Сім я у сучасному суспільстві

Реферат з психології

Сім’я у сучасному суспільстві

У сучасному суспільстві сім'ї найчастіше бувають нуклеарними (малими) і розширеними (великими). Нуклеарна сім'я - це сімейна структура, в якій батьки і діти живуть разом без дідусів і бабусь. У здоровій міцній сім'ї діти можуть розвивати­ся у фізичному, інтелектуальному й емоційному плані, повністю використовуючи свій потенціал. Проте, якщо поряд немає членів сім'ї старшого покоління, які могли б спрямовувати майбутню молоду маму, вона буде мати дуже слабку уяву про те, як створити таке середовище. В цій ситуації медична сестра по­винна відігравати роль консультанта і наставника.

Розширена сім'я складається із членів сімей батьків. Вони живуть у спільному будинку або близько одні від одних. Як чоловік, так і жінка приносять у свою нову сім'ю звички і по­гляди власних розширених сімей, які можуть мати культур­ний, релігійний, політичний і соціальний характер. Разом із хар­човими традиціями і формами поведінки, вони можуть бутиджерелом конфліктів. Розширена сім'я забезпечує систему по­стійної підтримки при всіх обставинах у житті, але в той же час здійснює суттєвий контроль за її членами.

Основна проблема сім'ї - не в стосунках у шлюбі, а в тому, що подружній зв'язок не може залишатися однаковим, він по­стійно розвивається і змінюється, тому необхідно виділити стадії розвитку сімейних стосунків:

- шлюб до народження дитини;

- шлюб із маленькими дітьми;

- шлюб із дітьми, які виросли і залишають батьківську сім'ю;

- шлюб після того, як діти відокремилися від батьків.

Кожний період характеризується своїми проблемами, якічоловіки і жінки повинні подолати, і типовими проблемами, що потребують свого вирішення. Труднощі виникають при пере­ході від однієї стадії до іншої, коли люди не можуть відразу перебудуватися і зберігають старі принципи і поведінку, ха­рактерні для попередньої стадії.

У складних стосунках чоловік-дружина ( шлюбних ) відно­синах можна виділити два основні періоди: І період - це перші 10 років, другий - наступні 10 років і подальше подружнє життя.

У перші 10 років подружнього життя (плюс-мінус три роки) керівництво сім'єю здійснює дружина. У чоловіків нерідко нер­вова робота, більшість старається знайти додаткові заробітки, вони зазнають і більших стресів. Все це до деякої міри зумов­лює покладливість чоловіка в дрібних і середньої важливості питаннях, з яких в основному і складається подружня пробле­матика.

Через те, що чоловік, як правило, менше розуміється на домашньому господарстві, то вдома йому доручають лише некваліфіковану роботу, та й ту під контролем. Жінка є і розпо­рядницею сімейних грошей. Переважно чоловік віддає їй зарп­лату, а вона вже за власним бажанням видає йому гроші на день чи на місяць. Дитині також виділяється прожитковий мінімум, і вона звикає до того, що головна у сім'ї мама.

У будь-який момент жінка може показати, що влада в її руках: вона може відмовитись від виконання своїх обов'язків, ось і крутись, чоловіче! Здаєшся?

А чоловіки? Парадоксально, але факт: власна некомпе­тентність влаштовує мужчин! Це особливий вид захисту від психологічних перевантажень. Краще бути підлеглим і вико­навцем, ніж мати неприємності. Іноді, правда, причинами є і звичайні лінощі, безхарактерність.

Якщо ж чоловік не захотів миритись із становищем підлег­лого і сім'я розпалась, то самі ж чоловіки важче переносять цей стрес (в першому десятилітті). Самовбивств, пов'язаних із роз­ривом, більше саме серед них, а ось ініціаторами "молодих" розлучень набагато частіше стають жінки. Секрет тут ось у чому: молодій жінці легше вступити в другий шлюб, ніж моло­дому чоловікові. Пік привабливості у неї припадає на вік до 25 років, в той час як у мужчин — на значно пізніший період.

