ДЕРЖАВНА УСТАНОВА
“ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ”
БАБІЙ Руслан Ігорович
УДК 616.314(085)+616.314-089.23
КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СЛИННИХ ЗАЛОЗ ПРИ ЗУБНОМУ ПРОТЕЗУВАННІ ХВОРИХ З ГІПОСАЛІВАЦІЄЮ
14.01.22 – стоматологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук
Одеса – 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Одеському державному медичному університеті МОЗ України.
Науковий керівник:
доктор медичних наук, професор Чулак Леонід Дмитрович
,
Одеський державний медичний університет МОЗ України,
завідувач кафедри ортопедичної стоматології
Офіційні опоненти:
- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Лабунець Василь Аксентійович
, Державна установа “Інститут стоматології АМН України”, м. Одеса, завідувач відділу ортопедичної стоматології;
- доктор медичних наук, професор Жадько Сергій Ігорович
, Кримський державний медичний університет ім. С.І. Георгієвського МОЗ України, завідувач кафедри ортопедичної стоматології
Захист відбудеться “11” березня 2008 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі “Інститут стоматології АМН України” за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи “Інститут стоматології АМН України” (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).
Автореферат розісланий “9” лютого 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Ю.Г. Чумакова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми.
Значна частина людства на визначеному етапі життя зіштовхується з необхідністю відновлення зубних рядів знімними зубними протезами. Потреба в знімному протезуванні складає від 5 % (у віці від 20 до 40 років) до 80 % у старших вікових групах (В.В. Маргвелошвили, 1991; Н.В. Калинина с соавт., 1993; В.А. Лабунець, 2000).
У той же час серйозною проблемою є протезування хворих з недостатньою функціональною активністю слинних залоз, суть якої полягає в порушенні процесів адаптації і збільшенні термінів звикання до знімних зубних протезів (Л.В. Дубова, 1995; G.F. Sіnglaer et al., 1996; J.J. Massad, D.R. Cagna, 2002; O.A. Abert, 2006).
Розглядаються 2 механізми зниження адаптації до протезів при сухості слизової оболонки порожнини рота: порушення гомеостазу порожнини рота й уповільнена кератизація слизової оболонки протезного ложа (Л.В. Дубова, 1995; G.F. Sіnglaer et al, 1996).
Як відомо, гомеостаз порожнини рота визначається багатьма факторами, однак, у першу чергу, функціональною активністю слинних залоз, складом ротової рідини, станом слизової оболонки (А.П. Левицкий, 1974; О.И. Сукманский, 1991; Е.В. Боровский, В.К. Леонтьев, 1991; Л.М. Тарасенко с соавт., 2002). При цьому порушення гомеостазу при протезуванні хворих з гіпосалівацією варто розглядати як взаємопровокуючий процес: з одного боку, гіпосалівація обумовлює недостатність медіаторної активності захисних механізмів і сухість слизової оболонки, а з іншого боку, сам протез сприяє зниженню функції слинних залоз. А.І. Лазебник (1987) показала, що зниження інтенсивності слиновиділення під впливом знімних акрилових протезів приводить до зниження концентрації в слині калію, натрію, загального білка, біогенних амінів, що, у свою чергу, з достатньою об'єктивністю відображає зміну гомеостазу ротової порожнини рота.
При гіпосалівації компенсаторні можливості слинних залоз вже обмежені, вплив акрилового зубного протеза збільшує патологічний процес, знижуючи рівень слиновиділення, і, як наслідок, викликає порушення адаптації до знімних зубних протезів (А.Б. Денисов, 2000; W.H. Nіedermeіr, R. Kramer, 1991; G. Blіxt-Johansenetal., 1992; J.J. Massad, D.R. Cagna, 2002).
Розповсюдженість гіпосалівації серед дорослого населення досить висока: від 10 % у молодому віці, до 40 % у віці 50-65 років (R.J. Bіllіngs et al, 1996; O.A. Abert, 2006) і до 90 % - у літньому (L.P. Longman et al., 1995; R.L. Ettіnger, 1997). Етіологія різноманітна. Однак у 70 % випадків сухість слизових оболонок спостерігається в осіб літнього віку, особливо при адентії (М.М. Пожарницкая с соавт., 1992; P.L. Bіvona, 1998; W.M. Thomson et al, 1999; T.O. Narhі et al., 1999; J.A. Shіp et al., 2002; G.J. Van der Putten et al., 2003). А.В. Денисов (2000) показав, що чим більше відсутніх зубів, тим слабкіше слиновиділення. Останнє обумовлює те, що люди в літньому віці особливо страждають від нестерпності до знімних зубних протезів і мають потребу в додаткових заходах корекції функціональної активності слинних залоз (G.J. Van der Putten et al., 2003).
Усе зазначене визначило основний напрямок досліджень, а саме, пошук шляхів прискорення адаптації до знімних зубних протезів у людей із сухістю слизової оболонки порожнини рота й розробку засобів, здатних вплинути на функціональну активність слинних залоз.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету "Розробка нової технології виготовлення повних знімних протезів та особливості протезування беззубих щелеп при несприятливих анатомо-фізіологічних умовах протезного ложа" (№ ДР 0100U006456) та науково-дослідної роботи Інституту стоматології АМН України "Розробити засоби гігієни порожнини рота для підвищення ефективності профілактики та лікування ксеростомії" (№ ДР 0102U004090). Здобувач був безпосереднім виконавцем окремих фрагментів наукових досліджень вищеназваних тем.
Мета дослідження –
підвищення ефективності ортопедичного лікування та прискорення адаптації до знімних зубних протезів хворих з гіпосалівацією шляхом розробки й обґрунтування застосування нового гелю, що коригує слиновиділення.
Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання
:
1. Вивчити рівень секреторної активності слинних залоз у пацієнтів до і після протезування знімними зубними протезами.
2. Вивчити деякі показники гомеостазу ротової порожнини в людей зі зниженою функціональною активністю слинних залоз.
3. Розробити модель гіпосалівації та вивчити механізми розвитку ксеростомії при застосуванні акрилових пластмас у знімному протезуванні.
4. Розробити рецептуру нового гелю, що коригує слиновиділення, для порожнини рота та обґрунтувати в експерименті ефективність його застосування при гіпосалівації.
5. Провести комплекс клініко-лабораторних досліджень для оцінки ефективності застосування нового коригуючого гелю в пацієнтів з гіпосалівацією при протезуванні знімними зубними протезами.
