Відомі мислителі про мистецтво усного публічного мовлення

Реферат на тему:

“Відомі мислителі про мистецтво усного публічного мовлення”

ПЛАН

1. Відомі мислителі про якості оратора

2. Сила й краса красномовства

3. Про ораторське слово. Гармонія думки й слова

Список використаної літератури

1. Відомі мислителі про якості оратора

Якщо хто вирішив оволодіти красномовством по-справжньому, він повинен бути людиною справедливою і тямущою у справах справедливості.

Платон

Обов'язок оратора — говорити правду.

Платон

Я стверджую, що якби у будь-яке місто прибули оратор і лікар, і якби у Народному зібранні чи у будь-якому іншому зібранні зав'я­залася суперечка, кого з двох обрати лікарем, то на лікаря ніхто і дивитися не схотів би, а обрали б того, хто володіє словом, — варто було йому лише забажати...

Оратор здатен виступати проти будь-якого супротивника і з будь-якого приводу так, що переконає натовп швидше від усякого іншого... Але зовсім не слід з цієї причини віднімати славу ні у лікаря (хоча оратор і міг би це зробити), ні у решти знавців своєї справи.

Платон

Оратор користується народною прихильністю лише тоді, коли завчасно продумує, що буде говорити: лише цим доводить він свою відданість народу, а той, хто не турбується, як буде сприйнята його промова, діє... як людина, яка більше спирається на силу, ніж на переконання.

Демосфен

Ну а хто ж є обманщик держави? Хіба це не той, хто говорить одне, а думає інше?.. А чи можна назвати ще інший злочин з боку оратора, який би заслуговував більш тяжкого звинувачення, ніж те, коли він для себе думає не те, що говорить на словах?

Демосфен

Ні, нічим не можна принести більшої шкоди, ніж повідомля­ючи брехню. Саме так, якщо ті люди, в яких державна діяльність полягає у промовах, не казатимуть правду, тоді хіба можна надійно керувати державою?

Демосфен

Оратор повинен стояти, як озброєний воїн у лаві, розв'язува­ти справи великої важливості і завжди прагнути перемоги».

Квінтіліан

Оратор є красномовним тільки тоді, коли здається всім, що він говорить правду.

Квінтіліан

Я щиро скажу, що там немає прямого красномовства, де не видно жодної ознаки, за якою можна було б пізнати людину муж­ню й доброчинну.

Квінтіліан

Оратором є лише той, хто в змозі говорити з кожного питан­ня гарно, вишукано і переконливо, відповідно до важливості пред­метів, на користь часові і для задоволення слухачів.

Таціт

Не може бути оратором і ніколи ним не був той, хто, наче воїн, який вступає у всеозброєнні в битву, не з'являвся на форум, озброєний усіма знаннями.

Таціт

Найбільша цінність оратора — не тільки сказати те, що по­трібно, але і не сказати того, чого не треба.

Цицерон

Найкращий оратор є той, хто своїм словом і повчає слухачів, і дає насолоду, і справляє на них сильне враження.

Вчити — обов'язок оратора, давати насолоду — честь, яка на­дається слухачу, справляти ж сильне враження — необхідність.

Цицерон

Балакучих людей знав я декількох, а красномовної людини — досі жодної. Балакучою тут я називаю таку людину, яка може до­сить розумно й ясно говорити перед пересічними людьми, керую­чись загальновживаними поняттями, а красномовною — тільки ту, яка будь-який обраний нею предмет може розкрити й прикрасити так, щоб він став більш вражаючим і пишним, і яка засвоїла і за­пам'ятала всі ті знання, що можуть служити джерелом красномов­ства.

Цицерон

Що стосується вправ для розвитку голосу, дихання, рухів тіла й, нарешті, язика, то для них потрібні не стільки правила науки, скільки праця. Тут необхідно з великою суворістю відбирати собі взірці для наслідування; причому приглядатися ми повинні не лише до ораторів, а й до акторів, щоб наша невправність не вилилася в якусь огидну й шкідливу звичку.

Цицерон

... Він (Цезар) сказав: «Вчений це був муж, дитино, вчений, до того ж любив батьківщину».

Оратор, достойний уваги, є той, хто користується словами для думки, а думкою для істини й доброчесності.

Ф. Фенелон

Оратор говорить не з тим єдино, щоб його розуміли. Головний його намір, щоб переконати й схвилювати, у чому він не зможе перемогти, якщо не відшукає насолоди. Він хоче увійти у розум і серце, а це він не інакше зможе зробити як проходячи через уяву...

