Використання дошкільниками мотивів народних орнаментів в аплікаціях

Реферат на тему:

Використання дошкільниками мотивів народних орнаментів в аплікаціях

ПЛАН:

1. Орнаментальна основа народного мистецтва для сприйняття дошкільниками;

2. Ознайомлення та використання дошкільниками мотивів народних орнаментів в аплікаціях;

3.
Ознайомлення дітей ззразками народної творчості;

4. Декоративна аплікація;

5. Пояснення для широкого використання для навчання дітей;

6. Основні орнаменти різьби нашого краю.

Зміст

У змісті висвітлюється те що основа народного мистецтва, близька і доступна дошкільникам для сприйняття і відображення в творчій діяльності. Тут намагаються навчити дитину таким майстерностям, як:

- правильно підібрати колір;

- правильно відібрати художні вироби для аплікацій;

- відбирати мотиви народного орнаменту для відтворення їх в дитячих аплікаціях;

- для передачі різних рослинних мотивів у дитячих аплікаціях та інше. Дитина усьому цьому повинна навчитися, а в цьому допомагає їй вихователь.

Вихователь поступово розповідаючи і неодмінно показує дітям , як це все треба правильно зробити: вирізати цю квіточку, наклеїти одну на одну, як правильно вирізати листочки, доклеювати їх на квіточки, нанесення різних візерунків, це для дітей дуже і дуже цікаво.

Вихователь каже до дітей:" будемо сьогодні прикрашати і як можна прикрасити цей казковий рушник." і тоді діти із зацікавленістю беруться прикрашати " рушник", але в цьому звісно їм має допомагати вихователь. Ось в чому зміст і висвітлення елементів для дитячих аплікацій - це навчання і допомога дітям правильно в усьому допомагати, і щоб вони добре це все сприймали4
без різних труднощів, і нерозумінь.

Тому це все потрібно показати і пояснити так: " щоб діти зрозуміли" і повторити декілька раз, тому вихователю потрібен підхід до дітей.

Питання для самоперевірки:

1. Як відбирати художні вироби для аплікацій?

1. Насамперед треба виходити із специфіки їх орнаментування, так як саме в орнаменті найбільш яскраво відображаються різні риси мистецтва того чи іншого народу.

Потрібно так зобразити всі ті "рушнички" різних народів, як вони зображені лежать перед нами, весь цей підбір кольорів, різних розфарбувань все це має бути зображено і в кожному "рушничку" дитини.

2. Як потрібно передавати рослинні мотиви ?

2. В аплікаціях кожної дитини, використовують зразки елементів і їх прості комбінації, які безперечно виконані традиціями для українських народних умінь.

Вміти їх правильно вирізати, і найбільш простішою формою для дитини, і разом подумати які прикраси можна з усього цього зробити, а от уже тут розвивається дитяча уява, підсвідомість, і їхня пам’ять, а вихователь їм допомагає, поправляє, додає, показує як буде краще, легше, гарніше.

3. Які є ефективні прийоми ?

3. У навчанні дітей широко використовують прийом пояснення. Воно повинне бути чітким, доступним для дитини, емоційним, логічним, цікавим і захоплюючим інтересним для дитини. Пояснення використовують на початку занять. Крім пояснення ще є ефективними словесними прийомами це - запитання. Його використовують на початку занять і наприкінці. За допомогою запитань вихователь активізує дітей під час аналізу натури або зразків. З їх допомогою вихователі, дає можливість дітям подумати і пригадати, що вони знають про ті чи інші види декоративного мистецтва, з якими ознайомилися трохи швидше. Правильно поставлені запитання привертають увагу дітей, викликають у них інтерес. Вказівка, як методичний прийом використовується в усіх вікових групах. І найважливішим методичним прийомом є оцінка. Оцінюються роботи у всіх вікових групах. Критеріями оцінки, є на будь - якому занятті є виконання програмного змісту. Тоді по цьому вихователь перевіряє і ставить оцінки.

ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДНИХ ОРНАМЕНТІВ ДЛЯ ДИТЯЧИХ АПЛІКАЦІЙ.

