Функціональний підхід у промисловому маркетингу
1 Функціональний підхід у сучасній маркетинговий системі
У сформованій у даний час ситуації на Україні неминуча гостра конкуренція виробників, що використовують різні маркетингові дії, спрямовані на збут продукції, застосування яких, немислимо без проведення об'єктивного аналізу конкурентоздатності пропонованої ринку продукції. Для цього недостатньо визначити тільки рівень якості товару, що є для споживача до визначеного моменту обов'язковою характеристикою, хоча ще не гарантуюче придбання товарної одиниці. Конкурентоздатним виявляється той продукт, що задовольняє потреби покупця оптимальним способом при максимальній відповідності ціни і якості.
За останні 10...15 років виникли нові наукові напрямки, покликані вивчати функціонування машин і здійснювати пошук шляхів, що забезпечують більш високу продуктивність устаткування в експлуатації. При функціональному підході намагаються насамперед з'ясувати, що необхідно споживачу, яку функцію для цього необхідно виконати і які існують варіанти для цього шляхом проведення збору й аналізу інформації на місцях експлуатації машин.
Однак, споживачі продукції найчастіше звертаються до вивчення функціональних особливостей тоді, коли купують вироби, освоюють технологію їхнього застосування, вивчають експлуатаційні можливості. Внутрішній зміст технічної системи починає цікавити споживача тоді, коли виникає несправність, відмовляє та чи інша підсистема, з'являються відхилення від заданих вимог.
Серед основних факторів формування вартісних оцінок функціональних елементів технічної системи виділяють такі групи факторів, як експлуатаційні, функціональні, техніко-експлуатаційні, конструкторсько-технологічні, організаційно-технологічні.
Кожна з перерахованих груп функціональних факторів при реалізації має свою специфічну спрямованість. Експлуатаційні фактори покликані характеризувати досліджувану технічну систему в якості досягнення певних цілей, а саме - задоволення існуючої потреби, крім того вони обумовлюють розмір витрат на їхню реалізацію. Автори існуючої класифікації наполягають на виділення в цій групі факторів ще дві підгрупи, що дозволяє робити більш ретельну розробку машини, що включає в себе не тільки зосередження всього набору необхідних функцій у створювану машину, але і забезпечення її надійності. При цьому перша підгрупа містить у собі показники призначення, кількість виконуваних функцій, "режим і число циклів функціонування, максимальні-можливі значення функціональних параметрів, діапазон виміру», а друга – “надійність, величину ресурсу, кратність застосування функціонального елемента і т.д.”. Дана група факторів є основополягаючою. Конструкторсько-технологічні, у свою чергу, спрямовані на дослідження технічної системи, як об'єкт створення і виробництва. І, нарешті, організаційно-економічні характеризують умови створення виробництва й експлуатації.
Аналіз функціонування і прийняття управлінських рішень використовуються не тільки за рубежем, але й у нашій країні, хоча, як свідчать більшість вітчизняних джерел, відбувається націленість такого аналізу на сферу споживання. У результаті виникає ситуація, у якій фактори, що формуються в основному при створенні устаткування, відносяться до розряду некерованих.
У результаті можна зробити висновок, що наукові напрямки, що вивчають функціонування машин, склалися в сфері експлуатації устаткування унаслідок усезростаючої його одиничної потужності, складності і вартості, що вимагає нових підходів до забезпечення ефективності функціонування машин, і переслідують одну єдину мету - комплексне дослідження факторів, що впливають на функціонування, а також безупинне виявлення й усунення «вузьких місць» у роботі устаткування.
Як обґрунтування необхідності функціональної спрямованості промислового маркетингу можна використовувати наступні фактори:
1) попит на машинобудівну продукцію не завжди обґрунтовано формується на основі запиту споживачів, що є малоінформованими про продукцію, що готується до випуску і знаходиться в процесі виробництва;
2) структура потреби в основному визначається на основі побудови технологічних задач, тобто формуванні банку необхідних функцій;
3)вимоги до проектованого товару базуються на технологічних задачах.
