Б.1.1. Україна в Першій світовій війні. Воєнні дії на території України.
Україна стала ареною жорстокого військового протистояння початку XX століття - Першої світової війни. Обидва ворогуючих блоки - Троїстий союз та Антанта - претендували на її територію, багатий людський потенціал та матеріальні ресурси. Обидві конфліктуючі сторони намагалися залучити український національний рух на свій бік, проте активніше діяли українці Західної України. Західноукраїнське політичне середовище виносило ідею самостійності України. Тут було створено перші українські військові формування - УСС. Війна, що тривала 4 роки, принесла Україні небачені людські втрати та матеріальне розорення. Проте вона призвела до посилення українського визвольного руху.
Б.1.2. Участь України в діяльності ООН, інших міжнародних організаціях.
1945 р. радянська Україна стала повноправним членом найвпливовішої міжнародної організації - ООН. До 1991 р., до проголошення незалежності, українська зовнішня політика йшла у фарватері загальносоюзної політики; УРСР була позбавлена можливості проводити самостійну зовнішню політику. На сьогодні Україна - визнана у світі держава, яка проводить активну зовнішню політику і є вагомим чинником стабільності в Європі.
Б.2.1. Національний рух в Галичині і Наддніпрянській Україні в роки Першої світової війни.
Події Першої світової війни активізували національний рух в Україні - як в Галичині (Західна Україна) так і на Наддніпрянщині (Східна Україна). Війна розбудила національну свідомість українців, заставила велику їх частину включитися у справу визволення свого народу від поневолення. Діячі національного руху в Галичині ще з кінця XIX ст. сформулювали ідею незалежності та соборності українських земель. Для Східної України характерним був виступ за помірковану автономію східноукраїнських земель у складі Росії.
Б.2.2. Суспільно-політичне життя в Україні у другій половині 50-х - на початку 60-х років.
Зі смертю одного з тиранів XX століття Сталіна та приходом до влади Хрущова в країні розпочинається часткова десталінізація суспільно-політичного життя. Визнання Сталіна злочинцем, хоча і в закритій доповіді, призвело до усунення багатьох кричущих порушень прав людини. Були звільнені десятки тисяч невинно засуджених людей, яким повернули добре ім'я. Проте непослідовність дій Хрущова, його помилки та прорахунки призвели до усунення його від влади. Цим скористалися консервативно налаштовані члені ЦК, не згодні з реформами Хрущова.
Б.3.1.Формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців.
Ще до проголошення української державності на початку XX ст. український народ зумів організувати власні збройні сили. Ними став легіон УСС. Українські хлопці та дівчата-стрільчині Галичини, воюючи на боці Австро-Угорщини, сподівалися визволити Східну Україну з-під влади Роси. БОЙОВИЙ шлях легіону - шлях звитяги та втрат. Відзначившись в роки війни, бійці легіону і в мирний час здобули славу - зі складу стрілецтва вийшли знані в Україні митці, що склали славу української культури.
Б.3.2. Культурне життя в Україні у другій половині 40-х-на початку 50-х років.
Культурне життя України у повоєнний період розвивалося під жорстким тиском Комуністичної партії. Масова ідеологічна кампанія переслідування митців дістала назву «ждановщина». Під «колеса» комуністичної системи потрапили видатні українські поети, прозаїки, композитори. Кампанія засвідчила бажання влади посилити контроль над духовним життям суспільства. Певні зрушення були зроблені в галузі освіти та науки, хоча і тут не обійшлося без втрат - розгрому зазнали найперспективніші того часу науки генетика та кібернетика. В цих галузях ми відстали фактично назавжди від розвинених країн.
Б.4.1. Початок Української революції, утворення Центральної Ради.
З ліквідацією самодержавства в Росії та приходом до влади Тимчасового уряду посилився національно-визвольний рух у Східній Україні. Це призвело до початку Української національно-демократичної революції 1917-1921 років. Її лідером став видатний український історик М. Грушевський. Було створено представницький орган влади українців - Центральну Раду. Її метою стала боротьба за автономію Східної України в складі Росії. Більшість населення підтримало домагання Центральної Ради, хоча вже тоді частина його виступала за самостійність України та об'єднання всіх українських земель у складі єдиної (соборної) держави. В Східній Україні починають створюватися власні військові формування, першим із яких стало «Вільне козацтво».
Б.4.2. Діяльність радянських партизанів і ОУН-УПА в роки Другої світової війни.
