Реферат на тему:
ОТРУЄННЯ ЛІКАРСЬКИМИ РЕЧОВИНАМИ
Отруєння
- захворювання, яке виникає при потраплянні в організм отрути, що порушує функції організму.
Отрути можуть бути екзо- і ендогенні.
Характер отрути:
а) лікарські речовини у великих дозах;
б) хімічні сполуки.
Походження - причини отруєння
а) медичні (помилка лікаря, фармацевта);
б) виробничі - професійні (нещасні випадки);
в) побутові (нещасні випадки);
г) зловмисні; (з метою самогубства).
За розвитком симптомів протікання отруєння поділяють на:
а) гострі отруєння
б) хронічні отруєння.
Прогноз наслідків отруєння залежить перш за все від діагностики.
Нерідко огляд хворого, його колір шкіри та слизових оболонок можуть навести на правильний висновок. Наприклад, яскраво-червоні слизові оболонки рота, губ бувають при отруєнні окисом вуглецю або ціанідами, останнє можна пізнати по запаху гіркого мигдалю. Почервоніння шкіри обличчя може бути і при отруєнні атропіном, у такому випадку шкіра суха, зіниці розширені (мідріаз). При отруєнні блекотою, дурманом та іншими рослинами, які містять атропін, захворювання супроводжується різким збудженням, найчастіше страждають діти, скуштувавши ягоди блекоти за формою та кольором нагадують яфини (чорниці).
Різко виражена ціанотичність може бути при отруєнні нітритами і отруйними грибами. При отруєнні грибами відмічаються різко виражена слинотеча, потовиділення, болі у череві, різке звуження зіниць (міоз).
Шкіра обличчя і всього тіла може стати блідою при отруєнні миш'яковистими сполуками, кокаїном, морфіном. Характерні зміни з боку інших систем дозволяють розрізняти їх. Так, при отруєнні миш'яком і його препаратами шкіра вкривається холодним потом, обличчя швидко набуває характерного вигляду: риси його загострюються внаслідок "паралічу" судин внутрішніх органів, при цьому відбувається "кровотеча у власні судини" черевної порожнини, розвивається колапс.
При отруєнні кокаїном зіниці розширені, а при отруєнні морфіном - звужені (якщо ще не настала асфіксія).
Помітна пітливість може настати як при отруєнні мухоморами, так і лікарськими речовинами (М-холіноміметиками, антихолінестеразними та жарознижувальними засобами).
Опіки слизових оболонок губ і ротової порожнини, шкіри можуть бути при отруєнні кислотами (коагуляційний), а при опіках лугами (колікваційний некроз).
Із зовнішніх проявів, які можуть привернути увагу лікаря, це положення хворого: сильні болі у череві змушують хворого прийняти таке положення, за якого б можна зменшити деякою мірою інтенсивність болю. Так, при свинцевій кольці або отруєнні розчинними солями барію потерпілий притискає коліна до живота, намагаючись зменшити біль.
Отруєння мухоморами викликає спазм бронхів. Це змушує потерпілого приймати положення, яке сприяє розширенню грудної клітки.
Зміни в органах відчуття.
Розлади слуху з порушенням вестибулярного апарату і VIII пари черепно-мозкових нервів можуть статися при тривалому лікуванні аміноглікозидними антибіотиками (стрептоміцин, мономіцин, гентаміцин та інші), що призводить до пригнічення слуху. Навпаки, загострення слуху та інших органів відчуття настає при отруєнні стрихніном, секуриніном. Хворі скаржаться, що лякає найменший шерех, а це свідчить про загострення спинномозкових рефлексів.
Послаблення зору може викликати отруєння метиловим спиртом, хініном.
Зіниці ока різко звужуються при отруєнні морфіном, пілокарпіном, прозерином та іншими антихолінестеразними засобами.
Розширення зіниць відбувається при отруєнні блекотою, дурманом, атропіном, кокаїном, адреналіном, гангліоблокаторами.
Хворий може перебувати в стані запаморочення, отруївшись кокаїном, чадним газом або ціанідами. Але у першому випадку хворий блідий, у другому - слизові оболонки губ, шкіра обличчя набувають яскраво-червоного кольору внаслідок утворення карбоксигемоглобіну (при отруєнні СО) або блокади цитохромоксидази тканинного дихального ферменту ціанідами.
Коматозний стан може настати при порушенні серцево-судинної системи, найчастіше - викликаної отруєнням інсуліном (гіпоглікемічна кома), при важкому отруєнні морфіном із різким пригніченням дихання. Коматозний стан може бути при цукровому діабеті (гіперглікемічна кома), при уремії (уремічна кома). Додаткові відомості повинні допомогти лікарю правильно визначити діагноз, що важливо для вибору заходів лікарської допомоги.
Може звернути на себе увагу моторне або словесне збудження. Так, при отруєнні блекотою або атропіном спостерігається загальне збудження, малозмістовна мова, недоладні рухи кінцівок, розширення зіниць, суха і червона шкіра обличчя. Загальне збудження і відчуття страху, розширення зіниць і різка блідість шкіри свідчать про можливість отруєння судинозвужувальними засобами (адреналін).
Судомні корчі скелетних м'язів, які змінюються клонічними судомами, можуть бути при отруєнні антихолінестеразними засобами.
Тетанічні судоми з вираженим епістотонусом може викликати отруєння стрихніном. Але цьому передує ряд симптомів - підвищення спинно-мозкових рефлексів, коли людина починає реагувати на малі шуми. Проявляється тризм жувальних м'язів, хворий не може відкрити рота і жувати їжу. Таке отруєння буває при тривалому застосуванні стрихніну і особливо за випадків, коли хворий хоче прискорити одужання, приймаючи препарат у збільшених дозах.
