Зміст
Вступ
Розділ І - Операційна система підприємства
Розділ 2 – Транспортне господарство в системі операційної інфраструктури підприємства
2.1 Завдання транспортного господарства
2.2 Склад транспортного господарства
2.3 Організаційна структура
2.4 Організація і розрахунки перевезень
2.5 Транспортні засоби та їх вибір
Розділ 3 – Аналіз господарської діяльності підприємства "Лиза"
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Операційний менеджмент - це діяльність по управлінню процесом придбання матеріалів, їх перетворення в готовий продукт і постачанням цього продукту покупцю.
Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці й застосуванні максимально ефективних методів й інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією й послугами.
Ціль ОМ – формування ефективної системи управління операціями на виробництві та в сервісі, він призначений для побудови управлінських систем, які забезпечують виконання необхідних дій та процедур для отримання ринкового результату діяльності підприємства.
Предмет ОМ – планування, створення та ефективне використання операційної системи організації.
Мета ОМ – є забезпечення найбільш повного задоволення потреб споживачів на товари та послуги підприємства при досягненні достатнього рівня ефективності його функціонування.
Операційний менеджмент полягає як в ефективному, так і в раціональному управлінні будь-якими операціями.
Ефективність може бути визначена як досягнення поставлених перед системою цілей; у загальному значенні ефективність - це задоволення потреб покупців. Раціональність - це досягнення цілей, чи задоволення потреб, з використанням мінімуму ресурсів. Без правильного застосування принципів операційного менеджменту організація може бути прибутковою лише завдяки щасливій випадковості.Або вона зовсім випадково зробила все так, як треба, або конкуренти ненабагато кращі за неї. У будь-якому випадку малоймовірно, що таке везіння буде продовжуватися вічно.
Особливістю ОМ визначається його функціональне навантаження на вирішення повсякденних завдань на вирішення повсякденних завдань операційної діяльності. Наприклад закупівля товарів, управління товарними запасами, формування товарного асортименту, проведення рекламних компаній, укладання договорів, транспортування, експедирування, профілактичний ремонт, що допомагає досягти стратегічних цілей організації та сформувати її потреби. Зазначене вимагає постійного моніторингу операційного процесу з боку низової ланки менеджерів.
Підвищення ефективності виробництва продукції — одна із головних задач розвитку економіки на теперішньому етапі будівництва незалежної України. Необхідною умовою їх вирішення є удосконалення прийняття управлінських рішень, в першу чергу економічно їх обґрунтовуючи. Під виробництвом, в основному, розуміють випуск продукції в результаті переробки сировини. Операційні системи мають більш ширше призначення, вони включають в себе не тільки виробництво продукції, а і надають послуги замовникам.
Операційний менеджмент – це наука для тих, хто бере безпосередню участь у процесі виробництва продукції або надання послуг. Операційні менеджери найнижчого рівня управління повинні вміти визначати найбільш раціональну структуру побудови і забезпечення операційних процесів і управління ними. Старші операційні менеджери відповідають за розробку стратегічного напрямку компанії із самого початку операційного процесу. Вони вирішують, які технології повинні використовуватися у виробництві, як варто розмістити виробничі потужності для виготовлення товарів або надання послуг, а також розробляють стратегію управління цими виробничими потужностями. Операційний менеджмент являє собою сферу діяльності, у якій наука управління людьми поєднується з різними способами використання новітніх технологій. Основна його ціль полягає в розробці і застосуванні максимально ефективних методів і інструментів створення благ для забезпечення споживачів якісною продукцією і послугами. У наш час операційний менеджмент глибоко проникнув в усі аспекти бізнесу, а також інтегрований з високими технологіями і наданням високоякісних послуг.
Розвиток будь-якої фірми і рівень її конкурентоздатності у величезному ступені залежать від того, наскільки вдало організоване управління її виробничими ресурсами. Саме в цьому і полягає основна задача операційного менеджменту.
Розділ І. Операційна система підприємства
Система в менеджменті – сукупність пов’язаних елементів призначених для досягнення визначених цілей.
Операційна система – провідна підсистема будь-якої організації, яка вирішує різні задачі з виробництва продукції (послуг), виконання робіт, які призначені для споживача.
Операція в операційному менеджменті – відносно закінчена рухома форма передбаченого результату (товару чи послуги), яка підпорядковується системі вимог або обмеженням які задає зовнішнє середовище.
Структура операційної системи – відносно постійний порядок внутрішніх просторових та часових зв’язків системи з її елементами та зовнішнім середовищем, яке визначає функціональне призначення системи.
Існує декілька видів операційних систем: одинична, серійна, система з масовим виробництвом (масова), неперервна. Охарактеризуємо кожну з них:
· операційна система з одиничною перероблюючою підсистемою – орієнтована на одноразові проекти, коли кожна одиниця готової продукції має унікальну конструкцію, розміщення, задачі.
