Міністерство освіти і науки
Львівський Національний Університет імені І. Франка
Факультет культури і мистецтв
Кафедри театрознавства і акторської майстерності
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
На тему:
Відображення традиційного українського світогляду в загадках
Студентки
Крижевич Юлії
Львів 2009
План
Вступ
Загальні відомості про загадки, як зразок народної усної творчості
Відображення традиційного українського світогляду в загадках
Висновок
Список використаної літератури
Мета
1. Дати онтологічну характеристику світогляду українського народу на прикладі загадок; залежно від умови загаданої теми розподілити їх на типи (матеріалістичний, ідеалістичний, релігійний або пантеїстичний).
2. Зазначити як ще можна в загальному охарактеризувати який тип світогляду відображує окремо взята загадка (індивідуальний чи груповий, науковий, релігійний чи мішаний, буденний чи теоретичний).
3. З`ясувати наступні аспекти:
- ставлення до природи;
- ставлення до членів соціуму (до себе і до тих, хто відгадує, до інших людей і до влади, до соціальних груп, до соціально-економічних класів, до власників на засоби виробництва),
- до різних суспільних явищ,
- до мови, мистецтва і науки).
4. На основі проведеного аналізу:
- виявити чинники, які зумовили ті чи інші аспекти світогляду (або обставини суспільного життя в тому числі особливості історичної епохи;
- з`ясувати систему цінностей окремо взятої загадки;
- сформулювати смисложиттєві ідеали, що прагне донести загадка;
- вивести світоглядну паралель через загадки.
Вступ
Загадки мають світове поширення, вони зустрічаються майже у всіх народів світу. У первісних народів загадки імпровізувалися, почасти й до останнього часу імпровізуються у етнографічних групах1, що у віддалених гірських районах Західної України. Найдавніші загадки були переважно нескладними, вдало створеними метафорами, але згодом вони все більше стабілізувалися, вдосконалювалися в змісті та формі, відшліфовувалися. В такому вигляді вони передавалися з уст в уста, з покоління в покоління. Систематичний збір українських народних загадок почався досить пізно. Адже пам`ятки древньоруської літератури дають дуже мало свідоцтв про загадки. Навіть в XVII ст., коли вже на сторінках рукописів з`являються описи билин, казок, пісень, цілі збірки приказок, записів про загадки майже немає. Чижевський, досліджуючи феномен барокової літератури, {4, 297 -345} відзначає про появу загадкових віршів. Один із прикладів укладений Величковським (1698) – автора і ракового вірша та алфавітного, що так близькі до ребусу чи шаради: «Со смЪ Богомъ дедж, ноп насъ блюсти буде»). Чижевський пояснює: «Загадки – це короткі, стислі поетичні твори, в основі яких є метафоричні запитання. Найчастіше в загадках на основі названих однієї чи кількох рис відомих предметів чи явищ належить одгадати інші («загадані») предмети або явища. Основними рисами художньої форми є стислість, лаконічність, сконденсованість думки і викладу. Характер образності загадках максимально конкретний, пов`язаний з реальним навколишнім життям і побутом народу». Проте іноді тільки на свобідних листках з`являється загадка, так далека від метафоричних загадок ХІХ ст. , загадка типу книжкових притч: Стоит град межи небеси и землею, идеть з града посол нем и несе грамоту неписьменну (град – Ковчег Ноя, посол – голуб, а грамота неписьменна - листок маслини, що в клюві принесений в Ноевий ковчег). Російський вчений – фольклорист Афанасьєв писав: « Народні загадки зберігали для нас руїни старослов`янської метафоричної мови. Поява загадок тотожна з зародженням інтелекту»{5,7}. В українській фольклористиці вивчення походження і суспільної функції загадок були поставлені по-новому тому, що приблизно усі загадки на території України подібні між собою, і ця подібність історично зумовлена і є закономірним наслідком спільного походження, вікового співжиття в єдиній давньоруській державі, а пізніше – наслідком найтісніших культурних, зокрема фольклорних взаємозв`язків. Багато знаних нами загадок походить ще з часів Київської Русі. Етнографічна група - внутрішня територіальна складова етносу із слабо розвинутою локальною самосвідомістю, прийнятою сусідами назвою, зрідка самоназвою та місцевими особливостями культури, побуту, говірок (наприклад бойки, лемки, гуцули). Ще тісніше загадки пов`язані з народними казками. Казки донесли до нас окремі тексти давніх загадок, а також важливі свідчення про їх колишню функцію, відмінну від теперішньої. Так, в деяких казках мудра дівчина то загадує загадки, то їх одгадує. Це свідчить про відгуки то матріархату, то патріархату.
