Поняття криміналістичної версії

Зміст

Вступ............................……………................................................................2

1. Поняття криміналістичної версії...………….......………….....................4

1.1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка в процесі розслідування злочинів............................………………….........7

2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальних справ по офіційним матеріалам і оперативно-розшуковим даним.......…...............……………………………………..…..................20

3. Версії і планування по справах податкових злочинів…………….......27

Висновок.....................................................................………………........34

Використана Література.........................................…………….......36

Вступ

Розкриття злочину —
процес встановлення об'єктивної істини у справі, який здійснюють на основі загальних положень теорії пі­знання. У пізнанні обставин злочину важливе місце посідає метод аналогії. Під час попереднього розслідування та судового слідства звернення до аналогії досить правомірне: бо вона часто є стимулом до роздумів і логічною основою побудови версій. По­рівнюючи розслідуваний злочин за подібними ознаками (спосо­бом і знаряддям вчинення, способом приховування та ін.) з анало­гічними раніше розкритими злочинами, слідчий може встановити нові суттєві обставини у кримінальній справі.

У процесі розкриття злочинів слідчий звертається до фактів і по­дій минулого, тому особливе значення має формально-логічна кате­горія гіпотези. Стосовно діяльності правоохоронних органів з роз­криття злочинів гіпотеза дістала назву криміналістична версія —
обґрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину в цілому чи його окремих обставин.

Необхідно зважати на те, що гіпотетичний методпізнання характерний не тільки для попереднього та судового слідства. Його широ­ко застосовують в оперативно-розшуковій діяльності,а також екс­перти.

Відповідно до норм чинного кримінально-процесуального законодавства України завдання попереднього слідства полягає у викритті осіб, винних у вчиненні злочинів, шляхом обирання й перевірки доказів, що здійснюється з метою визначення предмета судового розгляду з огляду на це зазначене слідство — це виявлення, розгляд, перевірка й оцінка фактичних даних, що мають значення доказів у кримінальній справі та відіграють роль засобу встановлення обставин останньої. Вони повин­ні відповідати вимогам допустимості, а саме:

1) виходячи з джерел перелічених у ч 2 ст. 65 КПК України;

2) мати відношення до предмета доказування;

3) відповідати вимогам процесуальної форми тобто сукупності визначених процесуальним законом умов необхідних, з одного боку для виконання органами слідства тих дій які сприяють здійсненню їх функцій в галузі розслідування, а з другого — для здійснення громадянами — учасниками кримінального судочинства дій, спрямованих на реалізацію їх прав і виконання покладених на них обов’язків;

4) відповідати вимогам принципів та гарантій кримінального судочинства.

Пізнання злочину здійснюється у повній відповідності з загальнимизакономірностямиі категоріямитеорії пізнання. Злочин, як подія що маламісце в минулому, не може бути сприйнятийслідчим лише черезоргани почуття. Безпосередньо сприйматися можуть лише матеріальнісліди та наслідки злочину. А для розшуку цих слідів та оцінки їхзначення необхідна напруженарозумова діяльність слідчого.

Слідче пізнання як й будьяке інше є єдністю юридичних і психологічнихзнань, що коригується практикою. Існують дваосновні рівня пізнання:

1) стихійно емпіричний(повсякденно життєвий),притаманний усім людям;

2) науковий властивийспеціально підготовленим фахівцям (професіоналам).

Розслідування злочинів обґрунтовано від­носять до специфічної пізнавальної діяльності тієї, яка має творчий характер. Важливою умовою успішного вирішення завдань що вини­кають при цьому є єдність психологічних та інтелектуальних якостей слідчого.

Методом організації розслідування виступає планування дій слідчого, а логічною основою планування слугують слідчі версії – одна з різновидів криміналістичної версії.

1.
Поняття криміналістичної версії

Важливим логічним інструментом пізнання є гіпотези, які у слідчій діяльності прийнято називати версіями. У перекладі з латинської слово «версія» означає поворот, видозміну. В юридичному розумінні воно вживається як синонім будь якого припущення, передбачення здогадки, які виникають у процесі більш або менш складної розумової діяльності. Версія детермінована з проблемною ситуацією, з питаннями, які не дістали вирішення у процесі розслідування.

