Стратегічне планування діяльності фірми Квіт в умовах ринкових відносин

Анотація

В ході дослідження
діяльності
та стратегічного
планування
приватної
комерційної
фірми “Квіт”
було виявлено,
що для успішної
діяльності
фірми в умовах
ринкових відносин,
постає питання
у якісному та
ефективному
плануванні
діяльності.
Фірма розробляє
стратегію своєї
поведінки на
ринку, вивчає
конкурентів,
виявляє свій
потенціал,
визначає вплив
внутрішнього
та зовнішнього
середовища.

Стратегічне
планування
в приватній
комерційній
фірмі “Квіт”
переслідує
такі цілі: затвердити
організаційну
структуру зі
стратегічного
розвитку де
буде здійснюватися
збір нових
позицій, поглядів;
визначити
внутрішні і
зовнішні фактори,
які впливають
на діяльність
організації;
підготовка
плану для оцінки
сильних і слабких
сторін організацій;
затвердити
основну лінію
розвитку,
орієнтуючись
на яку можна
перевірити
різні стратегії
розвитку організацій;
навчити людей
думати більш
точно; вивчення
тенденцій які
можуть бути
необхідні для
подальшої
діяльності
організацій;
розробка у
рамках створення
довгострокових
планів для
досягнення
кінцевої мети
стратегічного
планування.

На діяльність
приватної
комерційної
фірми “Квіт”
впливають
фактори зовнішнього
середовища.
Вплив зовнішнього
середовища
на фірму змінний.
Деякі організації
працюють в
порівняно
статичних
умовах, коли
зовнішнє середовище
майже не міняється:
не з'являються
нові конкуренти,
нові технології,
немає особливого
впливу з боку
державних і
суспільних
організацій.
Аналіз зовнішніх
умов на данній
організації
дозволяє оцінити
ступінь впливу
зовнішніх
факторів на
її діяльність,
цей аналіз
проведений
у першому розділі
даної роботи.

Зміст

Вступ 6

1.
Стратегічне
планування
організацій. 9

1.1.Визначення
задач і цілей
організації. 13

1.2.Аналіз
зовнішніх
умов 16

1.3.Оцінка
внутрішніх
сильних і слабких
сторін 25

1.4.Стратегічні
“вікна” 29

1.5.Стратегічне
прийняття
рішень 32

2.
Організаційна
структура
приватної
комерційної
фірми “Квіт” 40

Директор 44

Виконавчий
директор 44

Економіст 44

2.1.Права,
обов’язки і
відповідальність
функціональних
підрозділів,
які приймають
участь в процесі
стратегічного
планування 46

2.2.Специфічні
фактори, які
впливають на
діяльність
фірми 59

Висновки 66

Використана
література 68

Вступ

Економічна
будова будь-якої
держави може
базуватися
на двох організаційних
засадах: на
суб’єктивній
волі керуючого
органу або на
об’єктивних
економічних
законах. В першому
випадку мова
йде про планово-директивну
економіку, яка
базується на
розподілі
ресурсів та
одержаних за
їх допомогою
доходів. В другому
випадку мається
на увазі ринкова
економіка.

Ринкова
економіка - це
економіка, яка
базується на
відносинах,
що виникають
при купівлі-продажу
товару на ринку,
де стикається
попит як представник
споживання
і пропозиція
як представник
виробництва.
Таким чином,
в основі ринкових
відносин лежать
відносини між
суб’єктами
ринкової економіки.
Тобто, відносини
між покупцями
та подавцями
по задоволенню
їхніх інтересів.
Продавець
намагається
продати свою
пропозицію,
свій товар.
Покупець намагається
реалізувати
свій попит,
купити потрібну
йому продукцію.

За умов
ринкової економіки
підприємствам
і організаціям
необхідно
швидко реагувати
на зміни зовнішнього
середовища
і адаптувати
ці організаційні
структури до
цих змін. Тому
дана тема детально
розроблена
в спеціальній
літературі,
де викладено
загальну
характеристику
організаційних
структур, їх
види, значна
увага приділена
нових форм
адаптивних
структур, питанню
вибору і вдосконаленню
організаційних
структур управління.

В умовах
ринкової економіки
дуже важливо
знати економічну
сутність та
зміст її категорій,
особливо таких,
як продукція
(роботи, послуги),
товар, ринок,
попит, пропозиція.

В основі
функціонування
ринкової економіки
лежать слідуючи
принципи: рівність
виробників
і споживачів
перед зовнішніми
факторами;
рівновага цін
на основі балансу
попиту та пропозиції;
використання
юридичних
законів для
економічного
регулювання;
економічне
регулювання
самостійних
дій суб’єктів
ринкових відносин;
наявність
конкуренції
як умова економічного
прогресу та
економічного
регулювання.

Тому, для
успішної діяльності
фірми в умовах
ринкових відносин,
постає питання
у якісному та
ефективному
плануванні
діяльності.
Фірма розробляє
стратегію своєї
поведінки на
ринку, вивчає
конкурентів,
виявляє свій
потенціал,
визначає вплив
внутрішнього
та зовнішнього
середовища.

Стратегічне
планування
- це одна з функцій
управління,
що подає собою
процес вибору
цілей організації
та шляхів їхнього
досягнення.
Стратегічне
планування
забезпечує
основу для усіх
управлінських
рішень, функцій
організації,
мотивації та
контролю орієнтовані
на вироблення
стратегічних
планів.

Динамічний
процес стратегічного
планування
є тим дахом,
під яким укриваються
всі управлінські
функції, не
використовуючи
переваги
стратегічного
планування,
організації
в цілому та
окремі люди
будуть позбавлені
чіткого способу
оцінки мети
напрямки
корпоративного
підприємства.
Процес стратегічного
планування
забезпечує
основу для
управління
членами організації.
Проектуючи
усе вище написане
на реалії обстановки
в нашій країні,
можна відзначити,
що стратегічне
планування
стає все більш
актуальним
для українських
підприємств,
що вступають
в жорстку конкуренцію
як між собою
так і з іноземними
корпораціями.

