Віршування, або версифікація

Реферат

на тему:

Віршування, або версифікація

Віршування

, або Версифікація

(лат. verssus — вірш та vacio — роблю) — 1) мистецтво виражати свої думки у віршованій формі; 2) система організації поетичного мовлення, в основі якої міститься закономірне повторення певних мовних елементів, що складаються на підставі культурно-історичної традції певної національної мови.

Система віршування

— це сукупність норм та принципів версифікаційної майстерності, розбудовується на підставі певного ритмічногокритерію. Відповідно до просодичних властивостей мов вона розмежовується на 2 групи:

— квантитативну

(у рос. варіанті літературознавства — метричну, що характеризується нормативним чергванням довгих та коротких складів, зумовлених кількістю часу, необхідного для вимови складу,та долучених до нього більших ритмічних одиниць) античне віршування, аруз, навіть народне віршування українців;

— квалітативну

, спрямовану на врахування не триваості складів, а їхньої акцентної виразності, пов’язаної з принципом наголошеності та ненаголошеності. Ця група, що нині витіснила квантитативну, поділяється на такі версифікаційні підгрупи

:

1) силабічну

, де за первісну ритмічну одиницю править склад як такий, властиву мовам з постійним наголос (французька, польська та ін.);

2) тонічну

, що спирається на повтор слів та словосполучень із своїм наголосом як основою ритму
;

3) силабо-тонічну

, базовану на чергуванні наголошених та ненаголошених складів, яка поєднує в собі силабічні й тонічні тенденції.

Попри те в українському віршуванні спостерігаються проміжні версифікаційні форми як у вигляді квантитаивно-силабічного синтезу, так і в інших варіантах, зокрема коломийковий
вірш, що постає внаслідок злиття силабічного та силабо-тонічного віршів, або павзник
і тактовий
вірш, в яких вбачається сполука силабо-тонічного і тонічного віршування тощо. Верліб
р, який трактується як різновид тонічного вірша, має довільну організацію. У віршах прозою
мовиться про чергування довгих та коротких відтинків ритмізованого тексту.

Система віршування визначає відповідний розмір і в квантитативній, і в квалітативнихгрупах, послуговується відповідними знаками:

— довгий склад
, È короткий склад, а такод ненаголошений, — наголошений склад, // цезура, Ú лейма.

Стопа

— найкоротший відрізок певного віршового метра, сконцентрованого у групі складів з відносно незмінним наголосом (ритмічним акцентом). Стопа сприймається як одиниця виміру та визначення віршового ритму. В українській силабо-тоніці, на відміну від античної врсифікації, де за основу стопи, пойменованої подієм
, бралося поєднання довгих (арсис
) та коротких (тесис) складів
, вона спирається на природне мовне чергування наголошених та ненаголошених складів, які зумовлюють специфіку віршового розміру. Залежно від кількості складів стопа буває:

— двоскладова

(ямб, хорей, пірихій, сп

— трискладова

(дактиль, анапест, амфібрахій, бакхій, молос);

— чотирискладова

(пеон).

За порядком розміщення наголосу
стопа називається:

а) високою

, якщо всі склади наголошені (спондей, молос

);

б) висхідною

, коли закінчується наголошеним складом (ямб,анапест, бакхій

);

в) спадною

, коли закінчується ненаголоеним складом (хорей, дактиль, антибакхій

).

Розрізняються також:

— закриті стопи

, що мають наголоси на початкових та прикінцевих складах (амфімакр

);

— перехідні стопи

, де крайні склади ненаголошені (амфібрахій

).

Оскільки пірихій
позбавлений наголосів, його вважають низькою стопою

.

Подеколи стопа за умови її поєднання з іншою набуває вигляду диподії

.

Тонічна весифікація, в якій віршовий ритм будується за підрахуком основних наголосів у рядку, лишаючи довільну кількіст ненаголошених складів між ними, базується на відмінних принципах від силабо-тоніки, неможливої поза стопами.

Каталéктика

— співвідношення метричної структури вірша з його клаузулою. Відповідно до того вірші діляться на:

а) акатаклектичні

, тобто такі, де наявні всі стопи даного в поезії метра:

Óдшумíло лíто... одспівáло жúто...

(Дмитро Фальківський).

ÈÈÈÈÈÈшестистопний хорей.

Отже, це — акаталектичний вірш шестистопного хорея;

б) каталектичні

, де останню стопуусічено на один або два склади:

Хлюпнуло м
Ù
ре з розг
Ù
ну на м
Ù
кре камíння,

Пíна осíла на бéрег вал
Ù
чком білявим...

(Юрій Яновський)

ÈÈÈÈÈÈÈÈп’ятистопний дáктиль

ÈÈÈÈÈÈÈÈÈ

У 5-й стопі дактиля тут бракує, дляповноти метроструктури, останнього складу), та

в) гіпердактилічні

, де до останньої стопи додано один або два склади:

Молит
Ù
вних вис
Ù
т піднебéсні божнúці

застеляє снігíв недот
Ù
рканий кúлим...

(Марта Тарнавська)

ÈÈÈÈÈÈÈÈÈ 4-стопний анапест 3, 6, 9, 12

ÈÈÈÈÈÈÈÈÈ додано один склад