У гносеологічному (пізнавальному) аспекті версія являє собою форму переходу від не знання до знання про подію, що розслідуєть­ся. Тому, на нашу думку, її треба розглядати як форму і процес відображення явищ мате­ріального світу, осягнення думкою об’єктивної природи предмета що пізнається.

Процес пізнання не передбачає розмежування окремих боків процесу мислення. Логічний процес не існує без пізнавального і психічного, пізнавальний — без логічного і психічного, а психічний — без пізнавального і логічного. Усі вони взаємопов’язані та взаємообумовлені. Це різні сторони єдиного процесу мислення.

Психічна діяльність є діяльністю мозку органу мислення (психічний бік мислення) і водночас відображенням, пізнанням світу об’єктивної дійсності (пізнавальний бік мислення), а думка — це насамперед продукт мислення кінцевий вияв процесу (логічний бік мислення).

Розділити окремі сторони процесу мислення при його практичному застосуванні неможливо. Лише у разі дослідження останніх здійснюваного з метою визначення їх специфічних ознак доцільне розмежування цієї складної розумової конструкції.

Більшість авторів ставлять знак рівності між версією і гіпотезою. Аналіз сучасних дослідників дає підстави говорити про те, що відмінність версії від гіпотези полягає не в її пізнавальній природі, а в специфіці умов використання, побудови і практичної перевірки. Версія застосовується у такому специфічному виді діяльності, як розслідування злочинів. При цьому має місце оперування фактами, що мають значення для встановлення істини у справі, процес збирання інформації під час висування і перевірки версії відзначається підзаконним характером обмеженістю і ненадійністю фактологічної основи, протидією з боку зацікавлених осіб. “Однією з форм пізнання невідомого є гіпотеза. По своїй природі, версії -- різновид гіпотез.
На відміну від наукових гіпотез версії не переслідують мети створення наукової теорії, а їхня перевірка здійснюється в термін, установлений для розслідування.”[1]

Версія, з одного боку, є окремим методом криміналістичної науки, а з другого — ймовір­ною інформаційно-логічною моделлю проблемної ситуації, результатом розумової діяль­ності слідчого. Оскільки пізнавальна діяльність слідчого має творчий характер, в її структурі присутні як обов'язкові та неусвідомлювані компонен­ти інтуїція, здогадка, установки, уявлення, професійні знання, фантазія.

Велике значення мають інтелектуальний потенціал, рівень освіти, спосіб мислення, професійний досвід слідчого, його здатність використовувати передовий досвід розсліду­вання злочинів, запобігання їм. Це дозволяє слідчому розгорнути припущення в систему фактів (доказів), пояснити процес їх форму­вання, встановити правильність або помилко­вість його висновків стосовно події, яка роз­слідується.

У науковій літературі немає єдності погля­дів щодо сутності, місця, значення та ролі версії під час здійснення попереднього слідст­ва.

Уявляється, що для визначення поняття «криміналістична версія” велике значення ма­ють й істотні ознаки. А такими ознаками є те, що слідча версія — це самостійна форма мислення, яку не можна ототожнювати з понят­тям, міркуванням, висновком, а також вису­нуте слідчим припущення, що підлягає обо­в'язковій перевірці.

Таким чином,
криміналістична версія — це припущення слідчого стосовно невстановлених обставин події, яка досліджується, максималь­но широке узагальнення наявних відомостей і фактів, що відзначається єдиним поясненням і спрямоване на розслідування злочинів.

Криміналістична версія – це обгрунтоване припущення про факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи; версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв'язок між собою і служить цілям встановлення істини по справі.2

Версія — обґрунтоване припущення про наявність і обставини розслідуваної події, про дії конкретних осіб і наявність у цих діях складу визначеного злочину.3

Надаючи версії статусу методу пізнання, можна говорити про те, що основним її при­значенням є упорядкування і систематизація наявної інформації з метою пояснення фак­тів. Версія — це готове, хоч і неповне, недостовірне, ймовірне, знання про об'єкт, що досліджується (обставини, які підлягають дока­зуванню), інструмент подальшого досліджен­ня, в результаті якого досягається достовірне, істинне знання. Вона забезпечує всебічний пошук, виявлення фактичних даних (доказів), сприяє ґрунтовній перевірці та правильній оцінці останніх.

