на тему:
“Фізична культура і раціональне харчування – важливий фактор зміцнення здоров'я і підвищення працездатності людини”
ПЛАН
1. Вплив фізичної культури на здоров’я та працездатність людини
2. Правильне харчування – засада міцного здоров’я
Список використаної літератури
1. Вплив фізичної культури на здоров’я
та працездатність людини
Фізична культура є важливим засобом підвищення соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру".
Сама мета гармонійного (всебічного) розвитку особистості є продуктом історії розвитку людства. Але умови для її реалізації особистість одержує лише на певному етапі історичного розвитку. Всебічний розвиток людині необхідний для того, щоб мати можливість брати участь у всіх напрямках діяльності (професійній, громадській, спортивній, художній та ін.). Але для цього потрібно розвинути структуру особистості, зробити її комунікативною, здатною до перетворюючої художньої діяльності, сформувати ціннісні орієнтації. Це можливо за умови різноманітності змісту, форм і способів діяльності людини та їх оптимального поєднання у процесі її культурного розвитку.
У процесі культурного розвитку людина послідовно діє у трьох напрямках. Перш за все,
вона засвоює культуру, виступаючи об'єктом її впливу. Іншими словами, під впливом культури формується людська особистість, розвиваються її здібності.
По-друге,
у процесі творчої діяльності особа створює нові культурні цінності, виступаючи в даному випадку як суб'єкт культурної творчості (пошук нових шляхів, засобів, раціональних методів фізичного виховання тощо).
Нарешті, третій аспект
культурного розвитку полягає в тому, що культура інтегрується в суті самої особи, яка функціонує в культурному середовищі як конкретний носій культурних цінностей, поєднуючи в собі загальне, властиве культурі в цілому, і особисте, привнесене в культуру на основі індивідуального життєвого досвіду, рівня знань, світогляду тощо.
Специфічною основою змісту фізичної культури як особливої і самостійної галузі культури є раціональна рухова активність людини як фактор її підготовки до життєдіяльності через оптимізацію фізичного стану. Вона виникла і розвинулась одночасно з загальною культурою людства. Майже одночасно (ще в первісному суспільстві) виник і один з її основних компонентів — фізичневиховання; пізніше виникають спорт і фізична рекреація.
В особистішому аспекті фізична культура є тією частиною загальної культури людини, яка виражається ступенем розвитку її фізичних сил і рухових навичок та здоров'я. Вона дозволяє з допомогою своїх специфічних засобів і методів розкривати потенційні фізичні можливості людини.
Діяльність у галузі фізичної культури має і матеріальні, і духовні форми вираження. Впливаючи на біологічну сферу людини комплексом засобів і методів, фізична культура неминуче впливає на інтелектуальну, емоційну, духовну сфери особистості в силу єдності та взаємообумовленості функціонування матеріального і духовного в людині.
З матеріальною культурою фізична культура пов'язана процесом рухової діяльності, яка є її головним змістом, що матеріалізується у фізичних якостях людини. Крім того, вона спирається на матеріальну базу (спортивні снаряди, інвентар, майданчики, зали, палаци та ін.).
З духовною культурою фізична культура пов'язана наукою, спортивною етикою, естетикою, тощо.
Таким чином, характеризуючи фізичну культуру, необхідно розглядати щонайменше три аспекти.
1. Діяльнісний аспект,
який включає доцільну рухову активність у вигляді різних форм фізичних вправ, спрямованих на формування необхідних в житті рухових умінь і навичок; розвиток життєво важливих фізичних здібностей; онтимізацію здоров'я і працездатності.
2. Предметно-ціннісний аспект
представлений матеріальними (матеріально-технічні засоби) і духовними (наукові знання, методи) цінностями, створеними суспільством для забезпечення ефективності фізкультурної діяльності.
