідництво або саботаж Дуже швид-ко "стелю" в заробітках було відновлено

Соціальна ціна технічної реконструкції,здійсненої в роки перших п'ятирічок, виявиласянадзвичайно високою Однак результати розвиткуважкої промисловості були вагомі Серед радянсь-

288

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

ких промислових об єктів виділялося три з полови-ною десятки будов вартістю понад 100 млн крбкожна 3 них в Україні розміщувалася третина — 7новобудов і 5 докорінно реконструйованих заводівДо новобудов належали три металурпйних заводи("Запоріжсталь', "Азовсталь ", "Криворіж-сталь"), "Дніпроалюмінбуд", Новокраматорськийзавод важкого машинобудування і Харківськийтракторний завод Гігантами серед реконструйова-них об єктів були Луганський паровозобудівний за-вод і чотири металургійних заводи — в Макіївці,Дніпродзержинську, Дніпропетровську та Ал-чевську (Комунарську)

Кожна з цих новобудов і навіть підприємстваменших розмірів спеціалізувалися таким чином,щоб задовольнити потреби великих регіонів в обме-женій номенклатурі виробів Відсутність конку-ренції в економіці командного типу подавалася яквеличезна перевага соціалізму Однак гарантованийзбут продукції за наперед встановленою в центрірознарядкою і неможливість вибору постачальниківаж ніяк не сприяли поліпшенню якісних показниківвиробництва

Індустріалізація призвела до істотних змін уструктурі народного господарства Зокрема, зміни-лося співвідношення між промисловістю 1 СІЛЬСЬКИМгосподарством у загальній продукції народного гос-подарства

Відбулися також зміни у співвідношені між ве-ликою промисловістю, яка об'єднувалапідприємства великої машинної індустрії, і дрібноюпромисловістю, до складу якої входили переважнокустарно-ремісничі заклади та окремі товаровироб-ники Питома вага великої промисловості у проми-словому виробництві збільшилася по валовій про-дукції з 68,7% в 1925/26 господарському році до92,5% в 1938 р Ця зміна співвідношень буласвідченням результативності реконструктивнихпроцесів в українській промисловості

В процесі індустріалізації Україна випередила зарівнем розвитку галузей важкої промисловості рядзахідноєвропейських країн Вона зайняла другемісце в Європі (після Німеччини) за виплавкою ча-вуну, четверте місце в світі за видобутком вугілляПроте за показним зовнішнім фасадоміндустріалізації радянського типу крилися не зовсімвтішні економічні результати

Сільське господарство з утворенням колгоспно-го ладу перейшло у взаємовідносинах з "командни-ми висотами" економіки на неринкові форми "змич-ки", які піддавалися регулюванню з кабінетів

партійних функціонерів і господарників Товарно-грошові відносини збереглися в досить вузькійсфері, але саме вони підтримували "на плаву" жор-стку економічну конструкцію, сигналізуючи про пе-ребої і диспропорції Ці сигнали давали можливістьздійснювати корекцію виробничої діяльності й цимутримувати командну економіку в стані елементар-ного функціонування Однак навіть найбільш тала-новиті директивні рішення не йшли в будь-якепорівняння з автоматично діючим ринковим ме-ханізмом

Викликана економічною неефективністюхронічна нестача коштів змушувала обирати, якправило (були винятки, пов'язані з ідеологічнимипричинами), найбільш економні варіанти розміщен-ня продуктивних сил Зрештою, відтворювалисянародногосподарські структури, що складалися дореволюції, тобто, під час існування ринкової еко-номіки Тому не дивно, що структура українськоїпромисловості й розміщення промисловихпідприємств на її території не зазнали якісних змінЯк і до революції, промисловість розвивалася у ве-ликих містах і в Донецько-Придніпровському рай-оні Донбас став "всесоюзною", а не "всеросійсь-кою кочегаркою, але споживачі донецькоговугілля залишилися ті ж самі Металургія Українитеж продовжувала працювати, головним чином, напромисловість центральної Роси

Темпи зростання кожної галузі промисловостіза нормальних умов визначає ринок Продукціямає бути спожита, бо окремому товаровиробниковіабо навіть суспільству в цілому невигідно нагромад-жувати запаси Втручання держави у визначеннятемпів розвитку промисловості можливе тільки уформах, які не суперечать об'єктивним законамринкової економіки Радянська держава нагрома-дила такий досвід у роки непу, коли мусила якосьуправлятися з націоналізованими ' командними ви-сотами ", прагнучи одночасно пристосуватися до за-конів ринку Цей унікальний досвід державного ре-гулювання господарських процесів використали ви-сокорозвинуті західні країни, що допомогло їм за-класти підвалини соціально орієнтованої економікина руїнах "дикого капіталізму" Парадокс у тому,що 1929 р для Радянського Союзу став, за цілкомсправедливим сталінським виразом, 'роком вели-кого перелому" Саме тоді було відкинуто позитив-ний досвід непу, до якого з такою увагою постави-лися лідери західних країн, а державне управліннярадянською економікою стало директивним, тобтоволюнтаристським У результаті "великого перело

289

му народилася специфічна економіка, якавідповідала природі політичного режиму, але булавідірвана від споживача.

Радянські господарники поділили проми-словість на групу "А' (виробництво засобів вироб-ництва) і групу "Б" (виробництво предметів спо-живання). Першу з них поставили у привілейованестановище за капіталовкладеннями, матеріально-технічним постачанням, рівнем заробітної плати,обсягом суспільних фондів споживання тощо. Нав-паки, група "Б" постійно відчувала дефіцит ре-сурсів, насамперед фінансових і сировинних. Обсягвироблених нею-товарів та послуг набагато відста-вав від суспільних потреб. З ліквідацією ринковихзв'язків між галузями промисловості група "А'відірвалася від кінцевого споживача і втратила при-родні стимули розвитку. Виробничі цикли в ній ста-ли самодостатніми. Зокрема, з року в рік нарощу-вався видобуток вугілля, щоб виплавляти більшеметалу, який ішов на виробництво машин, що вико-ристовувалися знову-таки у вуглевидобутку і мета-лургії. Суспільство витрачало величезні ресурси наважку індустрію, але прогрес у ній майже не позна-чався на стані легкої і харчової промисловості, тоб-то на добробуті людей.

Колгоспи у системі

командної економіки

* акреслена в першій половині 1932 р. і ре-алізована у 1933 р. зміна економічної-політики порівнянна із відступом більшо-

виків до непу у 1921 р.

Причини обох змін були однакові: щоб уникну-ти економічної катастрофи. Але поворот в еко-номіці пояснювався інакше: побудовано еко-номічний фундамент соціалізму, тому відпала не-обхідність у "підхльостуванні" країни.

Поворот характеризувався перш за все скасу-ванням продрозкладки. Постановою РНК СРСР іЦК ВКП(б) від 19 січня 1933 р. "Про обов'язко-ву поставку зерна державі колгоспниками та одно-осібними господарствами" селянам залишалася всяпродукція, вироблена понад заздалегідь визначенунорму здавання державі. її можна було продаватиза цінами, прийнятними для покупців. Це пробуд-жувало у колгоспників заінтересованість у розши-ренні посівних площ і відкривало шлях для подо-лання безгосподарності.

Та різниця між продподатком 1921 р. і обов яз-ковими поставками 1933 р. була якісною.

Історія У краї ни

Ленінський продподаток зберігав натуральну фор-му тільки до стабілізації грошового обігу. Надалі віннабував грошову форму, і зібрані через бюджеткошти держава витрачала на вільному ринку,купуючи стільки зерна, скільки селяни мали намірпродати за встановленими цінами. Сталінські по-ставки постійно мали натуральну форму. Між дер-жавою і одержавленими колгоспами ринковихвідносин не виникало. Обов'язкові поставки більшенагадували фіксовану продрозкладку, аніж податокз прибутку.

Існування колгоспного ладу виявилося можли-вим при досягненні певного консенсусу між то-талітарним режимом і селянством. У кризовій ситу-ації обом сторонам довелося відступити від бук-вального втілення в життя комуністичної доктрини,яка прирікала селян на рабську працю в примусовостворюваних комунах. У свою чергу селяни (невідразу, а тільки після кампанії розкуркулення і те-рору голодом) відмовилися від землі і волі, змири-лися з необхідністю працювати в артілі і припинитибойкот громадського господарства, коли дістализмогу розпоряджатися частиною виробленої в ньо-му продукції.

Досягнутий консенсус у кінцевому підсумкувлаштував творців тоталітарного ладу, який за до-помогою колгоспів абсорбував у собі мільйони еко-номічно незалежних селянських господарств.Сталін зрозумів важливість того, щоб і селян влаш-товували певною мірою стосунки з державою. НаВсесоюзному з'їзді колгоспників-ударників у люто-му 1933 р. він висунув гасло: "Зробити усіх кол-госпників заможними". І справді, в другій п'яти-річці держава зробила чимало, щоб зміцнити кол-госпний лад.

Були створені політвідділи МТС і радгоспів, уруках яких зосереджувалася вся повнота влади. Ви-користовуючи політику батога і пряника (скасуван-ня продрозкладки, преміювання натурою, поліп-шення побутових умов на селі тощо), вони налагод-жували громадське господарство.

У колгоспах створювалися бригади з постійнимскладом працюючих, за якими закріплювалися ма-шини, реманент, робоча худоба. Щоб ліквідуватизнеосібку при вирощуванні врожаю, політвідділизаборонили перекидати бригади з однієї ділянки наіншу. З весни 1933 р. у рільничих бригадах, якіспеціалізувалися на вирощуванні технічних куль-тур, стали виникати ланки. Запроваджуваласяіндивідуальна і дрібногрупова (ланкова) прогресив-но-відрядна оплата праці.

290

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

У другій п'ятирічці в середньому за рік в Україніставало до ладу 73 МТС. Урешті-решт, вони охо-пили обслуговуванням майже всі колгоспи (крім не-багатьох, переважно на Поліссі). Багато робилося ідля того, щоб матеріально зацікавити механізаторіву сумлінній праці. Застосування машин не тількиполегшувало працю в полі, але й створювало мож-ливості для впровадження агротехніки. Якщо 1932р. зернові культури зовсім не прополювалися, то1933-го вони оброблялися на площі в 5,8 млн.га, у1934 р. — 11,8 млн.га.

До кінця 1934 р. кризу колгоспного ладу булоподолано. Свідченням цього стали скасуваннякарткової системи розподілу продовольчих товарів іліквідація політвідділів МТС.

Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, щовідбувся у Москві в лютому 1935 p., прийняв новийПримірний статут сільськогосподарської артілі. Вньому скасовувалися обмеження на прийом до кол-госпу. Раніше траплялися випадки, коли від одно-осібника перед вступом вимагали купити коня абовнести в колгоспну касу його вартість грішми. Про-голошувалося, що оброблювана колгоспами землязакріплюється за ними у довічне користування.Однак це статутне положення було суто деклара-тивним. Державні акти на користування землею,які в урочистій обстановці вручалися кожному кол-госпові, не були перешкодою для відбирання дер-

жавою будь-якої кількості землі в будь-який мо-мент на промислові або інші потреби. Статут істот-но обмежив (до чверті або половини гектара, за-лежно від місцевих умов) розміри присадибноїділянки. Мотиви цього відверто обґрунтовувалисяу виступі на з'їзді голови колгоспу ім. КуйбишеваПутивльського району Чернігівської областіС.Орєхова: "Ясно, товариші, що розмір садибитреба скоротити, її треба зробити такою, щоб не пе-решкоджала колгоспникові ходити на роботу".

В середині 1937 р. в Україні існувало 27347колгоспів, які об'єднували 3757 тис. селянськихдворів (96% наявної кількості). У господарствахналічувалося 7056 тис. працездатних, тобто меншедвох на кожний двір. Переважна кількість одно-осібників втратила зв'язок із сільським господарст-вом. Суцільна, справді всеосяжна колективізаціястала фактом. Позбавлені землі і засобів виробниц-тва, примусово об'єднані в одержавлені колгоспиабо державні радгоспи, прив'язані до сільськоїмісцевості на все життя безпаспортним статусом(паспорти запровадили наприкінці 1932 р. тількидля населення міст і новобудов), селяни були зо-бов'язані виконувати свій "урок у формі натураль-них поставок державі. Тільки замість слова "урок ,яке вживалося до реформи 1861 p., використовува-ли іний термін — "обов'язковий мінімум тру-доднів".

В черзі

за заробленим уколгоспі...

291

Історія У краї ни

У другій п'ятирічці держава послабила податко-вий тиск, щоб створити сприятливі умови длявідбудови зруйнованого колективізацією сільськогогосподарства Більшість колгоспів стала розвивати,крім основних виробництв, й додаткові — птахів-ництво, садівництво, бджільництво тощо Орга-нізовувалися тваринницькі ферми Колгоспникамнадавався безпроцентний кредит на придбання ху-доби

Виявилося, що полегшення матеріального ста-новища селян більш вигідне державі, ніж відбиран-ня всього урожаю насильницькими методами 1933р українські селяни дали державі 317 млн пудівхліба, 1935 — 462 млн , в 1936 — 545 млн пудівЗростання хлібопоставок за відсутності продрозк-ладки відбувалося паралельно з деяким підвищен-ням їх життєвого рівня

Культурне будівництво

Т оба "великого перелому" характеризувалася/ істотними, але неоднозначними підсумкамиJ в галузі культурного будівнцтва 3 одного

боку, були досягнуті вагомі позитивні ре-зультати у розвитку масової культури 3 іншого —репресії сталінського керівництва поширювалися упершу чергу на найбільш освічену частину сус-пільства і тому істотно підірвали його культурнийпотенціал Керівні працівники більшовицької пар-ти, які теж в основному вийшли з інтелектуальноїеліти, постраждали в ході репресій не менше, якщоне більше, ніж безпартійна частина спеціалістівПід час внутріпартійної боротьби інтелектуали, по-чинаючи від X Раковського, здебільшого сталижертвою стамнських апаратників, які прийшли довлади в парти і державі

Серед партапаратників переважало вкрайнігілістичне ставлення до культурних здобутків по-передніх поколінь Адже самі вони не могли їх ос-мислити й оцінити Найбільш разюче таке ставлен-ня виявилося у холоднокровному винищенні старо-виних храмів, які нібито заважали реконструкціїміст, а також в активному розпродажу за валютунаціоналізованої культурної спадщини

Услід за Леніним апаратники сталінського типуповторювали, що кожній людині повинні бути дос-тупні інтелектуальні багатства, нагромаджені люд-ством протягом віків Однак внаслідок ідеологізаціїкультурного життя, яка дійшла до крайніх меж інайбільш потворних форм, за рамками дозволеногоопинилися колосальні пласти із загальнолюдської

культурної спадщини Життя митців стало нас-тільки зарегламентованим, що почало втрачати оз-наки творчості Відрізаність їх від здобутків за-рубіжних майстрів теж боляче позначалася на куль-турному процесі

Разом з тим зусилля партійно-державного апа-рату в галузі реалізації гасел культурної революціїсприяли підвищенню загальноосвітнього рівня на-родних мас Відтак зростали масштаби використан-ня народних талантів, розширювалося коло людей,професійно зайнятих творенням культурних цінно-стей

У розвитку масової культури ставився наголосна елементарній грамотності мас Це було зро-зуміло єдиний у дореволюційний час перепис насе-лення 1897 р показував, що в українських губер-ніях налічувалося тільки 27,9% письменних

Величезні зусилля щодо ліквідації неписьмен-ності, прикладені державою та суспільством уміжвоєнний період, не дали стовідсоткового ре-зультату 1 все-таки досягнуті показники були ваго-мими Перепис населення 1939 р зареєстрував вУкраїні 85,3% письменних у віці до 50 років

Щоб не відтворювалося нове покоління непись-менних, загальноосвітня школа повинна була охо-пити навчанням усіх без винятку дітей Впровад-ження всеобучу розпочалося з осені 1930 р Одно-часно розв'язувалися проблеми створення підруч-ників, будівництва шкільних приміщень, підготовкивчительських кадрів У 1932/33 навчальному році,як свідчать статистичні довідники, навчанням булоохоплено 98% дітей віком до 10 років, а 95% ви-пусників початкової школи продовжували вчитисядалі Проте ці дані суто формальні Більшу частинуцього навчального року в сільській місцевості люту-вав голодомор, в умовах якого годі було й говоритипро навчальний процес

У 1932 р була запроваджена єдина структуразагальноосвітньої школи, яка у незмінному виглядізбереглася до хрущовських реформ початкова (І—IV класи), неповна середня (І—VII класи) і серед-ня (І—X класи) Стандартизація торкнулася йнавчальних програм Учителі у викладі матеріалуповинні були дотримуватися тексту підручникаЕталоном для розробки шкільного курсу з історії у1938 р став сталінський короткий курс "Історії

ВКП(б)"

Після 1934 р збільшилося будівництвошкільних приміщень, що дало змогу ліквідуватинавчання у третю зміну Середньою школою в сере-дині 30-х рр було вже охоплено до третини учнів

292

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

Понад 80% дітей навчалося в українських школахЗ 1938 р почалося згортання мережі шкіл, орієнто-ваних на національні меншини

Культурний процес здійснювався силамиінтелігенції Та вона з кінця 20-х рр зазнавалапостійних і жорстоких переслідувань з боку вла-стей Не дивно, що розвиток культури був поверхо-вого характеру

Спочатку власті майже не усвідомовели, що за-довільне функціонування державних структур не-можливе без спеціалістів Вони спробували заміни-ти тих, хто емігрував або був позбавлений роботи заспеціальністю через політичну недовіру "висуван-цям" з робітничого класу і селянства Зрозуміло,що серед "висуванців" знаходилося не так багатосамородків, які без спеціальної підготовки за-довільно справлялися з покладеними на нихфункціями Тому з початку 30-х рр зросли масшта-би підготовки фахівців робітничо-селянського по-ходження через робітфаки, технікуми і вузи

Кількість вищих учбових закладів в Україніпідвищилася з 19 у 1914/15 навчальному році до129 у 1938/39 р , а чисельність студентів у них —відповідно з 27 тис до 124 тис Отже, радянськаУкраїна випередила за кількістю студентів Вели-кобританію (50 тис ), Німеччину (70 тис ),Францію (72 тис ), Італію (75 тис ) чи будь-якуіншу країну Західної Європи Вперше вузівськимицентрами стали 28 міст республіки По чотири ву-зи з'явилося у Вінниці, Полтаві, Сталіно (колишняЮзівка, тепер — Донецьк), по три — у Вороши-ловграді (Луганську), Запоріжжі (Олек-сандрівську), Житомирі, Кривому Розі, Мико-лаєві, Херсоні

У підготовці спеціалістів почали більшеприділяти уваги занедбаним раніше якісним показ-никам Строки навчання в учбових установах по-довжилися Система короткострокової підготовкибула скасована Знову почала розвиватися універ-ситетська освіта, яка давала засади наукової підго-товки У вересні 1933 р відновилася діяльністьуніверситетів у Києві, Дніпропетровську, Одесі 1Харкові Різко зросли можливості для науково-дослідної роботи професорсько-викладацькогоскладу вузів, що благотворно позначилося на якостіпідготовки спеціалістів

У січні 1934 р було встановлено наукові ступенікандидатів і докторів наук, а також наукові званнядоцентів і професорів Наприкінці 1935 р скасованіобмеження, пов'язані з соціальним походженнямабітурієнтів

У роки першої п'ятирічки (1929—1932) вузи 1технікуми України підготували 110 тис , у роки дру-гої (1933—1937) — близько 196 тис спеціалістівЦе майже дорівнювало кількості спеціалістів, щобули в усій дореволюційній Роси

Головним осередком наукової діяльності про-довжувала залишатися ВУАН Під час затверд-ження в лютому 1936 р нового статуту іі було пе-рейменовано на Академію наук УСРР Президен-том ВУАН у 1928—1929 рр працював Д Забо-лотний, з 1930 р ним став О Богомолець

У 1929 р партійно-державне керівництво Ук-раїни наважилося здійснити давно плановані заходищодо оновлення складу ВУАН шляхом істотногозбільшення кількості дійсних членів за рахунок кан-дидатур, визначених безпосередньо в ЦК КП(б)УДля забезпечення бажаних результатів вибориздійснювалися, як виняток, відкритим голосуван-ням Щоправда, в цековському списку переважалинауковці, які маи всі об'єктивні дані для того, щобстати дійсними членами ВУАН Разом з тим не по-соромилися висунути свої кандидатури і були об-рані такі представники партійно-державної верхів-ки, як В Затонський, ГКржижанівський, М Скри-пник, О Шліхтер

З 1930 р у ВУАН було взято курс на інститутяк основний осередок науково-дослідної роботи Вдіяльність Академії почала запроваджуватися пла-новість Цілком фінансуючи іі, держава намагаласьконтролювати виконання планових завдань

В 1931 р поза рамками ВУАН було утвореноВсеукраїнську асоціацію марксистсько-ленінськихінститутів, президентом якої став О ШліхтерВласті розраховували на те, що таке угрупованнянаукових установ більш успішно розроблятиме про-блеми суспільних наук, ніж "консервативна" ВУ-АН Однак після 1933 р , коли посилилися репресіїнауковців, від них найбільше постраждали "свої'— вчені-марксисти У 1936 р в АН УРСР утво-рився ряд суспільствознавчих інститутів — еко-номіки, історії України, українського фольклору,української літератури Установи ВУАМ-ЛІНуформально були злиті з ними, але фактично в нихуже майже не залишалося співробітників

Літературу та мистецтво державна партія по-воєнному розглядала як одну з ділянок "культурно-го фронту" Тут, як і на інших ділянках власті до-бивалися зміни складу інтелігенції шляхом сприян-ня припливу митців робітничо-селянського поход-ження Психологія і політика "великого перелому'глибоко вплинула навіть на цю галузь у вересні

293

Порівняно із серединою 20-х рр національнийсклад інтелігенції істотно змінився Майже в усіхвидах розумової праці (за винятком нечисленних"елітних" категорій — працівників мистецтва іюридичних працівників) питома вага українців ста-ла переважаючою В цілому частка українців середінтелігенції наблизилася до їх питомої ваги у складівсього населення

Трагічний фіналсоціально-економічнихперетворень:масові репресії

сучасниками злочинної групи, в яку перерод-

жувалася партійно-державна владна структу-ра після того, як Сталін досяг диктаторської

влади, вони почали шукати шляхів, щоб виправитистановище Проба сил відбулася в січні 1934 р наXVII з'їзді ВКП(б)

Прямо проти Сталіна на з'їзді не виступивніхто, бо це було смертельно небезпечно Єдинуможливість усунути його з керівництва давала про-цедура виборів у Центральний комітет парти Як іраніше, вибори в ЦК відбувалися шляхом таємногоголосування Однак спроба забалотувати генсекапровалилася Сталін все-таки дістав менше голосів,ніж багато інших кандидатів Найбільшу підтримкудепутатів завоював С Кіров

1 грудня 1934 р Кірова було вбито Причет-ність Сталіна до цієї акції не доведена документа-льно Ця смерть, однак, була для нього надзвичай-но випдною Генсек не тільки позбавлявся суперни-ка але й дістав підставу для розгортання терору,спрямованого проти міфічних "ворогів народу"

5 грудня в газеті "Правда" з'явилася датованаднем убивства Кірова постанова ВЦВК про вне-сення змін до діючих кримінально-процесуальнихкодексів союзних республік Розслідування справпро "терористичні акти" проти представників ра-дянської влади тепер вимагалося закінчувати встрок не більше десяти днів, слухати ці справи безучасті сторін, не допускати подачі клопотань пропомилування й касаційного розгляду справ, викону-вати негайно вирок про вищу міру покарання, якоюбув розстріл

Репресії переросли в масові після пленуму ЦКВКП(б) у лютому—березні 1937 р Сталін заявив,що країна в небезпечному становищі через підступисаботажників, шпигунів і диверсантів Він накинув-ся на "безтурботних, добросердних і наївних керів-

Історія У краї ни

1930 р профспілки проголосили всесоюзний при-зов робітників-ударників у літературу Через ріквиявилося, що в Україні до літературних гуртків бу-ло "призвано" близько 2 тис робітників

Нове поповнення письменників і поетів разом зтими, хто працював у літературі раніше, надіслалиделегатів на І з'їзд письменників України З'їздрозпочався у червні 1934 р в Харкові, а після пе-ренесення столиці продовжився у липні в Києві Наньому була оформлена Спілка письменників Ук-раїни Слідом за письменниками об'єдналися утворчі спілки працівники мистецтва

За допомогою спілок письменників, худож-ників, композиторів ідеологічні відділи державноїпарта придушували в зародку будь-яке відхиленнявід регламентованого мислення і лінії поведінкиПри зовнішній повазі до національних форм куль-тури власті виявили неабияку вправність вуніфікації глибинного змісту культурного процесуза ідеологічними стандартами, так званого"соціалістичного реалізму"

Істотну частку духовної культури народу стано-вило релігійне життя Державна партія поставиласобі за мету контролювати або зовсім винищитирелігійні установи — єдиний елемент дореволюцій-них організаційних структур суспільства, що зберіг-ся Йшлося про те, щоб виховати нове поколіннярадянських людей з атеїстичною свідо-містю

Перший удар по церкві було завдано в добуЛеніна Тоді влада відібрала у неї не тільки землі таіншу власність під час загальної націоналізації за-собів виробництва, але й, скориставшись голодом1921 р , — предмети культу, виготовлені з доро-гоцінних металів або оздоблені коштовним каміннямЗ початком сталінського штурму наступ нацеркву відновився У квітні 1929 р були забороненівсі види діяльності релігійних установ, крім бого-служіння Розпочалося масове винищення ма-теріальної основи релігійних громад У приміщен-нях храмів влаштовувалися сільбуди, школи, клуби,гаражі, склади тощо В 1930 р була поставлена по-за законом Українська автокефальна православнацерква

Перепис 1939 р показав істотне зростаннякількості інтелігенції Порівняно з переписом1926 р чисельність сільської інтелігенції зросла в5,5 раза, а міської — в 6,4 раза Індустріальні тааграрно-технічні кадри працівників розумової працізбільшилися у 8,2 раза За темпами зростаннядо цієї групи наближалася наукова і науково-викла-дацька інтелігенція (у 6,2 раза)

294

УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

них товаришів", які втратили здатність розпізнава-ти ворога

31 липня 1937 р ЦК ВКП(б) затвердив наказМ Єжова місцевим органам НКВС, згідно з якимза чотири місяці треба було репресувати 268950чоловік, з них негайно знищити 75950 Репресіїздійснювалися позасудовими трійками у складі пер-шого секретаря обкому, начальника обласногоуправління НКВС і прокурора області

Репресувалися не тільки керівні особи, але й ря-дові робітники, колгоспники, інтелігенти Суспіль-ство все глибше опускалося у прірву страху, відчаю,моральної деградації Заарештованих піддавалитортурам за особистою вказівкою Сталіна від іменіЦК ВКП(б) Не витримуючи фізичних мук, вонидавали свідчення і на себе, і на своїх знайомих Такзабезпечувався черговий приплив арештів

Україна постраждала від цього "полювання навідьом" більше, ніж інші регіони Служіння Сталінувірою і правдою впродовж багатьох років не вряту-вало партійно-державне керівництво республіки З62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з'їздом рес-публіканської партійної організації в червні 1937 р ,були звинувачені у ворожій діяльності 55 чоловік З11 членів політбюро ЦК КП(б)У було репресовано10, з 5 кандидатів у члени політбюро — 4 Загину-ли всі 9 членів оргбюро ЦК КП(6)У, включаючиКосюра

11 червня 1937 р газети повідомили, що війсь-ковий трибунал виніс смертний вирок звинувачено-му у шпигунстві і зрадництві заступнику наркомаоборони маршалу М Тухачевському Разом з нимсмертний вирок було винесено командуючомувійськами Київського військового округу И Якіру,а також іншим відомим військовим діячам У війсь-ках відбулося масове винищення кадрів Більшістькомандних посад довелося заміщувати людьми, якіне встигли закінчити навіть середніх військовихнавчальних закладів

З Москви відряджалися уповноважені в супро-воді підрозділів НКВС, щоб за виразом з передо-виці газети "Правда", "викурити і поруйнуватигнізда троцькістсько-фашистських блошиць" ВУкраїну були направлені М Єжов і М ХрущовНезабаром після цього розгорнулася суцільназаміна складу керівних органів республіки У січні1938 р Хрущов приїхав до Києва вже на постійнуроботу як виконуючий обов язки першого секрета-ря ЦК КП(б)У

В 1938 р хвиля масових репресій, яка дісталаназву 'єжовщини", почала спадати В грудні цього

року з'явилася коротка інформація про звільненняЄжова від виконання обов'язків наркома внутрі-шніх справ На цій посаді його замінив Л БеріяXVIII з'їзд ВКП(б), який відбувся у березні 1939р , зареєстрував істотне зміцнення становищаСталіна в партії і державі Старі кадри парти буливинищені майже повністю 3 1966 делегатів попе-реднього з'їзду на цьому були присутні тільки 35Ставати в опозицію Сталіну ніхто більше не нава-жувався

Сталінська конституція

лютому 1935 р відбувся черговий VII з'їздІ ^ рад СРСР Напередодні пленум ЦК

ВКП(б) запропонував внести на його поря-док денний питання про зміни в конституції СРСРВказувалося на необхідність демократизації вибор-чої системи заміни нерівних виборів рівними, бага-тоступеневих — прямими, відкритих — закрити-ми VII з'їзд рад прийняв таке рішення, а ВЦВКнового складу затвердив комісію під головуваннямСталіна для підготовки конституційного проектуЙшлося вже не про окремі зміни, а про підготовкутексту нової конституції До складу конституційноїкомісії ввійшли представники УСРР — П Люб-ченко, ГПетровський, О Стаханов, В Чубар таїн

У червні 1936 р проект конституції булоопубліковано Почалося тривале, майже піврічнеобговорення на партійних зборах, зборах трудовихколективів, за місцем проживання В Україні в об-говоренні взяло участь 13 млн чоловік Партапаратпоставив черговий рекорд в організаційно-масовійроботі

Надзвичайний VIII з'їзд рад 5 грудня 1936 рзатвердив нову конституцію СРСР В ній проголо-шувалося, що в СРСР побудовано соціалістичнесуспільство Багатоступеневі вибори до органіввлади замінювалися прямими при таємному голосу-ванні Категорія "позбавленців", тобто осіб, які ви-лучалися з політичного життя через їх належністьдо "експлуататорських верств", ліквідовуваласяСеляни одержували рівні з робітниками права оби-рати й бути обраними в усі органи влади Виборчіокруги в містах треба було формувати не за вироб-ничими одиницями (завод, фабрика), а, як і на селі,за місцем проживання виборців Системафункціонування влади теж ставала іншою з'їздирад різного рівня змінювалися інститутом сесійнихзасідань місцевих і Верховних (республіки та Сою-зу) рад Нові ради набули зовнішніх рис парла-ментської влади

295

Історія України

Принципові зміни конституційних положеньаніскільки не позначалися на системі влади Радине були самостійною владою у своїй традиційнійформі і не могли стати такою владою у парла-ментській формі

До конституції 1936 р вперше увійшло поло-ження про Комуністичну партію як керівне ядровсіх громадських і державних організацій Це пов-ною мірою відповідало дійсності Партапарат являвсобою нервовий вузол тоталітарної держави, і в ру-ках генерального секретаря зосередилася небаченав історії повнота влади

І все ж формально, за буквою конституції вла-дою залишалися ради Скасування колишньої,цілком контрольованої партапаратом системи ви-борів створювало теоретичну можливість для пере-творення влади з формальної на справжню Щобвиборцям не спало на думку використати можли-вості таємного голосування й висувати альтерна-тивні кандидатури (на що вони теж мали право),суспільство потрібно було розколоти й деморалізу-вати

Зміцнюючи своє становище, Сталін готовийбув винищити мільйони людей Але він не зміг бистати диктатором, спираючись тільки на ДПУ—НКВС Він потребував підтримки з боку партап-арату, який контролював державу, і здобув її, томущо партапарат так само був зацікавлений у демо-ралізації суспільства масовими репресіями Причи-ною небаченого за масштабами нищення "ворогівнароду" в 1937—1938 рр була саме потребазміцнити сталінську диктатуру в умовах нових ви-борчих процедур

Виліпком із загальносоюзної конституції сталиконституції союзних республік Коли їх приймали,то було визнано за доцільне зберегти вже апробова-ний ритуал обговорення, хоч у менших розмірах Ісічня 1937 р було опубліковано проект нової кон-ституції УРСР* В кінці цього місяця надзвичай-ний XIV з'їзд рад України затвердив іі

Вибори у Верховну Раду СРСР відбулися 12грудня 1937 р В Україні у голосуванні взяли участь97,8% виборців про масовість потурбуваласямобілізована партапаратом громадськість За ви-значений у партійних комітетах "блок комуністів ібезпартійних" було подано 99% голосів у РадуСоюзу і 98% — у Раду Національностей Будь-яку самодіяльність під час висування кандидатів у

* За конституцією 1936 р порядок слів у назві радянських республікзмінився спочатку — «радянська» а потім — «соціалістична»Відповідно змінилася абревіатура — з УСРР на УРСР

депутати, а тим більше — пропозиції про альтерна-тивні кандидатури партапарат кваліфікував якконтрреволюційні вихватки Такі спроби були зроб-лені, тому що населення ще пам'ятало вільні виборив Установчі збори в 1917 р

Вибори у Верховну Раду УРСР відбулися 26червня 1938 р Було обрано 304 депутати, середних — 153 робітники, 76 селян, 75 службовців, запартійним складом — 222 комуністи, 36 комсо-мольців, 46 безпартійних, за національним складом186 українців, 111 росіян і 7 представників іншихнаціональностей Соціальний, національний,партійний і демографічний склад депутатів ретель-но дозувався на етапі висування кандидатур Звер-тає на себе увагу винятково висока частка служ-бовців (24,7%) і росіян (36,5%) у складі депу-татів

Текст виборчого бюлетеня під час виборів1937—1938 рр лицемірно не відповідав залізнійпрактиці висування тільки одного кандидата — від"блоку комуністів і безпартійних" У примітці набюлетені містилася така рекомендація "залишітьпрізвище одного кандидата, за якого ви голосуєте,решту викресліть" Під час вільних виборів голо-суючий зобов'язаний був визначити своє ставленнядо нього у письмовій формі, тобто викресленнямодного слова з альтернативної пари слів ("згоден— не згоден) Організуючи вибори засталінською конституцією, цю процедуру "спро-стили" В разі наявності у бюлетені тільки одногопрізвища досить було без письмових позначокопустити його в урну Вважалося, що це й є пози-тивним рішенням виборця В обстановці репресіймайже не виявлялося сміливців, які б наважилисязайти в кабіну для голосування, щоб викреслитипрізвище офіційно схваленого єдиного кандидатавід блоку "комуністів і безпартійних" Люди бралибюлетень і йшли повз кабіну під поглядами членівкомісії, які уважно стежили за кожним, щоб опус-тити в урну незайманий папірець

Конституція СРСР 1936 р мала статті, які га-рантували права особи і громадянські свободи.Зокрема, проголошувалася свобода друку і зборів,недоторканість особи, житла й листування, вводив-ся принцип відкритості судових процесів, підтверд-жувалися права звинувачуваних на захист тощоВражаюча невідповідність демократичних норм ру-тинній практиці державного терору аніскільки нетурбувала тих, хто розробляв і затверджував кон-ституцію Адже в суспільстві справді відбувся "ве-ликий перелом"

r~ . ...

-західноукраїнськіземлі міждвома війнами

тш

Нова чужа влада

I ісля визвольних змагань початку XX стІ прагнення українського народу до воз-JI з'єднання ще два — два з половиною деся-

тиліття залишалось нездійсненим Більше того, доземель, котрі перед 1-ю світовою війною вия-вили-ся відірваними від основної території України, дода-лися Західна Волинь, Хотинщина, Ізма-ільщинаПоза межами радянської України, яка володіла бо-дай формальними ознаками держа-вності, на тери-торії у 146 тис км2 проживали 6,6 млн українців

Не лише кількісно, а й якісно західноукраїнськенаселення становило могутній потенціал, щовідігравав вагому роль у багатовіковій історії ук-раїнської нації, і"і визвольних змаганнях, роз-виткукультури та громадської свідомості 3 протипри-родним поділом великої нації не могли примиритисяукраїнці на різних берегах Збруча й Дністра

Держави, яким дісталися українські землі, нерозуміючи глибинних реалій XX ст , не бажали ра-хуватися із національно-визвольними вимогамиНайтяжчим становище українців під чужою владоюбуло в Румуни, легшим — в Чехословаччині Най-повчальніший урок неможливості втримання укра-їнців у чужому ярмі отримала Польща, до складуякої ввійшла більша частина західно-украінськихтериторій

Наявність значної української етнічної групи вПольщі не дозволяла іі властям постійно вдаватисьдо тих же насильницьких методів, що практикувалаРумунія Жорсткий терор, яким супроводжувалосязагарбання Буковини в листопаді 1918 р , був „уза-конений" введенням у січні 1919 р воєнного стану,

що протримався до 1928 р та був запро-вадженийзнову наприкінці 30-х рр Утім і його оголошення, іскасування мало змінювало життя українців Зух-валий курс на їх винародовлення та румунізаціюфактично залишався тим самим Політика Бухаре-ста ще більшою мірою, ніж по-літика Варшави, ба-зувалася на нехтуванні украін-ськості не тільки на-бутих територій, а й місцевого автохтонного насе-лення В той час як польські власті не заперечувалиспільне слов янське минуле колонізаторів і ко-лонізованих, румунські власті діяли інакше Втімвони особливо не мудрували Прого-лосившипівмільйона українців Буковини „зукраінізованимирумунами", Бухарест не гребу-вав нічим, щоб на-вернути їх у румунське „першородство" Спеціаль-ний декрет міністерства освіти від 24 липня 1924 рпередбачав „Громадяни румунського походження,які втратили свою, материнську мову, повиннівіддавати своїх дітей лише до державних або при-ватних шкіл з румун-ською мовою навчання"

Та він лише оформляв наслідки тотальної ру-мунізації, яка проводилася в Буковині (станови-щеукраїнського населення Бессарабп було ще не-стерпнішим) з першого дня загарбання 3 168 на-родних шкіл, які існували в Буковині у 1918 р ,майже дві третини стали румунськими в перші двароки окупації, а в 1924 р вже не залишилося жод-ної чисто української 3 такою ж невблаган-ністюпроводилася румунізація українських середніх шкілта гімназій, ліквідовувалися украін-ські ремісничішколи Було цілком румунізовано й Чернівецькийуніверситет, хоча серед його сту-дентів на початку20-х рр ише 20% були руму-нами На румунсь-кий взірець змінювалися украін-ські прізвища

Польща також починала своє правління назахідноукраїнських землях в умовах воєнного стануАле ситуація з ним виглядала й простіше, йскладніше Його запровадження виправдовувалосяпольсько-украінською війною 3 одного боку,воєнний стан означав ніби природний крок до миру,з другого ж — ставав брутальним порушеннямпроголошеної цивілізаторської міси Варшави наСході не лише останньою, а й західними демо-кратіями, які санкціонували окупацію Східної Гали-чини та Волині 3 огляду на це Польща прагнуластворити враження, ніби вона діє не виключносиловими методами, а так чи інакше готується довведення автономного статусу західноукраїнськихземель та дотримання прав національних меншин

Та справа обмежувалась загальниками В 109ст конституції (17 березня 1921 р ) Польщі про-

297

Історія У краї ни

голошувалося „Окремі державні закони забезпе-чать меншинам у Польській державі повний тавільний розвиток їх національних властивостейшляхом (діяльності) автономних органів меншинпублічно-правового характеру, зокрема органів за-гального самоврядування" Та це зобов'язання булонегайно перекреслено шляхом насильства і докона-них фактів У вересні 1921 р територію Східної Га-личини було включено до складу Польщі як її інте-гральну частину 3 цією метою ліквідовано посадунамісника та його апарат у Львові, утворено тривоєводства, котрі безпосередньо підлягали Вар-шаві, здійснено спробу включити західноукраїнськіземлі до загальнодержавного польського переписуУкраїнці гідно відреагували на останній хитромуд-рий план Станіславський воєвода повідомляв, щобільшість українців і далі вважає польську владутимчасовою та окупаційною Через саботаж насе-лення переписом вдалося охопити від 40 до 60%господарств Східної Галичини

Польські власті відповіли дальшим посиленнямрепресій 23 жовтня 1922 р , напередодні виборівпрезидента та депутатів сейму політичний комітетРади міністрів зобов'язав військове міністерствозбільшити чисельність армії у Східній Галичині Бу-ло вирішено також призначити намісника, якомупередавалась вся повнота влади в цьому краї

„Де причина того завзятого спротиву, тої різкоїсамооборони галицьких українців перед сеймовими

виборами^ Де причина озброєних нападів, підпалівта актів саботажу — запитував Р РоздольськийАналіз авторитетного громадського діяча та вчено-го був чітким і глибоким „Для польськоїімперіалістичної буржуазії, — зазначав він, — ви-бори є не тільки боротьбою за розділ добичі, але,передусім, за здобуття її, за саму добичу А для га-лицьких українців неучасть у виборах є боротьбоюза останки неприналежності Сх Галичини доПольщі, за своє „право самовизначення" (котре єна ділі „правом" бути вкинутим у пащеку іншогоімперіалістичного хижака „єдиної, нєдєлімої") То-му з приводу виборів розгоряється серйознанаціональна боротьба, котра, захоплюючи у свійкруговорот усі верстви та класи галицькогосуспільства, розливається у широке русло масово-демократичного руху, проти імперіалізму польськоїбуржуазії, руху в якому побіч головного нацюналь-но-політичного моменту спливаються теж моментисоціальної натури боротьба проти дідичів та коло-нізації, загальне соціальне невдоволення галицько-го люду і т ін "

Одночасно з широким застосуванням військо-вої сили польський уряд всіма засобами намагавсяпаралізувати активність східногалицького суспіль-ства У Варшаві дійшли висновку, що найбільшимавторитетом серед українців користується митро-полит А Шептицький Особливу стурбованістьвикликала його зарубіжна поїздка, виступи на ко-

298

Західноукраїнські землі між двома війнами

ристь справедливого розв'язання західноукра-їнської проблеми, зустрічі з діаспорою та керівни-ками держав Європи й Америки Після повернення(серпень 1923 р ) глава української греко-като-лицької церкви був недопущений до Львова і пере-везений до Познані, де його ізолювали, понадмісяць піддаючи жорстокому моральному тиску

В політичних колах і владних структурах ро-зуміли потребу прогресу на шляху автономіїзахідноукраїнських земель, про що говорилось вусіх рішеннях союзників, які санкціонували просу-вання польських військ до Збруча Та ступінь го-товності до цього був різним у політичних силПольщі Найрадикальніше настроєні комуністи,дотримуючись курсу на світову революцію, до сво-го II з'їзду (вересень — жовтень 1923 р ), якийрішуче виступив за самовизначення українців табілорусів, нехтували національними проблемами,розцінювали вимоги автономії для українських зе-мель як щось на зразок „буржуазних пережитків"Не було єдності й у лавах Польської партисоціалістичної (ППС) М Недзялковський висту-пав за територіальну автономію західноукраїнськихземель, 3 Жулавський вимагав виключення з неїрайонів Львова, Борислава й Дрогобича, а галиць-ка організація ППС взагалі не погоджувалась наукраїнську автономію Ще рішучіше заперечувалипроти неї праві парти Та незважаючи на їх гучніпротести, 26 вересня 1922 р сейм схвалив „законпро основи загального воєводського самоврядуван-ня, зокрема стосовно воєводств львівського, тер-нопільського й станіславського" Сейм працював уцьому випадку на зовнішній імідж Польщі

На території Волині, Холмщини й Підляшшяцей закон практично не вплинув Там продовжував-ся курс насильницького включення українських зе-мель у політико-адміністративний устрій Польщі

Одвічна зброя експлуататорів

"> краінці складали вагому частку населення

Польщі (навіть за безсумнівно упереджени-ми даними перепису 1931 р — 15 —16%), і

польські власті не наважувалися оголосити всіх їх„неукраінцями" Тим настирливішими й хитро-мудрішими виглядали спроби всіма засобамирозділити українську громаду й територію, де вонастановила виразну більшість, — адміністративнимикордонами, вдаючись до сумнівних етнонауковихманіпуляцій, намаганням внести розбрат у церковнежиття, міжконфесійні стосунки тощо

Адміністративні кордони встановлювалися йутримувалися зовсім не в інтересах українськогонаселення Довільне приєднання шести повітівЗахідної Галичини до Східної було здійснене, щобпослабити позиції українського електорату на вибо-рах Одночасно Варшава вперто й послідовно небажала зносити штучні перепони між Східною Га-личиною та Волинню — так званий „сокальськийкордон", який відповідав колишньому державномуміж Австро-Угорщиною та Росією Адміністратив-не розмежування українських земель мало виправ-дати проведення стосовно них різної політики, курсна їх протиставлення і роз'єднання

В цьому вбачались підвалини для продовженняпопередньої „федерацюністської політики" щодовсієї України Східна Галичина деукраінізовуваласяі назавжди відривалася від неї На Волині проводи-лася більш завуальована національна політика з ме-тою зробити її центром тяжіння для українців з-заЗбруча з перспективою створення там маріонетко-вої пропольської держави в дусі положень Вар-шавської угоди від 21 квітня 1920 р

Та основний удар скеровувався проти націо-нально-визвольного руху українців Після невдалоїспроби викреслити з офіційного вжитку етнонім„український", замовчати саме існування частинироз'єднаної української нації на території Польщі,Варшава вдалася до намагань подрібнити її Запе-речувалась належність до неї лемків, заохочувалосянавіть повернення їх до православ'я, а для тих, хтозалишився греко-католиками, було спеціальностворено окреме представництво в Романові

Наступ на національні права українців був все-охоплюючим Від них вичищали урядові установи,включаючи повітові Для їх послаблення викори-стовували аграрну реформу На західноукраїнськихземлях розміщувались польські колоністи їм пере-давались найкращі землі, майже чверть усіх, щопідлягали розподілу Близько 200 тис господарствтаких „осадників" мали зміцнити польське пану-вання на кресах Особлива увага приділялась при-кордонній смузі шириною від ЗО до 50 миль

Під спеціальний приціл було взято українськуінтелігенцію Одразу ж розгорнулось масове пере-селення вчителів із Східної Галичини до Західної, ато й у центральні райони Польщі Та особливо за-пеклі зусилля спрямовувались на те, щоб не допус-тити народження нових інтелігентських кадрів Ад-же їх джерело становила молодь, загартована у ре-волюційно-визвольній боротьбі Захопивши голов-не місто Східної Галичини, поляки ліквідували всі

299

Історія У краї ни

українські кафедри Львівського університету, якийза австрійської влади мав утраквістичний, тобтодвомовний і відповідно двонацюнальний (польсь-ко-украінський) статус Після загарбання всієїСхідної Галичини було заявлено, що студентамиуніверситету можуть бути лише ті, хто присягнув навірність Польщі Це залишало за його стінами ук-раїнську молодь

Вона прагнула навчатись в університеті І нестільки заради власного,самовдосконалення та про-фесійної кваліфікації Йшлося про далеко більше— про витривалість українців, про їх здатність на-бути структуру сучасної нації, про їх рішучість ста-ти такою Тому боротьба за український універси-тет у Львові стала справою всього західноу-країнського населення її забезпечив патріотичнийчин професорів та вчених, об'єднаних у Науковомутоваристві їм Т Шевченка Активну участь в ор-ганізації систематичних університетських курсіввзяло львівське Ставропігійське братство, в будин-ку якого вони почали свою роботу 7 березня 1920 рНегайна заборона примусила курси працюватитаємно

Наступний академічний рік провадився за виз-наними університетськими вимогами Працювалитри відділи — філософський, правничий та медич-ний з 54 кафедрами, навчалося 1258 студентівЗбентежені власті відповідали посиленням ре-пресій, заарештовано було понад 100 студентів, ок-ремі з них відсиділи у в язниці більше року Ректо-ра університету В Щурата протримали під арештомтри місяці Але університет вистояв у глибокомупідпіллі, за що й отримав від сучасників назву , катакомбного"

Вистояв тому, що народився на гребені загаль-ного опору окупації як закономірне породження йпродовження революційно-визвольного зриву1918—1919 рр Студентами було молоде поколіннярізних, непримиренних з часом політичних на-прямів Та в університеті панувала атмосферапатріотичного піднесення, яка об єднувала їх

Активний учасник створення ОУН та один ізкерівників Гі ідеологічної діяльності В Марганець,згадуючи вже після 2-і світової війни про своїх ко-лег у навчанні, так передає тодішню атмосферу та їїпримітні особливості „Хоч вони були в різних,навіть цілком протилежних таборах, хоч заступалирізні ідеї та світогляди, але вони були одержимі од-ною спільною ідеєю України, України державної йвільної Хоч сьогодні часи не ті, наступило багато-багато змін, хоч смерть, тюрми й розстріли дуже

прорідили ряди оцих представників періоду „насту-пу й натиску", все ж — що найбільш замітне — во-ни не тільки не зійшли з кону історії, але видно їхповсюди там, де треба ініціативи, творчості й жер-товності Хай вони належать до протилежних та-борів і груп, але вони зв'язані колишніми спільнимивоєнними трудами чи таборовими, або тюремнимипереживаннями, знаходять часто скоріше між со-бою спільну мову, ніж партійні „однодумці"

Проіснувавши майже 4 роки, „катакомбний"університет явив світові приклад самовідданоговідстоювання національної ідентичності українців,їх прагнення до вершин знань і науки Безприклад-на боротьба за Український університет у Львовінабрала широкого розголосу, ставши відомоюміжнародній громадськості та діставши підтримкуокремих її кіл Вищі учбові заклади централь-ноєвропейських держав — Чехословаччини, Ав-стрії, Німеччини та „вільного міста Гданська" зара-ховували студентам Українського університету уЛьвові роки навчання в підпіллі

Розбудова вищої освіти, як одна із складовихпрагнення набути сучасну структуру повноправноїнації, переросла межі окупованої Галичини Ук-раїнське високе шкільництво в еміграції набулопомітного розвитку в Чехословаччині Сюди восени1921 р було перенесено Український вільний^уні-верситет, який пропрацював семестр у Відні Йогоробота проводилася за зразком славнозвісногоКарлова університету й користувалася підтримкоюофіційних властей УВУ отримував субсидію прези-дента ЧСР Його бюджет значною мірою поповню-вався міністерством закордонних справ, а з 1928 р— шкіл та народної освіти Ця матеріальнапідтримка з бігом часу зменшувалася, але продов-жувала надходити Прага виявляла сприятливеставлення й до Української сільськогосподарськоїакадемії в Подебрадах, яка розпочала свою дія-льність 1922 р,

Прихильне ставлення до українських вищихшкіл у центрі країни помітно контрастувало зполітикою уряду ЧСР щодо закарпатських ук-раїнців У першому випадку підтримували скривд-жених суперницею — Польщею, в другому — по-рядкували на „власній території" Пропозиціясоціал-демократичного депутата празького парла-менту від Закарпаття перевести сюди із столиці таПодебрад українські навчальні заклади зустріларізку й роздратовану реакцію місцевої чеської вла-ди її орган — газета „Подкарпатске гласи" —дорікала депутатові, що він „не гідний називатись

300

Західноукраїнські землі між двома війнами

сином подкарпаторуського народу, оскільки хоченав язати йому цілковито чужу освіту", що соціал-демократи, домагаючись прав для малих народівпоза межами Чехословаччини, „у своїй країні пра-цюють над тим, аби подкарпатський народ був по-глинутий Великою Україною" В той час як Т Ма-сарик та Е Бенеш охоче приймали діячів УНР іЗУНР, вступали в офіційні відносини з представ-никами УСРР, підпорядкована ними адміністраціяЗакарпаття воліла заперечувати національні інтере-си українців, саме їх існування

„Подвійний стандарт" у ставленні до „чужих" і„своїх" українців був притаманний навіть лібераль-но-демократичній Чехословаччині Почавшисьвійськовою окупацією, політика щодо Закарпаттянабрала з часом більш поміркованого, порівняно зіншими західноукраїнськими землями, характеруТа вона була підпорядкована єдиній меті — втри-манню Чехословаччиною цієї прадавньої ук-раїнської землі Чужа влада несла місцевим жите-лям ті ж лиха, що й їх побратимам у Польщі та Ру-муни, — соціальне гноблення, загрозу винародов-лення й увічнення іноземного панування

Основне українське населення Закарпаття —селяни —були одурені земельною реформою Дер-жаві належало тут 362197 га землі Понад дві тре-тини — 260116 га призначалися чеським військо-вим колоністам Натомість 29 тис га було розділе-но між 32 тис дрібних господарств їх зубожіннятривало Не страждали хіба що великі поміщики У1936 р володіння 703 магнатських маєтків (землі,пасовиська, ліси) більш ніж утричі переважалинаділи 103 тис селянських господарств

У Чехословаччині, найбільш розвинутій у про-мисловому відношенні країні Центральної і СхідноїЄвропи, Закарпаттю відводилась роль економічнонайзанедбанішої провінції

Борючись за краще життя, трудящі Закарпаттяпіднімались на страйки й демонстрації, підтримува-ли найрадикальншн ліві парти На виборах 1924 ркомуністи отримали 40% всіх голосів У 1935 ркількість поданих за них голосів зменшилась дочверті, але лишалась більшою, ніж за будь-яку іншупартію

Аж ніяк не рятувало становища й „визнання"мови місцевого населення офіційною мовою „Под-карпатської Русі" Адже в „Генеральному статуті"йшлося не про українську, а про „русинську мову,тобто говірку підкарпатських русинів" Місцевічиновники одвертіше пояснювали суть „русино-фікацп" Обережна Прага з тактичних мотивів не

облишала спроб використовувати „українські сю-жети" у взаємовідносинах із сусідами — Польщеюта Румунією Водночас чеське керівництво непоспішало відмовитись від лінії на співробітництвоз „великою та неділимою Росією" В стратегічномуплані Закарпаття розглядалось міжвоєнною Чехо-словаччиною як міст на Схід, найкоротший шляхдля вивозу капіталу та продукції промисловості,котра досить успішно розвивалась в країні І все ждії держави, яка привласнила частину західноу-країнських земель, не мали одверто агресивного длявсієї України характеру, не були спрямовані на новізагарбання іі територій

„Мальовнича слов'янка", як любовно називав

Довженко Буковину, і в період 1-і світової війни

в міжвоєнний період зазнавала найтяжчих страж-дань „Аграрна реформа" спрямовувалась назміцнення влади загарбників, наділяла землею но-воприбулих колоністів і руйнувала господарствамісцевих українських селян Загальний занепадпризвів до зниження врожайності, падіння по-голів'я худоби, до зубожіння села, політичного без-прав'я Щоб знекровити українців, їх намагалисьпорізнити Знавець Буковини письменникРАндріяшик пише „Після перепису тих гірняків,котрі поселилися перед самою війною, стали нази-вати українцями Такі родини, як от, приміром, Ма-риничі.Петраші, Тораки, зареєстрували гуцулами,бо є села з такими назвами А переселенці з Гали-чини стали русинами Вийшло, що ріжок у ріжокживуть три народи І між тими народами зайшличвари, бо хто в гори дістався скоріше, тому більшеправа Гуцули зганяли з землі русинів, українцішвиденько переписалися румунами

Поневолювачі західноукраїнських земельзмагалися у фізичному знищенні українців Зверне-мося знову до письменника „Ночами буковинськігуцули втікали на Галичину Стріляли їх на Чере-моші і румуни і поляки, які вартували кордон Га-личан теж стріляли і поляки, і румуни і поніс Че-ремош трупи на червоній хвилі"

Не краще жилося буковинським робітникамЗазнаючи економічних ускладнень, румунськийуряд прагнув розв'язувати їх за рахунок Буковинита Бессарабп Значні й важливі для Чернівців про-мислові об'єкти закривалися, а їх обладнання виво-зилося до Бухареста В стані облоги українські вчи-телі у наказному порядку відривались від свого на-роду, переводились до центральних районів В умо-вах викорінення всього українського жорстоко пе-реслідувались й невеликі загони інтелігенції

301

Історія У краї ни

Гонінням і переслідуванням піддавалась й ук-раїнська церква

З українцями Бессараби, становище яких уміжвоєнні роки було найтяжчим, говорилиздебільшого мовою гармат Так було під час Хо-тинського (1919) і Татарбунарського (1924) пов-стань Судовий процес 1925 р над учасниками ос-таннього дістав широкого міжнародного розголосу,проливши світло на нестерпні умови існуванняукраїнців та представників інших націй краю Про-тягом усього періоду румунської окупації так і невдалося налагодити бодай елементарні форми ор-ганізованого національного життя Та роз'єднанігромади українців вистояли Цьому сприяли незга-симе прагнення до возз'єднання з матірною зем-лею, безкомпромісне неприйняття загарбання,активна участь українців у соціальних виступахвсього населення Бессараби

Рецидиви „федераціонізму"в політиці Варшави

1 ротягом усього міжвоєнного періоду1 (1921—1939) Східна Галичина й Волинь,' які перебували у складі Польщі, залиша-лись не тільки найбільшими за територією й насе-ленням західноукраїнськими землями, а йсправжнім вогнищем і центром визвольних зма-гань, що істотно впливало на громадську думку йміжнародні відносини

Після травневого (1926) державного переворо-ту, який повернув до влади Ю Пілсудського, в „ук-раїнській політиці" Варшави були проголошеніпевні зміни Та їх суть виявлялася далекою відсправжніх потреб західноукраїнського населенняКурс на „інкорпорацію" Східної Галичини, перей-менованої ще у 1920 р на „Східну Малу Польщу",продовжувався До трьох південно-східнихпровінцій, де українці складали більшість населен-ня ставилися як до цілком асимільованих„Мінімальна програма" П Дунін-Борковського (злипня 1927 р львівського воєводи) стосуваласьлише окремих практичних потреб життя південно-східних кресів — ліквідації наслідків повені та пе-реходу до більш цивілізованих взаємин з окремимиукраїнськими політичними й церковними коламиДи воєводи ніби почали давати сприятливі дляпанівного режиму наслідки На виборах 1928 р ви-разних успіхів домігся урядовий блок, а з ук-раїнських партій — найбільш лояльне до Варшавинаціонально-демократичне об'єднання (УНДО) І

все ж воєвода протримався у Львові тільки трохибільше 9 місяців — Варшава не бажала пом'якшу-вати свою політику в Східній Галичині

За часів ЗУНР вживались енергійні заходи дляналагодження мережі шкільництва Було створеноприбизно 3 тис початкових шкіл з українськоюмовою навчання у Східній Галичині й дещо більшеніж 500 — на Волині У 1929/30 навчальному ро-ці їхня кількість скоротилася відповідно до 716 та 7Розгорнулося загальне запровадження білінгві-лізму двомовними стали 1794 школи у Східній Га-личині та 523 — на Волині Майже суцільна лікві-дація початкового навчання рідною мовою окрес-лювала напрями політики „польсько-украінського"співробітництва, яку Варшава здійснювала на Во-лині

її було обрано головним об'єктом змін, запро-ваджених новим урядом Необхідність проведенняокремого курсу щодо Волині відстоювали близькіЮ Пілсудському „фрдерацюністи" Л Василевсь-кий і Т Голувко Його практичне здійсненняпов'язане з ім'ям волинського воєводи ГЮзефсь-кого Останній пробув тут до 1938 р Він буввідря джений на Волинь у зв'язку із наростаннямопозиції польській владі На виборах до місцевихорганів (літо 1927 р ) найбільшу кількість голосівотримало укараінське селянсько-робітниче соціа-лістичне об'єдання „Сельроб"

Метою дій ГЮзефського стало перетворенняВолині на „колиску польсько-украінскього поро-зуміння" „Сокальський кордон", що відділяв ії відсхідногалицьких провінцій, наочно розмежовувавдвоїстий підхід Варшави до українського питанняЩодо останніх послідовно проводилася політиканаціональної асиміляції, щодо Волині — „лише"державної

Досить обмежені просування в галузі економікий культури не могли врегулювати складні і болючіпроблеми міжнаціонального співжиття Та вони йне були спрямовані до цього Задовольнялися інші,передусім зовнішньополітичні амбіції „Українськаполітика" Варшави якнайтісніше зв язувалася зконцепціями „прометеїзму", який мав забезпечитиПольщі місце лідера визвольної боротьби народіввід Прибалтики до Кавказу Відповідно у Волиніхотіли бачити „анклав", привабливий для всієї Ук-раїни та українців, приклад польсько-украінськогоспівробітництва, підтримуваний Річчю Посполи-тою „П'ємонт українського руху" Якими примар-ними не видавалися б ці хитромудрі калькуляції, во-ни живилися розрахунками на поглиблення розход-

302

Західноукраїнські землі між двома війнами

жень між українцями Волині, з одного боку, таСхідної Галичини — з другого Та першоряднимибули надії на те, що варшавська ласка щодо воли-нян заколисає всю Україну Водночас варшавськихконсерваторів переконували назовні смілива „змінакурсу" має на меті „настільки міцно зв'язати східніземлі з Річчю Посполитою, аби навіть повстанняукраїнської чи білоруської держави не призвело вмайбутньому до зміни східного кордону Польщі"

Теоретичні викладки „неофедерацюнізму", їхпрактичне здійснення виявилися неспроможнимипом'якшити невиліковні внутрішні суперечності ба-гатонаціональної Польщі, тим більше — воскреси-ти протиприродний альянс квітня 1920 р , який без-посередньо передував горезвісному „походу наКиїв" Надто нечисленними виявились українськіелементи, які захопились діяннями ГЮзефського

Загальнонаціональні прагненнязахідноукраїнського населення

оказні поступки щодо окремих західноу-I краінських земель, передусім Волині, булиі потрібні варшавським політикам для забез-печення дальших експансіоністських планів щодоетнічних українських земель, які знаходилися позадержавними кордонами Польщі Слід враховуватиі те, що в умовах нестабільності Версальської сис-теми впливові європейські держави виявили зро-стаючу увагу до західноукраїнських проблемПольщі належала активна роль у цій небезпечнійдипломатичній грі Водночас перетворення СхідноїГаличини та Волині на гострий вузол міжнароднихвідносин не сприяло стабілізації їх внутрішньогорозвитку, перешкоджало консолідації західноу-країнського політичного життя

На початку 20-х рр така консолідація здава-лась реальною Спостерігались примітні прояви дійу єдиному напрямі — збройні виступи проти оку-пантів, у яких брали діяльну участь і створена на-прикінці 1920 р Українська військова організація(УВО), і прорадянськи настроєні партизани Во-лині й Тернопільщини (І Цепко, П Шеремета,С Мельничук), загальна підтримка Українськогоуніверситету, що діяв у підпіллі Ліва течія, котрапротягом кількох років існувала в самій УВО, пев-ний час утримувала її керівництво від одверто воро-жих дій щодо радянської України

Зростає бажання до переїзду в УСРР, яке ви-являли різні шари західноукраїнського населення— і не тільки Східної Галичини або Волині Воно

розвивалось у річищі більш загального явища, вла-стивого широким колам всієї української інтелі-генції як на батьківщині, так і в еміграції — праг-нення до об'єднання національних сил в ім'я держа-вотворчої роботи В 20 -х рр можливості для цьогоіснували тільки в УСРР

Тоненький струмочок, який почався повернен-ням з еміграції М Грушевського та його колег зпарти Українських соціал-революцюнерів(УПСР), перетворився на справжній потік, щопротягом 20—30-х рр прибував до Києва, Харко-ва, інших міст України Найбільшу часткуприїжджих становили галичани — представникиінтелігенції, письменники й діячі мистецтва, війсь-кові УГА та студенти українських шкіл у Чехосло-ваччині, робітники, які опинились поза ВітчизноюВони активно включалися у суспільно-економічне,громадське та військове життя молодої Українськоїреспубліки Справжній ренесанс національної мовий культури, атмосфера загального піднесення в ро-ки, які історики назвали новаторськими, справлялизворотний вплив на західноукраїнське населення,його політичні настрої й розвиток Без перебіль-шення можна стверджувати, що поди в Україніпосідали чільне місце серед проблем, які найбільшехвилювали співвітчизників за кордоном

Поступове, а з початку 30-х рр обвальне згор-тання українізації, політичні переслідування, що по-чалися репресіями проти інтелігенції й військових,гарячкова колективізація у „рік великого перелому"(1929), а особливо страшний голодомор 1933 р , які пізніші масові політично-репресивні кампанії,гальмували, а то й надали зворотного напрямкупрорадянським симпатіям значної частинизахідноукраїнської інтелігенції Природному про-цесу зближення й єднання національних сил ук-раїнців, між якими чужа воля вкотре провела дер-жавні кордони, було завдано величезної шкоди

Все це одразу ж негативно відбилося й наполітичній обстановці в Східній Галичині й Волині,на Закарпатті Явища, які відбувалися тут, дедаліускладнювали становище українців Промисловістьі сільське господарство перебували у стані стагнації,використовувалися як допоміжний резерв народно-го господарства Польщі, Чехословаччини й Ру-муни, які, в свою чергу, боролись за виживання вскладному механізмі світової економіки

Усвідомлюючи загальне невдоволення населен-ня приєднаних територій, польські політичні колаще 1921 р висунули план побудови всередині дер-жави — між Віслою й Сяном — „трикутника без-

303

Історія У краї ни

пеки" Реалізація його розпочалась вже післясмерті Ю Пілсудського Шестирічний план (1936-1941) розбудови збройних сил передбачав створен-ня Центрального промислового округу, що стано-вив би основу розвиненої військової індустрії Зви-чайно, це мало здійснюватись за рахунок інших те-риторій країни, зокрема західноукраїнських Тажорстока їх експлуатація не врятувала економікуповерсальської Польщі Показники її промислово-го розвитку були гіршими, ніж у більшості європей-ських країн, їх майже вдвічі перевищила інша воло-дарка українських земель — Румунія Годі й гово-рити про промислове відставання Східної Галичинита Волині Двадцять міжвоєнних років не збільши-ли чисельності ані західноукраїнських робітників,ані населення міст (за винятком Львова) Туг небуло жодного великого сучасного підприємства

Становите сільського господарства також ви-глядало безрадісним І все ж, незважаючи на вели-ке поміщицьке землеволодіння, де (у Східній Гали-чині та Волині) домінували поляки попри земельніреформи покликані створити міцну базу для поль-ських військових осадників а згодом і цивільнихколоністів, українське селянство не втратило своїхпозицій, а заможні його верстви на важливих на-прямках розширили їх Значного розвитку дісталисільська кооперація кооперативний рух взагамСтворювалися зв'язані з ним банки Поволі наби-рав силу український середній клас Серед йогопредставників, як і серед інтелігенції, знаходилосячимало вихідців з родин священиків Отримуючиосвіту, західноукраїнська молодь не діставала робо-ти в містах і прямувала до села Все це надавалосвоєрідності громадському життю

Радикалізація

громадсько-політичного життя

jf уперечності в українському русі, котрі виз-I рівали з перших днів революційно-визволь-"V ноі боротьби і відступали на другий план уперші роки опору окупантам, поглибилися після то-го, як загарбання Східної Галичини було остаточносанкціоновано Заходом

Та звична для старих політичних сил тактикалояльного співробітництва з центром ігноруваланові реали привнесені світовою війною та виромперших бурхливих повоєнних років Ця лінія вияви-лася неприйнятною для сил, які тоді вийшли наполітичну арену і змінили обличчя Східної Гали-чини та Волині Здобутий ними досвід радикаль-

них дій вже не можна було перекреслити

Сила молоді як активного політичного чинниказахідноукраїнського суспільства суттєво збільшу-валась у зв'язку з тим, що в 20-30-х рр унаціональну боротьбу з юнацьких літ вступали дітиучасників визвольних змагань за часів Австро-Угорської та Російської імперій, молодші братиоборонців західноукраїнських земель у 1918-1919рр , покоління, котре в повсякденному житті безпо-середньо на собі зазнавало всіх прикрощів від новихволодарів

Радикалізм молоді привносить у національно-визвольний рух не лише беззастережно позитивнеСтановлячи приклад безкомпромісності у боротьбіпроти іноземного поневолення, молодь, часто-густоне виявляє належного знання нагромадженого по-передніми поколіннями (і не тільки власного наро-ду) досвіду, їй часом бракує копіткого й системати-чного аналізу поточних змін Все це враховуєтьсярізними політичними силами, для яких боротьба замолодь є неодмінною умовою їх власного майбутнь-ого

Молодь дедалі сильніше приваблювала безпо-середня боротьба з окупантами, саботажні акції йнапади на польські постерунки їх організатор —українська військова організація (УВО) приверта-ла зростаючі симпатії молодих поколінь Готуючисьдо створення її наступниці на більш широкій основі,Є Коновалець надавав важливого значення роз-робці ідеологи нового формування Основну роботув цьому напрямі виконував Д Донцов 1926 р уЛьвові вийшла друком його книга „Націоналізм"Украй права форма націоналізму, яку обстоював ав-тор і яка виявилася досить поширеною в Європі,дістала назву „інтегрального націоналізму" Він вівдо розбрату і в українському національному русіВикладені в книзі Д Донцова побудови були звер-нуті передусім до молоді Він розумів історичнийрозвиток як „вічний гін народів до експансії іпідбою" Потреба філософського осмислення, доякого природно тягнуться більш досвідчені люди,підмінялася запереченням загальновизнаних зако-номірностей історичного розвитку Всі вони прого-лошувалися геть відкинутими сучасністю Для ав-тора мав сенс „лише один закон" — „закон бороть-би закон вічного суперництва націй" Визнанняправа на існування тільки за цим „єдиним законом"мало виразне політичне спрямування В такийспосіб прокладався шлях нав'язування „єдиної нор-ми поведінки", обстоювалася необхідність „єдиноїорганізації" з „єдиним вождем"

304

Західноукраїнські землі між двома війнами

Так само, як „інтернаціоналізм", расизм Донцо-ва мав на меті прилучити його послідовників досильних світу цього Подібна програма могла лишевідштовхнути від українського націоналістичногоруху демократи світу Натомість вона приверталаувагу фашистських режимів у Європі, рівно як і„інтегральних націоналістів" у Румуни, Угорщині,Югославії На такій ідеологи було побудовано Ор-ганізацію українських націоналістів (січень — лю-тий 1929 р ) Загальна економічна криза, яка боля-че вдарила по слаборозвиненому народному госпо-дарству західноукраїнських земель, жорстока йкривава „пацифікація" Східної Галичини, що набу-ла широкого міжнародного розголосу та була вине-сена на обговорення Ліги націй, з одного боку, тазростаюче невдоволення подіями в радянській Ук-раїні — з другого, посилювали популярність ОУН,особливо серед молоді І хоча її зростаючий автори-тет турбував впливові українські парти, які в лега-льній пресі іноді досить різко критикували ОУН,вони водночас зовсім не цуралися контактів з неюЗ плином часу, розходження ставали менш поміт-ними

І в цих умовах видатні діячі КПЗУ продовжу-вали опрацьовувати шляхи розв'язання не лишесоціальних, а й національних проблем, прагнучиєдності революційно-визвольної боротьби Зали-шаючись послідовними противниками ОУН, вони зповагою і розумінням ставилися до тих, хто справдівиступав за визволення під й прапорами В липні1932 р М Заячківський (Косар), тодішнійкерівник КПЗУ, виступив із статтею, де роз'ясню-вав „Було б неприпустимою помилкою ідентифіку-вати провід ОУН — УВО і ту контрреволюційнусуть, яку цей провід надавав і надає організації

з тими сотнями низовиків, яких зв'язує з ОУН

УВО щира віра в и протиокупацшне вістря, якіхочуть і фактично борються за національне визво-лення українського народу з-під польської оку-пації"

Подібне сміливе твердження не могло не драту-вати догматиків у Москві Ширячи підозри щодонаціоналістичних відхилень керівників КП(б)У, во-ни стократ захоплювалися цими підозрами колийшлося про комуністів Західної України У черго-вий раз лідери КПЗУ стали об'єктом наклепниць-кої кампанії та були замінені

Зрозуміло, що за цих обставин саме існуванняКомуністичної парти Західної України не лишепідважувалось, а й ставало проблематичним Цеврешті-решт підтвердилось масовими репресіями

проти західноукраїнських комуністів, розпуском іліквідацією КПЗУ

Цей безпричинний акт був лише одним з ба-гатьох у тяжкому ланцюзі злочинів і непорозумінь,які завдали серйозного удару розвитку погодженихдій у боротьбі за визволення західноукраїнських зе-мель від чужого ярма Звивиста напрямна природ-ної й необхідної консолідації національних сил щераз зазнала бічного, навіть зворотного вивертуКонтакти між прихильниками ОУН і комуністамиу другій половині ЗО-х рр відбувалися хіба що уконцтаборах і тюрмах

Напередодні світової війни

априкінці 30-х рр центр західноукра-їнського національного життя тимчасовоперемістився до Закарпатської України

Події, які відбувалися тут, у котрий раз у складнійобстановці переддня 2-і світової війни, знову поста-вили проблеми єдності української нації та іївозз'єднання в епіцентр європейської політики Таце пояснювалося, однак, не органічними факторамивнутрішнього розвитку, а шаленим виром міжна-родних подій Уже початок насильницького окраю-вання Чехословаччини привернув увагу світовоїгромадськості до становища й долі Закарпаття, якепоступово виходило за рамки попереднього міжна-родно-правового врегулювання В боротьбу за но-вий його статус вступили впливові зовнішньополі-тичні сили

Змагалися три головних варіанти розвиткуподій чехословацький, угорський, врешті —орієнтація на існування окремої держави „Кар-патська Україна" Вони змінювали один одного вміру розвитку передусім міжнародної обстановкиПерший зводився до залишення бодай пом'якше-них зв'язків між Закарпаттям і Прагою У цьомунапрямі й розгорнули активність українські діячіЗакарпаття 3 жовтня 1938 р щойно створенаРуська національна рада висунула вимогу реальноїавтономії Закарпаття, домагаючись поступок відцентру Втім через кілька днів був створений урядавтономії на чолі з А Бродієм — відомим прихиль-ником угорської орієнтації Ще через два тижніуряд очолив Д Волошин, який користувавсянайбільшими між тодішніх політичних діячів сим-патіями населення та послідовніше орієнтувався наіснування закарпатської державності

Останнє слово в розв'язанні проблеми„Підкарпатської Русі" вже належало Німеччині,

305

Історія України

якій у Мюнхені фактично видали „карт бланш" насвободу дій у Центральній і Східній Європі До ос-таточної ліквідації Чехословаччини Німеччина при-ховувала свої справжні наміри Сподіваючись на іїпідтримку, створювались українські формуванняЗакарпаття, об'єднані в „Карпатську Січ" Вонипоповнювались за рахунок добровольців Значна їхкількість прибувала з Галичини

В міру дальшого заповзання Європи в загальнувійну інтереси українців нехтувалися все одвертішеСпочатку Гітлер за Віденським арбітражем (2 лис-топада 1938 р ) віддав Будапешту південну части-ну Закарпаття з Ужгородом і Мукачевим включноДесятки тисяч українців знову опинилися підугорським ярмом Розчленування Чехословаччинив середині березня 1939 р зняло будь-які покровиз гітлерівської політики Не бажаючи надто поси-лювати Будапешт приєднанням Словаччини,Берлін погодився на включення всього Закарпаттядо Угорщини Незалежність Словаччини віталасьНімеччиною, проголошення того ж самого дня ок-ремого державного існування „Карпатської Ук-раїни" зустрінуто із неприхованим роздратуванням15 березня 1939 р німецькі війська рушили наПрагу Того ж дня угорці розпочали загальний на-ступ Через кілька годин уряд і новообраний прези-дент А Волошин змушені були залишити територіюЗакарпаття Нечисленні загони Карпатської Січісамовіддано протистояли нападнникам

Карпатська Україна проіснувала кілька днів,залишивши свій слід у боротьбі за національну дер-жавність Західноукраїнське населення дісталокілька важливих історичних уроків Воно ще разнаочно пересвідчилось у неспроможності й небез-печності орієнтації на підтримку чужих державСтало незаперечним, що зацікавленість „укра-їнським питанням" продиктована бажанням Німеч-чини використати його у власних агресивних, за-гарбницьких цілях

Надзвичайно тяжким виявився міжвоєннийперіод у житті Східної Галичини й Волині, Закар-паття та Буковини, Хотинщини й ІзмаїльщиниРозділені між трьома сусідніми державами,відірвані від основного масиву етнічної території,вони залишилися вірними історичним прагненням ітрадиціям українського народу В 20—30-х ррреволюційно-визвольний рух усе яскравіше вили-вається у боротьбу за возз'єднання Незважаючина зростаючі внутрішні труднощі, які робили тодінеможливим досягнення єдності, вона продовжува-ла набирати силу Ставало все більш відчутним, щонаступний історичний період покінчить з однією знайбільших багатовікових несправедливостей, за-подіяних Україні Загальний збройний конфлікт, щоневблаганно насувався, перетворював природнийпроцес возз єднання на надзвичайно болісний дляукраїнського народу

тш

Українське суспільствоу 1939-1941 pp.

