на тему:
“Гострі інфекційні захворювання в дерматовенерології”
Хломідії
Хломідії – це збудники урогенітальних хламідіозів. Основними формами хламідій є елементарні і ретикулярні тільця. Зрілою формою збудника урогенітальних хламадіозів є сферичне елементарне тільце (1980 р.)
Хламідна урогенітальна інфекція передається статевим шляхом. Нестатевий шлях передачі (забруднені інфікованими виділеннями руки, рушники, білизна) суттєвого епідеміологічного значення не мають, хоч також потребують уваги.
Клінічні прояви хломідної інфекції є урогенітального (біль, свербіння в сечовипускному каналі та виділення із статевих органів серозного або серозно-гнійного характеру) та екстрагенітального характеру (очна форма, суглобова, пораження лімфовузлів і т.д.).
Захворюваність на хломідійну інфекцію (дані по Коломийському ШВД):
2000 р. – 12 чол.
2001 р. (за 9 місяців) – 17 чол.
Лікування: Антибіотики тетрациклінового ряду тривалими курсами (тетрациклін, доксациклін, юнідокс, плюс неспецифічна терапія (вітаміни, імуномодулятори і т.д.).
Сифіліс
Сифіліс – найтяжча і найнебезпечніша недуга з групи венеричних хворіб.
Сифіліс – це хронічне рецидивуюче інфекційне захворювання, що уражає усі органи і тканини організму людини. Він передається, в основному статевим шляхом і на відміну від інших венеричних хворіб – внутрішньоутробно.
Історія сифілісу нараховує не одне століття. Та джерела його первісного походження не зовсім з’ясовані. Щороку у світі хворіє 20 млн. чоловік сифілісом і 100 млн. чоловік гонореєю.
Збудник сифілісу – бліда трепонема – одержала таке найменування тому, що погано сприймає забарвлення. Сифілісом заражаються переважно при випадкових статевих зносинах, рідше побутовим шляхом (через поцілунки, зубну щітку, губну помаду і т.д.).
Сифіліс виліковується після вчасного проведення повноцінної терапії. Такі пацієнти навіть мають здорове потомство.
Захворюваність на сифіліс по роках:
(дані по Коломийському ШВД)
1992 р. – 31 чол.
1994 р. – 50 чол.
1995 р. – 175 чол.
1996 р. – 269 чол.
1998 р. – 270 чол.
1999 р. – 122 чол.
2000 р. – 112 чол.
Лікування: Специфічне: антибіотики (пеніцилін, ретарпен і т.д.) та неспецифічне (імуномодулятори, вітаміни і т.д.).
Короста
Короста – заразне паразитарне захворювання
Зараження коростою відбувається шляхом контакту з людьми, які хворі на цю хворобу. При користуванні спільною білизною, через речі, якими користувався хворий, іграшки, книги та інші.
Ознаки захворювання: свербіння, яке посилюється вночі, висипка у вигляді міхурців, кров’янистих кірочок, екскоріацій на згинальній поверхні рук, ніг, животі. Може бути висипка в складках між пальцями рук. При затяжному протіканні на місці розчухів появляються гнійнички, які засихають в жовті кірочки.
Слід пам’ятати, що на речах людини, яка перехворіла коростою, залишаються кліщі. Ось тому необхідно всі речі хворого продезинфікувати: білизну слід кип’ятити, а одяг прасувати гарячою праскою.
Від корости можна швидко вилікуватись, якщо вчасно звернутися до лікаря дерматолога.
Захворюваність на коросту по роках (дані по Коломийському ШВД).
1975 р. - 141 чол.
1976 р. – 107 чол.
1977 р. – 82 чол.
1980 р. – 52 чол.
1985 р. – 18 чол.
1991 р. – 21 чол.
1995 р. – 68 чол.
2000 р. – 33 чол.
Лікування: 1) крем бензил-бензоит 25%
2) 33% сірчана мазь
3) спремаль
Гонорея
Гонорея відноситься до найбільш розповсюджених венеричних хворіб, що передаються статевим шляхом.
Гіппократ детально описав ознаки хвороби, названої знаменитим Галеном гонореєю, що буквально означає – сім'явитікання. Згодом було доведено, що витікає не сім'я, а гнійні виділення, але назва хвороби так і залишилася.
Збудники гонореї – гонокок, - був відкритий в 1979 році – німецьким вченим Нейссером.
Джерелом зараження є хвора людина. Зараження відбувається, в основному, при статевих зносинах. Нестатевим шляхом інфекція може передаватися при користуванні спільною постільною білизною, предметами вжитку і туалету.
Ознаки хвороби: паління в сечівнику, яке посилюється при сечовипусканні, серозні, або серозно-гнійні виділення із статевих органів.
Гонорея – захворювання, яке повністю виліковується у шкірвендиспансерах.
Захворюваність на гонорею по роках (дані по Коломийському ШВД).
1978 р. – 68 чол.
1982 р. – 72 чол.
1985 р. – 76 чол.
1989 р. – 44 чол.
1990 р. – 33 чол.
2000 р. – 69 чол.
Лікування: антибіотики: флемонсин, макропен, юнідокс, цепорін, плюс неспецифічна терапія (аутогемотерапія, імунотерапія, місцева терапія).