Об'єкт дослідження
– хворі зі зниженою функціональною активністю слинних залоз, що користуються знімними зубними протезами; експериментальні тварини з моделлю гіпосалівації.
Предмет дослідження
– розробка, обґрунтування й оцінка ефективності застосування спеціального гелю для корекції функціональної активності слинних залоз в хворих з гіпосалівацією, що користуються знімними зубними протезами.
Методи дослідження:
експериментальні на тваринах – для вивчення нешкідливості і специфічної ефективності розробленого гелю для порожнини рота; клінічні - опитування, виявлення скарг, огляд, збір ротової рідини для оцінки функціональної активності слинних залоз; лабораторні (біофізичні, біохімічні, функціональні, морфологічні) – для оцінки гомеостазу ротової порожнини й ефективності застосування лікувально-профілактичного гелю для порожнини рота; статистичні.
Наукова новизна одержаних результатів
. Уперше для корекції функціональної активності слинних залоз розроблено новий гель для порожнини рота, що містить мальтозу і цитрат натрію (гель "Мальцит" – Патент на корисну модель № 18541 від 15.11.2006 р.), та доведена ефективність його застосування в експерименті та клініці.
Показано, що протезування пацієнтів з гіпосалівацією повними знімними протезами сприяє розвитку ксеростомії та збільшує період адаптації до протеза. Останнє пов'язано з розвитком деструктивних і запальних змін у тканинах ротової порожнини на тлі сухості слизових оболонок, що проявляється в інтенсифікації перекисного окислення ліпідів і протеолітичної активності ротової рідини.
Встановлено, що при користуванні знімними акриловими протезами більш ніж у 30 % випадків спостерігається зниження функціональної активності слинних залоз, що обумовлено, у першу чергу, впливом залишкового мономера акрилового базису протеза.
Показано, що застосування коригуючого гелю "Мальцит" у хворих з гіпосалівацією сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівний вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа, прискорює звикання та процеси адаптації до знімних зубних протезів з акриловим базисом.
Розроблено "модель гіпосалівації" та встановлено механізм зниження функціональної активності слинних залоз під впливом метилового ефіру метакрилової кислоти: мономер викликає роздратування рецепторів слизової оболонки порожнини рота, слинні залози рефлекторно підвищують свою активність, збільшуючи виділення слини, що забезпечує нейтралізацію і змивання мономера зі слизової оболонки порожнини рота, відбувається компенсаторне наростання маси залоз, потім настає виснаження слинних залоз. Гіперфункція змінюється гіпофункцією з перевагою атрофічних процесів у слинних залозах.
Практичне значення одержаних результатів
. Розроблено, апробовано та впроваджено у практику ортопедичної стоматології спосіб стимуляції функціональної активності слинних залоз, що полягає в нанесенні на слизову оболонку порожнини рота або на контактуючу зі слизовою оболонкою поверхню акрилового протеза гелю "Мальцит", що містить мальтозу і цитрат натрію.
Застосування гелю "Мальцит" в пацієнтів з гіпосалівацією при протезуванні знімними протезами з акриловим базисом підвищує рівень салівації, сприяє прискоренню адаптації до протезів, зменшує ризик розвитку протезних стоматитів.
Обґрунтовано застосування гелю "Мальцит" при знімному протезуванні для нейтралізації дії залишкового мономера акрилового протеза з метою профілактики гіпосалівації та розвитку запалення в області протезного ложа.
Розроблену модель гіпосалівації впроваджено в експериментальну практику для оцінки впливу мономера.
Розроблені способи впроваджені в клінічну практику відділу ортопедичної стоматології Інституту стоматології АМН України, ортопедичного відділення обласної стоматологічної поліклініки м. Одеса, стоматологічної клініки Одеського державного медичного університету, ортопедичних відділень міських стоматологічних поліклінік м. Одеси.
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України.
Особистий внесок здобувача
. Автором особисто проведений пошук, відібрана і проаналізована наукова література по темі дисертації, самостійно проведені всі клінічні й експериментальні дослідження, узагальнені та проаналізовані отримані результати, проведена їхня статистична обробка, написана й оформлена дисертація. Спільно з науковим керівником визначені мета й завдання дослідження, сформульовані основні висновки роботи.
Дисертант брав безпосередню участь у розробці рецептури, проведенні доклінічних випробувань коригуючого гелю “Мальцит”, створеного колективом авторів лабораторії гігієни порожнини рота Інституту стоматології АМН України під керівництвом д-ра мед. наук Т.П. Терешиної1
.
Набір клінічного матеріалу проводився на кафедрі ортопедичної стоматології Одеського державного медичного університету МОЗ України.
Експериментальні та лабораторні дослідження виконані автором в лабораторіях Інституту стоматології АМН України: гігієни порожнини рота (зав. – д-р мед. наук Терешина Т.П.), біохімії відділу біотехнології (зав. – канд. біол. наук О.А. Макаренко), у віварії (зав. – І.В. Ходаков)[1]
.
Апробація результатів дисертації
. Основні положення дисертації доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання дитячої стоматології та ортодонтії” (Одеса, 2005), Міжнародному форумі стоматологів “Современные достижения стоматологии” “Одесса-Дента 2006” (Одеса, 2006).
Публікації
. По темі дисертації опубліковано 6 наукових праць, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 1 стаття в збірнику наукових праць, 1 Патент України на корисну модель.
Обсяг і структура дисертації
. Дисертаційна робота викладена на 162 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, огляду літератури, описання об'єктів і методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел. Фактичні дані приведені в 26 таблицях. Список літератури містить 251 першоджерело, з них 111 іноземних.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження.
Для вирішення поставленої мети та завдань дисертаційної роботи проведено комплекс експериментальних, клінічних і лабораторних досліджень. В експерименті використано 164 білих щура, у клінічних дослідженнях взяло участь 75 осіб.
Експериментальні дослідження
проведені з метою вивчення токсикологічних характеристик і специфічної ефективності гелю для порожнини рота "Мальцит", а також для розробки "моделі гіпосалівації". Дослідження проведені згідно вимог ДержСанПіН (1999) і Державного фармакологічного центру МОЗ України (2003). Експерименти проводили на білих щурах місячного віку, які отримували повноцінний раціон віварію.