Отже, стратегічне
планування
стає одним із
найважливіших
концепцій
управління
організаціями.
Воно використовується
для підвищення
ефективності
існуючої в
фірмах управлінської
системи, дозволяє
складати реальніші
плани виробництва
й реалізації,
швидше реагувати
на зміни, які
стаються на
ринках, й головне,
створює істотні
переваги в
конкурентній
боротьбі.

Стратегічне
планування
організацій.

Тема даної
курсової роботи
“Стратегічне
планування
в організацій”,
на прикладі
приватної
комерційної
фірми “Квіт”.
Стратегічне
планування
– це процес
визначення
цілей і шляхів
їх досягнення.
Стратегічне
планування
передбачає
аналіз ринку,
конкуренції,
ресурсів, які
необхідна
організації
для збільшення
її частки на
ринку, рівня
технології.
В стратегічному
плані необхідно
передбачити,
як будуть придбані
ресурси і як
вони будуть
використані,
використання
нових технологій
для досягнення
максимального
результату.
Планування
нових послуг,
використання
нових технологій
можуть бути
розраховані
на роки і не
можуть бути
залишені до
сприятливого
випадку.

Стратегічне
планування
в приватній
комерційній
фірмі “Квіт”
переслідує
такі цілі:

Затвердити
організаційну
структуру зі
стратегічного
розвитку де
буде здійснюватися
збір нових
позицій, поглядів;

Визначити
внутрішні і
зовнішні фактори,
які впливають
на діяльність
організації;

Підготовка
плану для оцінки
сильних і слабких
сторін організацій;

Затвердити
основну лінію
розвитку,
орієнтуючись
на яку можна
перевірити
різні стратегії
розвитку
організацій;

Навчити
людей думати
більш точно;

Вивчення
тенденцій які
можуть бути
необхідні для
подальшої
діяльності
організацій;

Розробка
у рамках створення
довгострокових
планів для
досягнення
кінцевої мети
стратегічного
планування.

На даній
фірмі для створення
стратегічних
планів використовують
таку структуру:

Задачі і
цілі організації;

Аналіз
зовнішнього
середовища
для оцінки
сприятливих
і не сприятливих
умов для діяльності
організацій;

Аналіз
сильних і слабких
сторін;

Аналіз
альтернатив
і вибір стратегії;

Управління
реалізацією
стратегії;

Оцінка
стратегії.

Структура
стратегічного
планування
на приватній
комерційній
фірмі “Квіт”
зображена на
рис. 1.1.

Деякі організації
та підприємства
можуть досягнути
певного рівня
успіху, без
великих зусиль
на формальне
планування.
Більш того,
стратегічне
планування
саме по собі
не забезпечує
успіху. Тим не
менше, формальне
планування
може створити
ряд важливих
та часто істотно
сприятливих
факторів для
організації.
Сучасний темп
зміни та збільшення
знань є настільки
великим, що
стратегічне
планування
є єдиним засобом
формального
прогнозування
майбутніх
проблем та
можливостей.
Воно забезпечує
вищому керівництву
засіб створення
плану на тривалий
термін. Стратегічне
планування
дасть також
основу для
прийняття
рішення розв'язання.
Знання того,
чого організація
хоче досягнути,
допомагає
уточнити найбільш
підходящі шляхи
дій. Формальне
планування
сприяє зниженню
ризику при
прийнятті
рішення. Приймаючи
обгрунтовані
та систематизовані
планові рішення,
керівництво
знижує ризик
прийняття
неправильного
рішення із-за
помилкової
або недостовірної
інформації
про можливості
підприємства
або про зовнішню
ситуацію. Планування,
оскільки воно
служить для
формулювання
встановлених
мети, допомагає
створити єдність
загальної мети
всередині
організації.
Сьогодні в
промисловості
стратегічне
планування
стає скоріше
правилом, а
ніж виключенням.

Рис.
1.1
Процес
стратегічного
планування

Визначення
задач і цілей
організації.

Перш ніж
приступити
до складання
плану організації
чи фірмі потрібно
визначити свої
цілі та задачі.
Ціль визначається
багатьма факторами,
в тому числі
її структурою,
методами діяльності,
характером
внутрішніх
та зовнішніх
зв’язків. Вона
лежить в основі
критеріїв, за
допомогою яких
приймаються
рішення і оцінюється
ступінь їх
реалізації.
Ціль представляє
собою сильний
мотиваційний
засіб для
працівників-бо
успішне її
досягнення
забезпечить
їм визначену
матеріальну
винагороду.

Коло великих
цілей групують
ентузіасти,
що сприяє формуванню
сприятливого
морально-психологічного
клімату в колективі.
Загальна ціль
конкретизує
статус організації
і забезпечує
напрямки та
координацію
для розробки
більш конкретних
цілей і стратегій
на різних
організаційних
рівнях.

Загальноорганізаційні
цілі визначаються
на основі цілей
організацій,
які входять
в організацію,
і тих цінностей,
на які орієнтується
її керівництво.
До них ставляться
особливі вимоги.

Ці цілі
повинні бути
конкретними,
що дає змогу
для прийняття
рішень і оцінити
хід робіт по
їх виконанню.
Якщо вони з
яких-небудь
причин перевищують
можливості
організації,
то діяльність
організації
з їх виконання
може зайти в
глухий кут,
тобто привести
до катастрофи.

При виконанні
стратегічного
планування
керівництво
повинно враховувати
велику кількість
та ієрархічність
цілей, об’єктивно
існуючих в
рамках її
підрозділів.
Цілі всіх рівнів
ієрархії, розраховані
на всі періоди
дії повинні
створювати
єдину сукупність.

Це дозволяє
уникнути розбіжностей
в стратегії
і програмах.
В протилежному
випадку виникає
внутрішня
конкуренція,
неможливо
адекватно
оцінити діяльність
організації
і здійснити
контроль за
нею. Повинна
бути чітка
постановка
цілей, так як
вони лежать
в основі формулювання
стратегічних
задач організації.