І огляду на пріоритетну роль воєнного факто-|ра у сталінській зовнішній політиці інтенсив-

но розвивалися машинобудування і хімічна

промисловість Продуктивні можливості економікиУкраїни були великі і як складові єдиного госпо-дарського комплексу СРСР неухильно зростали,посідаючи величезну питому вагу серед інших рес-публік Традиційно основна база важкої промисло-вості країни, розташована в Донбасі й Придніпров'їта остаточно інтегрована під час індустріалізації всоюзній економіці, досягла на кінець 30-х ррнайбільшої продуктивної потужності В 1940 Pпродукція всієї промисловості України зросла в 7,3раза порівняно з 1913 р , а крупної — майже у 10разів За розвитком промисловості республікапосідала друге місце в СРСР після Роси і виперед-жала ряд західноєвропейських країн

Відповідно нарощувалися й потужності палив-но-енергетичної бази Донбас на кінець міжвоєнно-го періоду зберігав роль основного кам'яно-вугільного басейну країни На кінець 30-х — напочаток 40-х рр остаточно виявилося призначеннящойно збудованої „матеріально-технічної базисоціалізму" як, по суті, потужного воєнно-проми-слового комплексу Причому українська економічнабаза являла собою іі наріжний камінь Новозбудо-вані підприємства кольорової металурги маливирішальне значення у виробництві сучасного оз-броєння

Друга

світова війна

тш

Потужний промисловий потенціал українськоїекономіки забезпечував ії робітничий клас Масовіпоповнення вихідцями із селян під час індустрі-алізації не могли не знизити його кваліфікаційнийрівень Але на початок 40-х рр українськеробітництво зуміло подолати труднощі свого зро-стання, поліпшити якісний склад Воно по правувважалося найбільш кваліфікованим загономробітництва країни Трудова активність, що частовиливалася у нав язане робітникам командно-адміністративною системою т зв „соціалістичнезмагання", не завжди давала реальну віддачу Вжеу кінці 30-х рр з'ясувалося, що цей витвірсталінських партапаратників хибує на заформалізо-ваність, веде до виснажливої, низькооплачуваноїпраці, реально не підкріпленої широко рекламова-ними „соціальними перевагами" А втім, високийпрофесіоналізм окремих виробничників, їхня чеснапраця, даючи значний економічний ефект, створю-вали ілюзію масовості змагання, його доцільностіНа будь-якому великому підприємстві відчуваласягостра нестача технічних спеціалістів і керівниківпромисловості На Макіївському металургійномузаводі, наприклад, залишилося лише двоє дипломо-ваних інженерів і 31 технік Становище ускладню-валося тим, що посади репресованих фахівців зай-мали висуванці з робітників, які не мали відповідноїтехнічної, а то й загальної освіти Обстановка впромисловості нагадувала міноване поле заляканатехнічна інтелігенція у складних ситуаціях на ви-робництві, а вони траплялися часто, не хотіла братина себе відповідальність, йти на ризиковані рішен-ня У разі невдачі такого спеціаліста могли якщо нерепресувати, то принаймні зняти з роботи, шельму-вати

Адміністративно-репресивні методи керівниц-тва економікою, нескінченні підхльостування става-ли на кінець 30-х рр перешкодою у нормальномуфункціонуванні новозбудованої потужної проми-словості Дедалі більше давалися взнаки супереч-ності між освоєнням нових технолопй та інтенсив-ними методами праці і надцентралізованою систе-мою планування та управління економікою Особ-ливо це відчувалося у паливно-енергетичній базі таметалурпї України, від чого прямо залежало зро-стання таких нових галузей як тракторна, моторо-будівна, електротехнічна, літакобудівна та інші Ба-гато підприємств не виконували плани Причинацього полягала у відставанні виплавки металу відпотреб машинобудування, нестачі енергії

Складності в економіці командно-адміністра-

307

Го; ОЛ twl шт» мсауммкя обмін

п»ниітк и jixMnncTjAtimtu^Tt^napi

Історія У краї ни

тивна система намагалася усунути притаманними шнатискними, наказними методами. Так, було вжитожорстоких, аж до увільнень з роботи за запізненняна 20 хвилин, заходів щодо порушень трудової дис-ципліни. Іншим указом збільшувався робочий день,заборонявся самовільний вихід робітників і служ-бовців з підприємств та установ. Трохи пізніше ви-пуск неякісної і нестандартної продукції прирівнялидо свідомого шкідництва. Неучасть у соціалістич-ному змаганні почала розглядатися як ознака нело-яльності. У цій атмосфері економіку постійно лихо-манило. Але разом з тим робилися спроби запрова-дити хоч і в обмеженому вигляді госпрозрахунковірегулятори на виробнищві. Вдалися і до нових вли-вань коштів, особливо в оборонну галузь промисло-вості. На 1941 р. асигнування на оборону станови-ли 43,4% державного бюджету.

На кінець 1940 р. Україна видобувала 50,5%загальносоюзного видобутку вугілля, виробляла64,7 — чавуну, 48,8 — сталі, 67,6 — залізної ру-ди, 25,7% — електроенергії тощо. Завдякикільком урожайним рокам, практично дармовійпраці селян, а також запровадженню механізації,передових методів агрокультури в тому ж році кол-

госпи України дали понад 20% загальносоюзноговиробництва товарного хліба, 73% — цукру, 20%— м'яса і т.ін.

Дальшим утвердженням сталінської тиранічноїдиктатури, проникненням в уми й душі мільйонівлюдей тоталітарної ідеології й моралі характеризу-валося суспільно-політичне і культурне життя 41-мільйонного українського народу. Впровадженнят.зв. „культурної революції" означало, по суті, втяг-нення найширших мас населення в орбіту ко-муністичної ідеології в її сталінському варіанті. Наце держава коштів не шкодувала. В 1940—1941pp. у республіці працювало 32 тис. шкіл, близько700 технікумів, 173 вузи, а кількість молоді, яканавчалася, збільшилася втричі порівняно з 1913 р.Особлива увага приділялася Академії наук, темати-ка якої була максимально наближеною до народно-господарських потреб. В Україні, де працювалитакі видатні вчені як М.Боголюбов, О.Богомолець,М.Кирилов, І.Курчатов, М.Лаврентєв, Є.Патонта інші, мали місце вагомі досягнення в розщепленніатомного ядра, отриманнні рідких газів, винаходіавтоматичного дугового електрозварювання тощо.

Один за одним з'являлися нові літературні, об-

308

Друга світова війна

разотворчі, музичні твори, театральні вистави,кінофільми. Багато з цих творів були позначені та-лантом, щирою вірою у нові ідеали. Але, на жаль,домінувало у них політичне підґрунтя. При всьомукритицизмі щодо змісту духовної культури цьогочасу не можна не відзначити, що чимала увагаприділялася поширенню та вкоріненню в усі ланкикультурного життя української мови. Нерідко церобилося методами властивими командно-адміністративній системі.

В обстановці неймовірного нагнітання культуособи Сталіна, штучного роздмухування класовоїборотьби, невтомного вишукування „ворогів наро-ду' , силового утвердження „соціалістичного ре-алізму" весь досить вагомий культурницький по-тенціал використовувався не за призначенням і бувцілковито підпорядкований завданням агітпро-півської роботи комуністичної партії.

Радянсько-німецькийальянс і возз'єднаннязахідноукраїнських земельу складі УРСР

Ж / кінці 30-х pp. обстановка в Європі характе- ризувалася наявністю двох протилежних по-%./ люсів. На заході це була нацистська Німеч-чина, що очолила т. зв. антикомінтернівський пакт,до якого входили ще й Японія та Італія. На сході —Радянський Союз. Нездоланні суперечностірозділяли Німеччину і СРСР.

Але, здавалося б, неймовірне, сталося. 23 серп-ня 1939 р. світ був уражений звісткою, переданоювночі по радіо, про підписання радянсько-німецько-го договору про ненапад. Якщо укладення подібно-го пакту з потенційним агресором можна було тлу-мачити як законну спробу відвернення війни, товже зовсім інакше слід було розцінювати таємніпротоколи до пакту, де йшлося про задоволення те-риторіальних апетитів обох держав. За цими домо-вленостями, існування яких Радянський Союз про-тягом піввіку категорично заперечував, Сталіндістав змогу розширити територіальні межі СРСРтрохи не до кордонів 1913 р. Саме територіальнийвиграш, розподіл сфер впливу, поширеннясталінської диктатури на нові території і було ос-новною метою радянсько-німецького пакту. І мен-ше всього Сталін з Молотовим переслідували метувідвернення війни — тоді Німеччина ще не була го-товою до нападу на СРСР, навіть не мала

відповідного плану, хоча, звичайно, таку мету пле-кала давно.

Безпосереднім результатом пакту „Ріббен-троп—Молотов" був початок 1 вересня 1939 р. аг-ресії Німеччини проти Польщі, яку підтримали їїсоюзники Англія і Франція. Так вибухнула світовавійна. Згідно з пактом СРСР був поставлений установище фактичного союзника воюючої Німеч-чини і це давало гітлерівському урядові підставитиснути на радянське керівництво з метою спонука-ти його до якнайшвидшого вступу у війну протиПольщі зі сходу. Сталінський уряд, вживши не-обхідних заходів на такий поворот подій, — бувстворений Український фронт на чолі з С.Тимошен-ком — усе ж не поспішав віддавати наказ про пе-рехід кордону. Лише після неодноразових демаршівз боку німців таке рішення було прийняте.

Але не так наполягання нацистської сторонипідштовхнули Сталіна до вступу у війну, як те, щовермахт, громлячи польські війська, стрімко набли-жався до західноукраїнських і західнобілоруськихземель, які таємними протоколами мали підпастипід радянський контроль. Сталінський уряд 17 ве-ресня 1939 р. дав наказ військам вступити на тери-торії Західної України та Західної Білорусії.

Головним завданням радянських військ було як-найшвидше зайняти Львів. Але це було метою інімецького командування, яке кинуло на львівськийнапрямок 18-й корпус, що майже повністю оточивмісто. Вночі 19 вересня у Львів по тернопільськомушосе пробилася радянська мотомеханізованарозвідувальна група на чолі з комбригом Я. Шара-бурком.

22 вересня о 14.00 год. частини 2-го кава-лерійського корпусу Червоної армії почали входитидо Львова. Того ж дня у Брест-Литовську на честьуспішного завершення польської кампанії відбувсяпарад радянських і німецьких військ.

28 вересня радянсько-німецький воєнно-політичний альянс, скріплений сумісними бойовимидіями проти майже беззахисної Польщі, бувпідтверджений новим договором — про дружбу ікордон. Протягом 50 років самий факт укладеннятакого договору між „першою в світі країною пе-ремігшого соціалізму" — Радянським Союзом і„ворогом усього миролюбного людства" — нацист-ською Німеччиною, як і його зміст, становив одну знайбільших державних таємниць в СРСР. Дляцього були підстави. Адже в очах світової прогре-сивної громадськості Радянський Союз робив до-корінний поворот у своїй антифашистській

309

Історія У краї ни

зовнішній політиці Таку більш ніж сумнівну пере-орієнтацію СРСР визнав нарком закордоннихсправ В Молотов, проголосивши привселюдно, що„не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну,як війна за знищення гітлеризму

Та як би там не було, новий договір СРСР зНімеччиною, уточнюючи розмежувальну лінію міжцими державами по території Польщі, формальнопідтверджував включення західноукраїнських тазахіднобілоруських земель до складу СРСР Крімтого, створював умови для вирішення проблемиБессарабп і Буковини, споконвічних українськихтериторій, населених переважно українцями Післяпред'явлення ультиматуму про повернення цих зе-мель Румунія у червні 1940 р задовольнила ра-дянську вимогу

Одним з найсерйозніших випробувань для на-селення Волині, Галичини, Буковини і Бессарабпбуло запровадження нових радянських порядків нацих територіях Слід зазначити, що спочатку про-цес радянізацп відбувався за співчутливості і навітьза підтримки місцевого українського населення, щонастраждалося від польської та румунської ко-лонізації Місцеві комуністи, КОМСОМОЛЬЦІ,прибічники радянської влади створювали робітничізагони, селянську міліцію, розганяли органи оку-паційної влади, запроваджували „революційний по-рядок" Усе це згодом видавалося за початоксоціалістичної революції на заході України,рушійною силою якої були широкі народні масиНасправді ця революція, а точніше радянізація,відбувалася за сценарієм, розробленим у Києві і за-твердженим у Москві

Широкомасштабна радянізація відбувалася і населі Повсюдно „селянські комітети" заходилисярозподіляти поміщицьку землю, реманент, худобу,посівний матеріал Але отримавши від радянськоївлади у своє володіння понад 1 млн га землі,західноукраїнське селянство стало побоюватися ко-лективізації І всі підстави для цього були Колгос-пи таки почали насаджуватися без належних умов іпідготовки Але виробництво сільськогосподарсь-кої продукції не зросло

Заходи радянізації включали в собі розподіл се-ред міської голоти житла, націоналізованого післявтечі польських чиновників та підприємців Сен-сацією було повсюдне запровадження українськоїмови, а також українського репертуару в театрах йрізке збільшення кількості українських шкіл (до 6,5тис ) з одночасним скороченням польських Ра-дянська влада наче зразу наголосила на своїх

пріоритетах, збільшивши заробітну платнюпрацівникам освіти та охорони здоров'я А якщододати до цього переведення преси і видавництв наукраїнську мову, пропагування українського фольк-лору різноманітними хоровими, драматичними, хо-реографічними ансамблями та студіями, завезеннязі східних областей великої кількості книг ук-раїнською мовою, то можна говорити про своєріднуукраїнську культурну революцію у західноу-країнському регіоні

Минуло не так вже багато часу, і місцева гро-мадськість, придивившись до того, що відбувалося,з подивом стала помічати дедалі більше ознак „по-казухи" і фальші радянської українізації А непри-миренне, вороже ставлення нових властей до Ук-раїнської греко-католицької церкви, що користува-лася в народі довір'ям і авторитетом, просто наля-кало

Найнеприємнішим було те, що більшовики, ут-верджуючи українські радянські цінності, нещадноруйнували й без того слабкі культурницькі осеред-ки й громадські центри, місцеві традиції українців,з якими були змушені рахуватися навіть польськіколонізатори Зробивши добру справу заснувавшиу Львові на базі Наукового товариства їмТ Г Шевченка філіал Академії наук, власті ліквіду-вали НТШ, а ряд його активних діячів репресува-ли Провідне становище у львівському філіалі АНУРСР фактично посіли надіслані з Києва „надійнікадри"

З осені 1939 по осінь 1940 р у Західній Українібуло репресовано за політичними ознаками і депор-товано до Сибіру без суду і слідства близько 10%населення Всього вислано 312 тис сімей

Крім загального завдання здійснити макси-мально швидко соціальне нівелювання населеннянових територій з рештою населення республіки,репресивні акції ставили за мету забезпечити„вільне волевиявлення трудящих" для відновленнярадянської влади і входження до складу Ук-раїнської РСР За короткий час відбулися заходи,пов'язані з процесом оформлення включенняЗахідної України і Буковини до складу СРСР таУРСР А сесії Верховних рад СРСР та УРСР ух-валили потрібні рішення

Хоч як не намагалася сталінська пропаганда, аза нею і партійні історики подати включенняЗахідної України до складу Радянського Союзу якнаслідок всенародного волевиявлення, посилаючисьна типово радянські наслідки голосування, коли у„виборах" брали участь „майже всі" виборці, а го-

310

лосували вони, як правило, „майже одностайно , вдійсності було не так Вже на першому етапі ра-дянізаци далеко не всі були задоволені і новими по-рядками, і новими „хазяями життя" Чимдалі всебільше людей почали відвертатися від „совітів"

У краї була сила, що за будь-яких обставин за-лишалася непримиренною щодо комуністів, якприйшлих, так і місцевих, щодо радянізаци — Ор-ганізація українських націоналістів Вона чинилаопір новій владі та іі представникам, вважаючи їхокупаційним режимом Мережа підпільних осе-редків ОУН поширювала листівки гуртувала мо-лодь, подекуди чинила збройні акції проти радянсь-ких органів, військових НКВС обрушив наоунівців жорстокі репресії

Приєднання західної частини українських зе-мель до Великої України в рамках РадянськогоСоюзу було здійснене в умовах протистояння двохтоталітарних систем і насильницькими методами

Наростання загрозинацистської агресії.Стан обороноздатності

СРСР

грудня 1940 р генеральним штабомзбройних сил Німеччини було остаточнозавершене особливе завдання фюрера —

розроблено т зв директиву № 21 (план „Барба-росса' ) Це був план нападу на Радянський Союзта його розгрому шляхом „блискавичної" війниДавню мету королів і кайзерів про Україну як„німецьку Індію", тобто багату колонію, „фюрер"підкріпив антибільшовизмом і расистською ідео-логією Від численних закликів перетворити Ук-раїну на аграрно-сировинний придаток „рейху",включивши Гі до „великонімецького простору", абиНімеччина не опинилася у лещатах голоду, як цебуло в Першу світову війну, гітлерівці перейшли досправи Подібна доля чекала європейську частинуРоси, Білорусію, прибалтійські республіки

Цьому відповідав воєнно-політичний план„Барбаросса" В інструктивному додатку до ньогогранично відверто і вичерпно говорилося щодо ха-рактеру війни „Війна проти Роси — один з най-важливіших етапів боротьби за існування німецько-іо народу Це древня битва германців протислов'янства, захист європейської культури від мос-ковсько-азіатського нашестя, оборона проти євро-пейського більшовизму Мета цієї війни — розгром

Друга світова війна

сьогоднішньої Роси, тому вона повинна вестися знебувалою жорстокістю"

Термін нападу умовно призначався на травень1941 р Передбачалося, що навальними концентро-ваними ударами вермахт оточить, розсіче і знищитьосновні сили радянських військ, зосереджених упритул до кордону Кампанія триватиме від кількохтижнів до кількох місяців і завершиться виходомнімецьких військ на лінію „два А" — Архангельськ— Астрахань У „східному поході" до Німеччиниприєднувалися Італія, Угорщина, Румунія, Словач-чина, деякі інші країни Причому розраховуватися зними нацистська верхівка передбачала передачеюїм окремих територій України

Незважаючи на те, що в політичних колах пану-вали настрої самовпевненості, військове керівниц-тво, організатори воєнної економіки приділялипідготовці „східного походу" виняткову увагу Аможливості у них були величезні Німеччина вико-ристовувала воєнно-економічну базу, яка чи невдвічі переважала аналопчний потенціал Радянсь-кого Союзу і до того ж відзначалася високимрівнем технологій Це дало змогу належним чиномозброїти армію вторгнення

Сучасні історики не можуть обминути питання,що, як кровоточива рана, не загоюється в пам'яті ідушах поколінь „Як же могло статися те, що ста-лося у 1941—1942 рр з нашим народом та йогоармією3 ' Адже не менше 20 років міжвоєнного пе-ріоду країна, народ готувалися до можливої війни,всіляко посилювали обороноздатність, спираючисьна великі потужності воєнно-економічного по-тенціалу, створеного в роки „побудови соціалізму"Проте, незважаючи на наявність новітніх моде-лей танків і літаків, реактивних мінометів і авто-матів, промисловість продовжувала масове вироб-ництво озброєння застарілих зразків А деякінайбільш вдалі моделі було взагалі безпідставнознято з виробництва (наприклад, протитанкову 45мм гармату, протитанкову рушницю, протитанковугранату) Взагалі для оборонної промисловості ос-танніх передвоєнних років характерною була за-гальмованість, некомпетентність в освоєнні най-новіших зразків озброєння Давалося взнаки усу-нення найбільш кваліфікованих під час „великоготерору" Та й у вищих ешелонах влади після укла-дення радянсько-німецького пакту створиласяілюзія відсутності безпосередньої загрози війни, авідтак необхідності квапитися

Між тим чисельність армії швидко зростала З1939 по 1941 р було сформовано 125 нових дивізій

311

Історія У краї ни

В одному тільки Київському особливому військово-му окрузі утворено 8 механізованих корпусів, 8стрілецьких, 10 авіаційних дивізій, 5 артилерійсь-ких протитанкових бригад тощо Але озброєння,що для них надходило, було переважно застарілихзразків Отже, хоча за кількісними показникамиЧервоній армії не було рівних у світі — лише затанками і літаками вона переважала майже удвоєНімеччину, Японію, Італію, Румунію та Фінляндіюразом узяті,— нових моделей танків було у неївсього 18%, а літаків і того менше — 9%

Утім, така величезна маса навіть застарілого оз-броєння давала шанси зберегти боєздатність армії,хоча б в обороні Для цього потрібне було однекваліфіковане керівництво Чи не найбільша траге-дія Червоної армії полягала саме у відсутності тако-го Криваві сталінські „чистки" 30-х — початку40-х рр завдали Збройним силам непоправних ут-рат За 17 місяців (з травня 1937 р ) з армії було

усунуто не менш як 44 тис представників комскла-ду

З названої кількості репресованих 1/3 припада-ла на Київський особливий військовий округ Най-більше постраждав вищий комсклад, де кожні двоєз трьох стали жертвами репресій

Коли, отямившись на якийсь час від несамови-тої боротьби проти „шпигунів і диверсантів" у Чер-воній армії, Сталін і Ворошилов звернули увагу настан командних кадрів, то з'ясувалося, що обезго-ловлено було не тільки військові округи та їх штаби,не тільки корпуси і дивізії, але й 70% полків і 80%батальйонів

І тоді вдалися до випробуваного методувирішення кадрових питань — „висуванства" Цякадрова „ротація" призвела до сумних наслідківНа початок 1941 р лише 7% командно-началь-ницького складу мали вищу освіту, а 37% взагалі немали відповідної освіти І це при тому, що тодішняармія взагалі відзначалася невисоким освітнімрівнем (у КОВО до 40-50% червоноармійців булинеграмотними й малограмотними) „Спостерігалосястрашне падіння дисципліни, справа доходила досамовільних відлучок, дезертирства Багато коман-дирів почували себе розгубленими, нездатними на-вести порядок", — це свідчення командуючогоКиївським округом Г Жукова

Жахливий стан Червоної армії був, звичайно,відомий потенційному противнику І Гітлер, і Ге-бельс, і Герінг глузливо називали Червону армію„глиняним колосом без голови" Акцентацією навідсутності „голови" підкреслювалася безпора-

дність воєнної доктрини, на якій відбилися всі хибисталінщини всіляко пропагувалися хвалькуваті за-клики наркома оборони Ворошилова, що майбутнявійна вестиметься на ворожій території, а противни-ка буде розбито „могутнім ударом" і „малоюкров'ю"

А між тим, у лісових масивах Польщі з лютого1941 р почалася концентрація та підготовка „арміївторгнення" Вона налічувала загалом 5,5 млн сол-датів та офіцерш, озброєнних 4,3 тис танків, до 5тис літаків, 47,2 тис гармат і мінометів Це війсь-ко мало досвід сучасної війни, відзначалося висо-кою професійною виучкою та бойовим духом і було,без сумніву, найкращою армією того часу Її булорозподілено на три групи армій — „Північ",„Центр" і „Південь" Причому на напрямках го-ловних ударів німецькі війська мали 6-8 разову пе-ревагу перед радянськими

Першими відчули наближення розв'язки при-кордонники, які взяли під охорону новий кордонНацистські спецслужби, створивши на територіїсхідної Польщі десятки диверсійно-розвідувальнихцентрів, чи не щодня порушуючи кордон, велипідривну роботу на радянській території

З червня 1940 р від численних резидентур за-кордонного відділу НКВС 1 головногорозвідуправління генштабу почали надходити три-вожні сигнали про серйозні наміри нацистськогоуряду порушити радянсько-німецький договір проненапад Одним з перших подав такі розвіддані ра-дянський розвідник — український художникМ Глущенко (агентурний псевдонім „Ярема") А зквітня 1941 р така інформація надходила майже з40 точок земної кулі й мало не щодня Причому удев'яти випадках повідомлялися точні дані про на-пад Німеччини, кількість війська Таким чином,наркомат оборони і генштаб мали більше, ніж тре-ба, надійної інформації про воєнну загрозу

Але ж до чого дивним було реагування радянсь-кого керівництва на титанічні зусилля розвідки Всідані про підготовку агресивної війни Німеччиноювідкидалися як дезінформуючі Вирішальну роль утакому злочинному безглузді відіграла настановаСталіна, який виключав саму можливість того, щоГітлер наважиться розпочати війну проти СРСР дотого, як розгромить Англію, тобто піти на ризиквійни на два фронти

Смертельний ризик, під який цілком свідомоСталін підставив країну, армію у найбільш фа-тальній ситуації в історії, коштував надто дорого ікраїна, і армія не були своєчасно переведені на ре-

312

Напад Німеччиний оборонні бої

1941-1942 pp.

е, про що люди боялися й подумати — вели-ку війну і велику біду, приніс їм світанок 22червня 1941 р — день нападу Німеччини на

Радянський Союз

Дуже важливе місце у планах німецького ко-мандування відводилося здобуттю у найкоротшістроки України з її величезними сировиними ресур-сами й родючими землями Цим самим Гітлер тайого кліка намагалися посилити свою воєнну еко-номіку, створити вигідний плацдарм для швидкоїперемоги над СРСР і досягнення світового пану-вання За планом „Барбаросса" на Україну вдерли-ся 57 дивізій і 13 корпусів групи армій „Південь",їм протистояли 80 дивізій Київського та Одеськоговійськових округів, перетворених після початкувійни у Південно-Західний та Південний фронтиКонцентрація в республіці цього найчисленнішогорадянського військового угруповання пояснюєтьсявказівкою Сталіна про те, що саме південний західбуде метою головного удару німецької армії Нас-правді першого і найтяжчого удару німецька арміязавдала на центральному напрямі Співвідношенняу бойовій техніці було також на користь радянськихвійськ Якщо в німців та їх союзників на південно-західному напрямі налічувалося 850 танків, 16000гармат і 1300 літаків, то у радянської сторонивідповідно — 5625, 17000 та 2700 Більше 80%

цієї техніки було застарілих конструкцій

Орієнтовані на пристосуванство,

політпрацівники про обстановку на місцях намага-лися доповідати у бадьоро-оптимістичних тональ-ностях, хоча війська вже з перших годин війни по-чали відступати по всьому фронту В оперативномузведенні генштабу на 22 00 год 22 червня станови-ще на фронтах зображувалося як відносно благопо-лучне, таке, що не викликає тривоги „Німецькі ре-гулярні війська протягом 22 червня вели бої з при-кордонними частинами СРСР, маючи незначнийуспіх на окремих напрямах У другій половині дня,з підходом передових частин польових військ Чер-воної армії, атаки німецьких військ на переважнійпротяжності нашого кордону відбито з втратамидля противника"

У дійсності перебіг подій на радянсько-німець-кому фронті відразу набрав несприятливого дляЧервоної армії характеру Вже у перші години війнибуло втрачено, по суті, всю авіацію першої мни —

Другасвітова війна

жим посиленого забезпечення обороноздатностіВійна вже грюкала у ворота, а народ, наче й не тра-пилося нічого, продовжував жити мирним, безтур-ботним життям

Тим часом по той бік кордону відбувалися ос-танні приготування до „східного походу" армії„третього рейху" 17 червня 1941 р „фюрер" видавнаказ про напад на Радянський Союз Рівно о20 00 21 червня у частини вермахту і люфтваффенадійшли і були негайно розпечатані спеціальні кон-тейнери з наперед заготовленими таємнимиінструкціями та директивами

Тим часом радянські командири були у розпачі,відмічаючи приготування за Бугом і Прутом і буду-чи наказом Сталіна позбавленими права займатибойові рубежі, аби „не спровокувати агресора"Ледь не поплатився своїм життям командуючийКиївським особливим військовим округом М Кир-понос за те, що зробив спробу привести війська убойову готовність і дозволив займати їм „пе-редпілля" Досить незграбною спробою зняти на-пруження у суспільстві і водночас прозондувати ре-акцію Гітлера було повідомлення ТАРС від 14червня 1941 р , де робився ВИГЛЯД, ЩО ВІДНОСИНИміж СРСР та Німеччиною складаються якнайкра-щим чином, а про війну мови бути не може

Проте тривога і занепокоєність на місцях пере-давалася у вищі ешелони політичного і військовогокерівництва Увечері 21 червня нарком оборониС Тимошенко і начальник генштабу Г Жуковспішно завітали до Сталіна і, посилаючись нановітні дані, зокрема на відомості, отримані від пе-ребіжчиків, стали наполягати на приведенні усіхприкордонних округів у повну бойову ГОТОВНІСТЬАле „вождь" залишився вірним собі навіть у цій об-становці дав дозвіл на приведення військ у бойовуготовність без права відкривати вогонь по війсь-ках противника, якщо вони перейдуть кордон

Те, що трапилося через лічені години, захопилорадянські війська зненацька Але для Сталіна і йо-го оточення напад Німеччини не був несподіван-кою Велика гра, на кін якої було поставлено долюСРСР, для азартного гравця Сталіна, котрий,повіривши у власну непогрішимість, замкнув насобі всю владу в країні, закінчилася програшем Адля народу, і без того вже ослабленого політично ідуховно сталінським терором, спантеличеного не-зграбними його зовнішньополітичними маневруван-нями, починалася найбільша в історії трагедія

313

Історія України

1200 бойових машин Швидко просуваючись,німецькі війська займали один аеродром за другим,і перебазувати тилову авіацію часто було нікуди,доводилося самим іі нищити Армія невдовзі зали-шилася без прикриття з повітря В українськомунебі запанували літаки з чорними хрестами

Нечисленні вогнища оборони на кордоні деприкордонники трималися в нади на близькийпідхід основних сил, німецькі танки, не затримую-чись, обминали, прагнули якомога далі і скорішепробитися в глиб радянської території Най-серйозніший опір виявили радянські воїни на різнихділянках недобудованого укріпленого району на но-вому кордоні, зокрема в районі Леско на р Санок(нині ця територія належить Польщі) Частинавійськ 17-і німецької армії була затримана тут аж допочатку липня 1941 р

Другого воєнного дня, згідно з директивоющойно створеної Ставки головного командування,відданою без врахування обстановки на фронті, мо-томеханізовані корпуси перейшли в контрнаступ урайоні Луцьк-Рівне-Броди з метою розгрому 1-готанкового угруповання ворога Тиждень тривало цеперше танкове побоїще Великої Вітчизняної війни,у якому з обох сторін взяли участь дві тисячі танківВтрати радянських військ, озброєнних переважнозастарілою технікою, співвідносилися з втратамипротивника як 20 1 3 4200 танків у них залишило-ся лише 737, та й з тих не всі були придатні до ви-користання

Так, уже на початковому етапі війни сталосянайгірше — радянські війська залишившись безбойової техніки, піддалися настроям паніки та роз-губленості У фронтовому лексиконі з'явилисястрашні слова „оточення", „оточенці", „котел" Уворожому кільці опинялися цілі дивізії, навіть кор-пуси

На той час із 170 дивізій діючої армії на ра-дянсько-німецькому фронті боєздатність зберігалитільки 70 Червона армія втратила за перші тритижні війни 850 тис чоловік, 3,5 тис літаків, 6 тистанків, 9,5 тис гармат Німецькі бойові втрати вживій силі були майже в 10 разів меншими Танковіармади ворога з автоматниками на броні, щільноприкриті з повітря авіацією, за лічені дні захопилиЛуцьк, Львів, Чернівці, Рівне, Станіслав (нині —Івано-Франківськ), Тернопіль, Проскурів (нині —Хмельницький), Житомир і вийшли на підступ доКиєва, Одеси, інших життєво важливих центрівреспубліки

Драматичний характер подій на фронті ще

більше ускладнювався через шоковий стан Сталіната усієї кремлівської верхівки з приводу того, щосталося Сталін, за виразом Г Жукова, усвідомивусю фальш своєї передвоєнної політики і перші днівійни перебував у прострації Вождя і його оточення вразило те що Гітлер наважився на порушенняпакту про ненапад, те, що Червона армія не змоглавистояти перед нападником У найкритичніший длякраїни день 22 червня він не дав згоди на свій вис-туп по радіо, не знайшовся, що сказати народу, івиступав Молотов У той самий пекельний ранокСталін спочатку був відмовився і від поста головищойно створеної Ставки головного командуванняПро стан вождя С Тимошенко згадував „Щокизапалі, неголені, очі тьмяні, хмільні Він сидів білястолу, як паралізований, повторював „Ми втрати-ли все, що нам залишив товариш Ленін, немає нампрощення " Таким я його ніколи не бачив"

Отже, є підстави вважати, що в стратегічномукерівництві країною і армією у перший тижденьвійни сталася криза Основоположні державні за-ходи, які визначали характер життя й діяльностісуспільства у воєнний час, з'явилися із значнимзапізненням директивний лист ЦК ВКП(б)партійним та державним властям прифронтовихрайонів прийнято лише на 8-й день війни, Держав-ний комітет оборони утворено на 9-й, а Сталін на-решті виступив перед народом аж на 12-й деньвійни, коли німецькі війська вже заглибилися на ра-дянську територію на північному заході майже на500 км, на заході — на 600 і на південному заході

на 350 км

Отямлюючись від потрясіння, викликаного на-падом ворога, країна збирала сили для відсічі Гас-ло перших тижнів війни „Все — для фронту, все

для перемоги'" відповідало найзаповітнішим на-строям народу

Зусилля мільйонів людей у війні не на життя, ана смерть мали бути належно зорганізовані й спря-мовані Зробити це мусила політична структура то-гочасного однопартійного суспільства — ко-муністична партія Вона уособлювала сталінськудеспотичну командно-адміністративну систему, якаостаточно утвердилася і зосередила у собі всю вла-ду в країні Парадокс історичної ситуації полягав утому, що система, яка внаслідок численних кричу-щих прорахунків та помилок авторитарної владипоставила країну перед безоднею, мусила тепер вумовах найгострішої воєнно-політичної кризисвоїми нещадними, тоталітарними методами вряту-вати її від загибелі

314

Друга світова війна

НаступНімеччиниу 1941р

315

Історія України

Першочергового значення набувало зміцненняЗбройних сил Втрати, яких вони зазнали і віднімецької агресії, і від сталінщини у довоєнні роки,були дещо компенсовані масовими патріотичнимивчинками людей Водночас з мобілізацією на фронтбільш як 2 млн жителів республіки (з них понад200 тис добровольців) в Україні, за прикладомМоскви і Ленінграда, з числа тих, хто не підлягавпризову до армії, створювали формування народно-го ополчення та винищувальні батальйони для охо-рони прифронтового тилу тощо Поступово мирнаінерція величезних людських мас уповільнювалася,стопорилася Багатомільйонний народ вступив увійну

Період з липня по вересень 1941 р в Україні бувнеймовірно тяжким для Червоної армії, яка внерівних кровопролитних боях робила відчайдушніспроби затримати просування броньованих полчищБагато її підрозділів і частин потрапляли в оточен-ня, втрачали зв'язки з вищим командуванням,сусідніми частинами, далеко не всім вдавалося збоями вирватися з оточення Більшість гинула абопотрапляла у ворожий полон

Трагічні картини 1941 р і досі тривожатьпам ять ветеранів, яким довелося пережити ли-холіття Один з них, полковник у відставці П Ко-валенко, згадував про серпневі події на Південномуфронті „Всі дороги, ліси й переліски забиті війсь-ками, що відходять Армія починає втрачати облич-чя, організація порушується Розпорядження і на-кази, що суперечать одне одному, сипляться як зрогу достатку Відчувається якась загальна розгуб-леність і розпач, цілковита безпорадність"

Ставка верховного головнокомандування, гене-ральний штаб, командування напрямами й фронта-ми вживали всіх можливих заходів для переформу-вання та зміцнення боєздатності частин і з'єднаньУ бій кидали нові й нові сили Проте, незважаючина контрудари радянських військ, ворог продовжу-вав, хоч і дещо повільнішими темпами, ніж у червні,просуватися в глиб території Після того як упавЗахідний фронт і німці захопили майже всю Біло-русію, вирішальні бої розгорнулися на житомирсь-ко-київському напрямку Мужньо трималися за-хисники Києва, оборона якого тривала з 11 липнядо 26 вересня, та Одеси — з 5 серпня до 16 жовт-ня 1941 р

Надзвичайно складна обстановка виникла підКиєвом Німці кинули на цю ділянку великі сили,передусім танки, авіацію Червона армія за допомо-гою місцевого населення більше двох місяців трима-

ла там оборону Але в радянського командування невистачало танків, літаків, резервів Найбільше бра-кувало хисту і волі керівникам оборони столиціБудь-які їхні рішення та кроки були позначені стра-хом перед Сталіним і прагненням уникнутивідповідальності

У кінці серпня противник безперешкодно фор-сував Дніпро на північ і південь від Києва й розпо-чав операцію по оточенню міста Загроза наросталадень у день Ось чому командування Південно-Західного напрямку, доповідаючи Ставці про стансправ, висловилося за негайне відведення військ зкиївського виступу „ Зволікання з відходомПівденно-Західного фронту може призвести довтрати військ і величезної кількості матеріальноїчастини " — писали Сталіну головнокомандую-чий цим напрямком С Будьонний і член військовоїради М Хрущов Однак Сталін, пам'ятаючи неод-норазові й категоричні запевнення керівників обо-рони, що сил досить і Київ оборонятиметьсяуспішно, і проявляючи властиві йому свавілля та во-люнтаризм, не взяв до уваги аргументованих до-казів Наказав „за будь-яку Ціну" утримувати КиївПід Києвом було втрачено чотири армії (принаймніпівмільйона чоловік)

І все ж, якщо десь-таки вдалося „зачепитися"радянським військам у їх майже безпросвітномувідступі й протриматися більше двох місяців, поста-вивши під сумнів бездоганно продуманий графік„бліцкригу" і здобуття Москви, то це було саме підКиєвом І завдячувати тут слід безіменним героям-червоноармійцям і командирам

Наприкінці 1941 р німці окупували майже всюУкраїну, крім східних районів Харківської,Сталінської та Ворошиловградської областей, якітривалий час героїчно обороняли війська Південно-Західного та Південного фронтів

Добившись успіхів на вирішальних ділянкахфронту — під Києвом та Смоленськом, німецьківійська почали масований наступ на столицюкраїни Але їхній розгром під Москвою (грудень1941 — січень 1942 р ) означав крах плану „бли-скавичної війни"

На той час шляхом формування приблизно 400нових дивізій було, по суті, компенсовано втратукадрової армії, від якої залишилося всього 8% Хо-ча цим військам бракувало головного — озброєнняй бойового досвіду, в Сталіна створилася черговаілюзія високої боєздатності Червоної армії

За його вказівкою навесні 1942 р було розпо-чато ряд часткових, розрізнених, погано підготов-

316

півострів На початку липня 1942 р , блоковані во-рогом із суші, моря та з повітря, після 250-денноіоборони за наказом Ставки залишили місто героїчнізахисники Севастополя На кінець літа німцям вда-лося прорватися до Сталінграда та Головного Кав-казького хребта

Кульмінацію нових випробувань зафіксуваввідомий наказ № 227, підписаний Сталіним 28липня 1942 р У ньому розвивалися далі положенняіншого вкрай жорстокого наказу № 270 від 16серпня 1941 р 3 одного боку, в умовах загальноїрозгубленості й сум яття суворі накази були не-обхідні А з другого — підкріплені правомрозстрілу „в несудовому порядку", застосуваннямзагороджувальних загонів та штрафних ба-тальйонів, карною відповідальністю близьких ро-дичів „винуватців", вони сковували ініціативу ко-мандирів і нерідко прирікали на безплідну загибельцілі з'єднання, які з ходу кидалися в бій з боєком-плектом 4—5 снарядів на одну гармату, коли навітьгвинтівки мали не всі бійці, а їсти їм не було чогоПолки зникали разом зі штабами За три-чотиридні боїв дивізія лягала на смерть

Із залишенням 22 липня 1942 р радянськимивійськами м Свердловська Ворошиловградськоїобласті закінчилися оборонні бої на території Ук-раїни

Постає запитання чи винна армія в цих пораз-ках^ Відповідь має бути однозначною Радянськівійська, поставлені у неймовірно скрутне станови-ще згубними прорахунками та помилками політич-ного керівництва країни на чолі із Сталіним, сата-нинська воля якого паралізувала здатність і гене-ралів, і наркомів, і партійних секретарів до са-мостійних рішень та вчинків, мужньо й до кінця ви-конували свій обов'язок, залишалися вірними при-сязі

На кістках солдатів — героїв і мучеників1941—1942 рр створювалися передумови перело-му в ході війни

Нацистська окупаціяі рух Опору

купаційний режим, нав'язаний фашистамиукраїнському населенню у вигляді ли-хозвісного „нового порядку", відзначався

винятковою українофобією Мета гітлерівських аг-ресорів полягала в тому, щоб терористичними, на-сильницькими методами пограбувати завойованутериторію, максимально очистивши її від корінного

Друга світова війна

лених та недостатньо забезпечених наступальнихоперацій Але хіба армія могла водночас і наступатий оборонятися^ Протягом січня—березня 1942 ррадянські війська вели криваві, але безуспішні боїза визволення Донбасу Невдало розвивалисявоєнні ди й на північ та південь від Харкова Нез-важаючи на те, що частини Червоної армії прорва-ли тут лінію оборони противника, загальнеспіввідношення сил було не на їхню користь Наклопотання головкома Південно-Західного на-прямку С Тимошенка, члена військової радиМ Хрущова й начальника штабу І БаграмянаСтавка й особисто Сталін дозволили провести урайоні Харкова велику наступальну операцію, щопочалася в травні 1942 р Спочатку наступ розви-вався успішно але незабаром почав видихатися да-валися взнаки і погана його організація, й бракдосвіду, і нестача бойової техніки Завдавши силь-ного удару, противник оточив три армії й тільки вполон захопив принаймні 240 тис червоноармійцівта командирів

28 червня 1942 р великі танкові з'єднання во-рога у взаємодії з піхотою й авіацією (німецьківійськові кореспонденти у захваті охрестили цю ар-маду „нестримний мастодонт") розпочали гене-ральний наступ на воронезькому напрямку — опе-рацію „Блау" Просування на марші німецьких тан-кових колон, артилерії, вантажних машин з піхотоюбуло помітним на відстані 50—60 км через неосяж-ну густу й темну хмару пилу, порохового диму і по-пелу палаючих сіл „Це стрій римських легіонів, пе-ренесений у XX вік для приборкання монголо-слов'янських орд'" — торжествуючи, говорилинімецькі офіцери Було прорвано фронт про-тяжністю 650 км і глибиною 150—400 км напівденно-західній ділянці театру воєнних дій Ра-дянські війська з боями відходили

Знову, як і в 1941 р , в Червоній армії поряд згероїзмом та самопожертвою рядових воїнів малимісце безладдя й паніка, розгубленість командуван-ня і, як наслідок цього, марні спроби стабілізуватистановище 3 болем у душі спостерігаючи події,О Довженко 12 липня 1942 р зробив у своємуфронтовому щоденнику такий гіркий, емоційно за-гострений запис „Вся фальш, уся тупість, усе без-пардонне й безтямне ледарство, увесь наш псевдо-демократизм, перемішаний із сатрапством — усевилізає боком і несе нас, як перекотиполе, степами,пустелями І над усім цим — „Ми переможемо'"

У травні—червні 1942 р рухнув Кримськийфронт Німцям вдалося захопити весь Керченський

317

Історія У краї ни

населення, а для решти запровадити систему жор-стокої позаекономічної експлуатації

Потрібно було зовсім небагато часу, щоб оста-точно з'ясувалися цілі Німеччини щодо УкраїниНа нараді окупаційних чиновників у РівномуЕ Кох сформулював її так „Мета нашої роботи —примусити українців працювати на Німеччину, а неощасливити цей народ Україна повинна постачатите, чого немає у Німеччини Цю роботу слід прова-дити, не рахуючись з втратами"

Скасувавши, по суті, саме поняття „Україна",окупанти штучно розчленували суверенну ук-раїнську територію, що історично склаласяЗахідноукраїнські землі під назвою „дистрикт Га-личина" були включені до „генерал-губернаторст-ва", створеного на території окупованої ПольщіПівденні райони республіки під назвою„Трансюстрія" ввійшли до складу Румуни Більшуж частину України було віднесено до так званогорейхскомісаріату „Україна" Управляти ним Гітлерпоставив Еріха Коха Вибір був невипадковим Ад-же фанатичний расист Кох ненавидів і зневажавукраїнців як неповноцінних істот „нижчої раси"„Якщо я знайду українця, гідного сісти за один стілзі мною,— твердив цей „арієць",— я звелю йогонегайно розстріляти" Названий своїми підлеглими„коричневим царем України", Кох запопадливо за-ходився реалізовувати расистські постулати Гітле-ра, який розпатякував „Ми заінтересовані в тому,щоб ці росіяни чи українці не дуже сильно розмно-жувалися адже ми маємо намір добитися того, щободного чудового дня усі ці землі, що раніше вважа-лися руськими, були цілковито заселені німцями"

Новоявлені колонізатори, по суті, визнавалитільки один метод управління захопленими тери-торіями — фізичний і моральний терор Вони зака-тували на українській землі 5264 тис чол мирногонаселення (євреїв і циган — майже до ноги) тавійськовополонених, депортували до Німеччини накаторжні роботи 2400 тис чол молоді

Апокаліптичні картини незліченних ровів, зава-лених трупами жителів України, доповнювалисяприголомшуючим „пейзажем" нескінченних руїнсотень міст, селищ та сіл, тисяч заводів, фабрик,шахт, електростанцій, спалених колгоспних та рад-госпних будівель, землянок й окопів, у яких тулили-ся сотні тисяч людей

Полчища німецьких інтендантів і підприємцівпід прикриттям багнетів і кулеметів окупаційнихвійськ нишпорили по містах і селах, вивозили все,що тільки можна було навантажити у вагони Безу-

мовно, злочинні дії фашистів щодо Украши не булиб такими масштабними, якби не сприяння окупан-там частини населення В багатьох людей, які свогочасу в цілому схвально сприйняли ленінські ідеї, бу-зувірські дії більшовицького тоталітарного режимувикликали почуття гіркого розчарування в ра-дянській владі, в соціалізмі, що ототожнювалисяними зі сталінськими злодіяннями А це впоєднанні з голодним, безправним існуванням аб-солютної більшості населення в умовах окупаціїставало базою такого явища, як колаборацюналізм,тобто підсобництво гітлерівцям з боку осіб з місце-вого населення

Незважаючи на те, що окупанти поряд з жор-стокою репресивною політикою використовувалитакож штучно створюваний масовий голод у містахі політичні провокації, вони наштовхнулися навідкритий або прихований опір Люди, які опинили-ся під владою загарбників, переконувалися те, щоприніс фашизм,— і масовий геноцид, цілковитувідсутність людських прав, рабське животіння,—набагато страшніше від того найгіршого, що їм до-водилося терпіти в умовах, хоча й спотвореноїсталінським тоталітаризмом, народної в своїй ос-нові радянської влади Такий висновок знаходимо учисленних документах окупаційного періоду Зок-рема, в листі командуючого тилом групи армій„Південь" генерала Фрідеріці є визнання „Ук-раїнське населення в 1941 р під час вступу німець-ких військ зустрічало їх як друзів і визволителів замісцевим звичаєм — хлібом та сіллю Це гарнеставлення останнім часом докорінним чином зміни-лося" І там, де в 1941 р зводилися тріумфальні ар-ки на честь „німців-визволителів", у 1942 р закла-дали міни

Великі труднощі в процесі свого становленняпережив партизанський рух у тилу ворогаОскільки воєнною доктриною Червоної армії пере-дбачалося, що війна вестиметься виключно на тери-торії противника, підготовка населення до парти-занської боротьби визнавалася недоцільною Більштого, створена в лісах прикордонних районів на по-чатку 30-х рр мережа матеріально-технічних базбула ліквідована, а підібрані для можливої парти-занської боротьби досвідчені кадри звинувачено упідготовці „замаху на товариша Сталіна" та знище-но Було відкинуто теоретичні засади і практичнийдосвід організації й тактики партизанського рухуЦі прорахунки далися взнаки на початку війни, ко-ли партійні та військові органи заходилися створю-вати підпілля, формувати партизанські загони Ад-

318

Друга світова війна

же об'єктивні труднощі організації боротьби у во-рожому тилу ускладнювалися поспішністю й фор-малізмом у доборі кадрів та підготовці їх до діяль-ності в нелегальних умовах, накладанні матеріаль-но-технічної бази, створенні конспіративних квар-тир, налагодженні засобів зв'язку Орієнтовані надосвід громадянської війни, місцеві керівники дообов'язків яких було віднесено формування підпіллята партизанських загонів, нерідко проявляли кри-чущі невігластво і формалізм

Тому не дивно, що багато таких погано підго-товлених і недосвідчених підпільників і партизанів,зіткнувшись на початку окупації з гітлерівськимикаральними органами, які мали великий досвід бо-ротьби з антифашистським рухом у Німеччині таЄвропі, не витримали всього тягаря непередбаченихтруднощів Один з керівників партизанського рухуна Україні І Старинов свідчив, що в перший ріквійни на окупованій території було залишено 3500партизанських загонів і диверсійних груп На чер-вень 1942 р малися відомості про наявність лише22 діючих загонів Решта — розпалася або буларозгромлена

В неймовірно складних умовах ворожого тилу,долаючи величезні організаційні та матеріальнітруднощі, щодня піддаючи себе смертельному ри-зику, гуртували однодумців, збирали на полях не-давніх боїв зброю, самотужки виробляли конспіра-тивні прийоми, тактику бойових дій, налагоджувалиприймання радюдонесень, розмножували та поши-рювали антифашистські листівки Завдяки цій не-втомній, безстрашній роботі вже на кінець 1942 ру нелегальній діяльності на території України ставсявирішальний злам Підпільна та партизанська ме-режа була не тільки відновлена, а й значно розши-рена і посилена Певною мірою вдалося виправитий численні помилки, допущені під час формуванняпартизанських загонів і нелегальних організацій

Серед різних форм народної боротьби в тилуворога у всіх районах України найактивнішою булизбройні партизанські ди У кількох тисячах ра-дянських загонів воювали сотні тисяч патріотівРобітники, селяни, службовці нерідко під впливомдіяльності підпільників саботували економічні,політичні та воєнні заходи окупантів, чим ослаблю-вали ворожий тил

Юнаки і дівчата були найбільш масовою верст-вою населення, яка безвідмовно пішла за радянсь-кою владою В нацистському документі „Наслідкинімецького воєнного управління в зоні групи армій„Південь" цьому феномену приділено спеціальну

увагу В ньому говориться, що радянська молодь„глибоко засвоїла основоположення більшовизмуЗ молоді складалася більшість активістів за справурад Банди (партизани — Авт ) утворювалися пе-реважно з молоді"

Роль „третьої сили" в умовах окупаційного ре-жиму намагалася активно відігравати Організаціяукраїнських націоналістів (ОУН) Після невдалоїспроби 30 червня 1941 р проголосити у Львовівідновлення самостійної Української держави цяорганізація остаточно розкололася Утворилися двап крила — помірковане на чолі з А Мельником(ОУН-м) і радикальне, кероване С Бандерою(ОУН-б), що почали між собою ворогуватиМельниківці, сподіваючись на врахування німцямиукраїнських інтересів, відкрито стали додаткомокупаційного апарату і навіть створили з українцівдивізію СС „Галичина" для допомоги фашистамБандерівці, збагнувши, що Німеччина розглядаєУкраїну лише як колонію, почали створювати власнізбройні сили — Українську повстанську армію(УПА), підпільні боївки в селах, їхньою метою бу-ла боротьба за незалежну соборну Україну

Водночас ОУН робилися активні спроби з до-помогою так званих „похідних груп", що складали-ся з досвідчених організаторів і пропагандистів, по-ширити свій вплив на східні та південні області,розгорнути мережу оунівського підпілля у Києві,Сумах, Житомирі, Полтаві та інших містах Навідміну від комуністичного підпілля гестапівці нази-вали націоналістичних нелегалів „українським ру-хом опору" В одній з його листівок, конфіскованихполіцією безпеки і СД, говорилося „Ми боремосяза Українську державу, а не за чужий імперіалізмМи повинні берегти наші сили, бо ми впевнені, щовійна у своїй кінцевій фазі надасть нам державуОскільки самостійницький рух, як і, ясна річ, ко-муністичний, суперечив німецькій колонізаторськійполітиці, на оунівців обрушилися репресії Розгро-мивши націоналістичне підпілля, гестапівці зосере-дилися на боротьбі проти комуністичного руху,який набирав силу

З наближенням Червоної армії і реальною пер-спективою повернення радянської влади, що за-пам'яталася в краї масовими репресіями та пород-жувала почуття страху, стосунки між бандерівцямиі окупантами з огляду на спільну загрозу в ряді ви-падків набули характеру взаємосприяння у боротьбіпроти нової більшовицької окупації

Наявність двох, хоч і нерівнозначних за мас-штабами та ефективністю, сил руху Опору (тут пе-

319

ревага в ефективності, безумовно, на боці ко-муністичної) була особливістю українського театрупартизанських дій так само, як і факт розколу ук-раїнської нації ідеологічною барикадою Але єпідстави наголосити і на тому, що об'єднувало аб-солютна більшість українського народу не сприйня-ла нацюнал-соціалістичної ідеологи, хоч як нацистине намагалися її нав'язати, зайняла, зрештою, одно-значно ворожу позицію щодо окупантів та їхпідсобників А це створювало сприятливі умови длявсеукраїнського руху Опору, який у 1943 р досягнайбільшого розмаху і не на жарт налякав нацистівПартизанська боротьба набрала найбільшого роз-маху А протипартизанські заходи німців приноси-ли їм мінімальний успіх Більше від них страждаломісцеве населення Прифронтовий тил німецькоїармії став нагадувати пороховий льох А його над-будова — окупаційний режим тріщав по всіх швахПартизанські формування на цей час вже не тількибагато в чому нагадували частини регулярної армії,а й координували з ними бойові ди Це бувсправжній другий фронт Великої Вітчизняноївійни

Вклад Україниу воєнно-економічнумобілізацію

рятуванню та відновленню воєнно-еко-номічного потенціалу сприяла своєчасна і вцілому успішно проведена (головним чином з

Лівобережної України) евакуація найціннішого ус-таткування 550 найбільших підприємств машино-будівної, металургійної, легкої та інших галузейпромисловості, найціннішого майна радгоспів, ма-шинно-тракторних станцій, колгоспів, науково-дослідних установ, у тому числі Академії наук, 70вузів, понад 40 театрів, а також 3,5 млнробітників, рільників, механізаторів, службовців таїхніх сімей

Все скільки-небудь цінне майно, що його неможна було вивезти, за директивою РаднаркомуСРСР 1 ЦК ВКП(б) від 29 червня 1941 р повин-но було „безумовно знищуватися", щоб ворог незміг його використати Такою була логіка тотальноївійни на тотальне знищення, за якою висаджено уповітря частину Дніпрогесу, ряд інших об'єктівОднак унаслідок швидких темпів ворожого наступучимало запасів сировини, зокрема 1 млн т марган-цевої руди, 490 млн т зерна, борошна та іншого

Історія У краї ни

продовольства, багато тонн пального потрапило дорук гітлерівців

Попервах наслідки евакуації здавалися жахли-вими рівень виробництва у провідних галузях про-мисловості набагато знизився Фронт якийсь часмайже не отримував танків, літаків Але поступовостановище мінялося на краще Два фактори сприя-ли цьому По-перше, це економічно грамотні рішен-ня щодо розміщення евакуйованих продуктивнихсил і спеціалістів І, по-друге, безпрецедентні,навіть порівняно з роками „соціалістичногобудівництва", трудові зусилля

Евакуйоване обладнання розміщувалося, в ос-новному, на профільних заводах і шахтах з метоюпосилення їх потужностей Причому майно евакуй-ованого підприємства розподілялося іноді на ба-гатьох місцевих Так само на квартирах місцевихжителів було влаштовано і приїжджих — інже-нерів, техніків, робітників, їхні сім'ї, господаріподілилися й одягом

Ідеї справедливої визвольної війни надихнуливидатних учених, митців, літераторів — О Патона,В Філатова, П Тичину, М Рильського, М Ве-риківського, Ю Мейтуса, В Касіяна, О Шовку-ненка, М Литвиненко-Вольгемут, М Романова,О Довженка та сотні інших на напружену творчудіяльність для зміцнення боєздатності Збройнихсил Водночас вони широко знайомили далеке відкультурних центрів населення східних районів ізздобутками культури, передусім української

Хоча війна нібито давала й чимало підстав длячвар між приїжджими і місцевим населенням (зга-даємо бодай те, що через наплив мільйонів евакуй-ованих набули широких масштабів примусові підсе-лення, вилучення лишків житлоплощі в місцевихжителів тощо), однак міжнаціональних конфліктівне спостерігалося І саме завдяки цьому за винятко-во скрутних обставин у тилу не сталося те, що мог-ло статися,— масових голодувань та епідемій Ат-мосфера злагоди серед населення підготувала грунтдля створення економічної бази ведення „тотальноївійни"

Всупереч усім негараздам — гостро бракувалосировини, електроенергії, обладнання для струк-турної перебудови, передусім кваліфікованої робочоі сили і часу — економіку врятували самі трудів-ники Об'єднавшись з евакуйованими, місцеві жи-телі, а це були переважно жінки, підлітки, бо ті, хтопідлягав мобілізації, вже воювали на фронті, нешкодували ні сил, ні здоров'я для створення новоївоєнної економіки Обладнання, шо прибуло, роз-

320

Битва

за визволення України

І осени 1942 р напруження в бойових діях на

південній ділянці радянсько-німецькогофронту, де вирішувалася доля всієї світової

війни, досягло апогею У запеклому двобої чашаваг почала схилятися на бік радянських військ Углухих заволзьких степах під покровом таємниціформувалася армія нового типу — армія прориву,якнайкраще озброєна танками і літаками, гармата-ми і „катюшами", виробленими на Уралі, в Сибіру іПоволжі

Ці війська обрушилися на знекровлені й вимо-тані в жорстоких і кровопролитних чотиримісячнихбоях у Сталінграді кращі колись дивізії противника19 листопада 1942 р — цей день червоним рядкомназавжди ввійшов у світову історію — почався не-бувалий за силою контрнаступ Червоної армії, якадобилася, зрештою, перелому у війні на свою ко-ристь Відкрилася й можливість визволення Ук-раїни 16 грудня 1942 р Воронезький та Південно-Західний фронти перейшли в наступ Першими наземлю України вступили бійці та офіцери 573-гополку 195-1 стрі ецькоі дивізії 1-і гвардійської арміїПівденно-Західного фронту Це сталося 18 грудня1942 р Того ж дня ворої а було вибито з перших ук-раїнських сіл ГІївнівка Морозівка, МикільськеМіловськоіо району Ворошиловградської (нині —Луганської) області Наскільки кривавою була цяоперація можна судити з того, що лише в боях заперший районний центр на українській території —Мілове загинуло 1066 воїнів Усього ж у боях завизволення Ворошиловградщини загинуло близько120 тис солдатів і офіцерів

Успіх супроводжував бойові дії Червоної арміїдо лютого 1943 р коли було визволено ХарківАле наступ швидко видихнувся Не вистачалодосвіду наступальних боїв, злагодженості в діяхродів військ, а подекуди й транспортних засобів табойової техніки Так, харків'яни були вражені, колипобачили, що у військах, які вступили до міста, ар-тилерію тягнули корови Таке видовище не надало харків'янам впевненості у силі Червоної армії Ідійсно раптовим контрударом есесівські танковіз'єднання змусили радянські частини залишитиХарків і відступити на північний схід Але Червонаармія вже у цілому перехопила ініціативу на фрон-тах, і одна невдача не могла щось істотно змінити накористь ворога

У нескінченних кровопролитних битвах ра-

Друга світова війна

ташовували за відсутності вільних виробничихплощ у приміщеннях універмагів, полиці яких пус-тували, кінотеатрів, котрі мало хто відвідував,навіть шкіл А то й ставили його просто неба, в полі,лісі, підводили електроенергію, а вже діючі верста-ти обносили стінами, вкривали дахом А поряд ви-никали намети, в яких жили люди

Було, звичайно, дуже скрутно Г Горобець, ме-талург із Криворіжжя, який працював на базі одно-го з підприємств Нижнього Тапла, розповідав, яквиконувалось таке завдання „Ми не йшли додомудоти, поки не закінчили роботу Це тривало 24 го-дини при 30° морозі Ходив я тоді в гумових чобо-тях Забіжиш у приміщення погрітися — онучі наногах вологими стають А коли знову вийдеш намороз, замерзають "

Так, люди інколи тижнями не виходили з цехів,тут же спали, їли Бо тилове постачання — най-частіше це були тарілка так званої затірки, тобтозвареного у воді борошна, мізерна пайка хліба, ци-буля, одна-дві картоплини „в мундирах" — моглозабезпечити мільйонам робітників і службовців ли-ше напівголодне існування в умовах виснажливоїпраці та невлаштованого побуту Побувавши в ти-лових районах і зіткнувшись з побутом людей,представник британської військової міси М Мак-ферлейн з подивом писав „Російським людям властивою є незвичайна здатність існувати на одномухлібі" Більш, ніж окраєць хліба, картоплину, тило-ве село дати місту не могло, не вистачало робочихрук, пального, орної землі, знизилися врожайність,приплід худоби

Більшість евакуйованих підприємств почала да-вати продукцію вже навесні 1942 р А в серединітого ж року воєнна перебудова народного господар-ства завершилася На сході країни небувалими тем-пами була створена, по суті, заново першокласнавоєнна економіка, оскільки західна оборонно-про-мислова база була втрачена

Про ефективність радянської оборонної еко-номіки тих часів свідчить порівняння її показників звоєнно-економічним потенціалом Німеччини Ос-тання протягом усієї війни виробляла сталі, елек-троенергії та вугілля в 1 5—2,5 раза більше ніжСРСР Але на кожні 100 німецьких літаків випус-калося 170 радянських 3 воріт танкових заводівУралу щомісяця виходило 2 тис бойових машин, уНімеччині вироблялося 1450 Тил став цитаделлювоюючого народу

321

Історія України

дянські Збройні сили набували головного — бойо-вого досвіду Зріс і рівень військової майстерностіїх офіцерського корпусу Впевненіше стала керува-ти підрозділами, з'єднаннями, цілими фронтами ко-горта полководців і воєначальників, що виросла вгорнилі війни Серед них було чимало синів ук-раїнського народу, зокрема командуючі фронтамита арміями А Єременко, С Тимошенко, РМали-новський, І Черняховський, П Рибалко, К Моска-ленко, П Жмаченко та ін

5 липня 1943 р почалася одна з найбільшихбитв другої світової війни, що мала вирішальне зна-чення для долі України, — Курська битва 3 її за-вершенням створилися умови для широкого насту-пу Червоної армії на всьому південному крилі ра-дянсько-німецького фронту Війська Південно-Західного та Південного фронтів з 13 серпня по 22вересня провели донбаську операцію, в результатіякої 8 вересня визволено Сталіно (нині — До-нецьк), а за два тижні — Харків

Та перемоги коштували великих втрат І не зав-жди вони були виправданими суто воєнними мірку-ваннями Сталінський авторитаризм з йогодомінуючим принципом абсолютної підлеглостівищій інстанції і безумовного виконання будь-яких,навіть безглуздих наказів (аби швидше, вправнішевідрапортувати начальству, бути в його очах не-схибними, слухняними) мав своїм підґрунтямзнецінення людських життів Відомий радянськийвоєначальник, генерал армії М Лященко свідчив„Справді, у тій війні багато було смертей, нічим невиправданих Зустрічалися воєначальники і коман-дири, які прагнули досягти успіху за будь-якоїціни"

У складі наступаючих частин діяли так званіпольові військкомати, які мобшзовували до діючоїармії всіх, здатних тримати зброю, навіть 16-17-річних Загалом останніх мобілізували в Україні дочверті мільйона Нерідко їх, зовсім не навчених, необмундированих, без прийняття присяги, вводили убій, щоб „спокутувати кров'ю ганьбу перебування вокупації" Часто отаку „живу силу" без ретельноїпідготовки — прикриття з повітря, артилерійсько-го забезпечення, танкової підтримки, але під „при-криттям" загороджувальних загонів з тилу кидаинавіть на добре укріплені позиції противникаНаслідком були тяжкі людські втрати Протягомсічня 1943 — жовтня 1944 р під час однієї обо-ронної і 11 наступальних операцій загальні втратиЧервоної армії становили (включаючи безповоротній санітарні) 3 млн 492 тис бійців та офіцерів, при-

чому середньодобові втрати налічували 67 тис 805чол

На кінець вересня 1943 р радянські війська на750-кілометровому фронті вийшли до ДніпраЦентр бойових дій перемістився в район середньоїтечи ріки Почався кульмінаційний момент битви заУкраїну Під безперервним вогнем артилерії та уда-рами авіації противника воїни змушені були прово-дити переправу через цю найбільшу на їхньому бой-овому шляху водну перепону Ставка верховногоголовнокомандування ухвалила рішення „на пле-чах відступаючих ворожих військ захопити плац-дарм на Дніпрі й з ходу розпочати його форсуван-ня Це пояснювали необхідністю випередити про-тивника, що готував оборону правого берега 1 томунаступаючим воїнам доводилося вирішувати це зав-дання без підготовки, за відсутності переправнихзасобів

Війська часто переправлялися через річку безтанків та важкої артилерії Під вогнем ворога плив-ли на правий берег, хто як міг тримаючись за коло-ди, дошки, порожні діжки, ящики, плащ-намети,напхані соломою На виручку прийшло населенняпридніпровських сі Але тисячами воїни тонули вхоодній листопадовій воді Учасник форсуванняДніпра письменник Віктор Астаф'єв згадував„Двадцять п'ять тисяч входить у воду, а виходитьна тому березі три тисячі, максимум п'ять Черезп'ять-шість днів усе це спливає Уявляєте-1"

Принаймні 260 тис життів оплачено визволен-ня 6 листопада 1943 р Києва

І тут сталося непередбачене сильний ворожийудар з району Житомира Німецьке командуванняплекало надію на повернення Києва Та „на дворі"був уже 1943-й рік, і радянське командуваннязуміло опанувати обстановку, не розгубилося і наконтрудар відповіло контрударом

Проте німецька армія зберігала ще силу, відсту-пала, в основному, організовано і чіплялася за кож-ну висотку, річку, населений пункт

24 грудня почався загальний наступ на Право-бережній Україні, в якому взяли участь найбільшіфронти — Білоруський, 1, 2, 3, 4-й УкраїнськіБойові дії розгорнулися на 1400-кілометровій смузі— від Полісся до берегів Чорного моря Дужеважливою за воєнно-політичними результатами бу-ла Корсунь-Шевченківська операція 1-го і 2-го Ук-раїнських фронтів (25 січня — 17 лютого 1944)Були створені передумови для вигнання німців з те-риторії Правобережної України В січні—квітні1944 р війська 1-го і 2-го Українських фронтів очи-

322

Друга світова війна

стили від ворога значну частину Правобережної таЗахідної України 26 березня 1944 р радянськівійська перейшли державний кордон з Румунією, а8 квітня — з Чечос оваччиною

Важивими буи бої за визволення країн Цен-тра ьноі та Південно-Східної Європи Ворог чинившаений опір, намагався переходити в контрнаступАле йому протистояли стійкість, героїзм, зросламайстерність радянських воїнів 4 червня 1944 рпід Яссами (Рмнія) видатний подвиг здійснив44-річний воїн 50-і Запорізько-Кіровоградськоїстрілецької дивізії Роман Сміщук Рота, в якій вінс ужив, потрапи а в оточення і зайняла круговуооорону На іі позиції наступали 16 танків і ба-та ьйон піхоти ворога У цей критичний моментС міщук не здригнувся, почав кидати у ходову час-тину танків, що набижалися, гранати й пляшки іззапа ьною сумішшю Так він знищив один за однимшість 50-тонних танків Рота була врятована, аРСміщук удостоєний звання Героя РадянськогоС оюзу

Успішно розгортався наступ і на півдні рес-пбіки 10 квітня ворога вибии з Одеси Водно-час прорвавши добре укріп ену оборону, війська 4-го Українського фронту та Приморської армії роз-громили вороже угруповання на Кримському півос-трові 9 травня 1944 р піся кровопролитногоштрм буо визвоено Севастопоь

Нових успіхів в очищенні від ворога територіїУкраїни радянські війська досягли у другій половині1944 р 13-14 ипня 1-й Український фронт почавнаступ на рава-руському та львівському напрямкахпроти сильного ворожого угруповання „Північна^країна'

27 липня від ворога було визволено Львів Підчас Карпато-Ужгороіської операції закінчилосьвизвоення від фашистської окупації території Ук-раїни в іі довоєнних кордонах А на останній стадіїоперації бую очищено від військ противника Ужго-род 28 жовтня заверши ось визволення Закар-патської України

Битва за визвоення України, що тривала дов-гих 22 місяці й скадаася з ряду великих операцій,в яких брао участь до поовини живої сили й бой-ової техніки всіх діючих радянських Збройних сил,стала одним з найважливіших етапів на шляху доперемоги

Ае хоча ворога з української землі було вики-нуто, бойові ди для визволення поневолених фаши-стами країн Центральної та Південно-СхідноїЄвропи і завершення розгрому гітлерівської Німеч-

чини тривали ще довгих півроку Найактивнішуучасть у них брали мільйони воінів-украінців

Поверненнярадянської владий українське суспільство

у 1942-1945 pp.