Ш. Роллен

Говорити багато й добре є дар гострого розуму, говорити мало й добре є властивістю мудрого, говорити багато й погано означає дурня, говорити мало й погано є ознакою божевільного.

Ф. Ларошфуко

Ф.Ларошфуко

Гонористість — найбільша перешкода істинному красномовству. К. Гільті
.

Нічого немає дегшого, як відрізнити людину, яка добре відчу­ває, але погано говорить, від тієї, яка добре" говорить і нічого не відчуває.

Д. Дідро

Оратор, проповідник також з'являються перед публікою влас­ною персоною, подібно до актора... Але тут велика різниця. Оратор з'являється для того, щоб говорити, а не для того, щоб виставляти себе напоказ: він виступає у своєму власному вигляді, грає не ко­гось іншого, а тільки самого себе, говорить від власного імені, вис­ловлює чи повинен висловлювати тільки власні думки; оскільки людина і дійова особа тут єдині, він на своєму місці... Але актор на сцені, розігруючи чужі почуття, проголошуючи лише тс, що йому вказано, зображуючи часто якусь фантастичну істоту, розчиняється і начебто щезає у своєму герої.

Жан-Жак Руссо

Без природних обдаровань оратором бути неможливо, але тео­рія покаже початківцю, як слід користуватися такими фізичними засобами, які дала йому природа, як слід впливати на розум і сер­це його слухачів.

А. Левенстім

Той хто бажає гарно говорити або писати, повинен обов'язково добре мислити й хороший мати смак.

/. Зульцер

Красномовний софіст, який, проте, не любить логіки, порівня­но з оратором-філософом — це те саме, що спритний фокусник порівняно з математиком.

С. Шамфор

Платон, поєднуючи мудрість із красномовством, майстерно схи­ляв до себе серця і дух своїх слухачів не блюзнірством і хитрощами, але більше силою істини.

К. Віланд

Говори з переконанням — слова й вплив на слухачів прийдуть самі собою.

І. Гете

Джерело красномовства — у серці.

Дж. Мілль

Добре говорити — значить просто добре думати вголос.

Е. Ренан

Тільки забуваючи про самих себе, можемо ми захопитися яко­юсь справою і зробити її апостолом. Політичний діяч захоплює маси, коли бореться за дорогу для нього справу; оратор, коли виступає з промовою і турбується тільки про успіх тієї ідеї, яку він хоче вик­ласти перед своїми слухачами; чим глибше у ній переконаний, чим більше захоплений нею, тим менше він буде думати про власну осо­бу, про те, як він увійде, як поклониться аудиторії, чи про ефект­не заключения, яке він приготував для закінчення своєї промови.

Я. Дюбуа

Не можна бути красномовним оратором без пристрасного праг­нення добра й свободи.

Е. Ренан

2. Сила й краса красномовства

Красномовство є мистецтво управляти умами.

Платон

Красномовство належить до тих мистецтв, які усе здійснюють і усього досягають словом... Адже воно зібрало й тримає у своїх ру­ках, можна сказати, сили усіх мистецтв!

Платон

Заговори, щоб я тебе побачив.

Сократ

Красномовству властиво захоплювати серця й хвилювати їх уся­кими способами. Воно то вривається в думки, то закрадається в них, сіє нове переконання, визволяє вкорінене.

Цицерон

Кінцева мета красномовства — переконувати людей.

Ф. Честерфілд

Красномовство необхідне таке, яке відкидало б усяку нещирість й манірність, але яке, однак, мало б здоровий блиск і переймало красу від сил своїх. Бо у промові повинно бути те саме, що буває у тілі людському, яке бере свої істинні прикраси від доброї своєї бу­дови.

Ш. Роллен

Красномовство — це мистецтво говорити так, щоб ті, до кого ми звертаємося, слухали не лише без труднощів, але із задоволен­ням, і щоб захоплені метою й підбурені самолюбством, вони захо­тіли глибше у неї проникнути.

Б. Паскаль

Істинне красномовство — це вміння сказати все, що треба, і не більш, ніж треба.

Ф. Ларошфуко

Істинне красномовство виникає самим природним способом із того, що говорять, про те, що думають і чим щоденно живуть,— з думок і уявлень, для нас цілком буденних.

К. Гільті

Красномовство — це дар, який дозволяє нам оволодіти розу­мом і серцем співрозмовника, здатність тлумачити чи навіяти йому все, що нам потрібно.