Специфічну ефективність
гелю “Мальцит” вивчали в досліді з інтактними тваринами та на моделі гіпосалівації по його впливу на функціональну активність слинних залоз. Модель гіпосалівації
одержували шляхом обробки слизової оболонки порожнини рота щурів 1 % розчином метилового ефіру метакрілової кислоти протягом 30 днів. У процесі експерименту у тварин досліджували рівень слиновиділення (під тіопенталовим наркозом (20 мг/кг) на тлі пілокарпінової стимуляції (3 мг/кг) збирали ротову рідину). По закінченні експерименту тварин піддавали евтаназії, виділяли великі слинні залози, проводили ретельний огляд, потім залози зважували і перераховували в % до загальної маси тварин.
У клінічних дослідженнях
взяли участь 75 осіб. До досліджень були залучені 2 категорії пацієнтів: що вперше протезуються та з багаторічним стажем використання зубних протезів.
Обстеження пацієнтів починали з опитування, звертаючи увагу на такі скарги: стан дискомфорту в порожнині рота, хворобливі відчуття. Потім проводили зовнішній огляд пацієнтів, звертаючи уваги на симетричність половин обличчя, висоту нижньої його частини, виступ підборіддя, лінію змикання губ, виразність підборідної та носогубних складок, положення кутів рота. Порівнювали пропорційність частин обличчя.
Далі переходили до огляду й оцінки стану органів ротової порожнини. При обстеженні беззубого альвеолярного гребеня, як частини протезного ложа, проводили ретельний огляд, пальпацію, а в наступному і вивчення діагностичних моделей щелеп.
Запальні явища слизової оболонки оцінювали по наступних ознаках: гіперемія, ціаноз, набряклість, кровоточивість, десквамація, виразка, наявність атрофічних та гіперпластичних процесів.
Крім того, про наявність запалення в порожнині рота судили за показниками ряду проб та індексів: проби Шиллера-Писарєва (И.А.Новик, 1967), проби Ясиновського (1931) у модифікації О.І. Сукманського зі співавт. (1980) (вміст лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах).
Далі проводили збір ротової рідини для визначення швидкості слиновиділення та подальших біохімічних досліджень. Ротову рідину пацієнтів збирали натщесерце в градуйовані пробірки без стимуляції відповідно до рекомендацій В.К. Леонт’єва та Ю.А. Петровича (1976). Швидкість слиновиділення виражали обсягом виділеної слини за одиницю часу.
Біохімічні методи дослідження
використовувалися для вивчення ротової рідини протезоносіїв та ротової рідини і сироватки крові експериментальних тварин. Активність еластази визначали за методом L. Visser, E.R. Brouf (1972), загальну протеолітичну активність (ЗПА) – за методом Р.Д. Барабаша і А.П. Левицького (1973), концентрацію малонового діальдегіду (МДА) – за методом І.Д. Стальної, Т.Г. Гарішвілі (1977), активність глутатіонредуктази (ГР) – за методом Ф.Е. Путіліної (1982), активність глутатіонпероксидази (ГП) – за методом В.З. Ланкіна із співавт. (1976) у модифікації В.О. Пахомової зі співавт. (1982), активність каталази визначали за методом М.А. Каролюк (1988).
У сироватці крові експериментальних тварин при оцінці токсикологічних показників вивчали вміст білка за методом N.J. Lowry et al. (1951), активність лужної фосфатази – за методом O.A. Bessey et al. (1946), активність катепсинів – за методом M.N. Anson (1938), активність трансаміназ – за методом S. Reіtman, S.A. Frankel (1957).
Статистичні методи
.
Всі отримані результати оброблялися методами математичної статистики з використанням t-критерію Стьюдента на персональному комп’ютері IBMPC у пакетах "Statgraphic-2.3"і "Statistica-5".
Результати досліджень та їх обговорення.
Для реалізації 1-ї задачі було вивчено стан слизової оболонки порожнини рота і функціональну активність слинних залоз у 3-х груп пацієнтів з повними знімними зубними протезами (табл. 1): 1-а група – пацієнти, яким уперше для відновлення функції жування були виготовлені повні знімні зубні протези з акриловим базисом, та які на момент першого дослідження мали нормальний рівень слиновиділення (0,68±0,07мл/хв); 2-а група – пацієнти, яким уперше для відновлення функції жування були виготовлені повні знімні зубні протези з акриловим базисом, та які на момент першого дослідження мали знижений рівень слиновиділення (0,36±0,04 мл/хв); 3-я група – пацієнти зі стажем носіння повних знімних зубних протезів від 1 року до 5 років (рівень салівації 0,42±0,11мл/хв).
Таблиця 1
Рівень слиновиділення в пацієнтів із знімними зубними протезами (М±м)
Швидкість слиновиділення (мл/хв) |
Пацієнти, що вперше протезуються | 3-я група (зі стажем носіння протезів) (n=31) |
|
1-а група (з нормальним рівнем слиновиділення) (n=18) |
2-а група (з гіпосалівацією) (n=26) |
||
| до протезування | 0,68 ± 0,07 | 0,36 ± 0,04 | - |
| через 1 тиждень | 0,72 ± 0,08 Р > 0,05 |
0,52 ± 0,05 Р < 0,02 |
- |
| через 2 місяця | 0,67 ± 0,06 Р > 0,05 |
0,38 ± 0,05 Р > 0,05 |
- |
| через 6 місяців | 0,51 ± 0,04 Р < 0,05 |
0,22 ± 0,03 Р < 0,01 |
- |
| через 3-5 років | - | - | 0,42 ± 0,11 |
Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована по відношенню до вихідного рівня (до протезування).
Аналіз отриманих даних у пацієнтів 1-ї групи вказав на зниження рівня секреції слини вже після 6 місяців користування протезами, хоча спочатку (через 1 тиждень після протезування) спостерігалося навіть підвищення функціональної активності до 0,72±0,08 мл/хв.
В 2-й групі (пацієнти, що вперше протезувалися, зі зниженим рівнем салівації) через 2 тижні після протезування рівень слиновиділення був вище вихідних даних (0,52±0,05 мл/хв), однак через 6 місяців після фіксації протеза спостерігалося різке зниження функціональної активності слинних залоз і швидкість салівації зменшилася на 39 % стосовно вихідного рівня. При цьому практично всі пацієнти пред'являли скарги на печію слизової оболонки рота в області протезного ложа, сухість у порожнині рота.