· операційна система з серійною перероблюючою підсистемою – орієнтована на виготовлення великої номенклатури продукції і на протязі планового періоду ці вироби випускаються серіями.
· операційна система масового виробництва – орієнована на випуск однотипної продукції. Обмежена номенклатура в великій кількості на протязі періоду.
· операційна система з неперервним виробництвом – виробництво великої кількості однотипної продукції. Ресурси які надходять до цієї системи, проходять неперервним потоком, перетворюючись в продукт при виході.
Класифікують операційні системи за критеріями:
- За природою чи типу середовища
- Промислові
- Інформаційні
- Обчислювальні
- Транспортні
- Сервісні
- Технічні
- За рівнем невизначеності природи
- Жорсткі
- Гнучкі
- За структурою
- Радіальні
| Sn | ||
| R₁ | R₂ | Rn |
Де: S – система;
R – елементи;
- Радіально-вузлові
| Sn | ||||||||
| S1 | S2 | Sn | ||||||
| R1 | R2 | R3 | R1 | R2 | R3 | R1 | R2 | Rn |
- Деревоподібні
| Sn | |||||
| S1 | S2 | ||||
| R1 | R2 | R3 | R1 | R2 | R3 |
- За масштабністю
- Сублокальні
- Локальні
- Субглобальні
- Глобальні
- Суперглобальні
- За ступенем складності взаємозв’язку окремих елементів
- Надпрості
- Прості
- Складні
- Надскладні
- За степенем детермінованості
- Змішані
- Дискретні
- Масові
- Мілкосерійні
- Серійні
- Неперервні
- За інформаційним забезпеченням
- З повним кількісним забезпеченням
- З неповним кількісним забезпеченням
- З наявністю якісної інформації
- З відсутністю інформації
- За способом технологічного процесу
- Виштовхуючі
- Витягуючі
- По типу перероблюючої системи
- ОС з одиничною перероблюючою підсистемою
- ОС з серійною перероблюючою підсистемою
- ОС масового виробництва
- ОС з неперервним виробництвом
Життєвий цикл операційної системи дуже схожий на життєвий цикл продукту, він має 4 цикли. Графічно він зображується так:
І етап – Зародження ОС – незначна ефективність (Е1)
ІІ етап – Швидкий ріст ОС – досягається шляхом зняття обмежень.
ІІІ етап – Стабільність – період максимальної ефективності роботи підприємства.
IV етап – поділяється на 2 відрізки.
Відрізок А відображає падіння ефективності. Вирішується проблема ліквідації або модернізації ОС.
Відрізок В відображає приріст ефективності (∆Е) – пов'язаний з згортанням діяльності.
Основні показники характеризуючи операційну систему:
· Продуктивність
· Механізація
· Стандартизація
· Автоматизація
· Збирання чи конвеєр
· Спеціалізація
З урахуванням сучасних тенденцій та перспектив, ОС повинна бути:
· Високоефективною
· Високоадаптивною
· Стабільною
На ефективність операційної системи впливають такі фактори:
· Якість продукції, послуг, робіт
· Результат
· Гнучкість системи
· Ресурсні
· Трудові
Розділ 2 – Транспортне господарство в системі операційної інфраструктури підприємства
2.1 Завдання транспортного господарства
Забезпечення високопродуктивного функціонування основного виробництва на підприємстві пов'язане з постійним переміщенням великих обсягів різноманітних вантажів як за межами, так і всередині підприємства. На загальнозаводські та цехові склади для поповнення запасів здійснюється доставка матеріалів, палива, комплектуючих та інших матеріальних цінностей. У свою чергу, зі складів або безпосередньо з цехів вивозяться готова продукція та відходи виробництва.
Усередині підприємства процес виробництва зумовлює транспортування:
- з загальнозаводських складів у цехи — матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів, оснащення та інших виробів;
- між цехами — заготовок, деталей, складальних одиниць;
- із цехів на склади та відповідні пункти призначення — готової продукції та відходів.
Внутрішньо цехові перевезення пов'язані з переміщеннями деталей та складальних одиниць у процесі виготовлення та складання виробів, заготовок між коморами та дільницями, між дільницями, а на дільницях між робочими місцями.
Від організації транспортного обслуговування залежить ритмічна робота робочих місць, дільниць, цехів, а також обсяги випуску готової продукції, її собівартість і якість та своєчасне задоволення споживачів. На тривалість виробничого циклу безпосередньо впливає час транспортних операцій. Серед допоміжних робітників 30—40 % зайнято на вантажно-розвантажувальних і транспортних операціях. Витрати на транспортно-складське обслуговування та транспортування вантажів на деяких підприємствах досягає 15—20 % від суми всіх побічних витрат у собівартості продукції, що випускається.