1.Орнаментальна основа народного мистецтва близька і доступна дошкільникам для сприйняття і відображення в творчій діяльності. Зміст орнаментів народні художники черпають із навколишнього життя, але вони не просто копіюють його образи, а й відволікаючись від індивідуальних особливостей конкретної квітки, птаха, тварини чи комахи, вільно переробляють їх в декоративні форми. Але не дивлячись на те, що в орнаментах образи пере­даються площинно, змінюються їх реальні форми, пропор­ції, порушується природне співвідношення розмірів, узори наділяються соковитим цвітом, вони по-своєму реальні. Народне декоративно-прикладне мистецтво володіє великими можливостями для варіативної трактовки композиції орнаменту, який відрізняється симетричністю, врівноваженістю його елементів. Яскраві і чисті кольори візерунків, си­метрія і ритм, чергування форм захоплюють дітей, викликають у них бажання відтворити побачене. Це вимагає від педагога більш глибшого вивчення творчого досвіду народних майстрів, оволодіння навиками зображення народ­ного орнаменту, відповідної організації роботи з дітьми по ознайомленню з народиш мистецтвом і навчання їх умінню створювати візерунки за народними мотивами.

Важливим в орнаменті є колір. Народні майстри добре знають про вплив кольору не тільки на зір, але і на психіку людини. Вони враховували, що з тим чи ін­шим кольором в свідомості людини нерідко асоціюються її певні явища, конкретні настрої й переживання.

В творах, створюваних народними майстрами в більшості випадках застосовується кольоровий фон, що підсилює звучання орнаменту, пом’якшує його, в цілому створюючи багату кольорову палітру.

При відборі художніх виробів для аплікації, насамперед, слід, виходити із специфіки їх орнаментування, так як саме в орнаменті найбільш яскраво відображаються естетичні й національні риси мистецтва того чи іншого народу, зв'язок з навколишньою природою, що надає орнаменту реальний характер, яскравість і декоративність.

Відбираючи мотиви народного орнаменту для відтворення їх в дитячих аплікаціях, треба враховувати доступ­ність техніки зображення. Виразно в аплікації виглядають орнаменти, які, складені із комбінацій геометричних фігур: квадратів , трикутників, смужок, розеток різного кольору; вони прикрашають рушники тканину, килими. Для них характерні різні контури геометричних орнамен­тів, яскраве кольорове співставлення фігур, різноманітні прийоми композиційного вирішення і комбінацій кольорів. Підходять для аплікації і деякі мотиви вишивок з геометричними орнаментами або стилізованими фігурами рослин, птахів, тварин, людини.

Виконуючи аплікації за, мотивами народного орнамен­ту, діти вчаться розуміти принципи художнього узагальнення, пізнають прийоми творчої імпровізації декоративних образів, вчаться бачити в орнаменті комбінації кольорів співставляти форми, величини, розміщення елементів на площині предмету.

Розкриття специфіки декоративної творчості повинно йти в тісній взаємодії з формуванням естетичного сприйняття і відчуттів дітей, розвитком їх потреб у відтворенні прекрасного, вихованням у них бережливого ставлення до творів народного декоративно-прикладного мистецтва.

Отже, при відборі і складанні зразків за мотива­ми народних орнаментів вихователь повиненвраховувати такі аспекти:

1. Елементи орнаментів повинні реально відображати знайомі дітям образи рослин, птахів і інших елементів, не включаючи деякі риси узагальненості, казковості у їх трактуванні. Казкова інтерпритація природних об’єктів у візерунках є своєріднім прийомом перетворення дійсності, що складає основу творчої діяльності народних май­стрів.

2. Дошкільників приваблюють вироби, які мають яскраве кольорове забарвлення, контрастні тони у різних поєднаннях.

3. Композиційна побудова зразків повинна бути чіт­кою. В ній легко повинні вгадуватися ритм, порядок чергування елементів за кольором, величиною, формою.

4. Зразки аплікацій не повинні спотворювати конту­ри вихідних орнаментальних мотивів, про те це не означає точного копіювання орнаментів.

Для українського народного орнаменту характерне надзвичайне різноманіття рослинних мотивів, у яких природні форми тюльпанів, гвоздик, мальв, соняшнику, різних листків дістають яскраву декоративну трактовку. Краса цих форм підкреслюється симетричною побудовою прикрас увигляді вазонів , букетів, гірлянд.

Для передачі рослинних мотивів у дитячих аплікаціях використовують зразки елементів і їх прості комбінації які виконані традиційними для українських народних умільців прийомами: видозмінюванням побудови пелюстків, їх кількості і забарвлення, наклеюванням декількох фігур одна на одну. Поєднання червоних, синіх , малинових, жовтих, фіолетових, зелених тонів на світлому фоні виробу створює оригінальне поєднання.

Як вирізують такі елементи орнаменту? Найбільш прості форми, що нагадують грону винограду, квітковий бутон, складають із окремих частин. Для винограду потрібно вирізати шість маленьких кружечків, гілочку і прості листочки. Ці кружки розміщують по мірі поступового зменшення фігур по кількості: по три, по два, і по одному бутон складають із двох, кругів різної величини і кольору розміщуючи меншу форму до верхнього краю більшої.

