Напрямки
розвитку Бразилії.
ПЛАН
Вступ.................................................................................................................... 3
1. Напрямки економічного розвитку Бразилії.................................................. 5
1.1 Сучасний стан економіки Бразилії............................................................ 5
1.2 Основні галузеві напрямки розвитку бразильської економіки............... 7
1.3 Загальний стан валютної системи Бразилії............................................... 9
2. Напрямки розвитку міжнародного товарообміну Бразилії....................... 11
2.1 Стан міжнародного товарообміну Бразилії........................................... 11
2.2 Місце Бразилії в міжнародному обміні технологіями........................... 14
2.3 Особливості розвитку вільних економічних зон у Бразилії.................. 17
2.4 Місце Бразилії в міжнародному поділі праці......................................... 19
3. Напрямки розвитку фінансового сектору Бразилії..................................... 21
Висновок............................................................................................................ 27
Список використаної літератури...................................................................... 30
Вступ
В якості вступу до курсової роботи наведемо загальну характеристику обраної країни для дослідження. Так, Бразилія розташована в східній і центральній частинах Південної Америки, займає майже половину материка, її площа близько 8,5 млн. кв. км. Граничить на півночі з Венесуелою, Гайаною, Сурінамом, Гвіаною, на заході - Аргентиною, Парагваєм, Болівією, Перу, на північно-заході - з Колумбією, на півдні - з Уругваєм, На півночі і сході омивається водами Атлантичного океану, у якому їй належать численні острови.
Клімат Бразилії змінюється в залежності від регіону від тропічного до помірного. Середньомісячні температури +22, +29, узимку- +12, +14. Територія країни поділяється на дві основні природні зони: лісові рівнини Амазонської низовини по берегах ріки Амазонки, і тропічні ландшафти бразильського плато. Країні належить одне з провідних місць у світі по запасах залізної руди, марганцю, бокситів, цинку, стратегічної сировини, нікелю, урану, золота.
У Бразилії проживає близько 175 млн. чоловік: на кожні 100 жінок приходиться 97,3 чоловіка. Частка міського населення - 81,2% . Коефіцієнт дитячої смертності - 38 дітей на 1000 чіл. Середня тривалість життя 64 - 72 р. Етнічний склад населення Бразилії: білі 55%, метиси і мулати 38%, чорношкірі 6%, інші 1%. Від 80% до 90% населення Бразилії - католики.
Бразилія - федеративна республіка, що складається з 26 штатів. Глава держави, уряду і верховний головнокомандуючий - президент. Вищий законодавчий орган - Національний конгрес. Виконавча влада здійснюється президентом і сформованим їм урядом. Судова влада представлена Верховним Федеральним Трибуналом, Верховним судом правосуддя, регіональними судами, судами по виборчим, військовим і т.д. питаннях.
Основні галузі бразильської економіки: машинобудування, суднобудування, літакобудування, видобувна промисловість, виробництво озброєнь, туризм, легка промисловість, сільське господарство. Заохочується розвиток галузей мікроелектроніки і виробництво персональних комп'ютерів.
Відповідно до класифікації ООН Бразилія відноситься до групи "нових індустріальних держав" і входить по обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) у "десятку" провідних країн світу.
Бразилія країна з досить стабільною економікою, темпи росту якої в середньому досягають 3-4% у рік (виключення: 1998 -1999 р.- внаслідок Азіатської кризи, 2001р. - вплив аргентинської кризи, спаду економічної активності в Японії і США, енергетична криза в країні). У 2004 р. обсяг ВВП - 466 млрд. дол. Темп приросту ВВП - 1,4%.
Отже, основною метою
курсової роботи є дослідження основних напрямків розвитку Бразилії. Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань
:
1. Напрямки економічного розвитку Бразилії
1.1 Сучасний стан економіки Бразилії
Основа нинішнього економічного потенціалу Бразилії створювалася в період відносно стабільного розвитку, починаючи із середини 60-х. років, коли в її економіку йшли великі уливання іноземного капіталу, нових технологій і техніки. В ці роки була створена сучасна автомобільна промисловість (6 місце у світі; 1,5-1,7 млн. у рік), власне авіабудування - пасажирський літак ЕРЖ-145 компанії "Ембраер" (у США поставлено більш 100 таких літаків), нафтовидобуток (Бразилія входить у число 20 країн - найбільших виробників нафти і 10 країн, що володіють найбільш розвинутою нафтопереробною галуззю); аерокосмічний комплекс. У межах життя одного покоління (із середини 70-х років до середини 90-х років) Бразилія зробила різкий стрибок у своєму розвитку. ВВП виріс з 74 млрд. дол. (у 1975 році) до 750 млрд. дол. (у 1995 році), тобто в 10 разів, у розрахунку на душу населення - з 715 дол. до 4,7 тис. дол.
Хотілося б відзначити, що за останнє десятиліття Бразилія домоглася великих успіхів у створенні сучасного промислового виробництва, перетворившись з аграрної в індустріально-аграрну країну.
Ще на початку 90-х років уряд розпочав проводити реформи, що позитивно позначилися на економічній ситуації в країні, поліпшивши як економічні, так і соціально-економічні показники.
Основними досягненнями уряду в соціальній сфері стали зниження рівня безробіття до 7,5% ЕАН країни (у 2000 році було створено 600 тис. нових робочих місць), а також прийняття закону про підвищення мінімальної зарплати до 85 дол.
Економічний розвиток Бразилії в 1998 і в 1999 роках визначалося впливом двох хвиль світової фінансової кризи на основні макроекономічні параметри країни. Високий ступінь уразливості Бразилії до впливу негативних зовнішніх факторів у значній мірі з'явилося наслідком протиріч, накопичених в економіці за попередній період, а це, насамперед: невирішені проблеми державних фінансів, платіжного балансу, а так само валютного курсу. До початку 1998 року дефіцит державного бюджету і негативне сальдо по рахунку поточних операцій склали відповідно 5,9 і 4,3% ВВП.
Основними причинами зниження обсягів виробництва були: зростання процентних ставок, зниження реальних доходів населення, зростаюча нестабільність на ринку робочої сили в результаті світової фінансової кризи.