Основними завданнями транспортного господарства є:
- швидке і безперебійне пересування предметів праці, палива та готової продукції відповідно до вимог виробничого процесу;
- ефективне використання транспортних засобів і праці транспортних робітників;
- механізація й автоматизація транспортних і вантажно-розвантажувальних операцій;
- зниження собівартості транспортних операцій;
- забезпечення суворої узгодженості технологічних і транспортних операцій;
- постійне підтримування транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів у робочому стані.
Актуальними завданнями транспортного господарства є координація роботи промислового транспорту з магістральним залізничним, водяним, автомобільним транспортом, широкий розвиток контейнерних і пакетних перевезень вантажів.
Виконання поставлених завдань залежить від правильної організації транспортного господарства, чіткого планування роботи транспорту, обґрунтованого вибору транспортних засобів, підвищення рівня механізації та автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт.
2.2 Склад транспортного господарства
Склад транспортного господарства залежить від технології й характеру продукції, що виготовляється (габарити, маса, складність та ін.), обсягу внутрішньозаводських і зовнішніх перевезень, рівня кооперування з транспортними організаціями, виробничої структури підприємства розташування цехів, типу і масштабу виробництва.
До складу транспортного господарства великого промислового підприємства можуть входити: залізничний, річковий, автотранспортний, авіаційний, вантажно-розвантажувальний. Виробничі підрозділи підприємства також можуть мати у своєму складі внутрішньовиробничий транспорт.
Матеріальною базою транспортного господарства є об’єкти загальновиробничого призначення (гаражі, депо, ремонтні майстерні рейкові і безрейкові шляхи) та різноманітні транспортні засоби, які класифікуються за видами, призначенням перевезень, способом дії, напряму переміщення вантажів.
За видом і призначенням транспорт поділяється на: залізничний водний, автомобільний, авіаційний, механічний, трубопровідний, пневматичний, гідравлічний, підйомно-транспортний, підвісні дороги, конвеєрні пристрої та ін.
Класифікація транспортних засобів
| Вид транспорту | Вид транспортних засобів | |
| зовнішній міжцеховий | цеховий | |
| Залізничний | Тепло, електровози, вагони, на піввагони, платформи и т.д. | Вагонетки вузької колії |
| Безрейковий | Автомобілі, тягачі, трактори й причепи до них. | Ручні візки |
| Електротранспорт | Электро-, автокари, электро-, автонавантажувачі | |
| Водний | Буксири, баржі, танкери, контейнеровози і т.п. | — |
На Рисунку наведено приклад найбільш часто зустрічаємої схеми управління цеховими безрейковими транспортними засобами
Схема управління цехом безрейкових транспортних засобів
Завдання такого цеху наступні:
· організація транспортного обслуговування підрозділів основного і допоміжних виробництв у суворій відповідності з технологічним процесом і заданими програмами;
· ефективне використання транспортних і вантажно-розвантажують зочних засобів;
· механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних операцій;
проведення попереджувальних ремонтів транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів і підтримання їх в працездатному стані;
· підбір і навчання кадрів водіїв, машиністів, ремонтників.
Такий цех досить жорстко пов'язаний в технологічному процесі виробництва. Тому особливе місце і значення в ньому приділяється диспетчерської групі, яка постійно підтримує зв'язок з диспетчерською службою підприємства та диспетчерами цехів.
Одна з особливостей промислового виробництва при його системному представленні полягає в тому, що дана система носить яскраво виражений імовірнісний характер. Вірогідними є не тільки зовнішні фактори, що впливають на систему в цілому, а й поведінка кожного її елементу (колективу людей, засобів і предметів праці). З урахуванням імовірнісного характеру протікання виробничого процесу організація ефективного транспортного обслуговування виробництва являє собою досить складне завдання: необхідно забезпечити своєчасну подачу транспортних засобів під навантаження і своєчасну доставку їх до місця споживання. Недотримання цієї вимоги призводить до додаткових зупинок окремих агрегатів, перебоїв у виробничому процесі та ін; щоб уникнути зупинки з вини транспорту доводиться створювати велику кількість різних за потужністю проміжних складів. Можна, звичайно, збільшити кількість транспорту, але тоді ефективність його знизиться, тобто питомі витрати на його утримання зростуть, що дуже небажано. Організація перевезень має передбачати стабільність розмірів і напрямків окремих вантажопотоків і виконання роботи з графіками і маршрутами перевезень.
Розрізняють два основні системи перевезення вантажів: маятникові і кільцеву. Маятникова система передбачає зв'язок між двома пунктами. При цьому можливі наступні варіанти повернення транспорту: порожняком - односторонній і віяловий маятники; з вантажем - двосторонній маятник;
Маятникова система
Кільцева передбачає послідовну доставку вантажу з одного пункту в інший з наступним поверненням транспорту в начальний пункт.