Крім того, для молодих жінок підходять і молоді і зрілі претенденти. Останні навіть бажаніші. У них - становище в суспільстві, матеріальна забезпеченість, тоді як у молодого чо­ловіка все це тільки в планах. У більш старих претендентів на шлюб і ступінь надійності вища. Молодий чоловік, якщо він працює, а не вчиться - не перспективний. Студент перспектив­ний, але в нього немає власних прибутків, залежить від батьків. Тим часом молоді мужчини віддають перевагу молодим жінкам (лише в 27 випадках із 100 жінки старші від своїх чоловіків). Одружившись на ровесниці, чоловік дуже цінує шлюб.

Психолог Н. Козлов, наприклад, пояснює більшу важкість розриву для мужчин і тим, що у них менше розвинута техніка спілкування, вони важче йдуть на нові контакти. Енергетика емоційних стресів у жінок менша, тому сила стресів, виклика­на самотністю, у чоловіків сильніша.

Молода жінка, як правило, використовує цей фактор як важіль влади. Через те, що важіль цей дуже сильний, дія його використовується поступово. Вона практикує:

1. Спочатку - пробні розриви з підвищенням напруженості;

а) мовчання;

б) зникнення з дому без повідомлення на короткий час;

в) демонстративний похід на ніч до батьків або друзів;

г) заява про розлучення;

Це - розвідка. Якщо чоловік не поступається при малій напруженості, включається велика напруга.

2. Тимчасовий розрив може проявитись:

а) у відмові дружини від сексуального зближення. В моло­дості сексуальні почуття у жінок виражені набагато менше ніж у мужчин, і легко замінюються іншими потребами. У конфлікті жіноча сексуальність легко пригнічується, і жінка ставиться до зближення негативно. Чоловік, навпаки, проявляє підвищений інтерес до сексуального зближення, він шукає доказів, що жінка його все таки любить, використовує це як засіб примирення. Спроба зближення в умовах конфлікту жінку ображає, а чо­ловік одержує відмову (іноді це є свідомим "покаранням" чоло­віка за неслухняність, при меншій сексуальній активності жінка може собі це дозволити). Відмова боляче б'є по чоловічому са­молюбству. Але спрацьовує прив'язаність до жінки. І ось, щоб у майбутньому не було відмови, він стає слухняним;

б) нерідко в союзники жінка бере і почуття ревнощів. Де­монструє чоловікові інтерес, який до неї проявляють інші чоло­віки, натякає на зраду.

Наприклад, коли чоловік у чомусь не підкоряється дру­жині, вона припиняє розмову, спокійно набирає якийсь номер телефону і говорить так, що не можна зрозуміти з ким. Розмо­ва йде про зустріч. Нехай чоловік постраждає і помучиться над здогадками. Після цього вона може довго кудись збиратись.

в) справжня ж зрада - попередниця повного розриву і роз­лучення, удар по самооцінці чоловіка.

Вона також є важелем влади, але вже надзвичайно гос­трим для обох. Тобто, цей важіль є небезпечним і для того, хто ним користується.

Проте чоловіки все одно переживають зраду важче, вони більш ревниві, їх ревнощі переважно глибинні, у жінок - на­віяні. Якщо в сім'ї є дитина, то "стрес розриву" з дружиною підсилюється стресом розлучення ще й з нею. Адже, у випадку розлучення дитина майже автоматично залишається з матір'ю, а вона може налаштувати її проти батька. Для самозаспокоєн­ня жінка використовує таку "формулу": якщо чоловік пішов, то він поганий, якщо я пішла, то саме тому, що він поганий.

Розуміючи це все, чоловік стає більш покладистим. Адже якщо втрату жінки можна якось замінити, то втрату дитини -ні. Це важливий фактор і тому дуже важливий важіль у руках жінки. Крім цього, чоловік розуміє, що йому доведеться платити аліменти на дитину (яку часто виховують в дусі неприязні до нього), позбутися більшої частини нажитих матеріальних цінностей, житла. А коли мужчина захоче взяти те, що нале­жить йому, він може багато втратити в очах суспільства. Як бачимо, причин для того, щоб бути покладистим, у чоловіка достатньо.

