О. М. Авраменко, В. І. Пахаренко
Підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів
(рівень стандарту, академічний рівень)
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
Київ
«Грамота»
2010
УДК 373.5:821.161.2.09+821.161.2.09](075.3)
ББК 83.3(4Укр)я721
А21
Рекомендовано Міністерством освіти і науки України
(наказ МОН України № 177 від 03.03. 2010 р.)
Видано за рахунок державних коштів. Продаж заборонено
Наукову експертизу проведено
в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.
Психолого$педагогічну експертизу проведено
в Інституті педагогіки НАПН України.
Експерти, які здійснювали експертизу:
Самаруха О. В.
, Навчально'виховний комплекс ЗНЗ І–ІІІ ст., гімназія № 6, м. Вінниця, учитель'методист;
Петраківська Л. М.
, Житомирський екологічний ліцей № 24, учитель;
Витовтова А. А.
, районний відділ освіти, районний методичний кабінет, Татарбунарський район Одеської обл., завідувач районного методичного кабі' нету, учитель'методист;
Сабовчик В. М.
, відділ освіти у справах національностей Ужгородської районної державної адміністрації, методист;
Мелешко В. А.
, Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Ко' роленка, завідувач кафедри української літератури, кандидат філологічних наук, доцент.
Авраменко О. М., Пахаренко В. І.
А21 Українська література : Підручн. для 10 кл. загальноосвітн. навч. закл.
(рівень стандарту, академічний рівень). — К. : Грамота, 2010. — 280 с. : іл.
ISBN 978'966'349'259'9
Підручник повністю відповідає вимогам Державного стандарту освіти та чинній програмі з української літератури. Він містить відомості з теорії літератури; біографіч' ні матеріали про письменників; огляд літературної спадщини майстрів слова; багатий ілюстративний матеріал та ін.
Методичний апарат підручника охоплює різнорівневі завдання, зорієнтовані на вікові особливості десятикласників.
УДК 373.5:821.161.2.09+821.161.2.09](075.3)
ББК 83.3(4Укр)я721
Авраменко О. М., Пахаренко В. І., 2010
ISBN 978$966$349$259$9
Видавництво «Грамота», 2010
Шановні старшокласники!
Сучасні підручники якісно відрізняються від тих, за якими вчилися ваші по' передники, вони мають нову форму й наповнені новим змістом. Отож радимо насамперед ознайомитися з особливостями нашого підручника. Сподіваємося, ця інформація допоможе вам якнайкраще засвоїти передбачений програмою навчальний матеріал.
Як і в підручнику 9 класу, ми застосовуємо діалогічний підхід
до вивчення літератури, тобто пропонуємо вам не просто заучувати готові відомості, а постійно вести бесіду з письменниками та прихильно й критично налаштованими до них читачами, виробляти власну оцінку їхньої творчості, пізнавати секрети майстер' ності, вчитися дискутувати, самостійно аналізувати твори.
У книжці висвітлено два культурно'історичні періоди й відповідні їм мистецькі напрями — реалізм і ранній модернізм (з низкою течій).
Виклад кожної теми чітко розподілено на три частини:
— розповідь про письменника;
— огляд його творчості (з більш детальним аналізом творів, рекомендованих чинною програмою для обов’язкового текстуального вивчення); — система завдань наприкінці теми.
Як відомо, навчальний матеріал засвоюється більш усвідомлено й міцно, ко' ли для його сприйняття пропонують не один вид роботи (скажімо, лише читання тексту статті підручника), а кілька форм навчання, які покликані розвивати кри тичне
ставлення до суспільно'історичних і мистецьких явищ, а в результаті — сформувати свою позицію щодо них. З огляду на це ми ввели в підручник кілька рубрик, кожна з яких виконує свою роль. Що це за рубрики?
— роздуми письменника чи літературознавця про обговорювану проблему.
— завдання основного рівня (за програмою — серед' нього і достатнього); ці завдання принагідні
, які краще виконати саме в тому місці під час опрацю' вання статті підручника, де вони подані. Вони покликані сприяти розвитку вашого критичного мислення і часто мають дискусійний характер.
— завдання високого рівня складності, передбачене для самостійного трактування твору й покликане розвивати творчі здібності учнів.
— стислі довідки про згадуваних у тексті діячів чи історичні події або ж поради, як краще виконувати поставлені завдання.
— відомості з теорії літератури, що допоможуть зрозу' міти й проаналізувати відповідний період чи твір.
— урізноманітнюють виклад, навчають зіставляти й розрізняти факт
і позицію
митця чи літературо' знавця.
— відомості, пов’язані з відповідним напрямом, течією чи твором інших видів мистецтва.
Наприкінці кожної теми (крім вступу) подано 12 різнорівневих завдань:
• 1–3 — завдання в тестовій формі двох форматів (з однією правильною відповіддю і на встановлення логічних пар);
• 4–10 — завдання переважно для аналізу художнього твору;
• 11–12 — завдання творчого характеру.
У рубриці подано обов’язкові завдання і ті, які ви мо' жете виконати за власним бажанням.
У підручнику реалізовано міжпредметні зв’язки
й посилено увагу до мистецького контексту
, для цього широко використано ілюстративний матеріал (різнома' нітні фото, зображення витворів скульптури й архітектури, репродукції картин українських і зарубіжних художників). Усе це — не просто прикраса підручника, а додаткова інформація для вас, можливість ознайомитися з найвидатнішими шедеврами реалістичного й модерністського мистецтва.
Наприкінці підручника подано короткий словник літературознавчих термінів.
Насамкінець зверніть увагу, що підручник — це частина навчально'мето' дичного комплекту, до якого ввійдуть хрестоматія, зошит для тематичних конт' рольних робіт з друкованою основою та DVD з мультимедійними матеріалами. Зичимо вам успіхів!
З повагою, автори
Розгорнувши цю книжку, ви ознайомитеся не тільки з українською літерату' рою останньої третини ХІХ — початку ХХ ст., а й з епохою, у якій вона народжу' валася й розвивалася. Адже на літературу значною мірою впливають історичні обставини. Скажімо, наше красне письменство цього періоду поставало в умовах колоніального поневолення українських земель, які загарбали Російська й Австро'Угорська імперії. Переслідування всього національного зумовило специ' фіку української літератури. Власне мистецькі, естетичні завдання нерідко посту' палися захисним, суспільним
. Найважливішу свою мету письменники вбачали в тому, щоб пробуджувати й зберігати в душах земляків національну свідомість, людяність, співчуття до знедолених, прагнення будувати вільне й справедливе суспільство.
Вищі культурні верстви української людності загарбники або знищували, або денаціоналізували (зросійщували, ополячували, онімечували). Українським за духом залишалося насамперед багатомільйонне селянство
. Воно дотримувалося прадідівських звичаїв, традицій, а найголовніше — зберігало рідну мову. Отож основним об’єктом зображення й адресатом у літературі стає саме селянство.
Таке письменство назвали народницьким
, або просвітянським
. До найяскра' віших представників цієї течії належать І. Нечуй'Левицький, Панас Мирний, Б. Грінченко, М. Старицький, І. Карпенко'Карий.
Однак не тільки політична ситуація мала вплив на розвиток мистецтва слова. У середині ХІХ ст. відбувся якісний стрибок насамперед у раціональній сфері
людської свідомості. У цей час уже почала втрачати свої позиції механіка, наставав час електричної енергії. Науковці відкрили суттєві закони в галузі хімії й біології, а технічна думка збагатилася численними інженерними винаходами. Усі ці від' криття вели до науковотехнічної революції
. Вона, без сумніву, не давала людині спокою, інтенсивно будила уяву й фантазію у творчих особистостей. На хвилі цих вражень у 1857 р. з’явився запис у щоденнику Т. Шевченка, сповнений за' хоплення від винаходу Фультоном й Ваттом парового двигуна.
Òàðàñ Øåâ÷åíêî:
«Âàøå… äèòÿ ó ñêîð³ì ÷àñ³ ïîæåðå áàòîãè, ïðåñòîëè é êîðîíè, à äèïëîìàòàìè é ïîì³ùèêàìè ò³ëüêè çàêóñèòü… Òå, ùî ðîçïî÷àëè ó Ôðàíö³¿ åíöèêëîïåäèñòè, òå äîâåðøèòü íà íàø³é ïëàíåò³ âàøå êîëîñàëüíå ãåí³àëüíå äèòÿ» (ç ðîñ.
).
Уже через два десятиліття після того винахідник із Чернігівщини Микола Кибальчич (незадовго до страти за революційну діяльність) мудруватиме над кресленням апарата для польотів у космос.
Вступ
Усе це змінювало картину світу, спону' кало дошукуватися першопричин буття. Ці нові віяння приваблювали й літературу. Адже вона — одна з найдосконаліших форм пізнання світу.
У гаснучого романтизму
вже браку' вало художніх засобів для цього, тож у красному письменстві утвердився новий напрям — реалізм
[1]
, а на межі століть заявив про себе ще новіший — модернізм
[2]
. З творчістю письменників'реалістів і мо' дерністів ви й ознайомитесь у 10 класі.
У літературі цього періоду по'особливо' му постала проблема співвідношення на ціонального
й загальнолюдського
. У чому її суть?
Люди всіх часів і народів мають єдиний
К. Піскорський.
Цивілізація. Місто. спільний надідеал
(вершинну цінність
1917 р. життя
) — людинолюбство, добротворення, свободу, духовну й фізичну досконалість,
красу, справедливість, щастя. Це так звані загальнолюдські цінності. Однак кожна нація йде до цього ідеалу своїм неповторним шляхом, бачить його зі своїх позицій. Отже, загальнолюдське може існувати лише у формі національного
. Точно сформулював цю ідею свого часу класик польської літератури Адам Міцке' вич: «Ми переконані, що не можемо інакше служити Європі й людству, як тільки служачи Вітчизні нашій, Польщі; що тільки тією мірою, якою ми будемо корисні польській справі, можуть скористатися нами Європа й людство».
Розмови про наднаціональні (інтернаціональні) цінності на противагу
націо' нальним — це, як правило, усього лише засіб маскування імперських зазіхань тієї чи тієї нації. Наведемо принагідне твердження двох мислителів — українського й російського.
| Іван Франко:
змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентимента' лізм фантастів, що раді б широкими “вселюдськими” фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації». Микола Бердяєв:
|
Вступ
Оскільки національне є формою втілення вселюдського, то кожен справді високохудожній твір вирізняється національним колоритом
, відображає національ' ний характер автора та його народу. Національний характер виявляється в темати' ці твору, у відображенні в ньому історичного минулого чи сучасного життя, побуту, звичаїв народу, його мови, особливостей світобачення, своєрідності образного мислення тощо. Досить сказати, що в різних народів дуже відмінні системи словесної символіки.
Так, доводять народознавці, у російській поезії була б неможливою «Пісня про рушник» Андрія Малишка, позаяк у Росії рушник — це всього лише предмет побуту. Назва «Песня о полотенце» здатна викликати хіба що посмішку. В україн' ського ж народу рушник — це поетичний символ життя в усій його багатогран' ності. З вишиваним рушником пов’язане все життя українця — від створення родини до смертного часу. Тому у вірші Андрія Малишка говориться, що на вишиваному рушнику «оживе все знайоме до болю: і дитинство, й розлука, // і твоя материнська любов»
. Або інший приклад: в українському фольклорі й письменстві символом кохання, дівочої краси є калина, у німецькій же культурі ця рослина зовсім нейтральна, а символом кохання є бузина, яка в побуті українців має відтінок чогось комічного («на городі бузина, а в Києві дядько»). Сокіл в українській символічній свідомості — гарний молодий козак, а в німецькій — лихий парубок' спокусник, який звів і покинув дівчину.
