Назва реферату
: Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції Розділ
: Біологія
Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції
Ендокринна система. Залози внутрішньої секреції.
Це залози, які не мають вивідних протоків і виділяють свої продукти – секрети в кров, що їх омиває. Кількість цих секретів незначна і називаються вони – гормонами.
Гормони мають гуморальний вплив на обмін речовин, ріст, розвиток, функції різноманітних органів тіла.
Гормони – складні органічні речовини різної хімічної природи: білки. Видозмінені амінокислоти, стероїди.
Гормони – біологічно активні речовини. Які в незначних кількостях здатні здійснювати значний вплив на організм.
Особливості гормонів:
1.Утворюються в організмі в дуже малих кількостях, але ефективно діють на фізіологічні процеси.
2.Поступаються нервовій системі в швидкості настання ефекту (відповіді).
3.Для гормонів специфічна, тобто кожен гормон виконує певну функцію, регулює один якийсь процес, але впливають на нього в усіх клітинах і тканинах.
4.Гормони після попадання в кров виконують своє призначення далеко від місця синтезу.
5.Гормони регулюють переважно процеси обміну речовин, які відбуваються всередині клітини.
Погоджена функція З.В.С. може порушуватися:
1.Залози можуть виділяти гормони в надлишку – гіперфункція (більше норми).
2.В інших випадках залози можуть утворювати мало гормонів – гіпофункція (менше норми).
Гіпер і гіпофункції приводять до порушень життєдіяльності організму.
До залоз внутрішньої секреції відносять:
1.Гіпофіз.
2.Епіфіз (шишкоподібна залоза)
3.Тимус (вилочкова, загрудинна).
4.Щитовидна.
5.Наднирникові.
Підшлункові і статеві залози належать до залоз змішаної секреції, бо виконують і зовнішньосекреторну і внутрішньосекреторну функції.
Розташовані в різних ділянках тіла. З.В.С. взаємодіють між собою, утворюючи ендокринну систему. Провідна роль в об’єднанні залоз належить гіпофізові.
Гіпофіз – невеликих розмірів, важить – 0,5 г, розміщується в основі мозку з яким з’єднаний за допомогою ніжки. У ньому виділяють три долі: передню, середню, задню. Всі вони продукують гормони з різною функцією:
1. Передня доля:
а) гормон росту – соматотропні – впливає на обмін жирів, білків, вуглеводів. При гіперфункції в молодому віці розвивається гігантизм. При гіпофункції – карликовість (діти відстають у рості від однолітків, але зберігаються пропорції тіла та психічний розвиток.
Якщо в дорослих є гіперфункція залози, то у них поновлюється ріст тільки в деяких частин тіла: руки, ноги, ніс, язик, щелепи (акромегалія).
При гіпофункції у дорослих змінюється обмін речовин, що супроводжується важким ожирінням чи схудненням.
б) тиреотропний гормон – стимулює діяльність щитовидної залози.
в) гонадотропний гормон – впливає на статеві залози.
г) АКТГ – адренокортикотропний гормон – впливає на наднирники.
д) лактогенний гормон – виробляється у жінок тільки в післяродовому періоді і зумовлює лактацію.
2. Середня (проміжна) доля – виділяє гормон інтермедин, який регулює пігментацію шкіри.
3. Задня доля – виробляє два гормони:
а) вазопресин – антидіуретичний гормон, який посилює процеси реабсорбції води в канальцях, зменшуючи діурез. При гіпофункції виникає нецукровий діабет. Кількість сечі за добу (5л і більше) на відміну від цукрового діабету сеча не вміщує цукру.
б) окситазин – спричинює скорочення вагітної матки та гладеньких м’язів молочних залоз. І тим самим регулює народження дитини і годування її молоком.
Епіфіз (шишковидне тіло) – маленька залоза знаходиться в черепній коробці. Міститься біля передніх горбків чотиригорбкового тіла. Гормон – мелатонін контролює біоритми тіла (сон і неспання) гальмує передчасний розвиток статевих залоз, бере участь в регулюванні пігментного обміну.
Щитовидна залоза – розміщена на обидва боки від гортані спереду дихального горла; маса 30-40 г. Виробляє гормон тироксин та інші гормони, до складу яких входить йод. Ці гормони з кров’ю розносяться по всьому організму, посилюють обмін речовин у клітинах тіла і збільшують збудливість нервової системи.
При гіпофункції в дитячому віці виникає кретинізм (затримка фізичного та психічного розвитку, діти ростуть лише до 140 см, порушуються пропорції тіла, понижені білковий і сольовий обміни, підвищується вуглеводність, затримується розвиток мови.
Штучне введення гормонів в організм покращує розвиток, але повністю не нормалізує.
Після операції на щитовидну залозу може з’явитися гіпофункція – виникає хвороба – мікседема (обмін речовин знижується, температура тіла падає, нервова діяльність сповільнюється, розвивається млявість, апатія, сонливість, випадає волосся, погіршується апетит, пам’ять. У підшкірній клітковині накопичується жир, вода, обличчя і тіло набрякають, шкіра суха.
При гіперфункції щитовидної залози виникає базедовий зоб. При цьому, загальний обмін речовин і температура тіла підвищені, маса тіла зменшується, хворі дратівливі, внаслідок підвищення збудливості нервової системи, дрижання кінцівок, вирячкуватість. Щитовидна залоза збільшується і виступає на шиї у вигляді зобу.
Для лікування застосовують часткове видалення щитовидки. У місцевостях віддалених від моря і в гірських районах, зустрічається ендемічний зоб, викликаний гіпофункцією щитовидки.