Інколи визначити діагноз допомагає огляд блювотних мас, сечі, випорожнень. При отруєнні мідним купоросом блювотні маси зеленувато-синього кольору, сульфатом цинку - білуваті, а пізніше - кров'янисті.
При отруєнні деякими речовинами необхідно звернути увагу на випорожнення кишечника. Так, при отруєнні миш'яком і сурмою випорожнення мають вигляд "рисового відвару"; піняві, надмірні, з неприємним запахом - при отруєнні грибами; кров'янисто-водяні - при отруєнні препаратами ртуті (сулема). Чорнуватий відтінок відтінок свідчить про отруєння азотнокислим вісмутом.
У деяких випадках змінюється колір сечі. Так, при отруєнні фосфором він зеленувато-бурий, сантоніном - зеленуватий, толокнянкою і фенолом - чорний.
Порушення сечовидільної функції нирок аж до повної відсутності сечі (анурія) зустрічається при отруєнні препаратами ртуті. Затримка сечі може настати внаслідок паралічу сфінктера сечового міхура при отруєнні снодійними, жарознижувальними засобами або внаслідок спазму сфінктера сечового міхура при отруєнні морфіном.
У діагностиці отруєнь допомагають симптоми, пов'язані переважно з місцевою або резорбтивною дією отрут.
Переважно місцеву дію мають кислоти (коагуляційний некроз), луги (колікваційний некроз).
Резорбтивна дія розвивається внаслідок пошкодження якої-небудь системи або органу.
Порушення серцевої діяльності з перевагою бради- або тахікардії може спричинити отруєння серцевими глікозидами, хініном, саліцилатами.
Зміна судинного тонусу може спостерігатися при отруєнні гістаміном, нітритами, гангліоблокаторами - зниження артеріального тиску; розчинні солі барію, адреноміметики - підвищують артеріальний тиск.
Пригнічення активності центральної нервової системи відбувається при дії наркотичних, наркозних засобів, алкоголю, снодійних, заспокійливих засобів, нейролептиків, транквілізаторів.
Збудження центральної нервової системи з підвищенням тонусу скелетної мускулатури спостерігається при отруєнні стрихніном, коразолом, кофеїном, адреналіном, глюкокортикоїдами.
Зміни складу крові можуть розвиватися внаслідок дії ряду лікарських речовин.
1. Лікарські речовини, які викликають метгемоглобіноутворення (амілнітрит, нітрит натрію, левоміцетин).
2. Речовини, які зв'язують гемоглобін і таким чином виключають його з окислювальних процесів як носія кисню (чадний газ перетворює гемоглобін у карбоксигемоглобін).
3. Речовини, які спричиняють гемоліз крові - гемолітичні отрути (граміцидин при внутрішньовенному введенні, мідний купорос, миш'яковистий водень).
Порушення тканинного дихання спостерігається внаслідок кисневого голодування у тканинах, при отруєнні ціаністими сполуками, сірководнем.
Порушення легеневого дихання спостерігається при отруєнні міорелаксантами внаслідок блокади нервово-м'язового синапсу скелетних м'язів; морфіном - порушення дихання внаслідок зниження збудливості дихального центру.
Порушення тонусу гладкої мускулатури - підвищення тонусу гладких м'язів - зазначається при передозуванні М-холіноміметиками, антихолінестеразними засобами. При отруєнні розчинними солями барію підвищується тонус гладкої мускулатури кишечника і судин (особливо коронарних і брижових). Кокаїн і адреналін викликают, головним чином, спазм мозкових і поверхневих судин шкіри та слизових оболонок.
Перша допомога при отруєннях
Незалежно від характеру та умов, за яких відбулось отруєння, заходи першої допомоги зводяться до ряду основних принципів.
1. Видалення отрути з місця її потрапляння в організм (промивання шкіри, слизових оболонок).
2. Попередження всмоктування отрути призначенням протиотрут, знешкодження отрути до резорбції або видалення її із шлунка (адсорбуючі, осаджувальні, обволікувальні, в'яжучі, проносні засоби).
3. Знешкодження всмоктаної отрути (введення протиотрут різного характеру - глюкоза, тіосульфат натрію та інші антидоти).
4. Прискорення видалення отрути із організму або підвищення дезінтоксикаційної функції печінки (зменшення концентрації отрути у крові і тканинах завдяки посиленому введенню рідини в організм).
5. Боротьба з наслідками отруєння, призначення симптоматичної терапії (регуляція життєво важливих функцій організму, які порушуються внаслідок потрапляння отрути в організм.
Заходи боротьби з невсмоктаною отрутою
При потраплянні подразнювальних або опікаючих речовин на шкіру та слизові оболонки, їх необхідно змити великою кількістю чистої води.
Якщо отруєння пов'язано з прийомом отрути всередину, то необхідно якнайшвидше видалити її із шлунка. Це можна здійснити за допомогою використання блювотних засобів, промивання шлунка водою з додаванням до неї адсорбуючих речовин (активоване вугілля). При отруєнні розчинними солями барію необхідно перетворити цю речовину в нерозчинну сполуку. Для цього потерпілому дають випити розчин сульфату магнію або натрію, потім утворений осад - сірчанокислий барій - видаляють промиванням.
При отруєнні азотнокислим сріблом для промивання шлунка використовують розчин хлориду натрію, тоді утворюється осад хлористого срібла, який видаляють промиванням.
