ЗМІСТ
Вступ. 2
1 Загальні характеристики міжнародних тендерів. 4
1.1 Поняття та сутність міжнародних тендерів. 4
1.2 Види міжнародних тендерів. 7
2 Етапи проведення міжнародних тендерів. 13
2.1 Підготовка тендеру. 14
2.2 Етап подачі пропозицій. 17
2.3 Визначення переможця тендеру та укладання угоди. 23
3 Роль міжнародних тендерів у розвитку міжнародної торгівлі 25
Висновки. 32
Список використаної літератури. 35
Вступ
В умовах інтенсифікації процесів глобалізації, швидкої індустріалізації і стрімкого збільшення масштабів інфраструктурного будівництва в країнах, що розвиваються перспективи міжнародної тендерної діяльності видаються вельми сприятливими. Зростає число проведених тендерів і кількість фірм-учасниць останніх; розширюється коло товарів і послуг, що реалізовуються за допомогою тендерів, і укрупнюються які укладаються з їх допомогою контракти; виникають нові організаційні форми тендерів (наприклад, електронні торги) і підвищується увагу до тендерів з боку багатосторонніх організацій, у тому числі установи системи ООН, які прагнуть порядок практику тендерної діяльності у всьому світі і сприяти поширенню її передових прикладів, а також вирішують інші завдання. Значна увага приділяється поліпшенню тендерної практики в регіональних об'єднаннях, особливо в Євросоюзі, і в окремих країнах розвинених і розвиваються.
В останні десятиліття в світі накопичений великий досвід проведення міжнародних тендерів, і багато свідчить про переваги даного механізму. Разом з тим, далеко не всі питання тендерної діяльності знайшли оптимальне рішення з точки зору інтересів країн-учасниць світового співтовариства, компаній та державних організацій, залучених в цю діяльність
Актуальність теми дослідження. Значення міжнародних тендерів визначається тим, що вони є важливим інструментом у сучасному механізмі ринкового господарства: сприяють розвитку зовнішньої торгівлі, яка, у свою чергу, служить засобом забезпечення більш високих темпів зростання національної економіки. Необхідно підкреслити, що використання тендерів дозволяє ефективно здійснювати операції купівлі-продажу як покупцю, так і продавцеві великої групи переважно капітало- та наукомістких товарів і послуг, у тому числі реалізованих часто в комплексі.
Мета роботи – отримати загальне уявлення про міжнародні торги, методи та способи проведення тендерів, а також виявити сучасний стан організації міжнародних торгів.
Об’єкт дослідження – міжнародні тендери.
Задачі:
- дослідити дану тему курсової роботи;
- проаналізувати її;
- виділити особливості проведення міжнародних торгів та укладення тендерних угод;
- зробити висновки.
1 Загальні характеристики міжнародних тендерів
1.1 Поняття та сутність міжнародних тендерів
міжнародний тендер торгівля
Міжнародний тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організований товарний ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.
Термін «тендер» походить від англійського «tender» – офіційна пропозиція, замовлення на підряд та «to tender» – подавати замовлення (заявку) на участь у торгах. Посередником між покупцем і продавцем при цьому методі торгівлі є тендерний комітет, який утворюється імпортером. Основною функцією його є організація надходження замовлень на участь у торгах та робота з ними. Слід також мати на увазі, що термін «тендер» включає п’ять основних понять. Так, тендер – це:
- повідомлення про проведення торгів;
- комплект тендерної документації – умови проведення торгу;
- проформа пропозиції, складена організатором торгів і включена до комплекту тендерної документації (проформа тендеру є формуляром, що підлягає заповненню оферентом, якщо він є згодним з умовами проведення торгу та готовий взяти на себе обов’язки з виконання робіт);
- власне оферта;
- власне торг як процедура.
Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:
- підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т. ч. тих, що споруджуються «під ключ»;
- виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та їх окремих видів;
- виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;
- постачання комплектного устаткування;
- концесії на розробку корисних копалин;
- імпортні закупівлі;
- проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;
- надання державних кредитів;
- розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;
- залучення експертів і консультантів;
- поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.
Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн). Існування проблеми збуту на світовому ринку стимулює імпортерів не тільки розширювати й інтенсифікувати сферу використання тендерів, а й застосовувати їх як механізм створення певних (а іноді і значних) переваг при розміщенні імпортних замовлень. Так, за даними західних фахівців, ціни на енергетичне обладнання за замовленнями, розміщеними через міжнародні торги, в середньому на 20-25 % нижчі, ніж при підписанні контрактів у результаті двосторонніх переговорів, навіть з кількома конкуруючими постачальниками. Це пояснюється насамперед тим, що міжнародні торги стимулюють конкуренцію між продавцями, дозволяють покупцям вибирати найбільш технічно досконалий та комерційно доцільний для них варіант з багатьох запропонованих, а для переможців тендеру цей факт є офіційним визнанням їх конкурентоспроможності.
Міжнародні тендери використовуються як індустріально розвинутими країнами, так і країнами, що розвиваються, але мотиви їх застосування різні. Перші в більшості випадків використовують механізм проведення тендерів у межах здійснення політики прихованого протекціонізму та стимулювання розвитку національного виробництва. Так, законодавство більшості розвинутих країн дозволяє організаціям з переважанням державного капіталу розміщувати замовлення на придбання товарів і послуг тільки через систему тендерів, а проведення імпортних операцій без використання торгів дозволяється лише у випадках необхідності придбання унікального обладнання, запасних частин, а також у разі необхідності екстреної закупівлі обладнання для ліквідації наслідків стихійного лиха або за рахунок спеціальних міждержавних угод.
Для країн, що розвиваються, домінуючими мотивами застосування тендерів як методу розміщення замовлень є відсутність досвіду організації укладання великих міжнародних контрактів і прагнення знизити вартість замовлення. Крім того, практика проведення міжнародних торгів показала, що найбільшого поширення вони як інструмент держави, великих державних організацій та муніципальних органів, одержали саме в країнах, що розвиваються, які характеризуються наявністю значної питомої ваги державного сектора в основних галузях національного господарства, здійсненням індустріалізації та реіндустріалізації економіки, відсутністю необхідних технічних знань і кваліфікації для самостійного вирішення існуючих техніко-технологічних проблем.