Потім розміщують стебельце та листочки.

Квіти типу тюльпану вирізують прийомом попереднього згинання квадратної заготовки навпіл. Другий варіант складається з
основної частини та ступінчато розташованихпелюстків. Нанього наклеюють трилисник ідугоподібний елемент, який акцентує заокругленість форми напрямок на пелюсток. Яскраве кольорове трактування мотиву підсилює і підкреслює красу квітки, її декоративність.

Основу зображення мотиву мальви складає багатопелюсткова розетка з напівкруглими пелюстками. Подібність з квіткою в аплікації створюється після наклеювання на розетку другого шару, що створює підколір до основного тону, наприклад до малиново червоного підбирають рожевий. Цей образ можна вирішити більш декоративно складаючи шари аплікації Із кольорового паперу: червоного з синім і жовтим, або блакитного з жовтим і зеленим.

Різні трактовані мотиви соняшника мають восьмипелюсткову розетку. Її вирізають із квадрата після поділу його на чотири рази.

Квітка водозбору утворенням одна на другу двох п’ятипелюсткових частин. Нижня частина складається з розетки із заокругленими пелюстками із жовтого кольору. Обидві фігури отримують із двох, що відрізняються тільки по кольору квадратів шляхом згинання кожного з них навпіл і подальшого поділу заготовки на п’ять різних частин. У процесі вирізування пелюстків для першого і другого шарів видозмінюється їх форма (заокруглення, загострення, звуження, розширення) варіюється забарвлення і кольорові поєднання додаткових елементів. Так для водозбору характерні комбінації фіолетового, рожевого, яскраво червоного тонів. Декоративне трактування мотиву дозволяє ще більше розширити поєднання різних кольорів і відтін­ків.

Лиски в українських орнаментах відрізняються великою різноманітністю. Вони по своїй будові можуть бути як симетричними, так і асиметричними. Тому для їх зображення користуються різними способами.

Які ж прикраси можна створити з таких елементів? Аплікація „Рушник”, виконується на прямокутній основі, поділеній на дві частими. Тому на основини фон наклеюють широку смугу іншого кольору, щоб виділити нижню кайму. Основною пов’язуючою ланкою орнаменту є не тільки композиція, але і забарвлення елементів. Орнаментація руш­ників вимагає великої роботи: потрібно підібрати необхідну кількість заготовок у відповідності з формою, кольо­ром, величиною елементів, вирізати їх, використовуючи як симетричні, так і силуетні прийоми; складати з них композицій орнаменту. Тому такі завдання виконуються колективно, та після того, як діти навчаться використовувати різні прийоми оформлення декоративної аплікації по композиції і колориту.

Традиційні форми українських геометричних
візерунків тісно пов’
язані з технікою ткацтва і вишивки, які застосовуються, у оздобленні рушників декоративних тканин, покривал килимів, предметів національного одягу. Повторення і чергування смуг, ромбів квадратів трикутників розетів створює барвистий малюнок орнамента в традиційнижх поєднаннях червового тону і білого або сіруватого фону із сміливим додаванням синіх, жовтих, оранжевих, зелених, чорних елементів. Це надає виробам урочистий, святковий вигляд.

Яскравий і різноманітний декор українських орнаментальних предметів, дає вихователю багатий матеріал для навчання дітей аплікації. В них можуть знайти місце поєднання геометричних форм у різних комбінаціях.

Невичерпне джерело творчої фантазії є геометричні орнаменти гуцульських інкрустованих деревляних виробів. Будь який інкрустований предмет містить багато візерун­кових одиниць, кожна з яких може слугувати зразком для відтворення дошкільниками в аплікації. Враховуючи усталені особливості гуцульських інкрустацій для основи дитячих аплікацій найдоцільніше брати жовтий колір паперу (під колір дерева). Зверху цього фону можна наклеїти інші фігури, найчастіше чорного кольору, а на них в свою чергу наклеюють елементи по мотивах геометричних орнаментів, як створити різні варіанти таких аплікацій? Різновидностіаплікацій на квадратах являють собою більш складні варіанти, складених з трикутників, ромбів наклеєних довкола круглої середини по вісім і більше пелюстків, яскравих контрастних тонів Виконання цих аплікацій вимагає від, дітей вміння точно вирізати фігури, співвідносячи їх одна з одною по величині. Правильний підбір забарвлення паперу для фону і орнаменту, дозво­ляє дітям відобразити в аплікаціях специфічні риси орнаменту, гуцульських інкрустованих виробів.