У результаті того, що в даний час потреби покупців промислової продукції відрізняються в залежності від різних факторів, доцільно використовувати сегментацію техніко-технологічного оточення дорівнює, як і в загальному маркетингу, під якою необхідно розуміти також поділ ринкового простору на певні групи - сегменти, для яких характерне зосередження ідентичних вимог до продукту у сфері застосування, конструкції, типу устаткування та інше.
Якщо розглядати конкретну фірму-виробника в цьому просторі, то для неї існує визначена його частина, що представляє для цього продуцента найбільш прибуткові можливості, а для споживача, яка дає найбільший ефект, іменована надалі, як техніко-технологічною нішею. У свою чергу, техніко-технологічна ніша не обов'язково включає один сегмент, їх може бути необмежена кількість. Пошук своєї ніші на ринку є досить відповідальним моментом у функціональному маркетингу, тому що від правильності цього кроку залежить подальша доля підприємства. Однак, конкретна ніша в ринковому просторі не є відособленою одиницею у вакуумному оточенні, вона звичайно перетинається з техніко-технологічними нішами конкурентів. Тому пошук повинний виконуватися також шляхом виключення з власної ніші конкурентних з одночасним аналізом можливостей.
2 Реалізація інтересів споживача і виробника в показнику межової ціни
В умовах, коли ринок не випробує дефіциту, вимоги споживачів невпинно ростуть і розвиваються, виникає протиріччя між пропозицією виробника і попитом споживача, що полягає в тому, що останній не займається порівнянням умов виробництва, а віддає перевагу тим товарам, вартість яких його влаштовує, при цьому не зважаючи на кількість витраченого часу і ресурсів виробником для створення одиниці продукції і згодний фінансувати функції, надані ресурсами, втіленими в реальну машину. Виходячи з цього виникає гостра необхідність визначення такого показника, як межова ціна, у якому визначаються вимоги, як споживача, так і виробника. Рівень граничної ціни визначається по наступній формулі:
,
де Ц.И
пред.
- міжова ціна устаткування;
ЦА
- продажна ціна машини-аналога;
F1
- функція залежності ціни устаткування від його маси;
F3
- функція залежності маси устаткування від класифікаційних і функціональних показників призначення.
Аi і
, Bi і
,..., Di і
- класифікаційні і функціональні показники призначення досліджуваного устаткування;
Аi а
, Bi а
,..., Di а
- класифікаційні і функціональні показники призначення машини-аналога;
Qекс.и.
- експлуатаційна продуктивність досліджуваного устаткування;
Qекс.а.прив.
- експлуатаційна продуктивність машини-аналога, приведена до показників призначення досліджуваної машини.
Показник експлуатаційної продуктивності, який використовується для визначення рівня межової ціни призначений для комплексної оцінки якості експлуатації машини, що дозволяє визначити перелік рекомендацій з розробки, виробництву й експлуатації устаткування великого машинобудування, і являє собою рівняння функціонування устаткування:
,
Ин
Пт.у.
Пу.е.
де Кт.і.
- коефіцієнт технологічного використання, що представляє собою частку робочого часу, протягом якого машина виконує своє основне технологічне призначення, і обумовлений шляхом розподілу величини часу безпосередньої роботи устаткування протягом одного робочого циклу на сумарний час роботи устаткування і виконання допоміжних технологічних операцій;
Кт. - коефіцієнт технічного використання, обумовлений шляхом відношення сумарного часу роботи устаткування до сумарної величини часу безпосередньої роботи устаткування, на виконання допоміжних технологічних операцій, на усунення відмовлень і на технічне обслуговування;
Кор. - коефіцієнт організаційного використання, обумовлений шляхом відношення календарного фонду часу за винятком часу на простої за організаційними причинами до загального фонду часу;
Ин
- індекс призначення, що представляє собою сукупність тих показників, що покликані характеризувати призначення машини і їм значення привласнюються на етапі проектування кожного конкретного класу виробів у процесі розробки технічного завдання. Складові розглянутого індексу на наступних етапах життєвого циклу машини є незмінними і являють собою міцний фундамент, на якому провадиться формування будинку конкурентноздатності продукції, та як при виборі товару виробничого призначення споживач починає відсівання невідповідних йому машин із запропонованого переліку саме за показниками призначення. Таким чином, за рівень цього індексу несе повну відповідальність розроблювач машини і повинний поставитися до цього процесу з усією відповідальністю, на підставі маркетингових досліджень вимог потенційних споживачів;
ПТ.У.