У 2000 році покращився економічний рейтинг Бразилії на міжнародній арені. Так, за даними неурядової організації "Світовий економічний форум", за рівнем росту конкурентноздатності Бразилія перемістилася з 51 місця у світі в 1999 році на 46 у 2000 році По індексі гуманітарного розвитку Бразилія з 79 місця в 1999 році на 74 місце в 2000 році.
Покращився Рейтинг Бразилії на ринку цінних паперів. За даними міжнародного агентства Moodys ступінь ризику Бразилії в 2003 році мала оцінку В2 (по шкалі від З до ААА - нульовий ступінь ризику).
Річний доход на душу населення склав у 2004 році близько 3,2 тис. дол. Однак цей середній показник у силу дуже високої навіть для Південної Америки ступеня соціального розшарування суспільства не відбиває реального рівня життя. Головна проблема Бразилії, що стримує її економічний ріст і утрудняє прогрес в області утворення і науки, - велика соціальна нерівність.
Умови існування більшої частини населення залишаються важкими. Особливо яскраво це виражено в найбільш бідних районах країни, головним чином на півночі і північному сході.
1.2 Основні галузеві напрямки розвитку бразильської економіки
Машинобудування сконцентроване в двох головних промислових комплексах країни - Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Найбільше значення має транспортне машинобудування (автомобілі- і суднобудування). Суднобудівна індустрія розвивається випереджальними темпами в порівнянні з іншими галузями і нараховує близько 20 верфей. Усі великі верфі знаходяться в бухті Гуанабара.
Літакобудування.
Компанія "Ембраер", заснована державою і спочатку виробляла невеликі літаки, тепер експортує літаки різних типів. У наші дні уряд заохочує розвиток галузей мікроелектроніки і виробництво персональних комп'ютерів.
Видобувна промисловість
. Майже в кожнім штаті Бразилії ведеться видобуток корисних копалин. Лідером гірничодобувної промисловості є штат Мінас-Жерайс. У недавній час до експорту мінас-жерайской залізної руди додався експорт паранської залізної руди. Крім алюмінію і марганцевих руд зі штату Амазонас і залізної руди, бразильська промисловість споживає велику частину інших мінеральних копалин, що добуваються. Це магній і кварц із Байі, мідь і свинець з Байі і Ріу-гранді-ду-сул, азбест із Гояс, нікель з Гояс і Мінас-Жерайс. Останній штат - основний в Бразилії постачальник цинку і міді. До Півдня від ріки Амазонки знайдені родовища олов'яних руд, родовища вольфраму знайдені в Ріу-гранді-ду-норті, срібла в Парані і Байє. Видобуток вугілля в Санта-Катарині покриває більш половини потреб усієї країни. Штат Мінас-Жерайс спеціалізується на видобутку золота і дорогоцінних каменів, а штати Байя і Еспіріту-Санту - на видобутку тільки дорогоцінних каменів: топазів, аметистів, опалів, аквамаринів, турмалінів, смарагдів і інших різновидів напівкоштовних каменів.
З 1940 року, коли почалася комерційна розробка нафтових родовищ, по 1965 р. видобуток нафти вівся в штаті Байя, до Півночі від міста Сальвадор. Згодом були знайдені нові родовища в районі від Форталеза до Сантус. Видобуток природного газу ведеться в штатах Сержіпі і Байя. У 1987 році була пробурена перша свердловина в штаті Амазонас, у 450 милях від міста Манаус. Більш половини всієї нафти добувається в штаті Ріо-де-Жанейро. Державна компанія "Петробрас", заснована в 1953 році, володіє самими сучасними технологіями у світі по глибинному буравленню.
Країна є одним зі світових лідерів по виробництву озброєнь. Заводи, що випускають зброю, знаходяться як у приватних руках, так і в державному управлінні. Продукція, що випускається, відрізняється надійністю і невисокою ціною, що робить її придатної для багатьох країн третього світу.
Туризм - відносно молода галузь національної економіки. Концепція устрою дійсних курортних районів ще не знайшла свого застосування. Туристичний комплекс обмежений декількома великими і дорогими готелями в Ріо-де-Жанейро, гірськими курортами в Мінас-Жерайс. Головні центри розваг розташовані в міських центрах чи поблизу.
У легкій промисловості до числа самих традиційних галузей відносяться харчова, текстильна і тютюнова.
Сільське господарство
. Починаючи із середини 20 ст. почалося зниження частки сільського господарства у валовому національному продукті. У наші дні менш третини усього економічно активного населення зайнято в даній галузі (30%). Бразилія самостійна в забезпеченні себе продовольством. Вона вирощує рис, каву, цукровий очерет, кукурудзу, сою, пшеницю, бавовну, какао й інші культури.
Країна займає перше місце у світі по запасах деревини різноманітних коштовних порід. Найважливіше значення має збір дикоростучого каучуку в лісах Амазонії, карнаубского воску, бразильських горіхів, плодів пальми бабасу й олійного дерева ойтисіка на північному сході, вирощування "парагвайського чаю" (йєрба-мате) і заготівля хвойної деревини (головним чином знаменитої бразильської сосни - араукарії) на півдні.
Таким чином, Н. А. Килячков вважає, можна зробити висновок про те, що Бразилія країна з досить стабільною економікою, темпи росту якої в середньому досягають 3-4% у рік. "Тільки азіатська криза порушила цю тенденцію. Однак навіть під час кризи справи в Бразилії обстояли краще, ніж в інших країнах континенту. У 1999 році вона була однієї з трьох Латиноамериканських країн, разом з Болівією і Перу, у якій не спостерігалося падіння ВВП".
1.3 Загальний стан валютної системи Бразилії
Грошова одиниця Бразилії - реал (BRL), рівний 100 сентаво. В обігу знаходяться монети достоїнством у 1, 5, 10, 25, 50 сентаво і 1 реал, а також банкноти достоїнством у 1, 5, 10, 50 і 100 реалів. Реал був введений в обіг в липні 1994.
Через прискорену інфляцію колишня одиниця - крузейро - була замінена в 1986 році на крузадо за курсом 1:1000. Подальший ріст інфляції змусив уряд у 1989 році піти на введення нового крузадо по тім же курсі. У 1990 році крузейро був відновлений як еквівалент нового крузадо. У 1993 році прискорена інфляція знову стала причиною переходу на нову одиницю - крузейро-реал за курсом 1:1000. Черговий виток інфляції привів до заміни цієї одиниці реалом, що був прийнятий рівним долару США. При введенні нової грошової одиниці за долар давали більш 2600 крузейро-реалов. Уряду удалося знизити інфляцію з 50% у 1994 році до 4,3% у 1997 році. Прямі іноземні інвестиції досягли 17 млрд. дол. (9,8 млрд. у 1996 році). Усе це сприяло підйому економіки.
