Міністерство освіти і науки України
Київський національний торговельно – економічний університет
Чернівецький торговельно – економічний інститут
Кафедра міжнародної економіки
Індивідуальна науково-дослідна робота з курсу: міжнародні економічні відносини на тему:
Стан та перспективи міжнародного ринку інжинірингових послуг
Чернівці - 2009
В останні роки великі інжинірингові фірми стали виступати лідерами консорціумів, що поєднують на основі солідарної відповідальності постачальників устаткування і виконавців робіт. У цих випадках вони приймають на себе розробку загальних проектів і організацію роботи.
Майже 95% експорту інжинірингових послуг приходиться на фірми розвитих капіталістичних країн. Основними ж імпортерами інжинірингових послуг виступають країни що розвиваються (більш 80% світового імпорту). Найбільший ринок інжинірингових послуг у країнах, що розвиваються — нафтовидобувні держави Азії. Другий по важливості ринок — африканський (головним чином, Північна Африка). У 80-і і 90-і рр. в імпорті інжинірингу зростала частка промислово розвитих країн Європи й Азії. Почалося проникнення західних інжинірингових фірм на ринки Східної Європи, СНД і Китаю.
Мета даної роботи полягає у висвітленні сучасного стану міжнародного ринку інжинірингових послуг та можливості використання інжинірингу для рішення проблеми конверсії російського ВПК, створення інжиніринг мережі. При виборі країни для якої будуть надані пропозиції, я керувалась тим, що обравши Росію з її перспективним ринком інжинірингових послуг та законодавчою базою, можна швидше реалізувати заплановані дії в СНД. Об’єктом дослідження виступає міжнародний ринок інжинірингових послуг, а предмет – міжнародні економічні відносини. Поняттям «інжиніринг», його види та інструменти, проблемами та шляхами вдосконалення опрацьовані в літературі великою кількістю вчених та дослідів, наприклад, Краса М.С., Привалов А.І.» Методи інжинірингу та оптимізації у вирішенні проблем економіки», Хаммер М., Чампі Дж. «Реінжиніринг корпорації: Маніфест революції в бізнесі», Остапенко В., Мєшков В., Селезньова Т. «Роль власних джерел фінансування інвестицій промислових підприємств».
Як самостійний вид комерційних операцій інжиніринг припускає надання на основі договору на інжиніринг однією стороною, іменованої консультантом, іншій стороні, іменованої замовником, чи комплексу окремих видів інженерно-технічних послуг, зв'язаних із проектуванням, будівництвом і введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, удосконаленням наявних виробничих процесів аж до упровадження виробу у виробництво і навіть збут продукції.
Надання на основі договору на інжиніринг повного комплексу послуг і постачань, необхідних для будівництва нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Він включає три окремих види інженерно-технічних послуг, кожний з який може бути предметом самостійного договору.
• Консультативний інжиніринг (consulting engineering) зв'язаний головним чином з інтелектуальними послугами з метою проектування об'єктів, розробки планів будівництва і контролю за проведенням робіт.
• Технологічний інжиніринг (process engineering) складається в наданні замовнику чи технології технологій, необхідних для будівництва промислового об'єкта і його експлуатації (договори на передачу виробничого досвіду і знань), розробки проектів по енергопостачанню, водопостачанню, транспорту й ін.
• Будівельний і/чи загальний інжиніринг (constructing engineering) — це головним чином постачання устаткування, техніки і/чи монтаж установок, включаючи при необхідності інженерні роботи.
Інженерно-консультаційні послуги надаються у виді технічної документації, результатів досліджень, вихідних даних для будівництва, економічних розрахунків, кошторисів, рекомендацій і ін. У 1982 р. було прийняте розроблене групою експертів по міжнародних договорах на постачання промислової продукції Комітету з розвитку торгівлі ЕЭК ООН Посібник зі складання міжнародних договорів на консультативний інжиніринг, включаючи зв'язані з цим аспекти технічного сприяння.* Керівництво містить докладний перелік і характеристику умов, необхідних для включення в договір між консультантом і замовником, а також перелік послуг, наданих інженером-консультантом.