- комплексний показник технічного рівня, що складає з тих показників, що покликані характеризувати тільки сугубо технічну сторону, що включає в себе технічний рівень експлуатації проекту розроблювача. У їхнє число прийнято відносити тільки ті показники з загальної їхньої сукупності, що характеризують машину і відображають рівень якості її виготовлення і технічний рівень використання самого проекту. У випадку збігу порівнюваних машин споживач при ухваленні рішення про покупку показників, що входять до складу індексу призначення, подальший добір устаткування продовжує саме за показниками технічного рівня, за який відповідає виготовлювач машини;
Пу.е.
- показник рівня експлуатації, величина якого характеризує наскільки повно й ефективно для власного виробничого процесу споживач використовує ті параметри і властивості машини, що були закладені в неї проектувальником і виготовлювачем на попередніх етапах життєвого циклу. Таким чином, у випадку спостереження низької віддачі машини проти очікуваної при відповідному високому рівні індексу призначення і показника технічного рівня винуватцем є тільки сам споживач.
Виходячи з утвердження існуючої методики, маса будь-якого устаткування знаходиться у функціональній залежності від класифікаційних і функціональних показників призначення, а саме лінійних, силових, теоретичних, продуктивних і інших, і виражається функцією F3
.
Аналіз публікацій, спрямованих на визначення маси різних видів устаткування через виведення її функціональної залежності від функціональних і класифікаційних параметрів призначення, свідчать про незаперечний факт, що багатьом авторам удалося досягти поставленої мети шляхом побудови шукаючої функції через мультиплікативне вираження, що, крім теоретичної обґрунтованості, забезпечує ще і досить висока відповідність розрахункових результатів із практичними спостереженнями, що говорить про максимальну придатність даного методу для використання в реальних виробничих умовах.
Однак, необхідно зробити істотне зауваження, яке полягає в тому, що найбільш вагомі показники призначення, що роблять істотний вплив на масу устаткування, незалежно від його класу і виду, можуть бути виявлені тільки на етапі остаточного визначення емпіричної формули, то найбільш компетентні дослідники в даній області наукової діяльності радять проводити аналіз цієї залежності спочатку в загальному виді, не прив'язуючи його ні до якого-небудь конкретного устаткування. Виходячи з цього, вищевказана формула в мультиплікативній формі має наступний вид:
,
де КМ
- коефіцієнт пропорційності, що визначає вплив якості виконання проекту на масу устаткування;
Z1
,...,Zn
- показники ступеня, інакше названі коефіцієнтами регресії, що визначають вагомість впливу відповідних показників призначення на масу досліджуваного виду устаткування.
Процес визначення емпіричних залежностей, у тому числі і розглянутому виді, здійснюється протягом семи, виконуваних у строгій послідовності, етапів. На початковому етапі, насамперед необхідно визначити кінцеву прикладну мету, для якої й організоване виконання всіх намічених робіт. На момент, коли реалізовані цілі поставлені, а виконавцям зрозуміла суть виконуваних задач, є можливість переходу до другого етапу, що складається в зборі статистичних даних і інформації, необхідних для виконання поставлених цілей і проведення необхідного аналізу. Наступним етапом є проведення кореляційного дослідження, що дозволяє виявити існування хоча б якогось зв'язку, навіть незначно вираженої, між досліджуваними величинами, що відразу ж на первісній стадії аналізу дозволить переконатися і визначитися, що виконувані роботи мають теоретичну основу і математичний фундамент. Якщо такий зв'язок знайдений, то на четвертому етапі можна переходити до опису класу функцій, у рамках яких буде здійснюватися подальший пошук і дослідження залежностей. По-п'яте, аналізується мультиколлініарність перемінних і проводиться добір тих з них, що є найбільш інформативними. По-шосте, виконується оцінка невідомих параметрів, що входять у досліджуване рівняння статистичного зв'язку. І, у результаті, при підведенні підсумків проведеного процесу необхідно проаналізувати точність отриманого рівняння. У випадку недостатньої точності чи невідповідності її необхідній величині, необхідно переглянути весь процес ще раз з метою виявлення помилок. Однак, якщо і вони не виявлені, то тоді вводиться поправочний коефіцієнт, що перекриває погрішність розрахунків.