1.1. Види і класифікація версій і їх побудова і перевірка процесів розслідування злочинів.

Науковці класифікують версії за:

- суб'єктом висування: слідчі, оперативно-розшукові, експертні, судові , (ці версії, як правило, взаємозалежні і можуть випливати одна з іншої. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої і навпаки.)4

-за обсягом встановлення об­ставин події, що досліджується: загальні, при­значені для пояснення сутності події в цілому, її характеру, причинного зв'язку між фактами; окремі — ймовірне судження про місце, час, знаряддя вчинення злочину, походження окремих слідів тощо.

- ступенем конкретності: типові — пояснення події в цілому на підста­ві даних узагальненого досвіду судової, експертної, оперативно-розшукової практики, конкретні — робочі версії, над якими працює у той або інший момент слідчий.

- велике теоретичне і практичне значення має розподіл версій на основні і контрверсії. Роль останніх особливо велика в процесі судового розгляду справ, але і при розслідуванні злочинів, і в експертній діяльності вони виконують важливу функцію попередження однобічності і необ'єктивності, орієнтуючи на розширення кола фактично можливих версій. Контрверсії висуваються не шляхом багатоетапного версійного процесу, а більш простим способом, за допомогою логічної операції заперечення. Наприклад, якщо основна версія: “ймовірно, що вбивство зроблене К.”, то контрверсія буде мати такий вигляд: “вбивство зробив не К., а хтось інший».

- визначене значення має диференціація криміналістичних версій на пошукові і дослідницькі. Розходження між ними полягає в тому, що головною метою першої підгрупи є пошук джерел (носіїв) інформації, а ціль другої полягає в дослідженні уже виявленої інформації. Дана класифікація версій безпосередньо пов'язана з реальним існуванням пошукових і дослідницьких труднощів, що виникають у процесі вирішення проблемних ситуацій.

На процес розробки версії як логічного ме­тоду пізнання впливають дві обставини :

1) по­треба слідчого у встановленні та наступному поясненні невідомих фактів,

2) наявність не­обхідних для цього фактичних даних — інфор­маційного базису.

Версії, що виникають у процесі дізнання та попереднього слідст­ва, називаютьсяслідчими,
а ті, що формуються на стадії судового роз­гляду,судовими. Версії, яківисуваються під час оперативно-розшукової діяльності, називаютьсяоперативно-розшуковими.В експертній практиці використовують так званіекспертні версії.

Як загальну форму розвитку людського знання гіпотезу (версію) широко застосовують у плануванні розслідування, пізнанні обставин кожного вчиненого злочину. У цьому пізнавальному процесі версії відіграють роль вірогідних інформаційно-логічних моделей роз­слідуваних діянь і поділяються на два види:

• з
агальні — припущення, які охоплюють злочин, що розкрива­ється, у цілому;

• окремі, які пояснюють певніобставини злочину.

У літературі зустрічаються також поняття версії робочої (припущення стосовно дрібних і другорядних обставин злочину) та розшукової (припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця чи предметів, речей), які належать до різновидів окремої версії.

Слідчі, судові, експертні та оперативно-розшукові версії мають єдину логічну природу. Деякі їх особливості й відмінності визнача­ються характером судової, слідчої, експертної й оперативно-розшукової діяльності та функціональними відмінностями її суб’єктів — слідчого, судді, експерта, оперу повно важеного Крім зазначених у криміналістиці розрізняють щетипові версії,характерні для типових ситуацій, щовиникають у процесі розкрит­тя злочинів. Наприклад під час розслідування справи за фактом пожежі, коли її причину не встановлено,типовими слідчими версія­ми можуть бути такі:

• пожежа сталася внаслідок злочинного порушення правил про­типожежної безпеки;

• пожежа сталася через вплив природних факторів, наприклад унаслідок дії блискавки, відсутності чи несправності захисних засобів;

• пожежа сталася випадково через самозаймання, яке неможливо було передбачити;

• пожежа сталася внаслідок підпалу.

Здійснюючи розслідування по конкретній кримінальній спра­ві, слідчий висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.