У 2000 році, у результаті введення в січні 1999 року змінного обмінного курсу, реал коливався в межах 1,74 - 1,95 реала за долар США. На 29 грудня 2000 року обмінний курс реала по котируванню центрального банку складала: купівля - 1,9546 реала за 1 дол., продаж - 1,95540 за 1 дол.
Банківська система Бразилії представлена двома рівнями. На першому рівні знаходитися Центральний банк Бразилії. Він виконує наступні функції: випускає грошові знаки, купує і продає державні облігації і встановлює процентні ставки і закони у відношенні резервів комерційних банків. Другий рівень займають комерційні банки Бразилії.
2. Напрямки розвитку міжнародного товарообміну Бразилії
2.1 Стан міжнародного товарообміну Бразилії
Міжнародна торгівля має величезне значення і є дуже могутнім джерелом розвитку країн. Зовнішньоторговельна статистика показує, що в останні півтора десятиліття спостерігається стабільний і постійний ріст світового зовнішньоторговельного обороту, який перевищує темпи росту ВВП, що переконливо свідчить про все більше втягування країн світу у систему міжнародного поділу праці. Ця тенденція характерна і Бразилії.
Однієї з характерних рис бразильської економіки в останні роки є швидкий розвиток її світогосподарських зв'язків. Провідну роль, серед яких відіграє зовнішня торгівля. Якщо в другій половині 80-х років середньорічні темпи приросту експорту складали 3% у зв'язку зі зниженням цін на сировинні товари, то в 90-і роки вони підвищилися до 7,1% у рік.
Істотні зрушення, що відбулися в зовнішньої торгівлі були пов'язані зі зміною моделі розвитку економіки Бразилії. Динаміка і структура бразильської зовнішньої торгівлі в 90-і роки в значній мірі визначалася політикою уряду, спрямовану на лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності (включаючи скасування імпортних ліцензій і зниження середньої ставки мита більш ніж у три рази) і прискорення інтеграційних процесів рамках МЕРКОСУР. Під впливом процесів індустріалізації і структурних змін у господарстві відбулися істотні зрушення в структурі торгівлі. Протягом півстоліття Бразилія переборола монокультурність експорту. І в 90-і роки понад 75% продажів складали промислові вироби.
За 1991 - 1997 року обсяг зовнішньої торгівлі Бразилії збільшився більш ніж у два рази і склав 111,5 млрд. доларів. Ріст торгівлі в ці роки забезпечувався головним чином за рахунок динамічного розвитку імпорту, обсяг якого зріс майже в три рази; експорт збільшився на 63%.
Недостатньо високі темпи росту експорту були пов'язані з відносним зниженням конкурентноздатності бразильських товарів в умовах завищеного курсу реала і високої вартості інфраструктурних послуг. На динаміки експорту негативно позначилося і викликане реформою збільшення споживання в самій Бразилії, а так само незавершеність процесів модернізації базових галузей промисловості.
Аналіз структури експорту в залежності від глибини обробки показує, що в 2004 р. домінували промислові товари, на які довелося 74,5% відсотка всіх постачань, причому частка готових виробів склала 59,1%.
У структурі продажів готових виробів лідирують літаки, основна стаття експорту - 3,1 млрд. дол. США, потім пасажирський автотранспорт 1,8 млрд.; прийомна і передавальна апаратура - 1,6; взуття - 1,6; запасні частини для автомобілів - 1,2; мотори для транспортних засобів 1,1 і апельсиновий сік 1,0. Серед базових продуктів лідирують 4 товари цієї групи, що складають приблизно 70% постачань, а саме: залізна руда - 3,1 млрд.; соєві боби - 2,2; соєвий шрот - 1,7 і кава в зернах - 1,6 млрд.
Слід зазначити, що обсяг постачань кави, знизився на 24% у порівнянні з даними за 2003 рік. Аналогічним чином обсяг продажів цукру за рубіж зменшився на 46,3%, що негативно відбилося на доходах у цьому секторі, що не перевищили US$ 1,2 мільярди. Труднощі, пережиті цукровою промисловістю, можуть порозуміватися погодними явищами, у той час як у виробництві кави, крім несприятливих погодних умов, відзначених у країні, варто взяти до уваги і високий ступінь затовареності світового ринку цим продуктом.
Серед основних ринків збуту слід зазначити Європейський союз, що залишається як основний ринок бразильського експорту (26,8%). За ним йдуть США. (24,3%) і "МЕРКОСУР" (14,0%). Серед окремих країн у рейтингу імпортерів бразильських товарів лідирують США (крім Пуерто-Рико). Далі йдуть Аргентина (11,3%), Нідерланди (5,1%), Німеччина (4,6%) і Японія (4,5%). Разом п'ять країн, що очолюють цей перелік, закуповують 49,4% бразильського експорту. Слід зазначити, що за останні два роки список семи основних ринків збуту бразильських продуктів не змінився.
Що стосується імпорту, то активний економічний ріст плюс різке підвищення міжнародних цін на нафту привели до збільшення бразильських закупівель за рубежем на 13,2% у порівнянні з 2003 роком, що склало US$ 55,8 мільярда.
При розгляді імпорту в залежності від глибини обробки, основною його категорією є готові вироби - 83%; 13,1% закупівель довелося на базові товари і лише 3,8% - на напівфабрикати. Серед постачальників готових виробів на бразильський ринок виділяються Європейський союз (29,1% товарів даної категорії), США (26,7%), Азія (17,7%) і "МЕРКОСУР" (9,8%). У категорії базових товарів основним постачальником Бразилії є "МЕРКОСУР" (40,7% всього обсягу). За ним йдуть Середній Схід (12,1%) і Африка (11,8%). Основними постачальниками промислових напівфабрикатів у Бразилію були Європейський союз (15,9% всього обсягу) і "МЕРКОСУР" (13,7%).