З огляду на все сказане, які ж критерії національної належності письменника? Аби відповісти на це запитання, треба пам’ятати, що націю творять два чинники:
1) спільний національний менталітет
(тобто національна душа, психологія), що виростає зі спільної міфології;
2) породжена менталітетом єдина мова
.
Ці ж два чинники (як причина і наслі' док, зміст і форма) визначають належність митця до тієї чи тієї нації. Щоправда, у про' типриродних умовах імперії (коли наднаціо' нальною, найрозвинутішою й усіляко за' охочуваною стає мова панівної нації, а мови націй поневолених упосліджуються, а то й забороняються) нерідко трапляється інший варіант: митець уже
пише чужою мовою, але ще
зберігає рідний менталітет. У такому разі визначальним залишається все'таки зміст, а не форма.
Скажімо, Микола Гоголь дослівно в кож' ному творі, написаному навіть на російському матеріалі, сприймає світ очима українця, проповідує систему духовних вартостей саме нашого народу (гармонійну єдність людини і природи, культ жінки, культ родини, емоційно'інтимну релігійність тощо). Тому це письменник, безсумнівно, український.
О. Заливаха
. Є і будемо. 1980 р.
ßê³ ðèñè íàö³îíàëüíîãî é çàãàëüíîëþäñüêîãî âè ïîì³òèëè íà êàðòèí³ Î. Çàëèâàõè?
Вступ
Те ж саме можна сказати про Володимира Короленка, Максиміліана Воло' шина. Так само киргизьким письменником залишається Чингіз Айтматов, казах' ським — Олжас Сулейменов, абхазьким — Фазиль Іскандер, хоча всі вони російськомовні.
Загалом же втрата рідної мови для будь'якої людини, а надто для письмен' ника, — страшна психологічна катастрофа. Річ у тім, що рідна мова закладається в людині вже генетично, спадково. Людина не тільки мислить
рідною мовою, а й відчуває, тобто рідна мова функціонує як на рівні свідомому, так і на позасвідо' мому. Втрата ж цієї мови — за переконливими доказами видатних мовознавців Вільгельма фон Гумбольдта й Олександра Потебні — притлумлює позасвідомий пласт психіки людини. Особистість стає душевно біднішою, менш сприйнятливою до витончених виявів світу, свідомість її надщерблюється.
Отже, саме високорозвинута національна література є найнадійнішим обере' гом нації, запорукою її невмирущості.
Видатний американський поет Томас Еліот
: «У народу можна відняти мову, заборонити її, увести в школах навчання чужою
мовою, але доки ви не примусите цілий народ відчувати чужою мовою, ви не знищите його рідної мови, її знову відродить поезія, яка є магнітною віссю світу чуттів».
1. ×îìó â äðóã³é ïîëîâèí³ Õ²Õ ñò. îñíîâíèì îá’ºêòîì çîáðàæåííÿ é àäðåñàòîìíàøîãî ïèñüìåíñòâà ñòຠñåëÿíñòâî?
2. ßê çì³íà ïîë³òè÷íîãî óñòðîþ êðà¿íè, íàóêîâî-òåõí³÷íà ðåâîëþö³ÿ ïîçíà÷àþòüñÿíà õóäîæí³é ë³òåðàòóð³?
3. ßê âè ðîçó쳺òå âèñë³â «íàö³îíàëüíå º ôîðìîþ âò³ëåííÿ âñåëþäñüêîãî»? ×îìóòðåáà áåðåãòè é ðîçâèâàòè íàö³îíàëüí³ ë³òåðàòóðè?
1. Ïèñüìîâî âèñëîâèòè ñâî¿ âðàæåííÿ â³ä îôîðìëåííÿ îáêëàäèíêè öüîãî ï³äðó÷íèêà (êîëîðèñòèêà, øðèôòè, åëåìåíòè äåêîðó, ôðàãìåíò êàðòèíè, êîìïîçèö³ÿ).
2. Ñêîðèñòàâøèñü ï³äðó÷íèêàìè ³ñòî𳿠òà ³íøîþ ë³òåðàòóðîþ, ï³äãîòóâàòè íåâåëèêåïîâ³äîìëåííÿ ïðî Óêðà¿íó 70–90-õ ðîê³â Õ²Õ ñò. (çà áàæàííÿì).
Класичний реалізм
Література 70–90'х років ХІХ ст. розвивалася в складних історичних обста' винах: український народ перебував у колоніальній залежності від двох імперій: більшість наших етнічних територій належала Російській імперії, а Східна Гали' чина, Північна Буковина й Закарпаття — Австро'Угорській.
У Петербурзі, Києві й багатьох інших містах ще наприкінці 50'х років ХІХ ст. почали створюватися так звані громади
з метою протистояти імперському зросійщенню. Це були об’єднання українських інтелігентів, які боролися за націо' нальне відродження, вели українознавчі дослідження, видавали книжки, намага' лися започаткувати національну освіту, зберігали рідну мову й відновлювали давні традиції.
Ïðèãàäàéòå âèâ÷åíå â 9 êëàñ³. Ùî âè ïàì’ÿòàºòå ïðî êóëüòóðíî-âèäàâíè÷ó ä³ÿëüí³ñòü Ï. Êóë³øà, Ò. Øåâ÷åíêà â Ïåòåðáóðç³ íàïðèê³íö³ 1850-õ ðîê³â, ïðî æóðíàë «Îñíîâà»?
Київську громаду створили професори й студенти університету, учителі, інші свідомі українці. На початку 60'х років ХІХ ст. вона налічувала майже триста осіб з усіх суспільних верств. Окрім українців, туди входили також поляки, німці, євреї й росіяни. Громадівцями були видатні науковці, митці, громадські діячі — Володимир Антонович, Михайло Драгоманов, Павло Житецький, Павло Чубин' ський (автор національного гімну «Ще не вмерла України...»), Панас Мирний, геніальний композитор Микола Лисенко, Михайло Старицький, археолог Федір Вовк і багато інших. У Чернігові створення громади ініціювали такі славетні українці, як Опанас Маркович, Леонід Глібов, у Полтаві — Олександр Кониський (письменник, автор першої ґрунтовної біографії Т. Шевченка), у Харкові — Олександр Потебня (усесвітньо відомий професор'філолог), Василь Мова (знаний поет), у Єлисаветграді (тепер — Кіровоград) — брати Тобілевичі.
Налякана розмахом національно'культурного відродження, російська влада оголосила війну всьому українському. Ганебні Валуєвський циркуляр та Емський указ фактично поставили під заборону всю нашу національну культуру.
|
Âàëóºâñüêèé öèðêóëÿð
Çã³äíî ç Âàëóºâñüêèì öèðêóëÿðîì, «ïîçâîëÿëèñü ê ïå÷àòè òîëüêî ïðîèçâåäåíèÿ íà ìàëîðîññèéñêîì ÿçûêå, ïðèíàäëåæàùèå ê îáëàñòè èçÿùíîé ëèòåðàòóðû»; óñ³ ³íø³ âèäàííÿ, ó òîìó ÷èñë³ îñâ³òíüîãî é ðåë³ã³éíîãî çì³ñòó, çàáîðîíÿëèñÿ. Íàéçíàìåíèò³øà ôðàçà ç öèðêóëÿðà: «Íèêàêîãî îòäåëüíîãî ìàëîðîññèéñêîãî ÿçûêà íå áûëî, íåò è áûòü íå ìîæåò». Ó ëèñò³ ³ìïåðàòîðó Îëåêñàíäðó ²² ì³í³ñòð Ï. Âàëóºâ ïîäàâ ö³ ñëîâà ÿê äóìêó íà÷åáòî «áîëüøèíñòâà ìàëîðîññèÿí», äî ÿêî¿ â³í ïðèºäíóºòüñÿ. Òàºìíèé öèðêóëÿð çðîáèâ ëèõó ñïðàâó: ó 1866 ðîö³ óêðà¿íñüêîþ ìîâîþ íå áóëî âèäàíî æîäíî¿ êíèæêè. Ïèñüìåííèêè, àêòèâí³ ä³ÿ÷³ óêðà¿íñüêîãî êóëüòóðíîãî ðóõó çàçíàëè ïåðåñë³äóâàíü, áàãàòüîõ ³ç íèõ âèñëàëè ç Óêðà¿íè. |
|
| Література 70–90х років ХІХ ст.
|
|
| Åìñüêèé óêàç
Ö³êàâî, ùî àâòîðè Åìñüêîãî óêàçó ñêîðèñòàëèñÿ äîñâ³äîì Íàïîëåîíà, ÿêèé ñâîãî ÷àñó ïîä³áíèìè ìåòîäàìè çàáîðîíÿâ êóëüòóðó é ìîâó â Áåëü㳿. Äî ïîÿâè öüîãî ãàíåáíîãî äîêóìåíòà ñïðè÷èíèëàñÿ óêðà¿íîíåíàâèñíèöüêà ä³ÿëüí³ñòü êè¿âñüêèõ øîâ³í³ñò³â Ì. Þçåôîâè÷à, Â. Øóëüãèíà òà ¿ì ïîä³áíèõ. |
|
За умов нищення в Наддніпрянщині українського слова (письменства, журналістики, книгодрукування тощо) посилилася роль Галичини: саме там почала бурхливо розвиватися видавнича справа. Чимало громадівців (зокрема, М. Дра' гоманов, Ф. Вовк) мусили емігрувати за кордон, де продовжили свою діяльність. У Женеві Драгоманов на кошти громади організував видання творів україн' ською мовою. Не припинявся національний рух і на Батьківщині. У 1889 р. значна частина громадівців об’єдналася навколо новоствореного журналу «Киевская старина», який вимушено видавався російською мовою, але був цілком при' свячений українській тематиці. Згодом громадівський рух очолювали Михайло Грушевський, Сергій Єфремов, Євген Чикаленко, інші знані українці.
Увага літераторів того часу концентрувалася переважно на простонародному, селянському середовищі
, яке ще зберігало національну пам’ять, рідну мову, тра' диції. Отже, естетичні завдання письменства поступалися захисним, бо наріжним стало питання національного самозбереження. Зрозуміло, що в цей період у лі' тературі переважає селянська тема. У сучасного читача може скластися думка, що тогочасне вітчизняне письменство висвітлювало лише соціальну нерівність і селянський побут. Це не зовсім так, адже навіть у цей час з’являються худож' ньо довершені, психологічно глибокі твори про місто («Хмари», «Дві московки», «Бурлачка» І. Нечуя'Левицького, «Повія» Панаса Мирного), пригодницькі, історичні за жанром («Облога Буші» М. Старицького, «Князь Єремія Вишне' вецький» І. Нечуя'Левицького), гумо' ристичні («За двома зайцями» М. Ста' рицького) та ін.
В останній третині ХІХ ст. м. Львів
стає центром культурної, освітньої і на' укової діяльності. У 1868 р. тут засно' вано товариство «Просвіта», у 1873 р. — Наукове товариство імені Шевченка. Культурно'освітню роботу пожвавлюють численні драматичні й музичні гуртки, бібліотеки. У Львові виходять друком журнали «Правда», «Зоря», газета «Діло», у яких видають свої твори письменники обох частин України.
