Лікувальні природні ресурси України

КУРСОВА РОБОТА

на тему

”Лікувальні природні ресурси України”

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика природних лікувальних ресурсів України

1.1 Природні умови формування бальнеологічних ресурсів України. Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

1.2 Класифікація курортів України. Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

1.3 Сутність природно-ресурсного потенціалу. Кількісна та якісна оцінка

Розділ 2. Оздоровчі заклади України

2.1 Лікувальні ресурси Вінницької області

2.2 Мінеральні джерела Закарпаття та Прикарпаття

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

ВСТУП

Специфічною складовою частиною природних лікувальних ресурсів є соціальні та природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане з територією України та землями тієї зарубіжної країни, в межах якої вони первісно виникли. На території України налічується кількасот таких об'єктів, окремі з них мають світове та європейське значення.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Мінеральні лікувальні води різного складу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частині. Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях.

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові, Черче та інших.

Соціально-економічні рекреаційні ресурси в Україні формують культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території тощо. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток у державі становить 49147 об'єктів. їхня цінність та чисельність у межах областей істотно відрізняється. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток у Львівській області (2934), Автономній Республіці Крим (3431), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні рекреаційні ресурси мають місце у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Автономній Республіці Крим.

Найвища концентрація лікувальних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні природні лікувальні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.

Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси. Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пансіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регіонами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов'язаних регіонів).

В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих [5, с. 395]. Разом з тим за останні роки спостерігається тенденція зменшення мережі та місткості закладів організованого відпочинку, скоротилася мережа туристичних баз, що значно звузило можливості ефективного використання рекреаційних ресурсів.

Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у: максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зростанні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.[1, с.38]

Україна - одна з найбільших держав світу. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією - 603,7 км2. Природні ресурси України значні і різноманітні, вони відносно добре вивченні, інтенсивно розробляються і використовуються у господарській діяльності. Цьому сприяє значна територіальна концентрація виробництва й населення, високий рівень розвитку продуктивних сил, вигідне економіко-географічне положення, унікальність природних ресурсів, зокрема мінеральних, земельних, рекреаційних.

Присутність або брак якісь природних умов, диктує розміщення продуктивних сил на території. Але, інколи, через зміну природних умов - доводиться перерозподіляти продуктивні сили на території країни. У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну. Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 млн. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічно-річна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів. У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 18 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис. га)

Природні ресурси є тим елементом продуктивних сил, на який спрямована праця людини. Вигідність чи невигідність використання природних ресурсів визначають за критеріями господарської віддачі цих ресурсів при порівнянні затрат на їх освоєння і переробку. Ці затрати залежать від виду ресурсу, його місця перебування і корисного вмісту. Вони не є постійними, а можуть зростати чи знижуватись залежно від об'єктивних економічних обставин.

З економічного погляду, вони виражають категорію оборотних фондів, тобто частини виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і яка цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного циклу.

Варто зазначити, що який би природно-ресурсний потенціал на мала країна, регіон чи область, найважливішим критерієм його корисності є економічна оцінка, тобто уміння як найменше його витрачати, а отримувати максимальну віддачу від нього, та не приносити великої шкоди природно-територіальному комплексу.

Актуальність: дослідити мінеральні та бальнеллогічні ресурси, їх використання в лікувальних цілях та туризмі.

Об’єкт: природні лікувальні ресурси України.

Предмет: лікувальні заклади Вінницької області, лікувальні ресурси Дніпропетровської області, мінеральні джерела Закарпаття та Прикарпаття.

Мета: здобуття більшої інформації про природні лікувальні ресурси України.Вивчитти лікувальні та бальнеологоічні та їх вплив на оздоровлення та відновлення духовних та фізичних сил відпочиваючих.

Завдання:

1. дослідити сутність природно-ресурсного потенціалу.

2. Дати характеристику природним лікувальним ресурсам України.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИ ЛІКУВАЛЬНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ

1.1 Природні умови формування бальнеологічних ресурсів України. Історія вивчення та використання мінеральних вод і лікувальних грязей в оздоровчих цілях

Україна має всі необхідні умови для розвитку рекреаційного комплексу. У нас багато рекреаційних ресурсів: бальнеологічних, кліматичних, ландшафтних, пляжних, пізнавальних.

Рекреаційні ресурси — це об'єкти та явища природного й антропогенного походження, що їх використовують для туризму, лікування, відпочинку, які впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність.

Україна надзвичайно багата на природні курортні ресурси, які мають лікувальні властивості.

Курортне лікування — це лікування природними курортними чинниками (ресурсами). До них належать:мінеральні води; лікувальні грязі та озокерит; ропа лиманів і озер; соляні печери;природні комплекси зі сприятливими кліматичними умовами, придатні для використання з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань й організації відпочинку.

У рекреаційних потребах населення провідне місце належить відпочинку на природі. Тому важливим ресурсом є лісова рослинність. Лісові рекреаційні ресурси в Україні поділені досить нерівномірно. Більше за все лісових масивів у Південно-Західному районі, де формування рекреаційних територій спирається саме на цей фактор. У Закарпатській, Київській, Житомирській, Черкаській областях ліси виконують функції водорегулювання, водоохорони, ґрунтозахисту. Ландшафтно-кліматичні ресурси сприяють розвитку рекреаційної діяльності. Береги, моря, річки, водосховища, озера, Українські Карпати та Кримські гори, лісові масиви — для цих ландшафтів характерне сполучення чистого повітря, наповненого киснем, та високої вологості.

Україні притаманний помірно континентальний клімат, і тільки на півдні Кримського півострова — середземноморський. Існує класифікація кліматів з погляду рекреаційної діяльності:

найкращий — сприятливі кліматичні умови протягом 9,5—10,5 місяців, тепле літо та нехолодна зима зі стійким сніговим покривом або жарке тривале літо та коротка зима без стійкого снігового покриву;

гарний— сприятливі кліматичні умови протягом 7—9 місяців;

задовільний— сприятливі кліматичні умови протягом З—6,5 місяців, прохолодне дощове літо і м'яка зима з нестійким сніговим покривом або жарке посушливе літо і сувора зима;

поганий— сприятливі умови протягом 1—1,5 місяця.

Кліматичні ресурси районів України різноманітні, але загалом клімат сприятливий для розвитку рекреаційної діяльності.

Україна характеризується різноманітним поєднанням умов і ландшафтів, які мають великі потенційні можливості для широкого розвитку лікувального й оздоровчого відпочинку. Сприятливий клімат всієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації.

Кліматичні умови України характеризуються зональністю, чіткими сезонними контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліматичних відмінностей у гірських областях та на узбережжях морів.

Вплив відкритого свіжого повітря на організм людини (аеротерапія)
і сонячне опромінювання (геліотерапія)
можна застосовувати в усі сезони року і в усіх кліматичних зонах України. У зв'язку з тим, що південь території нашої країни омивають Чорне й Азовське моря, це дає змогу широко використовувати таласотерапіюяк один з основних методів кліматичного лікування, пов'язаного з перебуванням біля моря (морська терапія).

За особливостями кліматичних умов території і відповідно до організації курортної справи в Україні виділяють кілька рекреаційних районів.

На Півночі та Північному Сході (Волинська, Чернігівська, Сумська області, північні частини Рівненської, Житомирської,

Київської і Харківської областей) клімат характеризується значними контрастами мінімальних зимових і максимальних літніх температур.

Клімат Центральної України (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Полтавська, Дніпропетровська, Луганська, південні частини Рівненської, Житомирської, Київської, Харківської, північна частина Донецької областей) м'який з менш виявленими сезонними температурними контрастами.

Південна частина України (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька області та південна частина Донецької області, Крим) відрізняється дуже теплим кліматом, короткою зимою, невеликою кількістю опадів — 300—500 мм на рік, великою кількістю сонячних днів.

Особливо сприятливі кліматичні умови Південного берега Криму, середня температура січня +4 °С, липня — 2—4 °С, а кількість сонячних днів досягає 230 на рік.

На заході України в межах Українських Карпат зима порівняно м'яка, літо — тепле. Опадів — 700—800 мм на рік, у горах — до 1600 мм. Характерна висока відносна вологість повітря (близько 80 %). У межах цієї кліматичної зони виділяють Передкарпатський і Закарпатський курортні райони.

Сприятливий у терапевтичному відношенні клімат південної (Чорноморське узбережжя і, насамперед, Південний берег Криму з субтропічним кліматом середземноморського типу) і західної (Українські Карпати) частини території України — важлива передумова організації приморських і гірських курортів, на яких широко використовується кліматотерапія як основна (або одна з основних) лікувальних методик. Майже в усіх областях України виявлено значні запаси мінеральних вод, в окремих — грязеві ресурси (пелоїди), озокерит, що використовуються як лікувальні фактори окремо або в комплексі.

В Україні є велике розмаїття мінеральних вод, яке можна використовувати, насамперед, для лікування складних захворювань за призначенням лікарів, а також і таких, які можна вживати без обмеження.

Мінеральні лікувальні води — це природні води, що мають лікувальні властивості внаслідок підвищеного вмісту біологічно активних компонентів.

До нинішнього дня поняття "мінеральні води" дослідниками (бальнеологами, гідрогеологами, гідрохіміками) трактується неоднозначно.

У чому ж полягає життєдайна сила мінеральних вод?

За даними наукових досліджень, у складі підземних вод міститься понад 80 хімічних елементів таблиці Менделєєва. Головних компонентів, які складають основну масу мінеральних речовин, розчинених у підземних водах, небагато — всього сім: натрій, кальцій, магній, калій, хлор, сульфати і гідрокарбонати.

Лікувальними мінеральними водами прийнято вважати лише ті підземні води, які завдяки великому вмісту розчинних газів, високій загальній мінералізації, наявності певних терапевтичних іонів або підвищеній температурі придатні для використання в лікувальних цілях [14, с.123].

На території України є мінеральні води основних бальнеологічних груп:

Група А.
Води без специфічних компонентів та властивостей, їхня лікувальна дія зумовлена основним іонним складом та загальною мінералізацією; азот та метан містяться у них у розчиненому стані в умовах атмосферного тиску тільки у незначних кількостях. Води цієї групи виведені на земну поверхню свердловинами, вивчені та використовуються на курортах Миргорода (Полтавська область), Куяльника (Одеська область), Трускавця (Львівська область), Феодосії (Крим), Очакова (Миколаївська область) тощо.

Група Б.Води вуглекислі. Лікувальна дія зумовлена наявністю у великих кількостях розчиненого вуглекислого газу, який становить 95—100 % газів, а також іонним складом та загальною мінералізацією. Ці води виведені на поверхню, вивчені та використовуються на курортах Поляна, Голубине, Сойми (Закарпатська область).

Група В.
Води сульфідні. Фізіологічна та лікувальна дія зумовлена наявністю сульфідів (вільного сірководню та гідросульфідногоіона). Води цієї групи вивчені та використовуються на курортах Любеня Великого (Львівська область), Синяка (Закарпатська область), Черче (Івано-Франківська область).

Група Г.Води залізисті, миш'яковисті або миш'якові з високим вмістом марганцю, міді, алюмінію. Лікувальна дія зумовлена (окрім їхнього іонного, газового складу та мінералізації) одним або декількома з фармакологічних активних компонентів. Ця група вивчена та використовується у санаторіях Закарпатської області.

Група Ґ.
Води бромні, йодні та з високим вмістом органічних речовин. Виділено два типи мінеральних вод з високим вмістом органічних речовин. Води групи вивчені та використовуються на курортах Трускавця (Львівська область), Березівських мінеральних вод (Харківська область).

Група Д.
Радонові (радіоактивні) води — використовуються на курорті Хмільник (Вінницька область).

Рекреаційні ресурси пляжів відіграють важливу роль в організації курортів на березі морів, річок, озер. У Криму, Одеській, Донецькій, Миколаївській областях є штучні та природні пляжі.

Пізнавальні ресурси держави теж виступають характерним фактором, що визначає мотиви відвідування регіонів України внутрішніми та іноземними туристами. Туристи відвідують історико-архітектурні пам'ятки Києва, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст.

Отже, в Україні є всі види рекреаційних ресурсів, що дає підстави всебічно розвивати модерний національний рекреаційно-туристичний комплекс.

