Зміст підручника для профільного навчання української мови спрямований на засвоєння мовної культури в усій її ба гатогранності. Ви поглибите знання про мовну систему, ознайомившись із додатковими теоретичними відомостями з фонетики, орфоепії, орфографії, лексикології та фразеології, морфеміки, словотвору та морфології.
Метою підручника є також розкриття стилістичних ресурсів сучасної української літературної мови. Ви удоско налите навички побудови текстів різних стилів і жанрів, опануєте виражальними засобами розмовного, наукового стилів мовлення, вироблятимете навички дослідницької роботи з мовознавства, роботи з довідковою літературою, навчитеся добирати лінгвокраїнознавчий матеріал.
Теоретичні відомості, сутнісні характеристики мово знавчих понять стисло викладено в лінгвістичних довід ках
, а поглиблюються відомості про мову в спеціальних завданнях на дослідження мовних явищ
і фактів, аналіз, коментування, оцінювання їх із погляду нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування.
Вправи подаються в порядку зростання складності: від репродуктивних до творчих, які вимагають умінь спри ймати, розпізнавати, порівнювати, робити висновки. Про поновані мовознавчі студії
, практикуми
, система завдань на спілкування
допомагають відшліфувати правописні, орфоепічні, стилістичні навички, перевірити вміння використовувати свої знання в різних умовах. Уважно поставтеся до виконання завдань у рубриці «Назустріч тестуванню
», поданих за розділами підручника.
Чимало вправ дібрано для формування культури мов лення
, норм мовленнєвої поведінки, навичок спілкування в науковонавчальній, соціальнокультурній, офіційно діловій сферах. Текстовий матеріал до вправ, насичений цікавою пізнавальною інформацією з творчого доробку вченихлінгвістів, письменників, мислителів, слугуватиме засвоєнню найважливіших здобутків вітчизняної і світо вої культури.
Отже, на вас чекає творча, натхненна і сумлінна праця, яка допоможе досконало оволодіти одним із найбільших див, дарованих людині — мовою.
Бажаємо успіхів!
Автори
1.
І. Прочитайте. Визначте тему і стиль кожного висловлювання,
1. Мова народу твориться колективно, беруть участь у цьо му великому процесі і сивий людський досвід, і закохана юність, і бурхлива дитяча уява,— бо кого ж із нас не тішило, яку мовотворчу обдарованість, винахідливість виявляють малюки, які серед них бувають геніальні лінгвісти (О. Гончар
). 2. Мова чутливо відгукується на кожне нововведення в житті суспільства (М. Ланова
). 3. Кожна мова має свій шлях розвит ку, на якому позначились історичні події, пережиті її наро дом... Усе це створює... національну психіку, що так виразно відбивається в мові (Б. АнтоненкоДавидович
).
II. Поміркуйте, як суспільство впливає на розвиток мови. Чи відомі вам випадки втрати людиною здатності спілкуватися за допо могою мови внаслідок ізольованості від суспільства?
М о в а — явище суспільне. З одного боку, мову творить і розвиває суспільство, з іншого — без мови не було б суспільства. І наука, і техніка, і релігія, й ідеологія, і культура не можливі без мови, бо мова забезпечує всі без винятку процеси життя і діяльності людини.
Розвиток і функціонування мови значною мірою зумов лені станом суспільства. У мові відбиваються соціальна диференціація суспільства (класова, професійна, статева), демографічні процеси (зміни чисельності населення, міграція), рівень загальної освіти народу, розвиток науки тощо. Суспільство може цілеспрямовано впливати на роз виток мови. Свідомий вплив суспільства на мову (урядові заходи) називають мовною політикою
. Від цієї політики залежить доля окремих мов у багатомовному суспільстві. Так, внаслідок онімечення у XVIII столітті зникли по лабська і прусська мови, в результаті асиміляції в СРСР зникло понад 90 мов, а колонізація у США знищила чимало індіанських мов.
Взаємозв’язок мови і суспільства розглядається і на таких рівнях, як мова і народ, мова й особа (індивід), мова й класи та соціальні групи людей.
Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і носій мови. Одна особа безсила будьщо змінити в мові, бо мова розвивається за своїми об’єктивними законами. Наприклад, Тарас Шевченко є основоположником української літератур ної мови. Однак це не означає, що він створив нову мову. Навіть геніальна особистість не здатна змінити мову, а може лише виявити її приховані можливості, показати, як ефек тивно можна використати те, що в мові вже існує.
Мова не може бути класовою (коли кожен клас корис тується своєю мовою), бо треба було б виробити якусь третю мову, щоб класи могли спілкуватися між собою. Проте класо вий підхід до використання мови беззаперечний. Так, україн ське панство, щоб відокремити себе від простого народу, вико ристовувало для спілкування чужу мову: на Західній Україні то була здебільшого польська, а на Східній — російська.
Із суспільним розшаруванням (за різними ознаками) пов’язана поява в мові професійних слів, арго, діалектизмів.
Отже, мова і суспільство перебувають у тісному взаємозв’язку. Вплив суспільства на мову і мови на суспільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — с о ц і о л і н г в і с т и к а.
Українська мова функціонує як національна мова українського народу в Україні і є державною мовою.
2.
І. Прочитайте речення. Підготуйте короткі коментарі до ви словлювань. Доберіть ілюстрації до шкільної газети.
1. Поки живе мова — житиме й народ як національність (І. Огієнко
). 2. Мову ревниво оберігають мовознавці — невтомні творці граматики і словників (І. Вихованець
). 3. Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна (П. Усенко
). 4. Не пускайте слів попереду думок. Адже висловлюванням можна бездумно поранити чиєсь вразливе серце. Розумним словом можна підбадьорити, надихнути на творчість, на добрий вчинок, на геройство (І. Вихованець
). 5. Сло во — це найточніший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користува тися ним — велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодівайте цим взірцем так, щоб зпід ваших рук виходила тільки краса (В. Сухо млинський
). 6. Повнота слів — це повнота світу (П. Мовчан
). 7. Слово — прізвище думки тепер, а частіше — її псевдонім (Л. Костенко
). 8. Відтворити до кінця історію хоч би одного сло ва — означає стати причетним до розкриття таємниці всієї людської мови і мислення (В. Абаєв
). 9. Слова, що виходять з рідної мови, стають ніби зліпками, що засвідчили те життя, свідками якого вони були (А. Брагіна
). 10. Новотвори — і свідомі, й несвідомі, аби щасливі — це фермент у мові, запорука її розвит ку, цвіту й буяння (М. Рильський
). 11. Словники — музеї слів, у них місце і для старого, і для нового слова знайдеться (С. Пушик
).
II. Доберіть із художніх і публіцистичних творів по шість при кладів висловлювань про мову і мовлення, запишіть їх.
3.
І.
Прочитайте. Визначте тему кожного висловлювання. У яких життєвих ситуаціях ви могли б скористатися ними?
1. Мово вкраїнська, звідки прилетіла, як тут зросла, розцвіла й зарясніла? Чи пила ти воду з Дніпра, чи купалася в його ласкавих водах, чи злетіла в небо? Мово! Течеш ти вічно й вільно. Безжальний час не владний над тобою (За П. Загребель ним
). 2. Живе наша мова — і наш голос звучить у вселенсько му хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність і наша одність. Бо наша мова — це ми,
В. Лопата
. Великдень
українці, — добрий, чесний, працьовитий народ, що тися чоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була коли ска індоєвропейських народів... 3. Пізнання мови — це пізнан ня народу, його єства, його душі, його витоків та історичних шляхів — усього того, чим народ цікавий для інших народів. Адже народи, як і окремі люди, виявляють інтерес і повагу ли ше до того, хто являє собою особистість — своєрідну і непо вторну. Годі розраховувати на пошану інших тому, хто не має поваги сам до себе (З кн. «Мова і нація»
).
ІІ. Розгляньте репродукцію картини Василя Лопати «Великдень» на с. 6. Розкрийте її зміст, спираючись на подані висловлювання.
