Сертифікація ліцензування управління якістю продукції

Контрольна робота

З організації виробництва

Сертифікація, ліцензування, управління якістю продукції

7. Державне регулювання належної якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини в Законі України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”

Цей Закон встановлює правові засади забезпечення якості та без­пеки харчових продуктів і продовольчої сировини для здоров'я населення, регулює відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розробки, вироб­ництва, ввезення на митну територію України (далі - ввезення), закупівлі, постачання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини, а також надання послуг у сфері громадського харчування.

Стаття 3. Основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.

Основними засадами державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини є:

пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визна­ння її права на належну якість та безпеку харчових продуктів і продо­вольчої сировини;

створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготов­лення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання, споживання, утилізації або знищення харчових продуктів і продовольчої сировини;

державний контроль і нагляд за їх виробництвом, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, які забезпечують збереження навколишнього природного середовища, ввезенням в Україну, а також наданням послуг у сфері гро­мадського харчування;

стимулювання впровадження нових безпечних науково обгрунто­ваних технологій виготовлення ( обробки, переробки) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, розробки та виробництва нових видів спеціальних та екологічно чистих харчових продуктів, продо­вольчої сировини і супутніх матеріалів;

підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій;

координація дій органів виконавчої влади при розробці і реалізації політики щодо забезпечення належної якості та безпеки харчових продук­тів і продовольчої сировини;

встановлення відповідальності виробників, продавців (постачаль­ників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за забезпечення їх належної якості та безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, транспортування, зберігання та реалізації, а також за реалі­зацію цієї продукції у разі її невідповідності стандартам, санітарним, вете­ринарним та фітосанітарним нормам.

Стаття 4. Вимоги щодо попередження ввезення, виготовлення, реа­лізації, використання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчо­вих продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів.

Забороняється виготовляти, ввозити, реалізувати, використовувати в оптовій чи роздрібній торгівлі, громадському харчуванні неякісні, небез­печні для здоров'я життя людини або фальсифіковані харчові продукти, продовольчу сировину та супутні матеріали.

Неякісними, небезпечними для здоров'я та життя людини та фаль­сифікованими є харчові продукти і продовольча сировина, якщо:

1) вони містять будь-які шкідливі чи токсичні речовини екзогенного або природного походження, небезпечні для здоров'я мікроорганізми або їх токсини, гормональні препарати та продукти їх розкладу;

2) вони містять харчові добавки, які не отримали в установленому порядку висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи і не дозволені для використання за призначенням, або не визначено умови, додержання яких забезпечує безпечне використання харчових продуктів і продовольчої сировини, чи їх вміст перевищує встановлені граничне допустимі рівні;

3) вони містять будь-які сторонні предмети чи домішки;

4)для їх виготовлення використовуються продовольча сировина чи супутні матеріали, які не властиві найменуванню і виду харчового продукту, зіпсована чи не придатна за іншими ознаками продовольча сировина;

5) тара, пакувальні чи супутні матеріали, які використовуються у процесі виробництва харчових продуктів, повністю або частково виготовлені із матеріалів, що не відповідають вимогам чи відсутні в переліку матеріалів, дозволених для контакту з харчовими продуктами головним державним санітарним лікарем України для певних видів харчових продуктів;

6)порушено визначені нормативними документами рецептуру, склад, умови виробництва чи транспортування, реалізації і викорис­тання;

7) приховується небезпека їх споживання або їхня низька якість;

8) порушено умови зберігання і ( або) строк придатності до спо­живання;

9) з метою збуту споживачами або використання у сфері громадсь­кого харчування виробником ( продавцем) навмисне надано зовніш­нього вигляду та ( або) окремих властивостей певного харчового продукту, але які не можуть бути ідентифіковані як продукт, за який вони видаються. Факт фальсифікації харчового продукту встанов­люється у процесі його ідентифікації.

Харчові продукти і продовольча сировина не вважаються неякіс­ними, небезпечними для здоров'я і життя людини, якщо шкідливі або токсичні речовини, небезпечні для здоров'я мікроорганізми чи їхні ток­сини не є для харчового продукту чи продовольчої сировини сторонніми домішками, а їх кількість не перевищує встановлених гранично допус­тимих рівнів.

Перелік харчових добавок, дозволених для використання у харчо­вих продуктах, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 5. Документальне підтвердження належної якості та безпеки харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для особистого споживання), продовольча сировина і супутні матеріали не можуть бути ввезені, виготовлені, передані у реалізацію, реалізовані або використані іншим чином без документального підтвердження їх якості та безпеки.

Документами, що підтверджують належну якість та безпеку харчо­вих продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, є:

1) сертифікат відповідності;

2) Державний реєстр або висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи;

3) ветеринарний дозвіл для харчових продуктів та продовольчої сировини тваринного походження;

4) карантинний дозвіл для продукції рослинного походження.

Стаття 6. Вимоги щодо запобігання використанню небезпечних продовольчої сировини, супутніх матеріалів та технологій їх виготов­лення (обробки, переробки).

Стаття 7. Вимоги до маркування харчових продуктів. Забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України, що містить в доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:

1) загальну назву харчового продукту ;

2) номінальну кількість харчового продукту в установлених одини­цях виміру (маси, об'єму тощо);

3)склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох склад­ників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготов­лення інших продуктів харчування, харчових добавок, барвників, ін­ших хімічних речовин або сполук;

4) енергетичну цінність (для харчових продуктів, що її мають);

5) дату виготовлення;

6) строк придатності до споживання чи дату закінчення строку при­датності до споживання;

7) умови зберігання;

8) позначення нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

9) найменування та адресу виробника і місце виготовлення;

10) умови використання (якщо такі передбачені);

11) відсоток сторонніх синтетичних (штучних) домішок;

12) застереження щодо вживання харчового продукту дітьми, якщо він не є дитячим харчуванням, а підстави для такого застереження є;

13) іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, дія яких поширюється на певний харчовий продукт.

Маркування нефасованих харчових продуктів здійснюється у по­рядку, встановленому нормативними документами для певних харчових продуктів.

У маркуванні вітчизняних та імпортних харчових продуктів заборо­няється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу Міністерства охорони здоров'я України.

Текст для використання у маркуванні спеціальних харчових продуктів підлягає обов'язковому погодженню з Міністерством охорони здоров'я України.

Маркування харчових продуктів штриховими кодами здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 8. Вимоги до реклами харчових продуктів.

Забороняється реклама спеціальних харчових продуктів без попереднього погодження її тексту з Міністерством охорони здоров'я України, а також реклама харчових продуктів, які не мають докумен­тального підтвердження їхньої якості та безпеки.

Забороняється для реклами харчових продуктів використовувати:

вирази щодо можливої лікувальної дії, втамування болю (крім спе­ціальних харчових продуктів);

листи вдячності, визнання, поради, якщо вони пов'язані з лікуван­ням чи полегшенням перебігу захворювань, а також посилання на таку інформацію;

вирази, які спричиняють чи сприяють виникненню відчуття нега­тивного психологічного стану.