За найактивнішої підтримки І. Фран' ка й М. Павлика виходять друком часопис Товариство «Просвіта».
«Громадський друг», збірники «Молот», м. Львів
«Дзвін», журнали «Житє і слово», «Світ». У Женеві видатний науковець, профе' сор Михайло Драгоманов видає п’ять випусків збірника «Громада» (1878–1882) і два номери журналу з такою ж назвою. Це були перші українські позацензурні видання.
У Східній Україні з величезними труднощами вдалося дістати дозвіл на публі' кацію лише кількох альманахів: «Луна», «Рада», «Нива», «Степ», «Складка». Твори українських письменників також з’являлися в журналі «Киевская старина».
Літературний процес 70–90'х років ХІХ ст. характеризується інтенсивним розвитком прози
. У цей період розквітає талант Івана Нечуя'Левицького й Па' наса Мирного, збагачують українську літературу своєю творчістю Михайло Ста' рицький, Борис Грінченко, Олександр Кониський, Олена Пчілка, Наталя Коб' ринська, Михайло Павлик, а наприкінці 70'х років ХІХ ст. заявляє про себе як прозаїк Іван Франко.
На поетичній
ниві найпомітнішими ліриками були Іван Франко, Павло Гра' бовський, Яків Щоголів. У 1887 р. побачила світ збірка громадянської лірики І. Франка «З вершин і низин», вона стала після «Кобзаря» Т. Шевченка другим найвизначнішим явищем в українській поезії.
Від початку 80'х років ХІХ ст. знову пожвавилося театральне життя
: у Харкові, Києві, Полтаві, Кременчуці з ініціативи Михайла Кропивницького й Миколи Садовського було дано кілька українських вистав акторами російської трупи Г. Ашкаренка. А 1882 р. Марко Кропивницький створив у Єлисаветграді українську професійну трупу, до складу якої ввійшли Марія Заньковецька, брати Тобілевичі — Микола Садовський, Іван Карпенко'Карий, Панас Саксаганський, а також їхня сестра Марія Садовська'Барілотті. Ця професійна трупа дістала назву Театр корифеїв
[3]
. До цієї справи багато сил доклав і відомий український драматург Михайло Старицький, який за власний кошт придбав гардероб і деко' рації для театру.
Література 70–90х років ХІХ ст.
На зміну романтизму
(П. Гулак'Артемовський, Є. Гребінка, В. Забіла, М. Пе' тренко, М. Шашкевич) у художній літературі, малярстві й інших видах мистецтва приходить реалізм.
Хоча попередній напрям «здавався» неохоче: у письменстві аж до 90'х років XIX ст. продовжувала існувати, щоправда в затінку, школа «пізніх» романтиків: Я. Щоголів, Л. Глібов, С. Руданський, О. Стороженко. Крім того, майже в усіх реалістів знаходимо щиро романтичні твори або мотиви: опо' відання «Максим Гримач» Марка Вовчка, роман «Князь Єремія Вишневецький» І. Нечуя'Левицького, історичні драми М. Старицького, Б. Грінченка тощо. Зрештою, уже та обставина, що митець, попри всі перешкоди, писав українською, засвідчувала його національну романтику.
До речі, зауважимо: коли у Франції ще наприкінці 20'х років ХІХ ст. реалізм був започаткований Бальзаком, у Росії досягнув розквіту вже в другій половині 40'х років, то в Україні він з’явився лише на межі 50–60'х років ХІХ ст.
1
НечуйЛевицький І.
Сьогочасне літературне прямування // Історія української літера' турної критики та літературознавства: Хрестоматія. Книга друга. — К., 1998. — С. 215.
| Íîâèé íàïðÿì — ïîñë³äîâíà ïðîòèëåæí³ñòü ðîìàíòèçìó. Íà êîæíó òåçó ïîïåðåäíüîãî ñòèëþ â³í â³äïîâ³â àíòèòåçîþ. Ïèñüìåííèêè-ðåàë³ñòè çîñåðåäèëèñÿ íà íàéçëîáîäåíí³øèõ (õî÷ ³ ïðîçà¿÷íèõ) ïðîáëåìàõ ïîâñÿêäåííÿ, äîñèòü ãëèáîêî é ð³çíîá³÷íî äîñë³äèëè ìàòåð³àëüíó ãðàíü ñâ³òó òà ëþäèíó ÿê ñóñï³ëüíó é á³îëîã³÷íó ³ñòîòó, àëå é âèÿâèëè òðàäèö³éíå âïàäàííÿ â êðàéíîù³, âóçüêå ñâ³òîðîçóì³ííÿ. ßêùî ðîìàíòèê çîñåðåäæóâàâ îñíîâíó óâàãó íà âíóòð³øíüîìó ñâ³ò³ ëþäèíè (à â³äòàê — ³ íà ³íòèìíîìó, ðîäèííîìó, äóõîâíîìó, ì³ñòè÷íîìó), òî äëÿ ðåàë³ñòà ñòຠâèçíà÷àëüíîþ ïðîáëåìà âçàºìèí ëþäèíè é ñóñï³ëüíîãî ñåðåäîâèùà, âïëèâó ñîö³àëüíî-åêîíîì³÷íèõ îáñòàâèí íà ôîðìóâàííÿ õàðàêòåðó îñîáèñòîñò³. Çâ³äñè âèçíà÷àëüí³ îçíàêè ðåàë³çìó: • ï³çíàâàëüíå, àíàë³òè÷íå ñïðèéíÿòòÿ é ðîçóì³ííÿ ñâ³òó (ä³éñíîñò³) çàì³ñòü ³íòó¿òèâíî÷óòòºâîãî, õàðàêòåðíîãî äëÿ ðîìàíòèê³â; • ïîÿñíåííÿ ôîðìóâàííÿ õàðàêòåðó, â÷èíê³â ãåðîÿ íàñàìïåðåä ÷åðåç éîãî ñîö³àëüíå ïîõîäæåííÿ òà ñòàíîâèùå, à òàêîæ ÷åðåç óìîâè ïîâñÿêäåííîãî æèòòÿ; • óâàãà äî âèâ÷åííÿ ëþäñüêî¿ äóø³, àëå çàãëèáëåííÿ â ïñèõîëîã³þ îáìåæåíå, îñê³ëüêè ðåàë³ñòè ââàæàëè äóøåâíèé ñâ³ò ãåðîÿ íàñë³äêîì éîãî ïîõîäæåííÿ, âèõîâàííÿ, ñóñï³ëüíî-ïîáóòîâîãî îòî÷åííÿ; • ïðàãíåííÿ äî îá’ºêòèâíîñò³ é äîñòîâ³ðíîñò³ â³äîáðàæóâàíîãî, à çâ³äñè — ïðàâäèâ³ñòü ó çîáðàæåíí³ äåòàëåé, ïåðåâàãà åï³÷íèõ, ïðîçîâèõ æàíð³â ó ë³òåðàòóð³, îñëàáëåííÿ íàòîì³ñòü ë³ðè÷íîãî ñòðóìåíÿ ìèñòåöòâà; • ïðèíöèï òî÷íî¿ â³äïîâ³äíîñò³ ðåàëüí³é ä³éñíîñò³ óñâ³äîìëþºòüñÿ â öüîìó ñòèë³ çà êðèòåð³é õóäîæíîñò³, çà ñàìó õóäîæí³ñòü; • òèï³çàö³ÿ, òîáòî çíàðÿääÿì äîñë³äæåííÿ é â³äòâîðåííÿ ñâ³òó ñòຠòèï (ó ðîìàíòèçì³ íèì áóâ ñèìâîë). Òèï — öå îáðàç, ó ÿêîìó ïîºäíàíî íàéõàðàêòåðí³ø³ âèÿâè ïåâíî¿ ãðóïè ÿâèù. Äî íàéâèäàòí³øèõ çàðóá³æíèõ ïèñüìåííèê³â-ðåàë³ñò³â íàëåæàòü: ôðàíöóçè Î. äå Áàëüçàê, Å. Çîëÿ, Ð. Ðîëëàí; àíã볺öü ×. ijêêåíñ; ðîñ³ÿíè Ô. Äîñòîºâñüêèé, Ë. Òîëñòîé; àìåðèêàíåöü Ìàðê Òâåí òà ³í. |
ßê³ ñòèëüîâ³ ðèñè ðåàë³çìó âè ïîì³òèëè íà êàðòèíàõ Ï. Ìàðòèíîâè÷à «Ó âîëîñíîãî ïèñàðÿ» ³ Ï. Ëåâ÷åíêà «Ñåëî âçèìêó»?
Письменства різних націй збагатили цей напрям своїми неповторними варі' антами. Який же український варіант реалізму
? Реалістичний тип світосприй' мання надто чужий нашій літературі, емоційній, романтичній українській душі. Тому наш реалізм вирізнявся специфічними емоційно'сентиментальними рисами.
Література 70–90х років ХІХ ст.
У вітчизняній літературі другої половини ХІХ ст. найяскравіше представ' лений побутовопросвітницький реалізм
.
Його видатні творці —
Марко Вовчок, А. Свидницький, Панас Мирний, І. Нечуй'Левицький, І. Карпенко'Карий, М. Кро' пивницький, М. Старицький, Б. Грінченко, а також І. Франко й М. Коцюбин' ський у своїй ранній творчості. Представники цієї течії в основному досліджували родинні, виробничі, соціальні стосунки героїв, зосереджувалися на морально' етичній проблематиці. Показуючи кричущі вади суспільства, вони наголошували, що шлях до порятунку — це духовне вдосконалення, освіченість, культура, добро
' порядність
. Яскравою ознакою течії є, зокрема, етнографізм
— особливо докладне змалювання національного колориту українського народу — побуту, звичаїв, обрядів і вірувань.
У 80–90'х роках ХІХ ст. частково простежується ще одна течія — революційний реалізм
. Її представники відкидали еволюційний розвиток
суспільства, духовне вдосконалення людини як необхідну передумову соціально'економічних, полі' тичних змін. Натомість вони цілком підпорядковували свою творчість пропа' ганді значення економіки, провідної ролі пролетаріату в суспільстві, ідеї проле' тарського інтернаціоналізму, насильницької збройної зміни суспільного ладу, фізичного знищення панівних верств. Послідовними революційними реалістами були П. Грабовський та М. Павлик, також І. Франко, Леся Українка (у деяких ранніх творах).
Досить помітно утвердився в українській літературі натуралізм
[4]
. Натуралісти намагалися через використання здобутків природничих наук пізнати й відтво' рити істинну, реальну картину буття. Писання натуралістів нагадували клінічні документи, історії спадкових хвороб, протоколи судової експертизи. Це були спроби перетворити художній твір на точну копію факту
. Основним засобом у цьому стилі став опис. Як слушно спостерегла Леся Українка, за правдою факту натуралісти не бачили художньої узагальненої правди й перебували під гіпнозом факту.
Найвиразніші риси натуралізму
:
• «знижене» трактування традиційних сюжетів;
• зумисна вульгарність стилю автора й мови героїв;
• непричетність, байдужість автора до зображуваної дійсності;
• потужний і гострий сатиричний струмінь;
• широка панорама сучасного життя в його технічних, побутових, професійних аспектах;
• підкреслення повної залежності характеру, вчинків героя від його генетич' них коренів і фізіологічно'інстинктивних особливостей;
• розкриття найтемніших «фізіологічних» сторін людської душі.