Встановлення на українських землях нацистської диктатури призвело до розгортання масового Руху Опору. Обидві його течії - і комуністична і націоналістична - зробили свій внесок у розгром ворога. Проте різні політичні погляди на майбутнє України призводили до взаємного не признання і масових жертв. Український народ зі зброєю в руках довів усьому світові своє бажання жити мирно на своїй землі.
Б.5.1. Проголошення автономії України. І-й Універсал Центральної Ради.
Відродження української державності у XX столітті розпочалося з прийняття І Універсалу Центральної Ради. Відповідно до нього Центральна Рада фактично ставала законодавчим органом влади на східноукраїнських землях, а Східна Україна проголошувалася автономною державою у складі Росії. Було також утворено перший українських уряд - Генеральний секретаріат на чолі з видатним українським письменником В.Винниченком. Розпочиналися перші практичні кроки по відродженню України як держави.
Б.5.2. Об'єднання українських земель та радянізація західних областей України в 1939-1941 роках.
Об'єднання українських земель в єдиній радянській державі стало наслідком злочинної змови двох диктаторів - Сталіна та Гітлера. Уклавши пакт про ненапад СРСР та Німеччина розпочали агресію проти незалежної польської держави. До складу УРС були включені західноукраїнські землі, що негайно стали об'єктом перетворення в радянському дусі - тут було встановлено радянську владу, розпочато індустріалізацію та колективізацію, терор вперше щодо мирного населення, Єдиним позитивним моментом було те, що за століття роз'єднання більшість українців опинилися в складі однієї держави.
Б.6.1. 3й Універсал Центральної Ради. Проголошення Української Народної Республіки.
Подальший розвиток українського національно-визвольного руху та Жовтнева революція в Росії, яка призвела до захоплення влади більшовиками, стали причинами прийняття III Універсалу. У ньому Українська Центральна Рада проголосила відродження державності на східноукраїнських землях у формі Української Народної Республіки (УНР), яка проіснувала загалом два роки. В Універсалі Центральна Рада накреслила головні завдання у своїй внутрішній та зовнішній діяльності. Проте через низку причин значну частину з наміченого зробити не вдалося.
Б.6.2. Становлення багатопартійної системи в Україні наприкінці 80-х - у 90-х роках.
З приходом до влади в СРСР М. Горбачова та зміною політичної ситуації і у зв'язку з цим - проведенням реформ, спрямованих на деяку демократизацію СРСР, склалися передумови для створення багатопартійної системи. Політичні партії в Україні пройшли декілька етапів становлення і на сьогодні в Україні існує багатопартійна система, яка характеризується наявністю багатьох дрібних партій. Така роздрібненість заважає подальшому розвитку українського політичного життя та становленню цивілізованого демократичного суспільства. Рано чи пізно з цієї занадто строкатої структури повинні виділитися 2-3 сильні партії, що відповідає існуючій на сьогодні в західних країнах багатопартійній системі.
Б.7.1. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917-поча-ток 1918 рр.). Проголошення
IV
Універсалу.
Протягом грудня 1917 - травня 1918 р. в Україні тривали бойові дії між військами радянської Росії та їх ставлениками в Україні й військами УНР. В ході цієї війни за IVУніверсалом Україну було вперше у XXст. проголошено незалежною державою. За підтримки Німеччини та Австро-Угорщини, уклавши з ними мирну угоду, українські війська перемогли більшовиків у цій війні.
Проте Центральна Рада не змогла скористатися результатами перемоги, оскільки втратила підтримку значної частини населення України, не задовольнивши бажань основної її частини. Селяни так і не отримали бажаної землі і відмовлялися підтримувати українську владу.
Б.7.2. Державна символіка України, її історичне походження.
Державна символіка є духовним втіленням найкращих історичних традицій українського народу та держави. Вони відображають тисячолітню історію народу та державотворення, втілюють найвищі чесноти українців - миролюбність, працьовитість, бажання жити у єдиній державі. Повага до державних символів є обов'язком кожного громадянина України.
Б.8.1. Внутрішня та зовнішня політика Української Держави за часів П.Скоропадського.
Центральна Рада після перемоги українських військ у першій війні радянської Росії проти УНР втратила підтримку населення. Невдоволені її політикою великі землевласники, підприємці та банкіри руками П. Скоропадського усунули її від влади. УНР була на деякий час ліквідована, її місце посіла Українська Держава. Незважаючи на деякі здобутки у внутрішній та зовнішній політиці, П. Скоропадський тримався передусім завдяки військовій підтримці Німеччини. Коли вона програла Першу світову війну у листопаді 1918 р., Гетьманщині прийшов кінець - було відновлено УНР.