Консультативні послуги безпосередньо зв'язані з керуванням з метою реалізації промислового проекту, але не охоплюють яких-небудь будівельних робіт, надання чи ліцензій передачі технології.
Саме будівництво об'єктів не входить у коло інженерно-технічних послуг. Воно відноситься до виробничо-технічного співробітництва і регулюється відповідними посібниками, розробленими ЕЭК ООН: Посібником зі складання міжнародних договорів про промислове співробітництво, Посібником зі складання договорів на спорудження промислових об'єктів і ін.
Договори на консультативний інжиніринг можуть стосуватися всього кола чи послуг конкретно визначених послуг, що повинні бути чітко сформульовані в чи договорі в додатку до договору. Такі договори можуть доповнюватися зобов'язаннями сторін у зв'язку з проведенням спільних наукових досліджень, організацією досвідченого виробництва, маркетингом при спільному технічному сприянні, підготовкою кадрів.
Консультативний інжиніринг може охоплювати всі етапи якого-небудь чи проекту обмежуватися якимсь одним етапом, наприклад передінвестиційним. При цьому терміном «проект» позначається загальна ідея про роботу, що повинна бути в договорі конкретизована. Договори на консультативний інжиніринг, що охоплюють частину проекту, можуть після успішного завершення одного етапу полягати і на наступні етапи. Як етапи можна розглядати: планування проекту; керівництво проектом; забезпечення послуг при розробці проекту; матеріально-технічне постачання; керівництво будівництвом;' введення об'єкта в експлуатацію; допомога в організації фінансування й ін.
При будівництві об'єктів «під ключ» консультанти виконують наступні функції: надають замовнику допомогу шляхом надання консультацій для чіткого визначення його кінцевих вимог і оцінки пропозицій, представлених фірмами, що наміряються робити будівництво об'єкта «під ключ»; беруть участь як субпідрядника фірми, що здійснює будівництво «під ключ», роблячи їй консультаційні послуги; беруть участь як член консорціуму, створеного для будівництва об'єкта «під ключ», будучи відповідальним консультантом на всіх його етапах.
Надання інженерно-консультаційних послуг супроводжується звичайно наданням технічного сприяння, зокрема, у фактичній передачі технології, використанні, експлуатації, ремонті відповідного об'єкта[1].
Стрімке зростання міжнародних операцій по торгівлі інженерно-технічними послугами виділив їх у самостійний вид міжнародних комерційних операцій, що привело до утворення і розвитку міжнародного ринку інжинірингових послуг.
Спочатку інжиніринг виник в Англії в цивільному будівництві й обмежувався консультаційною діяльністю в області спорудження доріг, мостів, портів, аеродромів, систем водо- і енергопостачання, робіт з меліорації й ін. Пізніше інженерно-консультаційні послуги стали надаватися також і в області промисловості. Інжиніринг у США початків розвиватися також з надання консультаційних послуг і обслуговував винятково внутрішній ринок. Поштовхом для поширення американського інжиніринга за межами США послужила Друга світова війна, під час якої здійснювалися в широких масштабах роботи з будівництва аеродромів, доріг, портів, військових об'єктів в інших країнах. Ці роботи виконувалися як приватними американськими інженерними фірмами по урядових замовленнях, так і спеціальними відділами американської армії, укомплектованими фахівцями з інжинірингу.
У перші післявоєнні роки інжиніринг одержав розвиток і в інших промислово розвитих країнах. Цьому в значній мірі сприяла діяльність різних міжнародних організацій, у тому числі Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), спрямована на надання технічного сприяння країнам, що розвиваються.
Велику роль у розвитку інжинірингу зіграло надання промислово розвитими країнами технічного сприяння країнам, що розвиваються, на основі різних урядових програм. Така допомога тісно погоджувалася з наданням технічних послуг спеціалізованими інженерними фірмами.