Ознаки натуралістичного стилю помічаємо в романах Панаса Мирного «Повія», прозовому бориславському циклі І. Франка та ін.
Ïðèãàäàéòå òðàã³êîìåä³þ ². Êàðïåíêà-Êàðîãî «Ñòî òèñÿ÷», ÿêó âè âèâ÷àëè ó 8 êëàñ³, é îïîâ³äàííÿ Ì. Ãîãîëÿ «Âå÷³ð ïðîòè ²âàíà Êóïàëà», ç ÿêèì âè îçíàéîìèëèñÿ â 9 êëàñ³. ßêèé ³ç öèõ òâîð³â ðîìàíòè÷íèé çà ñòèëåì, à ÿêèé — ðåàë³ñòè÷íèé? ³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå ÿêîìîãà äîêëàäí³øå.
Першим теоретиком реалізму вважається французький художник Гюстав Кур$ бе
(1819–1877), який у передмові до каталогу виставки своїх творів під назвою «Реалізм» (1855) обґрунтував програмові засади напряму. Курбе не обмежувався простою імітацією реальності, він намагався осягнути істинну природу речей. Художники'реалісти почали зображати простих робітників, селян, бідноту й же' браків, що суперечило тодішнім уявленням про справжнє мистецтво. Не випадко' во цей стиль набув поширення в Європі після бурхливих соціально'політичних подій 1848 р. Гюстав Курбе — учасник Паризької комуни. Улюблені мотиви художників'романтиків (любов до екзотики, одухотвореність і прагнення до прекрасного) тепер витіснялися реаліями повсякдення. Курбе писав свої роботи в темних і сумних тонах. Найвідоміші твори митця: «Жінки, що просіюють зерно», «Похорон в Орнані», «Каменярі».
Аполлон Мокрицький
(1810–1870) — український і російський живописець, академік Петербурзької академії наук. Народився в м. Пирятині, тепер Полтавська область. Малювати навчався в Ніжинському ліцеї. Потім виїхав до Петербурга, де став вільнослухачем Академії мистецтв. Був учнем О. Венеціанова та К. Брюлло' ва. Працював в Україні, пізніше поїхав до Італії. В 1851–1870 рр. — професор Московського училища живопису, скульптури та архітектури. Анатолій Мокриць' кий був другом Тараса Шевченка, брав активну участь у викупі поета з кріпацтва.
А. Мокрицький. Г. Курбе.
Портрет дружини. Жінки, що просіюють зерно.
1853 р. 1854 р.
Ïîð³âíÿéòå ÿñêðàâ³ çðàçêè ðîìàíòèçìó é ðåàë³çìó â îáðàçîòâîð÷îìó ìèñòåöòâ³ — ðîáîòè À. Ìîêðèöüêîãî «Ïîðòðåò äðóæèíè» ³ Ã. Êóðáå «Æ³íêè, ùî ïðîñ³þþòü çåðíî». ßê³ îçíàêè â³äïîâ³äíèõ íàïðÿì³â âè ïîì³òèëè â íèõ?
Іван Левицький — се великий артист (митець) зору, се колосальне, усеобіймаюче око України.
І. Франко
Життєвий шлях письменника
Іван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 р. в містечку Стеблеві
, нині — Корсунь'Шевченківський район, що на Черкащині
, у родині священика.
Хлопець зростав серед чарівної природи Надросся. Поетичні народні звичаї та обряди, народна пісня — це те середовище, яке посприяло формуванню майбут' нього автора «Кайдашевої сім’ї» — одного з найулюбленіших художніх творів українців. Вихованням і навчанням Івана займався батько. «Сам батько вчив мене читати та писати разом із хлопцями, котрі приходили до нас учитись. Батько завів школу для селян, набрав хлопців і вчив їх літом у пасіці в катразі[5]
, а зимою в кухні.
Разом із тими хлопцями вчився і я»[6]
.
Семен Левицький був людиною на' читаною, культурною, національно сві' домою, пишався знайомством із Панте' леймоном Кулішем, під впливом якого почав збирати фольклорно'етнографічні матеріали, долучаючи до цієї роботи й свого сина.
Мати Івана відзначалася веселою й щирою вдачею, була говіркою й співучою. Письменник згадує про неї в біографії: «Мати вміла читати церковнослов’янські книжки, любила читати житія святих і читала їх голосно, як читають прості лю' ди, а ми малими слухали… Мати вмерла, як мені йшов тринадцятий рік. Вона ма' Будинок'музей І. Нечуя'Левицького. ла дві пари близнят, котрі й зістались м. Стеблів
живі з усіх дітей; це підірвало її міцне здоров’я, вона почала після того слабувати і швидко вмерла»[7]
.
Іван Левицький навчався в Богуславському духов' ному училищі (1847–1852), у Київській духовній семіна' рії (1853–1859) і в Київській духовній академії (1861– 1865). Про навчання в цих закладах письменник згадує переважно в мінорній тональності: «…то було царство різок і паль… Наука в училищі була суха, мертва й аб' страктна…»[8]
Одна з головних причин такого стану — російський казенний дух, який брутально нав’язувала тогочасна школа. Дітей, яких виховували вдома в україномовній стихії, навчали грамоти за букварями, написаними церковносло'
І. Нечуй'Левицький в’янською мовою, а далі предмети треба було опановувати російською — так само чужою й незрозумілою. На все життя
залишилося в пам’яті письменника гнітюче враження про стиль запровадження російської мови в Богуславському духовному училищі. За кожне сказане україн' ське слово школяреві на шию одягали дощечку, куди вписували українське сло' во і його російський відповідник. Учень мав так ходити доти, доки не почує українського слова від іншого школяра та не занесе його до нотатника, тоді ту дощечку перевішували на шию іншій дитині.
Проте в семінарії були й прогресивні викладачі, які давали вихованцям пере' дові знання з філософії, естетики й літератури. Саме від них І. Левицький збага' тився ґрунтовними відомостями про творчість Данте, М. Сервантеса, В. Скотта, Т. Шевченка, М. Гоголя, О. Пушкіна.
Навчання І. Левицького в Київській духовній академії припало на часи піка національної дискримінації як з боку професури («Між професорами в академії не було й духу українського. Один професор сказав на лекції таку штуку: “Для інтере' сів государства добре було б спалити українську літературу і білоруську, якби вона з’явилась на світ”»[9]
), так і з боку царського уряду (Валуєвський циркуляр 1863 р.).
Після закінчення академії І. Левицький не став на батькову стезю — він вибрав шлях учителя російської словесності (української тоді не викладали): працював у Полтавській духовній семінарії (1865–1866), у гімназіях польських міст Каліша (1866) і Сєдлеця (1867–1873), у Кишинівській гімназії (1873–1885). Саме в цей період під прибраним ім’ям Нечуй І. Левицький розпочинає літературну діяль' ність: друкує перші твори у львівському журналі «Правда» («Дві московки», «Рибалка Панас Круть», «Причепа»). Кращі здобутки письменника припадають на 70–80'і роки ХІХ ст.: роман «Хмари», повісті «Микола Джеря», «Кайдашева сім’я», «Бурлачка», «Старосвітські батюшки та матушки».
Ïðàöþþ÷è â Ѻäëåö³ é Êèøèíåâ³, ïèñüìåííèê ìàâ äâ³ ³ïîñòàñ³ — âèêëàäà÷à ã³ìíà糿 ²âàíà Ëåâèöüêîãî é ìàéñòðà êðàñíîãî ïèñüìåíñòâà ²âàíà Íå÷óÿ. Ñâîþ ë³òåðàòóðíó ïðàöþ â³í ïðèõîâóâàâ íàâ³òü â³ä áàòüêà, ùîá ïîáåðåãòè éîãî, õâîðîãî ñâÿùåíèêà, â³ä õâèëþâàíü çà äîëþ ñèíà. ² öå íåçâàæàþ÷è íà òå, ùî â áàòüêîâ³, ÿê ïèñàâ ñàì Íå÷óé, «áóëà âæå óêðà¿íñüêà ³äåÿ». Ñàìå â³ä íüîãî ïèñüìåííèê óïåðøå äîâ³äàâñÿ, ùî öå «ìîñêîâùèíà çà¿äຠíàø ÿçèê ³ íàö³îíàëüí³ñòü». Áàòüêî òàê ³ ïîìåð, íå çíàþ÷è, ùî éîãî ñèí — óæå çíàíèé óêðà¿íñüêèé ïèñüìåííèê, àâòîð îïóáë³êîâàíèõ ïîçà ìåæàìè ³ìïå𳿠ïîâ³ñòåé (ó ëüâ³âñüê³é «Ïðàâä³»).
Працюючи в Кишинівській гімназії викладачем російської, старослов’янської та латинської мов, І. Левицький бере активну участь у громадській роботі, багато подорожує. У департаменті поліції він мав репутацію «хохломана», діяльність якого «небезпечна для держави». Тому І. Левицький змушений був рано вийти у відставку. Незламний патріотизм, національна гідність цього скромного інтелі' гентного чоловіка просто вражають. Ось якою показує письменник у повісті «Причепа» розіп’яту зайдами Україну: «Простий народ стогнав у тяжкій неволі під панами… А за кожний стогін його московським звичаєм катовано. На обох боках Дніпра опинилися в чужих порядках, у чужій шкурі, набиралися чужої мови, забували свою. Загинула наука, упала просвіта… Сохнуть наші яри, ви' сихає наша вода, горять од сонця наші гори, гадиною висисає останню силу нашої землі наш ворог».
У 1885 р. письменник виходить на пенсію й оселяється в Києві. Тут він цілковито присвячує себе літературній діяльності. У 80–90'х роках ХІХ ст. з’являються друком оповідання «Афонський пройдисвіт», казка «Скривджені і нескривджені», повість «Поміж ворогами». На початку ХХ ст. у творчості І. Ле' вицького переважають статті, рецензії й нариси.
«Íåïðîñòî ñêëàäàëîñÿ ïðèâàòíå æèòòÿ ìàéñòðà. Äî ê³íöÿ äí³â â³í òàê ³ çàëèøèâñÿ ñàìîòí³ì. Áóäó÷è âèñîêîìîðàëüíîþ, ñîâ³ñíîþ é ñêðîìíîþ ëþäèíîþ, íå ëþáèâ ðîçïîâ³äàòè ïðî ³íòèìíå. Íàéáëèæ÷³ çíàéîì³ ðîçïîâ³äàëè,
ùî äî îñòàíí³õ äí³â ç ïîáîæí³ñòþ çãàäóâàâ ³ì’ÿ êîëèñü êîõàíî¿ ä³â÷èíè Íà䳿.
ßê ñêëàëèñÿ ¿õí³ âçàºìèíè, ùî ñòàëî íà ïåðåøêîä³ äî îäðóæåííÿ — íèí³ âæå íå ìîæíà ç’ÿñóâàòè. Äî íàñ ³ç äàâíèíè ä³éøëè ëèøå ñóïåðå÷ëèâ³ íåâèðàçí³ â³äîìîñò³. Ìîâëÿâ, äÿäüêî ä³â÷èíè, çíàéîìèé ãðàô Ñîëüñüêèé, íå áëàãîñëîâèâ öåé øëþá, çíàéøîâøè íåáîç³ çàìîæí³øîãî ÷îëîâ³êà.