Лікувальні властивості багатьох природних факторів відомі зі стародавніх часів і на території України використовувалися ще з античності. Так, перші закарпатські кам'яні басейни епохи Римської імперії (Гетодакійська купальня) для водолікування в місцях виходу мінеральних вод були прототипами сучасних бальнеологічних курортів.

Як лікувальний засіб мінеральні води застосовувалися ще в стародавніх народів як один з видів "храмової" медицини. Вона полягала у спеціальних омиваннях, купаннях у басейнах і річках, а пізніше і прийнятті ванн. До числа найбільш стародавніх (бронзова доба) матеріальних свідчень лікування мінеральними водами відносять залишки капітальних споруд на джерелах вуглекислих вод в околицях сучасного швейцарського курорту Сан-Моріц.

Римські імператори будували в Римі та вздовж Апеннін у місцях виходу мінеральних вод розкішно обладнані терми. Чимало з цих терм продовжують функціонувати сьогодні, на початку XXI ст. представляють з себе всесвітньо відомі курортні комплекси (Абано-Терме, Монтекатіні-Терме, Фьюджі тощо), рекреаційною місткістю понад 100 тис. осіб.

На Близькому Сході традиції водолікування у цілющій ропі солоних озер відомі ще з біблійних часів. Чимало сторінок Нового Завіту відведено опису Ісусом Христом таких природних приозерних купалень (зокрема, на Генісаретському озері), де традиційно збиралися тисячі хворих з усього регіону.

У ранньому середньовіччі відомими курортами Європи стали Пломб'єр-ле-Бен і Ахен (Франція) — улюблені місця відпочинку імператора Карла Великого.Поступово мінеральні джерела переходили у приватну власність монастирів, лікувальну дію мінеральних вод пов'язували з заступництвом святих.

У середні віки з-поміж курортів виділилися славою Карлс-бад (нині, Карлові Вари у Чехії), заснований у середині XIV ст., та Баден-Баден, заснований у XVI ст.

У літературі XVI—XVII ст. починають розглядатися питання будівництва, обладнання і порядку експлуатації курортних закладів: бальнео- і грязелікарень. Але лише з XVIII—XIX ст. у зв'язку з розвитком промисловості, торгівлі і транспорту починається інтенсивний розвиток європейських курортів на основі нового комерційного підходу.

У XIX — на початку XX ст. відбувається офіційне відкриття сучасних європейських курортів, які все більше набували вигляду не стільки лікувальних комплексів, скільки місць відпочинку і туризму. Масове використання підземних мінеральних вод для лікувальних цілей під наглядом лікарів у Європі почалося в основному в XIX ст. Так, у Європі в той час стають широко відомі такі курорти, як Віші (Франція), Бад-Йаухейм, Ахен (Німеччина), Баден (Австрія), Карлові Вари та Маріанські лазні (Чехія), Беіле-Еркулане (Румунія), Бурса (Туреччина) та ін.

Перші відомості про наявність лікувальних мінеральних вод на території сучасної України стосуються Передкарпаття і належать до кінця XVI — початку XVII ст. Так, джерела курортів

Шкла, Великого Любеня, Немирова, Трускавця (Львівська область) описав видатний польський лікар В. Очко в 1578 р. Перші бальнеологічні курорти в Україні виникли на мінеральних водах у Шкло (1576 р.), Трускавці (1827 р.), Моршині (1877 р.) Львівської області, Березівці під Харковом (1862 р.) і Миргороді Полтавської області (1917 р.); грязеві — на Сакському озері в Криму (1799—1803 рр.), на Одеських лиманах (1828 р.), Слов'янських озерах у Донбасі (1832 р.), в Євпаторії (1890 р.) і Бердянську (1902 р.).

На території України виявлено досить значні ресурси різних типів мінеральних лікувальних вод.

Гідромінеральне багатство України визначається наявністю таких мінеральних вод, як вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті та миш'яковисті, йодні, бромні та йодо-бромні, борні, кременисті води, з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей.

Лікувальні мінеральні води, які розвідані та використовуються на території України, можуть бути об'єднані в такі 5 груп:

· радонові;

· сульфідні;

· вуглекислі;

· термальні;

· інші.

Радонові водирізноманітного хімічного складу поширені на правобережжі Дніпра, на Побужжі та Приазов'ї. Радонові води найбільш широко використовуються як зовнішній засіб у вигляді загальних і місцевих ванн. Показами для лікування радоновими ваннами є захворювання серцево-судинної системи, шкіри та органів опорно-рухового апарату. Найбільш відомі в Україні курорти, які використовують радонові води, це: курорт Хмільник (Вінницька область), санаторій у Черкаській області, водолікарні Житомира (Житомирська область), Білої Церкви (Київська область), Полонного (Хмельницька область).

Йодні, бромні та йодо-бромні водипереважно хлоридно-натрієвого складу поширені в Карпатах, Передкарпатті, Причорномор'ї та Кримському півострові. Використовують їх у санаторіях Криму, а також у санаторіях Закарпатської області.

Сульфідні мінеральні водивикористовують як ванни, меншою мірою для зрошення та інгаляції. Позитивний ефект має лікування при захворюваннях органів опорно-рухового апарату, нервової системи, жіночих статевих органів, серцево-судинної системи.

В Україні найбільш відомі санаторії із сульфідними джерелами є у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій, Закарпатській областях.

Вуглекислі мінеральні водипоширені на південно-західному схилі Українських Карпат і на Закарпатті. Ці води використовують у санаторіях Закарпатської області, а також розливають як природні і лікувально-столові води.

Джерела вуглекислих вод є також на Керченському півострові. Вуглекислі води використовуються для внутрішнього вживання у вигляді пиття, інгаляцій, зрошення, промивання і зовнішнього — у вигляді ванн і душів. П'ють ці води при захворюванні органів травлення, печінки і жовчних шляхів, порушенні обміну речовин.

Лікувальна дія термальних вод, які застосовуються для ванн після розведення прісною водою (при високій температурі), зводиться до покращення загального стану завдяки впливу через периферійні нервові закінчення на відповідні центри головного мозку. В Україні їх давно використовують з лікувальною метою на курортах в Криму.

Прісні лікувальні мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин(0,01—0,03 г/л) відомі завдяки прикарпатському курорту Трускавець. В Україні розвідані кілька родовищ з великими запасами органічних вод такого типу, на базі яких розвиваються курорти Сатанів (Хмельницька область), Східниця (Львівська область). За наявними запасами Україна посідає зараз провідне місце в світі. Унікальність цієї води визначається своєрідністю природних умов Трускавецько-Бори-славського району, де вуглеводні виходять практично на поверхню землі й забезпечують розчиненими компонентами органічних речовин водоносні горизонти підземних вод.

Мінеральні лікувальні води без вмісту специфічних компонентів різноманітного хімічного складу, з мінералізацією 250—1000 г/л широко застосовують на курортах Трускавець і Моршин (Львівська область), Миргород (Полтавська область), Слов'янськ (Донецька область), у санаторіях Кримської АР,

Одеської та інших областей. Розливають їх у багатьох регіонах України.

Головною установою в Україні, яка займається вивченням впливу мінеральних вод на здоров'я людини і затверджує рекомендації щодо використання тих чи інших джерел для лікувальних цілей, є Український науково-дослідний інститут медичної реабілітації та курортології Міністерства охорони здоров'я України в Одесі.

Хімічний склад і напрямки застосування мінеральних питних вод регулюються державним стандартом України ДСУ-878-93 "Води мінеральні питні".

Україна володіє різноманітними природними лікувальними чинниками, серед яких велике значення мають лікувальні грязі (пелоїди).

Лікувальні грязі — це різні за генезисом природні утворення (мули, торфи, сопкова грязь тощо), які застосовують для лікування у вигляді ванн і аплікацій. До природних лікувальних грязей відносяться переважно відклади боліт, озер, лиманів та морських заток, які складаються з води, мінеральних та органічних речовин і представляють собою однорідну тонко дисперсну пластичну масу з певними тепловими та іншими фізико-хімічними властивостями.

Історія грязелікування нараховує понад 1000 років. Напевно, одним із перших методів їх застосування були так звані єгипетські ванни, коли добутий з дна річки мул мастився на тіло і, підсихаючи на сонці, перетворювався у потріскану кірку, яка після закінчення процедури змивалась водою. Медицині вже багато відомо про походження, склад, властивості і механізми дії грязелікування. Експериментальними та клінічними дослідженнями була доведена ефективність лікування пелоїдами хворих з різноманітними захворюваннями запального, дистрофічного і судинного характеру, зокрема, з ураженням периферійної нервової системи, хребта, суглобів, з наслідками травм та операцій, хворобами органів травлення та ін. Встановлено, що застосування лікувальних грязей чинить за допомогою комплексу своїх теплових, хімічних, механічних та інших властивостей суттєвий вплив на різноманітні функції організму: кровообіг, дихання, обмін речовин тощо.

Утворення лікувальних грязей — це складний природний процес, який визначається взаємодією геолого-гідрологічних, кліматичних, фізико-хімічних і біологічних чинників.

За генезисом, який відображає умови утворення і визначає головні особливості складу і властивості, лікувальні грязі поділяються на чотири генетичні типи:

· торфові;

· мулові-сульфідні;

· сапропелеві;

· сопочні.

В Україні для курортного лікування застосовують переважно мулові органо-мінеральні сульфідні грязі — антропогенові відклади солоних водойм на ранній стадії літогенезу. Вони представляють собою пластичну масу зелено-сірого або чорного кольору. Встановлено, що запаси мулових сульфідних грязей та лиманів в Україні досить значні (табл. 6.1); їх застосовують поряд з іншими методами лікування на курортах Одеської групи і в АР Крим.

Поширені, але обмежено використовуються торфові лікувальні грязі — торф з високим вмістом (понад 25 %) і ступенем розкладання понад 40 % органічних речовин. Найціннішими є гіпсові і купоросні торфи з мінералізованим (понад 2 г/л) грязевим розчином. Для лікування їх застосовують на курортах Шкло, Моршин і Миргород.

Сопкові грязі — це продукти діяльності грязьових вулканів, винесені на поверхню під тиском газів та підземних вод. Обмежено використовують сопкові мінеральні мули Булганацької групи грязьових вулканів на Керченському півострові, які містять цінні мікро компоненти.

Курортологія як наука про курорти розвивалася в міру нагромадження знань про лікувальні природні фактори — клімат, мінеральні води, лікувальні грязі тощо, і в зв'язку з розширенням мережі курортів і розвитком курортної справи в цілому.

Сучасна курортологія — це медична наукова дисципліна, що вивчає лікувальні властивості природних фізичних факторів, характер їх дії на організм людини, можливість їх застосування з лікувальною і профілактичною метою на курортах і в поза-курортних закладах, розробляє покази і протипоказання для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при різних захворюваннях.

Розділами курортології є: бальнеологія, бальнеотерапія та бальнеотехніка; грязелікування; медична кліматологія і кліматотерапія. [10,с.106].

1.2 Класифікація курортів України. Географія населених пунктів України, віднесених до курортних

Закон України "Про курорти" від 5.10 2000 р. № 2026 визначив правові, організаційні, економічні та соціальні засади розвитку курортів в Україні. Ним визначено офіційне тлумачення основних курортологічних понять:

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні

Курортно – рекреаційні заклади — це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних. І

За характером природних лікувальних ресурсів курорти України поділяють на:

а)курорти державного значення;

б)курорти місцевого значення.

До курортів державного значення належать природні території, що мають особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

До курортів місцевого значення належать природні території, що мають загальнопоширені природні лікувальні ресурси і використовуються з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань [1]. За своєю медичною спеціалізацією курорти України поділяють на:

· курорти загального призначення;

· спеціалізовані курорти для лікування конкретних захворювань.

Медичний профіль (спеціалізація курортів) визначається з урахуванням властивостей природних лікувальних ресурсів [1]. За характером природних лікувальних факторів курорти України поділяють на кілька типів (або профілів):

бальнеологічні курорти;

· грязеві курорти;

· кліматичні курорти;

· курорти з кількома лікувальними факторами.

Бальнеологічні курорти:
основний лікувальний фактор — мінеральні води, що застосовуються у вигляді ванн, душів, для пиття, інгаляцій, зрошування, промивання тощо. До цих курортів належать: Поляна, Сонячне Закарпаття, Немирів, Біла Церква, Миронівка, Хмільник, Моршин, Трускавець, Верховина, Карпати, Квітка Полонини, Миргород, Шкло, Синяк, Лю-бінь Великий, Гірська Тиса, Шаян, Свалява, Усть-Чорна, Солоний Лиман, Горинь, Черче, Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка, Старобільськ.