Організація,
по визначенню,
це - група людей
з усвідомленими
загальними
цілями. Організацію
можна розглядати
як засіб досягнення
цілей, який
дозволяє людям
виконувати
колективно
те, що вони не
можуть виконати
індивідуально
[20,с.89]. Основна
загальна мета
організації,
що є чітко вирізненою
причиною її
існування,
визначається
як її місія.
Цілі розробляються
для здійснення
цієї місії.
Значення відповідної
місії, яка формально
виражена і
ефективно
представлена
співробітниками
організації,
неможливо
перебільшити.
Розроблені
на її основі
цілі є критеріями
для всього
наступного
процесу прийняття
управлінських
рішень. Якщо
керівники не
знають, яка
основна мета
їх організації,
то в них не буде
логічної точки
відліку для
вибору найкращої
альтернативи.
Місія деталізує
стаж фірми і
забезпечує
напрям і орієнтири
для визначення
цілей і стратегій
на різних
організаційних
рівнях. Формулювання
місії організації
повинно визначати:

а) задачі
фірми з точки
зору ії основних
послуг або
виробів, ії
основних ринків
і технологій.
Іншими словами,
якою підприємницькою
діяльністю
займається
фірма;

б) зовнішнє
середовище
по відношенню
до фірми, що
визначає робочі
принципи фірми;

в) культуру
організації.
Якого типу
людей приваблює
цей клімат?
[20, с.262].

Визначимо
місію приватної
фірми “Квіт”,
тобто причини
ії виникнення,
ії місце на
регіональному
рівні та культуру
даної організації.

Фірма “Квіт"
була організована
12.08.94 р. Організація
здійснює свою
виробничо-господарську
діяльність
на принципах
госпрозрахунку
та самофінансування,
має свій самостійний
баланс, розрахунковий
та валютний
рахунки, але
підпорядковується
є приватною
організацією.
В своїй діяльності
керується
законами України,
Постановами
ВРУ, Указами
КМУ, постановами,
розпорядженнями,
а також статусом
фірми його
наказами,
розпорядженнями
та іншими
нормативними
актами і діючим
положенням.

Місія фірми
“Квіт” визначається
його основними
завданнями:
здійснення
комерційно-посередницької
діяльності
за угодами;
ремонт квартир,
офісів; посередницькі
послуги; автосервіс;
впровадження
у виробничі
процеси прогресивних
технологій,
нової техніки
і передового
досвіду, складських
робіт; здійснення
контролю та
проведення
документальних
ревізій та
перевірок;
здійснення
інших видів
діяльності,
не заборонених
чинним законодавством
при одержанні
відповідних
ліцензій.

Загальна
структура
організації
створюється
або проектується
в першу чергу,
а потім вже
формулюються
завдання,
визначається
вплив економічних
обставин, політика
і тактика організації
та взаємовідносини
влади.

Задача –
це те, що потребує
виконання. Для
того щоб задача
була виконана,
необхідно чітко
визначити об’єм
засобів необхідних
для досягнення
результату,
якого хоче
досягти організація
в процесі реалізації
своїх цілей
до певного
періоду
[6, ст. 96].

Наприклад,
ціль приватної
комерційної
фірми ”Квіт”
можна сформулювати
так: “завоювання
організацією
лідируючих
позицій на
ринку в найближчій
перспективі”,
для задачі
подібне визначення
не можливе.
Задачі визначаються
таким чином,
щоб їх легко
можна було
дезінтегрувати
в групи і поставити
перед різними
підрозділами,
закласти в
самостійні
проекти і програми.

Для визначення
реальних задач
організацій
необхідно
детально
проаналізувати
і продумати
наступне:

Детально
вивчити ринок
і особливо ті
сектори, на
яких здійснює
або буде здійснювати
свою діяльність
організація;

Вивчати
діяльність
конкурентів
і передбачати
їх плани;

Вміти
перерозподіляти
кошти, в ті сфери
діяльності,
які будуть
сприяти вирішенню
задач організації;

Мати інформацію
про нововедення
[2, ст. 49].

Аналіз
зовнішніх
умов

Оцінка
зовнішнього
середовища
обумовлена
сукупністю
зовнішніх
факторів таких
як основні
фактори, тенденції,
суб’єкти, та
їх взаємозв’язок
із діяльністю
організацій.
Це може стати
відправною
точкою для
аналізу зовнішніх
умов. Розглянемо
детально фактори
зовнішнього
середовища
(рис. 1.2.1). До основних
факторів відноситься:

Економічні
фактори;

Політичні
фактори;

Соціальні
фактори;

Технологічні
фактори

Конкурентні

Ринкові

Міжнародні.

До економічних
факторів відноситься
стан ринку і
його характеристика,
стан економіки
країни, ринкові
можливості,
загроза з боку
конкурентів,
стабільність
національної
валюти (рівень
інфляції), рівень
капіталовкладень
в працівників
і організацію.

До політичних
факторів –
стабільність
ринку, відношення
уряду до організації,
відношення
уряду до економічних
і соціальних
проблем, можлива
зміна законодавства,
маркетинг і
податкова
політика.

Соціальні
фактори – пропозиції,
вимоги до
працівників,
наявність
особливих
навичок у
працівників,
відношення
між працівниками,
психологічний
клімат у колективі
організації,
тощо, ставлення
працівників
до роботи, зміна
поглядів на
керівництво,
політика профспілок
організації,
споживацькі
можливості.

Рис.
1.2.1
Вплив зовнішнього
середовища

До технологічних
факторів відноситься
спеціалізація
організації,
можливості
організації,
і характеризується
бажанням впровадження
нововедень
і новацій.

Навколишнє
середовище
може бути таким,
що виявляє
вплив на діяльність
організації,
але не підлягає
його контролю.
Друга частина
визначення
дуже важлива,
бо організації
примушені
здійснювати
внутрішні
зміни, щоб
пристосуватися
до зовнішніх
факторів. Цих
факторів багато:
споживачі,
постачальницькі
організації,
конкуренти,
державні і
правові служби,
державні і
суспільні
організації.

Оцінка
зовнішніх умов
відбувається
по таких суб’єктах:

Клієнти;

Конкуренти,

Постачальники;

Суспільство.