3. Результативний аспект
характеризується сукупністю корисних результатів використання фізичної культури, які виражаються у володінні людиною її цінностями, надбанні нею високого рівня фізичної дієздатності. Найсуттєвішим результатом повноцінного використання фізичної культури є виховання готовності людини взяти на себе відповідальність за свій фізичний стан і здоров'я після закінчення шкільного курсу "фізична культура".
Таким чином, фізичну культуру можна визначити як сукупність досягнень суспільства у створенні і раціональному використанні спеціальних засобів, методів і умов цілеспрямованого фізичного та духовного Удосконалення людини.
Термін "фізична культура" використовується і в інших, вужчих значеннях., наприклад, кажуть про "фізичну культуру особистості", розуміючи під цим втілені в самій людині результати використання матеріальних і духовних Цінностей фізичної культури в широкому розумінні цього поняття.
Отже, фізичну культуру особистості можна визначити як сукупність властивостей людини, які набуваються у процесі фізичного виховання І виражаються в й активній діяльності, спрямованій на всебічне удосконалення своєї фізичної природи та ведення здорового способу життя
"Фізичною культурою" називають навчальну дисципліну в школі, профілактичні І лікувальні заняття в лікарнях та Інших аналогічних закладах, вона широко використовується у виробничій сфері та ш У цих випадках, щоб уникати плутанини, необхідно користуватись терміном, додаючи відповідні прикметники, "особиста фізична культура", "шкільна фізична культура", "лікувальна фізична культура", "виробнича фізична культура" тощо
У змісті фізичної культури і пов'язаних з нею явищах умовно можна виділити дві основні частини (сторони)
• функціонально-забезпечуючу, представлену всім тим цінним, що створюється І використовується суспільством як спеціальні засоби, методи й умови їх застосування, що дозволяють оптимізувати фізичний розвиток та забезпечити певний рівень фізичної підготовленості людей,
• результативну, представлену позитивними результатами у фізичному розвитку і підготовленості, що стали наслідком використання цих засобів, методів і умов.
Названі сторони фізичної культури єдині. Перша сторона ніби переходить у другу завдяки практичній діяльності у проце
Фізична культура є результатом багатогранної творчої діяльності суспільства Вона успадковує культурні цінності, створені суспільством на попередніх етапах, і розвиває їх залежно від політичних, економічних, матеріальних можливостей певної Історичної епохи
Основні сфери та напрямки впровадження фізичної культури передбачені Главою II Закону України "Про фізичну культуру і спорт". Показниками стану розвитку фізичної культури є:
• рівень здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості різних верств населення,
• ступінь використання фізичної культури в різних сферах діяльності,
• рівень розвитку системи фізичного виховання,
• рівень розвитку самодіяльного масового спорту,
• рівень забезпеченості кваліфікованими фахівцями,
• рівень впровадження у фізичну культуру досягнень науково-технічного прогресу,
• відображення явищ фізичної культури у творах мистецтва І літератури,
• матеріальна база,
• рівень спортивних досягнень.
2. Правильне харчування – засада міцного здоров’я
Харчування посідає важливе місце в житті людини. Особливо, якщо це стосується здоровя та підвищення працездатності. Для нормальної життєдіяльності організму в харчовім раціоні необхідно коло 600 всмоктуючих компонентів, що відповідають застосуванню 32 харчових продуктів. Являється єдиним постачальником речовин із котрих будуються клітини організму, їжа в основному є потребою для продовження життя. Відомий дослідник в області дієтології Покровський А.А.Справедливо вказав, зо вплив харчування являється основним в забезпеченні рості і розвитку людського організму, його працездатність.
Можна рахувати, що фактор харчування вказує вплив на довго тривалість життя і активну діяльність людини.
Кожні 10-11 років кількість населення світу збільшується в середньому на 100 млн., в теперішній час перевищила 6 млрд. Щороку вмирає приблизно 13 млн. дітей в віці до 5 років із котрих 8 млн. в результаті сукупної дії недостатнього харчування і інфекційних захворювань. Такий високий рівень смертності дітей обумовлений недостатністю харчування в 75% випадків не від компонентів харчування, а від аліментарного дефіциту компонентів харчування.