Грязеві курорти:
основний лікувальний фактор — грязь, що застосовується у вигляді ванн, аплікацій, тампонів, компресів тощо. На грязевих курортах використовується мулова грязь солоних озер і лиманів, сапропелева (мулова грязь прісних озер), торфова (прісна і мінералізована), а також гідротермальна і сопкова (вулканічного походження). До цих курортів належать: Бердянськ, Гопри, Євпаторія, Маріуполь, Куяльницький, Слов'янськ, Феодосія, Саки.

Кліматичні курорти:
основні види лікування — повітряні і сонячні ванни, а також купання. Крім основних видів курортного лікування, для посилення дії лікувальних факторів у лікувальний комплекс включають фізіотерапевтичні процедури, лікувальне харчування, лікувальну фізичну культуру. До цих курортів належать: Ірпінь, Буча, Ворзель, Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Соснівка, Одеський курортний район, Південний берег Криму, Закарпатська група курортів, Яремча, Бердянськ, Кирилівка.

Більшість курортів, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до курортів змішаного типу — бальнеогрязевих, бальнеокліматичних, кліматогрязевих, кліматобальнеогрязевих. Виділяють також курорти з особливими, унікальними природними факторами.

До курортів з кількома лікувальними факторами в Україні належать:

· бальнеокліматичні:
Верховина, Звенигородська курортна зона, Конча-Заспа;

· бальнеогрязеві:
Великий Любінь, Миргород, Моршин,Трускавець, Черче, Шкло;

· кліматогрязеві:
Аркадія, Бердянськ, Маріуполь, Кирилівка, Куяльницький;

· кліматобальнеогрязеві:
Євпаторія, Кирилівка, Феодосія.

Важливим принципом санаторно-курортного лікування є його комплексність, тобто використання різноманітних природних лікувальних факторів у поєднанні з дієтотерапією, фізіотерапевтичними процедурами, лікарськими й іншими лікувальними засобами і методами.

Природні курортні фактори — клімат, мінеральні води лікувальні грязі — скрізь використовуються і поза курортами: у місцевих санаторіях, санаторіях-профілакторіях, будинках відпочинку, а також у лікарнях та інших лікувально-профілактичних закладах.

Найбільшою курортною зоною України є Крим, зокрема його Південний берег з середземноморським кліматом і сприятливими рекреаційними ресурсами. Санаторно-курортний комплекс Криму складають 623 підприємства. У 2004 р. працювали 572 здравниці (у 2000 р. — 544). Їх наповнюваність склала 52,5 %, що на 6,6 % більше, ніжу 2000 р. 228 підприємств працювали цілий рік, 395 —сезонно. З них 302 оздоровниці належать до підприємств колективної власності, 26 — комунальної, 33 — приватної, 262 — це структурні підрозділи підприємств. У власності Російської Федерації знаходяться 60 підприємств,Білорусі — 2, Узбекистану — 1. По-компонентна структура: у Криму зосереджено 131 санаторій і лікувальний пансіонат (для порівняння, у Львівській області — 62, Одеській — 43), будинків і пансіонатів відпочинку в Криму налічується 116 (для порівняння, в Донецькій області — 54,Херсонській — 38).

За офіційною інформацією Міністерства курортів і туризму Криму, кількість відпочивальників, які прибули до Криму станом на 6 серпня 2004 р., становила 3 млн. 666 тис.573 осіб (2003 р. — 3 млн. 219 тис. 632 осіб). Кількість організованих відпочивальників становила на серпень2004 р. понад 500 тис. осіб. Станом на 1 серпня всі кримські оздоровниці півострова заповнені у середньому на90 % і вище.

У кримських приватних квартирах щороку розміщується більше 3,5 млн відпочиваючих.

Найдавніший бальнеологічний курорт України діє в селі Шкло Львівської області з 1576 р. Почесний вік мають також курорти в Трускавці (1827р.), на Одеських лиманах(1829 р.) та Березівці під Харковом (1862 р.).

Найбільший санаторій в Україні — "Марат" на Південному березі Криму в селищі Місхор. Він розташований в парку з багатою рослинністю і розрахований на 1057 ліжок.

Найбільший будинок відпочинку в Україні — "Авангард"у Вінницькій області на околиці Немирова. Він розрахований на 1062 ліжка влітку і 614 — взимку. Це один з найстарших будинків відпочинку в Україні — відкритий у 1921 р. у великому княжому палаці, оточеному ландшафтним парком.

Найбільшим готельно-відпочинковим комплексом є "Ялта",цей готель розрахований на 2616 місць. Комфортабельний комплекс збудований у 1977 р. на східній околиці Ялти на морському узбережжі поблизу Маcсандрівського парку.

Найбільшою дитячою оздоровницею України є міжнародний дитячий центр "Артек", заснований поблизу Гурзуфау 1925 р.

Найбільшим пансіонатом в Україні є пансіонат "Місхор" в Криму, розрахований на 1436 місць.

Найглибша лікувальна установа України — Українська державна алергологічна клініка у Солотвино. На Закарпатті вже понад 200 років добувають сіль вищої категорії.У 1986 р. співробітники Ужгородського філіалу Одеського НДІ курортології вперше використали мікроклімат Солотвинських шахт для лікування хворих бронхіальною астмою. Було відкрито алергологічну клініку на 250 місць. Підземне відділення зі специфічним мікрокліматом з високодисперсним аерозолем кухонної солі знаходиться на глибині 300м у товщі соляного пласта. Тривалість одного сеансу, на який спускаються спеціальним ліфтом, триває від 2 до 12 годин протягом 30 днів.

Найбільші запаси лікувальної води зосереджені на курорті Хмільник у Вінницькій області. Запаси радонових вод становлять 3120 м3 на добу, їх видобувають із свердловин глибиною 90—200 м і використовують для ванн.

Найбільша глибина, з якої видобувають лікувальну воду. На курорті Саки в Криму термальні мінералізовані гідро-карбонатно-хлоридні натрієві води виведені свердловинами глибиною 970м.

• Найбільші запаси лікувальних грязей в Україні знаходяться в лимані Алібей на Одещині — 16 966 тис. м8 (але вони не використовуються). З тих, що використовуються, найбільші запаси розміщені в Куяльницькому лимані — 15 327 тис. м3. Використовують їх Куяльник та інші курорти Одеської групи для грязелікування та виготовлення медпрепаратів [19, 527-530].

Україна має різноманітні природні лікувальні ресурси, сприятливі для розвитку санаторно-курортної справи.

Зараз у країні діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування на основі кліматичних, бальнеологічних і грязевих природних ресурсів здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонати з лікуванням.

В Україні діють 482 санаторії, 404 санаторії-профілакторії, 1961 база відпочинку, 257 пансіонатів, 46 будинків відпочинку та 66 пансіонатів з лікуванням. Загальна місткість санаторно-курортних закладів у 2004 р. становила майже 400 тис. місць.

Усього у 2004 р. в країні налічувалось більше 4,5 тис. організацій розміщення туристів (625 тис. місць). Загальний обсяг інвестицій у рекреаційну галузь у 2002 р. склав 378 млн грн, консолідований обсяг туристичних послуг — 3,2 млрд грн.

В Україні діє 45 курортів міжнародного і загальнодержавного значення та 13 курортів місцевого значення.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. №1391, до курортних населених пунктів належать 259 міст, селищ і сіл України.

Курортні поселення нашої держави зосереджені, здебільшого, у Причорноморсько-Приазовській курортній зоні та Карпатському туристичному регіоні. Зазвичай, курортні центри України відносять за розмірами до невеликих із людністю 10—50 тис. осіб.

Найбільшою популярністю у населення користуються райони Південного берега, включно з Гірським Кримом, узбережжя Чорного й Азовського морів та Карпати.

Ресурси Південного берега дуже різноманітні. Клімат приморських рівнинних та передгірних районів степової частини Криму помірно континентальний, з дуже теплим літом і м'якою зимою. У приморських передгірних районах клімат середземноморського типу, що характеризується недостатньою вологістю влітку та м'якою зимою (порівняно з Північним Кримом).

Південний берег Криму — це основний курортний район держави: він розташований на приморській смузі вздовж узбережжя Чорного моря від мису Айя (на заході) до Семидвір'я (на сході). До нього належать Ялтинська й Алуштинська курортно-територіальні системи. Клімат тут винятково сприятливий — період з температурою, вищою за 10°С, триває 7 місяців.

Ялтинський курортно-рекреаційний районвключає в себе такі курортні населені пункти, як: Ялта, Алупка, Місхор, с-ще Берегове, с-ще Ботанічне, с-ще Виноградне, с-ще Восход, с-ще Відрадне, с-ще Гаспра, с-ще Голуба Затока, с-ще Гурзуф, с-ще Кацівелі, с-ще Кореїз, с-ще Краснокам'янка, с-ще Курпати, с-ще Лівадія, с-ще Масандра, с-ще Меллас, с-ще Олива, с-ще Ореанда, с-ще Паркове, с-ще Понизівка, с-ще Санаторне, с-ще

Совєтське, с-ще Сімеїз, с-ще Форос, с Високогірне, с Гірне, с Данилівна, с. Куйбишеве, с Лінійне, с. Оползневе, с. Охот-ниче, с Партизанське.

Алуштинський курортно-рекреаційний районвключає в себе такі курортні населені пункти, як: Алушта, с-ще Бондаренко-ве, с-ще Виноградне, с-ще Карабах, с-ще Лаванда, с-ще Лазурне, с-ще Партеніт, с-ще Розове, с-ще Семидвір'я, с-ще Утьос, с-ще Чайка, с Верхня Кутузовка, с. Запрудне, с. Ізобільне, с Кипарисне, с. Лаврове, с. Лучисте, с. Малий Маяк, с Нижня Кутузовка, с. Нижнє Запрудне, с. Пушкіне, с. Генеральське, с Зеленогір'я, с Малоріченське, с Привітне, с. Рибаче, с. Со-нячногірське.

Південно-східне узбережжя Автономної Республіки Крим— цей курортно-рекреаційний район включає в себе такі курортні населені пункти, як: Старий Крим, Судак, Феодосія, с-ще Ель-тиген, с-ще Коса Тузла, с-ще Підмаячне, с-ще Новий Світ, с-ще Коктебель, с-ще Курортне, с-ще Орджонікідзе, с-ще Приморський, с-ще Щебетовка, с. Завітне, с Набережне, с. Челядінове, с. Южне, с. Яковенкове, с Веселе, с. Морське, с. Сонячна Долина, с. Берегове.

Західне узбережжя Автономної Республіки Крим— цей курортно-рекреаційний район включає в себе такі курортні населені пункти, як: Євпаторія, Саки, с-ще Углове, с-ще Заозерне, с-ще Чорноморське, с-ще Озерівка, с Берегове, с Піщане, с. Аврора, с Портове, с Стерегуще, с. Володимирівка, с Вітине, с Лиманне, с Ліснівка, с. Михайлівка, с Молочне, с Оріхове, с. Попівка, с Прибережне, с. Уютне, с Штормове, с Миколаївка, с Водопійне, с Володимирівка, с. Громове, с. Знам'янське, с. Мар'їне, с Міжводне, с Новосільське, с. Новоульяновка, с. Оку-нівка, с Оленівка, с. Северне, с Сніжне.

Північно-Східне узбережжя Автономної Республіки Крим— цей курортно-рекреаційний район включає в себе такі курортні населені пункти, як: Щолкіне, с Заводське, с Золоте, с Калинівка, с. Кам'янське, с Курортне, с. Мисове, с. Нижньозамор-ське, с. Нововідрадне, с Осовини, с Пісочне, с Семенівка, с Соляне, с. Юркине.

Курорти Південного берега Криму та Гірського Криму спеціалізуються на лікуванні хворих із неспецифічними захворюваннями дихальної та нервової систем.

Курорт Алушта
— це один з найгарніших куточків Південного берега Криму. Він оточений пасмом гір, проте вони недостатньо захищають його. Через перевали північні вітри прориваються до Алуштинської долини. Тому зима та весна тут трохи холодніші, ніж у Ялті, літо — менш спекотне. Є природні пляжі.