4.
Прочитайте. Визначте тему і стиль кожного висловлювання.
З якою музикою (естрадною, класичною, народною) асоціюється у вас українська мова? На підтвердження своєї думки доберіть і запишіть уривки з поетичних та прозових художніх творів чи з фольклору.
1. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глинка і Чай ковський, Барток і Стравінський користувалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови. 2. Українська мова не бідна, не вульгарна... Вона має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна річка, ви блискує на хвилях народної пісні, переливається в душі нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі (З тв. Д. Павличка
).
6.
Поміркуйте, чому письменниця Ірина Вільде вважала, що «людина, яка не вміє мовчати, не вміє й говорити
». Висловіть свою думку у формі письмового роздуму.
2. ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ МОВИ
7.
Прочитайте, визначте основну думку поданих висловлювань.
Яка найважливіша функція мови? Які ще функції, на вашу думку, виконує мова?
1. Мова видобувається з мислення, як метал із руди (О. Смир ницький
). 2. Комунікативна функція — це локомотив історії мо ви (Б. Серебреников
). 3. Мова — головне знаряддя соціалізації, тобто перетворення біологічної істоти в соціальну, у члена певно го суспільства. Мова бере участь у творенні людини (З кн. «Мова і нація»
). 4. Людина має схильність спілкуватися з собі подібни ми, тому що в такому стані більше почуває себе людиною (І. Кант
). 5. Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (А. де СентЕкзюпері
).
8.
Поясніть, як ви розумієте вислови. Наведіть приклади певних життєвих ситуацій до кожного з них.
1. Мова — засіб мислення. 2. Мова — засіб інтелектуальної діяльності людей. 3. Мова — засіб спілкування. 4. Мова — засіб оволодіння суспільноісторичним досвідом людства. 5. Мова — засіб пізнання людиною краси.
9.
Прочитайте речення з певною інтонацією. Про яку функцію мо ви йдеться?
1. Ну й вірші (захоплено; з осудом). 2. Оце так сюрприз (захоплено; з розчаруванням). 3. Яка красуня (зачудовано; зневажливо).
Мова виконує кілька ф у н к ц і й (від лат. functio
— обов’язок, коло діяльності, призначення), життєво важли вих для суспільства, окремих груп і кожної людини. Голов ними є к о м у н і к а т и в н а і м и с л е т в о р ч а, а ряд інших (е к с п р е с и в н а, п і з н а в а л ь н а, і д е н т и ф і к а ц і й н а, н о м і н а т и в н а, е с т е т и ч н а тощо) є похідними від них.
Комунікативна функція
(від лат. communicatio
— спілкування) — функція спілкування.
Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілку вання можливе лише в суспільстві.
Щоправда, існують також інші засоби спілкування, наприклад, жести й міміка. У театрі пантоміми та на балет ній виставі глядачам цілком зрозумілі «діалоги» дійових осіб і перебіг подій. Однак у щоденному людському спілку ванні жести й міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами. Допоміжними певною мірою можуть бути і музика, і живопис. Але вони у кожної людини викликають свої враження, почуття, думки. А спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому мову вважають найважливішим засобом людського спілкування. До того ж комунікативну функцію виконує не тільки звукове мовлення, а й написані чи надру ковані тексти.
Мислетворча функція
мови — функція формування й формулювання думки. Мислення (думка) не тільки вира жається словом, а й реалізується в ньому. Не випадково один із найвидатніших мовознавців XIX століття Вільгельм Гумбольдт назвав мову «органом, який творить думку».
Обидві функції дуже тісно пов’язані між собою: для того, щоб спілкуватися, потрібно мислити й уміти передавати свої думки за допомогою мовних засобів.
Мислячи, людина пізнає світ, нагромаджує (акумулює) знання про нього. Мова зберігає всі інтелектуальні здобутки народу, фіксує досвід предків. Так, у словнику відображено результати розумової діяльності людства, класифіковано й систематизовано весь навколишній світ. Засобами мови передається досвід попередніх поколінь, що засвідчують, наприклад, усталені звороти — фразеологізми, приказки і прислів’я: Не знаючи броду — не лізь у воду
; Сім разів відміряй, а один відріж
тощо. Засвоюючи мову, людина за своює знання про світ. Добре володіння мовою спрощує шлях пізнання, оберігає людину від зайвих помилок.
10.
Зверніться до рубрики «До джерел знань» наприкінці розділу. Знайдіть матеріал про функції мови у книзі «Мова і нація», зробіть повідомлення на уроці.
11.
Прочитайте текст. Поясніть, яку функцію мови мав на увазі давньогрецький філософ Сократ, сказавши: «Заговори, щоб я тебе побачив
».
Е к с п р е с и в н а функція полягає в тому, що мова є універ сальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Вона дає можливість перетворити внутрішнє, суб’єктивне у зовнішнє, об’єктивне, доступне для сприйняття. Кожна люди на — це цілий неповторний світ, сфокусований у її свідомості, у сферах інтелекту, емоції, волі. Але цей світ прихований від інших людей, і тільки мова дає можливість розкрити його для інших. Чим досконаліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше постаєш перед людьми як особистість (Із кн. «Мова і нація»
).
12.
І. Прочитайте текст. Визначте його тему, стиль, сформулюйте основну думку.Чи згодні ви з поглядом автора, висловленим у виділено му речені? Аргументуйте свою відповідь, наводьте приклади, факти.
П і з н а в а л ь н а (або когнітивна, гносеологічна) функція мови полягає в кумуляції, накопиченні досвіду людства, у пізнанні нового, раніше невідомого. Мова є засобом пізнання світу. Людина, на відміну від тварини, користується не тільки індивідуальним досвідом, а й усім тим, чого досягли, що відкрили, втілили в життя її попередники та сучасники, тобто суспільним досвідом. Вона має два види пам’яті: емоційну і логічну. Людині ніколи не треба починати пізнання світу «з нуля». Досвід суспільства зафіксовано в мові, в її словни ках, граматиці, фразеології, а за наявності письма — також у текстах. Пізнаючи мову, людина пізнає світ у баченні саме цієї мовної спільноти
. «Межі моєї мови означають межі мого світу», — писав Л.Вітгенштейн (В. Іванишин
).
ІІ. Визначте «межі свого світу». Чи вважаєте ви себе цікавим співрозмовником, яскравою особистістю? Як працюєте над собою?
Порівняйте поезії. Яка з них викликала у вас більшу насолоду? Чому?
Осте сте Бабусятрава, жовтокоса й тиха, бі бо Глянула зпід снігу — а в небі сонце, бу Глянула вдруге — жайворон в’ється, візникилюди Молоточками дзвонить в синю тарілку:
трамваїлюди — Еге ж, виходьте, мої травенята, автомобілі Березень!
М. Семенко А. Малишко
13.
Прочитайте текст. Визначте тему, сформулюйте основну думку. Пригадайте засоби милозвучності української мови. Знайдіть їх у тексті.
Е с т е т и ч н а функція мови полягає в тому, що мова є зна ряддям і матеріалом створення культурних цінностей. Фольк лор, художня література, театр, пісня існують завдяки мові.
У художньому творі головне призначення мови — образотворен ня. За допомогою мовних образів митець спілкується з читачем, слухачем. У художньому творі, особливо поетичному, часто спостерігаємо відхилення від звичних норм, стандартів. Саме ці відхилення роблять текст художнім, визначають його жанр. Але щоб відчувати, якою мірою допустимі відхилення, треба добре знати мовні норми. Мова має поетичну природу, навіть окреме слово — це «малий твір мистецтва» (Г.Глінц). Крім того, мові властиві закони евфонії, милозвучності. Це, а також досконала організація мовного матеріалу, може бути джерелом естетичної насолоди, що найвиразніше проявляється при сприйнятті ораторського та художнього мовлення (В. Іванишин
).
14.
І.