Порядок прямого пошуку полягає в наступному. Спочатку потрібно вибрати для кожного з параметрів А, B,..., D
початкові передбачувані значення Z1
, Z2
,..., Zn
разом з деяким початковим збільшенням D
Z
. Потім за статистичними даними з урахуванням обраних значень Z1
, Z2
,..., Zn
за наступною формулою визначаються величини Kмi
і розраховується коефіцієнт варіації:
,
де Км
- середнє значення Кмi за вибіркою розглянутої бази даних;
m - кількість кранів у вибірці.
Наступним кроком є заміна якого-небудь значення Zi
з набору Z1
, Z2
,., Zn
на величину і, відповідно, визначення нового значення Квар
. Якщо значення Квар
не зменшиться, іспиту піддається величина. В остаточному підсумку, по мінімуму коефіцієнта варіації визначається деякий локальний оптимум.
Описаний процес повторюється за визначеним алгоритмом для кожного з параметрів А, B,..., D окремо, а також для сполучення цих параметрів, що складає серію спробних кроків. Нові оцінки параметрів Z1
, Z2
,..., Zn
утворять деякий вектор у просторі параметрів, що задає напрямок, який веде до зменшення Квар
. Уздовж цього напрямку здійснюється ряд робочих кроків доти, поки при будь-якій зміні значень Z1
, Z2
,..., Zn
зменшення величини коефіцієнта варіації виявиться неможливим. В області близької до оптимуму для більшої точності величина DZ може бути зменшена. Неможливість подальшого скільки-небудь істотного зниження значення Квар
при малих DZ указує на те, що досягнуть оптимум.
Що стосується вибору початкового збільшення відзначимо, що вибір DZ=0.3 вважається розумним компромісом між занадто великим початковим розміром кроку, що прийдеться, можливо, зменшити перш, ніж почне зменшуватися величина Квар
, і занадто малим розміром кроку, що може привести до великих витрат часу, тому що буде потрібно зробити дуже багато малих кроків.
Для виключення можливості перебування помилкових оптимумів можна порекомендувати проводити описаний процес неодноразово, щораз задаючи нові, істотно відмінні, початкові значення Z1, Z2,..., Zn.
До достоїнств даної методики визначенню функціональної залежності можна віднести найбільш високу точність у порівнянні з іншими способами, легкість опису, а, у випадку, застосування програмного пакета і швидкість проведення процесу.
Методом, аналогічним визначення функціональної залежності маси устаткування від його показників призначення, є можливість виведення рівняння, що описує залежність ціни устаткування від його маси, тобто функцію F3
:
,
де х - показник ступеня, що визначає вагомість впливу маси устаткування на його ціну;
ДОўм
- коефіцієнт пропорційності, що визначає вплив величини маси на ціну устаткування.
Таким чином, підставивши формули і у рівняння, що описує визначення граничної ціни аналізованого устаткування, одержимо остаточний вид даного вираження, яке можна використовувати для будь-якого класу устаткування:
,
Виходячи з вищенаведених доводів, можна зробити висновок про те, що рівняння є в даний час найбільш зручним для опису економічної сторони досліджуваного устаткування, тому що воно відображає не тільки ціну машини, але і показує ступінь впливу найбільш важливих показників призначення на її рівень, а також значимість якості і надійності машини при проведення процесу ціноутворення. Крім того, даний показник дозволяє в одному рівнянні привести у відповідність і в порівнюваний вид продукцію різних фірм.