Розвиток інжинірингу безпосередньо зв'язано також із зовнішньоекономічною експансією найбільших, у першу чергу американських, ТНК у країнах, що розвиваються. Здійснення прямих часток інвестицій у цих країнах шляхом створення власних дочірніх чи підприємств участі в капіталі національних компаній стимулювало надання їм різних консультацій по будівництву нових потужностей, удосконалюванню виробничих процесів і ін.
З другої половини 50-х років почався новий етап у розвитку інжинірингу і виділення його в самостійну область міжнародної комерційної діяльності. Якщо на попередньому етапі інжиніринг обмежувався в основному тільки наданням технічних консультацій, а всі будівельні роботи виконували будівельні фірми-підрядчики, то для наступного етапу характерно випереджальний розвиток інженерно-будівельних послуг, безпосередньо зв'язаних з будівництвом промислових об'єктів переважно з постачанням «під ключ».
На сучасному етапі відбулося значне збільшення обсягу і сумарної вартості технічних послуг, що є предметом міжнародної торгівлі, а також розширення в цій діяльності частки участі західноєвропейських і японських фірм при збереженні пануючого положення за американськими фірмами.
Розвиток інжинірингу і виділення його в самостійний вид міжнародних комерційних операцій з'явилося відображенням науково-технічного прогресу, що торкнулися всі галузі промисловості і насамперед машинобудування. Результат — істотні зрушення в структурі міжнародної торгівлі убік збільшення торгівлі складними видами устаткування, що вимагають спеціальних знань для рішення технологічних і організаційних проблем, починаючи від проектування підприємства до введення його в експлуатацію.
Іншим важливим фактором, що зробив вплив на ріст інжинірингу в сучасних умовах, є високий попит на технічні послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів фахівців для такого будівництва. Вони змушені залучати іноземні фірми для розвідки і розробки своїх природних ресурсів, розвитку паливно-енергетичної бази, створення ряду галузей важкої промисловості й ін.
Важливу роль продовжує грати і такий фактор, як прагнення до зовнішньоекономічної експансії найбільших ТНК, що використовують надання технічних послуг як один із засобів проникнення в економіку інших країн. Практика показує, що виконання експортного контракту на інжиніринг, як правило, спричиняє наступне постачання машин і устаткування, вартість яких у 10 — 20 разів перевищує відповідний показник технічних послуг, що обумовили їхнє постачання . Наприклад, четверта частина вивозу машин і устаткування з Франції є наслідком попереднього йому інжинірингу, виконаного відповідними французькими фірмами.
І нарешті, виділенню інжинірингу в самостійну область міжнародної комерційної діяльності сприяла поява великого числа великих інженерних фірм із величезними оборотами і широкою сферою діяльності, створення численних національних асоціацій інженерних фірм і міжнародних асоціацій, що сприяють розвитку їхньої діяльності.
У розвитих країнах нараховується багато тисяч фірм і організацій, що виконують роботи типу інжиніринг. У США, наприклад, зареєстроване понад 25 тис. такі фірми різного профілю й обсягу діяльності. Деякі з них мають дуже вузьку спеціалізацію, обмежуючи консультаціями по приватних питаннях (вибір земельних ділянок, складання балансів, архітектурне оформлення і т.д.). Нерідко така фірма представлена одним експертом у якій-небудь визначеній області, і вся його діяльність зводиться лише до консультування. У той же час для США характерні фірми-гіганти, що виконують роботи типу будівельного інжинірингу і усі функції, що беруть на себе, по створенню відповідних
У міжнародній практиці визначилися дві категорії фірм, що виконують роботи типу інжиніринг: спеціалізовані фірми (надання інженерно-технічних послуг — основна сфера їхньої діяльності) і промислові фірми (сполучать надання інженерних послуг з виробничою діяльністю).
