МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКА АКАДЕМІЯ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
Контрольна робота
З дисципліни: “Ризикологія”
Виконав:
студент 4 курсу
КАМЕМВ
Факультет економічний
Спеціальності міжнародна економіка
Огороднік О.П.
Перевірив:
Борзак О.П.,
ст. викладач
Київ, 2010
План
Вступ
1. Способи та методи визначення рівня достовірності експертних оцінок
2. Поняття та спосіб визначення змішаної стратегії в теорії ігор
3. Розрахункова частина
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
У даній роботі наведено зручний для практичного використання формат для формулювання підприємницького ризику: ризик недосягнення цілей підрозділу підприємства внаслідок можливої події. Також запропонований алгоритм виявлення та опису підприємницьких ризиків, розроблений з врахуванням вимог основних міжнародно-визнаних стандартів із ризик-менеджменту та рівня кваліфікаційної підготовки фахівців українських підприємств, містить все необхідне для використання вітчизняними підприємцями.
Постановка проблеми.
Починаючи із 2000 року українська економіка почала демонструвати формальні ознаки виходу з глибокої системної кризи, у якій вона опинилася після розпаду СРСР. Про це, зокрема, свідчать високі темпи росту ВВП, промислового виробництва та роздрібного товарообігу. Зокрема, протягом 2000-2006 рр. середньорічні темпи приросту реального ВВП становили 7,4%. Удвічі більшими (15,7%) були середньорічні темпи приросту реальних наявних доходів населення [1].
Проте успішна динаміка цих та деяких інших показників соціально-економічного розвитку країни не повинна приховувати той факт, що в основному він відбувається на старій, отримані у спадок від соціалізму, матеріально-технічній базі. Неефективні структурні та інституціональні перетворення економічної системи не дають змогу задіяти інноваційні фактори розвитку. Аналіз існуючих моделей соціально-економічного розвитку показує, що лише інноваційно-інвестиційна модель може бути основою сталого зростання [2].
Вагомий внесок у розбудову інноваційно-інвестиційної моделі має внести малий та середній бізнес, адже саме він, як свідчить світова практика, є важливим фактором інноваційного розвитку суспільства. Зокрема, в Європейській хартії малих підприємств зазначено, що "малі підприємства є становим хребтом європейської економіки. Вони є ключовим фактором створення робочих місць та сприятливою основою для розвитку бізнесу... Малий бізнес має розглядатися в якості головного фактора інновацій та зайнятості, а також соціальної інтеграції в Європі" [3, с.1].
На жаль, інноваційна активність вітчизняних підприємців взагалі, та київських зокрема, знаходиться на надзвичайно низькому рівні. Так, згідно з даними Головного управління з питань регуляторної політики та підприємництва Київської міської державної адміністрації технологічні інновації у 2005 році здійснювалися тільки на 366 підприємствах із більш, ніж 52 тис. малих підприємств, зареєстрованих у м. Києві [4, с.16]. Опитування київських підприємців, проведене автором у 2005-2006 роках, засвідчило, що саме невміння застосовувати сучасні, науково обґрунтовані підходи до управління інноваційними ризиками є однією із головних причин небажання підприємців займатися інноваціями. Опитування показало, що труднощі виникають у підприємців і при управлінні іншими видами ризиків операційними, фінансовими, кадровими та ін.
Проблеми в сфері управління підприємницькими ризиками, як показує аналіз результатів опитування, значною мірою обумовлені відсутністю алгоритму виявлення та опису підприємницьких ризиків, який є складовою частиною розробки Програми управління ризиками.