Типові версії можуть бути загальними й окремими. Наведені ра­ніше версії про причини пожежі є загальними. Типовими окремими вважаються версії щодо особи, винної в підпалі (особа, яка працює на цьому об'єкті; стороння особа).

Зазначені різновиди версій і теоретичні положення, що стосують­ся їх змісту, класифікації, стадій розвитку, а також умов достовір­ності, становлятьучення про криміналістичні версії.

У розвитку версії можна виділити три етапи: 1) побудови (висування припущення), 2) до­слідження (суджень, висновків), 3) перевірки.

Побудова версії здійснюється в міру накопи­чення, логічної обробки і осмислення фактів. На основі наявних знань, власного досвіду, ре­зультатів узагальнення практики слідчий формулює висновок у вигляді судження, яке дає ймовірне пояснення події при цьому треба додержувати певних правил. Так, версія повинна бути обґрунтована реальними фактами, не суперечити науковим даним, відзначатись конкретністю, логічно правильною побудо­вою і несперечливістю. Треба мати контрверсію у справі, висувати максимально можливу кількість версій.

Під час розробки версії слідчий має засто­совувати логічні прийоми (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, рефлексії), закони логіки (тотожності, несперечливості, виклю­ченого третього, достатньої підстави).

Висунуті положення необхідно доводити, не сприймати на віру бездоказові твердження. У процесі оформлення інформаційного бази­су велике значення мають спостереження, експеримент, порівняння, аналіз, індукція. Порівняння дозволяє визначати тотожність встановлених фактів і різницю між ними, зіставляти їх з вже відомими даними. У проце­сі аналізу досліджуються окремі властивості фактів. Метод індукції дає можливість групувати ті факти, які мають які-небудь загальні ознаки.

При висуванні версії необхідно широко за­стосовувати аналогію. Вона лежить в основі розшуку злочинця за способом вчинення зло­чину. Як правило, версія повинна обґрунтову­ватись множинністю фактичних даних. При цьому велике значення має їх узагальнення на основі поєднання подібних суттєвих ознак і зв'язків багатьох відображених мисленням предметів.

Сутність пізнання версії полягає в розумовому дослідженні припущення, виведенні із нього висновків, їх деталізації.

Дослідження версій повинно відповідати таким вимогам:

1) з них мають бути зроблені всі логічні висновки,

2) судження повинні бути логічно узгоджені між собою,

3) результати перевірки окремих версій мають використову­ватись як основа побудови загальної версії,

4) послідовність перевірки версій повинна визначатись умовами розслідування.

Перевірка версій передбачає як попередню розумову діяльність слідчого, так і йо­го профілактичну роботу по виконанню запланованих слідчих дій й оперативно-розшу­ковик заходів. Усі версії мають перевірятися одночасно. Причому повинні бути перевірені всі судження, що випливають з них. Дані, які суперечать одні одним, мають перевірятися до усунення суперечностей.

Однією з умов повноти та об'єктивності розслідування є дотри­мання правил побудови таперевірки версій. Стосовно кожної неяс­ної чисумнівної обставини вчиненого злочину мають бути висунуті та перевіренівсі можливі нацей момент версії: не можна захоплюватися одними зних та ігнорувати інші на тій підставі, що вони здають­ся маловірогідними. Кожна версіямає бути достатньо обґрунтованоюй підлягає ретельній перевірці.Порушення цієївимоги породжує обвинувальний нахил у розслідуванні, який найчастіше є не так ре­зультатомнавмисної тенденційності слідчого, як наслідкомйого однобічності, захопленнятією чи іншоюверсією.Надійним засобом попередження такої необ'єктивності слідчого поряд з іншими є його постійний самоконтроль, уважне,критичне ставлення до матеріалів, правильна їх правова оцінка, глибока та всебічна перевірка всіх ви­сунутих версій.