Спеціалізовані інжинірингові фірми
Спеціалізовані інжинірингові фірми в залежності від виду наданих послуг поділяються, у свою чергу, на двох груп: інженерно-консультаційні й інженерно-будівельні.
• Інженерно-консультаційні фірми надають технічні послуги у формі консультацій. Вони самі не займаються ні виробництвом, ні будівництвом. Сфера їхньої діяльності широка. Це і цивільне будівництво (порти, аеродроми, транспортні магістралі, шахти, міське будівництво), і промислові об'єкти, що використовують специфічні технологічні процеси.
• Інженерно-будівельні фірми надають звичайно повний комплекс інженерно-технічних послуг, включаючи проектування об'єкта, постачання устаткування, монтаж, налагодження і пуск устаткування в експлуатацію. Ці фірми досить часто беруть на себе функції генерального підрядника об'єкта, залучаючи в якості субпостачальником машинобудівні і будівельні компанії.
Крім проектування цивільних і військових об'єктів інженерно-будівельні фірми спеціалізуються в області розробки промислових об'єктів, і насамперед заснованих на використанні специфічних технологічних процесів.
Серед інженерно-консультаційних фірм розвитих країн можна виділити визначену спеціалізацію як по видам наданих інжинірингових послуг, так і по галузевій спрямованості. Так, американські, англійські, японські, італійські фірми роблять переважно інженерно-будівельні послуги в повному комплексі, тим часом як у французьких фірм переважають інженерно-консультаційні послуги.
У промислово розвинутих країнах — США, Англії, Голландії, Японії й ін. — існують великі інженерні фірми, що мають свої філії за кордоном і здійснюють великий обсяг інжинірингових робіт. Такі фірми у своїй діяльності звичайно орієнтуються в значній мірі на експорт. Наприклад, у західнонімецькій інжинірингових фірм частка експортних замовлень складає приблизно 60%, в американських і французьких - близько 30%.[4]
Спеціалізовані інжинірингові фірми в залежності від характеру здійснюваних ними господарських зв'язків поділяються на незалежні і родинні промисловим компаніям. Незалежні спеціалізовані фірми не мають родинних відносин із промисловими компаніями й у господарському відношенні самостійні. Однак на практиці більшість з них тісно зв'язані з однієї чи декількома великими промисловими компаніями, їхніми філіями чи агентами і діють у їхніх інтересах.
Спеціалізовані родинні інжинірингові фірми — це філії чи дочірні компанії великих генеральних підрядників, що займаються інжиніринговою діяльністю як основною.
Промислові компанії
Промислові фірми відносяться до другої категорії фірм, що виконують роботи типу інжинірингу. Їх звичайно підрозділяють на компанії-проектувальники і компанії — виробники устаткування для визначених галузей промисловості.
• Компанії-проектувальники, прагнучи зберегти секрети виробництва, виконують технологічне проектування з метою чи розширення створення нового виробництва на основі власних патентів і ноу-хау, а підрядники використовуються для виконання інших інженерно-консультаційних робіт, здійснюючи контроль за цими роботами.
• Для компаній — виробників устаткування виконання робіт типу інжиніринг є засобом збільшення продажів основної продукції. Як правило, мова йде про проектування великих установок, виготовлення устаткування для яких виконується тією же фірмою.
Для здійснення операцій по наданню інженерно-технічних послуг промислові ТНК створюють у себе спеціальні конструкторські відділи чи проектні бюро. Іноді машинобудівні компанії, що можуть проектувати тільки вузькоспеціалізовані підприємства або один з видів технологічних процесів, для проектування комплектних підприємств створюють спільні інженерні фірми.
Нерідко, коли мова йде про будівництво великих об'єктів, фірми, що роблять послуги типу інжиніринг, утворять тимчасові чи довгострокові консорціуми, у котрі входять як національні, так і іноземні компанії. Фінансують такі консорціуми, як правило, банки, установлюючи зв'язок з генеральним підрядником, що несе відповідальність за діяльність усього консорціуму.