Стаття 11. Державне регулювання належної якості та безпеки хар­чових продуктів і продовольчої сировини

Державне регулювання належної якості та безпеки харчових про­дуктів і продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженими центральними органами виконавчої влади, їх органами в Автономній Республіці Крим, областях і районах, містах Києві та Севастополі шляхом:

державного нормування показників якості та безпеки харчових про­дуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

державної реєстрації харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

державної реєстрації нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали;

обов'язкової сертифікації харчових продуктів, продовольчої сиро­вини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського харчування та сертифікації систем якості виробництва цих продуктів, сировини, мате­ріалів і надання послуг;

встановлення та додержання порядку ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів;

здійснення контролю за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів.

Складовими державного контролю якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх розроблення, виробництва, ввезення, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилі­зації або знищення та надання послуг у сфері громадського харчування є державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, державний метрологічний нагляд, державний санітарно-епідеміологічний нагляд, державний ветеринарно-санітарний контроль, державний контроль за до­держанням законодавства України про захист прав споживачів, держав­ний контроль за додержанням законодавства про карантин рослин, акре­дитація органів із сертифікації харчових продуктів і продовольчої сировини та випробувальних лабораторій у державній системі сертифі­кації, а також атестація (включаючи метрологічну) лабораторій під­приємств, установ, організацій та закладів.

Стаття 12. Державне нормування показників якості та безпеки хар­чових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів

Державне нормування показників якості харчових продуктів, про­довольчої сировини і супутніх матеріалів проводиться шляхом встанов­лення норм цих показників у стандартах та інших нормативних докумен­тах на продукцію під час їх розроблення.

Державне нормування показників безпеки харчових продуктів, про­довольчої сировини і супутніх матеріалів здійснює спеціально уповно­важений центральний орган виконавчої влади в галузі охорони здоров'я шляхом встановлення гранично допустимих рівнів вмісту у них забруд­нювачів та інших речовин хімічного, біологічного чи іншого походження, а також систематичного публікування в засобах масової інформації пере­ліку матеріалів, дозволених для використання у виробництві харчових продуктів або виготовленні технологічного устаткування.

Методики вимірювання вмісту (рівнів) забруднювачів та інших заз­начених речовин повинні бути атестовані у порядку, встановленому Дер­жавним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації, і погоджені з головним санітарним лікарем України, а засоби випробувань та вимірювальної техніки повіряються або атестуються в порядку, вста­новленому Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Перелік атестованих методик систематично публікується в засобах масової інформації Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Стаття 13. Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів

Державна реєстрація харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів здійснюється Міністерством охорони здоров'я України. Підставою для державної реєстрації харчового продукту та супутнього матеріалу є позитивний висновок державної санітарно-гігіє­нічної експертизи, а для продовольчої сировини - державної ветеринарно-санітарної експертизи. Наявність певного харчового продукту, продо­вольчої сировини чи супутнього матеріалу у Державному реєстрі є підставою для їх використання за призначенням. Порядок проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи харчових продуктів, продо­вольчої сировини і супутніх матеріалів та внесення їх до Державного реєстру визначається головним державним санітарним лікарем України та головним державним інспектором ветеринарної медицини України згідно з законодавством України.

Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи на харчовий продукт, продовольчу сировину чи супутній матеріал видається до по­чатку їх виробництва (ввезення) і є чинним протягом строку дії норматив­ного документа, який встановлює вимоги безпеки на цю продукцію.

Державний реєстр систематично публікується в засобах масової інформації Міністерством охорони здоров'я України.

Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи не замінює сертифіката відповідності.

Стаття 14. Державна реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали

Виробництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супут­ніх матеріалів в Україні проводиться відповідно до вимог нормативних документів на ці продукти, сировину і матеріали, які погоджені, затверд­жені і зареєстровані у встановленому порядку Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Порядок державної реєстрації нормативних документів на вироб­ництво харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів установлюється Державним комітетом України по стандартизації, метро­логії і сертифікації, який забезпечує систематичну публікацію в засобах масової інформації реєстрів зареєстрованих в Україні нормативних доку­ментів.

Забороняється використання та реєстрація нормативних документів на харчові продукти, продовольчу сировину і супутні матеріали без уста­новлення в них показників безпеки.

Для державної реєстрації нормативних документів виробник харчо­вого продукту повинен мати технологічну інструкцію або інший документ з описом технологічного процесу виготовлення, а також перелік продо­вольчої сировини, речовин і супутніх матеріалів, що застосовуються в процесі виготовлення, із зазначенням даних про норми їх вмісту в кін­цевому харчовому продукті. Рецептура є власністю виробника.

Стаття 15. Обов'язкова сертифікація харчових продуктів продо­вольчої сировини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського харчування та сертифікація систем якості їх виробництва (надання).

Харчові продукти, продовольча сировина, супутні матеріали, тех­нологічне обладнання для їх виробництва, а також послуги у сфері гро­мадського харчування підлягають обов'язковій сертифікації в порядку і за правилами, встановленими Державним комітетом України по стандар­тизації, метрології та сертифікації.

Обов'язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сиро­вини, супутніх матеріалів, послуг у сфері громадського харчування, а також сертифікація систем якості виробництва цих продуктів, сировини, матеріалів і надання послуг здійснюється органами з сертифікації, акреди­тованими Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації.

У разі обов'язкової сертифікації харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали підлягають випробуванню в акредитованих у державній системі сертифікації випробувальних лабораторіях щодо від­повідності їх обов'язковим вимогам законів та інших нормативно-право­вих актів України.

Обов'язкова сертифікація харчових продуктів, продовольчої сиро­вини і супутніх матеріалів здійснюється за їх наявності в Державному реєстрі, а для вперше розроблених чи вперше ввезених — за наявності вис­новку державної санітарно-гігієнічної експертизи на ці продукти, сиро­вину і матеріали.

Стаття 16. Порядок ввезення імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україну

Імпортні харчові продукти, продовольча сировина і супутні мате­ріали допускаються на митну територію України за умови виконання постачальником

правил їх реєстрації та сертифікації.

Порядок ввезення в Україну харчових продуктів, продовольчої си­ровини і супутніх матеріалів встановлює Кабінет Міністрів України.

Контроль за наявністю в контрактах (договорах) показників якості та безпеки здійснюється відповідними органами виконавчої влади, які проводять обов'язкову сертифікацію та державну санітарно-гігієнічну експертизу харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх мате­ріалів.

Харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали, які ввозяться в Україну і перебувають під митним контролем, повинні бути вивезені за межі України, якщо їм було відмовлено у документальному підтвердженні їхньої якості та безпеки.

Стаття 17. Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів в Україну

Контроль за додержанням порядку ввезення харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів на митну територію України здійснюється митною службою.

Митне оформлення для вільного використання на території України імпортних харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів дозволяється лише за наявності:

сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката, виданого в державній системі сертифікації орга­ном, уповноваженим (акредитованим) Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації;

ветеринарного дозволу на харчові продукти і сировину тваринного походження;

карантинного дозволу на харчові продукти і сировину рослинного походження;

маркування харчових продуктів і продовольчої сировини згідно з законодавством України.

Фізичним особам дозволяється ввозити імпортні харчові продукти для особистого споживання (крім сировини тваринного походження), за­гальна кількість яких не перевищує норм, установлених законодавством України, без подання митним органам України висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи, сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання в Україні іноземного сертифіката.