З приводу торгового балансу слід зазначити, що, незважаючи на явне поліпшення протягом всього 2004 року, кінцевий результат, проте, виявився нижче запланованого рівня. Хоча в 2004 році Бразилія й експортувала на суму в 55 млрд. доларів, але економічний ріст плюс високі світові ціни на нафту викликали значне збільшення імпорту (55,7 млрд. доларів США). Кінцевий результат торгового балансу 2004 року - майже збалансованість. У підсумку в торговому балансі шостий рік підряд утворився дефіцит, що сьогодні складає порядку 691 мільйона доларів. Однак позитивним є той факт, що розмір дефіциту поступово знижується з 1997 року.
Навесні 2004 року проблеми в енергопостачанні знову перешкодили підйому бразильської економіки.
З червня 2003 року по червень 2004 року, незважаючи на те, що реал девальвувався на 28% (що повинно було істотно стимулювати експортерів); рентабельність бразильського експорту зросла в середньому на 0,8%.
На думку експертів FUNCEX причинами незначного росту рентабельності стали, висока вартість витрат і падіння цін на світовому ринку.
За даними міністерства розвитку, промисловості і зовнішньої торгівлі, товарообіг Бразилії в 2004 року. склав 78579 млн. дол., при експорті в 39619 млн. дол. і імпорті в 38960 млн. дол. (позитивне сальдо - 659 млн. дол.).
Таким чином, можна зробити висновок, що незважаючи в цілому сприятливі тенденції в сфері зовнішньої торгівлі, структуру експорту, що поліпшується і т.д. , перед Бразилією усе ще стоїть ряд проблем, які необхідно вирішити (у числі яких невисока якість ряду бразильських товарів, обмеження на ввіз бразильської продукції в ряді країн).
2.2 Місце Бразилії в міжнародному обміні технологіями
Сучасний господарський розвиток Бразилії безпосередньо пов'язано з нарощуванням науково-технічного потенціалу. В епоху науково-технічного прогресу Бразилія вступила з тягарем невирішених проблем, пов'язаних із промисловою революцією, що у Західній Європі і США завершилася в останній третині 20 ст. У сучасний період організація НІОКР є важкою і ризикованою справою. Інвестиції в цій сфері дають віддачу в тривалий термін, висока вартість дослідно-експериментальної бази, велика потреба у висококваліфікованих кадрах.
У 50-60-х роках бразильська економіка майже цілком залежала від закупівель технології за кордоном. У 70-і роки почалося розширення витрат на створення національної науково-дослідної бази. Абсолютна сума витрат на ці мети була невеликою: 1978 рік - 989 млн. дол., що не перевищувало 0,6% ВВП. За останнє десятиліття Бразилія просунулася в розвитку НІОКР, створила механізм упровадження передової технології в економіку.
Розвиток науково-дослідних робіт у Бразилії відповідає їх рівню в Туреччині і Мексиці. Воно значно уступає промислово розвитим країнам по показниках частки ВВП, виділюваної на НІОКР (0,7%), числу дослідників на тисячу жителів (9,3 на тисячу жителів, а у Швеції - 50, Південній Кореї - 38) і т.д. Результат - 84% патентів зареєстровано не бразильцями.
В даний час у структурі експорту Бразилії на товари високої технології приходиться всього 8%. Світовим стандартним вимогам до товарів високої технології в даний час у Бразилії відповідає тільки продукція автомобільної промисловості. І то в цій галузі домінуюче положення продовжують займати іноземні компанії. Позиції, яких особливо міцні у виробництві автомобілів, тракторів і запасних частин до них, провідна роль належить таким транснаціональним гігантам, як "Форд", "Фіат", "Дженерал Моторс", "Мерседес-Бенц", "Тойота".
У світі найбільше динамічно розвиваються такі високотехнологічні галузі промисловості, як електроніка, інформатика і телекомунікація, у той час як Бразилія щорічно закуповує у великих обсягах комп'ютери, телевізори, електронне устаткування й іншу високотехнологічну продукцію. Так у 2003 році Бразилія імпортувала мікросхеми на суму 1,7 мільярда дол., комплектуючих і аксесуарів до автомобілів - 1,6 мільярда, телефонне устаткування -1,3 мільярди, автотранспорт для перевезення пасажирів (1,3 мільярди).
По розрахунках фахівців Мінфіну Бразилії, вартість 1 комп'ютера останнього покоління, включаючи периферійні приналежності до нього, складає 4 тис. дол., що еквівалентно експорту 200 т. залізної руди, 15 т. стали і 4 т. м'яса птаха. З метою збільшення випуску вітчизняної високотехнологічної продукції уряд країни розробив програму, що передбачає вітчизняне і закордонне інвестування у великих обсягах в електронну, електротехнічну промисловість, в інформатику і телекомунікацію. Так у 2003 році основні сфери закордонного інвестування охоплювали: автомобілебудування (15% від сукупного обсягу іноземних капіталовкладень), машинобудування і галузі металообробки (10%), електронну, електротехнічну й індустрію інформатики (10%).
Електротехнічна промисловість усередині Бразилії найбільш розвинута в Кампінасі (шт. Сан-Паулу) і Ріо-де-Жанейро. Бразилія виробляє електронно-обчислювальну техніку і поставляє на світовий ринок мікросхеми, напівпровідники і іншу продукцію (найбільший центр - Кампінас), хоча в число країн, у які направляється експорт, розвинутим країнам належить незначна частка. Існують дані, що підприємства країни забезпечують понад 50% внутрішніх потреб у засобах інформатики.
У країні реалізуються космічна і ядерна програми. Таким чином, можна зробити висновок: хоча в даний момент Бразилія займає не краще місце в міжнародному обміні технологіями, будучи в основному імпортером. Але є надії, що надалі ситуація покращитися. В даний час у розвиток науки і техніки вкладається 0,7% його Валового національного продукту. У країні проживають близько 60,000 активних вчених і технологів. Хоча цей показник досить малий в порівнянні з населенням Бразилії, але якщо порівнювати його значення з попередніми десятиліттями, то можна відзначити відчутний прогрес. Так само слід зазначити, що в Бразилії швидкими темпами зростає число користувачів Інтернету. У Бразилії знаходитися дев'ятий по величині ринок Інтернету, по цьому показнику вона займає перше місце в Латинській Америці.
Крім того, уряд планує здійснити програму PROGEX - оснащення великих і середніх підприємств
2.3 Особливості розвитку вільних економічних зон у Бразилії
Вільні економічні зони важливий інститут світового господарства, особлива форма міжнародної економічної інтеграції. ВЕЗ використовуються як реальний і досить ефективний інструмент включення національних економік у світове господарство.