Кільцева система
Необхідно відзначити, що вибір типів транспортних засобів для обслуговування вантажопотоків визначається родом вантажів, обсягом вантажопотоку, відстанню перевезення, характером і режимом роботи обслуговуваного ділянки виробництва, а також ступенем оснащеності його технічними засобами для необхідних вантажно-розвантажують зочних операцій. Як правило, час пробігу транспортних засобів між пунктами відносно мало у порівнянні з часом навантаження-розвантаження. Це вимагає максимальної механізації вантажно-розвантажувальних робіт, застосування різної спеціальної тари, піддонів, захоплень і т. п.
За характером дії транспорт може бути періодичної і безперервної дії.
За видами виконуваних робіт розрізняють:
- міжцеховий транспорт, що виконує операції з перевезення вантажів у межах території підприємства між цехами і складськими приміщеннями;
- внутрішньоцеховий транспорт, що забезпечує переміщення предметів праці між робочими місцями, апаратами за ходом технологічного процесу.
За напрямом переміщення вантажів внутрішній транспорт поділяється на: горизонтальний (транспортери, рольганги), вертикальний (підіймачі, ліфти), горизонтально-вертикальний (автонавантажувачі, крани-балки, мостові крани), похилий (канатні і монорельсові дороги), їх можна розділити на дві основні групи: стаціонарні транспортні пристрої; рухомі транспортні засоби.
До стаціонарних належать транспортні пристрої, за допомогою яких продукти виробництва переміщаються у визначених (горизонтальному, вертикальному або похилому) напрямах (конвеєри, трубопроводи, транспортери різноманітних видів, жолоби, лотки, сковзала). Стаціонарні пристрої споживають малу кількість енергії, вирізняються невеликими витратами на обслуговування і мають більшу надійність і безпеку ніж рухомі.
До пересувних належать транспортні засоби, що виконують або вертикальні транспортування (підіймачі), або горизонтальні переміщення (візки, електрокари, автомобілі, автонавантажувачі тощо).
Останнім часом зростає рівень використання транспортних засобів без водія - з дистанційним управлінням. Транспортні системи з дистанційним управлінням добре підходять для раціоналізації транспортних функцій і можуть використовуватися як на частково механізованих, так і на цілком автоматизованих підприємствах. Удосконалювання технології і зв'язок із центральною комп'ютерною системою забезпечують їх економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання.
Транспортні системи з дистанційним управлінням можуть бути у вигляді візків з власним приводом і використовуватися для внутрішньовиробничого пересування (запрограмованого або дистанційно керованого).
Поряд з перевагами дистанційно керованих транспортних систем існують певні недоліки: висока вартість, проблеми з завантаженням-розвантаженням, невелика швидкість руху, обмеженість маневрування змонтованими шляхами, труднощі проїзду в складних умовах - вузькі місця проїзду, високі бар'єри, випадкові перешкоди та ін.
Усі засоби безрейкового транспорту незалежно від місця їх використання концентруються в загальнозаводському транспортному господарстві, обладнаному спеціальним устаткуванням для збереження техніки, її заправки (зарядки), технічного обслуговування і ремонту. На підприємствах великосерійного і масового виробництва в умовах стабільних вантажопотоків широко застосовуються засоби безперервного транспорту для міжцехового переміщення вантажів і особливо загальноцехового і міжопераційного транспорту, зокрема, різноманітні транспортери, спеціальні транспортні пристрої, умонтовані в потокові й автоматичні лінії, а також стаціонарне підйомно-транспортне устаткування (крани всіх типів, підіймачі та інші засоби).
Сучасне промислове підприємство споживає, переробляє і відправляє великі обсяги різних вантажів. Перевезення сировини, матеріалів, напівфабрикатів як всередині підприємства, так і за його межами, відправлення готової продукції, відходів виробництва здійснюються транспортом. У цьому процесі, як правило, беруть участь дві групи транспорту: транспорт сторонніх організацій, що здійснює перевезення на договірних умовах; транспорт, що належить підприємству і що є його власністю, оформлений в одне або кілька підрозділів (за видами транспорту), що входять в інтегральне поняття - транспортне господарство. Транспортне господар
- забезпечення мінімізації витрат на перевезення і вантажно-розвантажувальні роботи. Це завдання також досить актуальна, оскільки кількість працівників транспортного господарства досягає 25-50% усієї кількості робітників, зайнятих в інших допоміжних і обслуговуючих підрозділах, а витрати на транспортні, вантажно-розвантажувальні роботи і зміст самого транспорту в структурі собівартості продукції підприємства сягає 3 - 7, а іноді навіть 12%.
Ці завдання реалізують підрозділи - цехи, дільниці, що спеціалізуються, як правило, за видами транспортних засобів - залізничний, безрейковий та ін.