Загадки про явища природи: небо, сонце, місяць, зірки, грім, вітер і т.д. – в свій час виходили із світогляду первісної людини, якій було властиво оживлювати , уособлювати явища природи то у вигляді тварин, то у вигляді людей.{ Із загадок цієї тематики наведемо такі: Тато високий, мама широка,
син зрячий, невістка сліпа
(небо, земля, день, ніч); Розстелю хусточку, та
й положу лусочку, та й посію горшком
(небо, місяць, зірки) ; Череда не лічена
, толока не міряна, пастух не найманий
(зірки, небо, місяць); або ось для прикладу найдавніший зразок загадки , яку відносять до кінця ХV ст. - Тур1
ходить по горам, туриця по долах – тур свисне, туриця мигне (
грім і блискавка); Біг кінь білобокий через Дунай глибокий, як упав – заржав, увесь світ задрижав
(грім); Сірий віл випив води діл
(мороз); Висота – пів пса,
ширина – півтора пса
(лавка); Скатертина біла увесь світ закрила
(сніг); Ще ся батько не вродив, а син по світі ходить.
(вогонь і дим); Без рук, без ніг на гору зліз
(дим); Мати – гладуха, дочка – краснуха, син - кучерявий (
піч, вогонь, дим)}2
.
Чижевський зазначає, що загадки з`являються доволі спонтанно, хаотично, поступово стаючи надбанням українського народу, та порушує питання про встановлення межі загадок, адже вони дуже стабільні і в той же час є випадки, коли загадка, зафіксована в XVII ст., записувалася в наш час з деякими змінами. Але водночас зміна порядку слів, заміна імен, назв, епітетів, типове для загадок. Іноді такі зміни призводять до появи нової загадки, проте визначити межу, що відділяє стару загадку від нової неможливо. Найцікавіше те, що Нечуй – Левицький досліджуючи світогляд українського народу на прикладі загадок походження яких виводить з міфів, зазначає: «…найдавніші українські міфи були в геоморфній і напевно зооморфній формі. Небо здавалося давнім українцям то полем, то морем, то просто кленовим листком, на якому написані сонце, місяць і зорі; хмари здавалися лісами, дібровами, скелями, ватагою чи турмою овець; зорі здавались густими копами на полі, або листком на воді; сонце соколом, блискавка терном або терновим огнем.» [2;4]. Красен сокіл кружляє, хмари затуляє – на роботу виганяє
(сонце. Загадка ХІХ ст. ). Саме такі загадки далі трансформуються і набувають скоріше ритуального характеру, влучно передаючи ознаки тогочасної культури. Іноді загадки часів дохристиянської Русі. Антропоморфні з’являються дещо пізніше з появою перших божеств, саме ним ми і дізнаємося їхні імена: Ярило її обігріває,Мокош слізьми поливає, Волос скот випасає
, а Даждь від Дива захищає
( загадка до 908 р., відповідь очевидно земля, або країна і аналогічно Ярило – бог Сонця, Мокош – богиня Волос – бог скотарства, Даждь – родоначальник руського народу, Див – демонічний персонаж, тури на Україні зникли вже з XVI ст. Ці загадки вперше била записані Івашком І.Ю., у 1920 – 1929 рр. у с. Черепівці Буринського району Сумської області. Звідси ми можемо зрозуміти, що на початках загадкам властивий пантеїстичний тип світогляду, адже Бог в уявленнях предків українців виступає у образі природних стихій. Крім схожих загадок , на листках школярів Київської Русі записували питання, що стосувалися філософського чи побутового характеру. Вони були включені в твори древньоруської літератури та були основою для «Бесіди трьох святителів», «Азбуки», «Бджоли» і т.д. (Що є всього бистріше і прудкіше?
– очі). Згадки про загадки можна отримати із збірників прислів`їв, куди загадки потрапляли в силу своєї афористичності і лаконічності. Так в збірці ХVI ст., списаному з оригінала ХVI ст. посеред приказок є загадки:
Бочка стогне, бояр і співають,
Хто це такий Іван Толмачів,
Що поїхав на коні та поїхав в вогонь
(свиня з поросятками, та чавун на рогачі).