Не в контексті національних інтересів організаторів міжнародні тендери виконують такі основні функції:
- торговельну (як метод реалізації товарів та отримання замовлень для експортерів і відповідно метод закупівлі продукції та розміщення підрядів для імпортера – організатора тендеру);
- науково-технічну (як процес, що сприяє відбору найпрогресивніших техніко-технологічних рішень конкретних проблем і сучасного високотехнологічного обладнання);
- цінову (як механізм пошуку відповідності між ціною та рівнем вартості проекту чи партії товару та інструмент мінімізації їх кінцевої (контрактної) ціни);
- фінансову (як механізм оптимізації витрат на реалізацію проекту чи закупівлю товарів не тільки за допомогою ціни, а й шляхом отримання кредитів і раціоналізації системи розрахунків);
- маркетингову (як можливість вибору найкращого партнера, адаптації ціни до власних можливостей і впливу на ефективність каналів надходження товарів (послуг) у країну – з одного боку, і можливість створення позитивного іміджу країни та відповідного замовника (імпортера) як серйозного та надійного партнера – з іншого);
- регулятивну (як інструмент впливу на обсяги, динаміку, ціни та національне походження імпорту) [16].
1.2 Види міжнародних тендерів
Міжнародні тендери слід розрізняти за такими критеріями: національний склад учасників, мета організаторів, юридичний статус учасників, предмет торгівлі, свобода доступу до участі в тендері, фінансові умови, відкритість інформації щодо учасників і переможців тощо.
За національним складом учасників міжнародні тендери можуть проходити за участю тільки зарубіжних фірм або за участю як іноземних, так і вітчизняних учасників. Поширенішим, безумовно, є другий тип торгів, а деякі організатори навіть зазначають в умовах торгів пріоритетність позицій національних учасників.
Неофіційним, але існуючим на практиці, є поділ торгів за метою організаторів на реальні і процесуальні. Реальні торги, що випливає з самої їх назви, організуються з метою проведення дійсно конкурентного відбору та визначення реального переможця. А процесуальні торги, навпаки, мають на меті за допомогою процесу проведення тендеру, який часто є законодавчо необхідним, легалізувати постачальника чи підрядника, вибір якого було здійснено ще до початку тендера. Граничною формою прояву процесуальних торгів є проведення одиничних тендерів, тобто за участю тільки однієї фірми. Такі торги є винятком із загального правила і стосуються в основному торгівлі машинно-технічною продукцією, коли її можливо або доцільно закупати тільки в однієї фірми, а укладання звичайного контракту купівлі-продажу у відповідності з законами країни-імпортера заборонено. У даному разі організатори тендеру, дотримуючись зовнішньої форми та процедури торгів згідно із національним законодавством звертаються тільки до однієї фірми, яку визнають переможцем тендеру та укладають з нею контракт на поставку необхідної продукції [11].
За юридичним статусом учасників тендери поділяються на такі, що відбуваються за участю виключно юридичних осіб, за участю виключно консорціумів, а також змішані – за участю як юридичних осіб, так і консорціумів. Тендери за участю тільки юридичних осіб проходять, як правило, в тих випадках, коли предметом торгів є нескладне, стандартне обладнання (або послуги), яке (або які) виробляє кілька фірм у різних країнах або коли умови тендеру, обсяги поставок і терміни контракту є не дуже привабливими. У противному разі з метою підвищення конкурентоспроможності в боротьбі за отримання крупних замовлень фірми зазвичай об’єднуються в консорціуми, які є тимчасовими союзами картельного типу. При цьому комплекс майбутніх поставок і робіт розподіляється між членами консорціуму, виходячи з того, яка з фірм досягла найвищого технічного рівня та найнижчих витрат при виробництві певних видів товарів і виконанні робіт. Національні фірми можуть бути залучені як субпостачальники або субпідрядники, чи введені в склад консорціуму. У цих випадках всі члени консорціуму несуть перед замовником солідарну відповідальність, в т. ч. і за національні фірми замовника. Вимога солідарної відповідальності всіх членів консорціуму є обов’язковою умовою фактично всіх сучасних тендерів.
Кожен член консорціуму готує комерційні пропозиції та техніко-економічне обґрунтування на свою частину поставок і послуг. Зібравши ці пропозиції та розрахунки, керівництво консорціуму готує єдину пропозицію від консорціуму, добиваючись при цьому максимального підвищення конкурентоспроможності за рахунок покращення технічних параметрів, зниження ціни та надання замовникам найсприятливіших для них умов фінансування.
Управління діяльністю консорціуму здійснюється лідером, який обирається з числа найдосвідченіших та авторитетніших фірм. При цьому на роль лідера можуть бути обрані не тільки постачальники основного обладнання, а й інженерно-консультаційні фірми. Часто функції лідера бере на себе фірма, що має тісніші контакти з адміністрацією замовника, або така, що користується преференціями в торгівлі з країною замовника.
Лідер консорціуму координує його роботу та представляє спільні інтереси учасників перед замовником та іншими контактними фірмами й організаціями. Конкретні функції та повноваження лідера визначаються в угоді про створення консорціуму, що укладається всіма його учасниками. Зазвичай лідер діє суворо в межах визначених повноважень та узгоджує принципові питання з усіма учасниками. Для цього скликаються наради членів консорціуму. У разі необхідності лідер відкриває представництво в країні замовника та/або на місті спорудження об’єкта, а в разі перемоги на тендері координує дії членів при виконанні взятих зобов’язань. За свою роботу лідер (фірма або організація) отримує від інших членів консорціуму винагороду в розмірі 3-5 % від частки учасника в спільному контракті [6].
За предметом торгівлі тендери можуть бути на поставку товарів, виконання підрядних робіт та комбіновані, що включатимуть у майбутньому як поставку необхідних товарів, так і виконання робіт, надання послуг. Враховуючи, що предметом торгів є, як правило, комплектне обладнання, що потребує й інжинірингових послуг, найпоширенішими за цим критерієм є комбіновані тендери.
Рішення щодо кількості та якісного складу майбутніх учасників тендеру приймає замовник або тендерний комітет, тому доступ до участі в тендері може бути обмеженим.
Залежно від рівня свободи доступу до участі в тендерах їх поділяють на два основні типи: відкриті і закриті. Додатковим обмеженням на участь у закритих торгах може бути попередня кваліфікація учасників.
До участі у відкритих тендерах запрошуються всі бажаючі зарубіжні і національні фірми та установи. Повідомлення про проведення відкритих торгів публікуються в офіційних органах – газетах, спеціальних бюлетенях, економічних журналах, розсилаються в інші держави через торговельні представництва, консульства або торговельно-промислові палати для розповсюдження їх серед ділових кіл, передаються каналами комп’ютерних мереж. Зазвичай оприлюднення такої інформації відбувається за 1-1,5 місяця до дати проведення торгів, а у разі оголошення тендеру на стандартне обладнання та невеликі партії цей термін скорочується до 3-4 тижнів. Інформація про великі тендери на виконання підрядних робіт з’являється в пресі за 2-4 місяці до їх відкриття. Якщо оголошення мають стриманий, формальний характер, а їх публікація робиться з великим запізненням щодо загальновизнаних норм, то це опосередковано свідчить про те, що тендер матиме процесуальний характер.
