АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
«ІНСТИТУТ КАРДІОЛОГІЇ ІМЕНІ АКАДЕМІКА М.Д. СТРАЖЕСКА»
ЗАЯЦ МАРИНА
АНАТОЛІЇВНА
УДК : 616. 12 – 008. 313 – 073. 3
ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ХВИЛІ Р МЕТОДОМ ЕЛЕКТРОКАРДІОГРАФІЇ ВИСОКОГО ПІДСИЛЕННЯ У ХВОРИХ НА ПАРОКСИЗМАЛЬНУ ТА ПЕРСИСТУЮЧУ ФОРМИ ФІБРИЛЯЦІЇ ПЕРЕДСЕРДЬ
14.01.11
– кардіологія
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Київ – 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному науковому центрі «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України
Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
СИЧОВ Олег Сергійович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, завідуючий відділу аритмій серця.
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор ПАРХОМЕНКО Олександр Миколайович, Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України,завідуючий відділу реанімації та інтенсивної терапії, м. Київ
доктор медичних наук, професор ЯБЛУЧАНСЬКИЙ Микола Іванович, Харківський Національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, завідуючий кафедри внутрішніх хвороб факультету фундаментальної медицини, м. Харків
Захист дисертації відбудеться 30.09.2008 року о 12годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.616.01. при ННЦ «Інституті кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» АМН України (03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення 5.)
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ «Інституту кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска» АМН України за адресою: 03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5.
Автореферат розісланий 28.08.2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, |
С.І.Деяк |
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з актуальних проблем сучасної кардіології залишається своєчасний прогноз електричної нестабільності міокарду, який є ключовим при прогнозуванні розвитку потенційно небезпечних аритмій. Широкий розвиток комп'ютерних технологій, сучасних методів цифрової обробки ЕКГ-сигналу зумовили розробку і все більш широке використання в повсякденній клінічній практиці комп'ютерних електрокардіографічних систем.Серед них, в першу чергу, необхідно виділити метод електрокардіографії високого підсилення (AbeY., 1995, FukunamiM., 1991, OpolskiG., 1991, StaffordP., 1998).
Сьогодні актуальне широке впровадження в клінічну практику електрокардіографії високого підсилення (ЕКГ ВП), оскільки фібриляція передсердь (ФП) є найпоширенішим порушенням серцевого ритму. Згідно з результатами Фремінгемського дослідження (1982) ФП зустрічається у 0,4 % чоловіків і жінок у віці 30-62 року і збільшується у міру старіння популяції і складає 9 % після 80 років. Частота госпіталізацій по приводу ФП складає не менше 40 % від всієї кількості госпіталізацій з приводу порушень серцевого ритму.
ФП – не тільки поширене, але і важке порушення ритму, яке негативно впливає на внутрішньосерцеву і загальну гемодинаміку. Летальність при ФП в 2-2,5 разу перевищує таку у хворих з синусовим ритмом. В даний час ФП розглядається як одна з основних причин емболічних інсультів. У більшості пацієнтів ФП приводить до зменшення толерантності до фізичного навантаження аж до розгорнених проявів серцевої недостатності, знижує коронарний і церебральний судинні резерви, підвищує рівень тривожності і істотно погіршує якість життя (ACC/AHA/ESC, 2006). Враховуючи вищевикладене, представляється вельми актуальною своєчасна діагностика ФП і вчасно прийняті профілактичні заходи.
Сигнали, названі пізніми потенціалами передсердь (ППП), реєструються з поверхні тіла у вигляді низькоамплітудної фрагментованої електричної активності, локалізованої в кінці хвилі Р. Пролонгована фракціонована електрограма відображає фізіологічний субстрат для розвитку фібриляції передсердь.
Зарубіжні і вітчизняні автори показали різну предсказуючю цінність ЕКГ ВП в оцінці ризику виникнення пароксизмів фібриляції передсердь. Доведено, що ППП реєструються у 63-93 % хворих з пароксизмами ФП (Буланова Н.О., 1998, Простакова Т.С., 1996, AbeY., 1997, YamadaT., 1994, Грішаєв С.Л., 2005)
Таким чином, ЕКГ високого підсилення новий, відносно простий неінвазивний метод, завдяки якому може бути отримана цінна інформація про електрофізіологічні процеси, що відбуваються у міокарді.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дана робота виконувалася в рамках комплексних тем відділу аритмій серця ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України “Вивчити взаємозв'язок і прогностичне значення показників структурно-функціонального стану міокарду, регуляторної функції автономної нервової системи і електрофізіологічних властивостей серця у хворих з пароксизмальною і персистуючою формами фібриляції та трипотіння передсердь” з 2000 р. по 2004 р. (№ держреєстрації 0100У002850) і “Розробити алгоритм відновлення і збереження синусового ритму у хворих з фібриляцією передсердь і артеріальною гіпертензією” З 2005 р. по 2007 р. (№ держреєстрації 0100У002850). Автор була співвиконавцем зазначених тем.
Мета і задачі дослідження. Мета роботи - встановити діагностичне і прогностичне значення показників ЕКГ високого підсилення у хворих з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь.
У процесі роботи вирішувалися такі завдання:
1) Визначити виявляємість пізніх потенціалів передсердь у хворих з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь і їх динаміку в ході проспективного спостереження.
2) Вивчити вплив різних клінічних чинників (стан внутрішньосерцевої гемодинаміки,електрофізіологічних показників, значення варіабельності серцевого ритму) на параметри ЕКГ високого підсилення.
3) Проаналізувати вплив антиаритмічної терапії (аміодарона) на показники хвилі РЕКГ високого підсилення.
4) Оцінити клінічне значення показників ЕКГ високого підсилення длявизначення ризику виникнення пароксизмів фібриляції передсердь і їх трансформації в постійну форму.
Об'єкт дослідження.
ЕКГ високого підсилення у хворих з пароксизмальною і персистуючою формами фібриляції передсердь на фоні ІХС, артеріальної гіпертензії та міокардіофіброзу.
Предмет дослідження. Пізні потенціали передсердь і показники функціонального стану міокарду.
Методи дослідження. Поставлені завдання вирішували за допомогою таких методів досліджень: клінічне спостереження, електрокардіографія високого підсилення, 24-годинний Холтерівський ЕКГ-моніторинг з комп'ютерним аналізом вариабільності серцевого ритму, двомірна і доплер-ехокардіографія, черезстравохідне електрокардіографічне дослідження серця (ЧСЕКС), 12-місячне проспективне спостереження.
Наукова новизна
одержаних результатів.
Вперше визначена діагностична значущість реєстрації пізніх потенціалів передсердь для прогнозування розвитку ФП. Вивчений вплив основного захворювання, форми фібриляції передсердь, а також частоти виникнення і тривалості пароксизмів на показники ЕКГ ВП. Уточнений вплив різних чинників, таких як перевантаження передсердь об'ємом та тиском, гіпертрофія передсердь і її ступінь, фракція викиду, кінцево-діастолічний об’єм, функціональний стан провідної системи серця, а також антиаритмічної терапії на показники ЕКГ ВП. Встановлено значення методу ЕКГ ВП для прогнозування переходу ФП в постійну форму. Вперше визначена динаміка параметрів ЕКГ ВП у хворих з пароксизмальною і персистуючою формами ФП в ході проспективного спостереження.
Практичне значення одержаних результатів. Р
озроблені рекомендації по використанню методу ЕКГ високого підсилення у хворих з пароксизмальною та персистуючою формами ФП.