Зображення предметів і явищ у загадках зумовлюється духовними і матеріалістичними уявленнями народних мас про реальні зв`язки та співвідношення між предметами і явищами. Поетичні уявлення людей змінюються з розвитком світогляду1, який в свою чергу залежить від розвитку світогляду1
продуктивних сил і виробничих відносин. Єдиним спірним питанням, залишається - те чи доречно друкувати в творах загадки, які носять суто індивідуальний характер. І деякі автори, як наприклад Вертій {6,187} проти внесення в збірники таких загадок. Проте, якщо враховувати, що деякі загадки, у свій час складені відображають літературні смаки того часу, та вживаються загалом, або ж в усній традиції мають декілька варіантів, потрібно ж кожну окремо взяту загадку розглянути і врахувати її значення. Виникають сумніви в правильності включення в збірники загадок, що стосуються літер алфавіту, адже загадки завжди стосуються видимого і конкретного світу. Питання про букви алфавіту, можна знайти в завуальованій формі у більшості народів, і Україна тому не виняток. Дослідження показали, що суспільна функція загадок змінювалася протягом століть існування цього жанру. В сиву давнину загадки мали серйозне значення, були тісно пов`язані з трудовою діяльністю мисливця, кочівника чи селянина, з потаємною, замаскованою мовою. Загадки входили в обряд; загадуючи чи одгадуючи їх люди прагнули вплинути на сили природи, світ тварин і рослин, підкорити їх собі, проникнути в їх потаємний зміст. Загадкова, багато значуща мова використовувалась в посольський і воєнних переговорах. Знання загадок було необхідним вождям і правителям, землевласникам і скотарям, мисливцям і рибакам. Потрібно було вміти зрозуміти порівняння, образність – знати загадки, як того вимагав обряд. Світогляд – система переконань, поглядів і оцінки, ціннісне розуміння себе, одне із основних філософських понять, яке характеризує місце людини в світі. Загадка допомагала вловлювати таємну мову, розвивала кмітливість, спостережливість і мудрість народу: вчила з підставляти факти і образи, мислити поетичними образами, знайомила з необхідним запасом цих образів. Здебільшого загадки загадувалися старшими по віку, з їх допомогою старші передавали молоді свій досвід, знання, поетичний погляд на оточуюче. Підтвердження ми знаходимо в древньоруські літописи. Так, в «Повісті про Петра і Февронію» ( ХІІІ ст.) на питання, де її родичі, Февронія відповідає, що мати й батько пішли в займи брати, а брат крізь ноги на смерть дивитись.
(
Це означає, що мати й батько пішли плакати за покійником, а брат пішов дивитися вулики на високих деревах, звідки легко впасти). Або відома притча, про чоловіка – на запитання навіщо йому шість хлібин, він відповів: «дві – борг віддати, дві – самим з`їсти, дві – в борг дати»
(відповідь: дві – батькам, дві - йому і жінці, дві – дітям). Нащо Вертій, шукаючи першопричину виникнення загадок, цитуює Нечуя–Левицького: «…ціль української віри, як і всіх інших народів була суто практична, а в основі давнього поганства лежав людський егоїзм»[ 6, 326]. Це справді так, адже наші предки славили світлі небесні сили, приносили їм жертви, слугували Небу, щоб змусити його відповідати його практичним цілям. Що і спричинило виникнення загадок, у формі ребусів. Адже загадка-ребус – це своєрідне запитання Небу, складеного так, щоб не було зрозумілим непосвяченим. Відповідь, як і запитання теж зашифровані {метод ворожіння на нутрощах, кістках}, про це говорить і Тейлор у своїй праці «Первісна культура»[3, 260]. Посвячені, як правило жерці або вожді племені автоматично переходили в розряд еліти, відповідно можна справедливо стверджувати, що з появою загадок виникає і класова нерівність. «…в пізнішу пору і ребус, і загадка трансформуються переходять в більш ненав`язливу форму і поступово зникає практичний егоїзм», - пише Вертій.
Цікавим є той факт, ще довго, майже до ХІХ ст., зберігається в деяких місцях звичай загадувати загадки тільки в деяких місцях, тільки в деякі дні. Наприклад у лемків вживання загадок було суворо уставленим звичаєм (наприклад під час обряду весілля чи сватання); вони загадувалися урочисто, колективно включаючи своєрідну гру уяви. Для порівняння - угорці (мадяри), які мешкають на теренах Закарпатської України загадували лише в певні сезони року (восени – під час збору врожаю і зимою - під час Різдвяних Свят), в певні години доби (увечері і вночі, включно з гаданням на долю); концентрично, починаючи від найближчого оточення і поширюючись по колу.
Недарма вони здавна служили, а почасти й зараз служать народним засобом розвинення людей та перевірки їх розумових здібностей, особливо дітей та молоді. Звідси загадки - дуже давній вид народної творчості, тому походження загадок відносять до первіснообщинної доби, коли людина вже володіла здатністю абстрактно мислити і зіставляти та порівнювати явища, мала певний запас знань про природу. Крім цього, загадки включалися в обряд ініціації; використовувалися для перевірки людини, що приймалася в родину нареченого; для випробовувань претендента на престол. Подібні «екзамени» знайшли своє відображення в казках, весільному обряді і детально вивчені науковою літературою. Загадки (разом з казками та іншими найдавнішими видами народної поетичної творчості ) були виявом намагання первісної людини розібратися в явищах навколишньої природи та суспільства, виявом прагнення народу уточнити й збільшити свої знання об`єктивного світу, а по змозі і вплинути на нього. Цікаво, що заміна загадуваного і прототипу здійснюється не будь-яким предметом, але таким, що має яку-небудь подібність:
1. відповідно до зовнішнього вигляду (яйце – діжка),
2. по кольору (бурак – червоний чобіт),
3. згідно матеріалу (двері – ялина),
В тих випадках, коли неживий предмет загадування замінюється живим предметом, можна казати про порівняльну характеристику: замок – собачка і т. д. Загадки частіше загадуються про речі, про предмети, а говорять в них як про живі істоти, вони дієві, рухомі. Це також допомагає створенню поетичного парадоксу, загадковості, особливого світу загадкових явищ, котрі потрібно відгадати. Досить часто поширений є спосіб побудови загадок шляхом вирізання якої-небудь ознаки чи якості предмета. Виходить своєрідна побудова: предмет загадування замінений іншим, проте від цієї заміни одразу відмовляються, залишається лише ознака - головна подібність предмета загадування, згідно якої потрібно відгадати . Наприклад: Не віл, а рогатий
(рогач). Але поряд може зустрічатися заміна, паралель відмови.