Уряд Бразилії використовує створення зон вільної торгівлі в якості одного з напрямків державної підтримки експорту в Бразилії. Основною з них є ВЕЗ Манауса, однієї з головних задач якої є виробництво експортної продукції. Для виконання даної задачі підприємства зони звільнені від сплати податків на експортну продукцію і на прибуток.
Отже, діяльності Вільної Зони Манаус у 2004 році виповнилося 37 років. На сьогоднішній день вона займає територію 3,6 млн. кв. км., поєднує 2 тис. торгових фірм 22 галузей, що забезпечують зайнятість 50 тис. робітників та службовців, виробляють різноманітну готову продукцію на суму 13,2 млрд. дол., імпортують різні товари (головним чином вузли, деталі і компоненти) з-за кордону на суму 3,1 млрд. дол., увозять національну продукцію з внутрішнього ринку в розмірі 3,6 млрд. дол. США. У галузевому розрізі 75% вартості продукції зони приходиться на продукцію електронної й електротехнічної промисловості (включаючи засоби інформатики) і на зборку мотоциклів. Крім того, зона Манаус є важливим "полюсом" притягання іноземні інвестиції.
На території зони діє пільговий імпортний режим на товари, ввезені у Вільну Зону Манаус, що використовуються на складальних підприємствах (пільги не поширюються на алкогольні напої, тютюнові вироби, парфуми й ароматичні речовини парфумерного призначення, озброєння й автомобілі). Звільняються від мита сировина, напівфабрикати, вузли і деталі, ввезені в країну в рамках режиму drawback, імпорт яких здійснюється для потреб експортно-орієнтованих підприємств і для виробництва експортної продукції (за винятком алкогольних напоїв, тютюнових виробів, парфумів, військової техніки, автомобілів).
В даний час у підприємницьких колах Бразилії одержала розвиток дискусія щодо перспектив зони, термін пільгового режиму якої діє до 2013 року. Основним об'єктом критики зони є її відносно вузька спеціалізація, а також порівняно невисокий відсоток участі в національному експорті. Це, однак, не завжди входить у плани іноземних ТНК, що обґрунтувалися в зоні з метою проникнення на ринок Бразилії. Національні резиденти зони вказують на досить високі витрати транспортування продукції з зони на зовнішні ринки як стримуючий фактор для нарощування експорту.
Так само хотілося б згадати, що в даний час Бразилією ведуться переговори про умови створення Американської зони вільної торгівлі (ALCA). Бразилія, як і інші країни Лат. Америки, піддається натиску США з метою дострокового (до 2006 року) створення ALCA. Дотепер Бразилії вдавалося протистояти цьому тиску США, відстоюючи свою позицію - важлива не дата, а взаємовигідні умови участі всіх країн у створюваному економічному блоці. Позиція Бразилії була підтримана керівниками інших країн-членів МЕРКОСУР (Аргентина, Уругвай, Парагвай).
Крім того, Бразилія відіграє важливу роль у процесі створення ще однієї зони вільної торгівлі Америки - FTTA. Хоча цей процес викликає в неї деяку стурбованість. Бразилія задається питанням, який вплив відкриття ринків для внутріконтинентальної торгівлі зробить на її виробників. Дані дослідження, проведеного Національною конфедерацією промисловців Бразилії, не дають однозначної відповіді на питання про сприятливий вплив на її економіку участі в FTAA.
Так ряд галузей її економіки є високо конкурентноздатними і тільки вони виграють від участі Бразилії в FTAA. Це, у першу чергу, текстильна промисловість, а також сільське господарство, металургійна галузь і виробництво кераміки. Однак очевидно, що такі галузі економіки Бразилії, як автомобілебудування і виробництво електроніки, не зможуть вистояти під напором конкурентних сил на континенті в умовах вільної торгівлі. Ці галузі традиційно захищалися урядом Бразилії за допомогою високих тарифних ставок, унаслідок чого в них не було особливого стимулу турбуватися про продуктивність, нові технології і маркетинг.
Отже, у висновку, хотілося б відзначити, що, незважаючи на фінансові кризи останніх років і пов'язані з цим економічними труднощами, Бразилія продовжує відігравати провідну роль в інтеграційному процесі на латиноамериканському континенті. Бразилія успішно відстоює свої позиції як лідера латиноамериканських країн на засіданнях ВТО, на переговорах по утворенню Зони вільної торгівлі на південноамериканському континенті (AMERCOSUL), у процесі зближення МЕРКОСУР з ЄС.
2.4 Місце Бразилії в міжнародному поділі праці
Хоча сільське господарство в Бразилії й уступило промисловості місце провідної галузі економіки в країні, у міжнародному поділі праці Бразилія залишається переважно постачальником продуктів сільського господарства, що має яскраво виражену експортну спрямованість. По обсягу сільськогосподарського експорту Бразилія уступає тільки США і Франції. На частку основних експортних культур - кава, какао-бобів, бавовнику, цукрового очерету і сої - приходиться понад третину посівних площ.
У наші дні менш третини усього економічно активного населення Бразилії зайнято в сільському господарстві. Бразилія самостійна в забезпеченні себе продовольством, більш того країна - провідний експортер тропічних зернових культур. На відміну від інших країн Латинської Америки, Бразилія збільшила сільськогосподарське виробництво, не особливо збільшивши число оброблюваних земель. Придатні для обробки не більш 9% усіх земель, і при цьому солідна частка земель обробляється за допомогою примітивних технологій.
Бразилія - перший у світі виробник кави, що є її основною частиною експорту. Сан-Паулу і Мінас-Жерайс - основні "кавові" штати, за ними йдуть Парана і Еспіріту-Санту. Соя і її продукти (корми для тварин) - ще одна важлива частина експорту. Велика частина врожаїв сої збирається в штатах Парана і Ріо-гранди-ду-сул. Розширення механізації господарств і зросла цінність сої вивели в національні лідери по виробництву штат Мату-гросу-ду-сул.
Найстарші галузі бразильського сільського господарства відповідають на сучасні запити національного господарства. Приклад цього є швидкий ріст плантацій цукрового очерету в штаті Сан-Паулу і на північно-східному узбережжі. Бразилія вийшла на перше місце по постачаннях цукрового очерету в зв'язку з частковою заміною кубинського цукру на світовому ринку і швидкому зростанні виробництва етанола.
