Реферат
на тему:
Розучування пісні
Правильне розучування пісні має велике значення. Під час розучування пісні і відбувається, власне кажучи, основне навчання дітей співу.
В процесі розучування пісні є кілька моментів: показ пісні, розучування і, нарешті, закріплення її виконання, остаточна художня обробка.
Показ пісні. Чим більше пісня подобається дітям, тим охочіше і швидше вони будуть її розучувати, тим легше будуть переборювати труднощі. Багато залежить від того, як пісня буде показана вчителем. Якщо пісня виконується вчителем байдуже або невпевнено, з запинками, то вона, як правило, не справляє враження на дітей, не доходить до них. Ця ж пісня, виконана впевнено, вільно, виразно, сприймається дітьми тепло, подобається.
Про те, як розучувати двоголосну пісню, читай у розділі «Розучування пісні».
Необхідно мати на увазі, що діти, особливо молодшого віку, дуже схильні до наслідування і намагаються співати так, як показує вчитель. Отже, старанна підготовка учителя до показу пісні має особливо важливе значення.
Учитель повинен дуже добре знати пісню, бажано напам'ять. Він мусить не тільки правильно проспівати мелодію, але й виконати її так, щоб вона прозвучала свідомо, виразно, справила враження на дітей, полюбилася їм і викликала в них бажання повторити її. Слід також передбачити можливі труднощі і намітити заходи до їх подолання.
Під час показу пісні необхідно роз'яснити дітям її загальний зміст, пояснити окремі незрозумілі слова. Але пояснювати треба коротко, яскраво, емоціонально, не затрачаючи на це багато часу і не розхолоджуючи дітей зайвими розмовами. Пісня спочатку показується вся цілком, щоб діти склали собі загальне враження про її. зміст і характер.
Розучування мелодії і тексту. Якщо пісня розучується на слух, з голосу вчителя, то робота над засвоєнням мелодії починається з того, що учитель 2—3 рази проспівує мелодію першої фрази, потім грає її і знову співає, а потім уже пропонує проспівати її дітям. Необхідно мати на увазі, що перш ніж діти почнуть співати, вони повинні ясно уявити собі мелодію, повинні добре запам'ятати її. Тільки при цій умові вони можуть правильно відтворити її. Якщо ж діти у III і IV класах розучують пісні з нот, то таке попереднє виконання вчителем окремих елементів пісні слід обмежити одним разом, тому що спів школярів повинен спиратися на нотний запис.
У випадку, коли діти спочатку співають неправильно або неточно, учитель пояснює, в чому полягає помилка, показує, як треба співати, добивається усунення недоліків у дитячому співі.
Якщо мелодія становить для даних учнів певну трудність, учитель пропонує їм проспівати фразу без слів, на якому-небудь складі, наприклад, «ку», «та», «-на», «до», а в IV класі можна проспівати і з закритим ротом. Це робиться для того, щоб вся увага дітей була зосереджена тільки на засвоєнні мелодії, на чистоті співу.
Під час розучування мелодії учитель підтримує спів дітей, граючи на інструменті. Мелодію пісні слід виконувати неголосно, м'яко, не «вистукуючи» її, як це іноді буває. Ця вимога стосується і виконання кожного супроводу (акомпанемента) до пісні.
Якщо слова пісні прості, то вони розучуються разом з мелодією, наприклад, у пісні «Во поле береза стояла» або «На горе-то калина». Але в такій пісні, як, наприклад, «Чому ведмідь зимою спить» Л. Кніппера, текст досить довгий і початок першого куплета треба вивчити окремо.
Раз в переліску густім, У ярочку крутім Йшов ведмідь до себе в дім У кожушку дорогім.
Учитель читає строфу, повторюючи її, потім пропонує повторити її всьому класові, а також окремим учням. Корисно прочитати текст пошепки, але так, щоб було чути слова, тому що при цьому вся увага дітей зосереджена на артикуляції.
Можна підказати, нагадати дітям, що треба твердо вимовляти приголосні, округлити рот на голосній «о» в словах «ярочку», «дорогім» і злегка витягнути вперед губи на голосній «у» у словах «у кожушку».