Загнала у хлів бика, В хліві
рога, а хвіст у руках
(рогач)
Проте негативний паралелізм, звичний нам (наприклад: Рогатий, що бик)
зустрічається рідко. Часто він просто замінений перерахуванням його властивостей, якостей, змалюванням способів використання чи виготовлення. Загадки першого роду як правило короткі, мають одну чи дві подібності, будуються із простих, часто неповних речень (складні речення взагалі загадкам не властиві). Загадки другого роду, розповідають про спосіб виготовлення чи примінення предмета, згідно об`єму. Скоріше усього вони розвертаються в цілий сказ: «Був я копаний, був я топтаний, був на кружеві, був я в пожежі, сто голів годував. Старий став – пеленатись почав, кинули в вікно, нікому не
потрібно
(горщик).
В новий час загадки живуть, як специфічний художній жанр, допомагаючи розвивати в підростаючому поколінні кмітливість, вмінні з зіставляти, бачити в окремих предметах прекрасне, мислити поетичними образами. Загадка служить виховним засадам, але її педагогічні функції здійснюються без надої дання і педантизму, нібито жартуючи, в грі і розвагах. І в наш час загадка залишається живим і розвиваючим жанром, вона знайшла своє місце в дитячому середовищі. Згідно старих зразків створюються нові, що згодом переходять в уснутворчість.
Відображення традиційного українського світогляду в загадках
Якщо ми будемо розглядати загадки саме українського народу, то можемо зауважити, що саме вони побутували і записувалися головним чином в селянському середовищі, тому і світ речей , що в них зображувався належить перед усім його селу. Читаючи загадки, ми можемо уявити собі селянську хатку-мазанку, пічку, з усіма її деталями і належними до неї начинням, оздоблення кімнат, предметами ремесел і ручної роботи; загадки змалюють одяг і взуття та їжу селянина. Важко знайти таку галузь трудової діяльності землероба, яка б не була відображена в загадках: тут і обробіток поля, і сінокіс, і жнива, і молотьба, різні ремесла, рибальство, полювання і т.д. В загадках зображені тварини та рослини, що оточували селянина у лісі та в садибі, явища природи, спостерігачем яких він був. Загадки розповідають про саму людину, про частини його тіла, про головні моменти його життя. Знайдуться серед загадок і такі, що описують і побут міста, проте переважна більшість говорить про предмети чи тему зацікавлення селянина. В загадках зосереджено багато етнографічних відомостей про побут і працю селянина. Але варто зауважити, що ці свідчення строго окреслені в часі: це побут і праця того періоду, коли загадки записані, тобто, коли зафіксоване їх вживання. Загадки дуже сучасний жанр. Для того,щоб відгадати загадку, необхідно досить добре володіти знаннями про ті предмети, про які йде мова. Тому загадок про предмети, що перестали бути актуальними не загадують. Іншими словами, такі загадки виходять з живого середовища і забуваються.Для сучасної людини багато загадок вже архаїчні, проте на заміну їм приходять нові, що вдало змальовують сучасні предмети побуту (наприклад: про трактор, про електрику, трамвай, та найактуальніші про комп`ютер, Інтернет, ксерокс тощо). Звідси стає зрозумілим, що загадки завжди встигають за часом, проте постійно зазнають змін світоглядні позиції, адже якщо на ранніх етапах (див. вище) загадкам властивий пантеїзм, а починаючи з Володимирової Русі до ХІV ст. – християнський ракурс, то вже з XV ст. до наших днів відчутний вплив матеріалізму. Питання релігії у загадках людини Нового часу вже не зачіпає вічних істин буття, як наприклад у Середньовіччі, для якого властиві загадки про філософські поняття, про життя і смерть, про час, про грамоту, про події священної історії (Адам і Єва і т.д.), про предмети пов`язані з релігією, де навіть у побуті відчутна одухотвореність. Загадки ж Новітньої доби своєрідні – це вже скоріше сатирична транскрипція: часте осміяння церкви противника (католики - православних, православні – католиків, або уніатів); осміянн
півень – православ’я, а бик – католицизм), або Курчак – співак, зрубав
хлівак
(церква і священик). Гарна з виду головка капустяна, а
як візьмеш їсти гірка та гнила
(про священика в ризі. Адже тоді отці церкви не були благочестиві, і досить часто не гребували службовим становищем). Що за кам`янка у бані? – Архієрей у шані