3 Застосування функціонального підходу в маркетингу при оцінці
рівня конкурентоспроможності продукції промислового призначення
Таким чином, конкурентноздатність являє собою оптимальну відповідність ціни і якості аналізованої продукції. Крім того, якщо ґрунтуватися на висновках, отриманих на базі проведених досліджень, то в даний час більш придатного показника для характеристики товару виробничого призначення, що випускається, чим гранична ціна, не існує, тому що при його розрахунку й аналізі визначається той максимальний рівень ціни, що покриває усі властивому
Таким чином, з вищесказаного можна прийти до висновку, що з'являється можливість нового функціонального підходу до визначення рівня конкурентноздатності, шляхом відношення граничної ціни до продажної ціни устаткування. Аналітично вищесказане можна записати в такий спосіб:
,
де Цпрод.И.
- рівень продажної ціни досліджуваного устаткування.
Підставивши уже виведене рівняння граничної ціни в загальному виді з метою дотримання послідовності виведення рівняння, у вираження, отримаємо:
,
Якщо привести вираження у вид, що читається, то воно буде мати наступне формулювання:
.
Однак, за умови, що мультиплікативна форма є найбільш строгим способом вираження функціональних залежностей будь-якого виду, у тому числі і продажній ціні від маси, а останньої від функціональних і класифікаційних показників призначення, тоді формула при підстановці в неї вираження перетвориться в наступне:
.
Формула дає повне представлення про стан технічного й економічного рівня досліджуваного товару і машини-аналога, а також дозволяє визначити розходження між цими порівнюваними товарами, і відображає зіставлення їхній споживчих вартостей. Отриманий у такий спосіб комплексний показник конкурентноздатності,К по своїй суті моделює добір машин у кількісному вираженні, що дозволяє при цьому привести їх у найкращу відповідність шляхом сполучення баз порівняння, а саме умов використання та інше.
Даний ефект досягається за рахунок заміни у формулі міжової ціни експлуатаційної продуктивності аналога на показник експлуатаційної продуктивності аналога, приведений до показників призначення досліджуваної машини, тобто, інакше кажучи, цією дією обидві одиниці устаткування приводяться до одного класу споживачів, що для промислової продукції дуже важливо, у результаті того, що у випадку невідповідності показників призначення рівню відповідної потреби, то сегменту ринку, де переважає визначений клас устаткування, користувачу прийдеться випробувати додаткові витрати, у яких він не зацікавлений. Таким чином, дане відношення являє собою поправочний коефіцієнт коректування баз порівняння. А показники надійності машин, у свою чергу, мають у приведеній формулі реальні значення, властиві кожному з них, і, тим самим, об'єктивно оцінюються. Що стосується фактичних величин показників призначення машини-аналога і досліджуваного устаткування, то вони порівнюються при підстановці в мультиплікативне вираження.
Однак, у даній методиці немає чіткого угрупування технічних і економічних показників конкурентноздатності, що утрудняє процес розрахунку, аналізу результатів і виявлення «вузького місця» виробу. З цією метою виникає необхідність у представленні формули у наступному виді:
.,
IТ.П.
IЭ.П.
Таким чином, у формулі вираження, укладене в перші квадратні дужки, описує технічну сторону товару, тобто:
,
Визначений у такий спосіб комплексний показник конкурентноздатності за технічними параметрами дозволяє виявити і проаналізувати одну з найбільш важливих проблем, що складає у визначенні ступеня задоволеності існуючої потреби аналізованим устаткуванням у порівнянні з машиною-аналогом за твердими технічними параметрами. При проведенні розрахунків по формулі підвищується точність аналізу технічних характеристик машинобудівної продукції за рахунок більш повного і ретельного аналізу якості і надійності устаткування. Це відбувається в результаті того, що в процесі розрахунку з'являється можливість відмовитися від залучення експертів до оцінки технічних параметрів досліджуваної продукції промислового призначення, що, у свою чергу, не тільки підвищує точність, тому що при використанні експертних оцінок спочатку в методиці розрахунку запрограмована погрішність, що складається в більшості випадків у розбіжності думок різних груп фахівців, і спрощує процес аналізу, але і прискорює його за рахунок економії часу не тільки на проведенні ранжирування параметрів, але і на пошук компетентних експертів.