Курорт Ялта— це морська курортна столиця України й АР Криму. Ялта розташована на березі морської затоки. Частина головного пасма Кримських гір утворює навкруги Ялти унікальний чашоподібний амфітеатр, що круто спускається до моря. Гірські схили над Ялтою вкриті віковим сосновим лісом та виноградником (на верхній межі лісу внаслідок трансконтинентального поширення кислотних забруднень нині має місце всихання деревостанів).

На території курорту зосереджено багато парків, скверів, квітників, протікають дві річки. Завдяки географічному положенню клімат Ялти відноситься до теплого морського.

Курорт Лівадія— "білосніжна перлина" Південного берега. Курорт розташований за 3 км на південний захід від Ялти, на східному схилі гори Монабі (з Ялти вздовж моря і пляжної інфраструктури у Лівадію веде пішохідна стежка). Окрасою курорту є Лівадійський палац в оточенні ландшафтного Лівадій-ського парку — пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Найпривабливішою й водночас найвитонченішою архітектурною пам'яткою Місхорського узбережжя є мис Ай-Тодор із Ластівчиним гніздом. Неподалік на цьому ж мисі збереглися потужні укріплення давньоримського форту Харакс (стоянка одного з корпусів морських піхотинців Равенської ескадри).

Курорт Місхор— його окрасою є морська русалка (аналогічна русалці Копенгагена) та унікальний ботанічний парк.

Поза межами Криму на узбережжях Чорного й Азовського морів також є чималі запаси рекреаційних ресурсів, які дають змогу розвивати тут курортне господарство. Найбільшими чорноморськими курортами півдня України є: Одеса, Затока, Ку-яльник, Лебедівка, Лузанівка, Сергіївка, Приморський, Ха-джибейський, Холодна Балка, Чорноморка (Одеська область), Очаків, Скадовськ, Коблеве, Рибаківка, Скадовськ, Гола Пристань, Лазурне.

Загалом, на території Одеської області до курортних відносять такі населені пункти, як: Одеса, с-ще Затока, с-ще Сергіївка, с-ще Гвардійське, с-ще Ліски, с. Косівка, с. Курортне, с. Миколаївка, с. Попаздра, с. Приморське, с. Вапнярка, с. Крижанів-ка, с. Нова Дофінівка, с. Сичавка, с. Грибівка, с. Дальник, с. Ка-роліно-Бугаз, с. Санжійка, с. Іллічівка, с. Лебедівка, с. Тузли, с. Приморське.

Курорт Одеса— визнана таласокурортна столиця Північно-Західного Причорномор'я. У місті налічується декілька курортних районів. Курорт Аркадія розташований в одному з мальовничих куточків Одеси. До нього входить уся приморська територія від Відради до Аркадії. Основними лікувальними факторами курорту є клімат, таласотерапія та мінеральні води. Основними показаннями для лікування у санаторіях Аркадії є захворювання органів кровообігу, верхніх дихальних шляхів, органічні та функціональні порушення нервової системи, органів руху, обміну речовин.

Одеський курорт Великий Фонтанрозташований в Одесі на території від району Аркадія до Чорноморки вздовж південно-західного узбережжя Чорного моря. Мікроклімат вирізняється інтенсивною сонячною радіацією, певною сухістю повітря, яке пом'якшується бризами; він сприятливий для лікування пацієнтів із захворюваннями органів дихання. Основними лікувальними факторами також є кліматолікування, таласотерапія й мінеральні води, які використовуються для приготування ванн та приймання всередину. На курорті лікують захворювання органів кровообігу, дихання, травлення, функціональні порушення нервової системи, опорно-рухового апарату. Морський клімат Одещини поєднується зі степовим і характеризується середньорічною температурою повітря +10,2 °С. Найхолодніший місяць січень має середню температуру -2,6 °С; найтепліший місяць липень — відповідно +23 °С. Середньорічна кількість опадів — 391мм. У лікуванні застосовуються штучні на морській воді вуглекислі, сірководневі, кисневі, азотні, перлинні, радонові ванни, гідропатія, грязелікування, фізіосвітло-лікування, а на пляжах курорту — клімато-, геліо-, аеро- і таласотерапія.

Курорт Затока— приморський кліматичний курорт, розташований у місці злиття Дністровського лиману з Чорним морем, за 65 км від Одеси та 23 км від Білгорода-Дністровського. Клімат сухий, з ознаками степового та морського. Середньорічна температура повітря +10 °С, літо жарке, температура у липні-серпні становить +22 °С, середньомісячна температура січня +2,5 °С. Велика кількість сонячних днів протягом року, широкі дрібно піщані пляжі зумовлюють привабливість курорту. Він має численні пансіонати, будинки відпочинку, санаторії для лікування кістково-суглобових захворювань у дітей.

Курорт Куяльник— бальнеогрязевий курорт степової зони, розташований за 9 км від центру Одеси, у південній частині Куяльницького лиману. Лікувальні ресурси —грязь, ропа та мінеральна вода для пиття та ванн. Функціонують санаторії, курортна поліклініка, пансіонати, грязелікарня, численні будинки та бази відпочинку, а також завод з розливу мінеральної води.

Курорт Лебедівка— приморський кліматогрязевий курорт степової зони, розташований за 40 км від Білгорода-Дністровського на широких піщаних пляжах узбережжя Чорного моря. Клімат має риси морського та степового. Головний лікувальний фактор — мулова грязь лиману Бурнас з великим вмістом сірководню — використовується для лікування дітей з наслідками ревматизму та поліомієліту, а також дорослих із захворюваннями опорно-рухового апарату. Ефективності процедур сприяють морські купання.

Курорт Лузанівка— приморський кліматичний курорт степової зони, розташований у північно-східній частині Одеської затоки, за 10 км від центру Одеси. Має найкращі на узбережжі Чорного моря пляжі.

Курорт Малодолинський— грязевий курорт степової зони, розташований на Малодолинському (колишньому Сухому) лимані, за 28 км від Одеси. Лікувальні ресурси — грязі та ропа — використовуються для спеціалізованого лікування дітей, хворих на ревматизм.

Курорт Приморський— приморський рівнинний курорт степової зони, розташований за ЗО км від Білгорода-Дністровського у великому парку та на широких дрібно піщаних пляжах узбережжя Чорного моря. Клімат має риси морського та степового. Лікують захворювання органів дихання.

Курорт Сергіївна— приморський кліматичний і грязевий курорт степової зони, розташований за 18км від Білгорода-Дністровського на дрібно піщаних пляжах узбережжя Чорного моря та Шаболатського лиману. Основні лікувальні фактори — клімат, лікувальна грязь і ропа з концентрацією солей 22—32 г/л, а також морські купання. Функціонують санаторії та водогрязелікарня для лікування опорно-рухового апарату та периферійної нервової системи.

Курорт Хаджибейський— грязевий курорт, розташований на Хаджибейському лимані, за 15 км від Одеси. Лікувальними ресурсами є грязь і високо мінералізована (32 г/л) хлоридно-натрієво-магнієва ропа лиману. Застосовується аерогеліотерапія. У санаторіях лікують дітей із залишковими явищами поліомієліту.

Курорт Холодна Балка— грязевий курорт степової зони, розташований у північній частині Хаджибейського лиману, за 21 км від Одеси. Лікувальними ресурсами є грязь і ропа. Функціонує санаторій для лікування дітей із залишковими явищами поліомієліту та хворих на ревматизм.

Курорт Чорноморка— приморський кліматичний курорт степової зони, розташований на піщаних пляжах за 20 км від Одеси. Має характерний для цього району клімат. Дається взнаки вплив моря: частіші бризи, чимала кількість ясних днів. Пологий берег, піщане без каменів дно, невелика глибина створюють сприятливі умови для купання. У санаторіях лікують дорослих і дітей, хворих на кістково-суглобовий туберкульоз і активний туберкульоз органів дихання.

На території Миколаївської області до курортних відносять такі населені пункти, як: Очаків, с. Коблеве, с Рибаківка, с. Вікторівка, с Морське, с Василівка, с. Покровка, с. Пок-ровське, с. Чорноморка.

На території Херсонської області до курортних відносять такі населені пункти, як: Скадовськ, Гола Пристань, с-ще Лазурне, с Більшовик, с Залізний Порт, с Приморське, с Красне, с. Хорли.

Курорт Очаків— це кліматичний курорт місцевого значення. Клімат курорту помірно теплий. Поблизу розташований Бе-резанський лиман з лікувальними мулистими грязями. Поширені широкі дрібнопіщані пляжі.

Курорт Скадовськ— великий кліматичний приморський курорт Херсонщини, що знаходиться на положистому березі мілкої Джарилгацької затоки Чорного моря. Чисте степове повітря, постійні морські бризи створюють тут чудові кліматичні умови. Має численні оздоровчо-спортивні заклади.

Курорт Гола Пристань (Гопри)— грязевий курорт степової кліматичної зони, розташований за 18 км від Херсона на лівому березі Конки, що є притокою Дніпра. Містить великі запаси мулової лікувальної грязі континентального походження. Клімат теплий, температура в липні-серпні +22—23 °С (іноді підвищується до +40 °С); відносно м'яка зима (середня температура січня -З °С), мінімальна відносна вологість повітря влітку 50—45 %. Річна кількість опадів сягає 300—350 мм. Функціонують санаторії та водогрязелікарня для лікування гінекологічних захворювань, периферійної нервової системи та органів дихання.

На березі Азовського моря у Запорізькій області розташовані два популярні кліматогрязеві курорти: Бердянськ та Кирилівка.

Курорт Бердянськ— це курортна столиця Приазов'я, грязевий та кліматичний рівнинний курорт степової зони Запорізької області. Природні лікувальні ресурси — солоні озера з великими запасами лікувальних грязей, а також просторі піщані пляжі, південний морський та степовий клімат, різноманіття фруктів. Літо у Бердянську спекотне: температура повітря в червні становить +20,7 °С, у липні-серпні сягає +22,5—23,6 °С. Середня температура води коливається від +17 °С у травні до +24 °С у липні-вересні. Основні лікувальні засоби курорту: мулисті грязі та ропа озер Червоне, Велике й затоки Азовського моря, а також мінераль

ні хлоридні й натрієві води.

Функціонують численні санаторії, курортна поліклініка з водогрязелікарнею для амбулаторних хворих, а також будинки та бази відпочинку. Показаннями для лікування є захворювання органів руху, периферійної нервової системи, гінекологічні та органів дихання не туберкульозного характеру.

Курорт Кирилівка— приморський кліматично-грязевий курорт, розташований у степовій зоні Запорізької області. До основних лікувальних факторів відносяться мулисті сульфідні грязі у руслах річок Великий та Малий Утлюк, Утлюцькому й Молочному лиманах та хлоридні натрієві мінеральні води. Ропа Утлюцького лиману хлоридно-сульфатно-натрієво-кальцієвого типу містить до 160 г/л солей. Джерело сірководневої хлоридно-натрієвої води з мінералізацією до 7 г/л використовують для ванн. Клімат теплий, наближений до клімату Криму: середньомісячна температура липня становить +21 °С; зима помірно холодна (середньомісячна температура січня -6 °С). Пляжі широкі, дрібно піщані, з пологим морським дном. Функціонують санаторії, пансіонати з лікуванням, бальнеогрязелікарня.

Іншими відомими морськими курортами Запорізької області є: Приморськ, с Новокостянтинівка, с Строганівка.

На території Донецької області до курортних відносять такі населені пункти, як: Слов'янськ, Слов'яногірськ (бальнеологічні), Новоазовськ, с-ще Седове, с-ще Ялта, с. Мелекине, с. Урзуф (приморські).

Наступним за популярністю курортним регіоном України є Карпатський, що охоплює Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку й Закарпатську області.

На території Львівської області до курортних відносять такі населені пункти, як: Трускавець, Моршин, Сколе, с-ще Славське, с-ще Східниця, с-ще Верхнє Синьовидне, с-ще Великий Любінь, с-ще Брюховичі, с-ще Івано-Франкове, с-ще Немирів, с-ще Шкло, с Модричі, с. Опака, с. Гребенів, с. Корчин, с. Лисовичі, с. Смерічка, с. Розлуч.

На території Закарпатської області до курортних належать такі населені пункти: с-ще Чинадієве, с-ще Поляна, с. Сойми, с Кваси, с. Голубине, с. Шаян.

