Нобелівський лауреат Габріель Хосе Гарсія Маркес

Реферат на тему:

Нобелівський лауреат Габріель Хосе Гарсія Маркес (Márquez)

за романи й оповідання, в яких фантазія і реальність переплетені в примхливому світі, відображають життя і конфлікти континенту

рік народження: 1928 р.

Колумбійський прозаїк і журналіст Гарсія Маркес народився 6 березня 1928 р. у Колумбії в Аракатака – банановому портовому містечку на березі Карибського моря. Хлопчик успішно закінчив школу й 1947 р. вступив до Колумбійського університету на юридичний факультет. Цього ж року ним було випущено друком першу повість «Третя відмова». Протягом наступних шести років у газетах побачили світ до дюжини його оповідань. Гарсія Маркес продовжує своє юридичне навчання і через два роки стає репортером у «Геральді», де веде постійну рубрику «Жирафа». 1955 р. Гарсія Маркес друкує в «Спостерігачі» 14 статей з морського життя, де розкриває факти перевезення контрабанди колумбійськими військовими кораблями. Ці статті викликали такий скандал, що газету було закрито, а сам письменник, посланий до Європи власним кореспондентом «Спостерігача», лишився засобів існування. Світову славу письменнику приніс роман «Сто років самітності» (1967), над яким він працював майже половину свого життя. У романі відтворено міфологічну історію Колумбії та всієї Латинської Америки. Наступному твору – «Осінь патріарха» – письменник віддав 9 років свого життя (1975). Сарказм автора спрямований проти померлого старого диктатора, який уособлював риси реальних диктаторів Латинської Америки і крайній ступінь деградації людини. Раптова смерть диктатора здивовує підвладних, оскільки во

ни звикли вважати його безсмертним. Влада тирана паралізує їхню волю і розум до такої міри, що вони вже не мислять без нього свого існування. У рабській свідомості людей варто шукати виникнення подібних міфів – такий висновок цього роману-попередження. Роман «Хроніка вбивства, про яке всі знали заздалегідь» з'явився 1981 р. Новаторський за формою, він розповідає про вбивство, по-різному сприйнятому різними і ненадійними свідками. Через рік після виходу в світ «Хроніки…» Гарсія Маркес одержує Нобелівську премію з літератури «за романи й оповідання, в яких фантазія і реальність переплетені в примхливому світі, відображають життя і конфлікти континенту». «Згодом я зрозумів, – писав Гарсія Маркес, – що почуття і переживання, життя душі, зрештою, і є найголовнішим. Любов є повсюдно: певною мірою всі мої книги – про кохання. Я глибоко переконаний, що єдиний спосіб знайти взаєморозуміння – це любов. Вона і є тою самою таємницею спілкування, розшукуваний канал комунікації». Письменник часто живе на карибському березі Колумбії, неподалік від рідних місць, що залишаються для Гарсія Маркеса джерелом натхнення. Прототипами більшості персонажів книг Гарсія Маркеса послужили його батьки, які прожили в шлюбі 60 років та мали 16 дітей, 34 онуки, 14 правнуків. Всесвітня слава прийшла до Маркеса не тільки через оригінальність його книг, але і завдяки активному гуманістичному змісту всієї його творчості.

Література:

1. Альфред Нобель. Шведський інститут, 2004 р.

2. Нобелівська премія перші 100 років.

3. Альфред Нобель і Нобелівські премії.

4. http://www.nobel.org.ua/

5. http://www.peoples.ru/finans/undertake/nobel/index2.html