Прочитайте текст. Визначте тему, сформулюйте основну думку. Наведіть власні аргументи на підтвердження основної думки.
К у л ь т у р о н о с н а функція мови постійно і виразно про являється передусім у використанні носіями цієї мови: через мову відбувається засвоєння кожною людиною культури свого народу й духовних цінностей від покоління до покоління. Чим повніше, повнокровніше функціонує в суспільстві мова, тим надійніший цей духовний зв’язок поколінь, тим багатша духовність кожного наступного з них.
Пропагуючи свою мову в світі, ми пропагуємо свою власну культуру, її надбання. Згадаймо, яке враження на Європу спра вили виступ співачки Руслани на конкурсі «Євробачення», гаст ролі українського хору Кошиця, які відкрили світові цілий мате рик оригінальної і багатющої культури, а з нею — і наш народ.
Культуроносна функція мови реалізується й на особистісно му рівні. Людина, пізнаючи мову свого народу, долучається до джерел неповторної духовності нації, з часом стає її носієм і навіть творцем (В. Іванишин
).
ІІ. Виконайте завдання до тексту.
1) Поясніть правопис нн
в іменниках.
2) Випишіть прикметники і прислівники вищого і найвищого сту пенів, виконайте словотвірний розбір. 3) Доберіть синоніми до слова творець
.
4) Дослідіть, якими синтаксичними конструкціями ускладнені речення тексту. Схарактеризуйте ці конструкції як члени речення. 5) Підготуйте повідомлення про те, як культуроносна функція мови реалізується на рівні особистості. Наводьте переконливі аргументи.
15.
За вивченим матеріалом складіть і запишіть діалог у формі запитань і відповідей на тему «Функції мови».
16.
Прочитайте Статтю 10 Конституції України. Які обов’язки по кладає на себе держава стосовно функціонування української мови?
Стаття 10.
Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій тери торії України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.
Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
17.
Прочитайте. Прокоментуйте останній абзац тексту. Чому українська мова в Україні потребувала захисту? Наведіть при клади того, як держава захищає національну мову в Росії, у Франції та в інших країнах.
Мова виражає єдність держави. У національній державі ототожнюються держава, нація і мова. Кожна держава постійно тримає в полі зору мовні проблеми суспільства.
Одним із найвищих виявів самоутвердження нації є держав ний статус її мови, який законодавчо забезпечує її функціонуван ня в усіх без винятку сферах суспільного життя. Цей статус має бути закріплений в Основному законі держави — Конституції.
Державною мовою буває переважно мова корінного насе лення країни. Від 1 січня 1990 року формально набув чинності Закон «Про мови в УРСР», який утверджує державність української мови. Цей закон прийнято через необхідність захисту української мови, яка виявилася відтиснутою на пери ферію суспільного функціонування в найбільш важливих сфе рах життя (Я. РадевичВинницький
).
18.
І. Прочитайте текст. Як ви розумієте думку, висловлену в останньому реченні?
Державність української мови має бути реалізована в галузі народної освіти, діяльності державних та адміні стративних органів, у сфері виробництва, науки й техніки, куль тури й мистецтва, транспорту й засобів масової інформації. Водночас держава повинна забезпечити можливість вивчення рідної мови на всіх рівнях освіти — від дитячих дошкільних закладів до останнього курсу вузу й аспірантури. Держава повин на дбати про те, щоб не виникла невідповідність між декларуван ням державності мови і реалізацією цього статусу.
ІІ. Проведіть спостереження у вашому місті чи селі: з’ясуйте, у яких із названих у тексті сфер державна влада забезпечила виконання Закону «Про мови в УРСР», а в якій — ні. З’ясуйте причи ни невиконання Закону. Які заходи щодо його виконання ви пропо нуєте? Сформулюйте свої пропозиції письмово.
19.
Прочитайте текст. Поміркуйте над словами італійського професора. Чому так важливо для українців, щоб молоде покоління знало й шанувало рідну мову? Як ви розумієте словосполучення материнська мова
?
Італійський професор Р. Піккіо на запитання журналіста «Чи виживуть українці як нація, чи зникнуть з кону історії?» відповів: «Питання в тому, чи ваші діти знатимуть, вивчати муть рідну мову, культуру, історію... Ширше — це питання прав людини взагалі, це те, чого у вас ще повною мірою немає, право кожного народу на материнську мову, літературу, куль туру» (З кн. «Пам’ятки України»
).
20.
Зверніться до підручника з правознавства. Розкажіть, як трактується Закон «Про мови в УРСР» з погляду прав кожного громадянина України. Поясніть особливості функціонування Закону в галузі освіти, наукового та офіційноділового стилів у різних регіонах України.
21.
І. Ознайомтеся зі статтею. Визначте основну думку. Що ви можете додати до сказаного? З чим ви не згодні? Випишіть ключові слова статті.
Уже давно і для всіх стала аксіомою теза про те, що мова — то головна ознака нації, то інтегруючий
чинник держави, підвалина
духовності нації.
Українською мовою вийшла у світ найдревніша консти туція Пилипа Орлика, нею писали свої твори безсмертні Тарас Шевченко і Леся Українка, на її основі було створено перший у світі словник комп’ютерної термінології.
З любов’ю і великою шаною ставляться до української мови свідомі громадяни держави нашої, бо, справді, гідна подиву животворна сила нашої мови, її здатність відновлюватися після, здавалося б, повної руйнації. Українська мова, яка впродовж століть жила в імперському світі заборон і прини жень, не тільки вистояла, зберігши свою неповторність, а й одержала в демократичному світі визнання, статус державної.
Сьогодні українська мова успішно розширює сферу свого функціонування, зростає увага до культури усного й писемно го мовлення. Стає престижним розмовляти гарною, добірною українською мовою, приходить розуміння того, що добре знан ня державної мови — важлива професіограма
людей різних спеціальностей (За В. Горбачуком
).
ІІ.
Виконайте завдання до тексту.
1) Визначте стиль тексту. Знайдіть лексику на підтвердження ва шої думки.
2) На прикладах речень із тексту розкажіть, які розділові знаки ставляться всередині речення.
3) Поясніть значення виділених слів. Розкажіть однокласникам, до яких словників ви зверталися.
22.
І.
Прочитайте вірш Олександра Олеся кілька разів. Запишіть із пам’яті. Як висловлене поетом стосується теми параграфа? Аргу ментовано доведіть свою думку.
Як довго ждали ми своєї волі слова, І ось воно співа, бринить. Бринить, співає наша мова, Чарує, тішить і п’янить.
Як довго ждали ми... Уклін чолом народу,
Що рідну мову нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду
,
Коли він сам стоять не міг
...
ІІ.
Виконайте завдання до тексту.
1) Доберіть спільнокореневі слова, що пояснюють написання не наголошених [е], [и] у словах бринить
, зберіг
.
2) Поясніть, чому не
у виділених словах пишеться порізному. 3) Визначте, до якого розряду належать займенники, вжиті в тексті вірша.
4) Накресліть схему останнього речення і прокоментуйте її.
23.
І. Прочитайте уривок із вірша Володимира Шовкошитного. Яку мовну ситуацію в Україні він відображає? Що змінилося за роки незалежності? Визначте основну думку вірша. Прочитайте поезію вдома, обговоріть її зміст із батьками.
Я — украинец, до седьмых колен.
Прапрадед мой шелками шит на Сечи. И ни чужбина, ни турецкий плен Его казацкой не лишили речи.
Мне этот клад передавал отец.
И мама с молоком передавала.
И пил я нежность из родных сердец, И их любовь стихом во мне звучала... Я растерял, как воду из горсти,
Тот клад, что сохранил в неволе прадед, —
Не знаю языка, сказать по правде...
Простите, сыновья, и дочь, прости. Прости мене, прапрадідекозаче,
Прости мене, мій споконвічний краю, За те, що на російській мові плачу Об тім, що мови рідної не знаю.
ІІ.
Виконайте завдання до тексту.
