Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно-економічний університет
Кафедра менеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Курсова робота
З курсу «Розміщення продуктивних сил»
На тему: «Розміщення продуктивних сил Тернопільської області
»
Студентки І курсу ФРГТБ
9 групи, д / в
Лунчук Марини Вікторівни
Науковий консультант:
Асистент Таран І.В.
Київ 2005
План
Вступ. 3
1. Загальна характеристика території5
1.1. Фізико-географічне положення Тернопільської області5
1.2. Економіко-географічне положення. 5
1.3 Політичне положення області6
1.4. Рівень розвитку продуктивних сил.7
2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил. 10
3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу території області.16
3.1. Загальна характеристика господарського комплексу. 16
3.2. Промисловість Тернопільської області17
3.3. Сільське господарство. 18
3.4. Сфера послуг. 20
3.5.Транспортна система. 21
4.Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Тернопільської області.22
5.Участь області внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.27
6.Проблеми і перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Тернопільської області.30
Висновки. 32
Використана література. 35
Вступ
Тема моєї курсової роботи - «Розміщення
продуктивних сил Тернопільської області
».
Об’єктом
дослідження даної курсової роботи виступає безпосередньо Тернопільська область.
Предметом
є вивчення просторової організації продуктивних сил Тернопільської області.
Мета
та завдання
роботи полягає у вивченні трудових (людських) ресурсів області, засобів виробництва і засобів праці, тобто головних продуктивних сил суспільства.
Під час вивчення та дослідження свого об’єкту я використовувала деякі спеціальні та загальнонаукові методи аналізу та обґрунтування його розміщення. Серед них:
-метод статистичних спостережень;
-літературний метод;
-системний аналіз.
План моєї роботи складається з шести основних пунктів.
У першому пункті розглядається загальна характеристика території області, тобто фізико-географічне, економіко-географічне і політичне положення досліджуваного об’єкта, а також рівень розвитку його продуктивних сил.
Другий пункт плану пояснює передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Тернопільської області, тобто конкретизує деякі історичні деталі, характеризує демографічні показники, природно-ресурсну базу розвитку та наголошує на деяких екологічних аспектах.
Щодо третього пункту, то він розкриває сучасну галузеву структуру господарського комплексу області і рівень його розвитку на даному етапі розвитку продуктивних сил території.
Четвертий пункт є основним
в даній роботі. Він характеризує особливості розміщення і територіальну структуру провідних галузей господарства досліджуваної області, пояснюючи розміщення деяких галузей промисловості, сільського господарства, соціальної сфери і транспортної системи.
Щодо п’ятого пункту, то він описує участь Тернопільської області у внутрішньодержавних та зовнішньоекономічних зв’язках, наводячи основні приклади експорту та імпорту продукції.
Шостий пункт є заключним в даній роботі. Він розкриває проблеми та перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил території області.
У кінці роботи є висновок, що містить в собі найголовніші тези викладеного матеріалу.
Тема «Розміщення
продуктивних сил Тернопільської області
» на мою думку, є досить актуальною, адже ефективне розміщення продуктивних сил окремих регіонів України, їхня оптимальна територіальна організація є важливою передумовою зміцнення української економіки та її подальшого розвитку.
1 Загальна характеристика території
1.1. Фізико-географічне положення Тернопільської області
Тернопільська область утворена 4 грудня 1939 р. внаслідок возз’єднання західноукраїнських земель з усією територією України. Областьрозташована на заході України, в межах Лісостепової зони. Майже вся її територія зайнята Подільською височиною, в межах якої виділяються Кременецькі гори й Подільські Товтри. Східна частина Тернопільської області розташована на горбкуватих рівнинах Малого Полісся. На Півночі область межує з Рівненською, на Півдні з Чернівецькою, на Південному Заході з Івано-Франківською, на Заході з Львівською областями України. Тернопільщина знаходиться біля українського кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною і Румунією. За своїм виглядом область нагадує трикутник, вона простягається з півночі на південь на 195 км, а із заходу на схід - на 129 км. Її площа складає 13,8 тис. кв. км(2,3% від території України). Адміністративний центр області— місто Тернопіль. Перше згадування про нього датується 1549 роком.
1.2. Економіко-географічне положення
Область має вигідне економіко-географічне положення: вона розташована біля Львівсько-Волинського кам`яновугільного басейну та індустріального Передкарпаття, між розвиненими промисловими центрами (Центральним і Карпатським). Окрім того, територію області перетинають залізничні й автомобільні магістралі міжнародного значення, траси української системи магістральних газопроводів.
Географічне розміщення області робить її привабливою ланкою між Європейським Союзом та ринками України і, в найближчій перспективі, єдиного економічного простору в складі України, Білорусії, Росії та Казахстану. Близькість до кордонів ЄС, розвинена транспортна та комунікаційна інфраструктура та європейський менталітет мешканців роблять регіон привабливим місцем для розвитку бізнесу.
1.3 Політичне положення області
В адміністративно-територіальному відношенні Тернопільська область поділяється на 17 адміністративних районів. В області нараховується 18 міст, у тому числі одного обласного підпорядкування, 17 селищ міського типу і 1019 сіл (див. додаток 1).
Кількість адміністративно-територіальних одиниць
по районах і м. Тернополю
(на 1 січня 2004р.)
| Райони
|
Міста
|
Райони у містах
|
Селища міського типу
|
Сільські населені пункти
|
Сільські ради
|
||
| Всього
|
у тому числі обласного значення
|
||||||
| По області
|
17
|
18
|
1
|
-
|
17
|
1019
|
581
|
| Бережанський | 1 | 1 | - | - | - | 56 | 25 |
| Борщівський | 1 | 1 | - | - | 2 | 69 | 42 |
| Бучацький | 1 | 1 | - | - | 1 | 57 | 37 |
| Гусятинський | 1 | 2 | - | - | 2 | 61 | 39 |
| Заліщицький | 1 | 1 | - | - | 1 | 53 | 35 |
| Збаразький | 1 | 1 | - | - | 1 | 73 | 36 |
| Зборівський | 1 | 1 | - | - | 1 | 89 | 42 |
| Козівський | 1 | - | - | - | 2 | 53 | 31 |
| Кременецький | 1 | 2 | - | - | - | 68 | 28 |
| Ланівецький | 1 | 1 | - | - | - | 52 | 26 |
| Монастириський | 1 | 1 | - | - | 1 | 46 | 30 |
| Підволочиський | 1 | 1 | - | - | 1 | 60 | 34 |
| Підгаєцький | 1 | 1 | - | - | - | 36 | 21 |
| Теребовлянський | 1 | 1 | - | - | 2 | 75 | 42 |
| Тернопільський | 1 | - | - | - | 2 | 56 | 38 |
| Чортківський | 1 | 1 | - | - | 1 | 55 | 43 |
| Шумський | 1 | 1 | - | - | - | 60 | 32 |
| м. Тернопіль | - | 1 | 1 | - | - | - | - |
Головне управління статистики у Тернопільській області
Органами державної виконавчої влади в Тернопільській області та в районах є відповідно обласні та районні державні адміністрації, які очолюють голови цих адміністрацій, призначення на посади яких здійснює Президент України. Державна адміністрація захищає права і законні інтереси громадян, забезпечує комплексний соціально-економічний розвиток території та реалізацію державної політики у визначених законодавством сферах управління.