Клієнти.
Поки організація
не буде обслуговувати
своїх клієнтів
на відповідному
рівні вона буде
терпіти невдачі
[2, ст. 49]. Клієнти
повинні бути
детально вивчені
і їх характер
розглянутий
і проаналізований
для вияснення
їх потреб. Для
виявлення
потреб необхідно
дати відповідь
на такі запитання.

Хто є клієнтами
організації,
фізичні чи
юридичні особи?
Як клієнти
оцінюють послуги
організації?
Наскільки
важливе індивідуальне
обслуговування
для клієнта?
Чи може організація
покращити
обслуговування
клієнтів? Які
потреби організація
не може задовольнити?
Які потреби
в майбутньому
можуть бути
задоволені?

Конкуренти
і їх діяльність
явно піддаються
критиці. Кожній
організації
необхідно знати
про своїх конкурентів
наступне.

Хто є прямими
конкурентами
організації?
Що допомагає
конкурентам
утримувати
своїх клієнтів?
Які плани
конкурентів?
Які конкуренти
можуть впливати
на діяльність
організації?
Яким чином
організація
може скласти
програму для
поповнення
складу своїх
клієнтів? Хто
є не прямим і
потенційними
конкурентами
для організації.

Постачальники
є важливим
елементом в
обслуговувані
клієнтів. Дані
про постачальників
і їх плани дуже
важливі для
організації
[2 ст. 50]. Організація
повинна знати
про постачальників:

Наскільки
стабільною
є робота постачальників
з організацією,
чи можуть виникнути
якісь проблеми
через якісь
причини (прихід
до влади нового
власнику, страйку,
дефіциту матеріалу,
чи штату), наскільки
зв’язки з
організацією
є необхідними
для постачальників,
яким чином
зв’язки з
постачальниками
впливають на
кінцевий результат
діяльності
організації.

Саме виживання
і виправдане
існування
організації
залежить від
здатності
знаходити
споживача
результатів
її діяльності
і задовольняти
його запити.
Споживачі
вирішуючи, які
товари та послуги
для них бажані
і за якою ціною,
визначають
для організації
майже все, що
відноситься
до результатів
її діяльності.
Тим самим
необхідність
задоволення
потреб споживачів
впливає на
взаємодію
організації
з постачальниками
матеріалів
та трудових
ресурсів. Споживачі
здійснюють
значний вплив
на структуру
організації.
Організація
повинна визначити
і прийняти
рішення про
те, як, коли і
де надавати
послуги.

Крім того
керівництво
кожної організації
розуміє, якщо
не задовольняти
потреби споживачів
на тому ж рівні,
як це роблять
конкуренти
то організація
довго не протримається
в своїй діяльності.
В багатьох
випадках не
споживачі, а
конкуренти
визначають
які послуги
можна продати
і за якою ціною.
Важливо розуміти,
що споживачі
- не єдиний об'єкт
конкуренції
організацій.
Вони можуть
конкурувати
за трудові
ресурси, матеріали,
капітал і право
використовувати
певні технічні
нововведення.
Від реакції
на конкуренцію
залежать такі
внутрішні
фактори, як
умови праці,
оплата праці
і характер
відносин керівників
з підлеглими.

Суспільство.
Особливо організація
повинна бути
готова до змін
такого типу:

Збільшення
або зменшення
чисельності
населення;

Збільшення
в регіоні галузей
промисловості;

Зміни в
галузях промисловості
які є збитковими;

Зміна відношення
до промислової
і комерційної
діяльності.

Всі ці фактори
в місцевому
масштабі впливають
на діяльність
організації.

На діяльні
приватної
комерційної
фірми “Квіт”
впливають
фактори зовнішнього
середовища.
Аналіз зовнішніх
умов на данній
організації
дозволяє оцінити
ступінь впливу
зовнішніх
факторів на
її діяльність.

Вплив зовнішнього
середовища
на фірму змінний.
Деякі організації
працюють в
порівняно
статичних
умовах, коли
зовнішнє середовище
майже не міняється:
не з'являються
нові конкуренти,
нові технології,
немає особливого
впливу з боку
державних і
суспільних
організацій.

Однак такі
ідеальні умови
є рідким виключенням.
Більш розповсюдженою
є ситуація,
коли фірми
діють в умовах
реактивно-оперативних
змін зовнішнього
середовища.
Фірми, щоб вижити
в таких умовах,
примушені
приділяти
велику увагу
розвитку адаптивних
внутрішніх
структур.

Теорія і
практика сучасного
західного
бізнесу показує,
що широке
використання
комп'ютерної
техніки є невід'ємною
частиною адаптивних
структур.
Комп'ютеризація
в управлінні
сприяє розвитку
горизонтальних
зв'язків між
менеджерами
і підрозділами
завдяки можливості
прямого доступу
до необхідної
інформації.
Менеджери з
допомогою
особистих
комп'ютерів
швидко зв'язуються
друг з другом
для вирішення
спеціальних
питань. Комп'ютер
і комп'ютерний
збір інформації
також допомагають
і вищій ланці
менеджерського
корпуса краще
орієнтуватися
в тому, що відбувається
на низинних
рівнях, швидше,
у випадку
необхідності,
вносити корективи.

Керівнику
будь-якої
організації,
незалежно від
ії розміру або
ж місця на
регіональному
рівні, слід
врахувати вплив
зовнішнього
середовища,
оскільки організація
як відкрита
система залежить
від зовнішнього
світу у відношенні
поставок ресурсів,
енергії, кадрів,
споживачів,
конкурентів.
Оскільки від
керівника
залежить виживання
організації,
він повинен
вміти виявити
значущі фактори
в оточенні, що
вплинуть на
його організацію.
Тому організації
вимушені
прилаштовуватись
до середовища,
щоб вижити і
зберегти
ефективність.
Організація
весь час знаходиться
під прямим або
непрямим впливом
зовнішніх
факторів [20, с.
115]. До факторів
прямого впливу,
у прикладі з
центром, слід
віднести
постачальників,
трудові ресурси,
закони і провадження
державного
регулювання,
споживачів
і конкурентів,
а до факторів
непрямого
впливу - стан
економіки,
науково-технічний
прогрес, політичні
зміни.