переходом Червоної армії у чаїальний контр-наступ і початком визволення України бага-тостраждальний український народ опинив-ся перед новим поворотом у його примхливій доліЦе ж уперше в чвертьвіковій історії радянськоїкраїни сталося так, що велика й густонаселена час-тина й території на тривалий час де-факто, випавшизі складу СРСР, опинилася в орбіті антагоністичноїсоціальної системи та непримиренно ворожої ідео-логи На таке безпрецедентне явище тоталітарнасистема не могла не реагувати відповідно Як саме,стало з'ясовуватися з початком процесу відновлен-ня на місцях органів командно-адміністративноїсистеми

Складні й суперечливі відносини партійно-ра-дянської влади з населенням вступили у новустадію 3 одного боку, абсолютна більшість людей,що настраждалися під нацистським кривавим яр-мом, з радістю і вдячністю зустріли Червону арміюне бачили їй альтернативи, щиро вважаючи армією-визволителькою Та при цьому повернення ра-дянської влади нерідко викликало почуття надії йстраху Нацистська пропаганда, яка всіляко мусу-вала тему „помсти більшовиків" населенню, що не зсвоєї вини опинилося під окупацією, як виявилося,мала рацію

Особливо тривожило партійні та радянські ор-гани те, що ідеологічна обстановка на щойно визво-леній території істотно змінилася порівняно з до-воєнним періодом І справа полягала не тільки впсихологічній війні окупантів проти українськогонароду — народ у своїй масі не піддавався раси-стській людиноненависницькій ідеологи Але бага-то мислячих людей, переживши окупацію, взагаліпозбулжя ідеологічної зашореності, починали ро-зуміти шкідливу роль не тільки гітлерівського, а йсталінського тоталітаризму Населення ж чекалопісля війни серйозних соціально-політичних змін,передусім ліквідації колгоспної системи у іісталінсько-кріпосницькому варіанті, демократи-зації суспільного життя

Але те, чого так боялися, якраз і поверталося

323

Історія У краї ни

З тривогою доповідав секретар Одеського обкомупарти у ЦК, що, „за даними наших органів", є фак-ти „відкритих контрреволюційних виступів" Якповідомляв той же секретар, в Одеській області бу-ло проведено „значне відселення антирадянськихелементів, від 8 до 9 тис чоловік" Репресії щодонаселення мали місце після зайняття радянськимивійськами Житомира, Бердичева, Білої ЦерквиЛюди звинувачувалися у дезертирстві, вмисномунебажанні евакуюватися в 1941 р

В умовах війни та повоєнної розрухи репресіїпроти тих, хто пішов на співробітницво з ворогом,ще не набули масштабів „великого терору" щодоукраїнського населення Але відносно національнихменшостей як покарання за „нелояльність" щодорадянської влади було застосовано черговесталінське нововведення — масова їх депортація Втравні 1944 р таку нелюдяну акцію проведено вКриму, звідки поголовно виселено 165 тис татар,14,7 тис греків, 12,4 тис болгар, 8,5 тис вірменівА незадовго до цього протизаконного діяння„вождь народів' у своїй доповіді з приводу 26-1річниці Жовтневої революції твердив, що „всі наро-ди Радянського Союзу як один стали на захистсвоєї Батьківщини"

Повернення командно-адміністративної систе-ми з її більшовицьким екстремізмом, „надзвичай-щиною" і намаганням взяти реванш за власні не-простимі прорахунки, за „втрату лиця" внаслідоквоєнної катастрофи 1941—1942 рр призвело дочергового загострення давнього конфлікту всуспільстві, нагнітання паралізуючої атмосферистраху і підозри, взаємного відчуження поміжлюдьми Такі явища не могли не гальмувати нор-малізацію обстановки й успішну відбудову народ-ного господраства

Відчутним утискам було піддано широкі верствинаселення, громадські права якого, декларованіконституцією, всіляко порушувалися (під час прий-ому на роботу, у вищі навчальні заклади, службово-го просування тощо) Спостерігаючи чергові виви-хи тоталітарної системи, Олександр Довженко здушевним болем писав у щоденнику, що визволи-телі поводяться з визволеними „брутально, недоб-ре, а часом і жорстоко, як з у чомусь винними, во-рожими, підозрілими"

В цілому населення починало розуміти надії нате, що радянська влада за час війни зміниться накраще, пом'якшає її ставлення до людності, марні

Відбудовні роботи доводилося вести, в основно-му, за рахунок власних ресурсів, навіть збирати на

руїнах підприємств деталі и частини різних ме-ханізмів тощо Не вистачало робочої сили, і томувдавалися до випробуваних мобілізаційних заходівУже на першому етапі відбудови у транспорт і про-мисловість було мобілізовано близько мільйона чо-ловік і жінок, переважно з села

Тим часом загальна продуктивність праці зали-шалася невисокою Однією з основних причин цьо-го було вкрай незадовільне матеріально-побутовестановище населення Карткова система могла за-безпечити лише найнижчий, напівголодний про-житковий рівень На кінець 1943 р майже всі виз-волені райони не мали у продажу цукру, риби Бра-кувало хліба Так, у Києві та Харкові нерідко зали-шався лише одноденний його запас І тоді зменшу-валися випічка хліба та норми постачання В рес-публіці 10 млн чол залишилися без житла

Першочергова увага приділялася відбудові тихпідприємств, які найменше постраждали і могли бу-ти використані в оборонних цілях І, треба сказати,шо тут було зроблено максимум можливого — нетільки відбудовано в цілому 30% довоєнних вироб-ничих потужностей, а розчищено серед руїн май-данчики для великомасштабних відбудовних робітРеспубліка перетворилася, по суті, на прифронтовуматеріально-технічну базу діючої армії Повіль-ніше, ніж транспорт та окремі галузі промисловості,ставали на ноги сільське господарство, житлово-ко-мунальне господарство міст і сіл Але наявні зру-шення вселяли надію на те, що Україна переможерозруху

Водночас повертався на визволену від ворогатериторію і морально-психологічний пресингсталінської бюрократичної системи Особливе не-довір'я у партійних органів викликали люди інте-лектуальної праці Представники художньоїінтелігенції, які розробляли у своїй творчостіпатріотичну тематику, огульно звинувачувалися внаціоналізмі, а ті, хто орієнтувався на інтер-націоналістські сюжети, — в космополітизмі Так,у життя творчої інтелігенції надовго входили страх іневпевненість — перевірені знаряддя сталінськоїінквізиції

Успішні наслідки битви за Україну не принеслидовгожданого умиротворення її народу Це тількиздавалося, що війна вийшла за межі України Нас-правді ж, вона не полишала цю багатостраждальнуземлю Наступаюча Червона армія зіткнулась з Ук-раїнською повстанською армією Хоча радянськівійська й несли на своїх прапорах гасла свободи,соціалізму, інтернаціоналізму, проте в уяві широких

324

Друга світова війна

верств населення західноукраїнського регіону вини-кали при наближенні „совітів" набагато ре-алістичніші картини недавнього минулого примусо-ва радянізашя, супроводжувана масовими ре-пресіями, депортаціями, розпалюванням „класовоїборотьби"

Українська повстанська армія, виконуючи на-станови центрального проводу ОУН(б) і III над-звичайного великого збору (серпень 1943), цілко-вито зосередилась на збройній протидії Червонійармії та радянським партизанам Очолював пов-станців РШухевич Бої УПА з регулярними війсь-ками тривали й після проходження основних силдіючої армії через західноукраїнську територіюВнаслідок цього найбільші формування УПА роз-палися на велику кількість дрібних За данимиНКВС УРСР за 21 місяць, починаючи з лютого1944 р , було проведено 26685 бойових операційпроти ОУН-УПА (втім, багато з них були безре-зультатні) У свою чергу, повстанці здійснили 6148операцій На цей час на обліку НКВС було 379формувань УПА з 5831 бойовиком, яких підтриму-вали десятки тисяч прибічників цього руху

В тилу Червоної армії, на щойно очищеній відфашистів українській землі, розгорнулася справжняпартизанська війна У багатьох селах нелегальнодіяли нацюнально-державні структури ОУН (ста-ничні, кущові, районні, надрайонні, окружні, об-ласні й крайові проводи), підтримувані загонамиУПА, тобто фактично існувало двовладдя (під-пілля й ради)

Курс ОУН-УПА на масовий опір населеннярадянській владі дорого обійшовся західноу-країнській людності Він дав підстави потужній ізлагодженій машині берпвських каральних органівна повну силу розгорнути й застосувати свої без-межні можливості, безпідставно поширивши дії

проти ОУН-УПА на значну частину населенняТраплялося, що „бандитськими" оголошувалисяцілі села, подекуди фальсифікувалися карні справи,практикувалися прилюдні демонстрації трупів уби-тих повстанців, спалення та вирубування значнихлісових масивів і т ін

На тлі сталінських деформацій меркло те добре,що робилося для західних областей Адже, як і в1939—1941 рр , цей край був визнаний пріоритет-ним у республіці, йому виділялися величезні коштидля відбудови та індустріалізації, культурно-побу-тового будівництва, ліквідації неписьменності, ут-вердження українства Однак ці процеси гальмува-лися збоченням у радянізацн, різко негативною ре-акцією населення на зловживання властей, пору-шення законності, примусову колективізацію се-лянських господарств А це відповідно використо-вувалося всюдисущим оунівським підпіллям Пов-станський рух у західному регіоні України та дії ра-дянських каральних органів були, власне, продов-женням війни з її кровопролиттям і жахами, дес-табілізацією обстановки в республіці, і це негативнопозначилося на відбудовних процесах

Радість і щастя від перемоги над Німеччиноюбули затьмарені величезними людськими жертвами(загинув кожен шостий житель республіки), які на-род України приніс на вівтар перемоги, і незмірни-ми матеріальними збитками Разом з тим зросталопочуття національної свідомості як у традиційній,так і в радянській формах Мучеництво й подвиж-ництво українського народу дістали міжнародневизнання, коли 1945 р Україна разом з іншимиучасниками антигітлерівської коаліції виступилафундатором Організації Об'єднаних Націй Того жроку Закарпатська Україна ввійшла до складуУРСР, завершивши багатовіковий й закономірнийпроцес формування соборної України

тш

З руїн і попелу

вересня 1945 р Надзвичайна державна

І комісія повідомила про матеріальні втрати

від війни Лише прямі збитки внаслідок

руйнувань, пограбувань державного кооператив-ного та особистого майна оцінювалися в 679 млрдкрб (у довоєнних цінах) А з урахуванням воєннихвидатків і втрат від припинення промислового ісільськогосподарського виробництва в районах, щоперебували під нацистською окупацією, вони до-сягли 2 трлн 569 млрд крб Ця фантастична циф-ра більш ніж у 14 разів перевищувала всі прибуткидержавного бюджету СРСР за 1940 р Було втра-чено 30% національного доходу СРСР, загинуоблизько 30 млн його населення

Протягом 1941 —1944 рр смертоносна хвилявоєнних дій двічі прокотилася по території України,де загинуло 3,9 млн мирних жителів, 2,2 млн булосиломіць вивезено до Німеччини, 10 млн чол втра-тили притулок На руїни було перетворено 714 місті селищ міського типу та понад 28 тис сіл України(понад 250 з них зазнали долі Хатині), 16,5 тиспромислових підприємств, 18 тис лікувальних ус-танов, майже 33 тис колгоспів, радгоспів, МТС ВУкраїні залишилось лише 19% довоєнної кількостіпромислових підприємств

Тільки прямі збитки, завдані господарству Ук-раїни, становили 285 млрд крб Ця сума вп'ятероперевищувала асигнування УРСР на будівництвонових заводів, фабрик, залізниць, електростанцій,шахт, радгоспів, МТС та інших державнихпідприємств протягом усіх трьох довоєннихп'ятирічок Загальна сума втрат, яких зазнали насе-лення й господарство України, становила майже 1,2трлн крб

Зважаючи на все це, деякі із західних експертіввважали, що для відновлення господарства СРСРпотрібно не менше 20—25 років, а дехто називавнавіть 100 років Сталося, однак, зовсім не так, щой давало підстави комуністичній пропаганді впро-довж багатьох десятиліть глузувати над західнимипророцтвами Та при цьому не називалисьсправжні, не романтизовані причини швидкоївідбудови До них насамперед слід віднести можли-вості, що їх створювала централізована тоталітарнасистема в мобілізації людських і матеріальних ре-сурсів

Одним з наочних виявів цього став четвертийп'ятирічний план розвитку народного господарстваСРСР, а в серпні того ж року Верховна Рада

Повоєннедесятиріччя

тш

1Г™1|*еремога над нацистською Німеччиною no-li І родила сподівання на майбутнє поліпшення/ життя Невдовзі після війни поет В Сосю-ра напише „Вітчизно' Ми зробим тебе, якою ти щене була

Однак це прагнення до оновлення суперечилосамій суті сталінізму, який переходив у повоєннийчас в останню фазу свого існування Випробувани-ми вже раніше методами адепти сталінськогосоціалізму прагнули якнайшвидше ліквідуватистрашні наслідки війни, апелюючи до героїзму йпатріотизму людей При цьому тривало зловжи-вання владою, порушувались елементарні людськіправа, придушувались будь-які спроби інакомис-лення

Ідеологічна реакція, ескалація якої розгорнуласьвідразу після закінчення війни, значною міроювідбила страх тодішнього політичного режиму пе-ред тими „бацилами" свободи, які могли перенестина радянський грунт воїни, що переможно пройшликраїнами Європи

Не випадково комуністичні лідери активновключились у кампанію „холодної війни , що нетільки супроводжувалась гонкою озброєнь обохсвітових систем, а й дозволяла ефективно ізолюва-ти „радянський народ" від зовнішнього світу

Незважаючи на те, що московське керівництвопослідовно й жорстоко провадило боротьбу з ук-раїнським національно-визвольним рухом, для Ук-раїни повоєнна ситуація не була категорично нега-тивною Адже саме тоді значно розширилась її те-риторія (до неї увійшло Закарпаття), Україна сталачленом ООН, а також інших міжнародних ор-ганізацій

326

Повоєнне десятиріччя

УРСР прийняла закон про п ятирічний план відбу-дови і розвитку народного господарства УРСРПротягом 1946—1950 рр обсяг капітальних вкла-день у господарство країни становив понад 65млрд крб (у довоєнних цінах) Це перевищуваловідповідні капіталовкладення за три довоєнніп'ятирічки, разом узяті При уряді в Москві булостворено спеціальний комітет з відбудови народно-го господарства, який здійснював координацію йспрямовував всю роботу За рішенням московськихінстанцій з Уралу, Далекого Сходу, Поволжя таінших регіонів в Україну направлялись кадри, над-силалась техніка й устаткування Щоправда, тутдоречно нагадати устаткування евакуйованих підчас наступу нацистської Німеччини на початкувійни промислових підприємств так і не поверну-лось в Україну, оскільки це вважалось недоцільнимВідтак відновлення промисловості довелось розпо-чинати фактично з нуля

Ці зусилля, про ціну яких не заведено говорити,дали швидкі й серйозні результати в Україні булозагоєно рани війни, відбудовано промисловість За-значеного п'ятирічним планом на 1950 р рівня про-мислового виробництва досягли у IV кварталі 1949р Обсяг валової продукції промисловості України в1946-1950 рр збільшився у 4,4 раза і перевищиврівень 1940 р на 15% Були відбудовані шахти вДонбасі, Дніпрогес, заводи „Запоріжсталь',„Азовсталь", машинобудівні підприємства Києва іХаркова та багато інших

Певною мірою всьому цьому сприяли перма-нентні мобілізаційно-пропагандистські заходи, щоїх здійснював тодішній режим, інспіруючи„соціалістичне змагання" та різного роду „рухи пе-редовиків і новаторів виробництва" Реальний, по-всякденний ентузіазм людей, їх готовність до чер-гової самопожертви — все це тісно перепліталось зпритаманними комуністичній системі формалізмом ідемагогією Відбудовуючи господарство, людивідроджували в першу чергу нормальне життя длясебе і своїх дітей, а система списувала все на „най-вищі інтереси батьківщини Жовтня" Важкими бу-ли умови, в яких жили й працювали люди, але їхпідтримувала віра в краще життя

Повоєнне відновлення економіки здійснюва-лось на переважно екстенсивній основі Понад70% робітників промислових підприємств Українидосягали норм виробітку переважно ручною пра-цею Відсутність належної техніки безпеки частопризводила до значного травматизму Під часвідбудови й спорудження нових об єктів майже не

брались до уваги екологічні аспекти Ігноруваннясвітового досвіду, ідеологічні амбіції завдавали ве-ликої шкоди в царині науково-технічного і соціаль-ного прогресу На відбудові окремих об'єктів на по-чатку четвертої п'ятирічки використовувалась при-мусова праця певної частини військовополонених,що суперечило відповідним міжнародним кон-венціям

За офіційними даними, четвертий п'ятирічнийплан за загальним обсягом виробництва промисло-вої продукції було виконано за 4 роки і 3 місяці, хо-ча, як і в попередніх п'ятирічках, показники вироб-ництва продукції групи „Б" були нижчими від по-казників групи „А" Зайвий раз підтверджувалось,що життєвому рівню людей приділялась другоряд-на увага Та найбільш гостро проблеми відбудовивиявились у сільському господарстві

Третій ударголодом

* елянство, як і раніше, залишалось найбільшущемленою категорією суспільства Знач-ною мірою на його становище впливало нега-

тивне ставлення влади до кооперативної власності,яка зображувалась як щось „другорядне", як „не-послідовно соціалістична" форма господарюванняКолгоспник був відчужений від засобів виробниц-тва, від розподілу створеного ним продукту Вироб-лена колгоспами продукція державою не закупову-валась, а фактично вилучалась методом продрозк-ладки Між містом і селом існував нееквівалентнийобмін

Всіляко обмежувалось ведення особистогопідсобного господарства Природне прагнення лю-дей бути господарями на землі розцінювалось якприватновласницький пережиток Прийнятий ще1939 р закон про сільськогосподарський податокнабирав більш жорстких, антигуманних формЗгідно з цим законом, оподатковувались кожнатварина, дерево Податок стягувався з реалізаціївсіх культур, вирощених на присадибних ділянкахколгоспниками, не говорячи про одноосібниківКолгоспники одержували за нелегку працю сим-волічну платню, а існували, в основному, за рахунокприсадибних ділянок Селяни не забезпечувалисьпенсіями У більшості колгоспники не мали пас-портів і без особливого дозволу не могли залишатисела

На кінець 1945 р в Україні діяли 27,5 тис кол-госпів, 784 радгоспи, 1277 МТС, але в ор-

327

Історія У краї ни

ганізаціино-господарському відг зшенні вони, в ос-новному, ледь-ледь животіли * Протягом 1945

1948 рр у сільське господарств України поверну-лось близько 1,3 млн солдатів і офіцерів

І в цей час комуністична про аганда широко ви-користовувала приклади „нер^ іовиків" — голівколгоспів, бригадирів, ланковий доярок та ін длядоведення переваг колгоспного 1 аду

Не говорилось про інше, прЕ те, якими засоба-ми підтримується колгоспний л'4 У зв'язку з цимзгадаймо про указ президії Верненої Ради СРСРвід 21 лютого 1948 р „Про висг ення з УкраїнськоїРСР осіб, які злісно ухиляютьсР рід трудової ДІЯЛЬ-НОСТІ в сільському господарстн, і ведуть антигро-мадський паразитичний спосі(Јг життя" Він бувприинятии за клопотанням урй ду УРСР 1 ЦККП(б)У і мав „закритий" xap<J тер Указ надававколгоспникам право порушувані на колгоспних ісільських зборах питання про виселення за межіУкраїнської РСР осіб, котрі „пі ^ивають" колгосп-не виробництво Зовні він нібит^ стимулював „кол-госпну демократію", а наспр< їді не враховуваввікового, сімейного, фізичног1^ стану сільськихмешканців і мав на меті переслідування селян, які невиробили мінімум трудоднів, nf-іцювали на приса-дибних ділянках

Загалом протягом 1948—1с00 рр було винесе-но близько 12 тис „громадських вироків" Вико-нання їх покладалось на орс ани Міністерствавнутрішніх справ 1

Згаданий указ був однією з (анок у ланцюзі ор-ганічно притаманних тоталітарні й системі заходів,спрямованих на розв'язання г ^сподарських про-блем методами примусу Не ^падково 1948 рМ Хрущов, який очолював КП(б)У, написавлиста Сталіну Він звітував пр і роботу щодо ре-алізації указу, засуджував причти й помилки, а за-вершував листа пропозицією у> ^лити такий самийуказ в РРФСР та інших союзних республіках,оскільки й там „дисципліна пр у в колгоспах, на-певно, не краща, ніж на Україн^ "

М Хрущову належить авт ^ство інших того-часних адміністративних ініщап їв, зокрема укруп-нення дрібних колгоспів Ця к< Јіпанія розпочаласяв Україні ще в середині 1949 р^і набула широкогорозмаху після постанови ЦК В ,І.П(б) від ЗО трав-ня 1950 р „Про укрупнення ^рібних колгоспів 1завдання партійних організації иу цій справі" Накінець 1952 р в Україні було {юнад 16 тис кол-госпів, тоді як на початку рок1 — більше 33 тисЦя акція уможливила деяке пс^пшення керівниц-

тва колгоспами, але основної мети досягнуто не бу-ло сільське господарство продовжувало зубожітиПід час укрупнення часто-густо порушувалисьпринципи доцільності об єднання, було зробленокрок до появи згодом „безперспективних" сіл Вис-нажене війною і сталінською феодальною системоюуправління, українське село в другій половині 1946р почало переживати новий голод, якому передува-ла катастрофічна посуха В Миколаївській області,наприклад, урожай зернових культур 1946 р ста-новив від 1,9 до 3 ц з га За підсумками сільсько-господарського 1946 р , колгоспники Київської об-ласті на вироблені трудодні одержали не більше 150г зерна на трудодень В інших областях цей показ-ник дорівнював 50—100 г, а подекуди на трудоднівзагалі не одержали ні хліба, ні грошей

Валовий збір усіх зернових в Україні становив у1946 р 531 млн пудів, що було в 3,5 раза менше,ніж у 1940 р Із 26397 наявних улітку 1946 р кол-госпів 5500 не зібрали навіть тієї кількості зерна,яку засіяли Брак кормів призвів до значного ско-рочення поголів'я великої рогатої худоби, свиней таконей Наслідки посухи посилювались діями цен-тральних московських органів, які, не рахуючись зконкретними умовами і можливостями, здійснюва-ли тиск на партійно- державний апарат України, ви-магаючи будь-якою ціною виконати обов'язковіплани хлібозаготівель

Почали повторюватись жахливі картини1932—1933 рр люди хворіли на дистрофію, частоіз смертельними випадками (на травень 1947 р бу-ло зареєстровано понад 900 тис хворих на дис-трофію), батьки залишали своїх дітей, оскільки бу-ли не в змозі їх нагодувати, мали місце випадкиканібалізму (в січні—червні 1947 р в Україні за-реєстрували 130 випадків людоїдства, 189 — тру-поідства) В цілому в 16 східних, а такожІзмаїльській і Чернівецькій областях у 1946 р по-мерло 282 тис чол , у 1947 р — понад 520 тисчол І це лише ті випадки смертей, які зареєструва-ли загси УРСР Чимало людей загинуло за межамиУкраїни, по дорозі в Закавказзя, Середню Азію, наКубань

Керівники України неодноразово звертались доуряду СРСР з проханнями про допомогу Зокрема,17 грудня 1946 р М Хрущов надіслав Сталінулиста, в якому йшлося про найнагальнішу не-обхідність надати фуражну позику колгоспам Ук-раїни За підрахунками обкомів парти того ж 1946р для боротьби з голодом потрібно було 150 тис тзерна

328

Повоєнне десятиріччя

І в той час, коли голодувала не тільки Україна, ай Молдавія, Правобережжя Нижньої й СередньоїВолги, Ростовська область, Центрально-Чорно-земна зона, СРСР експортував зерно до Болгари,Румуни, Польщі, Чехословаччини „РадянськийСоюз врятував нас від голоду",— зазначав прези-дент Чехословаччини К Готвальд У квітні 1946 рбуло підписано угоду про поставку Франції 500тис т зерна В цілому експорт зернових із СРСРтільки 1946 р склав 1,7 млн т

При цьому поставки здійснювались за цінаминижче світових і переважно в кредит

Зайвий раз підтверджувалось московськівожді цинічно ставляться до реальних проблем ук-раїнського селянства, яке примушували мовчазно іза будь-яку ціну відбувати колгоспну панщинуНаслідки голоду ще довго давалися взнаки Не ви-падково у 1950 р за врожайністю зернових та їх ва-ловим збором колгоспи і радгоспи України не досяг-ай довоєнного рівня, хоча він був перевищений заврожайністю жита, цукрових буряків, картоплі, зачисельністю поголів'я великої рогатої худоби

Підтвердилось й інше як тільки в Україніпогіршувалась соціально-економічна ситуація,Сталін та його оточення вбачали один з найефек-тивніших засобів виходу з неї в посиленні політико-ідеологічного тиску, пошуках „ворожої руки" і„шкідників"

Політико - ідеологічнареакція

евдоволення Сталіна насамперед викликалоте, що М Хрущов, який очолював ЦК

ж ікКП(б)У з 1938 р , а з 1944 р за сумісниц-твом займав ще й посаду голови Ради народнихкомісарів УРСР (згодом — голови Ради міністрівУРСР), неодноразово звертався до Москви з про-ханням про допомогу з метою ліквідації трагічнихнаслідків голоду У відповідь на одне із таких звер-нень Сталін дав образливу телеграму, в якій назвавМ Хрущова „сумнівним типом" і викликав його доМоскви Лідер КП(б)У приготувався до найгіршо-го, але сталося інше з метою „зміцнення" керівниц-тва в Україну було відряджено Л Кагановича 3 бе-резня 1947 р пленум ЦК КП(б)У затвердив йогопершим секретарем ЦК КП(б)У, а М Хрущов за-лишився на чолі уряду

Енергійно займаючись питаннями сільськогогосподарства, Л Каганович разом з тим послідовнопочав створювати враження, ніби в Україні не

тільки в сільськогосподарській сфері, а й взагалі невсе гаразд І причини цього буцімто полягають унаціоналістичних проявах На одній з нарад з пер-шими секретарями обкомів парти він заявив, щокожний випадок невиконання планових завдань упромисловості й сільському господарстві буде роз-глядатись як прояв українського буржуазногонаціоналізму з боку керівників різного рангу

Особливу увагу у своїх „викривальних" діяхсталінський посланець приділяв українським інте-лектуалам Зокрема, 7 жовтня 1947 р політбюроЦК КП(б)У ухвалило постанову „Про перевіркувиконання Спілкою письменників України постано-ви ЦК ВКП(б) про журнали „Звезда" і „Ленин-град" У цьому документі вказувалося, що „рішен-ня ЦК ВКП(б) Спілкою сприйняті формально", аїї члени „опинилися фактично на позиціях обива-телів і до самого останнього часу не бачили гострихі різних ухилів націоналістичного характеру, буржу-азних перекручень у творах окремих письмен-ників

Трохи раніше, в серпні 1947 р на пленуміСпілки радянських письменників України, на нарадімолодих письменників, в якій брав участь Л Ка-ганович, було започатковано брутальну крити-ку письменників Ю Яновського, І Сенченка,М Рильського, до яких згодом приєднали „буржу-азних націоналістів" — літераторів Д Косарика,П Карманського, М Рудницького, А Патрус-Кар-патського та ін Тоді ж, у серпні, було ухваленопостанову ЦК КП(б)У „Про політичні помилкиі незадовільну роботу Інституту історії УкраїниАкадемії наук УРСР" Цього разу викривались„помилки" та „перекручення" в працях М Пет-ровського „Возз'єднання українського народу вєдиній Українській державі" (1944) і „Незламнийдух великого українського народу" (1943), а також.Короткий курс історії України" (вийшов 1941 рза ред С Бєлоусова, К Гуслистого, М Петровсь-кого, М Супруненка, Ф Ястребова), „Нарис істо-рії України" (опублікований в Уфі за ред К Гусли-стого, М Славша, Ф Ястребова) та 1-й том „ІсторіїУкраїни" (виданий 1943 р за ред М Петровсь-кого)

Дотягнуті масштаби й характер кампанії, роз-горнутої проти діячів літератури, мистецтва, науки,не задовольняли Л Кагановича За його ініціати-вою розпочалася підготовка пленуму ЦК КП(б)Уз порядком денним „Боротьба проти націоналізмуяк головної небезпеки в КП(б)У" Є свідчення то-го, що Каганович і ті, хто в Україні підтримував йо-

329

Історія У краї ни

го, не просто ідейно тероризували інтелігенцію,деяких представників партійно-державної номенк-латури, а готували черговий тур фізичних репресійОднак цьому завадив особисто Сталін, відкликав-ши в грудні 1947 р свого вірного учня знову доМоскви Напевно, „вождь народів" виходив з того,що не слід надто загострювати і без того важку об-становку в Україні, а також з того, що після даногоуроку, М Хрущов не наважиться більше виявлятибудь-які проукраінські симпатії

Сталін мав підстави вважати саме так, оскількикроки Л Кагановича у викритті українськогонаціоналізму були лише малою часткою тієї кам-панії, що її за директивами Москви слухняноздійснював М Хрущов, починаючи з критики кіно-повісті О Довженка „Україна в огні" (1943—1944) Під його керівництвом були ухвалені поста-нови ЦК КП(б)У з питань ідеологічної роботиСпрямованість цих документів визначив сам Сталіну виступі на засіданні оргбюро ЦК ВКП(б) 14серпня 1946 р та головний тодішній ідеологА Жданов, який 15 серпня того ж року на зборахпартактиву і письменників Ленінграда „роз'ясню-вав" постанову ЦК ВКП(б) про журнали „Звез-да" і „Ленинград" Відповідно до рішень ЦКВКП(б) було ухвалено ряд постанов ЦК КП(б)Упогромницького характеру під приводом оцінкистану справ в українській літературі та мистецтві„Про перекручення і помилки у висвітленні історіїукраїнської літератури в „Нарисі історії українськоїлітератури" (1946), „Про журнал сатири і гумору„Перець" (1946), „Про журнал „Вітчизна"(1946), „Про репертуар драматичних і оперних те-атрів УРСР і заходи його поліпшення' (1946)Вже після від'їзду Л Кагановича з'явилась поста-нова політбюро ЦК КП(б)У „Про стан і заходиполіпшення музичного мистецтва на Україні узв'язку з постановою ЦК ВКП(б) „Про оперу„Большая дружба" В Мураделі" (1948)

Поява цих рішень зайвий раз свідчила, що то-талітарна система не могла існувати без „підсистемистраху", в тому числі страху перед „буржуазно-нацюналістичною загрозою" Це був яскравий при-клад того, як розмитість критеріїв національного інаціоналістичного дозволяла у будь-який моментстворювати атмосферу „націоналістичної загрози ,вважати „націоналізмом" вірність традиціям свогонароду, патріотичні почуття Цю лінію було продов-жено в наступні роки, коли з'явились постановиЦК КП(б)У „Про журнал „Дніпро" (1950), „Пропідсумки VI Пленуму правління Спілки радянсь-

ких письменників України" (1951), „Про стан і за-ходи поліпшення ідеологічної роботи партійної ор-ганізації України" (1951), „Про видавництвоСпілки радянських письменників України „Ра-дянський письменник" (1951) 2 липня 1951 р , не-вдовзі після 11 декади української літератури і мис-тецтва, шо пройшла у Москві, в газеті „Правда"з'явилась редакційна стаття „Проти ідеологічнихперекручень у літературі", яка піддавала нищівнійкритиці написаний 1944 р вірш В Сосюри „ЛюбітьУкраїну" І хоча тому, хто прочитав цей вірш, дове-лося б докласти величезних зусиль, щоб побачити вньому „націоналізм" чи „шкоду", в редакційних таавторських статтях у пресі, на численних зборах таактивах літераторів і митців гнівно „таврувалися"саме ці „вади" твору

Всього за період з 1946 по 1951 р було прийня-то 12 партійних постанов з ідеологічних питаньЦькували не тільки письменників Представника-ми „антинародного, формалістичного, згубногодля радянської музики напряму" категоричнокваліфікувались такі українські композитори, якБ Лятошинський, М Колесса, М Вериківський,ГТаранов та ін Характерно, що 1958 р , після тогояк ЦК КПРС „виправив" оцінки опер „Великаядружба" В Мураделі, „Богдан Хмельницький"К Данькевича (за лібретто цієї опери був ще заСталіна розкритикований навіть такий відданийсистемі літератор, як О Корнійчук), „Від усьогосерця" Г Жуковського, з'явилась спеціальна ухвалаЦК КПУ (від 24 червня 1958) „Про виправленняпомилок в оцінці творчості деяких композиторівУкраїнської РСР", за якою з митців знімалисьнайбільш одіозні обвинувачення Але самі згаданіпостанови з ідеологічних питань пережили багатьохкомуністичних вождів і були офіційно скасовані ЦККПУ лише в часи горбачовської „перебудови", у

1990 р

Не обминули Україну наслідки „лисенківщини"Після сесії Всесоюзної академії сільськогоспо-дарських чаук їм Леніна, що відбулась у Москві всерпні 1948 р і закріпила перемогу в біологічній на-уці консервативно-реакційної групи академікаТ Лисенка, в Україні почалась „чистка" серед нау-ковців 3 кафедр вузів, установ АН УРСР булоувільнено чимало фахівців, котрі не поділяли по-глядів Лисенка Так, з Київського університетупішли зав кафедрою генетики і селекції академікАН УРСР М Гришко, зав кафедрою дарвінізмупрофесор С Гершензон, з Харківського університе-ту — зав кафедрою дарвінізму і генетики профе-

330

Повоєнне десятиріччя

сор І Поляков, з Харківського сільськогосподарсь-кого інституту — професор Л Делоне та ін Цьку-ванню й недобросовісній критиці був підданийпідручник для вузів „Курс генетики" М Гришка таЛ Делоне

Наприкінці 1948 р в Україні, як і в усьомуСРСР, було розгорнуто боротьбу проти „низькопо-клонства перед Заходом", а згодом з „космо-політизмом" Ця кампанія особливо посилиласьпісля публікації в газеті „Правда" редакційноїстатті „Про одну антипатріотичну групу театраль-них критиків" в січні 1949 р Відомі літераториєврейського походження (О Борщагівський, А Го-зенпуд, І Стебун, Є Адельгейм, Л Санов та ін )були звинувачені в антипатрютизмі, в схилянні пе-ред культурою Заходу, в замовчуванні зв'язківкультури українського і російського народів, вінших „гріхах" Статті про них рясніли такими сло-вами, як „безродні космополіти", „естетствуючінікчемності" „низькопоклонники", „антипатріоти-чні торгаші" тощо В березні 1949 р відбувся пле-нум правління Спілки радянських письменниківУкраїни з порядком денним „До кінця розгромитикосмополітів-антипаї рютів"

Все це було кроками сталінського керівництващодо посилення антиєврейської кампанії, розпоча-тої ще після закінчення війни Наприкінці 40 — напочатку 50-х рр тривали репресії проти єврейськихлітераторів, митців, учених, діяльність яких булапов'язана з Україною Зокрема, в цей час булипіддані арештам і засуджені до різних строків по-збавлення волі Г Цолянкер, Ю Мижирицький,Н Лур'є, І Кіпніс, И Бухбіндер та ін Декому з нихта іншим діячам єврейської культури, зокрема,інкримінувались зв'язки з „Єврейським антифаши-стським комітетом" (ЄАК), фабрикація „справи"якого почалась 1946 р , а закінчилась розстрілом у1952 р в Москві його активних діячів В цьомуконтексті не можна обминути примітну за своїмтрагізмом подію, що сталася в Києві 1950 р саметоді було остаточно ліквідовано кабінет єврейськоїлітератури, мови і фольклору при АН УРСР, якийочолював член-кореспондент АН УРСР мовозна-вець Е Співак Він був заарештований у січні 1949р і невдовзі помер у в'язниці Арештам булипіддані також співробітники кабінету

Дивним і водночас закономірним для тодішніхумов чином цей антисемітизм уживався з україно-фобією і призводив часто до висунення обвинува-чень у спільних діях єврейських і українських„націоналістів" Характерно й те, що вже під кінець

життя, під час зустрічі з керівниками УРСР уквітні 1952 р Сталін докладно цікавився станомідеологічної роботи в Україні, наполягав на тому, щотут не все гаразд, що в цій ділянці працюють слабкікадри Однак і ці „слабкі кадри", проходячипостійний партійний вишкіл, встигли зробити чима-ло для утвердження в духовному житті Україниполітичного обскурантизму

Війна післявійни

мушена включитись у повоєнне протистоян-С3«||ня двох блоків, назване „холодною війною"протидіяти комуністичному світові офіційнозакликав у промові в американському місті Фултоні5 березня 1946 р У Черчілль), Україна саме тоді нетільки розширила можливості виходу на міжнарод-ну арену, а й включила до свого складу нові тери-торії В червні 1945 р УРСР стала членом ООНЦе відбулось за наполяганням і особистим контро-лем Сталіна, а відтак вже з самого початку несло всобі зерно лицемірства й обмеженості (Москві булинеобхідні голоси в ООН) Та навіть обмежена й де-коративна українська дипломатія мала одну незапе-речну перевагу час від часу вона нагадувала, що накарті світу є Україна, а окреме членство в ООН(разом з СРСР і Білоруською РСР) певноюмірою могло служити натяком на українську ок-ремість

Восени 1945 р підготовча комісія ООН розро-била порядок денний першої сесії ГенеральноїАсамблеї ООН Першим віце-головою підготовчоїкомісії був обраний тодішній нарком закордоннихсправ УРСР Д Мануїльський Він же став голо-вою Першого комітету (з політичних питань і без-пеки) першої сесії Генеральної Асамблеї ООН(Лондон, січень 1946)

До 1950 р УРСР стала членом 12 міжнароднихорганізацій Крім того, в цей період вона була чле-ном 8 міжнародних організацій та їх органів У1951—1958 рр Україна набула членства ще у 16міжнародних організаціях та їх органах

Для колишніх членів антигітлерівської коаліціїцей вихід України на дипломатичну арену не був не-сподіванкою, оскільки це було обумовлено під часроботи Ялтинської конференції (4—11 лютого1945), в якій брали участь лідери США, Великоб-ританії та СРСР і яка вирішувала питаннязакінчення 2-і світової війни та повоєнного ладуСаме тоді й було ухвалено запросити Україну та

331

Історія У краї ни

Білорусію як окремих співзасновників ООН

„Декларація про визволену Європу" як частинарішень Ялтинської конференції, фактично роз-в'язала руки сталінському режимові у діях щодо на-дання „братської допомоги" майбутнім країнам„соціалістичного табору", стимулювала „радя-нізацію" Східної Європи, а тим самим підштовхну-ла початок „холодної війни"

Ще одне рішення цієї ж конференції не тількипривернуло увагу світу до України, а й породилочергову війну після війни Йдеться про домо-вленість провести кордони Польщі на сході за такі званою „лінією Керзона" Фактично це означало

визнання принципу етнічного кордону між Поль-щею та Україною, суттєво зміцнювало стратегічніпозиції СРСР Східній Європі Для Західної Ук-раїни це означало остаточне входження до складуУРСР, значить, тотальну „радянізацію всьогожиття, для Сталіна і його оточення — створенняпередумов для вирішального етапу безкомпромісноївійни проти українського націоналістичного руху,поширеного на цих теренах

Зміцненню позицій центральної московськоївлади в цьому регіоні сприяло вирішення долі За-карпаття 29 червня 1945 р було підписано ра-дянсько-чехословацький договір про включенняЗакарпатської України до складу УРСР В листо-паді 1945 р його ратифіковано Національнимизборами Чехословацької республіки і президієюВерховної Ради СРСР, а 22 січня 1946 р в складіУРСР було створено Закарпатську область з цен-тром у м Ужгороді Крім неї, до західних областейвходили Волинська, Львівська, Ровенська, Тер-нопільська, Дрогобицька (1959 р об'єднана ізЛьвівською), Станіславська (1962 р перейменова-на на Івано-Франківську), Чернівецька, Ізмаїльсь-ка (існувала у 1940—1954 рр , увійшла до складу' Одеської області) Наприкінці 1945 р територія

УРСР становила понад 580 тис км2

Врегулювання територіальних питань необійшлось без переміщення населення Понад 40тис чехів і словаків виїхали до ЧехословаччиниЩе 9 вересня 1944 р голова Ради народнихкомісарів УРСР М Хрущов та голова Польськогокомітету національного визволення Е Осубка-Мо-равський підписали угоду про взаємну евакуаціюукраїнського населення з території Польщі доУРСР і польського населення з території Українидо Польщі У 1944—1946 рр близько 800 тисполяків, а також євреїв та українців, які визнали се-бе поляками, переселились до Польщі Складнішим

виявився процес переселення українців, яких доУРСР повернулось понад 500 тис чол Відноснодобровільно переселилось приблизно 90 тис ук-раїнців, а з середини 1945 р розпочалось кон-трольоване польською владою примусове пересе-лення Однак понад 150 тис українців у другій по-ловині 1946 р все ще залишались у своїх домівкахІ тоді політбюро ЦК ПРП під головуванням В Го-мулки своїм рішенням від 29 березня 1947 р запо-чаткувало акцію „Вісла" — виселення українськихі змішаних украінсько-польських сімей з Надсяння,Лемківщини, Холмщини, Підляшшя і поселення IXу так званих повернутих західних і північних рай-онах Польщі з обов'язковим розпорошенням середпольського населення 23 квітня 1947 р політбюроЦК ПРП ухвалило рішення про створенняспеціального концтабору для „підозрілих ук-раїнців" у Явожно поблизу Кракова 3 1947 до по-чатку 1949 р в цьому таборі побувало близько 4тис в'язнів-украінців (у тому числі жінок, дітей,людей похилого віку), з них загинуло близько 200чол Акція „Вісла", що тривала з квітня до серпня1947 р і внаслідок якої було переселено 140,6 тисукраїнського та змішаного украінсько-польськогонаселення, допомогла польським комуністам за-воювати симпатії шовіністичних сил, стала заключ-ною фазою політики етнічної антиукраїнської „чи-стки" південно-східної Польщі від автохтонногоукраїнського населення

Однак реали репресивної політики довелось пе-реживати українцям не тільки поза межами Ук-раїни „Радянізація" західноукраїнських земель бу-ла, по суті, війною за утвердження вже випробува-ної сталінським режимом в 20—30-ті рр моделісоціалізму Кінцевий результат соціально-еко-номічної і культурної політики пов'язувався ізздатністю місцевих парторганізацій ефективно ре-алізовувати настанови центральних органів Підконтролем ЦК ВКП(б) і ЦК КП(6)У в західнихобластях швидко зростала чисельність партор-ганізацій На початку 1947 р їх було тут 4 тис , івони об'єднували понад 60 тис чол , на початку1953 р — 8 тис , і до них входило понад 85 тисчол Характерно, що питома вага членів партії змісцевого населення була незначною Кадровий по-тенціал нарощувався переважно за рахунокприїжджих з центральних і східних областей, зінших республік СРСР Так, до середини 1946 рсюди прибуло понад 86 тис партійних, радянськихпрацівників, спеціалістів промисловості, сільськогогосподарства, системи освіти, охорони здоров'я,

332

Повоєнне десятиріччя

культурно-освітніх закладів Вони не тільки в пере-важній більшості не знали мови, звичаїв, традицій,але й не намагалися пристосуватись до місцевихумов, не бажали бодай поважати місцеве населення,яке довгий час жило в інших соціально-політичних,культурних, побутових умовах

Одним з перших і жорстоких кроків комуні-стичного режиму стало знищення Української гре-ко-католицької церкви (УГКЦ) Для того, щобоцінити масштабність і наслідки цієї репресивноїакції, варто пригадати, що до встановлення владибільшовиків у Західній Україні УГКЦ складаласьіз 3040 парафій, 4440 церков, Духовної академії, 5духовних семінарій, 2 шкіл, 127 монастирів, вида-вала 3 тижневих часописи і 6 місячних Церквуочолював митрополит, якому підлягали 10 єпис-копів, 2950 священиків, нараховувалось 520 ієро-монахів, 1090 ченців, 540 семінаристів УГКЦвідігравала надзвичайно велику роль у духовномужитті Західної України, а головне — буланаціональною церквою Цьому значною міроюсприяла багатогранна й невтомна діяльністьА Шептицького, котрий перебував на митрополи-чому престолі з 17 січня 1901 до листопада 1944 gЗ 31 листопада УГКЦ очолив митрополит ИСліпий, який у грудні того ж року направив до Мо-скви делегацію у складі архімандрита К Шептиць-кого, каноніка ГКостельника, радника митрополи-чої консисторії І Котова, ієромонаха ГБудзинсько-го Делегацію прийняли в Раді у справах релігійнихкультів при Раднаркомі СРСР, де вона ознайомилаіз зверненням И Сліпого „До духовенства і вірую-чих" від 23 листопада 1944 р Від імені духовенст-ва і віруючих делегація передала у фонд ЧервоногоХреста на оборону країни 100 тис крб Делегаціїобіцяли, що УГКЦ буде забезпечено вільневідправлення богослужінь

Однак уже в березні 1945 р з'явилась схваленаособисто Сталіним інструкція для ліквідації цієїцеркви Невдовзі розгорнулась пропагандистськаробота щодо дискредитації УГКЦ як „слугиВатікану", „ворога народу", знаряддя „українсько-го буржуазного націоналізму" Услід за тим розпо-чалися репресії, і вже в квітні 1945 р всі наявні втодішньому СРСР найвищого рангу священнослу-жителі УГКЦ були заарештовані В травні 1945 рпід контролем органів безпеки було сформовано„ініціативну групу", яка агітувала за розрив унії зРимом і виправдовувала репресивні акції проти

УГКЦ

8-10 березня 1946 р відбувся контрольований

НКДБ Львівський собор — з'їзд представниківУГКЦ, на якому було ухвалено (за це голосували216 делегатів-священиків і 19 представників ми-рян) скасувати Берестейську унію 1596 р ,возз єднавши галицьку церкву з руською право-славною

ГКостельник, який виконав головну роль у цьо-му спектаклі, перестав цікавити комуністичнихможновладців, а коли його почало гризти сумління,він став небезпечним 20 вересня 1948 р його буловбито за загадкових обставин, причому вбивцяпокінчив життя самогубством

1949 р під тиском влади рішення про припи-нення діяльності уніатської церкви прийняла Му-качівська єпархія 1 знову-таки не обійшлось безкрові із санкції М Хрущова агентами спецслужбибуло знищено впливового єпископа ТРомжу От-же, і в Закарпатті УГКЦ було ліквідовано Багатоїї священиків заарештували і репресували або зму-сили перейти у православ'я, але, навіть заборонена,вона жила, оскільки залишались близько 5 млнвіруючих Вони продовжували молитись за своїмизвичаями, тим самим стверджуючи незнищенність

УГКЦ

Більш довготривалою виявилась боротьба вла-ди проти Української повстанської армії (УПА) іпідпілля ОУН 3 другої половини 1945 р завказівкою центрального проводу великі підрозділиповстанців були переформовані у дрібніші, згурто-вані та озброєні, з дислокацією у лісових масивахВиникла мережа підпільних „боївок" (10-15 чол ) усільській місцевості Загони УПА тією чи іншоюмірою контролювали територію площею до 150 тискм Вони прагнули до утвердження нелегальнихнацюнально-державних структур, альтернативнихорганам більшовицької влади Це було кривавепротистояння За офіційними даними, українськепідпілля вчинило 14,5 тис диверсій і терористичнихакцій, в яких загинуло не менш як 30 тис представ-ників комуністичної о режиму, військовослуж-бовців, місцевих жителів

В свою чергу особливо після капітуляції нацист-ської Німеччини сталінське керівництво одержаломожливість посилити протидію ОУН-УПА Усвоєму виступі у Львові 14 лютого 1946 р на на-раді секретарів обкомів КП(б)У, начальників об-ласних управлінь НКВС, НКДБ, командуючихвійськовими округами М Хрущов наголошував намаксимально повному використанні військової силив Західній Україні, за допомогою яких пропонував„у кожному селі створити своє опертя"

333

„Радянізація"Західної України

І червня 1945 р О Довженко занотував уІсвоєму щоденнику „Об'єдналися усі ук-

раїнські землі Буде єдине стадо і єдині

пастирі Усі тепер будем одинакі" І справді, з тогож 1945 р сталінське керівництво прагнуло якнайш-видше реалізувати свою улюблену й апробовану впопередні роки тріаду „індустріалізація — колек-тивізація — культурна революція", прагнучиуніфікувати життя західноукраїнського регіону зіншими

7 травня 1945 Р ЦК КП(б)У і уряд УРСРприйняли ухвалу „Про заходи по відбудові і даль-шому розвитку господарства Львівської,Станіславської, Дрогобицької, Тернопільської, Во-линської, Чернівецької областей на 1945 р " Вжецим документом було взято курс на реконструкціюі розвиток як традиційних для Західної України га-лузей промисловості (нафтовидобувна, газова таін ), так і нових (машинобудівна, приладобудівна,металообробна та ін ) Протягом четвертоїп'ятрічки з великих промислових підприємствСРСР у Західну Україну приїхало 20 тисробітників і 2 тис інженерно-технічнихпрацівників У цілому за перші п'ять повоєннихроків чисельність робітників, зайнятих у промисло-вості, зросла із 138 тис до 284 тис чол Особ-ливість індустріалізації західних областей полягалав тому, що темпи промислового розвитку тут булизначно вищими, ніж у східних областях Якщо пи-тома вага промислових підприємств західних облас-тей в усій промисловості України становила в 1940р 4,7%, то в 1948 — 12,6% Питома вагаробітників у промисловості відповідно зросла з5,9% до 11,8% Змінився національний складробітництва, в якому на початок 50-х рр українцістановили 70% (до приєднання Західної України

- 50%)

Ця форсована індустріалізація, як і в СхіднійУкраїні, супроводжувалась повільним розвиткомхарчової, легкої та інших галузей промисловості, яківиробляли товари для людей Ще більш негативнінаслідки супроводжували розгорнуту паралельноза більшовицькими стандартами колективізацію

Застосовувались апробовані ще в 20—30-і ррфорсовано-примусові методи Більшість колгоспівбуло насаджено у 1948—1949 рр Якщо на почат-ку 1946 р у західних областях нараховувалось 158колгоспів, на початку 1948 — 1762, то на 1 листо-

Історія У краї ни

Так воно, зрештою, й сталося військова сила,помножена силою репресивно-каральних органів,стала вирішальним фактором „радянізацн"Західної України, ліквідації опору ОУН-УПАБлокада й прочісування величезних територій,арешти й депортації, розстріли й провокації, колиспецзагони держбезпеки, замасковані під УПА,чинили свавілля — ось лише деякі „штрихи допортрета" повоєнної дійсності на західноу-країнських землях За офіційними даними, тут у

1953 рр було заарештовано майже 104 тисосіб „бандитів, учасників ОУН, а також бан-дпосібного елемента", під який легко підводилисьусі, хто підозрювався у зв'язках з ОУН-УПА Зацей час було виселено (за винятком Закарпатськоїобласті) майже 66 тис сімей (203662 чол ) У

1953 рр за різного роду „антирадянськіполітичні злочини" в Україні було заарештовано43379 чол віком до 25 років, з них у західних об-ластях України — 36340 чол

Фінал цієї історичної драми був визначенийНадії керівництва ОУН і УПА на рядянсько-аме-риканський конфлікт, який дозволив би відродитидержавність України, не справдились Не допомог-ли й встановлені контакти із спецслужбами США іВеликобританії В кінці 40-х рр збройне підпілляпочало відчувати нестачу зброї, амуніції, харчів Убагатьох місцях після розгрому міської і сільськоїмережі ОУН зменшився її вплив на вояків УПА,бракувало скоординованості дій Дехто з учасниківукраїнського визвольного руху піддався закликамуряду УРСР з'явитися з повинною 3 1947 р по-чав здійснюватись частковий розпуск загонівУПА, а після загибелі 5 березня 1950 р її головно-го командира РШухевича (ТЧупринки) вона ос-таточно починає втрачати боєздатність, хоча окремібоївки протримались ще до середини 50-х рр

Чималу роль у цьому відіграв той факт, що ко-муністичний режим провадив перманентну анти-нацюналістичну агітацію, використовуючи для цьо-го будь-який привід (як, наприклад, убивство в1949 р за загадкових обставин письменника-ко-муніста Я Галана), а також те, що паралельно з бо-ротьбою проти ОУН і УПА в Західній Україні по-чали ефективно здійснюватись соціально-еко-номічні зміни за випробуваною в Східній Українімоделлю

334

Повоєнне десятиріччя

пада 1949 р — 6098 До середини 1950 р у понад7 тис колгоспів було об'єднано майже 93%, а досередини 1951 р — понад 95% селянських госпо-дарств Влада постійно піклувалася, щоб дозахідних областей направлялися люди, здатні за-безпечити курс на колективізацію До кінця 4-іп'ятирічки сюди надіслали 15 тис чол , які вважа-лися фахівцями в галузі сільського господарстваПолітичний контроль забезпечували політвідділиМТС У зв язку з цим було ухвалено навітьспеціальну постанову ЦК ВКП(б) від 23 грудня1949 р „Про організацію політвіддшв при МТСзахідних областей УРСР" Для роботи в них обко-ми партії направили 1,7 тис партійних функціо-нерів

Повсякденними під час проведення колек-тивізації стали порушення законності Так, у Во-линській області тільки за перше півріччя 1947 рофіційно зареєстровано 32 випадки таких порушень(побиття громадян, вилучення в них майна, неза-конні арешти, загроза зброєю тощо) Ситуація уск-ладнювалась тим, що процесу колективізації крива-во протидіяли УПА і підпілля ОУН У свою чергу,це стимулювало каральну активність комуністичноїсистеми, зокрема масове виселення так званих кур-кулів (заможних селян) та їх сімей

Штучно колективізоване селянство зіткнулосьіз значними проблемами Так, 1949 р у 87 колгос-пах (4%) не видавали зовсім зерна на трудодні,грошей не видавали 504 (21%) господарствам Цене спонукало до праці, тому селяни часто ухиляли-ся від роботи в колгоспах У 1950 р не виробилиобов'язкового мінімуму трудоднів майже 45% кол-госпників, що було значно більше, ніж по всій Ук-раїні Справи не поліпшились і після укрупненнягосподарств У 1952 р 30% колгоспів видали натрудодень колгоспникам менш ніж 1 кг зерна, а у18% колгоспів хліба зовсім не одержали Понад по-ловину господарств видали близько 1 крб грошейна трудодень, а четверта частина господарств гро-шей взагалі не нарахувала В той час комуністичнапропаганда всіляко вихваляла „переваги" колгосп-ного ладу

Вже у 1945/46 навчальному році в західних об-ластях налічувалось 6,5 тис шкіл, які відвідували1233 тис учнів Швидко зростала мережа се-мирічних і середніх шкіл У першу повоєннуп'ятирічку кількість середніх шкіл збільшиласьмайже в 7 разів У 1950/51 навчальному році тутпрацювали 24 вищих навчальних заклади (в томучислі 3 університети), в яких було близько 34 тис

студентів, і 110 спеціальних навчальних закладів(близько 29 тис учнів) Питома вага студентів, якінародилися в західних областях, у 1946 р станови-ла 37%, а в 1953-му — понад 57%

Разом з тим значно посилився і процес ру-сифікації Наприклад, на початку 1953 р у вузахзахідних областей переважна більшість дисциплінчиталася російською мовою Так, у Львівськомууніверситеті з 295 викладачів українською мовоючитали лише 49

КПУ

у повоєнний період

Т І" роводячи в життя директиви партійногоі 1 центру, КП(б)У після закінчення війни вJL і, першу чергу звернула увагу на необхідністьшвидкого відновлення своїх лав Це цілкомвідповідало лінії, визначеній постановою ЦКВКП(б) від 26 липня 1946 р „Про зростанняпартії і про заходи щодо посилення партійно-ор-ганізаційної та партійно-політичної роботи з ново-прийнятими у ВКП(б)" Така робота дала доситьшвидкий ефект якщо чисельність комуністів в Ук-раїні в липні 1945 р становила 200 тис , то на по-чаток 1947 р — 561 тис (було досягнуто іі до-воєнної чисельності), на кінець 1950 — 716 тис ,на початок 1953 р — 782 тис чол Робітники іколгоспники становили приблизно половину її скла-ду, решту — службовці, велику частку яких скла-дали інженерно-технічні працівники та науковці

Як і до війни, Сталін та його оточення трималипід пильним наглядом політичний розвиток в Ук-раїні, настійно примушували її партійних „прокура-торів" давати „клятву вірності" московському цен-тру, „виправляли" в разі потреби ситуацію Цезасвідчило не тільки перебування Л Кагановича начолі ЦК КП(б)У у березні—грудні 1947 р Щераніше, в липні 1946 р , ЦК ВКП(б) заслухав звітЦК КП(б)У про підготовку, добір і розподілкерівних партійних і радянських кадрів в Україні йприйняв постанову Цей документ критикувавКІІ (б) V за плинність кадрів, але характерно, щозначний акцент робився на незадовільному ідейно-иолітичному вихованні кадрів, необхідності розгор-тання критики „буржуазно-нацюналістичної ідео-логи" 15-17 серпня 1946 р відбувся пленум ЦККГ1(б)У, який обговорив цю постанову На ньомуМ Хрущов багато уваги приділив критиці літера-торів і учених-суспільствознавців, вимагаючи ор-ганізувати роботу „по впорядкуванню справді нау-

335

Історія У краї ни

кової історії України та української літератури, до-корінним чином поліпшити роботу інститутів історіїта літератури Академії наук України", а також „ви-ховувати наші кадри в дусі непримиренності добудь-яких проявів буржуазного націоналізму"

Однак невдовзі в Київ приїхав Л Каганович іактивно розпочав „виховувати" самого М Хрущо-ва, якому коштувало зусиль відродити сталінськудовіру Те, що а відновлено, в січні 1948 р засвід-чив В Молотов, який прибув на святкування 30-річчя УРСР і на засіданні Верховної Ради УРСРпідкреслював значення України, іі велику роль утодішньому СРСР В свою чергу, М Хрущов наго-лошував на виключно позитивному значенні сто-сунків між Україною та Росією, всіляко вихвалявСталіна Під цими ж гаслами лідер КП(б)У виго-лосив свою доповідь на черговому XVI з'їздіКП(б)У, що зібрався майже після 9-річної перерви25—28 січня 1949 р Хоча делегати приїхали дляобговорення програми завершення відбудови, цезібрання носило здебільшого формальний характер,пройшло в атмосфері всілякого вихваляння нетільки Сталіна, а й Хрущова Останній знову по-вернувся до питань кадрової та ідеологічної роботи,висловлював невдоволення, хоча для вихованняпартійних кадрів ще восени 1946 р було створеноРеспубліканську партшколу при ЦК КП(б)У здворічним строком навчання, яку 1948 р реор-ганізували у Київську вищу партшколу з трирічнимстроком навчання

Парторганізацію України з грудня 1949 р очо-лив Л Мельников, який повів жорстку русифіка-торську лінію, особливо щодо Західної України, ку-ди в січні 1950 р він здійснив одну із своїх першихділових поїздок І в доповіді на XVII з'їздіКП(б)У, як і у доповідях на пленумах ЦК КП(б)Ув листопаді 1951, грудні 1952 та лютому 1953 р ,Л Мельников усіляко заохочував боротьбу проти„українського буржуазного націоналізму", а такожпроти „безрідних космополітів" Тим часом уМоскві фабрикувалась так звана справа лікарів —останній спровокований Сталіним та його поплічни-ками злочин За офіційними твердженнями, учас-ники цієї „справи" були „завербовані філіаломамериканської розвідки — міжнародною єврейсь-кою буржуазно-нацюналістичною організацією„Джойнт" Л Мельников наказав працівникамМДБ УРСР викрити „єврейське націоналістичнепідпілля" Почалися арешти Характерно, що відєврейських діячів вимагали зізнання про зв'язки зукраїнськими „націоналістами" Так перепліталися

антиєврейська і антиукраїнська лінії, виробляласяверсія про єврейсько-украінський антирадянський„заколот" Ставало очевидним, що визріває новахвиля кривавої „чистки"

Однак вирішальним фактором, що завадивтрагічному перебігу подій, стала смерть самого „во-ждя народів" 5 березня 1953 р

Після смертітирана

^ " розповсюдженому наприкінці березняV 1953 р в Західній Україні нелегальномуX/ „Маніфесті українського революційного цен-тру" в зв'язку із смертю Сталіна висловлюваласьдумка, що його послідовники „підуть на все, щобзміцнити своє становище Вони посилять репресії,встановлять систему терору для того, щоб зберегтидиктатуру"

Боротьба за владу, що розпочалась укремлівській верхівці, підтвердила цей висновок Упершу чергу це стосувалось дій Л Бери, який почаврішуче демонструвати, що хоче бути „першим но-мером" у постсталінській верхівці Він підготувавспеціальну записку щодо областей Західної Ук-раїни 2-4 червня 1953 р відбувся пленум ЦККПУ, який розглянув питання „Про постанову ЦККПРС від 26 травня 1953 року „Питання західнихобластей Української РСР" і „Доповідну запискутов Л П Берн до Президії ЦК КПРС" До-повідачем на пленумі був О Кириченко, який навівчисленні приклади недоліків політики щодоЗахідної України, діяльності органів МВС у цьомурегіоні, антиєврейської лінії Л Мельникова тощоМожна стверджувати, що Л Берія (навіть врахо-вуючи одіозність цієї особи та п прагнення до дик-таторства), коли давав завдання зробити „фото-графію" стану справ на західноукраїнських землях,легко одержав необхідний негативний матеріал,оскільки недоліків було чимало Згаданий пленумЦК КПУ замість Л Мельникова обрав першимсекретарем другого секретаря ЦК О КириченкаВперше українець за походженням став лідеромпарторганізацп України

Однак у його особі Л Берн знайти підтримку невдалось, оскільки змінилась ситуація в Москві 26червня 1953 р колишнього могутнього сталінсько-го поплічника заарештували під час засідання пре-зидії (так перейменували політбюро) ЦК КПРСА в Україні знову скликали пленум ЦК КПУ (29-30 липня 1953), на якому О Кириченко робив до-

336

теріалів про масові репресії членів і кандидатів учлени ЦК ВКП(б), обраних XVII з'їздом парти,та інших громадян у період 1935-1940 рр Протя-гом 1953-1955 рр розпочався перегляд основнихполітичних справ сталінського часу, хоча М Хру-щов не наважився на перегляд сфабрикованихполітичних процесів 30-х рр Саме тоді почаласяреабілітація багатьох діячів, які працювали в Ук-раїні, а всього з 1954 до лютого 1956 р Верховноюколегією Верховного Суду СРСР було реабілітова-но 7679 чол Критика злочинів сталінської доби на-бувала дедалі більшої сили

Зміни

у сфері культури

ісля визволення території України віднімецько-фашистських загарбників почало-ся відновлення зруйнованих під час війни

шкіл, вузів, закладів культури, наукових установПоширення набув рух за відбудову зруйнованих іспорудження нових шкільних приміщень силами,засобами і руками самого населення — „методомнародної будови", що зародився ще під час війни зініціативи жителів с Верхівня на Житомирщині В1944-1950 рр у республіці було побудовано, а та-кож відбудовано зруйнованих повністю і частково1669 шкіл на швмільйона учнівських місць Однакшкільна мережа не задовольняла наявних потреб Усередині 50-х рр 16 тис шкіл (33,2% від їх загаль-ної кількості), в яких навчалося 1,67 млн дітей,змушені були організовувати заняття в дві, а чима-ло шкіл — навіть у три зміни Значна кількість цихзакладів, особливо в сільській місцевості, а також уробітничих селищах, розміщувалася в мало присто-сованих для занять приміщеннях Школи постійновідчували гостру потребу в підручниках, зошитах,обладнанні У 1950/51 навчальному році загальнийкнижковий фонд шкільних бібліотек становив 17млн примірників — у середньому кількість книжокв одній такій бібліотеці була меншою, ніж до війниТруднощі, що стояли перед освітньою системоюу повоєнний період, привели до швидкого зростан-ня кількості вечірніх шкіл, особливо в містах Булизасновані також курси для дорослих, професійні за-очні школи У 1953 р здійснено перехід до обов'яз-кової семирічної освіти

Унаслідок проведеної після війни реорганізаціїкількість вищих навчальних закладів в УРСРзменшилася, тоді як кількість студентів зросла з 99тис у 1946 до 325 тис у 1956 р Правда, майже

Повоєнне десятиріччя

повідь, але цього разу роз'яснюючи рішення плену-му ЦК КПРС 2-7 липня 1953 р „Про злочинні,антипартійні і антидержавні дії Л П Берн" Вгрудні 1953 р цього зловісного діяча з групою ко-лишніх працівників НКВС — МДБ — МВСрозстріляли, не давши розповісти про чимало„таємниць Кремля" Натомість зміцнював свої по-зиції М Хрущов, якого у вересні 1953 р обралипершим серкретарем ЦК КПРС

Незважаючи на деякі здійснені вже 1953 р за-ходи щодо „десталінізацп", міф про „вождя на-родів" поки що залишався неспростованим Це,зокрема, засвідчила робота XVIII з'їзду КПУ (23-26 березня 1954) У доповіді О Кириченка булодано характеристку подіям після вересня 1952 рПри цьому все ще відзначались позитивні рисиСталіна

Напередодні цього з'їзду до складу КПУввійшла 32-тисячна парторганізація Кримської об-ласті, а сама ця область указом президії ВерховноїРади СРСР від 9лютого 1954 р була передана ізскладу РРФСР до складу УРСР Таке рішенняаргументувалось спільністю економіки, тери-торіальною близькістю й тісними господарськимита культурними зв'язками між Кримом і УкраїноюВлаштована довкола цього галаслива кампанія за-темнювала, по-перше, той факт, що Крим наврядчи можна вважати „подарунком" Роси, оскількиісторично він є батьківщиною кримських татар, зякими так буртально обійшовся сталінський режимПо-друге, утримання Криму для України породжу-вало велику кількість матеріальних, а також іполітико-ідеологічних проблем, оскільки більшістьтам становили росіяни І це були не просто росіяни,а ті, кого тоталітариний режим „нагороджував"місцем поселення (колишні працівники органів без-пеки, військові та ін ) і які були завжди готові вия-вити свою ворожість до всього українського (дляних — „буржуазно-нацюналістичного") І нарештіне слід забувати, що фактом передачі КримуМ Хрущов реалізував свої попередні амбіції аджевпреше він звертався до Сталіна з цією пропо-зицією ще в 1944 р , але отримав відмову Отже,передача Криму Україні також була до певної міриантисталінським кроком

Серед інших дій, що символізували хрущовсь-кий відхід від минулого, слід згадати скасування увересні 1953 р позасудових органів, створення в1954 р центральної та місцевих комісій щодо пере-гляду справ осіб, засуджених у 1934-1953 рр ,створення в грудні 1955 р, комісії для вивчення ма-

337

Історія У краї ни

половина з них навчалася на заочних і вечірніхвідділеннях, що загалом негативно впливало нарівень фахової підготовки Серйозним гальмом урозвитку загальноосвітньої та спеціальної школибула заідеологізованість навчально-виховного про-цесу, закостенілість його форм і методів

В повоєнні роки було внесено ряд змін в ор-ганізацію наукових досліджень в УРСР Зокрема,в листопаді 1945 р було вирішено створити у складіАН УРСР сільськогосподарське відділення (в1956 р на його базі утворена сільськогосподарськаакадемія) В 1952 р з відділу фізико-хімічних і ма-тематичних наук виділився відділ фізико-матема-тичних наук У 1954 р був утворений кримськийфіліал АН УРСР Розширилася мережа науково-дослідних установ в УРСР Якщо в 1945 р їхналічувалося 267, то в 1950 — 462, в т ч більше30 академічних інститутів Серед новостворених —харківські інститути радіофізики та електроніки,фізико-технічний низьких температур, львівськіінститути — машинознавства та автоматики,суспільних наук, геологи, корисних копалин,київські інститути — металофізики, металоке-раміки і спецсплавів та ін Зміцнювалася, хоча йповільно, матеріально-технічна база науково-дослідних установ Зростав кадровий потенціал

В середині 50-х рр у складі академії налічува-лося 81 дійсний член та 100 членів-кореспондентівУ 1946 р після смерті О Богомольця президентомАН УРСР був обраний О Палладій, відомий уче;ний біохімік, який мав великий досвід науково-ор-ганізаційної роботи і користувався авторитетом вакадемічних колах

Зусилля вчених України спрямовувалися пере-дусім на розв'язання актуальних проблеміндустріального розвитку, створення нових видівозброєнь і техніки, на реалізацію „плану перетво-рення природи", який висунув Сталін у 1948 р По-при всі труднощі морально-психологічного порядку,некваліфікованого втручання в наукове життяпартійних і державних чиновників, репресії, ук-раїнські вчені збагатили науку багатьма фундамен-тальними розробками, винаходами й відкриттямиЗокрема, чимало зробили вони для розвитку ракет-ної техніки, космонавтики, використання атомноїенергії у військових та мирних цілях Вчені Українивзяли активну участь у підготовці до запуску пер-шого штучного супутника Землі в жовтні 1957 р,польоту в космос першої в світі людини — Ю Га-гаріна В 1956 р генеральним конструкторомбудівництва космічних кораблів в СРСР став вихо-

дець з Житомирщини С Корольов Широке виз-нання як конструктор турбореактивних двигунівздобув академік А Люлька Одним з творців атом-ної бомби був генерал-лейтенант М Духов

Значними були досягнення математичних наукТак, наприкінці 40—х рр під керівництвомМ Лаврентьева було створено новий напрям утеорії функцій — теорію квазіконформних відобра-жень, що мало велике значення для подальшогорозвитку газо- та гідродинаміки Обширнідослідження проводились у галузі квантової теоріїполя, теорії ймовірності, обчислювальної машинноїтехніки Під керівництвом С Лебедева в Інститутіелектротехніки в 1948—1950 рр було виготовленопершу в Європі електронну цифрову обчислюваль-ну машину 3 1949 р в Інституті фізики підкерівництвом М Пасічника розгорнулися дослід-ження в галузі фізики атомного ядра Металургіюатомної енергетики, ядерну фізику надвисокихенерпй, ядерну фізику середніх енергій, фізику над-низьких температур, радіофізику успішно до-сліджували науковці Харківського фізико-технічного інституту АН УРСР У галузі технічнихнаук були також розроблені й впроваджені у вироб-ництво технологія одержання надміцного чавуну,електровимірювальні прилади та ряд автоматичнихрегуляторів для гідроелектростанцій, нові, більшсучасні врубові машини й вугільні комбайни З1948 р розпочалися дослідження в галузі порош-кової металурги

В Інституті електрозварювання АН УРСР,якому 1945 р було присвоєно ім'я його організато-ра академіка Є Патона, успішно досліджувався івпроваджувався у виробництво новий метод елек-трошлакового зварювання кожухів доменних печей,суцільнозварних мостів, суден тощо Син і ученьЄ Патона Борис створив теорію автоматів дуговогозварювання, що допомогло розробити технологинапівавтоматичного зварювання під флюсом Знач-ним технічним досягненням, яке довело великі мож-ливості нових технологій, була побудова в 1953 рнайбільшого тоді в світі суцільнозварного моста че-рез Дніпро у Києві довжиною понад 1,5 км 3 1953р після смерті батька і донині Інститут електрозва-рювання очолює академік Б Патон

Позитивні результати були досягнуті в галузіхімічних наук В Інституті фізичної хімії їм Л Пи-саржевського 1949 р було вперше одержано важ-кий азот Директор, інституту О Бродський разоміз своїми учнями розробив теорію розділення ізо-топів, створив методи концентрування важкої води

338

Повоєнне десятиріччя

Його книга „Хімія ізотопів", видрукувана 1952 р ,стала першим у світовій науці підсумковимдослідженням у цій галузі хімії В Інституті загаль-ної та неорганічної хімії було розгорнуто досліджен-ня, спрямовані на розв язання проблем захисту вод-ного басейну від забруднень шкідливими речовина-ми і постачання споживачам чистої води