При отруєнні деякими алкалоїдами (морфін, стрихнін та інші) шлунок промивають розчином калію перманганату (1:2000). Калію перманганат здатний окислювати алкалоїди і перетворювати їх у нетоксичні сполуки. При отруєнні іншими алкалоїдми використовують дубильні речовини (0,5% розчин таніну, міцний чай), які осаджують алкалоїди.
Попередити всмоктування можна призначенням адсорбуючих речовин (активоване вугілля), що служить для адсорбції алкоголю, фенолу, миш'яку, стрихніну, солей важких металів.
При отруєнні солями важких металів застосовують також спеціальні протиотрути (антидоти). Антидоти важких металів (антидот Стржижевського) - стабілізована сірководнева вода. Для стабілізації сірководню в розчин додають солі натрію і магнію. Через 10 хвилин після прийому цього антидоту промивають шлунок.
Для попередження всмоктування отрути може бути використаний хімічний антагонізм. Так, при отруєнні кислотами шлунок промивають слабким розчином лугу (окис магнію, гідрокарбонат натрію). При отруєнні лугами - слабкими розчинами органічних кислот (оцтова, лимонна, янтарна).
Невсмоктаної отрути можна позбутися викликаючи блювання.
Після видалення отрути із шлунка необхідно вжити заходів для виведення її із кишечника. Призначають сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію).
Заходи боротьби із всмоктаною отрутою
Для нейтралізації отрути в організмі використовують антагонізм. Розрізняють фiзіологічний або функціональний антагонізм між отрутою і лікарською речовиною, відновлюючи функції тканин, органів і систем (відновлення ритму серцевої діяльності атропіном при отруєнні мускарином, зняття стрихнінових судом вдиханням ефіру).
Приклад конкурентного антагонізму між речовинами подібної будови але протилежної дії - ацетилхолін і тубокурарин. Тубокурарин пригнічує ацетилхоліновий ефект. Оскільки блокує нервово-м'язовий синапс. Ацетилхолін, його накопичення в нервово-м'язовому синапсі при призначенні антихолінестеразних засобів (прозерин) відновлює скорочення скелетної мускулатури.
Таким чином, в організмі потрібно зробити такий субстрат, який би утворював з отрутою більш міцну і менш дисоціовану сполуку, ніж між отрутою та біохімічною системою організму, тканин. При отруєнні препаратами ртуті, вісмуту, миш'яку відбувається зв'язування отрути з тіоловими ферментами білків, чим досягається їх блокування. При лікуванні отруєнь цими речовинами використовують унітіол. Замість унітіолу можна використати також тіосульфат натрію. Обидві речовини мають лабільні сульфгідрильні групи, які взаємодіють з солями важких металів, звільняючи тіолові групи ферментів, що приводить до покращення стану хворого.
Глюкоза сприяє знешкодженню отрут у печінці. Після окислення глюкози у тканинах звільняється велика кількість енергії, тканини збагачуються макроергічними сполуками. Ці сполуки постачають енергію для синтетичних процесів, які відбуваються в печінці. Гіпертонічний розчин глюкози викликає осмотичну дію, при цьому підвищується надходження рідких частин із тканин, внаслідок чого підсилюється діяльність серця, прискорюється плин крові, що приводить до підвищення лімфоутворення і лімфоплину. Знижується зворотне всмоктування води в ниркових канальцях; як наслідок - підсилення діурезу. Глюкоза сприяє розслабленню мускулатури судин і внутрішніх органів а повному спалюванню жирів, завдяки чому прискорюється виведення недоокислених продуктів обміну
Симптоми гострих отруєнь деякими лікарськими речовинами і хімічними сполуками
Отруєння неорганічними сполуками миш'яку буває випадковим і зумисним. Ангідрид миш'яковистої кислоти використовується як отрута для знищення гризунів і випадково може потрапити в руки дітям при недбалому зберіганні. На місці потрапляння миш'яку з'являється опік з наступним некрозом тканин. Ця властивість миш'яку використовується у стоматології (для видалення нерва) при пломбуванні пошкоджених зубів. Отруєння препаратами миш'яку може бути гострим і хронічним.
При гострому отруєнні відчувається неприємний металічний присмак у роті, печіння у горлі і стравоході. Через 30 - 40 хвилин розвивається блювання з домішкою крові, сильні болі у череві, холероподібні випорожнення, у вигляді "рисового відвару" з домішкою крові, спрага. З боку серцево-судинної системи відмічається слабий і частий пульс і, як наслідок, зниження артеріального тиску. Сполуки миш'яку є капілярними отрутами, викликають різке розширення капілярів внутрішніх органів. Підвищується проникливість судин. Розвивається загальна слабість, блідість шкіри. У сечі виявляються білок, циліндри. У важких випадках отруєння через 1 - 2 години настає смерть з ознаками гострої серцевої недостатності. Такий перебіг шлунково-кишкової форми гострого отруєння сполуками миш'яку.
Нервова форма гострого отруєння препаратами миш'яку має більш бурхливий перебіг. У цьому випадку переважають симптоми з боку нервової системи, різка слабість, головний біль, втрата свідомості, судоми.
Хронічне отруєння сполуками миш'яку розвивається поступово при тривалому потраплянні в організм невеликої кількості отрути. Миш'як депонується у різних органах (губчасті кістки, нирки, печінка, селезінка, м'язи, шкіра, волосся, нігті). Пошкоджуються нервова система, кровотворення, порушується обмін речовин.