Бразилія - світовий лідер у виробництві кассави. Більш того, Бразилія є світовим лідером у виробництві бананів, бобів, займає друге місце у світі по виробництву сої і какао, є найбільшим у Західній півкулі виробником рису. Велика частина цих культур надходить на внутрішній ринок, але частина експортується, подібно чорному і джутовому перцю зі штату Амазонас, пальмової олії з північно-східного узбережжя, часнику - зі штату Мінас-Жерайс, чая - із Сан-Паулу, тютюну - із Санта-Катаріни і Ріу-гранді-ду-сул. Останній штат є центром мясопереробної промисловості Бразилії, адже країна володіє одним з найбільших у світі поголів'ям худоби.
Так само країна займає третє місце по виробництву кукурудзи. По зборі бананів і апельсинів Бразилія лідирує на світовому ринку.
3. Напрямки розвитку фінансового сектору Бразилії
Реалізація інвестиційної політики як інструмента розвитку економіки є одним з основних напрямків діяльності сучасного бразильського уряду. Стимулювання інвестицій створює умови, що сприяють розширенню припливу іноземних ресурсів у країну, що, в свою чергу, забезпечує стійкий економічний ріст.
Одним з найбільш ефективних джерел фінансування інвестиційних потреб бразильської економіки є прямі іноземні інвестиції, що сприяють технологічному відновленню основних фондів.
Ще з 50-х років Бразилія проводила в цьому відношенні сприятливу економічну політику, зокрема, звільняла від оподатковування надходження іноземного капіталу в країну, а також переказ дивідендів за кордон. Вона стала однієї із самих привабливих для іноземного капіталу країн, що розвиваються. Крім дешевини робочої сили, великого внутрішнього ринку, багатих мінеральних ресурсів, залученню прямих іноземних капіталовкладень сприяла політична стабільність.
На початку 90-х років Бразилія після відкриття своїх ринків стала невід'ємною частиною світового ринку капіталу. Ріст інвестиційного попиту був викликаний збільшенням внутрішніх доходів, що було пов'язано з придушенням інфляційних процесів у 1994 році, а так само з поновленням ефективної роботи кредитної системи. Так само позитивну роль у збільшенні інвестицій в бразильську економіку зіграли лібералізація зовнішньої торгівлі на початку 90-х років і введення "Плану Реал".
Скасування фіксованого і введення змінного валютного курсу в 1999 році, кількаразова девальвація бразильського реала послужили основою падіння ефективності імпортних операцій. Це спонукало іноземних інвесторів організовувати виробництво на території Бразилії.
У період з 1980 по 1994 року Бразилія в середньому одержувала 1,5 млрд. прямих закордонних інвестицій, при цьому на приватизаційні угоди приходилося близько 25% залучених інвестицій.
Позитивний вплив на потік прямих іноземних інвестицій в 1995-2004 роках робила політика уряду Бразилії, спрямована на продовження:
· приватизації державного сектора і лібералізації інвестиційної політики;
· реформування податкової системи, системи соціального забезпечення і керування;
· переосмислення урядових функцій на рівні штатів.
У результаті проведених реформ приплив прямих іноземних інвестицій в Бразильську економіку неухильно зростав: у1994 році їхній обсяг складав 1,7 млрд. дол., у 1995 році - 3,9 млрд. дол., у 1996 році - 9,8 млрд. діл., у 1997 році вони виросли на 72,4% і досягли 17 млрд. дол. Основна частина прямих інвестицій призначалася для будівництва нових підприємств чи модернізації і розширення вже діючих фабрик і заводів, придбання національних компаній і участі в приватизації державних підприємств. У 1996 році 2,6 млрд. дол. іноземних інвестицій були використані в приватизаційних цілях. У 1997 році обсяг таких інвестицій виріс у два рази - 5,25 млрд. дол.
У 1998 - 1999 роках відбулися деякі негативні зміни, зв'язані з азіатською кризою. Намітилася тенденція до зниження обсягу прямих іноземних інвестицій. Відтік іноземних портфельних інвестицій за 1998 року склав 1,8 млрд. доларів. Спровокована кризою в Росії нова хвиля кризи привела до того, що тільки за серпень - вересень 1998 року з Бразилії "збіг" капітал на суму 29 млрд. доларів. Ми можемо виділити наступні причини відтоку капіталу: зниження довіри міжнародних інвесторів до бразильського й інших ринків, що розвиваються; продаж великими міжнародними банками своїх активів у Бразилії з метою покриття своїх збитків в інших регіонах світу. Крім того, відтоку ресурсів із країни сприяли побоювання інвесторів, що в умовах звуження одержання нових зовнішніх запозичень у Бразилії відбудеться девальвація реала і будуть введені обмеження на вивіз капіталу.
Центральний банк Бразилії провів ряд мір, спрямованих на нейтралізацію наслідків потрясінь на світовому ринку і захист валютних резервів країни, що довелося витрачати, щоб протистояти тиску, викликаному фінансовою кризою в Росії. Було дозволене надходження в країну прямих іноземних інвестицій в приватизації раніш передбачених термінів, відбулася зміна мінімального терміну залучення зовнішніх ресурсів. У результаті проведених мір, золотовалютні резерви країни знизилися з 70 до 43 млрд. доларів.
Поштовхом до нової фінансової кризи, що викликав нову хвилю втечі капіталу, послужила заява, зроблена 6 січня 1999 року губернатором штату Мінос - Жерайс Франко про мораторій на погашення боргу штату в розмірі 18,5 млрд. доларів. У результаті 13 січня було оголошено про розширення валютного коридору, що означало фактичну девальвацію реала більш ніж на 8%. Тільки за 13 - 14 січня 1999 року обсяг вилучених з ринку цієї країни фінансових засобів оцінювався в 2,5 - 5 млрд. доларів.
Сьогодні, завдяки сучасному виробничому сектору й ефективній інституціональній системі, у Бразилії склалося сприятливе інвестиційне середовище. Разом з легкістю доступу на ринок і законами, що забезпечують високий захист прав інтелектуальної власності, це зробило країну одним з найбільш привабливих місць призначення для прямих іноземних інвестицій. Крім того, Бразилія має досить кваліфіковану робочу силу, що робить її привабливої для інвесторів у високотехнологічні галузі.