Пісня показується в нормальному темпі, а розучується частіше в темпі уповільненому. Це дає можливість зосередити увагу дітей на чистоті, на якості звука. Якщо ж розучувати жваву пісню весь час у такому темпі, в якому вона повинна виконуватись, може вийти неточне, недбале виконання її.
Під час розучування пісні бажано приділяти найбільше уваги першій фразі: якщо перша фраза вивчена правильно, то дальша робота над піснею значно полегшується, бо часто уже в першій фразі пісні закладені всі основні особливості і труднощі.
На початку розучування пісні не вдається ще проспівати її як слід, робота над нею продовжується і на наступних уроках. Коли ж пісня цілком вивчена, учитель продовжує працювати з дітьми над її художньою обробкою, над окремими деталями її для того, щоб вона прозвучала красиво, свідомо, емоціонально. Оскільки дітям важко довго розучувати на одному уроці одну й ту ж пісню, процес роботи над нею розтягується на довший час (від 4 до 6 уроків) залежно від трудності пісні і від віку дітей.
Розучуванню пісні допомагає спів її з нот. З самого початку навчання уже перші елементарні знання з музичної грамоти повинні бути використані для найкращого засвоєння пісні, для її запам'ятання. У III і IV класах просту народну або дитячу пісню можна цілком написати на дошці і проспівати по нотах, називаючи їх, або сольфеджуючи. В деяких випадках можна записати не всю мелодію, а невеликий її уривок. Наприклад, коли ми зустрічаємо в двох однакових фразах два різні закінчення, порівняння нотного запису допомагає засвоєнню і правильному виконанню. У II класі треба використати нотний запис для того, щоб показати дітям рух мелодії.
Під час розучування пісні необхідно звернути увагу дітей на правильні наголоси, на те, щоб сильна частка, наголошені склади виконувались важче, активніше, ніж ненаголошені, а не-наголошувані співались тихше і м'якше. Наприклад, у пісні «Сеяли девушки яровой хмель» музичні і логічні наголоси збігаються, і все-таки дуже часто діти співають «сеяли девушки» і т. д.
Якщо ж наголоси не збігаються, як це часто буває в народних піснях, то їх треба трохи пом'якшувати, не дуже підкреслювати.
Дуже важливо старанно вивчити перший куплет. В наступних куплетах змінюється тільки словесний текст і, залежно від змісту, виконання їх.
У піснях з короткими куплетами не слід обмежуватись розучуванням одного куплета, бо це залишає в дітей почуття невдоволеності; краще вивчити 2—3 куплети (наприклад, у піснях «Во поле береза стояла» або «На горе-то калина»). Але в такій пісні, як «Чому ведмідь зимою спить», одного куплета досить на один урок.
Залежно від будови пісні процес розучування її може відбуватися по-різному. Так, наприклад, у пісні з великою кількістю складів і з заспівом діти можуть вивчити спочатку тільки приспів. Учитель буде заспівувати, а діти — співати приспів.
Таким чином, вони непомітно запам'ятають мелодію і почасти слова заспіву і потім швидше засвоять усю пісню (наприклад, «Как на тоненький ледок»).
Протягом наступних уроків діти повторюють те, що вони вивчили минулого разу, і розучують пісню далі. Перш ніж діти почнуть повторювати пісню, учитель нагадує її, знову проспівує з словами або без слів. Можна нагадати учням, які місця в пісні погано виходили, як треба їх співати. Це зосередить на них увагу дітей. Можна також почати з повторення цих важких місць.
Практика показує, що діти часто вивчають окремо важке місце, виправляють в ньому помилки, але коли співають пісню або куплет цілком, то знову помиляються на цьому ж важкому місці, нібито вони його окремо не вчили. Тому, вивчивши окремо важке місце у пісні, необхідно проспівати його, з'єднавши з попередньою фразою. Треба попередити дітей, щоб вони були уважними на цьому місці.
Візьмемо для прикладу дві пісні: «Червоні маки» Н. Раух-вергера (II клас) і «По долинах і по горах» О. Александрова (IV клас).
Випрямились ловко.
Підняли головки —
Радо їх вітає
Сонце і весна.
Дівчина Маринка
Вийшла на долинку,
У букет зірвала
Маки всі вона.