Б.8.2. Окупаційний режим в Україні в 1941-1944 роках. Голокост. Звільнення України від нацистської окупації.
З приходом в Україну нацистських окупантів на нашій території було встановлено жорстокий окупаційний режим - режим насильства і терору. Територія України була поділена окупантами на свій розсуд. Проте в ході корінного перелому у Великій Вітчизняній війні розпочалося визволення території України. Воно проходило в декілька етапів і на 28 жовтня 1944 р. вся територія України в сучасних межах була визволена від ненависного ворога. Склалися умови для переходу до мирного життя.
Б.9.1. Наш край в 1917-1920 роках.
Б.9.2. Всеукраїнський референдум та вибори Президента Укр. 1.12.1991 р.: результати та історичне значення.
Втретє у XXстолітті Україна була проголошена незалежною державою. Збулася віковічна мрія українського народу мати «в своїй хаті свою правду і волю». На Всеукраїнському референдумі український народ підтримав Акт проголошення незалежності України, прийнятий Верховною Радою. Які б не були мотиви прийняття цього Акту, він став дійсно вікопомною подією в житті України. Одночасно були проведені вибори Президента України, яким став колишній секретар ЦК КПУ з ідеологи Л. Кравчук.
Б.10.1. Політика більшовиків в Україні в 1919-1920 рр. «Воєнний комунізм».
В першій половині 1919 р. більшу територію Східної України контролювали російські більшовики, які встановили тут свою диктатуру. Їхні намагання запровадити комунізм - політика «воєнного комунізму» - призвели лише до руйнування економічного життя в Україні, жорсткого терору та масових антибільшовицьких повстань. Закріпитися у 1919 р. більшовикам не вдалося внаслідок наступу на Україну військ «білого» генерала А.Денікіна - командувача Добровольчої армії. Метою Денікіна була ліквідація більшовицької диктатури та відновлення дореволюційних порядків у Росії. З перемогою над Денікіним в Україну у 1920 р. повернулася радянська влада і «воєнний комунізм».
Б.10.2. Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України в 1996 р. і її історичне значення.
Прийняття Конституції України стало закономірним етапом державотворення в Україні. Вона стала основою всієї юридичної системи держави, необхідним і безумовним чинником подальшого становлення незалежної, правової, демократичної, соціальної держави.
Б.11.1. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, її внутрішня та зовнішня політика.
Українці, які проживали на території Західної України, в результаті неймовірних зусиль проголосили незалежність свого регіону - ЗУНР. Однак сусідні держави - Польща, Румунія та Чехословаччина претендували на ці території. Єдиним союзником ЗУНР стала УНР, проте вона й сама потерпала від натиску ворогів. Сили були не рівні і після дуже короткого часу самостійного існування територія ЗУНР була загарбана державами-сусідами. Об'єднання ЗУНР і УНР показало всепереможне бажання українського народу жити в єдиній соборній українській державі.
Б.11.2.
Сучасна релігійна та міжконфесійна ситуація в Україні.
Як і будь-яка демократична держава, Україна забезпечила своїм громадянам реальне право на свободу совісті та віросповідання. В Україні поновили діяльність заборонені за радянських часів церкви. Найбільш впливовим та чисельним релігійним напрямком в Україні є православ'я, яке представлене різними напрямками. Уряд України намагається вирішити всі наболіли питання релігійного життя в Україні. Тільки останнім часом і тільки в Києві на кошти держави було відновлено визначні пам'ятки культури: церкву Богородиці Пирогощі на Подолі, Михайлівський Золотоверхий собор, Успенський храм Києво-Печерської Лаври. Стоїть питання про відновлення першої в Україні кам'яної церкви - Десятинної.
Б.12.1. Внутрішня та зовнішня політика Директорії УНР.
Прийшовши до влади на хвилі антигетьманського повстання, Директорія відновила УНР. Проте, як і Центральній Раді, їй не вдалося довго утримати під контролем територію Східної України. На заваді цьому стали як внутрішні чинники (відсутність підтримки з боку основної частини населення у зв'язку з цілим рядом помилок), так і зовнішні (жодна з держав-сусідів не визнала самостійність України). Натомість усі вони мали територіальні претензії до України. Протримавшись при владі трохи більше року, а в Києві лише 1,5 місяці, і не вирішивши наболілих питань внутрішнього життя, Директорія розпалася під тиском внутрішніх та зовнішніх ворогів. Українська національно-демократична революція
Б.12.2. Ідеологізація і русифікація культурного життя в 70-80-ті роки. Політичний курс на «злиття націй».