Значна кількість учасників відкритих торгів загострює конкуренцію, що є позитивним для імпортера, однак не гарантує ефективності закупок або спорудження об’єктів у майбутньому внаслідок того, що переможцем може стати недостатньо кваліфікована або навіть недобросовісна фірма. Для запобігання цьому слід розробити методику комплексної оцінки пропозиції та вибору переможця, або провадити закритий тендер.
Міжнародні тендери, до участі в яких запрошується обмежений, заздалегідь визначений склад фірм, називаються закритими. Оголошення про проведення таких торгів не оприлюднюються, а учасники запрошуються в індивідуальному порядку. При цьому організатори торгів впевнені у добросовісності запрошених до конкурсу фірм, пересвідчившись у конкурентоспроможності їх продукції (послуг). Крім того, закриті торги дозволяють організаторам відмовитись від послуг небажаних (через різні причини) учасників. До участі в закритих торгах запрошується зазвичай 5-7 фірм або консорціумів, а реально може брати участь і менша кількість претендентів. Конкурентна боротьба при проведенні закритих торгів не є слабшою, ніж при відкритих, але організатори впевнені в фінансових, технічних та організаційних можливостях запрошених до конкурсу фірм.
Тендери з попередньою кваліфікацією є першою стадією проведення закритих торгів. Але при цьому сам прекваліфікаційний торг є відкритим. Порядок при цьому такий: організатори тендера повідомляють засоби масової інформації про проведення торгу, умовою участі в якому є попередня кваліфікація учасників. Ті фірми, що бажають взяти участь у конкурсі, передають у тендерний комітет не техніко-комерційні пропозиції, а документи, що підтверджують їх спроможність взяти участь у тендері (техніко-економічна характеристика продукції, інформація про нові розробки; перелік найвагоміших покупців, яким були поставлені товари, або замовників, для яких були споруджені об’єкти; листи з рекомендаціями від попередніх замовників, гарантії банків та страхових компаній тощо). Члени тендерного комітету аналізують кваліфікаційні документи, відбирають фірми, що відповідають вимогам замовника та направляють їм запрошення взяти участь у закритому тендері.
За фінансовими умовами торги можуть провадитися таким чином: з пропозицією ціни, коли фірми-учасники самі розраховують і пропонують цінові умови; зі знижкою – ціна фіксується в тендерній документації, а оференти в умовах конкуренції намагаються її знизити; на кредитній основі – з використанням кредита експортера, міжнародної організації, уряду тощо; на компенсаційній основі – коли розрахунки за поставлений товар або виконані роботи здійснюватимуться з використанням різних схем зустрічної торгівлі, у вигляді компенсацій.
Замовник та утворений ним тендерний комітет також вирішують питання щодо ступеня відкритості інформації про пропозиції учасників торгів та оголошення умов, запропонованих переможцем. Залежно від цього тендери поділяються на голосні і неголосні. Голосними є тендери, при проведенні яких голова тендерного комітету відкриває конверти з пропозиціями фірм і оголошує їх основні умови в присутності представників фірм та консорціумів, що беруть участь у конкурсі. Після закінчення конкурсу інформація про переможця із зазначенням обсягу замовлення та загальної суми контракту, як правило, оприлюднюється.
Неголосними є торги, при проведенні яких тендерні комітети відкривають конверти з пропозиціями без присутності представників фірм і не публікують даних щодо умов укладання контракту з переможцем. Такі торги найчастіше застосовують замовники, що розміщують стандартні та повторювані замовлення. Це робиться з метою підтримки конкуренції між постачальниками (підрядниками).
За глибиною розподілу праці при виконанні замовлення міжнародні тендери поділяються на первинні, вторинні і третинні. Це зумовлено тим, що в сучасних умовах одиничні та групові оференти, які виступають генеральними підрядниками, не завжди спроможні виконати якісно всі контрактні зобов’язання власними силами. Внаслідок цього важливу роль для перемоги в торгах набув вірний вибір субпостачальників і субпідрядників. Цей вибір іноді здійснюється шляхом оголошення торгів самим оферентом. Такі торги отримали назву вторинних. У свою чергу, субпостачальник або субпідрядник, який виграє подібні торги, може передавати частину своїх зобов’язань іншим фірмам, оголосивши третинні торги [2].
2 Етапи проведення міжнародних тендерів
З погляду організації і техніки зовнішньої торгівлі тендери являють собою одну з різновидів угоди з використанням механізму пропозиції й акцепту. На відміну від двосторонніх угод, де ці два акти найчастіше бувають необхідного і достатніми для здійснення угоди, практика проведення міжнародних тендерів містить у собі, принаймні, чотири етапи, на кожнім з яких відбувається складання або підписання відповідних документів.
Рис. 2.1. – Етапи проведення міжнародного тендеру
На першому етапі замовник повідомляє претендентів на виконання замовлення про свій намір вступити в угоду. При цьому складається документ, іменований у різних країнах як «пропозиція указати свою ціну», «запрошення до торгів», «тендерна специфікація» або «тендерна документація».
На наступному етапі претенденти представляють замовникові свої тендерні пропозиції, іменовані також як „оферта" або „тендер".
Третій етап настає при визначенні переможця торгів. Документально це відбиває оформленням протоколу тендерного комітету, однак не є актом юридичного скріплення угоди, а веде до подальших переговорів між замовником і оферентом.
На останньому етапі у випадку успішних переговорів полягає формальна угода і підписується контракт [14].
2.1 Підготовка тендеру
Як уже зазначалося, для проведення торгів замовники створюють тендерний комітет, до складу якого входять технічні спеціалісти (залежно від предмета торгу), комерційні фахівці та представники адміністрації. Відомчі або регіональні тендерні комітети складаються з постійних членів (голови, членів комітету та секретаря) та консультантів (експертів), які залучаються до роботи на тимчасовій основі. На підставі угоди із замовником тендерний комітет виконує такі функції:
- організує публікацію повідомлення про проведення тендеру або розсилає відповідні запрошення фірмам – потенційним експортерам;
- провадить збір замовлень на участь у передкваліфікаційних торгах;
- організує і провадить кваліфікаційний відбір учасників;
- організує розробку та розповсюдження тендерної документації серед можливих учасників торгів;
- здійснює реєстрацію та зберігання тендерних пропозицій, що надходять від фірм;
- організує розгляд і оцінку тендерних пропозицій та визначає переможця або приймає інше рішення за результатами торгів;
- готує і подає на затвердження замовнику рішення за результатами торгів та організує висвітлення в засобах масової інформації процесу торгів.