Фірма “Квіт”
має справу з
декількома
постачальниками,
тому потрапляє
в залежність
від їх дій. Наприклад
- забезпечення
енергією, водою,
опаленням, що
організація
одержує від
держави - монополіста
та за монопольно-високими
цінами. Це в
свою чергу
підвищує фактичну
собівартість
на утримання,
що знижує прибуток
підприємства.
Для росту і
процвітання
фірми потрібні
також постачальники
капіталу. В
Україні таких
потенційних
інвесторів
декілька: банки,
акціонери,
інвестиційні
компанії. Для
фірми найбільш
зручним інвестуванням
є кредити банку,
які використовуються
для розширення
торгових можливостей
організації.
Що до трудових
ресурсів, то
будь-якій організації
потрібні працівники
певних спеціальностей
і кваліфікацій
для реалізації
задач, що пов'язані
з досягненням
поставлених
цілей, тобто
для ефективності
організації
як такої. Без
людей, що здатні
ефективно
використовувати
матеріали,
обладнання,
енергію і капітал,
все перераховане
стає непотребом.
Навіть розвиток
деяких галузей
в сучасний час
стримується
через дефіцит
спеціалістів.
Тому основною
турботою сучасної
організації
є відбір і підтримка
талановитих
та кваліфікованих
спеціалістів.

Також слід
врахувати вплив
такого фактору,
як закони і
провадження
державного
регулювання.
Адже взаємодія
між покупцями
і продавця ми
кожного ресурсу
і кожного продукту
знаходиться
під впливом
багаточисельних
правових обмежень.
Кожна організація
має визначений
правовий статус
і це визначає,
яким чином
організація
може вести свої
справи і які
податки повинна
сплачувати.

Як зазначалося,
фірма є юридичною
особою і в своїй
діяльності
керується
Законами України,
Постановами
ВРУ, Указами
КМУ, постановами,
розпорядженнями
і наказами
Міністерств,
розпорядженнями
та іншими актами.
Також організації
повинні дотримуватися
вимог органів
державного
регулювання.
Ці органи
забезпечують
примусове
виконання
законів у відповідних
сферах своєї
компетенції,
а також вводять
власні вимоги,
що мають силу
закону. Господарська
діяльність
фірми, як і будь-якої
організації
що займається
торговельною
діяльністю
періодично
контролюється
і перевіряється
такими державними
органами як
КРУ, а на місцевому
рівні проводиться
комплексна
ревізія
фінансово-господарської
діяльності
по затвердженому
плану не частіше
ніж 1 раз на рік.

Розглянемо
фактори середовища
непрямого
впливу. Середовище
непрямого
впливу складніше,
ніж середовище
прямого впливу.
Керівництво
вимушене приймати
свої рішення
на прогнозах
про існування
і вплив середовища,
аналізуючи
неповну інформацію,
у спробах визначити
можливі наслідки
для організації.

Зміни в
технологічному
зовнішньому
середовищі
можуть поставити
організацію
в безнадійно
програшне
конкурентне
становище.
Технологічні
нововведення
впливають на
ефективність.
Аналіз технологічного
зовнішнього
середовища
може враховувати
застосування
ЕОМ в проектуванні
і наданні товарів
та послуг. Але
не всі організації
знаходяться
під впливом
швидкого
науково-технічного
прогресу. Фірма
належить саме
до таких організацій,
до мети діяльності
даної організації
входить впровадження
нової техніки
і передового
досвіду, щодо
складних робіт,
операцій по
розрахунках
з постачальниками
і підприємствами.
Значна кількість
технологій
грунтується
на використанні
комп'ютерів.
Комп'ютер також
може стежити
за тим, де саме
знаходиться
кожний товар.
Ці системи не
тільки виключають
людську працю,
а й дозволяють
економити
складські
площі, прискорювати
складські
операції і
покращувати
контроль за
матеріально-технічними
запасами, але
ці програми
дуже дорогі,
тому всі технологічні
новинки якими
обмежується
фірми - це пакети
програм для
ведення бухобліку.

Керівництво
також повинно
вміти оцінювати
як вплинуть
на структуру
організації
та ії діяльність
загальні зміни
стану економіки.
Стан економіки
впливає на
вартість всіх
вхідних ресурсів
і здатність
споживачів
купувати певні
товари та послуги.
Зараз Україна
переживає
економічний
спад, а отже
зниження купівельної
спроможності
споживачів.

Оцінка
внутрішніх
сильних і слабких
сторін

В процесі
створення
стратегічного
плану проводиться
оцінка внутрішніх
сильних і слабких
сторін.

Керівництво
фірми повинно
з'ясувати, чи
володіє фірма
внутрішніми
силами, щоб
скористуватися
зовнішніми
можливостями,
та і чи існують
у неї слабкі
сторони, що
можуть ускладнити
проблеми, пов'язані
з зовнішніми
факторами. Цей
процес називається
управлінським
обстеженням.
Він представляє
собою методичну
оцінку функціональних
зон фірми, призначену
для виявлення
стратегічних
сильних і слабких
сторін. В обстеження
входять такі
функції, як
маркетинг,
бухгалтерський
облік, операції
провадження,
людські ресурси,
культура корпорації.
При обстеженні
функції маркетингу
необхідно
звернути увагу
на галузі аналізу:
конкурентноспроможність
і бажана частка
ринку в відсотках
до його загальної
місткості, що
є суттєвою
метою для компанії;
різноманітність
та якість асортименту
виробів, що
постійно
контролюються
та оцінюються
вищим керівництвом;
ринкова демографічна
статистика,
контроль за
змінами на
ринку у інтересах
споживачів;
ринкові дослідження
та розробки
нових товарів
та послуг;
передпродажне
та післяпродажне
обслуговування
клієнтів, що
ї одним з слабких
місць у підприємництві;
ефективний
збут, реклама
та просування
товару (агресивна,
компетентна
група служби
збуту); творчо
направлена
спрямована
реклама і просування
товару служить
гарним доповненням
до асортименту
виробів; прибуток
ніщо, якщо буде
відсутній
прибуток.