Управлінню підприємницькими ризиками приділяється достатньо уваги в закордонних і вітчизняних публікаціях. Закордонні фахівці, які вже протягом багатьох десятиріч досліджують цю сферу, доклали багато зусиль для практичної реалізації своїх наробок. Так, низкою державних та професійних організацій прийняті та рекомендовані до широкого застосування спеціальні нормативні документи, безпосередньо присвячені тому, як впровадити управління ризиками в практику бізнесу. Мова йде про Австралійсько-новозеландський стандарт із ризик-менеджменту А8М28 4360: 2004 [5], Стандарт з ризик-менеджменту Федерації європейських асоціацій з ризик-менеджменту [6] та Комплексні основи ризик-менеджменту в рамках всієї компанії, розроблені Комітетом організацій-засновників Національної комісії із вивчення шахрайства в області фінансової звітності (СІІІА) [7]. Ці документи дають змогу керівникам та спеціалістам компаній і організацій отримати інформацію щодо специфіки конкретних етапів ризик-менеджменту, в тому числі і етапу виявлення ризиків.
Проблеми управління підприємницькими ризиками досліджують також фахівці Росіїї та України. Різноманітні їх аспекти розглянуті в працях Вітлінського В.В., Вяткіна В.Н., Гамзи Ю.Ю., Гранатурова В.М., Єкатеринославського Ю.Ю., Макаревича Л.М., Хохлова Н.В., Чернової Г.В. та інших [8, 9, 10, 11, 12, 13]. У них аналізуються сутність підприємницького ризику, його різноманітні види та методи управління.
Незважаючи на існуючий значний теоретико-практичний доробок у сфері управління підприємницьким ризиком, його ефективному використанню на українських підприємствах заважає ряд обставин. По-перше, стандарти, розроблені закордонними організаціями, призначені для застосування, в основному у великих компаніях, досвідчені фахівці яких пройшли відповідну підготовку та володіють усім арсеналом сучасних методів ризик-менеджменту. До того ж, розробники стандартів у більшості випадків прямо вказують на те, що "ідентифікація ризиків організації, як правило, проводиться незалежними консультантами" [14]. Тому вітчизняні підприємства потребують певної адаптації змісту цих документів.
Реферат складається із вступу, основної частини, розрахункової частини та висновків. У вступі обґрунтовується актуальність теми. Основна частина присвячена дослідженню поставлених проблем. У висновках сформульовано основні результати дослідження. Загальний обсяг роботи складає 15 сторінок.
1. Способи та методи визначення рівня достовірності експертних оцінок
Для того, щоб скласти Програму управління підприємницькими ризиками необхідно послідовно пройти кілька основних етапів: визначити контекст ризиків; виявити і проаналізувати фактори ризиків; оцінити імовірність і наслідки від дії факторів ризику; виробити заходи впливу на ризики; оцінити економічну ефективність управління ризиками (рис.1).
Рис.1. Процес ризик-менеджменту
Установлення контексту ризику - на цьому етапі визначають стратегічні і тактичні цілі компанії. Зазначимо виключну важливість цього етапу, оскільки визначення ризиків спирається на встановлення певних подій, які впливають (позитивно або негативно) на досягнення цілей компанії. Отже, якщо відсутні цілі, то відсутні і ризики.
Після того, як встановлено контекст ризику (стратегічні та тактичні цілі компанії), потрібно виявити фактори ризику.
Наочно фактори ризиків можна зобразити за допомогою так званої "піраміди" (рис.1.2).
На першому рівні піраміди знаходяться системні фактори ризиків, які організація практично не має можливості контролювати. Вони належать до різних складових макросередовища, у якому діє компанія. Це політичні, правові, макроекономічні фактори ризиків тощо. На другому рівні знаходяться фактори ризику, що організація не може контролювати, але може впливати на них. Це конкуренція, поведінка споживачів тощо. На третьому рівні знаходяться фактори ризиків, на які компанія може впливати, - ліквідності, технології, виробничі (внутрішньорганізаційні).
Експертним шляхом встановлюються фактори ризиків, які містяться на 3-х рівнях „піраміди" і які впливають на досягнення компанією цілей у різних функціональних сферах свого бізнесу: стратегічній, виробничій, фінансовій, маркетинговій тощо.