Ж. Лайбрюйєр

Завдяки красномовству нас може полонити людина, на яку ми звичайно не звертаємо уваги. Розум не лише одухотворює тіло, але певною мірою оновлює його; почуття й думки, які змінюють одне одного, оживляють обличчя и надають йому .то одного, то іншого виразу; розумна промова надовго приковує увагу до однієї й тієї самої людини.

Жан-Жак Руссо

Красномовство давніх часів, тобто красномовство високе й при­страсне більше відповідає правильному смаку, ніж красномовство сучасне; воно є розумнішим і досконалішим, якщо ним правильно користуватися, воно завжди матиме великий вплив на людство... Якщо я не помиляюсь, наше сучасне красномовство належить до такого роду красномовства, яке критики давніх часів іменували крас­номовством античним, тобто помірним, вишуканим і тонким, яке більш повчало розум, ніж торкалося почуттів, і при якому промо­ва йшла у тоні простої розмови й розвитку аргументації.

Д.Юм

Красномовство — це не що інше, як уміння надати красу логіч­ним побудовам.

Д. Дідро

Красномовство є вірний вираз істинного почуття.

Ж. Лагарп

Немає красномовства без думок... Але для красномовства не­достатньо ще того, що заготовлений у вас достатній запас думок:

вони надають тільки силу й служать основою. Відчуття становлять його чарівність. Вони лише надають творінню того цілющого тепло-твору, який зігріває душу, полонить її й рухає нею... Стрімкість, яка є достоїнством красномовства, може бути плодом тільки душі полум'яної, чутливої й абсолютно прив'язаної до свого предмета.

А. Тома

Зброя красномовства вимагає мудрості й чесності. Красномов­ство має однаково як свої небезпеки, так і користь: все залежить від використання; воно може бути й щитом невинності, й мечем мужності, й кинджалом зломовності.

Л. Сегюр
.

Ораторське мистецтво користується всіма вигодами поезії й усіма її правами...

/. Гете

Я не знаю, чому красномовство відносять до розряду мистецтв. Воно за своєю метою і значенням повинно стояти значно вище.

Ф. Вейсс

Справжнє красномовство полягає у сутності, але зовсім не у словах.

Ш. Сент-Бев

Одне слово, сказане від щирого серця, діє на наш розум силь­ніше усіляких найважливіших доказів і переконливіше усіляких роз­мірковувань, а особливо, коли воно сказане саме тоді, коли тре­ба...

А. Амієль

Слова — теж вчинки.

А. Франс

Красномовство — це теж вид мистецтва, і та обставина, що воно не розвивається саме як вид мистецтва, здавалося б, супере­чить духові нашої епохи, епохи словесних битв... Можливо, слід пе­редусім розширити коло людей, які виступають публічно, щоб крас­номовство знову змогло воскреснути як вид мистецтва. Тоді ми по­бачимо, що ораторське мистецтво може виявитися у різноманітних формах і, скажімо, поряд з промовою на зборах, надмогильним сло­вом тощо і доповідь, і лекція можуть стати творами мистецтва.

І. Бехер

3. Про ораторське слово. Гармонія думки й слова

Перш за все слід пізнати істину стосовно будь-якої речі, про яку говориш чи пишеш.

Платон

Промови достойної людини завжди спрямовані до вищого бла­га, вона ніколи не буде говорити навмання.

Платон

Тільки в промовах навчальних, які проголошуються заради на­вчання, у промовах про справедливість, красу й благо є ясність, досконалість, які варті старань.

Платон

Не слова й не звук голосу становлять славу оратора, але спря­мування його політики.

Демосфен

Не те добре, коли кричать великим голосом, але те є велике, коли говорять добре.

Демосфен

Усяке слово, якщо за ним не буде справ, уявляється чимось даремним і пустим.

Демосфен

Ні красномовне слово не може приховати поганства діяння, ні хороше діяння не може бути заплямоване огудним словом.

Демокріт

Все, про що маєш

намір ти сказати, розглянь перше в умі своє­му, бо у багатьох язик випереджає й саму думку.

Ісократ

Достоїнство стилю полягає в ясності: доказом цього служить те, що якщо промова не є ясною, вона не досягає своєї мети. Стиль не повинен бути ні занадто низьким, ні занадто високим, але по­винен відповідати предметові мовлення.