Перш ніж виконати пісню цілком, учитель говорить приблизно так. Весною в саду і в полі розцвіли чудові червоні маки. Коли налітає вітерець, вони низенько нахиляються до землі, а потім знову випрямляються. Маленька дівчинка Маринка вийшла в поле і нарвала букет маків. Вона готується зустріти велике свято. Тут учитель запитує учнів про те, яке велике свято буває весною. Далі він пропонує прослухати пісню «Червоні маки».
Учитель грає мелодію пісні, а потім, проспівавши перші чотири такти, пропонує дітям повторити їх. Можна припустити, що не всі зразу чисто проспівають перехід у третьому такті із звука соль на до. В такому разі корисно проспівати початок пісні спочатку на різні склади («та», «ля», «да») і потім знову із словами. Учитель показує при цьому, який звук виходить нечисто, який треба підвищити або знизити і т. ін.
Дальший відрізок пісні («вранці на долині маки розцвіли») досить важкий в інтонаційному відношенні, над ним також треба буде попрацювати, повторюючи його по-різному. Зокрема звук ре в слові «розцвіли» діти часто не дотягують, знижують. Можна запропонувати їм зробити на цьому звуці невеликий наголос, це допоможе проспівати його правильно.
Наступні два рядки співаються на ту ж мелодію, що й перші, але кінець куплета, останні два такти, тут змінений; тимчасом діти нерідко співають їх так само, як і першу частину пісні. На це й слід звернути увагу учнів, показавши їм нотний запис, де цю різницю дуже пом'ітно. У першому випадку .відзначається досить великий стрибок вверх, у другому ж закінченні — перехід на близький, сусідній верхній ступінь і потім через ступінь вниз на головний звук пісні—тоніку. Пісню слід співати весело, дзвінко і досить широко. Слова треба вимовляти ясно і чітко.
Процес розучування двоголосної пісні складніший, ніж розучування пісні одноголосної. Тут треба працювати ще й над тим, щоб кожна партія звучала впевнено і твердо, а також щоб було додержано рівноваги між партіями.
Учитель співає дітям основну мелодію, найчастіше — це верхній голос. Потім він грає пісню у двоголосному викладі. Якщо в розпорядженні вчителя нема інструмента, треба проспівати кожну партію окремо, а потім приступити до розучування пісні.
Розучування пісні бажано починати з партії першого голосу. В деяких випадках, зокрема тоді, коли діти, які співають другим голосом, погано справляються з двоголоссям, розучування можна починати і з другого голосу. Це робиться для того, щоб діти не збивалися і не співали партії першого голосу, що е яскравішою і легше запам'ятовується. Але в цьому і в іншому випадках треба частіше підігрувати, підспівувати партію другого голосу, щоб учні чули співзвучність, співвідношення двох голосів і відчували свою партію як частину цілого.
Не треба довго підряд розучувати партію одного голосу. Необхідно якомога швидше включити в роботу і другу партію і, даючи партіям по черзі роботу, з'єднувати їх на невеликих відрізках пісні. Треба пам'ятати, що поки одна партія розучує, друга тільки слухає, і такий відносно пасивний стан у дітей довго тривати не може, особливо в дітей молодшого віку. Тому в простій народній пісні, що складається, наприклад, із заспіву і приспіву, слід розучити спочатку з кожною групою заспів, далі з'єднати їх разом, а потім уже вчити приспів.
Під час розучування двоголосної пісні необхідно стежити за рівновагою партій для того, щоб яка-небудь партія не виділялась. Візьмемо, наприклад, пісню «По долинах і по горах».
2. Прапори цвіли червоні 4. І зостануться, мов казка, Кумачем останніх ран, Маяками вдалині Йшли відважні ескадрони Штурмовії ночі Спаська Приамурських партизан. Волочаївськії дні.
3. Днів тих слава не розтане 5. Розгромили отаманів. Не зітруть її літа: Розмели ворожий слід Визволяли партизани І на Тихім океані Рідні села і міста. Свій закінчили похід.
Пісню цю багато учнів знає, а втім доводиться докладати немало зусиль, щоб вона була добре проспівана хором.