Версія як ідеальна (уявна) логічна модель вчиненогозлочину, як було сказано вище, про­ходить у своєму розвитку три чітко окреслені послідовністадії, які відображають процес розслідування: -- виникнення (висунення) версії;

- аналіз (розробка) висунутого припущення та визначення ряду наслід­ків (обставин, подій, фактів), які логічно випливають із висунутого припущення;

-
практична перевірка можливих наслідків та порівняння їх із тими, що врезультаті перевірки встановлені насправді. Якщо це порівняння засвідчить, що наслідки, які були логічно виведені аналі­зом змісту версії, насправді неіснують, то це означає, що висунута версія не відповідає об'єктивній істині і має бутивідкинута. Якщо ж можливі наслідки відповідають встановленим фактам дійсності, то висунутаверсія є вірогідною (можливою). Але вважати її достовір­ною (що відповідає дійсності) на цьому етапі поки що не можна, бо одні й ті самі наслідки можуть випливати з різних підстав, і не вик­лючено, що встановлені факти дійсностізумовлені іншою законо­мірністю(причиною),яка не охоплюється висунутою версією.На­приклад, якщо під часперевірки версії про розкрадання на фірмі “
Х” було встановлено, що заступник директора останнім часом придбав багатодорогих речей, то це ще не означає, щовін причетний до роз­крадання,бовін отримавспадщину.

Поділпроцесу розвитку версії на три послідовні стадіїмає великепрактичнезначення. Побіжневрахування або ігнорування тієї чи іншої стадіїпризводить до суттєвих помилок у плануванні розсліду­вання і, як наслідок, — до порушення строків розслідування та його низької якості.Іноді слідчий, плануючи розслідування, обмежується формулюванням версій і переліком заходів їх перевірки, не аналізую­чи змісту версій, невизначаючи можливих наслідків (фактів, обста­вин), не зупиняючись на конкретнихпитаннях, які слід з'ясувати в кожнійз них.У результаті перелік заходів перевіркивисунутих версій виявляється неповним або випадковим.Розумова діяльність у процесі висування та аналізу версій охоплює сукупність встановлених у справіфактів, їх оцінювання таможливіпричини.

Через тещо справжня причина явища, яке перевіряється, фактично невідома, одразу виникають кілька версій, що виключають одна одну, конкурують між собоюдоти, поки не буде встановлено, які з них є безпідставними, аяка відповідаєоб'єктивній істині.

Зі структури версії як логічної моделі розслідуваного злочину в цілому чи його окремих епізодів випливає, які елементицієї моделі є в наявності,а які відсутні й потребують додаткового пошуку та пе­ревірки для того, щоб модель стала повною. Виявлення під час пере­вірки версії нових фактів, невідомих до її висунення, підвищує сту­пінь її надійності. Спроможність версії не тільки пояснювати раніше відомі факти, а и виявляти нові — важлива умова можливості пере­вірки висунутого припущення, свідчення великого пізнавального значення криміналістичних версій.

Логічний процес побудовиверсій є єдиним длявсіх її різновидів(слідчої, судової, експертної, загальної, окремої).Версія не може бути продуктом необґрунтованих і надуманих здогадок іприпущень.

В основу версії мають бути покладені фактичнідані, які поділя­ються на дві основні групи.

1. Дані, отримані з різних джерел, які стосуються кримінальної справи.
Вони можутьміститись у судових доказах, матеріалах оперативно-розшукової діяльності, актахвідомчих перевірок, заявах і по­відомленнях громадян, повідомленнях засобів масової інформації та в інших джерелах.Для побудови версій на основі даних цієї групи за­стосовують переважно такі логічні прийоми та формимислення, як аналіз і синтез, безпосередні та опосередковані (здебільшого індук­тивні) умовиводи.

2. Дані, які є результатом наукових узагальнень і безпосередньо не стосуються кримінальної справи.
Цедані природничих, технічних та інших наук (криміналістики, судовоїмедицини, фізики, хімії), а та­кож отримані з життєвого та професійного досвіду слідчого, узагаль­нень слідчої, судової та експертної практики. Зокрема, велике значен­ня під час висунення версій мають результати кримінологічного ана­лізу і видова криміналістична характеристика злочину.

За допомогою аналогії, порівняння та дедуктивних умовиводів ці дані можуть бути використані як основа длявисунення версії.

Важливим є використання професійного досвіду слідчого, проте слід обережно підходити до обґрунтування версії за допомогою "слідчої інтуїції", бонепродуманий підхід до побудови та висунення версії недопустимий.