Основними симптомами хронічного отруєння сполуками миш'яку є: дерматити, виразки, гіперкератози, посивіння і випадіння волосся, ламкість нігтів, порушення пігментації шкіри. Пізніше з'являються болі по ходу нервових стволів, невралгічні болі у кінцівках, порушення шкірної чутливості. Хворі втрачають апетит, худіють, розвивається анемія, кахексія. Миш'як виводиться нирками, кишечником, потовими, слинними та молочними залозами.
Допомога при отруєнні. При потраплянні отрути всередину призначають 50 - 100 мл антидоту Стржижевського з послідуючим промиванням шлунка. Внутрішньовенно вводять унітіол 5% - 5 мл або стерильний розчин тіосульфат натрію 30% - 50 мл з розчином глюкози 40% - 20 мл, тетацин кальцію 10% - 10 мл в 300 мл 5% розчину глюкози. Для зняття спазму гладкої мускулатури і зменшення больового синдрому вводять наркотичні анальгетики, атропіноподібні речовини. Для відновлення функції серцево-судинної системи вводять олійний розчин камфори 20% - 2 мл, кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл, глюкозу 40% - 10 мл з кислотою аскорбіновою 5% - 1 мл, тіаміну бромід 3% - 1 мл, піридоксину гідрохлориду 6% - 1 мл, ціанокобаламіну 0,05% - 1 мл, гемодіаліз, перитонеальний діаліз на ранніх стадіях отруєння для виведення отрути, для попередження приєднання інфекції призначають антибіотики. При гіпохлоремії введення ізотонічного розчину хлориду натрію під шкіру або гіпертонічний розчин капельно 5 - 10% внутрішньовенно.
Отруєння препаратами ртуті.
При потраплянні препаратів ртуті всередину пошкоджуються як шляхи введення, так і виведення.
Симптоми отруєння. Внаслідок потрапляння сполук ртуті на місці їх контакту з тканинами розвиваються опіки - гінгівіт, стоматит, болі в роті, стравоході, шлунку, кишечнику, металічний смак у роті, нудота, блювання з домішками крові, слинотеча, кровоточивість ясен, рідкі й часті випорожнення з кров'ю, тенезми, анурія. З боку серцево-судинної системи спостерігається розширення судин, яке супроводжується зниженням артеріального тиску, підвищенням проникливості капілярів, набухання слизових оболонок, лімфатичних вузлів, затьмарення свідомості, судоми розвиваються м'язів, епілептиформні припадки.
При отруєнні парами ртуті або вдихання отрутохімікатів, що містять ртуть настає різкий сухий кашель, задишка, можливий розвиток токсичного набряку легень.
Допомога при отруєнні - при потраплянні у шлунок промивання шлунку з послідуючим призначенням всередину антидоту Стржижевського (50 - 100 мл) і повторне промивання шлунку через 10 - 15 хв. Можливе промивання шлунку водою з додаванням 5% розчину унітіолу 20 - 40 мл на 1 л води. Після всмоктування вдаються до тих же заходів, що й при отруєнні сполуками миш'яку.
Отруєння препаратами свинцю.
Симптоми: різкі, переймоподібні болі у череві (свинцева колька), тривалі запори, підвищення артеріального тиску внаслідок спазму судин і гладкої мускулатури внутрішніх органів. Цьому передує поганий апетит, загальна слабість, апатія, втомлюваність, набряк десен, підвищення слиновиділення, солодкуватий присмак у роті. Загальні ознаки: шкіра бліда з сіруватим відтінком, свинцева кайма - лілово-сіра полоска по краю ясен і зубів (відкладення сірнистого свинцю, живіт втягнутий, при надавлюванні відчувється полегшення і зменшення болю, явища токсичного пошкодження печінки, поліневрити. Артеріальний тиск підвищений, брадикардія. В крові - підвищення кількості ретикулоцитів, еритроцитів з базофільною зернистістю (сидероцити); порфіринурія.
Допомога при отруєнні. При свинцевій кольці - проводять двохсторонню паранефральну новокаїнову блокаду, для зняття спазму гладкої мускулатури внутрішніх органів вводять розчин атропіну сульфат 0,1% - 1 мл або платифіліну гідротартрат 0,2% - 1 мл, папаверину гідрохлорид 2% - 2 мл внутрішньом'язово, аміназин всередину 30 мг, внутрішньовенно тетацин кальцію 10% - 10 мл 2 рази на день з інтервалом у 3 години, при поліневритах вітаміни В1 5% - 1 мл, В12 0,1% - 1 мл, зігрівання тіла, заспокійливі засоби (транквілізатори, седативні засоби), калію йодид.
Отруєння розчинними солями барію (хлорид барію).
Симптоми отруєння: головокружіння, головні болі, слинотеча, спрага, печіння у роті, нудота, блювання, болі у животі (внаслідок спазму гладкої мускулатури кишечника і брижейки), шкіра бліда, покрита холодним потом, через 2 - 3 год розвивається м'язова слабкість (в'ялий параліч м'язів верхніх кінцівок та шиї). Підвищення артеріального тиску, пронос, аритмія, сповільнення пульсу, порушення ритму серцевої діяльності - екстрасистолія, бігемінія; миготіння передсердя з послідуючим зниженням артеріального тиску. Задишка, ціаноз слизових оболонок.
Допомога при отруєнні: промивання шлунку розчином сульфату магнію або натрію (на 1 літр води додають 1 столову ложку сухого сульфату натрі
Отруєння ціанідами.
Амігдалин - глікозид, який є в зернах плодів рослин родини розоцвітих, у гірькому мигдалю (біля 3%), в ядрах персикових (2,35%), абрикосових і сливових (0,96%), вишневих (0,85%), насіннях яблук (0,6%). Амігдалин під впливом ферменту емульсину, або розведених кислот розщеплюється у присутності води на бензальдегідціангідрин і глюкозу. Бензальдегідціангідрин частково розщеплюється на синильну кислоту і бензальдегід.