У 2003 році Бразилія одержала рекордну суму прямих іноземних інвестицій у $33,5 млрд. Значна частка інвестицій, що надходять у Бразилію, залучається сюди проведеною приватизацією державних компаній, таких як банки і компанії, в області телекомунікаційних послуг. Однак навіть "неприватизаційні" інвестиції в 2003 році в Бразилію збільшилися на 20%, що надзвичайно важливо для Бразилії, що не може довго залежати від надходжень від приватизації.
У цей же час, значна недостача інвестицій у 2003 році відчувалася в інфраструктурі. На думку аналітиків, саме недостача інвестицій у цьому секторі може стати гальмом економічного росту Бразилії в майбутньому.
В 2004 році економіка Бразилії зштовхнулася з деякими проблемами. Цього року спостерігалося зниження припливу прямих іноземних інвестицій в Бразилію, пов'язане як із внутрішніми, так і зовнішніми причинами (уповільнення темпів росту світової економіки). По оцінках ЮНКТАД, обсяги прямих закордонних інвестицій скоротилися в усьому світі на 40%. Однак тривалий економічний спад у сусідній Аргентині і глобальне уповільнення темпів економічного росту привели до посилення інфляційного тиску в Бразилії і загострили погрозу, що виходить від значного дефіциту рахунка поточних операцій, унаслідок чого центральний банк Бразилії наприкінці квітня прийняв рішення про підвищення процентного пункту короткострокової ставки міжбанківського кредитування - до 16,25%.
У 2004 році в бразильську економіку був інвестовано всього 22,6 млрд. діл., що на 30% менше, ніж у 2003 році однієї з причин зниження інвестицій з'явилася відсутність великих інвестиційних угод.
З залучених у 2004 році 4,3 млрд. дол. прямих закордонних інвестицій - це конвертована в інвестиції кредиторська заборгованість бразильських організацій перед іноземними партнерами. Найбільш великою операцією такого роду стало повернення кредиторської заборгованості компанії Portugal Telecom перед своєю материнською компанією в розмірі 0,95 млрд. дол.
Через високі процентні платежі по зовнішньому боргу і переказів прибутків за кордон у Бразилії спостерігається один з найбільш високих у Латинській Америці показників дефіциту платіжного балансу по рахунку поточних операцій, що у 2004 році склав 23,2 млрд. дол.
Серед секторів економіки основними реципієнтами прямих закордонних інвестицій в 2004 році були: сфера послуг - 60%, головним чином телекомунікація, фінансові послуги, житлово-комунальне господарство; промисловість - 33%: автомобілебудування, хімічна промисловість, харчова промисловість; сільське господарство -7%.
Розподіл прямих закордонних інвестицій перетерплювало в 1996-2003 роках значні зміни: частка промисловості скоротилася з 23 до 17%, частка сектора послуг збільшилася з 76 до 81%. Однак у 2004 році ситуація знову повернулася до середини 90-х: збільшилися інвестиції в промисловість, в основному в експортоорієнтовані галузі, при цьому відбулося зниження інвестицій у сферу послуг.
Основними країнами - інвесторами в 2004 році стали: США - 20%, Іспанія - 12%, Франція - 9%, Нідерланди - 9%, Кайманови острови - 8%, Португалія -7%.
Що стосується портфельних інвестицій, то в 2004 році їхній обсяг істотно знизився і склав 872 млн. дол. у порівнянні з 8,7 млрд. дол. у 2003 році.
Щодо приватизаційних процесів, слід зазначити, що на долю іноземних інвесторів приходитися 48,2% отриманих від приватизації засобів. У тому числі частка США складає 16,5%, Іспанії - 14,9%, Португалії - 5,7%, Італії - 3,1%, Чилі - 1,2%, Бельгії - 1%.
Так само хотілося б відзначити, що в останні десятиліття істотно змінилася роль Бразилії в сфері руху капіталу, вона стала його експортером. Вихід бразильського капіталу на зовнішні ринки відбувся в середині 70-х років. Він заповнив вільні промислові ніші, що обходив підприємницький капітал із західних країн. В обробній промисловості пріоритет віддавався нафтопереробній і будівельній галузям. Зоною інвестиційної діяльності стали, насамперед, країни що розвиваються. Закордонні капіталовкладення бразильських компаній відносно невеликі, на їхню частку приходиться 0,2% світового вивозу інвестицій, 3% усіх закордонних капіталовкладень країн Третього світу, але 26% усіх латиноамериканських компаній.
Але, не дивлячись на удаване благополуччя у Бразилії є серйозні проблеми у фінансовій сфері. "Політика імпортозамінної індустріалізації, що стала стратегією розвитку в 70-і роки, супроводжувалася посиленням ролі держави. Створюючи тепличні умови для національних виробників, бразильські влади йшли на широке і не завжди ефективне використання бюджетних засобів. Бюджетний дефіцит покривався за рахунок нових зовнішніх запозичень. А завищений курс реала привів до збільшення негативного сальдо платіжного балансу, що збільшило залежність країни від зовнішніх джерел фінансування. У підсумку ця політика привела до того, що на початок 1996 року зовнішній борг країни досягав уже 178 млрд. доларів. З тих пір для рішення конкретних задач в економіці і для фінансування поточного боргових виплат Бразилія тільки збільшує заборгованість - до сьогоднішніх 260 млрд. доларів.
Борг не тільки величезний, але і дорогий в обслуговуванні. Бразилія зштовхнулася з проблемою складної структури боргу і високих процентних ставок. Останні 8 років ставка складала 16% річних.
Зовнішня заборгованість збільшується, що підриває віру інвесторів у здатність держави розраховуватися по своїх боргах, а, отже, падає кредитний рейтинг країни.
Таким чином, не можна однозначно судити про місце Бразилії в міжнародному русі капіталу тому що, з однієї сторони вона залишається однієї з найбільш привабливих країн, що розвиваються, для іноземних інвесторів, які здійснюють довгострокові капіталовкладення. Але, з іншого боку, в економіці існує значна проблема, пов'язана з величиною державного боргу, що загрожує вилитися в серйозну фінансову кризу.
Висновок
На завершення резюмуємо основні положення курсової роботи:
· Основні галузі бразильської економіки: машинобудування, суднобудування, літакобудування, видобувна промисловість, виробництво озброєнь, туризм, легка промисловість, сільське господарство. Заохочується розвиток галузей мікроелектроніки і виробництво персональних комп'ютерів.