2.ОЗНАЧЕЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДОШКІЛЬНИКАМИ МОТИВІВ НАРОДНИХ ОРНАМЕНТІВ В АПЛІКАЦІЯХ

Твори українського народного декоративного мистецтва доступні для сприймання в дошкільному віці є невичерпним джерелом виховання почуття прекрасного і використання його мотивів, композиції та кольорів у декоративній аплікації. Під час виконання декоративних аплікаційних робіт діти вдосконалюють свої знання про площинні форми, їх величину, колір. А це сприяє розвитку їхнього сенсор­ного сприймання. Зображуючи той чи інший предмет і явище, діти, застосовують розумові дії: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Заняття з декоративної аплікації розвивають у ді­тей художній смак, уміння бачити красиві форми, забар­влення предметів, матеріалів. Навчання дітей різних прийомів вирізування, наклеювання паперу розвиває одночасно і дрібні м’язи пальціврук.

Перед дошкільними закладами стоять завдання:

1. Розвивати естетичне сприйняття при безпосередньому ознайомленні з творами декоративного мистецтва: розписом,вишивкою, керамікою, тощо.

2. Вчити розуміти значення і красу декоративного мистецтва

3. Вчити композиції візерунків на папері різної форми, на об’ємних і площинних, предметах.

4. Вчити гармонійно поєднувати кольори, та їх відтінки в декоративній аплікації.

5. Оволодіння технічними прийомами декоративної ап­лікації.

6. Вчити виконувати колективніроботи, складати панно з окремих декоративних візерунків за мотивами українського декоративного мистецтва.

І, звичайне повноцінне здійснення цих завдань залежитьвід вмілої, цілеспрямованої організації навчально-виховної роботи в дошкільних закладам. А успішне проведення навчально-виховної роботи на матеріалі народного орнаменту багато в чому визначається станом, художньої освіти вихователя знанням і розумінням цих різних видів і форм народного мистецтва. Законів його особливостей його розвитку.

В зв’язку з цим перед педагогом стоять завдання:

- ознайомлення з художнім досвідом народних майстрів,навчитися творчо його осмислювати;

- не слідувати формально прийомам народного мистецтва, що приводить до ситуації зовнішньому копіюванні, штампу;

- вивчити форми сучасного народного мистецтва;

- навчитися відбирати зразки народного мистецтва , які відповідають віку дітей;

- оволодіти практичними вмінням в створенні наочних посібників для занять з дітьми на основі народних зразків в різній техніці аплікації;

- уміти застосовувати отримані знання і навички в організації роботи з дітьми на заняттях і в їх самос­тійній художній діяльності;

- планувати послідовність проведення занять по ознайомленні дітей зі зразками декоративно-прикладного мистецт­ва того чи іншого народу;

- шукати шляхи практичного-застосування отриманих знань навичок до аплікації в інших формах і видах зобра­жувальної діяльності

Відповідно розпочинати роботу потрібно з вивчення декоративно-прикладного мистецтва, ознайомлення з особливостями оздоблення різних виробів побуту, народного костюму, зі специфікою їх форми.

Робота по ознайомленню дітей з народним мистецтвом українців триває на заняттях, а також у повсякденному житті.

Систематичне ознайомлення дітей з мистецькою спад­щиною бажано розпочинати з розгляду виробів. Вихователь розглядає кожний предмет разом з дітьми, у супровідній бесіді підкреслює його своєрідність, яскравість барвис­тість, звертає увагу на ритм і послідовність елементів узору. При підготовці до занять х аплікації також треба враховувати, що емоційне сприймання композицій та орнаментів полегшується, якщо показувати їх на знайомих предметах. Окремі зразки доцільно розглядати з невеличкими групами дітей безпосередньо перед заняттям.

У бесідах з використанням творів декоративно-вжиткового мистецтва педагог має ставити перед собою такі завдання:

- викликати у дітей інтерес до творчості україн­ського народу;

- виховувати естетичний смак;

- пробуджувати патріотичні почуття.

Під час бесід з дітьми доречним буде використання кольорових діапозитивів, слайдів, художніх альбомів.

Відповідна робота не обмежується заняттями, вона триває у повсякденному житті дошкільнят. Унікальні зіб­рання старовинного й сучасного народного мистецтва зберігаються у місцевих му

зеях, тому доцільно проводити екскурсії, огляди виставоку них.