Тендерні комітети, як правило, мають право делегувати частину своїх повноважень інженерно-консультаційній фірмі, відносини з якою будуються на договірній основі. Найчастіше такі фірми беруть участь у розробці тендерної документації, тобто комплекту документів, що містять інформацію щодо предмета торгів, а також умови та вимоги тендерного комітету, які мають бути безумовно прийняті та враховані учасниками торгів при підготовці тендерних пропозицій.
Тендерна документація поділяється на такі розділи:
1. Загальні умови торгів;
2. Інструкція для учасників торгів;
3. Фінансові умови торгів та договору поставки або підряду;
4. Технічні умови проекту;
5. Зразки документів, що мають бути заповнені учасниками.
Загальні умови тендеру містять: дані про предмет торгів (місцезнаходження об’єкта, його загальна характеристика, терміни початку і закінчення робіт); дані про замовника; основні положення чинного в країні замовника тендерного законодавства та інших нормативних актів, що регулюють діяльність учасників торгів і підрядників; дані щодо існуючих у країні обмежень і пільг (митних, ліцензійних, податкових тощо).
Інструкція для учасників тендеру містить: реквізити тендерного комітету; місце, терміни та порядок подання тендерних пропозицій; вимоги до оформлення пропозиції; розмір, форму та порядок внесення застави; вимоги до структури та калькуляції ціни пропозиції; право і порядок відвідання будівельного майданчика або місцевості, де буде розташований об’єкт; можливість подання оферентом альтернативної пропозиції; рекомендації оферентам щодо залучення місцевих субпідрядних фірм; попередження про те, що оферент не має права відзивати свою пропозицію або змінювати її умови після закінчення терміну подання пропозиції; право (або відсутність такого) участі представників оферентів при розгляді пропозицій у тендерному комітеті; нагадування про те, що тендерний комітет не дає пояснень щодо причин відхилення пропозиції та визначення переможця, а також не компенсує учасникам тендеру витрат на підготовку тендерних пропозицій; порядок оголошення результатів торгів.
Фінансові умови тендеру можуть містити: пропозицію про надання розстрочки платежів (кредиту) на поставку обладнання та виконання будівельно-монтажних робіт; здійснення зустрічних закупівель у рахунок платежів за виконані роботи; можливість і порядок перерахування цін на будівельно-монтажні роботи на стадії контракту.
Технічні умови тендеру містять: найменування та призначення об’єкта або обладнання; креслення, схеми, графіки виконання робіт; специфікації на технологічне обладнання та матеріали; технічні норми; правила виконання будівельно-монтажних робіт; технічні вимоги до матеріалів, виробів, конструкцій тощо. Зміст технічних умов тендеру залежить від його предмета та складності проекту.
Зразки (проформи) документів також визначаються характером предмета торгів. Крім того, їх склад формується під впливом прагнення тендерного комітету отримати вичерпну інформацію про оферентів (фінансовий стан, матеріально-технічна база, існуючий досвід поставки обладнання або спорудження об’єктів тощо). До цих документів також додаються зразки банківських гарантій, які оферент може подати як заставу і зразок договору поставки (підряду), в якому зазначаються основні умови угоди щодо виконання замовлення.
Для складання тендерної документації більшість замовників, особливо в країнах, що розвиваються, звертаються до послуг консультантів, роль яких частіше за все виконують спеціалізовані інженерно-консультаційні фірми. Функцією консультантів на першому етапі є складання технічної специфікації та контрактних умов для проведення торгів. На наступних етапах консультанти беруть участь в оцінці тендерів, що надійшли від учасників, виявленні їх переваг і недоліків, а також у переговорах, які передують укладанню контрактів. Іноді консультанти поширюють свої послуги і на догляд за належним виконанням переможцями торгів своїх контрактних зобов’язань. Таким чином, консультант є стороною, яка відіграє значну роль у формуванні вимог до предмета торгів, виборі переможця торгів і функціонуванні придбаного замовником майна. Виконання консультантами всіх цих функцій вимагає значної кількості висококваліфікованого персоналу та розглядається інженерно-консультаційними фірмами як важлива самостійна стаття доходу.
Суттєве значення має вибір сторони фінансування замовлення, що бажано визначити ще до початку проведення торгів. Це може бути банк або державна організація країни проведення торгів, а також зарубіжні, національні, міжнародні економічні організації та банки. Коли ж джерело фінансування не знайдено, оферта замовника включає зауваження про необхідність супроводження тендерних пропозицій учасників торгів умовами фінансування.
Після того, як комплект тендерної документації підготовлено, відбувається оголошення торгів: підготовка та публікація оголошення (при відкритих тендерах) та розсилка запрошень взяти участь у тендері певному колу фірм (при закритих тендерах) [12].
2.2 Етап подачі пропозицій
Перед тим, як подати пропозицію у потенційних учасників тендеру виникають дві основні проблеми: проходження передквалифікаційного добору, а також відповідності технічних і класифікаційних норм, прийнятих у країні експортера, умовам тендерних специфікацій.
Перша проблема виникає у випадку, якщо до тендера допускаються не всі бажаючі. Мотивами замовників при проведенні тендера з попередньою кваліфікацією учасників можуть бути прагнення обмежитися невеликим колом претендентів з визначеним професійним досвідом, обмеження числа іноземних учасників з метою підтримки місцевих, обмеження кола учасників за умовами сторони, що фінансує, і, нарешті, торгово-політичні преференції стосовно визначеної групи країн. До рішення проблеми попереднього добору експортери приступають на підготовчому етапі, вступаючи в попередні контакти з замовниками з метою з'ясування, у яких планованих торгах буде проводитися попередня кваліфікація учасників.
При проведенні попередньої кваліфікації підрядчиків замовник пропонує потенційним підрядчикам представити великий обсяг інформації про свою поточну діяльність. Сюди відносяться зведення про структуру і профіль діяльності фірми, її керівництві, історії, виробничих потужностях, матеріально-технічному забезпеченні і клієнтах. Окремо представляються засвідчені копії документів, що відносяться до статуту і правил внутрішнього розпорядку фірми і її фінансовому становищу, включаючи копію останнього балансу, зведення про оборот капіталу і чистого прибутку за визначене число років і дані про банки, що фінансують.
Технічна кваліфікація претендентів повинна бути підтверджена документацією про об'єкти, споруджених ними в минулому. При цьому вказуються найменування об'єктів і їхнє місцезнаходження, основні технічні характеристики, частка участі фірми в створенні об'єкта, його вартість, а також дані про осіб, що можуть підтвердити представлену про це інформацію. Крім того, запитуються фотографії, брошури, статті, довідкові матеріали і будь-які інші документи і свідчення, що характеризують здатність претендента виконати визначені роботи.