Стаття 18. Органи, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини

Державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових про­дуктів і продовольчої сировини під час їх виробництва, зберігання, транс­портування, реалізації, використання, утилізації чи знищення і надання

послуг у сфері громадського харчування здійснюють спеціально упов­новажені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, метрології та сертифікації, ве­теринарної медицини, карантину рослин, їхні органи в Автономній Рес­публіці Крим, областях, районах, містах Києві та Севастополі у межах їх компетенції.

Стаття 22. Вилучення з обігу, використання, утилізація або знищен­ня харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, що не відповідають встановленим вимогам.

Вилученню з обігу підлягають неякісні, небезпечні, фальсифі­ковані, неправильно марковані харчові продукти, ті харчові продукти, які не отримали позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи та сертифіката відповідності або строк придатності до спожи­вання яких закінчився, а також харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали, на які відсутні документи, що підтверджують їхню якість та безпеку.

Вилучення з обігу провадиться за рішенням органів виконавчої вла­ди, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, відпо­відно до їх компетенції.

Вилучені з обігу харчові продукти, продовольча сировина і супутні матеріали підлягають відповідній державній санітарно-гігієнічній і товар­ній експертизі для визначення шляхів їх подальшого використання, утилі­зації або знищення у порядку, визначеному законодавством України.

19
. Атестація виробництва та порядок здійснення робіт в системі УкрСЕПРО згідно до ДСТУ 3414-96

Загальні положення

Атестація виробництва в Системі проводиться органом з серти­фікації продукції, а за його відсутності - організацією, що виконує функ­ції органу з сертифікації продукції за доручення Держстандарту України.

Допускається за дорученням органу з сертифікації продукції або організації, що виконує його функції, здійснення атестації виробництва продукції органом з сертифікації систем якості, при цьому вся відпо­відальність за обгрунтованість видачі сертифіката відповідності на про­дукцію, що випускається атестованим виробництвом, запишається за ор­ганом з сертифікації продукції або за організацією, що виконує його функції.

Атестація виробництва проводиться за ініціативою підприємства, що виготовляє продукцію, або на вимогу органу з сертифікації продукції.

Атестація виробництва здійснюється з метою оцінки технічних можливостей підприємства, що виготовляє продукцію (далі - підпри­ємство), забезпечення стабільного випуску продукції, яка відповідає вимо­гам нормативних документів, що на неї поширюється.

Атестація виробництва повинна передбачати отримання кількісної оцінки стабільності відтворення показників продукції. Для показників, що підтверджуються сертифікацією, повинна також передбачатися видача рекомендацій щодо оптимальності кількості зразків (проб, вибірок), що випробовуються з метою сертифікації, способів та правил їх відбору, а також правил і порядку проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції.

Загальні вимоги до документації виробництва, що атестується

Підприємство, що має намір атестувати виробництво продукції в Системі, повинно мати повний комплект технічної документації на про­дукцію та її виробництво (зокрема нормативну документацію, конструкторську документацію, або документацію, що визначає склад продукції, технологічну документацію). Склад технічної документації визначається особливостями продукції та технологією виробництва.

Підприємство до початку атестації повинно мати документи підпри­ємства, в яких наводяться відомості щодо:

— організації контролю якості;

— організації контролю за випуском продукції;

—структури відповідальності виробничого персоналу перед вищим рівнем керівництва за якість виготовлення продукції та виконання робіт;

— системи контролю якості в ході технологічного процесу, зокрема контролю матеріалів і комплектуючих виробів;

— системи контролю за внесенням змін до технічної документації;

—засобів вимірювань, контролю та випробувального обладнання, що використовується під час виробництва продукції;

— про системи повірки засобів вимірювань, контролю та випро­бувального обладнання;

— порядку формування та позначення партій продукції, що випус­кається, порядку формування та позначення вибірок з них для випро­бувань та контролю;

— порядку реєстрації результатів контролю та випробувань, скла­дання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;

— порядку, що забезпечує випуск тільки тих партій продукції, які відповідають вимогам нормативно-технічної документації.

Підприємство повинно до проведення атестації розробити інст­рукції з атестації технічних можливостей. Вимоги щодо побудови, вик­ладення та оформлення інструкцій наведені в ДСТУ 3414-96.

Загальні вимоги до атестованого виробництва та організації контролю за виготовленням та випуском продукції

Підприємство, що має намір атестувати виробництво в Системі, по­винно призначити Головного контролера та його заступника. Заступник виконує обов'язки Головного контролера в разі його відсутності.

Головний контролер повинен гарантувати, що вимоги, які ставлять­ся органом сертифікації продукції, розуміються правильно і виконуються в разі пред'явлення виготовленої продукції на сертифікацію. Пред'явлення виготовленої продукції на сертифікацію санкціонується лише Головним контролером або його заступником.

Головний контролер повинен бути незалежним від керівництва, що безпосередньо відповідає за виготовлення продукції. Наказом по під­приємству йому повинні бути надані такі основні повноваження:

— право вимагати усунення відхилень від встановлених вимог до пред'явлення виготовленої продукції на сертифікацію;

— право вимагати внесення змін до технічної документації та дого­ворів на постачання відповідно до вимог органу з сертифікації про­дукції;

— право відміняти подання на сертифікацію виготовленої продукції, яка не відповідає вимогам, встановленим органом сертифікації, або на яку не поширюються вимоги програм сертифікації;

— застосовувати на підприємстві останні документи органу з сер­тифікації продукції, які встановлюють вимоги до продукції, що сертифікується;

— визначити відповідальність сертифікації встановленим вимогам до часу відвантаження цієї продукції.

Головний контролер здійснює такі основні функції:

— підтримує зв'язок з органом, що здійснює технічний нагляд:

— несе персональну відповідальність за якість продукції, що поста­чається з сертифікатом відповідності,

— забезпечує реєстрацію результатів контролю, вимірювань та вип­робувань продукції, що сертифікується, які проведені підприємством, і надає їх в розпорядження органу, який здійснює технічний нагляд;

— несе відповідальність за обґрунтованість використання знаку або сертифіката відповідності під час постачання партії продукції;

— затверджуй протоколи випробувань випущених партій сертифікованої продукції;

— несе відповідальність за проведення повторного контролю під час постачання сертифікованої продукції з затримкою.

Під час проведення періодичних випробувань відбраковуються вибірки. В будь-якому випадку це повинно призвести до відбракування партій, з яких цю вибірку взято.

У випадку, коли вибірка не задовольняє вимоги за одним з показ­ників під час періодичних випробувань, Головний контролер повинен негайно:

— припинити подальше постачання;

— розпочати перевірку з метою з'ясування причин;

— повідомити про випадок до органу з сертифікації продукції та до органу, що здійснює технічний нагляд.

Якщо виявлено, що відмова під час періодичних випробувань обумовлена тільки помилкою в порядку проведення випробувань, тоді:

— постачання негайно відновлюється;

— правильний порядок проведення випробувань повинен бути зас­тосований до вибірки, яка вилучена з першої виробничої партії, що є в наявності;

— причина порушення порядку випробувань повинна бути усунена шляхом внесення погоджених з органом з сертифікації змін до документації, що встановлює цей порядок.