В УРСР проводились дослідження в галузісільськогосподарських, біологічних та медичних на-ук, у вивченні та використанні пдроенергетичнихресурсів республіки В галузі сільського господар-ства діяльність учених спрямовувалась на виведен-ня нових зернових і технічних культур, високопро-дуктивних порід худоби, на застосування нових до-брив та удосконалення методів обробки грунтівДоводилося вченим України реалізовувати й про-жектерські плани, породжені у високих партійно-урядових кабінетах Зокрема, розроблялися про-блеми, пов'язані з акліматизацією на українськихземлях субтропічних культур В Інституті фізіологирослин та агрохімії розгорнулися дослідження щодопідвищення продуктивності каучуконосне в УкраїніЗначної шкоди розвитку біологічних наук зав-дала лисенківщина В 1947—1948 рр відновилисяпереслідування генетиків Т Лисенко оголосив генміфічною частинкою Біологів, які в проблемах ге-нетики стояли на наукових позиціях, було підданонищівній критиці як „безрідних космополітів" ВУкраїні переслідувань зазнали вчені-бюлогиД Третьяков, М Гришко, І Шмальгаузен та ін , щона багато років загальмувало розвиток перспектив-них напрямів біологічної науки і зумовило відста-вання в цій галузі від світового рівня

Зміцнювала свої позиції археологічна наукаОднак недостатнє фінансування та брак технічнихможливостей вели до втрат величезної кількості ар-хеологічних пам'яток Особливо з вини всесоюзнихвідомств 3 1945 по 1954 р Інститут архе§лопі АНУРСР очолював академік П Єфименко Його фун-даментальна праця „Первісне суспільство" (1953)здобула великий авторитет автору Певні результа-ти були досягнуті економістами, літературознавця-ми, мовознавцями, етнографами, мистецтвознавця-ми, філософами, правознавцями Робота останніхзосереджувалася у новоствореному в 1946 р Інсти-туті філософи та секторі держави і права (1949)Літературознавці досліджували творчість ук-раїнських класиків та письменників радянської Ук-раїни Науковцям вдалося зібрати рукописиТ Шевченка, Марка Вовчка, М Коцюбинського табагатьох інших Було продовжено видання десяти-

томника Т.Шевченка В 1949 р розпочато видан-ня 20-томного зібрання творів І Франка На почат-ку 50-х рр було видано повне зібрання творівІ Котляревського, підготовлено 5-томник Лесі Ук-раїнки В літературознавстві плідно працювалиО Дорошкевич, А Шамрай, Ю Меженко, Є Ки-рилюк, М Возняк, І Пільгук, ІО Білецький,О Килимник, С Крижанівський та ін В Інститутімовознавства, який з 1945 р носить ім'я видатногоукраїнського філолога XIX ст О Потебні, продов-жувались дослідження фонетичної системи, грама-тичної будови і лексичного складу сучасної ук-раїнської літературної мови, збирались матеріалидля атласу української мови Вчені-мистецтвоз-навці досліджували теорію та історію образотвор-чого мистецтва України, музики, театру, кіно Цяпраця здійснювалася в умовах шаленого ідео-логічного тиску, некомпетентного втручанняпартійно-державних органів у розвиток науки,безпідставних звинувачень учених-гуманітарпв у„безідейності", „націоналістичних збоченнях", у„низькопоклонстві перед Заходом", у відступах відмарксизму-ленінізму

В таких же умовах працювали діячі літератури імистецтва Однак всупереч обставинам у 40-50-1рр ними створено чимало творів, що залишилипомітний слід у художній культурі українського на-роду Гак, Ю Яновський опублікував роман „Живавода", темою якого була воєнна і повоєнна дійсністьУкраїни П Панч видав ряд новел і роман „Запо-рожці", в якому змалював події з української історії1639-1648 рр Історичний роман з часів Хмель-ниччини написав Н Рибак — „Так сходило сонце"Ю Смоличу належить роман „Вони не пройшли"про німецьку окупацію Харкова в 1941—1942 ррПлідно працювали О Довженко, В Сосюра, ОстапВишня Особливу популярність у повоєнні рокиздобула творчість О Гончара, автора трилогії „Пра-пороносці", повісті „Земля гуде" До помітнихявищ літературного життя належали збірки поезійА Малишка „Чотири літа", „За синім океаном",збірка Л Первомайського „Земля", поема П Тичи-ни „Похорон друга", автобіографічна поемаМ Рильського „Мандрівка в молодість"

Зусиллями талановитих митців України розви-валося театральне, музичне, образотворче мистец-тво та кіно Уже 1944 р було завершено рееваку-ацію театрів Відновлювали життя і ті театральніколективи, які припинили роботу під час війни Взахідних областях УРСР було створено 18 новихтеатрів У другій половині 40-х рр в УРСР діяло

339

Історія України

96 театрів, у 78 із них спектаклі ставили ук-раїнською мовою Спільною бідою їх була ідейна ймистецька уніфікованість, а спільним здобутком —наявність великої плеяди талановитих акторів У те-атрах України працювали такі видатні майстри сце-ни, як М Литвиненко-Вольгемут, 3 Гайдай,М Гришко, І Паторжинський, ГЮра, Б Гмиря,Н Ужвш, К Хохлов, М Романов, А Бучма, Є По-номаренко, Ю Шумський та багато інших

Музичне мистецтво радянської України в першепіслявоєнне десятиріччя позначене передусімтворчістю таких композиторів, як К Данькевич,Д Кебанов А Філіпенко, Г Жуковський,А Свечников, М Вериківський, В Гомоляка,К Домінчен М Колесса, ГМайборода, Б Лято-шинський та ш Популярністю серед глядачів і слу-хачів користувалися Державний український на-родний хор під керівництвом ГВерьовки, створенийвосени 1943 р Київська державна академічна ка-пела „Думка" під керівництвом О Сороки,Львівська державна хорова капела „Трембіта" підкерівництвом П Муравського, Державна капелабандуристів УРСР під керівництвом О Міньків-ського, Державний симфонічний оркестр

Пошуки ідеологічних відхилень призвели до на-падок не тільки на діячів української чи російської,а й єврейської культури Багато єврейських пись-менників, учених, художників було репресовано зазвинуваченням у „космополітизмі" Була навітьсфабрикована „змова" єврейської інтелігенції, вякій планувалося за допомогою „міжнародногоєврейства" заволодіти Кримом і відокремитись відРадянського Союзу

Наприкінці 40 — на початку 50-х рр в умовахнавішування націоналістичних ярликів, боротьби знаціональними культурами набирає величезнихрозмірів фетишизація російської культури та історіїІдеологія і політична тактика сталінізму носиливідкрито великоруський націоналістичний характерСкрізь і всюди проголошувалось, що в економіці іполітиці, філософи і науці саме російській думці на-лежало ,всесвітньо-історичне значення" Російсь-кий народ, за словами Сталіна, „заслужив у ційвійні загальне визнання як керівна сила Радянсько-го Союзу серед усіх народів нашої країни"

В інших умовах розвивалася українська культу-ра поза межами радянської України Третя хвиляеміграції, пов'язана з подіями 2-і світової війни,сколихнула культурне життя українців за кордоном,влила в нього новий потужний струмінь Обстави-

ни війни змусили залишити Батьківщину майже4,5 тис вчителів, інженерів, учених, лікарів, ак-торів, священиків, студентів, їх зусиллями буливідкриті навчальні, духовні й культурно-освітні за-клади, засновані товариства й асоціації, наукові ус-танови В 1947-1948 рр у Німеччині й Австрії бу-ло 29 українських гімназій, 80 народних шкіл, 8спеціальних середніх шкіл У Німеччині відновилисвою діяльність Український вільний університет таУкраїнський техніко-господарський інститут, за-сновані нові вузи — Українська висока економічнашкола, Українська богословська православна ака-демія і Греко-католицька духовна семінарія На-весні 1947 р була відновлена також діяльністьНаукового товариства їм Т Шевченка (в Мюн-хені) Найбільшим доробком його стала кількатом-на „Енциклопедія українознавства" 3 1945 р роз-горнула діяльність Українська вільна Академія наукфочатку в Авгсбурзі, а згодом у Вінніпезі та Нью-Йорку НТШ організувало свої відділи у США,Канаді й Австралії Основний напрям досліджень— українознавство

Значним був доробок українських еміграційнихлітераторів З-поміж інших творів, написаних у40-і рр , варто виділити романи „Діти чумацькогошляху" Д Гуменної, „Ост" УСамчука, „Тигроло-ви" І Багряного, „Доктор Серафжус", „Без грун-ту" В Домонтовича, „Еней і життя інших", „Деньгніву" Ю Косача Найвидатнішим з поетичнихтворів була поема ТОсьмачки „Поет" (1947)Плідно творили на поетичній ниві М Орест,Ю Клен, В Барка, Л Лиман, Л Полтава, О Заєв-ський, О Веретенченко, Яр Славутич, С Гординсь-кий, Б Кравців, Б Нижанківський та ін Найбільшвиразними явищами в театральному житті українцівза рубежем були Ансамбль українських акторівпід керівництвом В Бла§ацького і Театральнастудія під керівництвом И Гірняка та О Добро-вольської

В перші повоєнні роки основні культурні центриукраїнської еміграції містилися в Німеччині таАвстрії В 1949-1950 рр вони поступово пе-ремістилися до США та Канади Культурнатворчість зарубіжних українців репрезентувала ук-раїнську культуру за рубежем, засвідчувала високіпотенційні можливості уярмленого українського на-роду, який навіть в умовах сталінщини зберігав,розвивав і примножував кращі національно-куль-турні традиції, плекаючи надію на майбутнє демо-кратичне відродження їх і вільний розвиток

Парадок

„відлиги"

лютого 1956 р

найбільш одіозних, реакційних рис, що гальмув^його розвиток навіть на шляху накреслено Лофіційною комуністичною доктриною, процесу 'ЧЧсткової лібералізації деяких сфер життя суспільну*ва, передусім духовної Ці часи дістали на^У„відлига" ч

„Відлига" була викликана не лише особист, *бажанням Хрущова чи збігом обставин Змін вил/),гало життя Західний світ вступав в еру тотальц*модернізащи, пов'язаної з розвитком наукоЕ(Утехнічної революції „Змагання двох систем" вик^ •гало нових темпів нових імпульсів у розвиткові f

дянського суспільства, прискорення економічне,

ресах самозбереження тоталітарної системи

на закритому засіданнні

jf XX з'їзду КПРС у Москві перший сек-<і—4 -S ретар ЦК партії М Хрущов виголошувавтаємну доповідь, присвячену культові особиСталіна Вона викликала шокову реакцію в заліПеред делегатами поставав новий образ Сталіна —жорстокого, малокомпетентного тирана, котрийпослідовно створював свій культ, безжалісно зни-щуючи опонентів і вчорашніх соратників Жорсткійкритиці була піддана центральна фігура офіційнонасаджуваної десятиліттями системи канонізованихцінностей, ідол десятків мільйонів людей, символєдності й могутності радянської системи Цей мо-мент можна вважати точкою відліку ланцюгової ре-акції звільнення радянського суспільства від деяких

Наростаннясистемної кризитоталітарного ладу

тш

СИ

поступу, підвищення життєвого стандарту В ін-Л

^"У ри десятиліття після смерті Сталіна в історіїІ України можна умовно поділити на дваJ« періоди, які мали суттєво відмінний історич-ний зміст Перший — це часи „відлиги", коли булазроблена спроба частково реформувати тоталітарнурадянську систему, перетворити п на більшжиттєздатний суспільний організм Другий періодстав часом політичної та ідеологічної реакції, про-гресуючого занепаду й розкладу тоталітарної систе-ми Україна, яка в ці часи, здавалося б, назавждипосіла місце найпотужнішої провінції великоїімперії, стала ареною всіх цих подій, що запрогра-мували її розвиток у наступні часи

проведено реформування певних її компонентцДструктур, звільнення від тягаря надцентралізі^ ^майже повної самоізоляції та духовної скутості Jy*цього, звичайно, додавалися суто суб'єктивні пр, | >нення частини партійно-державної бюрократ ^зацікавленої в змінах, які б розширили сферу її копетенцп за рахунок усунення від влади висувані^1сталінської епохи, амбіції технократів, які набиравсилу завдяки світовим економічним тенденціям,решті — міркування боротьби за владу м*уприбічниками Хрущова та ортодоксальнийсталіністами у „верхах" V

Розгорнулась „десталінізація по вертикалі" цтоматичне шаблонне засудження „культу особвсіма партійними та ідеологічними структурами

Цей процес розгортався в Україні повільнії}ніж у центрі Із запізненням стали з'являтися ста ^у пресі В „дусі рішень XX з'їзду" Тон 1 ЗМІСТ КД*Утики були стриманішими Зміни торкалися пе(^важно сфери культурного життя

Непослідовність і непевність десталінізацп н^ sнаочніше проявилася в процесі політичної, юрид^ноі та громадської реабілітації жертв репреД4сталінізму На кінець 50-х рр органами КДБ і пр( і -куратури республіки було переглянуто справи m^Vже 5,5 млн чол , які перебували на обліку репресі^4них органів 3 цього обліку знято (фактично р^4абштовано) 58% справ Ці цифри свідчатьжахливий масштаб репресій і одночасно — промеженість процесу реабілітації їх жертв Поза за^ном залишилася більшість жертв репресій 20 ^початку 30-х рр , діячі ОУН-УПА та ін У ціймеженості й непослідовності відчувалась, однЛпевна система Поза процесом реабілітації залину4лися майже всі, хто був так чи інакше пов язаниіЦ1звинуваченнями у „націоналізмі" 0

341

Історія У краї ни

Найкричущим парадоксом „відлиги" було те,що процес реабілітації жертв сталінських репресійсупроводжувався новими політичними репресіямиНа XXI з'їзді КПРС (січень 1959) М Хрущовзаявив, що в СРСР немає фактів притягнення досудової відповідальності за політичні злочини Цебуло брехнею

Протягом 1954-1959 рр в Україні було притяг-нено до судової відповідальності і піддано іншимформам переслідувань за „антирадянську діяль-ність" близько 3,5 тис чол Репресії продовжува-"і лись і під час піку „відлиги" Зокрема, в 1961 р ,коли піднялась нова хвиля засудження злочинівСталіна, а його мумію винесли з мавзолею, в Ук-раїні була репресована група львівських юристів,які збиралися агітувати за конституційний вихід Ук-раїни зі складу СРСР (відповідні статті консти-туцій Союзу і Республіки давали таке право)Членів групи (А Лук'яненка, І Кандибу, С Віруната ш ) звинуватили у „зраді Батьківщини" і засуди-1 ли на максимальні строки ув'язнення Того ж рокуІ КДБ „викрив" у Львові підпільну організацію „Ук-j раїнський національної центр" Керівника пj розстріляли, іншим дали величезні терміни ув'яз-нення

Продовжувались утиски й переслідування учас-ників збройної боротьби ОУН-УПА

Населення західних областей України булооб'єктом масованої ідеологічної обробки в дусі бо-ротьби з „націоналізмом"

Національне питання й надалі залишалосяоднією з найдражливіших проблем суспільно-політичного життя республіки 3 одного боку, пев-на ідеологічна лібералізація сприяла більш відкри-тому обговоренню деяких проблем, наприклад мов-ної У 1963 р в Києві відбулася конференція з пи-тань культури української мови, яка продемонстру-вала досить серйозне незадоволення інтелігенції йнавіть частини партійного істеблішменту станови-щем української мови та культури Дедалі частішевисловлювалось незадоволення провінціалізацєюукраїнської культури і науки Вживалися й заходи,щоб подолати ці „окремі недоліки" У другій поло-вині 50 — першій половині 60-х рр було розпоча-то видання фундаментальних наукових праць, по-кликаних підвищити престиж української науки ікультури („Українська Радянська Енциклопедія",„Історія української літератури", багатотомнийсловник української мови тощо) Почали виходитифахові журнали з природничих і суспільствознав-чих дисциплін українською мовою

Проте всі ці заходи, які, до речі, здійснювалисяцілком у рамках офіціозної ідеологи, значною міроюнівелювалися іншими Зокрема, в 1958 р був ухва-лений загальносоюзний закон про зв'язок школи зжиттям, спрямований на докорінну реформу систе-ми середньої освіти Батьки не мали права відмови-тися від вивчення їхніми дітьми російської, 1англійської чи німецької, однак могли відмовитисявід української В результаті українська мова, а знею й українська культура ставали в Україні пред-метами непрестижними, непотрібними для життя,що звичайно, не поліпшувало їх стан Закон викли-кав велике незадоволення серед національно свідо-мої інтелігенції та протести проти впровадженняйого „мовного" пункту в Україні

Паралельно з „відлигою" в галузі суспільно-політичного і культурного життя розгорталась ши-рока програма реформування економіки Поставив-ши завдання „наздогнати й перегнати Америку", атакож пообіцявши громадянам країни за 20 роківпобудувати комунізм, М Хрущов вдався до сериекономічних експериментів

Одним з найрадикальніших заходів була спроба "ічастково децентралізувати керівництво еко- jномікою Право планування й розпорядження ^місцевими ресурсами було передано від централь-них відомств місцевим радам народного господар-ства (раднаргоспам) Внаслідок цього Україна не-сподівано отримала небачену досі економічну са-мостійність, до якої здебільшого не була готовоюпартійно-господарська бюрократія республікиВтім ця економічна „незалежність" не означала, щоУкраїна могла сама оперувати своїми економічнимиздобутками Тільки у 1959—1961 рр вона віддаладо загальносоюзного бюджету близько 14% свогонаціонального доходу, які нічим не були відшкодо-вані У будь-якому випадку Україна не мала змогискористатися можливостями цієї тимчасової децен-тралізації, оскільки економічна система працювалав цілому за законами попереднього часу

Багато обіцяли нововведення в сільському гос-подарстві Велике позитивне значення малаліквідація машинно-тракторних станцій і передачаїх майна колгоспам Була скасована зайва ланка ібез того громіздкої системи управління сільськогос- іподарським виробництвом Великим плюсом сталопідвищення заробітної платні колгоспникам Цізрушення все ж таки програвали іншим тенденціямНезабутній слід в історії радянського суспільствазалишила „кукурудзяна епопея", коли за рахунокзасіву мільйонів гектарів землі кукурудзою намага-

342

Наростання системної кризи тоталітарного лади

лися вирішити проблему кормів для тваринництваСправжньою лихоманкою для сільського господар-ства стали карикатурні м'ясні й молочні кампанії,спрямовані на те, щоб підвищити обсяги здачі цієїпродукції державі Це погано підготовлене експе-риментаторство звело майже нанівець попереднідосягнення в галузі сільського господарства і поста-вило його у кризовий стан 3 1950 по 1958 р обсягвалової продукції сільського господарства рес-публіки зріс на 65%, а в 1958—1964 рр — на 3%Країна стала імпортувати зерно Спроби реформ усільському господарстві були приречені саме на та-кий результат Залишалась недоторканною кол-госпно-радгоспна система, більше того, вона спря-мовувалась на суто адміністративно-бюрократичніметоди керівництва Підсобні господарства кол-госпників стали об'єктом адміністративного тиску,розмір їх зменшувався Як і раніше, найдрібнішіпитання сільськогосподарського виробництвавирішувались у центрі, ініціатива на місцях буланульовою Проведення реформ такими методами іза таких умов було авантюрою, яка дорого обійшла-ся не тільки Україні, а й самому Хрущову

Відповідним чином змінювався стан справ упромисловості її розвиток в Україні характеризу-вався значним збільшенням капіталовкладень уважку промисловість, уповільненням темпів роз-витку легкої і загальним зниженням темпів зро-стання

Отже, „відлига' торкнулася тільки окремихсторін життя радянського суспільства Зміни, щовідбувалися, сприяли певному прогресивному роз-виткові України Але непослідовність, супереч-ливість цих змін зрештою призвели до того, що за-думи ініціаторів стали перетворюватися у свою про-тилежність До того ж межі „відлиги" були занадтовузькими аби довести реформи до логічного кінцяй докорінним чином оздоровити суспільство

Лібералізація

культурного

життя

І айпомітніше атмосфера змін, новизни дала-

I ся взнаки в духовному житті ПершоюЖ ластівкою пробудження стала публікація вчервні 1955 р в „Литературной газете" статтіО Довженка „Мистецтво живопису і сучасність"У ній містився заклик „розширювати творчі межісоціалістичного реалізму" Він знайшов глибоке ро-зуміння й підтримку як в Україні, так і за її межами,

сприймався як сигнал нових можливостей длявільного творчого пошуку

Першим на нову ситуацію зреагували письмен-ники 3 позицій „розширенного трактування мето-ду соціалістичного реалізму" написані автобіог-рафічна повість О Довженка „За ширмою", поеми„Розстріляне безсмертя", „Мазепа" та повість„Третя рота" В Сосюри, Л Первомайського „Ди-кий мед", роман Гр Тютюнника „Вир" У поезії тапрозі активно виступали В Симоненко, М Руден-ко, Л Костенко, Д Павличко, М Вінграновський,РЛубківський, Ю Мушкетик, І Чендей, І Драч,В Шевчук Літературну критику представлялиІ Дзюба, Є Верстюк, І Світличний, В Чорновіл,В Мороз та ін

Політична „відлига" привела до нової хвилі „ук-раїнізації" Знову було відкрито поставлено питан-ня про збереження української мови та розширеннясфери її вживання Газети „Радянська культура",„Радянська освіта", „Літературна газета" та індрукували численні листи письменників, учителів,викладачів вузів із закликами й вимогами поширю-вати українську мову, боротися за її культуру,підносити красу й милозвучність На захист ук-раїнської мови виступили М Рильський, Л Дмит-ренко, Н Рибак, С Крижанівський та ін Письмен-ник М Шумило, військовий кореспондент під часвійни, у журналі „Смена" за липень 1956 р писав„На жаль, ще є люди, які нехтують мовою ук-раїнського народу Декому з них здається, що ук-раїнська мова недовговічна Мине, мовляв, небага-то часу, і українська мова зникне, а іі замінить моваросійська Це нащадки великодержавних націо-налістів типу Суворіна, що видавав чоросотенну га-зету „Новое время", і Шульгіна-видавця такої жреакційної назети „Киевлянин" Це абсолютно во-рожі нам, радянським людям, думки Ніяка мова неповинна витискувати іншу мову В тому суть ірівноправності націй Із зникненням мови зникає,гине і нація"

Згаданий закон про зв'язок школи з життям підвиглядом демократизації значно послабив позиціїукраїнської мови в радянській Україні і одночаснопривів до посилення й поширення руху громад-ськості на іі захист Під його натиском і натискомреальних обставин навіть перший серкетар ЦККПУ П Шелест неодноразово висловлювався назахист української мови За збереження і розвитокнаціональної мови й культури відкрито висловилисяучасники V з'їзду українських письменників, щовідбувся и листопаді 1966 р

з 43

Історія У краї ни

Період „відлиги" був характерний і певнимвідновленням історичної справедливості — повер-ненням українській культурі імен незаслужено за-бутих або несправедливо репресованих Особливуактивність проявляв у цьому М Рильський Самезавдяки йому було посмертно реабілітовано поетівО Олеся, М Вороного Він домігся перевиданнятворів видатних українських композиторів XVIII-XIX ст М Березовського, Д Бортнянського,А Веделя

Значну роботу провели створені в 1956 ркомісії щодо впорядкування посмертної спадщиниВони, зокрема, опрацювали твори В Чумака,В Еллана-Блакитного, а також репресованихсталінщиною письменників — Б Бобинського,О Досвітнього, Г Косинки, М Ірчана, М Куліша,Д Фальківського та багатьох інших Ряд письмен-ників було поновлено у правах членів Спілки ук-раїнських письменників Серед них Н Забіла,ГЕпік, Б Коваленко, В Поліщук, ГОвчаров,З Тулуб, ГХоткевич, Е Шехтман, Є Шаблювсь-кий, О Сорока, В Гжицький Того ж 1956 р булиреабілітовані Б Антоненко-Давидович, А Костен-ко, П Кононенко, П Колесник, А Петрусь-Кар-патський, Ю Шкрумеляк Після довгих репресійповернулися в 1957 р до літератури М Андрущен-ко, М Годованець, М Гаско, М Доленго, О Жур-лива, М Марфієвич У жовтні 1957 р був поновле-ний у письменницькому товаристві репресованийО Ковінька, а в грудні — В Мисик

Реабілітація давала право на видання деякихтворів письменників, визнаних найкращими Вкінці 50-х рр вийшли твори В Еллана-Блакитного,Г Епіка, М Ірчана, В Чумака, І Микитенка, роман„Людолови" 3 Тулуб, „Чорне озеро" В Гжицького,М Годованець опублікував свої „Байки", О Жур-лива та М Гаско — збірки „Поезії", А Петрусь-Карпатський — збірку „Що на світі найсвятіше",Ю Шкрумеляк — збірку „Сопілка співає" У цейперіод вийшли також однотомник О Досвітнього„Вибрані твори", збірка „Вибране" О Сороки,„Вибрані поезії' М Вороного, окремі твориД Бузька, М Куліша, О Соколовського Рядтворів письменників, які були репресовані засталінського режиму, опубліковано в „Антології ук-раїнської поезії" та збірнику „Революційні поетиЗахідної України" В газетах і журналах друкувала-ся велика кількість статей про реабілітованихЗ'явилися літературознавчі праці про них Ре-абілітовані діячі культури, які лишилися живими,поступово втягнулися в культурне життя народу,

хоча не всі зберегли життєві сили й могли так самоенергійно й настирливо відстоювати його інтереси,як раніше

„Відлига" породила і таке явище суспільно-культурного життя, як шістдесятництво — рухтворчої молоді, яка сповідувала оригінальну тема-тику, нові думки, відмінні від офіційних, і сталаядром духовної опозиції режиму в Україні

Характеризуючи шістдесятництво, один із йогопредставників В Мороз підкреслював „То буломолоде покоління, яке пішло в університети, якемогло уже подумати про щось інше, а не тільки проелементарні умови існування Чорновіл, наприк-лад, був редактором комсомольської загальноу-країнської газети Дзюба був одним з найваж-ливіших критиків у Спілці письменників УкраїниСтус був аспірантом в Інституті літератури в КиєвіОдним словом, люди на найвищих щаблях які вкомуністичному істеблішменті могли далеко ПІТИАле це були найкращі люди в розумінні морально-му Вони відчували, що проповідувати те, в що невіриш, просто робити кар'єру, дивитись, як твійнарід російщать, — це багно Значить, у тих людейвиникло природне бажання вирватись з багна"

Важливим документом нової хвилі відродженнястала праця І Дзюби „Інтернаціоналізм чи ру-сифікація" 3 позицій „розширеного трактуваннясоціалістичного реалізму" автор розглядав пробле-му права націй на самовизначення, доводив, щоЛенін вкладав у поняття „націоналізм поневоленоїнації" позитивний зміст Цю працю Б Антоненко-Давидович назвав референдумом покоління

Провідною постаттю серед молодих поетів бувВ Симоненко Уродженець Полтавщини, вінзакінчив 1957 р факультет журналістикиКиївського університету, виявивши великий потягдо високої громадянської поезії У 1962 р вийшлайого збірка „Тиша й грім", у 1963-му — віршованаказка для дітей „Цар Плаксій і Лоскотон" У 1964-1965 рр , вже після смерті поета (14 грудня 1963),опубліковані збірка поезій, книги „Вино з троянд",І(3емне тяжіння", „Подорож ч країну навпаки"Його збірки вийшли також у Мюнхені (1965,1973) під заголовком „Берег чекань"

Стрімко ввійшла в українську літературу в кінці50-х рр Ліна Костенко її перші збірки написані підчас „відлиги", „Проміння землі", „Вітрила",„Мандрівки серця" засвідчили непересічний талантпоетеси, її здатність глибоко, філософськи осмис-лювати дійсність, генерувати нові, оригінальні дум-ки, подаючи їх у чудовій поетичній формі

344

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

Більш плідною й багатою в новій суспільно-культурній атмосфері була творчість композиторівяк офіційного, традиційного, так і нетрадиційногонапряму в музиці Українське музичне мистецтвозбагатилося творами Б Аятошинського, А Кос-Анатольського, С Людкевича, братів Г і П Май-бород, Ю Мейтуса, А Штогаренка та ін Новатор-ством позначена була авангардна музика компози-торів-„шістдесятників" Л Грабовського, В Год-зяцького В Сильвестрова, В Загоруєва

Скарбниця образотворчого мистецтва поповни-лася творами М Дерегуса, М Божія, КТрохимен-ка, О Шовкуненка, В Бородая 3 рухом „шістде-сятників" тісно пов'язане ім'я талановитої худож-ниці, учениці Ф Кричевського ТЯблонської, якаще в 50-і рр здобула популярність і визнаннясвоїми картинами „Хліб", „Весна', „НадДніпром", „Ранок" та ін У 60-і рр ТЯблонська напротивагу „соціалістичному реалізму', що тяжівфактично, до натуралізму, демонструє нові рішеннясинтетичних образів, в яких яскраво вирізняєтьсядавня традиція українського народного живопису(картини „Травень", „Фольклорна сюїта" та ін )ТЯблонська разом з В Зарецьким та іншими ху-дожниками-„шістдесятниками" стала основопо-ложницею й фундатором фольклорного напряму вукраїнському образотворчому мистецтві, щозберігся й розвивався, хоч і з труднощами, в на-ступні десятиріччя

Пожвавлення в національно-культурному життіпривело до зростання інтересу в суспільстві до те-атрального мистецтва протягом 1958-1965 рркількість глядачів у театрах республіки зросла з14,3 млн до 15,5 млн на рік Багатьох приваблю-вало мистецтво таких майстрів сцени, як В Добро-вольський, Н Ужвій, Ю Лавров, Є Пономаренко,М Романов, К Хохлов Традиції Л Курбаса творчонаслідували його учні — режисери Г Юра, М Кру-шельницький, Б Тягно, В Скляренко та ін

З новими ідеями й творчими знахідками влили-ся в потужний струмінь сусшльно-культурного ру-ху шістдесятників десятки й сотні відомих і меншвідомих трудівників і творців української культуриновітнього часу ,Відлига" дещо розкріпачила твор-чий потенціал українського народу, сприяла підне-сенню національної гідності та самосвідомості, збе-реженню й примноженню духовних і моральних силдля подальшої боротьби Пік „відлиги" для Україниприпав на кінець 50 — початок 60-х рр Це видноособливо виразно на результатах книговидавничоїсправи Саме в цей період книжки українською мо-

вою складали найбільший відсоток від усіх книг,опублікованих в Україні, порівняно з іншими рока-ми повоєнної істори В 1957 р вони становили53%, у 1958 — 60, у 1960-му — 49, але уже в1965 р цей показник опустився фактично до рівня1940 р — 41% Далі — лише неухильно зменшу-вався

Шістдесятники

відомість цього покоління меншою мірою бу-ш

Ц ла отруєна радянським ідеологічним моно-теїзмом, генетичним страхом попередниківВоно стало свідком падіння культу особи СталінаУ системі цінностей цього покоління з'явилися не-сподівані для радянського морального кодексуіндивідуалізм, культ свободи самовираження, скеп-тицизм, гуманізм без сурогатних домішок класово-го підходу, космополітичність культурних смаківВоно уособлювало собою суспільно-культурне яви-ще, течію, духовний феномен — шістдесятниківЦей термін активно вживався вже на початку60-х рр

Важливим моментом у формуванні світоглядушістдесятників був вплив гуманістичної західноїкультури Різними стежками, здебільшого черезпереклади, до України потрапляли твориЕ Хемінгуея, А Камю, А Сент-Екзюпері, Ф Каф-ки та ін Одкровенням стало італійське кіно епохинеореалізму Художники заново відкривалиімпресіоністів, Ван-Гога, Модільяні, мексикансь-кий монументальний живопис і скульптуру Над-бання західної культури сприяли підвищенню ста-тусу загальнолюдських цінностей, модернізаціїсвідомості молодшого покоління інтелігенції,посіяли відразу до „соціалістичного реалізму" За-кономірним наслідком цих зрушень було відрод-ження інтересу до власної культури, й багатствЗ'явилась потреба знайти своє місце не поруч зкультурою „старшого брата", а в контексті загаль-носвітової культури

Нове покоління інтелігенції, крім більшої свобо-ди та шформованості, мало в активі вищий культур-ний рівень, талант і смак Воно вважало природнимсво^ право на розкутість, щирість почуттів, звер-нення передусім до внутрішнього світу людини,прагнуло до відновлення чистої естетики, культиву-вало красу, палко бажало новизни й подоланняпровінційності своєї культури В результатітворчість і громадська діяльність шістдесятниківстали справжнім проривом у монолітній системізаідеологізованої офіціозної культури

345

Історія У краї ни

Поетичні вечори І Драча, Ліни Костенко,М Вінграновського та ін збирали тисячні ауди-тори Справжнього громадянського звучання буласповнена поетична творчість В Симоненка, В Сту-са Потяг до чистого мистецтва відчувався у витон-чених естетських віршах І Калинця, Є Гуцала,В Дрозд, В Шевчук та ін повернули українськійпрозі зацікавленого читача своїми неординарними,сповненими психологізму творами Нові форми йнезвичний зміст принесла творчість художниківП Заливахи, А Горської, В Кушніра, В Зарецько-го та ін Плеяда блискучих літературних критиків— І Світличний, І Дзюба, Є Сверстюк повернулицьому жанрові звання літератури Нову хвилю вкінематографі представляли С Параджанов,Ю Іллєнко, Л Осика Непересічний талант і май-стерність визначали переклади ГКочура і М Лука-ша Нові імена, ідеї з явилися в гуманітарних нау-ках історії, археологи літературознавстві, мистец-твознавстві Звичайно, коло шістдесятників булозначно ширшим До них горнулися молоді вчені,вчителі, студентство

Все це не могло не викликати незадоволенняможновладців Попервах його доводилося стриму-вати, оскільки воно не збігалося з віяннями часуВтім довго чекати не довелося з центру надійшовсигнал 8 березня 1963 р у Москві відбуласязустріч М Хрушова з мистецькою інтелігенцією, їїпараноідальна атмосфера, брутальне цькуваннямитців послужили „керівництвом до ди" для масиапаратників усіх рівнів Почалася чергова кампаніяна зразок ідеологічного погрому 40 — початку

50-х рр

У пресі, на зборах творчих спілок почалосяцькування шістдесятників Першими пролунализвинувачення у „формалізмі", „космополітизмі",відході від „марксизму-ленінізму" Словесні атакисупроводжувались адміністративними заходамиСпочатку почали обмежувати публікації шістдесят-ників у літературних журналах („Жовтень", „Пра-пор", „Вітчизна", „Ранок", „Дніпро" та ін ), газе-тах — скрізь, де вони раніше мали трибуну

Більшість шістдесятників-поетів „першої хвилі"

А Костенко, І Калинець, Г Кириченко, Б Мамай-сур, В Голобородько та ін перестали друкуватисьсаме після 1963 р Стали забороняти, а то й просторозганяти літературно-мистецькі вечори Закриликлуби творчої молоді

Перекриваючи повітря шістдесятникам, владасподівалася, що таким чином вдасться підкорити їх,примусити діяти суто за законами системи Проте

результат не відповідав задуму Частина шістдесят-ників дійсно досить швидко „переорієнтувалась"(серед таких були й дуже талановиті люди) і сталаробити те, що від них вимагалося, частина відійшлавід громадської діяльності і поринула у суто фаховіпроблеми Однак певна частина нового поколінняне змогла відмовитися від своїх позицій і пішла наприховану або відкриту конфронтацію з владою

Невід ємною частиною суспільно-культурногожиття України у першій половині 60-х рр став сам-видав ціла система розповсюдження не визнаноїофіційно або забороненої літератури Десятки літе-ратурних і публіцистичних творів, яким був пере-критий шлях до публікації в офіційних виданнях,передруковувались на машинках, перефотографо-вувались на фотоплівку, надиктовувались намагнітофонні стрічки, навіть переписувались від ру-ки і читалися тисячами людей, здебільшогоінтелігенцією

Поширювались твори Ліни Костенко, В Симо-ненка, Є Сверстюка та ін Згодом самвидав ставполітизуватися В 1964—1965 рр з'явилась ціласерія анонімних публіцистичних статей („З приво-ду процесу над Погружальським" — відгук на по-жежу в Центральній науковій бібліотеці у Києві,під час якої згоріла безцінна колекція україніки,„Про сучасне і майбутнє України",„Націоналісти'*", „12 запитань для тих, хто вивчаєсуспільствознавство") та ін Статті підіймали най-актуальніші та найболючіші проблеми сучасностіпідлегле становище України в СРСР, стан ук-раїнської мови і культури, русифікація, злочинисталінізму тощо

Поява політичної публіцистики стала свідчен-ням зародження політичної течи у шістдесятництві,певної групи, яка прагнула обговорювати не тількисуто культурницькі, а й важливі суспільно-політичні проблеми

У системі розповсюдження самвидаву головни-ми були два центри Київ (тут активно діяли1 Світличний, В Чорновіл, Є Пронюк) та Львів(М і Б Горині, І Гельта ін ) Саме тут писалися йпередруковувалися самвидавчі статті, саме звідсивони розповсюджувались у містах України Це бу-ли головні осередки духовної опозиції та інакомис-ення У цьому ж середовищі виношувалась ідеяорганізації опозиційного руху 1964 р з явилисяанонімні тези „Стан і завдання українського виз-вольного руху", в яких йшлося про колоніальне ста-новище України в складі СРСР, ставилися завдан-ня організації визвольного руху в Україні, котрий

346

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

мав би діяти легальними й нелегальними „рево-люційно-демократичними" методами Частинашістдесятників стояла на порозі формуванняполітичної опозиції^ Проте в 1964ір період „мирного" співіснування^ * системи з інакомисленням закінчився В жовтніцього року М Хрущов, який остаточно заплутавсяу своїх планах, проектах і стосунках з партійно-дер-жавною бюрократією, в результаті справжньої змо-^ ви був усунутий з посади першого секретаря ЦК/ГКПРС Що влади прийшла консервативна частинапартійної верхівки на чолі з Л Брежнєвим і М Су-словим| Подальший хід подій в Україні, як завжди,був визначений поза її межами На зміну „відлизі"приходила реакція

Поворот

до неосталінізму

серпні 1965 р у декількох містах України бу-ли заарештовані близько трьох десятків чо-ловік з кола шістдесятників, майже всі —представники інтелігенції Більшість з них малапряме або посереднє відношення до виготовлення йрозповсюдження самвидаву Мета акції була оче-видною — придушити інакомислення, залякати тучастину інтелігенції, яка ще наважувалась на незго-ду Проти більшості заарештованих було висунутозвинувачення в „антирадянській агітації і пропа-ганді", і навесні 1966 р під час серп судових про-цесів 20 чоловік були засуджені у Львові, Києві,Луцьку, Тернополі, Житомирі та Івано-Франківську на різні строки покарання В резуль-таті v таборах Мордовії опинилися науковці М іБ Горині, М Осадчий, інститутські викладачіВ Мороз та Д Іващенко, художник П Заливаха,інженери О Мартиненко, І Русин та ін

Паралельно розгорталась програма утисків і пе-реслідувань тих, хто співчував заарештованим, їходнодумців ЦК КПУ надіслав до місцевих парт-організацій „закритого листа", в якому виправдову-вались репресії (їх жертв виставляли як „антира-дянщиків") і йшлося про необхідність посилення„виховної роботи" з інтелігенцією Республікоюпрокотилась хвиля відкритих партійних зборів зучастю громадськості, на яких „відщепенців" за-суджували й всіляко паплюжили їх однодумцівЛюдей, згаданих у листі, звільняли з роботи, вик-лючали з парти і комсомолу, виганяли з інститутівПереслідували навіть членів їх родин

Очевидно, що чергова зміна курсу, наочно про-

демонстрована арештами, була продиктована з Мо-скви, де теж почалися переслідування інакодумцівПри цьому масштаб таких дій в Україні знову бувзначно більшим, ніж деінде в Союзі Українськекерівництво на чолі з П Шелестом, як завжди,слухняно виконало вказівку, хоча й не було зацікав-лене в такому ході подій

Сплеск репресій у 1965 —1966 рр супровод-жувався досить масштабним ідеологічним поворо-том Газети зарясніли статтями, спрямованими про-ти „буржуазної ідеологи" та „українського буржу-азного націоналізму" Пожорсткішала цензураЦК КПУ ухвалив ряд „закритих" постанов, щостосувалися виправлення „ідеологічних помилок" уроботі деяких журналів („Вітчизна", „Жовтень" таін ), кіностудії їм ОДовженка Тривала прихованаідеологічна чистка редакцій газет, журналів, видав-ництв, інститутів гуманітарного профілю Академіїнаук УРСР Усе це нагадувало сталінські ідео-логічні чистки 40—50-х рр , хоча, зрозуміло, немогло зрівнятися з ними за масштабами та інтен-сивністю

Однак у суспільно-політичному житті ще відбу-валися процеси, які можна вважати інерцією„відлиги" Репресії не були зустрінуті „загальнона-родним схваленням", як у попередні роки, більшетого, саме з кола шістдесятників почалися протести4 вересня 1965 р в київському кінотеатрі „Україна"під час прем'єрного показу кінострічки С Парад-жанова „Тіні забутих предків" І Дзюба, В Стус,В Чорновіл та ін організували щось на зразок де-монстрації протесту проти арештів Навесні 1966 рпід час судового процесу над діячами самвидаву уЛьвові відбувалися вже справжні демонстрації білябудинку суду на підтримку підсудних До ЦККПУ, прокуратури, КДБ, ЦК КПРС відправля-лися колективні та індивідуальні петиції на захистрепресованих, підписані здебільшого представни-ками інтелігенції Серед їх авторів нерідко буливідомі вчені, митці, письменники Ці листи протес-ту розповсюджувались у самвидаві, потрапляли закордон

Дуже неприємним сюрпризом для властей ставстихійний протест проти заборони відзначенняпам'яті 1 Шевченка 22 травня 1967 р у КиєвіЦього дня міліція спробувала розігнати неформаль-не зібрання біля пам'ятника У відповідь присутніорганізували маніфестацію протесту і демонст-рацію, яка дійшла до будинку ЦК КПУ

Партійна верхівка України, безумовно, підтри-муючи лінію Москви, в той же час намагалася ви-

347

Історія У краї ни

користовувати настрої громадськості у власнихінтересах, у боротьбі з центром за більший обсягвлади у республіці Гірка пілюля 1965—1966 ррбула підсолоджена заходами, спрямованими напідвищення статусу української мови Вищі нав-чальні заклади отримали директиву щодо ширшоговпровадження української мови у викладання Яв-но з дозволу „верхів" на V з'їзді письменників Ук-раїни (листопад 1966) було піднято мовне питання,і його обговорення стало справжньою подією в гро-мадсько-культурному житті республіки Апогеємцієї „малої відлиги" став вихід 1969 р книгиП Шелеста „Україно наша радянська", яка викли-кала незадоволення в Москві своїми національнимимотивами Цей досить примітивний ідеологічно-публіцистичний трафарет не тільки став демонст-рацією уваги партійного керівництва республіки доїї специфічних інтересів, а й відігравав роль віхи,яка вказувала інтелігенції межі можливого увисвітленні національного питання

Та період загравань з інтелігенцією закінчився1968 р В квітні цього року до Л Брежнєва (гене-рального секретаря ЦК КПРС), О Косигіна (го-лови Ради міністрів СРСР) та М Підгорного (го-лови президії Верховної Ради СРСР) надійшовлист-петищя з України, спрямований проти пору-шення „норм соціалістичної демократи" (йшлосяпро арешти інакодумців в Україні та Москві) Лис-та підписали 139 осіб, серед них члени-кореспон-денти АН УРСР, доктори і кандидати наук, відомімитці, літератори Хоча лист мав цілком прора-дянський зміст і спрямованість, його авторів почалипереслідувати їх звільняли з роботи, виключали зпарти, „проробляли" на зборах колективів тощоРеакція влади була неадекватно жорсткою Коливлітку 1968 р війська країн Варшавського догово-ру на чолі з СРСР вторглися у Чехословаччину,щоб придушити там процес демократизації, сталозрозумілим радянське керівництво остаточно пе-рейшло на рейки неосталінізму У березні 1969 рЦК КПУ ухвалив постанову „Про підвищеннявідповідальності керівників органів преси, радіо, те-лебачення, кінематографи, установ культури і мис-тецтва за ідейно-політичний рівень матеріалів, щодрукуються, та репертуар" Вона встановлювалаперсональну відповідальність керівників усіх струк-тур ідеологічного циклу за ідейно-політичний змістдіяльності, зобов'язувала їх виступати у першу чер-гу проти будь-яких проявів „буржуазної ідеологи" і,зрозуміло, „націоналізму" Тоді ж була ухваленаподібна постанова, що стосувалась кінематографу

З цього часу ідеологічний контроль за діяльністюінтелігенції став майже тотальним Письменників,митців, учених картали в пресі і на зборах творчихспілок за „аполітичність", „ідейну незрілість",„формалізм", „націоналізм" тощо

Митців, літераторів, які намагалися зберігати вцих умовах незмінним своє творче й громадське об-личчя, всіляко цькували Об'єктом пильної увагиідеологічних наглядачів став критик І Дзюба Всімаможливими адміністративними засобами пересліду-вався скульптор І Гончар, який утримував вдомаунікальну колекцію творів українського мистецтваВ умовах постійних гонінь діяв самодіяльний на-родний хор під керівництвом Л Ященка, врешті-решт хор у 1971 р розігнали, а його керівника по-збавили роботи і виключили із Спілки композиторівУкраїни Фактично наприкінці 60 — початку 70-хрр в Україні відбувалась ідеологічна війна з „ук-раїнським націоналізмом", хоча, як правило, малохто був у змозі точно окреслити рамки цього понят-тя Це було повторенням „ждановщини"

Українське партійне керівництво цілком йшло уфарватері політики, яка ініціювалась з МосквиУтім воно було незадоволене постійно зростаючимдиктатом центру в ідеологічних питаннях, прекрас-но розуміючи, що цей диктат зростатиме й в іншихсферах Тому нерідко ідеологічні „проробки" тих чиінших представників інтелігенції не доводились дологічного кінця — адміністративних або навіть су-дових переслідувань Прибічники П Шелеста се-ред вищої номенклатури нерідко навіть заступалисяза деяких з тих, хто піддавався ідеологічнимгонінням Однак позиції самого П Шелеста передМосквою ставали дедалі слабкішими Влітку 1970р в Україні відбулася заміна шефа КДБ на місцеВ Нікітченка, людини П Шелеста, був призначе-ний В Федорчук, який орієнтувався виключно н«Москву і був прибічником „жорсткого курсу" щодононконформістів Це був явний сигнал, що прихо-дять останні дні правління П Шелеста і Українастоїть на порозі чергової „чистки"

Дисиденти

t' агальний поворот до неосталінізму сприявпевній радикалізацн політичних настроївчастини шістдесятників Репресії 1965 —1966 рр , посилення ідеологічного тиску наінтелігенцію замість бажаного знищення інакомис-лення дали зворотний результат Громадсько-ак-тивна частина шістдесяткиків, яка залишилась на

348

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

волі, почала чинити опір неосталінізмові

Друга половина 60-х рр стала епохою справж-нього розквіту самвидаву, в першу чергу політичноїпубліцистики 3 явилися такі визначні твори, як„Інтернаціоналізм чи русифікація3" І Дзюби —нищівна критика „національної політики" КПРС,спрямована проти русифікації України, „Лихо з ро-зуму" В Чорновола — збірка документів і біог-рафічних відомостей про жертви репресій 1965—1966 рр , „Собор у риштованні' — блискуче літе-ратурно-публіцистичне есе Є Сверстюка, присвя-чене морально-етичним проблемам, шо підіймалисяу романі „Собор", запальні антисталіністські статтіВ Мороза „Репортаж із заповідника імені Берія" і„Серед сніпв" У самвидаві циркулювали десяткиневеликих політико-публіцистичних розвідок,листів протесту, літературно-художніх творів

Самвидав виконував функцію не тільки пара-лельного духовного простору, над яким були не-владні офіційні структури Він одночасно став ор-ганізаційною інфраструктурою й найголовнішимпроявом дисидентського руху Термін „дисиденти"був занесений із Заходу і вживався для визначенняінакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито ви-словлювали свої погляди, що не збігалися зофіційною політикою Головними центрами диси-дентської активності були Київ і Львів Відкритіпрояви інакомислення спостерігалися також уДніпропетровську, Луцьку, Івано-Франківську,Одесі, Тернополі та інших містах Головні питання,які порушували дисиденти у самвидавських стат-тях, листах протесту, стосувалися передусімнацюна ьноі проблеми (становище України в складіСРСР, русифікація, утиски національноїінтелігенції і культури, мовна проблема тощо), ре-пресій проти інакодумців, проблем демократизаціїрадянського суспільства та ін 1970 р у Львові по-чав виходити самвидавчий журнал .Українськийвісник", котрий друкував заборонені офіціозом тво-ри, подавав інформацію про події суспільно-політичного життя, що замовчувались офіційноюпресою, наводив хроніку репресій проти диси-дентів Головним редактором видання був В Чор-новіл, йому допомагали Я Кендзьор, М Косів,О Антонів та ш У 1970—1972 рр вийшли шістьномерів „Українського вісник а" Поява журналубула важливою подією для дисидентського руху,оскільки сприяла його організаційній консолідації

Самвидав був не єдиною формою діяльності ди-сидентів Вони намагалися активно протистояти ре-пресіям Саме з їхньої ініціативи було організовано

демонстрації протесту в Києві та Львові у 1965—1966 рр Дисиденти надсилали петиції й листи про-тесту проти репресій у вищі партійні та державніінстанції, приїжджали на відкриті процеси над іна-кодумцями, відмовлялися виступати на політичнихпроцесах свідками тощо Характерно, що більшістьдисидентів не виступала проти радянської влади,прагнула мирних, легальних форм діяльності, вза-галі виступала з прорадянських позицій Це не за-вадило владі організувати жорстоке переслідуваннядисидентів, особливо в провінційних містах У1967—1971 рр об'єктами судових переслідуваньстали В Чорновіл, львівський економіст С Бедри-ло, представники творчої молоді ДніпропетровськаІ Сокульський, В Савченко та М Кульчинський,харківські дисиденти ГАлтунян, В Недобора,П Пономарьов, А Левін, учитель музики з Тер-нопільської області М Горбаль та ін

В 1967 р органами КДБ була викритапідпільна політична організація „Українськийнаціональний фронт" (3 Красівський, Д Квецькота ін ), члени якої орієнтувалися на ідейні засадиОУН і також прагнули діяти ненасильницькими,мирними методами На процесі в Івано-Франківську їх засудили на найбільші строки пока-рання, можливі за відповідною статтею „антира-дянська агітація і пропаганда"

Нагнітання в суспільстві атмосфери нетерпи-мості щодо інакодумства, загальна депресія середпрогресивної інтелігенції після вторгнення в Чехо-словаччину викликали іноді крайні форми протесту5 листопада 1968 р вчитель В Макуха, колишнійв'язень сталінських таборів і вояк УПА, обілляв се-бе бензином на Хрещатику і запалив, вигукуючи„Хай живе вільна Україна'" Від опіків він помер улікарні

Із зміною керівництва КДБ республіки полі-тичні репресії проти інакодумців стали значножорстокішими Восени 1970 р був засуджений на14 років тюрми, таборів і заслання В Мороз, всяпровина якого полягала у писанні самвидавчих ста-тей Почалося застосування такої жахливої формирепресій, як відправлення інакодумців у спеціалізо-вані психіатричні лікарні В травні 1971 р за читан-ня віршів біля пам'ятника Т Шевченку у Києві бувзаарештований і відправлений до Дніпропетровсь-кої психлікарні-тюрми А Лупиніс Найжахливі-шою подією цього часу стала трапчна загибель ху-дожниці А Горської, людини, яка своєю громадян-ською позицією та авторитетом серед інакодумцівдавно викликала різке незадоволення властей

349

Наприкінці 60 — початку 70-х рр в Україніфактично існував невеликий за кількістю учасниківдисидентський рух Однак його існування свідчилопро те, що рух опору в Україні після розгромуОУН-УПА відродився і може стати зародкомширшого демократичного руху, як це і сталося вдругій половині 80-х рр

Політична реакція

на фоні„розрядки"

"очаток 70-х рр і наступні 15 років харак-терні наростанням реакційних тенденцій усуспільно-політичному житті республіки та

в сфері ідеологи Україна в котрий раз стала ареноюжорстокої боротьби із жупелом „українськогонаціоналізму", яка знову завдала непоправнихзбитків національній культурі, підсилилися ру-сифікаційні процеси Реакційність внутрішньоїполітики правлячої парти була викликана бажаннямутримати стабільність у суспільстві методамиадміністрування та ідеологічних маніпуляцій, тодіяк деградація однопартійної моноідеологічної то-талітарної системи виходила у завершальну фазуРеакційний поворот початку 70-х рр супроводжу-вався досить успішним проведенням політики „роз-рядки" на міжнародній арені Однак Україна, якамала власне міністерство закордонних справ і юри-дично була представлено в ООН як самостійнакраїна, фактично ніяк не впливала на міжнароднуполітику

Відкритий наступ реакції почався з тотальногопогрому інакомислення в СРСР, який набув в Ук-раїні за сумною традицією найбільшого масштабу інайжорстокіших форм У січні 1972 р в Києві,Львові та деяких інших містах України було за-арештовано близько двох десятків чоловік, найак-тивніших дисидентів В Чорновіл, І Світличний,І Гель, Ір Стасів-Калинець, Л Плющ, Є Сверстюкта ін Спочатку КДБ намагався представити їх яклюдей, пов'язаних із закордонними центрами

ОУН

Навесні1972 р була проведена нова серіяарештів серед дисидентів У слідчих ізоляторах, зарізними підрахунками, на цей час перебувало від 70до 122 чол , яких звинувачували за політичнимистаттями Восени 1972 — навесні 1973 р майже90 засудили на максимально можливі строки ув'яз-нення Арешти супроводжувались повальними об-шуками, допитами сотень свідків, переслідуваннямродин інакодумців та їх друзів Декого із заарешто-

Історія У краї ни

ваних примусили прилюдно покаятися в „антира-дянщині" і створити таким чином украй негативнийобраз інакодумців У результаті цього погрому май-же повністю був паралізований самвидав Припи-нилося видання „Українського вісника" (хоча і спо-стерігалися спроби відновити його) Більшість ак-тивних дисидентів опинилася у таборах дляполітичних в'язнів

Паралельно розгорнулась шалена ідеологічнаборотьба з „українським буржуазним націона-лізмом", яку очолив новий секретар ЦК КПУ з пи-тань ідеологи В Маланчук Після гучного святку-вання 50-і річниці утворення СРСР у грудні 1972р навесні 1973-го в усій Україні відбулися засідан-ня партійних активів усіх рівнів, присвячених ційдаті Вони звелися до переспівування промовиЛ Брежнєва „Про п'ятдесяту річницю СоюзуРСР" Посилено експлуатувалась теза про те, щоформування нової історичної спільності — ра-дянського народу завершилося і національне питан-ня в Радянському Союзі вирішено остаточноЦілком логічно ця теза супроводжувалась іншою— про необхідність боротьби проти „буржуазноїідеологи", передусім проти „буржуазного націона-лізму та сіонізму"

За звичним сценарієм почалися переслідуванняінтелігенції, винної у названих „гріхах" У пресі, назборах у творчих спілках, наукових закладах і вузахписьменників, митців, учених громили за „відхід відпартійної лінії" у національному питанні, „іде-алізацію минулого", „смакування національної са-мобутності" тощо Звертатися до національної про-блематики у творчості і науці стало просто небез-печно, віталася тільки розробка тем, присвяченихдружбі народів і благотворному впливові російсько-го народу на інші нації СРСР з тематичних планіввидавництв початку 70-х рр було знято 157 назвкнижок, де ідеологічні куратори знайшли хоча б на-тяк на „націоналізм" та інші відхилення від пар-тійної лінії 3 бібліотек вилучались література„націоналістичної" спрямованості, бібліографічніпокажчики, де зустрічалися прізвища опальних ав-торів Відповідним чином переглядався репертуартеатрів, сценарії на кіностудіях і телебаченні, му-зейні експозиції тощо

Все це супроводжувалося адміністративнимипереслідуваннями людей, яких запідозрювали в„націоналізмі" або зв язках із самвидавом, виклю-чали з парти, комсомолу, творчих спілок, позбавля-ли роботи В інститутах Академії наук УРСР(філософи, мовознавства, фольклору та етнографи,

350

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

літератури, археологи, ботаніки та ін ) прокотиласьхвиля звільнень співробітників з ідеологічних мо-тивів Чистка торкнулася також вузів та інших нау-кових установ Києва, Львова, Дрогобича, редакційцентральних і обласних газет, видавництв тощо

У березні 1972 р на засіданні політбюро ЦККПРС П Шелест та його прибічники в КПУ булипіддані розгромній критиці за недоліки у справі„інтернаціонального виховання трудящих" і „при-миренське ставлення до проявів націоналізму" Утравні того ж року він був усунутий з посади пер-шого секретаря ЦК КПУ, а через рік виведений зіскладу політбюро ЦК КПРС На вищу посаду вреспубліці прийшов В Щербицький, давній конку-рент П Шелеста у боротьбі за владу, людина, яканайретельніше виконувала всі вказівки Москви

Прихід нового намісника Москви викликав івідповідні кадрові зміни в керівництві КПУ на всіхрівнях Під кураторством В Маланчука була прове-дена заміна усіх керівників ідеологічних відділівЦК КПУ і значної частини керівників відповіднихструктур обласних, міських і районних комітетівпарти Фактично це було усунення прибічників по-переднього першого секретаря ЦК КПУ

У другій половиш 70-х рр нові імпульси булидані процесові русифікації 3 подання Л Брежнєвау хід пішла теза про злиття у недалекому майбутнь-ому націй і народностей СРСР в єдину „радянськунацію" під егідою російського народу Сотнісуспільствознавців, преса, радіо, телебачення, всяідеологічна сфера працювали на обгрунтування йпропаганду цієї ідеї Російська мова, що пропагува-лась як засіб міжнаціонального спілкування, напрактиці витискувала українську з освіти, науки,культури, навіть на побутовому рівні Українськамова не існувала як державна

У 1977 р була прийнята нова конституціяСРСР Вона формально узаконювала реальнийстан речей безмежну владу комуністичної партиРеспубліки Союзу РСР, у тому числі Україна, та-кож прийняли свої конституції, які були копіями со-юзної Нова конституція декларативно підкреслю-вала зростання ролі народу в управлінні суспільст-вом, надавала широкі права громадським ор-ганізаціям і підвищувала роль та значення рад Усіці положення були фіктивними й суто формальни-ми Саме партія і партійні організації були реальни-ми місцями зосередження реальної влади Ця без-межна монополія на владу погано прислужиласясамій парти і суспільству в цілому Державна партіядесятками років перебувала поза будь-якою крити-

кою ззовні, а зрештою і зсередини, поступово за-гнивала В другій половині 70-х рр цей процесприскорився Країною правила купка старців, зосе-реджених у політбюро ЦК КПРС на чолі з хворимЛ Брежнєвим Вони були зацікавлені, головнимчином, у збереженні влади номенклатури, якапідтримувала їх, отримуючи натомість усі можли-вості для безконтрольного зловживання владою намісцях В результаті друга половина 70 — початок80-х рр увійшли в радянську історію як період не-чуваної корупції, службових злочинів, безгосподар-ності тощо В суспільстві швидко поширювалисьнастрої зневіри, подвійна мораль, апатія і цинізмЦе не заважало „верхам" дотримуватись неухильнообраного ними курсу всередині країни, додавши доцього реакційно-агресивну зовнішню політику на-прикінці 70-х рр

Найнаочніше реакційність внутрішньополітич-ного курсу проявлялась у переслідуванні інакомис-лення У 1975 р на Нараді з питань безпеки іспівпраці в Європі, що відбулася у Гельсінкі, СРСРзобов'язався дотримуватися гуманітарних статейзаключного акта Наради, які, зокрема, передбача-ли недопустимість переслідування громадян за їхпереконання У листопаді 1976 р в Україні утвори-лася громадська група сприяння виконаннюгельсінських угод До неї ввійшли відомий письмен-ник М Руденко (керівник групи), письменник-фантаст О Бердник, правозахисники та колишніполітичні в язні О Мешко. Л Лу к'яненко, І Кан-диба та ін — всього 10 чол Це була перша в рес-публіці позаофіційна громадська група, яка прагну-ла діяти тільки легально і підкреслювала, що не пе-реслідує політичних цілей Своїм завданням членигрупи вважали інформування урядів країн—учас-ниць Гельсінської наради про дотримання урядомСРСР і відповідними республіканськими структу-рами обіцянок у галузі прав людини УГГ, яка діялацілком у рамках радянської конституції та підписа-них СРСР міжнародних угод, стала об'єктом жах-ливих переслідувань і репресій 3 тридцяти семичленів групи протягом 1977—1985 рр 23 були за-суджені за політичними і кримінальними статтями(завжди за сфальсифікованими звинуваченнями)та відправлені у табори і на заслання, шестеро по-збавлені радянського громадянства Інші стали чле-нами групи, вже перебуваючи за колючим дротомТри члени групи — В Стус, О Тихий та Ю Литвинзагинули у таборах Знищення легальної громадсь-кої організації, діяльність якої відповідала нормамрадянського і міжнародного права, була, мабуть,

351

Історія У краї ни

однією з останніх судорог тоталітарної системи, яканеухильно наближалась до колапсу

В першій половині 80-х рр в Україні не булоякихось визначних суспільно-політичних зрушеньУ 1980 р в деяких містах проводилися змаганняМосковської Олімпіади, 1982 р було відсвяткова-но 1500-у річницю заснування Києва, що перетво-рилася на помпезну пропаганду „єдності братерсь-ких народів" і супроводжувалась грандіознимифальсифікаціями історії України Після смертіЛ Брежнєва, під час змін у керівництві в Москві,українські „верхи" залишалися майже недоторкан-ними Республіка залишалась справжнім за-повідником політичної та ідеологічної стагнації, щозбігалась у часі з економічним застоєм

„Економна" економіка

лід визнати, що консервативні та реакційні/ тенденції в 1ДЄО W"14HOl) і політичному

житті не завжди збігалися з розвитком векономічній сфері і нерідко вступали з ним у про-тиріччя Протягом майже 20 років в СРСР і Ук-раїні спостерігалися спорадичні спроби реформува-ти економіку, зробити її дієздатнішою й ефек-тивнішою, але вони ставали марними саме черезтрадиційний пріоритет політики та ідеологи надекономікою, коли перші диктували правила гри ос-танній

1965 р почалася економічна реформа заініціативою О Косигіна й групи технократичної но-менклатури в Москві Зміст програми реформи бувсповнений протиріч 3 одного боку, вона спрямову-валась на розширення господарської самостійностіпідприємств, місцевої ініціативи, посилення еко-номічних стимулів до праці Дозволялось навіть ко-ригувати на місцях святиню — п'ятирічний план Зіншого боку, реформа значно підсилювала позиціїцентральних відомств Ліквідовувались раднаргос-пи і відновлювались промислові міністерства вцентрі Утворились такі відомчі монстри, як Дер-жавний комітет по цінах, Державний комітет поста-чання та ін Фактично це був новий етап надцен-тралізацп — майже всі місцеві економічні проблемивирішувались через Москву За центром залишало-ся головне — розподільчі функції

Економічний розвиток України в другій поло-вині 60 — на початку 70-х рр стабілізувався част-ково завдяки ліквідації найкричущіших протирічволюнтаристської політики попереднього періоду,частково завдяки реформі і сприятливій

зовнішньоекономічній кон'юнктурі В той же часпротиріччя самої реформи закладали основи длясерйозних проблем у республіканській економіціЕкономічні можливості республіки мало враховува-лися центральними відомствами, розподіл виробле-ної продукції відбувався без її впливу, формуванняструктури виробництва, його розміщення — все цебуло компетенцією центру

Проте, починаючи з 1972 р , економічну рефор-му гальмували і згодом згорнули В Москві пере-могли консерватори на чолі з Л Брежнєвим, що не-гайно позначилось на економічній стратегії Центрваги було перенесено на оборонну промисловість(яка і без цього не могла поскаржитися на нестатоккоштів), освоєння Сибіру та збільшення капіта-ловкладень в сільське господарство

В 70-і й на початку 80-х рр економіка СРСРта України зокрема розвивалась суто екстенсивни-ми методами Це вкрай негативно позначилося упершу чергу на Україні, природні і трудові ресурсиякої були обмеженими і розвиток якої потребувавінтенсифікації суспільного виробництва Рес-публіканська економіка стала заложником еко-номічної стратеги центру Україна була перетворенана інтегральну частину „загальносоюзного народ-ногосподарського комплексу", тут розміщувалисявиробництва з незавершеним циклом, у т ч високо-технологічні Традиційно розвинуті індустріальнігалузі економіки республіки (видобуток вугілля іметалевих руд, важке машинобудування, виробниц-тво металів) швидко занепадали через брак новихтехнологій, ставали нерентабельними, якість їх про-дукції неухильно знижувалась Все це мало турбу-вало центр, котрий пов'язував нади на новий еко-номічний стрибок із освоєнням Сибіру та ДалекогоСходу До речі, Україна теж віддавала матеріальні йлюдські ресурси на цю програму, отримуючи на-томість дешеві енергоносії Серйозною вадою еко-номічної політики центру, яка негативно позначи-лась на Україні, стала також орієнтація на тзв ва-лові показники виробленої продукції, що призводи-ло до суттєвого зниження її якості Нарешті, саме вцентрі ухвалювались рішення щодо розміщенняпідприємств атомної енергетики на території рес-публіки, в результаті яких проводилась злочиннаполітика будівництва реакторів у густозаселених імало пристосованих для цього місцевостях

У 70-і рр Україна потребувала нових якіснихпоштовхів для подальшого розвитку економікивпровадження нових технологій, інтенсифікації ви-користання трудових ресурсів (яких вже не виста-

352

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

чало), переорієнтації структури виробництва на ви-сокотехнологічні цикли тощо Всі ці елементи булиабо відсутніми в економічних планах центру, абомали у них здебільшого декларативний характер

Хронічно не виконувалися завданняп ятирічних планів з більшості показників Зокре-ма, національний доход мав збільшитись у дев'ятійп'ятирічці (1971-1976) на 37—39% — цифра ви-конання, явно завищена, сягала лише 25% У де-сятій п ятирічщ зростання цього показника було за-плановано від досягнутого, однак виконання стано-вило лише 18% Якщо з деяких показників розвит-ку промисловості Україні ще вдавалося хоча б на-ближатися до запланованого (виробництво елек-троенергії, цементу, вугілля тощо), то сільське гос-подарство — ця найважливіша для республіки га-лузь — залишалося найменш ефективною ланкоюЗдавалося б, що саме в 70-і рр було зробленонайбільше для підвищення сільськогосподарськоговиробництва у республіці Запроваджувались мас-штабні програми механізації та хімізації сільськогогосподарства, колосальна увага приділяласямеліорації Протягом десятиліття у галузь буловкладено 27% усіх капіталовкладень в українськуекономіку Однак усе це давало мізерний, а часомпротилежний результат Механізація перетвори-лась у постачання колгоспам і радгоспам низько-якісної техніки, хімізація вироджувалась у забруд-нення земель і сільськогосподарської продукціїхімікатами, а меліорація призводила до розоренняродючих земель і порушення екологічного балансуЗалишалась украй низькою ефективність викори-стання людських ресурсів у сільському госпо-дарстві, найнаочнішим свідченням цього стали се-зонні „мобілізації" працівників інших секторів на-родного господарства, освіти та науки на збиранняврожаїв До цього додавалася відстала система пе-реробки та зберігання сільськогосподарської про-дукції, в результаті чого щорічні утрати урожаїв зокремих видів сягали 30-33%

Зростало відчуження селян від результатів їхпраці у колгоспах, ії продуктивність зменшуваласьТемпи зростання виробництва у сільському госпо-дарстві постійно спадали У 1960-1970 рр вонистановили 4,5 % в середньому на рік, у 1981-1985— 3,9% У другій половині 70-х рр середнь-орічний приріст сільськогосподарської продукціїстановив 1,5%, а в першій половині 80-Х - 0,5%Низька ефективність й уповільнення розвиткусільського господарства були зумовлені не тількизанепадом колгоспно-радгоспної системи Важливу

роль тут відігравали принципи управління еко-номікою в цілому Центр розробляв плани, норма-тиви, інші директиви Селянам диктували з без-межної відстані що, коли і як їм виробляти Прицьому не враховувалася місцева специфіка, можли-вості, навіть кліматичні умови Селянин-колгосп-ник був відсторонений від розробки найважливішихвиробничих рішень Це призводило добезвідповідальності за результати праці, безгоспо-дарності, великих матеріальних і моральних втратУповільнення темпів економічного зростанняврешті-решт призвело до застою в економіці Но-вації здебільшого зводились до механічних грошо-вих ін'єкцій у різні галузі, тобто до екстенсивногометоду господарювання Найяскравіший приклад— політика в галузі капіталовкладень Протягом70-х рр своєрідною модою було закладати новіпідприємства, колосальні об'єкти нового будівниц-тва й виділяти для цих проектів неймовірні кошти1я гігантоманія, яка збіглася з прихованоюінфляцією, призвела до того, що вартість новихоб'єктів у середньому перевищувала заплановануна 25-50% Доводилося кидати значні сили й кош-ти на закінчення найбільш важливих на той часбудівництв, залишаючи інші незавершеними Всоціально-економічний побут увійшло слово „дов-гобуд" На таке будівництво щорічно витрачалосядо 75% капіталовкладень у галузь

Наприкінці 70 — на початку 80-х рр еко-номіка України входила в смугу тотальної кризиВона була неефективною, неконкурентоздатною, абільшість спроб оживити іі мали суто адміністра-тивний чи навіть ідеологічно-декларативний харак-тер Одне з гасел того часу виглядало невдалимжартом „Економіка повинна бути економною" іцілком відповідало духові часу, коли подібнимитранспарантами намагалися утримати ветхусоціально-економічну будівлю від остаточного роз-валу

Стан освітита науки

( роцеси, що відбувалися в економіці УкраїниІ протягом 20 років після XX з'їзду КПРС,Ж неодноразові спроби реформ не могли непозначитися на стані освіти і науки

Особлива увага приділялася освіті, яку партіярозглядала як частину своєї ідеологічної системи25 грудня 1958 р Верховна Рада СРСР прийнялазакон „Про зміцнення зв'язку школи з життям іпро дальший розвиток системи народної освіти в

353

Історія У краї ни

СРСР" ', яким було розпочато роботу щодо рефор-мування школи Семирічні і десятирічні школи булиперетворені на восьмирічні (обов'язкові) та оди-надцятирічні загальноосвітні трудові політехнічні звиробничою практикою, що нагадувало попередніуніфіковані трудові школи Випускники середніхшкіл, за винятком 20% кращих учнів, були зо-бов'язані попрацювати принаймні два роки передвступом до вузів

Після приходу до влади Л Брежнєва ця рефор-ма, як й інші реформи М Хрущова, була фактичновідкинута, хоча окремі іі елементи залишилися Бу-ла збережена, зокрема, загальна обов'язкова 8-річна освіта, не була відновлена плата за середню тавишу освіту, українська мова й література більше небули обов'язковими для вивчення в російськихшколах УРСР

З 1956 р в республіці почали діяти школи-інтернати, а з 1960 р — школи подовженого дняЗ 1966 р відповідно до рішень XXIII з'їздуКПРС почалося впровадження загальнообов язко-воі десятирічної освіти Одночасно посилюваласяцентралізація управління освітою В 1969 р булостворено Міністерство освіти СРСР, яке взяло рядосновних функцій Міністерства освіти УРСР,суттєво урізавши його автономію Далі політизу-вався навчально-виховний процес 3 1972 р в усіхсередніх школах була введена обов'язкова початко-ва військова підготовка Ще раніше, у 1968 р ,військова підготовка була відновлена у вищих нав-чальних закладах

Господарські реформи потребували все більше ібільше фахівців з вищою освітою Тому мережавузів неухильно розширювалась У 1964 р був за-снований Донецький університет, у 1972 р —Сімферопольський, у 1985 р — Запорізький, азгодом — Прикарпатський та Волинський Привеликих промислових підприємствах було організо-вано загальнотехнічні та загальнонаукові факульте-ти Розширювалася підготовка спеціалістів з новихгалузей науки і техніки Однак у кінці 60-х рр Ук-раїна мала на 25% менше студентів на 10 тис насе-лення, ніж Росія В її вузах, за розпорядженнямМоскви, навчалася велика кількість студентів зт зв соціалістичних країн та країн, що розвивалисяЛише в 1976 р у вузах і технікумах Харкова нав-чалося понад 2 тис студентів із 22 країн світу

Проблемою проблем залишалася якість підго-товки спеціалістів У загальній своїй масі вона буланизькою, особливо на заочних і вечірніх відділен-нях, хоча кількісні показники зростали протягом