До чоловіка, який апелює до суспільної думки, ставлення досить іронічне, а жіноча апеляція сприймається як звичайне явище.

Скарги жінок роблять чоловіків більш вразливими і ніве­люють їх прагнення до лідерства хоча б на роботі. Адже лідер в очах суспільства повинен бути високоморальним: скарги, та­ким чином, можуть завадити його просуванню на службі.

У молодого чоловіка практично немає важелів влади. Зви­чайно, далеко не всі потенціальні можливості жінки у викори­станні важелів подружньої влади втілюють у життя макси­мально. І все-таки дуже часто ці важелі використовуються. Жінка, наприклад, категорично висловлює свою точку зору, часто дає чоловікові негативну оцінку в розмові з ним і в при­сутності інших людей звинувачує, висміює, знаходить не­вдячність у відповідь на благодійність, практикує недовір'я і загадковість замість довіри і т.д. Тільки дуже культурні, гу­манні і володарки великої самодисципліни жінки не використо­вують важелів подружньої влади.

Але, якщо жінка використовує важелі влади на всю по­тужність, у відповідь чоловіки, здатні до нервової поведінки, постійно конфліктують, демонстративно зраджують жінкам, починають пити і, в результаті, розлучаються. Чоловіки з висо­ким почуттям відповідальності, любові до дітей, які серйозно ставляться до сім'ї, найчастіше ведуть себе стримано, практи­кують тактику холодної напруженості.

Чоловік опиняється в складному драматичному становищі. Так, сучасного молодого чоловіка не задовольняє некваліфікована домашня праця і мілка опіка, контроль жінки. Він нама­гається уникнути цього. Пояснює собі і близьким, що його зав­дання — бути лідером. Готовий іти на заробітки або навіть ак­тивно пропонує їх. Він уникає контакту з сім'єю, замінюючи його своїми справами. В його розпорядженні - хобі, телевізор, спорт. Окремо стоїть автолюбительство: багато чоловіків хочуть мати машину, щоб відчувалась їх вага в сім'ї. Бо це ж

ніби частина домашнього господарства, в якій жінка і діти не компе­тентні.

Розвивається, так звана, внутрішня еміграція. Поступово вона переходить в еміграцію зовнішню. Чоловік прагне в чоло­вічу компанію, де замість приниження його чекає повага. Все частіше він приходить додому пізно. Виникають позашлюбні статеві зв'язки, які супроводжуються вживанням алкоголю. Інколи чоловік не приходить додому, але при цьому він приду­мує якісь неймовірні причини, стараючись уникати відкритих конфліктів і також не бажаючи розлучатись.

Після пологів жінка надто багато часу змушена проводити вдома і в глибині душі розцінює це як несправедливість: бо ж життя чоловіка різноманітніше.

Частина жінок у цьому періоді розчарована реальними й уявними недоліками чоловіка, незважаючи на важелі примусу, прагне до розлучення. В 68 розлученнях із 100 в перші 10 років подружнього життя ініціаторами виступають молоді жінки.

Разом з цим, у 25-27 років вершина привабливості у жінки вже позаду, хоча за інерцією вона продовжує себе поводити так, як і в період найвищого розквіту. Вступити в новий шлюб їй вже значно складніше. За статистикою розлучені жінки ут­ворюють новий шлюб у 3 рази рідше, ніж розлучені чоловіки. Найбільш юних це, між іншим, не стосується.

Таким чином, мріючи про ідеальний шлюб, жінка часто руйнує шлюб реальний.

Ось така доля лідера, який не думає про майбутнє. Його чекають лише розчарування. Ймовірність вступу в новий шлюб для жінки у віці від 25 років з чоловіком, старшим на декілька років, дуже мала. Більшість таких чоловіків у шлюбі або ще не розлучені. Розлучені ж більше не вступають у шлюб або ж одружуються на молодших. Не знаючи цього, жінки довго шу­кають потрібний їм віковий варіант, пізніше або зовсім не ви­ходять заміж, або виходять за чоловіків значно старших, або, навпаки, молодших за себе (яких ровесниці не вважають нареченими).