Природні мікроелементи, характерні людям, які живуть в певній місцевості, хімічний склад їжі в певній степені виражає оточуюче середовище – воду, повітря (наприклад, в Україні біля 27% населення проживає в районах з ендемічною йодовою недостатністю).
Технологічні мікроелементози викликані тяжким металом в оточуючому середовищі, які поступають із відходів промисловості (свинець, ртуть, мідь, кобальт) – по даних дослідження являються однією із причин захворюваності дітей.
Аліментарні мікроелементози, викликані неповноцінним харчуванням, холодом, дієтами, прийманням ліків і різними хронічними захворюваннями (діабетдифіцит хромах, вагітність, інтенсивне заняття спортом, старший вік).
Чоловік теперішнього середовища при традиційному харчуванні страдає на ті чи інші види харчової недостатності.
Порушення в структурі харчування проходять на фоні змін стану оточуючого середовища.
Людський організм постійно під впливом тих чи інших шкідливих факторів, приводить д виникнення нової ситуації: змінюється внутрішній стан організму, в ньому порушується нормальний обмін, біохімічні процеси.
Все це приводить до порушення захисної функції органів – бар’єрів, вихід токсичних речовин з організму. До таких органів відноситься печінка, легені, нирки, шкіра, імунна система.
Внаслідок цього в організмі накопичуються шкідливі речовини (токсини, шлаки), які поступають із зовнішнього середовища і залишаються в середині організму в результаті порушення нормального обміну біохімічних процесів.
Наслідком цього являється зниження адаптованих можливостей організму, порушення окисно-відновного процес, що збільшує потребу організму в біологічно активних речовинах, які знаходяться в їжі.
Вони підкреслюють ті обставини, що охорона чистоти внутрішнього стану людини повинна бути признана одним із основних принципів гігієни харчування і гігієнічного нормування. Надають велике значення науковим дослідженням пов’язаних із вивченням метаболічних процесів, направлених на детоксикацію продуктів харчування і на активацію процесів самоочищення організму.
На сьогоднішній час переїдання широко розповсюджене і перетворилось в медичну проблему. По деяких даних надмірною масою страждають 50% жінок, 30% чоловіків, 12% дітей.
Переїдання веде до ожиріння. В теперішній час встановлена достовірна і пряма залежність між ожирінням і серйозними захворюваннями такими, як: цукровий діабет, гіпертонічна хвороба, інфаркт міокарда і рак.
Ожиріння відноситься до числа хронічних захворювань з глибоким порушенням обміну речовин, порушення принципу збалансованого харчування.
В другій половині ХХ ст. в країнах з високо розвинутою економікою змінилась структура захворюваності населення.
Велику роль в ній стали займати захворювання порушеного метаболізму, в число котрих входять: атеросклероз, цукровий діабет, жовчокамяна хвороба, подагра, включається і ожиріння. Широкі епідеміологічні дослідження свідчать про розповсюдження надмірної маси тіла серед населення за останні 3-4 десятиліття.
Важливе значення в розвитку ожиріння має спадковість. Вживання великого об’єму їжі, багатої жирами і вуглеводами, особливо легкозасвоюваної, приводить до функціональних і компенсаторних можливостей органів і систем і органічним порушенням в організмі. З цього є зрозумілим наскільки харчування може впливати на загальний стан людини. При дотриманні елементарних правил раціонального харчування можна уникнути низки проблем, які так чи інакше можуть проявитися на самопочутті людини.
Як підсумок даної роботи, можна сказати наступне: постійне залучення до занять фізичною культурою та елементарне дотримання раціонального харчування можуть гарантувати людині будь-якого віку хороший стан здоров’я та хорошого самопочуття.
Список використаної літератури
1. Енциклопедія здоров’я. – К., 1999.
2. Якушева С.І. Раціональне харчування. – К., 2000.
3. Як залишатися здоровим до 100 років. – Харків, 1999.