Виявлені предиктори рецидивування фібриляції передсердь, виділена група хворих з високим ризиком переходу ФП в постійну форму.
Дана оцінка впливу антиаритмічної терапії на показники ЕКГ ВП і їх динаміка в ході проспективного спостереження.
Впровадження результатів дослідження.
Результати дослідження були впроваджені в роботу відділу аритмій серця ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України; в учбовому процесі кафедри кардіології і функціональної діагностики Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України; у кардіологічному центрі Миколаївської обласної лікарні; у відділенні хронічної ішемічної хвороби серця Черкаського обласного кардіологічного центру.
Автор дисертаційної роботи також є співавтором нововведення: «Метод визначення дисперсії хвилі Р під час синусового ритму на ЕКГ» (Київ, 2003 р.).
Особистий внесок здобувача.
Особистий внесок здобувача в наукову роботу полягав у визначенні актуальності роботи, виборі і формулюванні мети і завдань дослідження. Автор самостійно провела пошук літературних джерел і аналіз літературних даних. Дисертантом самостійно виконані первинні клінічні і інструментальні дослідження (електрокардіографія високого підсилення, ехокардіографія, холтерівське моніторування ЕКГ, черезстравохідне електрофізіологічне дослідження), проведена курация хворих, створена база даних, проведена статистична обробка і аналіз отриманих результатів. Виводи сформульовані спільно з науковим керівником.
Автор самостійно написаний і повністю оформлений текст дисертаційної роботи.
Апробація результатів дисертації.
Матеріали дисертаційної роботи представлені у вигляді доповідей на I Міжнародній конференції «Аналіз вариабільності ритму серця у клінічній практиці» (Київ, 24-25 жовтня 2002 року), Пленумі Українського наукового товариства кардіологів: «Атеросклероз і ішемічна хвороба серця: сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія як чинник риски ІХС; профілактика ускладнень» (Київ, 24-26 вересня 2003г.), підсумковій науковій сесії Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, присвяченої пам'яті академіка М.Д. Стражеска (Київ, 25-27 лютого 2004 р.), VII національному конгресі кардіологів України (Дніпропетровськ, 21-24 вересня 2004 р.), Пленумі правління асоціації кардіологів України (Київ, 27-29 вересня 2005 р.), підсумковій науковій сесії Інституту кардіології ім. акад. М.Д. Стражеска АМН України, присвяченої пам'яті академіка М.Д. Стражеска (Київ, 24-25 лютого 2005 р.), Міжнародному кардіологічному форумі «Кардіологія вчора, сьогодні, завтра», присвячена 70-річному ювілею Інституту кардіології і 130-літтю з дня народження його засновника – М.Д. Стражеска (Київ, 17-19 травня 2006 р.), VIII національному конгресі кардіологів України (Київ, 20-22 вересня 2007 р.)
Апробація дисертації відбулася на міжвідділовій конференції Наукового національного центру «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України18 квітня 2008 року.
Публікації.
По матеріалах дисертації опубліковано 17 наукових робіт, з них 5 журнальних статей у спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України і 12 тез пленумів, сесій, конгресів та конференцій.
Обсяг і структура дисертації.
Робота викладена на 151 сторінці комп’ютерного тексту, містить 32 таблиці та ілюстрована 1 малюнком. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, матеріалу та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, що містить 151 найменування, з них – 53 кирилицею та 98 латиницею.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Клінічна характеристика хворих і методологія дослідження.
Дослідженням було охоплено 162 хворих (121 чоловіків і 41 жінка) з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь (середній вік 52,4 ± 2,97 року) на тлі ішемічної хвороби серця (ІХС) - у 73 % (n = 118), зокрема, в комбінації з артеріальною гіпертензією, і з міокардіофіброзом – у 27 % (n = 44).
Обстеження хворих з пароксизмальною та персистуючою формами ФП проводилося на тлі відновленого синусового ритму. Антиаритмічні засоби відмінялися до обстеження, враховуючи повний період їх виведення з організму.
Пароксизмальна форма фібриляції передсердь була зареєстрована у 24,6 % (n= 40) хворих, персистуюча форма у 75,6 % (n = 122) хворих. В ході спостереження у 9,2 % (n = 15) пацієнтів відбулася трансформація ФП в постійну форму.
Артеріальна гіпертензія (АГ) в анамнезі діагностована у 58 % (n = 95) хворих. Клінічні ознаки серцевої недостатності I стадії спостерігалися у 53,7 % (n = 87) а ознаки серцевої недостатності II-А стадії у 35,2 % (n = 57) пацієнтів.
Контрольну групу склали 30 чоловік у віці 50,5 ± 3,5 року без порушень серцевого ритму, до якої увійшли пацієнти з ІХС (без інфаркту міокарду в анамнезі) і артеріальною гіпертензією. За основними демографічними і клінічними показниками основна і контрольна групи були повністю співставні.
Середній стаж аритмії складав 38,36 ± 6,03 місяця, який залежав від діагнозу основного захворювання: міокардіофіброз – 28,26 ± 2,34 місяця; ІХС – 42,82 ± 3,57 місяця; ІХС в комбінації з артеріальною гіпертензією 49,34 ± 4,61 місяця.
Залежно від стажу ФП всі пацієнти були розділені на 3 групи. I-у групу склали 33 хворих, у яких пароксизми ФП виникали в течії менше 1 року, II-у групу – 68 хворих, у яких пароксизми ФП виникали протягом від одного до п'яти років і III-ю групу, – 61 пацієнт з ФП в анамнезі більше 5 років (табл. 1).
Таблиця 1
Порівняльна характеристика клініко-демографічних показників стану серцево-судинної системи залежно від стажу виникнення пароксизмів ФП
| Показники | I група | II група | III група |
| N | 33 | 68 | 61 |
| Середній вік (років) | 49,2 ± 1,2 | 52,5 ± 0,63 | 54,6 ± 0,84 |
| Міокардіофіброз (%) | 35,2 | 27,8 | 20 |
| ІХС (%) | 64,8 | 72,2 | 80 |
| АГ в анамнезі (%) | 44,2 | 58,1 | 71,4 |
| СН I-II-Аст (%) | 83,3 | 86,2 | 94,6 |
| Час від початку ІХС (міс) | 26,2 ± 5,7 | 48,8 ± 6,9 | 74 ± 6,2 |
| Виявляємість ППП (%) | 49 | 67 | 85 |
Як видно з даної таблиці, хворі з ФП в анамнезі більше 5 роківвідрізнялися від хвориху яких пароксизми ФП виникали в течії менше 1 рокубільшим “стажем” ІХС, наявністю АГ в анамнезі. Крім того, у них частішезустрічалисяознаки СН. Для хворих цієї групи також характерна більшавиявляємість ППП.
Оцінювали також з анамнезу середню частоту виникнення ФП, її тривалість і спосіб відновлення синусового ритму.
Залежно від тривалості пароксизмів ФП всі пацієнти були розділені на групи: 98 хворих з тривалістю ФП менше 24 годин, 47 пацієнтів з тривалістю ФП від 24 до 168 годин і 17 пацієнтів з тривалістю ФП більше 168 годин.
Залежно від частоти виникнення пароксизмів ФП ми розподілили хворих на такі групи: пацієнти з щоденними пароксизмами ФП в анамнезі (n = 34), пацієнти з пароксизмами ФП що виникають один раз в тиждень (n = 70) і пацієнти з пароксизмами ФП один раз в місяць і рідше (n = 58).