Крім того, при використанні даного методу аналізу споживчих властивостей продукції спостерігається чітко налагоджений механізм формулювання переліку параметрів, що роблять істотний вплив на рішення про покупку. Дана ситуація складається у результаті того, що у формулі цей добір відбувається автоматично, тому що в неї включаються тільки ті характеристики машини, чисельні значення яких безпосередньо відображаються на величині експлуатаційної продуктивності, величину якої кожен потенційний споживач прагне максимізувати, тому що існує прямо пропорційна функціональна залежність між нею і передбачуваним прибутком користувача.
Як що в даному випадку аналізу підлягає продукція промислового призначення, що здобувається покупцем з метою одержання прибутку від подальшого її використання, то це обґрунтування є актуальним. Крім того, у число аналізованих параметрів входять усі показники призначення, що характеризують споживчі можливості, необхідні для досягнення вище поставлених цілей. Визначення значимості кожного з показників призначення також запрограмовано в рівнянні споконвічно і виражається у виді ступенів, що відображають мультиплікативну залежність.
Однак, у вираженні не враховується вплив на рівень конкурентноздатності «м'яких» параметрів. Хоча естетичні властивості продукції, навіть промислового призначення, відіграють немаловажну роль при ухваленні рішення про покупку того чи іншого продукту праці, особливо у випадку збігу в запропонованих увазі споживача зразків “твердих” параметрів. Для їхньої оцінки в даному випадку необхідно використовувати методику, запропоновану М.Г.Долинською. Тільки при оцінці вищевказаних параметрів необхідно врахувати той факт, що вони не мають чисельних значень, тому для їхнього аналізу необхідно використовувати десятибальну шкалу, значення за якою кожному індивідуальному параметру привласнюються на підставі проведеного маркетингового дослідження ринку й опитування потенційних споживачів. Тоді з'являється можливість визначення конкурентноздатності товару за “м'якими” технічними параметрам:
,
де Iт.м.п.
- груповий показник конкурентноздатності за “м'якими” технічними параметрами;
qИ
т.м.п.
, q Ат.
м.п
- одиничні показники конкурентноздатності за “м'якими” технічними параметрами.
Причому, визначення цих показників здійснюється на підставі порівняння “м'яких” параметрів досліджуваного устаткування машини - аналога зі зразком, що символізує потребу потенційних споживачів, чисельні значення якого дорівнюють максимальному значенню, тобто десятьом балам.
На підставі цього формула приймає наступний вид:
,
деIт.ж.п.
- груповий показник конкурентноздатності за жорсткими технічними параметрами.
Тоді проміжний варіант рівняння буде виглядати в такий спосіб:
,
Однак, вираз не дозволяє повною мірою провести необхідний аналіз технічної сторони, незважаючи на внесені виправлення і коректування. Це відбувається, у результаті того, що формула аналогічно методикам, розглянутим у попередніх розділах, не дає можливості, у випадку низького рівня конкурентноздатності, виявити без особливих зусиль і істотних витрат часу «вузькі місця» у функціонуванні аналізованого устаткування і, що особливо важливо, винуватця їхнього виникнення.
Для усунення цього недоліку вираження необхідно представити в розгорнутому виді:
,
На даному етапі, при обліку розробок Л.А.Юрченка, представлених у виді виразу, і згруповані в загальному виді не залежно від класу і типу аналізованого устаткування за умови, що показники Аi
і Сi
символізують показники призначення, Вi
- показники технічного рівня, а Di
- рівень експлуатації, то рівняння приймає наступний вид:
,
Згруповані показники в перших квадратних дужках являють собою індекс призначення, у других - показник технічного рівня, а відповідно, у третіх - показник, що характеризує рівень експлуатації.
При проведенні деяких математичних дій і при обліку того, що в індексі призначення показники СiA
і СiИ
, узяті з рівняння експлуатаційної продуктивності, є приведеними, тобто мають однакові чисельні значення, а, крім того, при проведенні розрахунку конкурентноздатності продукції приймається, що обидві машини, як аналізована, так і аналог, будуть використовуватися тим самим споживачем, вираження приймає вид:
,
Для остаточного уявлення комплексного показника конкурентноздатності за технічними параметрами припустимо, що всі «м'які» параметри машини закладаються при її проектуванні, тобто розроблювачем, що, у принципі, обґрунтовано теоретично і практично, тоді
,
Вираз, укладений в перші квадратні дужки, групує показники призначення і являє собою індекс призначення, а в других - показники технічного рівня.