1) Поясніть розділові знаки в останній строфі.
2) Виконайте словотвірний розбір прикметника споконвічний
.
3) Поясніть правопис слова прапрадідекозаче
.
4) Виконайте морфологічний розбір прикметника рідної
.
24.
Розгляньте фотоілюстрацію. Підготуй те за нею невелике повідомлення про націо нальнокультурні зв’язки України й Росії. Яка роль мови у спілкуванні народівсусідів?
25.
За поданим матеріалом побудуйте діалог на тему «МатиУкраїна — україн
цям діаспори».
| дом. Головним знаряддям підтримання |
|
| цих зв’язків є національна мова, її куль тивування в діаспорі шляхом створення українськомовних шкіл і класів, бібліо тек, преси, радіо і телепередач, театрів, |
Виступ Анастасії Приходько на пісенному конкурсі «Євробачення2009» у Москві |
Держава повинна докласти максимум зусиль для підтримання і зміцнення духовних зв’язків українців, що прожи вають за межами України, з рідним наро гуртків самодіяльності, фольклорних колективів тощо. Предметом особливої уваги держави має ста ти підготовка в Україні українськомовних кадрів вищої кваліфікації для роботи в діаспорі (З газети
).
26.
Зайдіть на сайт www.ukrreferat.com/index.php?referat = 26532
. Доберіть цікаву інформацію про українців діаспори.
Підготуйте повідомлення для однокласників.
4. МОВНИЙ «СУРЖИК», ЙОГО ПРИЧИНИ.
ПРОБЛЕМИ ЕКОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
27.
І. Опрацюйте статтю. З’ясуйте за словником, що означає слово суржик
. Сформулюйте основну думку тексту. Чому «суржик» шкідливий для будьякої мови?
Сотні невольничих літ, упродовж яких знищували культу ру українського народу, десятиліття панування тоталітарної системи, коли все робилося для того, щоб «злилися нації», щоб витворилася якась «універсальна» мова, спричинили дефор мацію всіх сфер життя українського народу.
Сотні бід тяглись за нами вслід, щоб нашу честь, язик, ім’я затерти... —
з болем писав про трагічну історію народу Іван Франко.
Великої наруги зазнала мова. Українську мову офіційно за бороняли (укази Петра І, Валуєвський циркуляр, Емський указ), вважали діалектом російської чи польської мов, спри ймали як «хлопську». Її свідомо вилучали зі сфери науки, техніки, діловодства... Поступово мова втрачала природну якість, натомість витворювався своєрідний різновид мови, який дістав згірдну назву «суржик».
Мішаниною двох мов — української та російської — гово рить нині частина громадян України, хоч загальновизнано, що скалічена мова отуплює людину, зводить її до примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідо мість, підпорядковує її собі, формує. Довільно змішуючи слова української та російської мов, відмінюючи слова і сполучаючи їх за зразком російської, творячи фрази всупереч моделям рідної мови, її носій мимоволі стає «напівмовним».
«Суржик» в Україні є небезпечним, бо паразитує на мові, що творилася тисячоліттями, загрожує змінити мову (О.Сербенська
).
ІІ.
Виконайте завдання до тексту.
1) Назвіть частини мови у першому абзаці тексту.
2) Доберіть і запишіть синоніми до слова циркуляр
.
3) Випишіть по два словосполучення зі зв’язком узгодження, керування і прилягання.
4) Поясніть орфограми в третьому абзаці.
28.
І. Прочитайте звернення письменника Олеся Гончара до су часників. До чого закликає автор? Поміркуйте, яка ваша роль як майбутніх філологів у боротьбі за чистоту рідної мови. Запропонуйте шляхи очищення української мови від «суржику».
Усунути деформацію мови, очистити її від спотворень, по вернути нашій мові справжню народну красу — це справа честі всіх нас, і старших, і молодших, це природний обов’язок кож ного перед незалежною, вільною Україною. Адже і мовою нації визначається моральне здоров’я народу, його розвиненість, культурність. Усе це також визначатиме образ і творчу спро могу України в сім’ї цивілізованих демократичних держав.
ІІ. Виконайте завдання до тексту.
1) Поясніть розділові знаки в тексті.
2) Схарактеризуйте іменникове і дієслівне словосполучення.
3) Зробіть письмово морфологічний розбір слова визначається
.
29.
І. З’ясуйте за словником значення слова екологія
. Поясніть, як ви розумієте вислів екологія мови
.
ІІ. Проведіть спостереження за мовленням однокласників, за пишіть приклади «суржику». Доберіть правильні варіанти.
30.
У поданих висловах знайдіть слова, що є «суржиком». З’ясуйте, які норми української мови порушено. Доберіть і запишіть правиль ний варіант кожного вислову.
1. Прихожа в нас велика. 2. По вечорам ми збираємося в цій кімнаті. 3. Я люблю уют. 4. Зробила уборку. 5. Імпортна мебель. 6. Хрустальна люстра. 7. Постав салфетки на стіл.
8. Закрий форточку. 9. Не сиди на полу, бо просквозить.
10. Мішечка, не трож нічого, а ти, Андрюша, йди до своєї бабушки. 11. Дєвочки, йдіть сюди. 12. Кафе під відкритим небом. 13. Бережись автомобіля. 14. Опасний поворот.
15. Всього доброго! Удачі вам! 16. Тролейбус перегружений. 17. Приготуйте білети для контроля. 18. Зупинка за вимогою пасажирів. 19. Як доїхати до желєзнодорожного вокзалу?
20. Магазин працює круглодобово. 21. По якій ціні хліб?
31.
Кого зображено на фотоілюстрації?
Чому цю скульптурну композицію встановлено біля Андріївської церкви в Києві? Уявіть себе екскурсоводом і скла діть розповідь про цих літературних героїв.
32.
Перегляньте рекламне видання, яке виходить друком у вашому місті (вашій області). Знайдіть помилки в рек ламних оголошеннях. Які з них пов’язані з побутуванням «суржику»? З’ясуйте причи ни помилок і надішліть до редакції видання листа з порадами щодо уникнення прикрих неточностей.
5. УКРАЇНСЬКА МОВА ЯК ОДНА З ІНДО/
ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ. УКРАЇНСЬКА МОВА
В КОЛІ СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ
33.
I.
Прочитайте текст. Пригадайте, що вам відомо з історії про східнослов’янські племена, їхню культуру. Які історичні причи ни утворення мов української, російської, білоруської народностей? Назвіть імена вченихмовознавців, що доводять давність української мови. Які факти підтверджують цю гіпотезу?
ДАВНІСТЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Говорити про мову протоукраїнських племен можна лише гіпотетично. Адже писемних пам’яток, які дійшли до нас, ще недостатньо для повноцінного дослідження мови. Безперечно лише, що українська мова є однією з найдавніших і н д о є в р о п е й с ь к и х мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики, і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків. Давність української мови доводили ряд вітчиз няних та зарубіжних учених: Павел Шафарик (Чехія), Міхал Красунський (Польща), Олексій Шахматов (Росія), Агатангел Кримський (Україна) та інші. Порівнюючи лексику української мови з лексикою найдавнішої мови — санскриту (Стародавня Індія), вчені виявили, що із кожних ста слів сорок мають одна кове значення й вимову (кров, тато, земля, літо
тощо).
Спільнослов’янська мова сформувалася на базі індоєвро пейської, первинною основою якої були споріднені племінні діалекти періоду кам’яного віку, що характеризувалися близькістю лексичного складу, фонетичної системи і граматич ної будови. Про давність української мови свідчать і реліктові фольклорні твори, особливо календарнообрядові пісні (напри клад, «А ми просо сіяли...»). Олександр Потебня, відомий вітчизняний мовознавець, стверджував, що українські веснянки й колядки існували ще в I тисячолітті до нової доби.