При оголошенні тендеру з попередньою кваліфікацією замовник запрошує до подачі тендерних пропозицій тільки претендентів, що представили вищевказану інформацію і пройшли конкурсний добір.
Друга проблема (проблема відповідності норм і стандартів) експортерів на даному етапі не може бути вирішена в попередньому порядку і залежить насамперед від консультанта, що складає тендерну специфікацію.
Факторами, що впливають на, що закладаються в тендерну документацію концепції, є насамперед р
Перша група факторів безпосередньо впливає на типи і технічні характеристики устаткування, що закладається в тендерну документацію, терміни виконання і постачань, передбачені в документації.
При розвитому суб'єктивному факторі національні підрядчики і виробники країни консультанта виявляються в переважному положенні перед іншими учасниками торгів, яким, у випадку розбіжності з вимогами тендерних специфікацій, приходиться доводити замовникові обґрунтованість відхилень від вимог специфікацій.
У практиці проведення міжнародних торгів тендерна пропозиція учасника торгів вважається офертою продавця. У цій якості вона може бути прийнята замовником (покупцем) і обов'язкова для виконання претендентом. Це загальне положення, однак, може бути модифіковане в тих випадках, коли в пропозиції оферента чітко зафіксоване положення про те, що пропозиція не є обов’язковою, підлягає обговоренню на наступних переговорах або оформленню у виді формального контракту.
У силу даної обставини важливого значення набуває право, застосовуване до тендерних угод, що звичайно обмовляється в тендерній документації. Матеріальна відповідальність оферента на цьому етапі виражається в тім, що подача пропозиції супроводжується представленням документа, що підтверджує внесення в банк країни — організатора торгів застави «серйозності пропозиції», що може доходити до 5 % від загальної ціни пропозиції. Застава не повертається, якщо претендент відзиває свою пропозицію до закінчення терміну його дії або виявляється нездатним виконати замовлення відповідно до контракту, підписаному в результаті виграшу тендеру.
На етапі подачі пропозицій основною проблемою експортера стає ухвалення рішення про доцільність участі в конкретних торгах. Згідно даним спеціальної літератури, основними факторами, що впливають на рішення потенційного претендента, є:
- розмір замовлення;
- співвідношення обсягів постачань і послуг;
- терміни виконання замовлення;
- власні можливості експортера і частка предмета торгів у загальному обсязі замовлень, розташовуваних організаторами торгів;
- вартість підготовки тендерних пропозицій;
- ступінь можливої конкуренції;
- прогнозований прибуток;
- засобу, виділювані замовником для виконання замовлення;
- перспектива одержання наступних замовлень, зв'язаних із предметом торгів.
Як відзначає ряд дослідників, останній фактор на практиці може виявитися вирішальної для експортерів, що часто йдуть на заниження цін пропозицій по оголошених торгах у розрахунку на одержання більш вигідних замовлень надалі.
Наступним проблематичним моментом на етапі підготовки тендерних пропозицій є оцінка оферентами своїх можливостей укластися в терміни розробки пропозицій. При цьому не є виключенням випадки, коли претенденти звертаються до замовника з проханням про збільшення часу, спочатку виділеного для підготовки оферти. У практиці проведення міжнародних торгів подібні дії оферентів не розглядаються як непрестижні при наявності в претендентів вагомих причин обґрунтувати своє прохання, наприклад необхідністю розробки більш ретельного і науково обґрунтованої техніко-комерційної пропозиції.
У західній концепції головними критеріями успіху при складанні оферентами тендерних пропозицій є: найменше відхилення від вимог тендерної документації, включення в пропозицію найбільш передових технологій, конкурентоздатна ціна і «розумний» термін виконання замовлення.
Найбільш важливою частиною тендерної пропозиції вважається його технічна частина. У ній не тільки розкриваються професійні можливості потенційного контрагента, але й обмовляються ціни і терміни виконання замовлення. Як правило, технічна частина пропозиції складається з двох частин: що констатує і переліку відхилень. У частині, що констатує, часто іменованої «технічний опис», наводяться дані про властивості пропонованих товарів і послуг відповідно до вимог тендерних специфікацій. У переліку технічних відхилень утримуються пояснення причин невідповідності пропозиції по ряду технічних параметрів вимогам тендерної документації. Даний перелік дозволяє замовникові оцінити переваги або недоліки пропонованих технологій, товарів або послуг у порівнянні з моделлю, закладеної в первісних специфікаціях.
Аналогічна структура властива також комерційної частини пропозиції, що включає опис комерційних умов контракту і перелік пунктів, по яких у претендента маються розбіжності з контрактними умовами, записаними в тендерній документації.
Як вважають західні економісти, контрактні умови тендерних пропозицій мають підлегле значення на першому етапі торгів, тому що їхнє остаточне узгодження відбувається на етапі переговорів замовників з переможцями торгів. У міжнародній практиці, однак, зустрічаються випадки, коли при наявності достатнього часу оферти додають до пропозиції свій варіант контрактних умов, що може розглядатися замовником як прийнятний для претендента без додаткових переговорів.
При відсутності достатнього часу або повних вихідних даних для розробки детального варіанта контрактних умов на даному етапі оферти керуються наступними двома принципами формування умов контракту: прийняття або заперечення в цілому формулювань замовника.
Приймаючи в цілому варіант контрактних умов, записаних у тендерній документації, оферент вказує у своїй пропозиції, що вони підлягають обговоренню на переговорах з наступним підписанням формального контракту. При цьому мається на увазі, що контрактні умови тендера є прийнятною основою для таких переговорів, під час яких претендент вважає себе вправі запропонувати ряд змін, доповнень або скорочень.
Заперечуючи в цілому контрактні умови, запропоновані замовником у тендері, оферент указує, що основою для наступних переговорів можуть служити лише стандартні умови угод, прийняті в його організації.
У сучасних умовах багато оферентів, приймаючи в цілому контрактні умови замовника, додають до пропозиції окремий список виправлень до цих умов і вказують, що, у випадку їхнього прийняття, пропозиція може бути акцептовано замовником. При негативному підході до пропозиції оферента додаються його стандартні контрактні умови і вказується можливість акцепту пропозицій при згоді замовника з даними умовами.
Одним із проблематичних питань сучасної тендерної практики є термін дії пропозиції оферента, тобто термін, протягом якого замовник вправі присудити йому перемогу в торгах. Звичайно цей термін вказується в тендерній документації і складає від 30 до 120 днів з дати прийому пропозицій. При відсутності посилання на термін дії рік пропозицій у тендерній документації оферти вправі призначити його самостійно і зафіксувати у своєї оферті. У практиці проведення великомасштабних торгів відзначаються також випадки звертання замовників до оферентів із проханням продовжити термін дії пропозицій останніх. У цих випадках оферти, даючи свою згоду, вправі переглянути ціни своїх пропозицій з урахуванням ескалації цін за відповідний період.