На території Івано-Франківської області до курортних належать такі населені пункти, як: Яремча, с-ще Ворохта, с. Мику-личин, с Татарів, с Яблуниця, с Новий Мізунь, с Мислівка, с Шешори, с. Черче.

Відоме своїми курортами Українське Полісся. Найвідоміші з них знаходяться на Київщині.

Курорт Біла Церква— бальнеологічний курорт на базі радонових гідрокарбонатно-кальцієво-натрієвих та гідрокарбонат-но-кальцієво-магнієвих мінеральних лікувальних вод. Водолікарні обслуговують як місцеве населення, так і амбулаторних хворих з інших областей України.

Курорт Боярка— кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 22 км на південний захід від Києва. Має санаторії для лікування органів дихання, численні пансіонати, профілакторії, будинки та бази відпочинку.

Курорт Ворзель— кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 35 км на північний захід від Києва серед широких лісових масивів переважно з листяних порід дерев. Лісостеповий клімат, нежарке літо (середня температура найтеплішого місяця липня становить +20 °С), м'яка зима (середня температура найхолоднішого місяця січня становить —6 °С), тепла та суха осінь створюють сприятливі умови для профілактики та ефективного лікування захворювань органів кровообігу, дихання, а також функціональних порушень нервової системи у санаторіях, будинках та на базах відпочинку для дорослих і дітей.

Курорт Ірпінь— кліматичний курорт лісової зони, розташований на великому масиві хвойних лісів біля Києва. Має санаторії для лікування органів дихання та зору, а також бази відпочинку.

Курорт Конча-Заспа— лісостеповий рівнинний кліматичний курорт, розташований у зеленій зоні за 20—25 км від Києва, мальовничий ландшафт якого створюють мішані ліси, озера та просторі придніпровські луки. Має санаторії для лікування органів кровообігу та нервової системи, а також будинки та бази відпочинку.

Курорт Миронівка— бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на околицях Миронівки. Основний лікувальний фактор — радонова гідрокарбонатно-кальцієво-маг-нієва вода з мінералізацією 2,6 г/л і вмістом радону до 160 одиниць Махе — сприяє ефективному лікуванню суглобів і периферійної нервової системи.

Курорт Пуща-Водиця— рівнинний кліматичний курорт лісової зони, розташований за 20 км від Києва. Сприятливий клімат характеризується позитивною середньорічною температурою +7 °С, нежарким літом, м'якою зимою та сухою теплою осінню з великою кількістю сонячних днів. Середньорічна відносна вологість повітря — 70 %, кількість опадів на рік — близько 600 мм. На курорті функціонують санаторії для лікування органів дихання, нервової системи тощо.

Курорт Святошин— лісовий рівнинний кліматичний курорт, розташований у передмісті Києва. Має характерний для лісової зони Київської області клімат. На території широкого масиву соснових лісів з озерами та ставками споруджено понад 10 санаторіїв, будинків і баз відпочинку.

Житомирська бальнеолікарня— бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на півдні Житомира, на березі річки Тетерев. Для лікування застосовується радонова (45 одиниць Махе) гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-магнієва вода з мінералізацією 0,6 г/л. Функціонує курортна поліклініка та радонолікарня.

Важливим курортно-рекреаційним районом України є Придністров'яв межах Вінницької, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької, Кіровоградської, Одеської і Миколаївської областей. Сформований як територіально-рекреаційна система в басейнах рік Пруту, Дністра, Південного Бугу. Основними рекреаційними ресурсами району є м'який помірно континентальний клімат, лікувальні грязі, мінеральні води, досить густа гідрографічна сітка, багата рослинність, мальовничі краєвиди, природні комплекси, численні пам'ятки природи. Поширені радонові (Хмільник, Сарнів), сульфатно-хлоридні натрієві (Микулинці, Мшанець, Сатанів, Кам'янець-Подільський), з підвищеним вмістом органічних речовин (Ново-Збручанська у Тернопільській області) лікувальні води. Лікувальні властивості мають і торфовища. Бальнеологічні і пелоїдні ресурси Придністров'я ефективні при лікуванні опорно-рухового апарату, нервової та серцево-судинної системи, шкіри, обміну речовин та гінекологічних захворювань [2].

Серед найбільш відомих курортів району є Немирів і Хмільник (Вінницька область).

Курорт Немирів— бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований на північ від Південного Бугу. На базі сірководневих мінеральних вод працює будинок відпочинку, що розташований у палаці 1894—1917 рр. У Немирові лікують захворювання органів кругообігу, опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри. Цікавими для туристів будуть Немирівський парк — пам'ятка садово-паркового мистецтва XIX ст., три музеї, пам'ятки архітектури та інші об'єкти туризму [2, с. 167-198].

Курорт Хмільник— бальнеологічний курорт лісостепової зони, розташований у північно-західній частині Вінницької області, на Південному Бузі. Основні рекреаційні ресурси: Новохмільницьке родовище радонових мінеральних вод, а також родовище лікувальної торфової грязі. У Хмільнику є 2 парки — пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значенння. Діють 7 санаторіїв, пансіонат. Відпочивальники можуть оглянути краєзнавчий музей, об'єкти туризму (башта замку 1534 р. і палац, 1911—1915 рр.) [2, с. 314].

Вагоме місце в рекреаційній спеціалізації окремих країв України посідає Західне Поділля з групою популярних бальнеологічних курортів: с-ще Скала-Подільська, с-ще Гусятин, с-ще Микулинці, с-ще Сатанів, с Слобідка Сатанівська, с Скоморохи, с. Конопківка, с Маків.

Неабияке значення в рекреаційній спеціалізації України мають курорти Придніпров'я. Зокрема:

Курорт Миргород— рівнинний бальнеологічний і грязевий курорт лісостепової зони Полтавщини. Природними лікувальними ресурсами є хлоридно-гідрокарбонатно-натрієва вода з мінералізацією до 3 г/л і високоякісна торф'яна грязь, які використовуються для лікування органів травлення — печінки та жовчних шляхів. Клімат характеризується малохмарною, теплою, часто спекотною та сухою погодою. Середня температура липня +20 °С, січня -6 °С. Річна кількість опадів 500 мм. Функціонують санаторії, амбулаторний сектор, а також завод з розливу мінеральної води.

Курорт Гадяч— кліматичний курорт лісової зони Полтавщини, розташований у мальовничій місцевості на березі Псьолу, за 5 км від Полтави. Клімат характеризується неспекотним літом з середньою температурою липня +20 °С і відносно теплою зимою з середньою температурою січня -7 °С. Річна кількість опадів сягає 500 мм. Функціонують санаторії для лікування органів дихання.

Курорт Ліщинівка— лісовий кліматичний курорт, розташований на березі Ворскли, за 2 км від ст. Ліщинівка Кобеляцького району Полтавської області. Санаторії для лікування органів дихання розміщені у великому лісопарку.

Курорт Баси— кліматичний курорт лісостепової зони Сумщини, розташований за 7 км від Сум у великому масиві хвойно-листяних лісів вздовж Псьолу. Має санаторії для лікування органів дихання.

Курорт Соснівка— рівнинний кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 3 км від Черкас у великому масиві хвойних лісів правого берега Дніпра. Основний лікувальний фактор — клімат — характеризується теплим літом з сер'едньо-місячною температурою липня +20,4 °С та помірно м'якою зимою з середньою температурою січня -6 °С. Річна кількість опадів сягає 1500 мм, сонячних годин — близько 1800. Функціонують санаторії, пансіонати, профілакторії, будинки відпочинку, оздоровчо-спортивні бази.

Знаменська бальнеолікарня— бальнеологічний курорт степової зони Кіровоградщини. Має радонолікарню, для лікування застосовують гідрокарбонатно-сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієво-магнієву радонову воду з вмістом радону 63 одиниці Махе та загальною мінералізацією 0,7 г/л.

Курорт Солоний лиман— рівнинний грязевий і бальнеологічний курорт степової зони, розташований у Новомосковському районі за 20 км від Дніпропетровська. Лікувальні природні ресурси — грязь і ропа лиману хлоридно-сульфатно-гідрокар-бонатно-натрієвого складу з мінералізацією 31 г/л, а також слабо мінералізована (0,26 г/л) гідрокарбонатно-хлоридно-натрієво-кальцієва питна вода, що після промислового розливу використовується як столова та лікувальна. На курорті функціонує бальнеогрязелікарня зі стаціонаром. Показаннями для лікування є захворювання суглобів і периферійної нервової системи.

Сучасна курортологія — це наука, що вивчає лікувальні властивості природних компонентів, характер їх дії на організм людини, можливість їх застосування з лікувальною і профілактичною метою на курортах, розробляє покази і проти покази для санаторно-курортного лікування і методи застосування курортних факторів при різних захворюваннях.

Україна надзвичайно багата на природні курортні ресурси, які мають лікувальні властивості. На території нашої держави є мінеральні води всіх основних бальнеологічних груп: вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті і миш'яковисті, йодні, бромні та йодо-бромні, борні, крем'янисті, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей.

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об’єктами інфраструктури, використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та рекреації і підлягає особливій охороні. Курортно-рекреаційні заклади — це спеціалізовані заклади короткочасного (щоденного, щотижневого) та тривалого розміщення людей, призначені для задоволення їхніх рекреаційних потреб (лікувально-оздоровчих, культурно-освітніх і спортивних).

Більшість курортів України, що мають кілька лікувальних факторів, відносять до курортів змішаного типу: бальнеогрязевих, бальнео-кліматичних, кліматобальнеогрязевих. В Україні діє багатофункціональна система санаторно-курортного обслуговування населення. Санаторно-курортне лікування здійснюють санаторії, санаторії-профілакторії, лікувальні бази, пансіонати з лікуванням.

В Україні діють 482 санаторії, 404 санаторії-профілакторії, 1961 база відпочинку, 257 пансіонатів, 46 будинків відпочинку та 66 пансіонатів з лікуванням. Загальна місткість санаторно-курортних закладів у 2004 р. становила майже 400 тис. місць.

1.3 Сутність природно-ресурсного потенціалу. Кількісна та якісна оцінка

Починаючи цій розділ, треба по-перше зазначити, що чіткого визначення "потенціал" та "ресурси" не мають. У різних тлумачних виданнях, з економічної та соціальної географії світу, можна знайти таке формулювання: природно-ресурсний потенціал (ПРП) території — це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживній вартості, У такому розумінні ПРП території посідає цілком певне місце в системі "суспільство — природа".

Сфера взаємодії природи й суспільства охоплює не лише безпосередньо експлуатовані, а й усі розвідані природні ресурси, що складають ПРП території

Разом із поняттям ПРП території використовують терміни "потенціал ландшафтний", "потенціал природних ресурсів".

Потенціал ландшафтний характеризує фізичний стан і енергетичну забезпеченість географічних ландшафтів, які визначають їхню здатність виконувати природоохоронні та соціально-економічні функції, а також задовольняти суспільні потреби через різні види природокористування.

Потенціал природних ресурсів — це здатність природного комплексу або його окремих компонентів задовольняти потреби суспільства в енергії, сировині, здійсненні різноманітних видів господарської діяльності. Величина потенціалу природного і потенціалу ландшафтного, на відміну від природно-ресурсного, оцінюється в природних (натуральних) показниках.[13,c.154]

За системним ученням, ПРП території - це цілісна система складно організованих об'єктів. Його цілісність визначається закономірним сполученням взаємно умовлених природних і соціально-економічних зв'язків і залежностей, що поєднують територіальне всі природні ресурси. ПРП — це об'єктивна дійсність і водночас — сукупність економічних відношень, що складаються на базі його використання.

Найважливішою властивістю ПРП території як системи є те, що він становить природний комплекс, у якому існують тісний взаємозв'язок та ієрархічна підпорядкованість усіх компонентів, що його складають. Зміни в одному з них викликають відповідні зміни в іншому, й навпаки.

Для ПРП території характерна наявність компонентної, функціональної, територіальної та організаційної структур.

Компонентна структура ПРП — це внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (лісових, земельних, водних тощо). Щодо цього ПРП території може бути поділений на такі групи ресурсів:

· мінеральні (паливно-енергетичні й металеві корисні копалини, нерудна сировина, сировина для металургійної промисловості, гірничо-хімічна сировина, будівельні матеріали);

· водні (поверхневий стік, підземні води);

· земельні (з урахуванням сільськогосподарського призначення й характеру ґрунтового покриву);

· лісові (щорічний приріст деревини);

· природно-рекреаційні (рекреаційні території, придатні для створення санаторно-курортних закладів, баз відпочинку, туристичних маршрутів тощо).