Сам по собі амігдалин не активний; прийнятий всередину, у кишечнику частково розщеплюється під впливом гнильних бактерій утворюючи синильну кислоту.
При поїданні рослинного матеріалу, який містить синильну кислоту, отруєння настає через 15 - 30 хвилин.
При потраплянні в організм значної кількості продуктів, що містять синильну кислоту або її солі, надзвичайно швидко розвивається гостре отруєння. Синильна кислота, як і її солі (ціанід калію), викликає різке збудження ЦНС, за яким швидко настає параліч останньої. Тканини втрачають здатність віднімати кисень із оксигемоглобіну крові, внаслідок чого задихаються. Смерть настає (при великих дозах уже через декілька секунд) від паралічу дихального центру. Отруєння з повільнішим протіканням може відбуватися й після споживання зерен плодів (гіркого мигдалю, вишень, слив, персиків, абрикос, яблук та інших). 100 г гіркого мигдалю містять біля 0,15 г синильної кислоти (смертельна доза для людини становить 0,06 г).
Отруєння сполуками синильної кислоти можуть мати такий перебіг: 1) диспноетична форма - відчуття дертя у горлі, гіркий пекучий присмак у роті, характерний запах видихуваного повітря, слинотеча, оніміння рота, зіва і гортані, відчуття тепла у шлунку, нудота, блювання, головний біль, часте дихання, сповільнення пульсу, розширення зіниць, загальна слабість;
2) конвульсивна форма - втрата свідомості, яскраво-червоне забарвлення видимих слизових оболонок, судоми;
3) паралітична форма - повна втрата чутливості і рефлексів, самовільне виділення сечі і спорожнення кишечника, рідке і поверхневе дихання, яке врешті припиняється.
Механізм отруйної дії ціанідів. Отруйна дія ціанідів полягає в тому, що ціаніди викликають блокаду дихальної функції клітин і тканин (розвивається тканевий - гістотоксичний) тип гіпоксії обумовлений порушенням здатності тканин поглинати кисень із крові. Утилізація кисню тканинами може затруднятися в результаті пригнічення біологічного окислення різними інгібіторами, порушення синтезу ферментів або пошкодженням мембранних структур клітин. Активна сполука синильної кислоти з окисленою формою гемінферменту (тривалентне залізо) перешкоджає окисленню цитохрому. В результаті розвивається перепона до відновлення заліза дихального ферменту в двовалентну форму і таким чином до переносу кисню на цитохром. Отже, токсична дія ціанідів проявляється в пригніченні, паралічі поглинання кисню клітинами. (Під впливом ціанідів організм втрачає здатність засвоювати кисень. Ціаніди, точніше CN-іони, внаслідок особливої хімічної спорідненості з тривалентним залізом вибірково взаємодіють із окисленими молекулами цитохромоксидази. Цим гальмується нормальний перебіг процесу тканинного дихання. Таким чином, блокуючи один із залізовмісних дихальних ферментів, ціаніди викликають парадоксальне явище: в клітинах і тканинах є надлишок кисню, а засвоїти його вони не можуть, оскільки він хімічно неактивний. Внаслідок цього в організмі швидко формується патологічний стан, відомий під назвою тканинної або гістотоксичної гіпоксії, що проявляється задухою, важким порушенням роботи серця, судомами, паралічом).
Симптоми отруєння ціанідами - яскраво-червоний колір шкіри і слизових оболонок, підвищення артеріального тиску, брадикардія, часте дихання, болі у ділянці серця, судоми.
Допомога при отруєнні ціанідами повинна бути надана чимскоріше, бо отрута діє швидко. При отруєнні ціанідами, прийнятими всередину, необхідно промити шлунок водою із додаванням окислювачів (перекис водню 1% розчин, або розчин калію перманганату 0,1% розчин) або застосування для цього розчин тіосульфату натрію 5%, який переводить синильну кислоту в роданисті сполуки - нетоксичні для організму.
При наявності синильної кислоти у тканинах і крові необхідно зробити субстрат, де б містилось тривалентне (окисне) залізо, яке є необхідною складовою частиною клітинних окислювальних (дихальних) ферментнів. Ці субстрати поглинають ціаніди і покривають оболонкою, яка запобігає подальшому блокуванню процесу тканинного дихання.
Щоб відокремити ціаніди від дихального ферменту і таким чином відновити його діяльність, в організм вводять речовини, які перетворюють оксигемоглобін еритроцитів у метгемоглобін. Реакція взаємодії метгемоглобіну з ціанідами приводить до утворення нетоксичного комплексу - ціанметгемоглобіну. Метгемоглобін вступає у міцну сполуку з ціанідами, віднімаючи ціаніди від сполуки з дихальним ферментом. Метгемоглобін поступово відновлюється в оксигемоглобін.
Допомога при отруєнні: Необхідно вводити речовини, які знімають спазми судин і гладкої мускулатури. Призначають (вдихання амілнітриту, нітрогліцерин - т. 0,5 мг, нітрит натрію внутрішньовенно 2% - 10мл, метиленову синьку 1% - 10 мл разом із розчином глюкози 20% - 20 мл - вони здатні переводити оксигемоглобін у метгемоглобін, в якому залізо тривалентне. Крім того, вводять тіосульфат натрію, нітропрусид натрію, платифіліну гідротартрат).
Отруєння нітритами.