У частини хворих, 28 чоловік, вивчали динаміку показників ЕКГ високого підсилення в ході тривалого (12-місячного) спостереження.
Також оцінювали вплив 6-місячної антиаритмічної терапії аміодароном(у стандартних підтримуючих дозах 200-400 міліграм на добу після періоду насичення) на параметри ЕКГ ВП.
У 84 пацієнтів визначали тривалість зубця Р і його дисперсію.
Для вирішення поставлених завдань використовували комплекс клінічних і інструментальних досліджень.
Під час госпіталізації у обстежених хворих був зібраний спеціальний аритмологічний анамнез, при цьому з'ясовувалася давність виникнення пароксизмів ФП, тривалість пароксизмів, час їх виникнення, характер початку та завершення нападів, провокуючі чинники, частоту серцевих скорочень в час і після нападу, спосіб відновлення синусового ритму.
Реєстрація електрокардіограм високого підсилення проводилася на апараті «МЕГАКАРД» (фірми «СІМЕНС» Німеччина) по найбільш поширеній методиці М.В. Simpson в положенні пацієнта лежачі на спині в трьох ортогональних відведеннях по Франку X, Y, Z (1993). Отримані сигнали після посилення, усереднювання і фільтрації від сторонніх шумів комбінували у векторну амплітуду за допомогою автоматичного алгоритму і обчислювали кількісні критерії ППП.
Аналізували тимчасові та амплітудні характеристики фільтрованої хвилі Р (рис. 1):
- тимчасовий параметр – тривалість фільтрованої хвилі Р (FIP );
- амплітудний параметр - середньоквадратичну амплітуду останніх 20 мс (RMS 20 ).
Рис. 1. Пізні потенціали передсердь
Оцінка функціонального стану міокарду була проведена всім хворим за допомогою секторального ехокардіографа «Ultramark-9» (фірми «ATL», США) в режимі «Dual» (подвійний) при лоціюванні лівого шлуночка з верхівкової області серця в 2-х або 4-х камерній позиції. Вивчалися наступні показники: розмір лівого передсердя, фракція викиду, кінцева діастола і кінцева систола об'єми.
Частині хворих, 85 чоловік, проведене 24-годинне Холтерівське моніторування (ХМ) за допомогою двоканальних рекордерів. Запис піддавався подальшому комп'ютерному аналізу на апараті «Premier IV» (фірми “DRG”, США). Оцінка результатів здійснювалася на підставі трендів сумарних кривих відхилень сегменту ST, частоти серцевих скорочень, таблиць з почасовим роздруком порушень ритму, що спостерігалися, а також розрахунку показників вариабільності серцевого ритму.
З метою вивчення стану функції синусового вузла, провідної системи серця (ПСС) і вразливості передсердя 33 хворим проводили черезстравохідне електрофізіологічне дослідження (ЧСЕКС). ЧСЕКС всім хворим проводили на тлі відновленного синусового ритму після відміни антиаритмічних препаратів, не менше, чим за дві доби, а аміодарона за один місяць. Використовували універсальний електрокардіостимулятор CORDELECTRO-04 (Литва), біполярні стравохідні зонди-електроди типу ПЕДСП-2 вітчизняного виробництва, шестиканальний електрокардіограф 6 NEK-4 (Німеччина).
Для об’ективізації діагнозу і вивчення стану коронарного резерву серця застосовувався тест навантаження – ВЕМ, який проводився у обстежуваних хворих в положенні сидячи на велоергометрі («ВЕ - 02», Україна) із записом електрокардіограми на апараті “Innomed – 80 D” (Угорщина) згідно загальноприйнятим рекомендаціям.
Ми визначали діагностичну цінність (чутливість, специфічність і передбачливу цінність позитивного та негативного результата) методу ЕКГ високого дозволу у хворих з ФП.
Обробку отриманих результатів проводили після формування комп'ютерних баз даних за допомогою програм ”FoxPro”, “Paradox” і “Excell” на персональному комп'ютері «Pentium». Статистичне опрацювання даних проводилося за допомогою програми “STATISTICAforWindowsRelease 5.1” USA.
Дослідження проведене в 2000-2007 роках у відділенні аритмій серця ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України.
Результати дослідження.
В ході нашого дослідження пізні потенціали передсердь були виявлені у 116 (72 %) пацієнтів з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь. У групі контролю ППП були виявлені у 5 (16 %) пацієнтів.
При вивченні діагностичної цінності показників ЕКГ ВП для виявлення хворих з пароксизмальною і персистуючою формами ФП було встановлено:
- для показника RMS-20 чутливість була 81 %, специфічність 83 %, передбачена цінність позитивного результату ( ПЦПР ) 96 %, передбачена цінність негативного результату (ПЦНР) 35 %;
- для показника FIP: чутливість 72 %, специфічність 83 %, ПЦПР 95 %, ПЦНР 36 %.
Наступним етапом статистичного аналізу було визначення оптимальних порогових значень показників ЕКГ ВП, при яких діагностична цінність методу є максимальною. Так, аналіз параметра FIP показав, що при пороговому значенні FIP >125 мс досягалася якнайкраща чутливість – 72 %, при специфічності 83 %. Використання показника RMS-20 < 3,5 мкВ, дозволяло досягати чутливості 81 % та специфічності 83 %.
Таким чином, показники FIP > 125 мс і RMS-20 < 3,5 мкВ можна розглядати як діагностичні критерії при ідентифікації хворих з пароксизмальною та персистуючою формами ФП. Показник LAS-5 з-за низької діагностичної цінності недоцільно використовувати як самостійний критерій.
Нами проведено вивчення значущості реєстрації показників ЕКГ високого підсилення для прогнозування фібриляції передсердь на тлі різних серцево-судинних захворювань.
Показники ЕКГ ВП хворих з фібриляцією передсердь на фоні ІХС і міокардіофіброзу порівнювалися з даними, отриманими у пацієнтів групи контролю без порушень серцевого ритму.
Найбільша тривалість фільтрованої хвилі Р спостерігалася у хворих з ІХС - середні показники FIP у цих хворих перевищували такі у хворих з міокардіофіброзом на 6 % (128,1 ± 1,6 мс проти 121,7 ± 2,9 відповідно). Проте ці зміни були недостовірними. При аналізі амплітудних характеристик хвилі Р достовірних відмінностей виявлено також не було: різниця склала 8 % (2,2 ± 0,1 мкВ проти 2,4 ± 0,1 мкВ відповідно). Таким чином, вид патології істотно не впливає на величину показників ЕКГ ВП у хворих з ФП.
Проте, показники ЕКГ ВП у хворих з ІХС, міокардіофіброзом, ускладненого фібриляцією передсердь достовірно відрізнялися від групи хворих з даними захворюваннями, але без фібриляції передсердь. Так, наприклад у хворих з ІХС тривалість FIP була вища на 20% (128,1 ± 1,6 мс проти 115,5 ± 1,9 мс відповідно, р < 0,02) а амплітуда RMS 20 менше на 46 % в порівнянні з аналогічними показниками контрольної групи (2,2 ± 0,1 мкВ проти 4,3 ± 0,3 мкВ відповідно, р < 0,05). Отримані дані узгоджуються з результатами вітчизняних та зарубіжних дослідників і свідчать про те, що ППП є маркером електрофізіологічного субстрата фібриляції передсердь (Іванов Г.Г., 1996, Істоміна Т.А., 1999, VillaniG. 1993)
Виявлено, що у хворих з ФП і артеріальною гіпертензією показники FIP достовірно відрізнялися від аналогічних показників хворих з ФП без неї. Різниця в тривалості FIP у них складала 7,3% (130,6 ± 1,8 мс проти 121,8 ± 2,2 мс відповідно, р < 0,05). Проте аналіз RMS 20 свідчить про незалежність цього показника від наявності артеріальної гіпертензії: різниця у відповідних групах склала лише 2% (2,3 ± 0,1 мкВ проти 2,6 ± 0,1 мкВ).