Використання інжинірингу для рішення проблеми конверсії російського ВПК, створення інжинірингмережі.
Термін "автоконверсія" (у значенні - самоконверсія) уводиться з метою акцентування уваги на використанні науково-технічного потенціалу самого ВПК для конкурентноздатного переозброєння його підприємств. Холдингова автоконверсия — це таке перетворення ВПК через свій (внутрішній) інжиніринг, коли група підприємств (підрозділів, колективів) координує свої дії в обраному стратегічному напрямку за допомогою організаційно-економічного механізму холдингу[3].
Традиційний процес конверсії припускає технічне переозброєння окремо узятого, як правило спеціалізованого, підприємства ВПК. Щоб стати конкурентноздатним, підприємство повинне знайти здатність швидко реагувати на вимоги ринку і замовлень для державних потреб. Таким чином, автономна конверсія підприємства ВПК зводиться до збільшення рівня його універсальності і гнучкості шляхом заміни спеціалізованого устаткування.
Через інжиніринг замість традиційного шляху технічного переозброєння окремого підприємства передбачає комплексну конверсію підрозділів групи підприємств УПК, усередині яких формуються (при максимальному використанні особливостей кожного підприємства) інжинірингові центри різного функціонального призначення, що реалізують спільно функціонально повний інжиніринг. До складу групи (крім підприємств УПК) у загальному випадку входять підприємства цивільного призначення, вузи, організації академій наук і ін. Створені інжинірингові центри відразу ж і без особливих початкових витрат починають виконувати складні комплексні замовлення, включаючи формування пропонованої холдинговий автоконверсії.
Першою же задачею холдингового інжиніринга автоконверсии буде визначення функціональне повних груп підрозділів підприємств (частин підприємств) ВПК і інших, котрі нкомплектуються у виробничі холдингові стійкі об'єднання по виробництву або товарів народного споживання, або продукції промислового призначення з того розрахунку, щоб продукція кожного підрозділу була необхідною частиною завершеної продукції. У таких об'єднаннях підприємствами (підрозділами) ВПК організуються взаємні постачання основних комплектуючих чи навіть відповідної сировини.
У групі підприємств ВПК і інших, що беруть участь у процесі автоконверсії, утворяться структури у вигляді акціонерних товариств (АТОВ), засновуваних, з одного боку, холдинговою компанією (з контрольним пакетом акцій) і, з іншого боку, підприємством УПК, іншими юридичними чи фізичними особами. При цьому в складі автоконверсних підприємств можуть формуватися інжинірингові АТОВ, виробничі АТОВ чи і ті, і інші.
Холдингова інжинірингова компанія автоконверсии в сполученні з інжиніринговими А/Про утворить холдингове інжинірингове об'єднання автоконверсії. Аналогічно формується холдингове виробниче об'єднання автоконверсії. Взаємодіючи між собою і з зовнішнім середовищем, холдингові об'єднання автоконверсії створюють ту інфраструктуру, що не вимагає істотного стартового капіталу і забезпечує різке прискорення процесу конверсії.
Функціонально повний набір інжинірингових центрів (АТОВ) дозволяє забезпечити створення (технічне переозброєння) практично будь-якої системи (об'єкта) зі здачею її (його) "під ключ". Склад інжинірингового холдингового об'єднання принципово відкритий і адаптується в ході розвитку об'єднання. Або самої холдинговий компанії, або додатковими товариствами об'єднання повинні виконуватися наступні функції: банківське керування, системне інформаційне забезпечення, системне комплексне науково-технічне керівництво (ведення) проектами, зв'язок, аудит, біржове обслуговування, торгівля, маркетинг, реклама й ін.