(цікаво, що ця загадка передбачає і відповідь, і нагадує скоріше прислів`я). Та навіть предметний світ змінюється - стає більш приземленим, речовим, для загадок вже невластий своєрідний культовий предмет – фетиш. Цікаво, що для загадок майже не характерні питання про панів, купців, про службовців, про митарів і т. д. Поодинокі випадки з`являються вже в ХІХ ст. про царя, про рекрутський набір. Проте в самих загадках народ завуальовано виразив своє відношення до панів, до церковних служителів. Наприклад: У пані сімдесят сім спідниць, а як
вийде на вулицю – спина гола
(курка). Звичайно такі порівняння говорять про відсутність поваги до представників правлячого класу. І нажаль зовсім немає загадок про театр, музику чи спорт – це пояснюється досить злиденним становищем українського селянина, для якого головним видовищем був ярмарок, недарма Микола Гоголь, змальовуючи побут селян навіть присвятив цілу повість цьому явищу. Ярмарки – це не тільки спроба вдало продати – купити, але це ще й яскраве дійство. Саме їм завдячує український фольклор, адже більшість створених народом речей творилося саме тут. І сам образ ярмарки обіграється в загадках, набуваючи особливих рис. Часто народ іменує ярмарку – то пані, то купчиха, то благодать. Загадкам надавали на ранньому етапі їх розвитку магічного значення, тобто приписували їх певний вплив на стан господарства, родини, на розквіт або занепад життя. Вдале розгадування вважалося ознакою розуму і щастя людини. Навпаки невміння одгадувати загадки вело, за народними уявленнями, до невдач, нещастя і навіть до загибелі людини. В такій ролі бачимо загадки, наприклад, у найдавнішій обрядовій народній творчості. Так, у поширеній на Україні русальній пісні співалося про те, що мала дівчинка не відгадала загадку русалки: «У світі одна – потрібна всім вона…»
(правда), і та дівчину залоскотала. В іншій українській казці (ХVII ст.) козак, який шукав коня потрапив у полон до татар. Татари пообіцяли звільнити його, якщо він одгадає сім загадок: Спочатку на чотирьох, потім на двох, а потім на трьох ногах ходить?
(характеристики віку людини – немовля, дорослий, старець з паличкою); Швидше від вітру? (
думка); За всіх переживає, про себе не дбає, кохає, страждає, хоч не розмовляє?
(серце); Хто народився
і не помирав?
(рід людський); Що то за жона, що нікому не вклоняється, що
їй все рівно чи за царя, чи за злидаря заміж піти?
(смерть); На стіл не кладуть, ножем не
ріжуть, а весь світ коштував?
(грудне молоко); Коли б той не
той би не народився, той би не
помер
(вода і лід). Козак відгадав - і звільнився.
Образ мудрої, сільської, дівчини, що вдало загадує або одгадує загадки, властивий колядним пісням Наддніпрянщини, як один із засобів величання розумної дитини господаря. Цікава роль загадок у народному весіллі. В деяких місцевостях Волині під час весілля молодому не давали місця поруч з молодою доти, поки він не відгадував загадок, які йому загадував молодший брат як представник її роду. Загадки в основному зачіпали три питання:
1. стосувалися порядку і добробуту в сім`ї;
2. вибору логічної послідовності речей;
3. визначали кмітливість нареченого.
Зустрічаються також варіанти народного весілля, де загадки загадував молодий, і тільки тоді він частував молоду, коли вона їх одгадувала. Ще тісніше загадки пов`язані з народними казками. Казки донесли до нас окремі тексти давніх загадок, а також важливі свідчення про їх колишню функцію, відмінну від теперішньої. Так, в деяких казках мудра дівчина то загадує загадки, то їх одгадує. Це свідчить про відгуки то матріархату, то патріархату. Велику і характерну групу становлять такі загадки, в яких зображується праця і побут стародавньої людини, починаючи із стадії первісного хліборобства. Кілька прикладів: Під полом ходить баран з колом (примітивне дерев`яне рало); Сів дід (варіант – півень) під кручею, заткнув горло онучею (кагла – примітивний димар). Завдяки загадкам можна зрозуміти, яку сільськогосподарську культуру вирощували наші предки – Сидить дівка в коморі, а коса її надворі (морква), або Без вікон, без дверей – повна хата людей (огірок. Загадка очевидно дещо пізнішого періоду, так як огірок був завезений в Європу в ХІ ст.) , Гордовитий пан, одяг червоний жупан, у хаті сидить, лишень чуб на двір стирчить (бурак), Панна,в сто кожухів вбрана, роздягнеш – заплачеш (цибуля).
