Назва реферату
: Лікарські рослиниРозділ
: Біологія
Лікарські рослини
Про цілющі властивості багатьох рослин відомо з прадавніх часів (близько 3 тис. років до н. е.). Лікарські рослини беруть участь у метаболізмі, впливаючи на діяльність органів та систем організму людини, їх функціональну активність. Звідси переконання багатьох дослідників, що «в природі немає хвороб, проти яких у рослинному світі не утворилися б десятки цілющих речовин» (Нуралієв Ю., 1988). Застосування лікарських рослин у лікуванні захворювань органів дихання має багатовікову традицію. Дуже часто — це єдиний засіб, спроможний допомогти хворому. Найпоширеніший симптом захворювань бронхолегеневої системи — кашель, який сприяє швидшому видаленню небажаних субстанцій з дихальних шляхів, таким чином поліпшуючи їх прохідність та відновлюючи мукоциліарний транспорт бронхіального секрету.
Необхідність призначення протикашльової терапії виникає головним чином за наявності непродуктивного сухого, нав’язливого кашлю. Особливість сухого непродуктивного кашлю полягає в тому, що він не сприяє евакуації секрету, який накопичується в дихальних шляхах, не звільняє рецептори слизової оболонки дихальних шляхів від його подразнювального впливу.
Ефективність терапії характеризується, по суті, посиленням кашлю внаслідок перетворення із сухого непродуктивного на вологий продуктивний і врешті сприяє його усуненню. Пригнічувати кашльовий рефлекс можна тільки в тому разі, коли кашель надто інтенсивний, заважає сну, виснажує хворого, супроводжується блюванням і при високому ризику розвитку аспірації. Перетворення сухого непродуктивного кашлю на вологий продуктивний досягають шляхом разрідження мокротиння, поліпшення стану слизової оболонки бронхів. Таку властивість мають протикашльові лікарські засоби (ЛЗ) периферичної дії.
До ЛЗ, які сприяють очищенню бронхіального дерева, належить ПЕКТОСОЛ виробництва ВАТ «Фармак». Препарат чинить відхаркувальну, протикашльову та спазмолітичну дію, а також має антибактеріальні та протизапальні властивості.
Корінь оману. Завдяки ефірним оліям, зокрема, алантової, що містяться в кореневищах і коренях, оман чинить відхаркувальну дію. Застосування оману як протикашльового засобу зумовлене також обволікаючою здатністю та заспокійливою дією по відношенню до слизових оболонок бронхіального дерева.
Корінь мильнянки лікарської. Діючі речовини — сапоніни — сприяють розрідженню густого бронхіального слизу.
Ісландський мох. До 70% рослини містить слиз.
Крім того, до складу моху входять йод, ферменти та вітаміни (A, B1, B12). Завдяки слизу ісландський мох зм’якшує подразнення слизової оболонки ротової порожнини, горла, шлунка і кишечнику.
Гісоп. Містить тритерпеноїди (полімонілгенін, камеліагенін), стероїди, сапоніни тритерпенові, фенолкарбонові кислоти та їх похідну хлорогенову кислоту, флавоноїди (мірицетин, кверцетин, акацетин), ефірні олії. Траву гісопу застосовують в основному як відхаркувальний і седативний засіб, переважно у пацієнтів із хронічним бронхітом. Вона ефективна при скупченні слизу в дихальних шляхах як відхаркувальний засіб, особливо в ослаблених хворих, осіб літнього віку.
Чебрець. Головний компонент ефірної олії, отриманої з чебрецю, — тимол (20–40%), до її складу також входять карвакрол, борнеол, ліналоол і пінен. Тимол справляє бактерицидний та дезінфекційний вплив. У народній медицині чебрець широко використовують при лікуванні хворих на кашлюк.