Симптоми отруєння: головні болі, головокружіння, запаморочення, пульсація в судинах голови, шум у вухах, ціаноз шкіри і слизових оболонок, обличчя і з буроватим відтінком остальної шкіри, прискорення пульсу, зниження артеріального тиску, задишка, розширення зіниць, коматозний стан болі в череві. Буроватий відтінок шкіри внаслідок утворення метгемоглобіну.
Допомога при отруєнні: при попаданні нітритів всередину проводять шлунку водою з додаванням активованого вугілля, призначають послаблюючі засоби - сульфат магнію або натрію - 30 г розчиняють в 100 мл теплої води, внутрішньовенно вводять метиленову синьку 1% -20 мл, глюкозу 20% - 20 мл, кислоту аскорбінову 5% - 2 мл, камфору 20% - 2 мл, лобеліну гідрохлорид 1% - 1 мл, норадреналіну гідротартрат 0,1% - 1 мл або мезатон 1% - 1 мл, ізотонічний розчин хлориду натрію, штучне дихання.
Отруєння речовинами, які стимулюють М-холінорецептори
(карбахолін, мухомори, бліда поганка) і антихолінестеразними засобами (прозерин, фосфакол, карбофос, хлорофос).
Симптоми отруєння - посилена слинотеча, потовиділення, сльозотеча, блювання, бронхоспазм, болі в череві, звуження зіниць, набряк легенів, ціаноз, зниження артеріального тиску, брадикардія, судоми, галюцинації.
Допомога при отруєнні - промивання шлунку, призначення послаблюючих засобів, вводять атропіну сульфат 0,1% - 1 мл, хлоралгідрат у клізмі 1,0 - 2,0, дають вдихати кисень, строфантин 0,05% - 1 мл до появи сухості слизових оболонок, глюкозу 20% - 20 мл, кислоту аскорбінову 5% - 2 мл, гепатопротектори, при судомах сульфат магнію 25% - 10 мл внутрішньом'язово. При отруєнні фосфорорганічними антихолінестеразними засобами, крім названих препаратів, вводять також реактиватори холінестерази (дипіроксим 15% - 1 мл, аллоксим 75 мг).
Отруєння М-холіноблокаторами і рослинами, які їх містять (блекота, дурман, красавка).
Симптоми отруєння - збудження, клонічні судоми, сухість шкіри і слизових оболонок, почервоніння шкіри, тахікардія, підвищення артеріального тиску, розширення зіниць, рухове, моторне і мовне збудження, галюцинації, гіпертермія, аритмія, диплопія, світлобоязнь, атаксія, втрата орієнтації.
Допомога при отруєнні - промивання шлунка розчином калію перманганату 0,02% - 500 мл, сольові проносні, антихолінестеразні засоби (прозерин), кофеїн, при збудженнях - хлоралгідрат у клізмі, при психомоторному збудженні -тизерцин 1% - 2 мл, промедол 2% - 1 мл, фенобарбітал, жарознижувальні (амідопірин або реопірин 5 мл внутрішньом'язово, кордіамін, форсований діурез.
Отруєння гангліоблокаторми (бензогексоній та інші).
Симптоми отруєння: зниження артеріального тиску, колапс, загальна слабість, тахікардія, порушення дихання, гіпоксія, галюцинації, ціаноз, збудження.
Допомога при отруєнні - ефедрину гідрохлорид 5% - 1 мл, мезатон 1% - 1 мл, кордіамін 2 мл, вдихання кисню, прозерин, строфантин, розчин глюкози, сечогінні засоби.
Отруєння адреноміметиками (адреналін, норадреналін, мезатон, ефедрину гідрохлорид).
Симптоми отруєння - загальний неспокій, шум вухах, болі в ділянці серця, різка блідість шкіри, розширення зіниць, судоми, страх, набряк легень, підвищення артеріального тиску, тахікардія, аритмія.
Допомога при отруєнні - нітрогліцерин під язик, бензогексоній 2,5% - 1 мл, нітропрусид натрію 1% - 10 мл, кордіамін, аміназин 2,5% - 1 мл, глюкоза, штучне дихання. При набряку легень - строфантин 0,05% - 1 мл внутрішньовенно разом з 10 мл 40% розчину глюкози, розчин камфори внутрішньом'язово 20% - 2 мл під шкіру.
Отруєння диплацином, тубо курарином.
Симптоми отруєння: названі засоби блокують Н-холінорецептори скелетних м'язів, внаслідок чого ацетилхолін не може вступати у зв'язок з цими рецепторами; спостерігається розслаблення скелетної мускулатури, припиняється дихання.
Допомога при отруєнні: штучне дихання, внутрішньом'язово вводять прозерин 0,05% - 1 мл.
Отруєння дитиліном.
Симтоми отруєння: розслаблення скелетної мускулатури, припинення дихання.
Допомога при отруєнні: переливання свіжої крові, введення холінестерази, штучне дихання.
Отруєння морфіном.
Симптоми отруєння: пригнічене дихання (періодичне за типом Чейн-Стокса), гостра недостатність дихання, гіпотонія, сповільнення ритму серцевих скорочень, загальне пригнічення, зниження температури тіла, звуження зіниць з послабленням реакції на світло, затримка сечі внаслідок спазму сфінктера сечового міхура, гіперемія шкіри, підвищення сухожильних рефлексів. При важкому отруєнні - спостерігається асфіксія, різкий ціаноз слизових оболонок, розширення зіниці ока, серцево-судинна недостатність. Смерть може наступити внаслідок пригнічення дихання.