Арістотель

Загальний тон промови слід обирати такий, який найбільшою мірою утримує увагу слухачів і який не тільки їх усолоджує, а й насолоджує без пересичення... Хто в змозі довго пити чи їсти тільки солодке? А помірного смаку їжа й пиття легко позбавляють нас від перенасичення. Так у всіх випадках надмірна насолода межує з оги­дою.

Цицерон

Ми часто говоримо, що одне доречне, а друге недоречне — адже ми часто висловлюємось так про будь-які слова і вчинки, малі й великі, і кожного разу буває видно, наскільки важливе це по­няття. Адже «доречно» і «потрібно» — два різних поняття, і засади їхні різні. «Потрібно» означає обов'язковість безвідносну, якій слід наслідувати завжди і у всьому; «доречно» означає начебто відпові­дальність і згідність із обставинами та особами. Це стосується як вчинків, так і власне слів, а також виразу обличчя, рухів, ходи;

усе протилежне буде недоречним.

Цицерон

Промова, яка турбується про істину, повинна бути простою і немудрованою.

Сенека

Промова буває трьох родів: деякі відрізнялись якимось окре­мим родом, але дуже мало хто у всіх трьох однаково. Були оратори, так би мовити, балакучі, які мали однаково величну поважність ду­мок і пишність слів, сильні, різноманітні, пишні, поважні, здатні й готові хвилювати й полонити душі, причому одні досягали цього промовою різкою, суворою, грубою, незавершеною й незаокруглсною, а другі — гладкою, стрункою й завершеною.

Були, навпаки, оратори сухі, вишукані, здатні все подати ясно і без подробиць, промовою влучною, відточеною й стислою; про­мова цього роду у деяких була майстерною, але не обробленою і спеціально уподібнювалася ними до промови грубої і невмілої, а в інших при тій самій бідності досягала благозвучності й вишуканості і бувала навіть квітчастою і помірно пишною.

Але також розташований між ними середній і начебто помірний рід промови, який не має ні вишуканості інших, ні буремності пер­ших, суміжний з обома, який входить до складу такого роду, як кажуть, тече єдиним потоком, нічим не виявляючись, крім легкості й рівномірності: хіба що щось вплете, як вінок, декілька бутонів, прикрашаючи промову скромним убором слів і думок.

Цицерон

Не повинно бути у промові оратора жодного слова, заражено­го начебто іржею, жодного смислу, зробленого важко й не плавно за прикладом наших літописців; нехай уникає оратор бридких і низь­ких жартів, нехай вводить у твір свій різноманітність.

Таціт

Якщо правда, що невинність і красномовство одне й те саме, то на цій підставі я прямо й відкрито заявлю, що нікому у красно­мовстві не поступлюся. Хто ж, справді, виявиться у цьому випадку красномовнішим за мене, коли я ніколи не роздумував ні про що таке, чого б не наважився сказати голосно?

Апулей

Багато говорити і багато сказати не є те саме.

Софокл

Монети, які найбільше цінуються, — ті, які мають найбільшу вартість при найменшому обсязі; так і сила промови полягає в умінні висловити багато чого кількома словами.

Плутарх

Або якомога коротше, або якомога приємніше.

Плутарх

Відчуйте передусім у собі ті пристрасті, які ви сподіваєтесь вик­ликати в інших.

Горацій

Прекрасна справа — уміти в усіх випадках добре володіти сло­вом, але найпрекраснішим уявляється мені таке уміння, коли того вимагає необхідність.

Дж. Боккаччо

Немає нічого красномовнішого, ніж глибокі роздуми.

Н. Трюбле

Красномовство повинно бути стрімким. Якщо воно таким не буде, тоді не стільки справить враження, та й не справить його вза­галі, якщо надто довго буде зупинятися на довгих відчуттях і одних думках.

Н. Трюбле
.

Справжній оратор прикрашає свою промову тільки світлими істинами, найблагороднішими почуттями, виразами сильними й відповідними тому, що бажає він навіяти; він мислить, відчуває, і слова йдуть.

Людина, обдарована великою душею, з деяким природним хи­стом говорити... ніколи не повинна боятися браку виразів. Її най-незначніші промови матимуть взірцеві риси, яких високомовні про­мовці не в змозі навіть наслідувати.

Ф. Фенелон

Істотне повинне поєднуватися з приємним, але приємне слід черпати тільки в істинному.