Таким чином, у першому десятиріччі (плюс-мінус 3 роки) чоловіки більш активно борються за збереження сім'ї. Потім відбувається зміна ролей.

У наступні десять років (плюс-мінус 3 роки) значна части­на цих важелів переходить до чоловіка. Соціальний статус, дохід, що в сумі має більше значення для жінки при оцінці чоловіків, зростає швидше в останніх. Причому все це може оцінити не тільки дружина, але і можливі її суперниці.

До того часу зовнішня привабливість жінки знижується, а чоловіка - збільшується. Потрібно враховувати також той факт, що привабливість жінки для чоловіка має більше значення, ніж привабливість чоловіка для жінки. Жінка, не маючи часу і ба­жання стежити за своєю зовнішністю вдома, часто виглядає в присутності чоловіка гірше, ніж перед співробітниками на ро­боті, що, звичайно, не може його не дратувати. В першому де­сятиріччі дія цього фактора компенсується молодістю. Але з часом сексуальна тяга до жінки в чоловіка притуплюється, для чоловіка більше значення щодо жінки має новизна. У жінок це виражено менше. Сексуальність жінок з віком підвищується (при зниженні зовнішньої сексуальної привабливості), сексу­альність у чоловіків зменшується. Тому відсутність близькості чоловіком переноситься легше, а жінкою - важче. Тепер відмо­ва від близькості - у владі чоловіка. Додайте сюди зростання доходів чоловіка, він матеріально незалежний від жінки. З'яв­ляється можливість мати "зайві гроші", якими можна розпоряджатися на власний розсуд, вони можуть бути використані для розваг (без дружини).

Ще фактор - виросли діти. Вони тепер об'єктивніше оці­нюють положення в сім'ї і нерідко за принципом справедли­вості стають на бік батька. Крім цього, ставши дорослими, діти домагаються незалежності від матері.

Ріст формального службового статусу чоловіка часто суп­роводжується і зміною статусу неформального. Тому скарги жінки не спрацьовують. Цінність чоловіка як спеціаліста стає для начальства важливішою від його сімейного статусу.

Що ж стосується службової кар'єри, то її ймовірність для чоловіка взагалі зменшується, бо різко зростає конкуренція при переході з всякої високої сходинки на ще вищу. Нарешті, чо­ловік може взагалі знехтувати ймовірністю здійснення кар'єри за рахунок незалежності від жінки. Психотехніка спілкування у чоловіків, які просуваються по службі, відшліфовується і стає не гіршою, ніж у жінок, а може бути кращою. Таким чином, імовірність "стресу розриву" для чоловіків зменшується, а для жінок зростає. До того ж, у чоловіків зростає можливість замі­ни, адже на нього орієнтовані і ровесниці (у віці від 40 до 45 років вільних жінок вже в 10 раз більше, ніж вільних чоловіків) і молоді жінки. У представниць прекрасної половини вона різко зменшуються.

Втративши ті важелі керівництва, які були у неї в перші 10 років, жінка стає більш покладистою. Але частіше жінки не міняють авторитарного стилю керівництва. Спрацьовує інерція. Тепер у конфліктах чоловік стримується рідше. В ньому гово­рять минулі образи. Він іде в чоловічі компанії, де є, як прави­ло, одинокі жінки.

І ось, скориставшись конфліктністю жінки або ж, не див­лячись на теперішню її покору, пам'ятаючи минулі образи, чо­ловік вирішує розлучитись. Іноді його до цього підштовхує жінка, яка претендує на роль нової дружини. Так чи інакше, в більш старшому віці переважають розлучення з ініціативи чоловіків.

Чоловіки після розлучення, як правило, одружуються з молодими і їх становище ще більш ускладнюється. Якщо ж залишаються самі, покращують своє фінансове становище, а далі їх чекає самотність.

Таким чином, проаналізувавши етапи формування стосунків між чоловіком і дружиною, ми можемо сформулювати 10 ос­новних правил, які повинні забезпечити гармонійне сімейне життя:

Правило 1

Домашні і службові навантаження потрібно ділити навпіл, якщо чоловік на високостресовій роботі, то жінка повинна взя­ти більшу частину домашнього господарства на себе.