Якщо виявлено, що відмова під час періодичних випробувань зумовлена помилкою у технологічному процесі, що розпізнається та яку

неможливо усунути негайно, але дефектна продукція може бути виявлена і вилучена через безперервний контроль, що прийнятий для Головного контролера, тоді:

— постачання негайно відновлюється;

— безперервний контроль продовжується, доки не буде усунено причини появи дефекту, внесено зміни до технологічної документації та не будуть отримано позитивні результати випробувань вибірки, що вилучена з першої виробничої партії, поданої після усунення помилки у технологічному процесі;

— про випадок повідомляється до органу сертифікації продукції та до органу, що здійснює технічний нагляд.

Якщо виявлено, що відмова під час періодичних випробувань зумовлена помилкою у технологічному процесі, що розпізнається, але не може бути усунена негайно, а дефектна продукція не може бути вилучена через безперервний контроль, право застосування сертифіката відпо­відності повинно бути припинено. Це право відновлюється органом з сер­тифікації продукції, якщо підприємство надасть переконливі докази вияв­лення причин помилки у технологічному процесі, проведення корегуючих заходів та результати періодичних випробувань на вибірках з двох по­слідовних виробничих партій будуть позитивні.

Якщо відмова під час проведення періодичних випробувань не може бути напевно приписана конкретній помилці в проведенні випро­бувань, або помилці у технологічному процесі, що розпізнається, питання про порядок подальшого постачання з використанням сертифіката та зна­ку відповідності вирішує орган з сертифікації одним з таких способів:

— використання безперервного контролю;

—зміну порядку відбору вибірки;

—зміни періодичності випробувань вибірки.

Виробничі партії, що відбраковано під час випробувань за партіями можуть бути знов подані на випробування після розбракування, при цьо­му повинен передбачатись більш жорсткий план контролю порівняно з тим, який виконувався під час випробувань за партіями. Жодна партія продукції, що сертифікується, або її частина не повинна подаватися на випробування за партіями більш як двічі, якщо інше не зазначено в нормативному документі. Партія продукції, що сертифікується, може скла-датися тільки з однієї або з кількох виробничих партій при умові, що:

— продукція з виробничих партій виготовляється за одних і тих самих умов (матеріали, процеси, устаткування і та ін.);

— контроль якості та контроль у ході процесу виготовлення відбувається в необхідному обсязі згідно з інструкціями відповідних підрозділів підприємства, погодженими з Головним контролером;

— результати контролю показують стосовно кожної виробничої партії, що якість матеріалів і технологічний процес підтримується в межах, необхідних для виготовлення продукції, яка задовольняє вимо­ги нормативних документів;

— період часу, протягом якого виробничі партії можуть комплек­туватись в

одну партію продукції, що сертифікується, не перевищує терміну, встановленого органом з сертифікації продукції.

Сертифікаційний протокол випущених партій, крім результатів випробувань, повинен містити:

— назву підприємства;

— позначення та назву нормативного документа на продукцію.

— назву та позначення продукції;

— дату, яка визначає період часу, що охоплюється протоколом випробувань випущених партій;

— позначення кожного випробування;

— заяву про правильність відомостей протоколу, засвідчену Голов­ним контролером.

Сертифікаційний протокол випробувань випущених партій повинен вміщати результати випробувань на надійність за час заявленого терміну служби за показниками, що встановлені в нормативному документі, у

вигляді загальної кількості випробувальних зразків та кількості виявлених дефектів. В разі необхідності наводять первісні, проміжні та кінцеві зна­чення характеристик.

Сертифікаційний протокол випробувань випущених партій не по­винен вміщати результати випробувань виробничих партій, що забраковані під час випуску з виробництва.

Відомості сертифікаційного протоколу випробувань випущених партій є власністю підприємства, і не можуть розголошуватись без його дозволу.

У протоколах за результатами випробувань на підприємстві по­винні зазначатись відмови, які виявлені в ході будь-яких випробувань на відповідність. Ці протоколи повинні зберігатись на підприємстві у поряд­ку і надаватись органу, що здійснює технічний нагляд.

Порядок здійснення робіт з атестації виробництва

Основні етапи робіт

Порядок здійснення робіт з атестації виробництва в загальному випадку передбачає виконання таких етапів:

— подання заявки (якщо атестація запроваджується за ініціативою підприємства);

— попереднє оцінювання;

— складання програми та методики атестації;

— перевірка виробництва і атестація його технічних можливостей;

— технічний нагляд за атестованим виробництвом;

Подання заявки

У випадку, коли атестація виробництва запроваджується за ініціа­тивою підприємства, воно складає заявку за формою, наведеною в додат­ку Д. 2.3.1., яку направляє до органу з сертифікації продукції разом з двома примірниками інструкції з атестації технічних можливостей та відомостями про виробництво відповідно до додатку Д. 2.3.2.. Якщо атес­тація виробництва запроваджується за вимогою органу з сертифікації продукції, то два примірники інструкції з атестації технічних мож­ливостей та відомостей про виробництво надаються органу сертифікації на його запит.

Попередня оцінка

Попередня оцінка виконується комісією експертів органів з серти­фікації продукції в погоджені строки. Склад комісії експертів затверд­жується керівником органом з сертифікації продукції.

Попередня оцінка містить:

— експертизу вихідних матеріалів, наданих підприємством;

— складання висновку щодо готовності підприємства до запро­вадження атестації виробництва.

Експертиза вихідних матеріалів повинна передбачати:

1) перевірку відповідності показників і характеристик продукції, уста­новлених технічною документацією, до вимог стандартів та інших нор­мативних документів, що поширюються на продукцію та технологічні процеси її виготовлення;

2) оцінку достатності контрольних операцій і випробувань, перед­бачених технологічною документацією, для забезпечення певності в пов­ноті відповідності продукції, яка випускається, вимогам стандартів, що на неї розповсюджуються:

3) перевірку відповідності переліку показників технологічних мож­ливостей виробництва, що атестується, до переліку показників і харак­теристик продукції, що випускається;

4) оцінку повноти програми випробування для підтвердження техніч­них можливостей виробництва, що атестується;

5) оцінку правильності вибору головних етапів технологічного про­цесу;

6) оцінку слушності методів випробувань для підтвердження техніч­них можливостей виробництва, що атестується;

7) наявність системи контролю якості виготовлення в ході техноло­гічного процесу, зокрема контроль матеріалів та комплектуючих виробів;

8) перевірку показників точності засобів вимірювання і контролю, що застосовуються, вимога конструкторської і технічної документації щодо дозволених відхилень показників і характеристик;

9) перевірку наявності системи метрологічного забезпечення засобів вимірювань, контролю та випробувань, які застосовуються. Комісія експертів може в разі необхідності:

— запитувати у підприємства іншої відомості, якщо вони необхідні для попередньої оцінки;

— направляти власного представника для збирання додаткової ін­формації безпосередньо на підприємство.

За результатами попередньої оцінки складається висновок, в якому показуються готовність підприємства до атестації виробництва та доцільність проведення подальших етапів робіт. Висновок підписує керів­ник комісії експертів. В разі негативного висновку підприємство може вдруге направити матеріали заявки про атестацію.