Розглядаючи питання реєстрації «пізніх потенціалів передсердь», слід враховувати можливість впливу на них ряду чинників: форми ФП, тривалість і частоту виникнення пароксизмів.
Нами був встановлений достовірний взаємозв'язок між тривалістю фільтрованої хвилі Р, амплітудою RMS 20 і формою фібриляції передсердь (табл. 2).
Таблиця 2
Показники ЕКГ ВР у залежності від форми фібриляції передсердь
| Групи | n | Показники | |
| F i P (мс) | RMS 20(мкB) | ||
| Контрольна група | 30 | 115,5 ± 1,9 | 4,3 ± 0,3 |
| Пароксизмальна форма ФП | 40 |
123,5 ± 1,2 |
3,2 ± 0,2 |
| Персистуюча форма ФП | 122 |
133,5 ± 2,9* |
2,3 ± 0,1** |
| Трансформація в постійну форму ФП | 15 |
157,7 ± 2,1# |
1,6 ± 0,4** |
Примітка: **
- р < 0,001; * - p < 0,05 – в порівнянні з хворими з пароксизмальною формою ФП, # - р < 0,001 – в порівнянні з хворими з персистуючою формою ФП
У хворих з персистуючою формою фібриляції передсердь в порівнянні з хворими з пароксизмальною формою фібриляції передсердь тривалість FIP була більша на 8,2% (133,5 ± 2,9 мс проти 123,5 ± 1,2 мс відповідно, р < 0,05), а амплітуда фільтрованої хвилі Р нижче на 29% (2,3 ± 0,1 мкВ проти 3,2 ± 0,2 мкВ відповідно, р < 0,001).
Метод ЕКГ ВП дозволив виділити групу хворих з фібриляцією передсердь з високою вірогідністю переходу в постійну форму ФП.Такі критерії ЕКГ ВП, як тривалість FIP >150 мс і RMS-20 < 2 мкВ дозволяють прогнозувати ризик переходу фібриляції передсердь в постійну форму.
Аналогічні зміни ми спостерігали при аналізі амплітудних і тимчасових характеристик хвилі Р після відновлення синусового ритму залежно від тривалості фібриляції передсердь (табл 3.)
У хворих із зростанням тривалості фібриляції передсердь тривалість FIP достовірно збільшувалася. Середні показники FIP у хворих з тривалістю фібриляції передсердь більше 168 годин (одного тиждня) були на 10% вище (137,1 ± 2,1 мс проти 124,3 ± 1,7 мс відповідно, р< 0,01).
Частота виникнення пароксизмів фібриляції передсердь не зробила істотного впливу на динаміку параметрів ЕКГ ВП, так різниця в тривалості FIP у хворих з частими і рідкими пароксизмами ФП 3% (127,5 ± 3,6 мс проти 128,0 ± 2,3 мс відповідно); RMS 20 – 7% (2,5 ± 0,2 мкВ проти 2,2 ± 0,1 мкВ відповідно).
Таблиця 3
Показники ЕКГ ВП в залежності від тривалості та частоти виникнення пароксизмів ФП
| Групи | n | Показники | ||
| F i P (мс) | RMS 20(мкB ) | |||
| Тривалість пароксизмів фібриляції передсердь | ||||
| Тривалість ФП менше 24 годин | 98 |
124,3 ± 1,7 |
2,5 ± 0,1 |
|
| Тривалість ФП від 24 до 168 годин | 47 |
131,0 ± 2,2* |
2,4 ± 0,1 |
|
| Тривалість ФП більше 168 год. | 17 |
137,1 ± 2,1** |
2,3 ± 0,2 |
|
| Частота виникнення ФП | ||||
| Щодня | 34 |
127,5 ± 3,6 |
2,5 ± 0,2 |
|
| 1-2 рази на тиждень | 70 |
128,9 ± 3,0 |
2,4 ± 0,2 |
|
| 1 раз на місяць і рідше | 58 |
128,0 ± 2,3 |
2,2 ± 0,1 |
|
Примітка: * -
р < 0,02; ** - р < 0,001 – у порівнянні з групою хворих з тривалістю ФП меньше 24 годин
Нами проведено вивчення впливу тривалості аритмологічного анамнезу на показники ЕКГ ВП. Залежно від стажу ФП всі пацієнти були розділені на 3 групи: 33 хворих, у яких аритмологічний анамнез був менш одного року, 68 хворих, у яких аритмологічний анамнез був тривалістю від одного до п'яти років і 61 пацієнта з ФП в анамнезі більше 5 років (табл. 4). Було встановлено, що із збільшенням давності виникнення пароксизмів ФП в анамнезі погіршувалися показники ЕКГ ВП. Середні показники FIP у хворих з пароксизмами фібриляції передсердь більше 5 років в анамнезі були на 10% вище (137,5 ± 3,0 мс проти 126,5 ± 3,0 мс відповідно, р < 0,02), амплітуда фільтрованої хвилі Р (RMS-20) на 12 % нижче (2,2 ± 0,2 мкВ проти 2,8 ± 0,1 мкВ відповідно, р < 0,01), ніж у хворих з пароксизмами ФП менше року в анамнезі.
Звертає увагу найбільша частота реєстрації пізніх потенціалів передсердь в 3-ій групі (85 %), достатньо висока частота в 2-ій групі (67%) і найнижчий рівень в 1-ій групі хворих (49 %) з пароксизмальною і персистуючою формами ФП, що у декілька разів більше, ніж в групі контролю (16 %).
Таблиця 4
Показники ЕКГ ВП залежно від стажу виникнення пароксизмів ФП
Групи |
n | Показники | Виявлення ППП % | |
| FIP (мс) | RMS20 (мкВ) | |||
| I група | 33 | 126,5 ± 3,0 | 2,8 ± 0,1 | 49 % |
| II група | 68 | 129,1 ± 1,6 | 2,4 ± 0,1 | 67 % |
| III група | 61 | 137,5 ±3,0* | 2,2 ± 0,2** | 85 % |
Примітка: *
р- < 0,02, ** р- < 0,01 в порівнянні з I групою
Електрична гетерогенність міокарду, як обов'язкова умова виникнення ФП, не у всіх випадках відповідає клінічному перебігу аритмії. Маса тканини є важливою обставиною, яка визначає простір для виникнення ділянки рециркуляції.
Вивчення внутрішньосерцевої і центральної гемодинаміки при різних формах ФП дали можливість провести чітку паралель між вираженістю структурних змін міокарду і частотою, тяжкістю нападів ФП. Найбільш ранніми ознаками початкової поразки міокарду при пароксизмальній ФП вважають помірну гіпертрофію стінок лівого шлуночку і дисфункцію діастоли лівого шлуночку, основними критеріями якої є зменшення фракції викиду (ФВ) і збільшення індексу лівого передсердя.