Середні показники рівня салівації в пацієнтів 3-ї групи (зі стажем носіння зубних протезів) свідчили про значне зниження в них слиновиділення. При цьому в 10 пацієнтів було поставлено діагноз: гіпосалівація ІІ ступеня (кількість слини менше 0,3 мл/хв) та в 9 осіб рівень салівації був менше 0,2 мл/хв, що відповідало показникам ксеростомії.
Наступний етап досліджень полягав у вивченні впливу знімних зубних протезів на час адаптації до протеза. Еквівалентом 100%-ої адаптації була відсутність скарг у пацієнтів на печію та хворобливі відчуття в порожнині рота як у спокої, так і при прийомі їжі, розмові, а також відсутність змін слизової оболонки порожнини рота.
Результати досліджень показали, що в пацієнтів з нормальним рівнем слиновиділення протягом 1-го тижня незначна кількість пацієнтів (5 %) звикли до знімних протезів, причому в це число входили лише пацієнти з частковими знімними зубними протезами. До кінця 2-го місяця всі пацієнти адаптувалися, і протез не викликав неприємних відчуттів і явищ роздратування слизової оболонки порожнини рота.
У групі осіб з рівнем салівації 0,4-0,45 мл/хв протягом перших двух тижнів після фіксації протеза жоден з пацієнтів цілком не адаптувався, хворі пред’являли скарги на біль, печію, утруднення при прийомі їжі. Дослідження, проведені через 2 місяці, показали, що 2 пацієнта (20 %) не могли сказати, що вони цілком звикли до протеза, та при огляді в них спостерігалися явища мацерації і роздратування слизової оболонки порожнини рота в області протезного ложа.
Звикання до протеза пацієнтів, в яких швидкість слиновиділення до моменту фіксації протеза складала 0,3-0,35 мл/хв, розтяглося ще на більший час, при цьому 25 % з них не адаптувалися протягом 2-х місяців, і в більшості з них, а також в осіб, яким на звикання до протезів треба було більш 1 місяця, спостерігалися явища запалення протезного ложа, що не зникли після корекції протеза.
У групі осіб з найбільш низьким рівнем салівації (менш 0,3 мл/хв) процес адаптації був найбільш тривалим. Через 2 місяці лише 50 % протезоносіїв могли стверджувати, що протез у них не викликає незручності при прийомі їжі та розмові. 4 пацієнти (50 %) не могли повноцінно користуватися зубним протезом. У них спостерігалися ознаки зміни слизової оболонки порожнини рота, характерні для ксеростомії, причому в більшій мірі в області протезного ложа: запалення, злущення поверхневих шарів епітелію, ерозії і виразки.
Період повної адаптації до знімних зубних протезів в залежності від функціональної активності слинних залоз склав від 48,4 днів (з нормальним рівнем салівації) до 95,4 днів (з низьким рівнем салівації).
Для об'єктивної оцінки змін, що відбуваються, у ротовій порожнині було вивчено ряд морфологічних і біохімічних показників.
Вміст у ротовій рідині малонового діальдегіду (МДА) у пацієнтів зі зниженим рівнем слиновиділення до фіксації протеза був вище, ніж у пацієнтів з нормальним рівнем слиновиділення (0,42 ± 0,02 проти 0,87 ± 0,14 мкмоль/л відповідно). Через 2 місяці після фіксації протеза вміст МДА був ще вище, причому як стосовно вихідного рівня, так і показників, зафіксованих через 2 місяці в протезоносіїв з нормальним рівнем слиновиділення.
Активність антиоксидантного ферменту каталази в ротовій рідині до протезування в людей зі зниженим рівнем салівації була значно нижче, ніж у протезоносіїв з нормальним рівнем салівації (0,22 ± 0,018 і 0,31 ± 0,023 мккат/л відповідно). Вихідний же рівень глутаіонредуктази в пацієнтів обох груп не мав достовірних відмінностей, хоча активність цього ферменту в пацієнтів зі зниженим рівнем слиновиділення була нижче. Однак усе-таки слід зазначити, що до протезування система фізіологічної антиоксидантної системи в деякій мірі регулювала окисні процеси в порожнині рота.
Через 2 місяці після фіксації протезів в пацієнтів зі зниженою салівацією спостерігалося ще більше зниження активності антиоксидантних ферментів, як стосовно вихідного рівня, так і показників у групі з нормальною салівацією. Причому істотні відмінності спостерігалися й в активності глутатіонредуктази (4,11 ± 0,45 мкмоль/л/сек) і активності каталази (0,11 ± 0,009 мккат/л)
Протеолітична активність ротової рідини до фіксації протеза в пацієнтів обох груп (з нормальним і зниженим рівнем слиновиділення) не мала істотних відмінностей, але через 2 місяці після фіксації в протезоносіїв з гіпосалівацією ЗПА значно збільшилася (12,3 ± 1,15 нкат/л проти 18,5 ± 1,56 нкат/л). У пацієнтів зі зниженим рівнем слиновиділення в порівнянні з особами з нормальним рівнем слиновиділення ще до фіксації протеза спостерігалося збільшення вмісту лейкоцитів та епітеліальних клітин у ротових змивах (455,7 ± 38,7 і 36,5 ± 3,23 відповідно в 1 мл). Через 2 місяці в осіб з нормальною салівацією відзначалося деяке збільшення вмісту як лейкоцитів, так і епітеліальних клітин. Що ж стосується вмісту лейкоцитів і епітеліальних клітин в осіб зі зниженою функцією слинних залоз, то через 2 місяці після фіксації протеза, кількість їх значно збільшилася.
Наступні дослідження проведені з метою вивчення механізму впливу протезів на діяльність слинних залоз.
Дослідження проведені в експерименті. Тваринам щодня протягом 30 днів проводили аплікації 1%-ного розчину мономера (метиловий ефір метакрилової кислоти) на слизову оболонку порожнини рота. На 14-й день у експериментальних тварин досліджували рівень секреції слини та частину щурів піддавали евтаназії з наступним виділенням в них слинних залоз для визначення маси. Через 30 днів такій процедурі були піддані інші тварини.
У перші дні обробки порожнини рота мономером у тварин дослідної групи спостерігалося підвищене слиновиділення, вовна в області рота і шиї була мокра. Однак пізніше (на 10 день) видимих ознак гіперсалівації вже не спостерігалося; на 15-20 добу в кожної другої тварини були зафіксовані роздратування слизової порожнини рота в області піднебіння, щік та з'єднання губ (гіперемія, лущення, незначні виразки).