Функціональна структура ПРП відображає класифікацію природних ресурсів за їхньою здатністю до формування комплексів та участі в територіальному поділі праці, що втілюється в господарській спеціалізації окремих територій (видобуток вугілля, лісове господарство тощо).

Територіальна структура ПРП характеризує різні форми просторової організації природно-ресурсних комплексів (вугілля + залізна руда для виплавляння металу тощо).

Організаційна структура ПРП розглядає природні ресурси під кутом зору їхньої самоорганізації, само відтворення, а також щодо ефективності їхньої експлуатації, охорони й відтворення.

Розвиток ПРП території в часі має циклічний характер і веде до формування ресурсних циклів, які відображають життєдіяльність потенціалу природних ресурсів. Під ресурсним циклом розуміється сукупність перетворень і просторових переміщень певної речовини або групи речовин, що присутні на всіх етапах використання його людиною виявлення, підготовка до експлуатації, вилучення з природного середовища, перероблення, споживання, повернення в природу) в межах суспільної ланки загального кругообігу даної речовини на Землі.[4, c.312]

Важливе значення в системі раціонального природокористування мас природно-ресурсне районування. Воно базується на економіко-географічному вивченні ПРП і відображає підсумки еколого-економічної оцінки ПРП, дає змогу встановити не тільки якісні, а й певні кількісні межі ресурсу. Крім цього, природно-ресурсне районування розкриває особливості організаційної структури ПРП як системного утворення в компонентному, функціональному й територіальному аспектах. У практичному аспекті природно-ресурсне районування може слугувати науковим обґрунтуванням для схем комплексного використання, охорони й відтворення ПРП, тобто природокористування в цілому.

Раціональне використання та охорона ПРП — найважливіша проблема сучасності в багатьох регіонах світу. Під охороною ПРП розуміють систему заходів, що спрямовані на підтримання якісних і кількісних параметрів його продуктивності в інтересах розвитку суспільства. Відтворення ПРП можна розглядати як процес відновлення попереднього стану й збільшення продуктивності природних ресурсів території.

Охорона і відновлення ПРП охоплює широкий комплекс заходів щодо функціонування природокористування — технологічних, відтворювальних, господарських.

Важливим завданням природокористування є також відновлення природних ресурсів, родючість ґрунтів, відновлення рибних ресурсів, продуктивності лісів та ін. Господарські заходи пов'язані з удосконаленням територіальної організації в природокористуванні, розробленням схем комплексного використання, охорони природних ресурсів (їх окремих компонентів), провадженням ефективної цінової політики, викликаної введенням плати за користування природними ресурсами.

Природно-ресурсний потенціал — важливий фактор розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси і природні умови. Відповідно до найбільш поширеного трактування під природними ресурсами розуміють тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил можуть бути використані для задоволенні потреб людського суспільства. Природні умови — це тіла й сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності суспільства, але не беруть безпосередньої участі у виробничій і невиробничій діяльності людей. Такий поділ є до певної міри умовним, оскільки окремі компоненти можуть виступати і як ресурси, і як умови. До основних характеристик природно-ресурсного потенціалу відносять:

· географічне положення;

· кліматичні умови;

· особливості рельєфу;

· розміщення ресурсного потенціалу.

Розрізняють компонентну, функціональну, територіальну і організаційну структури природно-ресурсного потенціалу [1, с. 154—155]. Компонентна структура характеризує внутрішні та міжвидові співвідношення природних ресурсів (земельних, водних, лісових тощо); територіальна характеризує різні форми просторової дислокації природно-ресурсних комплексів; організаційна характеризує можливості відтворення та ефективної експлуатації природних ресурсів. Функціональна структура природно-ресурсного потенціалу відображає вплив природних ресурсів на формування спеціалізації територій та певних господарських комплексів.

Природно-ресурсний потенціал є багатокомпонентним. Виділяють такі його складові:

· мінеральні,

· земельні,

· водні,

· лісові,

· біологічні,

· рекреаційні,

· кліматичні

· космічні ресурси.

РОЗДІЛ 2. ОЗДОРОВЧІ ЗАКЛАДИ УКРАЇНИ

2.1 Лікувальні заклади Вінницької області

Курорт Хмільник є одним з найбільш відомих та популярних курортів, серед великого розмаїття природних лікувальних ресурсів України він давно став улюбленим місцем лікування та відпочинку для десятків тисяч людей, не тільки для наших співвітчизників, а й для іноземців з ближнього та далекого зарубіжжя. Цілющі води курорту, лісове повітря, зелені береги річки Південний Буг, дивні краєвиди, доброзичливі люди приваблюють, викликають бажання в тих, хто побував тут хоч раз, повернутися сюди знову і знову.

Річка Південний Буг входить у місто Хмільник двома рукавами і створює в центрі його невеликий острів, де в 1934 році при пошуках питної води була пробурена свердловина, яка відкрила мінеральну вуглекисле-радонову воду з високим вмістом марганцю. Український НДІ курортології та інститут геологічних наук Академії наук України провели ряд досліджень та прийшли до висновку про бальнеологічну цінність знайденої в Хмільнику мінеральної води. В 1938 році державна постанова признала район залягання лікувальних вод у Хмільнику курортом.

З 1944 року в місті Хмільник починає функціонувати водолікарня Вінницького обласного відділу охорони здоров'я. Але справжня слава прийшла з відкриттям обласної фізіотерапевтичної лікарні. На курорті швидко виросли чудові корпуси санаторіїв. Незабаром хворих почали приймати лікарня залізничників, клінічний військовий санаторій «Хмільник», санаторії «Радон», «Поділля», «Південний Буг», «Березовий гай».

Медичний реабілітаційний центр «Південний Буг» розташований у чудовому куточку серед зелені парку. Сімдесят перших відпочиваючих МРЦ прийняв у березні 1970 року. Чутки про новий центр реабілітації швидко розповсюджувались, він розширювався, реконструювався.

Сьогодні медичний реабілітаційний центр «Південний Буг» розрахований на 185 місць і має в своєму складі відділення відновлювального лікування, відділення реабілітації хворих цукровим діабетом та кардіологічних хворих, курортну поліклініку. До складу курортної поліклініки входять: клініко - біохімічна лабораторія, яка виконує не лише загально клінічні, а й повний спектр біохімічних досліджень, дослідження на тоНауковий керівник: рч-інфекцію: (хламідіоз, цитомегаловірус, токсоплазмоз, уреаплазму, мікоплазму, а також гонорею і трихомоніаз) кабінет функціональної діагностики серця та судин (комп'ютерна ЕКГ, реовазографія, реоенцефалографія, кардіомоніторингу (холтер)), кабінет ультразвукової діагностики (гінекологічне обстеження, обстеження простати, сечового міхура, внутрішніх органів, нирок, щитовидної залози, молочної залози), рентгенологічний, стоматологічний (лікування та протезування), гінекологічний, урологічний, психотерапевтичний кабінети, а також фізіотерапевтичні кабінети з сучасною апаратурою, масажні кабінети, павільйон лікувальної фізкультури. Для лікування урогінекологічної патології широко використовуються багатофункціональні фізіотерапевтичні апарати «Яровіт» та «Ярило».

До послуг відпочиваючих також кабінет голкорефлексотерапії, ванне відділення, басейн підводного вертикального витягнення хребта, кабінет гідромасажу ясен радоновою водою, кабінет гінекологічних зрошень радоновою водою, кабінет фітотерапії, кишкових зрошень та мікро клізм, є бювет мінеральної (Моршинської) води. Бальнеотерапія доповнюється також закарпатською групою мін вод («Свалява», «Поляна квасова», «Лужанська»).

У центрі, окрім класичного санаторне - курортного лікування, яке проводиться з постійною корекцією і лікарським контролем, пропонують сучасні методи реабілітації різних захворювань, профілактичні і загально-зміцнюючі лікувальні програми які базуються на поєднанні лікувальних природних факторів (радонові води, бішофіт полтавський, пелобішофіт, озокерит, мінеральна вода для внутрішнього приймання і т.і.) з високими медичними технологіями і ефективними методами традиційної і нетрадиційної медицини.

Щороку тут одержують кваліфіковану медичну допомогу понад 3000 чоловік. Всі вони задоволені не тільки лікуванням, а й проживанням у двомісних кімнатах з усіма зручностями та кольоровим телевізором, за окрему плату медичний центр пропонує кімнати підвищеної комфортності в яких є кондиціонер, телевізор, холодильник, ауді- відеоапаратура, телефон.

Супутникові антени та тюнерне забезпечення гарантують одночасний якісний прийом 27 телевізійних програм українського, російського, польського, німецького телебачення.

Лікування відбувається під наглядом лікарів високої кваліфікації, обслуговування доброзичливе. У подоланні недуг хворим допомагають 14 лікарів, чотири з них мають вищу кваліфікаційну категорію, сім - першу, а також майже 70 середніх та молодших медичних сестер. Хороші побутові умови забезпечують працівники адміністративно - господарської служби. В коридорах практично немає черг, процедури розписані буквально по хвилинах. Пацієнти визначають санаторій, як домашній, через зручні умови проживання та доброзичливе відношення персоналу.

У центрі лікують захворювання опорно - рухового апарату, нервової та серцево - судинної систем, хвороби ясен, шкіри, обміну речовин, в тому числі і цукровий діабет, гінекологічні та урологічні захворювання.

У зв'язку з тим, що головним лікувальним фактором є радонова мінеральна вода, доцільно коротко розповісти, яким чином вона впливає на організм людини, а також про її цілющі властивості.

Радон - продукт радіоактивного розпаду радія, недовго живучий ізотоп, належить до інертних газів, Під час прийому радонових ванн продукти його розпаду утворюють на шкірі активний наліт, який збільшується під час легких рухів хворого у ванні і зберігається на ній 2-3 години. І саме тоді радон потрапляє до організму людини через шкіру, легені, слизові оболонки у кров'яне русло і впливає на весь організм, внаслідок чого іонізуються молекули води - складової всіх тканин організму. Одержані вільні радикали посилюють окислювальні процеси в організмі, змінюють тактильну і больову чутливість шкіри. Як відомо, різні її зони через нервову та судинну систему пов'язані з усіма частинами тіла та внутрішніми органами. Таким чином, зміни у шкірі викликають і зміни обмінних процесів у різних органах і системах організму.

Радоново - вуглекислі ванни вирівнюють процеси збудження та гальмування у вищих відділах нервової системи, заспокоюють, поглиблюють сон, зменшують біль, нормалізують пульс, артеріальний тиск, а це поліпшує серцеву діяльність. Лікувальна дія радонових ванн зумовлена їх протибольовими, протизапальними, десенсибілізуючими та заспокійливими властивостями. Під впливом радонотерапії поліпшується вуглеводний та мінеральний обмін, посилюються ферментативні процеси, стимулюються адаптаційно – захисні сили організму. Завдяки впливу на функцію наднирників, стимулюється виділення гормонів, підвищується здатність захисних і компенсаторних механізмів. Для радонотерапії властивий ефект післядії, який триває приблизно два місяці.

Таким чином, після ознайомлення у загальних рисах з лікувальною дією радону стає зрозумілим його використання для лікування таких захворювань, як остеохондрози, захворювання суглобів різного походження, посттравматичних станів, серцево - судинних захворювань, захворювань судин та периферійної нервової системи.

Радонові ванни корисні також при подагрі, цукровому діабеті, ожирінні, захворюваннях шкіри та їх післяопікових пошкодженнях, при гінекологічних та урологічних захворюваннях.

Накопичений досвід та дослідження дозволяють успішно застосовувати розроблені в медичному центрі стандарті лікування. Тут уважно ставляться до хворих. Всі процедури призначаються тільки після одно- дводенного адаптаційного періоду, в залежності від стану здоров'я та віку хворого, характеру основного та супутніх захворювань. На курс лікування призначають від 10 до 15 різних ванн (загальних, напів-ванн, чотирьохкамерних) або підводне вертикальне витягнення хребта, підводний душ - масаж. Час перебування у ванні - від 8-10 хвилин з поступовим збільшенням до 15 хвилин, більш тривале користування водою недоцільне через рівновагу, яка виникає між вмістом радону в організмі та ванні. Після процедури рекомендується відпочити на протязі години в кімнаті відпочинку ванного відділення.