Існує безпосередній зв'язок між побудовою слідчих версій і прий­няттям процесуальних рішень. Як для процесуальних висновків та рішень, так і для висунення слідчих версій необхідні надійні критерії їх оцінювання. Висунення слідчих версій та їх подальша перевірка можуть потребувати прийняття процесуальних рішень, застосування заходів процесуального примусу (обшуку,виїмки,
затримання, ареш­ту). Перевірка за допомогою таких засобів необґрунтованихверсійможе призвести до порушення прав і законних інтересів громадян, що неприпустимо.

Висунення версій — процес, що охоплює всі сумнівні та невідомі обставини розслідуваного злочину. Якщо будь-які обставини слідчо­му поки що невідомі або сумнівні чи є дані про їх суперечливість, не­обхідно щодо кожної з цих обставин висунути всі можливі на цей мо­мент розслідування обґрунтовані версії.5

Процес розкриття злочинів з використанням гіпотетичного мето­ду пізнання передбачає оцінювання розслідуваної події в цілому та висунення загальних версій, кожна з яких потім деталізується, по­діляється на низкуверсій за окремими обставинами, що охоплюють­ся загальною версією. Наприклад, уразі виявлення трупа людини з ознаками насильницької смерті розумова діяльність слідчого роз­починається із загальної оцінки отриманої інформації та висунення таких можливих загальних версій:

• вчинено вбивство;

• ставсянещасний випадок;

• вчинено самогубство.

Кожна зцих трьох загальних версій передбачає висунення та пе­ревірку окремих версій. Так, припущення про вбивство породжує версії про час, місце, мотив і мету вбивства, його виконавця та співвиконавців, знаряддя вбивства, інші обставини злочину.

Обсяг окремої слідчої версії може бути різним: версія може стосу­ватися будь-якої обставини, що перевіряється, події чи охоплювати дві та більше взаємопов'язані обставини. Іноді водній окремій слід­чій версії об'єднуються кілька припущень щодо різних обставин зло­чину (наприклад, про суб'єкт, мотив, час, місце та спосіб). Аналіз і перевіркатаких "збільшених", великих за обсягом версій ускладнені і їх можуть здійснити тільки досвідчені, висококваліфіковані слідчі. Під час розслідування багатоепізодних, складних злочинів бажано, щоб окремі версії охоплювали якусь одну обставину. При цьому збільшується кількість версій, але спрощуються їх аналіз і перевірка.

Логічна розробка висунутої версії призводить до уявлення про те, які факти, явища й обставини мають існувати насправді, якщо вису­нута версія виражає об'єктивну істину. Визначення конкретних нас­лідків, що випливають з кожної висунутої версії, — основне завдан­ня аналізу (розробки) версії.

Важко передбачити всі наслідки висунутого припущення. Ступінь надійності версії тим вищий, чим більше наслідків виводиться з версії і підтверджується під час перевірки. Наслідки, що випливають з ви­сунутої версії, мають бути максимально деталізовані для того, щоб полегшити їх порівняння з фактами реальної дійсності.

Логічнінаслідки зробленого слідчим припущення щодо певної обставини розслідуваного злочину відображаються в питаннях, що ма­ють бути з'ясовані. Визначення стосовно кожної висунутої версії ви­черпної сукупності таких питань — одна з передумов повноти, все­бічності та об’єктивності розслідування справи.

Здійснювана при розслідуванні перевірка логічно виведених з ви­сунутих припущень наслідків (фактів, явищ, закономірностей) спря­мована на те, щоб виявити, чи існують вони насправді.

Засоби та методи перевірки криміналістичних версійрізноманіт­ні і відрізняються від тих, які застосовують дляперевірки гіпотез у науковомупізнанні закономірностей природи та суспільства. Ці відмінності пояснюються передусімтим,
що засоби й методи пере­віркикриміналістичних версійпризначені для практичного пізнання конкретного соціального явища —злочину — і спрямовані навирі­шення питання про винність або невинність конкретного суб'єкта. Тому вони мають відповідатисуворим критеріям надійності, право­мірності, моральності та припустимості.
Здійснювана в умовах пев­ного правового режиму перевірка криміналістичнихверсій не можебазуватися назастосуванні нормативно несанкціонованих методів і засобів, методик, які науково не обґрунтовані і перебувають на стадії експериментальної перевірки.