Учитель пояснює, що в пісні розповідається про перші роки Радянської влади, коли молодій Радянській
Бажано перед показом пісні ознайомити дітей з її текстом, пояснити незнайомі слова. Не всі знають, наприклад, що означає слово «форт», і тому учні часто перекручують його, вимовляючи як «порт». Слід звернути увагу на перші слова другого куплета, тому що діти часто співають «прапори цвіли червоні кумачем останній раз» замість «...останніх ран».
Після того як учитель сам проспіває першу фразу, він пропонує учням повторити її. Всю увагу він звертає на співучість, на те, щоб кожний звук не був укорочений, щоб він тягнувся стільки, скільки слід йому тягнутись, і переходив в наступний звук не перериваючись. Фраза повинна бути проспівана .точно, чисто; особливу увагу слід звернути на звук до, який часто в цьому місці знижують. Остання приголосна в слові «горах» вимовляється коротко, чітко, одночасно. Учитель звертає увагу на необхідність деякого відокремлення слів «по долинах» і «і по горах», щоб не вийшло «по долинах по горах».
Друга фраза виконується так само, як і перша. І тут треба звернути увагу на те, щоб досить чисто було проспівано слова «у бій» (особливо перший звук мі-бемоль), щоб чітко була сформована голосна «у» і ясно вимовлена остання голосна «бш». Після того як діти, повторивши фразу, засвоять її, обидві фрази з'єднують. Учитель стежить за тим, щоб перед кожною фразою було взято дихання. Ця перша частина пісні повторюється окремими учнями, групами, потім учитель пропонує проспівати її всім один-два рази для закріплення. Весь час в центрі уваги вчителя і всього класу повинні бути чистота звучання, його співучість, ясна вимова слів.
Під час розучування другої частини, де з'являється двоголосся, слід домогтися того, щоб хор співав на два голоси впевнено і чисто. Для цього необхідно, щоб перші і другі голоси твердо знали мелодію. Учитель починає роботу з другими голосами, тому що їх партія в цій пісні є основною. Він пропонує всій групі других голосів і окремим учням проспівати свою мелодію, показує, як звучатиме вона під час співу разом з першими. Слід звернути увагу на нотний запис: слово «щоби» всі співають в унісон, а потім голоси поділяються і співають в терцію. Отже, це місце і вимагає найбільшої уваги та зусиль з боку хору, самостійності кожної партії.
Бажано, щоб кожна партія спочатку окремо проспівала перехід на одноголосся, а потім з'єдналася з іншими партіями. Треба зупинитись на терції, тягнути її, вслухаючись, чи звучить вона чисто і впевнено. Корисно також вслухатися у квінту і наступні терції в слові «Примор'я».
У процесі розучування двоголосної пісні учителю доводиться більше уваги приділяти другим голосам, підтримувати їх спів іноді грою на інструменті або голосом. Дуже корисно, щоб кожна партія співала без супроводу інструмента.
Коли перший куплет вивчено твердо, бажано проспівати його голосно і тихо, з словами і без слів. Це дає змогу дітям краще опанувати мелодію пісні. Учитель звертає увагу на те, що в пісні чотири музичні фрази. Куплет починається неголосно, третя фраза співається голосніше, остання, четверта фраза — трохи тихіше від попередньої.
Після того як учні вивчать всі слова пісні, її можна проспівати. Виконувати пісню треба так, щоб створювалось враження, ніби ті, що співають, знаходяться від нас на певній віддалі. Ось вони наближаються до нас і в міру цього пісня наростає, виходить на перший план, а потім віддаляється разом з людьми, затихає.
Пісня складається з п'яти куплетів. У перших двох куплетах відбувається поступове наростання до третього куплета, що є немовби кульмінацією всієї пісні. Потім у двох останніх куплетах пісня іде на спад, поволі затихає.
Вся пісня співається активно, з великим піднесенням, натхненням.
Різноманітність прийомів навчання. Під час розучування пісні доводиться повторювати мелодії багато разів. Діти можуть засвоїти мелодію швидко тоді, коли вона проста, але проспівати зразу цілком правильно, чисто, з додержанням всіх необхідних відтінків виконання дуже важко. Навіть над легкою піснею треба працювати. Хороше виконання вимагає наполегливої, упертої і копіткої попередньої праці.