Допомога при отруєнні - промивання шлунка розчином калію перманганату (незалежно від шляху введення і часу, бо морфін має здатність виділятись слизовою оболонкою шлунка і знову всмоктуватись), сольові проносні засоби (сульфат магнію або натрію), введення налорфіну гідрохлориду 0,5% - 1 мл, глюкозу 20% - 10 мл, лобеліну гідрохлорид 1% - 1 мл, розчин атропіну сульфату 0,1% - 1 мл, кордіамін 1 мл, кофеїну натрію бензоат 10% - 1 мл, розчин камфори олійний 20% - 2 мл, бемегрид 10% - 10 мл, строфантин 0,05% - 1 мл, вітамін В1 5% - 1 мл, катетеризація сечового міхура, зігрівання тіла, антибіотики для попередження інфекції.
Отруєння серцевими глікозидами.
Симптоми отруєння: нудота, блювання, пронос, брадикардія яка змінюється тахікардією, екстрасистолія, фібриляція шлуночків, зіниці ока розширені, диплопія, підвищення артеріального тиску, зупинка серця, збудження.
Допомога при отруєнні - промивання шлунка розчином калію перманганату або таніну, сольові проносні засоби, камфора 20% - 1 мл, атропіну сульфат 0,1% - 1 мл, лідокаїн 1% - 5 мл, унітіол 5% - 5 мл, розчин калію хлориду 0,4% - 500 мл внутрішньовенно крапельно.
Отруєння кокаїном.
Симптоми отруєння: блідість шкіри, головний біль, викликаний спазмом судин мозку, тахікардія, збудження, судоми, галюцинації, розширення зіниць, анестезія.
Допомога при отруєнні: Постраждалому дають нітрогліцерин під язик; вводять розчин сибазону 0,5% - 2 мл; застосовуються фенобарбітал, камфора олійний розчин 20% - 2 мл, кальцію хлорид 10% - 10 мл.
Отруєння стрихніном.
Симптоми отруєння: підвищення рефлекторної збудливості, головний біль, задишка, підвищення тонусу потиличних м'язів, тризм щелеп, тетанічні судоми аж до опістотонуса при найменшому подразненні, лякливість, самовільне сечовиділення, розширення зіниць, спазм дихальних м'язів з розвитком різкої ригідності грудної клітини, параліч дихання.
Допомога при отруєнні: спокій, інтубаційний наркоз, активоване вугілля всередину, хлорагідрат у клізмі, фенобарбітал, глюкозу внутрішньовенно 20% - 20 мл, магнію сульфат 25% - 10 мл внутрішньом'язово, сибазон.
Отруєння коразолом.
Симптоми отруєння: серцебиття, прискорення пульсу, збудження центральної нервової системи, клонічні судоми.
Допомога при отруєнні: хлоралгідрат у клізмі, фенобарбітал, сибазон, глюкоза.
Отруєння кофеїном.
Симптоми отруєння: збудження центральної нервової системи, підвищення артеріального тиску, прискорення пульсу (тахікардія), галюцинації.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка розчином таніну, хлоралгідрат у клізмі, фенобарбітал, броміди (натрію бромід внутрішньовенно, карбромал, бромізовал всередину), сибазон 0,5% - 1 мл, глюкоза 20% - 20 мл, кислота аскорбінова 5% - 2 мл, для зниження артеріального тиску призначають гіпотензивні засоби.
Отруєння бромідами.
Симптоми: сонливість, пригнічення активності центральної нервової системи, загальна слабість, тремор, атаксія, висипання на шкірі, катари верхніх дихальних шляхів (нежить).
Допомога при отруєнні. Призначають всередину натрію хлорид по 4,0 кожні 4 години, внутрішньовенно ізотонічний розчин натрію хлориду, амонію хлорид по 5,0 на добу, кофеїн, камфора, бемегрид, етимізол.
Отруєння барбітуратами.
Симптоми отруєння барбітуратами: блювання, сонливість, пригнічення дихання, порушення гемодинаміки, зниження артеріального тиску, колапс, зниження температури тіла, параліч центральної нервової системи, мимовільне виділення сечі.
Домомога при отруєнні: промивання шлунка, сольові проносні, бемегрид 0,5% - 10 мл, камфора, кофеїн, гарячий чай, зігрівання тіла, глюкоза, перитонеальний діаліз, гемодіаліз, форсований діурез.
Отруєння екстрактом чоловічої папороті.
Симптоми отруєння: болі в череві, нудота, блювання, проноси з домішкою крові, звуження зіниці ока, втрата свідомості, судоми, розлади дихання і серцевої діяльності, колапс, порушення функції печінки.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка, сольові проносні, камфора, кофеїн, хлоралгідрат, фенобарбітал, сибазон, глюкоза, зігрівання тіла.
Отруєння хініном, плазмоцидом, акрихіном.
Симптоми отруєння: - шум у вухах, зниження слуху і зору, нудота, блювання, двоїння в очах (диплопія), гемералопія, розширення зіниці ока, зниження артеріального тиску, брадикардія, болі в животі, судоми, поліневрити, психомоторне збудження, клоніко-тонічні судоми, явища серцево-судинної недостатності, у важких випадках розвивається важкий коматозний стан.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка розчином таніну або з домішкою активованого вугілля, сольові проносні засоби (магнію або натрію сульфат), кофеїн, камфора, стрихнін 0,1% - 1 мл, вітаміни групи В, глюкоза, ефедрин, мезатон, хлоралгідрат, фенобарбітал, сибазон, форсований діурез.
Отруєння інсуліном.