2.3 Організаційна структура
На великих підприємствах, де в складі загальнозаводського транспортного господарства є кілька цехів, для координування їх діяльності організується транспортний відділ, підпорядкований безпосередньо заступнику директора з маркетингу і збуту або заступнику з транспорту.
До складу транспортного відділу входять бюро (групи): планово-економічне, диспетчерське, технічне, обліку та ін.
Планово-економічне бюро розробляє плани виробничо-господарської діяльності транспортного господарства, визначає вантажообіг по заводу й обсяг вантажно-розвантажувальних робіт, розраховує потребу в транспортних і вантажно-розвантажувальних засобах, кадрах і фонді заробітної плати, складає кошторис витрат транспортного господарства і калькуляцію собівартості на окремі види послуг.
Диспетчерське бюро здійснює оперативно-виробниче планування роботи транспорту, що зводиться до складання квартальних, місячних і добових планів перевезень і до оперативного регулювання транспортних робіт. Методи побудови планів визначаються ступенем стійкості вантажопотоків на заводі.
Технічне бюро здійснює технічну підготовку виробництва: розробляє транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування; формує альбоми креслень на кожен вид підйомно-транспортного устаткування для виготовлення запасних частин і проведення ремонтних робіт; розробляє заходи з комплексної механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних і транспортних операцій.
Бюро обліку веде паспортизацію (реєстрацію) всіх видів транспортних засобів, забезпечує бухгалтерський облік і звітність роботи транспортного господарства.
2.4 Організація і розрахунки перевезень
Раціональна організація перевезень будується на основі вивчення вантажообігу і вантажопотоків у масштабі підприємства і його окремих цехів і складів.
Вантажним потоком називають кількість вантажів (у тоннах, кубічних метрах, штуках), що переміщуються за одиницю часу (годину, добу, місяць, квартал, рік) у заданому напрямі між окремими вантажно-розвантажувальними пунктами або через певний пункт. Вантажопотоки розраховуються, як правило, за ходом технологічного процесу.
Вантажообіг являє собою загальну кількість вантажів, що переміщуються за одиницю часу (доба, місяць, квартал, рік), іншими словами, це сума окремих вантажопотоків.
На основі даних про потужність вантажопотоків у тоннах і відстанях між пунктами визначають обсяг транспортної роботи в тонно-кілометрах.
Дані про вантажообіг і вантажні потоки підприємства та окремих цехів доцільно подавати у вигляді «шахової» таблиці. За даними шахових таблиць, планувань цехів і генеральних планів підприємств складають схеми (діаграми) вантажопотоків, а за вантажообігом і вантажними потоками встановлюють тип і структуру парку транспортних і підйомно-транспортних машин, кількість вантажно-розвантажувальних постів, вид маршрутів транспортних засобів перервної (циклічної) дії.
У зв'язку з часовим інтервалом обсяг перевезень та вантажооборот поділяється на змінний, добовий, місячний, квартальний, річний.
Перевезення вантажів мають разовий (за окремим замовленням) або постійний маршрутний (за твердим розкладом) характер.
2.5 Транспортні засоби та їх вибір
У масовому і серійному виробництвах при міжопераційних переміщеннях значного поширення набули засоби безупинного транспорту, різноманітних транспортерів. На підприємствах цього типу засоби безупинного транспорту впроваджуються і для зв'язку цехових складів з робітниками, місцями, між окремими дільницями. При високій стабільності виробництва створюються передумови для організації перевезень підлоговим колісним транспортом за постійними маршрутами і стабільними розкладами (доставка оснащення, заготовок, вивіз готової продукції, відходів і т. п.). У цехах одиничного і дрібносерійного виробництва переважно використовуються транспортні засоби циклічної дії.
У гнучких автоматизованих виробництвах застосовуються автоматизовані й автоматичні транспортно-накопичувальні системи (АТНС). АТНС можуть бути різних рівнів: міжцеховими, цеховими і локальними, що обслуговують окремі виробничі модулі. До основного устаткування, що використовується для комплектації цих систем, належать автоматичні стелажі та мостові крани — штабелери, транспортні і перевантажувальні роботи, конвеєрні пристрої, перевантажувальні та пристрої, що орієнтують, живильники, накопичувачі, автоматичні склади, транспортно-складська тара.
Під час вибору виду транспортних засобів і встановлення їх типажу враховуються основні параметри вантажного потоку, вимоги до організації перевезень, організації та технології виробничого процесу, що обслуговується, можливості забезпечити високу продуктивність і сприятливі умови праці обслуговуючих робітників.