«Інтернаціональна» політика КПРС була насправді прихованою русифікацією всіх народів СРСР. В країні насаджувалася марксистсько-ленінська ідеологія, населення постійно перебувало під «ідеологічним ковпаком» партії, свобода творчості була зведена нанівець. Насильницька русифікація призвела до тяжких наслідків, проте не зламала волі українського народу, не стерла його з мовної карти планети.
Б.13.1. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917-1920 рр.
Хоча Українська національно-демократична революція зазнала поразки, проте змагання за волю не були марними. Вони стали яскравим прикладом майбутнім поколінням, дали неоціненні уроки боротьби за незалежність та побудови власної державності.
Б.13.2. Радянізація західних областей України у 40-50-х роках. Репресивні акції радянської влади в краї.
По завершенні Другої світової війни Західна Україна була включена до складу УРСР. Тут була встановлена радянська влада, що супроводжувалося звичним для неї терором та знущанням над місцевим населенням. Збройний опір радянізації було подолано, церкву, що стояла на захисті національних інтересів українців, розпущено. Аналогічними методами щодо українців діяла і польська комуністична влада, виселяючи українців з місць їхнього історичного проживання.
Б.14.1. Українське питання на паризькій мирній конференції у 1919 р.
Українці, які в ході Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. змагалися за незалежну державу, намагалися привернути до себе увагу міжнародної громадськості, знайти міжнародну підтримку своїм домаганням. Проте «великі держави» -Англія, Франція та США, що вирішували долю Європи по закінченню Першої світової війни, не підтримали домагання українців. Відстояти незалежність та територіальну цілісність України не вдалося - територія України була поділена між чотирма сусідніми державами. Лише в складі СРСР радянська Україна мала певні автономні права, і то не довго.
Б.14.2. Декларація про державний суверенітет України та її історичне значення.
Першим кроком до реальної незалежності нашої держави стала Декларація про державний суверенітет України. У ній Верховна Рада тоді ще радянської України заклала основоположні принципи суверенітету та намітила шляхи розвитку української держави. Декларація стала юридичною основою державного будівництва.
Б.15.1. Політика «українізації» у 20-х роках та її наслідки.
З метою утримання та посилення своєї влади російські комуністи розпочали політику українізації. Вони розглядали її як засіб перебудови культури України на засадах та принципах марксизму, Проте головним наслідком цієї політики стало культурне відродження України, її мови та літератури. Найбільших успіхів політика українізації мала в освіті. З встановленням в СРСР одноосібного правління Сталіна наприкінці 20-х рр. українізація була припинена, хоча офіційних документів про це не існує. Правляча партія повернулася до традиційної для російської політичної еліти політики русифікації та знищення будь-яких національних особливостей.
Б.15.2. Загострення економічних проблем у 70-80-х роках. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.
Злочинна недбалість радянського керівництва перетворила Україну в регіон екологічної катастрофи. Наша Батьківщина, ставши одним з головних постачальників промислової та сільськогосподарської продукції в СРСР, розплатилася за це здоров'ям свого населення. Остаточного удару по екологічній ситуації країни та здоров'ю нації нанесла катастрофа планетарного масштабу - вибух на Чорнобильській АЕС. На жаль з цими проблемами незалежна Україна бореться практично самотужки.
Б.16.1. Суспільно-політичне життя укр. земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-30-х роках.
Західноукраїнські землі протягом 20-30-х рр. перебували у складі Польщі, Румунії та Чехословаччини.Вони являли собою відсталі в економічному відношенні, аграрні регіони. Уряди держав-окупантів мало піклувалися про економічний та соціальний розвиток українських регіонів, переслідували українське політичне та культурне життя.Це викликало опір місцевого українського населення. Політичне життя в регіоні було розвинутим, особливо у Польщі. Саме тут з'явилася партія, що намагалася продовжити традиції Української революції, висунувши гасло побудови самостійної соборної української держави. Приємним винятком були українські землі у складі Чехословаччини. Проте й там ситуація змінилася на гірше після невдалого проголошення самостійності Карпатської України та окупації її території Угорщиною.
Б.16.2. Спроба державного перевороту у серпні 1991 р. і реакція на неї в Україні.