Аналіз
фінансового
стану може
принести користь
фірмі виявити
наявні потенційні
внутрішні
слабкості
організації
у порівнянні
з її конкурентами.
Надто важливим
для тривалого
виживання фірми
є безперервний
аналіз управління
операціями.
У ході обстеження
сильних та
слабких сторін
функції управління
операціями
слідує звернути
увагу на наступні
питання:

Чи може
фірма продавати
товар чи послуги
по більш низьким
цінам, ніж її
конкуренти?
Якщо немає, то
чому?

Який доступ
фірма має до
нових матеріалів?
З якою кількістю
постачальників
вона пов'язана?

Яке обладнання
на фірмі?

Чи розрахована
закупівля на
зниження величини
матеріальних
запасів та
часу реалізації
замовлення?
Чи існують
адекватні
механізми
контролю над
вхідними матеріалами
та виробами,
що виходять?

Чи залежить
продукція
фірми сезонним
коливанням
попиту? Якщо
так, то як виправити
існуючу ситуацію?

Чи може
фірма обслуговувати
той ринок, що
не можуть
обслугувати
її конкуренти?

Чи має фірма
ефективні та
результативні
системи контролю
якості? Наскільки
ефективно
спланований
та спроектований
процес виробництва?

Розглянемо
слабкі сторони
організації:

Громіздкість
структури,
неповороткість,
повільність
апарату керування.

Відсутність
конкретної
матеріальної
зацікавленості
персоналу.

Фактично
абсолютна
незмінність
структури
організації,
не зважаючи
на величезні
зміни колишніх
років.

Згаяний
час.

Надія на
допомогу держави.

Необхідно:

Не боротися
з конкурентами,
а намагатися
домовитися
з ними про
який-небудь
розподіл галузей
діяльності.

Потрібні
інвестиції,
щоб хоч як-небудь
загрузити базу
, що залишилась.

Зменшити
ризик неправильного
розміщення
засобів через
некомпетентність
апарату.

Удосконалення
законодавство.

Аналіз
зовнішніх умов
дає уявлення
про сприятливі
і несприятливі
фактори, які
існують на
ринку [2, ст.49]. Але
вони можуть
бути оцінені
тільки у відношенні
сильних і слабких
сторін організації.
Мета оцінки
на приватній
комерційній
фірмі “Квіт”
сильних і слабких
сторін організації
в тому, щоб
закріпитися
на ринку і захищати
свої слабкі
сторони.

Причини
для проведення
аналізу сильних
і слабких сторін
такі:

Знайти
найкращі засоби
досягнення
результатів;

Необхідно
базувати свої
дії на реальних,
а не на бажаних
факторах;

Минулий
успіх не є
достатньою
основою для
майбутнього
успіху;

Причини
важливі для
розуміння не
тільки того,
що зроблено,
але й чому воно
зроблено.

При аналізі
внутрішніх
сильних і слабких
сторін на приватній
комерційній
фірмі “Квіт”
проводять
оцінку таких
внутрішніх
факторів як:

Стан ринку
і рівень обслуговування;

Фінансові
ресурси;

Операційна
діяльність
і продуктивність;

Технологія;

Управління
і штати;

Організація;

Інформація;

Система
обслуговування.

Стан ринку
і рівень обслуговування
– важливо вияснити,
які товари і
послуги відповідають
відповідним
вимогам, і вияснити
на яких необхідно
зосередити
свою діяльність.
Товари і послуги:

Сприяють
для розвитку
сприятливих
можливостей
розвитку діяльності
організації
в межах інвестицій;

Виконані
і виконуються
добре, але їх
подальше зростання
уповільнюються;

Повільно
зростають чи
знижуються
при неактивному
ринку, потребують
більших затрат
аніж прибуток,
який отримується.

Організація
— оцінює, допомагає
чи заважає
структура у
виконанні
задач.

Інформація
– вирішить чи
необхідна
відповідна
інформація,
коли і де вона
необхідна
організації,
оцінить погіршення
виконання
роботи через
погане або
несвоєчасне
надання інформації.

Система
обслуговування
– оцінює як
багато часу
потребує
обслуговування;
скільки коштує
система обслуговування;
який потенціал
має для покращання.

Витоки
більшості
проблем у організації
приховані у
людських ресурсах.
Тут необхідно
враховувати:
тип співробітників,
компетентність
та підготовку
керівництва,
систему винагород,
спадкоємність
керівних посад,
підготовку
та підвищення
кваліфікації
співробітників,
втрата провідних
фахівців та
причини цього,
якість виробів.
Імідж корпорації
створюється
за допомогою
співробітників,
клієнтів та
суспільної
думки. Культура
та імідж фірми
закріплюються
чи послабляються
репутацією
компанії. Призвівши
внутрішні
сильні і слабі
сторони у
відповідність
з зовнішніми
загрозами та
можливостями,
керівництво
готово до вибору
відповідної
стратегічної
альтернативи.

Стратегічні
“вікна”

В наслідок
оцінки зовнішніх
сприятливих
і не сприятливих
умов, а також
внутрішніх
сильних і слабких
сторін буде,
ймовірно знайдена
якась кількість
“вікон”, які
знаходиться
між тим, що
організація
хоче досягти
і її поточними
можливостями.
Вони відомі
як планові
“вікна” [2,
ст.55]. Наприклад,
фірмою могло
бути виявлено,
що поточний
набір послуг
не збалансований
по відношенню
до потенційного
збільшення
ринку. В результати
даної оцінки
повинні бути
розроблені
альтернативні
дії, які розробляють
оптимальні
напрямки для
вирішення
специфічних
задач. Є декілька
методів заповнення
планових “вікон”.
Вони можуть
включати:

Внутрішню
реорганізацію
для більш
ефективного
використання
коштів.

Злиття або
поглинання
організацій
для ліквідації
чи розширення
ринку.

Швидко
зростають на
потенційному
великому ринку,
але існують
сумніви щодо
правильних
розмірів ринку,
або вартості
товарів і послуг.

Фінансові
фактори. Аналіз
фінансового
стану може
принести користь
організації
і сприяти підвищенню
ефективності
процесу стратегічного
планування.
Детальний
аналіз фінансового
стану може
виявити існуючі
і потенційні
внутрішні слабі
сторони організації,
а також відносне
положення
організації
в порівнянні
з її конкурентом.
Вивчення фінансової
діяльності
організації
може відкрити
керівництву
внутрішні
сильні і слабкі
сторони в
довгостроковій
перспективі.
При аналізі
фінансових
факторів необхідно
оцінити:

Як розміщенні
інвестиції?