Для сучасних торгів характерне прагнення міжнародних підрядчиків і постачальників вручати свої пропозиції в останній момент перед витіканням терміну подачі пропозицій. Для зниження ризику випадкових затримок при доставці пропозицій у країну проведення торгів часто практикується відправлення двох і більш груп з дублікатами тендерних пропозицій, що доставляються різними маршрутами і видами транспорту [10].
2.3 Визначення переможця
тендеру та укладання угоди
На наступному етапі міжнародних тендерних процедур, де визначається переможець торгів, найбільш актуальною проблемою є питання про статус переможця. У більшості випадків присудження замовлення оференту, що виграв торги, не є достатньою підставою для того, щоб вважати угоду зробленої. Як указувалося вище, умовами самих тендерних пропозицій передбачається проведення послідуючих переговорів, для остаточного узгодження ціни й інших умов контракту. У даний час не більш 80% переможців торгів стають фактичними виконавцями замовлень.
Сучасна практика показує, однак, що можливі випадки, коли замовник звертається до переможця торгів із проханням приступити до виконання замовлення, не чекаючи проведення остаточних переговорів і підписання формального контракту. Погоджуючись на таке прохання, переможець торгів піддає себе ризикові необоротних втрат у випадку, якщо переговори, що ведуться паралельно з початком виконання замовлення, закінчаться безрезультатно в силу розбіжності думок сторін про ціну й інші умови контракту.
Для подібних ситуацій у даний час характерні вимоги переможців торгів до замовника про надання письмової гарантії оплати виконаної частини замовлення навіть, у випадку відмовлення сторін підписати формальний контракт. При цьому розцінки на виконання робіт або постачань залишаються на рівні, зафіксованому в пропозиції переможця, або узгоджуються між сторонами додатково.
Таким чином, що переважає тенденцією в сучасній тендерній практиці є розгляд присудження виконання замовлення на торгах переважно як запрошення до подальших переговорів, що можуть проводитися не тільки з переможцями торгів, але і з оферентами, що зайняли наступні місця. Іноді такі рівнобіжні переговори можуть проводитися одночасно, що змушує оферентів йти на усі великі поступки.
Іншими методами впливу на переможців тендеру з боку замовників, є спроби змінити в останній момент у свою користь погоджені протягом тривалих переговорів умови контракту перед його підписанням офіційним представником оферента, що прибув у країну замовника спеціально з цією метою. Зустрічаються також випадки повної зміни складу делегації замовника на заключному етапі переговорів, що викликає необхідність повторного розгляду раніше погоджених питань.
Фактором, що сприяє успішній роботі представників оферентів у країні замовника, є залучення до переговорів місцевих посередницьких фірм, субпідрядників, субпостачальників і представників сторони, що фінансує. За останнім часом при тендерних переговорах значно зросла роль висококваліфікованих перекладачів. Однієї з причин цього є тенденція трактувати розбіжності в текстах контрактів мовою оферента і замовника на користь останнього [6].
3
Роль міжнародних тендерів у розвитку міжнародної торгівлі
Динаміка конкурентного середовища, зростаюча складність предметів торгівлі, загальна тенденція до глобалізації світових товарних ринків зумовили формування таких тенденцій в практиці проведення міжнародних тендерів:
- збільшення кількості фірм-учасниць тендеру;
- зростання кількості торгів на нові види машин, обладнання, техніки та послуг;
- загальне збільшення кількості тендерів на будівництво комплексних об’єктів;
- переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування;
- поширення торгів на інженерно-консультаційні послуги;
- зростання кількості консорціумів;
- поширення практики проведення торгів з розбивкою об’єктів на частини для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасниць;
- розвиток багатостороннього співробітництва з будівництва об’єктів;
- поширення участі в торгах місцевих фірм країн-замовниць.
Крім того, останнім часом у практиці міжнародних тендерів спостерігається тенденція до розширення прав організаторів торгів і тендерних комітетів, які доповнюють зусилля держави зі стимулювання національного виробництва шляхом залучення місцевих фірм до виконання тендерних замовлень. Для цього в умови тендеру включаються положення, які надають право тендерному комітету відхиляти будь-яку пропозицію без пояснення причин. Так, результати торгів можуть бути анульовані замовником внаслідок несприятливих, з його точки зору, умов, запропонованих усіма оферентами. Також з метою зниження ціни та покращення умов пропозиції широко застосовується практика повторних тендерів.
Цінові аспекти є не єдиною сферою впливу тендерних комітетів. Останнім часом вони стали дедалі ширше використовувати в інтересах національних замовників так звану конкуренцію кредитів, тобто визначення переможця тендеру залежно від того, чи бере він на себе зобов’язання з участі в кредитуванні або навіть фінансуванні спорудження об’єктів. Нерідко кредитно-фінансові умови тендерних пропозицій стають вирішальним критерієм при виборі постачальника або підрядника. Така практика призвела до того, що останнім часом утворився певний різновид міжнародних торгів, в яких беруть участь оференти тільки з країн-кредиторів.
Розширення практики проведення міжнародних тендерів зумовило тенденцію до регламентації проведення торгів. За правові джерела процесу організації та проведення міжнародних тендерів використовуються:
- рекомендації міжнародних організацій (ЄЕК, ЮНІДО);
- міжнародні угоди з процедури проведення тендерів;
- рекомендації національних організацій у сфері консультаційного інжинірингу;
- міжнародні торговельні звичаї.
Сукупність цих правових джерел встановлює стандартизовані вимоги до організаторів та учасників торгів, такі як:
- обов’язкова публікація оголошень про проведення торгів, за винятком закритих;
- необхідність представлення пропозицій у закритих конвертах з метою запобігання відтоку комерційної інформації та її використання конкурентами з метою отримання переваги перед іншими учасниками торгів;
- проведення розкриття конвертів з пропозиціями та оголошення їх умов у присутності представників учасників торгів та подальше оприлюднення в засобах масової інформації даних про переможця та основних параметрів пропозиції.
Сучасними напрямами регламентації міжнародних торгів є розробка документів і рекомендацій щодо стандартизації кваліфікаційних вимог до учасників торгів і правил проведення перекваліфікації; оптимізації витрат на підготовку тендерної документації і тендерних пропозицій, а також термінів їх підготовки; залучення найбільшого числа учасників тендеру та активізації конкурентної боротьби; ліквідації дискримінації стосовно іноземних учасників з дотриманням принципів національного режиму.