Спроба зупинити процес розпаду СРСР консервативними силами в Компартії зазнала невдачі. Ні місцеві еліти, ні населення не бажали далі бути слухняним виконавцем волі партії. В Україні різні політичні сили по-різному поставилися до заколоту: якщо праві партії виступили проти путчистів, то Компартія України його підтримала. Проте історію повернути назад неможливо - і поразка путчистів це ще раз підтвердила.
Б.17.1. Проголошення Злуки УНР та ЗУНР, історичне значення цього акту.
Багатовікове бажання українського народу жити в єдиній соборній державі було здійснено 1919 року. Дві українські держави, що існували на той час, УНР та ЗУНР об'єдналися в одну Українську Народну Республіку. Фактично вперше за всю історію України більшість українського народу опинилися в складі однієї держави. Проте складні зовнішньо та внутрішньо політичні умови призвели до втрати української державності. Тільки напередодні Другої світової війни більшість українців опинилися у складі єдиної радянської України.
Б.17.2. Вибори Президента України у 1999 р.
Вибори 1999 р. засвідчили факт мирної, демократичної передачі влади. Вони показали відносно високий рівень культури політичної еліти України. На відміну від деяких країн СНД, де перехід влади від одного лідера до іншого супроводжується конфліктами, в Україні цей перехід відбувся цивілізованим шляхом.
Б.18.1. Культура і духовне життя в Україні у 1917-1920 рр.
Культура України 1917-1920 рр. розвивалася в надзвичайно складних умовах політичного протистояння. Багато митців були змушені емігрувати чи загинули, було знищено безліч культурних цінностей. Проте саме в цей період закладені основи «українського Відродження» - сплеску української культури 20-х рр. XXстоліття. Найбільше культурних здобутків зафіксовано в часи Української Держави П. Скоропадського. Багато з цих здобутків було втрачено у період Директорії УНР та більшовицької диктатури, коли українська культура зазнала непоправної руйнації.
Б.18.2.
Спроби реформування економіки України наприкінці 50-х-у першій половині 60-х років.
Розвиток економіки України у другій половині 50-х-першій половині 60-х рр. був неоднозначним. Реформи по переходу від централізованого до територіального управління промисловістю дали короткочасні результати. Позитивні зміни у сільському господарстві, проведені за часів Хрущова, також не дали тих результатів, на які очікували. Головними причинами відставання країни від розвинутих країн Європи залишалися - панування комуністичної партії та насадження її ідеології, повне одержавлення економіки. Приватна ініціатива і далі вважалася ворожою і не сумісною з побудовою комуністичного майбутнього.
Б.19.1. Політика більшовиків щодо релігії та церкви в Україні у 20-З
0
-ті роки.
З самого початку свого перебування при владі більшовики різко негативно ставилися до релігії та церкви. У період «воєнного комунізму» 1917-1921 рр. церква зазнала тотального переслідування, що виправдовувалося більшовиками зв'язками між церквою та «контрреволюцією». У період НЕПу 1921-1928 рр. більшовицька влада дещо пом'якшала до релігії, проте з встановленням в СРСР у 1929 р. одноосібного правління Сталіна розпочався новий наступ на права віруючих. Вони фактично стали людьми «другого сорту», а церкви зазнали тотального знищення. Духовність народу підрубувалася під корінь.
Б.19.2. Розвиток національної культури та спорту в незалежній Україні.
Український спорт є невід'ємною складовою міжнародного спорту, а українські спортсмени - визнаними у світі. В умовах недостатнього фінансування, застарілості спортивної бази наші спортсмени досягають великих результатів на міжнародних змаганнях. Держава намагається підтримати та розвинути аматорський спорт, який є запорукою здоров'я нації.
Б
.
20.1. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
З кінця 20-х рр. радянське керівництво взяло курс на прискорену індустріалізацію в промисловості. Саме в цей період радянська Україна стала провідним економічним регіоном СРСР. Проте за швидкі темпи будівництва було заплачено надзвичайно високу ціну - було підірване здоров'я цілого покоління, внаслідок викачування коштів із сільського господарства Україну охопив голодомор, що забрав мільйони людських життів. Якість нових заводів та фабрик була низькою, як і якість їхньої продукції. Екологічне становище України різко погіршилося.
Б.20.2. Культура України в роки Великої вітчизняної війни.