Як організація
розмістила
отримані на
розвиток кошти?

Скільки
коштів вкладено
у підприємства
з високим ризиком?

Наскільки
ефективним
є поточне
використання
фінансових
ресурсів?

Операційна
діяльність
і ефективність.
Необхідно
визначити
наскільки
ефективною
є організація
по надання
послуг відносно:
точність часу,
вартості і
затрат праці.

Технології.
Оцінити поточну
ефективність
і потенціал
для подальшого
зменшення
вартості в
результаті
інвестицій
в нові технології.

Управління
і штати. Необхідно
оцінити:

Яким чином
розподіляються
зусилля для
досягнення
глобальних
цілей.

Пересвідчитися
в наявності
висококваліфікованих
управлінців,
які бюджет
змогли бюджет
забезпечити
виробництво
або надання
послуг.

Ліцензіювання
угод для входу
в особливо
важкий ринок.

Стратегічне
прийняття
рішень

Управління
має дві головні
частини: обмін
інформацією
(комунікації)
і вибір (прийняття
рішень). Рішення
– це вибір
альтернативи.,
виникає як
реалізація
процесу порівнянь.

Менеджер
приймає рішення
за багатьох
людей, які віддали
йому це право.
Відповідальність
при цьому набагато
більша.

Керівник
як особистість,
яка має приймати
рішення, виконує
чотири функції:
підприємця,
здатність до
свідомого
ризику; спеціаліста
з виправлення
порушень;
розподілювача
ресурсів; спеціаліст
з досягнення
угод.

Таким чином,
для прийняття
рішення потрібно
мати чи бачити
можливості
впливу на такі
фактори (рис.
1.5.1).

О

Рис. 1.5.1 Можливості
впливу

рганізаційні
рішення – це
рішення, які
спрямовані
на досягнення
цілей функціонування
організації,
тобто досягнення
максимуму.
Вони визначаються
слідуючою
схемою представленою
на рис. 1.5.2. Типові
рішення до
складових
частин управління
зображені на
рис. 1.5.3.

Рис. 1.5.2 Структура
організаційних
рішень

Рис. 1.5.3. Склад
управління

Далі розглянемо
процедуру
прийняття
рішень обгрунтованих,
але значною
мірою не запрограмованих.

Прийняте
рішення – це
довгостроковий
компроміс,
можливі такі

ситуації
стосовно компромісів.
Рішення впливає
на стан організації
чи її частин
у цей час незадовільно,
але кінцевий
результат буде
задовільний.

Підходи
до прийняття
рішень базуються
на двох обставинах:
логіці і почуттях,
тому прийняття
рішень – це
повною мірою
психологічний
процес.

Інтуїтивні
рішення грунтуються
на відчуттях
“за” і “проти”.
Інтуїтивність
рішень зростає
з рівнем керівництва.
Ці залежності
бувають лінійні
і нелінійні
(рис. 1.5.4.)

2

Рис. 1.5.4. Зв’язок
інтуїції з
рівнем керівництва

. Рішення
засновані на
знаннях, міркуваннях
та довірі (знання
досвід), подібних
обставинах.

Регіональні
рішення базуються
на минулому
досвіді. У цьому
їх основна
відмінність
від тих, що
грунтуються
на міркуванні.
Приймаючи
рішення слід
діяти за схемою
показаною на
рис. 1.5.5.

Для прийняття
обгрунтованих
рішень потрібний
інструмент,
досить гнучкий,
щоб у складних
ситуаціях
прийняття
рішення на
підставі кількісних
методів. Моделювання
– це універсальний
метод, який
крім зазначеного
спрощення
прийняття
рішень дає
можливість
на виконання
прогнозування.
Моделювання
засноване на
системному
підході.

Рис. 1.5.5.
Алгоритм
раціонального
прийняття
рішень

Наука управління,
системний
аналіз, або
дослідження
операцій –
синоніми для
визначення
сучасного
підходу до
постановки
та вирішення
головних питань
управління.

Наукове
управління
базується на
трьох підходах:
використання
наукового
методу, системна
орієнтація,
моделювання.

Від процесу
та швидкості
прийняття
рішень залежить
взаємовідносини
певних структурних
підрозділів.

Так як одним
з основних
завдань фірми
є здійснення
комерційно-посередницької
діяльності
то діяльність
організації
безпосередньо
пов'язана з
одержанням
прибутку і
забезпеченням
рентабельності.
Вирішення
проблем пов'язаних
з цим завданням
потребують
персоналізації
рішень. Наведемо
приклад взаємодії
структурних
підрозділів
при вирішенні
проблеми
нерентабельності.

Агенти по
продажу, які
виконують
функції ревізорів
подають звітність
про реалізовану
продукцію і
до бухгалтерії
і економісту.
Економіст
розраховує
рентабельність,
провадить
економічний
аналіз одержаних
розрахунків,
і надає його
виконавчому
директору на
розгляд. Виконавчий
директор повинен
зрозуміти
проблему, а для
цього необхідно
чітке бачення
мети і правильна
оцінка ситуації,
тобто існуючих
обставин. Якщо
обставини, що
призвели до
виникнення
даної проблеми
швидко змінюються
погіршуючи
ситуацію, то
проблема потребує
швидкого вирішення.
Інакше ситуація
може настільки
змінитися, що
раніше обрані
критерії для
прийняття
рішення виявляться
недійсними.

Виконавчому
директору для
встановлення
причин нерентабельності
скликає збори
комерційного
відділу і
бухгалтерії.
Після встановлення
причини виникнення
проблеми слід
визначити
можливі варіанти
її вирішення.
Рішення слід
приймати і
провадити в
життя, поки
інформація
і припущення,
на яких вони
грунтуються,
залишаються
точними і
релевантними.