Нами було проведено зіставлення показників ЕКГ високого підсилення та показників ехокардіографії (ЕХОКГ) у обст
Таблиця 5
Порівняльний аналіз показників ЕКГ високого підсилення та параметрів ЕХОКГ
| Групи | n | Показники | |
| F i P (мc) | RMS 20(мкB ) | ||
| ЛП < 3,5 см | 35 | 118,3 ± 3,2 | 2,7 ± 0,4 |
| ЛП = 3,5 – 4,0 см | 40 | 121,6 ± 4,1 | 2,5 ± 0,3 |
| ЛП = 4,0 – 4,5 см | 57 | 127,0 ± 2,4* | 2,6 ± 0,1 |
| ЛП > 4,5 см | 30 | 130,8 ± 3,5** | 2,6 ± 0,3 |
| ФВ > 55 % | 76 | 122,6 ± 2,2 | 2,9 ± 0,2 |
| ФВ = 46-55 % | 54 | 126,0 ± 2,3 | 2,7 ± 0,3 |
| ФВ = 40- 46 % | 32 | 136,5 ± 4,4# | 1,5 ± 0,4 |
| КДО > 160 (мл) | 15 | 134,0 ±3,6# | 2,5 ± 0,3 |
| КДО 159-120(мл) | 25 | 127,2 ±3,2 | 2,6 ± 0,2 |
| КДО < 120 (мл) | 57 | 121,1 ± 2,6 | 2,8 ± 0,2 |
| Наявність ДДЛШ | 58 | 128,4 ± 2,1 | 2,6 ± 0,1 |
| Без ДДЛШ | 36 | 123,7 ± 3,2 | 2,4 ± 0,2 |
Примітка: * - р < 0,05; ** - р < 0,02 – вірогідність у порівнянні з хворими, які мають ЛП < 3,5 см; # - р < 0,01 – вірогідність у порівнянні з хворими, які мають КДО < 120 мл, ФВ > 55 %
При вивченні впливу стану внутрішньосерцевої гемодинаміки на показники ЕКГ високого підсилення ми отримали наступні результати:
- встановлений достовірний взаємозв'язок між тривалістю FIP, амплітудою RMS 20 і показником фракції викиду. Так, у хворих з низькою (менше 46 %) ФВ в порівнянні з хворими, не що мають ознак систолічної дисфункції лівого шлуночку (ФВ > 55 %) тривалість FIP була більша на 12 % (136,5 ± 4,4 мс проти 122,6 ± 2,2 мс відповідно, р < 0,01), а амплітуда фільтрованої хвилі Р нижче на 49 % (1,5 ± 0,4 мкВ проти 2,9 ± 0,2 мкВ відповідно, р< 0,05).
- аналогічні зміни ми спостерігали при аналізі амплітудних і тимчасових характеристик хвилі Р залежно від величини кінцево-діастолічного об'єму лівого шлуночка. У хворих з дилятацією лівого шлуночку (КДО> 160 мл) тривалість FIP була на 10% вище (134,0 ±3,6 мс проти 121,1 ± 2,6 мс відповідно, р < 0,01), ніж у хворих, що мають КДО менше 120 мл. Наявність діастолічної дисфункції лівого шлуночку істотно не вплинула на показники ЕКГ високого підсилення, так різниця в тривалості FIP у хворих з і без діастолічної дисфункції склала 3 %; а RMS 20 – 8%. Також був проведений аналіз показників ЕКГ високого підсилення в ході проспективного спостереження. Для цього 28 пацієнтам повторно була проведена реєстрація ЕКГ ВП через 12 місяців. Середній вік обстежених хворих склав 54,5 ± 1,2 року. За досліджуваний період у пацієнтів виникали пароксизми ФП тривалістю від 2 годин і до 14 діб на тлі драдиційної терапії. Основним захворюванням на тлі якого розвинулася ФП були: ІХС у 21 (75 %), артеріальна гіпертензія у 16 (57 %), міокардіофіброз у 7 (25 %) пацієнтів.
Були виявлені достовірні відмінності амплітудних і тимчасових характеристик хвилі Р в ході проспективного спостереження: через 12 місяців тривалість FIP збільшилася на 8 % (137,1 ± 2,6 мс проти 127,2 ± 1,1 мс відповідно, р < 0,001), а амплітуда фільтрованої хвилі Р - RMS 20 зменшилася на 12 % (2,05 ± 0,2 мкВ проти 2,6 ± 0,1 мкВ відповідно, р < 0,02).
Виявлена нами динаміка показників ЕКГ високого підсилення свідчить про посилення патологічного процесу при збільшенні тривалості аритмічного анамнезу.
Однією з актуальних проблем кардіології залишається підбір ефективної антиаритмічної терапії у хворих з пароксизмальною і персистуючою формами ФП.
У нашому дослідженні оцінювався вплив монотерапії антиаритмічним препаратом III класу (аміодароном) на динаміку показників ЕКГ ВП у хворих з фібриляцією передсердь. Було обстежено 25 хворих, які приймали аміодарон, – (кордарон виробництва Sanofi-Aventis, Франція) по стандартній схемі: 600 міліграм на добу - 14 діб, потім 300 міліграм на добу – 1 місяць, потім 200 міліграм на добу до 6 місяців.
Хворі, приймаючі аміодарон, були обстежені двічі:
- до прийому аміодарона;
-на тлі антиаритмічної терапії аміодароном через 6 місяців.
При кількісному аналізі окремих показників ЕКГ ВП були встановлені значущі відмінності FIP і RMS 20 у пацієнтів на тлі терапії аміодароном: показник FIP зменшився на 6 %, RMS 20 збільшився на 12 % (р < 0,1).
Отримана позитивна тенденція в динаміці тимчасових і амплітудних характеристик хвилі Р.Проте реєстрація ППП у пацієнтів не змінилася і була до і після лікування аміодароном у 87 % хворих.
Таким чином, антиаритмічна терапія мало впливає на стабільний аритмогенний субстрат у передсердях.
З метою вивчення стану провідної системи серця 33 з обстежених хворих проводили черезстравохідне електрофізіологічне дослідження.
Був проведений порівняльний аналіз електрофізіологічних властивостей міокарду і показників ЕКГ ВП у хворих з ФП (табл. 6).
Таблиця 6
Порівняльний аналіз електрофізіологічних властивостей міокарду та показників ЕКГ ВП
| Показник (мс) | Група хворих з відсутністю ППП | Група хворих з наявністю ППП |
| n | 8 | 25 |
| Р | 110 ± 5,0 | 116 ± 5,6 |
| PQ | 135 ± 4,3 | 176,3 ± 7,9# |
| QRS | 90 ± 5,0 | 98,8 ± 2,4 |
| QT | 377,5 ± 17,5 | 409,2 ± 6,8 |
| СЦ | 765 ± 32,5 | 941,6 ± 31,1* |
| AV | 106,7 ± 5,4 | 146,3 ± 4,6# |
| ЧВФСВ | 1105 ± 69,3 | 1350,4 ± 45,9* |
| КЧВФСВ | 342,5 ± 22,5 | 396,8 ± 24,8 |
| Т. Венкебаха | 364,4 ± 12,4 | 409,2 ± 2,8* |
| ЕРП передсердь | 205 ± 3,4 | 233,3 ± 9,6** |
| ЕРП АВ вузла | 286 ± 4,6 | 302 ± 13,9 |
| ФРП передсердь | 260 ± 2,1 | 320 ± 9,4 # |
| ФРП АВ вузла | 305 ± 3,5 | 416,7 ± 2,8# |
Примітка: # - p < 0,001; * - p < 0,01; ** - p < 0,02
З 33 обстежених пізні потенціали передсердь реєструвалися у 25 пацієнтів. У групі хворих з фібриляцією передсердь і наявністю ППП величина середнього значення інтервалу PQ на поверхневій ЕКГ, як і інтервалу AV на ЧСЕКГ (176,3 ± 7,9 і 146,3 ± 4,6 мс) були достовірно триваліше, ніж у пацієнтів з ФП і відсутністю ППП (відповідно 135 ± 4,3 і 106,7 ± 5,4 мс).
