Прокуратура 9

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ. Злочин відрізняється від інших правопорушень передусім тим, що це діяння, яке завдає шкоди державі, всьому суспільству, громадянам. Злочин­ними вважаються дії, що являють собою суспільну небез­пеку. Отже, стаття ККУ визначає злочин як передбачене Кримінальним законодавством суспільно-небезпечне ді­яння (дія або без діяльність), що посягає на суспільний лад України, її політичну і економічну системи, на власність, особу, трудові, політичні, майнові права та свободи грома­дян.

ОЗНАКИ ЗЛОЧИНУ. Злочин має такі ознаки: 1) сус­пільна небезпечність, 2) винність (бажання злочинця здій­снити злочин), 3) протиправність дій, 4) караність.

Важливою ознакою злочину є винність. При скоєні злочину винність проявляється по-різному. Формами вин­ності є умисел і необережність. Умисел — це коли особа, що вчинила злочин, усвідомлює, що вона вчинила злочин, передбачає суспільно небезпечні наслідки свого діяння і бажає настання цих наслідків. Злочин вважається вчиненим з необережності, якщо людина передбачала мож­ливість настання суспільне небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості їх настання, хоча повинна була чи могла їх передбачити. Існує також два види умислу: прямий та побічний, а також два види необережної вини: злочинна самонадіяність та злочинна недбалість.

Якщо в діях особи відсутній якийсь елемент (критерій) злочину, наприклад, немає вини (умислу), то не існує і складу злочину, а значить, не існує і самого злочину.

Підсудний вважається невинним до тих пір, поки його винність не буде встановлена судом (так звана презумпція невинності). Якщо злочинець визнав свою вину та щи­росердно розкаюється у скоєнні злочину — це в подальшо­му при визначенні покарання може послужити для нього пом'якшуючою обставиною.

ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНО­ЛІТНІХ. До неповнолітніх можуть застосовуватись такі вид

и покарання за вчинення злочину, як осуд, штраф, виправні роботи, арешт, позбавлення волі, причому штраф може бути застосовано лише до тих неповнолітніх, які досягли 16-річного віку, а тривалість арешту може ста­новити від 20 до 4-5 днів. За деякі злочини кримінальна відповідальність може наставати з 14 років, наприклад, за умисне вбивство, умисне тілесне ушкодження, зґвалтуван­ня, розбій, умисне знищення або пошкодження державної, громадської чи особистої власності, що спричинило тяжкі наслідки, а також за грабіж або крадіжку, здійснені при обтяжуючих обставинах, та ін. (ст. 10 ККУ). За решту злочинів кримінальна відповідальність настає з 16 років. Найсуворіше покарання для неповнолітнього — позбав­лення волі строком до 10 років, Якщо підліток, що не догяг віку, з якого людина несе кримінальну відповідаль­ність, вчинив злочин, то він може бути направлений до однієї Із спеціальних установ: до спецшколи чи спец-училища. А якщо неповнолітній злочинець уже може нести кримінальну відповідальність, тоді йому доведеться відбувати покарання у виховно-трудовій колонії для не­повнолітніх.

УМОВНЕ ЗАСУДЖЕННЯ. Це поняття регулюється статтею 25 ККУ. Під час призначення покарання суд, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпеки вчи­неного злочину, особу винного, можливість його виправ­лення і перевиховання без ізоляції від суспільства, може винести рішення про умовне засудження цієї особи до позбавлення волі з обов'язковим залученням її до праці на строк засудження.

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ. Передбачається кілька випадків звільнення від криміналь­ної відповідальності, коли злочин не являє собою великої суспільної небезпеки. У таких випадках суд замість міри кримінального покарання може застосувати міри адмініс­тративного покарання. Можливе звільнення від кримі­нальної відповідальності з передачею винного на поруки. а також звільнення від кримінальної відповідальності осіб до 18 років, що вчинили злочин, з передачею справи в комісію у справах неповнолітніх.