Організаційна
структура
приватної
комерційної
фірми “Квіт”

В теорії
західного
менеджменту,
основаної на
концепціях
організаційної
поведінки,
структура фірми
розглядається
як найважливіший
фактор, що визначає
і форми поведінки
(діяльності)
усього колективу
і окремих його
членів. В цьому
плані в організаційну
структуру
включаються
такі управлінські
поняття, як
співвідношення
відповідальності
і повноважень,
делегування
повноважень,
централізація
і децентралізація,
відповідальність
і контроль,
норми керованості,
організаційна
політика фірми,
моделі управлінських
рішень, проектування
загальних і
індивідуальних
завдань і деякі
інші. По суті
йдеться тут
про змістовну
сторону структури
менеджменту:
якій меті вона
служить і які
управлінські
процеси вона
забезпечує.

Таким чином,
даючи загальну
характеристику
організаційної
структури,
можна виділити
декілька положень,
що визначають
її значимість:

організаційна
структура
фірми забезпечує
координацію
всіх функцій
менеджменту;

cтруктура
організації
визначає права
і обов’язки
(повноваження
і відповідальність)
на управлінських
рівнях;

від організаційної
структури
залежить ефективна
діяльність
фірми, її виживання
і процвітання;

структура,
прийнята в
даній конкретній
фірмі, визначає
організаційну
поведінку її
співробітників,
тобто стиль
менеджменту
і якість праці
колективу.

Згідно
класичної
теорії організації,
структура
організації
повинна бути
розроблена
зверху вниз
[14, с. 331]. Послідовність
проектування
організаційної
структури схожа
з послідовністю
елементів
процесу планування.

Був проведений
поділ організації
по горизонталі
на блоки, що
відповідали
найважливішим
напрямкам
діяльності
по реалізації
стратегії:
встановити
співвідношення
повноважень
різних посад
(що було передбачено
посадовими
інструкціями).
При цьому керівник
встановлює
ціль команд,
або регламентує
діяльність
кожного відділу,
що передбачено
в положеннях
про відділи,
проводить
подальший поділ
на дрібніші
організаційні
підрозділи,
щоб ефективніше
використовувати
спеціалізацію
і уникати
перевантаження
керівництва;
визначені
посадові обов'язки
як сукупність
певних завдань
і функцій, які
також передбачені
посадовою
інструкцією,
розробленою
на кожну посадову
особу.

Можна
виділити характерні
риси цієї фірми:

По-перше,
ієрархія управління
для такої невеликої
організації
є досить розгалуженою,
її ієрархічність
визначається
одним з принципів
побудови структури
організації
- визначенням
ліній влади.
При дослідженні
ієрархії влади,
було встановлено,
що в даній
організації
існує три рівні
управління.

Організаційна
структура стає
більш міцною
і життєздатною
тільки втому
випадку, коли
в організації
встановлюється
чітка ієрархічна
взаємодія між
дорученнями
керівництва,
тобто коли
власний прояв
управлінських
дій головного
керівника
здійснюється
по всій вертикалі.
Саме при таких
умовах в організації
формується
неперервний
ланцюг командування,
який забезпечує
підпорядкування
будь-якого
суб'єкта діяльності
тільки одній
особі - вищому
керівникові
(директорові).

Діапазони
контролю впливають
на багато факторів
організації.
Якщо він звужений,
то структура
організації
має високу
концентрацію,
якщо ж розширений
- плоску. Висока
конфігурація
обумовлює
багаторівневий
менеджмент,
більше трьох
рівнів управління,
а плоска - до
трьох рівнів.
Перша структура,
витратна, негнучка,
має утруднення
в сфері ділової
комунікації.

Необхідно
розуміти, що
організаційна
структура - це
не застигла
форма. Оскільки
організаційні
структури
застосовуються
на планах, то
суттєві зміни
в планах можуть
викликати
відповідні
зміни в структурі.
В діючих організаціях
до процесу
зміни організаційної
структури слід
ставитися як
до реорганізації,
так як цей процес,
як і всі функції
організації,
нескінченний.
На сьогоднішній
день організації,
що успішно
функціонують
регулярно
оцінюють міру
адекватності
своїх організаційних
структур, і
змінюють їх
так, як цього
вимагають
зовнішні умови.
Вплив зовнішнього
середовища
на структуру
організації
буде розглянутий
нижче. Вимоги
зовнішнього
середовища,
в свою чергу,
визначаються
в ході планування
і контролю.
Кожен з варіантів
організаційної
структури
придатний
тільки для
певних ситуацій
і досягнення
відповідних
цілей. Організаційна
структура
приватної
комерційної
фірми “Квіт”
має наступний
вигляд (рис
2.1.). Але в чистому
вигляді не
існує жодного
типу організації.
Як правило,
організаційна
структура має
ознаки декількох
типів організаційних
структур. І в
прикладі з
даною фірмою
це підтверджується.

Функціональну
організаційну
структуру іноді
називають
традиційною
або класичною,
оскільки вона
була першою
структурою,
яку вивчили
і опрацювали.
Функціональна
схема організаційної
діяльності
широко застосовується
в компаніях
середнього
розміру, а також
в організації
нашого прикладу.
Департаменталізація
- це процес поділу
організації
на окремі елементи,
кожний з яких
має свою чітко
визначену,
конкретну
задачу і обов'язки.
[20, с. 335] В принципі,
утворення
функціональної
структури
зводиться до
групування
персоналу по
тим задачам,
які вони виконують.
Тому дуже важливо
і необхідно
правильно
зрозуміти
функцію, ії
взаємозв'язки
з іншими функціями,
з якими вона
може бути згрупована
або від яких
вона повинна
бути відокремлена.
Вже потім вся
система інтегрується
і віддається
в управління
одному підрозділу.

Директор
Виконавчий
директор

Головний
бухгалтер

Економіст

Комерційний
відділ

Відділ
послуг

Агент
по продажу
товарів народного
споживання

Агент
по продажу
нерухомості

Агент
по продажу
автотранспорту

Агенти
по ремонту

Посередники

Агенти
по автосервісу

Секретар
референт

Рис.
2.1 Організаційна
структура
фірми "Квіт"

Інженер
з охорони праці
та техніки
безпеки

Інспектор
по кадрам

В побудові
системи управління
важливу роль