1964-1985 рр з 2,3 млн до 7,3 млн чол Збільши-лася кількість фахівців із середньою спеціальною тавищою освітою, зайнятих у народному господарствіУкраїни На початку 80-х рр стало особливопомітно, що рівень підготовки фахівців в УРСР які загалом в СРСР, значно відстає від світового

До 1976 р в УРСР був, в основному, здійсне-ний перехід до загальнообов'язкової середньоїосвіти У 1984 р Верховна Рада СРСР схвалила„Основні напрями реформ загальноосвітньої і про-фесійної школи" Вони визначали освітню політикупартії „в умовах розвинутого соціалізму"Відповідно до цього документа посилилася ідео-логізація школи, суттєві зміни вносилися у змістнавчально-виховного процесу Увага акцентуваласяна трудовому навчанні, оволодінні учнями конкрет-ними знаннями з природничо-технічних, еко-номічних та суспільних наук Одночасно запровад-жувалося навчання дітей з 6 років, 8-річні школибуло реорганізовано в 9-річні, середні — в 11-річні,а професійно-технічні училища різних типів — вєдиний тип навчального закладу — середні про-фесійно-технічні училища

Кількісні показники в розвитку загальної освітив УРСР у 60—80-і рр також засвідчують про-грес Однак освіченість випускників середніх шкілпадала Рівень підготовки учнів сільських шкіл бувзначно нижчим, ніж міських 3 погляду загально-людських норм ідейне спрямування, рівень знань таінтелектуального розвитку, стан і характер мораль-ного виховання, виховання національної свідомостіне відповідали вимогам цивілізованого світу

У 60—80-і рр зазнала певних реформацій інаука України, що не могло не позначитися на їїдослідженнях Основним науковим центром зали-шалася республіканська Академія наук Згідно ізстатутом 1963 р вона підпорядковувалася Радіміністрів УРСР та президії АН СРСР

Звичайно, діяти доводилося відповідно до тихзаконів і принципів, що панували в радянськомусуспільстві Екстенсивний розвиток економіки ви-значив такий же шлях розвитку науки В складіАН УРСР утворювалися нові спеціалізовані нау-кові установи, відділи та лабораторії, виникали чис-ленні підрозділи Більшість з них займалася новимиперспективними напрямами наукових досліджень(інститути напівпровідників, радіотехнічних про-блем, проблем міцності, металофізики, геофізики,хімії, високомолекулярних сполук, кібернетики,ядерних досліджень та ін ), але були й такі, що ви-никали на хвилі реорганізації, кон'юнктури, без

354

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

достатніх на те об'єктивних підстав Вони спричи-нялися до дальшого розпорошення наукових сил,диспропорції наукового потенціалу, нераціонально-го його використання, не відповідали вимогампідвищення ефективності академічної науки, що йобумовило їх перегляд, визнання як помилкових

В 60-70-1 рр республіканська академія скла-далася з трьох секцій, що об'єднували 9 відділів(згодом — відділення) В наступні роки були ство-рені ще три відділення Основні напрями дослід-жень визначалися секцією фізико-технічних і мате-матичних наук, секцією хіміко-технологічних табіологічних наук і секцією суспільних наук В уста-новах Академії наук неухильно зростала кількістьнауковців Якщо 1960 р їх нараховувалося3,6 тис , то 1985 го —15,3 тис чол Кількістьпрацівників з науковими ступенями зросла за тойчас у 5,5 раза

Останнє не могло не позначитися на ефектив-ності наукових розробок Відкриття й розробки, якіне мали аналогів в світі, були здійснені вченими-ма-тематиками Головною організацією в СРСР ізстворення автоматизованих систем проектуванняелектронно-обчислювальних машин став Інституткібернетики, очолюваний впродовж двох десятирічакадеміком В Глушковим, а потім академікомВ Михалевичем Фундаментальні дослідження бу-ли виконані в галузі твердого тіла й низьких темпе-ратур, надпровідності, фізики напівпровідників,радіофізики, теоретичної й експериментальноїядерної фізики, фізики плазм і керованого термо-ядерного синтезу, астрономи та радіоастрономи З1960 р у розпорядженні вчених-фізиків — ядер-ний реактор, з 1966 р — найбільший у Європілінійний прискорювач електронів

Значний імпульс у своєму розвитку одержалиатомна енергетика, науки про Землю Завдякифундаментальним і прикладним розробкам учених-геологів розширилися можливості, особливо внинішній час, освоєння корисних копалин на тери-торії України

Зусиллями вчених у складі академії створенонайбільший у світі центр наукових досліджень у га-лузі зварювання металів, зварних конструкцій і но-вих металургійних методів добування високоякіснихта особливо чистих металів і сплавів Помітним вне-ском у розвиток науки стали дослідження ук-раїнських учених у галузі ливарного виробництва,матеріалознавства, фізико-хімічної механіки, ма-теріалів та надтвердих матеріалів Прискореннютехнологічного впровадження найперспективніших

результатів фундаментальних досліджень сприялинауково-технічні комплекси та інженерні центри,створені в АН УРСР в середині 80-х рр Найпо-тужнішими серед комплексів були міжгалузевіНТК „Інститут електрозварювання їм Є Патона",„Інститут проблем матеріалознавства", НТК„Інститут кібернетики їм В Глушкова", „Інститутнадтвердих матеріалів"

Істотні зрушення відбулися у галузі хімії тахімічної технології, біохімії, фізіологи і теоретичноїмедицини, загальної біологи Спільними зусилляминауковців ряду інститутів були проведенідослідження з фундаментальних і прикладних про-блем, які мали практичну цінність для розвиткусільського господарства Виведені нові сорти жита,пшениці, кукурудзи, цукрових буряків, кормовихкультур, винайдено нові засоби боротьби з хворо-бами плодових рослин і виноградників Значні здо-бутки вчених у галузі бютехнологій Вагомий вне-сок у розвиток наукових досліджень робилипрацівники галузевої та вузівської науки, зокремаКиївського, Львівського, Харківського, Донецько-го та Дніпропетровського університетів. Укра-їнської академії сільськогосподарських наук(1956—1962), Академії будівництва й архітектури(1956—1963) та інших наукових установ

Протягом 1970 —1985 рр понад 13 тис науко-вих розробок учених Академії наук УРСР буловпроваджено у виробництво Однак далося це не-легко, оскільки виробнича сфера об'єктивно не бу-ла зорієнтована на чутливе сприйняття науковихновацій і прогресивних ідей Жорстке планування зпостійно зростаючими показниками зумовлювалонизьку спроможність економіки та суспільства ви-користовувати досягнення НТР, штовхало на по-шук екстенсивних, а не інтенсивних шляхів розвит-ку Наукові розробки впроваджувалися здебільшо-го тим же методом адміністративного тиску, наказу,розпорядження Велика кількість наукових досяг-нень, технолопй винаходів і розробок циркулювалилише в науковому середовищі, не знаходячи попитув сфері виробництва, а якщо й знаходили, то швид-ше за рубежами СРСР Винятки становили тількирозробки в інтересах військово-промислового ком-плексу і великі наукові проекти загальнодержавно-го значення

Не ініціювала плідну працю й морально-політична атмосфера, що культивувалася як усуспільстві, так і в творчих колективах зокремаНемало вчених за вільнодумство зазнавали ре-пресій

355

Історія У краї ни

Нелегкими були 60—80-1 рр і для працівниківгуманітарних наук Періоди „відлиги", реакції і за-стою тут також проявилися Так, після XX з'їздуКПРС дещо полегшився доступ історикам, літера-турознавцям та мистецтвознавцям до архівів Роз-ширилася тематика досліджень Дещо поліпшиласямовна ситуація, зокрема вдалося перевидати„Словник української мови" Б Грінченка 3 1957 рпочали виходити такі журнали, як „Радянське пра-во", „Економіка Радянської України", „Народнатворчість та етнографія", „Український історичнийжурнал" та ін Було опубліковано ряд документальних збірників, з обов'язкового вжитку вилучено„Короткий курс історії ВКП(б)"

Процес наближення суспільних наук до істо-ричної правди та реальної дійсності був складним ісуперечливим, бо на зміну одному культу приходивінший І на догоду кожному вимагали „творити"науку, прославляти існуючий політичний режим,виводити „закономірності' „Ідеологічні потребипартії" зумовлювали передусім вивчення проблемсоціалістичного і комуністичного будівництваНезмінною складовою праці науковців усього спек-тра суспільних наук мали бути т зв „класовийпідхід" та критика буржуазно-націоналістичнихконцепцій

Незважаючи на тотальний контроль ук-раїнськими вченими-економістами, істориками,філософами, філологами, літературознавцями тамистецтвознавцями в 60—80-і рр було опубліко-вано ряд цікавих наукових розробок Так, історикМ Брайчевський написав кілька глибоких науковихрозвідок із давнього історичного минулого України,зокрема „Коли і як виник Київ", „ПоходженняРусі", „К происхождению древнерусских городов"1972 р друком у Торонто з'явилася праця вченого„Приєднання чи возз'єднання", в якій була підданакритиці офіційна інтерпретація Переяславської уго-ди, викладена в „Тезах про 300-річчя возз'єднанняУкраїни з Росією, 1654—1954 рр ", і діячів ко-зацької державності У 1979 р завершив свою істе-рико-філософську працю „Лист до російських таукраїнських істориків" історик та філолог Ю Бад-зьо В ній він заперечує теорію про т зв „триєди-не" походження трьох слов'янських народів —російського, українського і білоруського Нестан-дартно підходили до вивчення історичного минуло-го українського народу та його культури такі істо-рики, як О Апанович, Я Дзира, О Компан.І Бой-ко, філософ Є Пронюк, літературознавці Є Кири-люк, І Дзюба та ін

Науковими колективами було видано ряд фун-даментальних праць з історії України, держави іправа, археолопї, філософи, літератури і мистецтва,які, втім, не одержали однозначно позитивноїоцінки наукової громадськості, особливо за-рубіжної Серед них варто назвати такі багатотомніпублікації, як „Історія Української РСР", „Історіяміст і сіл Української РСР", „Археологія Ук-раїнської РСР", „Історія українського мистецтвоз-навства", „Історія української літератури", „Слов-ник української мови", „Украінсько-російськийсловник" Були випущені також Українська Ра-дянська Енциклопедія, Радянська енциклопедіяісторії України та ін

Далеко не всі найважливіші проблеми, події таявища суспільно-культурного й економічного життязнайшли своє адекватне відображення на сторінкахназваних видань

На практиці науково-дослідні установи Українивсе більше інтегрувалися в систему науковихскладів СРСР, а фактично Роси, нерідко перетво-рюючись в їх периферійні придатки, втрачаючи нетільки національне, а й наукове обличчяУправління наукою все більше монополізувалосяневеликою групою вчених-адміністраторів з Моск-ви і Ленінграда, які, зімкнувшись із владнимиструктурами, мали вирішальний вплив в Академіїнаук СРСР У руках останньої зосереджуваласяосновна науково-виробнича та видавнича база,інформаційні канали та формування наукових на-прямів За таких умов навіть незначні прояви опо-зиційності в середовищі науковців жорстоко кара-лися Так, у 70-і рр в результаті чергової ідео-логічної чистки за невчинені злочини було позбав-лено роботи ряд працівників інститутів хіміїполімерів, теоретичної фізики, археологи, історії,літератури, фольклору та етнографи, психологи,нафти і газу та ін Немало наукових україномовнихжурналів, що почали видаватися під час „відлиги",були переведені на російську мову

Літературно-художнятворчість

ідлига, що тривала меншеЮ років, позначи-лася тією чи іншою мірою на творчості ба-гатьох письменників і художників, демокра-

тизуючи і, гуманізуючи Ті У 60—80-і рр ук-раїнська література поповнюється творами одного знатхненників шістдесятництва, відомого письмен-ника О Гончара („Тронка", „Циклон", „Собор",

356

Наростання системно і кризи тоталітарного ладу

„Берег любові", „Твоя зоря", „Чорний яр"), рома-нами і повістями М Стельмаха („Чотири броди",„Дума про тебе", „Правда і кривда"), П Загре-бельного (, Розгін", „Диво"), В Дрозда („Катаст-рофа"), І Білика („Меч Арея"), В Земляка („Ле-бедина зграя", „Зелені млини"), О Чендея („Бе-резневий сніг") Інтерес громадськості викликалатворчість романістів історичного спрямуванняРІваничука, Ю Мушкетика, РФедоріва, РІван-ченко Плідно працювали О Коломієць, М Заруд-ний та інші драматурги, п'єси яких ставилися теат-рами України й інших республік Українську поезіюзбагатили новаторські твори І Драча, Д Павличка,В Голобородька, Л Костенко, А Малишка

Непересічний талант і громадянську мужністьвиявив поет, літературознавець і критик з Донеччи-ни В Стус Переслідуваний і гнаний, він лише закордоном зумів опублікувати книжку прекраснихпоезій „Зимові дерева"

Високим громадянським звучанням були позна-чені поетичні твори І Калинця „Вогонь Купала" тасамвидавні збірки, збірка М Осадчого „Квосего

Трагічною була доля М Руденка, поета, пись-менника і публіциста, ветерана^ійни з німецько-фашистськими загарбниками Його літературнийдоробок багатий і різноманітний Перу М Руденканалежать роман „Вітер в обличчя', „Остання шаб-ля", фантастичні повісті „Чарівний бумеранг",„Народжений блискавкою", трагедія „На дніморському" Наприкінці 60-х рр вийшли тризбірки поета „Всесвіт у тобі", „Сто світил",„Оновлення" Всі вони одразу по виході були забо-ронені, як і попередні збірки Автора заарештувалиПеребуваючи в ув'язненні, психіатричній лікарні,поет пише цикл віршів „Я вільний", поему„Хрест", збірки лірики „Прозріння", „За грата-ми"

Письменники України попри всі труднощі, пе-реслідування і репресії продовжували працюватинад історичною та сучасною тематикоюГСнепрьов підготував у 70-і рр повість „Ненькомоя, ненько" про процес „Спілки визволення Ук-раїни", яка вийшла за кордоном Є Сверстюк, щобагато віддавав сил боротьбі за збереженнянаціональних традицій, написав есе „Собор у риш-тованні" — історично-філософський твір про тра-гедію сучасної України Справжнім шедевром буввидрукуваний 1980 р віршований роман Ліни Кос-тенко „Маруся Чурай", що в яскравих образахзмальовує епоху Б Хмельницького В центрі твору

— народна поетеса і співачка Маруся Чурай, ав-торка багатьох пісень, що здобули велику попу-лярність серед людей

1981 р у видавництві „Молодь" вийшла збірка„Лебеді материнства" В Симоненка У ній — по-езії, новели, гумористика, публіцистика видатногопоета і прозаїка

Із політичного забуття повернулося до нас напочатку 90-х рр ім'я талановитої поетеси І Рату-шинської, засудженої в 70-і рр „за антирадянськудіяльність" на 7 років виправно-трудової колонисуворого режиму та 5 років заслання І Іоетичнаслава київської правозахиснищ у світі була такою,що на і'і захист виступали РРейган, М Іетчер,Ф Міттеран її звільнення вимагала Нобелівськілауреати академік А Сахаров, поет И Бродський,багато інших письменників та політичних діячів ВУкраїні поетесу мало хто знав, тоді як Гі книгу„Сірий — колір нади" було перекладено на всієвропейські та японську мови Британський книж-ковий клуб включив іі до тих 30 книг, які щорокупідносяться королеві У США й було визнанонайкращою релігійною книгою року У списку бест-селерів у Швеції вона також стояла на першомумісці

Через крижану товщу застою і всезаборонства звеликими труднощами пробивало собі шлях нова-торство у кінематографі і музиці, образотворчому йтеатральному мистецтві Видатним явищем ук-раїнського кіно стала творчість С Параджанова,Ю Іллєнка, Л Осики, О Фіалка, О Савченка,РСергієнка, К Муратової Скарбницю українсько-го кіно поповнили такі талановиті стрічки, як „Тінізабутих предків", „Камінний хрест", „Вечір на Іва-на Купала", „Білий птах з чорною відзнакою",„Криниця для спраглих', „Подарунок на іменини",„Соломія Крушельницька", „Меланхолійнийвальс", „Розпад ", „Поріг" та ін

Розвиток театрального мистецтва в Україні в70—80-і рр тісно пов'язаний з іменами таких ре-жисерів, як С Сміян, А Скибенко, О Король,В Афанасьев О Бєляцький, І Равицький, В Заго-руйко, В Коїьмснко-Делінде, М Шейко Високо-художні обра чи < гнорювали на сцені видатні п май-стри — 11 Ужвій, В Дальський, В Добровольсь-кий О Кусенко, А Роговцева Д Гнатюк, А Со-лов'яиенко, А Мокренко, М Кондратюк, ЄМірошниченко

І Іа риш роки випадав пік творчих досягнень та-ких митців, як скульптор і живописець І Гончар, ху-дожники А Горська Л Семикіна, О Заливаха

357

Історія У краї ни

ГСеврук, І Кулик, А Рибачук, В Мельниченко,майстри сцени і кіно І Миколайчук, Б Брондуков,В Симчич, композитор В Івасюк Найхарак-тернішою рисою творчості їх усіх були високий про-фесіоналізм, новаторство, оригінальність інаціональний колорит

Людиною великого таланту і музичного чуттябув В Івасюк — молодий композитор, уродженецьБуковини Він мав хист і до музики, і до поезії, ук-ладаючу віршовані тексти для своїх музичнихтворів Його пісні „Я піду в далекі гори" (1968),„Червона рута" (1969), „Водограй" (1969) дужешвидко заспівали по всій Україні і далеко за її ме-жами Співали його пісні навіть ті, хто ніколи нерозмовляв українською мовою Пісня В Івасюка„Червона рута" дала назву фестивалю українськоїпісні та музики, який з 1989 р регулярно прово-диться почергово в містах України

Нових барв набула в 70—80-і рр музика ЛесіДичко, І Шамо, М Скорика, Є Станковича Ши-рокою популярністю користувалися виконавці ма-сової естрадної пісні С Ротару, В ЗінкевичН Яремчук

Через політичні перепони значною мірою авто-номно розвивалася у 60—80-і рр культурнатворчість зарубіжних українців У галузі літературиплідно працювали У Самчук, В Барка, О Ляту-ринська, Б Бойчук, Ю Тарнавський, Б Рубчак таін Образотворче мистецтво збагачувалося творамиГНоваківської, М Левицького, С Гординського,С Лади X Дохват з Філадельфії прикрасиласвоїми іконостасами близько 60 церков, каплиць,соборів у США Серед композиторів відомими бу-ли А Рудницький, І Соневицький, Ю Фіяла Навсіх континентах у місцях компактного проживанняукраїнців діяли українські театри, численні драма-тичні гуртки Хоч і з великими труднощами, алетворчі здобутки зарубіжних українців, обминаючи„залізну завісу", проникали на материкову Україну

Етнодемографічні зміни

"J езважаючи на територіальні придбання

1 (Закарпаття, Крим), чисельність ук-

JL раїнського населення вийшла на рівень

1941 р тільки у 1960-му — 42 млн чол За пере-писом 1979 р , загальна кількість населення рес-публіки становила 49,6 млн чол Демографи вва-жають такий приріст недостатнім

Уповільнення темпів приросту населення Ук-раїни мало багато причин, передусім соціально-еко-

номічних Сплеск урбанізації і викликані неюміграційні процеси призвели до відтоку молоді з се-ла — до цього часу головного джерела відтвореннялюдських ресурсів Народжуваність на селі змен-шилась, і 1979 р середній розмір сільської родинидорівнював міському показникові — 3 особи на ро-дину У містах зменшення народжуваності буловикликано несприятливими соціально-побутовимифакторами високою зайнятістю жінок у суспільно-му виробництві (дев ять ч десяти жінок працюва-ли), незадовільним рівнем системи охорони дитин-ства, житловими умовами, поступовим зростаннямдитячої смертності тощо

Природний приріст населення в Україні змен-шився з 13,6 на тисячу чол у 1960 р до 3,4 на ти-сячу чол у 1980 р

Зменшення народжуваності супроводжувалосьпоступовим підвищенням показників смертності на-селення Середній показник її 1960 р становив 6,9чол на кожну тисячу мешканців, а в 1980 р —11,4 За рівнем смертності Україна займала третємісце серед республік СРСР Серйозне збільшенняцього показника пояснюється, крім іншого, загаль-ним старінням населення (внаслідок зменшення на-роджуваності), зростанням дитячої смертності,постійним погіршенням системи охорони здоров'я,негативними змінами в екологи, зростанням алко-голізму серед чоловіків і жінок тощо Відповіднозменшувалась середня тривалість життя 3 кінця70-х до середини 80-х рр цей показник упав з 70до 68 років

Ці тривожні процеси супроводжувалися змінами національного складу населення на користьросіян і російськомовного населення За переписом1959 р , українці становили 76,8% населення рес-публіки (32,2 млн чол ), росіяни — 16,9% (7,1млн ) У 1979 р українців було відповідно 73,6%(36,5 млн ), росіян — 21,1% (10,5 млн чол ) Цізміни були викликані перш за все міграцією насе-лення „Обмін кадрами", всесоюзні ударні будови,освоєння нафтових родовищ Сибіру викликаливідтік українців за межі республіки Тільки у1970—1979 рр українське населення Сибіру і Да-лекого Сходу зросло на 22% Натомість у той жеперіод відбувався досить інтенсивний припливросіян в Україну, яка, між іншим, була цілком дос-татньо забезпечена трудовими ресурсами, йшлосятільки про те, щоб використовувати їх ефективноЗа підрахунками демографів, протягом 1959—1979 рр імміграція росіян в Україну становила від1,5 до 2 млн чол

358

Ще одним джерелом збільшення росіян 1російськомовних у складі населення республіки бу-ла русифікація Один з найголовніших компонентівнаціональної свідомості — мова — досить швидкоусувався зі сфери соціально-культурних взаємин Урезультаті якщо в 1959 р 93,5% українців назва-ли рідною мовою українську, то у 1979 р цей по-казник зменшився до 89,1% Найбільше русифіко-ваних українців зосереджувалося в південно-східних регіонах республіки В Україні існували такісоціально-культурні й політичні умови, за якихнаціональна меншість фактично асимілювалабільшість

Етнодемографічні зміни у республіці віддзерка-лювали процеси що набирали силу в соціально-економічній, політико-ідеологічній та культурнійсферах і багато в чому були їх наслідками Кризовіпроцеси у згаданих сферах призводили і до нарос-тання кризових явищ в житті нації як такої, занепа-ду національної ідентичності, розмивання і декуль-туризацп українського етносу

На початку 80-х рр радянське суспільство де-далі глибше втягувалося в тотальну соціально-еко-номічну політичну та ідеологічну кризу Деграду-вання „верхів" і розвал державної ідеологи булинастільки очевидними, що навіть серед вищих еше-лонів партійно-державного керівництва формува-лися ревізіоністсько-реформаторські сили У .ни-зах" наростало невдоволення, зневіра й байдужістьСудомні спроби системи утримати хоча б поверховустабільність зводилися або до суто адміністратив-них заходів (за часів Ю Андропова), або до ідео-логічних чаклувань і популістських загравань (зачасів К Черненка) В Україні ці процеси набувалище й суто провінційного забарвлення й укорінюва-лися глибше, ніж у центрі Тому, коли в Москві по-чалися більш радикальні спроби вдосконалити ра-дянську систему, названі „перебудовою", Українабула серед останніх, хто втягнувся у ці процеси Автім, і для неї приходили нові часи, починалася но-ва епоха

* * -к

шш

, днією з найважливіших причин „перебудо-|ви", що її розпочав Горбачов, була не-обхідність зменшити тягар гонки озброєнь

Внаслідок недалекоглядної політики брежнєвськогокерівництва почав створюватися єдиний фронтСША, Західної Європи, Японії, Китаю протиСРСР Продовжувала литися кров, у т ч україн-ських призовників, в Афганістані

„Нове мислення", проголошене Горбачовим,підкреслювало пріоритет загальнолюдських цінно-стей над класовими До Москви (а згодом і дополітичного життя) повернувся академік А Саха-ров припинилося глушіння зарубіжних радіос-танцій Радянські війська залишили Афганістан,почалося їх виведедння із Східної Європи, що при-звело до краху комуністичних режимів Все це при-звело до „прориву" у стосунках СРСР із ЗаходомБоязнь „балканізацп" СРСР, бажання зберегтиналагоджені стосунки з Горбачовим з проблемядерного роззброєння та глобальної безпеки при-звели до недооцінки Заходом національно-виз-вольних рухів СРСР, зокрема в Україні (прем'єрміністр Англії М Тетчер у 1990 р в Києві порівня-ла Україну з Каліфорнією, промова президентаСША Дж Буша в Києві на початку серпня 1991 р ,де він беззастережно підтримав союзний договір ікритикував „самовбивчий націоналізм", отрималана заході назву "Chicken Kiev speech" як вияв „боя-гузтва")

спочатку намагався „прискорити

І розвиток економіки СРСР насамперед за ра-Ж хунок випереджаючого розвитку машинобу-

дування в рамках колишніх структурних пріори-тетів Однак невдача у цьому зробила очевиднішоюдля керівництва країни необхідність реформуванняекономіки, запозичення досвіду Угорщини, КитаюВ червні 1987 р на пленумі ЦК КПРС було про-голошено програму радикальної реформиуправління економікою Розширювалися правапідприємств, почалося запровадження орендних таакціонерних форм господарювання, кооперативів уторгівлі та промислововсті, сімейного підряду усільському господарстві, малих підприємств,спільних підприємств з іноземними фірмами, прий-нято закон про індивідуальну трудову діяльністьТемпи зростання національного доходу (НД) тареальних доходів на душу населення продовжувализнижуватися гігантськими темпами почав зростативнутрішній та зовнішній борг

Економіку України було важко реформувати йтому, що більше 60% її становила важка проми-словість Оборонні галузі поглинали до 2/3 науко-во-технічного потенціалу І нарешті, 95% продукціївироблялося на підприємствах союзного підпоряд-кування Частка України в загальносоюзному ви-робництві продовжувала скорочуватися у нагро-мадженнях основних виробничих фондів вона заперіод з 1970 до 1989 р скоротилася з 18 до 10%Надзвичайної гостроти набули екологічні про-блеми Національною трагедією став вибух 26квітня 1986 р на Чорнобильській АЕС Рес-публіканське керівництво як і Горбачов, замовчалосам факт трагедії та її наслідки про небезпеку насе-лення Швеції дізналося раніше, ніж в Україні, уКиєві відбулася за участю дітей першотравнева де-монстрація, про небезпеку було повідомлено лишечерез 10 днів після авари, тоді як багато представ-ників партноменклатури вже встигли вивезти своїхдітей Ця аварія лягла великим тягарем на еко-номіку України було відселено населення в радіусі30 км від реактора, з господарського обороту вилу-чено близько 190 тис га земель Але населення неотримало і досі не отримує ні належної інформаціїпро наслідки авари, ні належної допомоги

На шляхудо незалежності

тш

Спроба„прискорення'

.Нове

мислення

360

„Гласність" і початокнаціональноговідродження

скільки проведення економічної реформинаштовхнулося на опір всередині самоїКПРС, М Горбачов узяв курс на лібе-

ралізацію режиму (на відміну від Китаю, де булозапроваджено економічний плюралізм при збере-женні політичного диктату компартії) Він намагав-ся за допомогою „гласності', „соціалістичного плю-ралізму" під гаслом „перебудови" сталінської мо-делі соціалізму та повернення до „ленінських прин-ципів" активізувати народні маси й, контролюючицю активність згори, послабити реакціонерів Але,у той час, як на союзному рівні відбулися важливізміни у складі вищого керівництва, першим секре-тарем ЦК Компартії України аж до осені 1989 рзалишався Щербицький Відтак у перші роки пере-будови гласність, проголошена в Москві, малозмінила обличчя республіканської преси Ось чомуз такою увагою стежили демократичні сили в Ук-раїні за поширенням гласності й плюралізму в цен-тральних засобах масової інформації виступамиісториків, економістів, філософів, соціологів як 1 вМоскві, звичайною картиною в містах України булиранкові черги в кіосках за пресою

Ситуація в Україні загострювалася через „ду-ховний Чорнобиль" — русифікацію Згідно з пере-писом 1989 р з 51,5 млн населення України ук-раїнці становили 37,4 млн , з них вважали рідноюукраїнську мову лише 87,7%, але реальний відсо-ток тих, хто вільно володів українською мовою, бувнабагато нижчим У вузах українською мовою чи-талося приблизно 5% лекцій На 1988/89 нав-чальний рік не залишилося жодної української шко-ли в Донецьку, Чернігові, Харкові, Луганську,Одесі, Миколаєві, навіть на початок 1991/92 нав-чального року українською мовою навчалося лише49,3% учнів 1988 р книжки, видані українськоюмовою, складали лише 18% за назвою, а за тира-жем — тільки 3% Частка українців упала з 76,8%в 1959 р до 72,6% у 1989 р , в той час як росіян— зросла з 16,9 до 22,0%

Роль першопроходців у захисті українськоїкультури, навколишнього середовища, ліквідації„білих плям" історії відіграла Спілка письменниківУкраїни та іі центральний орган — газета „Літера-турна Україна" Широкий розголос мали виступиО Гончара, Р Братуня, І Дзюби, І Драча В Дрозда

На шляху до незалежності

та багатьох інших Почали вертатися в українськулітературу твори В Винниченка, представників„розстріляного відродження", зокрема М Хвиль-вого, М Куліша, М Зерова, історичні праці М Гру-шевського, М Костомарова та інших, забороненітвори І Дзюби „Інтернаціоналізм чи русифікація3",М Брайчевського „Приєднання чи возз'єднан-ня3", репресованих у роки „застою" В Стуса,Є Сверстюка, Ігоря та Ірини Калинців та інших,повертається з еміграції письменник та один із за-сновників Української Гельсінської групи (УГГ)М Руденко

Поступово стала відкриватися правда про такісторінки української історії XX ст , як ЦентральнаРада, голодомор 1933 р , сталінські репресії ОУН-УПА, розгорнулася дискусія про національну сим-воліку Таким чином, лібералізація і гласністьпідірвали радянські ідеологічні штампи

Від створення Рухудо формуванняпарламентськоїопозиції

* умовах лібералізації в Україні почали виника-/ ти різні групи „зелених", політичні клуби,і просвітницькі українознавчі організації(1987 р у Львові — „Товариство Лева", 1988 р уКиєві — клуб „Спадщина" та студентськеоб'єднання „Громада") їх діяльність одразу ж ви-ходить за межі суто просвітницької і набуваєполітизованого характеру Восени 1987 р у Києвівиник Український культурологічний клуб (УКК)За спробу провести у 1988 р демонстрацію до дру-гої річниці Чорнобиля кількох лідерів УКК було за-арештовано Наприкінці 1987 р виходить з ув'яз-нення й повертається в Україну ряд відомих право-захисників, зокрема В Чорновіл і М Горинь, у січні1989 р — Л Лук'яненко, який мав 26-річний„стаж" політв'язня У 1988 р офіціозне святкуван-ня РПЦ в Москві (а не в Києві) 1000-ліття вве-дення християнства на Русі було використано диси-дентами в Україні для привернення уваги до доліУАПЦ та УКЦ

Великий вплив на ситуацію в Україні мало ви-никнення в СРСР народних рухів, насамперед уреспубліках Балтп (перший народний фронт виникв Естонії у квітні 1988 р ) 7 липня 1988 р Ук-раїнська Гельсинська спілка (УГС), створена на ос-нові відновленої УГГ, оприлюднила „Декларацію

361

Історія У краї ни

принципів", що за цілим рядом положень булаблизькою до програмних принципів народних рухівреспублік Балтії: перетворення СРСР на конфеде-рацію незалежних держав; влада — демократичнообраним радам; державність української мови;створення республіканських військових формувань;звільнення всіх політв'язнів; легалізація УКЦ таУАПЦ. Для України на той час це були вельми ра-дикальні пропозиції. Діяльність УГС, таким чином,виходила за межі правозахисної.

В червні 1988 р. у Львові відбувся несанкціоно-ваний мітинг, на якому пролунав заклик до створен-ня Демократичного фронту. Влітку у львівськихмітингах брали участь політичні сили широкогоспектра: від міськкому комсомолу до УГС. Однакполітика „з позиції сили", яку проводило тодімісцеве й республіканське партійне керівництво(мітинги розганялись, на людей нацьковували со-бак), перешкодила сформуванню такого загально-демократичного об'днання. Восени 1988 р. й вінших регіонах України вже діяв ряд самодіяльнихоб'єднань, що висували ідею створення народнихфронтів (Київ, Вінничина тощо). Однак у цихоб'єднань не вистачило сил, політичних лідерів,здатних очолити демократичний процес у межахвсієї республіки.

Такі сили виявилися в Спілці письменників Ук-раїни, де й було висунуто восени 1988 р. ідею ство-рення „Народного руху України за перебудову". Наїї підтримку висловилися на початку 1989 р. й уста-новчі конференції українського історико-просвітницького товариства „Меморіал" та Това-риства української мови ім. Т.Шевченка.

До проекту програми Руху, який вдалося надру-кувати лише в „Літературній Україні" 16 лютого1989 p., було внесено положення про визнаннякерівної ролі партії, чого, зрозуміло, не було в про-грамах народних рухів Балтії, але чого вимагали вЦК КПУ (в усі наступні документи Руху воно вжене потрапляло). Незважаючи на ьце, протиініціаторів Руху та ще не надрукованого (!) проек-ту було розпочато кампанію цькування з перекру-ченням змісту документа. Через півтора року післяцих подій тодішній секретар ЦК КПУ (під час об-говорення програми Руху він займав посадузавідуючого ідеологічним відділом ЦК КПУ і бравучасть у теледебатах із одним з ініціаторів Рухуфілософом М.Поповичем) Л.Кравчук визнав це якпомилку і ЦК, і власну. Погрози, що членство вРусі стане несумісним з членством у КПРС, обме-жували можливості для співробітництва комуністів

з Рухом, посилювали в Русі його радикальне крило(проти чого в своїх промовах якраз і виступалокерівництво КПУ).

І все ж, оскільки Рух виступав за економічний,політичний, ідеологічний плюралізм, це дало змогуна першому етапі його діяльності об'єднатися в ньо-му представникам різних поглядів: від коммуністів-реформаторів до членів УГС та інших орагнізацій,що виступали з позицій антикомунізму. Участьписьменників, учених, відомих усій Україні, надалаідеї Руху своєрідної легітимності, дала змогу залу-чити більшу кількість людей, ніж могли на той часповести за собою дисиденти-правозахисники.

—Бойовим хрещенням для активістів нових ор-ганізацій стали вибори народних депутатів СРСРнавесні 1989 p., коли вперше за багато десятиріч урядянській виборчій системі на одне місце претен-дувало кілька кандидатів, та ще й висунутих „зни-зу". Незважаючи на антидемократизм Закону провибори, вдалося провести ряд депутатів від опозиціїі „провалити" деяких кандидатів від партапарату(наприклад, першого секретаря Київського міськ-кому партії К.Масика). У Львові під час мітингіввже майоріли синьо-жовті прапори, лунали закликидо страйку. Розпочинався справжній бум „нефор-мальної" преси.

Влітку 1989 р. страйк шахтарів охопив найваж-ливіші вугільнодобувні райони СРСР, у тому числіДонбас та Львівсько-Волинський басейн. І хочавони висували тоді здебільшого економічні вимоги,КПРС уже не могла виставляти себе захисникомінтересів робітничого класу.

8-10 вересня у Києві відбувся установчий з'їздРуху, який налічував вже 280 тис. чол. У прийнятійпрограмі зазначалося, що Рух підтримує „принци-пи радикального оновлення суспільства, проголо-шені XVII з'їздом КПРС, XIX Всесоюзноюпартконференцією". „Ленінська національнаполітика" ще протиставлялася „сталінській моделітоталітарного псевдосоціалізму", висувалася ідеянового союзного договору, що було співзвучно з ви-могами прибалтів, але проти чого тоді ще виступавГорбачов, при цьому вже не згадувалося про за-гальносоюзну конституцію; інакше кажучи, теперРух обстоював перетворення СРСР на конфеде-рацію. У той же час лідери УГС вже агітували завихід із складу СРСР. І хоча головою Руху був об-раний комуніст І.Драч, секретаріат Руху, який ре-ально здійснював політику цієї організації, очоливодин із лідерів УГС М.Горинь, що свідчило протенденцію до радикалізації Руху.

362

На шляху до незалежності

У вересні 1989 р., на пленумі ЦК КПУ в при-сутності Горбачова, Щербицький нарешті пішов увідставку і першим секретарем ЦК КПУ було об-рано В.Івашка. Під тиском несанкціонованихмітингів та демонтсрацій узимку 1989/90 р. бувзмушений піти у відставку ряд перших секретарівобкомів. Восени 1989 р. вдалося внести істотні по-правки до проекту закону про вибори до ВерховноїРади УРСР (зокрема, знято представництво відгромадських організацій). Тоді ж Верховна Радаприйняла закон про мову, згідно з яким українськамова проголошувалася державною. Порівняно заналогічними законами республік Балтії він був ду-же ліберальним. Сфера функціонування українськоїмови розширювалася дуже повільно (закон буврозрахований на 10 років), на сході та півдні змінивзагалі майже не відбувалися, але в столиці держа-парат „заговорив" українською мовою, школи по-чали поступово переходити на українську мову, зрісїї престиж серед інтелігенції.

Дуже важливою масовою акцією Руху став„живий ланцюг" між Києвом та Львовом у січні1990 p., присвячений проголошенню 1919 р.об'єнання УНР та ЗУНР в єдину державу. Він де-монстрував силу Руху, єдність України (на проти-вагу словам Горбачова, що пролунали незадовго дотого у Литві, про Харків як „російське місто"), ак-центував увагу на тому, що саме цю подію, а неподії осені 1939 р. слід вважати юридичним аргу-ментом на користь соборності України. Другою ма-совою політико-просвітницькою акцією Руху сталосвяткування у серпні 1990 р. 500-річчя запорозь-кого козацтва.

Таким чином, демократичний рух значноюмірою відбувався під прапором національноговідродження. Це давало змогу досить швидкоздійснити політизацію україномовного населення(серед делегатів установчого з'їзду Руху було 85%українців, 95% з них назвали рідною мовою ук-раїнську, половина делегатів була із західних облас-тей. Водночас на сході й півдні України спроби за-лучити широкі маси населення до участі у демокра-тичному русі шляхом використання гаселнаціонального відродження наштовхнулися назначні труднощі, більше того, відвернули частинунаселення від Руху. Тому важливим було прийнят-тя установчим з'їздом Руху низки звернень до не-українського населення, серед яких — резолюція„Проти антисемітизму", „Заява з'їзду на підтрим-ку прагнень кримськотатарського народу". У люто-му 1990 p., коли в Україні, як і в Росії, якраз напе-

редодні виборів до республіканських верховних рад(що, мабуть, не випадково) поповзли чутки проможливі єврейські погроми, Рух провів рядмітингів, прийняв відповідні звернення. Вінпослідовно виступав за національно-культурну ав-тономію для національних меншин. У результаті вУкраїні не виник, як у Прибалтиці, популістсько-псевдоінтернаціоналістський інтерфронт.

У зв'язку з процесом відновлення історичноїсправедливості виникло питання про поверненнявласності УАПЦ та УКЦ, що відійшла до РПЦ.Це призвело до конфліктів між віруючими різнихконфесій, у тому числі прихильниками УАПЦ таУКЦ, захоплення храмів, що відбивало боротьбу засфери впливу. До розпалювання конфліктів доклавруку партапарат, який прагнув таким чином посла-бити і дискредитувати опозицію. Усе ж, в результатіборотьби за легалізацію УАПЦ та УКЦ, в жовтні1990 р. переїжджає до України патріарх УАПЦМстислав, у березні 1991 р. — кардинал Лю-бачівський.

Вибори до Верховної Ради УРСР у березні1990 р. показали, що позиції Руху (який до виборівне був зареєстрований, що ускладнювало висуван-ня кандидатів) на сході і півдні республіки слабкі. Вцілому по Україні Демократичний блок, в якому ос-новною силою був Рух, завоював 1/4 мандатів, наоснові чого було створено парламентську опозицію— Народну раду. При цьому у трьох західних об-ластях: Львівській, Івано-Франківській і Тер-нопільській Рух одержав повну перемогу, а ком-партія в радах перейшла в опозицію.

Паростки

багатопартійності

Т* оглиблювалася диференціація всередині са-і. , мого Руху. Наприкінці березня 1990 р.

. І.Драч та Д.Павличко заявили про свійвихід з КПРС та намір створити Демократичнупартію України. Наприкінці травня було надруко-вано маніфест ДемПУ, який розробляв відомийправозахисник Ю.Бадзьо. У ньому зазначалося,що партія „прилягає до світового соціал-демокра-тичного руху" (однак у подальших документахпартії, установчий з'їзд якої відбувся у грудні 1990p., згадок про це вже не було).

29-30 квітня 1989 р. з'їзд УГС прийняв рішен-ня про саморозпуск і створення на її основі Ук-раїнської республіканської партії (УРП). У прий-нятій програмі підкреслювалося, що партія вважає

363

Історія У краї ни

союзний договір недійсним, оскільки він був підпи-саний незаконним урядом, комуністичну ідеологіюта практику — антилюдськими, наголошено на не-обхідності націоналізувати власність КПРС, за-значено, що УРП „виступає за заборону діяльностіполітичних організацій, керівні центри яких знахо-дяться за межами України' Водночас обраний го-ловою УРП Л Лук' яненко підкреслював, що „ко-муністи, що хочуть творити незалежну від Москвикомуністичну партію України з метою допомагатинародові рвати імперські кайдани й просуватися досамостійності, — наші союзники на даному етапірозвитку історії"

У березні 1990 р слідом за створенням „Демо-кратичної платформи в КПРС" відбулася першаконференція її прихильників в КПУ На її базі 1—2грудня 1990 р було проведено установчий з їздпартії демократичного відродження України(ПДВУ) у якій об'єдналися прихильники соціал-демократи та лібералізму Серед її лідерів були на-родні депутати В Філенко, В Гриньов, О Ємець,науковці М Попович, В Хмелько

Наприкінці травня 1990 р відбувся з'їзд ук-раїнських соціал-демократів (на ньому стався роз-кол між „правою" більшістю, яка утворила соціал-демократичну партію України, і „лівими", що лиши-лися під запланованою перед з'їздом назвою —Об'єднана демократична партія України), на почат-ку липня — з'їзд селянських демократів (УСДП)1 липня 1990 р в Києві відбулася перша сесіяУкраїнської міжпартійної (після серпня 1991 р —національної) асамблеї (УМА) До неї ввійшли ли-ше нечисельні праворадикалы^ партії,націоналістична фракція Спілки незалежної ук-раїнської молоді — СНУМ (н) Ставилася мета,як і в Прибалтиці, піти шляхом реєстрації громадяннезалежної України, створення їх комітетів, скли-кання національного конгресу СНУМ (н) транс-формувався згодом в Українську націоналістичнуспілку її лідери сповідували „інтегральнийнаціоналізм" Д Донцова, ідеалізували сицилійськумафію, куклукс-клан, закликали до створення „но-вої ОУН", що „творитиметься за мафіїстичнимпринципом Члени її можуть і не знати, на що, вім'я чого працюють насправді"

На осінь 1991 р , крім УРП (яка налічувала 9тис членів), були зареєєстровані (а отже, досягличисельності 3 тис , необхідної для реєстрації)УСПД, ДемПУ, Партія зелених України (установ-чий з'їзд відбувся у вересні 1990 р ), ПДВУКонфігурація нових партій була умовно такою

центр та лівий центр (ПДВУ, ДемПУ, ПЗУ,соціал-демократи), правіше центру — УРП та, допевної міри, УСДП, праворадикальні парти, части-на яких входила до складу УМА

Більшість партій були нечисельні, в них відбу-валася боротьба за лідерство, що вела до розколів,соціальна база, ідеологія лишалися невизначенимиВсе це, в свою чергу, було пов'язано з тим, щополітичний і особливо економіний плюралізм ТІЛЬКИформувалися Давалися взнаки невисокий рівеньполітичної культури, взаємна нетолерантність,значний вплив тоталітарної свідомості — як улівих, так і в правих Нові парти були слабкі ор-ганізаційно та матеріально і не могли конкурувати зКПРС, що контролювала реальні важелі влади

Опозиція наступає:

від Декларації

про державний суверенітет

до студентського

голодування

о серпня 1991 р компартія лишалася в Укра-їні найчисленнішою Зазначимо, під часзбільшення КПУ з 2,4 млн у 1971 до 3,3 млн

членів у 1990 р частка українців у ній такожпродовжувала зростати з 65 до 67% Та лише підчас першого етапу XXVIII з'їзду КПУ у червні1990 р вона прийняла власну програму, водночаспершим секретарем ЦК КПУ після обрання Іваш-ка Головою BP України став „ортодокс" С ГуренкоЛегкість, з якою Івашко залишив посаду ГоловиBP України, прийнявши пропозицію Горбачова ста-ти заступником генсека ЦК КПРС, завдалавідчутного удару й без того низькому престижукомпартії України, в якій позиції консерваторів зав-жди були сильнішими, ніж, скажімо, в Московськійпарторганізаци чи компартіях Прибалтики до їхрозколів У 1990 р КПУ покинуло понад 220 тисчол , а вступило лише 38 тис Очевидно, значначастина членів залишалася лише формально, „заінерцією", не сплачуючи членських внесків, не бе-ручи участі в роботі парторганізацій

Керівництво КПУ намагалося маневруватиБагато положень програми Руху, що раніше крити-кувалися лідерами КПУ як антирадянські танаціоналістичні, згодом ввійшли до документівКПУ та Декларації про державний суверенітет Ук-раїни, прийнятої 16 липня 1990 р (наприклад, про

364

„Патова ситуація".„ Суверен - комунізм "

"І Г озбавлення в результаті провокації 7 листо-I І пада недоторканності й арешт народногоЖ JL депутата України С Хмари, відомого „над-радикальними" поглядами, знаменували перехід„ортодоксів" у контрнаступ (у Москві також роз-починався „відкат")

Однак очевидно, що в КПУ поряд з „лінією Гу-ренка" („ортодоксів") була і „лінія Кравчука"(„нацюнал/суверен-комуністів") Під час дискусіїпро проведення загальносоюзного референдуму вберезні 1991 р із запитанням „центру" про „онов-лену федерацію" президія BP на чолі з Кравчуком,обраним після відставки Головою BP, і більшістьНародної ради знайшли компроміс у проведенні па-ралельного республіканського опитування з питан-ням про входження України до „складу Союзу Ра-дянських суверенних держав на основі Деклараціїпро державний суверенітет України", на яке стверд-но відповіли 80,2% опитаних, що давало певнуможливість вийти за межі „оновленої федерації"(за яку проголосувало 70,5%) й просуватися доконфедерації (в Галичині, де було також третє пи-тання — про повну незалежність України,здебільшого голосували проти обох питань)

У червні 1991 р Верховна Рада України відкла-ла розгляд союзного договору на вересень, 5 липняприйняла закон про заснування поста ПрезидентаУРСР Під час страйку шахтарів навесні 1991 рбуло вже висунуто вимоги про прийняття новоїКонституції України, що повинна закріпити Декла-рацію про державний суверенітет, відставки М Гор-бачова, формування в Україні „уряду національноїзгоди" Але І Іародна рада, Рух не змогли ефектив-но підтримати цей страйк

Таким чином, з листопада 1990 р в Україні врезультаті протиборства КПУ й опозиції склалася„патова ситуація" В цих умовах Народна рада за-кликала до проведення „круглого столу" всіхполітичних сил Однак через жорстоку „лінію Гу-ренка",а частково і неготовність „нацюнал-ради-калів" ця ідея не була реалізована

Загроза сепаратизму

ротивники самостійності України намагали-ся використати проблеми, пов'язані ч кор-донами республіки, формуванням автоном-

них утворень у її складі Партійні органи Криму,

На шляху до незалежності

республіканську власність на землю та й надра,пріоритет республіканських законів над загально-союзними) За цю Декларацію проголосувала нетільки Народна рада, а й прокомуністичнабільшість — „група 239" Цьому сприяли прий-няття Декларації про державний суверенітет Роси,розгубленість депутатів-комуністів через відставкуІвашка, постійні багатотисячні мітинги, що суп-рводжували роботу Верховної Ради, та шахтарсь-кий страйк

17 жовтня внаслідок студенстського голодуван-ня, тиску інших опозиційних сил Верховна радаприйняла компромісне рішення 1) провести на по-чатку 1991 р референдум про довіру нинішньомускладу BP України і в разі недовіри — організува-ти до кінця року нові вибори на багатопартійнш ос-нові, 2) забезпечити проходження строкової служ-би громадян України за межами республіки тількиза їх добровільною згодою, 3) створити комісію Ве-ховної Ради для розгляду питання пронаціоналізацію майна КПРС та ВАКСМ, 4) доприйняття нової Конституції України „укладаннясоюзного договору вважати передчасним", 5)відставка голови Ради міністрів УРСР В Масола(мітинги йшли під гаслом „Геть Масола й Кравчу-ка'"), 6) до ЗО листопада 1990 р привести діючуКонституцію УРСР у відповідність з положеннямиДекларації про державний суверенітет 3 цихрішень до кінця року виконане було лише одне —відставка голови Ради міністрів

Втім, через тиждень після рішення від 17 жовт-ня Верховна Рада України зняла шосту статтюКонституції УРСР по „керівну роль" компартії Зацих обставин 25-28 жовтня відбулися II Всеу-країнські збори Руху, чисельність якого зросла до633 тис В результаті рішень зборів з назви Народ-ного руху зникають слова „за перебудову" Якщораніше Рух виступав за новий союзний договір, тотепер головною метою було проголошено побудовуненасильницьким шляхом (тобто включаючи і по-запарламенстький) незалежної демократичної Ук-раїнської держави, прийнято резолюцію проти со-юзного договору Заборонялася участь у Русічленів КПРС Водночас Рух поступово переставбути об'єднуючою силою незважаючи на прийнятерішення про асоціативне членство, ні УРП, ні Дем-ПУ, ні ПДВУ до Руху не увійшли Рух виявивсятакож неготовим до контрнаступу КПУ в листопаді

1990 р

365

проголошуючи необхідність відновлення історичноїсправедливості, поквапилися провести референдумпро майбутнє Криму до повернення на цю землюкримських татар, до прийняття закону про рефе-рендум А головне, питання було сформульованетаким чином відновлювати чи не відновлюватидержавність у формі Кримської АРСР як об'єктаСоюзу і учасника союзного договору-* За результа-тами референдуму, проведеного 20 січня 1991 р ,Верховна Рада УРСР прийняла рішення провідновлення Кримської АРСР Однак Організаціякримськотатарського національного руху бойкоту-вала референдум 3 боку ж опозиції у ВерховнійРаді України зазначалося, що референдум можестати прецедентом для русифікованих областейДонбасу, півдня республіки, Закарпаття Тери-торіальні претензії до України висунули Народнийфронт Молдови, певні кола в Польщі, Роси, Чехо-Словаччині, Угорщині, Румуни Ці претензії такожвикористовувалися як аргумент проти виходу Ук-раїни зі складу СРСР

Однією із спроб забезпечити єдність Українибула ідея Чорновола про федеративну структурунезалежної України, оскільки автономія земель да-ла б змогу максимально повно врахувати особли-вості різних регіонів Однак висловлювалися й по-боювання ця ідея може бути використана против-никами незалежної соборної Української державидля „парцеляції" України (проти неї виступили вході президентських виборів і Л Кравчук, іЛ Лук'яненко)

Погіршеннясоціально - економічногостановища

серпні 1990 р BP України прийняла законпро економічну самостійність республіки, учервні 1991 р вона вирішила встановити

свою юрисдикцію над усіма підприємствами Ук-раїни Однак економіка республіки, як і СРСР уцілому, лишилася переформованою субсидії нерен-табельним підприємствам складали до 45% дер-жавних витрат Адміністративні методи, старізв'язки вже не діяли, а до створення нових було да-леко Розпочався спад виробництва у 1990 рнаціональний доход скоротився на 4%, а у 1991-му— ще на 13%' Підвищення роздрібних цін 2 квітня1991 р вдвічі (у січні 1992 р вони вже перевищу-вали рівень грудня 1990 р у 8 разів, їх зростаннящонайменше у 1,5 раза перевищувало зростання

доходів) призвело до різкого погіршення життєвогорівня населення Стимулу ж для розвитку еко-номіки „лібералізація" цін не дала, оскільки прово-дилась в умовах збереження монополізму на ринку

Від краху заколоту

до референдуму

про незалежність

І серпня у Москві розпочався заколот булог створено антиконституційний Державний

комітет з надзвичайного стану (ДКНС,

хоча більш відома російська абревіатура —ГКЧП), до якого ввійшли, зокрема, віце-прези-дент СРСР ГЯнаєв, прем'єр-міністр СРСРВ Павлов, голова КДБ В Крючков, міністрвнутрішніх справ Б Пуго, міністр оборони Д ЯзовЗаколотники ставили однією із цілей зірвати підпи-сання нового союзного договору, призначеного на20 серпня У Москві, де розгорталися основні події,центром опору став Білий дім президента РосиЄльцина, на захист якого вийшли неозброєні моск-вичі (серед його захисників були і представники Ук-раїни під синьо-жовтим прапором) Керівництвоармії після певних коливань не підтримало заколот-ників, а деякі підрозділи перейшли на бік народу

В Україні заклик Л Кравчука та очолюваноїним президії Верховної Ради (де більшість була зпредставників КПУ) до спокою і витримкисвідчить про очікувальну позицію Але при цьомуКравчук заявив, що будь-які зміни мусять відбува-тися на основі закону і що немає підстав для вве-дення в республіці надзвичайного стану Керівниц-тво ж ЦК КПУ, попри словесну завісу, фактичноопинилося на боці заколотників, про що свідчилайого діяльність у дні путчу За цих умов тільки опо-зиція послідовно й рішуче виступила проти зако-лотників, розпочалася підготовка до страйку

Ди заколотників призвели до остаточної дис-кредитації компартії Скориставшись повною демо-ралізацією КПУ, Народна рада перейшла в контр-наступ 24 серпня Верховна Рада прийняла Актпроголошення незалежності України, який мав бутипідтверджений референдумом 1 грудня („за" —346, „проти" — 1), а також проголосувала за де-партизацію армії, правоохоронних органів 30 серп-ня президія BP, виходячи з того, що „керівництвокомпартії України своїми діями підтримало держав-ний переворот", взагалі заборонила КПУ (Отже,як бачимо, тактика опозиції по використанню су-перечностей всередині правлячої більшості вияви-

Історія У краї ни

366

На шляху до незалежності

лася правильною) Більшість рядових комуністівспокійно розпрощалася з партією

Однак ужЈ наприкінці жовтня 1991 р відбувсяз'їзд частини колишніх комуністів, які проголосилистворення Соціалістичної парти України Незва-жаючи на цю назву, її перші заяви нагадали не просоціалісте чи соціал-демократів заходу, а про „орто-доксів" з КПУ (хоча лідер колишньої „групи 239"О Мороз, який очолив СПУ, стримував деяких ор-тодоксально настроєних делегатів)

Провал заколоту і проголошення незалежностістворили принципово нову ситуацію в розстановціполітичних сил Тепер і опозиція, і основний канди-дат парт- і держапарату на посаду президентаЛ Кравчук виступали за незалежність ПрийняттяВерховною Радою 1 листопада 1991 р Деклараціїправ національностей України, проведення 16-17листопада в Одесі міжнаціонального конгресу зпроблем духовного відродження народів, які жи-вуть в Україні, також сприяли створенню консенсу-су в українському суспільстві 3 84% громадян, щоприйшли на дільниці, незалежність України підтри-мало 90,3% (навіть у Криму відповідні показники

були 67,5% і 54,1%)

Опозиція не спромоглася виставити єдиногокандидата у президенти України Рух висунувВ Чорновола, однак його лідери І Драч і М Горинь,як і УРП, агітували за Л Лук'яненка, ПДВУ — заІ Юхновського і за В Гриньова Л Кравчук перемігуже в першому турі, набравши 61,6% голосів(Маючи такий кредит довіри, можна було розпоча-ти реформи Однак своєрідною „платою" за пово-рот частини КПУ до ідеї незалежності стало збере-ження при владі номенклатури, котра навіть залу-чила до своїх лав деяких представників опозиціїОскільки ж процес державотворення не супровод-жувався реформами, у перспективі це вело до пев-ної дискредитації ідеї незалежності)

7-8 грудня президенти Л Кравчук і Б Єльцин,голова Верховної Ради Білоруси С Шушкевич підчас зустрічі на білоруській землі у Біловезькій пущізаявили про те, що СРСР припиняє своє існуван-ня, і про створення „Співдружності незалежнихдержав" 21 грудня в Алма-Аті про приєднання доСНД заявили інші республіки колишнього СРСР(за винятком країн Балтн та Грузії) СРСР пере-став існувати

тш

Утвердження національноїдержавності

еакція світового співтовариства на результа-ти всенародного референдуму була не-сподівано дружньою за грудень 1991 р не-

залежність України визнали 68 держав На другийдень після референдуму про визнання нової держа-ви оголосили Канада і Польща, 3 грудня — Угор-щина, 4 грудня — Латвія і Литва 5 грудня до нихприєдналося одразу п'ять Країн — Аргентина,Болгарія, Болівія, Росія і Хорватія

Для американської адміністрації дезінтеграціяРадянського Союзу означала зникнення головногостратегічного противника Однак подію такого мас-штабу вона сприйняла з мішаними почуттямиДезінтеграція загрожувала розповзанням ядернихозброєнь Розміщені на території України стра-тегічні й тактичні види ракетно-ядерної зброї пере-творювали її на третю, після США і Роси, ядернудержаву Хоч українське керівництво не раз заяв-ляло, що не збирається використовувати для забез-печення державної безпеки ядерний потенціал, щодістався у спадщину від СРСР, адміністрація пре-зидента Дж Буша поставилася з певним острахомдо появи в Європі незалежної України Проте 25грудня 1991 р США визнали Україну і незабаромвстановили з нею дипломатичні відносини

Впродовж 1992 р Україну визнали ще 64 дер-жави Міністерство закордонних справ, долаючирізноманітні ускладнення, почало розгортати мере-жу своїх посольств В одну з найсерйозніших ви-

Утвердженнянезалежної України

тш

росла кадрова проблема Україна завжди перебува-ла на периферії радянської зовнішньополітичноїдіяльності, в ній майже не створювалися країноз-навчі науково-дослідні установи, не проводиласяпідготовка спеціалістів із знанням мов, за виняткомнайбільш поширених

Велике значення для України мало визнання їїнезалежності з боку Роси Ця акція стала немину-чою після народного волевиявлення на референ-думі Останній був легітимним Адже кожна союз-на республіка мала конституційне право поставитипитання про свій вихід з Радянського Союзу

Визнавши Україну одним з перших, урядБ Єльцина сподівався зберегти за Москвою стано-вище керівного центру на всій території колишньо-го СРСР за допомогою механізму СпівдружностіНезалежних Держав У документах про утворенняСНД, підписаних у грудні 1991 р в Мінську, ста-тус Співдружності навмисно не визначався Разомз тим в угоді про сили спільного призначення на пе-рехідний період (лютий 1992), договорі про колек-тивну безпеку (травень 1992), договорі про укла-дення економічного союзу (вересень 1993) пере-дбачалося утворення наднаціональних органів,здатних розв язувати принципові питання без уз-годження з вищими законодавчими та виконавчимиорганами членів Співдружності Тим самим зали-шалася можливість для перетворення СНД в дер-жаву — конфедеративний або навіть федеративнийсоюз Деякі керівні діячі Роси, зокрема міністр за-кордонних справ А Козирєв, в офіційних заявахвизнавали, що такого повороту справ не можнавиключати

Підтримуючи курс на економічне зближення врамках СНД, який був життєво необхідним дляУкраїни, її керівництво уважно слідкувало за тим,щоб співдружність країн не переросла у військово-політичний блок, а тим більше — у новий варіантРадянського Союзу За 1992—1993 рр Радоюглав держав і Радою глав урядів СНД було прийня-то до 400 угод, рішень та інших документів, у т ч йтакі, що надавали інститутам Співдружності над-державні функції, розчищаючи шлях до всеохоп-люючої інтеграції 3 цієї кількості Україна підписа-ла близько 200 документів, які не загрожувалипідривом державного суверенітету

Отже, Росія розглядала СНД як зародок дер-жавного утворення, яке повинно було зберегти 1 поможливості розвинути успадковані від РадянськогоСоюзу зв'язки між колишніми союзними рес-публіками На противагу цьому Україна вважала

368

Утвердження незалежної України

СНД міжнародним механізмом, який доповнював ікоординував процес формування якісно нових дво-сторонніх відносин з незалежними державами,утвореними на території СРСР З іі точки зору, цеймеханізм мав на меті передусім сприяння більшуспішному розв'язанню пекучих проблем, що ви-никли внаслідок розпаду СРСР Парламент тауряд провадили в рамках СНД політику, яка по-винна була забезпечувати реалізацію національнихінтересів України, утвердження іі державності

Наполегливе прагнення російського керівництванадати інститутам СНД державні функції, випли-вало перш за все з його небажання втрачати кон-троль над тими українськими територіями, де про-живало багато росіян За переписом 1989 р у При-чорномор'ї та Криму проживало 33,9% росіян(проти 57,1% українців), а в Приазов'ї і Донбасі— 36,8% росіян (проти 58,5% українців) Такенебажання яскраво проявилося вже під час підпи-сання 19 листопада 1990 р першого російсько-ук-раїнського договору, тобто за рік до розпадуСРСР 3 ініціативи російської сторони ключова 6уаття договору була сформульована двозначноЙшлося про визнання і поважання територіальноїцілісності Роси Україною та України Росією не завсіх умов, а тільки "в існуючих тепер у рамкахСРСР кордонах" Через кілька днів, коли вМоскві відбулася ратифікація договору, один з де-путатів парламенту РФ спитав А Козирєва "Чине вважаєте Ви, що статтею 6 ми закріпляємо пере-дачу Криму й інших споконвічно російських земель(якщо ми звернемось до словника енциклопедіїБрокгауза й Ефрона) Українській республіці3 Чине вважаєте Ви, що це буде наступним розваломросійської державності3

Що ми будемо робити із Севастополем, зморськими портами й базами3 Що, будемо нові бу-дувати3"

Відповідаючи на депутатський запит, міністрзакордонних справ підкреслив наявність у договоріформули "в існуючих тепер у рамках СРСР кордо-нах" і додав "Інша справа, якщо виникне питанняпро те, що кордон буде не в межах СРСР Але, по-перше, тоді це буде все одно, можна сподіватися, врамках Союзу суверенних держав, тобто оновлено-го, по суті, Союзу Але тоді, як кажуть, буде іншасправа

Наведена цитата із стенограми BP РосійськоїФедерації дає ключ до розуміння подій, що відбу-лися відразу після розпаду СРСР Через дві добипісля проголошення Акта про незалежність України

прес-секретар Б Єльцина заявив, що Росія зали-шає за собою право поставити нерозв'язану, на іїдумку, проблему кордонів з республіками, які про-голосили незалежність Після гострої реакції з Ук-раїни заява була дезавуйована, однак наступногодня по центральному телебаченню виступив мерМоскви Г Попов Останній не тільки підтримав ви-сунуту територіальну проблему, але й конкретизу-вав іі Під сумнів було поставлено суверенітет Ук-раїни щодо Криму і Одеської області Заява І Іопо-ва викликала кризу в російсько-українських відно-синах Бліц-візит у Київ російської делегації на чоліз віце-президентом О Руцьким, здавалося, вичер-пав іі

Однак сам Руцькой 30 січня 1992 р виступив угазеті "Правда із статтею, в якій писав "Історич-на свідомість росіян не дозволить нікому провестимеханічне суміщення кордонів Роси та РосійськоїФедерації, відмовившись від того, що становилославні сторінки російської історії Демаркація кор-донів і тільки демаркація кордонів розставить крап-ки над "і" та визначить Росію як державу, а не жеб-рака в межах СНД І це буде зроблено неодміннозаради слави Роси, як би не намагались політичнілідери нацюнал-кар'єризму ввігнати іі в кордониXII століття" В травні цього року Верховна РадаРоси заявила, що акти про передачу Кримської об-ласті Україні не мають юридичної сили з моменту їхприйняття

Українське керівництво проводило у відносинахз Росією зважену політику, намагаючись вирішува-ти болючі питання методом переговорів Однак во-но не розглядало Крим як предмет украінсько-російських відносин і розв язувало існуючі на півос-трові проблеми як внутрішні Зокрема, багато булозроблено для відновлення історичної справедли-вості щодо виселених з півострова у 1944 ркримських татар Повернення цього народу на істо-ричну батьківщину розпочалося в останні рокиіснування СРС Р І Іісля тою як СРСР розпався,витрати на переселення та влаштування кримськихтатар на нових місцях цілком лягли на українськийбюджет І Іоважаючи волю населення Кримськоїобласті Верховна Рада України прийняла в лютому1992 р закон про відновлення автономної рес-публіки

Однак для російських законодавців кримськапроблема й надалі залишалася гостро актуальноюЗ'їзд народних депутатів Роси в грудні 1992 р до-ручив Верховній Раді розглянути питання про ста-тус Севастополя Виконуючи доручення, росшсь-

369

Історія У краї ни

кий парламент у липні 1993 р. прийняв безпреце-дентне рішення про надання Севастополю, якийзнаходиться на території України, статусу містаРосійської Федерації. Юридичну неспроможністьтакого рішення змушений був підтвердити самросійський президент. Рада Безпеки ООН тежвизнала безпідставність цього кроку російських за-конодавців.

Поважаючи міжнародні угоди про непо-рушність кордонів, що склалися в Європі після 2-їсвітової війни, Б.Єльцин не підтримував зазіханьшовіністично настроєних державних діячів Росії наукраїнські землі. Разом з тим він майстерно перенісвістря кримської проблеми на питання про Чорно-морський флот. Маючи головну базу в Севастополі,цей флот налічував близько 300 кораблів переваж-но застарілих конструкцій (найсучасніші судна бу-ли виведені Росією з акваторії Чорного моря).

Українська сторона наполегливо домагаласярозв'язання проблеми шляхом поділу флоту, аросійська, навпаки, затягувала переговори, щоб ма-ти привід для втручання у кримські справи на за-конних підставах. Адже існування флоту об єктив-но пов'язане з береговою інфраструктурою.

В червні і серпні 1992 р. Л.Кравчук і Б.Єльцинна зустрічах у Криму досягли домовленості провстановлення подвійного контролю над Чорно-морським флотом на 5-річний період. Отже, пере-могла точку зору російської сторони. Домовленістьне розв'язувала проблеми, але зменшила напру-женість між двома країнами.

Тільки через п'ять років, коли розрахункиросійських політиків на нежиттєвість українськоїдержавності повністю провалилися, Б.Єльцинприїхав у Київ. ЗО травня 1997 p., сталася справдіісторична подія —підписання Договору про друж-бу, співробітництво і партнерство між Росією таУкраїною. У договорі вказувалося, що сторони"визнають територіальну цілісність одна одної і.підтвержують непорушність існуючих між нимикордонів". Одночасно була розв'язана проблемаЧорноморського флоту. Флот та інфраструктурабули поділені порівну, але Росія викупала не-потрібні Україні кораблі. Сума викупу і вартість 20-річної оренди бази в Севастополі покривалася бор-гом України за енергоносії.

У своїй державотворчій діяльності Президент іВерховна Рада України приділили багато увагипроблемам будівництва її Збройних сил. На часпроголошення незалежності чисельність Радянсь-кої армії у трьох військових округах, на які була

поділена Україна (Київському, Прикарпатськомута Одеському), становила 726 тис.чол.

Верховна Рада України прийняла майжепівсотні документів щодо регламентації будівництваЗбройних сил. На їх основі відбувалося реформу-вання військових управлінських та організаційнихструктур, формування військово-технічної політи-ки, вдосконалення матеріального забезпеченняармії та системи підготовки військових кадрів, ство-рення механізму соціального захисту військово-службовців і членів їх сімей тощо. Отже, процесбудівництва Збройних сил мав керований характер.Не завжди, однак, затверджувані Верховною Ра-дою документи готувалися на належному про-фесійному рівні. Це зумовлювало необхідність по-вторного розгляду деяких питань і нерідко призво-дило до перевитрат державних коштів. Зокрема,непроведения обліку військового майна і невизна-ченість у критеріях розумної достатності в оз-броєннях та військовій техніці викликали істотнівтрати. Надлишки техніки не вдалося реалізуватиналежним чином у народному господарстві абоспрямувати на експорт.

Будівництво Збройних сил здійснювалося наоснові досягнутих у рамках СНД домовленостей, здодержанням міжнародних угод, які Україна визна-ла обов'язковими для себе — Заключного акта На-ради з безпеки та співробітництва в Європі (1975),документа Стокгольмської конференції по зміцнен-ню довіри та безпеки й роззброєнню в Європі(1976), документа Віденської зустрічі представ-ників держав — учасниць Наради з безпеки таспівробітництва в Європі у січні 1992 р. тощо. Ужовтні 1993 р. Верховна Рада прийняла воєннудоктрину, в якій проголошувалося, що Україна небачить у сусідніх країнах супротивників, а їїЗбройні сили призначені винятково для гаранту-вання національної безпеки.

Була розроблена програма скорочення Зброй-них сил. За 3 роки звільнилося в запас понад 100тис. офіцерів, прапорщиків та мічманів. Процесскорочення міг бути й інтенсивнішим, оскількипервісна чисельність армії істотно перевищувалакритерії розумної достатності, що визначалисявоєнною доктриною і кризовим станом народногогосподарства. Однак будівництво житла для війсь-кових і розгортання мережі закладів з фахової пе-репідготовки не вдалося істотно прискорити. Томупроцес переведення офіцерів в запас уповільнився.

Починаючи з Декларації про державний суве-ренітет, Україна завжди підкреслювала своє бажан-

370

Утвердження незалежної України

Л.М.Кравчук — Перший президент України(1991-1994 pp.)

ня стати в майбутньому неядерною державою. Зат-верджена Верховною Радою воєнна доктрина тежвиходила з цієї основоположної тези, хоча в парла-менті не раз лунали голоси про передчасність відмо-ви від ядерної зброї. 16 листопада 1994 р. Верхов-на Рада ухвалила рішення про приєднання Українидо Договору про нерозповсюдження ядерної зброїза умови надання гарантій безпеки з боку ядернихдержав. Остання крапка була поставлена назустрічі глав держав — учасниць Наради з безпе-ки та співробітнищва в Європі (з 1 січня 1995 р. цеспівтовариство дістало іншу назву — Організаціябезпеки та співробітництва в Європі). 5 грудня1994 р. у Будапешті президенти Росії та США іпрем'єр-міністр Великобританії надали Україні га-рантії безпеки. Зокрема, вони зобов язалися пова-жати незалежність і суверенітет та існуючі кордониУкраїни, утримуватися від економічного тиску,спрямованого на те, щоб підкорити своїм власнимінтересам здійснення Україною прав, притаманнихїї суверенітету, і таким чином отримати будь-які пе-реваги. Окремі документи з наданням Україні га-

рантій безпеки одночасно підписали глави Китаю таФранції.

Серед інших законів і постанов, прийнятих Вер іховною Радою після проголошення Акта про неза -Ілежність України, слід виділити постанову від 9 ве-ресня 1991 p., якою на території республіки запро-ваджувався обіг купонів багаторазового викори-стання. Ця постанова започатковувала вихід Ук-раїни з рубльової зони. 8 жовтня з'явився закон"Про громадянство України", 7 листопада — "Продержавний кордон". Таким чином, ще до референ-думу, який затвердив Акт про незалежність булипідготовлені передумови для перетворення Україниз союзної республіки в самостійну державу.

4 вересня 1991 р. було прийнято постанову пропідняття над будинком Верховної Ради синьо-жов-того національного прапора. Цим започатковувала-ся відмова держави, що народжувалася, від ра-дянської символіки. 15 січня 1992 р. президія Вер-ховної Ради видала указ "Про державний гімн Ук-раїни". Затверджувалася мелодія національногогімну "Ще не вмерла Україна". 28 січня ВерховнаРада проголосила державним синьо-жовтий пра-пор. Малим гербом України затверджувався три-зуб. Отже, як і Українська Народна Республіка,що утворилася після революції 1917 p., постко-муністична Україна перетворила на державнунаціональну символіку.

І Ірактично з нуля за п'ять років незалежності ів умовах, далеких від оптимальних, було сформова-но усі атрибути державності — від кордонів до на-городної системи, створено цілісний державний ме-ханізм України практично з усіма його складовими.

Це означало, що перехідний етап державногосамовизначення пройдено. Найвиразнішим йоговідбиттям стало прийняття Конституції, яка уособ-лює те, до чого прагне світ — повну визначеність іпередбаченість внутрішнього і зовнішнього курсудержави.