Таблиця
Фармакологічні властивості та показання до застосування рослин
| Лікарська рослинна сировина | Діюча речовина | Фармакологічний ефект | Показання до застосування |
| Корінь оману | Ефірні олії, які містять сесквітерпенові лактони та інулін | Виражений протизапальний, відхаркувальний, розріджує в’язке мокротиння, активізує розумову та фізичну діяльність | Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів |
| Мох ісландський | Антибіотики, органічні кислоти | Протизапальний, відхаркувальний, протимікробний | Бронхіт, бронхопневмонія, бронхоектазія, туберкульоз |
| Корінь мильнянки лікарської | Сапоніни (сапонарин, сапорубрин), вуглеводи, пектини | Противірусний, протимікробний, протизапальний, потогінний, протиревматичний, розріджує мокротиння | Гострий та хронічний бронхіт, пневмонія, ларингіт |
| Трава гісопу | Ефірні олії, урсолова кислота, глікозиди | Антисептичний, протикашльовий, протизапальний; тонізуюча дія на ЦНС | Запальні захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхіальна астма |
| Чебрець | Тимол | Бактерицидний, відхаркувальний, антиспазматичний, стимулює активність війчастого епітелію дихальних шляхів та збільшує кількість секреторних виділень із слизових оболонок | Кашлюк, бронхіт |
Трави і здоров’я… Який взаємозв’язок? Давно відомо що багато з них володіють речовинами з цілющими якостями. Ці трави звуться лікарськими і використовуються при лікуванні різних захворювань. Практично здоровій людині трави допоможуть зберегти бодрість і працездатність.
Важко уявити скільки часу в успішній практиці використовується до шумерської культури (3000 р. до н. е.). Багато стародавніх рецептів сучасна медицина удосконалила і з успіхом використовує.
В часи Гіпократа для лікування людей використовувалось 236 видів рослин.
Перша аптечна школа на Русі появилась в 1654 р. Лікарські рослини для неї вирощували на спеціальних аптечних городах.
Цілителями на Україні були монахи, ченці. (“Збірник Святослава” 1076 р.). Вони через віки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління. Вони ділили рослини по “статевому признаку”: кропива, душиця, конюшина рахувалися жіночими, які чоловіки повинні уникати, а полин, дев’ясил, безсмертник – чоловічі рослини. Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій – “травою від 99 хворіб, плоди абрикосу (8 видів) – плоди здоров’я, а полин – “матір трав””. Дози раніше відміряли не на вагах, а щепкою, яка приблизно мала 10-14 г сухоі рослини.
В східній фітотерапії кожній частині рослини назначалось лікувати відповідну частину тіла: кора – шкіру, вітки – судини, листя – внутрішні органи, квіти – органи чуття, коріння – кісткову систему.
Від хімічних препаратів рослинні відрізняютья тим, що ефект появляється не зразу, а поступово. Збільшувати дози при лікуванні травами це те саме, що передозувати таблетками
Склад лікарських зборів – вищий пілотаж. В одному зборі може бути від 3 до 24 лікарських рослин (наприклад, в бальзамі Бітнера).
Висококваліфікований спеціаліцст Олександр Георгієвич Селезньов, доктор медичних наук, який двічі захистив докторську дисертацію (в Росії і в Україні) заслужив позитивні відгуки научних рад та геронтологів, пропонує нам 39 видів фіточаїв. Опираючись в своїй научній і практичній діяльності на головні принципи системи природного оздоровлення і висунуті ще Равіценою, - “Не нашкодь !” – доктор Селезньов активно використовує сучасні комп’ютерні технології. Сюди включається і правильне харчування, дихання, фізичні вправи, цілющі напої, водні процедури, які забезпечують виздоровлення, профілактику і зміцнення, омоложення організму.
Вилікуватись одним фіточаєм неможливо. Необхідне ще і гармонія з самим собою. На відміну від лікарських трав, що приймають з лікувальною метою, повсякденні побутові, профілактичні і
В кінці зими організму необхідне примінення простого трав’яного чаю. Збір для нього ми можеио приготовити самі. Можна скласти суміж різноманітних трав: листя кропиви, яка багата вітамінами, а особливо “C”. Смачний і корисний чай із звіробою, з сушених ягід малини, смородини горобини.