Електрофізіологічні показники функціонального стану синусового і АВ вузла були в межах норми у всіх обстежуваних хворих. При кількісному аналізі електрофізіологічних показників було встановлено достовірну відмінність спонтанного циклу (СЦ) і ЧВФСВ у хворих з фібриляцією передсердь і наявністю ППП (1350,4 ± 45,9 мс) в порівнянні з пацієнтами без ППП (1105 ± 6,3 мс, р< 0,01).
Оцінюючи функцію АВ вузла, можна відзначити значне уповільнення проведення у хворих з ФП і наявністю ППП – точка Венкебаха (409,2 ± 12,8 мс) була достовірно нижче, ніж у хворих без реєстрації ППП, відповідно (364,4 ± 12,4 мс) (р < 0,01).
Оцінюючи показники ефективного і функціонального рефрактерних періодів передсердь можна відзначити достовірне збільшення їх у хворих з ФП і наявністю ППП. У групі з наявністю ППП показники ЕРП на 13 % (233 ± 9,6 мс проти 205 ± 3,4 мс відповідно), а ФРП на 19 % (320 ± 9,4 мс проти 260 ± 2,1 мс відповідно) були вище, ніж в групі хворих з ФП у яких ППП не реєструвалися. Аналогічні зміни зберігаються при оцінці ЕРП і ФРП АВ вузла. У групі хворих з ФП і наявністю ППП відмічено достовірне збільшення (р< 0,001) ФРП АВ вузла, який на 17 % вище, ніж в групі хворих без реєстрації ППП (416 ± 2,8 мс проти 305 ±3,5 мс відповідно).
Нами проведений порівняльний аналіз даних холтерівськогомоніторування і показників ЕКГ ВП. З 85 обстежених ППП реєструвалися у 66 пацієнтів.
Добова кількість СВЕ, а також кількість СВЕ на 1000 серцевих скорочень значно більше (p< 0,001) в групі хворих у яких реєструвалися ППП, чим у хворих без ППП (530,2 ± 63,6 і 17,5 ± 2,2 проти 66,6 ± 13,06 і 1,2 ± 0,4) відповідно.
Аналогічні зміни спостерігалися при аналізі кількості пароксизмів фібриляції передсердь на протязі доби та їх тривалості. Пароксизми ФП частіше виникали в групі хворих з реєстрацією ППП (13,5 ± 3,9 коротких пробіжок на протязі доби тривалістю 3,45 ± 0,64 хвилин) чим у хворих без ППП (0,58 ± 0,21 пробіжок тривалістю 1,3 ± 0,4 хвилин).
Таким чином дані холтерівського моніторування підтверджують, що наявність пізніх потенціалів передсердь у хворих з ФП в анамнезі є прогностично несприятливою ознакою для збереження стійкого синусового ритму і свідчать про високий ризик рецидиву порушень серцевого ритму.
ВИСНОВКИ
На підставі вивчення взаємозв'язку показників ЕКГ високого підсилення з іншими морфо-функціональними показниками серцево-судинної системи, проведення проспективного спостереження, встановлено діагностичне і прогностичне значення показників ЕКГ високого підсилення у хворих з пароксизмальною і персистуючою формами фібриляції передсердь.
1. Діагностичними критеріями для виявлення предикторів рецидивування пароксизмів у хворих з фібриляцією передсердь є показники FіP > 125 мс і RMS 20 < 3,5 мкВ. Чутливість методу при цьому склала 72 %, специфічність 83 %.
2. Пізні потенціали передсердь реєструються у 72 % пацієнтів з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь.
3. Пацієнти з персистуючою формою фібриляції передсердь характеризуються достовірними відмінностями тимчасових та амплітудних характеристик хвилі Р в порівнянні з пацієнтами з пароксизмальною формою фібриляції передсердь. У хворих з тривалістю FIP > 150 мс і RMS 20 < 2,0 мкВ відзначається високий ризик трансформації фібриляції передсердь в постійну форму.
4. При збільшенні тривалості пароксизму фібриляції передсердь, давності аритмологічного анамнезу показник FIP достовірно збільшується, тоді як частота виникнення пароксизмів фібриляції передсердь, вид серцево-судинної патології значно не впливає на значення параметрів ЕКГ високого підсилення.
5. Показники ЕКГ високого підсилення залежать від розміру лівого передсердя, фракції викиду та кінцево-діастолічного обїєму: різниця тривалості FiP у хворих з ЛП < 3,5 і хворих з ЛП > 4,5 см складала 10,6 % - (р < 0,02); у хворих з ФВ < 46 % тривалість FiP була більша на 12 % (р < 0,01), а RMS 20 на 49 % ( р < 0,05) нижче ніж у хворих з ФВ > 55 %;тривалість FiP у хворих з КДО >160 мл на 10 % вище ніж у хворих, що мають КДО < 120 мл (р < 0,01).
6. Виявлено, що показники ефективного і функціонального рефрактерних періодів передсердя та AВ вузла у хворих з фібриляцією передсердь і наявністю пізніх потенціалів передсердь були достовірно більше, ніж у пацієнтів без таких: ЕРП передсердь на 13 % (р < 0,01); ФРП передсердь на 19 %, ФРП АВ вузла на 17 % (р < 0,001).
7. За даними холтерівського моніторування виявлено, що надшлуночкові порушення серцевого ритму частіше реєструються у хворих з фібриляцією передсердь та наявністю пізніх потенціалів передсердь.
8. В ході проспективного спостереження (12 місяців) на тлі традиційної терапії виявлено достовірне погіршення тимчасових та амплітудних характеристик хвилі Р. Під час терапії аміодароном реєструється позитивна тенденція в динаміці показників ЕКГ високого підсилення.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Пацієнтам з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь показана реєстрація ЕКГ високого підсилення для виявлення предикторів рецидивування пароксизмів. Діагностичними критеріями при ідентифікації хворих з фібриляцією передсердь є показники FIP > 125 мс і RMS 20 < 3,5 мкВ.
2. У пацієнтів з тривалістю FIP > 150 мс і RMS 20 < 2,0 мкВ треба вирішувати питання про доцільність проведення антиаритмічної терапії для утримання синусового ритму.
3. Скринінгове виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку фібриляції передсердь з метою проведення профілактичних заходів.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Сычев О.С. Применение амиодарона у больных с персистирующей формой фибрилляции предсердий и сердечной недостаточностью / О.С. Сычев., Е.Н. Романова, А.И. Фролов А.И, А.Н. Соловьян, М.А. Заяц, О.А. Епанчинцева, Д.Т. Малидзе, Т.В. Гетьман // Український кардіологічний журнал. - 2003. - № 1. – С. 47-53. (Автором проведено обстеження більшості хворих, тривале спостереження хворих на фоні лікування аміодароном, статистична обробка матеріала, підготовка статті до друку
).
2.