На 14-й день експерименту кількість слини, виділеної за 30 хвилин, у тварин дослідної групи була вірогідно
Отже, чітко простежувався вплив мономера на функцію слинних залоз: спочатку гіперфункція, а потім гіпофункція.
Таким чином, встановлено, що залишковий мономер знімних зубних протезів є чинником, що ініціює зниження функціональної активності слинних залоз. Тому при протезуванні пацієнтів, в яких спостерігається зниження рівня салівації ще до протезування, важливою задачею є забезпечення захисту слизової оболонки шляхом використання різного виду прокладок між акриловим протезом і слизовою оболонкою протезного ложа.
Як оптимальну форму було обрано гель. Основними компонентами гелю з'явилися гелеутворюючий компонент (карбоксиметілцелюлоза), мальтоза, цитрат натрію, екстракт подорожника, хлоргексидин та ін. Гель "Мальцит" було досліджено в експерименті з метою вивчення специфічної ефективності, на підставі якої визначалися найбільш оптимальні концентрації основних біологічно активних речовин, а також проведене дослідження токсикологічних характеристик гелю.
Для вивчення специфічної ефективності проведено 2 серії експериментів: 1-а – на інтактних тваринах, 2-а – на моделі гіпосалівації. У І-й серії експерименту були вивчені різні концентрації і співвідношення мальтози і цитрату натрію. Результати дослідження рівня секреції слини у тварин І-й серії (інтактні) показали, що найбільш помітне збільшення швидкості слиновиділення спостерігалося в щурів, порожнину рота яких обробляли гелем, що містить 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію (0,072 ± 0,006 мл/хв проти 0,044 ± 0,003 мл/хв у тварин без застосування гелю).
Під впливом усіх складів гелю зменшилася інтенсивність перекисного окислення ліпідів у ротовій рідині щурів, про що свідчить зниження концентрації МДА (4,66 ± 1,15 нмоль/мл проти 5,52 ± 1,39 – у контрольній групі). Активність антиоксидантних ферментів змінилася в такий спосіб: активність глутатіонредуктази практично не відрізнялася від результатів, отриманих у контрольній групі; активність глутатіонпероксидази найбільше збільшилася під впливом гелю, що містив 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію.
Застосування вищевказаного гелю змінило показники протеолітичної активності ротової рідини: знизилася загальна протеолитическая активність (6,26 ± 0,42 проти 8,0 ± 0,46 нкат/л у контролі) й активність ферменту еластази (6,7 ± 0,42 проти 8,15 ± 0,98 мккат/л у контролі).
Було зроблено висновок, що найбільш оптимальним варіантом лікувально-профілактичного гелю для порожнини рота може бути гель, що містить 0,5 % мальтози і 0,5 % цитрату натрію.
ІІ-а серія експерименту проведена в умовах моделювання зниження функціональної активності слинних залоз. Дослідження проведені на 3-х групах тварин. І-а група була представлена інтактними тваринами, ІІ-а група – модель гіпосалівації, ІІІ-я група – модель гіпосалівації + обробка порожнини рота гелем "Мальцит".
Було встановлено, що гель "Мальцит" впливає на функціональну активність слинних залоз, збільшуючи салівацію, особливо в умовах моделювання гіпосалівації (0,052 ± 0,002 мл/хв проти 0,040 ± 0,001 мл/хв у тварин без застосування гелю). Рівень салівації в щурів під впливом гелю наблизився до даних, зафіксованих у інтактних тварин (0,054 ± 0,003 мл/хв).
Подальші дослідження були присвячені вивченню токсикологічних характеристик гелю "Мальцит", які показали, що розроблений засіб не справляє токсичної дії на організм, не подразнює слизову оболонку порожнини рота, не викликає сенсибілізуючої дії, а також не містить патогенних мікроорганізмів.
Гель "Мальцит" був рекомендований для застосування при гіпосалівації, що викликана різними етіологічними чинниками, але, у першу чергу, при протезуванні знімними зубними протезами в пацієнтів зі зниженою функціональною активністю слинних залоз.
Рекомендації з застосування гелю були наступні: гель наносився на поверхню протеза і відкриті ділянки слизової оболонки тонким шаром 2 рази в день (ранком і ввечері після їжі та гігієни порожнини рота і протеза) щодня протягом перших 2-х місяців та 1 раз на день з періодичністю 1-2 рази в тиждень наступні 6 місяців. У групі порівняння використовувався звичайний режим догляду за порожниною рота і протезом.
Дослідження проведені на 2-х категоріях пацієнтів, що страждають гіпосалівацією: що вперше протезуються знімними зубними протезами й особи зі стажем носіння знімних зубних протезів.
В пацієнтів, що вперше протезуються, як групи порівняння, так і основної групи через 1 місяць після фіксації протеза спостерігалося збільшення рівня слиновиділення (табл. 2). Через 2 місяці в групі порівняння рівень секреції слини практично повернувся до вихідного рівня, а через 8 місяців (віддалені результати) спостерігалося значне зменшення слиновиділення (майже на 15 %). Пацієнти пред'являли скарги на ще більшу сухість слизової оболонки порожнини рота, ніж до протезування.
Таблиця 2
Динаміка зміни швидкості слиновиділення під впливом гелю "Мальцит" в осіб, що вперше протезуються знімними зубними протезами (М ± м)
| Час дослідження | Група порівняння | Основна група |
До фіксації протеза (вихідний рівень) |
0,42±0,03 (n = 12) |
0,38±0,04 Р>0,05 (n = 14) |
| Через 1 місяць | 0,54±0,04 Р1
(n = 11) |
0,52±0,05 Р1
(n = 12) |
| Через 2 місяця | 0,45±0,04 Р1
(n = 10) |
0,61±0,05 Р1
(n = 13) |
| Через 8 місяців | 0,36±0,03 Р1
(n = 11) |
0,56±0,04 Р1
(n = 10) |
Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована стосовно даних, що зафіксовані у пацієнтів групи порівняння; Р1
– стосовно вихідного рівня.
В пацієнтів основної групи через 2 місяці рівень секреції слини збільшився майже в 2 рази стосовно вихідного рівня, і через 8 місяців швидкість слиновиділення була більш 0,5 мл/хв, що свідчило про стимулюючий вплив коригуючого гелю "Мальцит" на секрецію слини.