Заваркою для чаю може бути шалфей, чебрець. Ці травиможна брати в любому співвідношенні. Загальна кількість суміші неповинна перебільшувати 1ч. л. на один стакан води. Чим більше компонентів входить в склад чаю, тим більше біологічно активних речовин ми дістанемо. Пити такий чай корисно ранком і вечером без солодощів та кондитерських виробів.
Заварка для лікувального чаю готовиться в виді відвару або настойки із суміші трав. Відвар, настойка – це водяні витяжки з рослин. Відвари готуються із коріння рослин, кори, настойки – з листя, стебел, квіток.
Трави роздріблюються і засипаються в емаліровану або фарфорову посуду, заливають водою, ставлять на водяну баню (тобто нагрівають паром або кип’яченою водою). Нагріваємо трави на протязі 30 хв., при частому помішуванні.
В домашніх умовах відвари і настої можна приготувати і простіше – без кип’ятіння. Збір чая із суміші лікувальних рослин заливають крутим кип’ятком, посуду герметично закривають кришкою, утеплюють і настоюють 4-6 годин, а потім проціджують. Настої краще готувати щоденно, зберігати в темному прохолодному місці або в холодильнику (термін зберігання не більше двох діб).
Який рецепт для Вас буде найкращим, Вам підскаже лікуючий лікар.
Перед тим, як почати пити лікувальний чай – проведіть очистну терапію.
Добре сприяє очистці організму чай з добавкою пустирника, подорожника, листя чорної смородини, цвіту бузини. Курс – місяць.
Ось рецепти, які враховуючи весняний стан людини, не лишнє знати кожному:
“Загальноукріпляющий “– з алоє. 150 г свіжого соку алоє, 1 ст. меду, 350 г кагору. Пити по 1 ст. л. 3 р. в день.
“Вітамінний” – з калиною. Ягоди калини обшпарити кип’ятком (якщо сушені, то поварити пару хвилин) і протерти. Кашицю перемішати з такою ж кількістю меду і поставити в холодильник. Через тиждень приймати натще по 1 ст. л в добу.
“Для зміцнення імунітету” – з часником і лимоном. Через м’ясорубку пропустити 0,3 гр. часника і виложити в склянну банку. Туди влити сік з 24 лимонів, закрити щільно банку, поставити в темне місце. Через 3 тиждні використовувати по 1 ч. л. перед сном.
Чи знаєте ви що:
ромашка – допомагає при запаленні ротової порожнини і шкіри, болях в печінці;
корінь валер’яни – при мігрені, безсонні, запорах, болі в шлунку, метеоризмі.
береза (листя, бруньки) – при зах-в. органів дихання, опіках, набряках;
подорожник – при гастритах , язвах шлунку, астмі, ранах, язвах на шкірі;
брусніка – при гіновітамінозі, запаленні нирок, простуді, гіпертонії;
ялина (шишки, хвоя) – при ревматизмі, шкірних висипках, простуді, радикуліті, кашлі.
Оздоровленню організму сприяють і водні процедури. Дуже ефективні трав’яні ванни.
Якщо у вас вдома збереглися лікарські трави, не залишайте їх на слідующий рік. В лляних мішечках опустіть трави в ванну з гарячою водою (з розрахунком 50г на ванну) і дайте настоятись 15 хвилин. Ще краще спочатку приготувати відвар або настій для ванни. 10-20г лікарських трав (череда, ромашка, кропива, м’ята, душиця, евкаліпт, шалфей або їх суміші) поміщають в емаліровану посуду, заливають стаканом кип’ятку, закривають і кип’ятять на водяній бані на протязі 15хв остуджують, фільтрують.Об’єм даного розчину доводять до 200 мл. Зловживати ваннами не слід – це сильнодіючий засіб.