Крім радоново - вуглекислих ванн застосовують хвойні та перлинні, ванни з сіллю Сакською морською, з солями Мертвого моря, підводний душ - масаж у прісній воді. Поширене захворювання ясен пародонтоз - лікується гідромасажем радоновою водою. Вона добре допомагає і при гінекологічних захворюваннях та захворюваннях чоловічих статевих органів.

У комплексному лікуванні успішно застосовується кліматолікування. Місцеві метеорологічні умови чудово впливають на людину. Клімат курорту помірно теплий, без різких коливань температури. До курорту примикають величезні масиви листвяно - хвойного лісу. Річка і ліс, а також чисте, достатньо озоноване повітря значно підвищують ефективність бальнеологічного лікування.

Лікувальна фізкультура посідає одне з важливих місць в оздоровленні хворих. Це ранкова фізична зарядка, заняття з методистом у групах лікувальної фізкультури, або індивідуально, теренкури, спортивні ігри, заняття на апаратах механотерапії, тренажерах, бігових доріжках.

Для подолання хвороби широко застосовуються лікувальний масаж, фізіотерапевтичні методи лікування, такі, як електросвітлолікування, мікрохвильова - та магнітотерапія, лазеротерапія, терапія постійними або імпульсними струмами та інтерференцтерапія, ультразвукова та КВЧ — терапія. Є кабінети озокеритопарафінолікування, електрогрязелікування, де успішно лікують хронічні запальні процеси.

При супутніх захворюваннях бронхо - легеневої системи лікар призначає інгаляції. В інгаляційному кабінеті відпускають різноманітні процедури - лужні інгаляції, масляні (обліпиха, лаванда), інгаляції із трав (шавлія, евкаліпт, ромашка).

Складовою частиною лікування різних захворювань є дієтичне харчування. Харчування 5- ти разове, по системі індивідуального попереднього замовлення. Меню семиденне, сезонне, збалансоване по основних хімічних інгредієнтах, амінокислотному складу та калорійності. Для дієтичного харчування забезпечується 10 столів по Певзнеру. В центрі організоване ресторанне харчування для VIР- персон, «шведський стіл».

При супутніх захворюваннях шлункове - кишкового тракту, жовчного міхура успішно застосовується мінеральна вода (розведена ропа №1 та №6) курорту Моршин. Функціонує бювет розливу мінеральної води: Моршинська мінеральна вода № 1, №6 (хронічні гастрити, ентерити, коліти, захворювання печінки, жовчного міхура, підшлункової залози), води Закарпаття «Свалява», «Поляна квасова», «Лужанська», вода типу «Нафтуся» курорту Сатанів, також відпускаються чаї з відварів трав: вітамінно- лікувальні, заспокійливі, серцево-судинні.

Особливого значення в лікувальному процесі лікарі центру надають фітотерапії. Для лікування пацієнтів постійно використовуються плоди глоду, шипшини, трави звіробою, хвоща польового, споришу, пустирника, м'яти, листя евкаліпту, квіти липи, календули, ромашки, коріння валеріани, аїру, кору дуба, крушини. Широко використовуються збори «Арфазетин», «Заспокійливий», «Жовчогінний», «Вітамінний» та інші.

Для Інгаляцій, аплікацій, перев'язок застосовують сік каланхое, подорожника, хлорофіліпт (спиртовий та масляний), рекутан та ін. У відновленні здоров'я людей, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи застосовується спеціальне курсове лікування ентеросорбентами (полісорб, ентеросгель, активоване вугілля, «Веста карболонг»), радіопротекторами.

У наш складний напружений час надзвичайно важливе місце у лікувальному процесі посідає гіпносугестивна психотерапія і аутотренінг. У центрі обладнано кабінет психотерапії. Лікарем щодня проводяться групові та індивідуальні лікувально - оздоровчі сеанси. Для певних соціальне - професіональних категорій пацієнтів розроблені методики психотерапевтичної реабілітації.

Невід'ємною складовою успішного лікування хворих є забезпечення повноцінного відпочинку, створення належних умов для доброго настрою, душевної рівноваги. До послуг відпочиваючих - клуб центру, тут лунають пісні самодіяльного колективу, музичного ансамблю, чимало людей збирають літературні вечори, вечори відпочинку, читаються лекції на медичні та інші теми. Книголюбів обслуговує багата бібліотека.

У медичному центрі «Південний Буг» працює перукарня, кабінет косметолога, кабінети манікюру та педикюру, солярій, функціонує міжміський телефонний зв'язок, є можливість попере, цього замовлення проїзних квитків на залізничний транспорт.

Центр зустрічає і проводжає відпочиваючих власним мікроавтобусом.

Територія центру завжди в ідеальному стані, дерева, кущі, квіти, річка Південний Буг створюють відповідні умови для повноцінного відпочинку. Є бігова доріжка, парк з розмітками для теренкуру, волейбольний майданчик та гімнастичні снаряди під відкритим небом, настільний теніс. В окремому приміщенні розташована більярдна.

Для тих, хто приїздить в центр власним транспортом, передбачена автостоянка, що цілодобово охороняється.

Ви одержите високоефективне лікування. Із задоволенням відпочинете, зміцните своє здоров'я і поїдете з масою приємних вражень.

Кожен, кому довелося побувати в центрі, з теплом і вдячністю згадує м. Хмільник, його своєрідну красу, гостинність і добре серце тих, хто повертає людям найдорожче - здоров'я.

2.2 Мінеральні джерела Закарпаття та Прикарпаття

лікувальний природний курорт оздоровчий

В Українських Карпатах зосереджена більшість мінеральних джерел України, представлені практично всі типи мінеральних вод, в тому числі унікальних за своїм складом та лікувальними властивостями, адже недарма такі джерела звалась в народі "Святими криницями".

Протягом не одної сотні літ люди на власному досвіді пересвідчувались в цілющих властивостях мінеральних вод. У наш час лікуються не тільки відвідуючи курорти, а й використовуючи розлиті у пляшки мінеральні води.

Своєю популярністю Закарпатська область завдячує не в останню чергу мінеральним джерелам. Адже саме тут зосереджено близько 66 відсотків родовищ вуглекислих мінеральних вод України, причому ця вода за якістю і ступенем лікувальних властивостей не поступається відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі, Франції. До того ж, саме в Україні зосереджено понад 70 відсотків європейських запасів мінеральних вод, отож не потрібно бути бозна-яким аналітиком, аби зробити висновки, що це дає державі.

Якщо ж говорити винятково про Закарпаття, то слід сказати, що саме в цьому регіоні нараховується понад 360 різних за хімічним і газовим складом, температурою і лікувальними властивостями мінеральних джерел, їхній загальний дебіт становить близько 10 тисяч кубометрів на добу.

За мінералізацією закарпатські мінеральні води є слабо-, мало-, середньо-і високо мінералізованими, зустрічаються також розсоли. Таким чином, в Закарпатті є мінеральні води всіх бальнеологічних груп. Значна частина їх (61,4 відсотка) зосереджена в гірській зоні, менша (31,4 відсотка) — в передгірній і лише 7,2 відсотка джерел знаходиться у низовинній частині області. Фізико-хімічні, біологічні і лікувальні властивості, а також добовий дебіт мінеральних джерел дозволяють виділити 30 найбільш перспективних родовищ. За даними відділу статистики промисловості Закарпатського обласного управління статистики, за своїми властивостями 4 родовища мінвод відповідають типу "Єсентукі", 7 — "Боржомі" й "Арені" та багатьом аналогам інших відомих мінеральних вод.

Говорячи про мінеральні води Закарпаття, насамперед треба сказати, що чи не найважливішим є те, що це природне багатство Закарпаття допомагає зберегти найцінніше — здоров'я людини. Адже лікувальні мінеральні води з високим вмістом вуглекислоти та таких мікроелементів, як залізо, мідь, цинк, марганець, дуже цінні. Особливість цих мікроелементів у тім, що вони знаходяться в мінеральних водах у терапевтичних дозах і можуть використовуватися для лікування низки патологій органів травлення, серцево-судинної та нервової систем. Окремі запропоновані для виробництва мінеральні води краю, за висновками фахівців, є просто знахідкою для потерпілих від катастрофи на ЧАЕС, оскільки вода чудово стимулює імунну систему, робить організм стійким до впливу багатьох негативних чинників.

Саме з огляду на все це і є цілком зрозуміло, що на базі мінеральних вод у краї функціонує чимало оздоровниць та санаторіїв. Найвідоміші з них — "Квітка полонини", "Шаян", "Синяк", "Поляна", "Верховина". Лише на території селища Поляна, що на Свалявщині, діють два великі санаторії — "Сонячне Закарпаття" та "Поляна''. Найціннішими з-поміж закарпатських мінералок фахівці визнали "Поляну Купіль", "Поляну Квасову", "Шаянську" та "Лужанську".

Певна річ, з огляду на якість та корисність, мінеральні води користуються значною популярністю. Про це навіть зайве говорити. Тому, відповідно, обсяги видобутку та розливу мін вод збільшуються з року в рік, що дає значну користь для краю. Так, за даними в. о. начальника управління економіки Закарпатської ОДА Михайла Поповича, видобуток ліцензіатами мінеральних вод з родовищ області у питомій вазі затверджених запасів становить 22,9 відсотка проти 21 % у 2005 році. Загалом за 9 місяців цього року розлито понад 10,2 млн. дал води, що порівняно з аналогічним періодом минулого року більше на 15,7 відсотка.

Важливим є й те, що це природне багатство - мінеральна вода — дає платежі до бюджету За даними ДПА в Закарпатській області, за 9 місяців 2006 рік від підприємств, що здійснюють видобуток та використання мінеральних вод (ліцензіати та вторинні користувачі), до зведеного бюджету надійшло 13,7 млн. грн., що на 17 відсотків більше, ніж за відповідний період 2005 року. Заводами з розливу мінеральних вод сплачено податків на суму 4,7 млн. грн., санаторіями — 9,1 млн. грн., що відповідно на 25,9 та 12,9 відсотка більше порівняно з аналогічним періодом 2005 року.

Однак щодо користування природними багатствами постійно виникає чимало проблем. Наразі також постало питання посилення вимог Держстандарту до розливу мін вод. У серпні цього року цей комітет зареєстрував новий національний стандарт України ДСТУ 878 2006 "Води мінеральні природні фасовані. Загальні технічні умови", який має набути чинності 1 січня 2007 року. Згідно з вимогами нового стандарту фасування вод повинне здійснюватися безпосередньо біля місця видобутку, а її транспортування до підприємств, які знаходяться на віддалі від свердловини, можливе тільки за допомогою трубопроводів.

З одного боку, ідея подачі води до заводу на розлив трубопроводом справді хороша адже всім відомо, що мінеральна вода при транспортуванні втрачає свої властивості та руйнується її молекулярна структура. Але є й інший бік: чомусь при розробці стандарту не запитали й не врахували пропозиції, власне, тих, хто видобуває мінеральну воду, розливає її, а це особливо важливо.

"Не можна приймати те чи інше рішення з одну мить і вимагати його виконання, -— коментує ситуацію заступник голови Закарпатської ОДА Володимир Гоблик. Закарпатська обласна держадміністрація введення нового стандарту цілком підтримує — жорсткіші стандарти щодо розливу мінеральної води лише поліпшать її якість, і в цьому є великий позитив. Але якщо говоримо безпосередньо про реалізацію нового стандарту, то виникає чимало проблем.

Насамперед треба сказати, що Закарпаття — це переважно гірська місцевість. У краї значна кількість підземних комунікацій (газо-, нафтопроводів, кабелів зв'язку), приватизованих земельних ділянок, що не дає змогу підприємствам прокласти трубопроводи для транспортування мінводи до існуючих цехів для її виробництва. Тим більше це нереально зробити за півроку (з серпня по січень). З іншого боку для того, аби цими трубопроводами перекачувати воду, потрібно змінювати технології на підприємствах (заводам потрібно замінювати певну частину обладнання, розробляти відповідні проекти, шукати на все це кошти тощо). На всі ці роботи потрібно щонайменше два роки. В іншому разі введення в дію нових стандартів може призвести до припинення виробничої діяльності більшості виробників мінеральної води, ліквідації у зв'язку з цим значної кількості робочих місць та суттєвого скорочення надходжень у державний та місцеві бюджети.