Рік чинності Конституції, зокрема перша поло-вина 1997 p., характеризувався безпрецедентноюактивністю української дипломатії, міжнароднихконтактів на всіх рівнях, у тому числі найвищому.Було здійснено справжній прорив у цій сфері. Вінреалізувався, насамперед, у підписанні Договорупро дружбу, співробітництво і партнерство між Ук-раїною і Російською Федерацією, а також пакетуінших документів, які закріплювали принципи доб-росусідства з нашим найбільшим сусідом і найваж-ливішим партнером у рамках СНД: Українсько-російської декларації, Спільної заяви двох держав,

371

Створення сприятливого міжнародного середо-вища забезпечило необхідні об'єктивні умови длязосередження зусиль на розв'язанні найбільш гос-трих і нагальних внутрішніх проблем Насамперед— на подоланні економічної кризи, закладенні ос-нов економічного зростання

Політичне

становище

* <s 16 жовтня 1990 р Верховна Рада прийняла

f постанову про заснування газети "Голос Ук-і^раіни" Український парламент, у руках яко-го зосередилася повнота влади, потребував

власного друкованого органу Замість звичного длярадянських видань гасла "Пролетарі усіх країн,єднайтеся'" нова газета, що почала друкуватися з1991 р , обрала лозунг "Владу — Радам'"

Лозунг "Владу — Радам'" недвозначносвідчив про те, що Верховна Рада претендує на всюповноту влади у незалежній Україні Здавалося б,на це були підстави Адже вперше парламент ставпрацювати без директив державної парти Всуспільстві з'явився консенсус відносно того, щополітичний розвиток має відбуватися демократич-ним шляхом, а боротьба різних суспільних сил по-винна проходити тільки у парламентських формах

Десятиріччями КПРС здійснювала диктатуручерез ради, які із запровадженням конституції 1936р набули парламентської форми Партійнекерівництво не відчувало потреби в конституційно-му оформленні своїх владних повноважень Тількипісля того, як підвалини тоталітаризму почали хита-тися під впливом ще прихованої кризи, воно визна-ло необхідним зафіксувати власну причетність довлади в 6-ій статті конституції 1977 р Боротьба заскасування цієї статті на з'їздах народних депутатівСРСР, яка врешті-решт увінчалася успіхом, сталапочатком кінця як партійної диктатури, так і самоїдержавної партії Неспроможна пристосуватися донової політичної ситуації, консервативна частинапартапарату зробила спробу утриматися при владісилою Коли путч провалився, пішла у небуття якдержавна партія, так і створена нею багато-національна держава

Успадкована від парти влада мала диктаторськуприроду Проте ради завжди були не носієм дикта-тури, а "передавальним пасом" від парти до мас Вумовах демократизації суспільства, коли можли-вості апаратних працівників маніпулювати вибор-чим процесом обмежилися, вплив електорату на ра-

Історія У краї ни

низки угод та протоколів з питань співпраці в еко-номічній сфері Цим створено надійний фундаментрівноправних і взаємовигідних зв'язків, що базу-ються на самій природі обох країн і народів, їхнійісторії та сьогоднішніх реаліях

Надзвичайно важливим актом з точки зору якзабезпечення національних інтересів України, так ізміцнення європейської безпеки стало укладення2 червня в Констанці широкомасштабного договору"з Румунією Договором про державний кордон зБілоруссю було започатковано процес вирішенняцього важливого питання з колишніми радянськимиреспубліками Документом, який остаточно закри-ває непрості, а часом і трагічні сторінки історії Ук-раїни й Польщі, стала Спільна заява президентівобох країн "До порозуміння і єднання"

8 травня 1997 р у Москві було підписано Ме-морандум про врегулювання проблеми Придні-стров я, повноправним гарантом якого виступиларазом з Росією Україна Глава нашої держави взявучасть у зустрічі президентів п'яти країн Централь-но-Східної Європи у Таллінні (27 травня), яка за-початкувала нову форму регіональної співпраці

Таким чином, у першій половині 1997 р булоусунуто практично всі чинники, які породжувалипевну напруженість у стосунках України з її найб-лижчим оточенням, створено пояс безпеки і добро-сусідства Це слід розцінювати і як важливий вне-сок у поліпшення політичного клімату у Централь-но-Східній Європі та на континенті загалом

Підтверджуючи різновекторність своєїзовнішньої політики, наша держава спрямовувалатакож зусилля на дальшу розбудовувзаємовідносин зі США та НАТО

У ході візитів Президента України до Сполуче-них Штатів, засідання украінсько-американськоїміждержавної комісії Кучма-Гор було підтверд-жено принципи стратегічного партнерства з цієюдержавою намічено шляхи наповнення його кон-кретним змістом

Виваженість та конструктивність зовнішньоїполітики України знайшли наочне підтвердження насаміті Північно- Атлантичного альянсу у Мадриді9 липня 1997 р тут було підписано Хартію проособливі відносини між нашою державою і НАТОЦе надало потужного імпульсу процесові входжен-ня України у європейські та євроатлантичніполітичні й економічні структури, активізації їїучасті у створенні системи колективної безпеки,зміцненні стабільності на континенті й недопущеннібудь-яких спроб його розподілів

372

Утвердження незалежної України

ди відповідно зріс Будучи залежними від волі ви-борців, не маючи реальних повноважень, співстав-них з повноваженнями КПРС, ради не могли за-довільно справлятися з диктаторською владоюНаслідком цього стало загальне паління ефектив-ності державного управління в усіх його ланках і по-слаблення авторитету влади Посилилася некеро-ваність процесами суспільного розвитку Це над-звичайно болюче позначилося на суспільномужитті, тому що держава, як і раніше, залишаласявласником і розпорядником переважної частки про-дуктивних сил

За 1992—1994 рр Верховна Рада Україниприйняла близько 450 законів В умовах відсут-ності цілісної концепції переходу від тоталітарногодо демократичного суспільства багато з них вияви-лися відірваними від життя і належним чином неспрацювали Законодавців звинувачувати у цьомуtit варто У пострадянському просторі (і меншоюмірою — в усіх європейських країнах колишнього"соціалістичного табору") створилася унікальнасоціально-економічна ситуація, до якої не пасуваввесь нагромаджений людством досвід реформПросуватися вперед можна було лише методомпроб і помилок, пристосовуючи законодавство нестільки до тривалої перспективи, скільки до пеку-чих проблем сьогодення До того ж у колишніх со-юзних республіках чітко проявилася цілком зро-зуміла закономірність радикалізм нового законо-давства був тим меншим, чим кращим виглядалопоточне становище Ситуація в Україні, зокрема,була набагато кращою, ніж у Роси, особливо щодопродовольчого постачання населення Відповідносеред української політичної еліти переважали на-строї на користь якомога повільнішого просування вреформах Небезпека такого підходу виявилася невідразу

Існувала ще одна причина декларативності дея-ких законів Верховної Ради незабезпеченість їхвідповідним механізмом впровадження В міру тогояк законотворці позбавлялися рис непрофесійності,цей недолік поступово вичерпувався

Зникнення з історичної сцени державної партиініціювало трансформацію влади незалежно відусвідомленої волі політичних діячів Власне, процесіі перетворення розпочався ще на останньому етапііснування державної парти, з проведення першихвільних виборів в український парламент Суть цьо-го процесу полягала в розщепленні диктаторськоївлади компартійних структур, яка на поверхніполітичного життя виступала у звичних формах

радянської влади , на залежну від електорату за-конодавчу і виконавчу плки влади

5 липня 1991 р Верховна Рада прийняла законпро заснування поста Президента держави На-родні депутати тоді ше не усвідомлювали, що з поя-вою Президента почнеться розщеплення монолітурадянської влади на самостійні плки, здатні про-тистояти одна одній і взаємно врівноважуватися,тобто попереджувати переростання будь-якої з ниху диктатуру

Продиктовані життям зміни раз у раз вносили-ся до конституції 1978 р , яка залишилася діючоюдо 1996 р Отже, коли в усіх колишніх союзнихреспубліках були прийняті нові конституції, Українажила за перелицьованим основним законом ра-дянського зразка

Свідомо відмовившись під приводом досягнен-ня злагоди в суспільстві від боротьби на небезпеч-ному конституційному полі, українська політичнаеліта загальмувала перехід до демократичного уст-рою Це призвело до сумних наслідків Зберегтитоталітарний режим після ліквідації державноїпарти було неможливо, хоча багато хто з відірванихвід реальності політичних діячів щиро сподівався натакий поворот подій Але гальмування демократич-них перетворень, і перш за все економічних реформ,виявилося вкрай небезпечним Добре чи погано, алерадянська влада завжди забезпечувала безпе-ребійне функціонування державних установ, відяких залежали практично всі сфери суспільного-життя Навпаки, у пострадянський період держав-ний апарат став працювати з перебоями внаслідокнеокресленості або неузгодженості функцій Вер-ховної Ради як представника законодавчої влади іПрезидента як представника виконавчої влади

Конституційна неокресленість повноваженьпризводила до постійного "перетягування ковдри" увзаємовідносинах між законодавчою і виконавчоювладами Прагнучи керувати країною за допомогоюуказів, Л Кравчук заснував у лютому 1992 р Дер-жавну думу України 3 документа, яким окреслю-валися її повноваження, випливало, що цей органповинен виконувати консультативні функції приПрезиденті

Поява Державної думи недвозначно свідчилапро намір Л Кравчука не обмежуватися сферою ви-конавчої влади, а взяти на себе частину повнова-жень Верховної Ради Певна лопка у цьому булазаконодавча діяльність парламенту не встигала зажиттям Народні депутати витрачали багато часу нарозв'язання поточних питань управління державою

373

Історія У краї ни

як на колективних засадах, тобто через розглядсправ у Верховній Раді, так і на індивідуальній ос-нові (лобістська діяльність у межах власного вибор-чого округу або "за інтересами")

Через 9 місяців виявилося, що Державна думабула мертвонародженою ідеєю Президент змуше-ний був розпустити іі, наразившись на жорсткуопозицію парламенту Більш актуальним для ньогобуло зміцнення виконавської вертикалі влади

В березні 1992 р з подання Л Кравчка Верхов-на Рада прийняла закон про запровадження посадипредставника Президента Законом встановлюва-лося, що представник Президента є найвищою по-садовою особою виконавської влади — главоюмісцевої адміністрації в областях, районах і містахцентрального підпорядковування — Києві та Се-вастополі Вказувалося, що він забезпечує ре-алізацію законів та розпоряджень законодавчої івиконавчої влади, контролює діяльність місцевогота регіонального самоврядування, а такожпідприємств, організацій та установ, незалежно відїх підпорядкування і форм власності Разом з цимпредставник Президента не мав повноважень ска-совувати рішення виконавчих комітетів рад, навітьякщо вони суперечили закону Він міг тільки призу-пинити їх дію на час розгляду конфліктної ситуаціїв судовому порядку Наявність контрольнихфункцій не давала йому права розв'язувати питан-ня, що входили до компетенції місцевих рад

Інститут представників Президента певноюмірою зміцнив виконавську вертикаль влади Разомз тим взаємовідносини між представниками Прези-дента і головами обласних та районних рад залиша-лися неокресленими Під час внесення змін і допов-нень до закону про представників Президента у бе-резні 1993 р Верховна Рада проголосила, що голо-ви обласних та районних рад залишаються найви-щими посадовими особами в своїх регіонах Подан-ня Л Кравчука про те, що ними мають стати пред-ставники Президента, не було взяте до уваги

Невизначеними залишалися також взаємо-відносини найвищих посадових осіб всередині вико-навської гілки влади, передусім Президента іпрем'єр-міністра Безсумнівною була лише підпо-рядкованість останнього Президенту

У квітні 1991 р хвиля страйкових виступів, уяких активну роль відігравали студенти, змусилаВ Масола подати у відставку Після його відставкиуряд дістав назву Кабінету міністрів, яка підкрес-лювала його підпорядкованість Президенту Начолі було поставлено першого заступника Масола

В Фокіна Впродовж 17 місяців кабінет Фокінапіддавався майже безперервній критиці з бокупартій, профспілок та інших громадських ор-ганізацій, оскільки економічне становище невпиннопогіршувалося

Верховна Рада в жовтні 1992 р затвердила го-ловою уряду народного депутата України Л КучмуОстанній очолював одне з найбільших у світіпідприємств по виготовленню ракет стратегічногозначення в Дніпропетровську

Для Президента Л Кучма виявився не такимпоступливим підлеглим, як В Фокін До того ж но-вому прем'єр-міністру довелось працювати в еко-номічній ситуації, що значно погіршилася Весною1993 р він зробив спробу підпорядкувати собіпредставників Президента в областях шляхом вве-дення їх до складу Кабінету міністрів, але недомігся відповідної санкції з боку Верховної РадиНатомість Л Кравчук запропонував парламенту,щоб Президент узяв на себе безпосереднєкерівництво урядом і дістав право приймати укази зневрегульованих законодавством економічних пи-тань на час до прийняття парламентом відповідногозакону

Верховна Рада не підтримала Л Кравчука Непогодилася вона й на відставку Л Кучми, яку ос-танній запропонував після висунутих Президентомпропозицій Разом з тим Л Кучма дістав повнова-ження видавати декрети, які заповнювали законо-давчий вакуум або навіть могли змінювати в певнихмежах існуючі закони^ У червні 1993 р Л Кравчук підписав указ простворення надзвичайного комітету всерединіКабінету міністрів з питань оперативного упра-вління народним господарством У функції коміте-ту, який мав очолити Л Кучма, входили розробка йреалізація заходів щодо стримування інфляції,стабілізації виробництва і соціального захисту насе-лення Структура виконавської влади за цим ука-зом підлягала істотному перерозподіленню Однакпрем'єр-міністр, з яким вся ця програма дій не булапогоджена, відмовився очолити надзвичайнийкомітет Президент змушений був через два днівідкликати указ Майже одночасно він піддав до-корінному скороченню штат своєї адміністрації іліквідував у ній комісії та ради, що дублюваливідповідні структури Кабінету міністрів

А втім, Кучма і Кравчук так і не змогли знайтиспільної мови Після ряду наполегливих проханьВерховна Рада України дозволила голові уряду пітиу відставку

374

Утвердження незалежної України

Отже, навіть окремі політичні діячі за відсут-ності законів, що визначали б коло компетенції по-садових осіб, не завжди могли домовитися між со-бою Що ж до діяльності парламенту або колектив-них органів влади на місцях, то робота їх час від ча-су заходила в глухий кут з інших причин, а самевпливу на політичних діячів стереотипів і традиційтоталітарного минулого Вони не вміли вслухатися варгументацію опонентів, не могли знаходити балансінтересів й усвідомлено залишати за противникомпевні позиції, тобто йти на компроміс, не малидосвіду політичної боротьби парламентського типуНарешті, в них відчувався брак професіоналізму,завжди властивий для новостворюваної політичноїеліти раніше пригноблених націй

Складність політичного становища України обу-J мовлювала також відсутність масових політичнихпартій Нові парти не могли розраховувати на ши-роке поповнення внаслідок відсутності в суспільствітрадицій багатопартійного життя КПРС була нег політичною партією, а державним утворенням Од-нак недовіру до неї маси перенесли на новостворю-вані партії Тому більш-менш масовими ор-ганізаціями залишалися через різні причини тількисоціалісти та комуністи, з одного боку, і нацюналь-но-демократичні сили — з другого Соціалісти такомуністи поповнювали свої лави за рахунок людейпереважно старшого покоління які звикли перебу-вати в державній парти і не сприймали змін усуспільстві Народний рух України, коли він висту-пав не як партія, а у вигляді слабо оформленого гро-мадсько-політичного об'єднання, увібрав у свої ла-ви сотні тисяч людей Вони бажали в його ор-ганізаціях активно сприяти зламу тоталітарного ла-ду й державотворчій роботі

На III з'їзді (Всеукраїнських зборах) Народно-го руху в лютому—березні 1992 р метою дальшоїдіяльності було визначено утвердження незалеж-ності України і розбудова правової демократичноїдержави У прийнятих документах проголошувало-ся, що Рух виступатиме за консолідацію всіхсуспільних сил, які підтримують державотворчийпроцес, сприятиме діям Президента і забезпеченнюефективного функціонування системи влади, алеперебуватиме у конституційній опозиції до вико-навчих структур З'їзд обрав трьох співголів НРУ— І Драча, М Гориня і В Чорновола

Після з'їзду в таборі націонал-демократів став-ся розкол Значна їх частина вирішила, що із здо-буттям незалежності треба зміцнювати державністьі відмовитися від опозиційності Вони почали зай-

мати відповідальні посади в президентських струк-турах, міністерствах, посольствах Ті, хто згурту-вався навколо В Чорновола, продовжували бороть-бу з властями

Рух організував кампанії протестів проти діяль-ності урядів В Масола та В Фокіна і добився їхвідставки Центральний провід Руху у жовтні 1992р заявив, що ставлення до уряду Л Кучми залежа-тиме від ефективності реформаторської діяльностіостаннього До складу кабінету Кучми увійшов рядпов'язаних з Рухом діячів Зокрема, І Юхновський ,зайняв посаду першого віце-прем'єра, а М Жу- jлинський і В Пинзеник стали віце-прем'єрами ,

На IV з'їзді в грудні 1992 р перетворення Ру-ху в політичну партію завершилося Помилково пе-ребільшуючи вплив своєї парти на маси, її лідерВ Чорновіл став вимагати розпуску Верховної Ра-ди і проведення нових виборів на багатопартійншоснові Однак розпочата ним кампанія збиранняпідписів для проведення референдуму щодо достро-кового розпуску парламенту зазнала невдачі Вес-ною 1993 р від Руху відкололася окрема ор-ганізація — Всенародний рух України на чолі зЛ Скорик і М Поровським Чисельність первин-них організацій парти почала скорочуватися, впливїї на маси послабився

КГІРС , що існувала в республіці як комуністич-на партія України, після заборони відродилася у Іформі кількох опозиційних партій Вони швидко jпройшли період становлення й активно включилися в боротьбу за маси, тобто за місця у Верховній Раді та в місцевих радах Катастрофічна ситуація в на-родному господарстві скоротила кількістьприбічників незалежності України й обмежилавплив нацюнально-демократичних партій На-томість серед населення зросла підтримка партійкомуністичного спрямування Не маючи програмивиходу з глибокої кризи, вони будували агітацію начасто справедливій критиці властей, хоч і зловжи-вали відірваними від реальності лозунгами соціаль-ної справедливості Керівні й рядові члени цихпартій складалися, як правило, із членів"зовнішньої КІ IPC"

Невелика частка номенклатури, в основномустаршого покоління, залишилася на старих позиціяхв ідеологи Не будучи в змозі поступитися принци-пами, ортодокси поступилися керівними посадамиВідхід від влади відбувався здебільшого через ме-ханізм голосування Ці люди звикли до призначеньза анкетними даними й не змогли витримати конку-рентної боротьби на виборах

375

Історія У краї ни

Деякі представники компартійної номенклату-ри, користуючись своїм впливом у господарськихструктурах, започаткували невеликий ще прошарокбанкірів, президентів фінансових фондів, біржо-виків, власників підприємств і торговельних фірм.

Основна частина номенклатури, що знаходи-лась між дсома крайніми групами, утворила т.зв."партію влади". Це люди, основною професійноюознакою яких є причетність до влади,— спеціалістирізних галузей економіки та культури з досвідоморганізаційної роботи.

Як зазначалося, за останні роки горбачовськоїперебудови партійні функціонери активно пересіда-ли в керівні крісла радянських структур. Це вдава-лося тільки тим, хто спромігся пройти крізь ситовільних виборів. Своєрідна "чистка виборами" оз-доровила номенклатуру й підготувала її до активноїдіяльності в пострадянських умовах. Конкурентівна владу у неї практично не виявилося. Адже дер-жавна партія десятками років була єдиною владноюструктурою і відбирала собі за допомогою добрепоставленої системи підготовки кадрів найбільшздібних людей з усіх прошарків суспільства.

Деідеологізованим компартійним прагматикамвдавалося контролювати і навіть до певної міри на-правляти суспільно-політичні процеси в Україні, щорозгорнулися після путчу консерваторів у ЦККПРС. Коли державна партія втратила здатністьбути носієм диктатури, "передавальний пас" у ви-гляді "зовнішньої КПРС" став анахронізмом. Томупрагматики з легким серцем погодилися на заборо-ну КПРС. Коли Народний рух за широкоїсуспільної підтримки висунув гасло незалежностіУкраїни, вони теж не заперечили проти ліквідаціїРадянського Союзу. Самостійність піднесла статусукраїнської політичної еліти й вперше відкрила пе-ред нею міжнародні горизонти.

Не маючи справжніх конкурентів, "партія вла-ди" зустрілася все-таки з викликом людей, яківперше виринули на поверхню політичного життя умітинговій обстановці початку 90-х pp. За допомо-гою антикомуністичних гасел, підкріплених істо-ричними свідченнями про жахіття сталінщини, цілюди спробували скинути компартійнихфункціонерів, щоб зайняти їх місця. Однак дема-гогія, як правило, не спрацьовувала. По-перше,надто низькою виявилася підготовка багатьохполітиків нової хвилі. По-друге, "партія влади", бу-дучи організаційно не оформленим, але замкненимкланом, не заперечувала проти включення до своїхлав професійно придатних мітингових політиків.

У сформованій після березня 1990 р. ВерховнійРаді "партія влади" зайняла переважну більшістьмісць. Представники її були, в основному, без-партійними. Спочатку ця безпартійність ком-партійних функціонерів являла собою наслідок за-борони КПРС. З часом в їх середовищі, як і всуспільстві у цілому, стали виявлятися різні точкизору на перспективи розвитку країни. Однак"партія влади" воліла залишатися безпартійною.Належність до будь-якої партії звужувала поле ма-невру. До того ж популярність політичних партійбула низькою.

При всій різниці поглядів окремих членів "партіївлади на майбутнє існувала спільна для всієї кор-порації риса: обережність у підході до реформ. Заіснуючого стану, який характеризувався кризою,що поглиблювалася, ці люди вже мали владу івплив. З кризи треба було виходити — на це погод-жувалися всі, — але так, щоб не втратити влади.

Представники колишньої компартійної номенк-латури у парламенті легко погодилися з ідеєю за-провадження інституту президентства. Та колиЛ.Кравчук почав наповнювати президентську вла-ду реальним змістом, вони поставилися до цьогоздебільшого негативно. Зокрема, одна з найчи-сельніших у "партії влади" груп, що представляларадянські структури, зайняла непримиренну по-зицію у питанні про передачу виконавськихфункцій від виконкомів рад до президентської вер-тикалі.

Протистояння Президента і Верховної Ради нафоні всеохоплюючої кризи закінчилося рішеннямобох сторін достроково припинити повноваження ізвернутися до виборців з проханням підтвердитимандати. У березні і квітні 1994 р. відбулися за ма-жоритарним законом з системою абсолютноїбільшості вибори до Верховної Ради. Вони впершепроводилися на багатопартійній основі. У виборахвзяли участь 32 політичні партії, з яких 14 здобулиправо бути представленими у парламенті.

Виборці по-різному реагували на бездіяльністьвладних структур перед обличчям кризи. По-пер-ше, переважна більшість народних депутатів попе-реднього складу, яка балотувалася на новий строк(138 з 188), не була обрана. По-друге, багато ви-борців залишилося вдома, демонструючи своїм аб-сентеїзмом недовіру до будь-якої влади. Було за-повнено тільки 338 депутатських місць із 450. Ще56 депутатів з явилося після нових турів голосуван-ня влітку і восени. По-третє, партії здебільшого ненабували довіри виборців, і після трьох турів голо-

376

Утвердження незалежної України

ЛД.Кучма — Президент України

сування у парламент пройшло 212 позапартійнихдепутатів проти 182 за партійними списками. Депу-татські фракції чисельністю понад 10 чол. дісталитільки 4 партії: комуністів (90), Народний рух(22), Селянська партія (21) і соціалісти (15). Угрудні 1994 р. парламент погодився з пропозицієюЦентральної виборчої комісії припинити виборчиймарафон і відкласти призначення виборів у 44 ок-ругах, де вони тричі визнавалися такими, що невідбулися через неявку виборців або депутата не бу-ло обрано.

26 червня 1994 р. відбулися вибори Президен-та України. За кількістю поданих голосів претен-денти розподілилися в такому порядку: Л.Кравчук,Л.Кучма, О.Мороз, В.Лановий, В.Бабич,І.Плющ, П.Таланчук. Другий тур виборів, де бало-тувалися перші двоє з цього списку, дав перевагуЛ. Кучмі.

Серед п'яти партій, які здобули найбільшу кіль-кість мандатів, три належать до лівих: Кому-ністична — 25 відсотків від загальної кількостіобраних, Селянська — 5,3 і Соціалістична —4,1 відсотка. Решта — Народний рух України(5,9 відсотка) та Українська республіканська

партія (2,4 відсотка) належать до правого флангуполітичного спектру. З обраних на той час депу-татів 168 мандатів, або 49,7 відсотка отримали по-запартійні кандидати.

Завдяки кількісній перевазі у парламенті лівимпартіям вдалося висунути своїх представників наключові посади: лідерів Соціалістичної партії, партіїО.О.Мороза та Селянської — О.М.Ткаченка бу-ло обрано відповідно Головою Верховної Ради тайого першим заступником. Члени цих партій очоли-ли також значну кількість постійних комісій.

Прем'єр-міністром незадовго до президентсь-ких виборів знову став В.Масол. 19 липня Л.Куч-I ма, О.Мороз і В.Масол опублікували спільну зая-ву, в якій проголосили про готовність дотримувати-ся діючої конституції і змінювати її положеннятільки за доброї волі всіх сторін. Отже, представ-ники законодавчої і виконавчої гілок влади зо-бов'язалися розв'язати ключове питання про межісвоїх повноважень шляхом консенсусу.

Депутати від партій, які отримали найбільшу

І кількість мандатів — КПУ, СПУ та НРУ — ство-рили у 1994 році свої фракції.

За три роки після виборів ситуація в парламентівідчутно змінилася. Внаслідок довиборів кількістьобраних депутатів збільшилась до 415. Істотні ко-рективи внесла і поява нових партій, а також: внутрішні політичні незгоди і тертя. Зокрема, знач-но послабилися позиції Селянської партії — її де-; путати змушені були об'єднатися в одну фракцію зпредставниками Соціалістичної партії України(АПУ), яка створила свою фракцію в парламенті,і На вересень 1997 р. у Верховній Раді булиі представлені 22 політичні партії, діяло 10 депу-татських угрупувань: 3 фракції (Комуністичноїпартії України, об'єднана Соціалістичної та Се-лянської партій України, Народного руху України)та 7 депутатських груп.

Станом на початок березня 1997 р. в Україні бу-ло зареєстровано 41 політичну партію загальноючисельністю 350—400 тис. осіб. Приблизно поло-вина з них здійснювала регулярну роботу на загаль-нодержавному рівні, решта виявляла епізодичну ак-тивність, або, залишаючись формально зареєстро-ваними, практично не діяли.

З розгортанням підготовки до парламентськихвиборів 1998 року активізувалася діяльністьі політичних партій у напрямку створення передви-борних коаліцій та блоків, поширення впливу наі профспілки, національно-культурні товариства таі інші громадські об'єднання, релігійні конфесії. Зок-

377

рема, були утворені політичні об'єднання "Рух занарод, за Україну" (НРУ, громадські організації),"Національний фронт" (Українська республікансь-ка партія, Українська консервативна республікансь-ка партія, Українська національна консервативнапартія, Державна самостійність України) "ВпередУкраїно'" (Християнсько-демократична партіяВ Стретовича, депутатська група "Реформи", іншіструктури), формувалися політичні об'єднанняСоціалістичної та Селянської партій, "ТрудоваУкраїна" та інші Крім того, створювалися не-партійні структури у регіонах — громадськіоб'єднання, фонди — для забезпечення виборноїкампанії

Водночас у Верховній Раді загострилися дис-кусії навколо закону про вибори Основним їх пре-дметом було визначення системи виборів — мажо-ритарної чи змішаної пропорційно-мажоритарноїПолярність поглядів політичних партій не дала змо-ги досягти консенсусу в цьому питанні, і закон небуло прийнято до парламентських канікул 1997 ро-ку

Економічний стандержави

очинаючи пропагандистську кампанію занезалежність, активісти Народного руху. розклеювали статистичні таблиці про ду-

шове виробництво головних видів промислової про-дукції в Україні Таблиці були переконливими Задесятиріччя перебування у складі єдиного загально-союзного народногосподарського комплексу рес-публіка досягла істотних результатів у розвитковіекономіки

Однак за вражаючими показниками випускупромислової продукції приховувалася зовсім непри-ваблива картина По-перше радянська проми-словість, у т ч українська, орієнтувалася не на по-треби людини, а на випуск продукції, прямо або по-середньо пов'язаної з військово-промисловим ком-плексом Структурна перебудова такої промисло-вості пов'язана з витратами величезних коштів уп-родовж багатьох років По-друге, т зв "базові га-лузі" української промисловості (передусім, вугле-видобуток і металурпя) давно вже не користували-ся підвищеною увагою Держплану СРСР У роз-виткові нових потужностей перевага надаваласяіншим регіонам, з більш сприятливими техніко-еко-номічними показниками виробництва Зокрема, об-межувалися капіталовкладення в економіку Донба-

Історія У краї ни

су, натомість прискорено розвивалася добувна й об-робна промисловість Кузбасу

Галузі промисловості з обмеженим рівнемкапіталовкладень у створення нових потужностейкатастрофічно швидко старіли Справа в тому, щоіснуючі потужності в радянській промисловості де-сятиріччями майже не оновлювалися за рахунокамортизації, тобто коштів, що входили усобівартість продукції, а не в національний доходЧастка амортизації, що призначалася для цілейоновлення (реновація), вилучалася в бюджет, апотім використовувалася для фінансування новогобудівництва, найчастіше — в інших галузях і наінших територіях Така практика була можливоютільки в командній економіці На перший погляд,додаткове (понад фонд нагромадження унаціональному доході) фінансування капіталовкла-день у галузі, що вважалися пріоритетними, спри-ятливо позначалося на промисловості Однак такапрактика знекровлювала галузі, що недоодержува-ли створювані в них амортизаційні кошти і разом зтим не мали достатньої кількості асигнувань на но-ве будівництво В Україні до них належали нетільки галузі паливно-металурпйного комплексу,але й легка та харчова промисловість На багатьохпідприємствах використовувалася техніка 20-х рр ,постійно відроджувана методами капітальних ре-монтів Це призводило до випуску продукції низь-кої якості, перевитрат сировини, матеріалів і пали-ва, погіршення екологічної обстановки

Дер^кплан СРСР створював підприємства "підсебе" Йому було зручно мати справу з гігантськи-ми підприємствами монопольного типу, продукціяяких задовольняла потреби цілого регіону або всієїкраїни Створена в радянські часи промисловістьзагальносоюзного підпорядкування була ціліснимсамодостатнім організмом і аніскільки не залежалау фінансовому або техніко-економічному відно-шенні від території, на якій розміщувалася

Загальносоюзним міністерствам було підпоряд-ковано понад 2 тис найбільших підприємств Ук-раїни Після розвалу СРСР вони буквально завис-ли у повітрі Певний час ще підтримувалися старівиробничі зв'язки, хоча відразу почалися утруднен-ня з фінансуванням Гостріше стали відчуватися пе-ребої з матеріально-технічним постачанням

Промисловість України виробляла не більше20% кінцевого продукту Основна частина іі товар-ної продукції являла собою напівфабрикати абокомплектуючі вироби, призначені для продовженнявиробничого процесу в інших республіках Вихід з

378

Утвердження незалежної України

налагодженої системи господарських зв'язківініціювала не Росія, яка була зацікавлена утриматиїх хоча б з політичних міркувань Він підштовхнув-ся прагненням українського керівнищва утвердитинезалежність своєї держави переорієнтацією еко-номіки на Захід Але господарству України такастратегічна лінія дорого обійшлася По-перше, про-дукції українських підприємств на Заході ніхто нечекав, бо за світовими стандартами вона буланеконкурентоспроможною По-друге, припиненняабо скорочення традиційних зв'язків залишилосотні підприємств без споживача, а відповідно —без фінансування

Економіка України традиційно залежала від до-нецького вугілля Після того як вугілля сталовитіснятися більш дешевими видами палива, виник-ла залежність від нафти і газу Власних родовищнафти в Україні завжди було мало, а поклади шебе-линського газу швидко вичерпалися Впродовж ос-танніх ЗО років нафта і газ у великій кількості над-ходили з інших регіонів СРСР Нафтогазове пали-во реалізувалося за цінами, які в десятки разів по-ступалися світовим Командна економіка радянсь-кого типу могла собі дозволити такі диспропорції,але платила за це майже повною відсутністю енер-гозберігаючих технологій

З початком інтеграції колишніх союзних рес-публік у світове господарство став неминучим про-цес ліквідації цінових диспропорцій Найбільш вра-жаючий розрив із світовими цінами спостерігавсяякраз у паливному комплексі Наслідком цього бу-ло спотворення статистичної картини виробництванаціонального доходу в міжреспубліканськомурозрізі Після того як Україна стала платити Роси іТуркменистану реальну ціну за нафту і газ, питомавага витрат на енергоносії у продукції, яку вона ви-робляла, стрімко піднялася Це означало підвищен-ня сукупних витрат виробництва і відповідне змен-шення маси валового внутрішнього продукту

Добиватися за цих умов економи палива запро-вадженням енергозберігаючих технологій було не-можливо Адже з падінням національного доходуздобуття коштів на відповідні капіталовкладеннястало нерозв'язною проблемою 3 іншого боку,відсутність економічних реформ зводила нанівецьможливість користуватися зарубіжними інве-стиціями Замінити куповане в Роси і Туркмени-стані паливо вітчизняним теж бу о неможливо По-перше устаткування підприємств давно вже при-стосували для споживання нафти й газу замістьвугілля По-друге, вуглевидобуток в Україні не зро-

став, а скорочувався з 165 млн т в 1990 р до 70млн т у 1996 р По-третє, після чорнобильської ка-тастрофи були переглянуті в бік істотного скорочен-ня всі плани використання енергії атома В резуль-таті сукупної ди цих факторів недостача енерго-носіїв стала найвужчим місцем української еко-номіки Вона великою мірою поглибила кризовийспад виробництва, властивий для всіх пострадянсь-ких держав у добу трансформації економіки з ко-мандної в ринкову

Ця трансформація відбувалася по-різному в Ук-раїні та Роси Остання виявилася в значно кращихстартових умовах По-перше, вона менше постраж-дала від розриву зв'язків, утворених за десятиріччяіснування єдиного народно-господарського ком-плексу СРСР, тому що мала переважну більшістьпідприємств із замкнутими в межах власних кор-донів циклами виробництва По-друге, в неї бувстартовий капітал для реформ у вигляді "валютних"природних багатств — нафти, газу, золота, алмазівтощо. По-третє, Росія успадкувала від СРСР кад-ровий та інституцюнальний потенціал для реформ,якого в Україні на час здобуття незалежності неіснувало У нас доводилося на порожньому місцістворювати такі інституції, як Національний банк,посольства та консульства експортно-імпортні ор-ганізації тощо Нарешті, останньою за переліком,але не за значенням була наявність у Роси івідсутність в Україні політичної волі для реформу-вання економіки Росія була "підведена" до реформнайгострішим продовольчим становищем у своїхпромислових регіонах

Стратегія реформ у Роси (т зв "гайдаро-номіка ") виходила з монетаристської теоріїВідповідно до рекомендацій міжнародних еко-номічних організацій входження в ринок відбувало-ся шляхом відмови від директивного втручання внародногосподарські процеси Вважалося, що утво-рюваний ринок сам регулюватиме попит і пропону-вання товарів, курси валют, величину заробітноїплати тощо Такий курс у цілому правильний, алейого проведення вимагало знання законів ринковоїекономіки, обережності й поетапності у запровад-женні монетаристських методів, наявності твердоївиконавчої влади, спроможної своєчасно здійсню-вати соціальний захист найменш захищених кате-горій населення

Російські реформатори в урядах Є Гайдара іВ Чорномирдіна діяли методами проб і помилокАле вони все-таки діяли, наполегливо просуваю-чись до ринку Натомість українська політична

379

Історія України

еліта витрачала час на дебати про те, куди йти докапіталізму чи до соціалізму3 Відмова від нав'яза-ного комуністичною доктриною штучного поділусвіту на суспільно-економічні формації відбувалася(якщо взагалі відбувалася) надто болісно йуповільнено Формування твердої виконавчої владизатяглося, і тому державні органи виявилися не-спроможними активно впливати на економічну си-туацію

Ринкові реформи в Україні все-таки почалися,але не з волі Гі керівництва, а за "законом сполуч-них посудин" Надто тісно пов язане з російськоюекономікою, іі господарство змушене було плента-тися в фарватері курсу, що прокладався за межамикордонів нової держави Це був найгірший з усіхможливих варіант трансформації командної еко-номіки в ринкову Власне, Україна не здійснюваласправжніх реформ, а пристосовувала свою цілкомзалежну від державного бюджету економіку доринкового господарств інших країн

Росія почала ринкові реформи з лібералізації цінна початку 1992 р Внаслідок цього ціни на газ вУкраїні за 1992 р зросли в 100 разів, а на нафту —в 300 разів Зростання цін на енергоносії почалорозкручувати спіраль інфляції Падіння виробниц-тва й стрімке зростання собівартості продукції різкознизили бюджетні надходження від промисловостіВодночас витрати бюджету невпинно підвищували-ся Дефіцит покривався випуском незабезпеченихпродукцією паперових грошей Інфляція поступовоперейшла в гіперінфляцію За 1992 P грошізнецінилися в 21 раз, а за 1993 р, — у 103 рази Та-ких масштабів інфляції не спостерігалося в цей часу жодній країні світу

В 1994 р Національний банк України розпочавжорстку дефляційну політику і в липні добився най-нижчого (2,1%) рівня інфляції за попередніх трироки Але монетарні обмеження не підкріплювали-ся зниженням бюджетних витрат Короткочаснеприборкання інфляції досягалося утворенням за-боргованості у виплаті заробітної плати, пенсій таінших соціальних видатків і зростанням креди-торської та дебіторської заборгованості в народно-му господарстві

Такі самі явища спостерігалися і в Роси, але взначно менших масштабах Б Єльцин у березні1994 р назвав кризу неплатежів явищем, що загро-жувало національній безпеці В українській еко-номіці нагромадився потужний інфляційний по-тенціал, що поставив суспільство наприкінці 1994р перед новим витком гіперінфляції

Інфляція практично припинила процеси нагро-мадження в галузях народного господарства Цеозначало, що розпочався фізичний розпад продук-тивних сил Руйнувався науково-технічний по-тенціал Питома вага асигнувань на науку в бюд-жеті скоротилася у 1990—1994 рр вчетверо, а чи-сельність науковців у Народному господарстві —втричі Сотні спеціалістів вищої кваліфікації з уста-нов Національної академії наук та університетіввиїхали за кордон на тимчасову або постійну робо-ту

Запроваджені з 1992 р купони багаторазовоговикористання розглядалися як попередники пов-ноцінної національної валюти — гривні Перехід накупони було здійснено за півроку В середині 1992р Україна вийшла з рубльової зони

Гривню передбачалося ввести ще в 1992 р Алеситуація в економіці, що невпинно погіршувалася,зробила це неможливим Курс купоно-карбованцяшвидко падав У листопаді 1994 р в обігу з'явила-ся 500-тисячна купюра, але ії реальна вартість неперевищувала й чотирьох доларів

В умовах інфляції такого масштабу відбуласяобвальна бартеризація зовнішньої торгівлі Екс-портні поставки за бартером здійснювалися, якправило, за зниженими цінами, а імпортні — за за-вищеними Заборгованість України іншим країнамна середину 1994 р склала близько 7 млрд до-ларів Найбільше боргів припадало на частку Росиі Туркменистану за поставку енергоносіїв

Намагаючись перешкодити знеціненню купоно-карбованця, уряд повернувся до випробуваних ме-тодів директивного господарювання Було запро-ваджено фіксований курс купонів по відношеннюдо долара і рубля Але це призвело тільки до зро-стання оборотів "тіньової економіки", колосальногопосилення корупції в державному апараті, величез-них перевитрат виробників під час експорту про-дукції і зовсім неймовірної втечі капіталів за кор-дон За різними оцінками, наприкінці 1994 р урозпорядженні вітчизняних власників на територіїУкраїни зберігалося від 2 до 4 млрд , а поза ії межа-ми — від 10 до 20 млрд доларів США Цейвідплив валюти остаточно знекровив українськуекономіку

Щоб скоротити емісію незабезпечених товар-ною масою грошей, уряд почав збільшувати питомувагу податків з прибутку Врешті-решт в Українібуло встановлено найвищу в світі ставку прибутко-вого податку з громадян — 90% Але це призводи-ло або до гіпертрофованого зростання "тіньової

380

Утвердження незалежної України

економіки ", або дальшого згортання виробничої такомерційної діяльності Такою була ціна відмови відринкових реформ в умовах розкладу командної еко-номіки

Небажання впливових представників "партивлади йти шляхом реформ призводило до прогре-суючого колапсу народного господарства ЕкспертиМіжнародного фінансового фонду засвідчили, щоекономічна ситуація в Україні 1994 р стала гіршою,ніж у будь-якій країні, за винятком воюючих

Світова класифікація відносила Україну долідерів за темпами спаду виробництва Лише у1994 р його обсяг у промисловості скоротився май-же на 28 відсотків, сільському господарстві — на17, валовий внутрішній продукт — на 23 відсоткиДефіцит державного бюджету у кілька разів пе-ревищував критичну величину Практично весь вінфінансувався за рахунок грошової емісії

Економіка перебувала у стані глибокої гіпер-інфляції, яка дедалі розкручувалася, поглинаючивсе — доходи населення і бюджету, основні фондий обігові кошти підприємств та організацій

Рівень інфляції у 1994 р сягнув 10 тисяч 200відсотків, тобто зріс у 102 рази І це за умови, щоблизько 70 відсотків цін були державно-регульова-ними і діяв механізм фіксованого валютного курсуМайже два роки Україна не обслуговувала своїзовнішні борги на це просто не було коштів

Криза ставила під сумнів державну неза-лежність Зубожілі люди у відчаї все частіше поча-ли питати себе якщо керманичі держави неспро-можні забезпечити життєдіяльність суспільства, точи не краще було 6 відродити Радянський Союз-1Поширилася легенда про те, що причиною розпадуСРСР була "біловезька змова" Б Єльцина,Л Кравчука і С Шушкевича Під час виборногомарафону 1994 р немало кандидатів у депутатиВерховної Ради пропонували найпростіший спосіброзв'язання проблеми енергоносіїв — приєднаннядо Роси

Такі настрої в суспільстві стривожили "партіювлади" Для багатьох іі представників національніінтереси вийшли на перший план порівняно з кор-поративними Врешті-решт втрата державностідошкульно вдаряла по корпоративних інтересах, боперетворювала "партію влади" в те, чим вона вжебула до 1991 р — виконавця рішень, що приймали-ся за межами України

Тому проголошена новообраним ПрезидентомЛ Кучмою у жовтні 1994 р стратегія економічнихперетворень була в принципі схвалена Верховною

Радою Не змінюючи радикально складу Кабінетуміністрів, Президент залучив нових людей, здатнихздійснювати реформи, і розпочав їх з основного —лібералізації цін та валютного курсу

Деякі депутати Верховної Ради висловили не-згоду з президентським курсом Натомість пропо-нувалося встановити державний контроль зазовнішньою торгівлею та валютним курсом

У запропонованих заходах не було нічого ново-го Адже восени 1994 р уряд уже розпочав згор-тання ринкової лібералізації, запровадженої ранішепід впливом російських реформ Тоді закрилисяторги міжбанківської валютної біржі, було введенонереально низький фіксований курс і відповідноліцензування експорту багатьох товарів Та адмі-ністративне втручання в макроекономічні процесипризвело до дальшого поглиблення кризи Як ужевказувалося, різко зросла інфляція, збільшилосявід ємне сальдо платіжного балансу, економічна ак-тивність стала в небезпечно великих масштабах пе-реміщуватися з легальної сфери у нелегальну По-силення властивого командній економіці директив-ного начала призвело до зворотного результату по-слаблення реального впливу держави на розвитокнародногосподарських процесів, нарощування об-сягів неврахованого виробництва та позабан-ківського грошового обігу, масового приховування,у тому числі за кордоном, прибутків від реалізаціїпродукції та невиплат податків Блокування реформвело у безвихідь Саме такий висновок й було зроб-лено у доповіді "Шляхом радикальних економіч-них реформ", представленої Л Кучмою у ВерховнуРаду

Одночасно з першими заходами щодо еко-номічної лібералізації Президент зробив ефективнікроки для поліпшення політичних відносин з двомаголовними партнерами України на світовій арені —Росією і США

У відносинах з Росією важливо було^відновитивтрачені за 3 роки економічні зв'язки Йшлось непро механічне відтворення зв язків, властивих длязагальносоюзного народногосподарського ком-плексу Це було б і неможливо, тому що більше неіснувало колишньої неринкової Роси Малось наувазі не одержання пільг і привілеїв в обмін на по-ступки, що означали б ущемлення державного су-веренітету А можливості для взаємовигідного еко-номічного партнерства на рівноправній основі міжРосією та Україною винятково великі їх не можнане використовувати, особливо в тяжкий для обохкраїн період переходу до ринкової економіки

381

Історія У краї ни

У взаємодії з Верховною Радою Л Кучма опе-ративно розв'язав проблему приєднання України доДоговору про нерозповсюдження ядерних оз-броєнь, яка істотно затьмарювала відносини зСША Під час його візиту до Вашингтона були ук-ладені нові угоди про надання американської допо-моги Україні у здійсненні економічних реформ Се-ред країн, що одержують допомогу від США, Ук-раїна вийшла на четверте місце в світі після Ізраїлю,Єгипту та Роси

За три роки після проголошення, курсу на ради-кальні реформи в українській економіці намітилисяпевні позитивні зрушення, значною мірою вдалосявийти з практично некерованого економічного што-пора В основному було завершено етап грошовоїстабілізації Здійснено лібералізацію цін, валютно-го курсу, механізмів зовнішньої торгівлі, малу при-ватизацію, роздержавлення земель Запровадженосистему неемісійного, ринкового обслуговуваннябюджетного дефіциту Усунуто таке потворне по-родження адміністративної системи, як тотальнийтоварний дефіцит

Українська гривня стала однією з високо-стабільних грошових одиниць У 1997 р середнь-омісячна інфляція не перевищувала одного відсоткаОблікова ставка Нацбанку складала 21 відсотокпроти 300 в жовтні 1994 р

Експорт українських товарів та послуг зріс на20,8 відсотка Це один з найвищих показників се-ред країн Центральної та Східної Європи

З жовтня 1994 р по квітень 1997 р заробітнаплата зросла у валютному еквіваленті більш як у 4рази — з 22 доларів США до 90

Однак економічну кризу подолати не вдалосяУряд у різних складах виявився неспроможним за-безпечити адекватне управління економічними про-цесами, був мало ініціативним Останній період йо-го діяльності сприяв тінізацп української економіки,відлякував зовнішніх інвесторів Законотворчадіяльність парламенту була надто політизована Цезумовило прямі економічні втрати для держави,створило несприятливий економічний режим україні Багато часу і енергії втрачено на безплідну,виснажливу боротьбу всередині самої влади

Припустився помилок у кадрових питанняхПрезидент України Як наслідок, кожен рік позна-чався зміною уряду Зокрема, у червні 1995 р го-ловою уряду був призначений Є Марчук, у травні1996 р його замінив П Лазаренко, у червні 1997 рКабінет Міністрів очолив В Пустовойтенко

Тому, набуті позитивні результати не набули

стійкого характеру, не забезпечили загальноеко-номічне оздоровлення Усе це гостро поставило зав-дання адаптації стратеги 1994 року до сучаснихумов, доповнення п програмою антикризових дій

Основні її напрямки були визначені у доповідіПрезидента України з нагоди першої річниці Кон-ституції

Вузлові конструкції антикризової програми

такі

Перше Принципові заходи до лібералізаціїекономічного режиму в Україні

Друге Суттєве прискорення приватизаційногопроцесу

Третє Здійснення комплексу заходів з ле-галізації тіньової економіки І насамперед за раху-нок лібералізації податкової політики та оптимізацизагального економічного режиму

Четверте Істотна активізація інвестиційногопроцесу Підприємства, які мають стратегічне зна-чення, буде перетворено в акціонерні товариства

П'яте "Економізація" зовнішньої політики Ук-раїни Зокрема, отримання максимального еко-номічного ефекту від принципових змін в політич-них стосунках з Росією

Товарооборот з цією країною 1996 р дорівню-вав 17 млрд $ 3 Німеччиною, яка посідає другемісце серед наших партнерів, цей показник складає1,4 млрд $

Але вже в першому кварталі 1997 р товарообігз Росією скоротився на 20% проти аналопчногоперіоду попереднього року

Шосте Зміна ситуації у сільському госпо-дарстві За оцінками експертів, у 1996 р наші се-ляни за кожну тонну пшениці отримали на 60 $менше, ніж в інших країнах Причина — надто ви-сокі видатки на первинну переробку і збут Загаль-на сума втраченої виручки — приблизно 1 млрд $Сьоме Виведення на пріоритетний рівень еко-номічної політики соціальної сфери

На рік проголошується мораторій на підвищен-ня цін в житлово-комунальній сфері Саму кому-нальну інфраструктуру буде демонополізовано

Призупиняється дія урядової постанови провідключення газу та електроенергії індивідуальнимкористувачам, які мають заборгованість

Пропонуються надзвичайні заходи для погаше-ння заборгованості по заробітній платі, включаючимайнову відповідальність керівників підприємств,що заборгували своїм робітникам, примусовий аук-ціонний продаж ліквідних ресурсів таких під-приємств з виплатою виручених коштів людям

382

Утвердження незалежної України

31998 р передбачалося запровадження систе-ми страхування депозитних вкладів населення, га-рантувати захист доходів населення від інфляції увипадках, якщо вона перевищить 5 відсотків намісяць, розпочати пенсійну реформу, приступити доструктурного реформування системи заробітноїплати

У зв'язку із загостренням проблеми безробіттянадалі кожен крок економічної політики повиненоцінюватися під кутом зору зайнятості, створеннянових робочих місць та поліпшення умов праці На-приклад, в Україні на середину 1997 р було лише150 тис малих підприємств, тоді як, скажемо, вПольщі — 2 млн Ці підприємства у нас забезпе-чували зайнятість 5% населення В Роси — 20%У країнах Західної Європи — 60-85%

Восьме Упорядкування економічного життя Іперш за все в енергетичному секторі За рівнемефективності використання енергоресурсів Українапосідає одне з останніх місць у світі Наш показникскладає 400-500$ з однієї умовної тонни, а серед-ньоєвропейський — біля 3000$

Маючи у 23 рази менший обсяг ВВП, ніжНімеччина, в Україні газу споживається на душунаселення на 20% більше, ніж у цій країні

Щорічно в Україні просто витрачається4-5 млрд мЗ газу А це майже швмільярда доларівПід час транспортування втрачається шоста части-на (ЗО млрд кВт-год ) виробленої протягом рокуелектроенергії При цьому в ряді обленерго витратина транспортування складають від 33 до 48%В той час як середній рівень по Україні — 18%,а в деяких регіонах — від 6 до 10%

Навіть стисла характеристика невідкладнихантикризових заходів, вказує на те, що у 1997—1998 рр зробити справжній прорив на голов-ному напрямі державного будівництва — економіч-ному

Ця важка і копітка робота потребувала високоївідповідальності влади перед суспільством та людь-ми, незалежного організаційного та правового за-безпечення

Враховуючи начальну необхідність набуття вла-дою єдності та взаєморозуміння в період здійснен-ня цих антикризових заходів, Президент Українизапропонував утворити Вищу економічну Раду ускладі Голови та керівників ключових економічнихкомітетів Верховної Ради, глави Уряду, віце-прем'єр-міністрів, колишніх прем'єр-міністрів Ук-раїни, інших посадових осіб

7 липня 1997 р Президент України підписав

указ "Про Вищу економічну Раду Президента Ук-раїни" у складі 30 осіб

На неї покладались завдання розробленя про-позицій та проектів рішень щодо стратеги і тактикиекономічної реформи, здійснення моніторингу ходуекономічної реформи, аналізу та прогнозу еко-номічної ситуації в державі, координація заходіворганів державної влади та громадських організаційщодо здійснення економічної реформи

Того ж дня було прийнято указ "Про державнукомісію з проведення в Україні адміністративної ре-форми для вироблення їі концепції, визначення ор-ганізаційно-правових засад, стратеги і тактики їїпроведення, розроблення конкретних механізмів істроків впровадження адміністративної реформи,підготовки пропозицій щодо

структури органів виконавчої влади з поступо-вим переходом від галузевого до функціональногопринципу побудови міністерств, інших центральнихорганів виконавчої влади, що має призвести доспрощення і підвищення ефективності управління,скорочення непотрібних ланок управління, запро-вадження дійової системи державного контролю,перебудови державної фінансової системи, структу-ри, функцій і методів діяльності місцевих органіввиконавчої влади, дерегуляцп та спрощення систе-ми управлінських послуг, які надаються на різнихрівнях виконавчої влади фізичним та юридичнимособам, удосконалення законодавчої базиадміністративних правовідносин, економічних засаддіяльності органів державної влади, впровадженнядійових адміністративних процедур, запроваджен-ня в Україні раціонального адміністративно-територіального поділу, реформування системипідготовки та перепідготовки управлінських кадрів,експертна оцінка концепцій і проектів нормативно-правових актів, спрямованих на створення правовоїбази адміністративної реформи, аналіз діяльностіорганів виконавчої влади та органів місцевого само-врядування для здійснення адміністративної рефор-ми та надання допомоги в п проведенні, розглядпропозицій і програм наукового, матеріально-технічного, кадрового та фінансового забезпеченняадміністративної реформи

Першого Президента України Л М Кравчукабуло призначено Головою Комісії

Водночас Президент України висловив го-товність розглянути пропозиції ряду фракцій та ок-ремих народних депутатів щодо продовженнятерміну повноважень Верховної Ради на один рікЗа однієї умови цей час має бути використано не

383

Історія У краї ни

для політичних розборок, а для прийняття найбільшневідкладних законодавчих актів, насамперед векономічній сфері, на розвиток конституційних по-ложень, що зобов'язувалися зробити парламен-тарії

Такий крок був продиктований тим, що з набли-женням парламентських виборів, які мають відбу-тися в березні 1998 р , у Верховній Раді почали на-ростати передвиборні пристрасті, замішані наполітичному протистоянні і популізмі, що серйознодестабілізувало становище в державі й суспільстві,паралізовувало роботу з подолання кризи в еко-номіці Саме через це бюджет на 1997 р булоприйнято через півроку

Не потребує доказів і те, що наше законодавст-во схоже на клаптикову ковдру з великими діркамиА новий депутатський корпус, судячи з попереднь-ого досвіду, може увійти у робочий ритм через рікпісля початку своєї діяльності

Ця ініціатива Президента України неоднознач-но сприйнята у середовищі політичних партій та вдепутатському корпусі, але була одностайно підтри-мана на низових рівнях влади, що показали госпо-дарські активи, які пройшли в усіх областях, містахКиєві та Севастополі, Автономній РеспубліціКрим у липні 1997 р

Аграрна проблема

^ країна небезпідставно вважалася житницеюРадянського Союзу Чудові природні умови іч/ набуті впродовж десятків поколінь досвідгосподарювання на землі гарантували досягненнявисокого рівня виробництва продуктів харчуваннята сільськогосподарської сировини

Однак, маючи найвищий серед європейськихкраїн показник землезабезпеченості (0,65 га орноїземлі в розрахунку на душу населення) Україна немогла йти у будь-яке порівняння з ними щодо по-стачання населення продовольством Перевага уцьому відношенні над промисловими регіонамиСРСР ще не свідчила про благополучний стансправ в іі сільському господарстві 3481 тис кол-госпників 11172 тис працівників радгоспів та іншихсільськогосподарських підприємств у 1990 р явноне справлялися з постачанням міст продуктами хар-чування, тоді як значно менша по відношенню довсього населення кількість працюючих на землі увисокорозвинутих країнах забезпечувала будь-якийпопит

У чому тут справа3 Вичерпну відповідь на таке

питання завжди давали колгоспні базари Селяни,коли працювали на величезних земельних масивахколгоспів і радгоспів, використовуючи при цьомумашинну техніку, не могли нагодувати місто Ці жсамі селяни, працюючи без машин у вільний від ос-новної роботи час на кількох сотках присадибноїземлі, були спроможними заповнити базари всім,чого потребував споживач Відповідь полягала в то-му, що земля повинна мати господаря, а не пра-цюючого з-під палки найманця

Розуміння того, що колгоспно-радгоспний ладне має майбутнього, прийшло до багатьох пред-ставників української політичної еліти досить раноУ прийнятому в 1990 р Земельному кодексіУРСР вже закладалися, хоч у декларативнійформі, основні положення реформи аграрних відно-син, включаючи визнання права приватної влас-ності на землю Щоб наповнити ці положення ре-альним змістом, треба було створювати законодав-чу та нормативну базу

Починаючи з березня 1991 р земля оголошува-лася об'єктом реформи Здійснення іі покладалосяна місцеві ради народних депутатів і Раду міністрівУРСР Однак концептуально суть земельної ре-форми не була вироблена Органи влади продовжу-вали лише декларувати наміри

В жовтні 1991 р уряд В Фокіна запропонувавВерховній Раді план перетворень, розроблений підвпливом концепції російських реформ На його ос-нові було прийнято концепцію роздержавлення Іприватизації підприємств, землі та житлового фон-ду Передбачалося, що за 1992 р колгоспи маютьбути перетворені в асоціації або господарські това-риства При цьому забезпечувалося право кожногоколгоспника на вихід з колгоспу і створення власно-го приватного господарства

Виходячи з цієї концепції, Верховна Рада поча-ла розробку пакета законодавчих актів У грудні1991 р було прийнято закон "Про селянське (фер-мерське) господарство" Передбачалося утворенняспеціального земельного фонду шляхом вилученнячастини земель, що перебували у користуванні кол-госпів та радгоспів Фонд призначався для наданняділянок усім громадянам, які виявляли бажання ор-ганізувати фермерське господарство

В січні 1992 р парламент України прийняв за-кон "Про форми власності на землю" Проголошу-валося, що можуть існувати, поряд з державною,колективна і приватна форма власності на землі,причому всі вони є рівноправними Таким чином,законодавче спростовувався один з найголовніших

384

Утвердження незалежної України

постулатів комуністичної доктрини — про не-обхідність націоналізації всієї землі і перетворенняїї на суспільну власність

Щоправда, в законі залишалася нерозв'язаноютеза про колективну власність на землю Такої фор-ми власності людство поза межами СРСР не зна-ло Було ясно, що Верховна Рада мала на меті на-дання права власності на землю колгоспам Протене зрозуміло, як колгоспи і колгоспники могли б ре-алізувати це право власності чи кожний колгосп-ник з власної волі, чи прийняттям рішень на загаль-них зборах колгоспу більшістю голосів, чи делегу-ванням цього права правлінню колгоспу або йогоголові Колективна форма власності була абст-ракцією з міфічного арсеналу політичної економисоціалізму, так само як і категорія суспільної влас-ності

Зміст закону "Про форми власності на землю"переконливо засвідчував, що українські законо-давці не вийшли з-під впливу ідеологічних стерео-типів і не могли надати реальним майновим відноси-нам у суспільстві юридично грамотну форму

Законотворча діяльність Верховної Радисвідчила про відсутність у неї концепції реформи аг-рарних відносин Парламент обмежувався найп-ростішим прийняттям декларацій у формі законо-давчих актів У березні 1992 р було прийнято двадокументи протилежного змісту постанову "Проприскорення земельної реформи та приватизаціюземлі і закон "Про колективне сільськогоспо-дарське підприємство" Перший з них з'явився ПІДтиском реформаторів, стурбованих пробуксовуван-ням земельної реформи В ньому переглядалися де-які норми Земельного кодексу 1990 р , що гальму-вали організацію фермерських господарств Другийбуло прийнято під впливом депутатів-аграрпв,зацікавлених у збереженні існуючого становища

Керівники України не шкодували слів, шобвідцуратися колгоспно-радгоспного ладу На прес-конференції з нагоди річниці проголошення неза-лежності Л Кравчук сказав, що колгосп — це некооперативне господарство, а щось таке, що важконавіть збагнути У виступі перед працівниками аг-ропромислового комплексу Київщини у травні 1993р голова Верховної Ради 1 Плющ заявив "У наснема підстав хвалитися існуючим способом вироб-ництва, відстоювати його Можливо б, він проісну-вав ще п'ять, десять чи двадцять років, але все од-но люди дійшли б до його реформування"

Та це були тільки слова Колгоспи і радгоспи за-лишалися єдино важливим у сільському госпо-

дарстві елементом економічної структури Торуваласобі дорогу тільки но0а термінологія, створюючиоманливе враження здійснюваних реформ

Рішення Верховної Ради ПР° перетворення у1992 р колгоспів в асоуіац» або господарські това-риства не було реалізСваке повністю За цей рікпаювання або акцюнув^ння провели близько 4 тисколгоспів На початок 1995 р статус змінився у 8,8тис колгоспів (94% загальної кількості) 3 них

паювання майна здійсняй 8,3 тис господарств На

їх базі виникло 6,5 тис колективних підприємств зправом власності їх члеИ'в на частку майна (паю), атакож 1,2 тис селянські* спілок і кооперативів, 175акціонерних товариств

Паювання або акцк?нУБання майна колгоспів ірадгоспів майже не зачіЯало основного виробничихвідносин між державою та сільськогосподарськимипідприємствами і виробничих відносин всерединіостанніх Справа в tW. з паювання абоакцюнування виключалзся земля — основний засібвиробництва

Фермерське господарство розвивалосяуповільнено "Партія влади" в своїй обласній тарайонній ланках здббільшого гальмувала процесвиділення фермерам земельних Ділянок і відмовля-лася надавати їм реальну допомогу Серед самих се-лян не виявилося багато бажаючих стати фермера-ми Вони призвичаїлися Д° виконання обмеженихтрудових операцій на осї10в1 поділу праці, і багать-ом було б непросто взят^ся за весь цикл сільсько-господарських робіт КР'М того, демографічнаструктура сільського нас'елеі,ня характеризуваласяпереважанням людей ст»РШ0Г0 В1КУ Такі люди не-безпідставно розглядали колгосп, в якому було про-ведене все трудове житт^> як Підприємство, покли-кане матеріально допомог™ 1М У пенсійному віціНарешті, організація прі«атиого господарства ви-магала відповідної маши^но' техніки, яка ще не ви-роблялася промисловість0 Через це на початок1993 р в Україні налічувалося тільки 14,6 тис , а1997 р — 35 тис ферме рських господарств

За останні роки обсяг виробництва у сільськомуюсподарстві невпинно уменшувався Продукціяколгоспів обходилася суспільству все дорожче За1990—1995 роки ціни товари для сільськогогосподарства зросли у 20? тисячі разів, тоді як цінина сільськогосподарську продукцію — у 34 тисячіразів Таке 6-ти кратне порушення цінового пари-тету призвело до повного фінансового знекровлен-ня сільськогосподарських підприємств Розпочали-ся руйнівні процеси

385

Історія У краї ни

Досить сказати, що навіть у 1996 р обсяги ви-робництва валової продукції сільського господарст-ва скоротилися на 8,8% Було вироблено 24,5 млнтонн зерна, що склало лише 63,8% від середнь-орічного виробництва за попередні п'ять років Ви-робництво м'яса зменшилося на 9, молока — на 8,яєць — на 7%

Саме життя поставило гостру вимогу прискоре-ного здійснення аграрної реформи Тому у пред-ставленій парламенту програмі радикальних ре-форм Л Кучма приділив особливу увагу не-обхідності зміни всього комплексу соціально-еко-номічних відносин, які формувалися на селі впро-довж десятиліть

Найважливішою ланкою перебудови виробни-чих відносин в аграрній сфері є земельна реформаПрезидент заявив народним депутатам "Нампотрібна глибоко продумана, соціально і економічновиважена, активно підтримана всіма гілками влади,політичними партіями та рухами державна політи-ка, спрямована на енергійне утвердження достатньоширокого простору приватної власності на землюПриватна васність на землю має стати доміную-чою базою аграрних перетворень Такою є принци-пова позиція Президента України в цьому ключо-вому питанні аграрної політики, яка неухильно про-водитиметься в життя очолюваною ним виконавчоювладою"

Рішучість у виразах в цій заяві була не випадко-вою Блок лівих партій у парламенті категоричнозаперечував необхідність приватизації землі Невипадково Концепція аграрної політики Українизнаходиться у Верховній Раді у стадії проекту з

1994 р

В листопаді 1994 р Л Кучма видав указ "Проневідкладні заходи щодо прискорення земельної ре-форми у сфері сільськогосподарського виробниц-тва" В ньому передбачалося розв'язання трьох ос-нг> ІНИХ проблем земельної реформи привати-зації, оцінки і ринку землі Ключовою є проблемаприватизації

В указі використовується поняття коективноівласності на землю колгоспів і радгоспів Але вонорозуміється як проміжний стан у становленні при-ватної власності, як роздержавлення землі Післяроздержавлення стає можливим паювання Забез-печується пріоритет права окремого власника напродаж свого земельного паю над правом колекти-ву Селянин сам може вирішити, чи залишити зе-мельний пай у колективному підприємстві абоакціонерному товаристві на умовах оренди, чи за-

снувати приватне сімейне господарство фермерсь-кого типу

В указі розмежовуються форми власності і фор-ми господарювання на землі Приватизація землі зацих умов не означає скасування колективних формгосподарювання, проти чого протестували лівіпартії Колгоспи можуть існувати, але це залежитьтепер виключно від бажання та самовизначеннякожного персонально селянина-власника Цим ре-ально забезпечується право кожного власника зе-мельного паю вирішувати, як йому господарювати— у колективі або самостійно Така нормавідповідає критеріям демократичного суспільства

Роздержавлення та паювання землі покла-дається на кадри керівників і спеціалістів госпо-дарств Тим самим проблема їх протистояння зе-мельній реформі в значній мірі знімається Маючивеликі майнові паї, ця категорія найбільш впливовиху сільській місцевості працівників є економічнозацікавленою в здійсненні реформ

Протягом 1996 року було фактично завершеноперший етап земельної реформи — роздержавлен-ня землі та її передачу у власність юридичних осібНа 1 січня 1997 р документи про землю отрималимайже всі колективні господарства

Розпочато реалізацію завдань другого етапу ре-форми — формування реального власника землі,передачі землі безпосередньо тим, хто її обробляєЗа 1996 р у 46% сільськогосподарських підпри-ємств громадянам було видано сертифікати на пра-во володіння земельними паями їх отримало близь-ко 1,5 млн чоловік Крім цього, громадянами Ук-раїни приватизовано 48% земельних ділянок, нада-них їм для ведення особистих підсобних госпо-дарств, сформовано 6,2 млн га земель запасу, наяких створюються селянсько-фермерські господар-ства

У 1996 р в індивідуально-приватному секторі,у користуванні якого знаходиться майже 16%землі, було вироблено, за активного сприяння з бо-ку колективних господарств, майже 50% валовоїпродукції рослинництва і 56% — тваринництва

Таким чином, є підстави для висновку, що в Ук-раїні вирішено одне з ключових завдань земельноїреформи — роздержавлення землі і подолання націй основі монополізму держави на володіння неюЦе перший і досить відчутний крок до основної ме-ти реформи — передачі землі тим, хто й обробляє,і формування у перспективі ринку землі, перетво-рення й у товар

Найголовнішим завданнями в АПК на 1997 р

386

Утвердження незалежної України

залишалося подолання спаду виробництва сільсь-когосподарської продукції, забезпечення стабільно-го постачання населення продовольством, здійснен-ня конкретних заходів для оздоровлення фінансово-економічного стану сільських товаровиробників

До них відносилося також завершення паюван-ня земель та реформування на цій основі радгоспів іміжгоспів їх у свою чергу вимагало відпрацьову-вання законодавчої бази для забезпечення вільноговибору товаровиробниками форм господарювання,надання особливої уваги створенню конкурентос-проможних господарських структур, заснованих наприватній власності на землю і майно

У 1997 тривала робота над створенням інтегро-ваних структур з виробництва, переробки, зберіган-ня і реалізації сільськогосподарської продукції че-рез фірмову торпвлю Досвід діяльності таких фор-мувань свідчить, що тут створюються сприятливіумови для узгодження економічних інтересів різнихгосподарських суб'єктів, посилюється зацікав-леність та відповідальність партнерів за кінцеві ре-зультати роботи

Для забезпечення технологічних параметріврозвитку сільського господарства було поставленозавдання оптимізувати структру сільськогоспо-дарських угідь та здійснити перехід від затратногогосподарювання до ресурсо- та енергозберігаючого,поліпшувати співвідношення площ ріллі та природ-них угідь, розширювати застосування ґрунтозахис-них систем у землеробстві, збільшувати внесенняорганічних та мінеральних добрив і застосуваннязасобів захисту рослин, удосконалювати структурупосівів сільськогосподарських культур, поліпшува-ти систему насінництва

Пріоритетними напрямами в діяльності сільсь-когосподарських органів було визначено орієнтаціютоваровиробників на збільшення виробництва про-довольчого зерна, особливо пшениці, цукру, оли такормів При цьому досвід засвідчував, що вирощу-вання картоплі, плодів, ягід та овочів необхідно зо-середжувати у приватному секторі, а зерна ітехнічних культур — у колективних господарствахПри цьому приватному сектору необхідно і надалінадавати допомогу в обробітку землі, забезпеченнінасінням, добривами, засобами захисту рослин татварин

Начальний характер мають заходи щодополіпшення генетичного потенціалу у тваринництві,створення масивів високопродуктивного маточногопоголів'я молочної та м'ясної худоби

Важливим завданням залишається поліпшення

матеріально-технічної бази агропромислового ви-робництва За рахунок використання іноземнихкредитних ліній, налагодження власного виробниц-тва сільськогосподарської техніки та обладнання,збільшення обсяпв реалізації техніки з погашеннямплатежів у кредит, розширення мережі машинно-технологічних станцій, регіональних прокатнихпунктів

Найболючіша проблема на селі — фінансово-інвестиційне забезпечення аграрних перетворень

У Посланні Президента до Верховної Ради Ук-раїни "Про внутрішнє і зовнішнє становище Ук-раїни у 1996 р ", зокрема, зазначається, що у найб-лижчі роки передбачається посилення державноїпідтримки вітчизняного агропромислового вироб-ництва Вона здійснюватиметься у таких напрямах

а) бюджетна підтримка виробництва продукціїтваринництва, племінної, ветеринарної та іхтіо-логічної справи, меліорації і охорони земель,лісовідновлення, охорони і захисту лісів та воднихресурсів, насінництва, закладання багаторічнихплодово-япдних насаджень і виноградників, науко-вих досліджень, підготовки кадрів, соціальної сфе-ри на селі,

б) спрямування іноземних кредитів та міжна-родної технічної допомоги у галузі, пов язані зіструктурною перебудовою АПК сільськогоспо-дарське машинобудування, агросервіс, рибопроми-слове суднобудування, переробну, харчову, комбі-кормову та мікробіологічну промисловість,

в) використання позики Світового банку на ре-структуризацію галузей сільського господарства,розвиток насіннищва, проведення земельної рефор-ми, нарощування потужностей виробництва про-дуктів дитячого харчування, модернізацію і рекон-струкцію заводів з виготовлення ветеринарнихбіопрепаратів, переоснащення підприємств пере-робної промисловості, розбудову і сервісне забезпе-чення фермерських господарств,

г) перегляд митних тарифів на імпорт окремихвидів сільськогосподарської продукції, продоволь-чих товарів, техніки та сировини для виробництвамінеральних добрив і пестицидів, для стимулюван-ня поставок сировини і матеріально-технічних ре-сурсів критичного імпорту знижуватимуться ставкиввізного мита,

д) проведення цінової політики, спрямованої надосягнення паритетності товарообміну між сільсь-ким господарством та іншими галузями національ-ної економіки, здійснення вільного ціноутворенняв поєднанні з державним регулюванням цін на

387

нізм економічного стимулювання суб'єктів земле-користування за діяльність, пов'язану з охороноюземель та встановлення плати за погіршення приро-дних властивостей угідь, опрацьовані нормативнідокументи по організації та проведенню земельнихаукціонів в населених пунктах, здійснено грошовуоцінку земель сільськогосподарського призначенняЗ переходом до платного характеру використан-ня землі різко зросла роль земельнооцінюючоїдіяльності в населених пунктах, де плата за землю єважливою прибутковою частиною місцевого бюд-жету

Це зумовлює необхідність прискорення гро-шової оцінки земель несільськогосподарського при-значення, зокрема, населених пунктів Нова Кон-ституція України дала відповідь на ряд питань, щобули до цього дискусійними Зняте питання щодоправомірності приватної власності, купівлі-продажуземлі тощо