При цьому міжнародна регламентація тендерів не спрямована на обмеження національної самостійності в організаційно-правовому регулюванні процедури торгів. Вона лише сприяє вдосконаленню національного законодавства, модифікації та адаптації місцевих торговельних звичаїв і правил до практики, що склалась в міжнародній торгівлі. Кожна держава, враховуючи правила міжнародної регламентації, приймає свої нормативні акти, які забезпечують захист національних інтересів і можливість впливу держави як на процедури проведення тендерів, так і на діяльність іноземних підрядників та постачальників, що перемогли у тендері.
Проведений вище короткий аналіз економічних передумов розвитку міжнародних тендерів дозволяє переосмислити феномен торгів, розглядаючи його не тільки і не стільки як елемент організації і техніки зовнішньої торгівлі, але і як діючий метод державного і міжнародного регулювання процесу формування договірних відносин у міжнародній торгівлі. Тендери одержали широке поширення в зовнішній торгівлі як у країнах що розвиваються, так і у розвинутих країнах. Активізація застосування тендерних методів укладення контрактів зв'язана з посиленням ролі господарських і адміністративно-контрольних державних органів в умовах прискорення науково-технічного прогресу. Разом з тим причини активного використання тендерів лежать більш глибоко і зв'язані з виникненням товарно-грошових відносин і розвитком продуктивних сил. Зіставивши генетичні корені і шляхи еволюції тендерних методів укладення контрактів, можна прийти до висновку про те, що універсальний характер і широке поширення таких методів у сучасних умовах є об'єктивно обумовленим процесом, що пояснюється в першу чергу тим, що торги покликані служити своєрідною організаційною формою прояву закону вартості. Дана концепція дозволяє зробити практичний висновок про те, що торги і далі будуть відігравати істотну роль у державному регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків.
Для країн, що розвиваються, широке застосування міжнародних тендерів зв'язано насамперед з реалізацією планів економічного розвитку при обмеженості власних можливостей. Це визначає закономірний характер залучення іноземних фірм до будівництва об'єктів національної економіки на конкурсній основі. При цьому здійснюються цільові постачання значного обсягу машин, устаткування і транспортних засобів на об'єкти капітального будівництва різного призначення, по даним СОТ, у країнах, що розвиваються, такі постачання досягають 70% від загального імпорту цієї категорії товарів [20].
Розширюючи представлення про світовий ринок технології й устаткування, міжнародні тендери в той же час дозволяють замовникам із країн, що розвиваються, пред'являти більш тверді вимоги до їх учасників у частині високого науково-технічного рівня проектних і технологічних рішень, пільгового фінансування і стислих строків будівництва. В даний час ринок об'єктів капітального будівництва в країнах, що розвиваються, перетворився в яскраво виражений «ринок замовника», на якому умовою одержання замовлення є обов'язкове виконання вимог, закладених у тендерній документації.
Тендери на видачу замовлень і підрядів у розвинутих країнах носять в основному антимонопольний характер і розглядаються як один із засобів протидії обмежувальній діловій практиці.
Вивчення даного питання показує, що в цілому використання механізму тендерів при формуванні контрактних зобов'язань як у сфері створення об'єктів капітального будівництва, так і в сфері світової торгівлі машинно-технічною і будівельною продукцією має тенденцію зростання. Так, згідно з даними дослідницьким інститутом HeritageFoundation, щорічний приплив замовлень для монополій США і Західної Європи, одержуваних у ході тендеру, оцінюється в 35 млрд. дол. У країнах, що ж розвиваються, де проводиться до 80% від загального числа тендерів на створення об'єктів капітального будівництва, проведених на світовому капіталістичному ринку, від 20 до 40% вартості всіх імпортованих товарів приходиться на товари, замовлення на які видані в результаті проведення тендеру [18].
За оцінками експертів, на частку всіх інструментів організованої торгівлі, разом узятих, приходиться, як мінімум, 20% світового товарообігу, а на міжнародні тендери – приблизно 15%, тобто переважна частина. Статистичні дані Міжнародного економічного форму про обсяг товарообігу окремих країн на міжнародному ринку представлені у таблицях 3.1 та 3.2 [19].
Таблиця 3.1
Обсяги імпорту товарів які приходяться на міжнародні тендери
| Країна | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | |||
| Загальний імпорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | Загальний імпорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | Загальний імпорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | |
| Австралія | 125 283 | 21 549 | 139 279 | 22 585 | 165 364 | 27 781 |
| Японія | 514 988 | 67 978 | 579 609 | 82 884 | 579 609 | 81 724 |
| Франція | 484 721 | 74 162 | 536 996 | 79 475 | 617 780 | 93 285 |
| Германія | 780 514 | 119 419 | 922 376 | 136 512 | 1 059 644 | 160 006 |
| Іспанія | 287 610 | 44 004 | 326 046 | 48 255 | 326 046 | 49 233 |
| Італія | 384 837 | 58 880 | 440 770 | 65 234 | 509 900 | 76 995 |
| Великобританія | 483 064 | 73 909 | 547 508 | 81 031 | 622 743 | 94 034 |
| Канада | 323 365 | 49 475 | 348 958 | 51 646 | 379 794 | 57 349 |
| США | 1 732 350 | 265 050 | 1 919 430 | 284 076 | 2 017 330 | 304 617 |
| Китай | 659 953 | 81 174 | 791 605 | 93 256 | 956 284 | 101 075 |
Як бачимо, обсяг товарообігу тендерних поставок провідних країн світу за останні 3 роки значно зріс. Така тенденція закономірна адже світові компанії через високу конкуренцію прагнуть знайти найоптимальніші варіанти закупівлі товарів та послуг, а процес глобалізації призводить до збільшення кількості зарубіжних компаній, які приймають участь у тендерах.
Таблиця 3.2
Обсяги експорту товарів які приходяться на міжнародні тендери
| Країна | 2007 р. | 2008 р. | 2009 р. | |||
| Загальний експорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | Загальний експорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | Загальний експорт, млн. дол. | Тендер, млн. дол. | |
| Австралія | 105 833 | 17 462 | 123 316 | 20 347 | 141 122 | 23 285 |
| Японія | 594 986 | 110 667 | 649 948 | 120 890 | 709 668 | 131 998 |
| Франція | 439 131 | 72 457 | 536 996 | 88 604 | 617 780 | 101 934 |
| Германія | 977 970 | 172 123 | 922 376 | 162 338 | 1 059 644 | 186 497 |
| Іспанія | 191 021 | 31 518 | 326 046 | 53 798 | 326 046 | 53 798 |
| Італія | 372 962 | 61 539 | 440 770 | 72 727 | 509 900 | 84 134 |
| Великобританія | 371 406 | 57 197 | 547 508 | 84 316 | 622 743 | 95 902 |
| Канада | 323 365 | 53 355 | 348 958 | 57 578 | 379 794 | 62 666 |
| США | 907 158 | 158 753 | 1 919 430 | 335 900 | 2 017 330 | 353 033 |
| Китай | 761 953 | 138 675 | 969 380 | 176 427 | 1 217 815 | 221 642 |
У товарній структурі міжнародних тендерних закупок переважає продукція переробної промисловості (28,6 %) та обладнання та транспортні засоби (33,2 %)[18].