3.Ознайомлюючи дітей зі зразками народної творчості, доцільно звертати увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерним для українських розписів на кераміці та вишивці. Так, опішнянська іграшкач (Полтавщина) часто прикрашена рослинним орнамен­том. Він насичений вільно, заповнює всю форму, немовби підкреслює її. І вона ніби оживає, стає рухливою, як жива істота. Орнамент у своїй основі складається з вигадливих ліній, які то збираються у своєрідні віночки, то знову розходяться. У розписі опішнянсьих керамічних ви­робів переважає коричневий, зелений, жовтий, сірий кольори.

В основі косівськоі кераміки (Івано-Франківщина) лежать традиційні для українського гончарства форми. Це куманці, миски, вазочки, глечики, а також різнома­нітна скульптурно-декоративна пластика: фігурки оленів, півників, павичів коників. Розписи переважно з рослинними мотивами: квітки з фантастичними пелюстками, пуп’янки, листочки і т.д.

Косівські майстри застосовують оригінальний спосіб нанесення рослинного орнаменту, розміщуючи його на центральній площині виробу. Інші частини (шийку, денце) оздоблюють геометричним візерунком. Привиготовленні кераміки використовується невеликий набір матеріалів: звичай­на червона глина, біла, жовта, зелена йкоричнева фарби. Чудово оперуючи ними, народні умільці досягають значного ефекту.

У декоративному петриківському розпису (Дніпропетровщина) легко вгадуються рослини. Квіти,, характерні для України; калина, мальви, півоніі, гвоздики, айстри. Колірний колорит будується переважно на використанні трьох барв: червоної, жовтої (жовто-зелена), та синьої. В основі розпису лежать образні поетичні осмислення рідної природи, краси української землі.

Вихователь розповідає, що в такий спосіб у старовину люди прикрашали свої житла на стінах, печах, ма­лювали квіти, листя, пуп’янки. Дехто й. зараз це робить та загалом різноманітні красиві візерунки малюють на папері, виробах з дерева.

Таким чином, в українських декоративних виробах відображаються барви навколишнього світу, яскраві й насичені. Своєрідність і краса народного мистецтва розкривається по-особливому, якщо розповідь педагога буде емоційною, захопливою.

Періодично у груповій кімнаті або в залі можна влаштовувати виставки українського художнього і декоративного мистецтва, робіт, виконаних самими дітьми з аплікації. Старші дошкільники залюбки візьмуть участь у оформленні. Відвідання цих виставок бажано проводити невеличкими групками і завершувати бесідами за питанням дітей. Експонати (вишивки, іграшки, керамічні вироби, тощо) розміщують на полицях, столах щоб дітям було зручно розглянути їх з близька. Доцільно також самос­тійне розглядання дошкільниками творів українського народногодекоративного мистецтва.

Знання про українське народне мистецтво, набуті в ході екскурсій, відвідин виставок, розглядання альбомів та книг, присвячених йому, бажано закріпити за допомогою дидактичних ігор.

Для закріплення особливостей колориту, форми, розміщення візерункових елементів можна запропонувати дітям площинну мозаїку, в основу якої покладені мотиви українського національного побуту і орнаменту. Таку мозайку виготовляє вихователь: виконує різні види українського розпису, наклеює їх на картон і розрізає на кілька частин.

Ознайомивши дітей з національними мотивами , можна переходити до навчання дітей практичних умінь навичок декоративної аплікації. Таку роботу вихователь проводить на заняттях з аплікації. Діти спочатку навчаються викладати готові декоративні елемента на папері і наклеювати їх. Після цього вони вирізують декоративні еле­менти самостійно, закріплюючи при цьому технічні прийоми різання по прямій і кривій лініях, вирізування симетричних елементів з паперу, складеного вдвоє, вчетверо ібільше разів, вирізування силуетних зображень.

4. Діти старшої групи знайомі з декоративною аплікацією. У цьому віці інтенсивно розвивається пам’ять і ува­га, спостережливість дітей, їх діяльність набуває більш усвідомленого характеру, вони здатні спочатку уявити собі те, що збираються зобразити, а потім приступити до виконання завдання.

Важливого значення на заняттях у старшій групі набуває унаочнення. Під час ознайомлення дітей з творами декоративного мистецтва вони дізнаються про їх художні якості: матеріал, з якого виготовляютьсяпредмети, та деякі процеси їх створення. Там, де можливо, треба показати і техніку виконання, зокрема у вишивці, вихователь проводить попередню ознайомлювальну роботу.

На заняттях в старшій групі зразок використовується тільки там, де дошкільники вперше зображують предмети.