Добре, що Держстандарт погодився з аргументами Закарпатської ОДА, і зараз розглядається питання про можливе відтермінування на два роки введення в дію стандарту. Зараз протягом відведеного часу нам необхідно підготуватися належним чином, а для цього влада збиратиме керівників заводів, підприємств з розливу мінеральних вод і допомагатиме їм готуватися до роботи за нових умов".

Однак у всій цій картині не вистачає ще одного, останнього штриха: чи правильно використовуємо надра, чи не порушуємо екології? Адже добре зрозуміло, що у зв'язку з високою рентабельністю від реалізації мінводи серед суб'єктів підприємницької діяльності зростає конкуренція, загострюються відносини на всіх рівнях (наприклад, з 1997 року кількість суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються розливом мінеральних вод, зросла з 16 до 28). Бажання отримати надприбутки нерідко призводить і до порушень вимог Закону України "Про надра", Правил розробки і охорони родовищ, лікувальних вод, Закону України "Про курорти".

"Проблеми надрокористування в роки незалежності набрали пріоритетного значення, — вважає голова Закарпатської ОДА Олег Гаваші. Раніше всі підприємства були державними в єдиній суспільній системі. Зараз створилися різні приватні структури, дрібні підприємства, які теж хочуть використовувати надра, але не мають належного досвіду, практики бережливого використання надр. Поки потенційні підприємці бачать, що, наприклад із землі б'є мінеральна вода, і тривіально бажають на ній заробити. Хоча паралельно мають знати і про всю глибину відповідальності за участь у такій справі. У цьому й полягає наша мета — відсторонити порушників від зловживань, хижацького ставлення до природи".

На підтвердження цих слів потрібно додати те, що внаслідок дроблення родовиш з'являється багато користувачів, які здебільшого працюють без єдиної ідеології і єдиного координатора у справі видобутку та розливу мінеральної води для широкого кола споживачів. Саме тому нагальним питанням сьогодення є сучасна оцінка всіх запасів мінеральних вод краю, їхній облік, над чим закарпатська влада наразі інтенсивно й працює.

Трускавець – один з найстарших питтєвих курортів Східної Європи. Розташований в 100км. Від Львова, в долині північного передгір’я Східних Карпат на висоті 350 м. На території курорту зосереджені великі запаси мінеральних вод з 14 природними джерелами і „гірським воском” – озокеритом. Курорт дуже компактний, поступово набуваючи європейського стилю. В місті багато ресторанів, магазинів, кінотеатр. Сюди приїздять зірки української та російської естради

Тут знаходиться – курортний парк, міжнародний реабілітаційний центр „Еліта”, санаторії та пансіонати: „Кришталевий палац”, „Карпати”, „Шахтар”, „Арніка”, „Світязянка”, „Молдова”, „Едельвейс”, „Аркада”, „Кришталь”, „Дніпро”, „Либідь”, „Женева”, „Каштан”, „Прикарпаття”, „Весна”, „Берізка”, „Смарагд”, „Рубін”, „Юність” – загалом 18 санаторіїв, 19 пансіонатів, 2 курортні поліклініки, 2 бальнеологічні озокеритні лакувальниці.

Санаторій „Карпати” розташований в живописному місці, на окраїні м. Трускавець, поряд з водосховищем та лісним масивом. Один з кращих санаторіїв курорту, 460номерів в тому числі 236 „покращених” та „люкс”. Існує спортивно-оздоровчий комплекс з 2 басейнами, сауна з гідро процедурами, тренажерний зал, салон краси.

Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецистити, жовчекам’яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні пієлонефрити. Лікування відбувається за допомогою мінеральної води „Нафтуся”.

Санаторій має: Ультразвукове, комп’ютерне по Фолю, обстеження підшлункової залози за допомогою лазерної терапії і ряд інших методик.

Лікування – лікувально-діагностичне та лікувально-профілактичне (в окремих корпусах)

Санаторії „Перлина Прикарпаття”, „Весна”, „Янтар”, „Смарагд” розташовані не далеко від нижнього бювета. В них проводяться лікування хвороб нирок і сечовивідних шляхів, захворювання органів травлення, порушення обміну речовин, урологічні патології, захворювання статевих органів, периферійної нервової системи, обмінно-дистрофічні захворювання хребта і суглобів.

В санаторії „Весна” відкрили єдиний в Україні відділ ранньої реабілітації для пацієнтів у післяопераційний період на жовчовивідних шляхах.

Курорт „Моршин” розташований на висоті 340 м. в живописній долині оточений сосновими та листовими лісами, в 82 км. від Львова і 100 км. від Івано-Франківська.Територію курорту перетинає річка Березниця, розділяючи її на 2 частини – гірну, покриту густим лісом і рівнинну, лісопаркову, де розташовані санаторно-курортні комплекси.

Основні лікувальні фактори Моршина – унікальні за хімічним складом і концентрації хлоридно-сульфатні, натрієво-магнієво-калієві і хлоридно-натрієві мінеральні води, а також торфові грязі і „гірний віск” – озокерит.

Тут розташовані 12 санаторіїв „Лаванда”, „Перлина Прикарпаття”, „Джерело”, „Мармуровий палац”, „Черемош”, 3 пансіонати з лікуванням, бальнеогрязеві лакувальниці на висоті 340 м.

Показання для лікування: хронічні гепатити, коліти, холецестити, жовчекам’яна хвороба, панкреатити, гастрити, язви, хронічні піелонефрити, порушення обміну речовин, захворювання сечовивідних шляхів, захворювання серцево-судинної системи, печінки, підшлункової залози. Лікування відбувається за допомогою хлоридно-сульфатної, калієво-натрієво-магнієвою водою.

ВИСНОВКИ

Дослідивши дану тему ми дійшли таких висновків, що лікувальні ресурси України мають важливе значення, лікувальні природні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров'я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об'єкти і явища природного походження, які можуть бути використані для лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщені практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.

Грязеві покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасикта інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові, Черче та інших.

Україна володіє потужним природно-ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни ними і рекреаційними ресурсами.

У структурі рекреаційних ресурсів України виділяють дві складові частини: природну і соціально-економічну, Україна має різноманітні природні рекреаційні ресурси (кліматичні, біологічні, гідрологічні, ландшафтні, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі тощо). Загальна площа земель, придатних для рекреаційного використання, становить 9,4 мли. га (або 15,6% території країни), у тому числі рівнинних рекреаційних ландшафтів - 7,1%, гірських - 2,3 (у Карпатах - 1,9, в Криму — 0,4). Близько 7,8 млн. га відносяться до умовно придатних до рекреації земель. Майже 10% усіх лісів державного лісового фонду мають рекреаційне значення. Особливе місце в системі рекреаційного використання території України посідає Кримський півострів. Пересічнорічна тривалість сприятливого для рекреації періоду тут становить 175-190 днів, комфортного — 65-80 днів, У рекреації можуть використовуватися землі заповідників та природних національних парків, їхня чисельність в Україні зростає. Так, у 1985 р. нараховувалося 8 заповідників і природних національних парків із площею 368,7 тис. га, а вже у 2002 р. їхня кількість зросла до 33, тобто більше, ніж у 2 рази. Проте зростання заповідної площі було значнішим — у 2,75 рази (у 2002 р. - 1013,6 тис, га)

Мінеральні лікувальні води різного с кладу виявлені майже у всіх областях України, але найбільша кількість джерел зосереджена в західній частіші.

Зокрема, у Закарпатській області. Багато джерел мінеральної води розвідано у Луганській, Дніпропетровській, Полтавській, Рівненській областях, є також відкриті джерела в Івано-Франківській, Харківській, Житомирській, Вінницькій, Хмельницькій, Київській, Черкаській, Донецькій та Запорізькій областях.

Досить значні в Україні запаси лікувальних грязей, що зосереджені, переважно, у південних та північно-західних областях. На базі грязевих покладів функціонують найстаріші в Україні курорти — Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Сасик та інші. У північно-західних областях поширені торфові грязі, які використовують на курортах у Миргороді, Моршині, Немирові, Черче та інших.

Україна володіє потужним природно - ресурсним комплексом, основу якого складають земельні та мінерально-сировинні ресурси. Достатньо високий рівень забезпеченості території країни водними і рекреаційними ресурсами.

Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України — на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. Значні запаси мінеральних вод розміщені у Львівській (Трускавець, Моршин, Східниця, Великий Любень, Немирів), Полтавській (Миргород), Вінницькій (Хмельник) областях. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та в Автономній Республіці Крим.

Завдяки поєднанню певних природних факторів та ресурсів формуються потужні рекреаційні комплекси. Територіальна структура рекреаційного комплексу представлена рекреаційними пунктами (окремо розміщені санаторії, пансіонати тощо), рекреаційними районами (рекреаційні пункти і курорти з відповідною інфраструктурою), рекреаційними регіонами (група рекреаційних районів) та рекреаційними зонами (сукупність взаємопов'язаних регіонів).

Основні проблеми щодо ефективного використання рекреаційних ресурсів України полягають у: максимально повному задоволенні потреб населення у повноцінному оздоровленні та лікуванні; охороні і відновленні рекреаційних ресурсів; зростанні якості послуг у цій сфері. Перспективи розвитку рекреаційного комплексу України полягають у залученні додаткових інвестицій в оновлення інфраструктури, що працює на потреби рекреаційного комплексу; інтенсивному розвитку туризму та індустрії відпочинку і оздоровлення в цілому; збільшенні питомої ваги рекреаційної сфери у зростанні національного доходу країни.[1, с.258]

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про курорти" від 5.10.2000 р. № 2026.

2. Быкова Л.М., Сочка А.А., Тронь Г.Л. Курорти Закарпаття. — К.: Здоров'я, 1974.

3. Географічна енциклопедія України: В 3 т. / Відп. ред.О.М. Маринич. — К.: Українська радянська енциклопедія імені М. П. Бажана, 1990.

4. Данилова Н.А. Климат и отдых в нашей стране: Европейская часть СССР, Кавказ. — М.: Мысль, 1980.

5. Заставний Ф.Д. Географія України. — Л.: Світ, 1993.

6. Здравницы профсоюзов Украины. — К.: Тамед, 1997.

7. Кадастр мінеральних вод України / Гол. ред. М.В. Лобода. — К., 1996.

8. Курортні ресурси України / Під ред. проф. М.В. Лободи. — К.: Укрпрофоздоровниця; Тамед, 1999.

9. Курорты Одессы: Справочник. — Одесса: Маяк, 1976.

10. Курорты: Энциклопедический словарь / Гл. ред. акад.Е. И. Чазов. — М.: Сов. энциклопедия, 1983.

11. Лечебные минеральные воды типа "Нафтуся" / Е. Э. Бабинец, В.М. Шестопалов, Н. П. Мойсеева и др. — К.: Науковадумка, 1986.

12. Маринов Н.А., Пасека И.П. Трускавецкие минеральныеводы. — М.: Недра, 1978.

13. Мінеральні води та курорти Львівщини / Під ред. Б.М. Матолича. — Л.: Палітра Друку, 2003. — 96 с.

14. Постанова КМУ "Про внесення змін до Переліку населених пунктів, віднесених до курортних" від 15.12.1997 р. № 1391.

15. Сосновский В.К. Здравницы Крыма: Справочник. — Симферополь: Таврия, 1977.

16. Справочник по курортологии / Под. ред. Ю.Е. Данилова, О.Г. Царфиса. — М.: Медицина, 1973.

17. Стеценко Г.И., Лоик Й.В. Курорт Трускавец. — Трускавець: Українські технології, 1995.

18. Торохтин М.Д., Денисюк В. Г. Здравницы Карпат: Путеводитель-справочник. — Ужгород: Карпати, 1975.

19. Україна в цікавих фактах: Книга рекордів України / Упорядник Г.О. Маценко. — Л.: Слово, 1992.

20. Українська Радянська Соціалістична Республіка: Енциклопедичний довідник. — К.: Головна редакція УРЕ, 1986.

21. Федунь О. Бальнеологічні ресурси Прикарпаття. — Л., 1999.

22. www.hamalia.com

23. www.mirgorod.com.ua

24. www.city.sumy.ua

25. www.kharkov.org

26. www.tour.kharkov.ua