Рис. 3.1. – Товарна структура міжнародних тендерів
Значна частка готової продукції та високотехнологічного обладнання у загальній структурі міжнародних тендерів пов’язана зі світової тенденцією до зменшення постачання сировини та збільшення постачання готової продукції.
Державні закупки, які є основним об'єктом тендерних комерційних операцій, становлять, за даними СОТ, близько 1 трлн. дол. (приблизно 10% світової торгівлі). В окремих великих країнах ці закупівлі сягають 10-15% ВВП. Не менше 50 млрд. дол. щорічно досягають тендерні бюджети основних міжнародних організацій і банків розвитку [20].
Висновки
Тендери на видачу замовлень на постачання або підряди є традиційною формою міжнародної торгівлі. Однієї з найважливіших особливостей їхнього проведення в сучасних умовах є універсальний характер тендерів. У географічному плані це виражається включенням у число країн – організаторів тендерів держав усіх регіонів світу, у соціально-економічному – присутністю серед цих держав усіх без винятку груп країн, що враховуються статистичними апаратами міжнародних економічних організацій.
Універсальність тендерів виражається також і в тім, що їхнє проведення носить розповсюджений характер у країнах, що належать до всіляких суспільно-політичних формацій. Спостерігається розширення практики проведення тендерів не тільки в зовнішньої, але і у внутрішній економічній сфері діяльності різних держав, причому предметами торгів є замовлення на підряди і постачання найрізноманітніших товарів і послуг – від унікальних до масових. Так, серед предметів угоди, що фігурують на міжнародних тендерах, можна знайти постачання декількох пачок шурупів і спорудження «під ключ» найбільших об'єктів сучасності.
Зростаюча конкуренція на світовому ринку при фінансовому положенні країн, що розвиваються, погіршується в умовах НТП і що збільшує наукоємність товарів, що беруть участь у міжнародній торгівлі, викликала наступні особливості в сучасній практиці проведення тендерів:
- ріст кількості фірм – учасників торгів;
- збільшення числа тендерів на нові види машин і устаткування, технологій і послуг;
- загальне збільшення кількості тендерів на спорудження комплектних об'єктів;
- переорієнтація пріоритетів з цінових факторів конкуренції на техніко-економічні показники і пільговість умов фінансування;
- розширення тендерів на інженерно-консультаційні послуги, у тому числі по експлуатації об'єктів;
- ріст числа консорціумів (як постійних, так і тимчасових);
- розширення практики проведення тендерів з розбивкою об'єктів на частині для виявлення вузькоспеціалізованих фірм-учасників;
- розвиток багатобічного співробітництва по спорудженню об'єктів;
- розширення участі у тендерах місцевих фірм країни-замовника;
- розвиток методів кількісного аналізу міжнародної тендерної діяльності (облік економічних і політичних ризиків, створення автоматизованих методів розрахунків і банків даних).
Зростаюча роль тендерів, особливості їхнього проведення в сучасних умовах викликають необхідність більш глибокого аналізу цієї форми виникнення контрактних зобов'язань, розгляду змісту і форм проведення тендерів у конкретних історичних умовах, виявлення їх економічної сутності.
Таким чином, аналіз сучасного механізму функціонування міжнародних тендерів показує ряд істотних відмінностей тендерних і двосторонніх методів укладення контрактів. До них можна віднести багатоетапність здійснення угоди за допомогою торгів, розходження в характерних для обох видів предметах угоди і контрагентах, властивим тендерам елементи гласності, спільності вимог і попереднього добору претендентів.
Відмітною рисою сучасних тендерних методів є висока питома вага інженерно-консультаційних фірм у формуванні рішень замовника, а також державних органів – у встановленні нормативно-правової бази для проведення внутрішніх і міжнародних тендерів. Тендерні процедури викликають значні витрати як з боку замовника, так і з боку оферентів; це вимагає додаткової оцінки економічної доцільності проведення або участі у тендері.
Участь у тендері є складним і динамічним процесом, що пред'являє до експортерів максимально тверді організаційні, науково-технічні і комерційні вимоги. Успіх у подібних конкурсних відборах можуть одержати тільки ті оферти, що добре орієнтуються на ринку й у стані укластися в стислий термін підготовки тендерних пропозицій.
Список використаної літератури
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 2009 г.
2. Гафман Н.Ф. Основы внешнеэкономической деятельности - Харьков,
2008 г.
3. Герчикова И.Н. Менеджмент и международно-коммерческое дело – М.: 2005.
4. Глобализация мирового хозяйства: учебное пособие // Под ред. Осьмовой М.Н., Бойченко А.В. – М: ОЛМА. – 2006. – 376 с.
5. Колташов В. Кризис глобальной экономики– М. ИНФРА. – 2009. – 448 с.
6. Ломако П. Зарубежный опыт конкурсного размещения заказов // "Тендер". – №19. – 2009.
7. Максимова Л.М. Международные экономические отношения - М.: Маркетинг, 2008 г.
8. Международные экономические отношения // Под ред. Носова Н.С., Роньшина Н.И. – М: Феникс. – 2010. – 460 с.
9. Международные экономические отношения: учебник // Под ред. Жукова Е.Ф. – М: Сириус. – 2000. – 485 с.
10. Недужий И.И. Международные торги – М.: Международные отношения,
2008 г.
11. Нестерович В., Смирнов В. - Конкурсные торги на закупку продукции для государственных нужд. М., 2009.
12. Спиридонова И. Мировая экономика: Учеб.пособие. М.: ИНФРА-М., 2009.
13. Стровский В.И. Внешнеэкономическая деятельность предприятия – М.: 2006.
14. Сухадольский Г. Тендеры. Вопросы и ответы. М., 200
8.
15. Тенденции развития мировой торговли в 2008-2009гг // БИКИ. – 2009. – №7. – C. 71-83.
16. Фомичев Б.И. Международная торговля - М.: 2009.
17. http://unstats.un.org
18. http://www.heritage.org
19. http://www.weforum.org
20. http://www.wto.org