À ìîæå, ó ÷îìóñü áóëà ïðîâèíà é ñàìîãî Íå÷óÿ? Ðîçïîâ³äàþòü: ²âàí Ñåìåíîâè÷ íå ðàç ñòîÿâ íàâêîë³øêè ïåðåä ïîðòðåòîì ñâ Ìàäîííè...
Äåñü ó 1907-ìó ÷è â 1908 ð., êîëè äî Ñò&
— À çíàºø, Íàä³éêî, ³ì’ÿ æ³íêè, ÿêó ÿ êîõàâ, òåæ áóëî Íàä³ÿ... — Òðîõè ïîäóìàâøè, äîêàçàâ: — Àëå ¿é á³ëüøå ïàñóâàëî á ³ì’ÿ — Ìð³ÿ... Âîíà çàâæäè ïðèõîäèëà äî ìåíå â ñíè é ìàðåííÿ...
Ñâ³äêàìè ö³º¿ ðîçìîâè ñòàëè ñòð³ìêà âîäà, ãëóõå êàì³ííÿ ³ ä³â÷èíêà-ï³äë³òîê ç îñòàííüîãî êëàñó ã³ìíà糿. Çðåøòîþ, íà íèõ ïèñüìåííèê ì³ã ö³ëêîâèòî ïîêëàñòèñÿ: íå çðàäÿòü.
Íàïðèê³íö³ â³í ³ç æàëåì ó ãîëîñ³ ìîâèâ:
— Öÿ æ³íêà çí³âå÷èëà ìåí³ âñå æèòòÿ. À ÿ ¿¿ òàê êîõàâ! Òàê êîõàâ... — òà é çàíèøê.
ϳñëÿ òîãî ²âàí Ñåìåíîâè÷ í³áè ïðîêèíóâñÿ, ç³ùóëèâñÿ â³ä õîëîäó é â³ëüãîñò³ é ëåäü ÷óòíî îçâàâñÿ:
— Õîä³ìî äîäîìó...
Íà öüîìó é çàê³í÷óþòüñÿ ò³ ñïîìèíè. ͳõòî äîñ³ íå áðàâñÿ ðîçãàäàòè Ìð³þ ç ³ìåíåì Íàä³ÿ, ùî ¿¿ äî ñâîãî ñêîíó íå çàáóâàâ Íå÷óé — ëþäèíà âåëèêîãî ÷óëîãî ñåðöÿ, ñâ³òëî¿ çëàãîäè é áåçìåæíî¿ äîáðîòè…»[10]
Цікаві спогади про письменника залишили сучасники. Передовсім їх збива' ла з пантелику його зовнішність: «маленький, сухенький, чистенький, говорив і всміхався лагідно. І взагалі був лагідний та ясний» (М. Загірня);
«невеличкий, сухорлявий, слабосилий чоловік, що говорив теплим і щирим, але слабеньким голосом», аж ніяк не в’язався з пафосом творів, автор яких уявлявся «сильним, огрядним мужчиною, повним життєвої сили й енергії», «колосальним усеобій' маючим оком України» (І. Франко)
. Уражає пунктуальність письменника: сні' дав, обідав, виходив на прогулянку по Хрещатику в той самий час, лягав спати рівно о десятій. Щоб не порушувати усталений добовий режим, він покинув свя' то з нагоди 35'річчя своєї літературної діяльності (було відзначене в 1904 р.) у момент виголошення вітальних промов на його честь.
Письменник був духовно багатою особистістю, добре розумівся на різних видах мистецтва, захоплювався ними.
²âàí Íå÷óé-Ëåâèöüêèé
(³ç ùîäåííèêîâîãî çàïèñó, çðîáëåíîãî ï³ñëÿ â³äâ³äèí êîíöåðòó): «Ïîëèëàñÿ êëàñè÷íà ìóçèêà. Ïî÷àëàñÿ Áåòõîâåíîâà ñîíàòà “Appassionata”. Çàãðèì³ëè àêîðäè, ì³öí³, ÿê ñòàëü, äóæ³, ãëèáîê³, ÿê ìîðå. Ìåëî䳿 ñèïëþòüñÿ, ïåðåïëóòóþòüñÿ â ÿêîìóñü õàîòè÷íîìó áåçëàää³. Ñóìíî, òåìíî. Äóìêà ñïàäຠí³áè â ÿêóñü òåìðÿâó. Áà÷ó ÿêèéñü õàîñ, í³áè äî ñîòâîð³ííÿ ñâ³òó. Áà÷ó, í³áè êðóãîì ìåíå õâèëþþòü çáóðåí³ ñòèõ³¿. Íå òî ìîðå, íå òî çåìëÿ. Íåáî ÷åðâîíóâàòå. Õìàðè êðîâ’þ îáëèò³. Àêîðäè êëåêî÷óòü — ³ ïåðåäî ìíîþ í³áè êëåêî÷å ìîðå, îñâ³÷åíå ÷åðâîíèì ñâ³òëîì… Àêîðäè ï³øëè â íåëàä — ³ ñïèíèëèñü, íà÷å ñòðóíè ðàçîì ïîðâàëèñü. À äàë³ çíîâ ïîëèëèñü óæå äèâí³ ìåëî䳿, ñï³âó÷³, ãëèáîê³, ÿñí³».
Упродовж 1899–1914 рр. Іван Нечуй'Левицький надрукував восьмитомне ви' дання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шевченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.
Самотній, у голоді та холоді, І. Нечуй'Левицький помер у 1918 р., на 80'му році життя, у будинку для престарілих. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
Творчий доробок
«Українське життя, — писав І. Нечуй'Левицький, — то непочатий рудник, що лежить десь під землею; хоч за його бралися й такі високі таланти, як Шевченко; то безконечний матеріал, що тільки жде робітників, цілих шкіл робітників на літе' ратурному полі». Таке завдання письменник ставив перед літераторами й сам прагнув виконати накреслену творчу програму. Тому природно, що творчість митця різножанрова й тематично багата.
У своїх статтях І. Нечуй'Левицький наголошував на тому, що український письменник повинен дотримуватися трьох головних принципів — реальності, національності й народності:
• «...реальна література повинна бути дзеркалом, у котрому б одсвічувалася правдива жизнь… обчищена й гарна з естетичного погляду, добре споряд' кована й зґрунтована, освічена вищою ідеєю» (принцип реальності)
;
• українське життя треба змальовувати «тільки поукраїнськи»,
удаючись до багатств народної мови, майстра красного письменства має цікавити й на' ціональна психологія в усіх її виявах (принцип національності);
• жива народна мова («...для літератури взірцем книжного язика повинен бути іменно язик сільської баби з її синтаксисом»); народна поезія з її неповторним духом (принцип народності)
.
Від цих принципів І. Нечуй'Левицький не відступав протягом усього свого творчого життя.
Як зазначалося, доробок письменника різножанровий і тематично багатий.
У його творах зображено життя різних верств суспільства, а саме:
• селян як часів кріпацтва, так і пореформеної доби;
• найманих робітників капіталістичних промислів і фабрик;
• поміщиків, фабрикантів, чиновників;
• представників духівництва;
• української інтелігенції, артистичної богеми.
Іван Нечуй'Левицький глибоко знав і щиро шанував французьку літературу, найбільше його захоплювала епохальна «Людська комедія» О. де Бальзака. Натхненний прикладом великого попередника, письменник зреалізував воіс' тину бальзаківський задум, він, за словами професора А. Погрібного, створив «одноосібну художню енциклопедію українського життя». Не лише російські, а й деякі космополітично налаштовані вітчизняні інтелігенти тоді доводили, що українська література «должна касаться только мужицкого круга». Іван Семено' вич своєю багатогранною творчістю цілковито спростував цю хибну тезу.
Літературну діяльність І. Нечуй'Левицький розпочав у 60'і роки ХІХ ст. Перші його твори — «Дві московки» (1868) і «Рибалка Панас Круть» (1869) — привернули до себе увагу яскравою палітрою барв і новизною характерів. На тлі тодішньої літератури оригінально виглядали образи двох жінок'московок (дру' жин солдатів) в оповіданні «Дві московки»
, різних за темпераментом і підходами до життя, — тиха Ганна й непокірна Марина, вони нещасливі через соціальні обставини — безземелля, злидні й солдатчину. Головний герой оповідання «Рибалка Панас Круть»
теж через соціальні негаразди несе тяжкий життєвий хрест: панське свавілля й бідність змушують постійно міняти місце проживання, а на старість, ставши рибалкою, він, хоч і самотній та безталанний, у єднанні з чарівною приро' дою Надросся, у спогадах про юнацькі роки й давню любов знаходить заспокоєння, виявляє поетичний хист своєї душі.
Одним із найвідоміших творів І. Нечуя'Левицького стала повість «Микола Джеря
» (1878). У ній ідеться про життєву одіссею українського селянина, який, утікши від кріпацького ярма в степи Чорномор’я, вступає в нові конфлікти з ви' зискувачами'капіталістами, царським судом, зазнає нових бід уже пореформе' ного ладу. Характер Миколи розкривається читачеві в різних життєвих ситуаціях: у картинах селянського побуту, в описах фабричних порядків, в епізодах на риболовецьких промислах.
Фабричний побут і праця виходять на перший план і в повісті «Бурлачка
» (1880). Незвичайної вроди («пишна, як троянда»
) селянка Василина, працюючи найманою робітницею на суконній фабриці, у сльозах і злиднях потерпає від хижа' ків'визискувачів, за іронічною характеристикою автора, «міністрів пшениці, жита, міністрів гречки й проса і навіть міністрів свинячого сала, олії й дьогтю… україн
' ських губернаторів мужицького поту й сліз»
, які ні перед чим не зупинялися в жадобі нестримного нагромадження величезних багатств. Проте вина тут не лише експлуататорів, а й самої дівчини, автор звертає увагу на її легковажність: вона не встояла перед паничем'спокусником, тому й опинилася на самому дні життєвої прірви. У фіналі бачимо Василину ніби на картині про повернення блудного сина: «блудну дочку» зі сльозами на очах пригортають у своїй хаті батьки, яких вона покинула й відцуралася. Таким фіналом автор намагається довести: якщо людина повірить у себе, вона зможе перемогти навіть, здавалося б, нездоланні перешкоди.
У романі «Хмари
» (1874) І. Нечуй'Левицький змалював історію двох поко' лінь інтелігенції на тлі характерних явищ кризи феодально'кріпосницьких від' носин, початкового розвитку буржуазної доби. Головна думка твору втілена в образі хмар, які символізують темні сили, що прагнуть знищити будь'які вияви українського культурно'освітнього життя. Як відомо, імперська політика Росії була спрямована на денаціоналізацію української молоді, щоб знищити культуру одного з найбільших слов’янських народів.
Повість «Старосвітські батюшки та матушки
» (1884) розповідає про побут, мораль і звичаї представників духівництва. Цей твір І. Нечуй'Левицький називав «біографією двох родин», де через діалоги й комічні сцени паралельно розгортаються історії двох попівських сімей. Через образи «батюшок» і «матушок» автор розкри' ває потайну, подібну до гоголівської думку про деградацію людської душі в умовах застійного існування, про явища морального занепаду серед духовного стану.
Українську історичну прозу І. Нечуй'Левицький збагатив романами «Князь Єремія Вишневецький»
(1897) і «Гетьман Іван Виговський
»
(1899). У цих тво' рах письменник широко змальовує бурхливі часи в історії України — народні повстання ХVІІ ст., добу Хмельниччини й період, що настав після смерті Богдана Хмельницького.