Процес формування с п і л ь н о с л о в ’я н с ь к о ї (або пра слов’янської) мови припадає приблизно на ІV — ІІІ тисячоліття до нової доби. Він був складним і тривалим, бо племінні об’єд нання не тільки виникали, а й розпадалися. Наприкінці минулої доби — на початку I століття нової доби слов’янські племена роз палися на дві групи — східну й західну. А
Споконвічна українська лексика характеризується такою генетичнохронологічною послідовністю: індоєвропейський лексичний фонд
6 праслов’янський лексичний фонд
6 давньо/ руський лексичний фонд
6 власне український лексичний фонд.
У складі споконвічної української лексики виділяють такі тематичні групи слів, успадкованих з індоєвропейської прамови:
1) назви предметів і явищ навколишнього середовища
(небо, земля, день, ніч, озеро, болото, вогонь, вода, дим
); 2) на зви рослин (дерево, береза, зерно, липа, клен, лист
); 3) назви тварин (звір, вовк, бобер, лось, вівця, корова, орел
); 4) назви спорідненості й родинних зв’язків (тато, батько, мати, син, сестра, дід
); 5) назви органів і частин тіла людей і тварин (че реп, мозок, око, рука, серце
); 6) назви житла, знарядь праці, продуктів (дім, двері, мед, сіль, колесо, вісь, жорна
); 7) назви дій, станів, процесів (жити, іти, їсти, стояти
); 8) назви на позначення господарської діяльності людини (копати, орати, місити
); 9) назви якостей (білий, рудий, жовтий, довгий, ко роткий
); 10) назви чисел (один — десять, сто, тисяча
) (З кн.
«Сучасна українська літературна мова
»).
II. Виконайте завдання до тексту.
1) Складіть план тексту.
2) Підготуйте запитання для взаємоперевірки вивченого матеріалу.
34.
I. Прочитайте текст. Назвіть слов’янські мови. Які граматичні категорії спільні для всіх слов’янських мов? Про що це свідчить?
МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СЕРЕД ІНШИХ
СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ
Українська мова належить до групи слов’янських мов. Усі слов’янські мови об’єднуються в такі підгрупи: с х і д н о с л о в ’ я н с ь к у — мови українська, білоруська, російська; з а х і д н о с л о в ’ я н с ь к у — мови польська, чеська, сло вацька, верхньолóжицька, нижньолóжицька і мертва тепер полабська; п і в д е н н о с л о в ’ я н с ь к у — мови болгарська, македонська, сербськохорватська і словенська. Слов’янські мови становлять одну з груп індоєвропейської сім’ї мов.
Генетично, тобто з походження, споріднені мови характе ризуються значною спільністю лексики, близькістю морфо логічної і синтаксичної будови, наявністю закономірних звукових співвідношень. У слов’янських мовах однаково називають основні родинні поняття, сільськогосподарські рослини, свійських тварин, явища довкілля тощо. Порівняй те: українське — брат
, російське — брат
, білоруське — брат
польське — brat
, сербськохорватське — бр
äт
. Слов’янським мовам властиві майже всі ті самі граматичні категорії (числа, роду, відмінка; особи, виду, стану, часу й інших), виняток становить лише болгарська мова, що втратила категорію відмінків. Споріднена у слов’янських мовах будова речення, хоча кожній із них властиві й певні особливості в синтак сичній структурі.
II. Виконайте завдання до тексту.
1) Поясніть розділові знаки у другому абзаці.
2) Виконайте морфемний розбір слова сільськогосподарські
.
3) Обґрунтуйте написання складних слів.
4) Поясніть постановку тире в другому абзаці.
35.
Накресліть і доповніть схему, спираючись на текст. Перевірте одне одного.
Групи слов’янських мов
східнослов’янська західнослов’янська
південнослов’янська
36.
Опрацюйте теоретичний матеріал. Випишіть спільні риси слов’янських мов. Наведіть власні приклади з української та російської мов.
С л о в ’ я н с ь к и м м о в а м властиві як спільні, так і відмінні риси. До важливих звукових співвідношень слов’янських мов належать: 1) повноголосся оро, оло, ере, еле
в східнослов’янських мовах відповідно до сполу чень ра, ла, ре, ле
в південнослов’янських та ro, lo, re, le
чи ra, la, re, le
в західнослов’янських: українською — корова, голова, берег, молоко
; сербськохорватською — кр
äва, глава, брег, млеко
; польською — krowa, glowa, breg, mleko
; чеською — krawa, hlawa, breh, mleko
; 2) сполучення ра, ла, ро, ло
(ra, la, ro, lo
) на початку слова перед приго лосним у східнослов’янських та західнослов’янських мовах відповідно до ра, ла
у південнослов’янських: українсь кою — рало, ласка, робота, лобода
; чеською — radlo, laska, robota, loboda
; болгарською — рало, ласка, робота, лабода
; 3) голосний [о
] на початку слова в східнослов’янських мовах відповідно до [йе
] в західнослов’янських та півден нослов’янських: українською — один, озеро, осінь
; чесь кою — jeden, jezero, jezen
; болгарською — єдин, єзеро, єсен
; 4) звукосполучення [зв
],
[цв
] перед [e
] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до сполучень hv,kv
(gw,kw
) у західнослов’янських: російською — звезда, цвет
; сербськохорватською — звезда, цвет
; чеською — hvezda, kvet
, польською — gwiazda, kwiat
; 5) приголосний [л
] у східнослов’янських і південнослов’янських мовах відповідно до [dl
] і [tl
] у західнослов’янських: українською — мило, крило, сало
; сербськохорватською — м
üло, крило
; чеською — mydlo, sadlo.
Характеризуючись багатьма спільними рисами, кожна зі слов’янських мов має і свої специфічні риси.
37.
Опрацюйте теоретичний матеріал у парах, проведіть взаємо перевірку. Наведіть власні приклади слів, які ілюструють харак
терні риси української мови.
Серед слов’янських мов українська виділяється як лек сичним багатством, так і особливою м и л о з в у ч н і с т ю.
Українська мова має такі фонетичні
риси, характерні тільки для неї: 1) чітка вимова ненаголошених голосних [о
], [у
], [а
], [і
]: дорога
, голова
, сухий
, літати
; 2) уживання і
в закритому складі: літо, кінь, піч
; 3) початкові і
та о
зника ють у деяких словах, спільних для інших слов’янських мов: грати
, мати
, Гнат
, город
(російською — играть, иметь, Игнат, огород
); 4) тверда вимова приголосних перед [е
], [и
]: небо, синій, нива, лебідь
; 5) кінцеві дзвінкі приголосні не ог лушуються: зуб, лід, ніж, Бог
; 6) перед початковими голос ними у словах використовуються приставні [в
] і [г
]: вуса, во гонь, горіх, гострий
(російською — усы, огонь, орех, острый
); 7) уживання звука [и
] відповідно до давніх [ы
], [и
]: дим, нива
(російською — дым, нива
; білоруською — дым, ніва
); 8) збереження м’якості [ц
′]: місяць, швець
; 9) дзвінка вимова приголосних перед глухими у кінці складу: кладка, ложка
.
Серед морфологічних
особливостей слов’янських мов специфічними для української мови є такі: 1) іменники ІІ відміни в родовому, давальному та місцевому відмінках ма ють паралельні закінчення а, у; у, ові; і, еві
: робітника, робітнику, робітникові; на коні, на коневі
; 2) збереглася ІV відміна іменників: теля, ягня, орля
; 3) зберігся кличний відмінок: Михайле, Катрусю, земле, Україно
; 4) лише в українській мові закінчення орудного відмінка іменників ою, ею
не має паралельної форми (ой, ей
): з рідною сестрою, своєю землею
; 5) вживаються інфінітиви на ти
після основи на голосний: робити, діяти, спати
та після основи з кінце вим [г
],
[к
]: могти, пекти
(порівняйте: російською — мочь, печь
; білоруською — магчы, пячы
); 6) з праслов’янської мови збереглося дієслівне закінчення мо
в першій особі множини: беремо, берімо
; 7) тільки в українській мові вживаються прикметникові суфікси ськ, зьк, цьк
із м’якими зубними приголосними: сільський, запорізький, козацький.