У випадку, якщо показник конкурентноздатності за технічними параметрами приймає значення менше за одиницю, тобто Iт.п
<1, то аналізований товар уступає за технічними і якісними характеристиками товару конкурента, а це викликає необхідність підвищення індексу призначення, залучаючи при цьому проектувальника і розроблювача, або індексу, що характеризує технічний рівень виготовлення, і при цьому розроблювач повинен внести деякі зміни в проекті машини, а виготовлювач крім втілення їх у виробництві, повинен удосконалити сам процес виготовлення, підвищивши при цьому якість і надійність машини. ЯкщоIт.п.
>1, то за технічними характеристиками досліджувана машина перевершує аналог. І, нарешті, якщо Iт.п.=
1, то за технічними параметрами ці два види устаткування, хоча і виготовляються різними продуцентами, є ідентичними, і при придбанні одного з них споживач у функціональному аспекті нічого не виграє в порівнянні з тим випадком, якби він зробив інший вибір.
Вираз, укладений в другі квадратні дужки, рівняння описує економічну сторону товару, тобто, говорячи аналітично, одержимо:
,
Однак, як було відзначено в другому розділі, за ствердженням багатьох вчених і підтвердженням цього на практиці, описуючи економічну сторону виробу тільки продажною ціною, допускається велика погрішність, величина якої дорівнює експлуатаційним витратам за весь термін використання товару, що особливо важливо для машинобудівної продукції, тому що вона здобувається з метою довгострокової експлуатації.
Як було з'ясовано в другому розділі, у даний час прийнято, щоб уникнути вище описуваної погрішності, заміняти при розрахунку показника конкурентноздатності за економічними параметрами продажної ціни на ціну споживання, що включає крім першої складової ще й експлуатаційні витрати за весь термін експлуатації. Однак, у такому випадку, виникають труднощі у визначенні останньої складової показника ціни споживання, у результаті того, що аналізу підлягає довгостроковий період експлуатації машини. З цією метою краще використовувати такий показник, як собівартість вироблення товарної продукції використовуваною машиною, значення якої мається на кожному підприємстві-виробника останньої, тоді вираз приймає вид:
,
де СА
і СИ
- собівартість вироблення товарної продукції експлуатованою машиною, відповідно, аналога і досліджуваної;
Тслужби А
, Сслужби И
- термін служби машини-аналога і досліджуваного устаткування.
Однак, якщо залишити визначення групового показника конкурентноздатності за економічними параметрами у виді виразу, то в якості його недоліку можна відзначити відсутність обліку впливу функціональних можливостей аналізованого устаткування на зниження експлуатаційних витрат. Щоб уникнути одержуваної погрішності необхідно формулу представити в наступному виді:
,
де V - загальний обсяг продукції, вироблений аналізованими машинами протягом року.
У виразі доцільно брати однакові величини обсягу виробництва з метою проведення максимально об'єктивного аналізу, тобто в такий спосіб проводиться приведення у відповідність варіантів. Однак, при такому розрахунку виявляється неврахованим такий важливий показник, як термін служби машини, що характеризує її зносостійкість і до деякої міри надійність. Щоб уникнути цієї помилки отриманий показник річних експлуатаційних витрат необхідно помножити на термін експлуатації, тоді вираження приймає остаточний вид:
,
При аналізі групового показника конкурентноздатності за економічними параметрами існує прямо пропорційна залежність між рівнем цього показника й економічним ефектом, тобто, якщо значення цього показника спостерігаються в розмірі, більшому одиниці, то напрошується висновок про більш вигідні умови, пропонованих споживачу досліджуваної машини. Якщо Iэ.п.
<1, то це свідчить про наявність такої ж ситуації, але для машини-аналога, і, якщо Iэ.п.
=1, те це означає, що економічні параметри обох видів продукції знаходяться на однаковому рівні.