Вихователь дає можливість спочатку розглянути зразок. Варто зробити аналіз зразка, це збагачує зорове сприйняття дітей, допомагає з цілого виділити частини і об’єднати їх в ціле. Активний розгляд зразка дає дітям можливість запам’ятати як окремі частини, так і весь зразок. Вихователь розглядаючи зразок, може показати ту частину, про яку йде мова.

Для того, щоб навчити дітей не копіювати зразки, самостійно вибирають кольори, вихователь використовує 2-3 зразки на одному занятті. у декоративній аплікації зразки відрізняються і кольором і композицією. В стар. групі, навчаються вирізати симетричні форми з паперу, складеного вдвоє. Щоб діти не мали труднощів при засвоєнні цього прийому, спочатку пропонують вирізати по намальованому контурі.

Показувати технічні прийоми декоративної аплікації треба так, щоб рухи і слова збігалися в часі. Новий прийом длякращого засвоєння доцільне показати кілька разів. Знайомий прийом показують швидко, активізуючи дітей. Добре засвоєні дітьми технічні прийоми не показують. Здебільшого використовують частковий показ, показують лише ту частину, яка дає можливість дитині зро­зуміти послідовність виконання завдання. Вихователь пови­нен показати, як розмістити елементи візерунка. Під час заняття з аплікації вихователь більше пояснює, запитує, навчає дітей та оцінює їх роботи.

Діти шостого року життя ознайомлюються з різними видами мистецтва, з процесом створений окремих виробів, з іменами майстрів. У дітей виховується здатність помічати та аналізувати, самостійно знаходити красиве, зростає пізнавальна активність, самоконтроль, самооцінка. При виконанні колективних робіт діти шести років можуть домовитись розподілити між собою обов’язки, спланувати процес виконання завдання.

На заняттях з декоративної аплікації у підготовчій до школи групі діти мають можливість більш творчо застосовувати набуті знання. Цьому сприяють виконання роботи за кількома зразками, колективні заняття та заняття за задумом.

Важливо розвивати творчі здібності дітей.

Наочні прийоми навчання завжди поєднуються на заняттях з словесними. На заняттях з аплікації за народними мотивами можуть бути використані такі словесні прийоми: запитання, пояснення, вказівка, вказівка, заохочення, художнє слово.

Широко використовується у навчанні дітей пояснення. Пояснення повинно бути чіткім, лаконічнім, доступним для дітей, емоційним, логічним, цікавим, захоплюючім. Використовуються пояснення на початку заняття. Пояснюючи вихователь називає спосіб виконання декоративного візерунку, послідовність заповнення форми, підкреслює, чому треба робити так, а не інакше. Чим старші діти, тим більше на заняттях доводиться пояснювати і менше показувати спосіб зображення.

Крім пояснення, ефективним словесним прийомом є запитання. Цей прийом використовується на початку заняття і наприкінці. За допомогою, запитань вихователь активізує дітей, під час аналізу натури або зразків. З їх допомогою вихователь дає можливість дітям поду­мати і пригадати, що вони знають про ті чи інші видидекоративного мистецтва, з якими ознайомились раніше. Правильно поставлені запитання привертають увагу дітей, викликають інтерес, встановлюють зв’язок між дос­відом дитини і змістом запитання. Запитаннями вихователь активізує дітей і під час пояснення та показу. Після пояснення, завдань у середній, старшій та підготовчій до школи групах вихователь закріплює з дітьми послідовність виконання роботи, здійснюючи це за допомогою, запитань:

- що треба вирізати спочатку?

- де будете викладати квіти, листочки?

- доцільно за допомогою, запитання зробити аналіз дитячих робіт. До аналізу робіт залучаються і діти.

Вказівка як методичний прийом використовується в усіх вікових групах. Найчастіше цей методичний, прийом вихователь використовує тоді, коли помічає, що більшість дітей припускає одну і ту ж помилку. І з допомогою, вказівкидопомагає дітям виправити недоліки.

Важливим методичним прийомом є оцінка. Оцінюються роботи у всіх вікових групах. У молодшій групі вихователь дає позитивну оцінку роботам дітей. У середній, с старшій, підготовчій до школи групах оцінка дається диференційовано, залежно від якості виконання. У підготов­чій групі дітей слід залучати до самоаналізу. Критерієм оцінки на будь-якому занятті є виконання програмового змісту.

На заняттях вихователь використовує художнє слово. Короткі віршики, образні вислови,прислів’я та прикази підсилюють образ. Для зацікавлення дітей окремі заняття проводяться в ігровій формі.