Кожна слов’янська мова має певні особливості і в син/ таксичній
будові. Порівняйте: українською — дотримати слова
— родовий відмінок; російською — сдержать сло во
— знахідний відмінок; українською — користуватися з нагоди
— родовий відмінок; білоруською — карыстацца выпадкам
— орудний відмінок.
У лексичному
складі української мови наявні слова ба гаття, баритися, гарний, мрія, лелека, смуга, міркувати, цап
та інші, яких немає в інших слов’янських мовах.
Деякі спільні для східнослов’янських мов слова мають різне значення. Їх називають міжмовними омонімами. Порівняйте: українською — неділя —
день тижня; російсь кою — неделя —
тиждень.
38.
Наведіть якомога більше прикладів міжмовних омонімів.
39.
Об’єднайтеся в групи. Випишіть із «Слова про похід Ігорів» приклади слів спільносхіднослов’янської мови та сучасних східнослов’янських мов. Зачитайте слова, дібрані кожною групою. Сформулюйте висновки.
40.
Зіставте мову «Повісті минулих літ» з українським, російським і білоруським перекладами. Аргументовано доведіть спорідненість спільносхіднослов’янської мови та сучасних східно слов’янських мов — української, російської, білоруської.
...И быша 3 брата, единому имя Кий, а другому Щекъ, а тре тьому Хоривъ, и сестра ихъ Лыбúдь. Й сьдяше Кий на горú, кдь ныне узвозъ Боричевъ, а Щекъ сьдяше на горú, кдь ныне зовется Щековица, а Хоривъ на третьей горú, отнюду же про звася Хоривица; створиша городок во имя брата ихъ старьша го, и нарекоша имя ему Киевъ («Повість минулих літ
»).
Український переклад
...І були три брати. Одному ім’я Кий, а другому — Щек, а третьому — Хорив, і сестра їхня — Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, що й нині зветься Щекавиця, а Хорив на третій горі, від нього ж прозвалася Хо ревиця. В ім’я брата свого старшого заклали городок і назвали його Київ (В. Яременко
).
Російський переклад
...И были три брата: один по имени Кий, другой — Щек и третий — Хорив, а сестра их Лыбедь. Сидел Кий на горе, где ныне подъём Боричев, а Щек сидел на горе, которая ныне зо вётся Щековица, а Хорив на третьей горе, которая прозвалась по нему Хоревицей. И построили городок во имя старшего своего брата и назвали его Киев (В. Пономарьов
).
Білоруський переклад
...І былі тры браты: адному імя Кій, другому — Шчэк і трэці — Харыў, а сестра їх Лыбедзь. Сядзеў Кій на гары, дзе цяпер пад’ём Барычаў, а Шчэк сядзеу на гары, якая цяпер называецца Шчакавица, а Харыў на трэцяй гары, якая назва лася на ім Харавіцай. І пабудавалі гарадок ў імя старэйшаго свайго брата і назвали яго Кіеў (В. Пономарьов
).
41.
I. Прочитайте уривки з віршів. Знайдіть у словах уривків спільні риси, властиві всім слов’янським мовам.
1. Зійшла вода з дніпровських берегів,Збудивши в лозах челядь комарину.
У різнотрав’ї займищ і лугів
Зпід хмар нахлюпано ультрамарину. І проситься запитання святе, Хоч, може, і звичайне до смішного:
Чим ти подякував землі за те,
Що цю красу тобі поклала в ноги?.. (М. Руденко
).
2. А степ уже сивий на поминках літа.Осіннього неба останні глибини. І гілка суха, як рука кармеліта,
Тримає у жмені оранж горобини.
Як глянеш упростяж — дорога в намисті.
Ці барви червлені і жовтогарячі,
Ці щедрі сади у багряному листі! —
А люди бредуть і бредуть, як незрячі (Л. Костенко
).
II. Виконайте завдання до текстів.
1) Зробіть письмово фонетичний розбір слова челядь
.
2) Виконайте морфемний аналіз слів різнотрав’я, упростяж
. 3) Поясніть розділові знаки в реченнях.
42.
Яка думка об’єднує уривки з віршів у вправі 43? Напишіть невеликий твірроздум на цю тему.
43.
Зайдіть на сайт «Енциклопедія. Українська мова»
(http://litopys 3. freeservers.com/ukrmova/um.thm
) і доберіть цікавий матеріал про походження української мови. Підготуйте повідомлення для однокласників.
Прочитайте уривок із вірша Дмитра Білоуса. Продовжіть поезію розповіддю про випадок, пов’язаний із міжмовними омонімами.
О, дуже легко помилиться — суцільні рифи навкруги: болгарське булка
— молодиця, вонявка
в Чехії —духи, а білоруське бульба
— й зроду картопля. Он які діла!
Та розкажу я вам пригоду...
44.
Побудуйте і розіграйте діалог на тему «Що ми знаємо про самобутність української мови?».
45.
Об’єднайтеся в групи. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте лінгвістичне повідомлення (реферат) на тему «Україн ська мова в колі слов’янських мов». Звертайтеся до рубрики «До дже рел знань» наприкінці розділу.
Мовленнєве спілкування. Офіційне й неофіційне, публічне й непублічне мовленнєве спілкування. Вербальні та невербальні засоби спілкування
46.
І. Прочитайте. Чому спілкування вважають різновидом діяль ності? Схарактеризуйте типи спілкування. Який вплив учасників спілкування на його процес і результат? У чому причини комуніка тивних невдач?
С п і л к у в а н н я — це завжди, як зазначають філософи, «зустріч з іншим», к о м у н і к а т и в н и й а к т.
Спілкування
— сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навич ками та результатами діяльності. За різними критеріями є кілька типів спілкування:
1. За мірою офіційності: офіційне
(начальник — підлеглий), неофіційне
(спілкування друзів, приятелів, закоханих).
2. За кількістю співрозмовників: непублічне
(спілкуються двоє або невелика група: 3—5 осіб) і публічне
(прилюдне
) (20—30 осіб і більше).
3. За використанням мовних засобів: вербальне
(словесне, від лат. verbum
— слово) або невербальне
(за допомогою міміки, жестів, постави).
4. За формою використання мови: усне
і письмове
(листу вання).
5. За темою спілкування: політичне, наукове, побутове, релігійне, філософське, навчально/педагогічне
та ін.
6. За метою: ділове, розважальне, виховне
.
Мовленнєва ситуація
— обставини, за яких відбувається спілкування: місце, час, особистість партнера (партнерів), соціальні ролі учасників.
Учасники спілкування залежно від мети, намірів можуть ви конувати безліч р о л е й: порадник (готовий допомогти), «су пермен», господар становища, жертва, контролер (усіх учить і контролює), бунтівник, ловелас, «правильний», діловий, тур ботливий, терплячий, свідомий, простак тощо. Наприклад: Начальник підлеглому: — У вас сьогодні стомлений вигляд. Чи не захворіли?
(роль — турботливий керівник). Відвідувач офі ціанту: — Здачі не треба
(роль — «щедра натура»).
Комунікативний намір
— це рух до комунікативної мети:
констатувати факт, запитати, звернутися з проханням та ін.
Мовленнєва тактика
зумовлена намірами. У різних ситу аціях спілкування використовують різні тактики. Наприклад, у діловому спілкуванні виокремлюють такі мовленнєві такти ки: раптовість (використання невідомої слухачам інформації); провокація (на короткий час викликається реакція незгоди з інформацією); посилання на авторитети (учених, діячів куль тури тощо); залучення елемента неформальності (розповідь про свої помилки і їхні наслідки); гумор (парадокси, жарт для створення невимушеної атмосфери); «чорне» опанування (партнеру по спілкуванню ставляться декілька запитань, щоб на жодне з них він не відповів).
Провідну роль у мовленнєвій ситуації відіграють в е р б а л ь н і (м о в н і) з а с о б и — це слова, словосполучення, речення, тексти, за допомогою яких передається інформація.
Успішність чи неуспішність комунікації, її результат зале жить від багатьох умов, насамперед, від комунікативної і мовної компетенції учасників спілкування. Є різні причини комунікативних невдач
. Зпоміж них такі, яких можна за бажання уникнути. Це порушення підготовчих умов спілку вання (небажання, неготовність адресанта почати спілкування). Наприклад: — Ви хотіли говорити зі мною? — Ну, да! — Для чого? — Не знаю!
(М. Хвильовий
); недоречність або несвоє часність спілкування. Наприклад: — Про це ми поговоримо в іншому місці
(недоречність місця комунікації); — Про це ми по говоримо в інший час
(недоречність часу комунікації); створення адресантом незбалансованого спілкування: неправильно іден тифікував адресата ( — Здрастуй, Толя! — Я не Толя. — А хто ж ти тоді? — Я Сергій
); розбіжність світоглядів (Заходжу в Лондоні до крамниці. Продавець питає: «Чи можна вам допо могти?» — «Може, й можна» — кажу. Він не розуміє
(В. Бур дик
); неврахування фізичного стану, ментальності, ерудиції, рівня обізнаності з конкретною ситуацією (— І потім він не чахне над здобиччю, як цар Кощій над золотом
... — Тут не зро зумів
... Який цар? — А, це так, фольклор
... (А. Кокотюха
).
Причиною невдач у мовленнєвому спілкуванні може бути і сам адресат, якщо він не підготувався як слід до спілкування; надто заглиблений у свої думки і неуважно слухав адресанта; вбачає натяк або іронію там, де їх немає; вживає лексику, незрозумілу адресантові; порушує нормативні правила поведінки, нехтує етикетом спілкування (Ф. Бацевич
).
ІІ. Дайте відповіді на запитання та виконайте завдання до тексту.
1) Яке поняття ширше: комунікація
чи спілкування?
2) Поміркуйте, як уникнути невдач у спілкуванні.
3) Чи часто трапляються комунікативні невдачі у вас особисто? Проаналізуйте і виявіть причини їх.
47.
Дайте відповіді на запитання у вигляді розповідіроздуму на тему «Чи вмію я спілкуватися?».
1. Що таке спілкування?
2. Чи читали ви щонебудь про культуру спілкування?
3. З ким ви спілкуєтеся найчастіше? Для чого ви спілкуєтеся?
4. Чи вважаєте ви, що спілкування необхідно вчитися?
5. Чи були випадки, коли вас не розуміли? Хто був винен у тому,що спілкування не відбулося?
6. Чи вважають вас цікавим співрозмовником? Чому?
48.
Визначте причини комунікативних невдач у прикладах із художньої літератури.
1. [Альбіна Романівна] — Ти знову іронізуєш. Не набридло ще над усіма жартувати?
[Анжеліка] — Я і не збиралась іронізувати... Я ще ніколи не була такою серйозною (О. МиколайчукНизовець
).
2. Дядя Варфоломій хвилюється: — Софістика! Софістика!
А Христина, що випадково зайшла сюди, каже:
— А ти б чого хотів?
— Як чого?
— Якого хвістика?
Христина — бабуся і мудрих слів не розуміє (М. Хвильовий
).
49.
Об’єднайтесь у пари і визначте причини мовних помилок у вислов люваннях. Як вони впливають на процес і результат спілкування?
1. Тепер добавить ще до цього лиця отого собацюру, дога по національності, на яку жодна наша псина сільська побоялась навіть пискнути... 2. Я прийму ванну, переодягнуся, трохи спочину, взагалі прийду в нормальне становище. 3. Утома коливає мене... (З тв. Б. Жолдака
).
50.
Прочитайте текст. Розгляньте схему. Які умови спілкування головні, а які — другорядні? Яке місце культури мовлення у спілку ванні? Складіть тези статті.
Д і л о в е с п і л к у в а н н я — це особливий і важливий засіб досягнення мети. Форми такого спілкування весь час зміню ються залежно від віку, статі, індивідуальних, професійних особливостей, а також від психічного стану особистості. Важли ве значення має інтонація бесіди. Вона повинна бути спокійною, рівною, переконливою. Співрозмовник має впевнитися, що про поноване рішення сприяє задоволенню його потреб, інтересів.
Змусити інших визнати свою позицію може лише та людина, яка сама добре знає предмет розмови, переконана у своїй правоті, має високий рівень загальної культури і куль тури мовлення.
Великого значення у спілкуванні набуває і психологічна сумісність. Людина холеричного темпераменту, спілкуючись із флегматиком, повинна мати велику витримку і терпіння, щоб довести розмову до потрібного їй завершення.
Впливають на спілкування біоритми людини. Часто вини кають конфлікти у «сови» з «жайворонком». Людина«сова» любить працювати вночі, а зранку вона млява, сонна, дратів лива. Люди«жайворонки», навпаки, намагаються працювати рановранці, в цей час вони жваві, енергійні, працездатні.
Особливе значення для спілкування має й емоційно пози тивне ставлення, почуття симпатії, дружби, любові до співроз мовника. Таку симпатію можна викликати привітною, щирою усмішкою, повторенням імені співрозмовника і комплімента ми (З посібника
).
Перед тим як вступити у спілкування, слід узяти до уваги:
(діалог чи монолог)
51.
Складіть і розіграйте діалоги за ситуаціями.
1. Ви купуєте квиток до кінотеатру. Касир пропонує вам квиток наінший сеанс. Погодьтеся або обґрунтуйте відмову.
2. Ви хочете влаштуватися на роботу кур’єром на час літніхканікул. Змоделюйте співбесіду з роботодавцем.
Культура усного і писемного мовлення.
Питання культури мовлення в оцінці видатних громадських діячів, учених, письменників
52.
І. Прочитайте висловлювання китайського філософа Конфуція на с. 28. Сформулюйте його основну думку. Яке значення правиль ного, точного мовлення в житті людей? Як ви розумієте вислів культура мовлення
?
Якщо мова неправильна, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде зроблено того, що має бути зроблене; а тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу.
ІІ. Поясніть розділові знаки в реченні.
53.
Прочитайте висловлювання видатних українців про культуру мовлення. Сформулюйте основну думку всіх висловлювань.
1. Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної вихованості, ні духовної культури... Мовна культу ра — це живодайний корінь культури... (В. Сухомлинський
). 2. Боротьба за чистоту мови й високу мовну культуру — це боротьба за культуру взагалі. Дбати про очищення мови від усякого засмічення й про дальше піднесення її культурного рівня — це обов’язок усього суспільства (За Б. Антоненком Давидовичем
). 3. Як парость виноградної лози, плекайте мову. Пильно й ненастанно політь бур’ян. Чистіша від сльози вона хай буде... (М. Рильський
).
54.
Пригадайте, що таке мова
і мовлення
. Чи може бути мова пра вильною чи неправильною, багатою чи одноманітною, логічною чи нелогічною, точною чи неточною? Чи можуть ці характеристики стосуватися мовлення? Об’єднайтеся в групи та опрацюйте теоретич ний матеріал, складіть план, випишіть ключові слова. Підготуйте усне лінгвістичне повідомлення за темою.
Культура мовлення
— це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення — це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особис тості. Одним із завдань культури є подолання мовних сте реотипів: стереотипи мовлення — це стереотипи мислення.
Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілку вання, ефективне здійснення всіх функцій мови, ушляхет нює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства загалом. Через культу ру мовлення відбувається вдосконалення самої мови.
Культура мовлення проявляється в таких основних ознаках: н о р м а т и в н і с т ь, а д е к в а т н і с т ь, е с т е т и ч н і с т ь, п о л і ф у н к ц і о н а л ь н і с т ь, л о г і ч н і с т ь, д о р е ч н і с т ь, в и р а з н і с т ь, б а г а т с т в о.