Коркушко О.В. Показатели электрограммы высокого разрешения и состояние гемодинамики у больных с фибрилляцией предсердий / О.В. Коркушко, О.С. Сычев, М.А. Заяц, В.Ю. Лишневская, Д.Т. Малидзе // Український кардіологічний журнал. – 2003. - № 2. – С. 39 - 43. (Автором проведено обстеження більшості хворих, вивчення внутрісерцевої гемодинаміки за допомогою ехокардіографії, статистична обробка матеріала, формулюваня висновків, напис статті).
3.
Сычев О.С. Динамика показателей ЭКГ высокого разрешения у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, О.В. Коркушко, В.Ю. Лишневская, М.А. Заяц, Е.Н. Романова, С.В. Лизогуб, Е.В. Левчук // Український кардіологічний журнал. - 2005. - № 3. – С. 63 - 66. (Проводила обстеження пацієнтів, аналіз отриманих результатів, підготовка роботи до друку).
4. Сычев О.С. Электрофизиологические характеристики миокарда у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, М.А. Заяц, А.И. Фролов, Е.Н. Романова, Ю.В. Зинченко, С.В. Лизогуб // Український кардіологічний журнал. - 2005- № 6 – С. 73 - 77. (Самостійно проведено обстеження хворих, тривалий проспективний нагляд 28 пацієнтів, порівнювальний аналіз показників ЕКГ високого підсилення і даних чрезстравохідного електрофізіологічного дослідження, статистична обробка матеріала і формування висновків).
5.
Сычев О.С. Выявляемость поздних потенциалов предсердий у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, М.А. Заяц, Е.Н. Романова, Е.В. Левчук, С.В. Лизогуб // Український кардіологічний журнал. – 2005. - № 2. – С.60-64. (Особисто
автором проведено об
стеження
б
ільшості хворих
, статистич
на
обр
о
бка матер
і
ала, форму
лювання
в
исновків
р
о
бот
и та самостійно
п
і
дготовлен матер
і
ал
до друку
).
6.
Сычев О.С.Выявляемость поздних потенциалов предсердий у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, М.А. Заяц, Д.Т. Малидзе, О.В. Коркушко, В.Ю. Лишневская // От исследований к клинической практике: Российский национальный конгресс кардиологов, 8-11 октября 2002 г.: сборник тезисов, Санки-Петербург, 2002. - С. 401-402. (Особисто
автором проведено кл
і
н
і
ч
не
обс
теження
, рег
і
страц
і
я
Е
КГ в
и
сокого
підсилення більшості хворих
, статистич
на
обр
о
бка получен
и
х результат
і
в, самост
ійно
п
і
дготовлен матер
і
ал
до друку
).
7.
Заяц М.А.Показатели ЭКГ ВР у больных с различным генезом пароксизмальной и персистирующей форм фибрилляции предсердий / М.А. Заяц, О.В. Коркушко, Е.В. Могильницкий, О.В. Шуба // Атеросклероз і ішемічна хвороба серця: сучасний стан проблеми. Артеріальна гіпертензія як фактор ризику ІХС; профілактика ускладнень: Пленуму правління українського наукового товариства кардіологів, 24-26 вересня 2003 р.: матеріали Пленуму. – Київ, 2003. - С. 73-74. (С
амост
ійно
проведено обс
теження хворих
, статистич
на
обр
о
бка
даних
, напис тез).
8.
Заяц М.А. Показатели ЭКГ высокого разрешения у больных с фибрилляцией предсердий в зависимости от стадии сердечной недостаточности / М.А. Заяц, О.В. Коркушко, В.Ю. Лишневская // Актуальні питання кардіології і ревматології: науково-практична конференція, 21 листопада 2003 р.: матеріали конференції. - Київ, 2003. - С. 45. (Особисто
проведено обс
теження хворих
, статистич
на
обр
о
бка результат
ів
, п
і
дготовка матер
і
ала
у друк
).
9.
Сичов О.С. Метод визначення дисперсії хвилі Р під час синусового ритму на ЕКГ / О.С. Сычев, А.И. Фролов, О.А. Епанчинцева, М.А. Заяц // Інформаційний бюллетень журналу Академії медичних наук України (наукові пропозиції установ АМН, які рекомендуються до впровадження в практику охорони здоров’я). – 2003. - № 17. – С.22. (Автором проведено визначення дисперсії хвилі Р під час синусового ритму у хворих з пароксизмальною та персистуючою формами фібрилляції передсердь).
10. Сычев О.С. Выявляемость поздних потенциалов предсердий у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / О.С. Сычев, М.А. Заяц, Е.Н. Романова // Терапевтичні читання пам’яті академіка Л.Т. Малої: Всеукраїнська науково-практична конференція, 20-21 травня 2004 р.: матеріали конференції. – Харків, 2004. - С. 231. (Особисто
проведено обс
теження хвори
х, статистич
на
обр
о
бка получен
и
х результат
і
в, п
і
дготовка матер
і
ала
до друку
).
11. Сычев О.С. Диагностическая ценность показателей ЭКГ высокого разрешения у больных с фибрилляцией предсердий / О.С. Сычев, М.А. Заяц, Е.Н. Романова // VII національний конгрес кардіологів України 21-24 вересня 2004 р.: матеріали Конгресу. - Дніпропетровськ, 2004. – С. 57. (Самост
ій
но проведена рег
і
страц
і
я
Е
КГ высокого
підсилення хворим з
фибрилляц
ією
п
е
редсерд
ь
, статистич
на
обр
о
бка получен
и
х результат
і
в).
12.
Заяц М.А. Функциональное состояние проводящей системы сердца у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / М.А. Заяц, Е.Н. Романова, А.И. Фролов, В.В. Бижан // Пленум правління асоціації кардіологів України 27-29 вересня 2005 р.: матеріали Конгресу. - Київ, 2005. – С. 24. (Самост
ій
но проведено кл
і
н
і
ч
не
обс
теження хвори
х, п
і
дготовка матер
і
алов
до друку
).
13.
Романова Е.Н. Восстановление и сохранение синусового ритма у больных с фибрилляцией предсердий и сердечной недостаточностью (по данным проспективного наблюдения) / Е.Н. Романова, О.С. Сычев, Е.В. Могильницкий, О.А. Епанчинцева, М.А. Заяц // Пленум правління асоціації кардіологів України, 27-29 вересня 2005 р.: матеріали Пленуму. - Київ, 2005. – с. 26. (Самост
ій
но проведено кл
і
н
і
ч
не
обс
теження
х
ворих
, п
і
дготовка матер
і
ал
і
в
до друку
).
14.
Заяц М.А. Влияние артериальной гипертензии на показатели ЭКГ высокого разрешения у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / М.А. Заяц, О.С. Сычев, Е.Н. Романова, О.А. Епанчинцева // Первинна та вторинна профілактика церебро-васкулярних ускладнень артеріальної гіпертензії: українська науково-практична конференція 16-18 березня 2006 р.: матеріали конференції. - Київ, 2006. - С. 72. (Самост
ій
но проведено об
стеження
162
хворих
, в
иконана
статистич
на
обр
о
бка получен
и
х результат
і
в, напис тез).
15.
Заяц М.А. Сравнительный анализ данных холтеровского мониторирования и показателей ЭКГ высокого разрешения у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий / М.А. Заяц, О.С. Сычев, Е.Н. Романова, А.И. Фролов, О.А. Епанчинцева // Кардиостим: VII Международный славянский конгресс по электростимуляции и клинической электрофизиологии сердца, 9-11 февраля 2006 г.: Вестник аритмологии, материалы Конгресса. – Санки-Петербург, 2006. – С. 76. (
Особисто
проведено обс
теження хворих
,
х
олтеровс
ь
к
е
мон
і
тор
у
ван
ня Е
КГ, статистич
на
обр
о
бка матер
і
ала, напис тез).