Територіальною основою місцевого самоврядування є село, селище, місто. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради, що обираються громадянами, які проживають на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Тернопільщина традиційно є політично активним регіоном і, як і інші області Заходу України, прихильницею національно і демократично орієнтованих політичних сил, що на фоні високої релігійності населення (саме тут зафіксовано найбільшу кількість діючих релігійних громад) інколи породжує дивні результати в царині політики.
Станом на 1 січня 2004 року в області зареєстровано осередки 67 політичних партій. Останнім часом більш активно розбудовуються осередки Партії регіонів, Соціал-демократичної партії України (об’єднаної), Аграрної партії України, "Трудової України", проте бажаної для цих партій симпатії населення вони не здобувають.
1.4. Рівень розвитку продуктивних сил.
Як відомо з визначення, поняття «розміщення продуктивних сил» охоплює вивчення трьох великих складових:
· розміщення населення і трудових ресурсів;
· розміщення природних ресурсів;
· розміщення виробництва і сфери обслуговування.
Основною продуктивною силою суспільства є трудові ресурси.
Кількість зайнятих по галузях економіки за 2004 рік (тис. чол.)
| Загалом
|
276
|
| у тому числі: | |
| Промисловість | 45 |
| Сільське господарство | 78 |
| Транспорт та зв'язок | 17 |
| Будівництво | 9 |
| Торгівля та громадське харчування, матеріально-технічне постачання, збут, заготівельна діяльність | 10 |
| Охорона здоров'я, фізична культура, спорт та соціальне забезпечення | 32 |
| Освіта, культура та мистецтво, наука та наукове обслуговування | 51 |
| Житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення | 12 |
| Рівень офіційно зареєстрованого безробіття (станом на кінець 2004 року), % (по методології МОП) | 14 |
Щодо складу трудових ресурсів, то 90% становить працездатне населення і 10% - зайняті особи старшого віку. Найвищий рівень зайнятості у галузях економіки області на підприємствах з колективною формою власності – 42,5%, з державною – 40,6% і приватною – 16,9%.
Ринок праці.
Важливою конкурентною перевагою регіону є можливо найякісніша в Україні робоча сила за найнижчої в країні середньої заробітної платні.
Через невисокий рівень оплати праці в області значна кількість громадян виїжджає на працю до країн Європи.
Однією з головних характеристик трудоресурсної ситуації в області є рівень безробіття
. На нинішньому етапі трансформації економіки зростає кількість зайнятих осіб на малих підприємствах, і хоча це не вирішує проблеми безробіття, але певною мірою сприяє його стабілізації.
Окреслені тенденції у трудоресурсному потенціалі мають чітко виражений регресивний характер, подолати який можливо лише при умові створення і реалізації дієвих програм соціально-економічного розвитку держави та її регіонів.
Природно-ресурсна база
регіону досить різноманітна. Вона є одним з найголовніших чинників розміщення виробництва.
До природних ресурсів Тернопільської області належать мінеральні, сільськогосподарські, лісові, а також водні та рекреаційні ресурси. Вони є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення і рівня освоєння території.
Виробничий потенціал.
Тернопільська область має потужний виробничий потенціал, який при певних умовах організації виробництва може ефективно забезпечити розвиток усього господарського комплексу. Проте, основні фонди області характеризуються значним моральним і фізичним зносом. Такий стан виробничого апарату стримує розвиток галузей економіки, не забезпечує конкурентоспроможності виробництва. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що недостатнє оновлення основних фондів не забезпечує високу ефективність виробництва, що в остаточному підсумку негативно впливає на загальний стан соціально-економічного розвитку Тернопільської області.
2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил
Короткий екскурс в історію краю
Тернопільська область, разом із Львівською та Івано-Франківською, є частиною історичної території – Галичини. Цей західноукраїнський регіон внаслідок політичних подій в історії України, що призводили до поділу українських земель, підпадав під владу Польщі, Литви (1349-1772), Австрії (1772-1918), Росії (1809-1815), Польщі (1918-1939), Радянської імперії (1939-1991). Складність історичних обставин актуалізувала духовний потенціал регіону, вирізнивши його збереженням мовно-культурної традиції, релігійності, національної тотожності.
Тернопільщина - древній край поселень праслов'ян. Сліди існування людини на її території сягають доби раннього палеоліту (понад 100000 років тому). Східні слов'яни, які заселяли сучасну територію України, в IV столітті н. е. утворили велике об'єднання племен, відоме під назвою антів. Поширена етногенетична концепція пояснює походження українців від антів.
З початком проведення індустріалізації європейських країн у другій половині XIX століття на території сучасної Тернопільської області працювало 8 парових і 680 невеликих водяних млинів, 170 спиртових і пивоварних заводів, кількість яких у 1910 році зросла до 390. Діяло кілька боєнь і підприємств з обробки шкір, виробництво мила і тютюну, цегли, черепиці, возів, коліс. Із 623 підприємств, що працювали на потреби населення, 250 були дрібними, до 5 працівників. Важливе значення для господарського розвитку краю мало будівництво залізничних доріг на Тернопільщині в близько XIX століття. У 1939 році на Тернопільщині було близько 1700 підприємств, на яких працювало біля 8800 робітників.
Переживши руйнування часів Другої світової війни, Тернопільщина за післявоєнні роки розвинула свій агропромисловий потенціал. Виникли нові галузі промисловості: машинобудування, хімічна, приладобудівна, будівельних матеріалів та інші. Місто Тернопіль, піднявшись із руїн, стало одним з індустріальних і культурних центрів України.
Нова дійсність, яка прийшла з проголошенням незалежності України, визначає напрямок наших перемін до демократії, ринку, творення державності і у цьому поступі ми мусимо знайти свій, властивий нам шлях розвитку, спираючись на віковий історичний досвід.
Демографічна ситуація
в
Тернопільській області
(див. додаток )
Кількість населення
1
| 2000
|
2001
|
2002
|
2003
|
2004
|
|
| Наявне
|
|||||
| Все населення, тис. | 1156,9 | 1149,9 | 1141,3 | 1134,2 | 1126,6 |
| міське | 504,9 | 495,3 | 485,3 | 483,6 | 481,6 |
| сільське | 652,0 | 654,6 | 656,0 | 650,6 | 645,0 |
відсотків до всього населення |
|||||
| міське | 43,6 | 43,1 | 42,5 | 42,6 | 42,7 |
| сільське | 56,4 | 56,9 | 57,5 | 57,4 | 57,3 |
| Із загальної кількості населення, тис. | |||||
| чоловіки | 536,8 | 533,6 | 529,6 | 526,4 | 522,9 |
| жінки | 620,1 | 616,3 | 611,7 | 607,8 | 603,7 |
відсотків до всього населення |
|||||
| чоловіки | 46,4 | 46,4 | 46,4 | 46,4 | 46,4 |
| жінки | 53,6 | 53,6 | 53,6 | 53,6 | 53,6 |
| Постійне
|
|||||
| Все населення, тис. | 1151,4 | 1144,8 | 1137,3 | 1131,0 | 1123,3 |
| міське | 490,6 | 485,7 | 480,1 | 478,9 | 476,9 |
| сільське | 660,8 | 659,1 | 657,2 | 652,1 | 646,4 |
відсотків до всього населення |
|||||
| міське | 42,6 | 42,4 | 42,2 | 42,3 | 42,5 |
| сільське | 57,4 | 57,6 | 57,8 | 57,7 | 57,5 |
| Із загальної кількості населення, тис. | |||||
| чоловіки | 533,9 | 531,0 | 527,4 | 524,6 | 521,1 |
| жінки | 617,5 | 613,8 | 609,9 | 606,4 | 602,2 |
відсотків до всього населення |
|||||
| чоловіки | 46,4 | 46,4 | 46,4 | 46,4 | 46,4 |
| жінки | 53,6 | 53,6 | 53,6 | 53,6 | 53,6 |
1
Дані про населення наведено на початок року.
Населення області складає 1126,6 тис. чол., що становить 2,3% від населення Україні (22 місце серед областей).
У тому числі:
· міського — 481,6 тис. чол.;
· сільського — 645 тис. чол.,
· природне скорочення — 5 тис. чол.;
Статева структура населення:
· чоловіків — 536 тис. чол., 46,5%;
· жінок — 616 тис. чол., 53,5%.
Пенсіонерів — 331 тис. чол. (28,7%)
З них:
· за віком — 255 тис, чол. або 22,1%;
· по інвалідності — 39 тис. чол. або 3,4%.
-Щільність населення на кв. км — 83 чол.
-Народжуваність (на 1000 жителів) — 9,2 чол.
-Смертність (на 1000 жителів) — 13,6 чол.
-Природне скорочення населення (на 1000 жителів) —4,4 чол.
Природно-ресурсний потенціал території
Мінерально-сировинні ресурси
Основу мінеральних ресурсів області становлять нерудні корисні копалини, зокрема природні будівельні матеріали, яких розвідано близько 300 родовищ.
У західній частині області розвідані потужні запаси мергелю, який вважається високоякісною сировиною для виробництва цементу. Промислове використання мергелю в області незначне. У західній, північній та центральній частинах області є також значні поклади будівельного піску.
Практично в усіх частинах області знаходяться родовища вапняків (близько 100 родовищ), а так звані рифові вапняки, поклади яких поширені в районах Товтрової гряди, через високий вміст кальцію є унікальними в світі.
Значні поклади глини і суглинків (понад 100 родовищ) є сировинною базою для цегельно-черепичного виробництва.
В області наявні великі запаси будівельного каменю, доломітів і пісковиків. Останні широко використовуються для виготовлення якісної бруківки і як облицювальний матеріал. Поклади крейди, які є у центральній і північній частині Тернопільщини, вважаються досить рідкісними (в Україні – 3 родовища). Вони залягають близько до поверхні і мають значну товщину, що дозволяє вести видобуток відкритим способом.
Потенційні запаси гіпсу на території області оцінюються десятками мільйонів тон. Загалом відомо понад 20 родовищ, товщина пластів - 20-25 м.
У Придністров’ї залягають великі поклади фосфоритів, відомі також великі родовища горючих сланців , які не розробляються.
Паливно-енергетичні ресурси
Паливно-енергетичні ресурси в Тернопільській області обмежені. Вона практично не володіє запасами вугілля, торфу, нафти, природного газу та ядерного палива.
Одним із видів значних енергетичних ресурсів є гідроенергія, розвиток якої в області можливий за рахунок потенціалу малих річок.
В умовах недостатньої забезпеченості області власними джерелами енергії особливої актуальності набуває можливість залучення нетрадиційних її джерел – енергії сонця, вітру, біомаси, тепла землі тощо.
Земельні ресурси
Земельні ресурси є основним багатством Тернопільської області. У ґрунтовому покриві переважають чорноземи та сірі опідзолені ґрунти, які належать до групи найбільш родючих ґрунтів у світі. Висока частка родючих ґрунтів і рівнинність території значною мірою обумовлюють структуру господарського комплексу Тернопільщини і його спеціалізацію.
Рівень освоєння земельних ресурсів в області досить високий. Із загальної площі земельного фонду, яка становить 1382,4 тис. гектарів, 85% складають землі, які використовуються для ведення сільського господарства. Основна частка цих земель припадає на сільськогосподарські угіддя, площа яких сягає близько 1000 гектарів.
Розораність території складає 64%. Орні землі в структурі сільськогосподарських угідь становлять 84,2% (близько 890 тис. гектарів). Це один з найвищих показників по Україні.
Основні типи ґрунтів
Лісові ресурси
Лісові ресурси в Тернопільській області відносно незначні. Ліси займають близько 14% території області (197,8 тис. гектарів), тобто 1,9% усіх лісопокритих площ України.
На більшості території області поширені широколистяні (дубові, грабові, букові) ліси, площа яких дорівнює близько 137 тис. гектарів. На півночі області переважають мішані ліси.
Лісистість складає 13,1%, що значно менше, ніж у середньому по Україні (15,6%) при нормі 15,5%.
Водні ресурси
Потенційні ресурси річкових вод області оцінюються в середньому за рік величиною 7,26, а в дуже маловодні роки – 4,10 км3
. Вони формуються за рахунок притоку відповідно 5,45 і 2,70 км3
, а також місцевого стоку – 1,81 та 1,05 км3
відповідно. Питомі місцеві ресурси на 1 км2 складають 131,2 тис. м3
і на одну людину – 1,55 тис м3
. Об’єм підземних вод, зв’язаних з поверхневим стоком, який враховується в ресурсній частині водоресурсного балансу, становить 0,80 км3
/рік, затверджені експлуатаційні запаси підземних вод – 0,09 км3
/рік.
Водозабезпечення в області залежить від часового і територіального перерозподілу стоків водосховищами, ставками, водоводами, які подають воду в маловодні райони.
Головна річка – Дністер; його затоки – Золота Липа, Коропець, Стрипа, Джурин, Серет, Нічлава, Збруч. Місто Тернопіль розташоване на р. Сереті.
Екологічна ситуація Тернопільської області.
З погляду екологічно збалансованого соціально-економічного розвитку, Тернопільщина відноситься до числа регіонів з недостатнім рівнем економічного самозабезпечення, але з благополучним станом довкілля. На область припадає лише 0,25% від загальної кількості шкідливих викидів в атмосферне повітря і 0,16% скиду забруднених стічних вод. Тут практично відсутні значні сховища токсичних відходів. Водночас слід зазначити, що екологічне благополуччя є результатом не так ефективної природоохоронної діяльності, як низького рівня економічного розвитку, недостатнього розвою продуктивних сил області.
3. Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу території області.
3.1. Загальна характеристика господарського комплексу
У господарському комплексі Тернопільщини представлені промисловість та високоінтенсивне сільське господарство, а також сфера обслуговування та достатньо розвинена транспортна система. І хоча поки що область залишається однією з найбільш економічно відсталих в Україні, останнім часом в її економіці відбуваються певні позитивні зрушення.
Економіка Тернопільської області, починаючи з 1990 р., перебуває у глибокій економічній кризі. Причинами такого стану є: розрив старих господарських зв’язків і втрата традиційних ринків збуту; трансформація суспільного розвитку і невизначеність стратегічного напряму розвитку на початковому етапі проведення соціально-економічних перетворень; непослідовність і помилки у проведенні реформ; невизначеність головних напрямів структурної перебудови і непристосованість до особливостей функціонування у ринкових умовах; невідповідність ступеня розвитку ринкових структур потребам обслуговування; недостатня підтримка з боку держави малого і середнього бізнесу; недосконалість податкової політики, висока частка тіньової економіки тощо. Економічна криза негативно позначилась на темпах розвитку народного господарства, його структурі, ринку праці, рівні виробництва і споживання.
Поряд з цим, в економіці області намітились і позитивні тенденції: певна стабілізація економіки, зменшення рівня інфляції, формування основ багатоукладної економіки, створення бази ринкової інфраструктур та банківської системи, зростання ролі приватного підприємництва у створенні продукту і окремих видів доходів області.
Основу сучасного господарства Тернопільської області становить промисловість і агропромислові комплекси. Провідними галузями є харчова, машинобудівна та металообробна промисловість, зернове господарство, буряківництво та м’ясо-молочне тваринництво.
3.2. Промисловість Тернопільської області
Тернопільщина є промисловим регіоном. ЇЇ знаходження поблизу Львівсько-Волинського вугільного басейну та індустріального Прикарпаття сприяє розвитку різноманітних галузей промислового виробництва. Промисловість області є одним з найважливіших елементів єдиної системи економіки, і має величезний вплив на всі загальноекономічні показники.
За обсягом виробництва в галузевій структурі промисловості найбільше значення мають харчова, машинобудування і металообробка, легка, промисловість будівельних матеріалів та мікробіологічна промисловість.
Виробництво продукції промисловості
за видами діяльності у 2003р.
(відсотків до загального обсягу)
| 1 -
|
добувна промисловість |
| 2 -
|
харчова промисловість та перероблення с/г продуктів |
| 3 -
|
легка промисловість |
| 4 -
|
виробництво виробів з деревини |
| 5 -
|
хімічна і нафтохімічна промисловість |
| 6 -
|
металургія та оброблення металу |
| 7 -
|
машинобудування |
| 8 -
|
виробництво та розподіл елекроенергії, газу та води |
| 9 -
|
інші |
Провідне місце серед галузей промисловості області належить харчовій
, яка переробляє сільськогосподарську сир
та інші галузі. Галуззю спеціалізації Тернопільської області в державному i регіональному поділі праці є цукрова промисловість. Харчову і переробну промисловість області представляють 128 підприємств.
Машинобудування і металообробка
є важливою галуззю важкої промисловості, яка донедавна розвивалась у регіоні прискореними темпами. Усі підприємства працюють на привізному металі, випускаючи трудомістку продукцію: електротехнічні прилади, світлотехнічне обладнання, бурякозбиральні комбайни, пускорегулюючі апарати, торговельне обладнання, господарське литво, металовироби. З початком ринкових реформ в машинобудівній галузі значно скоротилося виробництво, деякі види продукції більше не виробляються. Зараз підприємства переважно працюють на разові замовлення чи перейшли на випуск виробів з нижчим ступенем обробки.
Легка промисловість
Тернопільщини базується на місцевій (шкіра) і привізній сировині (бавовна, шерсть, текстиль, шкіра та ін.). У ній виділяються текстильна, швейна, галантерейна промисловість. Головна галузь легкої
промисловості – текстильна
. Динамічно зростає швейна промисловість, перш за все завдяки якісній недорогій робочій силі та близькості до кордонів ЄС. Вироблена продукція постачається і для відомих європейських брендів. Функціонують також підприємства шкіряно-галантерейної та взуттєвої промисловості.
В області розвинуті також виробництво товарів побутової хімії, пластмасових виробів. Іншими помітними галузями регіону є деревообробна
(виробництво меблів, меблевих та паркетних заготовок) та промисловість будівельних матеріалів
(на основі використання місцевих нерудних копалин – зокрема вапняків, глини, будівельного каменю).
3.3. Сільське господарство
Аграрний сектор посідає провідне місце в народногосподарському комплексі області.
Основною сферою агропромислового комплексу Тернопільської області є сільське господарство, яке дає 32% валового внутрішнього продукту регіону.
Серед галузей сільського господарства переважає рослинництво (58% валової продукції). Рослинництво має зерновий і буряківничий напрям спеціалізації. Тваринництво спеціалізується в основному на м'ясо-молочному виробництві. На нього припадає 42% валової продукції. 64% продукції сільського господарства Тернопільської області виробляється в галузі рослинництва, 36% - тваринництва.
Основними культурами рослинництва є зернові
(55% посівних площ) , цукрові буряки
(12% посівних площ), картопля, овочеві
, кормові
(30% посівних площ. Розвинені також садівництво
і ягідництво
.
Провідними галузями тваринництва є скотарство
та свинарство
; допоміжними галузями виступають вівчарство, птахівництво, ставкове рибництво, бджільництво, конярство, звірівництво.
В області реформовано 584 сільськогосподарських підприємства. На основі майнових та земельних паїв членів господарств створені нові господарства ринкового типу, зокрема 297 приватних підприємств, 247 товариств з обмеженою відповідальністю, 14 сільськогосподарських кооперативів і 12 селянсько-фермерських господарств.
У власності й користуванні громадян перебуває 281,1 тис. га земель. Для ведення селянського (фермерського) господарства було надано 29,5 тис. га, товарного сільськогосподарського виробництва - 43,5 тис., особистого селянського господарства, будівництва й обслуговування житлових та господарських будівель - 208,1 тис. га.
Сільське господарство області знаходиться в перехідному стані від колгоспної системи до приватної власності на землю. Між сільськогосподарськими спілками та приватними господарствами сформувався своєрідний поділ праці. Так, спілками виробляється близько 70% зернових та 61% цукрових буряків. На приватні господарства припадає постачання 98% картоплі, 95% овочів, 86%м’яса, 91% яєць, 100% вовни.
Останнім часом у Тернопільській області відбувається тенденція до зниження показників економічної ефективності підприємств сільського господарства в умовах ринкових відносин. Однією з найважливіших причин цього негативного процесу є відсутність господарського механізму в організації сільського господарства, а також непомірно висока вартість послуг. Надзвичайно великий негативний вплив має зменшення виробництва засобів виробництва для сільського господарства, а отже, й пропозиції промислових засобів виробництва і предметів праці.
3.4. Сфера послуг
Як відомо, функцією сфери послуг, або соціальної сфери є задоволення різноманітних інтересів, духовних і матеріальних потреб населення. Ця сфера складається з матеріально-побутових та соціально-культурних галузей економіки.
В області діють чотири вузи (у м. Тернополі), 15 середніх спеціальних навчальних закладів, 23 професійно-технічних училища, а також Тернопільський відділ Географічного товариства України. Культура в області представлена мережею бібліотек, клубів, будинків культури, музеїв, театрів тощо.
Інфраструктура галузі медицини представлена мережею лікувально-профілактичних, санітарно-протиепідемічних, санаторних та учбових закладів. Медичну допомогу населенню Тернопільської області надають 74 лікарні різних типів, в яких розміщується 10089 лікарняних ліжок, що становить 88,0 ліжка на 10 тис. населення. Повна характеристика розвитку соціальної сфери наведена у додатку 2.
Соціальна сфера Тернопільської області має низку проблем, які вимагають негайного вирішення. Заходами, що сприятимуть цьому, є впровадження нових організаційно-структурних моделей усіх установ соціальної сфери, підвищення ефективності управління галуззю, а також удосконалення форм організації та механізму фінансового обслуговування.
3.5. Транспортна система
Транспорт — одна з важливих галузей господарства, яка в значній мірі впливає на розвиток виробничої і невиробничої сфер. На території Тернопільської області розвинуто майже всі (крім морського) види сучасного транспорту. Вони пов'язані між собою і утворюють транспортну систему області, яка є складовою частиною транспортної системи України.
Провідне місце серед видів транспорту за величиною перевезень займає автомобільний. Ним здійснюється 94% перевезень всіх видів вантажів і пасажирів області. Мережа автомобільних доріг загального користування Тернопільської області складає 5546 км, із них 5206 км (94%) з твердим покриттям.
За значенням доріг:
-державні — 1394 км (25%);
-місцеві — 4152 км (75%).
Серед областей України Тернопільська займає 20 місце за загальною протяжністю доріг з твердим покриттям, 13 місце за загальною протяжністю доріг з чорним покриттям, 1 місце із забезпеченості дорогами з твердим покриттям на 1000 кв. м території. Залізничний транспорт займає важливе місце у вантажо- і пасажироперевезеннях. Довжина залізниць в області становить 575 км. Щільність залізничної мережі на території області становить 41,4 км на 1 тис. км кв., що значно перевищує такий же показник по Україні (37,6 км). Найбільша щільність залізниць у центральній частині області, а найменша у північній.
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Тернопільської області.
Промисловість
(див. додаток )
На території області можна виділити Тернопільський промисловий вузол, де виробляється близько 37% промислової продукції області. Провідними є машинобудування й металообробка, легка, харчова промисловість і промисловість будівельних матеріалів.
Основною продукцією машинобудування та металообробної промисловості
є бурякозбиральні комплекси, світильники, пускорегулюючі апарати, торговельне обладнання (м. Тернопіль), господарське литво (Збараж), металовироби (Бучач). Найбільшими підприємствами машинобудівної та металообробної галузі є ВАТ "Ватра" – виробник світлотехнічного обладнання виробничого та культурно-побутового призначення, ВАТ "Тернопільський комбайновий завод", який випускає бурякозбиральні комбайни та іншу сільгосптехніку, ВАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", що спеціалізується на засобах радіозв’язку.
Головна галузь легкої
промисловості – текстильна
, яка включає Тернопільське виробниче об’єднання ВАТ «Текстерно» (виробництво бавовняних тканин), Кременецьку фабрику «Ватин», Заліщинську фабрику текстильно-художніх виробів та інші. Функціонують підприємства швейної промисловості – у Тернополі, Чорткові, По чаєві, Монастирську, шкіряно-галантерейної – у Тернополі, смт. Вишівець і Заложці, та взуттєвої – у Тернополі, Теребовлі, Почаєві.
Розвинуте виробництво товарів побутової хімії (м. Скалат), пластмасових виробів (смт. Підволочиськ і Товсте), гумових іграшок (м. Копичинці). У промисловому комплексі представлені також галузі будівельних матеріалів
(Тернопіль, смт. Велика Березовиця, Теребовля, Бережани, Скала-Подільська) і деревообробна промисловість
(Тернопіль, Бережани, Кременець, смт. Микулинці). В області виготовляють також фарфорові вироби (Тернопіль), скло і скляний посуд (Бережани).
Харчова промисловість
є однією з важливих галузей господарського комплексу регіону. Провідне місце займає цукрова
(заводи Чортківський у смт. Заводському, а також у Кременці, Хоросткові, Тернополі, Збаражі, Борщові та ін.); молочна і маслосироробна (Тернопіль, Бережани, Борщів, Заліщики, Кременець та ін.); м’ясна (Тернопільський у Великій Березовці і Чортківський м’ясокомбінати); плодоовочевоконсервна (Тернопіль, Заліщики, Бережани, смт. Мельниця-Подільська і Скала-Подільська); тютюново-махоркова (Монастирська, Кременець).
Усі промислові підприємства області можна розглянути детальніше у додатку 3.
Сільське господарство
(див. додаток )
Сільське господарство є основною сферою агропромислового комплексу Тернопільської області. Воно дає 32% валового внутрішнього продукту області, забезпечує потреби населення області в основних продуктах харчування та сировиною – переробну промисловість, створюючи таким чином основу експортного потенціалу області.
В області проведено процес реформування 584 сільськогосподарських підприємств. На основі майнових та земельних паїв членів господарств створені нові господарства ринкового типу, зокрема 297 приватних підприємств, 247 товариств з обмеженою відповідальністю, 14 – сільськогосподарських кооперативів і 12 селянсько-фермерських господарств.
Щодо розміщення основних галузей сільського господарства слід зазначити, що галузі рослинництва
орієнтуються насамперед на райони з достатньою кількістю орних земель і найбільш сприятливими кліматичними умовами. Ці показники характерні для всієї території Тернопільської області.
Розміщення галузей тваринництва
зумовлюється природними умовами, ресурсами кормо виробництва, потребами населення, транспортабельністю продукції. Розвиток тваринництва залежить насамперед від кормо виробництва, яке складається з польового, лукопасовищного і промислового виробництва кормів. Водночас окремі галузі тваринництва прив’язані до м'ясо-молочної, цукрової, крохмале-патокової промисловості (використання відходів в кормовому раціоні).
Виробництво сільськогосподарської продукції
на 1 особу
(кг)
| 2000
|
2001
|
2002
|
2003
|
|
| А | 3 | 4 | 5 | 6 |
| Продукція сільського господарства, грн
|
1666
|
1551
|
1662
|
1565
|
| Продукція рослинництва, грн. | 1053 | 906 | 1008 | 940 |
| Зернові культури | 642 | 704 | 798 | 651 |
| Цукрові буряки (фабричні) | 1042 | 1372 | 1058 | 975 |
| Картопля | 904 | 558 | 698 | 688 |
| Овочі | 121 | 103 | 114 | 138 |
| Плоди і ягоди | 10 | 8 | 18 | 15 |
| Продукція тваринництва, грн. | 613 | 645 | 654 | 624 |
| М`ясо (у забійній вазі) | 41,8 | 38,8 | 41,4 | 45,3 |
| Молоко | 438,4 | 456,5 | 460,9 | 433,7 |
| Яйця, шт. | 203 | 219 | 248 | 259 |
Соціальна сфера
(див. додаток )
Тернопільська область є переважно аграрно-промисловим регіоном України, а тому сфера нематеріального виробництва розвинута тут недостатньо. Основні центри соціальної сфери знаходяться, як правило у м. Тернополі та адміністративних районах області.
Медицина.
Медичну допомогу населенню Тернопільської області надають 74 лікарні різних типів. Амбулаторно-поліклінічну допомогу надають : 60 поліклінік при лікарняних закладах, 2 медсанчастини, 111 сільських лікарських амбулаторій, 1 госпрозрахункова поліклініка, 8 стоматологічних поліклінік, 780 фельдшерсько-акушерських пунктів, та 21 здоровпункти.
З 2001 року в області функціонує спеціалізоване територіально-медичне об’єднання "Фтизіатрія", в яке входять : обласний протитуберкульозний диспансер, 2 спеціалізовані лікарні, 3 міжрайонних диспансери та фтизіопульмонологічний санаторій.
В області функціонують 9 диспансерів, 5 санаторіїв для дорослих і дітей підпорядкування МОЗ України, 2 станції швидкої медичної допомоги та 2 станції переливання крові.
Освіта і наука
. В області функціонують 919 загальноосвітніх шкіл, 12 гімназій, 10 ліцеїв, 1 колегіум, 474 дошкільні заклади, 22 державних професійно-технічних навчальних заклади та їх дві філії (Борщівська і Ланівецька), 4 університети. Мережа освітніх закладів охоплює всю територію області.
Загалом область має високі показники освіченості населення. Понад 250 тисяч громадян (20,1 відсотка) у віці від 6 до 25 років навчаються в освітніх закладах області.
Культура
. У м. Тернополі є 2 театри, обласна філармонія, в області створені державні музеї, зокрема краєзнавчі в м. Тернополі, і Кременці, музей. «Молотковська трагедія» у с. Молоткове.
Найцікавішими об'єктами туризму є Збаразький історико-культурний заповідник, пам'ятники архітектури ХII ХIХ ст. в м. Кременці, Миколаївський собор, ансамбль ліцею, Богоявленський монастир, ансамбль Почаївської лаври, Старий замок, картинна галерея в м. Тернополі; домініканський костьол ХVIII ст.; картинна галерея; найбільша в світі гіпсова печера. Кришталева. з мінеральними джерелами в с. Кривчому.
В області існують певні сектори життєдіяльності, недостатній розвиток яких негативно впливає на її загальний рейтинг. Ідеться зокрема про стан та охорону здоров’я (10 місце), ринок праці (13 місце), матеріальний добробут (22 місце), фінансування людського розвитку (25 місце).
Транспортна система
(див. додаток )
Через територію області проходить значна кількість залізничних і автомобільних шляхів сполучення, що з’єднують країни Азії, Близького і Далекого Сходу із країнами Західної Європи.
Три автомагістралі міжнародного значення пересікають область із заходу на схід і з півночі на південь. Автомагістраль Брест-Чернівці
з’єднує західну частину Білорусі з Румунією і є головним коридором північно-південного напрямку до балканських країн і Середземномор’я. Інші дві автомагістралі Харків-Київ-Львів
і Київ-Ужгород
з’єднують східні кордони і центр України з Польщею, Словаччиною і Угорщиною. Обмеження швидкості на автомагістралях становить 120 км/год.
Залізничний вузол міста Тернополя надає можливість сполучення практично з усіма обласними центрами України, країнами ближнього зарубіжжя. Через місто проходять поїзди сполучення із Польщею, Росією, Чехією, Болгарією, Словаччиною. Залізнична станція може пропустити за добу більше 100 тисяч тонн вантажів.
Аеропорт "Тернопіль
", що знаходиться за межами міста на відстані двох кілометрів, має злітно-посадочну смугу зі штучним покриттям і може обслуговувати повітряні судна з максимальною злітною масою до 61 тонни. Пропускна спроможність аеропорту - до 100 пасажирів на годину. Аеропорт забезпечений митним та прикордонним обслуговуванням по виклику. Виконуються чартерні, нерегулярні польоти по перевезенню пасажирів і вантажів.
5. Участь області внутрішньодержавному територіальному поділі та економічних зв’язках.
Внутрішньо-економічна діяльність
Роздрібний товарообіг:
-всього — 385,5 млн. грн.
-на душу населення — 333,0 грн.
Обсяг платних послуг населенню:
-всього — 358,6 млн. грн.
-на душу населення—310,6 грн.
-в сільській місцевості —61,5 грн.
Обсяг побутових послуг населенню:
-всього — 40,5 млн. грн.
-на душу населення — 35,0 грн.
-в сільській місцевості — 11,2 грн.
Мережа підприємств:
-магазини — 2326 одиниць, їхня торгова площа — 137,2 тис. кв. м;
-забезпеченість торговою площею в розрахунку на 1 тис. чол. – 119 кв.м
-підприємства громадського харчування — 880 одиниць, у них 39,3 тис. посадкових місць;
-забезпеченість місцями в розрахунку на 1 тис. чол. — 34 посадкових місць; підприємства побутового обслуговування — 219 одиниць.
Зовнішньоекономічні зв’язки.
Зовнішню торгівлю товарами підприємства та організації області здійснюють із 68 країнами світу (по експорту – із 43 країнами, по імпорту - із 58 країнами). Основними торговими партнерами області є наступні країни: Німеччина (обсяг зовнішньої торгівлі області з Німеччиною становить 18,81 млн. дол. США), Росія (16,65 млн. дол. США ), Польща (6,63 млн. дол. США), Італія (6,38 млн. дол. США), Молдова (3,29 млн. дол. США), Нідерланди (1,79 млн. дол. США), ОАЕ (1,78 млн. дол. США), Туреччина (1,62 млн. дол. США), Австрія (1,60 млн. дол. США), Білорусь (1,29 млн. дол. США) та ряд інших країн.
Обсяг експорту
в країни Європи складає 42% загального обсягу експортних поставок, в країни СНД, відповідно – 8%, в країни Азії, Америки та Африки – 10%.
В структурі експорту області традиційно переважає продукція сільського господарства (м'ясо та харчові субпродукти, їстівні плоди, горіхи, шкіряна сировина та ін.), харчової та переробної промисловості (алкогольні та безалкогольні напої, оцет, вироби з м'яса, риби, продукти переробки плодів та овочів). Частка цієї продукції складає половину загального експорту. Серед інших експортних відправлень 22% припадає на електричні машини, устаткування та механізми, 12% - на деревину, вироби з неї та меблі, 8% - на текстиль та текстильні вироби, 5% - на неблагородні метали, 3% - на будівельні матеріали.
Щодо динаміки імпортних надходжень
, то характерним є збільшення імпортних поставок з країн Європи, Азії та Африки (у півтора рази), Америки (майже вдвічі) та різке зменшення імпорту з країн СНД (в чотири рази). Відповідно найбільшу частку в імпорті області мають Європейські країни (85%), далі - країни Азії (6%), СНД (5%) та Америки (4%). Частка решти країн незначна і складає менше 1%.
В структурі імпорту, протягом останніх років значних змін не відбувалось. В область продовжують завозити продукцію машинобудівної (38% від загального імпорту області), хімічної (25%), легкої (16%) та деревообробної (10%) галузей промисловості. В динаміці імпорту варто відмітити збільшення обсягів всіх основних товарів, що традиційно імпортуються в область за винятком пластмас, виробів з них (їх обсяг зменшився на 5%) та вовни (на 13%).
Протягом останніх років зберігається тенденція поступового нарощування обсягів зовнішньої торгівлі послугами (в основному за рахунок збільшення експорту послуг).
В структурі експорту
найбільшу питому вагу незмінно мають транспортні послуги (90% від загального експорту послуг), також експортувались різні ділові, професійні та технічні послуги (5%), подорожі (3%) та страхові послуги (2,5%).
У сфері імпорту послуг
, найбільша частка належить страховим (60%), транспортним (28%), будівельним (6%), а також іншим діловим послугам (2%) та подорожам (2%).
Основними партнерами області в торгівлі послугами є: по експортних операціях
- Німеччина (47% загального експорту послуг), Швеція і Угорщина (по 14%), Польща (7%), Російська Федерація, Нідерланди та Білорусь (по 2%); по імпортних операціях
- Польща (39% загального імпорту послуг), Австрія (15%), Німеччина та Угорщина (по 9%), Франція, Російська Федерація та Італія (по 5%) та ін.
Зовнішня торгівля, інвестиційний та інноваційний розвиток
Сьогодні іноземні інвестиції в економіку області здійснюються переважно у вигляді створення спільних підприємств або внесення контрактних інвестицій, рівнозначних торговим угодам. Найбільші інвестиції в економіку області було внесено з Німеччини, Чеської Республіки й Австралії, звідки надійшло 64% усіх іноземних інвестицій.
6. Проблеми і перспективи розвитку і розміщення продуктивних сил Тернопільської області.
Незважаючи на певні позитивні зрушення, що відбулися в останні роки, сьогодні Тернопільщина залишається одним із найбільш відсталих в економічному плані регіонів.
Що стосується позитивних моментів, то тут насамперед ідеться про фінансові ресурси, які надходять від працюючих за кордоном жителів Тернополя та області (40% працездатного населення області) і які можуть скласти потенціал для саморозвитку регіону.
По-друге, Тернопільщина може використати своє зручне географічне положення - становище транзитної території для транспортування вантажів до Західної Європи. У зв’язку із цим багато надій покладається на розвиток п’ятого транс’європейського транспортного коридору, ключове місце в якому посідає Тернопільщина.
По-третє, зростаюча суспільна і політична активність населення Тернопільщини починає привертати до цього регіону увагу політичних еліт, адже незважаючи на свою незначну чисельність місцевий електорат відзначається значним рівнем активності та політичної свідомості.
Однак ситуація для Тернопільщини погіршується й зростаючою конкуренцією з боку сусідніх регіонів, особливо Львівської, Хмельницької та Вінницької областей. Тому існує небезпека, що регіон і надалі залишатиметься в тіні своїх потужніших сусідів, зокрема "галицької столиці" - Львова. Відповідальність за це несе передусім регіональна еліта, яка не виявляє достатньої активності у відстоюванні інтересів регіону.
Подальший розвиток області потребує також визначення галузевих пріоритетів. Це, перш за все, розвиток агропромислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування та радіоелектронної промисловості, що сприятиме удосконаленню галузевої структури промисловості. Основними заходами досягнення цього повинні стати:
-технологічне оновлення харчових і переробних підприємств за рахунок власних коштів та залучення іноземних інвестицій;
-будівництво високотехнологічних переробних підприємств у безпосередній близькості до виробників сировини;
-налагодження випуску обладнання для переробки сільськогосподарської сировини, сучасних таропакувальних матеріалів, сервісного технічного обслуговування переробної галузі.
З огляду на це можна стверджувати, що Тернопільщина не реалізовує повною мірою свій виробничий, інтелектуальний, бізнесовий, політичний капітал. Для того щоб область почала активно розвиватися, необхідно запроваджувати інноваційні моделі розвитку міст та області, робити ставку на розвиток місцевого самоврядування, залучення до бюджету коштів заробітчан шляхом сприяння розвитку малого та середнього бізнесу тощо.
Висновки
Тернопільська область розташована на заході України, в межах Лісостепової зони. Область має вигідне економіко-географічне положення, що робить її привабливою ланкою між Європейським Союзом та ринками України. В адміністративно-територіальному відношенні Тернопільська область поділяється на 17 адміністративних районів; нараховується 18 міст, у тому числі одного обласного підпорядкування, 17 селищ міського типу і 1019 сіл.
Тернопільська область має досить розвинутий природно-ресурсний і виробничий потенціал, але економічна криза охопила всі ланки економічного і суспільного життя. Негативні процеси у реальному секторі економіки позначились на темпах, пропорціях і галузевій структурі господарства області, що призвело до падіння обсягів валової доданої вартості, нерівномірності темпів росту, деформації у відтворювальній структурі економіки. Криза реального сектора обумовила скрутний стан соціальної сфери і низький рівень життя населення.
Однією з головних характеристик трудоресурсної ситуації в області є рівень безробіття. На нинішньому етапі трансформації економіки зростає кількість зайнятих осіб на малих підприємствах, і хоча це не вирішує проблеми безробіття, але певною мірою сприяє його стабілізації.
У господарському комплексі
Тернопільщини представлені промисловість та високоінтенсивне сільське господарство, а також сфера обслуговування та достатньо розвинена транспортна система. І хоча поки що область залишається однією з найбільш економічно відсталих в Україні, останнім часом в її економіці відбуваються деякі позитивні зрушення: певна стабілізація економіки, зменшення рівня інфляції, формування основ багатоукладної економіки, створення бази ринкової інфраструктур та банківської системи, зростання ролі приватного підприємництва у створенні продукту і окремих видів доходів області тощо.
Основу сучасного господарства Тернопільської області становить промисловість
і агропромислові комплекси
. Провідними галузями є харчова, машинобудівна та металообробна промисловість, зернове господарство, буряківництво та м’ясо-молочне тваринництво.
За обсягом виробництва в галузевій структурі промисловості
найбільше значення мають харчова промисловість, машинобудування і металообробка, легка, промисловість будівельних матеріалів та мікробіологічна промисловість.
Аграрний
сектор посідає провідне місце в народногосподарському комплексі області. Основною сферою агропромислового комплексу Тернопільської області є сільське господарство.
Серед галузей сільського господарства переважає рослинництво (58% валової продукції). На тваринництво припадає 42% валової продукції. 64% продукції сільського господарства Тернопільської області виробляється в галузі рослинництва, 36% - тваринництва.
Соціальна сфера
Тернопільської області має низку проблем, які вимагають негайного вирішення. Заходами, що сприятимуть цьому, є впровадження нових організаційно-структурних моделей усіх установ соціальної сфери, підвищення ефективності управління галуззю, а також удосконалення форм організації та механізму фінансового обслуговування
Транспорт
— одна з важливих галузей господарства, яка в значній мірі впливає на розвиток виробничої і невиробничої сфер. Через територію області проходить значна кількість залізничних і автомобільних шляхів сполучення, що з’єднують країни Азії, Близького і Далекого Сходу із країнами Західної Європи.
В області розвинуто майже всі (крім морського) види сучасного транспорту. Вони пов'язані між собою і утворюють єдину транспортну систему, яка є складовою частиною транспортної системи України.
Область бере участь у внутрішньодержавних
та зовнішньоекономічних
зв’язках. В структурі експорту
традиційно переважає продукція сільського господарства, харчової та переробної промисловості . В структурі імпорту
переважає продукція машинобудівної (38% від загального імпорту області), хімічної (25%), легкої (16%) та деревообробної (10%) галузей промисловості.
Проте, незважаючи на певні позитивні зрушення, що відбулися в останні роки, сьогодні Тернопільщина залишається одним із найбільш відсталих в економічному плані регіонів. Ситуація для Тернопільщини погіршується й зростаючою конкуренцією з боку сусідніх регіонів, особливо Львівської, Хмельницької та Вінницької областей, які є більш економічно розвинутими.
Тернопільська область не реалізовує повною мірою свій виробничий, інтелектуальний, бізнесовий, політичний капітал. Для того щоб область почала активно розвиватися, необхідно запроваджувати інноваційні моделі розвитку міст та області, робити ставку на розвиток місцевого самоврядування та залучення до бюджету коштів заробітчан шляхом сприяння розвитку малого та середнього бізнесу.
Використана література
1. Данилишин Б.М. Продуктивні сили економічних районів України. – К. ЗАТ «НІЧЛАВА», 2000. – 520 с.
2. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України: Підручник. – К.: Кондор, 2004. – 296 с.
3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (Теорія, методи, практика). Вид. 4-е, доп. – К.: Європ. Ун-т, 2001, 216 с.
4. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Економіка та розвиток регіонів (областей України). Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 644 с.
5. Шищенко П.Г., Олійник Я.Б. Географія: Навч. посіб. Для старшокласників та абітурієнтів. Відповіді на всі запитання нової програми. – 4-те вид., перероб. і доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2004. – 455 с.
6. Статистичний щорічник України. – К.: Консультант. – 2004.
7. Балабанов Г.В. Трансформація територіальної організації господарства України// Український географічний журнал, 2001 р., №3, с. 81.
8. Грецько В. Зростання фонду оплати праці як необхідна умова для подолання диспропорцій в соціально-економічному розвитку регіонів/головне управління праці та соціального захисту населення Тернопільської облдержадміністрації//Україна: аспекти праці, 2001 р., №2, с. 17-21.
9. Калініченко І.Романенко В. Територіальна диференціація в економці України//Економіка України.- 2000 р., №6.
10. Кулік О.О. Соціально-економічний паспорт області: Тернопільська область//Український географічний журнал, 2000 р., №2, с. 34-35.
11. Пушкар З.М. Структурно-територіальний аналіз тваринницько-промислового комплексу Тернопільської області// Український географічний журнал, 2000 р., №2, с. 45-49.
12. Стичінський С.Л. Політика економічного розвитку регіонів України//Проблеми науки. 2004 р., №11, с. 29-34.
13. Тернопільщина: погляд у майбутнє//Економічний часопис ХХІ, 2003 р., №2, с. 4-46.
14. Ювілей держави: поступ регіонів (репрезентація областей України в прес центрі Оргкомітету з підготовки та відзначення свята незалежності)//Урядовий кур’єр, 2001 – 18 серпня. – с. 5.
15. Яремчук І.Г. Історія розвитку цукробурякового виробництва//Економіка АПК, 2004 р., 3 5, с. 22-27.