При огляді слизової оболонки протезного ложа в пацієнтів групи порівняння через місяць після початку ортопедичного лікування знімними протезами спостерігалися ділянки мацерації, однак сама слизова оболонка була лише незначно гіперемована. У кожного з пацієнтів протягом місяця було проведено від 2-х до 5 корекцій протеза. Дослідження, проведені через 2 і 8 місяців, вказували на неблагополучний клінічний стан слизової протезного ложа: набряк, пастозність, гіперемія. Підтвердженням зазначеному з'явилося збільшення показників проби Шиллера-Писарева (1,95 ± 0,20 та 1,52 ± 0,14 відповідно).
В пацієнтів основної групи незначне запалення слизової протезного ложа відзначалося лише при другому відвідуванні (через 1 місяць). Через 2 і 8 місяців запалення слизової оболонки взагалі не відзначалося, про що свідчили як результати огляду, так і показання проби Шиллера-Писарева (1,31 ± 0,12 та 1,32 ± 0,13 відповідно).
В пацієнтів групи порівняння спостерігалося значне збільшення інтенсивності еміграції лейкоцитів та злущення епітелію. Причому, через 8 місяців після протезування кількість лейкоцитів і епітеліальних клітин у ротових змивах було усе ще вище вихідного рівня.
В протезоносіїв, що застосовували гель "Мальцит", інтенсивність еміграції лейкоцитів через 2 місяці практично не змінилася, а через 8 місяців після фіксації протеза навіть знизилася (394,3 ± 28,5 проти 465,5 ± 42,8 у 1 мл ротового змиву до фіксації протеза). Злущення епітелію через 2 місяці було трохи інтенсивніше, але через 8 місяців його інтенсивність значно зменшилася (Р1
<0,05).
В протезоносіїв, яким не призначали коригуючий гель, через 2 місяці після фіксації протеза протеолітична активність ротової рідини збільшилася більш ніж у 3 рази. В осіб основної групи через 2 і 8 місяців протеолітична активність ротової рідини залишалася на рівні вихідних даних (4,21 ± 1,23 проти 5,05 ± 0,4 нкат/л відповідно).
Найбільший відсоток осіб, що адаптувалися до протеза, у групі порівняння був зафіксований на третьому тижні після фіксації протеза, і до кінця 2-го місяця лише 75 % протезоносіїв вказали на відсутність неприємних відчуттів у порожнині рота. При цьому в них період повної адаптації в середньому склав 74,4 ± 18,5днів. У той час як у пацієнтів основної групи в середньому на адаптацію пішло 25,4 ± 2,5 дні, що майже в три рази швидше, ніж у групі порівняння.
Що стосується вмісту малонового діальдегіду й активності антиоксидантних ферментів у ротовій рідині протезоносіїв, то були зафіксовані наступні зміни: в пацієнтів групи порівняння через 2 місяці після фіксації протеза вміст МДА збільшився в 3 рази, через 8 місяців цей показник знизився, але усе ще залишався вище вихідного рівня більш ніж у 2 рази. Активність каталази залишалася на рівні вихідних даних, а от активність глутатіонредуктази, зафіксована через 8 місяців після протезування, була значно нижче вихідного рівня. В осіб основної групи ще до фіксації протеза спостерігався високий рівень вмісту МДА в ротовій рідині (1,22 ± 0,18 мкмоль/л). Через 2 місяці після фіксації протеза показники практично не змінилися, але через 8 місяців значно зменшилися (0,80 ± 0,09 мкмоль/л). Активність каталази при зіставленні з даними в групі порівняння не мала істотних розходжень на всіх етапах дослідження. Активність глутатіонредуктази через 2 місяці після фіксації трохи зменшилася, але через 8 місяців було зафіксовано достовірне збільшення активності цього ферменту як стосовно вихідного рівня, так і даних у групі порівняння (р<0,05 і р<0,001 – відповідно).
Далі було вивчено вплив гелю "Мальцит" на рівень слиновиділення і деякі морфологічні показники ротової порожнини в пацієнтів з багаторічним стажем носіння знімних зубних протезів з акриловим базисом. Усі пацієнти були розділені на 3 групи: з нормальним рівнем слиновиділення (0,5 мл/хв і більше; з гіпосалівацією 2 ступеня (рівень слиновиділення ледве більше 0,3 мл/хв); з ксеростомією (рівень салівації 0,2 мл/хв і менший).
Особи зі зниженим рівнем слиновиділення пред'являли скарги на сухість слизових оболонок порожнини рота, утруднене ковтання. У більшості з них при огляді були виявлені явища мацерації, запалення, а в деяких випадках - ерозії слизової оболонки порожнини рота. У пацієнтів з мінімальним рівнем слиновиділення (0,2 мл/хв і менше) – рідина, що секретується слинними залозами, була тягуча і мутна і практично не змочувала слизову оболонку порожнини рота.
Усі протезоносії протягом 6 місяців застосовували гель "Мальцит" шляхом нанесення на протез і слизову оболонку порожнини рота.
Дослідження показали, що в протезоносіїв з нормальним вихідним рівнем слиновиділення через 1, 2 і 6 місяців після регулярного застосування коригуючого гелю "Мальцит" відзначалося підвищення салівації в межах нормального рівня (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка зміни швидкості слиновиділення під впливом гелю "Мальцит" у пацієнтів з багаторічним стажем носіння знімних зубних протезів (М ± м)
| Час дослідження | Вихідний рівень салівації (мл/хв) | |||
середні дані (0,42±0,04) (n = 31) |
середні дані 0,56±0,05 (n = 8) |
середні дані 0,31±0,03 (n = 14) |
середні дані 0,19±0,03 (n = 9) |
|
| Через 1 місяць | 0,47±0,04 Р>0,05 (n = 27) |
0,57±0,06 Р>0,05 (n = 7) |
0,48±0,04 Р <0,01 (n = 12) |
0,35±0,03 Р <0,001 (n = 8) |
| Через 2 місяці | 0,46±0,05 Р>0,05 (n = 24) |
0,61±0,07 Р>0,05 (n = 7) |
0,44±0,05 Р>0,05 (n = 10) |
0,34±0,03 Р <0,001 (n = 7) |
| Через 6 місяців | 0,50±0,06 Р>0,05 (n = 22) |
0,58±0,07 Р>0,05 (n = 6) |
0,49±0,05 Р <0,01 (n = 10) |
0,42±0,04 Р <0,001 (n = 6) |
Примітка: вірогідність відмінностей – Р, розрахована стосовно вихідного рівня.