Б. Паскаль

Більша частина людей, які хочуть зробити гарні речі, шукає всюди без розбору пишні вирази; вона гадає, що все зробила, якщо назбирала купу чудових і пустих думок: вона прагне тільки обтяжи­ти свої промови прикрасами, подібно до поганих кухарів, які не вміють нічого приправити як належить, і, думаючи, як надати кра­щого смаку стравам, кладуть у них багато солі й перцю.

Ф. Фенелон

Є стиль засліплюючий, який приваблює пустим блиском ви­разів чи який ганяється за маловживаними й дитячими думками, або який забрідає у загальні місця, позбавлені усякого смислу, або який сяє не знаю якими квіточками, які опадають, як тільки їх потру­сять, або який, нарешті, підноситься до хмар, щоб ухопити високе. Усе це не є істинне красномовство, але смішні й пусті убори.

Ш. Роллен

Ми повинні зберегти пам'ять не про одні тільки діяння лю­дей, а й про їхні слова...

Справді, не можна не погодитися, що промови людей, пере­повнених досвідом про важливі й складні справи й обставини, на­стільки ж слугують до примноження знань, наскільки дають пожи­ву красномовству.

Ф. Бекон

Не такою вже малою є влада в галузі переконання, яке здійснюється силою красномовства. Адже якщо майстерна промова здатна голубити, запалювати, полонити у будь-який бік розум лю­дей, то все це відбувається завдяки активній діяльності уяви.

Ф. Бекон

Там, де переконання було головним засобом спрямування сус­пільства, де людей перше переконували, а потім закликали до дії, — там значно зросло красномовство.

А. Шефстбері

Ніщо не є таким красномовним, як пристрасті наші, особли­во коли йдеться про захист прав їхніх. Вони породжують дотепність, прикрашену красномовністю... Легко розрізнити можна людину, яка захищає істину, і людину, яка захищає предмет пристрасті своєї. Перша говорить коротко, ясно, спокійно. Остання ж говорить ши­роко й довго, хитросплетено, з таким жаром і полум'яністю, що не важко побачити джерело красномовності його. Присутність духу першого походить від упевненості, а надмірний жар останнього — від невпевненості, яка всередині його живе.

Е. Юнг
.

Мовлення, яке я люблю, це безхитрісне, просте мовлення, таке саме, як на папері, так і на вустах; мовлення соковите й гостре, стисле й щільне, не стільки тонке й приглажене, скільки могутнє й сурове; швидше складне, ніж нудне; вільне від усякої набундю-ченості, невимушене, сміливе; кожна частка його повинна вико­нувати свою справу.

М. Монтень

Але хіба не правда, що дзвінка цитата спокушає нас більше, ніж правдиве мовлення?

М. Монтень

Є галузі, в яких посередність нестерпна: поезія, музика, ора­торське мистецтво.

Які тортури слухати, як оратор пихато виголошує нудну про­мову або поганий поет з пафосом читає посередні вірші!

Ж. Лабрюйєр

Є такі люди, які говорять раніше, ніж подумають, є й такі, котрі, навпаки, втомливо уважні до того, що вони говорять... Страж­даєш від тяжкої роботи їхнього розуму. Вони начебто навантажені фразами й різними зворотами. У них все продумане, навіть жести й постава; вони не ризикують ні найменшим слівцем, хоча б воно могло справити найкращий ефект, в них не вирветься нічого не­сподіваного, мовлення їхнє не тече вільним потоком: вони гово­рять правильно й нудно.

Д. Дідро

Великі інтереси — великі пристрасті. Ось джерело великих слів, повновагомих слів.

Д. Дідро

Хвилююче питання несподівано пробуджує красномовство у

людині.

Д. Дідро
.

Хоч би якою високою була майстерність, без ідеалу немає істинної краси. Краса ідеалу вражає всіх людей без винятку, краса майстерності приваблює лише знавця... Істинне красномовство буде непомітним. Якщо я помічаю вашу красномовність, значить, ви не достатньо красномовні. Різниця між достоїнством майстерності й достоїнством ідеалу в тому, що одне полонить зір, а друге поло­нить душу.

Д. Дідро

Уміння ненароком зробити фразу — один із найважливіших сек­ретів красномовства.

С. Шамфор

Філософія розпізнає доброчинності, корисні з точки зору мо­ральної й громадянської, красномовство створює їм славу.

С. Шамфор

Промова, так само як і наші вчинки, створює сприятливе вра­ження тільки тоді, коли вона сповнена невимушеності, простоти й щирості.