Симптоми отруєння: загальна слабість, головокружіння, тремор кінцівок, болі в грудній клітці, тахікардія, відчуття голоду, почервоніння обличчя, пітливість, коматозний стан з гіпотонією і втратою глибоких рефлексів, гіпоглікемічна кома, клонічні і тонічні судоми.
Допомога при отруєнні: глюкоза 40% - 20 мл внутрішньовенно разом з інсуліном, цукор, адреналіну гідрохлорид 0,1% - 1 мл під шкіру.
Отруєння саліцилатами.
Симптоми отруєння: - блювання, шум у вухах, дратівливість, розлади зору і слуху, галюцинації, коматозний стан, судоми. кровоточивість слизових оболонок, зниження температури тіла, висипи на шкірі.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка водою з додаванням активованого вугілля, сольові проносні, камфора, кофеїн, вікасол, фітоменадіон, фенобарбітал, зігрівання тіла.
Отруєння бутадіоном, індометацином.
Симптоми отруєння: нудота, блювання, пронос, болі у животі, виразки шлунково-кишкового тракту, кровотечі, висипи на шкірі, дратіливість, безсоння, збудження.
Допомога при отруєнні: промивання шлунка, обволікувальні засоби, вікасол, снодійні, антиалергічні засоби.
Отруєння аніліном.
Симптоми отруєння: загальне пригнічення, спад сил, м'язовий тремор, серцева слабість, пригнічення дихання, синюшність слизових оболонок.
Допомога при отруєнні: метиленова синька, глюкоза, сольові проносні, кофеїн, камфора, строфантин.
Отруєння сульфатом магнію.
Симптоми отруєння: при внутрішньовенному введенні може настати сон з переходом у наркоз, пригнічення дихання.
Допомога при отруєнні: внутрішньовенно вводять хлорид кальцію, глюконат кальцію, камфору, кофеїн, бемегрид, коразол, етимізол.
Отруєння нейролептиками.
Симптоми отруєння: сонливість, слабість, атаксія, запаморочення, сухість у роті, анорексія, запори, тахікардія, підвищення рефлексів, зниження артеріального тиску, розширення зіниці ока, зниження температури тіла, пригнічення дихання, депресія.
Допомога при отруєнні: діуретики, норадреналін, мезатон, глюкокортикоїди, хлорид кальцію, вітаміни групи В, кислота аскорбінова, кофеїн, камфора, етимізол.
Отруєння резерпіном.
Симптоми отруєння: загальна слабість, сонливість, депресія, міоз, пригнічення дихання, зниження артеріального тиску, брадикардія, болі у череві, нудота, блювання, ульцерогенна дія (утворення виразок шлунково-кишкового тракту), проноси (внаслідок підвищення тонусу мускулатури кишечника).
Допомога при отруєнні: мезатон, норадреналін, глюкокортикоїди, етимізол, камфора, атропіну сульфат, метацин, тіаміну бромід, кислота аскорбінова, кофеїн.
Отруєння транквілізаторами.
Симптоми отруєння: загальна слабість, атаксія, сонливість, втрата свідомості, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання.
Допомога при отруєнні: мезатон, норадреналін, глюкоза, вітаміни групи В, кофеїн, етимізол.
Отруєння глюкокортикоїдами
.
Симптоми отруєння: загальна слабість, підвищена збудливість, ейфорія, безсоння, набряки, галюцинації, ульцерогенна дія, підвищення артеріального тиску, а також температури тіла, гіперглікемія, глюкозурія, гіпокаліемія, остеопорози, порушення функції печінки.
Допомога при отруєнні: вводять розчин калію хлорид 4 % - 50 мл (перед введенням розвести водою для ін'єкцій у 10 разів і вводити внутрішньовенно крапельно), снодійні засоби, ергокальциферол, антигістамінні засоби, спазмолітики міотропної дії, адреноблокатори.
Отруєння тиреоїдином
.
Симптоми отруєння: підвищення основного обміну, похудіння, підвищення температури тіла, тахікардія, збудливість, пітливість, безсоння.
Допомога при отруєнні: заспокійливі засоби (броміди, транквілізатори, снодійні), антитиреоідні - метилурацил, мерказоліл).
Отруєння паратиреоїдином
.
Симптоми отруєння: блювання, пронос, м'язова слабість, задишка, тахікардія.
Допомога при отруєнні: кальцитонін, ергокальциферол.
Отруєння гепарином
.
Симптоми отруєння: головний біль, блювання, артралгії, підвищення температури тіла, свербіння тіла, висипи на шкірі, набряк Квінке, кровотечі, тромбоцитопенія, набряк мозку, гематурія.
Допомога при отруєнні: внутрішньовенно вводять протаміну сульфату 1% - 5 мл, кальцію хлорид, кислоту аскорбінову, антигістамінні засоби (димедрол 1%- 1 мл), сечогінні засоби (внутрім'язово фуросемід 1% - 1 мл, всередину - дихлотіазид таблетки по 50 мг).
Отруєння дикумарином.
Симптоми отруєння: головний біль, нудота, блювання, проноси з домішкою крові, кашель з харкотинням і кров'ю, гематурія.
Допомога при отруєнні: вікасол 1% - 1 мл, фітоменадіон (олійний розчин у капсулах 10% - 0,1 мл), глюкоза, кислота аскорбінова, антиалергічні засоби.
Боротьба з наслідками отруєння
(симптоматична терапія)
Збуджувальні засоби. Серцеві глікозиди. Судинорозширювальні та судинозвужувальні засоби. Аналептики. Спазмолітики. Заспокійливі, седативні засоби. Антигістамінні препарати. Засоби, які підвищують дезінтоксикаційну функцію печінки.