У пацієнтів, у яких до застосування гелю фіксувалося знижене слиновиділення, через місяць салівація значно збільшилася; через 2 місяці - була вище вихідного рівня, а через півроку швидкість салівації в цих пацієнтів наближалася до нормальних значень. В осіб із ксеростомією спостерігалося поступове наростання швидкості слиновиділення. Через 6 місяців від початку застосування гелю рівень салівації в протезоносіїв збільшився в 2,2 рази.
Що стосується еміграції лейкоцитів у ротовій порожнині, те цей показник при першому дослідженні в пацієнтів зі зниженою салівацією був значно вище показника в осіб з нормальним рівнем слиновиділення (р<0,01 і р<0,001 – відповідно в осіб з рівнем слиновиділення 0,31 ± 0,03 і 0,19±0,03 мл/хв). Кількість епітеліальних клітин не мало істотних розходжень при порівнянні в різних групах осіб: з нормальним рівнем салівації, зі зниженим рівнем і з ксеростомією.
В пацієнтів з мінімальним рівнем слиновиділення (0,2 мл/хв і менш) ще при першому дослідженні спостерігався підвищений вміст лейкоцитів у ротових змивах. Вже після одномісячного застосування гелю кількість лейкоцитів зменшилася. Через 2 і 6 місяців інтенсивність еміграції лейкоцитів знизилася ще більше. Інтенсивність злущення епітеліальних клітин у цієї категорії протезоносіїв через місяць змінилася незначно, однак після 2-х місячного застосування гелю зменшилася майже на 21 %, а через 6 місяців – на 32 % стосовно вихідного рівня.
Таким чином, проведені дослідження показали, що застосування коригуючого гелю "Мальцит" в осіб, що вперше протезуються, та осіб зі стажем носіння знімних протезів, що страждають гіпосалівацією, сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівний вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа і прискорює звикання і процеси адаптації до протезів.
ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення проведених експериментально-клінічних досліджень і запропоновано нове рішення актуального наукового завдання, що полягає в прискоренні адаптації до знімних зубних протезів у людей з недостатньою функціональною активністю слинних залоз шляхом застосування спеціального гелю для порожнини рота.
1. Встановлено, що протезування пацієнтів з гіпосалівацією знімними зубними протезами з акриловим базисом сприяє розвиткові ксеростомії (у 30 % випадків) і збільшує період адаптації до протеза ( у 2 рази).
2. Подовження періоду адаптації до знімних зубних протезів в осіб з гіпосалівацією пов'язано з розвитком деструктивних змін у тканинах ротової порожнини на тлі сухості слизових оболонок, що виявляється в інтенсифікації перекисного окислення ліпідів (збільшення концентрації МДА в 1,5 рази стосовно вихідного рівня) та протеолітичної активності ротової рідини (у 2 рази стосовно вихідного рівня).
3. Механізм розвитку ксеростомії в протезоносіїв обумовлений, у першу чергу, зниженням функціональної активності слинних залоз, що розвивається під впливом залишкового мономера акрилового базису протеза, а також пов'язаний безпосередньо з протезом, що давить на слизову оболонку протезного ложа, що викликає роздратування слизової, запалення, атрофію і, як наслідок, зменшення секреції малих слинних залоз.
4. Розроблено рецептуру гелю для порожнини рота "Мальцит", призначеного для корекції слиновиділення, основою якого є натрій карбоксиметілцеллюлоза. До складу гелю як біологічно активні компоненти включена мальтоза кристалічна, цитрат натрію й екстракт подорожника. В експерименті встановлено, що гель "Мальцит" збільшує слиновиділення (на 63%), зменшує протеолітичну активність ротової рідини (на 27%) і стимулює систему антиоксидантного захисту ротової порожнини (активність глутатіонредуктази збільшується в 3 рази).
5. Застосування коригуючого гелю "Мальцит" у протезоносіїв, страждаючих гіпосалівацією, сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівний вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа, прискорює звикання і процеси адаптації до знімних зубних протезів з акриловим базисом (у 3 рази).
6. Встановлено, що гель "Мальцит" у пацієнтів з гіпосалівацією, що вперше протезуються знімними зубними протезами, збільшує швидкість слиновиділення від 36 % (через 1 місяць) до 47 % (через 8 місяців), а в осіб із ксеростомією зі стажем носіння знімних зубних протезів через півроку під впливом гелю салівація збільшується майже вдвічі.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. З метою посилення функціональної активності слинних залоз в осіб з гіпосалівацією рекомендується застосовувати гель "Мальцит" шляхом нанесення на слизову оболонку порожнини рота 2-3 рази в день після їжі.
2. При протезуванні знімними зубними протезами в осіб з гіпосалівацією рекомендації з застосування гелю наступні: гель наноситься на поверхню протеза і відкриті ділянки слизової оболонки тонким шаром 2 рази в день (ранком і ввечері після їжі та гігієни порожнини рота і протеза) щодня протягом перших 2-х місяців і 1 раз на день з періодичністю 1-2 рази в тиждень наступні 6 місяців.
3. Для прискорення адаптації до знімних зубних протезів в осіб з нормальним рівнем слиновиділення гель наноситься тонким шаром на поверхню протеза, зверненого до слизової оболонки порожнини рота, 1 раз у день протягом 2-3-х тижнів (до повного звикання).
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
1. Терешина Т.П., Бабий Р.И. Влияние остаточного мономера акриловых зубных протезов на функциональную активность слюнных желез (экспериментальное исследование) // Вісник стоматології. – 2005. - № 2. – С. 25-27. Участь здобувача в проведенні експерименту на тваринах, узагальненні результатів, їх статистичній обробці, написанні статті.
2. Терешина Т.П., Бабий Р.И., Мозговая Н.В. Экспериментальное обоснование применения геля “Мальцит” при гипосаливации, вызванной действием мономера // Вісник стоматології. – 2006. - № 1. – С. 9-11. Участь здобувача в проведенні експерименту на тваринах, узагальненні результатів, їх статистичній обробці, написанні статті.
3. Чулак Л.Д., Майер Ю.Г., Бабій Р.І. Роль функціональної активності слинних залоз в порушенні адаптації до знімних зубних протезів // Галицький лікарський вісник. – 2005. – № 1. – С. 98-100. Участь здобувача полягає у проведенні клініко-лабораторних досліджень, узагальненні результатів, їх статистичній обробці, написанні статті.
4. Бабій Р.І. Ефективність застосування коригувального гелю “Мальцит” при протезуванні знімними зубними протезами пацієнтів із гіпосалівацією // Одеський медичний журнал. – 2006. - № 3. – С. 37-39.