Ф. Вейсс
.:

Дбай більше про істину слів, ніж про красу мовлення.

К. Еккартсгаузен

Сказати щось ґрунтовне і водночас дуже гарне — справа не­легка; у крайньому випадку у той момент, коли відчуваєш красу, не завжди вловлюєш ґрунтовність.

. Г. Ліхтенберг

Справжнє красномовство полягає у сутності, але зовсім не у словах.

Ш. Сент-Бев

Доки кожне слово вимовляється правдиво, доти і мистецтво слова удосконалюється.

Дж. Рескін

Тільки щиро висловлюючись, ви можете навчитися думати.

Дж. Рескін

Як часто неправильно вжите слово породжує помилкові суд­ження!

Г. Спенсер

Що може бути кращим за красномовство вченого? Воно спи­рається на істинний стиль — рішучий, цілком відповідний до того, що треба висловити; швидше навіть він спирається на логіку — єдине і вічне підґрунтя доброго стилю. Це красномовство цілком тотожне до красномовства оратора, якому слово служить тільки для вира­ження думки, а думка — для вираження істини.

Е. Ренан

Слово... є певною мірою стимулом розуму. Але коли словом за­надто захоплюються і відривають його від реальності, воно вже втрачає зв'язок з дійсністю і стає сильним засобом сп'яніння розуму.

Перший симптом — це незмірно велика кількість слів для ви­раження пустого й короткого змісту. Скоро постає другий симптом:

базікання, яке не виражає ніякого змісту. У цьому випадку набір голосних і приголосних вражає уяву письменника, оратора, слова ллються потоком, розум збуджує безперервною вібрацією слухових перетинок. За цим настає явне ослаблення розуму... Вживаються слова заради задоволення, яке дається їхнім звучанням, без усякої пова­ги до тої частини людської природи, яка називається інтелектом.

Т. Maйореску

Якою великою є перевага живого слова перед написаним! Люди зачаровуються жестом, голосом, усією навколишньою обстановкою... Якщо вони хоч трохи прихильні до мовця, вони спочатку захоплю­ються, а потім уже прагнуть зрозуміти, що він говорить... У пись­менника немає таких палких прихильників: його твір читають у вільний час у селі чи в тиші кабінету; люди не збираються разом, щоб йому аплодувати... хоч би якою гарною була його книга, її чи­тають із упередженою думкою, що вона є посередньою... це не зву­ки, які тануть у повітрі й забуваються: що написане, того не зггреш. Ж. Лабрюйер

Мабуть, в усне мовлення можна вкласти ще тонший смисл, ніж у писемне.

Ж. Лабрюйєр

Животворне слово людини справляє на нас таку дію, яку не справляють ні книги, ні роздуми; воно сильніше вражає душу, глиб­ше вкорінює в неї враження.

С. Пелліко

Писемне слово... все ж більше абстрактне й обмежене, менш вільне ніж усне, якому всю його вагомість може надати безпосе­редньо присутня особа.

Л. Фейербах

Написане слово — це бідняк, який пробиває собі шлях у світ власними зусиллями, у той час як усне, живе слово досягає вищих посад завдяки рекомендаціям її світлості княгині фантазії та її ка­мердинерів — очей та вух.

Л. Фейербах

Чимало скарбниць у світі відкривається, як Сезам казкового Алі-Баби, словесним ключем.

Ван-Дайк

Усне мовлення — одне з найсильніших знарядь людини... Між книгою прочитаною і книгою переказаною немає ніякої різниці в ідеях; але ці ідеї, які виходять із вуст натхненної ними людини, до­ходять до мозку натовпу за допомогою вуха, яке є широкою доро­гою до чуття... Слово вимовлене має значення переважно апостоличне:

його бачать, його відчувають, воно є животрепетним і схоплюється цілком, просякнуте враженнями й поступом людського духу.

Я. Мантегацца

Слово — єдине, що буде жити вічно.

Гезлітт

Немає нічого сильнішого за слово.

Менандр

Ти постарайся знайти більше, ніж сказане в словах.

Овідіи

Бесіда — мистецтво, в якому суперником людини виступає усе людство.

Емерсон

Гнучкий язик людини: промов у ньому — край непочатий. Цар­ство словесне невичерпне в усіх напрямках.

Гомер

Список використаної літератури

1. Сагач Г.М. Золотослів. - К., 1993

2. Об ораторс­ком искусстве. - М., 1980.

3. Риторика / За ред. Молдован В. – К., 2005.