Часто доводиться по кілька разів повторювати одну й ту ж фразу, інтонацію або навіть звук. Це може бути обтяжливим для дітей і мало доцільним, якщо проводити повторення невміло. Ми часто чуємо таке прохання: «Заспівайте ще раз». Діти співають, але вчитель знову незадоволений. «Ви проспівали погано,— каже він,— треба краще. Давайте ще разок». Таке повторення набридає дітям і не дає потрібних результатів. Як правило, під час кожного повторення діти повинні знати, навіщо вони повторюють; перед ними повинно бути поставлено певне завдання. В такому разі повторення стає цілеспрямованим і діти повторюють пісню охоче. Вони почувають і розуміють, що з кожним повторенням пісня виходить краще, а це робить весь процес навчання свідомим, пожвавленим, активним.
Ось приклади з досвіду окремих вчителів. Діти проспівали пісню, яку вони розучували минулого разу. Проспівали перший куплет. «Гарно,— говорить учитель,— проте коли хто-небудь вас послухає, він деяких слів не зрозуміє. Проспівайте ще раз, а я скажу, які слова були недостатньо ясні». Якщо є необхідність, то вчитель нагадує, як потрібно співати, щоб слова виходили чітко. Після цього вся увага дітей буде спрямована на чітку дикцію, і в цьому відношенні пісня вийде кращою.
Якщо яке-небудь слово все-таки зрозуміти важко, можна запропонувати повторити уже не всю пісню, а тільки одне слово, а потім проспівати фразу, до якої це слово входить.
Учитель може звернути увагу на те, що хор співав грубувато, різко,.а пісню треба співати м'якше, щоб вона, як то кажуть, приємно вражала слух. Діти проспівали, припустимо, краще. Учитель схвалює їх спів, і це дітей підбадьорює. «А тепер уже майже все добре, тільки чийсь голос виділявся», каже він. У хоровому співі всі голоси повинні зливатися в один, немовби співає одна людина; в цьому краса хорового співу. Учитель радить: «Заспівайте, а я послухаю, чи не виділяється чий-небудь голос; слухайте краще один одного» або: «Тепер заспіваймо так тихо, ніби спів чути десь аж здалека». Можна запропонувати проспівати пісню не всьому класу, а тільки одній групі, потім — другій, порівняти і вказати, у кого краще виходить і чому. Не слід дуже часто зупиняти дітей в середині пісні, це їх розхолоджує, їм хочеться проспівати пісню всю з початку до кінця, і про це треба пам'ятати.
Щоб не переривати співу дітей, можна іноді поправляти помилки, нагадувати, підказувати що-небудь дітям під час співу, подаючи умовні знаки, які їм уже відомі. Наприклад, якщо хор знижує, показати рукою вверх або, якщо треба співати тихіше,— прикласти пальці до губ; потрібна краща дикція — учитель починає перебільшено і при цьому беззвучно артикулювати голосні; треба співати більш протяжно — учитель робить плавний, повільний рух рукою в сторону. Подібні вказівки у процесі співу зекономлять час і позбавлять від зайвих повторень.
Часто буває, що пісня, яку треба ще доопрацювати, починає дітям набридати. В такому разі її можна на деякий час відкласти з тим, щоб пізніше повернутися до неї. Тоді, можливо, вона буде проспівана краще і з більшим бажанням.
Перед співом необхідно встановити цілковиту тишу для того, щоб діти підготувались, зосередили увагу. Без цього не може бути хорошого співу. Особливо це має значення під час роботи над звуком, над тихим співом і чистотою інтонації. Під час такої роботи, коли слух повинен бути напружений, учитель сам говорить тихіше. Встановити тишу можна так. «Діти, — говорить вчитель,— зараз почнемо співати. Потрібна така тиша, щоб ті, що проходять зараз по коридору, подумали, що в класі нікого нема». Сам учитель відходить в сторону, немовби прислухається, потім повертається тихенько на місце і починає спів.
Весь процес навчання співу повинен бути цікавим для дітей. Пісні треба розучувати жваво, енергійно. Ми говоримо дітям, що для того, щоб пісня була проспівана добре, над нею треба попрацювати. Необхідно виховувати в дітей уміння терпеливо працювати, але зловживати цим терпінням не слід. Урок співу повинен бути цікавим, емоціонально насиченим.