· Відповідно до класифікації ООН Бразилія відноситься до групи "нових індустріальних держав" і входить по обсягу валового внутрішнього продукту (ВВП) у "десятку" провідних країн світу.
· Бразилія країна з досить стабільною економікою, темпи росту якої в середньому досягають 3-4% у рік (виключення: 1998 -1999 р.- внаслідок Азіатської кризи, 2001р. - вплив аргентинської кризи, спаду економічної активності в Японії і США, енергетична криза в країні). У 2004 р. обсяг ВВП - 466 млрд. дол. Темп приросту ВВП - 1,4%.
· У 90-ті рр. відбулися зміни моделі розвитку економіки Бразилії, що викликали зрушення в зовнішній торгівлі. Останні зміни в сфері експорту характеризуються їх якісним ростом унаслідок розширення і збагачення його структури. Майже 75% бразильського експорту приходиться на напівфабрикати з високою часткою доданої вартості і товари повного циклу промислової обробки. По обсязі сільськогосподарського експорту Бразилія уступає тільки США і Франції. Відносне розширення бразильського експорту майже на 5% обганяє ріст загальносвітового експорту, що за останній рік склав майже 10%.
· Помітний негативний вплив на положення в бразильській економіці зробили азіатська фінансова криза, економічна і фінансова криза в Аргентині. Незважаючи на в цілому сприятливі тенденції в сфері зовнішньої торгівлі, структуру експорту що поліпшується і т.д. , перед Бразилією усе ще постає ряд проблем, які необхідно вирішити (у числі яких невисока якість ряду бразильських товарів, обмеження на ввіз бразильської продукції в ряді країн).
· У структурі експорту Бразилії на товари високої технології приходиться всього 8%. Світовим стандартним вимогам до товарів високої технології в даний час у Бразилії відповідає тільки продукція автомобільної промисловості. У розвиток науки і техніки вкладається 0.7% Валового національного продукту. У країні проживають близько 60,000 активних вчених і технологів.
· Бразилія одна із самих привабливих для іноземного капіталу країн, що розвиваються. Крім дешевини робочої сили, великого внутрішнього ринку, багатих мінеральних ресурсів, залученню прямих іноземних капіталовкладень сприяє політична й економічна стабільність.
· В економіці існує істотна проблема, зв'язана з величиною державного боргу, що загрожує вилитися в серйозну фінансову кризу.
· На території Бразилії знаходитися ВЕЗ Манаус, що існує 37 років. Вона займає територію 3,6 млн. кв. км., поєднує 2 тис. торгових фірм 22 галузей, що забезпечують зайнятість 50 тис. робітників та службовців, роблять різноманітну готову продукцію на суму 13,2 млрд. дол. У галузевому розрізі 75% вартості продукції зони приходиться на продукцію електронної й електротехнічної промисловості і на зборку мотоциклів. Зона Манаус є важливим "полюсом" притягання іноземні інвестиції.
· Бразилія входить у наступні інтеграційні об'єднання: МЕРКОСУЛ (який володіє четвертої по величині економікою у світі і є одним з найбільших споживчих ринків світу з населенням 200 млн. чоловік і сумарним ВВП, що перевищують 1 трлн. доларів), АЛАДІ, ІБЕРО, Група Ріо-де-Жанейро, ОАС, СЕЛА і т.д..
· У міжнародному поділі праці Бразилія залишається переважно постачальником продуктів сільського господарства, що має яскраво виражену експортну спрямованість. По обсягу сільськогосподарського експорту Бразилія уступає тільки США і Франції. На частку основних експортних культур - кава, какао-бобів, бавовнику, цукрового очерету і сої - приходиться понад третину посівних площ.
· Бразилія - перший у світі виробник кави, що є його основною частиною експорту. Вона вийшла на перше місце по постачаннях цукрового очерету.
· Бразилія - світовий лідер у виробництві кассави, бананів, бобів, займає друге місце у світі по виробництву сої і какао, є найбільшим у Західній півкулі виробником рису, володіє одним з найбільших у світі поголів'ям худоби.
Список використаної літератури
1. Бадов А., Михальчук П. Долговой навес // Эксперт. - 2002. - № 38. - С. 65 - 68.
2. Інформаційна система Світу, 180 країн.- http://www.infa.ru/map/world
3. Килячков Н.А. Социально - экономические преобразования в Бразилии в 1990-е годы // Финансы и кредит. - 2004. - № 10. - С. 49-58.
4. Короткі й аналітичні довідки по країнах світу.- http://www.geoport.ru/country
5. Кривохита В.В. Влияние финансового кризиса в Бразилии на перспективы региональной интеграции // Латинская Америка. - 2003. - № 12. - С. 57 - 71.
6. Ломакин В.К. Мировая экономика. Учебник для вузов.- М.: Финансы, 2004. - 717 с.
7. Міжнародна торгова адміністрація (Intarnational Trade Administration). http://www.trade.gov/
8. На ринку кави Бразилії // Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 2004.- № 41 - С. 6.
9. Новичков В.Б. Америка, Австралия, Океания. - М.: Современная педагогика, 2003. - 128 с.
10. ОЕСР про перспективи економічного розвитку Бразилії і Мексики // Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 2003.- № 30 - С. 4.
11. Проблеми розвитку економіки Бразилії // Бюлетень іноземної комерційної інформації. - 2002.- № 2 - 3. - С. 1,4.
12. Романова М. Бразилія: досвід перебудови // Світова економіка і міжнародні відносини. - 2003. - № 7.- С.- 11.
13. Рыбалкин В.Е., Щербанин Ю.А., Балдин Л.В. Международные экономические отношения: Учебник для вузов. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2003. - 503 с.
14. Семенов В., Симонова Л. Бразилія: через дві кризові хвилі // Світова економіка і міжнародні економічні відносини. - 2002.- № 8.- С. 81-85.
15. Шакиров А.Р. Иностранные инвестиции в Бразильской экономике // Внешнеэкономический бюллетень. - 2003. - № 3. - С. 26 - 34.
16. Шакиров А.Р.Бразильская экономика и финансовая система в 2001 - 2002 гг.// Латинская Америка.- 2003 - № 5 - С. 38 - 46.