Залежно від, типу занять наочні, словесні та ігрові прийоми навчання використовуються по-різному.

І – Заняття, на яких дітям даються нові знання, а також формуються нові навички та уміння. При цьому вихователь використовує натуру, або зразок для наслідування показує її способи зображення, ставить запитання.

ІІ – Заняття на закріплення раніше набутих знань та умінь, використовує натуру, кілька зразків, частковий показ, пояснення, запитання, художнє слово, ігровий прийом.

III– Заняття за задумом. Основні прийоми: запитання, вказівка, нагадування.

Живучи вчарівному куточку України - в мальовничих Карпатах, на Бойківщині, в регіоні, в якому сформували­ся своєрідні художні традиції народного мистецтва, що розвинулися на основі давньоруської культури, в процесах взаємовпливів і взаємозв’язків з мистецтвом інших народів де народні майстри славляться не тільки вишивкою , а й різьбою по дереву, можна почерпнути багатющий матеріал для створення системи занять з аплікації за народними мотивами.

Різьба по дереву-класичний вид західноукраїнського народного, мистецтва, що розкриває невичерпне багатство творчих сил народу, вершин його мистецького хисту. Дивовижне багатство художньо-емоційних рішень різьби по дереву зумовлено тим, що вона широко виступає в різноманітних варіантах – як прикраса побуту. Інтер’єру, обрядового призначення. Дослідників народної культури постійно хвилює цілийряд, проблем вишивального мистецтва, ткацтва, а так як різьба до дереву є регіональним вузькопоширеним мистецтвом, маловивченим і дослідженим, то великий інтерес проявляють вданий час і до нього.

Історією визначена особлива роль різьби до дереву в духовному житті українця, створенні естетичного середовища у праці, відпочинку, святкуванні. 3 допомогою її організовують інтер’єр житлових і ритуальних споруд, несуть в собі не тільки матеріально-практичиу, а й духовно-естетичну функції. 3 давніх давен і до сьогодні мистецтво різьби виступає як естетично-емоційне, духовне самовираження народу, його морального етикету, як утвердження краси земного життя. Це радісне мистецтво, і радісна праця його створення. В різних за організаційною структурою підприємствах створюються різьблені предмети – в об’єднаннях, фабриках, комбінатах, майстернях, лабо­раторіях , на дому. На зміну одному поколінню майстрів стає нове, молоде. “Мистецтво кожного промислу - це своя школа досвіду, своя історія”. Життя підтверджує, що цей вид народного мистецтва постійно живе, розвивається, збагачується новими аспектами філософсько- естетичного звучання. Постійно зростає її популярність і зацікавленість нею.

В нашому регіоні виготовляють різьблені. Шкатулки, скриньки, топірці, меблі, оздоблені різьбою різні дерев’яні вироби. Все що допомагає дитині осягнути мистецьку спадщину рідного краю.

Основа орнамента різьби нашого регіону - в основному геометричні, форми які є доступними для шкільного старшого дошкільного віку. Тому у своїй старшій групі я провела рад занять з аплікації за мотивами різьби до дереву, щоб дати дітям більш ґрунтовні знання про мистецтво рідної Батьківщини.

Гама кольорів, яка використовується у різьби - від коричневої чи жовтої основи, до зафарбовування штрихів різьби в різнокольорову гаму.

Ця робота не обмежилася проведенням занять з аплікації за народними мотивами, а є клопіткою і тривалою. Спочатку вивчення рідного краю, етнічної приналежності, розуміння цього визначення, екскурсії - огляди виставок народних майстрів - умільців, різьбярів по дереву, знайомство з ними, знайомство з промисловими виробами, з технікою та технологією різьби по деревуінструментарем.

Вибравши кілька шкатулок для зразка, проаналізувала, що специфіка і орнаментуванна має доступну техніку зображення в аплікації, так як складена вона з комбінацій геометричних фігур: квадратів трикутників, смужок.

Виконуючи такі аплікації, діти навчилися розуміти принципи художнього узагальнення, пізнали, прийоми, творчої імпровізації різьблених виробів, навчилися бачити в орнаментах комбінації кольорів, співставляти форми, величини, розміщення елементіна папері.

У дітей сформувались естетичні сприйняття краси різьбярства, бережливе ставлення до них, гордість за свою Землю.

Такі аплікації виконуються на прямокутній основі жовто-коричневого кольору, на яку наклеюють геометричної форми відтінок одного кольору для контрастного сприймання візерунку.