Виникли можливості для формування в аграрнійсфері нового земельного ладу, який базується наприватній формі власності на землю та інше майно іперсональній відповідальності за результати праці

Нові господарські структури ринкового типу,які будуть створюватись на базі розпайованих не-державних сільськогосподарських підприємств,повинні формуватись із максимально можливимзбереженням крупного товарного сільськогоспо-дарського виробництва, ефективного використанняіснуючої виробничої інфраструктури

Саме в процесі реструктуризації закладаютьсяоснови майбутнього земельного ладу в товарномусільськогосподарському виробництві, територіаль-на база його конкурентноспроможності і ефектив-ності

Зміни

у культурному житті

' період Радянської влади культура як системазагальнолюдських цінностей, духовних і ма-теріальних досягнень кожного народу зазна-

ла значних деформацій і втрат Однобокий підхід докультурнотворчого процесу суттєво збіднив сферукультурного життя, залишивши за його рамкамивсе, що не вкладалося в догми класової, а згодомпартійно-номенклатурної ідеологи Вкрай негатив-но позначився на стані культури залишковий прин-цип Гі фінансування В результаті, за данимиЮНЕСКО, СРСР за інтелектуально-моральнимрівнем посів у середині 80-х рр 57 місце в СВІТІ

Історія У краї ни

продукцію підприємств-МОНОПОЛІСТІВ

Залишається актуальною проблема фінансуван-ня робіт по захисту земель, підвищенню їх родю-чості Якщо не вживати радикальних заходів, товтрати, яких зараз зазнає Україна, стануть катаст-рофічними Деградація сільськогосподарськихугідь — справа не лише останнього періоду Вонарозпочалася разом з колективізацією й продов-жується вже багато десятиріч

Для успішного розвитку завдань агропромисло-вого виробництва особливо важливим є активне ос-воєння галуззю загалом і кожним підприємствомзокрема ринкових методів господарської діяльності,прискорене інтегрування у ринкове середовище, якевже фактично сформувалося в національній еко-номіці Першочергової уваги в цьому контексті по-требує запровадження ефективної системибанківського кредитування села з урахуванням се-зонних витрат і нормативних запасів матеріально-технічних ресурсів в агропромисловому вироб-ництві

Серед інших проблем агропромислового ком-плексу, які потребують вирішення, — збереженнята розвиток соціальної інфраструктури сільськихнаселених пунктів, активізація роботи щодо підго-товки і перепідготовки кадрів для АПК Потрібноздійснити глибокі зміни у структурі фахової підго-товки кадрів в аграрних закладах освіти, удоскона-лення їх мережі, введення нових спеціальностей,зорієнтованйх на ринкову економіку, запроваджен-ня контрактної форми навчання, нових механізмівфінансування закладів освіти

Складність земельної реформи потребує по-етапної реалізації комплексу правових, еко-номічних, технічних і організаційних заходів з ура-хуванням особливостей перехідного періоду до рин-ку, які полягають у паралельному функціонуваннііснуючих і нових господарських формувань

Як перехідний місток до ринку землі слугуєУказ Президента України від 23 квітня 1997 р"Про оренду землі" У суспільстві, де значна части-на людей не готова за короткий проміжок часупройти психологічну відстань від державної, колек-тивної до приватної власності на землю, реалізаціяцього Указу дозволяє всім формам власності і гос-подарювання шляхом здорової конкуренції на прак-тиці довести переваги приватного способу вироб-ництва

Розпочалося запровадження економічних ме-тодів регулювання земельних відносин введеноплату за землекористування розробляється меха-

388

Утвердження незалежної України

В складних умовах перебувала і перебуваєосвіта Незважаючи на неодноразові спроби рефор-мувати систему освіти, її стан не тільки неполіпшився, а й погіршився Проекти освітніх ре-форм 1984 та 1987—1988 рр були розробленіКПРС, яка, крім великої кількості гарних слів уцих документах, нічого не зробила для поліпшеннястану освіти Навпаки, в цей час продовжував діятизалишковий принцип фінансування освіти, бюро-кратичні перепони все ще сковували її демократи-зацію На початку 90-х рр СРСР посідав зарівнем освіти 28 місце

У 1991 р Верховна Рада України прийняла за-кон "Про освіту", що визначив школу як основу ду-ховного та соціально-економічного розвитку дер-жави і передбачив кардинальні зміни в її роботіНого реалізація тісно пов'язана із зміцненням ма-теріально-технічної бази освіти, урізноманітненнямформ шкільної освіти впровадженням у навчанняновітніх досягнень науки

Одним із найважливіших завдань школи є за-безпечення виконання "Закону про мови в Ук-раїнській РСР", прийнятого 1989 р Відтоді в рес-публіці відкрито чи поновлено сотні шкіл з ук-раїнською мовою навчання, організовано тисячі ук-раїномовних класів у школах з російською мовоюнавчання Освітня система стає більш гнучкою тарізноманітною З'явилась велика кількість ліцеїв,коледжів гімназій Ці заклади значно урізно-манітнили навчальний процес, сприяють поглибле-ному розвитку здібностей в учнів і студентів Зроб-лені помітні кроки в справі гуманізації освіти Знач-но більше уваги приділяється вивченню українськоїісторії, релігії, народознавства, перші зрушення є увикладанні інших суспільних наук Кабінетомміністрів затверджена національна програма"Освіта" ("Україна — XXI століття"), метою якоїє піднесення вітчизняної освіти до світового рівняПрограмою передбачена реконструкція існуючоїсистеми освіти з урахуванням політичних, еко-номічних і духовних змін у суспільстві, створеннягнучкої системи підвищення кваліфікації і пе-репідготовки всього без виключення населення 1створення навчальних закладів майбутньогоуніверситетських комплексів, профільних академій,регіональних університетів, мережі коледжів,ліцеїв, гімназій, шкіл і т ін

Зроблені перші суттєві кроки щодо перебудовивищої і середньої спеціальної освіти 3 метоютіснішого зв'язку з середньою освітою були ЗЛИТІМіністерство народної освіти та Міністерство ви-

щої і середньої спеціальної освіти в одне —Міністерство освіти України Скорочуються мас-штаби підготовки спеціалістів через заочну тавечірню форми навчання Реорганізовується всяструктура вищої і середньої спеціальної освіти з ме-тою наближення її до нинішньої практикисуспільного життя Здійснюється перехід на три-ступеневу підготовку — бакалавр, спеціаліст,магістр Поряд з державними створюються нав-чальні заклади, які базуються на інших формахвласності Вузи стають більш автономними у своїйдіяльності

В останні роки зроблені такі важливі кроки усфері освіти, як відновлення діяльності Києво-Мо-гилянської академії, відкриття в Києві Національ-ної академії управління, Академії фінансистів у До-нецьку, ряду нових університетів В республіці роз-горнулася робота по акредитації вузів, переходу їхна українську мову викладання Однак проблемоюпроблем залишається фінансування І на сьогоднівидатки на підготовку одного спеціаліста у вузахрозвинутих країн у 5—6 разів більші, ніж в Україні

Провідним науковим центром залишаєтьсяАкадемія наук України, проголошена 1994 рнаціональною Однак і в ній нагромадилисясерйозні проблеми Орієнтація на прикладні роз-робки супроводжувалася падінням престижностіфундаментальних досліджень При цьому понад90% нових технологічних розробок не впровад-жується у виробництво Серйозною вадою у сферінауки в Україні є її поділ на академічну, вузівську тагалузеву Низький рівень фінансування створює ве-ликі труднощі і в достатньому матеріально-технічному та кадровому забезпеченні науки Ок-ремі інститути втратили за останні роки 50—60%свого кадрового складу

Загальна чисельність наукових кадрів у рес-публіці на 1994 р становила близько 300 тис чол ,що вдвічі більше, ніж у Франції 3 них понад 80тис — доктори і кандидати наук Однак науковірезультати набагато нижчі, ніж у Західній Європіта Америці Загалом же спостерігалося падінняпрофесіоналізму значної маси наукових спів-робітників Давалися взнаки відсутність здоровогосуперництва, творчих дискусій, чесного і відкрито-го обміну думками, одностороння орієнтація ук-раїнської науки на російську під вивіскою "всесо-юзна" та ізоляція від європейської і світової наукиПогана технічна оснащеність наукових лабораторій,різке зниження життєвого рівня і соціальна незахи-щеність призвели до зростання виїзду багатьох вче-

389

Історія У краї ни

них за рубіж для роботи за контрактом на тривалийчас, а то й назовсім Щороку в результаті міграціїУкраїна втрачає близько 10 тис дипломованихспеціалістів Особливо відчутні втрати серед гене-тиків, фізиків-теоретиків, фізіологів, біохіміківЗростає і внутрішній "відлив умів" Останнім ча-сом понад 20% науковців перейшли до комерційнихструктур

Такий стан у науці не дає надії на швидкий вихідУкраїни з кризи, хоча немало вчених самовідданопрацюють в цьому напрямі Перебудовується робо-та Академії наук, змінюються пріоритети^Зростає,увага дофундаментальних досліджень Йде пере-групування наукових сил Створено МіністерствоУкраїни у справах науки і технологій, діє Українськанаукова асоціація (УНА), покликана сприятивідродженню української науки і виведенню іі насвітовий рівень Засновані Академія наук вищоїшколи, Українська академія аграрних наук, Ака-демія медичних наук, Академія мистецтв, Академіяправових наук, ряд інших галузевих академій Ви-ник ряд дослідних інститутів та центрів як гро-мадських об'єднань науківців, наукових товариствЗокрема, у 1989 р відновило свою діяльність Нау-кове товариство їм Т Шевченка

Тіснішає співробітнищво з українською діаспо-рою, інтелектуальні зусилля якої тепер спрямованіна становлення та утвердження незалежної Ук-раїни Ряд відомих представників її включилисябезпосередньо у державне та культурне будівниц-тво в Уіфаіні Це, зокрема, Б Гаврилишин, Б Крав-ченко, И Пріцак, ТГунчак та ін На початку 1993р повідомлено, що секретаріат Українськоговільного університету в Мюнхені підписав договірпро співпрацю, за яким Міністерство освіти Ук-раїни визнає УВУ та його дипломи

Процеси оновлення широко охопили також ук-раїнську літературу та мистецтво Письменство ос-таточно звільнюється від комуністичної ідео-логічної облуди Йде переоцінка суспільних ідеалів,історичних явищ Центральне місце сьогодні нале-жить публіцистиці, що пов'язано з високим рівнемполітизащі суспільних процесів Слід відзначитинаповнену високим громадянським змістомтворчість І Драча, Д Павличка, 1 Дзюби, РЛуб-ківського, РІваничука, О Мусієнка, С Плачинди,Ю Щербака та ін Широко розгорнув публікації зпризабутої спадщини академік М Жулинський

У 80-х — на початку 90-х рр до читачаприйшли із забуття твори М Грушевського, В Вин-ниченка, М Куліша, М Хвильового, М Зерова,

О Олеся, Є Маланюка, Г Косинки, Є Плужника,зачинателя нового напряму в монументальному жи-вописі художника ГСиниці та ін Повернуто йомутвори В Стуса, І Світличного, Є Сверстюка, Ігоря іІрини Калинець, В Голобородька та ін , чиядіяльність у відстоюванні української культури тамови за брежнєвських часів була розцінена якнаціоналістична та антирадянська Повернувся нарідну землю письменник і правозахисник М Руден-ко Немало письменників включилися в політичнежиття і, ставши народними депутатами різнихрівнів, відстоюють свободу творчості, права Ук-раїнської держави, Гі мови і культури "Материко-ва' українська культура збагачується культурниминадбаннями українців всього світу В Україніпостійно розширюються можливості для ознайом-лення із творчістю літераторів і митців українськоїдіаспори — В Барки, УСамчука, І Багряного,О Ольжича, О Теліги, Ю Липи, ОЛятуринської,В Курилика, Г Крука, ГМазуренко, В Ткач,М Бідняка, П Цимбалюка, В Цимбала.К Колоти-ло, А Рудницького, І Соневицького В українськукультуру повернулося ім'я видатного танцівника,хореографа, теоретика класичного балету С Лифа-ря та багатьох інших митців

Культурний потенціал західної української діас-пори органічно вплітається в культивовану народомсистему національних духовних цінностей і над-бань Цей потенціал, створюваний десятиліттями,досить високий У західному світі діє розгалуженамережа українських новітніх наукових і культурнихзакладів, мистецьких колективів, газет і журналівВелика кількість їх створена завдяки щедрій добро-творчій діяльності таких відомих наших земляків-меценатів, як П Яцик, Е Гуцуляк, Ю Ємець з Ка-нади, О Воскобійник, В Баранецький, А Лисий,подружжя Н та І Даниленків із США, М Гояніз Австралії та ін Нині меценатство знаходить своєпоширення і в Україні

Повертаються поступово в Україну культурніцінності, які з тих або інших причин опинилися зарубежем 3 цією метою створена і активно дієНаціональна комісія Лише 1994 р іі зусиллями вУкраїну повернута частина історико-культурних до-кументів О Довженка, що знаходилися у МосквіПовернулася в Україну і колекція мистецькихтворів художника М Андрієнка Тепер уже нарідній землі і архівні матеріали сучасного ук-раїнського письменника В Барки (США) Отри-мано також окремі праці української художниці зАмерики Л Морозової, вченого і дослідника

390

Утвердження незалежної України

В Сочинського Однак величезна кількість скарбівукраїнської культури, національних святинь все щезнаходиться за межами держави, передусім в Роси,і їх повернення становить неабиякі труднощі

Суперечливі процеси спостерігаються у сферіперіодичної преси У 1994 р в Україні виходило892 періодичних видання, що розповсюджувалисяна всій її території, і 2015 місцевих періодичних ви-дань Однак їх тираж різко упав — за останній ріку 8 разів

Обнадійливі зрушення стали помітними в те-атрі, кінематографі, образотворчому мистецтві, му-зиці У 1992 р утворено Всеукраїнську музичнуспілку, покликану сприяти розвитку музичної куль-тури українського народу Нині в Україні діють 43концертні організації, 139 художніх колективів Заостанні п ять років у системі концертних ор-ганізацій створено 29 нових музичних колективівУ 90-ті рр започатковано велику кількість фести-валів та конкурсів — оперного мистецтва, органноїта фортепіанної музики, піаністів та скрипачів По-пулярність здобули такі фестивалі як "Червона Ру-та", "Пісенний вернісаж", "Зірки світового бале-ту", "Чумацький шлях", "Всі ми діти твої, Україно"та ін

Поступово відроджується українське кіноСтворюються україномовні фільми Розпочатопідготовку власних режисерів і сценаристів У кінці80-х — на початку 90-х рр в республіці були ство-рені фільми, які здобули міжнародне визнання Се-ред них "Лебедине озеро Зона" (С Параджанов,Ю Іллєнко), Толод-33" (О Янчук, С Дяченко,Л Танюк) Фільм "Лебедине озеро Зона" у 1990р вперше в історії українського кіно одержав наго-роди найпрестижншюго в світі кінофестивалю вКаннах

Фільми, створені на державних та незалежнихкіностудіях України, беруть участь у кінофестива-лях, реалізуються на внутрішніх та міжнароднихкіноринках Так, на кіноринку 46-го Берлінськогоміжнародного кінофестивалю восени 1996 р булопредставлено вісім фільмів, створених на ук-раїнських студіях, в т ч "Фучжоу" М Іллєнка,"Кисневий голод" А Дончика, "Останній бункер"та "Геллі й Нок" В Іллєнка Однак на екранах Ук-раїни сьогодні на 90% — американські картини,українські фільми становлять 0,3% і займають во-ни всього один відсоток кіновідеотелеекранногочасу

Протягом останніх років умови творчої свободизначно розширили стильові і тематичні межі у теат-

ральному мистецтві Йшли інтенсивні пошуки най-ефективніших організаційно-творчих і економічнихструктур, утвердилася творча самостійність ху-дожніх колективів Поряд із державними, з'явили-ся в Україні і недержавні театри Незважаючи навеликі економічні труднощі, театр в Україні кори-стується сьогодні великою популярністю у публікиНа приблизно 40 тис щорічних вистав буває май-же 20 млн глядачів

Розвиток театрального мистецтва 90-х ррпов язаний з новаторською діяльністю таких режи-серів, як І Борис, РВіктюк, С Данченко, С Мой-сеєв, В Петров, Б Шарварко та ін Світове виз-нання і славу здобув своєю творчістю РВіктюк,який спершу працював у Львові, а згодом — уМоскві За визнанням найавторитетніших діячівтеатру та його дослідників, РВіктюк, як режисер-новатор, по суті, визначає театральну естетику XXст

Характерною рисою українського образотвор-чого мистецтва став вільний розвиток всіх стилів іжанрів, широка популяризація його шляхом влаш-тування всеукраїнських, обласних, групових та пер-сональних виставок, активна діяльність десятківновостворених галерей Протягом 1992—1996 ррбуло організовано і проведено майже 170стаціонарних і пересувних виставок В містах і селахУкраїни протягом цього ж періоду спорудженно де-сятки нових нам ятників, в тч ТШевченку вЛуцьку, Львові, Чернігові, Червонограді, Золото-ноші, Б Хмельницькому в Черкасах, Суботові,Кіровограді, княгині Ользі в Луцьку і князю Яро-славу Мудрому в Києві та ін У 90-ті рр в Україніз'явилося 26 нових історико-культурних заповід-ників, шість з яких одержали статус національного

Попри всі труднощі відроджується в Україніпісенна творчість, розвивається сучасна українськапісня Плідно працюють композитори О Білаш,І Карабиць, О Морозов, А Горчинський Публічнарепрезентація творчих пісенних набутківздійснюється на таких фестивалях, як "Червона ру-та", "Пісенний вернісаж" Нові пісні дарують гля-дачам і слухачам О Білозір, М Гнатюк, П Дворсь-кий, 1 Петриненко, А Матвієнко, І Білик, ТПо-вамй, В 11 Іиортько, С Ротару, В Зшкевич, А Куд-лай, В Білоножко, П Зібров та інші майстрі ест-радного мистецтва

Відродження духовності українського ьародузначною мірою пов'язане з відродженням рглігн іцеркви, збереженими ними загальнолюдськимикультурними та моральними цінностями На нових

391

Історія України

демократичних принципах розвиваються стосункиміж державою і релігійними конфесіями Відкрива-ються нові церкви, збільшується кількість парафійПроголошена Українська православна церква Ле-галізована Українська греко-католицька церкваНавесні 1990 р в Україні відновилася заборонена в30-х рр Українська автокефальна православнацерква Утворено нове об'єднання — Українськаавтокефальна православна церква — Київськийпатріархат Було легалізовано ряд інших релігійнихоб'єднань, зокрема баптистів Відроджуютьсянаціональні свята та обряди

Значні зрушення помітні в культурному життінаціональних меншин, що проживають в УкраїніРозвивається система національних шкіл,бібліотек, преси, наукових центрів, радіо і телеба-чення, театрів, творчих колективів Налагод-жується підготовка кадрів національної інтелігенціїІніціатором багатьох заходів, спрямованих на ак-тивний розвиток духовно-культурної сфериетнічних груп виступають національно-культурнітовариства Нині в Україні їх нараховується 237, вт ч 13 із всеукраїнським статусом

В умовах переходу до ринку розвиток мистецт-ва стикається з рядом складних проблем і труд-нощів 3 одного боку, загроза опинитися без за-собів до існування, а з другого — небезпека то-тальної комерціалізації Шлях до підвищення інте-лектуального та духовного потенціалу українськогонароду пролягає безпосередньо через посиленняуваги всього суспільства до освіти, науки і культу-ри, утвердження справжньої демократи, яка гаран-тує плюралізм, свободу творчості, захист інтелек-туальної власності

Розбудова держави вимагає втілення в життяконцепції національної школи, забезпечення підго-товки кадрів національної інтелігенції на світовомурівні, розширення мережі національних театрів,

мистецьких і культурно-освітніх закладів,збільшення періодичних видань і тиражів книг ук-раїнською мовою, а також мовами національнихменшин, що проживають на території України Не-обхідно відмовитись від залишкового принципуфінансування культури "Основи законодавстваУкраїни про культуру", прийняті Верховною Радоюна початку 1992 р , запрограмували відрахування8% національного прибутку на її розвиток (пере-дбачалося ввести до 1994 р ) Тож не дивно, що в1995 р , на четвертий рік незалежності України,наш кінематограф виробив 6 повнометражних ху-дожніх фільмів, тоді як за радянських часів вінщорічно випускав на екрани 21 повнометражнийхудожній фільм та 30 серій художніх фільмів на за-мовлення Центрального телебачення

Восени 1995 р Президент України підписавуказ про ліквідацію Міністерства культури та утво-рення нового Міністерства культури і мистецтв Ук-раїни Приблизно тоді ж почала утворюватися новагромадська організація — Конгрес українськоїінтелігенції Міністерство культури і мистецтв, за-лучивши творчі спілки, провідних митців України,спираючись на щойно прийняту Конституцію Ук-раїни, затвердило Концептуальні основи розвиткуукраїнської культури Багато діячів культурисприйняли ці факти як важливі кроки, покликаніприпинити руйнівні процеси у сфері духовності на-ук

Перехід від одного до іншого типу економікинайбільше дається взнаки на соціально-культурнійсфері Відживають одні явища і цінності, народжу-ються інші Болісний процес переоцінки цінностейпроходить в умовах значного погіршення матеріаль-но-побутових умов життя народу Час складний інеоднозначний Освіта, наука, літературно-худож-ня творчість незалежної України повільно присто-совуються до нових умов існування

Основні положення

ілонституциУкраїни

"f ідразу ж після розпаду СРСР і здобуття Ук-" ратою незалежності постало природне пи-* тання щодо прийняття Основного Закону,який закріпив би якісно нові зміни у державі тасуспільстві Конституційний процес проходив з ве-ликими труднощами і тривав п'ять років Українабула останньою з республік колишнього Радянсь-кого Союзу, яка прийняла свою Конституцію Цесталося 28 червня 1996 року

Початок конституційному процесу поклала 16липня 1990 р Декларація про державний суве-ренітет України Закріплені в ній принципи суве-ренності, народовладдя, недоторканності територіїреспубліки, розподілу властей, рівності громадян,гарантування їх прав і свобод мали конституційнийхарактер

Спираючись на Декларацію, парламент утвориву жовтні 1990 р конституційну комісію, передякою поставив завдання розробити спочатку проектконцепції Основного закону Розробники опрацю-вали один за одним сім варіантів документу Учервні 1991 р концепція нової Конституції була за-тверджена У цьому Верховна Рада України випе-редила інші парламенти союзних республік

Тим часом в житті СРСР відбувалися епохальніподії Після конституційної реформи М Горбачоваполітична влада в основному перейшла від ком-партійних комітетів до рад та їх виконкомів Прове-дені у 1989—1990 рр вільні вибори зробили орга-ни радянської влади єдино легітимними Підвалинитоталітарного ладу захиталися Після невдалої

спроби консерваторів повернутися у минуле шляхомперевороту державна партія і створена нею союзнадержава пішли у небуття

За відсутності компартійної диктатури слово-сполучення „радянська влада" вперше набуло ре-ального змісту Та успадкована радами влада малавластиву для диктатури нероздільну побудову, хочуже не була диктаторською Незалежно відполітичного забарвлення (після виборів 1990 рз явилися й антикомуністичні обласні ради) ра-дянські органи незадовільно справлялися з новоюдля себе роллю ніісія нероздільної влади Ранішевони виконували набагато скромнішу роль „переда-вального пасу" від справжнього носія диктатури —компартійної олігархи до народних мас

Ось чому величезного значення набув закон прозаснування посади Президента, прийнятий Верхов-ною Радою 5 липня 1991 р На цю посаду, як зро-зуміло, претендував „свій", тобто голова парламен-ту Та приймаючи цей закон, депутати тоді не здо-гадувалися, що готують собі гідного суперника у за-початкованому двома тижнями раніше консти-туційному марафоні

В діючій з 1978 р Конституції України вказува-лося „Народ здійснює державну владу через Радинародних депутатів, які становлять політичну осно-ву України Всі інші деражавні органипідконтрольні і підзвітні Радам народних депу-татів" Після запровадження посади Президента вКонституцію було внесено доповнення „Прези-дент України є главою держави і главою виконавчоївлади України" Неважко зрозуміти, що між циминормами існувало непримиренне протиріччя Вономогло бути розв'язане прийняттям нової Консти-туції з поділом влади на законодавчу і виконавчу

Починаючи від червня 1991 р конституційнакомісія зайнялася розробкою проекту Основногозакону Вивчалися і використовувалися Конституціїбагатьох держав, міжнародні конвенції, історичнийдосвід самої України У проекті були закріплені по-ложення, що містилися в Загальній Декларації правлюдини, пактах ООН про економічні, соціальні ікультурні права, Європейській конвенції з прав лю-дини тощо Ці норми не викликали заперечень навсіх етапах конституційного марафону і увійшли востаточний текст Конституції

Принципові корективи були внесені в проектпісля проголошення 24 серпня 1991 р Акту про не-залежність України Ця доленосна подія змінилабагато положень парламентської концепції Консти-туції Розбудова правового поля у незалежній дер-

393

Історія У краї ни

жаві повинна була здійснюватися на власній основі.

Проекти конституційної комісії обговорювалисяна наукових конференціях. Було проведено ряд ек-спертиз вітчизняними і зарубіжними правниками.Один з варіантів проекту опублікували, після чогопротягом шести місяців відбувалося його обгово-рення. До конституційної комісії надійшло 47 тис.поправок, доповнень і заперечень. У жовтні 1993 р.було оприлюднено черговий, четвертий варіант про-екту.

В ході дебатів виявилася непримиренна супер-ечливість між позиціями Президента УкраїниЛ.Кравчука і Верховної Ради стосовно проблемирозподілу влади. Більшість депутатів вимагалазберегти положення чинного Основного закону1978 р. і відкидала норми про сильну вертикаль ви-конавчої влади, яка починалася б з Президента,про регіональне і місцеве самоврядування. По-леміка відбувалася в основному між прихильникамиі противниками збереження радянської системи.Різні думки висувалися щодо того, якою рес-публікою мала б стати Україна — парламентськоюабо президентською?j Восени 1993 р. конституційний процес остаточ-і но загальмувався. Діючою залишалася КонституціяУРСР 1978 р., до якої було внесено понад дві сотніпоправок.

Другий етап конституційного процесу розпо-чався після виборів Президента і нового складуВерховної Ради. У вересні 1994 р. почала діяти но-ва конституційна комісія, утворена за принципомпредставництва двох гілок влади. Співголовамикомісії були затверджені Президент УкраїниЛ.Кучма і Голова Верховної Ради О.Мороз.

Прагнучи зрушити справу з місця Л.Кучма вгрудні 1994 р. вніс проект „Конституційного зако-ну про державну владу і місцеве самоврядування вУкраїні". У ньому містилися конкретні пропозиціїпро розмежування влади по лінії законодавчій іуправлінсько-розпорядчій. Проект не міг не пору-шувати багатьох статей Конституції 1978 p., побу-дованої як усі попередні радянські конституції, напринципі нероздільності влади. Згідно з цим доку-ментом Верховна Рада повинна була віддати Пре-зиденту істотну частину владних повноважень, тоб-то наповнити реальним змістом внесену у Консти-туцію в 1991 р. статтю про запровадження посадиПрезидента як глави держави і глави виконавчоївлади.

Проходження законопроекту в структурах Вер-ховної Ради відбувалося болісно й уповільнено. У

багатьох депутатів сама ідея обмеження повнова-жень парламенту функціями опрацювання і прий-няття законів не викликала ентузіазму. Адже зако-нодавча влада абстрактна, тоді як виконавча маєповноваження, пов'язані з безпосереднім впливомна кар єри людей і матеріальні цінності.

І все-таки 18 травня 1995 р. парламент прийняв 'закон „Про державну владу й місцеве самовряду-вання". Згідно з ним Президент ставав одно- Іосібним главою уряду, склад якого він мав формува-ти сам, без узгоджень і затверджень ВерховноюРадою. Він мав очолити й систему місцевих органівдержавної виконавчої влади. Ідея про місцеву владуу вигляді рад депутатів не пройшла. Органами дер-жавної влади від обласного до районного рівня (атакож у районах Києва і Севастополя) ставали дер-жадміністрації, главами яких Президент повиненбув призначати обраних народом голів відповіднихрад. У компетенції місцевих рад залишалися обме-жені повноваження: затвердження місцевого бюд-жету і програм територіального розвитку, заслухо-вування звітів голів адміністрацій. Всі інші повнова-ження передавалися держадміністраціям. З прий-няттям цього закону Україна перетворювалася зпарламентсько-президентської держави у прези-дентсько-парламентську республіку.

Закон „Про державну владу і місцеве самовря-дування" було прийнято простою більшістю голосів.Щоб ввести його в дію, виявилася потрібною кон-ституційна більшість голосів, тобто дві третини.Існуючий партійний склад парламенту робив це не-досяжною справою. В умовах, що склалися, зали-шався тільки один варіант мирного розв'язанняконфлікту: підписання на період до прийняття новоїКонституції конституційної угоди між Президен-том і Верховною Радою в особі більшості їі членів.

Переговори про конституційну угоду у Вер-ховній Раді затяглися. В ситуації, що склалася,Л.Кучма 31 травня 1995 р. видав Указ про прове-дення опитування громадської думки з питаньдовіри громадян України Президентові та Вер-ховній Раді. Одночасно він звернувся до ук-раїнського народу з поясненням цього надзвичай-ного кроку.

Майже чотирирічний досвід незалежної Ук-раїни, підкреслювалося у зверненні, свідчить, щосучасна деформована державна система — одна зосновних перешкод на шляху припинення руйнівнихпроцесів, які призвели до занепаду економіки, інте-лектуального і духовного життя, наступу злочин-ності, зубожіння великих мас населення. Без пере-

394

Конституційний процес. Основні положення Конституції України

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про прийняття Конституції України та введення її в дію

Верховна Рада України постановляє:

Стаття І. Прийняти Конституцію України.Стаття 2. Визнати такою, що втратила чинність,Конституцію (Основний Закон) України від 20 квітня 1978 рокуз наступними змінами і доповненнями.

Стаття 3. Визнати таким, що втратив чинність.Конституційний Договір між Верховною Радою Українита Президентом України «Про основні засади організаціїта функціонування державної влади і місцевого самоврядуванняв Україні на період до прийняття нової Конституції України »у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Голова Верховної Ради УкраїниО.Мороз

Президент УкраїниЛ.Кучма

м.Киів, 28 червня 1996 року

Історія України

розподілу повноважень між законодавчими і вико-навчими органами державної влади, продовжувавдалі Президент, без створення дійової виконавськоївертикалі, без чіткого визначення хто і за щовідповідає, ми і далі будемо тупцювати на місціОскіьки навколо закону про владу розв'язано об-удну політичну кампанію, під час якої Президентазвинувачували у намаганнях створити авторитар-ний режим і здійснити антиконституційний перево-рот, Л Кучма й вирішив вдатися до народного воле-виявлення Питання в бюлетені опитування гро-мадської думки ставилося руба кому виборцідовіряють — Президентові України або ВерховнійРаді України^

До опитування справа не дійшла Гостру кризувлади у червні 1995 р припинила Конституційнаугода, укадена строком на один рік Л Кучмою іО Морозом Під угодою, яка в основному відтво-рювала положення не прийнятого конституційноюбільшістю закону „Про державну владу і місцевесамоврядування", поставили підписи більше поло-вини депутатів Тимчасово припинялася дія поло-жень Конституції 1978 р , які суперечили угодіВважалося що за рік гілки влади дійдуть згоди уконституційному питанні На цей строк обмежува-лися повноваження парламенту та місцевих рад ірозширювалися нормотворчі та адміністративніфункції виконавчої влади

Винятково важливий етап і нестандартний крок,яким став Конституційний Договір між ВерховноюРадою і Президентом України, дозволив зберегтикерованість започаткувати цілісність державноїпомтики на основі принципу розподілу влади сти-мулювати, власне, конституційний процес

В лютому 1996 р конституційна комісія пере-дала проект Основного закону на розгляд парла-менту разом із зауваженнями своїх членів Проектрозглядався майже три місяці Відбулося триофіційних читання

„Яблуком розбрату" серед депутатів стали п'ятьпунктів розподіл повноважень між гілками влади,проблема власності, державна символіка, статусросійської мови і статус Республіки Крим У черго-вий раз конституційний процес зайшов в глухийкут

В цій ситуації Рада національної безпеки і Радарегіонів рекомендували Президенту оголосити ре-ферендум про затверження Основного закону в ре-дакції, винесеній конституційною комісією на роз-гляд Верховної Ради Ця редакція передбачаладвопалатну структуру парламенту і його переймену-

вання в Народні Збори Л Кучма підписав відпо-відний указ, після чого протистояння з парламентомнабуло найгострішого характеру

Однак політичні діячі України спромоглися пе-реступити для загального добра через власні пере-конання та амбіції У парламенті виникла не-офіційна депутатська узгоджувальна комісія на чоліз народним депутатом М Сиротою На початкутравня вона була затверджена Верховною Радою яктимчасова спеціальна депутатська комісія Долаю-чи величезні труднощі, комісія узгоджувала думкирізних фракцій, партій і течій у кожній спірнійстатті Конституції

Загалом копітка робота над проектом Консти-туції який дістав перепустку в життя, тривала майже два роки Для цього були потрібні справді ти-танічні зусилля, безмежне терпіння, здатність докомпромісу, усвідомлена відповідальність за долюкраїни та народу, за суспільний спокій

Знаменита „конституційна ніч" (з27 на28 черв-ня), протягом якої було утверджено Основний За-кон нашої держави, стала наочним втіленням зако- 1ну переходу кпькості в якість День прийняттяКонституції проголошено державним святом

Значення Конституції для держав і суспільствзагальновідоме А для України, яка перебуває наперехідному етапі свого розвитку, цей основопо-ложний документ має справді доленосну вагу

З прийняттям Конституції підведено риску ПІДперіодом бездержавності, гарантовано неза-лежність України Цим вона остаточно утвердиласяу світі

Визначено базові координати й орієнтири су-купність суспільних цінностей — усе те що формуєполітико-економічну систему

Створено передумови для того, щоб функцюну- л ^вання і розвиток держави й суспільства не залежа- 1ли від політичних орієнтацій партій та окремихдіячів

Вичерпно окреслено відносини держави і грома-дянина, їх права та взаємні обов'язки, встановленограничні межі втручання держави у життя сус-пільства та окремої особи

Такі принципи, випробувані й збагачені віковоюпрактикою, освячені традиціями і звичаями, лежатьв основі загальновизнаних у світі демократій

У доповіді з нагоди першої річниці прийняттяКонституції Президент України Л Д Кучма виклавнайбільш вагомі наслідки введення її в дію держав-не будівництво здійснюється у більш-менш визна-чених рамках, діяльність державних інститутів та

396

Конституційний процес Основні положення Конституції України

ВІДНОСИН між ними введено у конституційне русло,у свідомості людей остаточно утвердилася ідея дер-жави, народ перетворюється з об'єкта політики увищий її суб єкт, розширюється свобода його дій уполітиці та економіці, ми вийшли на новий векторсоціального поступу — від тоталітаризму до демо-крати, розвиваємося за умов багатоманітних формгосподарювання та власності, окреслено контурисоціально-економічної структури держави, набулипрогнозованого характеру суспільно-політичні про-цеси, зруйновано ідеологічний фетишизм ізакріплено політичний плюралізм, сформованесприятливе міжнародне середовище для зміцненнябезпеки держави і розв'язання внутрішніх проблемГоловний підсумок полягав у тому, що було за-вершено період державного становлення, вибудува-но каркас держави і закладено основу для реалізаціїкючовоі конституційної формули людина — сім'я— суспільство — держава

До основних положень Конституції відносятьсязагальні питання щодо засад державного ладу, яківизначаються в розділі І Згідно з ними Україна є, суверенною і незалежною, демократичною, соці-I альною, правовою державою Тобто мова йде продержаву, яка за своїми суттєвими ознаками нале-жить до співдружності держав так званого „відкри-того суспільства", гуманістичного за своєю спрямо-ваністю

Демократичну суть Української держави закрі-плює й конкретизує стаття 5 Конституції Вона, по-перше, проголошує, що Україна за формою прав-I ління є республікою, по-друге, закріплює принцип( народовладдя

Демократизм форм правління в Україні визна-чається й тим, що державна влада здійснюється назасадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судо-ву і виключно у межах повноважень, які закріпленіКонституцією та чинним законодавством за дер-жавними органами, що відносяться до зазначенихгілок державної влади

Важливою ознакою демократи є також розви-і ток в Україні місцевого самоврядування як недер-і жавної форми участі місцевого населення (тери-торіальних громад сіл, селищ та міст) у вирішенніпитань місцевого значення, що регулюється спеці-альним законом про місцеве самоврядуванняВажливе з точки зору закріплення у країні де-I мократичного режиму затвердження в Конституціїпринципу політичної економічної та ідеологічноїбагатоманітності суспіьного життя Спеціально за-значається, що жодна ідеологія не може визнавати-

ся державою як обов'язкова, захищатися цензурою,яка взагалі забороняється Держава гарантує сво-' боду політичної діяльності, не забороненої її Кон-' ституцією і законами Заборона політичної діяль-) ності можлива лише у тих випадках коли цядіяльність загрожує національній безпеці, гро-і мадському порядку, пов'язана з формуванням таі існуванням не передбачених законом військових таі інших збройних формувань

Україна є соціальною державою У статті Зі Конституції сформульовано принцип, за яким: „Людина, ії життя і здоров'я, честь і гідність, недо-[ торканість і безпека визнаються в Україні найви- Isщою соціальною цінністю Держава відповідає пе-ред людиною за свою діяльність"

Ці вихідні положення конкретизуються у рядіі інших конституційних норм, які відносяться до за-[ гальних засад Конституції Перш за все, закріплю-ються найбільш сприятливі для населення принци-[ пи мовної політики держави, у тому числі дляі національних меншин, положення, що визначаютьгуманістичну спрямованість розвитку українськоїнації, її самобутності та культури, а також усіхі корінних народів і національних меншин Соціаль-ний характер Української держави визначає і кон-ституційне регулювання питань, пов'язаних з вико-ристанням власності і захистом усіх суб'єктів прававласності, закріплення принципу соціальної спря-мованості економіки, рівності перед законом усіхсуб'єктів права власності, забезпечення екологічноїбезпеки і підтримання екологічної рівноваги на те-[ ритори України, а також здійснення інших соціаль-но значущих заходів

У Загальних засадах Конституції закріпленоі характеристику України як правової держави

Стаття 8 проголошує принцип верховенства права і 1

і звертає увагу на його дієвість У цій та інших стат-

тях даного розділу закріплено принципові положен-: ня, що є невід'ємними ознаками правової державинайвища юридична сила Конституції, обов'яз-ковість відповідності їй усіх інших нормативно-пра-вових актів, що видаються в Україні, пряма діянорм Конституції, можливість безпосередньо, по-і силаючись на відповідні її норми, захищати своїправа у суді, закріплення принципів, за якими ніхтоне може бути примушений робити те що не пере-дбачене законодавством, державні й самоврядні ор-і гани та їх посадові особи зобов'язані діяти лише наі підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пере-дбачені Конституцією та законами України

Як одну з головних ознак правової держави слід

397

розглядати порядок регулювання, захисту і прак-тичного здійснення прав та свобод людини і грома-дянина

Серед інших принципово важливих настанов,що містяться у Загальних засадах Конституції Ук-раїни, слід відмітити визначення України як унітар-ної держави, територія якої є цілісною і недоторка-нною, встановлення єдиного громадянства, визнан-ня за відповідних умов чинних міжнародних дого-ворів частиною національного законодавства тощоУ Конституції України 1996 року знайшлизакріплення принципові положення стосовно захис-ту прав людини і громадянина, що містяться в осно-воположних міжнародних документах Як суб'єктміжнародного права, одна із засновниць ООН, Ук-раїна проводить активну роботу, спрямовану на ви-користання не тільки національних, а й міжнарод-них інститутів захисту прав людини Крім уже зга-даного визнання норм міжнародних договорів час-тиною національного законодавства України, про цесвідчить і стаття 55 Конституції, де записано, щокожен має право, після використання всіхнаціональних засобів правового захисту своїх правзвертатися за захистом своїх прав та свобод довідповідних міжнародних судових установ або довідпові і органів міжнародних організацій, чле-ном або учасницею яких є Україна

Конституція України закріплює широкийсш тр прав та свобод людини і громадянина, щоохогі ює усі без винятку права і свободи, які прий-нято вважати демократичною світовою спільнотоюза відповідні гуманістичні стандарти у цій сферісуспільного і державного життя Так, до особистихі прав людини Конституцією віднесені право навільний розвиток своєї особистості (ст 23),невід'ємне право на життя (ст 27), право на повагу1 до людської гідності (сг28), право на свободу таі особисту недоторканість (ст 29), право на недотор-' каність житла (стЗО), право на таємницю листу-вання, телефонних розмов, телеграфної та іншої ко-респонденції (ст 31), право на невтручання в особи-сте і сімейне життя (ст 32), право на свободу пере-сування і вільний вибір місця проживання (ст 33),право на свободу думки і слова (ст34), право насвободу світогляду і віросповідання (ст 35)

До політичних прав Конституція відносить пра-во на об'єднання у політичні парти та політичні ор-ганізації (стЗб), право брати участь в управліннідержавними справами (ст 38), право на мирні збо-ри та маніфестації (ст39), право на звернення(ст 40)

Історія У краї ни

У контексті економічних, соціальних та куль-турних прав людини і громадянина Конституціяпередбачає право кожного володіти, користува-тися і розпоряджатися своєю власністю, результа-тами своєї інтелектуальної, творчої діяльності(ст41), право на підприємницьку діяльність(ст 42), право на працю (ст43), право на страйкдля захисту своїх економічних і соціальних інтересів(ст47), право на відпочинок (ст45), право насоціальний захист (ст 46), право на житло (ст 47),право на достатній життєвій рівень (ст 48), правона охорону здоров'я (ст 49), право на безпечне дляжиття і здоров'я довкілля (ст 50), право, зумовле-не гарантуванням вільної згоди на шлюб, а такожзахистом материнства, батьківства, дитинства і сім і(ст ст 51,52), право на освіту (ст 53), право на сво-боду творчої діяльності (ст 54)

У Конституції встановлюються гаранти правлюдини і громадянина До них належить зокрема,право на судовий захист громадянином своїх правта свобод (ст 55)

Крім судового захисту, Конституція передбачаєвведення інституту Уповноваженого Верховної Ра-ди України з прав людини, що також слід розгляда-ти як важливу гарантію захисту і практичної ре-алізації прав та свобод людини і громадянина в Ук-раїні

Захист прав людини в суді визначається й ря-дом інших конституційних настанов До них, зокре-ма, слід віднести положення ст 63, у якій ідетьсяпро право особи на відмову від дачі свідчень щодосебе, членів сім'ї, чи близьких родичів, про право назахист у процесі слідства і судового розгляду спра-ви, про статус засудженого

До інших основних положень Загальних засадКонституції України належать перш за все ті, щостосуються мовної політики Вони визначають, щодержавною мовою в Україні є українська, всебічнийрозвиток і функціонування якої в усіх сферахсуспільного життя на всій території України забез-печується державою

Поряд з цим гарантується вільний розвиток,використання і захист російської та інших мовнаціональних меншин Держава повинна такожсприяти вивченню мов міжнародного спілкування,що є однією з суттєвих ознак відкритості ук-раїнського суспільства Конституція та Закон промови, прийняття якого передбачене Конституцією,гарантують реальне здійснення зазначених прин-ципів

Конституція визначає й основні напрямки у

398

Конституційний процес Основні по юження Конституції України

розвитку етнічної та культурної політики державиВ ній підкреслюється, що держава сприяє кон-солідації та розвитку української нації, іі історичноїсвідомості, традицій і культури

Разом з розвитком української культури Кон-ституція закріплює положення, спрямовані на роз-виток етнічної, культурної, мовної та релігійної са-мобутності всіх корінних народів і національнихменшин України Термін "корінні народи" не прини-жує гідності представників інших етносів, що зна-ходяться в Україні Навпаки, він підкреслює істо-ричну традицію, пов язану з проживанням в Україніширокого кола представників російського, кримсь-котатарського, польського, єврейського та деякихінших етносів

Важливим є конституційне положення згідно зяким „Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які прожива-ють за межами України"

До принципових і послідовно демократичнихслід віднести настанови Загальних засад Консти-туції, які визначають український народ як суб'єктправа власності на землю, іі надра, атмосферне по-вітря, водні та інші природні ресурси, які знаходя-ться в межах території України Подібний правовийстатус мають також природні ресурси континен-тального шельфу України, виключної (морської)економічної зони Від імені народу право власникащодо зазначених об єктів здійснюють органи дер-жавної влади та органи місцевого самоврядуванняКонституція спеща льно визначає правовий ста-тус власності Право користуватися об'єктами пра-ва власності народу має кожний громадянин

При цьому відповідні обов'язки покладаютьсяне тільки на конкретного власника, а й на державу,яка покликана забезпечувати захист прав усіхсуб єктів права власності і господарювання,соціальну спрямованість економіки Закріплюєтьсяй принцип рівності усіх суб'єктів права власностіперед законом

У Конституції підкреслюється, що основнимнаціональним багатством України є земля, яка пере-буває під особливою охороною держави Правовласності на неї гарантується чинним українськимзаконодавством Воно може набуватися і реалізову-ватися окремими громадянами, юридичними особа-ми та державою на підставах і у порядку, визначе-них законом

В Україні, яка постраждала від Чорнобильськоїкатастрофи, подолання іі наслідків, забезпеченняекологічної безпеки, збереження генофонду народу

є обов'язком держави, виконання якого має пріори-тетне значення

Загальні засади Конституції встановлюють та-кож основи національної безпеки та зовнішньо-політичної діяльності України Згідно з ниминаціональна безпека пов'язується із захищеністюжиттєво важливих інтересів особи, держави ісуспільства від наявних та можливих внутрішніх тазовнішніх загроз в усіх сферах суспільних відносинУ статті 17 визначаються вихідні положення сто-совно захисту суверенітету і територіальноїцілісності, забезпечення економічної та інфор-маційної безпеки України, встановлюються основнізасади щодо діяльності Збройних Сил, а такожвійськових формувань і правоохоронних органів,що забезпечують державну безпеку і захист дер-жавного кордону

Наголошено на тому, що Збройні Сили та іншівійськові формування не можуть бути використанідля обмеження прав та свобод громадян або з ме-тою повалення конституційного ладу, усунення ор-ганів влади чи перешкоджання їх діяльності

Принципове значення мають і норми цієї статті,якими визначено, що на території України заборо-няється створення і функціонування будь-якихзбройних формувань, не передбачених законом, атакож не допускається розташування іноземнихвійськових баз

Визначаючи спрямованість зовнішньополітич-ної діяльності держави, Конституція робить наго-лос на забезпеченні національних інтересів та без-пеки України шляхом підтримання мирного івзаємовигідного співробітництва з членами міжна-родного співтовариства за загальновизнанимипринципами і нормами міжнародного права

Завершується визначення Основних засадКонституції описом державних символів України— Державного Прапора, Державного Герба і Дер-жавного Гімну

В Основному Законі визначено конституційніоргани України, їх статус, повноважень та обов'язкиВерховна Рада України, яка складається з 450народних депутатів, обраних виборцями у виборчихокругах, є єдиним органом законодавчої влади вУкраїні, парламентом держави Вона обирається на4 роки, працює у режимі чергових і позачерговихсесій її повноваження можуть бути припиненіПрезидентом України, якщо протягом 30 дніводнієї чергової сесії пленарні засідання ВерховноїРади не можуть розпочатися

Організаційними формами парламентської

399

Історія У краї ни

діяльності є робота постійних комітетів ВерховноїРади, тимчасових комісій, що створюються длярозгляду окремих питань, партійних фракцій в пар-ламенті, а також позафракшйних груп

Уся організація роботи Верховної Радиздійснюється відповідно до вимог Конституції іприйнятого парламентом Регламенту своєї діяль-ності

Найважливіші повноваження Верховної РадиУкраїни закріплені за нею у статтях 85, 92, 111Конституції Водночас, зпдно з принципом роз-поділу влад, парламент не можна розглядати якнайвищий орган державної влади Це стосується нетільки його відношення до інших загальнодержав-них інституцій (Президента України, КабінетуМіністрів, Конституційного Суду та ВерховногоСуду), а й щодо місцевих рад Конституція 1996року, на відміну від попередніх, не закріплює прин-цип єдності представницьких органів усі інші радивизначаються в ній не як місцеві органи державноївлади, а як органи місцевого самоврядування Томувплив парламенту на діяльність державних органівта органів місцевого самоврядування здійснюєтьсявиключно шляхом прийняття законів, які є обов'яз-ковими для всіх суб'єктів на території України

Верховна Рада України виконує ряд функційщодо створення відповідних органів державногоуправління Так, вона дає згоду на призначенняПрезидентом України Прем'єр-міністра, призна-чення на посаду та звільнення з посади за поданнямПрезидента України Голови Національного банкуДо її повноважень належить також призначення тазвільнення половини складу Ради Національногобанку, Національної Ради з питань телебачення ірадіомовлення

У світлі цих установчих положень слід розгля-дати і повноваження Верховної Ради щодо призна-чення на посади та звільнення з посад Голови таінших членів Рахункової палати, яка здійснює кон-троль за використанням коштів Державного бюд-жету України від імені Верховної Ради

Президент України визначається Конституцієюяк глава держави, що виступає від її імені Він є га-рантом державного суверенітету, територіальноїцілісності України, додержання Конституції, правта свобод людини і громадянина

Визначення статусу Президента України як гла-ви держави підтверджують особливість і багато-функціональну сутність цієї державної посади Гла-ва держави уособлює державну владу у цілому, вінне є одним із суб'єктів розподілу влад Навпаки,

саме глава держави об'єднує всі тки державноївлади, забезпечує спрямованість їхньої діяльностіу спільному напрямку Президент здійснює погод-жувальну функцію стосовно діяльності різних гілокдержавної влади, виступає у ролі арбітра в разі ви-никнення непорозумінь між законодавчою і вико-навчою гілками влади, забезпечує єдність державиПрезидент України обирається громадянамидержави на основі загального, рівного і прямого ви-борчого права, шляхом таємного голосування стро-ком на 5 років Він повинен бути громадянином Ук-раїни, проживати в Україні перед днем виборів про-тягом не менше 10 років, мати право голосу, во-лодіти активним виборчим правом, а також держав-ною мовою Президент може займати цю посаду небільш як два строки підряд Він може бути обранийй на третій строк, однак тільки після того, як цю по-саду займала інша особа Президентові України за-бороняється мати інший представницький мандатобіймати посаду в державних чи громадських орга-нах, займатися підприємницькою діяьністю Пов-новаження новообраного Президента починаютьсяз моменту складання ним присяги народові України,до якої його приводить на урочистому засіданніВерховної Ради Голова Конституційного Сд

Правовою формою керівництва, що йогоздійснює Президент України, є укази та розпоряд-ження, які він видає

Зазначені вище повноваження Президента Ук-раїни органічно пов язані з його державним стату-сом, тому вони не можуть бути делеговані будь-якому державному органу чи посадовій особі

Вищим органом у системі органів виконавчоївлади є Кабінет Міністрів Правова база йогодіяльності — Конституція, закони України та акти,видані Президентом України

Хоча Кабінет Міністрів й очолює усю гику сис-теми виконавчої влади в державі, зпдно з Консти-туцією він відповідальний перед Президентом Ук-раїни та підконтрольний і підзвітний ВерховнійРаді На практиці ця залежність реалізується у то-му, що Президент України призначає за згодоюВерховної Ради Прем'єр-міністра, припиняє йогоповноваження і приймає рішення про його відстав-ку Крім того, Президент України за поданнямПрем'єр-міністра призначає членів КабінетуМіністрів, керівників інших центральних органіввиконавчої влади, голів місцевих державнихадміністрацій, а також звільняє їх з посад У разіпотреби Президент може висловлювати свою по-зицію щодо вирішення Кабінетом Міністрів питань

400

Конституційний процес Основні по юження Конституції України

принципової ваги, хоча він і не очолює виконавчувладу

Підконтрольність та підзвітність КабінетуМіністрів Верховній Раді знаходять своє відобра-ження у тому, що парламент затверджує бюджет,поданий Урядом, приймає рішення про його вико-нання, схвалення чи відхилення Програми діяль-ності Уряду, контролює його роботу На пропо-зицію не менш як однієї третини народних депу-татів України від конституційного складу ВерховноїРади вона може розглянути питання провідповідальність Кабінету Міністрів та висловитийому недовіру

Кабінет Міністрів є вищим державним органомоперативного управління Його діяльність спрямо-вується на забезпечення суверенітету та еко-номічної самостійності держави, на активне прове-дення фінансової, цінової, інвестиційної та податко-вої політики, забезпечення соціального захисту на-селення, вирішення актуальних питань розвиткуосвіти, науки, культури, охорони природи, еко-логічної безпеки і природокористування КабінетМіністрів розробляє загальнодержавні програмиекономічного, науково-технічного, соціального ікультурного розвитку та організовує їх здійснення,забезпечує рівні умови щодо розвитку різних формвласності, здійснює необхідні заходи у сфері забез-печення обороноздатності держави, боротьби зізлочинністю, спрямовує і координує роботуміністерств та інших органів виконавчої влади то-що

Правовою формою діяльності Кабінету Мініс-трів є постанови — акти колегіального управління,що приймаються на його засіданнях, і розпоряд-ження — як правило, акти одноособового керів-ництва, видані Прем'єр-міністром або одним з йогозаступників

Строк повноважень Кабінету Міністрівпов'язаний зі строком повноважень ПрезидентаУкраїни У разі дострокового припинення своїх повноважень Президентом України Кабінет Міністрівможе продовжувати свою діяльність до вирішенняцього питання новим Президентом

До центральних органів виконавчої влади нале-жать міністерства, державні комітети та інші відом-ства загальнодержавного рівня Міністерства усвоїй більшості є центральними органами галузево-го управління, державні комітети та відомстваздійснюють керівництво переважно на міжгалу-зевій основі

Уряд діє на основі Закону про Кабінет Мініс-

трів України, міністерства та інші центральні органивиконавчої влади — на основі Указу ПрезидентаУкраїни від 12 березня 1996 р „Про загальне поло-ження про міністерство, інший державний органдержавної виконавчої влади"

Органами державної виконавчої влади намісцях є обласні, районні, а також створені у містахКиєві та Севастополі відповідні державніадміністрації, їх голови призначаються Президен-том України, а оперативне керівництво місцевимидержавними адміністраціями здійснює КабінетМіністрів

Місцеві державні адміністрації повинні забез-печувати на своїх територіях виконання Консти-туції, чинних законів, указів та розпоряджень Пре-зидента України, інших актів центральних органіввиконавчої влади, законність та правопорядок, прододержання прав та свобод громадян і організову-вати виконання державних та регіональних програмсоціально-економічного та культурного розвитку,програм охорони довкілля, національно-культурно-го розвитку і задоволення потреб національнихменшин, вирішення питань, пов'язаних з прийнят-тям та виконанням районних та обласних бюджетівздійснювати оперативне управління на місцях

Місцеві державні адміністрації зобов'язаніпостійно координувати свою діяльність звідповідними органами місцевого самоврядування,допомагати їм у задоволенні потреб територіальнихгромад, вирішенні актуальних питань життя місце-вого населення

Ці органи діють на основі Конституції і законупро місцеві державні адміністрації

З прийняттям Основного Закону утвореноякісно нову інституцію у системі державних органів— Конституційний Суд Його діяльність спрямо-вана на посилення конституційного контролю в усіхбез винятку сферах, стабілізацію і зміцнення кон-ституційного ладу, утвердження принципу верхо-венства права та найвищої юридичної сили Консти-туції, прямої дії Гі норм, забезпечення консти-туційних прав та свобод людини і громадянина

Конституційний Суд України діє на основі по-ложень про ньою, закріплених у розділі XII Кон-ституції, Закону України від 16 жовтня 1996 р„Про Конституційний Суд України" та затвердже-ного ним регламенту

Конституційний Суд є окремим, незалежнимвід судів загальної юрисдикції, єдидим в Україні ор-ганом конституційної юрисдикції Його функція по-лягає у вирішенні питань про відповідність законів

401

Історія У краї ни

та інших правових актів Конституції України, а та-кож офіційному тлумаченні Конституції та законівСуб'єктами звернень до Конституційного Судуможуть бути Президент України, не менш як 45 на-родних депутатів України, Верховний Суд України,Уповноважений Верховної Ради з прав людини,Верховна Рада Автономної Республіки Крим

Окремі громадяни можуть звертатися до Кон-ституційного Суду не безпосередньо, а через Упов-новаженого Верховної Ради з прав людини, на яко-го покладено здійснення парламентського контро-лю за додержанням конституційних прав та свободлюдини і громадянина

Конституційний Суд України складається з 18суддів, які призначаються у рівній кількості (пошість) відповідно Президентом України, Верхов-ною Радою та з'їздом суддів України терміном на 9років без права бути призначеними на повторнийтермін Голова Конституційного суду обираєтьсясамими суддями із свого складу шляхом таємногоголосування на трирічний строк без права бути пе-реобраним

Конституція визначає територіальний устрій таоргани місцевого самоврядування України

Територіальний устрій грунтується на засадахцілісності та єдності державної території, поєднан-ня централізації у здійсненні державної влади, зба-лансованості соціально-економічного розвитку на-селених пунктів та регіонів Це конституційне поло-ження випливає з того, що український народ, якийпроживає на своїй етнічній території, має лише йо-му властиві світогляд, загальноукраїнську культуру,характерну антрополопю, мову, ментальність тощоВідповідно до статті 133 Конституції системуадміністративно- територіального устрою Українискладають Автономна Республіка Крим, області,райони, міста, райони в містах, селища і села

До складу України входять Автономна Рес-публіка Крим, Вінницька Волинська, Дніпропет-ровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська,Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кірово-градська, Луганська, Львівська, Миколаївська,Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тер-нопільська, Харківська, Херсонська, Хмельниць-ка, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області,міста Київ та Севастополь

Міста Київ та Севастополь мають спеціальнийстатус, який визначається відповідними законамиУкраїни

Україна належить до числа держав з високимрівнем урбанізації, що пов'язане в основному з

формуванням на її території широкої мережі міст —444, де проживає понад ЗО млн чол , а також се-лищ міського типу — 907 (близько 4 млн жи-телів) Всього в Україні нараховується 30184 насе-лених пункти

На розвиток і зміцнення демократичної,соціальної, правової держави спрямованийзакріплений в Конституції принцип, яким в Українівизнається і гарантується місцеве самоврядування

Загальне поняття місцевого самоврядуванняміститься в частині 1 статті 140 Конституції, згідноз якою місцеве самоврядування є правом тери-торіальної громади — жителів села, селища таміста — самостійно вирішувати питання місцевогозначення в межах Конституції та законів України

Таким чином, первинним суб'єктом місцевогосамоврядування Конституція України проголошуєне адміністративно-територіальну одиницю, а тери-торіальну громаду як певну спільність громадян,об'єднаних за територіальною ознакою з метою за-доволення своїх колективних потреб і запитів, а та-кож для захисту своїх законних прав та інтересівЦе означає розширення форм безпосередньоїучасті територіальних громад — жителів сіл, се-лищ, міст в Україні — в управлінні місцевими спра-вами

Формами безпосереднього здійснення тери-торіальними громадами сіл, селищ, міст своїх само-врядних повноважень є місцеві вибори та референ-думи

Формами безпосередньої участі жителів сіл, се-лищ, міст у здійсненні окремих повноважень, відне-сених до відання місцевого самоврядування, є за-гальні збори громадян за місцем проживання, щоможуть скликатися на рівні будинку, вулиці, квар-талу, житлового комплексу, мікрорайону, а такожокремих населених пунктів, які не є самостійнимиадміністративно-територіальними утвореннямиВідповідно до частини 6 статті 140 Конституціїсільські, селищні та міські ради можуть дозволятиїм створювати будинкові, вуличні, квартальні таінші органи самоорганізації населення і наділяти їхчастиною власної компетенції, фінансів, майна

Таким чином, за новою Конституцією основни-ми носіями самоврядних повноважень, головноюформою самоорганізації територіальних громад вУкраїні (як і в переважній більшості демократичнихкраїн) визнаються виборні представницькі органи

Щодо здійснення місцевого самоврядування умістах Києві і Севастополі, то його особливості ма-ють визначатися окремими законами України

402

Конституційний процес Основні по юження Конституції України

Конституційні положення мають виняткововажливе значення для удосконалення та зміцненнясистеми правопорядку Згідно з Основним Зако-ном правосуддя здійснюється виключно судами, іпривласнення їхніх функцій будь-якими іншими ор-ганами чи посадовими особами не допускаєтьсяЮрисдикція судів поширюється на всі без виняткуправовідносини, що виникають у державі, вплив насуддів у будь-який спосіб забороняється, при роз-гляді кримінальних справ суд керується загально-визнаним гуманістичним принципом, за яким немаєзлочину без визнання цього злочину в законі, ніхтоне може бути покараним за один злочин декількаразів, обмеження свободи можливе виключно у ви-падках, безпосередньо вказаних у законі тощо

Демократичність та гуманістична спрямованістьправового порядку в Україні пов'язана з впровад-женням у життя ряду інших позитивних за своїмзмістом настанов До них слід віднести консти-туційні, зпдно з якими кожному гарантується пра-во знати свої права і обов'язки, закони та інші нор-мативні акти не мають зворотної ди в часі крім ви-падків, коли вони пом'якшують або скасовуютьвідповідальність особи Ніхто не зобов'язаний до-водити свою невинуватість у вчиненні злочину, об-винувачення не може грунтуватися на доказаходержаних незаконним шляхом, а також на припу-щеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особитлумачаться на й користь, засуджений кори-стується всіма правами людини і громадянина, завинятком обмежень, які визначені законом і вста-новлені вироком суду, кожна людина має право насвободу та особисту недоторканність Затриманнялюдини може мати місце виключно як тимчасовийзапобіжний захід, обгрунтованість якого повиннабути перевірена судом протягом 72 годин Затри-мана особа негайно звільняється від утримання підвартою у цей термін, якщо їй не вручено вмотивова-ного рішення

Конституція регулює відносини громадянина ідержавного управління, їх сутність полягає в томущоб громадянин мав можливість невідкладно і беззайвих зусиль вирішувати у державному апараті тапосадових осіб питання, які його цікавлять

В Україні немає системи адміністративних судів,які в деяких інших країнах розглядають спірні пи-тання, скарги громадян на органи державногоуправління та ди посадових осіб цих органів Разомз тим Конституція передбачає утворення спеці-алізованих судів, що дасть змогу позитивно вирі-шити питання адміністративної юстиції

Вже зараз в Україні існують конституційні таінші правові підстави для захисту інтересів грома-дянина в його стосунках з органами державногоуправління Конституцією передбачено, що кожнийгромадянин, який був затриманий правоохоронни-ми органами, має право у будь-який час оскаржитив суді своє затримання Кожен має право знайоми-тися в органах державної влади, місцевого самовря-дування, установах та організаціях з відомостямипро себе, які не є державною або іншою захищеноютаємницею Громадяни мають конституційне правобрати участь в управлінні державними справами,користуються рівним правом доступу до державноїслужби, а також до служби в органах місцевого са-моврядування Усі мають право направлятиіндивідуальні чи колективні письмові звернення абоособисто звертатися до органів державної влади,органів місцевого самоврядування та посадових іслужбових осіб цих органів, що зобов'язані розгля-нути звернення і дати обгрунтовану відповідь увстановлений законом строк

Важливою гарантією захисту прав людини ігромадянина в їх стосунках з органами і посадови-ми особами державного управління є конституційнеправо звернення до суду Стаття 55 Конституціївстановлює, що кожному гарантується право на ос-карження в суді рішень, дій чи бездіяльності ор-ганів державної влади, органів місцевого самовря-дування, посадових і службових осіб Крім того, ко-жен може звертатися за захистом своїх прав доУповноваженого Верховної Ради України з правлюдини

У разі використання громадянином усіхнаціональних засобів захисту своїх прав та свободвін може звернутися до відповідних міжнароднихсудових установ чи до відповідних органів міжна-родних організацій, членом або учасником яких єУкраїна

Основним завданням соціальної держави єсоціальний захист людини Хоча у системі праваУкраїни поки що не має спеціальної галузі соціаль-ного права Конституція і чинне законодавствоприділяють захисту цього виду прав та свобод лю-дини велику увагу

До соціально-економічних прав та свобод лю-дини що закріплені на рівні Основного Закону, на-лежить право володіти, користуватися і розпоряд-жатися своєю власністю і результатами своєї інте-лектуальної творчої діяльності, право на підприєм-ницьку діяльність, право на працю, право на соціа-льний захист у випадку втрати працездатності,

403

Історія України

втрати годувальника і безробіття Сюди слід відне-сти також конституційні права на достатнійжиттєвий рівень, охорону здоров'я тощо Зазначеніправа конкретизуються у Кодексі про працю таінших законодавчих актах

Здійснення правосуддя в Україні відноситьсявиключно до компетенції судів Судочинствоздійснюється судами загальної юрисдикції, які ор-ганізовуються за принципами територіальності іспеціалізації Найвищим судовим органом у системісудів загальної юрисдикції є Верховний Суд Ук-раїни Вищими судовими органами спеціалізованихсудів є відповідні вищі суди — наприклад, Вищийарбітражний суд України

Конституція України забороняє створеннябудь-яких надзвичайних та особливих судів Кон-ституція і закони гарантують незалежність і недо-торканність суддів

Судочинство, залежно від характеру судовоїсправи, проводиться суддею одноособово, колегієюсуддів чи судом присяжних

Основними засадами судочинства в Україні єзаконність, рівність учасників судового процесуперед законом і судом, забезпечення доведеностівини, змагальність сторін та свобода в наданні ни-ми суду своїх доказів і доведенні перед судом їх пе-реконливості, підтримання державного обвинува-

чення в суді прокурором, забезпечення обвинуваче-ному права на захист, гласність судового процесу тайого повне фіксування технічними засобами, забез-печення апеляційного та касаційного оскарженнярішення суду, крім випадків, встановлених законом,обов'язковість рішень суду

Законом можуть бути визначені й інші засадисудочинства в судах окремих судових юрисдикцій

В Україні діє Вища рада юстиції, яка береучасть у призначенні суддів на посади абозвільненні їх з посад, виносить рішення стосовнопорушення суддями і прокурорами вимог щодо не-сумісності, здійснює різні види дисциплінарногопровадження стосовно суддів судів різних ступенівУхвалення Конституції знаменувало собоюсправді доленосний акт, який став етапною віхою врозвитку нашого суспільства й найважливішимпідсумком п ятирічного періоду утвердження дер-жавної незалежності України Важливо і те, що занадзвичайно складних умов підвалини іі суверен-ності було вимуровано без політичних та соціальнихпотрясінь, у відповідності з волевиявленням наро-ду і загальноприйнятними міжнародно-правовиминормами За оцінками вітчизняних та зарубіжнихекспертів, Основний Закон України належить донайбільш демократичних у світі

шт

Українці

за межами України

ЖШ

Розселення українціву сучасному світі

* удь-які статистичні дані про чисельність ук-раїнців та про їхнє розселення у сучасному

J* світі умовні Ця умовність визначається ря-дом факторів Є статистика державна, а є гро-мадсько-культурних організацій і церковна Дані,якими вони оперують, суттєво відрізняються Щедо недавнього часу українці в деяких країнах Схід-ної Європи (та й у республіках колишнього СРСР)не мали змоги вільно самоідентифікуватися

Як би то не було, у сьогоднішньому світі налі-чується від 47 до 50 млн українців Під цим ет-нонімом ми об'єднуємо як тих українців, які себетак усвідомлюють, так і тих, що лише за своїметнічним походженням частково чи цілком є ук-раїнцями Останнє стосується насамперед тих ук-раїнців, які мешкають за межами Української дер-жави

Основна маса українців перебуває на територіїУкраїни Згідно з переписом населення 1989 р , їхтут налічується 37419053 чол За межами нашоїдержави нині мешкають від 10 до 13 млн українців,з них у країнах колишнього Радянського Союзу7767053 За кількістю українського населенняна трьох перших місцях знаходяться Росія(4368872), Казахстан (896240), Молдова(600366 чол) Далі йдуть Білорусь (291008),Узбекистан (153197), Киргизстан (108027),Латвія (92101), Грузія (52443), Естонія (48271),Литва (44789), Таджикистан (41375), Туркмени-стан (35578), Азербайджан (32345), Вірменія(8341 чол )

Українські спільноти у країнах, що виникли на

території Радянського Союзу, формувалися кілько-ма шляхами Основна маса українців у Роси, на-приклад, опинилася внаслідок політики тотальноїколективізації сільського господарства, під часздійснення якої велика кількість селян розкуркулю-валася й депортувалася за межі України, переважнов Росію Таким чином, виникли поселення в Баш-кири, Сибіру, Алтаї, на Далекому Сході На Кубаніукраїнці з'явилися наприкінці XVIII ст Багато зних прибули до Казахстану під час кампанії ос-воєння цілинних земель у 50-х рр Певна кількістьукраїнців мігрувала за межі України в зв'язку звиїздом на навчання та роботу, укладанням шлюбівта політико-ідеологічними кампаніями, як-от рек-рутування робочої сили у рамках програми розвит-ку тієї чи іншої частини Радянського Союзу

Інша частина вихідців з України чи їхніх на-щадків перебуває в країнах Європи, Америки таАзи їхні спільноти сформувалися тут двома шляха-ми — внаслідок еміграції (Канада, СполученіШтати, Великобританія тощо) та на базі автохтон-ного українського населення у Польщі, Чехи, Сло-ваччині, Румуни, Угорщині Більш-менш повні даніпро кількість осіб українського походження у складінаселення зарубіжних країн ми маємо в Канаді,оскільки там у переписах населення зазначаєтьсяйого етнічне походження Зпдно з останнім пере-писом (1991), у Канаді налічується 529615 чол У1981 р подавалася інша цифра — 754980 Річ утім, що перша цифра враховує тільки тих, чиєетнічне походження зв'язане лише з Україною, адруга — і тих, хто, крім українського походження,вказав іще інше походження Тобто це ті, хто наро-дився від змішаних шлюбів Найбільше українцівпроживають у таких провінціях, як Онтаріо, Аль-берта, Манітоба, Саскачеван Українська етнічнагрупа в Канаді формувалася внаслідок трьох вели-ких хвиль еміграції кінець XIX — початок XXст , міжвоєнні роки, період після 2-ої світової війниТаким же чином утворилася українська етнічнагрупа у Сполучених Штатах Щоправда, перші ук-раїнські переселенці до США прибули дещораніше, ніж до Канади Історія української еміграціїу Канаді починається від 1891 р , а у США — зсередини 60-х рр XIX ст Сьогодні, за підрахун-ками дослідників української еміграції СполученихШтатів, у цій країні налічується понад мільйон осібукраїнського походження Варто зазначити, що пе-реважна їх більшість як у США, так і в Канаді (по-над 85%) — це ті, хто народився у країнах їхньогопроживання

405

Історія України

На Американському континенті є ще одинзначний регіон, де мешкають вихідці з України таїхні нащадки, — Латинська Америка Аргентина— до 160 тис , Бразилія — близько 100 тис , Па-рагвай — 8 тис , Уругвай — 6—8 тис Основнамаса їх прибула сюди у міжвоєнний період —близько 150 тис Українська етнічна група Авст-ралії за своєю історією — наймолодша Вона сфор-мувалася, в основному, з 1948 по 1952 р , коли сю-ди прибули українці із таборів для "переміщенихосіб" На кінець 80-х рр у цій країні нараховува-лося близько 34 тис осіб українського походженняНа Європейському континенті виділяєтьсякілька великих осередків проживання українцівВеликобританія (понад 20 тис ), Франція (25—30тис ), Німеччина (понад 20 тис ), колишня Юго-славія (40—50 тис ), Польща (500— 600 тис ),Чехія та Словаччина (40 тис ), Румунія (близько120 тис — інколи подається цифра — 600 тис )

Крім цих країн, українці мешкають у Сканди-навських державах (Швеція, Норвегія, Фінляндія,Данія), Китаї, на півночі Африканського континен-ту Щоправда, їхня кількість тут незначна, й вонине зорганізовані у сталі громади з чітко вираженоюетнокультурною та соціальною структурою

За сучасними етнологічними теоріями всі ук-раїнці й особи українського походження складаютьукраїнський етнос, хоча кожній із його складовихпритаманний різний ступінь етнічної самосвідо-мості Однак у термінологічному плані виникаютьпевні складнощі із визначенням (назвою) тих па-гонів українського етносу, які у результаті дії різнихчинників опинилися поза межами України Нау-ковці користуються для визначення цього феноме-на такими термінами "зарубіжні українці" (з кон-кретизацією країни, наприклад, канадські,австрійські, американські українці тощо), "особи(громадяни) українського походження" (наприк-лад, американці українського походження), "ук-раїнці в країні проживання" (в Роси, у Молдові, вАргентині ітш ), "вихідці з України та їхні нащад-ки" (у першому випадку йдеться про тих, хто наро-дився в Україні, в другому — про тих, хто народив-ся в країні проживання чи емігрував туди з третьоїкраїни, але не народжений в Україні)