Параметри транспортних засобів на суміжних дільницях мають бути узгоджені між собою з метою комплексної механізації й автоматизації вантажно-розвантажувальних робіт під час перевантаження продукції з одного транспортного пристрою на інший (наприклад, з підвісного транспортера, що штовхає, на робочий конвеєр або з електронавантажувача на робоче місце). Для цього на підприємствах розробляють єдині транспортно-технологічні схеми, що забезпечують стикування окремих ланок транспортної мережі підприємства і технологічного устаткування.
Система маршрутів, що намічається, повинна повністю задовольняти вимоги основного виробництва, забезпечувати нормальне рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик (швидкість, потужність, продуктивність, вантажопідйомність і т.д.) при мінімальних пробігах.
Розрізняють дві основні системи маршрутів перевезення вантажів:маятникову і кільцеву.
Маятникова система передбачає зв’язок між двома пунктами.
При цьому можливі наступні варіанти повернення транспорту:
- порожняком – маятники однобічний і веєрний чи променевий (у вигляді віяла);
- з вантажем – двобічний маятник.
Кільцева система передбачає послідовну доставку вантажів від одного пункту до іншого з наступним поверненням транспорту в початковий пункт. Можливі також два варіанти: зі зростаючим вантажопотоком і з таким, що затухає (зменшується).
Виходячи зі схеми вантажопотоків і обсягу перевезень у кожній групі вантажів, вибирають транспортні засоби і розраховують потребу в них.
Кількість транспортних засобів (Ктр), необхідних для зовнішніх і міжцехових перевезень, залежить від маршруту.
Ктр - може бути визначена за однією із формул:
а) при однобічному маятниковому маршруті руху
Ктр = Q × (t пр + t н + t р) / (T× k1
× q × k2
),
де Q - сумарний вантаж, перевезений протягом розрахункового періоду, т;
t н — час навантажування, хв;
t р — час розвантаження, хв;
q - номінальна вантажопідйомність транспортного засобу, т;
k1
— коефіцієнт використання фонду часу роботи транспортного засобу (кількість змін);
k2
— коефіцієнт використання номінальної вантажопідйомності транспортного засобу;
t пр — час пробігу транспортного засобу, хв,
t пр = L / v,
де v - швидкість пробігу (середня), м/хв;
L - довжина маршруту, м;
б) при маятниковому двобічному маршруті руху
Ктр = Q × (t пр + 2 (t н + t р)) / (T× k1
× q × k2
),
в) при кільцевому маршруті зі згасаючим вантажопотоком
Ктр = Q × (t пр + t н + m1
× t р) / (T× k1
× q × k2
),
де m1
— кількість розвантажувальних пунктів;
г) при кільцевому маршруті зі зростаючим вантажопотоком
Ктр = Q × (t пр + m2
× t н + t р) / (T× k1
× q × k2
),
де m2
— кількість навантажувальних пунктів;
д) при кільцевому маршруті з рівномірним вантажопотоком
Ктр = Q × m3
× (t пр + t н + t р) / (T× k1
× q × k2
),
де m3
— кількість вантажно-розвантажувальних пунктів.
Потреба у транспортних засобах розраховується за такою схемою:
1. Встановлюється кількість вантажу (в тонах, штуках і т.д.), яку в середньому перевозить одиниця транспортних засобів за зміну (окремо для автомашин різних марок, авто- і електронавантажувачів, електрокар, тракторів з причепами).
2. Вибирається вид транспортних засобів залежно від умов конкретного підприємства.
3. Визначається потрібна кількість транспортних засобів А з урахуванням втрат часу на обслуговування транспортних засобів і втрат часу, пов’язаних з організацією ТГ.
Організація перевезень на підприємстві повинна передбачати усталеність розмірів і напрямів окремих вантажопотоків, а також організацію робіт за стабільними графіками і маршрутами.
Система маршрутів, що намічається, повинна повністю задовольняти вимоги основного виробництва, забезпечувати нормальне рівномірне завантаження транспортних засобів, максимальне використання їх технічних характеристик (швидкість, потужність, продуктивність, вантажопідйомність і т.д.) при мінімальних пробігах.
Розділ 3 – Аналіз господарської діяльності підприємства «Лиза»
Підприємство «Лиза» - швейне підприємство, яке займається пошивкою одежі для котів та собак на замовлення, та на продаж на ринках.
Контактне лице: Исько Л. А.
Телефон:+38 096 466 24 48
Адреса:вул. Індустріальна, 54/2 29000, м. Хмельницький, Україна
Рік заснування:2005
Підприємство було створене у 2005 році в місті Хмельницький, як приватне підприємство. Розташоване підприємство в приміщенні хімічного заводу. Приміщення в якому розташоване підприємство орендується.
Загальна площа, яку займає підприємство 60 м2
.
Спочатку продукція продавалась на двох власних точках розташованих на ринку міста, який відомий на всю Україну своїм широким асортиментом, якісною продукцією та невисокими цінами.