З'поміж драматичних творів найбільшої популярності здобули оперета «Маруся Богуславка»
(1875) за мотивами легендарного сюжету однойменної думи і комедія з міщанського побуту «На Кожум’яках»
(1875), яку пізніше за згодою І. Нечуя'Левицького переробив М. Старицький. Комедія стала великим надбанням українського театрального мистецтва. Вона була екранізована під назвою «За двома зайцями».
Помітна й публіцистична
та літературнокритична спадщина
майстра. Насам' перед це великі статті (які згодом дослідники назвали культурологічними тракта' тами) — «Органи російських партій» (1871), «Непотрібність великоруської літе' ратури для України і для слов’янщини» (інша назва — «Сьогочасне літературне прямування») (1878, 1884) та «Українство на літературних позвах з Московщиною» (1891). Ці твори пройняті відвертим, гострим антиімперським пафосом. Автор палко обстоює ідею самостійної, цілком незалежної від російської української літератури й культури. У ХХ ст. цю ідею підхопить і розвине видатний письмен' ник Микола Хвильовий у своїх памфлетах під загальним гаслом «Геть від Москви!». Не випадково ввезення цих творів на територію Російської імперії було суворо заборонено, так само цензура забороняла їх публікацію в радянські часи. Вперше вони були цілком перевидані лише в 1998 р.
²âàí Íå÷óé-Ëåâèöüêèé
(ç³ ñòàòò³ «Óêðà¿íñòâî íà ë³òåðàòóðíèõ ïîçâàõ ç Ìîñêîâùèíîþ»): «Ìè, óêðà¿íö³, ìàºìî áàãàòèé íàö³îíàëüíèé ´ðóíò, áàãàòó íàðîäíó îðèã³íàëüíó ïîåç³þ, ³ íà öüîìó ´ðóíò³ ðîçâèâàëàñü ³ áóäå äàë³
ðîçâèâàòèñü óêðà¿íñüêà ë³òåðàòóðà, íàâ³òü áåç óñÿêî¿ ïîìî÷³ ðîñ³éñüêî¿ äåðæàâíîñò³… Ðîñ³éñüêà äåðæàâí³ñòü ïðèãíîáëþº óêðà¿íñüêó ë³òåðàòóðó, ïîòÿãóºòüñÿ ¿¿ çàäóøèòè, à âîíà, ÿê çóìèñíå, ðîñòå òà é ðîñòå. Äåñü áåðóòüñÿ òàëàíòè, äåñü áåðåòüñÿ îõîòà é åíåðã³ÿ â òèõ òàëàíò³â ïèñàòè äîêîí÷å ñâîºþ ìîâîþ, äåñü áåðåòüñÿ ãëèáîêå ïåðåñâ³ä÷åííÿ â ïðàâîò³ ñâîãî ä³ëà».
І все ж серед такого розмаїття творів І. Нечуя'Левицького найвідомішою і найулюбленішою серед читачів стала повість «Кайдашева сім’я».
ПОВІСТЬ «КАЙДАШЕВА СІМ’Я» (1879)
Про популярність повісті свідчить велика кількість її перевидань і перекладів іншими мовами. Те, що сталося з родиною Кайдашів, можна назвати моральною катастрофою. Читаючи цю «веселу» повість, хочеться плакати або принаймні жалкувати й мучитися досадою: адже на наших очах відбувається самознищення чогось надзвичайно важливого, що є в людському житті, — домашнього затишку, порозуміння між ближніми, почуття гідності, ладу як основи родини. Гору в Кайдашевій сім’ї бере якась диявольська сила руйнування, котра несподівано озивається в цих нелихих, роботящих людях.
Жанрові й стильові особливості.
За жанром
«Кайдашева сім’я» — це соціаль' но'побутова сатирично'гумористична повість'хроніка. Побутовим і соціальним є конфлікт
, навколо якого вибудовується сюжетна інтрига. Чимало уваги І. Не' чуй'Левицький приділяє обставинам життя Кайдашів, зовнішньому світу, зокре' ма й етнографічним елементам. День за днем і рік за роком у повісті виписані родинні події, вони розгортаються динамічно, послідовно й стрімко, що є ознаками саме хроніки.
Повість «Кайдашева сім’я» — яскравий зразок реалістичного твору
, адже автор досліджує в ній родинні стосунки, зосереджуючись на морально'етичній проблематиці (побутово'просвітницький реалізм). Письменник створює в по' вісті переконливі характеристики соціального буття, колоритні соціальні типи, які в той же час є яскравими особистостями (Маруся й Омелько Кайдаші, Мотря та ін.). Однією з найпомітніших ознак реалістичної манери письма є до' кладне змалювання національного колориту українців — побуту, звичаїв, обрядів, вірувань. Таким способом І. Нечуй'Левицький ретельно освоював «непочатий рудник» українського життя, свідомо акцентуючи на його побутово'етнографіч' них аспектах, а отже, і реалізував проголошені ним же принципи реальності, національності й народності.
Ідейно$тематичний зміст. Тема
«Кайдашевої сім’ї» — змалювання побуту й психології українських селян у перші десятиріччя після скасування кріпацтва. У цьому творі художньо відтворено, як каже сам автор, «темні плями народного життя». Повість вийшла друком майже через два десятиріччя після реформи 1861 р. й висвітлювала злободенні для того часу проблеми: злиденне життя хліборобів, руйнування патріархального устрою села, темноту й забитість селян. Разом із тим І. Нечуй'Левицький порушив одвічні проблеми:
Сцена з вистави І. Нечуя'Левицького
«Кайдашева сім’я» у постановці
Київського національного драматичного театру ім. І. Франка
• добра і зла;
• кохання;
• сімейних стосунків;
• взаємин батьків і дітей;
• людської гідності та свободи;
• віри в Бога й моралі.
Духовна роз’єднаність — це те лихо, що отруює кожен день життя і батьків, і їхніх синів, і невісток.
Реалістичності твору додає те, що окре' мі персонажі мали прототипів. Наприклад, прототипами Кайдашів була сім’я Мазурів із села Семигори, яка була відома на весь повіт постійними сварками, бійками й ко' лотнечами. Мазури мали й реальних бага' тих сватів — Довбушів.
| Професор В. Панченко
|
×è çãîäí³ âè ç äóìêîþ ë³òåðàòóðîçíàâöÿ, ùî íå ñîö³àëüí³ óìîâè æèòòÿ ðîäèíè Êàéäàø³â º îñíîâíîþ ïðè÷èíîþ ¿õí³õ ñâàðîê? ³äïîâ³äü îá´ðóíòóéòå ïðèêëàäàìè ç ïîâ³ñò³.
Образна система твору.
Іван Нечуй'Левицький розпочинав свої твори з па' норамного малюнку місця дії, з докладних описів зовнішності персонажів. При цьому він охоче вдавався до контрасту. Ось і «Кайдашеву сім’ю» розпочинає мальовничий панорамний пейзаж гористого Правобережжя. Автор, зокрема, наголошує: «На тих горах скрізь стримлять козацькі могили, куди тільки кинеш оком. Увесь край ніби якесь здорове кладовище, де похований цілий народ, де під безлічними могилами похована українська воля»
. Сам собою напрошується висновок: одна з головних причин того, що Україна деградує, «кайдашіє», є ко' лоніальне ярмо, втрата волі, козацького духу. Уже в експозиції проявляється різкий контраст.
Карпо і Лаврін —
протилежності: один має батьківські карі гострі очі, другий схожий з виду на матір; один кремезний, другий — тендітний; один насуплений, сердитий, мовчазний, другий — веселий, привітний, балакучий…
Іван Нечуй#Левицький
В. Орловський.
Хати в літній день. 1882 р.
Характери персонажів у «Кайдашевій сім’ї», як правило, статичні. Письмен ник робить акцент на домінантах, виокремлюючи однудві риси у вдачах героїв. В Омелька Кайдаша — богобоязливість і чарколюбство, у Кайдашихи — чванько витість, у Мотрі — сварливість. Чи не найбільших змін зазнає характер Мелашки: у ній — спочатку ліричній, ніжній дівчині — теж поселяється «біс» чвар.
Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони — учасники великої родиннопобутової війни, якій не видно кінця. Іван Франко вважав, що «І. НечуйЛевицький малює в “Кайдашевій сім’ї” гірку картину розпаду українського патріархалізму під впливом індивідуалістичних змагань кожного її члена». Справді, роль батька в Кайдашів зведено нанівець. Омелько Кайдаш
, по суті, ніяк не впливає на перебіг подій у власній хаті. Він пливе за течією, а коли й пробує якось утрутитися в домашні чвари, то зазнає поразки. Образ голови родини трагікомічний: з одного боку, він богобоязливий, палко вірить у святу ПараскевуП’ятницю, яка ніби рятує від наглої смерті й не дасть потонути у воді, а з іншого — він любить «заглядати в чарку», що потім його погубила, до речі, у ту ж таки п’ятницю. Омелько не може зрозуміти й цілком природного бажання синів мати свою землю, тобто відчувати себе господарями. Родинні чвари переходять межу моральності: Карпо навіть піднімає руку на рід ного батька.
Формування світогляду Марусі Кайдашихи
, як і Омелька, припало на добу кріпацтва, вона довго «терлася коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість у розмові, повага до панів. Вона любила цілувати їх у руки, кланялась, підсолоджувала свою розмову з ними».
І після кріпацтва Кай дашиху запрошували як куховарку пани й попи, чим вона дуже пишалася. Так і згадується демонстрація панських манер Кайдашихи перед родиною Довбишів під час «розглядин»
, її приказування «проше вас»
, над чим сміялося все село (за це Кайдашиха здобула прізвисько «пані економша»
). Жорстокість, егоїзм
А. Базилевич.
Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я»
і лицемірство Кайдашихи виявляються саме в стосунках із невістками. Яскравим засобом, що характеризує Марусю, є її мова. Спочатку в її звертаннях до Мотрі багато меду: «моє золото», «серце», «дитя моє»,
— а згодом:
« — Дай сюди мотовило! Це не твоє, а моє. Принеси од свого батька та й мотай на йому, про мене, свої жили, — крикнула Кайдашиха й ухопила рукою мотовило…
— Дай сюди, бо як пхну, то й ноги заде реш! — кричала Кайдашиха й сіпала до себе мотовило…
— Це не Мотря, а бендерська чума…
— Твої діти такі зміюки, як i ти… Напло дила вовченят, то не пускай до моєї дiжi…»
Не поступається в лихослів’ї Кайдашисі й «бриклива» Мотря, з її уст лунають репліки на зразок:
« — Не беріть од баби гостинця, бо вона злодійка!
(про Кайдашиху, звертаю' чись до дітей).
— У мене свекруха люта змія: ходить по хаті, полум’ям на мене дише, а з но са горить дим кужелем. На словах, як на цимбалах грає, а де ступить, то під нею лід мерзне; а як гляне, то од її очей молоко кисне».
Якщо характери старих Кайдашів статичні, бо сформовані (уже представля' ють ціле покоління українського селянства), то в молодшого покоління вони тільки формуються.
Старший син Карпо
в молодому віці доволі мовчазний і замкнутий, але, одру' жившись, починає все відвертіше виявляти свій норов: в одній із сварок він називає батька «іродовою душею»
і навіть піднімає на нього руку; дізнавшись, що мати закрила у своєму хліві його коня, хапає її за плечі, притискає з усієї сили до стінки й несамо' вито кричить: «…їжте мене або я вас з’їм!»,
а потім з дрючком женеться за Кайда' шихою, доки та не вскочила в ставок. І вже зовсім цинічно звучать його слова: «Не так шкода мені матері, як шкода чобіт!»