Засоби й методи перевірки криміналістичних версій визначають залежно від того, до якого різновиду вони належать. Слідчі та судові версії перевіряють переважно виконанням слідчих і судових дій.При цьому застосовують також оперативно-розшукові засоби й методи, однак вони мають допоміжний характер.Для перевірки оперативно-розшукових версій найчастіше використовують засоби й методиоперативно-розшукової діяльності;при цьому процесуальні засоби до­речні лише в тому обсязі, в якому їх застосовують під час розслідуван­ня кримінальної справи, щоздійснюється паралельно. Застосування процесуальних засобів перевірки оперативно-розшукових версій поза межами судочинстванеприпустиме.

Специфічні й формизастосування спеціальних знань для пере­вірки слідчих, судових і оперативно-розшукових версій.Під час пе­ревірки слідчих і судових версій спеціальні знаннявикористовують переважно у формі експертизи та залучення спеціалістів доучасті у виконанні слідчих дій, адля перевірки оперативно-розшукових версійхарактерна не процесуальна формазастосування спеціальних знань. Експертніверсії перевіряють також наоснові суворої правової регламентації іззастосуванням загальнонауковихі спеціальнихметодів.

Існують загальні правилаперевірки криміналістичних версій. У теорії криміналістики використовують принциппаралельної (од­ночасної) перевірки версій, що забезпечуєнайоптимальніший темпрозслідування,економію робочогочасу слідчого,його сил, атакожкоштів. Поступова перевіркаверсій з дотриманням черговості не га­рантує отриманняцих переваг, а навпаки, містить загрозу втратити сліди злочину, цінну доказовуінформацію, що спричинює необхід­ність здійсненняповторних слідчих дій, призводить до порушення процесуальних строків розслідування.

Кожний наслідок, що випливає з висунутої версії, необхідно детально перевірити.Доки версія не спростована і не відкинута, кож­ний факт, що логічновипливає з неї, необхідно перевірити з позиції відповідності чи невідповідності його реальній дійсностіОбмеженняперевірки дослідженнямтільки якоїсь певної частини наслідків не дає підстав длявпевненості, що підтверджена версія виражає об'єктивну істину у справі.

Якщо при перевірці отримано суперечливі дані, одні з яких підтверджують версію, а інші спростовуютьїї, зупиняти перевірку цієї версії неприпустимо — вона повинна тривати до повного виявлення та усунення розбіжностей.

З метою глибшої та детальнішої перевірки обставин, що виплива­ють із висунутої версії, необхідно використовувати, якщо можливо, комплекс процесуальних і не процесуальних засобів (наприклад, необхідно допитати свідків,здійснити слідчийексперимент, оперативно-розшукові заходи).

Послідовність виконання комплексу слідчих і оперативно-розшукових дій визначається з урахуванням певних факторів. Передусім виконують дії, спрямовані на виявлення йфіксацію слідівзлочину,що швидко змінюються, а також доказів, якіможуть бути втрачені чи навмисно змінені. Першими здійснюютьтакож заходи, спрямовані на припинення злочинів, що готуються, а також на те, щоб перешко­дитизлочинцю знищити речовідокази, утекти чи покінчитижиттясамогубством.

За інших рівнихумов насампередвиконуються дії,результатиякихмають значення для перевіркикількох версій, а також ті, які в тому чи іншомуконкретному випадку можутьдати істотніше та надійніші результати. Дії, спрямовані на встановлення попередніх епізодів злочину, доцільно виконувати до здійснення заходів, спря­мованих на перевірку фактів, виявлених пізніше.

Важливе загальне правило перевірки версій полягає в тому, що перевірка здійснюється доти, поки висунута версія не буде спросто­вана або поки не з'являться умови, за наявності яких її можна буде вважати об’єктивною істиною.

Філософи твердять, що припущення про будь-який факт перетво­рюється на достовірне знання про нього, якщо можна довести, що з цього факту й тільки з нього випливають виявлені наслідки. Гіпоте­за перетворюється на достовірне знання й тоді, коли доведено, що з усіх можливих причин певного факту треба виключити як недоведені всі причини, крім однієї, що спричинила цей факт.

Наведені умови достовірності гіпотези застосовують і до криміна­лістичних версій.Версія достовірна в таких випадках: