Сировина для текстильної промисловості і тканини промислового призначення

УКООПСПІЛКА

Полтавський університет споживчої кооперації України

Кафедра товарознавства та експертизи непродовольчих товарів

РЕФЕРАТ

На тему:

„ Сировина для текстильної промисловості і тканини промислового призначення
”

Виконав

студент 5 курсу

групи ТКД – 52

Пашко Олександр Сергійович

Перевірила:

Діаніч О.Г.

ПОЛТАВА 2007

План

Вступ

1. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції.

2. Класифікація текстильних волокон.

3. Технічні характеристики текстильних волокон.

4. Класифікація пряжі.

5. Класифікація ниток.

6. Класифікація тканин промислового призначення за функціональним призначенням так обробкою.

7. Характеристика асортименту тканин промислового призначення.

Вступ

Текстильна промисловість і тканини промислового призначення відіграють неабияку роль у житті людини. Адже з текстилем ми зустрічаємося кожен день. Зараз ми не можемо уявити свого життя без нього. Тому на теперішній стадії розвитку виробництва його виготовлення зросло у кілька разів, порівняно з минулим та позаминулим роками.

Виробництво текстилю є однією з ведучих галузей промисловості.

До текстильної продукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна, полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття (штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).

Як сировина для текстилю найширше використовують такі текстильні волокна:

-- Бавовна;

-- шовк ( натуральний, сирець та ін.);

-- вовна;

-- льон;

-- джут;

-- та ін.

Отже ми повинні і надалі підтримувати розвиток виробництва текстилю, а також всіма шляхами покращувати його якість і сам процес виготовлення. Адже, як ми знаємо – можна досягти будь-чого, для чого варто тільки захотіти і почати діяти.

1. Товарознавчі аспекти і тенденції розвитку ринку текстильної продукції

Особливе значення текстилю в сучасному народному гоподарстві у тому, що це одна з найголовніших галузей господарської діяльності людства.

Завдяки швидкому обігу капіталу і високій рентабельності (20 – 40 %), текстильне виробництво – надійне джерело поповнення держбюджету.

До текстильної продукції відносять текстильні волокна, пряжу, нитки, трикотажні волокна, полотна, комплексні текстильні матеріали та основу для нанесення покриття (штучні і синтетичні шкіри, виробів будівельного призначення).

Не зважаючи на зменшення частки природних текстильних волокон у загальному обсязі виробництва у світі (58 % - 1980 р.; 43 % - 2000 р.), текстильне виробництво в Україні із 1990-х рр. характеризується спадом (2000 р. – 15 % рівня 1990 р.) і погіршенням показників серед галузей промисловості. На негативну динаміку вплинули неконтрольований притік дешевого імпортного текстилю; розрив виробничих зв’язків з традиційними постачальниками сировини; несприятливе фінансове становище підприємств, що недозволяє закуповувати необхідну сировину, виплачувати заробітню плату, оновлювати обладнання; низька виробнича спроможність підприємств через амортизацію основних фондів; маркетингова стратегія, попит.

Сучасне населення України споживає в 3,8 рази менше виробів легкої промисловості, ніж у 2002 р. (у т.ч. тканин – в 4,3, одягу і білизни – у 3,9). За останні п’ять років середньостатистичний українець оновив свій гардероб на 35 – 40 % (житель західих країн – на 90 – 95 %), і споживає в середньому 1,5м2
бавовняних та по 0,5м2
вовняних, лляних та шовкових тканин. Середньостатистичний дорослий українець на одяг, тканини і взуття витрачає 5 – 7 % щомісячних грошових витрат.

Національний ринок легкої промисловості зріс (5,9 млрд.грн – 2004 р., 6,4 млрд.грн – 2006 р.). Спостерігається незначний стійкий темп приросту (3,5 – 5 %), насичення його характеризується як достатньо повне (88 – 95 %), а окремі товарні ніші (літні люди, діти), ще ненасичені (один із шляхів їх насичення – ширше використання текстилю на основі вовни у виготовленні взуття, поєднання їх з іншими волокнами у виготовленні одягу).

Співвідношення експорту – імпорту в Україні (за складовими тенденціями розвитку ринку текстилю, одягу і взуття) аналогічні США, Великобританнії, Франції де власне виробництво цих товарів у 2,5 – 3,5 рази менше ніж їх внутрішнє соживання, а основна частка ринку заповнює імпорт зі Сходу; проте більшість українців текстиль купує на речових ринках, де наявний задовільний асортимент, доступніші ціни і покупця менше цікавить виробник товару, більше – добротність і ціна.

2. Класифікація текстильних волокон

Термін «текстильне волокно» стандартизований практично в усіх країнах СОТ, у загальному означає тонкі видовжені тіла з площею поперечного перерізу значно меншою довжини, та міцністю і еластичністю, які дозволяють скручуванням переробляти їх на пряжу і полотна.

Як сировина для текстилю найширше використовують такі текстильні волокна:

Бавовна – натуральне, органічне, насінневе волокно, яке поділяється на чотири види:

– волокнистий (кошлатий) – селекційні сорти – Кокер, Акалія та ін.;

– барбадоський тонковолокнистий – культивується у Єгипті, Середній Азії, Судані. Селекційні сорти – Піма (США), Карнак, Сакель (Єгипет);

– деревоподібний – культивується в Індії, Ірані, Пакистані;

– трав’янистий – має місцеве значення.

Натуральний шовк – натуральне, органічне волокно тваринного походження. У світі торгують натуральним шовком певних сімейств шовкових рядів: бомбіцидів одомашнених та справжніх (що харчуються листям шовковиці); сатурнідів лісових (харчуються листям дуба) та ін.

Найбільш поширені три види натурального шовку:

– шовк-сирець – отримують заваренням коконів у кип’ятку та розмотуванням;

– шовковий здир – верхній шар кокону, отриманий після обробки спеціальними пристроями (віничками) замочений у гарячій воді коконів;

– шовкове павутиння – елементарні нитки шовку, з яких гусениця виготовляє місце для замотування кокону.

Шерсть, вовна – натуракльне волокно, яке піддається прядінню та в’язанню, отримується стриженням тварин.

Луб’яні волокна є складовою стебел наземних насінневих рослин і розташовні між зовнішніми тканинами і деревиною стебла.

Лляні волокна отримують з лубу однолітньої рослини льону. Розрізняють 5 груп цієї рослини:

- льон-довгунець вирощується переважно на волокно;

- льон-кудряш – вирощується для насіння і дає невелику кількість короткого волокна;

- льон-межеумок – за характеристиками займає проміжне місце між довгунцем і кудряшем;

- льон великонасінневий;

- льон напівозимий, багатостебловий

Джут – тепло-, світло-, вологолюбна рослина сімейства липових, батьківщиною вважають Індію:

- короткоплідний – прядівна рослина з високим прямим стеблом;

- довгоплідний – гілляста рослина до 3,5 м висотою;

Коноплі – рід однорідних трав’янистих рослин родини коноплевих:

- коноплі культурні або посівні – дво- чи однодомні рослини, ростуть в заплавах річок в Гімалаях, Монголії…

- коноплі індійські – однорічна рослина 1 – 1,5 м заввишки. Культивуються в Індії, Ірані, туреччині.

- Коноплі дикі – ростуть в Поволожжі, Сибірі, Середній Азії.

Азбест – гірський льон – єдине волокно мінерального походження.

Штучні волокна – отримують з природних високомолекулярних сполук (целюлоза, білки), і простих речовин – металів і їх сплавів, скломаси.

Віскозні волокна – отримують із целюлози, дитіовуглецевої кислоти і їдкого натрію.

Ацетатні волокна не є целюлозою (складний ефір целюлози і оцтової кислоти). Є первинні – триацетатні, і вторинні – діацетатні.

Мідно-аміачне волокно отримують із целюлози мідно-ацетатним способом.

Синтетичні волокна – для їх виробництва використовують прості речовини – продукти переробки нафти, газу, кам’яного вугілля, які перетворюються на синтетичні полімери.

Поліамідні волокна – гетероланцюгові, що містять в основному ланцюзі маккромолекули амідної групи.

Поліефірні волокна відрізняються наявностю складногефірної групи та ароматичних кілець в макромолекулах.

Поліпропіленові волокна отримують з мономеру – пропілену (продукту термічного і каталітичного крекінгу нафти).

3. Технічні характеристики текстильних волокон

1. Бавовна

– з природних волокон є найтоншим (тонкість і довжина прямо пропорційно залежні) за хімічним складом є целюлозою (92 – 95 %), яка формує усі властивості: розривне навантаження (абсолютне і відносне – відповідно 4 – 6 сН/вол; 24 – 36 сН/текс); відносне розривне подовження 7 – 9 %; гігроскопічність (при н.у – 8 – 9 %, при ВВП 95 % - до 14,5 %); у воді помітно набрякає, піддається об’ємній концентрації і міцнішає з початку намокання (до 17 %); нестійке до дії кислот, дуже стійке до дії лугів (дія концентрованого лугу зміцнює його, надає кращої здатності до фарбування і блиску); розчиняється у всіх розчинниках целюлози; до дії світла задовільно стійке; теплопровідність низька; стійкість до дії тепла висока (90 – 250 о
С); питома густина – 1,52 г/см3
. У торгівлі важливим є ступінь зрілості (формує мікро- і макроструктуру зрілості); оцінюється коефіцієнт зрілості та вид (тонковолокнисті: довжина - 35 – 50 мм, лінійна густина - 133 – 154 мтекс; середньо волокнисті: відповідно 28 – 35 мм і 167 – 222 мтекс).

2. Натуральний шовк

– кокон формують дві елементарні склеєні шовковини, які легко розділяються. Елементарне волокно на 100 % складається фіброїну, набуває округлої форми після відварювання. Довжина нитки натурального шовку одомашнених шовкопрядів визначається якістю кокону; товщина – 20 – 30 мкм; міцність до розриву 8 – 10 сН/нитку (елементарного волокна – 3,5 – 4 сН/волокно); відносне розривне навантаження – 26 – 28 сН/текс; відносне розривне подовження – 22 – 25 % (у мокрому стані зростає); складові частини деформації при навантаженні 10 – 20% розривного: пружна 0,2 (волокно менш пружне, ніж вовна), еластична – 0,4 – 0,5, пластична – 0,3 – 0,4; гігроскопічність у стандартних умовах – 10 – 11%; у воді набрякає, у розчинах лугів і кислот набрякання зростає, а з підвищенням температури фіброїн гідролізує; до лугів натуральний шовк стійкий, о до світла менш стійкий ніж вовна (дія сонячних променів викликає пожовтіння і втрату міцності понад 60%); розчиняється у розчинах солей та мідно-аміаковому; до нагрівання натуральний шовк стійкий з природних, але тривала дія тепла веде до деструкції фіброїну. Тусор має вищу жорсткість, міцність, витривалість до хімічної дії, ніжну білизну, здатність до розмотування і фарбування, довжину й тонкість.

3. Шерсть, вовна

- довжина: визначається видом і породою тварин, типом волокон; становить 60 – 120 мм;

- грубість (товщина): оцінюється площею поперечного зрізу (мм), діаметром (мм), номером (м/г), лінійною густиною (текс) та ін.;

- тонкість: характеристика обернена грубості (товщині); має чіткий фізичний зміст: відношення довжини до маси, виражене у розмірах – мм/мг (м/г, км/кг);

- хвилястість, або звитість: волокна мають природну хвилястість, виражену у %;

- товщина – одна з найцінніших властивостей ВВ; становить 10 – 160 мкм і залежить від виду, породи, індивідуальних особливостей і умов утримання тварин;

- звивистість: впливає на здатність ВВ до валяння, оцінюється коефіцієнтом звивистості;

- міцність: порівняно невисока (4 – 8 сН/волокно), залежить від багатьох чинників (насамперед від товщини, тонші ВВ - міцніші);