Тож недарма громада вибрала Карпа десяцьким, знаючи про його жорстокість, адже з нього «буде добрий сіпака
[11]
»
.
До пари Карпові Мотря
, «бриклива», «з перцем», «робоча та проворна»
, «кусли ва, як муха в Спасівку»
— словом, його омрі' яний ще в парубоцькі роки ідеал. Вона теж із часом стає все жорстокішою (не без «допомоги» Кайдашихи). Коли Карпо погнався за матір’ю через уже згаданого коня, дружина під’юджувала його: «По спині лупи її! Виколи дрючком їй друге око!»
Промовистою характеристикою наділяє Мотрю спокійний і ліричний Лаврін, кажучи священикові, що братову жінку треба «посадити в клітку та показувати за гроші, як звірюку на ярмарках»
.
А ось Мелашка з Лавріном
— повна проти' лежність Карпові й Мотрі. Лише вони залиши' лися, так би мовити, на рівні людяності й зако' ханості, хоча й навчилися «показувати зуби», коли йшлося про посягання на їхнє добро. Тільки раз автор порівняв Мелашку з вовчицею,
| коли вона обороняла своїх дітей. Хоча ця харак' теристика й знижена, проте своєї привабливості Мелашка все ж не втрачає. Зверніть увагу, не' зважаючи на те, що Кайдашиха точила Мелаш' |
А. Базилевич.
|
ку, «як вода камінь»
, а Мотря «підкопувалась під неї, мов річка під крутий берег»
, вона все ж не уподібнюється до них, не втрачає людської подоби, а йде на про' щу до Києва й залишається там у проскурниці. Мелашка гірко сумує за Лаврі' ном, глибоким ліризмом сповнені її почуття до нього: «Не жаль мені ні села, ні роду, жаль мені тільки чоловіка. Мабуть, він за мною побивається, коли одразу так залило мою душу сльозами»
. Поетично змальовано й Лаврінову зовніш' ність: «Веселі, сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум’яні губи — усе подихало молодою парубо чою красою»
.
Дуже своєрідний, але типовий для українсько' го села образ «народного радіо» вводить у сюжет повісті І. Нечуй'Левицький. Мабуть, ви вже здогадалися, це — баба Палажка
, яка щороку збирає по селу мирян і водить їх до Києва на прощу, щоправда, не всіх повертає додому, як це сталося з Мелашкою. Вона в «наймодерніший» спосіб лікує від пиятики Омелька Кайдаша: радить Кайдашисі втопити в горілці цуценя, три дні квасити в тому зіллі оселедця, а потім напоїти ним… хворого. Автор вкладає в уста Кайдашихи емоційно знижену характеристику «народної ціли' тельки» не випадково: «Чорна, як сам чорт, ще перелякає мого чоловіка»
, адже Омелько й справді побачив на ній чортячі роги, а чого варте її диво' вижне нашіптування над ним: «Хрест на мені,
| хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’яхах. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаю!
|
А. Базилевич.
Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я» |
Іван Нечуй'Левицький присвятив цьому колоритному образу — бабі Палаж' ці та її одвічній суперниці бабі Парасці — окремі оповідання, гумористичний струмінь у назвах яких, напевно, привабить читача прочитати їх на дозвіллі: «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти» і «Не можна бабі Парасці вдержатися на селі».
Отже, «Кайдашева сім’я» хоч і весело читається, але це сумна повість про долю українського села другої половини ХІХ ст., це гірка правда про згубність егоїзму й люті, про гірші сторони нашого національного характеру, сказана з метою, щоб ми, українці, ставали досконалішими, гідними себе. Водночас у цьому творі про' читується й справжній гімн українському світові з його неповторною природою, веселою, життєрадісною, поетичною душею людей, мелодійною, багатющою мовою, неповторною у своїй красі піснею. Мабуть, усі ці риси й зумовили непроминальну популярність повісті.
| Професор А. Погрібний
прозаїка, як'то, незадовго перед тим, знову ж таки за Божим промислом, явле' но було їй геніального Тараса Шевченка. І то майже символічно, що географіч' ні, родові точки, де в середоточчі української землі, яка дихає трипільською пракультурою, сталися ці два виверження українського духу, розташовані май' же поряд: від Стеблева до рідного села Т. Шевченка… лише якихось 20 верст»[12]
|
Композиція.
Як вам уже відомо, композиція (будова) художнього твору склада' ється із сюжетних елементів
(експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка) і позасюжетних
(портрет, діалог, монолог, пейзаж, інтер’єр, екстер’єр, авторський відступ, назва твору, епіграф, присвята, вставні епізоди). Однією з найяскравіших композиційних особливостей повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я» є нагні' тання епізодів і сцен сварок, завдяки чому досягається напруженість у розвитку подій, чітко окреслюється характер конфлікту.
Саме діалоги
відіграють чи не основну композиційну роль у творі — вони «руха' ють» сюжет, розкривають психіку героїв.
Ïîì³ðêóéòå, ñïåöèô³÷íîþ îçíàêîþ ÿêîãî ë³òåðàòóðíîãî ðîäó — ë³ðèêè, åïîñó ÷è äðàìè — º ä³àëîãè.
Ці сцени виписані в гумористично'сатиричному дусі. Згадайте сутички Кай' дашів через дрібниці: мотовило, яйця, курку, кухоль, півня, кабана, грушу. Наслід' ки цих сварок жахливі, адже вони призводять до порушення споконвічних етичних норм народної моралі: син (Карпо) підіймає руку на батька, женеться з дрючком за матір’ю, а потім заганяє в ставок, ладен ударити її, проте зупиняється, бо «не так шкода матері, як чобіт»
; Мотря вибиває Кайдашисі око…
Зміст і форма твору тоді гармонійно поєднані, коли читач не помічає в ньому елементів композиції, коли в тексті органічно чергуються між собою комічне й драматичне, а крім того, не оминається найголовніший нерв будь'якого стилю — лірика
. «В реалістичній іронії “Кайдашевої сім’ї” ліриці належало з’являтися в проміжках між найбільш гарячими зона' ми сюжету, коли відчувалось, що “сварли' вий” настрій оповіді от'от стане виявляти ознаки втоми. Великі резерви для письмен' ника тут таїлись в образі Лавріна та його майбутньої дружини Мелашки» [13]
.
Епізод, у якому Лаврін уперше поба' чив Мелашку, сповнений світлим і ніжним ліризмом, хлопець відчув, «що вона ніби освітила всю його душу, освітила густу тінь під вербою, неначе сонцем, і побігла на гір ку зіркою… Без Мелашки йому став світ немилий… Як тільки наставав вечір, як тільки висипали зорі на небі, його тягло в Бієвці… Йому здавалось, що його несуть крила. Цілу дорогу то сопілка його грала, то пісня ніби сама співалась»
.
А. Базилевич.
Ілюстрація до повісті І. Нечуя'Левицького «Кайдашева сім’я»
Цікаво, що «Кайдашева сім’я» має дві версії фіналу'розв’язки. За першою версією — діло з грушею не закінчилося: вона розросталася вшир і вгору, родила дуже рясно, дратуючи і дорослих, і малих Кайдашів. За другою: «Діло з грушею скінчилося несподівано. Груша всохла, і дві сім’ї помирились. В обох садибах настала мирнота
». Літературознавець С. Єфремов «забракував» обидва варіанти: він ува' жав, що справа не в груші, а в соціальних причинах, у письменницькому вмінні чи невмінні психологічно обґрунтовувати ті причини.
×è çãîäí³ âè ç äóìêîþ Ñ. ªôðåìîâà? Âèñëîâ³òü ñâî¿ ì³ðêóâàííÿ ùîäî äâîõ ðåäàêö³é òâîðó.
Засоби комічного.
Сміх над сторін' ками «Кайдашевої сім’ї» — це своєрід' ний виклик абсурдності тієї домашньої війни, яка, по суті, знищує людину. Зма' льовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору ситуацій, у яких не' відповідність, контраст форми і змісту, дій та обставин просто'таки разючі. Ко' мічні ефекти також забезпечуються в повісті іронією
й сарказмом
. Часто'густо сповнені іронії репліки Кайдашихи, особливо до невісток: «Лавріне! Підстав своїй жінці під ноги стільчика, бач, не ді стане руками й до половини діжі»
. Їдка іронія звучить буквально в наступній
репліці Кайдашихи: «Лавріне! Утри жінці
А. Базилевич.
Ілюстрація до повісті піт з лоба, а то ще в діжу покапає»
, а далі І. Нечуя'Левицького звертання до сина лунає вже саркастично: «Кайдашева сім’я» «Лавріне, утри лиш носа своїй жінці. Он, бач, дядьки з носа виглядають»
. Так само саркастично звучать Омелькові слова, звернені до Кайдашихи, хоча насправді ними він характеризує не свою жінку, а «каторжні» Западинці (пригадайте епізод, у якому віз перевернувся разом із Кайдашихою): «Та тут хоч спідницю скинь та й по яру бігай! Ніхто не побачить, бо щось тут і хат не гурт видно»
.
Рясніють сторінки повісті й зниженою лексикою
, особливо в порівняннях: Кайдашиха стала шута, як безрога корова; заквітчалась сіном, як вівця реп’яхами; ходить так легенько, наче в ступі горох товче; у Химки очі, як у сови, а як ходить, то наче решетом горох точить.
Комічного ефекту автор досягає, використовуючи мовну нісенітницю у воро' жінні баби Палажки: «Сарандара, марандара, гаспида угас, василиска попер!
Амінь біжить, амінь кричить, аміня доганяє!»
До яскравих засобів комічного належить і змішування стилів (
скажімо, високий епічний стиль у сцені побутової бійки). Порівняйте:
| «Не чорна хмара з синього мо ря наступала, то виступала Мотря з Карпом зза своєї хати до тину. Не сиза хмара над дібро вою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайда шиха, а за нею вибігла з хати Ме лашка з Лавріном, а за ними по вибігали всі діти».
|
То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила.
«Ой Морозе, Морозенку» |
Зверніть увагу, герої повісті майже ніколи не сміються, сміється читач, але в тім то й річ, що, коли відзвучить сміх, на дні душі залишається сум. «Сміх зі слізьми» є однією з рис української літератури — це відзначав і сам І. Нечуй' Левицький. Печально сміявся й українець М. Гоголь. Про «Кайдашеву сім’ю» можна сказати так само: це повість, у якій крізь сміх пробиваються сльози…
1. Ïðî äâî¿ñòó íàòóðó Êàéäàøèõè ñâ³ä÷èòü õàðàêòåðèñòèêà â ðÿäêó
À
…ñâåêðóõà ëþòà çì³ÿ: õîäèòü ïî õàò³, ïîëóì’ÿì íà ìåíå äèøå, à ç íîñà ãîíèòü äèì êóæåëåì.
Á
Âîíà íå çëþáèëà Ìåëàùèíèõ áàòüê³â, ³ ÿê ò³ëüêè áðàëàñü çà ò³ì’ÿ, òî çãàäóâàëà Çàïàäèíö³ ³ ñâî¿ ðîçãëÿäèíè â Áàëàø³â.