Складення програми та методики атестації

Програма та методика атестації розробляється комісією експертів, що виконували попередню оцінку. Програма та методика атестації зат­верджується керівником органу з сертифікації продукції.

Програма та методика атестації повинна вміщати об'єкти перевірки, процедури перевірки та правила прийняття рішень. В програмі та мето­диці атестації допускається посилання на інструкцію з атестації технічних можливостей.

Перевірка виробництва і атестація його технічних можливостей

Основним завданням перевірки виробництва є оцінка відповідності інформації, що наведена у вихідних матеріалах, фактичному стану безпо­середньо на підприємстві, а також проведення необхідних випробувань для атестації технічних можливостей виробництва.

Перевірка здійснюється комісією експертів, яка призначається керівником органу з сертифікації продукції, до якої входять експерти, що виконували попередню оцінку, та фахівець, компетентний в оцінці відповідної технології. Перевірка виконується відповідно до затвердженої та методики атестації.

Перед початком робіт комісії її експерти разом з керівником під­приємства:

— розглядають мету та завдання перевірки;

— обмірковують програму та методику атестації;

— встановлюють форми спілкування між членами комісії, керів­ництвом та працівниками підприємства

За результатами перевірки комісія протягом місяця складає звіт. якій містить аналіз результатів перевірки та обґрунтовані висновки.

Звіт повинен містити таку інформацію:

— відомості про всі вироби, що використовувались для підтверд­ження технічних можливостей виробництва;

— таблицю меж підтверджених технічних можливостей;

— одержані результати випробувань для підтвердження технічних можливостей та стислу інформацію щодо виявлених відмов, дефектів і та ін.

Звіт підписують усі члени комісії і затверджує керівник органу з сертифікації.

Термін дії атестату встановлюється органом з сертифікації, але не більше як три роки.

Технічний нагляд за атестованим виробництвом

Протягом терміну дії атестату орган з сертифікації здійснює нагляд за стабільністю якості виготовлення продукції. Процедура технічного на­гляду вибирається відповідно до методів атестації виробництва.

До технічного нагляду на підставах угод можуть залучатися тери­торіальні центри стандартизації і метрології.

За результатами технічного нагляду орган з сертифікації може при­пинити дію атестату виробництва.

Продовження дії атестату виробництва.

Для продовження терміну дії атестату підприємство не пізніше як за три місяці до закінчення дії атестату, направляє до органу з серти­фікації матеріали. Далі виконуються роботи та оцінюється необхідність виконання подальших етапів з урахуванням результатів технічного наг­ляду за період дії атестату виробництва.

У випадку негативних висновків атестат виробництва анулюється органом сертифікації продукції.

Зупинка або припинення дії атестату виробництва

Дія атестату виробництва може бути припинена в таких випадках:

— якщо виявлено невідповідність випущеної продукції рівню якості виготовлення, що вимагається;

— до конструкції або технологій виготовлення продукції без погод­ження з органом сертифікації внесені зміни, які можуть призвести до зниження рівня якості виготовлення продукції;

— термін дії атестату закінчився, а підприємство не направило матеріали для його продовження;

— під час виконання технічного нагляду виявлені невідповідності виробництва атестованим технічним можливостям.

28. Загальні критерії забезпечення якості сертифікації „Петля якості” сертифікації. Документація системи забезпечення якості сертифікації.

Загалъні
положення

Сертифікаціюсистемякості вСистеміпроводятьорганизсертифікації (надалі - организсертифікації), щоакредитовані вСистемінапра­вопроведенняцієї роботи, авразі їхвідсутності —організації, якимдорученовиконанняфункційорганузсертифікації зарішеннямДержстандартуУкраїни.

ВимогидоорганузсертифікаціїсистемякостівстановленівДСТУ 3420-96 "СистемасертифікаціїУкрСЕПРО. Вимогидоорганівзсертифікаціїсистемякостітапорядокїхакредитації".

Сертифікаціясистемякостіпроводитьсязаініціативоювиробника продукціїабозарішенняморганузсертифікаціїпродукції, колицепередбаченосхемою (моделлю) сертифікації, абозавимогоюіншихнезалежнихорганізацій (відомств), якимнаданідержавоюповноваженняна оцінкусистемиуправлінняякостіпродукції, щопостачається.

Сертифікаціясистемякості щодовиробникапевної продукції про­водитьсязметоюзасвідченнявідповідності системиякості вимогам ДСТУISО 9001-94 - ДСТУISО 9003-94 і забезпеченняупевненості в тому, щовиробникздатнийпостійновипускатипродукцію, якавідповідає вимогамнормативнихдокументів, продукціянезадовільноїякостісвоєчасновиявляється, авиробниквживаєзаходівщодозапобіганнявиготовленнютакоїпродукціїнапостійнійоснові.

Об'єктамиоцінокприсертифікаціїсистемякостітатехнічному наглядузасертифікованимисистемамиє: діяльністьзуправління і забез­печенняякостіувідповідностідовимогДСТУISО 9001-94 - ДСТУISО 9003-94 та іншоїдодатковоїдокументаціїщодооцінкисистемиякості; станвиробництвазточкизоруможливостізабезпеченнястабільноїякості продукції, яка підлягаєсертифікації; якістьпродукції (напідставі аналізу інформаціїзрізнихджерел).

Одержаннявиробникомсертифікатунасистемуякостінеозначає, щовідповідальністьзазабезпеченняякостівідповідноїпродукціїперекладаєтьсязвиробниканаорган, якийпроводивсертифікацію.

Порядок
проведення
сертифікації
систем
якості

Виробник, якийпретендуєнасертифікаціюсистемиякостівСис­темі, подаєдоакредитованоговСистеміорганузсертифікаціїзаявку.Вразівідсутностіначасподаннязаявкиакре­дитованоговСистеміорганузсертифікаціїзаявкаподаєтьсядоДерж­стандартуУкраїни.

Колиєдекількаорганівзсертифікаціїсистемякості, виробникпо­даєзаявкувбудь-якийзних, якщоіншенезазначеноорганомзсертифікаціїпродукції.

Органзсертифікації системякості розглядаєзаявку і надсилаєпідприємству-заявнику:

—опитувальнуанкетудляпроведенняпопередньогообстеження системиякостіпідприємства-заявника;

—переліквихіднихматеріалів, які маєподатипідприємстводоор­ганусертифікації дляпроведенняпопередньої (заочної оцінкисис­темиякості і станувиробництва.

Підприємство-заявникзаповнюєопитувальнуанкету, готуєвсінеобхідні вихідні матеріали і подає їхдоорганузсертифікації.

Процессертифікаціїсистемякостіскладаєтьсязтакихетапів:

—попередня (заочна) оцінкасистемякості;

—остаточнаперевіркаіоцінкасистемиякості;

—оформленнярезультатівперевірки;

—технічнийнаглядзасертифікованоюсистемоюякостіпротягом термінудіїсертифіката.

Попередня
(
заочна
)
оцінка
системи
якості

Попередня (заочна) оцінкасистемякостіздійснюєтьсязметоювизначеннядоцільності продовженняробітзсертифікаціїсистемиякості підприємства, і, вразі встановленнятакоїдоцільності, розробкипрограми перевірки.