Підбір пісень для дітей. Підбір пісень або пісенного репертуару для дітей має бути строго продуманий, від цього в значній мірі залежить успіх навчання співу. Пісні, які ми розучуємо з дітьми, повинні бути художньо цінними, тобто такими, які впливають на слухачів, зворушують і хвилюють їх. У підборі пісень для дітей повинна бути певна ідейна спрямованість, Слід завжди мати на увазі основне педагогічне завдання — виховання дітей в комуністичному дусі. Через пісні радянських композиторів учні пізнають думки і почуття, якими живуть радянські люди. Перед ними розкривається натхненна картина навколишнього життя, постає єдність радянських людей, об'єднаних спільними прагненнями.
Учні І класу співають, наприклад, про те, як вони підуть на Жовтневий парад, як на них зверху будуть дивитися льотчики, яким вони махатимуть прапорцями. При цьому учні уявляють себе учасниками загального свята, свята всієї країни («Само-льоти» О. Александрова).
Уже на кінець другого року навчання діти розучують «Гімн Радянського Союзу», велич і урочиста могутність якого сповнює їх гордістю.
У III—IV класах учні співають і слухають пісні про дітей-садівників, про юних мічурінців, туристів, географів. Учні цих класів співають пісні про мир і слухають їх у виконанні вчителя.
Учитель знайомить своїх учнів з російськими та українськими народними піснями, в яких проявився поетичний і музичний геній народу. Ці пісні відзначаються своєю виразністю і простістю. Учитель показує різноманітний зміст народних пісень. До програми входять пісні протяжні («Не летай, соловей»), колискові («Котинька-коток»), танкові («Калина») і т. д.
Пісні народів братніх республік, а також народні пісні всіх країн світу, пісні про мир, про дружбу між народами сприяють вихованню дітей в дусі інтернаціоналізму. Розучування ж пісень класиків підносить загальну музичну культуру, особливо сприяє розвиткові художнього смаку.
Репертуар пісень повинен бути різноманітним. Це важливо тому, що ми виховуємо людину різносторонню, яка чуйно відгукується на всі явища життя і повинна вміти сприймати і сум, і веселощі, і ніжність, і героїчне піднесення.
Пісня має бути посильна для дітей даного класу за змістом і за формою. Труднощі бувають найрізноманітніші. Наприклад, пісня може бути складна або незручна для дитячого виконання, тому що в ній можуть зустрічатись надто високі або надто низькі звуки. В таких випадках справу можна поправити, транспонувавши пісню в іншу тональність, здебільшого в нижчу. Пісня повинна бути доступна дітям і близька з боку тексту, тільки в такому разі вони проспівають її свідомо і виразно.
Трудність може зустрітися і з боку інтонаційного, з боку мелодичних ходів. Наприклад, хроматична послідовність звуків у мелодії утруднює спів дітей молодшого віку.
Бажано, щоб пісні, які ми співаємо в школі, подобалися дітям. Це виховує в них любов до музики, зокрема до співу. Пісню, яка подобається дітям, вони співають з піднесенням, захопленням.
Але не всяка пісня, яка подобається дітям, годиться для ви-вчення її в школі. На смак дітей покладатися не можна, хороший смак є результатом великої праці над загальним розвитком дітей, над підвищенням їх культурного рівня. Смак до хорошої музики прищеплюється дітям не зразу, а протягом довгого часу. Отже, учитель старається розучити з дітьми такі пісні, які їм подобаються, але при цьому він враховує ті художні і педагогічні завдання, що їх ставить перед собою школа.
Іноді цінна і корисна пісня, зручна для вироблення того чи іншого навику, спочатку сприймається дітьми холодно. Це не повинно зупиняти педагога, по-перше, тому, що, як говорив К. Ушинський, «не все може бути цікавим у навчанні, а неодмінно є нудні речі і повинні бути». Крім того, часто буває так, що пісня, яка не подобається спочатку, починає подобатись пізніше, коли діти з нею ближче ознайомляться.
Підбираючи пісні для дітей даного класу, треба мати на увазі необхідність послідовного і систематичного розвитку співацьких навиків.