Â
Êàéäàøèõà ïî÷àëà ñâàðèòüñÿ é ñòàëà äóæå ëàéëèâà òà îïðèøêóâàòà. Âîíà íàïàäàëà íà Ìåëàøêó ñëèâå êîæíîãî äíÿ, òî÷èëà ¿¿, ÿê âîäà êàì³íü.
Ã
Íàñòàëè æíèâà. Êàéäàøèõà çàïðÿãëà Ìåëàøêó äî ðîáîòè, ÿê ó â³ç... Êîæíî¿ íåä³ë³ ïðîñèëàñÿ Ìåëàøêà â ãîñò³ [äî áàòüê³â], ³ êîæíî¿ íåä³ë³ Êàéäàøèõà çíàõîäèëà äëÿ íå¿ ðîáîòó.
Ä
Íà ñëîâàõ, ÿê íà öèìáàëàõ ãðàº, à äå ñòóïèòü, òî ï³ä íåþ ë³ä ìåðçíå; à ÿê ãëÿíå, òî îä ¿¿ î÷åé ìîëîêî êèñíå.
| 2. Óñòàíîâ³òü â³äïîâ³äí³ñòü |
||
| Ãåðî¿íÿ
|
Ðåïë³êà
|
|
| 1
2
3
4
|
À
|
Öå íå÷èñòà ñèëà ìåíå äàâèëà… Äâàäöÿòü ïàñîê ç’¿ëà â Êèºâ³, à çà äâàäöÿòü ïåðøîþ òàêèé ãð³õ òðàïèâñÿ. Ïîñëèíèâ íå÷èñòèé óñå ëèöå, é ãóáè, é ùîêè.
|
| Á
|
Îäðèâàé õàòó îä öèõ çëèäí³â! Ùî á òàì íå êîøòóâàëî, îäðèâàé, à í³, ÿ ñàìà îä³ðâó.
|
|
| Â
|
Íå æàëü ìåí³ í³ ñåëà, í³ ðîäó, æàëü ìåí³ ò³ëüêè ÷îëîâ³êà. Ìàáóòü, â³í çà ìíîþ ïîáèâàºòüñÿ, êîëè îäðàçó òàê çàëèëî ìîþ äóøó ñëüîçàìè.
|
|
| Ã
|
Øêîäà ìåí³ òåáå! Ó ìåíå ùå íå áóëî òàêî¿ äîáðî¿ òà ðîáî÷î¿ íàéìè÷êè, ÿê òè.
|
|
| Ä
|
||
3. Ïðî÷èòàéòå ðÿäêè ç ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî
Íå ÷îðíà õìàðà ³ç ñèíüîãî ìîðÿ íàñòóïàëà, òî âèñòóïàëà Ìîòðÿ ç Êàðïîì ç-çà ñâ õàòè äî òèíó. Íå ñèçà õìàðà íàä ä³áðîâîþ âñòàâàëà, òî íàáëèæàëàñÿ äî òèíó ñòàðà âèäðîîêà Êàéäàøèõà, à çà íåþ âèá³ãëà ç õàòè Ìåëàøêà ç Ëàâð³íîì, à çà íèìè ïîâèá³ãàëè âñ³ ä³òè
.
Ó öüîìó óðèâêó êîì³÷íèé åôåêò äîñÿãàºòüñÿ ÷åðåç
À
íàäóæèâàííÿ ñòàðîñëîâ’ÿí³çì³â â îïèñ³ ïîáóòîâî¿ ñöåíè
Á
íàäì³ðíå âèêîðèñòàííÿ çíèæåíî¿ ëåêñèêè
Â
çì³øóâàííÿ ñòèë³â — âèñîêîãî åï³÷íîãî ç ïîáóòîâèì
Ã
ãðîòåñêí³ õàðàêòåðèñòèêè ÷ëåí³â ðîäèíè
Ä
ïîºäíàííÿ ëîã³÷íî íåñóì³ñíèõ, ïðîòèëåæíèõ ïîíÿòü
4. Îõàðàêòåðèçóéòå ³ñòîðèêî-êóëüòóðí³ óìîâè äëÿ ðîçâèòêó óêðà¿íñüêî¿ ë³òåðàòóðè â 70–90-õ ðîêàõ Õ²Õ ñò.
5. Íàçâ³òü îçíàêè ðåàë³çìó ÿê íàïðÿìó â õóäîæí³é ë³òåðàòóð³. ßê³ òå÷³¿ ðåàë³çìó âèçíàºòå? Óêàæ³òü ¿õ îñîáëèâîñò³.
6. Âèçíà÷òå îçíàêè ðåàë³çìó â ïîâ³ñò³ ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ».×è â³äïîâ³äຠ«Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ïðèíöèïàì ðåàëüíîñò³, íàö³îíàëüíîñò³ é íàðîäíîñò³, ÿê³ âèçíà÷èâ äëÿ óêðà¿íñüêîãî ïèñüìåíñòâà ². Íå÷óé-Ëåâèöüêèé? Ñâî¿ âèñíîâêè ïðî³ëþñòðóéòå ïðèêëàäàìè ç òâîðó.
7. Äîáåð³òü Ìàðóñ³ Êàéäàøèñ³ é Ìîòð³ õàðàêòåðèñòèêè ç öèõ íàðîäíèõ àôîðèçì³â. Ñâ³é âèá³ð àðãóìåíòóéòå.
ßêà ãîëîâîíüêà, òàêà é ðîçìîâîíüêà. Æèëà ÿê ó Áîãà çà äâåðèìà, à ïðîéøëî ë³òî, çàâ’ÿçàëà á³ëèé ñâ³ò. Êàæóòü, íå ðîäèñÿ, à âäàéñÿ. Ó âîä³ íå òîíå, à â âîãí³ íå ãîðèòü. Íå òîé äðóã, ùî ìåäîì ìàæå, à òîé, õòî ïðàâäó êàæå.
8. ×îìó ãóìîð ³ ñàòèðó â ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» íàçèâàþòü «ñì³õîì êð³çü ñëüîçè»?
9. Ïîì³ðêóéòå, çàâäÿêè ÿêèì êîìïîçèö³éíèì îñîáëèâîñòÿì ïîâ³ñòü ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» ëåãêî ïîñòàâèòè íà ñöåí³.
10. Õòî, íà âàøó äóìêó, ãîëîâíèé ãåðîé ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ» — ÎìåëüêîÊàéäàø, Ìàðóñÿ, Êàðïî, Ìîòðÿ, Ëàâð³í, Ìåëàøêà ÷è âçàãàë³ ðîäèíà Êàéäàø³â? Àðãóìåíòóéòå ñâîþ äóìêó.
11. ßêà ïðèêàçêà (ïðèñë³â’ÿ) íàéá³ëüøå ï³äõîäèòü ÿê åï³ãðàô äî ïîâ³ñò³ ². Íå÷óÿËåâèöüêîãî? Îá´ðóíòóéòå ñâ³é âèá³ð.
Ùî ïîñ³ºø, òå é ïîæíåø. Çãîäà áóäóº, à íåçãîäà ðóéíóº. Íå ïëþé ó êðèíèöþ: ïðèéäåòüñÿ âîäèö³ íàïèòüñÿ. Ìîÿ õàòà ñêðàþ — í³÷îãî íå çíàþ. Ëàéêîþ ³ êðèêîì äî çãîäè íå ä³éäåø. Ìèð òà ëàä — âåëèêèé êëàä. Äå ëàéêà ³ á³éêà, òàì ñïàéêà íå ñò³éêà. Ãí³â ÷îëîâ³êà ñóøèòü.
12. ×è àêòóàëüíà, íà âàøó äóìêó, ïîâ³ñòü ². Íå÷óÿ-Ëåâèöüêîãî «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ»òåïåð? Ñâîþ äóìêó àðãóìåíòóéòå.
1. ijáðàòè çàãîëîâîê äî êîæíî¿ ÷àñòèíè ïîâ³ñò³ «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ».
2. Âèïèñàòè ç ïîâ³ñò³ öèòàòè-ïðèêëàäè çàñîá³â êîì³÷íîãî, ðîçãëÿíóòèõ ó ñòàòò³ ï³äðó÷íèêà.
3. Çíàéòè â ñïåö³àëüí³é ë³òåðàòóð³ ÷è â ìåðåæ³ ²íòåðíåò ðåïðîäóêö³¿ êàðòèí óêðà¿íñüêèõ õóäîæíèê³â. Âèçíà÷èòè â³äì³íí³ ðèñè â òåìàòèö³, ñþæåòàõ, ìàíåð³ çîáðàæåííÿ òîùî (çà áàæàííÿì).
4. Ïåðåãëÿíóòè ô³ëüì «Êàéäàøåâà ñ³ì’ÿ»[14]
³ ï³äãîòóâàòè íåâåëèêå ïîâ³äîìëåííÿ ïðî ìàéñòåðí³ñòü åêðàí³çàö³¿ îäíîéìåííî¿ ïîâ³ñò³: óò³ëåííÿ ³äå¿ òâîðó, ïåðåêîíëèâ³ñòü õàðàêòåð³â, ãðà àêòîð³â, ïîçàñþæåòí³ åëåìåíòè òîùî (çà áàæàííÿì).
ЛІТЕРАТУРА
Крутікова Н.
Іван Нечуй'Левицький // Історія української літератури ХІХ ст.: У 2 кн. — Кн. 2: Підручник. — К., 2006. — С. 381–413.
Наєнко М.
Художня література України: Від міфів до модерної реальності. — К., 2008. — С. 362–396.
НечуйЛевицький І.
Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написана ним самим // Твори:
У 3 т. — К., 2008. — Т. 1. — С. 22–32.
НечуйЛевицький І.
Українство на літературних позвах з Московщиною. — Львів, 1998.
Панченко В.
Неубієнна література: Дослідницькі етюди. — К.: Твім інтер, 2007. — С. 78–101.
Погрібний А.
«Всевидяще око України» // Літературні явища і з’яви. — К., 2007. — С. 467–476.
http://www.bookland.net.ua Нечуй'Левицький. http://www.ukrlit.vn.ua/author/nechuy.html
[1]
Реалізм
(від латин. realis
) — речовий, дійсний.
[2]
Модернізм
(з фр. moderne
) — новітній, сучасний. 3
Фарисейство
— лицемірство, ханжество.
[3]
Корифей
(грец. вождь, ватажок)
— найвизначніший діяч у певній галузі науки, літератури, мистецтва.
[4]
Натуралізм
(від латин. natura)
— природа.
[5]
Катрага
(розм.) — легка будівля, сторожка.
[6]
НечуйЛевицький І.
Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написаним ним самим // І. Нечуй' Левицький. Зібр. тв.: У 10 т. — К., 1968. — Т. 10.
[7]
НечуйЛевицький І.
Життєпись Івана Левицького (Нечуя), написана ним самим // І. Не' чуй'Левицький. Зібр. тв.: У 10 т. — К., 1968. — Т. 10.
[8]
Там само
.
[9]
Там само
.
[10]
Хаврусь С., Шудря М.
А Надія — це Мрія… // Кримська світлиця. — 13 липня. — 2007.
[11]
Сіпака
(заст.) — уїдливий, доскіпливий начальник.
[12]
Погрібний А.
«Всевидяще око України» // Літературні явища і з’яви. — К., 2007.
[13]
Наєнко М.
Художня література України. — К.: ВЦ «Просвіта», 2008. — С. 377.
[14]
Можна знайти в мережі Інтернет на сайті: www.files.ukraine.ck.ua або www. ukrai' natv.com