Варто звернути особливу увагу на стратегічно важливі властивості холдингової автоконверсії через інжиніринг. Завдяки випереджальному запровадженню в дію інжинірингових холдингових об'єднань зберігається і навіть починає розвиватися в нових умовах науково-технічний потенціал підприємств ВПК і інших. Інжинірингові структури, включаючи і вузи Росії, сприяють інтеграції науки, виробництва, утворення. Формується інфраструктура відродження Росії через її найбагатший ресурс — науково-технічний інтелект, що дозволяє розраховувати на конкурентноздатність економіки Росії в постіндустріальному XXI ст.
Холдингова автоконверсія через наукомісткий інжиніринг реалізується у виді децентралізованої, але координованої структури, що охоплює всі регіони Росії. У кожнім регіоні утвориться своє функціонально повне інжинірингове об'єднання. У результаті створюється і розвивається холдинг-інжинірингова мережа як механізм інтелектуально-технічного розвитку суспільства, що охоплює всі його рівні: від підприємств і фірм у регіонах Росії до міжнародних організацій.
Ринкова потреба в професійної інжиніринг мережі країни велика. Під інжинірингом тут розуміється наукомісткий процес комплексного і завершеного створення чи технічного переозброєння виробничих чи обслуговуючих систем, включаючи (за бажанням замовника) реалізацію усіх функцій інноваційного циклу: прогноз і комплексне планування, маркетинг, техніко-економічне обґрунтування, розробку нової системи, комплектне постачання, інкубацію колективу фахівців, здачу "під ключ", сервісний супровід. Професійне виконання цього циклу прискорює процес існуючими сьогодні в Росії середніми термінами.
Процес інжинірингу, реалізований через людей, повинен установити вигідні стосунки по трикутнику взаємодії "ринок — замовник — інжиніринг". При цьому команди, що реалізують інжиніринг, повинні бути орієнтовані на творчий процес, що адаптується, у ході якого не реалізується трансферт якоїсь окремої технології, а виробляється інтеграція різних технологій, що належать різним школам, фірмам, країнам, в оптимальному їхньому сполученні, найбільш вигідному для замовника. У формованої инжинирингсети, розподіленої (децентралізованої) по всіх регіонах Росії, підтримуваної урядом через відповідну Федеральну програму, установилися два основних принципи соціо-інжиніринга:
у центрі уваги инжинирингсети знаходиться колектив замовника, розглянутий як соціо-технічна система;
при обслуговуванні замовника інжиніринг мережа об'єктивно оцінює і зіставляє науково-технічні знання, технології, досягнення різних контрагентів (співвиконавців) і гарантує замовнику оптимальну інтеграцію цих (вже існуючих чи створюваних) знань, досягнень.
Пріоритетним для інжиніринг мережі Росії є випереджальне створення інформаційної глобальної телекомунікаційної мережі социо-инжиниринга з розвитком розподіленої бази даних інжинірингу, що забезпечує оперативний зв'язок між усіма вузлами инжинирингсети Росії, а також доступ до міжнародних баз даних.
Існує концепція побудови єдиної інформаційної мережі інжинірингу як активізованої розподіленої соціо-техничної системи[2], основу якої складають системні менеджери інжинірингу на всіх підприємствах, в організаціях, фірмах. Праця, ідеї й інформація цих менеджерів оплачуються з засобів федеральної програми. Подальше зміцнення і посилення соціо-інжиніринга пропонується за рахунок спільного міжнародного створення і тиражування по країнах і регіонам країн суперінтегрованої комп'ютеризованої проектно-виробничої системи, як інструментальної системи міжнародного інжинірингу. Така інструментальна система повинна, на мій погляд, зіграти ключову роль технічного і технологічного переозброєння виробничого й обслуговуючого секторів економіки різних країн.
інжиніринговий фірма консультативний технологічний
Список літератури
1. Герчикова И.Н. Міжнародна комерційна справа. Москва.: ЮНИТИ, 1996
2. Соціоінжиніринг. Вісник машинобудування 2003 №10
3. Холдингова автоконверсия. Вісник машинобудування 2007 №9
4. www.reuters.com