Спочатку й з дітьми старшої групи розглянула шкатулку, проаналізувавши з допомогою дітей геометричні еле­менти різьби по дереву, та визначивши кольори, провела комбіноване заняття з аплікації на подачу нових знань та формувань навичок і вмінь, використовуючи натуральну форму-шкатулку з нескладною технікою різьблення, геометричними формами і одного кольору, де різьба не розфарбована різними кольорами.

Показавши і пригадавши дітям техніку вирізування квадратів, ромбів і трикутників та смужок, а також нагадавши прийоми і способи наклеювання апліка­цію.

На папері коричневого кольору розмащуємо по ку­тах чотири трикутники, далі - на центральній частині паперу великий основний ромб з вирізаною основою, у ньому - менший, теж а вирізаною основою, а в ньому - круг, нав­коло ромба, в центральній частині, паралельні смуги. (див. додаток)

Першим зразок виявився нескладний для дітей старшої груш, бо виконаний одним кольором, з нескладно технікою вирізування.Наступне заняття провела через два тижні на закріплення, раніше набутої, техніки з використанням кількох натуральних зразків, часткового показу, та, запропонувавши, дітям, його, а також часткового показу тих чи інших прийомів вирізування, давшизмогу вибрати дитині зразок для створення своєї аплікації. Діти працювали майже самостійно, і аналіз заняття показав, що використання різьблених шка­тулок як матеріалу до занять з аплікації є необхідним для навчання і виховання дітей на народних тра­диціях, народному мистецтві.

Завершальним етапом цього циклу занять було відвідання народного музею у селі Солукові Рожнятівського району, де була організована виставка народного декоративно-прикладного мистецтва і окремими експонатами якої буди різьблені . Діти одержали масу позитивних емоцій від поїздки, у них поповнився багаж знань про народне - декоративне прикладне мистецтво красу рідних Карпат, Бойківщини

Повернувшись додому, провела заняття в ігровій формі „Моя шкатулка для виставки”, де діти створили свої зразки для виставки самостійно і у нашому садковому музеї увесь садок маж змогу оглянути виставку.

Діти дуже зацікавились різьбярством і з дозволу адміністрації садка та адміністрації Вигодського лісокомбінату мивідвідали цех різьби по дереву, де діти мали можливість подивитися, як виготовляються шкатулки - весь процес від обробки де­рева, його розпилки, сушки, вироблений заготовок, її байцуванна та лакування і виготовлення готового виробу. Діти з цікавістю розглянули інструменти для різьби по дереву, дотримувались техніки безпеки, спробували різьбити.

Повертаючись до занять з аплікації, наступним етапом, були заняття на ускладнення композицій та техніки вирізування, створюючи, колірну композицію - відтворення кольорової різьби по дереву. Тутвикористовується значно складніший прийом наклеювання форми на форму, дотримування проміжків, композицій, рівномірності візерунку, правильно підібраних кольорів та тоні. Для цього на занятті ми розгляну­ли зразок, де комбінації форм дають змогу отримати яскраву аплікацію „Скринька”. Перше таке заняття було колективною роботою вихователя з дітьми, тому що дітям складно було поєднувати кольори та наклеювати фігуру на фігуру, дотримуватись зразка. (Див. додаток № )

Пізніший цикл занять з аплікації з використанням виробів кольорової різьби, дали змогу дітям розвинути невичерпну творчу фантазію, та допомогти засвоїти прийоми наклеювання однакових форм різних кольорів та розмірів одна на одну, та й навіть більш складні варіанта. (Див. додаток № )

Виконання цих аплікацій вимагало у дітей вміння точно вирізати фігури, співвідносячи їх одна а одною по величині. Правильний підбір забарвлення паперу для фону і орнаменту, доз­волило дітям відобразити в своїх творчих апліка­ціях специфічні риси орнаментації місцевих різьблених шкатулок.

Я вважав, що зразки шкатулок є доступними для сприймання дітьми в дошкільному віці, вони є одним з джерел виховання почуття прекрасного, почуття національної, гідності.

Під час виконання цих аплікаційних робіт, діти вдосконалили свої знання про площинні форми, їх величину, колір, техніку забарвлення. Зорієнту­вавшись на таку тематику занять з аплікації (Див. до­даток №) за мотивами місцевого, різьбярства діти мали можливість пізнати не високі матерії, а своє рідне, близьке, прекрасне мистецтворізьби по дереву, та створення виробів чи шедеврів, які високо цінуються в усьому світі - адже це кропітка праця, яка вимагає любові до природи, до мистецтва, до праці, до рідного краю, де зростаєш, стаєш справжньою людиною, „Людиною” - з великої літери.