Попередняоцінказдійснюєтьсякомісієюорганузсертифікації шляхомпроведенняаналізудокументівтавихіднихматеріалів, одержаних відпідприємстваяквказановище. Доскладуцієїкомісіїмаєбутивключе­нийпринаймніодинаудитор, атестованийвСистемі.

Органзсертифікаціїпризначаєголовногоексперта-аудитора, який формуєкомісіюзкомпетентнихспеціалістівдляпроведенняаналізуодер­жанихматеріалівіпідготовкипопередніхвисновків. Головнийаудитор призначаєтьсянавітьтоді, колианалізпроводитьсяоднієюособою.

Доскладукомісіїневключаютьспівробітниківпідриємства-заявника, атакожпредставників іншихпідприємств, зацікавленихврезуль­татахсертифікаціїсистемиякості підприємства-заявника.

Складкомісії затверджуєкерівникорганузсертифікації.

Комісіяздійснюєаналізусіхматеріалів, одержанихвідпідприємствадляпопередньої (заочноїоцінкийогоготовностідосертифікаціїсистемякості.

Уразі необхідностіголовнийаудиторможенаправитисвогопредставникадлянеофіційноговідвідуванняпідприємствазметоюпроведення робітзпопередньоїоцінкисистемиякостіпідприємствабезпосередньона місціабозапитативпідприємствадодатковівідомості і матеріалидля проведенняоцінки.

Попередня (заочна) оцінкасистемиякості завершуєтьсяпідготовкоюписьмовоговисновкущододоцільності (недоцільності) прове­денняостаточноїперевірки і оцінкисистемиякості.

Висновокготуєтьсяудвохпримірниках: одинлишаєтьсяворганіз сертифікації, другийпередаєтьсяпідприємству-заявнику.

Уразінегативногорішеннязарезультатамиоцінкиувисновкунаводятьпричинитакогорішеннятаусізначніневідповідностісистеми якості, щоперевіряється, довимогвідповіднихнормативнихдокументів.

Усіневідповідностімаютьбутиусуненідовідвіданнявиробника комісією. Післяурахуванняусіхзауваженькомісіїпідприємствоможеподаватисвоюсистемуякостінаповторнупопереднюоцінку .

Повторнупопереднюоцінкупідприємствооплачуєокремо.

Остаточна
перев
і
рка
і
оцінка
системи
якост
і

Перевірказдійснюєтьсякомісією, щопроводилапопереднюоцінку абоіншоюкомісією, доскладуякої обов'язкововходятьексперти, щовиконувалипопереднюоцінку.

Доскладукомісіїобов'язкововключаютьекспертазрозробкита (або) технології виробництвавідповідноїпродукції.

Складкомісіїзатверджуєтьсякерівникоморганузсертифікації, з нимтакожзнайомлятьвиробника.

Виробникможевідхилитизапропонованийскладкомісії, якщовін вважає, щоздійсненняперевіркицимскладомможепривестидоконфліктнихситуацій.

Напідставіаналізуматеріалів, щонадійшливідпідприємства-заявниканаетапіпопередньоїоцінки, комісіярозробляєпрограму (план) остаточної перевіркисистемиякості (зурахуваннямспецифікипідприємства, продукції, щовипускається, вимогспоживачівтаін.), програмуіметодикиперевіркиіоцінкистанувиробництватапідготовляєнеобхідні робочідокументи.

Програма (план) перевіркивзагальномувипадкумаємістити: мету ігалузьперевірки; датуімісцепроведенняперевірки; перелікдокументів, навідповідністьякимздійснюєтьсяперевірка; перелікструктурнихпідрозділів, щоперевіряються; найменуванняелементівсистемиякостітави­робництва, які підлягаютьперевірці; розподілобов'язківміжкомісіями щодоперевіркиелементівсистемиякостітастанувиробництва; джерела інформаціїпроякістьпродукції; орієнтованістрокипроведеннякожногоз основнихзаходівпрограми;вимогищодозабезпеченняконфіденційностіінформації, якаєкомерційноютаємницею; перелікорганізаційтаосіб, якимподаєтьсязвітпроперевірку.

3 програмою (планом) требаознайомитикерівникапідприємства-заявникадопочаткуостаточноїперевірки. Спірніпитаннящодозмісту програмивціломуабодеякихїїпунктівмаютьбутивирішеніголовним аудитороміуповноваженимпредставникомпідприємства.

ПрограматаметодикаперевіркиіоцінкистанувиробництварозробляютьсязурахуваннямположеньДСТУ 3414-96.

Дляреалізаціїпрограми (плану) перевіркиівідображенняїїрезультатівщодоконкретнихрозділівпрограмиуразінеобхідностірозробляють формитакихробочихдокументів:

—перелікиконтрольнихпитань, яківикористовуютьсядляоцінки елементівсистемиякості;

—формидляреєстраціїспостереженьпідчасперевірки;

—формидлядокументуванняпроміжнихданих, якіпідтверджують висновкиаудиторів.

Робочідокументирозробляютьаудиторипідкерівництвомголов­ногоаудитора. Робочідокументимаютьбутитакими, щобнеобмежували проведеннядодатковихзаходівзперевірки, необхідністьвякихможебу­тивиявленанапідставіінформації, одержаноїпідчасперевірки. Перевіркавключаєпроведеннятакихпроцедур:

—попередньоїнаради;

—обстеження;

—заключноїнаради;

—підготовкузвітупроперевірку.

Попереднюнарадуорганізовуютьтапроводятьпідприємствоіголовнийексперт. Унарадіберутьучастьчленикомісіїіперсоналпідприємства-заявника, якийпризначенодляучастіупроведенніперевірки. Під часпопередньоїнаради:

—рекомендуютьчленівкомісіїкерівництвупідприємства-замовника;

—інформуютьучасниківнарадипрометутазавданняперевірки, програму, методиіпроцедуриперевірки;

—установлюютьофіційніспособиспілкуванняміжаудиторамита персоналомпідприємства;

—узгоджуютьдатупроведеннязаключноїнарадитапроміжнихпа­рад (уразівиникненняпотребивїхпроведенні);

—складаютьграфікперевіркипідрозділівтавиробництвпідприємств;

—з'ясовуютьусінезрозуміліпідприємствапрограмиперевірки.

Зарезультатамипопередньоїнарадискладаєтьсятапідписується головнимекспертомпротоколцієїнаради, атакожрозподілобов'язків міжаудиторами, якийєдодаткомдопротоколу.

Підчасобстеженнязбираютьпотрібнідані просистемуякості шля­хомопитувань, вивченнядокумента і здійсненняспостереженьна ділянках, щоперевіряються. Ознаки, які вказуютьнаможливістьвиник­ненняневідповідностей, маютьфіксуватись і окремообмежуватись. Усіспостереження, зробленівходіперевірки, маютьдокументуватись.

Інформація, одержанавходіобстеження, маєперевірятисьчерез порівняннязінформацією, одержаноюзіншихджерел.

Обстеженнявключаєроботизоцінкистанувиробництва, аналізу фактичногоматеріалутапідготовкипопередніхвисновківдлязаключної наради.