Правило 2

Жінка повинна менше користуватись важелями влади. Ні в якому разі не повинна викликати до себе інтерес і любов за допомогою ревнощів. Краще, якщо вона буде демонструвати і зберігати реальну вірність не тільки не соромлячись, але й гор­дячись нею. Якщо вона все повідомляє про себе в перші 10 років спільного життя, він зробить те ж в наступні 10 років.

Правило З

Якщо в перші 10 років подружнього життя жінка прагну­тиме якнайменше використовувати важелі влади, то в наступні 10 років чоловік керуватиметься не образами, а совістю.

Правило 4

Не чіпляйтесь, ні в якому випадку не чіпляйтесь. Серед усіх пекельних засобів винайдених дияволом для знищення кохання - ревнощі і причепливість найсмертельніші. Вони діють безвідмовно.

Правило 5

Не набридайте одне одному. Старайтесь, щоб у вашого парт­нера не було почуття зв'язаності.

Правило 6

Не критикуйте! Не намагайтесь переінакшити свого парт­нера. Будьте взаємоввічливими. Більшість чоловіків шукають не керівників, а привабливу особу, готову лестити чоловічій гордості, щоб він міг відчувати свою зверхність. Сааді "Ніжни­ми словами і добротою можна на волосині слона вести."

Правило 7

Виявляйте увагу партнерові.

Правило 8

Службові турботи лишіть на порозі дому. Проте виявляйте інтерес до службових справ чоловіка. Пам'ятайте, що людина завжди шукає підтримки.

Правило 9

Подружжя рідко буває щасливим випадково. Це будова, яку розумно й свідомо планують. Пам'ятайте, що ваш зовнішній вигляд має велике значення.

Правило 10

Сексуальність - це лише один із компонентів подружнього життя, але якщо статевий потяг не задовільняється, ніщо інше не може принести повного успіху.

У сім'ї починається наше життя, вона вводить нас у світ, дає перші навички, допомагає пережити всі радості і труднощі. У сім'ї ми одержуємо тепло, опору і підтримку, необхідні кож­ному. Тільки благополучна сім'я може створити ту неповторну атмосферу близькості, спільності і взаємної турботи, без якої неможливий моральний розвиток людини. Від сім'ї залежить забезпечення безупинної зміни поколінь і відтворення самогонаселення. Від добробуту сім'ї, психологічного клімату зале­жить, якими виростуть у ній діти.

Сімейне життя - це школа, у якій чоловік і дружина вчать­ся піклуватися один про одного і про дітей, виховувати їх. У сімейному житті неминучі зречення від своїх егоїстичних бажань. Це, до речі, не збіднює людини, а збагачує - добротою, справедливістю, ніжністю тощо. Тільки поруч з дівчиною, а потім жінкою молода людина перетворюється в чоловіка, а чоловік стає особистістю. "Щастя чоловіка - в руках розумної жінки" (Конфуцій).

Холостяки такої життєвої школи не проходять, тому більшість із них стають примхливими диваками, спілкування з якими може виявитися вкрай важким. Звертає на себе увагу і їхнє нераціональне харчування, неохайний одяг. Найважливішим є те, що холостяцький спосіб життя для здорової дорослої людини взагалі ненормальний.

Опорою шлюбу вважають сексуальну любов, глибокий по­тяг до представника протилежної статі. Але і не варто дивува­тися тому, що вкрай рідко це почуття в початковому вигляді продовжується все життя. З роками почуття змінюються. І вже зміст життя складають праця, обов'язки, відповідальність, турботи, труднощі і, зрозуміло, радощі. У той же час гармоній­на сім'я не виникає сама по собі, для її утворення необхідна взаємна повага в інтересах здоров'я, особливо психічного, як батьків, так і дітей. Проте варто пам'ятати, що велика частина конфліктів у сім'ї виникає тому, що чоловік і дружина не зна­ють психічних особливостей один одного, які пояснюються біо­логічними, а також соціальними причинами. Але розходження ці нормальні і не-варто ставитися до них як до відхилень від норми.