Нормативність
— це дотримання правил усного і писем ного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту, недопущення стилістичної невідповідності.
Адекватність
— це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, ясність, зрозумілість викладу для адресата. Добирати слова і будувати речення треба так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.
Логічність
— це послідовний, обґрунтований, такий, що відповідає законам логіки, у якому є внутрішня закономір ність, виклад думок.
Доречність
— це відповідність ситуації мовлення, враху вання особливостей (вік, стать, освіта, соціальне становище) адресата мовлення та обставин спілкування.
Виразність
— це оволодіння виражальними засобами звуко вого і художнього мовлення: художніми засобами, емоційно оцінною лексикою, логічним наголосом, паузами, видозміна ми голосу, темпом мовлення, емоційною тональністю тощо.
Багатство
— це оволодіння лексичним багатством мови й різноманітними способами вираження тієї самої думки.
Естетичність
мовлення — це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних можли востей мови. Оптимально дібраний темп і звучність мовлен ня, уникнення нагромадження приголосних, різно манітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати, фразеологізму, прислів’я, приказки, тропів чи фігур, вза галі нестандартність мовлення — усі ці та інші резерви мови і засоби роблять мовлення естетично привабливим.
Культура мовлення суспільства — яскравий показник стану його моральності, духовності, культури взагалі.
55.
Опрацюйте таблицю. З’ясуйте, чим відрізняється усне і писемне мовлення. Запишіть правила культури мовлення, допов ніть власними з урахуванням мовної ситуації у вашому місті (селі).
Види мовлення
| Усне мовлення
|
Писемне мовлення
|
| Сприймається на слух Викликане роботою мовного апарату Інтонаційно оформлене Діалогічне і монологічне Непідготовлене заздалегідь, імпровізоване Індивідуалізоване мовлення Експресивне Використовує додаткові за соби: міміку і жести |
Сприймається зором Оформляється графічно, системою певних знаків Інтонаційні особливості передано розділовими знаками Монологічне Попередньо обдумане, відредагова не адресантом Для вираження думок, почуттів, волевиявлень використовуються ті самі лексичні й граматичні засоби, що й в усному мовленні |
Правила культури мовлення та етика спілкування
1. В у с н о м у мовленні потрібно:
— чітко вимовляти слова;
— виділяти логічним наголосом частини речення, що є важливими для висловлення думки;
— завершувати речення відповідною настанові інтонацією;
— правильно наголошувати слова;
— не замінювати слів мімікою і жестами;
— у спілкуванні з іншими людьми орієнтуватися на адреса та й стиль мовлення, забезпечувати відповідну мелодику (гучність, темп, виразність та ін.);
— вміти вислухати співрозмовника до кінця, не перебивати без потреби, а за необхідності — вибачитися.
2. У п и с е м н о м у мовленні потрібно:
— послідовно, правильно, точно, без помилок оформляти думки на письмі;
— писати розбірливим почерком — це вияв поваги до адре сата;
— оформляти написане охайно, без перекреслень і помарок; — правильно розставляти розділові знаки.
56.
Опрацюйте таблицю. Доберіть приклади, що ілюструють нор ми літературної мови.
Норми української літературної мови
Назва норм Що регулюють
Орфоепічні Правильну вимову звуків, звукосполучень і на голос у словах
Лексичні Уживання слів у властивому їм значенні, пра
вильне поєднання слів за змістом у словосполу ченні й реченні
Орфографічні Правильний запис слів
Граматичні Правильне вживання слів та їхніх форм і поєднання їх у словосполучення та речення
Пунктуаційні Розстановка розділових знаків у реченнях Стилістичні Уживання слів відповідно до змісту, емоційного
забарвлення й експресивності та стилю мов лення
57.
Прочитайте. З якого твору взято уривок? Назвіть його автора.
З’ясуйте, які норми літературної мови порушено у висловлю ванні. Чим це спричинено? З якою метою письменники вдаються до порушення норм літературної мови у своїх творах?
Но серце моє замирає, начувається для себе великого горя... Братику Миколо, говорив мені, що ти їх родич, чи не можна тобі довідатися о сватанні Наталки? Нехай буду знати свою долю... Коли вона свободна, то скажи за мене, а коли заручена, то лучче не говори...
58.
Поясніть значення слів. Кожне слово введіть у речення. Про дотримання яких норм мовлення йдеться?
Виключно — винятково, дружний — дружній, подовже ний — продовжений, пам’ятка — пам’ятник, дбати — турбува тися, діючий — дійовий, довгий — тривалий.
59.
Знайдіть помилки в побудові словосполучень. Які норми літе ратурної мови порушено?
1. Віддавати перевагу. 2. Ні під яким виглядом. 3. Опинити ся в такому матеріальному положенні. 4. Нанести шкоду. 5. Приймати участь. 6. Розробити міроприємства. 7. Заключи ти договір. 8. Оголошується наступний порядок денний. 9. Тяжка біль. 10. Зза якоїсь причини.
60.
Перевірте правильність наголошення слів за словником. Які норми літературного мовлення порушено?
Берåмо, бовтàти, вåзти, вåрба, нåсти, випàдок, гîстей, грàблі, дошкà, дîчка, дровà, ідåмо, косèй, кро¿ти, лåгкий, не навèдіти, нîвий, îзнака, олåнь, отамàн, Покровà, приÿтель, ринкîвий, середèна, тîнкий, часó, шляхó, одèнадцять.
61.
Побудуйте діалог на тему «Чи кожна людина може стати ви датною?». Озвучте його, дотримуючись правил культури мовлен
ня й етики спілкування.
Антисуржик. — Львів, 1994.
Бевзенко С. П.
Історія українського мовознавства: історія вивчен ня української мови. — К., 1991.
Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про мови в УРСР» // Літ. Україна. — 1989, 12 листопада.
Іванишин В., РадевичВинницький Я.
Мова і нація. — Дрогобич, 1994.
Кононенко В. І.
Рідне слово. — К., 2001.
Лазебник Ю.
Світло й тіні у мовній історії України // Літ. Україна. — 1989, 31 серпня.
Маланюк Є.
Малоросійство // Літ. Україна. — 1990, 12 липня; 13 вересня.
Русанівський В. М.
Джерела розвитку східнослов’янських літе ратурних мов. — К., 1985.
Україна в словах: мовокраїнознавчий словник довідник. — К., 2004.
62.
І. Прочитайте. Складіть план статті. Випишіть ключові слова. Які факти підтверджують, що українська мова — одна з найстаріших індоєвропейських мов?
ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Більшість гіпотез щодо прабатьківщини слов’ян локалізує їх цілком або частково на території сучасної України, а за географічні орієнтири беруть Дніпро, Дністер і Карпати.
Відомий історик М. Грушевський зазначав: «За поріг істо> ричних часів для українського народу можна прийняти IV сто> ліття нової доби, коли ми маємо вже відомості, котрі можна прикласти спеціально для нього. До цього часу ми можемо говорити про нього, як про частину слов’янської групи пле> мен...» Зрозуміло, що також формування мови збігається з початком формування народу.
Внаслідок міграційної взаємодії людності дулібського та інших племінних об’єднань сформувався етнос, котрий на по> чатку IX століття створив державу Київську Русь. Чи існувала єдина давньоруська мова, чи населення Русі користувалося діалектами, а за мову писемну правила запозичена разом із християнськими книгами церковнослов’янська мова? На ці запитання немає єдиної відповіді.
На думку відомого лінгвіста А. Кримського, у своїй фоне> тичній системі, граматичній будові і словниковому складі ще в XI столітті сформувалась як окрема східнослов’янська мова — мова української нації, українська національна мова. Так само вважають авторитетні вчені Ф. Міклошич, А. Шляйхер, О. Бо> дянський, П. Житецький, О. Потебня та інші. На запитання: «Як говорили в Київській Русі?» — академік В. Ключевський відповідав: «Так, як говорять малороси». Збирач фольклору