Коріння і відвари можуть бути й отрутою:
сік алоє – при вагітності, хворобах печінки, геморої;
аралію – не можна вживати при безсонниці, гіпертонії;
звіробій – ядовита рослина, додержуйтесь дози;
насіння льону – не рекомендується при гепатиті, холециститі;
полин – викликає галюцинації, при вагітності, язві шлунка;
морська капуста – п/п при tbc,хворих нирках, при алергіях на йод;
китайський лимонник – необхідно уникати людям з нервовими порушеннями, безсонницею, гіпертонією, хворим серцем.
Велику роль для імунної та нервової системи відіграє не тільки фітотерапія, а й ароматерапія. Особливо, якщо ми поєднуємо її з дихальною гімнастикою, масажем, ультрафіолетовим опромінюванням.
В санаторних дитячих садках в групах реабілітації, в медкабінетах наявне (оснащення) відповідне обладнання. У дітей нервова система відрізняється не так морфологічною, як функціональною завершеністю. Малята дуже чутливі до подразників. У них переважають процеси збудження, що обумовлює швидке формування рефлексів. Тому у дітей краще і швидше розвивається реакція на реабілітаційні процедури при невисоких дозах та менш тривалому курсі лікування. Неадикватні вікові дозування навіть сонячних ван можуть викликати надмірну збудженість, розлади апетиту, сну, погіршення загального стану здоров’я. Тому проведення водних, повітряних, теплових і світлових процедур вимагає особливого контролю та обережності. Жодна із цих процедур не проводиться без нагляду дорослих.
Процедури проводяться не раніше як через годину після їди або за 30-50 хв до їди. Високого ефекту можна досягти тільки в тому разі, коли процедури збігатимуться з фазою найбільшої чутливості функціональних систем організму. “Жайворонкам”, у яких активність біоритмів вища в I половині дня, процедури призначають від 8.00-до 10.00, а “Совам” доцільніше приймати процедури в II половині дня. Кисневі коктелі, сеанси ароматерапії проводяться за схемою. Перед сеансами обов’язковий медогляд. Процедури строго дозуються (від 3 до 7 хв.) за умови нормального дихання. Під час прийому інгаляцій дитина повинна глиббоко дихати (це може спричинити гіпервентиляцію легенів, а як наслідок запаморочення). Дихати треба без зусиль, концентрація лікарських рослин, які вуикористовують апаратним способом, повинна ббути малою. Для тих хто хворіє на бронхи рекомендовано робити сольові інгаляції.
В нинішніх екологічних умовах доцільно використовувати для зміцнення захисних сил організму дітей не тільки ароматерапію, а і фіточай. Особливо подобається дітям “Бахчисарайський”, де складниками являється: шипшина, ромашка, лаванда, кропива, м’ята; “Вітамінний” – в складі якого горобина, шипшина; “Здоров’я” – з трав алтею, шавлії, кропиви, м’яти, лаванди, горобини – по 130-150 мл на прийом з 4 до 7 років.
Єдиним протипоказанням може бути поліноз – алергія на рослини.
В цивілізації багато змін. Але біологічна сущність людини залишається такою ж, в її тісного взаємоконтакті з усіма фактами зовнішнього середовища. Тому цілющі речовини в рослинах по природі своїй гармонічні організму людини. Лікувальних рослин 800 видів, перевірених практикою.
Про ціну життя людина зрозуміла спочатку свого становлення і продовження його молила багатьох і єдиного Бога. Людина зрозуміла, що природа і вона єдина. Завдяки їй людина впізнала багато таємниць. Внаслідок догадливість стала називатись інтуіцією, за допомогою якої дізнались про лікувальну силу рослин.
В злагоді з природою, відтворивши її, людина ненаносить ущерб своєму здоров’ю бореться за збереження його, а цим самим забизпечує собі активне довголіття.
Література:
1.”Дошкільне виховання” – N – II, N 12 за 1999 р., N 6 за 2000 р.
2. Газета “Собеседник” N 9, 2002 р.
3. Під редакцією Г. К. Смик, Б. М. Гурьянов “Целебные растения в нашей жизни”.