Загадки охоче вживають власних імен, чим досягається уособлення явищ і предметів: Підперезаний Степанко по хаті скаче
(віник); Лежить Галя, простяглася, як устане – небо достане
(дорога). Іноді загадки відображають суто порівняльну характеристику людини з явищем, подією, природними стихіями, або навіть з твариною. Проте ці загадки актуальні тільки незначному колу – мають суто локалізований характер і вимагають тісних зв`язків між тим, хто задає питання – відгадуючим – та тим, про кого іде мова у загадці, враховуючи те, щоб не задіти почуття об`єкту загадки. Частіше такі загадки обіграються в сімейному та робочому колах, що дає змогу класифікувати їх як особистісний вид загадок. Такі загадки скоріше подібні на прислів`я Що коту, що попу, а що…..
( ледащо. Відгадуючи називають ім’я загаданого), Летить, гримить усіх лякає, ще крок , і всіх покусає (керівник), Гарна мов квіточка, мила як кіточка, хитра, що
лисочка, швидка як рисочка – це наша...
(дівчинка Ларисочка. В цій загадці використана пестлива форма запитання , а порівняльна характеристика відображає про ставлення природі людських властивостей).
Форми загадок:
- загадки – метафори. Ще Аристотель визначив загадку, як сформульовану метафору. І це можна віднести до найпоширенішого виду загадок – метафоричному чи алегоричному. Подібність будується за принципом поетичного парадоксу.{8, 322}. Наприклад: гусак – білі шати, оперення птаха – одяг, буряк – червоний чобіт, качан капусти – піп в ризах. Істотно в загадках ми маємо не подібність, а повну заміну предмета загадування з тим предметом, до якого він подібний. При цьому ознака якості чи дії зберігаються до кінця загадування. Наприклад, в загадці про двері « Ялина сколихнеться, усі люди обернуться»
подібна не заміна, але й уся ознака пов`язана з дверима, а не з ялиною. Це саме той парадокс, про який згадує Рибнікова {9,57}
- загадки – розповіді : Йшов я лісом, найшов дерево, з того дерева вийшло чотири справи: перша справа – сліпому просвітництво, друга – голому – потішництво, третя – скриплячому – допомога, четверта
– хворому лікування
(береза). Такі загадки мають багато варіантів, так як дослівне запам`ятовування досить важке. Чижевський вважає їх першим видом загадок {3, 227}, адже саме таку форму ми зустрічаємо в давньоруських літописах.
- загадки-питання, проте вони досить неоднорідні, досить часто пов`язані з загадками – метафорами, що заміняють предмет загадування з перерахуванням його властивостей, якостей. Загадки–питання також називають якість предмету загадування. Наприклад: Що росте без коріння? (камінь); Що шумить без вітру (вода). Буває, що подібні загадки констатуються:
Росте без коріння,
Цвіте без цвіту,
Шумить без вітру
(камінь, ялина, вода).
- загадки –задачі. На мій погляд заслуговують на увагу загадки, складені Симеоном Полоцьким (1629 – 1680) , для дітей молодшого шкільного віку, що визначають логіку і швидкість думок . Це задачі, розв`язок яких потребує не тільки провести арифметичну дію, але й вгадати жарт, потаємний зміст: Сиділо сім ворон, я стріляв, трьох убив. Багато залишилося? – Три, інші полетіли; Напишіть число 100 з п`ятьма трійками (33•3 + 3:3),
або Що є легшим пуд заліза чи пуд пір`я?(
однаково); «А» і «Б» - сиділо на трубі, «А» - пропало, «Б» - впало
. Що залишилось?
(відповідь «І»). Крім того у Полоцького безліч загадок , де вдало обіграється родинні зв’язки (потрібно порахувати вік родичів У мами три дочки - Аглаї -2 роки, Параскеві в тричі більше, а Анна на 1 рік старша
віку Аглаї і Параскеві, разом узятих; то скільки років мамі,коли відомо,
що її вік дорівнює подвоєній сумі років доньок
?{Параскеві – 6, Анні 9, мамі – 34 роки}), або ж загадки, де вже вперше застосовуються елементи комбінаторики: У вазі 7 квіток – різних кольорів, скільки разів можна переставляти квіти місцями.
Такі загадки і зараз знайшли своє місце, адже навчити дітей думати – основна вимога сучасної педагогіки і тому вони постійно розширяються – з`явилися загадки в галузі біології, фізики, географії і т.д. – Де на землі віє тільки південний вітер?
(на північному полюсі); Який півострів скаржиться на величину?
(Ямал).
- загадки – жарти. «Нащо шляпу купив? – На гроші.», «Чім хліб у вогонь саджають? – Тістом»
Такі питання чесно кажучи не є загадками. В них немає заміни – ототожнення, нема ознак, що властиві для відгадування. Проте в них є парадокс, із загадками вони пов`язані тим, що розраховані на кмітливість, увагу, вдало розвивають ці якості, що є основною функцією загадок. Вони тяжіють до загадок-питань про властивості, якості предметів та й здавна існують в усній традиції поряд з загадками.
Як і інші види народної поетичної творчості, загадки супроводжували історію народу і на пізніших етапах, зокрема в класовому суспільстві, феодальному і буржуазному, тим більше в наш час. Для з`ясування нової ролі і нової функції загадок в умовах класового суспільства можуть прислужитися казки про мудру дівчину. Ці казки і вміщені в них загадки зазнали цікавих перетворень. Так, у казці про двох братів, бідного і багатого, мудра дівчина зображується саме дочкою бідного брата. Багатий і бідний брати позивалися в суді, і суддя їм задав їм загадки. Хто одгадає ці загадки, той і правий буде. Що на світі наймиліше? Що на світі найситніше? Що на світі наймиліше?
Багач за порадою жінки, відповів, що немає нічого прудкішого за їх власного коня, нема нічого ситнішого за їх кабана і нема нічого милішого, як сама вона, його жінка, - і не одгадав. Загадки продовжували і в пізніші епохи відображати виробничу техніку та матеріальну і духовну культуру. Наприклад: Мій брат – комендант, попід землю ходить – червінці находить
(плуг залізний), загадка ця підкреслює господарську ефективність плуга порівняно з сохою; Чорненький, собачка весь дім стереже
(залізний замок); Крутиться, вертиться, тільки берега держиться (
водяний млин) ;Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє
(письмо, яке з`явилося у східних слов`ян з Х – ХІ ст.); Голову стяли, серце вийняли, дали пити – стало говорить
( гусяче перо, яким колись писали); Їде верхівень, а ноги за вухами (
окуляри, які почали поширюватися в Європі з кінцяХІІІ ст.).
Цікаві загадки з`являються у ХVI ст., про книгу та її велику роль у навчанні людей: Мовчить, а всіх навчить; Не кущ, а з листками; Без язика, а говорить, без голови, а розуміє, без рук без ніг, а буває скрізь
. Таке зацікавлення народу до книги цілком завдячує діяльності Києво-Могилянської Академії, а особливо так званим «мандруючим дякам» (студентам академії на канікулах), що йшли в села учити простий народ. Звідси і з`являються загадки про бурсаків, як їх люб’язно іменує народ: «
Голова учена, мова заучена, хто ж він такий?».
Загадки з соціальною тематикою заслуговують на особливу увагу.Такі загадки ще не вивчені. Деякі містять натяки на класове розшарування в суспільстві: Ходить пані по майдані, куди гляне – трава в`яне
(коса,трава); Чорненьке, маленьке – хоч якого пана з коня зсадить
(блоха); Лізу – лізу по чорному залізу – од царських собак не одіб`юся (бджоли).
Є загадки , які являють собою, так би мовити, своєрідні епізоди з життя: Лисий віл через ворота дивиться
(місяць). Інші загадки є мініатюрними розповідями, які передають і рух: Їхала пані вночі, загубила ключі, місяць ішов ключики знайшов, сонце встало – ключики украло, до себе сховало
(роса). Іноді загадки набирають форми стислого діалогу, розмови: Стукотні, гуркотні, куди ви ідете? – смалене, печене нащо вам це?
(відра і горшки).
Є чимало загадок, які за оформленням нагадують віршики, або скоромовки наприклад:
Горюн, годун – годунець, Ріжуть мене ножакою
Годував, бідував, Б
`
ють мене ломакою
Усіх людей годував, За те мене отак гублять
Як упав – пропав, Що всі мене дуже люблять. (
хліб)
Ніхто добрим словом не згадав.
(горщик)
Чорний, я мов, сажотрус,
Коло пічки все я трусь,
Взимку люблять всі мене.
Відгадайте, хто я є? (
вугілля)
Народні загадки кінця ХІХ – початку ХХ ст., відобразили також деякі зміни, що сталися в зв`язку з розвитком капіталістичних відносин: Що росте
без дощу? (процент на капітал). Загадка «Крикнула вутка – на морі чутко: збіглися дітки до рідної матки»,
- спочатку виникненняв XVII ст. одгадувалася як дзвін у церкві, а в записах ХІХ - ХХ ст. – як гудок фабрики чи заводу.
Не сани, не віз, без коня їде
– раніше – човен, тепер автомобіль. Із загадок ХІХ - ХХ ст. про паровоз: Біжить корова, гладка, здорова; тікайте з дороги, бо візьме на роги, а за нею телята, та всі близнята (
про поїзд і вагони); про літак: Що летить – крила має, а крилами не махає?; Крил не має, а навколо Землі літає? (
супутник); По полю бродить, зерно молотить, жне, косить – їсти не просить (
комбайн); Хвостом воду бере, носом випускає
(водогін); Тепла гармошка, весь дім обігріває
(парове отеплення); а ось ряд загадок про електрику: По дроту ходить, пітьму розводить; Огнем не запалиш, водою не загасиш; або Гнотик й склі стримить зі споду, світить ясно народу (
електрична лампочка).