Оцінказдатності виробництвазабезпечуватистабільнийвипуск продукціїнеобхідногорівняякості продукціїздійснюєтьсянаоснові аналізувідповідної інформації проякістьпродукціїтаспостереженьзаста­номвиробництвазгіднозпрограмоютаметодикою, щорозробленікомісієюдляданогопідприємстваабоякі діютьнапідприємствітаузгодженіз органомзсертифікаціїпродукціїчисистемякості.

Уразінаявностінапідприємствіатестованоговустановленомупо­рядкувиробництваоцінкастанувиробництвазарішеннямкомісіїможене проводитись.

Аналізфактичногоматеріалуздійснюєтьсязметоювстановлення відповідності (чиневідповідності) елементівсистемиякості підприємства-заявникадовимогстандартунасистемуякості, атакожздатностівироб­ництвазабезпечуватистабільнийвипускпродукціїнеобхідногорівняякості.

Аналізпроводитьсявідповіднодопрограмиіконтрольнихзапитань зперевіркиіоцінкисистемякості.

Результатиспостереженьмаютьрозглядатисьголовнимекспертом разомзуповноваженимпредставникомвиробника. Всіспостереження, за результатамиякихвиявленіневідповідності, маютьпідтверджуватись виробником.

Напідставірезультатіваналізуфактичногоматеріалупідготовлюютьпопереднівисновкипровідповідність (невідповідність):

—системиякостівціломувимогамнормативнихдокументівнасис­темуякості;

—виробництвавимогамстабільногозабезпеченняпотрібногорівня якостіпродукції.

Післяобстеженнякомісіямаєпровестизаключнунарадузкерівництвомпідприємстватаособами, які є відповідальнимизаоб'єктиперевірки.

Основнаметанаради - надатикерівництвупідприємствазауваження, щоскладенізарезультатамиперевірки - оцінки, атакожзробити попередні висновкищодоможливості (неможливості) видачісертифіката відповідностісистемиякості підприємствавимогамнормативнихдоку­ментів.

Проведеннянарадиоформляєтьсяпротоколом, якийпідписуютьусічленикомісії. 3 протоколомзнайомитьсякерівництвопідприємства, візує йогоіузгоджуєзкомісієютермінпідготовкизвітупроперевірку.

Всіорганізації, дезберігаєтьсяпротоколзарезультатамиперевірки, маютьзабезпечитинерозголошенняконфіденційної інформації щодорезультатівперевірки.

Звітпроперевіркупідготовляєкомісіяпідкерівництвомголовного аудитора. Прицьомукожнийаудиторподаєзвітпростантихелементів системиякостіпідприємства, яківінперевіряв. Звітпідписуютьусічлени комісії.

Головнийаудиторзатверджує звітінесевідповідальністьзайого достовірність та повноту.

Звітмаємістити:

—загальні відомостіпро підприємство-заявника (назву, адресу, банківські реквізити) тапроорганзсертифікації (назву, адресу, банківськіреквізити, реєстраційнийномератестатаакредитаціїоргану);

—відомостіпропідставидляпроведенняперевірки, промету, завданнятамасштабиперевірки, проекспертів;

—перелікосновнихдокументів, навідповідністьякимздійснюваласьперевірка;

—відомостіпропрограмуперевірки;

—результатипопередньоїоцінкитависновокзаними;

—характеристикуфактичногостануоб'єктівперевірки;

—зауваженнящодоневідповідностей;

—висновкикомісіїщодовідповідності (невідповідності) системи якостівимогамнормативнихдокументів;

—вказівкущодоконфіденційностіінформації, якувикористаноу звіті;

—висновокпроможливість (неможливість) видачісертифіката;

—відомостіпроорганізаціїтаосіб, якимнадаєтьсязвіт.

Термінпідготовкизвіту—протягоммісяцяпіслязаключноїнаради. Органзсертифікаціїпередаєзаявникудвапримірникизвіту. Заявниксамвирішує, комунадіслатизвіт.

Оформлен
н
я
результатів
перев
і
рки

Урезультатіперевіркиіоцінкисистемиякостіможливітакіосновнівисновки:

—системаповністювідповідаєнормативнимдокументамнасисте­миякості, навідповідністьякимздійснюваласьперевірка (варіант 1);

—системавціломувідповідаєнормативнимдокументамнасистеми якості, навідповідністьякимздійснюваласьперевірка, алевиявлено деякінезначніневідповідностістосовноокремихелементівсистеми, якіможутьбутиусуненодоситьшвидко (втерміндошестимісяців) (варіант 2);

—системамаєсерйозніневідповідності, якіможнаусунутилишев результатідоробкипротягомдоситьтривалогочасу (варіант 3).

Уразі позитивноговисновкукомісіїорганзсертифікаціїоформлює сертифікатустановленогозразка, реєструєйоговРеєстрі Системи, видає підприємству-заявникутавкопіїнадсилаєорганузсертифікації продукції.

Реєстраціясертифікатіввідповідностіздійснюєтьсязгіднозвимогами ДСТУ 3415-96.

Терміндіїсертифікатавизначаєорганзсертифікації, алевінне можеперевищуватитрироки.

Уразі варіанта 2, якщопідприємствовтермін, установленийорга­номзсертифікації, усунезауваження і звернетьсязповторноюзаявкоюна сертифікацію, роботазсертифікаціїможездійснюватисязаповноюабо спрощеноюсхемою, колиперевіряютьлишеті елементиякості, стосовно якихбулизробленізауваження. Уразіпозитивногорішеннязарезуль­татамицієїроботивиробникувидаєтьсясертифікат.

Уразіваріанта 3 оцінкасистемиякостіпідприємстваздійснюється повторновобсязівсіхробіттаетапів, установленихцимрозділом, за повноюсхемою.

Продовження
терміну
дії
сертифіката
на
систему
якост
і

Виробник, якиймаєчиннийсертифікатнасвоюсистемуякості, мо­жезвернутисядоорганузсертифікаціїзпроханнямпропродовженнятермінуйогодії.

Порядокпродовженнятермінудіїсертифікатанасистемуякостівизначаєорганзсертифікаціївкожномуконкретномувипадку.

Органзсертифікаціїнасвійрозсудприймаєрішенняпромож­ливістьпроведенняпереоцінкиабопронеобхідністьподаннявиробником новоїзаявки.

Визнання
сертифікатів
на
системи
якості
,
що
видані
органами
з сертифікації
ін
ших
держав
(
міжнародних
систем
)

Рішенняпровизнаннясертифікатів, виданихорганамизсертифікації іншихдержав (міжнароднихсистем), насистемиякостіщодопродукції, якавиготовленавУкраїнічи імпортуєтьсявУкраїну, приймає органзсертифікаціїсистемякостізгіднозположеннямДСТУ 3417-96.

Техн
і
чний
нагляд
за
сертифікованими
системами
якост
і

Технічнийнаглядзасертифікованимисистемамиякості підприємствпротягомусьогострокудіїсертифікатаздійснюєорганзсерти­фікації.

ЗапропозицієюорганузсертифікаціїдотехнічногонаглядунапідставівідповіднихугодмаютьзалучатисьтериторіальніцентристандартизаціїтаметрологіїДержстандартуУкраїни.

