Автор: Шевченко Тарас
. (Поема (містерія)) Три душі Через село Суботів летіли і сіли на хресті старої церкви три білі пташки — три людські душі, що їх через гріхи святий Петро не пускає у рай: Бо так сказав Петрові Бог: «Тойді у рай їх повпускаєш, Як все москаль позабирає, як розкопа великий льох». І Перша душа, що бувши людиною звалася Прісею. Вона народилась і виросла у селі Суботові, де тоді мешкала сім'я Богдана Хмельницього. Всі любили гарну й привітну дівчинку. Пріся гралася з Юрком-гетьманенком, сам гетьман носив її на руках. А як виросла, до неї стали свататись, і вона вже готувала рушники для старостів. Та одного разу пішла по воду і перейшла з повними відрами дорогу Богданові Хмельницькому, як він їхав присягати Москві. За це її не пускають у рай. II Друга душа згадує про події, що відбулися після того, як петровське військо штурмом взяло Батурин — резиденцію українських гетьманів. Тоді було вбито полковника Чечеля, соратника Мазепи, і вирізано майже всіх городян, в тому числі челядь гетьмана: Я меж трупами валялась У самих палатах Мазепиних... Коло мене і сестре і мати Зарізані, обнявшися. Зо мною лежали; І насилу—то, насилу Мене одірвали Од матері неживої. Дівчинку не вбили, а віддали москалям для розваги, та вона втекла і сховалася на пожарищі. Коли дівча несло воду, цар Петро І, що якраз повертався з—під Полтави, попросив її напоїти коня. За те, що напоїла царевого коня, її душу не пускають у рай. III Третя душа карається за те, що коли була немовлям, посміхнулась цариці — лютому ворогу України Катерині II, яка подорожувала Дніпром, пливучи на золоті