Будучи багатими на мальовничі, пластичні елементи, загадки відзначаються різноманітністю ритму, рим, багатством асонансів і алітерацій. Своїм оформленням загадки, як і прислів`я, займають проміжне місце між поезією та прозою, однак ближчі до поезії. {Це видно хоча б із таких прикладів: Біжить свинка, срібна спинка, хвіст конопляний
(голка і нитка); Хата боката, вікон забагато – нікуди вийти
(невід, яким рибу ловлять); Загадаю загадку,
закину на грядку, нехай моя загадка до літа лежить (
озимий хліб, що лежить в полі)}3.
Багатьом загадкам властивий звукопис: Летіли гусаки, дубові носки і казали: то-то ми, то-то ми
(ціпами хліб молотять); Два голуби летять; цмок, цмок об носок
(те саме). Іноді загадки виявляли іронічне ставлення мешканців однієї місцевості до інших: «Що то за земля, де мільйон загадок, а нема одгадок?»
( загадка села Глибохори, Турківського району, Львівської області про село Карпатське, що знаходиться неподалік). Відповідно до актуальної проблематики загадки часто відігравали роль виразника цієї події, явища чи епохи : Ой,де ж та країна, що
тридев
`
ять земель, за синім морем, де край пролитий нашим горем,а тії люди Хреста не шанують, а тільки
оком ворожим на здобич чатують?
( Османська імперія, що на той період була чи не найбільшою загрозою для місцевого населення,
загадка XVI ст., викладена в народній пісні «Про козака – степовика»): По степам ганяє, круків лякає, православних убиває, малих діток не
чемних в полон забирає
( Ця загадка – страшилка про татарина цілком достовірно передає острах простого люду до татар, які на той час здійснювали набіги). Ось чому так вдало використовуються загадки з давніх часів в літературі. В український літературі загадками або близькими до них реченнями користувалися письменники в XVII ст. Так, І. Галятовський одну із проповідей свого «Ключа разуменія» (Київ 1659) побудував на запитанні, взятому з «Притчей Соломонових»: «Що є латвішого в світі, ніж шлях орла в повітрі, змії на камені і корабля на морі?»
УXVIII ст. обробляв у віршах загадки автор поширеного підручника поетики Аполос Байбаков (1745 – 1801). В український літературі середини ХІХ ст. М. Костомаров обробив казку – загадку про мудру дівчину-семилітку в своїй п`єсі «Загадка». Літературно обробляв народні загадки Л. Боровиковський. Використовували народні загадки й українські письменники Л. Глібов, О. Федькович, І. Франко, С. Васильченко та ін. Л.Глібов уже на схилі свого життя обробляв українські народні загадки в своїх віршах. Він здебільшого розширює і художньо деталізує побутове тло загадок, іноді вводить у розповідь і своїх юних слухачів (читачів), і старого діда-оповідача. Внаслідок цього загадки Л. Глібова перетворюються в досить просторові поетичні твори з селянського життя. П.Тичина увів елементи загадок у свої «Пастелі». В п`єсі – казці для дітей А. Шияна «Котигорошко» герой одгадує загадки, які йому загадує Водяник-Смертоносець. Все сказане доводить велике значення цього виду народної творчості - наукове, художнє, педагогічне. Отже, синтаксична і композиційна будова більшості народних загадок чітка, струнка. Загадки майже не знають складних синтаксичних форм, майже не мають сполучників. Всі ці і інші риси поетичного оформлення народних загадок скеровані на найяскравіше, найстисліше висловлення їх змісту, на легке запам`ятання і поширення серед народних мас.
Висновок
Згідно усього переліченого можна зрозуміти, що загадки відображають матеріальний і духовний світ людини. З них ми можемо довідатися про віднесення насіння до явищ, подій тієї доби. Це ніби досконалий ілюстратор у вир минулого, а крім цього будівничий майбутнього, адже загадки передусім розвивають інтелект, та сприяють духовному зв’язку між поколіннями.
Список використаної літератури
1. Ганич Д.І. Словник української мови. Вид. 4.-К.: Радянська школа, 1979 (ІІ кв.) – 63,25 л. – 3 крб. 60 к. 100 000 екз. 70105
2. Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. Львів 1876, 80 с.
3. Тейлор Едвард . Первісна культура. – Львів: В-во «Сполом», 2003. -184с. ISBN 966-665-124-6
4. Чижевський Дмитро. Історія української літератури. – Харків.: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного дозвілля», 2006. – 384 с.: іл. ISBN 966 – 343 – 121 – 0
5. Афанасьев. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифологическими сказаниями других родственных народов, т. 1. М., 1865, стр. 22.
6. Вертій О.І, Народні джерела психологізму творів І.С. Нечуя –Левицького// Народнi твори та етнографія. – 1988. - №6 - 6.9.18
7. Грицай М.С., Байко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно - поетична творчість. – К. Видавництво Видавничого об`єднання «Вища школа», 1983, ст. 324.
8. Загадки. Упорядкування, вступна стаття та примітки І.П. Березовського. Вид. АН УССР. Київ, 1962 ( Українська народна творчість)
9. Рыбникова М.А. Загадки