Незважаючи на великі труднощі, що постали перед українським суспільством в роки Великої Вітчизняної війни, науковці та митці України внесли вагомий внесок у розвиток вітчизняної та світової культури. Технічні досягнення науковців нашої Батьківщини пришвидшили розгром ворога, а твори митців піднімали патріотизм народу, спрямовували його зусилля на перемогу.
Б.21.1. Голодомори 1921-1922 рр., 1932-1933 рр., 1947 р. Україні: причини та наслідки.
Проживаючи на 40% найкращого у світі чорнозему, український народ тричі у XXстолітті голодував. Єдине пояснення цьому - злочинна аграрна політика правлячої Комуністичної партії, що мала на меті викачати збіжжя з села для розвитку і відбудови промисловості. Замість допомоги голодуючим радянські правителі і надалі продовжували вилучення зерна на селі.
Б.21.2. Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.
Б.22.1. Політика суцільної колективізації та розселянювання України. Її соціально-економічні наслідки.
Справжнім лихом для українців стала сталінська колективізація. Вона мала виключно негативні наслідки в історії українського народу, прирекла село на зубожіння та вимирання.
Велика кількість селян-власників була «розкуркулена» чи загинула в роки голодомору або концтаборах та висилках. Приватна власність на землю була зруйнована. Наслідки руйнівної колективізації даються взнаки до сьогодні.
Б.22.2.
Опозиційний рух в Україні у другій половині 60-х-першій половині 80-х років, його представники.
Отже, протягом 60-х-першої половини 80-х рр. з певними перепадами, викликаними активізацією репресивних заходів, відбувалося наростання опозиційного дисидентського руху в Україні, хоча широкої підтримки у громадян республіки він не набув. Це пояснюється як жорстокістю репресивних заходів, так і тим, що дисиденти, правозахисники у своїй діяльності часто намагалися вирішити проблеми, які не були відомі переважній більшості населення України.
Б.23.1. Розвиток культури в 30-ті роки. «Розстріляне відродження».
30-ті рр. в історії розвитку української культури - трагічний час. Саме тоді було вчинено справжній погром культури - розстріляні сотні митців, зруйновані тисячі храмів. Було припинено українізацію, сталінське керівництво розпочало масоване насадження всього російського. Деяких успіхів було досягнуто в освіті - збільшилася кількість навчальних закладів, учнів та студентів. Проте все культурне життя знаходилося «під сталінським чоботом» - все, що не відповідало поглядам «Великого Вождя», безжально знищувалося.
Б.23.2.
Пріоритети зовнішньої політики України на рубежі ХХ-ХХІ століть.
Молода українська держава намагається проводити багатовекторну політику - розвивати економічні, політичні та культурні відносини з країнами Західної Європи, країнами-сусідами та стратегічним партнером на сході - Росією. Україна - визнана у світі держава, член-засновник найвпливовішої міжнародної організації - ООН.
Б.24.1. Громадсько-політичне життя в Україні у 30-х роках.
Громадсько-політичне життя в Україні у 30-ті рр. характеризувалося встановленням та посиленням одноосібної диктатури Сталіна. Саме в цей час була встановлена система комуністичної тоталітарної диктатури, наслідки якої ми переживаємо до сьогодні. Всі опозиційні диктатору сили, які існували чи могли існувати, були придушені.
Б.24.2. Здобутки і проблеми сучасної України у сфері науки й освіти.
Зі здобуттям незалежності в України розпочалося реформування науки та системи освіти. Уряд приділяє значну увагу цим галузям діяльності, проте складна соціально-економічна ситуація не дає достатньої змоги підняти українську науку та освіту на необхідний рівень.
Б.25.1. Неп і особливості його впровадження в Україні.
20-ті рр. XX ст. - період мирного розвитку, відродження економіки в Україні, мистецького піднесення, пов'язаних із запровадженням НЕПу. Відродження ринкових засад в економіці, деяке послаблення політичного терору призвели до швидкого економічного зростання, поширення української мови в усіх сферах суспільного життя. Входження радянської України до складу новоутвореного СРСР призвело до втрати будь-яких решток самостійного управління; всіма процесами в республіці керував московський центр.
Б.25.2.
Втрати України в роки Другої світової війни. Внесок українців у перемогу вад нацизмом.
Фактично Україна є найбільш потерпілою республікою в ході Другої світової війни - український народ поніс тяжкі людські та матеріальні втрати. Мільйони наших співвітчизників пропали у горнилі найбільшої в історії війни. Україна зробила вагомий внесок у перемогу над ворогом, і нам є чим пишатися.