Зарезультатамитехнічногонаглядуорганзсертифікаціїможезупинитиабоскасуватидіюсертифікатаувипадках:

—виявленняневідповідностісистемиякостівимогамстандартівна системиякості;

—наявностіобґрунтованихпретензійспоживачівданоїпродукції;

—якщовиявленонеправильневикористаннясертифіката;

—якщовиявленопорушенняправилабопроцедур, установлених органомзсертифікації.

Рішенняпротимчасовезупиненнядії сертифікатанасистемуякості приймаєтьсяувипадках, якщопротягомустановленоготерміну, вживаючикоригувальнізаходи, погодженізорганомзсертифікації, підприємствоможеусунутивиявленіпричининевідповідності тапідтвердитицебез повторногопроведеннятехнічногонагляду.

Органзсертифікаціїмаєповідомитипідприємство-заявникапро тимчасовеприпиненнядії сертифіката і одночасновказатиумови, заяких можливезняттятимчасовогоприпиненнядіїсертифікатанасистемуякості. Крімтого, органзсертифікаціїпідготовлюєінформаціюпротимчасове припиненнядіїсертифіката і подає її дляпублікаціїувідповідному інформаційномувиданні.

Уразі виконанняпідприємствомзазначенихвищеумовувстановленийтермінорганзсертифікаціївідміняєрішенняпротимчасовеприпи­неннядіїсертифіката і повідомляєпроцевиробника. Упротилежномувипадкусертифікатанулюється.

Органзсертифікаціїанулюєсертифікатвідповідностінасистему якостіувипадках:

— якщорезультатитехнічногонаглядусвідчатьпропринциповуне-відповідністьсистемиякостічиннимвимогам;

—якщоуразізміниправилсистемисертифікаціївиробникнеможе забезпечитивідповідностідосвоїхвимог;

—якщовиробникневиконавфінансовізобов'язанняпередорганом зсертифікації;

—наявності офіційногопроханнявиробника.

Профактанулюваннясертифікатаорганзсертифікаціїофіційно повідомляєпідприємство-заявникарекомендованимлистомабоаналогічнимповідомленням. Органзсертифікаціїподаєтакожінформаціюпро анулюваннясертифікатадляпублікаціїувідповідному інформаційному виданні.

Внесен
н
я
змін
до
системи
якості
та
до
правил
і
порядку
оцінки
системи

Виробникзобов'язаний:

—оперативноінформуватиорганзсертифікаціїпробудь-які передбаченізмінисистемиякостіабопроіншізміни, які можутьнегативно вплинутина її відповідністьчиннимвимогам;

—погодитисязрішенняморганузсертифікаціїпронеобхідністьпереоцінитисистемиякостіузв'язкузвключеннямпередбаченихзмін абоздійсненнядодатковогоаналізуцихзмін.

Післяодержанняповідомленняпровнесеннязміндосистемиякостіорган з сертифікаціїмаєоперативноприйнятирішенняпронеобхідність відповідноїпереоцінкисистемиякості і довестицерішеннядовиробника. Уразінеобхідностівнесеннязміндоправилтапорядкуоцінкисис­темиякостіорганзсертифікаціїмає:

—повідомитизацікавленіпідприємства-виробникипронеобхіднізміни;

—визначитиреальнітерміни, потрібнідлявнесеннявідповідних зміндосистемиякості;

—
офіційно повідомити усіх виробників про нові вимоги і про необхідність здійснення належних заходів щодо їх урахування та про те,щовразі, якщоцізаходинебудутьздійсненівустановленийтермін, діясертифікатаможебутитимчасовоприпиненаабоанульована. Виробникнемаєправанавикористаннясертифікатанасистемуякостіувипадках:

—закінченнятермінудії, тимчасовогоприпиненняабоанулювання сертифікату;

—змінивиробникомвласноїсистемиякості, яканебулаприйнята органомзсертифікації, іякаможенегативновплинутинарезультати діяльностізсертифікаціїсистемиякості;

—внесенняорганомзсертифікаціїпевнихзміндоправилсистеми, яківиробникнезмігвпровадитинасвоємупідприємстві;

—виникненняіншихобставин, якіможутьнегативновплинутина системуякостівиробника.

Апеляц
ії
та
коригувальні
д
ії

Якщозаявникбажаєопротестуватирішеннящодойогозаявкина сертифікаціюсистемиякостічипровизнаннясертифіката, вінмаєподати письмовуапеляціюдоорганузсертифікаціїнепізнішемісяцяпісля одержанняповідомленняпроприйнятерішення.

Апеляціярозглядаєтьсяапеляційноюкомісієюорганузсертифікаціїнепізнішемісяцяпісляїї одержання.

Апеляційнакомісіядлярозглядуапеляції повиннаматитакідоку­менти:

1.апеляціюзаявника;

2.листуваннящодоспірногопитанняміжзаявникомтаорганомз сертифікації.

Документаціянадаєтьсячленамапеляційноїкомісіїорганомзсертифікаціїнепізнішеякзадватижнідозасіданнякомісії.

Заявникмаєправобутизаслуханимназасіданнікомісії. Апеляційнакомісіярозглядаєспірнізапитанняконфіденційно. Під часприйняттярішеньмаютьправобутиприсутнітількичленикомісіїв повномускладі.

Апеляційнакомісія, якправило, приймаєоднезтакихрішень:

1. видатисертифікат;

2. відмовитиувидачісертифіката;

3. анулювативиданийсертифікат;

4. Витрати, пов'язанізрозглядомапеляції, несекожнаізсторін.

Вразінезгодизрішеннямапеляційноїкомісіїзаявникмаєправо звернутисядокомісіїзапеляційНаціональногоорганузсертифікації. Прицьомудозаяви ізспірнихпитаньдодаютьсядокументи, пов'язаніз предметомконфлікту.

Національнийорганзсертифікаціївстановлюєтермінвизначення спірнихпитань і, вразі необхідності, призначаєповторнуперевіркусис­темиякості підприємства-заявниказаучастюспеціальносформованоїз цієюметоюкомісії.

Підприємствонесевідповідальністьзавизначення і проведення коригувальнихдій, необхіднихдлявиправленняневідповідностейчиусуненняїхніхпричин, атакожзаофіційнеповідомленняорганузсертифікаціїпропередбаченіабоздійснені коригувальні заходи.

Коригувальнідії і наступні додаткові перевіркимаютьбутиздійсненіпротягомперіодучасу, якийпогодженоміжпідприємствомтаорга­номзсертифікації.

Список використаної літератури

1. Державна система сертифікації України: методи, правила, організація діяльності: Довід. / За ред. Ю.І.Кофманаю – К.; Л.: Асоц. „Техн. комітет зі стандартизації”, 1995. – 282 с.

2. Сертифікація в Україні: Норматив. акти та інші документи / За заг. ред. Б.М.Угарова. – К.: Основа, 1999. – Т. 1-3.

3. Сертифікація харчової продукції в Україні: Довід. – Л.: Леонорм, 1997. – 166 с.

4. ДСТУ 3414-96 Атестація виробництва. Порядок здійснення.

5. ДСТУ 3420-96 Вимоги до органів із сертифікації систем якості і порядок їх акредитації.