16.
Заяц М.А. Влияние длительности пароксизма фибрилляции предсердий на показатели ЭКГ высокого разрешения / М.А. Заяц, О.С. Сычев, Е.Н. Романова // Об’єднаний пленум правлінь асоціацій кардіологів, серцево-судинних хірургів, нейрохірургів та невропатологів України в рамках виконання Державної програми запобігання та лікування серцево-судинних та судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 роки, 19-20 вересня 2006.: матеріали Пленуму. - Київ, 2006. - С. 171-172. (Самостійно проведено обстеження хворих
, обро
бка
получен
и
х результат
і
в, напис тез).
17. Sychov O. Correlation of P-wave signal averaged ECG and left ventricle function condition in patients with atrial fibrillation / O. Sychov, O. Korkushko, M. Zayats, D. Malidze, V. Lishnevskaya // The Journal of Coronary Artery Disease. – 2003. – Vol. 5. – P. 40. (Підбіриобстеження хворих, напистезанглійскою мовою).
АНОТАЦІЯ
Заяц М.А. Діагностичне значення аналізу хвилі Р методом електрокардіографії високого підсилення у хворих на пароксизмальну та персистуючу форми фібриляції передсердь. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 – кардіологія. ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» АМН України, Київ, 2008.
Дисертація присвячена визначенню діагностичного та прогностичного значення показників ЕКГ високого підсилення у хворих з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь.
Виявлено, що ППП реєструються у 72 % пацієнтів з пароксизмальною та персистуючою формами фібриляції передсердь. Діагностичними критеріями при ідентифікації хворих з ФП є показники FIP > 125 мс і RMS 20 < 3,5 мкВ. Доведено, що існує достовірний взаємозв'язок між параметрами ЕКГ високого підсилення та формою ФП, тривалістю пароксизму, стажем аритмологічного анамнезу, показниками внутрішньосерцевої гемодинаміки (розміром лівого передсердя, фракцією викиду і кінцево-діастолічним об'ємом лівого шлуночка), електрофізиологічними показниками провідної системи серця. В ході проспективного спостереження (12 місяців) виявлені достовірні погіршення тимчасових та амплітудних характеристик хвилі Р. На тлі терапії аміодароном виявляємість ППП не змінилася.
Ключові слова:
фібриляція передсердь, ЕКГ високого підсилення, діагностичне значення, проспективне спостереження.
ANNOTATION
Zayats M.A. Diagnostic value of P-wave on signal averaged high resolution ECG in patients with paroxysmal and persistent atrial fibrillation. Manuscript.
Сandidate of Medical Sciences Thesis in specialty 14.01.11 – Cardiology. National Scientific Centre “Cardiology Institute named after M.D. Strazhesko” MSA of Ukraine, Kiev, 2008.
The method of high resolution ECG (HR ECG) is being more widely used now. The basis of the metod is computer amplification, averaging and filtration of different sites of electrocardiogram with their furher mathematical processiing. We examined 162 patients with paroxysmal and persistent atrial fibrillation (AF) and with accompanying ischemic heart disease (72 %) and myocardiofibrosis (27 %). Late atrial potentials were observed in 72 % of the patients with AF and only 16 % of the patients without AF. FIP > 125 msand RMS 20 < 3,5 mcV were shown as diagnostic criteria for AF verification.
During the prospective study (12 months) we found a significant deterioration of time and amplitude characteristics of wave P. During amiodarone treatment we observed significant differences in the quantities of FiP (6 % decrease) and RMS 20 (12 % decrease) in the patients with AF. The indices of ALP depended on size of atrial, left ventricular ejection fraction and end-diastolic volume of left ventricle.
Key words: metod of high resolution ECG, atrial fibrillation, prospective study.
АННОТАЦИЯ
Заяц М.А. Диагностическое значение анализа волны Р методом электрокардиографии высокого разрешения у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 – кардиология. ННЦ «Институт кардиологии имени академии Н.Д. Стражеско» АМН Украины, Киев, 2008.
Диссертация посвященаопределению диагностического и прогностического значения показателей ЭКГ высокого разрешения у больных с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий.
Обследовано 162 больных (121 мужчина и 41 женщина) с пароксизмальной и персистирующей формами фибрилляции предсердий (средний возраст 52,4 ± 2,97 года) на фоне ишемической болезни сердца - у 73 % (n = 118), в том числе, в комбинации с артериальной гипертензией 58 % (n = 95), и с миокардиофиброзом – у 27 % (n = 44). В ходе исследования поздние потенциалы предсердий были выявлены у 116 (72 %) пациентов с ФП. В группе контроля ППП были выявлены у 5 (16 %) пациентов. Данные различия являются статистически достоверными (р < 0,02). Показатели FiP > 125 мс и RMS-20 < 3,5 мкВ можно рассматривать как диагностические критерии при идентификации больных с ФП.
Установлено, что пациенты с персистирующей формой фибрилляции предсердий характеризовались достоверными различиями показателей ЭКГ высокого разрешения по сравнению с пациентами с пароксизмальной формой ФП. У больных с продолжительностью FiP > 150 мс и RMS 20 < 2,0 мкВ отмечалась трансформация фибрилляции предсердий в постоянную форму. При увеличении длительности пароксизма фибрилляции предсердий, стажа аритмологического анамнеза продолжительность FiP достоверно увеличилась, тогда как частота возникновения пароксизмов ФП, вид сердечно-сосудистой патологии значительно не повлияла на параметры ЭКГ высокого разрешения.
Доказано, что существует достоверная взаимосвязь между параметрами ЭКГ высокого разрешения и показателями внутрисердечной гемодинамики (размером левого предсердия, фракцией выброса и конечно-диастолическим объемом левого желудочка). В ходе проспективного наблюдения (12 месяцев) обнаружены достоверные ухудшения временных и амплитудных характеристик волны Р. На фоне терапии амиодароном выявляемость поздних потенциалов предсердий не изменилась.
Ключевые слова:
фибрилляция предсердий, ЭКГ высокого разрешения, диагностическое значение, проспективное наблюдение.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АВ - атриовентрикулярний
АГ - артеріальна гіпертензия
ДДЛШ - діастолічна дисфункція лівого шлуночка
ЕКГ ВП - електрокардіографія високого підсилення
ЕРП- ефективний рефрактерний період
ЕХОКГ - эхокардиография
ІХС - ішемічна хвороба серця
КДО - кінцево-діастолічний об’єм
КЧВФСВ - коригований час відновлення функції синусового вузла
LAS 5- тривалість сигналів нижче 5 мкВ
ЛП- ліве передсеря
ППП- пізні потенціали передсердь
ПСС- провідна система серця
ПЦПР - передбачена цінність позитивного результату
ПЦНР - передбачена цінність негативного результату
RMS 20 - середнеквадратична амплітуда останніх 20 мс
СВЕ - суправентрикулярні екстрасистоли
СН - серцева недостатність
СЦ - спонтанний цикл
ЧВФСВ - час відновлення функції синусового вузла
ЧСЕКС - черезстравохідна електрокардіостимуляція
ФВ- фракція викиду
FiP- тривалість фільтрованої хвилі Р
ФП - фібриляція передсердь
ФРП- функціональний рефрактерний період