В 2006 декілька приватних підприємців стали постійними покупцями виробів, які й до сьогодні є «партнерами» підприємства.
Підприємство «Лиза» має широкий асортимент продукції, до якого входять:
Чоловічі: костюми спортивні, світери, кофти, шорти, футболки, майки, білизна і т.п.
Жіночі: плаття, кофти, спортивні костюми, білизна і т.п.
Підприємство має на балансі кроїльні, швейні, в’язальні, оверложні, петельні, тетельні, ґудзикові, розпушуючі машини, комп’ютер та оргтехніка, а також дві автомашини.
Менеджер по постачанню має пропозиції від двох постачальників на поставку необхідної кількості паливо-мастильних матеріалів. Якість однакова, термін поставки 30 днів.
| Найменування | Постачальник | Ціна, грн/л |
| Бензин А-92 | АЗС WOG | 7,75 |
| Бензин А-92 | АЗС Лукойл | 7.9 |
| ДП ЕN-590 | АЗС WOG | 7,05 |
| ДП ЕN-590 | АЗС Лукойл | 7,15 |
Умови першого постачальника – АЗС WOG:
- безготівковий розрахунок;
- оплата протягом 14 днів;
- транспортні витрати складають 5,5% від загальної ціни палива;
- ціна 1л бензину марки А92 = 7,75 грн.;
- ціна 1л дизельного палива марки EN-590 = 7,05 грн.;
- знижка за обсяг поставки складає 5%;
- знижка за комплексність поставки 2,5%.
Умови другого постачальника - АЗС Лукойл:
- оплата готівкою;
- оплата протягом 19 днів;
- кредит під 20% річних;
- ціна 1л бензину марки А92 = 7,65 грн.;
- ціна 1л дизельного палива марки EN-590 = 6,9 грн.;
Об’єм поставок складає 1000л бензину марки А92, та 1000л дизельного палива.
Завдання:
Визначити найвигіднішу пропозицію по ціні.
Розв’язок:
1. АЗС WOG
Шукаємо ціну пального
7,75 * 1000 = 7750 грн. – вартість бензину
7,05 * 1000 = 7050 грн. – вартість ДП
7750 + 7050 = 14800 грн. – загальна ціна пального
Шукаємо транспортні витрати
14800 * 5,5% / 100 = 814 грн.
Шукаємо суму угоди
14800 + 814 = 15614 грн.
Шукаємо суму знижки
15614 * ( 5% + 2,5%) / 100 = 1171,05 грн.
Шукаємо суму пропозиції
15614 – 1171,05 = 16785,05 грн. – сума, в яку обійдеться угода з АЗС WOG.
2. АЗС Лукойл
Шукаємо ціну пального
7,65 * 1000 = 7650 грн. – вартість бензину
6,90 * 1000 = 6900 грн. – вартість ДП
7650 + 6900 = 14550 грн. – загальна ціна пального
Шукаємо суму відсотків за кредит
14550 * 19/360 * 20/100 = 158,6 грн.
Шукаємо ціну пропозиції
14550 + 158,6 = 14708,6 грн. – сума, в яку обійдеться угода з АЗС Лукойл.
З даних робимо висновок, що вигіднішим є заключити договір на поставку паливо-мастильних матеріалів з АЗС Лукойл.
Висновок
Операційна діяльність підприємства — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.
Для забезпечення ефективної операційної діяльності підприємства необхідно, щоб між структурними підрозділами було чітко розподілені обов’язки та відповідальність за вирішення питань і формування показників, від яких залежать результати діяльності підприємства.
Забезпечення ефективної діяльності підприємства можливе при чіткому розподілі обов’язків і відповідальності між структурними підрозділами підприємства та використанні системи показників для оцінки результативності їх роботи.
Для узгодженої діяльності всіх відділів та служб підприємства необхідне застосування принципу комплексного управління діяльністю, створення відповідної організаційної структури, яка об’єднає існуючі відділи підприємства у функціональні підрозділи з окремих питань, керівники яких будуть підпорядковані безпосередньо директору підприємства. Поділ всіх підрозділів підприємства за ознакою участі в управлінні витратами підприємства та в управлінні забезпеченням результатів діяльності підприємства.
Одна із необхідних систем функціонування операційного менеджменту є система управління матеріально-технічним забезпеченням. Вона значною мірою відображає початкову стадію технологічного процесу — це виробництво та постачання необхідних матеріалів, запасів сировини та напівфабрикатів — вхідні інформаційного процесу.
До обов’язків матеріально-технічного забезпеченя входить своєчасна доставка в операційну систему підприємства усіх видів ресурсів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технологічного обладнання, інструментів, транспортних засобів, палива, тепло-електроенергії, води, тощо) в обсягах необхідних для нормального функціонування операційного процесу по виробництву необхідної продукції.