При вживанні терміна "австралійці (канадці,американці ) українського походження маєтьсяна увазі, що він включає два аспекти першийфіксує територіальну або громадянську прина-лежність (мешканець Канади, громадянин Авст-ралії ), другий вказує на українське походження

цих громадян При цьому, як правило, не робитьсярізниці між тими, хто народився в країні проживан-ня, і безпосередніми вихідцями з України Усіма пе-реліченими термінами, як правило, послуговуютьсятоді, коли йдеться про окремих осіб Якщо мовить-ся про етнічну спільноту, то переважно використо-вуються терміни "українська імміграція", "ук-раїнська етнічна група" або "українська діаспора"

На досить адекватне відтворення суті явищаможе претендувати і термін "українські канадці","українські американці ", "українські німці", "ук-раїнські австралійці" тощо Щодо східної діаспори,то такі назви вживаються вкрай рідко, замість нихкористуються термінами "українці Роси", "українціБілорусі", "українці Молдови" і т ін У зарубіжнійетнологічній літературі широко побутує і такийтермін, як "етнічні канадці" ("етнічні американці,австралійці "), за допомогою якого підкрес-люється передовсім приналежність до політичнихутворень, зокрема до держави, у складі якої, яквідомо, співіснують групи різних етносів, з прита-манними для кожної з них особливостями культури,побуту і навіть характеру Отже, вживаючи цейтермін, фіксується не просто політична чи грома-дянська приналежність, але й етнічні ознакиполітично-громадянської спільноти

Близька до цього терміна і назва "українськаетнічна група", котра, до речі, прийнята як у за-рубіжних дослідженнях, так і в практиціміжетнічних стосунків, означає все зарубіжне ук-раїнство, в тому числі й ту його частину, представ-ники якої вже нечітко усвідомлюють себе причет-ними до українців

Щодо терміна "українська імміграція", то тутслід дати пояснення Українські етнічні групи позаУкраїною колись дійсно формувалися якіммігрантське населення, але сама імміграція давновже не є фактором демографічних процесів в ук-раїнському зарубіжжі Тому, природно, термін "ук-раїнська імміграція", як правило, вживається абодля підкреслення імігрантського походження, абодля визначення лише шмігрантської його групи якколишніх вихідців з України, так і сьогоднішніх

Останнім часом все більшого поширення набу-ває синтетичний і в той же час достатньо коректнийтермін "українська діаспора"

Природа діаспори неоднозначна вона пов'яза-на і з міграцією частини українського населення, і ззахопленням сусідніми державами окремих ук-раїнських земель, і з демографічними процесами,зокрема природним відтворенням іммігрантів Кла-

406

сичною формою діаспори є імміграція, котра в сере-довищі українців розпочалася порівняно давноОднією з перших масових міграційних хвиль буввідплив у Туреччину та країни Західної Європизначної частини українців після поразки гад Полта-вою (1709), друга — після скасування Гетьманщи-ни та руйнації Запорозької Січі Саме тоді ук-раїнське козацтво мусило залишати свою землю іоселятися в Добруджі — землях Туреччини, на Ку-бані та в районах Тереку, щодо селянськихіммігрантів, то вони, в основному, оселялися у Над-волжі та Поураллі

Українські хліборобські колонії, особливо ха-рактерні для другої половини XVIII ст , утворюва-лися далеко від України переселенці із західногоЗакарпаття — в Бачці, а згодом і Сремі, із Серед-ньої Наддніпрянщини — у Надволжі Невеликіколони утворювалися в Будапешті, Римі, Відні, атакож у Москві, Петербурзі, Варшаві

Наприкінці XIX — на початку XX ст спряму-вання міграційних потоків дещо змінилося ізЗахідної України масово люди переселялися наАмериканський континент, із Східної — за Урал ідо Ази Щоправда, частина українців з Галичинита Буковини під впливом російської агітації пересе-лилися до Роси, як і частина галичан під впливомавстрійської агітації — до Боснії

Отже, навколо України створилася своєріднадіаспора — українські автохтони українськоїетнічної території на заході — це Пряшівщина,Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Буковина, Ма-роморш, на сході — Берестейщина Стародубщи-на, частина Слобожанщини (більшість районів Ор-ловської, Курської, Бєлгородської та Воронезькоїобл ), Задонщина та Кубанщина, на півдні мол-давська діаспора — Дубосарський, Рибницький,Слободзейський, Григорюпольський та Кам'янсь-кий райони Інша частина української діаспори пе-ребуває у країнах, котрі недотичні з географічноїточки зору з Україною

Українці у США,Канаді, Австралії

ослідники української еміграції встановили,що першим іммігрантом-украінцем на аме-риканській землі був А Гончаренко, колиш-ній священик, заарештований царським уря-

дом за читання революційної літератури З-підарешту він утік, 1865 р дістався Америки і оселив-ся у Сан-Франциско Там Агагай почав видавати

Украї нці за межами Украї ни

газету "Alaska Herald", яка мала великий вплив наамериканське громадсько-політичне життя 60—70-х рр XIX ст Однак ще довгий час потому вінзалишався іммігрантом-одинаком

Початок масової імміграції українських пересе-ленців припадає на 1877 р , коли до США прибу-ла перша група закарпатських селян, завербованихдля роботи на шахтах Пенсільванії

Згідно з архівними даними, прибуття першихукраїнських поселенців до Канади датується 1891р Однак останнім часом висловлюється припущен-ня, що вихідці з України прибували до Канади і до1891 р , головним чином, вони переходили сюди ізСполучених Штатів у пошуках вільних земель,придатних для заняття сільським господарством

Масова еміграція з українських земель доПівнічної Америки поділяється на три фази (інко-ли вживається термін "хвилі"), що, звичайно,пов язано з чисельністю переселенців

1) останнє десятиліття XIX ст — до початкуПершої світової війни, 2) початок 20-х рр XIX ст— до закінчення Другої світової війни, 3) повоєннаеміграція (1947—1962)

За масштабами перша "хвиля" українськоїеміграції переважає наступні Скажімо, до СШАза цей період прибуло від 200 до 300 тис , а в Ка-наду (1896—1914) переселилося 170 тис ук-раїнців Переважну більшість української імміграціїскладало збідніле селянство Галичини, Буковини таЗакарпаття серед іммігрантів, що прибули доСША за період з 1899 по 1910 р , 97,86% булиселяни й лише 2,03% кваліфіковані й напів-кваліфіковані робітники Ця обставина зумовлюва-ла трудовий характер переселенського руху жителівназваних районів України, які на той час входили доскладу Австро-Угорської монархи Основні причи-ни масової еміграції трудящих за океан обумовлю-вала загальна економічна відсталість західноу-країнських земель, виснажлива праця, тягарполітичного безправ'я й національного гніту пород-жували серед українських селян настрої відчаю,який гнав їх з рідної землі

Іммігранти, які прибували на Американськийконтинент, зустрічалися тут з новою структуроюсуспільних зв'язків, з новими звичаями й тра-диціями, що значно відрізнялися від тих, які вонизалишили у себе на батьківщині Для пристосуван-ня переселенців-українців до умов економічного,соціального і культурного розвитку суспільства нановому континенті потрібен був певний час Саме вцей період адаптації перед іммігрантами стала на-

407

Історія У краї ни

гальна потреба в об'єднанні їх у певну спільність Іоднією з головних ознак формування такоїспільності було українське походження, яке під-кріплялося єдиною мовою, близькістю культури тазвичаїв переселенців із різних регіонів України

Власне, імміграція кінця XIX — початку XXст із західноукраїнських земель склала основу дляформування українських етнічних груп у США іКанаді Цьому процесові сприяло утворення од-норідних поселень українських іммігрантів у амери-канських штатах Нью-Йорк, Пенсільванія таНью-Джерсі (тут сконцентрувалося близько 77%усіх українців, що прибули до США) та канадсь-ких провінціях Альберта,Саскачеван, Манітоба, депоселялося 3/4 всіх переселенців з України Такийхарактер розселення українців першої фази визна-чила можливість їхнього працевлаштування Саме уназваних штатах були зосереджені центри гірничо-добувної, металургійної промисловості, будівниц-тва, які потребували значну кількість робочих рукЩе не повністю освоєні згадані вище провінції Ка-нади надавали можливість зайнятися західноу-країнському селянству звичною для них роботою усільському господарстві

В межах новоутворених етнічних поселень ук-раїнські іммігранти зберегли свою етнічну само-бутність, свої культурні та побутові особливості,інакше кажучи все те, що пов'язувало їх з бать-ківщиною Та обставина що іммігранти зазнавалидискримінації з боку правлячої англосаксонськоїверхівки, посилювала тенденцію до об'єднання, і,власне, новоутворені етнічні групи виконувалисвоєрідну роль захисту від насильницької асимі-ляції Однак опір вимушеній американізації чиканадизацп не означав, що вони стали на шлях кон-сервації побуту, звичаїв, моральних цінностей,нагромаджених історичним досвідом на ріднихземлях

Вже у перші десятиліття поселення вихідців зУкраїни в Канаді і США виникли різного роду ор-ганізації, що керували громадсько-політичним жит-тям, були об'єднавчими центрами розрізнених за-гонів українських іммігрантів

За М Настасівським, відомим дослідником ук-раїнської імміграції у США церква стала " найп-ростішою, найзрозумшшою і перш необхідноюформою організації"

І хоча в кінці XIX — на початку XX ст уПівнічній Америці виникали інші соціальні інсти-туції українців (запомогові й професійні товарист-ва, жіночі й молодіжні організації), церква продов-

жувала відігравати значну роль у житті українськихетнічних груп

Якщо вона виконувала роль ідеологічного фак-тора у формуванні українських етнічних груп, тоскажімо, запомогові товариства (особливо на пер-ших стадіях) виступали "фундаторами їхніх ма-теріальних засад Створення таких товариств буловикликане браком системи соціального забезпечен-ня країн поселення, а в пізніші часи — й неефек-тивністю щодо переселенців Завдання запомогових товариств полягало у наданні матеріальної до-помоги, в орієнтації та пристосуванні до нових умовпраці й життя 3 часом соціальна роль запомоговихтовариств стала помітно змінюватися Коли минулахвиля масової еміграції за океан, відпала і значначастина функцій союзів зустрічі, розміщенняіммігрантів, сприяння в отриманні освіти чи набуттіфаху

За кількістю переселенців згадувані періодизначно поступаються першій фазі масової еміграціїНаприклад, під час другої і третьої фаз у СШАіммігрувало близько 110 тис осіб, а в Канаду —100 тис Причому переважна їхня більшість прибу-ла за океан після Другої світової війни,—"пе-реміщені особи" Для кількісного збільшення ук-раїнських етнічних груп "переміщені особи" не ма-ли вирішального значення в США вони складалилише 7% осіб українського походження, а в Канаді— до 9% Проте у суспільно-політичному ЖИТТІїхня роль була помітною

З прибуттям до США і Канади повоєнноїімміграції практично завершується формування ук-раїнських етнічних груп у цих країнах Щоправда,іммігранти українського походження прибувають уПівнічну Америку з інших країн (наприклад, Ар-гентини, Бразилії, ФРН), але їхня кількість не-значна, вони не мають якогось помітного впливу напроцеси формування етнічних груп, як і ті, хто по-одиноко прибуває з України

Від самого початку перебування у країнахПівнічної Америки іммігранти з України вибудову-вали своє організаційне життя, прагнучи, з одногобоку, адаптуватися до місцевих умов, а з іншого —зберегти свою самобутність Однією з найпопу-лярніших форм (поза церквою) організаційногожиття українців у США стали страхово-допомо-гові товариства 1892 р вихідці із Закарпаття, в ос-новному священики, заснували одне з перших такихформувань "Соєдиненіє греко-католицьких рус-ских братцтв в Северной Америке" Внаслідоквнутрішнього розколу та виходу з нього галичан і

408

Украї нці за межами Украї ни

пряшівчан останні 22 лютого 1894 р утворили"Руський народний союз" з метою надання допо-моги потерпілим, хворим, членам сімей загиблих тп Органом Союзу стала газета "Свобода", якащоденно виходить і понині є найбільшим ук-раїнським виданням на Заході 3 1914 р ор-ганізація має назву "Український народний союз"(УНС) Нині він є найбільшою організацією ук-раїнської громади у США й Канаді (центри —Джерсі-Сіті й Торонто) Крім нього, слід згадатиУкраїнську народну поміч (Чикаго—Торонто), Ук-раїнський братський союз (Скрентон—Торонто),Союз українців-католиків "Провидіння" (Філа-дельфія), які й сьогодні здійснюють досить активнуділову і фінансову діяльність

В останні два-три десятиліття серед українцівнамітилася тенденція до організаційного оформлен-ня за етнічно-фаховою ознакою Приміром, 1979 рутворена Світова репрезентація українських інже-нерів з центром у Філадельфії У Чикаго з 1977 рдіє Світова федерація українських лікарських това-риств, основу якої складає Українське лікарське то-вариство Північної Америки До речі, нагадаємо,шо в 1990 р свій 3-й конгрес СФУЛТ провела вУкраїні (Київ—Львів), а 4-ий (1994) — уДніпропетровську За таким принципом будуютьсвою роботу Об'єднання українських адвокатівСША і Канади, Товариства українських правниківу США, Конференція центральних українськихакадемічних професійних товариств, Украіно-Аме-риканська асоціація Університетських професорів

Ведучи мову про структуру організованого жит-тя українців у Північній Америці, варто пам'ятати,що в Канаді і США діють численні українські бан-ки, багато з яких користуються федеральними га-рантіями системи "Певність", "Будучність", "Са-мопоміч" У США вони діють у Чикаго, Нью-Йорку, Балтиморі, Філадельфії, Детройті, Пассей-ку, Джерсі-Cm (усього кілька десятків), у Канаді— це передовсім Торонто, Монреаль, Вінніпег,Оттава, Квебек, Едмонтон, Скарборо, Саскатун

Власне, у місцях найбільшої концентраціївихідців з України ряд українців та їхніх нащадківзаймають не останні місця в банківських сферахобох країн Про їхній рівень свідчить те, що середних є працівники таких відомих установ, як ЧейзМанхеттен банк і Меллон банк, фінансові менед-ї жери і власники кредитних страхових фірм

Суттєву роль у тому, що українці в Сполучених► Штатах та Канаді мають можливість зберігати

свою етнічну специфіку, відіграє шкільне навчання

Насамперед — парафіяльні школи при українськихцерквах, суботні програми, де українська тематикапосідає вагоме місце, недільні школи, які, хоч і зо-середжені на релігійній просвіті, часто-густо вво-дять курси української мови, пісні та історії

Значний позитивний вплив на збереження ук-раїнської етнічності в Америці мають музеї, зокре-ма Український музей-архів у Клівленді (США),Село-музей спадщини української культури в Аль-берті (Канада)

Про те, що культурну спадщину українськогонароду плекають на американській землі, можнапереконатись на прикладі діяльності таких мистець-ких колективів, як хори "Боян", "Прометей","Славута", "Сурма", "Троянда", "Ватра", "Дні-про", "Молода думка", танцювальні ансамблі"Байда", "Громовиця", "Червона рута", "Україна"(США), художні колективи "Шумка", "Гопак","Трембіта", "Гагілка", "Полтава" (Канада)

З метою забезпечення спадковості у збереженнітрадицій танцювального мистещва, в українськихгромадах створюються дитячі осередки Так,1978 р при центрі св Володимира й Ольги у Чика-го почала діяти школа балету й народного сценічно-го танцю, яка об'єднує дітей та молодь усіх вірос-повідань і різних молодіжних організацій(ПЛАСТ, СУМ, ОДУМ) 1985 р в Чикаго булавідкрита школа українського балету

До справи збереження української ідентичностіна Американському континенті безпосередньо при-четна преса Тф<і газети, як "Гомін України", "Ка-надійський фармер" (Канада), "Свобода", "Аме-рика" (США) та інші є дійовими чинниками існу-вання української діаспори за океаном

Українська діаспора в Австралії — наймолодшаза часом існування українських поселень у за-рубіжному світі За період з кінця 40-х до середи-ни 60-х рр українська етнічна група зросла відкілька сот до 21424 чол Вони розселені практичноу всіх штатах Австралії Причому більшість (до97%) мешкає у містах майже 35% українців осілоу штаті Новий Південний Уельс (адм центр —Сідней), 32,6 — у штаті Вікторія (Мельбурн),16,7 — у штаті Південна Австралія (Аделаїда),7,3 — у штаті Західна Австралія (Перт), 5,8 — уштаті Квшсленд (Брісбен), 1,5 — на території фе-деральної столиці (Канберра)

Організаційне життя українців в Австралії бересвій початок від 1950 р , коли в Мельбурні на з'їздіпредставників українських громад було заснованоОб'єднання українців в Австралії (ОУА), перейме-

409

Історія У краї ни

новане 1953 р у Союз українських організацій вАвстралії (СУОА) Сьогодні він налічує близько20 організацій У великих містах українські грома-ди мають свої народні доми, при яких діють мис-тецькі колективи, наприклад, "Боян" у Сіднеї,"Гомін — в Аделаїді

Помітними осередками української етнічності вАвстралії є суботні школи (на кінець 80-х рр їх тутналічувалося 12), Центр українських студій універ-ситету Макворі (Сідней), Відділення українськихстудій при університеті Монаш у Мельбурні, газе-ти "Вільна думка" (Сідней) та "Церква і життя"(Мельбурн), а також видавництва "Просвіта',"Ластівка" "Українська книга ', "Байда букс"

Українців країнах

Південної Америки

І ерші українські сліди у Південній АмериціІ пов'язані ще з XVII— XVIII ст з такимипрізвищами, як Баделяк, Возняк, Добрий,

Дорошенко Початок масової імміграції у Латинсь-ку Америку припадає на кінець XIX ст Середкраїн, до котрих прибували українці, були пере-довсім Аргентина та Бразилія

За певними джерелами, у Бразилії (початкомімміграції українців у цю країну вважається 1872р ) на зламі XX ст мешкали понад 47 тис ук-раїнців За період першої хвилі імміграції (1897 —1914) в Аргентині поселилося близько 14 тис чолУяву про умови існування українських переселенціву Південній Америці дає опис поселень у Бразиліїу книзі Ю Федоріва "Історія церкви в Україні"Він, зокрема, звертав увагу на те, що ця країна бу-ла чи не найтяжчим з усіх місць нового поселення"перших українців" Нерідко іммігранти опинялисятут у мало або зовсім не заселених пустелях,преріях, бразильських пралісах і сельві Осідаючи вмайже непридатних для нормального життя місце-востях Південної Америки, кожен український пе-реселенець в Аргентині мав право за досить висо-кими цінами придбати до 50 га "червоної землі', ав Бразилії — значно більше Як бачимо, землі вис-тачало, але починати слід було "з нуля , тобто зцілини, що, втім, не завадило українцям організову-вати фермерські господарства Часто-густо, однак,вони поповнювали найбідніші верстви населення,влаштовувалися на будівництво залізничних колій,промислових підприємств і портів, наймалися бат-раками на сезонну роботу до власників кавових

плантацій, поміщиків та на тваринницькі ферми,ставали прислугою у місцевої знаті

Друга хвиля української імміграції до ПівденноїАмерики припадає на період між Першою і Другоюсвітовими війнами Імміграція цієї хвилі має своїособливості, які відрізняють її від попередньоїЗвернемо увагу на такі 1) більш широкий соціаль-но-класовий спектр, 2) відбувається якісна ево-люція від суто заробітчанської до т зв колоніза-торської імміграції, коли значна частина українцівприбуває сюди з намірами осісти на тривалий час іосвоювати можливості Аргентини та Бразилії, 3)основний потік українських переселенців спрямо-вується до Аргентини (у попередній хвилі переваганадавалася Бразилії), куди прибувало від 50 до 60тис чол , 4) помітне збільшення у складі пересе-ленців інтелігенції, високий рівень політичної свідо-мості (це зумовлювалося наявністю діячів та симпа-тиків УНР)

Третя хвиля імміграції українців у ці країни на-лежить до перших повоєнних років, а в наступнийперіод туди приїздили хіба що поодинокі українці, йне стільки з України, скільки з інших країн поселен-ня Головна відмінність цього потоку іммігрантів по-лягає в тому, що до переселення їх штовхализдебільшого політичні причини Власне, імміграціядо Південної Америки у цей час була частиноют зв політичної імміграції

Приплив українців до Аргентини і Бразилії за-гальмувався і врешті-решт припинився внаслідокекономічної кризи 1950—1952 рр Більше того,встановлення політичних диктатур у цих країнахпризводило до рееміграції, яка відбувалася у двохнапрямках США і Канада та Радянський СоюзПравда, близько половини з тих, хто приїхав доСРСР, з часом повернулися назад Втрати від ре-еміграції, надто серед українців Аргентини, були,однак, компенсовані новим притоком іммігрантів у50—60-і рр переважно з числа тих, хто спочаткуосідав в Уругваї і Парагваї До речі, в повоєннийперіод вихідці з України починають освоювати цікраїни, де згодом формуються українські громади

У країнах Південної Америки впродовж більшяк столітнього перебування українців їхні громадивиникли й розвивалися в окремих містах іпровінціях Буенос-Айрес, Місюнес, Чако, Мен-дока, Формоса, Рю-Негро (Аргентина), Парана,Санта-Катаріна, Ко-Гранде-до Суль, Манто-Гро-со-до Суль (Бразилія) Переважна більшість пред-ставників української діаспори у південноамери-канських країнах народилася тут — у Бразилії, на-

410

Украї нці за межами Украї ни

приклад, понад 90% За релігійною прина-лежністю (а цей фактор є дуже важливим для гро-мадського життя українців) 50 % в Аргентині —католики східного обряду, 30% — православні,кілька відсотків — євангелісти, решта — "бай-дужі", у Бразилії 85% — греко-католики, 4% —православні, 300 чол — євангелісти

Перші роки перебування українців в країнахПівденної Америки у плані облаштування життя занових умов були подібними до таких у США й Ка-наді Як правило, церква ставала вагомимоб'єднуючим фактором, була найважливішою ор-ганізацією для українських переселенців Згодомвиникали інші, зокрема мистецькі, просвітні тощоСкажімо, важливим кроком у збереженні етнічноїсамобутності було утворення 1924 р в м Беріссо(Аргентина) українського драмгуртка "Молодагромада', який пізніше трансформувався у товари-ство "Просвіта" Крім центральної управи у сто-лиці країни, нині у провінціях Буенос-Айрес,Місюнес, Чако, Мендоса, Кордоба працює 16 йо-го філій При товаристві діють "рідні школи", мис-тецькі колективи, оселя для відпочинку дітей 1 мо-лоді "Веселка"

На 20—30-і рр припадає поява дрібних при-ватних підприємств і братств, кооперативів в Ар-гентині та Бразилії власники яких підкреслюютьсвоє українське походження й відповідним чиномназивають ці формування Тоді ж починається про-цес об'єднання українців за фаховою прина-лежністю, що, приміром, мало місце під час засну-вання Спілки українських інженерів Аргентини(1931) У 20-х рр продовжували діяти господарсь-ко-економічні українські організації в Бразилії (на1914 р їх нараховувалося 32) В 1922 р в Порту-Уняо, а в 1934 р — в Куріти утворюється "Ук-раїнський союз ", який з 1938 р називався "Нав-чальним сільськогосподарським об'єднанням" істав головним культурним центром українськогожиття в Бразилії

В Аргентині досить помітну роль відіграють ук-раїнські кооперативи Один з них — "Відроджен-ня" має філії в Чеко, Місюнесі, інших місцевостях інараховував свого часу 5 тис членів Значним бувфінансовий оборот кооперативу "Фортуна" при то-варистві "Просвіта" При православному братствісв Покрова в Буенос-Айресі діє кооператив "Три-зуб", а по вул 24-го листопада в столиці розмістив-ся Союз українських купців, промисловцівпідприємців та дипломованих спеціалістів

Чимало українських інтелектуалів залишили

політичнии слід в історії громадського життя не ли-ше української спільноти, але й суспільств країнпроживання взагалі Це — професори різних ар-гентинських та бразильських університетівС Онацький, О Борушенко, Б Галайчук, Ю По-лянський, В Зінько, В Бурка, І Вігоринський,художники, архітектори, скульптори О Климко,Ю Шумлінський, Б Кульдина, 1 Гриценко,В Цимбалан

Особливу роль у збереженні української само-бутності відіграє у цих країнах жіноцтво Підтверд-женням цьому служать враження канадськогодослідника Я Рудницького, який згадує в цьомуконтексті пані Іваницьку, яка працює на радіо,проф Тауридську, пані Середняк, проф О Бору-шенко, поетесу О Колодій Чимала заслуга жінок,зокрема, в тому, що 53-й випуск "Бюлетеня" Інсти-туту пам'яток Курітиби був присвячений життю ук-раїнців у Бразилії

Українська громада в Бразилії докладає чималозусиль, щоб продовжити традиції вивчення ук-раїнської мови, а через неї зберегти свою само-бутність'й цілісність у бразильському оточенніПерспективи рідної мови діячі української спільно-ти пов'язують з прийняттям конституційного зако-ну, що дозволяє викладати українську мову в дер-жавних школах штату Парана, де мешкає основнамаса українців Бразилії

Українці Західної Європи

"У / краінські поселення з'явилися в країнах% Європи у давні часи В Швеції, Німеччині

та Франції 1714 р певний час перебувавгетьман П Орлик зі своїми прихильниками А в70-і рр минулого століття починається хвиляполітичної еміграції українців з Російської імперіїдо країн Західної Європи (М Драгоманов) Іншийпотік української еміграції брав початок у Галичині,Буковині та Закарпатті

Ще один потік еміграції складався з українців,головним чином з Галичини, Буковини та Закарпа-ття Власне з тих, хто в кінці XIX ст виїжджавтимчасово до західноєвропейських країн на за-робітки

Слід відзначити, що виїзд українців на за-робітки в ці країни мав досить-таки обмежений ха-рактер, коли ми порівнюємо його з масовоюеміграцією до США та Канади Нерідко окремігрупи українців, які мали намір емігрувати на за-робітки саме в США або Канаду, змушені були че-

411

Історія У краї ни

рез брак коштів залишатися, принаймні тимчасово,в Західній Європі

Ще до Першої світової війни невеликі групи ук-раїнських заробітчан поселилися у Великобританії,Бельгії На цей же період припадає початок сезон-ної міграції селян із західно-українських земель уНімеччину (до 75 тис на рік) і в менших розмірах— у Данію

Чергова, значно численніша порівняно з попе-редніми періодами, хвиля політичної еміграції з Ук-раїни припадає на 1919—1920 рр Європейськікраїни стали притулком для тих жителів України,котрі не прийняли радянської влади (Наддніпрян-щина), польського окупаційного режиму (ЗахіднаУкраїна) Кістяк української еміграції склалиміністри уряду Української Народної Республіки, їїслужбовці, учасники військових формувань Закордоном залишилися члени дипломатичних місійУНР, зокрема у Франції, Англії, Німеччині,Бельгії, Нідерландах, Швеції, Норвегії, Фінляндіїтощо Емігрувала також частина діячів науки ікультури, студентської молоді

Найпомітніший за чисельністю осередокеміграції з України сформувався у Франції за да-ними зарубіжних джерел, кількість українців у ційкраїні досягала 40—50 тис чол

Після закінчення Першої світової війни ук-раїнські громади формувалися в основному із війсь-ковополонених та іммігрантів, які не приймали ідео-логію побудови соціалістичного суспільства в Ук-раїні У міжвоєнний період виникли кількатисячніспільноти з українців у Німеччині та Австрії, знач-но меншими у кількісному відношенні вони були вІталії, Люксембурзі, Норвегії, Швейцари тощо

Подальший процес української імміграціїпов'язаний безпосередньо з ходом і наслідкамиДругої світової війни Емігранти цього періоду —переважно "переміщені особи

За даними Центрального представництва ук-раїнської еміграції (Ашафенбург, Німеччина), на-прикінці 1946 р на території Західної Німеччинизнаходилось 177 тис українців, у тому числі вамериканській зоні — 104 тис , в англійській —54 тис , у французькій — 19 тис У трьох західнихокупаційних зонах Австрії проживало 29 тис ук-раїнців Близько 15 тис українців було розташова-но у таборах в Італії

Перша переселенська хвиля із Західної Німеч-чини припадає на 1946—1947 рр За цей періодвиїхало близько 25 тис чол , у першу чергу вАнглію, Бельгію та Францію Незначна кількість

українців віком до сорока років емігрувала до Бра-зилії, Венесуели, Австралії і Канади У наступнідва роки спостерігається активізація виїзду ук-раїнців із Західної Німеччини Через деякий час їхкількість, що залишилася на ії території, стабілізу-валася й становила на кінець 50-х рр 17 тис осіб

У 80-і рр загальна кількість українців та їхніхнащадків у ФРН подавалася зарубіжними автора-ми в межах 20 тис , із них майже 9 тис , або 44%,проживає у Баварії

Внаслідок переселення українців з таборівбіженців і "переміщених осіб" з найчисельніших ук-раїнських колоній на Європейському континентісформувався ще один осередок у ВеликобританіїКрім учасників дивізії СС "Галичина" (понад 8 тисосіб), сюди прибуло близько 6 тис українців із кор-пусу польського генерала В Андерса, а також 21—24 тис із західних окупаційних зон Німеччини таАвстрії Майже 2 тис українських жінок з Юго-славії і Польщі одразу ж по війні приїхало до Вели-кобританії у відповідь на шлюбні оголошення Со-юз українців Британії вважає, що кількість ук-раїнців у цій країні на середину 80-х рр становила35 тис чол

Другою західноєвропейською державою, депроживає порівняно багаточисельна колонія ук-раїнських поселенців, залишається Франція Зурахуванням природного приросту та міграційнихпроцесів на середину 50-х рр вона нараховувала до40 тис осіб Згодом ця цифра дещо зменшилась істабілізувалася на рівні 25—30 тис

Певна частина "переміщених осіб" прибула доБельгії, Швеції, Данії, Нідерландів, що позначило-ся на кількісному складі української діаспори у цихкраїнах Однак за чисельністю ці громади поступа-ються українським громадам Німеччини, Франції,Великобританії

Як і в інших регіонах світу, українці, що мешка-ють у країнах Західної Європи, прагнули згурту-вання Українські організації політичного,релігійного, культурного та наукового плану актив-но діяли у міжвоєнний період Могутнім поштовхомдля розбудови громадського життя українськихпоселенців на західноєвропейському терені сталоприбуття сюди представників уенерівськоїеміграції У Франції, приміром, вони почали кон-центруватися навколо Української громади, засно-ваної в Парижі 1924 р. На початку 20-х рр вели-кою активністю відзначався віденський осередокукраїнської еміграції, де, до речі, до 1924 р перебу-вав М Грушевський

412

У період після Другої світової війни українці вЗахідній Європі розбудували досить широку мере-жу нових громадських організацій та установ, ряд зяких до того ж ще й представляє їхні інтереси в зно-синах з властями країн поселення До таких ор-ганізацій, приміром, належать Український цен-тральний громадський комітет у Франції,Об'єднання українських робітників у Франції,Центральне представництво української еміграції вНімеччині, Союз австрійців українського поход-ження, Координаційна рада українських ор-ганізацій Австрії, Союз українців у Британії,Об'єднання українців у Великобританії, Союз ук-раїнців у Бельгії та ін

Цій же меті підпорядкована й діяльність багать-ох жіночих, молодіжних, професійних, культуро-логічних і просвітянських організацій, товариств іоб'єднань, початки яких були закладені ще в періодперебування українців у таборах для біженців і "пе-реміщених осіб" До них слід передусім віднестиСпілку української молоді і Пласт, Об'єднання ук-раїнських жінок, Об'єднання купців і проми-словців, Об'єднання лікарів Об'єднання ук-раїнських письменників, Об'єднання митців ук-раїнської сцени, Об'єднання українських музикСоюз українських журналістів тощо Не всіоб'єднання й товариства такого роду витримали ви-пробування часом та нелегкими обставинами існу-вання поза межами батьківщини Але деякі з них,хай і під новими назвами, продовжують діяти й по-нині в багатьох країнах Західної Європи

До збереження української етнічності вЗахідній Європі чимало зусиль докладають худож-ньо-мистецькі колективи, скажімо, "Гомін", "Ор-лик", "Заграва", "Боян" (Великобританія),"Степ", "Запорожці" (Франція) та преса, як-от"Шлях Перемоги", "Християнський голос"(Німеччина), "Українське слово" (Париж), "Ук-раїнська думка" (Великобританія)

Українці у Східнійі Південно-Східній Європі

краінські етнічні групи в Польщі, Румуни,Угорщині, Чехи та Словаччині належать доавтохтонних, або, іншими словами, корінних

На історичних землях, які входять нині до складуцих держав, предки українців проживали спо-конвіку У Польщі, приміром, — це Бойківщина,Лемківщина, Підляшшя, Холмщина і НадсянняЯкщо за точку відліку взяти новітні часи, то до-

Украї нці за межами Украї ни

ля українського населення у східноєвропейськихкраїнах нерідко складалася досить драматично, а той трапчно Так, 1947 р в результаті здійсненнятодішнім польським урядом операції "Вісла" майже150 тис українців насильницьким шляхом були ви-селені з їхніх (південно-східних) земель й розки-дані по всіх польських територіях Мотивувалося цетим, що українське населення становило матеріаль-ну і людську базу Української повстанської армії

(УПА)

Відтоді основна маса українського населенняживе на західних і особливо північних територіяхПольщі — Ольштинському Гданському, Ко-шалінському та Вроцлавському воєводствах Точ-них даних щодо їхньої кількості немає За відомо-стями Об'єднання українців у Польщі (ОУП), тампроживає від 250 до 500 тис Офіційна ж польськастатистика подає чисельність українців в межах

150-250

Основними місцевостями розселення українціву Румунії є Сучавський та Марамуреський повіти,котрі межують відповідно з Чернівецькою і Закар-патською областями України Крім того, українці вцій державі компактно проживають" у Банаті (напівденному заході) та Добруджі (на південномусході) До Банату — території нинішньої Румунії,українці потрапили в ході міграційних процесів вАвстрійській (потім Австро-Угорській) імперії уXVIII—XIX ст Це були переселенці із Закарпат-тя та Галичини У Добруджі українці з явилися на-прикінці XVIII — на початку XIX ст Потрапиливони туди внаслідок переслідування російським ца-ризмом після зруйнування Запорозької Січі

Надто важко визначити кількість українськогонаселення в Румуни У джерелах наводяться цифри50, 70, 100, 120, а то й 800 тис І це не випадковоЩе донедавна урядова національна політика в Ру-мунії, як, до речі, і в Польщі, базувалася на кон-цепції однонацюнальної держави, що примушувалоетнічні меншини зрікатися рідного кореня

Щодо Угорщини, то, за неофіційними відомо-стями, тут налічується приблизно 3 тис осіб ук-раїнського походження Це здебільшого автохтонив північно-східній частині країни, вздовж середньоїтечи Тиси, а також жителі деяких міст, зокрема Бу-дапешта Значна кількість українців-русинів про-тягом століть асимілювалася

З давніх-давен проживають украінці-русини натериторії Східної Словаччини І сьогодні місцямиїхнього найбільшого скупчення є міста і села цьогокраю Гуменне, Бардпв, Стара Любовня, Кошіце

413

Історія України

тощо Традиційним центром українського гро-мадсько-культурного життя є Пряшів, де проживаєпонад 2 тис українців Загалом на території Сло-ваччини, за офіційною статистикою (1980), прожи-ває понад 39 тис українців, в Чехи — трохи більше15 тис Слід, однак, зауважити, що, зпдно з інши-ми даними, на території колишньої Чехо-Словаччи-ни налічувалося від 100 до 200 тис українців

Майже 250 років тому з явилися перші ук-раїнські поселенці в межах донедавна цілісної щеЮгославії Це були вихідці з Пряшівщини та За-карпаття Вони осіли в історичній області Бачка натериторії, яку тепер займає Воєводина Основнимцентром їхнього поселення стало с Керестур, якезгодом одержало назву Руський Керестур Пересе-ленцями були переважно карпатські лісоруби івівчарі, котрі прагнули створити власне господарст-во, але через брак землі не могли цього зробити набатьківщині Характерно, що нащадки вихідців ізЗакарпаття і нині вважають себе русинами, котрімають дещо відмінні від решти українців ет-нолінгвістичні та етнографічні ознаки Пізніші жпереселенці, а ними були, зокрема, селяни ізСхідної Галичини, без будь-яких застереженьпов'язують себе саме з українським походженнямЗа даними перепису населення 1981 р , русинів уреспубліках Югославії нараховувалось понад 23тис , а українців — близько 13 тис

Останнім часом помітно активізувалося гро-мадське життя українців у країнах Східної ЄвропиЦе сталося насамперед завдяки демократичним пе-ретворенням, які там відбулися Так, у Польщі гро-мадські організації етнічних меншин, у тому числіукраїнські, вийшли з підпорядкування Міністерст-ва внутрішніх справ Ними тепер опікується відом-ство культури і мистецтва При польському парла-менті діє комісія національних меншин та етнічнихгруп У цьому контексті слід, зокрема, розглядатизасудження в лютому 1990 р на надзвичайномуз'їзді Українського суспільно-культурного товари-ства горезвісної операції "Вісла" З'їзд поклав по-чаток діяльності нової громадської організації —Об'єднання українців у Польщі До нього ввійшлиособи українського походження незалежно від їхніхполітичних поглядів, реліпйних вірувань та соціаль-ного стану

В інших країнах Східної та Південно-СхідноїЄвропи інтереси українського населення представ-ляють і захищають такі організації, як Союз ук-раїнців у Румунії, Союз русинів-українців у Воєво-дині тощо Втім, не всі вони переживають нині

кращі часи В Словаччині та колишній Югославії,приміром, на початку 90-х рр знову далися взнакиспроби до розмежування, у тому числі ор-ганізаційного, між русинами і українцями Що-правда, на середину 90-х рр намітилися тенденціїдо подолання цих негативних явищ у житті ук-раїнських громад цього репону

В країнах Східної та Південно-Східної Європизбереженню української етнічності сприяєдіяльність мистецьких колективів (хор "Журавлі"— Польща, танцювальний ансамбль "Пульс" —Словаччина, осередок української культури уСвиднику (Словаччина), а також преса ("Нашеслово — Польща, "Нове життя", "Дукля","Дружно вперед" — Словаччина, "Українськийвісник", "Наш голос" — Румунія) У Румунії,здається, вже стає традицією проведення фести-валів української пісні та музики

Українці

східної діаспори

Щ ЛГ іграцію українців на території, які склада-, % / і ли Російську імперію, а згодом — Ра-* Ч Ж дянський Союз можна розділити накілька етапів 1) до XIX ст , 2) кінець XIX — по-чаток XX ст , 3) середина 20 — початок 40-х рр ,4) 40-і — початок 90-х рр

На першому відтинку часу найпомітнішими пе-реміщеннями українців за межі території, яка теперутворює Українську державу, були такі а) у XV—XVI ст , зокрема у зв'язку з боротьбою між Вели-ким князівством Литовським та Москвою за ук-раїнські землі У цей період на Курщині і Воронеж-чині оселилися українці з Черніпвщини, б) під часВизвольної війни під проводом Б Хмельницького йпісля підписання договору 1654 р Вже з другої по-ловини XVII ст у Москві формується українськаколонія Варто зазначити, що в цей час має місцетакий феномен, як інтелектуальна еміграція в 1645р до Москви переїхало понад 30 вчених, у 1652р —12 співаків, в) XVIII ст відзначалося тим, щодо Російської імперії прибували українські козаки(особливо після заборони Катериною II Запорозь-кої Січі) та діячі мистецтва й культури НаприкінціXVIII ст , крім Москви, помітні осідки українствавиникають у Центрально-Землеробському районі,Нижньому Поволжі та на Північному Кавказі (уСтавропольській губ , наприклад, частка українціву XIX ст становила 18,6%)

Другий етап характеризується освоєнням нових

414

Украї нці за межами Украї ни

місць переселення Це насамперед Сибір, ДалекийСхід, Казахстан та Середня Азія Впродовж двох-трьох десятиліть кількість вихідців із України зрос-ла у названих регіонах на кілька відсотків (наприк-лад, у Казахстані та Середній Ази з 1,3 до 7,1%)

У наступні етапи особливо помітний слід у пере-селенських рухах залишили кампанії розкуркуленняукраїнського селянства (20—30-і рр ) та депор-тація учасників боротьби проти радянського режи-му на західноукраїнських землях й членів їхніхсімей На 1 березня 1945 р з 6 західних областейбуло виселено близько 18 тис чол (члени підпілляОУН), тих, хто ухилявся від служби у Червонійармії — понад 13 тис (станом на 1 червня 1945)Згодом українці емігрували в різні регіони колиш-нього Радянського Союзу під час т зв кампаній ос-воєння цілинних земель, російського Нечорно-зем'я, Тюмені, у складі робочої сили, яка спрямову-валася, зокрема, в країни Прибалтики після їхньогоприєднання до СРСР

Таким чином, завершилося формування ук-раїнських поселень на схід, південний схід тапівнічний захід від України За переписом 1989 р уЗО містах краях, областях, автономних республікахта автономних округах колишнього СРСР українцістановили від 4,7 до 17,5% всього їхнього населен-ня Цілком очевидно, що, у зв'язку із зростанняметнічної самосвідомості українців за межами Ук-раїни (останнє стимулював процес побудови неза-лежної Української держави), ці цифри за минулітри роки змінилися, у бік збільшення За концен-трацією українців у Роси та інших колишніх рес-публіках СРСР виділяються такі регіони Чукотсь-кий автономний округ (17,5% від всього населен-ня), Ямало-Ненецький автономний округ (17,5),Кустанайська обл (17,2), Магаданська обл(15,8), Республіка Молдова (13,8), Тургайськаобл (12,9), Актюбинська обл (11,9), Ханти-Мансійський автономний округ (11,7), Павло-дарська обл (10,3), м Мурманськ (9,2), Тю-менська обл (8,4), Приморський край (8,2),Єврейська автономна обл (7,4), Якутія (7,1), Ка-захстан (5,4), м Рига (5,8), м Таллінн (4,8)

Зберігати українську етнічність у російськомов-ному оточенні було непросто, зважаючи на ру-сифікаторську політику Російської імперії, апізніше Радянського Союзу Про острівки цієїетнічності можна говорити стосовно 20-7-30-х ррСкажімо, на Кубані у 1925 р було 125 українськихшкіл, а в 1926 р їх працювало понад 600, де нав-чались 24 тис учнів Вивчати українську мову

можна було й у 3070 українських школах Казахста-ну (1932) На той час 166 тис дітей навчалися вукраїнських школах, де працювали понад 2 тисучителів До того ж, у цьому регіоні функціонуваликілька педагогічних технікумів Поза межами Ук-раїни на сході у згаданий період виходили кількаукраїнських газет — три в Казахстані та одна вХабаровську з досить промовистою назвою"Соціалістична перебудова" Для порівняння стануречей з виданням українських газет в інших країнахнаведемо такі дані (на 1934) — у світі виходило609 українських газет, із них в УРСР — 386, наукраїнських землях, що входили до складу Польщі,— 120, на українських землях, що входили до скла-ду Чехо-Словаччини,— 12, на українських землях,що входили до складу Румуни,— 7 Українськаеміграція в Європі видавала 48 газет а українськаеміграція в Америці та в Ази — 36

Власне кажучи, школи та преса були на той часголовними чинниками збереження української іден-тичності на терені Радянського Союзу, й то лишекороткий час Згодом і вони зникають, єдинимджерелом украінськості в російському довкіллі за-лишалася сім'я, де через пісню в побуті плекалисятрадиції українського народу

Сьогодні доводиться практично починати з ну-ля відродження української етнічності на терені ко-лишнього Радянського Союзу Зовнішні чинникипевною мірою сприяють цьому процесові, пере-довсім йдеться про виникнення нових незалежнихдержав й початки демократизації суспільств новихкраїн Про відродження етнічності українців східноїдіаспори свідчить діяльність близько 120 їхніх то-вариств (на жовтень 1994), функціонування 25недільних шкіл (щоправда, на великих просторахпрацює лише дві державні українські школи —вАкмолі (Казахстан) та у Ризі, українськаетнічність підтримується також завдяки 12періодичним і неперіодичним газетам, 3 постійним(Таллінн, Нижньовартівськ, Кишинів) та 20 спо-радичним радіопередачам Безумовно, за такихумов не може бути й мови про задоволення потребетнокультурного розвитку українців, які мешкаютьу країнах колишнього СРСР Перспективи в цьомуплані залежать від того, наскільки справжні демо-крати будуть у цих країнах й яким чином Україназможе захищати права українських етнічних мен-шин поза її межами

415

Українська діаспората Україна

арактер зв'язків зарубіжних українців збатьківською землею залежав від багатьохоб'єктивних і суб'єктивних факторів, на-

самперед від суспільно-політичної ситуації вкраїнах поселення і в Україні, позицій різних по-колінь української діаспори Та, незважаючи на пе-рипетії історії, українські поселенці в західномусвіті, зокрема за океаном, завжди прагнули дозріднення з землею, яку полишили перші емігрантиі яку не бачила більшість їхніх нащадків скажімо,понад 80% канадських українців народжені у Ка-наді Це прагнення відбилося у рухах солідарності йдопомоги українському народові Вони були запо-чатковані ще у перші десятиліття перебування вдіаспорі Так, 1906 р у Вінніпезі під час проведен-ня традиційних щорічних шевченківських свят, які,до речі, мають місце і сьогодні, були зібрані коштив т зв "Бойовий фонд" і передані землякам "старо-го краю" Водночас український часопис США"Свобода" розгорнув кампанію щодо збираннякоштів для політичних партій Галичини 1913 р ук-раїнці в Канаді та США розпочали збір коштів напідтримку українських шкіл Східної Галичини Закороткий час в Канаді було зібрано 5,6 тис до-ларів, а в Сполучених Штатах — 9,4 тис В 1908 і1910 рр по всій Канаді українці започаткували мо-гутню кампанію солідарності з визвольною бороть-бою своїх земляків

Окрема сторінка в літописі українців у США іКанаді — підтримка Лютневої революції 1917 р вРоси та Україні За тисячі кілометрів, в чужому, незавжди дружньому оточенні, вони з неослабноюувагою прислухалися до вісток, що просочувалисячерез океан, про події 1917 р Українські поселенців Канаді та США вірили, що перемога над цариз-мом відкриє широкі можливості для вільного роз-витку українського народу Цим пояснюється іпідтримка ними жовтневого перевороту 1917 р тасоціалістичних ідей Через десятки років стане зро-зумілим сподівання зарубіжних українців не справ-дилися, а тоді більшість з них, мабуть, щиро вірилав те, що соціалізм принесе жадану свободу, неза-лежність і щастя Вітаючи визволення українськогота інших народів Роси з-під ярма царського само-державства, вони висловлювали надію, що вільнийукраїнський народ допоможе трудящим ЗахідноїУкраїни об'єднатися в єдиній державі

З новою силою рух солідарності проявився під

Історія У краї ни

час голоду в Роси на початку 20-х рр Українськіробітники і фермери Канади, допомагаючи голо-дуючим Поволжя, одночасно збирали кошти і дляголодуючих України Для них було зібрано понад 10тис доларів Таку ж суму зібрали й українці Сполу-чених Штатів

Головним регіоном, куди спрямовувалася допо-мога української діаспори, була, звичайно ж,Західна Україна Зарубіжні українці з неослабноюувагою слідкували за національно-визвольною бо-ротьбою своїх земляків І своїм обов'язком вважалинадання їм матеріальної та моральної підтримки Зцією метою 1922 р в Канаді був створений Ук-раїнський робітничо-фермерський комітет за виз-волення Східної Галичини Його першою акцієюстала кампанія по збиранню коштів для допомогиполітв'язням та їхнім родинам

З особливою силою міжнародна солідарність знародом нашої країни виявилася в роки ВеликоїВітчизняної війни Одними з перших у рух солідар-ності включились українські канадці, організовую-чи комітети допомоги Батьківщині Українське то-вариство допомоги Батьківщині (УТДБ) в Канадібуло утворено вже 26 червня 1941 р Його відділен-ня розпочали активну діяльність по всій країні

Документи свідчать, що в Канаді й США небуло жодної акци солідарності, в якій би не бралиучасть українці, а в багатьох випадках вони висту-пили їхніми ініціаторами

Отже, українська діаспора, передусім у Канадіта США, вписала у свою історію яскраві сторінкисолідарності з колишньою батьківщиною В скрутнічаси українські іммігранти та їхні нащадки були по-руч з народом, від якого пішло їхнє корінняЗнаємо, як вболівали вони за долю України, допо-магали на початку XX ст , в 20—40-і рр Про це ззахопленням писала радянська преса Та коли звер-нутися до вітчизняної наукової літератури іпубліцистики 50-х — середини 80-х рр , то в цейперіод зарубіжні українці нібито й перестали дума-ти про Україну Щоправда, інколи в нашій пресі всеж таки цитувалися схвальні відгуки про Україну ок-ремих осіб чи представників офіційних делегацій,які відвідували нашу республіку Водночас замов-чувалося те, що в повоєнний період серед ук-раїнської діаспори існував рух солідарності й іншо-го характеру Це була солідарність не з країною, а зтими людьми в Україні, які боролися проти то-талітарного режиму й постраждали від нього Учас-никами цього руху, як правило, були представникиповоєнної імміграції, які критично ставилися до

416

Украї нці за межами Украї ни

"побудови соціалізму" на українській землі й до"успіхів", досягнутих на цьому шляху

Переломною подією у зв'язках діаспори з Ук-раїною стала Чорнобильська катастрофа Біда бо-лем обізвалася в серцях зарубіжних українців Вжетого ж 1986 р літак, споряджений усім необхіднимдля потерпілих від авари, взяв курс із США наМоскву (на той час ще не існувало прямої авіалініїз Києвом) На жаль, в Україну цей вантаж із сто-лиці колишнього СРСР так і не потрапив

Проголошення Акта про незалежність України24 серпня 1991 р викликало не тільки радіснепіднесення в середовищі української діаспори, але йзміцнило іі надії на те, що цього разу справа побу-дови самостійної демократичної Української держа-[ ви буде доведена до кінця У всіх країнах, де про-

ї живають українці та їхні нащадки, цей акт відзна-

I чався як найбільше свято Принципова позиція за-

F рубіжних українців щодо державотворчих процесів

в Україні, підтримка діаспорою цих процесів про-явилися і під час першого візиту офіційної ук-раїнської делегації на чолі з Л Кравчуком до Кана-ди та США у вересні 1991 р Ще напередодні візи-ту президія секретаріату Світового конгресувільних українців виступила із спеціальним звер-ненням, в якому закликала українську спільнотуПівнічної Америки виявити делегації традиційнуукраїнську гостинність і належну пошану та виз-нання за проголошення України незалежною дер-жавою

Окремої уваги заслуговує питання культурнихзв'язків діаспори з Україною Незважаючи на до-сить гостру боротьбу між різними політичними си-лами в середовищі зарубіжних українців щододоцільності чи недоцільності культурних контактівз Радянською Україною, такі контакти практичноне припинялися ніколи Спочатку вони були опосе-редкованими — через збереження культурної спад-щини українського народу, відзначення в країнах[ поселення визначних дат його історії, популяри-

( зацію творів дожовтневих українських письмен-

; ників і поетів тощо Починаючи з перших по-

воєнних років, можна вже говорити про безпосе-редні культурні зв'язки української громади, зокре-ма в Канаді, з Україною 1946 р в цю країну при-була делегація митців України — народні артистиЗ Гайдай, І Паторжинський, поет А МалишкоВони взяли участь у фестивалі української музики,пісні і танцю У різний час Канаду відвідували за-служений український державний хор їм ГВерьов-ки, заслужений державний академічний ансамбль

танцю їм П Вірського, заслужена хорова капела"Трембіта", окремі виконавці з України

Та довгий час цей зв'язок був, в основному, од-ностороннім — у напрямку Канади і США 80-ірр стали в цьому плані певною мірою переломни-ми Сьогодш ж ми маємо змогу познайомитися звиступами представників діаспори на українськійсцені, їхня майстерність з усією виразністюзасвідчує, як можна не лише зберігати національнуПісню, танок далеко від землі походження батьків,нерідко в багатоетнічній країні, але й плекати, роз-вивати їх

Скажімо, велике враження на глядачів справивсамодіяльний анамбль їм Т Шевченка з Канади(1989 р ), танцювальний ансамбль "Шумка" з Ка-нади познайомив зі своєю творчістю жителівКиєва, Львова, Івано-Франківська, вперше в Ук-раїну одержали змогу приїхати відомі у всій Канадіі за іі межами, але, на жаль, незнані у нас, то-ронтські художні колективи жіночий хор "Левада'чоловічий "Оріон", оркестр "Авангард", такі ши-роко відомі мистецькі колективи й окремі виконавціз діаспори, як капела бандуристів їм Т Шевченка(США), чоловічий хор "Бурлаки" і жіночий"Веснівка" (Канада), окремі виконавці До речі,концертно-виконавська діяльність капели банду-ристів із Сполучених Штатів 1992 р відзначенаДержавною премією України їм Т Шевченка

Аналізуючи процес взаємодії української діас-пори та етнополітичного ренесансу в Україні, вжесьогодні можна виділити дві групи факторів, щосуттєво впливають на іі характер Перша — це ті,ujo стимулюють цю взаємодію, друга група фак-торів стримує іі До першої групи варто віднести а)становлення нового мислення у міжнародних відно-синах, що відкрило нові канали для безпосередніхконтактів між представниками ядра українськогоетносу та тих його частин, які перебувають за межа-ми України, б) поступова деідеологізація суспільно-економічного життя в Україні, що дозволяє знятикласово-партійні бар'єри у спілкуванні українців зпредставниками української діаспори Наслідкомпопереднього поділу українців у західному світі на"прогресивних" і "реакційних" було те, що контак-ти з Україною обмежувались першою категорією"Комуністична" солідарність з режимами у ко-лишніх "соціалістичних" країнах Європи також недозволяла опікуватися незавидною долею ук-раїнців, які мешкають у цих державах, оскільки цемогло призвести до напруженості у стосунках міжними і Радянським Союзом Такий підхід на довгий

417

Історія України

час позбавив можливості порозуміння між різнимичастинами українського етносу, в) проведенняспільних заходів за участю українців з різних країнсвіту — їхня роль визначається об'єднанням зу-силь етнічно свідомих осіб українського походжен-ня у збереженні української етнічності в сучасномусвіті, що є базою для взаємодії представниківрізних частин етносу Особливого значення у цьомуконтексті набули 1-й Форум української діаспори,який відбувся у серпні 1990 р у Варшаві та БіломуБорі (Польща), 1-й Форум представників східноїдіаспори (Київ, січень 1992) та Всесвітній форум(Київ, серпень 1992)

Серед факторів, які можуть стримативзаємодію української діаспори та етнополітичногоренесансу, вагомими є такі а) поліетнічність насе-лення України Завважимо, що етнічні спільнотиаж ніяк не є перешкодою на шляху взаємодії, однакневирішеність деяких їхніх проблем у рамках ук-раїнського етнополітичного організму може її стри-мувати Цей фактор був би на руку тим силам, котріне зацікавлені у збереженні безконфліктної ситуаціїв міжетнічних стосунках в Україні, у розбудові її не-залежності й хотіли б стимулювати настрої віднов-лення імперського центру Тому, дбаючи про умовиетнополітичного ренесансу українців, обов'язковопотрібно створювати відповідні умови для ренесан-су інших етнічних спільнот Досвід вирішення про-блем у міжетнічних стосунках в демократичнихсуспільствах може знадобитися у вдосконаленніміжетнічних відносин в Україні І саме представни-ки діаспори з Канади, Сполучених Штатів, Німеч-чини, Франції у процесі взаємодії з українцями, атакож і з вихідцями з інших меншин можутьподілитися цим досвідом, б) повільність демокра-тичних перетворень, особливо у сфері економіки, вУкраїні та в інших державах Радянського Союзу,оскільки за таких умов взаємодія реалізується неповністю, в) ідея федеративного устрою України,яка побудована на еклектичних засадах, де зміщу-ються етнографічні й економічні ознаки розвиткурізних регіонів нашої країни. Вона здатна спричи-нити обмеження зони взаємодії, в основному, зрегіонами колишнього масового переселення ук-раїнців за океан та чітку репоналізацно стосунків,до чого можуть призвести концепції особливого

статусу того чи іншого регіону України

Оцінюючи значення названих вище факторів увзаємодії української діаспори й етнополітичногоренесансу в Україні, варто мати на увазі ще одну об-ставину, як на наш погляд, досить важливу —співвідношення фаз етнічного відродження длярізних частин українського етносу Найефек-тивнішою взаємодія виявляється тоді, коли ці фазиспівпадають У нашому випадку ситуація дещоінша в Україні ми спостерігаємо бурхливий, при-наймні порівняно з попередніми періодами, спалахетнічного ренесансу, для українців Південно-Східної Європи цей процес лише розпочався післязмін режимів, для частин українського етносу, якізнаходяться в поліетнічних країнах західного світу,за нашими висновками, пік етнічного ренесансу ми-нає, оскільки він співпадає з етнічним ренесансом,властивим для країн поселення, що з найбільшоюсилою виявився в 70—на початку 80-х рр Враху-вання цієї обставини дозволить уникнути спроще-ного, уніфікованого підходу до можливостейоб'єднання українців у сучасному світі, передовсімдуховного, на етнічній основі

Важливу роль у цьому плані мають відіграти тізаходи, які здійснює українська держава у рамкахсвоєї етнополітики, зокрема щодо зарубіжних ук-раїнців Варто сказати, що сьогодні формуєтьсяправова база, яка регламентує стосунки держави іукраїнської діаспори Передовсім йдеться про Дер-жавну програму "Українська діаспора до 2000 ро-ку", яка прийнята у січня 1996 р , та угоди з питаньзабезпечення прав національних меншин, які Ук-раїна підписала з Литвою, Молдовою, а такожпідготовлені проекти таких угод з Росією, Ес-тонією, Латвією, Казахстаном та іншими країнамиПлідною у вирішенні проблем українців є роботатрьох міжурядових змішаних комісій з питаньнаціональних меншин — украінсько-угорська таукраїнсько-словацька, украінсько-литовська Сьо-годні йде формування ще двох комісій — ук-раїнсько-польської, украінсько-румунської

Ці фактори, а також як 111-й Всесвітній форумукраїнців, котрий відбувся 21-24 серпня 1997 року,стануть вагомим консолідуючим чинником різнихгілок українського етносу

тш

Історія У краї ни

Рекомендованалітература*

Апанович О Гетьмани України і кошовіотамани Запорізької Січі — К , 1993

Багами Д. Нарис історії України- К,1994

Баран В Україна після Сталінанарис істори 1953—1985 рр -Львів, 1992

Баран В Україна 1950—1960-х рреволюція тоталітарної системи К , 1996

Баран В , Козак Д , Терпиловський РПоходження слов'ян —К , 1991

Білас І Репресивно-каральна системав Україні 1917-1953 Кн 1-2 —К , 1994

Богачевська-Хом'як М Білим по білому.Жінки в громадянському житті України

1884-^1939,К, 1995

Боєчко В , Ганжа О , Захарчук БКордони України історична ретроспективата сучасний стан — К , 1994

Борисенко В Курс української історії

К,1997

Брайчевський М Вступ до історичноїнауки Навч посібник — К , 1995

Вегеш М Карпатська Україна(1938-1939) - Ужгород, 1993

Верстюк В Махновщина — К , 1992

Верстюк В Ф , Дзюба О М , Репринцев

В Ф Україна від найдавніших часів до сьогодення.Хронологічний довідник - К,1995

Винокур О , Трубчанінов С Давня

і середньовічна історія України — К , 1996

Володарі гетьманської булавиІсторичні портрети — К , 1994

Пока

жчик с к і адснии

С В Кц іьчицьким

419

Історія У краї ни

Волковинський В Нестор МахноЛегенди і реальність — К 1994

Гарань О Убити дракона 3 історії Рухута нових партій України — К , 1993

Голобуцький В Запорозьке козацтво

К,1994

Головченко В Від "Самостійності України"до Союзу визволення України — Харків, 1996

Голод 1921—1923 років в Україні Збірндокум і матеріалів — К , 1993

Голод в Україні 1946—1947Документи і матеріали — К , Нью-Йорк, 1996

Грицак Я Нарис історії УкраїниФормування модерної української націїХІХ-ХХ століття — К , 1996

(23) Грушевський М Історія України—Руси

В Итг, 12кн - К, 1991—1998

Грушевський М Очерк историиукраинского народа — К , 1991

Гуржій О Українська козацька державав другій половині XVIII ст кордони, населення,право — К , 1996

Давня історія України Кн 1—2

К , 1994, 1995

Даниленко В , Касьянов Г, КульчицькийС Сталінізм на Україні (20—30-ті роки)

К , Едмонтон, 1991

Донцов Д Історія розвитку українськоїдержавної ідеї - К,1991

^29. Дорошенко Д Нарис історії УкраїниТІ—2 — К , 1991

Дорошенко Д Огляд українськоїісторіографи — К , 1996

Етнічний довідник Національні меншинив Україні К , 1996

Єкельчик С Пробудження нації

До концепції історії українського національногоруху другої половини XIX стМельбурн,1994

Жуковський А , Субтельний О Нарисісторії України — Львів, 1993

Залізняк Л Нариси стародавньої історіїУкраїни — К , 1994

Заставний Ф Українська діаспораРозселення українців у зарубіжних країнах

Львів, 1991

Зінченко А Визволитися вірою

Життя і діяння митрополита Василя Липківського

К,1997

Єфименко О Історія України та її народу

К, 1992

Ісаєвич Я Україна давня і новаНарод, релігія, культура Львів, 1996

Історія Академії наук України1918—1993 — К, 1994

Історія України — Львів, 1996

Історія України Курс лекцій у двох книгах

К,1992

Історія України в особах IX-XVIII ст

К,1993

Історія України в особах ХІХ-ХХ ст

К, 1995

Історія України в особахЛитовсько-польська доба К , 1997

Історія українського війська Т1

Львів, 1992 Т2 — Львів, 1996

Касьянов Г Незгодні українськаінтелігенція в русі опору 1960—80-х років

К, 1995

Касьянов Г Українська інтелігенція1920-х—30-х років соціальний портретта історична доля — К , 1992

Касьянов Г Українська інтелігенціяна рубежі ХІХ-ХХ столітьСоціально-політичний портрет — К , 1993

Касьянов Г, Даниленко В Сталінізмі українська інтелігенція (20—30-ті рр )

К , 1991

Коваль М В Україна 1939—1945

Маловідомі і непрочитані сторінки історії

К, 1995

Когут 3 Російський централізм іукраїнська автономія Ліквідація Гетьманщини(1760—1830) — К , 1996

Колективізація і голод на Україні(1929—1933) Збірн докум і матеріалів

К,1993

Конквест Р Жнива скорботиРадянська колективізація і голодомор

К,1993

Конституційні акти України

1917-1920 - К, 1992

Коринный Н Н Переяславская земля.X—первая половина XIII века, К 1992

Косик В Україна і Німеччина о

в друпй світовій війні — Париж, Нью-Йорк,Львів, 1993

Костомаров М Історія Українив життєписах визначніших її діячів

К, 1991

Котляр М Історія України в особахДавньоруська держава - К,1996

420

Історія У краї ни

Котляр М Ф Русь язичницькаБіля витоків східнослов'янської цивілізації

К,1993

Котляр М , Кульчицький СДовідник з історії України — К , 1996

61/Котляр М , Кульчицький СШляхами віків довідник з історії України

К,1993

Котляр М , Смолій В ,Історія в життєписах — К , 1994

Крип'якевич І Історія України

Львів, 1992

Кугутяк М Галичина сторінки історіїНарис суспільно-політичного руху

(XIX ст — 1939) Івано-Франківськ, 1993

Культура українського народуНавчальн посібник — К , 1994

Кульчицький С Комунізм в Україніперше десятиріччя (1919—1928) — К , 1996

Кульчицький С Ціна "великогоперелому" — К , 1991

Кульчицький С В , Коваль М В ,Курносов Ю О Історія України Част 1—2Для 10-го і 11-го кл середньої школи

К,1994

Леп'явко С Козацькі війни кінця XVI ст.в Україні Чернігів 1996

Лисяк-Рудницький І Історичні есеТ 1—2 — к, 1994

Литвин В Політична арена Українидійові особи та виконавці — К 1994

Литвин В М

Украина политика, политики,власть

К 1997

Литвин М , Науменко К

Історія галицького стрілецтва — Львів, 1991

Литвин М Науменко К Історія ЗУНР

Львів, 1995

Лихолобова З Г Сталінський тоталітарнийрежим та політичні репресії кінця 30-х років

в Україні Донецьк, 1996

Малик Я Впровадження радянськогорежиму в українському селі (1919—1920)

Львів, 1996

Малик Я Тоталітаризм в українськомуселі Перша спроба впровадження(жовтень 1917 — березень 1918 рр )

Львів, 1996

Морочко В І Українська селянськакооперація Історико-теоретичний аспект

(1861—1929 рр ) К , 1995

Минуле України відновлені сторінки

К,1991

Мицик Ю Джерела з історії національно-визвольної війни українського народу серединиXVII ст — Дніпропетровськ, 1996

Моця О П Населення південноруськихземель ІХ-ХІІІ ст К , 1993

Моця О , Ричка В Київська Русьвід язичництва до християнства — К , 1996

Муковський І Т, Лисенко О Є Звитяга

і жертовність Українці на фронтах другої світовоївійни К, 1997

Нагаєвський І Історія української державиXX ст — К , 1994

Наливайко Д Козацька християнськареспубліка К , 1992

Нариси з історії ЗакарпаттяТ 1—2 Ужгород, 1993,1995

Нариси з історії українськогонаціонального руху К , 1994

Національні відносини в Україні

у XX ст Збірн док і матер — К , 1994

Нічик В М , Литвинов В Д , Стратій

Я М Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні

К, 1991

Огієнко І Історія українського друкарства

К,1994

Павленко Ю , Храмов Ю Українськадержавність у 1917—1919 рр — К 1995

Павлюк О Боротьба України

за незалежність і політика США (1917—1923)

К,1996

Пащенко В О Держава і православ'яв Україні 20—30-ті роки XX ст — К , 1993

Петров В Походження українськогонароду — К , 1992

Підкова І , Шуст Р Довідник з історіїУкраїни Ч 1—2 Львів, 1994

Пиріг РЯ Життя Михайла ГрушевськогоОстаннє десятиліття (1924—1934)

К, 1993

Половець В М Кооперативний рухв Лівобережній Україні (1861—1917 рр )

Чернігів, 1996

v<P Полонська-Василенко Н Історія України

Ті—2 — К , 1995

Пристайко В Шаповал ЮМихайло Грушевський і ГПУ—НКВДТрагічне десятиліття 1924—1934 — К , 1996

Пристайко В , Шаповал Ю Справа"Спілки визволення України" — К , 1995

421

історія України

Реєнт О. Українська революція

К,1996

Рибалка 1 Історія України Ч 1

Харків, 1995, 4 2 — Харків, 1997

Рубльов О С , Черненко Ю АСталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції20-50-1 рр XX ст - К , 1994.

Сарбей В Г Історія України

— поч XX ст Для 9-го кл середньоїшколи — К , 1994

105. Семчишин М Тисяча років українськоїкультури Історичний огляд культурного процесу

К, 1993

Сергієнко ГЯ , Смолій В А

Історія України Для 7—9-го кл середньої школи

К,1995

Слюсаренко А , Томенко МІсторія української конституції — К 1993

Смолій В , Гуржій О Як і коли почалаформуватися українська нація — К , 1991

Смолій В А., Степанков В С БогданХмельницький Хроніка життя та діяльності

К,1994

Смолій В А , Степанков В С БогданХмельницький — К , 1995

Смолій В А , Степанков В СУкраїнська державна ідея — К., 1997

Сторінки історії України

століття Посібник для вчителя — К , 1992113. Субтельний О Україна' історія

К„ 1993.

Терещенко Ю Україна і європейськийсвіт — К , 1996

То очко А Князь в Древней Русивласть, собственность, идеология — К , 1992

Толочко П Київська Русь. — К , 1996

Толочко П П Літописи Київської Русі.

К,1994

118. Трофимович В Україна в роки другоїсвітової війни (1939—1945) — Львів, 1995.

119 Трощинський В П Міжвоєнна українськаеміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище — К,1994

Турченко Ф Г Новітня історія України.Для 10-го кл. середньої школи К , 1995

Турченко Ф Г, Панченко П П ,Тимченко С М Новітня історія УкраїниДля 11-го кл середньої школи — К , 1995

Україна і світ Історія господарствавід первісної доби і перших цивілізацій

до становлення індустріального суспільства

К, 1994

Українська державність у XX столітті.

К,1996

Українська ідея Історичний нарис

К,1995

Українська Центральна РадаДокументи і матеріали ТІ — К , 1996,т2 — К , 1997

Українська народність Нариссоціально-економічної і етнополітичної історії.

К,1990

Ульяновський В., Крижанівський О ,Плохій С Історія церкви та релігійної думкив Україні У 3-х кн — К , 1994

Чмихов М О Давня культураНавч посібник — К , 1994

Чоповський В Українська інтелігенціяв національно- визвольному русі на ЗахіднійУкраїні (1918—1939) - Львів, 1993

Чорнобильська трагедія Документиі матеріали — К , 1996

131. Шаповал Ю Україна 20—50-х роківсторінки ненаписаної історії — К , 1993

Шаповал Ю , Пристайко В ,Золотарьов В ЧК-ГПУ-НКВД в Україні,особи, факти, документи — К , 1997

Шип Н А Интеллигенция на Украине(XX ст.) Историко-социологический очерк.

К, 1991.

Яковенко Н Українська шляхтаз кінця XIV до середини XVII ст.(Волинь і Центральна Україна) — К , 1994

Ярош Б О Тоталітарний режим

на західноукраїнських землях 30—50-ті рокиXX століття — Луцьк, 1995

422

Історія України

Зміст

Стародавня доба (докт. іст. наук О.П.Моця) 5

Київська Русь (член-кор. НАН України М.Ф.Котляр) 22

Галицько-Волинське князівство (акад. НАН України Я.Д.Ісаєвич) 50

Українські землі у складі Литви та Польщі (канд. істор. наук О.В.Русина) 57

Українську національне відродження. Створення козацької держави У

(акад. НАН України В.А.Смолій, докт. істор. наук В.С.Степанков) 77

Ліквідація козацької державності (канд. істор. наук О.І.Гуржій) 114

Правобережні та західноукраїнські землі в кінці XVII—XVIII ст.

(канд. істор. наук Т.В.Чухліб) 126

Під владою Російської та Австрійської імперій

(докт. іст. наук В.Г.Сарбей, канд. істор. наук Ф.І.Стеблій) 137

Україна в роки першої світової війни (докт іст. наук В.Ф.Солдатенко) 177

Українська революція (докт. іст. наук В.Ф.Верстюк) 184

Революційно-визвольний рух на західноукраїнських землях

(докт. іст. наук Р.ГСимоненко) 244

12 УРСР в умовах утвердження тоталітарного ладу

(докт. іст. наук С.В.Кульчицький) 262

Західноукраїнські землі між двома війнами (докт. іст. наук Р.ГСимоненко) 297

Друга світова війна (докт іст наук М В Коваль) 307

Повоєнне десятиріччя ( докт. іст наук Ю.І Шаповал)* 326

Наростання системної кризи тоталітарного ладу

(докт. іст наук Г.В.Касьянов)* 341

На шляху до незалежності ( докт. іст. наук О.В.Гарань) 360

Утвердження незалежної України (докт. іст. наук С.В.Кульчицький)* 368

Основні положення Конституції України (докт. іст. наук В.М.Литвин) 393

Українці за межами України (член-кор НАН України В.Б.Євтух) 405

*Ліхтарики про культуру в цих розділах написав докт. іст. наук В.М.Даниленко.

с-2(

ЩК]

Історія України

Редактор Н.І.СуричКомп'ютерний набір і версткаДаценко Н.В., Даценко А.В.

Оригінал—макет підготовлено до друкув комп'ютерному центрі Видавничого дому"Альтернативи".

Формат 74x100/16. Папір офсетний №1.Друк офсетний. Обл.-вид арк. 52,14.Тираж 20000 прим.

Київ, Видавничий дім "Альтернативи",252024, Київ—24, вул.Круглоуніверситетська, 20/1тел.: (044) 226-3513; 291-1389тел./факс: (044) 226- 3517

Слов:	351477
Символов:	1995742
Размер:	3,897.93 Кб.

Название реферата: Історія України Верстюк n2