З урахуванням вищевказаних виправлень, втілених у формулах і, рівняння, що описує комплексний показник конкурентноздатності машинобудівної продукції, приймає наступний вид:
,
Однак, для представлення комплексного показника конкурентноздатності машинобудівної продукції в остаточному виді необхідно врахувати вплив нормативних параметрів на її рівень, як це пропонують багато авторів:
,
При аналізі рівня конкурентноздатності, розрахованого за формулою, необхідно враховувати, що економічний зміст даного показника складається у визначенні розходження між споживчими собівартостями порівнюваних товарів промислового призначення. У випадку, якщо К>1
, то це свідчить про те, що досліджуване устаткування перевершує машина-аналог. Це підтверджує той факт, що в аналізованому товарі досягнуто кращим образом відповідність ціни і якості, чим у продукції конкурента. Виходячи з цього, основні дії продуцента повинні бути спрямовані на максимальне використання виробничих потужностей, постійне вивчення і дослідження ринку, а також вимог потенційних споживачів з метою продовження роботи з удосконалювання виробленого устаткування і доведення його відповідності потребам до максимуму, що спричинить за собою ріст або підтримку існуючого рівня конкурентноздатності, а отже, уплине на зміну величини сукупного прибутку в позитивну сторону.
У випадку, якщо К<1, необхідно проаналізувати всі складові рівняння, тому що це говорить про низький рівень конкурентноздатності досліджуваного товару, що спричинить за собою втрату частки ринку. Тому в залежності від того, яке “вузьке місце” буде виявлено в процесі аналізу рівняння необхідно почати відповідні міри. Якщо низьким представляється індекс призначення, то це свідчить о недоліках проекту машини і необхідності залучити її розроблювача до виправлення всіх знайдених недоліків. У випадку низького індексу, що характеризує технічний рівень виробу, вважається необхідним переглянути весь виробничий процес і притягти до відповідальності виготовлювача, та як це сигнал про низьку якісну сторону продукту і його надійності. І, нарешті, якщо причиною низької конкурентноздатності є економічні параметри, то при відповідному переліку функціональних і класифікаційних характеристик, а також рівні якості і надійності, властивому досліджуваному товару, необхідно зробити коректування або продажної ціни або експлуатаційних витрат.
При рівній конкурентноздатності, тобто К=
1, напрошується висновок про взаємозамінність досліджуваного устаткування і машини-аналога, а, отже, для споживача немає принципової різниці при ухваленні рішення про покупку між цими двома товарами. Відповідно до цього, необхідно поліпшити або технічну сторону машини, або знизити економічні показники.
Викладена вище методика розрахунку конкурентноздатності, пристосована для проведення дослідження продукції промислового призначення, створює передумови для підвищення точності розрахунку даного показника за рахунок більш повного і ретельного аналізу якості і надійності досліджуваного класу продукції. Крім того, з'являється можливість виявлення не тільки «вузького місця» у функціонуванні машини при її експлуатації у випадку низького рівня конкурентоздатності, але і винуватця виникнення, а також відмовитися від залучення експертів для оцінки «твердих» технічних параметрів аналізованого продукту праці, що, у свою чергу, значно спрощує і прискорює процес дослідження.
Література
1. Коваленко Г.А. Конспект лекций по курсу "Менеджмент машиностроительного производства". - ДГМА, 2005. - 68 с.
2. Косвинов В.А. Определение показателей материалоемкости вероятностно-статистическими методами. - М.: Стандарты и качество, 1998. - 210 с.
3. Лифиц И.М. Теория и практика оценки конкурентоспособности товаров и услуг. - 2-е изд. доп. и испр. - М.: Юрайт - М, 2004. - 224 с.
4. Мартыненко Н.М. Технология менеджмента: Учебник для студентов высших учебных заведений. - К.: МП "Леся", 1997. - 800 с.
5. Методика определения предельной цены на машины и оборудование производственного назначения. - Краматорск: НКМЗ, 2004. - 10 с.
6. Нємцов В.Д., Довгань Л.Є., Сініон Г.Ф. Менеджмент організацій: Навч. посібник. – К: ТОВ “УВПК “ЕксОб”, 2001. - с.
7. Производственный менеджмент: Учебник для вузов / С.Д. Ильенова, А.В. Бандурин, Г.Я. Горобцов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 583 с.