На вибір форми постачання операційної системи можуть впливати різноманітні фактори. Залежно від цих факторів, операційна система забезпечує себе ресурсами через товарно-сировинні біржі, аукціони, різні посередницькі підприємства і власним виробництвом комплектуючих виробів та інше.
На великих підприємствах роботу по забезпеченню всіма видами ресурсів здійснює управління матеріально-технічного забезпечення. При формуванні управлінської структури матеріально-технічного забезпечення необхідно врахувати основні управлінські функції — це здійснення маркетингових досліджень ринку постачальників по видам ресурсів, доступними цінами і простотою схем постачання та їх стабільністю; стратегічного (перспективного, поточного) прогнозування потреб в усіх видах ресурсів; завчасна підготовка заявок на необхідні ресурси та подання їх у планові служби управління і здійснення управлінської діяльності з реалізації планів забезпечення ресурсами (укладання необхідних контрактів, тощо); управління прийняттям, розміщенням, зберіганням, забезпеченням ресурсами робочих місць; разом з технічними, планово-економічними, фінансовими управліннями проведення економічного обґрунтування норм запасів та контроль за їх станом; розроблення управлінських заходів щодо економії усіх видів ресурсів; управління оперативним обліком надходження усіх видів ресурсів, їх економічним аналізом використання та стимулювання поліпшенням їх використання; управління контролем якості усіх видів ресурсів та термінів виконання їх замовлень.
Структура транспортного господарства визначається головним чином обсягом вантажообігу, особливостями вантажів і обсягом виробництва.До складу транспортного господарства можуть входити залізничний, колісний, водний.
На великих підприємствах з великим вантажообігом, що вимагає застосування всіх видів транспорту, організовуються спеціалізовані цехи залізничного, безрейкового (автомобільного) і водного транспорту. Транспортне господарство на таких заводах очолює транспортно-технічний відділ.На середніх підприємствах створюється єдиний транспортний цех, що включає кілька ділянок по видах транспорту.
Для дрібних підприємств з невеликим вантажообігом, але які вимагають застосування всіх видів транспорту, створюються об'єднані транспортні господарства для кількох підприємств.Ці господарства можуть створюватися при головному підприємстві або виділятися у самостійні транспортні господарства відомчого характеру.
Можна зробити висновок, що для будь-якого підприємства: великого або середнього, з будь-яким рівнем і видом виробництва особливу увагу слід приділяти транспортному господарству.
Для ефективної роботи підприємства, та правильного прийняття управлінських рішень менеджер повинен:
Мати уявлення:
– про роль управління виробництвом і операціями в системі функцій управління розвитком організації;
– про значення виробничої стратегії, її зв'язки зі стратегією всієї організації;
– про умови, в яких приймаються виробничі і сервісні рішення;
– про операційний підхід у структурних рішеннях;
– про систему внутрізаводського планування і її взаємозв'язок з виробничим циклом;
– про принципи сучасної системи управління якістю;
– про логіку процесів матеріально-технічного забезпечення у виробництві;
Знати:
– основні поняття операційного менеджменту;
– структуру елементів виробничої стратегії;
– основні етапи процесу прийняття виробничого (сервісного) рішення;
– види виробничих і організаційних структур;
– методи оцінки і вибору виробничих процесів;
– статистичні методи контролю продукції і процесу;
Вміти:
– здійснювати вибір цілей, задач і стратегій виробничої і сервісної діяльності в співвідношенні з загальними цілями і стратегіями організації;
– моделювати процес розробки стратегії виробництва;
– будувати дерево рішень і використовувати його для рішення проблеми, яка виникла в процесі виробництва або надання послуги;
– розробляти організаційні рішення при утворенні партнерств і проведенні реструктуризації;
– встановлювати виробничі потужності;
– застосовувати методи і моделі оцінки якості в різних сферах виробництва і послуг;
– встановлювати взаємозв'язки і партнерства з постачальники ресурсів.
Список використаної літератури
1. Курочкин А.С. Управление предприятием
2. Курочкин А.С. Организация производства
3. Курочкин А.С. Операционный менеджмент.
4. Гелловэй Л. Операционный менеджмент.
5. Бойчик М.І., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємства
6. Козловский В.А., Маркина Т.В., Макаров В.М. Производственный и операционный менеджмент. Учебник.
7. Макаренко М.В., Михалина О.П. Производственный менеджмент. Учебное пособие для вузов
8. Производственный менеджмент: Учебное пособие / Под ред. С.И. Ильянкова.
9. Чейз, Ричард, Б., Эквилайн, Николас, Дж., Якобс, Роберт, Ф. Производственный и операционный менеджмент, 8-е издание.
10. Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент
11. Белінський Л.В., Довгань Л.Є. Менеджмент виробництва та операцій
12. Гэлловэй Л. Операционный менеджмент. Принципы и практика.