5. Чулак Л.Д., Романова Ю.Г., Бабий Р.И. Результаты изучения влияния съемных и несъемных зубных протезов на уровень саливации у лиц с разным уровнем саливации // Вопросы эксперим. и клинич. стоматологии: Харьков, 2004. – Выпуск 7. – С. 80-81. Участь здобувача полягає у проведенні клініко-лабораторних досліджень, узагальненні результатів, їх статистичній обробці, написанні статті.
6. Патент на корисну модель № 18541, Украина, МПК (2006) А61К 8/18, А61К 8/97 (2006.01). Гель для порожнини рота /Терешина Т.П., Бабій Р.І., Мозгова Н.В. - № u200604955; Заявл. 04.05.2006; Опубл. 15.11.2006.- Бюл. №11.
АНОТАЦІЯ
Бабій Р.І. Корекція функціональної активності слинних залоз при зубному протезуванні хворих з гіпосалівацією. –
Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Державна установа “Інститут стоматології АМН України”, Одеса, 2007.
Дисертаційна робота присвячена розробці й обґрунтуванню застосування гелю, коригуючого слиновиділення, у осіб із знімними зубними протезами.
Показано, що протезування пацієнтів з гіпосалівацією повними знімними протезами сприяє розвитку ксеростомії і збільшує період адаптації до протеза.
Розроблено рецептуру гелю для порожнини рота “Мальцит”, призначеного для корекції слиновиділення, основою якого є натрій карбоксиметілцелюлоза. До складу гелю як біологічно активні компоненти включені мальтоза кристалічна, цітрат натрію і екстракт подорожника.
Застосування коригуючого гелю “Мальцит” у протезоносіїв, які страждають на гіпосалівацію, сприяє посиленню функціональної активності слинних залоз, знижує запальні явища в порожнині рота, зменшує дратівливий вплив протеза на слизову оболонку протезного ложа, прискорює звикання і процеси адаптації до знімних зубних протезів з акриловим базисом.
Ключові слова:
пацієнти із знімними зубними протезами, гіпосалівація, ксеростомія, адаптація, гель для порожнини рота.
АННОТАЦИЯ
Бабий Р.И. Коррекция функциональной активности слюнных желёз при зубном протезировании больных с гипосаливацией.
– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. Государственное учреждение “Институт стоматологии АМН Украины”, Одесса, 2007.
Диссертационная работа посвящена разработке метода усиления функциональной активности слюнных желез у лиц со съемными зубными протезами, страдающими гипосаливацией. Для решения поставленной задачи разработана рецептура геля для полости рта, корригирующего слюноотделение.
Показано, что протезирование пациентов с гипосаливацией съемными зубными протезами с акриловым базисом способствует развитию ксеростомии в 30 % случаев и увеличивает период адаптации к протезу в 2 раза.
Механизм развития ксеростомии у протезоносителей обусловлен снижением функциональной активности слюнных желез, развивающийся, в первую очередь, под влиянием остаточного мономера акрилового базиса протеза, а также связан непосредственно с протезом, давящим на слизистую оболочку протезного ложа. Это вызывает раздражение слизистой, воспаление, атрофию и, как следствие – уменьшение секреции малых слюнных желез.
Удлинение периода адаптации к съемным зубным протезам у лиц с гипосаливацией связано с развитием деструктивных изменений в тканях ротовой полости на фоне сухости слизистых оболочек, что проявляется в интенсификации перекисного окисления липидов и протеолитической активности ротовой жидкости, обуславливающих общий неблагоприятный фон для развития воспаления.
Разработана рецептура геля для полости рта “Мальцит”, предназначенного для коррекции слюноотделения, основой которого является натрий карбоксиметилцеллюлоза. В состав геля в качестве биологически активных компонентов включены мальтоза кристаллическая, цитрат натрия и экстракт подорожника.
Применение корригирующего геля “Мальцит” у протезоносителей, страдающих гипосаливацией, способствует усилению функциональной активности слюнных желез, снижает воспалительные явления в полости рта, уменьшает раздражающее влияние протеза на слизистую протезного ложа, ускоряет привыкание и процессы адаптации к съемным зубным протезам с акриловым базисом.
Установлено, что гель “Мальцит” у впервые протезирующихся пациентов со съемными зубными протезами, страдающих гипосаливацией, увеличивает скорость слюноотделения от 36 % (через 1 месяц) до 47 % (через 8 месяцев), а у лиц с ксеростомией со стажем ношении съемных зубных протезов через полгода под влиянием геля саливация увеличивается почти вдвое. При этом у протезоносителей с изначально нормальным уровнем слюноотделения через 1, 2 и 6 месяцев после регулярного применения корригирующего геля “Мальцит” отмечается повышение саливации в пределах нормального уровня.
Ключевые слова:
лица со съемными зубными протезами, гипосаливация, ксеростомия, адаптация, гель для полости рта.
ANNOTATION
Babiy R.I.
Correction of functional activity of salivary glands at dental prostheses of patients with hyposalivation
.
– А manuscript.
Dissertation for the kandidate of medical sciences degree in speciality 14.01.22 - dentistry. - State Institute “Institute of Dentistry of the Аcademy of Мedical Sciences of Ukraine”, Odessa, 2007.
Dissertation is devoted to development and ground of application of salivary secretory activity gel at persons.
It is shown that of patients with removable dentures and with hyposalivation complete removable prostheticappliances is instrumental in development of xerostomia and multiplies the period of adaptation to prosthetic appliance.
The gel compounding for the cavity mouth “Mal'tsyt ” intended for salivary secretory activity, basis of which there is sodium carboxy-methyl cellulose . In the complement of gel as biologically active components included crystal maltosae, sodium citratand extract of Plantago major.
Application of the correcting gel “Mal'tsyt” at dental prosthesessuffering hyposalivation, is instrumental in strengthening of functional activity of salivary glands, reduces the inflammatory phenomena in the cavity of mouth, diminishes the irritating influencing of prosthetic appliance on mucous prosthetic bed, accelerates getting used and processes of adaptation to the removable dentures with acrylic prosthetic.
Keywords:
persons with removable dentures, hyposalivation, xerostomia, adaptation, gel for the cavity of mouth.
[1]
Автор висловлює глибоку вдячність співробітникам вищезгаданих відділів, лабораторій за консультативну та практичну допомогу при виконанні досліджень.