Для утворення гормону необхідний йод, якого мал
Щитовидна виробляє також гормон, який регулює обмін кальцію в організмі (зуби, кістки, передача нервових імпульсів, згортання крові, скорочення серцевого м’яза).
Підшлункова залоза – Pancreas –залоза змішаної секреції, бо виконує:
1.Зовнішню секреторну функцію – має вивідні протоки в дванадцятипалу кишку через які виділяє підшлунковий сік з ферментами.
2.Внутрішню секреторну функцію – виділяє гормони безпосередньо в кров. Внутрішньо-секреторна частина залози займає всього 3% усієї маси залози і являє собою острівці Лангенганса. Ці клітини (острівці) виділяють гормони – інсулін та глікагон, які регулюють обмін вуглеводів.
Інсулін підтримує вміст глюкози в крові. При недостатньому утворенні інсуліну вміст глюкози в крові збільшується, а в клітині недостатній. Отже під впливом інсуліну підвищується проникність цитоплазматичних мембран, відбувається проникнення молекул глюкози з крові в клітини, підсилюється синтез складного вуглеводу – глікогену. При гіпофункції інсуліну розвивається цукровий діабет. В крові та сечі вміщується багато цукру, в організмі наростає відкладання кислих продуктів обміну речовин. Вони виділяються з сечею, кількість якої зростає, так як хворі потерпають від спраги і п’ють
багато води. Для лікування застосовують штучне введення інсуліну або речовин, які схожі на нього за дією. Гормон глюкагон за своєю дією являється антагоністом інсуліну, бо перетворює глікоген у глюкозу (при тривалому голодуванні). Для профілактики цукрового діабету має значення здоровий спосіб життя, який передбачає не тільки додержання режиму праці і відпочинку, але й раціонального харчування та нормальну психологічну обстановку в сім’ї та колективі. При надлишку інсуліну рівень глюкози в крові падає і виникає шок, судома, втрата свідомості.
Тимус (вилочкова залоза, загрудинна) – непарна залоза розташована за грудиною, досягає найбільшого розвитку на початку статевого дозрівання (11-14 років) після чого відбувається її зворотній розвиток із заміною функціональної тканини на жирову. Розрізняють коркову і мозкову речовини.
Коркова речовина виділяє біологічно активну речовину (гормон) – темузин, яка впливає на дозрівання клітин крові лімфоцитів.
Лімфоцити дозрівають та навчаються розпізнавати чужорідні тіла (антигени) спочатку в тимусі, а потім в певних утвореннях шкіри. При цьому вони виробляють антитіла (так звана імунна відповідь організму). Отже тимус відноситься до імунної системи організму. Крім того тимус залоза впливає на ріст організму, контролює підготовку організму до статевого дозрівання, впливає на обмін кальцію (сприяє затримці солей кальцію в кістковій тканині. Тимус взаємодіє з іншими залозами з наднирниковими, щитовидною та статевими.
Наднирникові – парні залози невеликих розмірів. Маса до 4 г розміщуються над верхніми полюсами нирок (у зв’язку з чим і отримали назву). Складаються з двох шарів: зовнішнього коркового та внутрішнього мозкового шарів.
Зовнішній шар виробляє велику кількість гормонів (40) – кортикостероїдів, які регулюють обмін мінеральних і органічних речовин, виділення статевих гормонів. Відповідають за стійкість організму проти інфекційних хвороб, пристосовані до стресових ситуацій. Гіперфункція – раннє статеве дозрівання з швидким припиненням росту. Гіпофункція – бронзова хвороба (Аддісонова): зниження артеріального тиску, порушення функції серцево-судинної системи і дихання, порушення водно-сольового обміну. При цьому схуднення, аденамія, безсилля, слабкість. Бронзовий відтінок шкіри і слизових оболонок, втрата свідомості і судоми.
Мозковий шар виділяє гормони адреналін і норадреналін, які забезпечують термінову мобілізацію всіх ресурсів організму, перерозподіл функцій органів, спрямованих на підвищення м’язової працездатності і виживання організму в стресових ситуаціях.
Норадреналін і адреналін є медіаторами проведення нервового імпульсу в синапсах нервової системи.
Гіперфункція адреналіну: прискорення серцебиття, підвищення пульсу і кров’яного тиску, розширення зіниць, посилення розпаду глікогену супроводжується зростанням кількості цукру в плазмі крові, розширює бронхи, звуження вен та артерій шкіри, гальмування секрецій та рухів травного тракту. Такі зміни відбуваються під час емоційних переживань. Тому адреналін називають стресовим або аварійним гормоном. Кількість адреналіну регулюється нервовою системою, тому його недостатності практично не буває.
Статеві залози (жіночі - яєчники, чоловічі - сім’яники або яєчка) – залози змішаної секреції.
Зовнішньосекреторна функція – продукують статеві клітини.
Внутрішньосекреторна функція – виділяють у кров статеві гормони.
Чоловічі гормони – андрогени, найактивніший – тестостерон.
Жіночі гормони – естрогени, найактивніший – прогестерон, естредіол.
Обидва типи гормонів є в крові будь-якої людини, але вміст жіночих у жінок більший ніж у чоловіків.
Статеві гормони забезпечують розвиток вторинних статевих ознак:
- У чоловіків: низький голос, міцний скелет, розвинена мускулатура тіла, ріст волосся на обличчі.
- У жінок: відкладання жиру у певних частинах тіла, розвиток молочних залоз, високий голос.
Статеві гормони роблять: можливий статевий акт, запліднення, розвиток зародка, нормальне протікання вагітності.
Жіночі статеві гормони підтримують менструальний цикл – періодичне дозрівання яйцеклітини, виведення її з жіночого організму.
Крім того, статеві гормони впливають на роботу нервової клітини і психіку.