Експерт має заповнити послідовно рядки таблиці, в яких систематично досліджується те, яким саме чином ймовірні події в макро-, мікро- та внутрішньому середовищі можуть вплинути на досягнення цілей організації в стратегічній та функціональній (виробництво, фінанси, маркетинг, кадри та ін.) областях. Серед факторів ризику можуть бути, наприклад, прийняття нового нормативного акта (політичний фактор ризику), перевищення рівня інфляції запланованої величини (економічний), неочікувана зміна погодних умов, яка призводить до нетипових для даного сезону кліматичних явищ (природні) тощо.
Експертні оцінки - збирання первинної інформації під час проведення персональних інтерв’ю з фахівцями в галузі, думка яких заслуговує на увагу. Експертами можуть виступати керівники різних рівнів‚ які приймають рішення або впливають на вирішення проблеми, що вивчається, представники наукових кіл‚ торговельні робітники.
Опитування експертів дає змогу уточнити проблему‚ що вивчається, проникнути в її сутність‚ виявити можливу кількість варіантів вирішення її і‚ що важливо‚ уточнити доцільність проведення більш масштабних досліджень. Найскладнішою задачею під час проведення експертних опитувань є відбір експертів. Від добору експертів залежить рівень достовірності отриманих результатів.
Дельфі-метод є різновидом методу експертних оцінок, коли проводять багаторазове анонімне опитування експертів, формуючи проміжні результати опитування для отримання кінцевої групової оцінки процесу чи проблеми. У практиці застосування методу експертних оцінок існує кілька способів використання потенціалу групи: індивідуальний, груповий і так званий метод "Делфі".
Варто зазначити, що незважаючи на велику популярність застосування експертних методів до аналізу середовища організації, вони мають істотні недоліки, зокрема існує загроза недостовірності отриманих результатів, виникають значні труднощі при проведенні опитування експертів і обробці результатів. Існуючі способи визначення достовірності експертних оцінок базуються на твердженні, що при узгодженні дій експертів достовірність оцінок гарантується. Однак, беручи до уваги обмежені можливості застосування в управлінні економіко-математичних методів, відсутність задовільної статистичної та іншої інформації, а також надійних методів визначення адекватності економіко-математичних моделей реальним об'єктам, експертні оцінки доволі часто є єдиним засобом вирішення багатьох проблем.
2. Поняття та спосіб визначення змішаної стратегії в теорії ігор
Теорія ігор - це розділ сучасної математики, який вивчає математичні моделі ухвалення рішень в умовах невизначеності і конфліктності, тобто в ситуаціях, коли інтереси контрагентів або протилежні або не співпадають.
Гра - це формалізований опис (модель) конфліктної ситуації, яка включає чітко певні правила дій її учасників, які прагнуть перемогти, обираючи конкретну стратегію поведінки. При цьому жоден з гравців не знає, яку стратегію обере інший, але може кількісно оцінити ефективність результату реалізації обраної стратегії.
Стратегією гравця називається сукупність правил, які визначають вибір варіанту дій в кожній конкретній ситуації.
Оптимальною стратегією гравця називається та стратегія, яка забезпечує йому максимальний можливий виграш.
Теорія ігор передбачає наявність двох "гравців" - супротивників, при чому, поведінка їх один для одного невідома. У економіці часто доводиться приймати рішення, в умовах недостатньої обізнаності відносно ситуації, в якій доводиться діяти. У таких випадках результати гри (виграш або програш) залежить від невідомої заздалегідь об'єктивної реальності, яку в теорії гри прийнято називати природою, а відповідну ситуацію - іграми з природою. Природа розглядається як незацікавлена інстанція, стратегія поведінки якої невідомо, але вона свідомо не протидіє нашим планам.
Точний метод знаходження оптимальної змішаної стратегії зводиться до задачі лінійного програмування і, хоча й не є дуже складни
Однак можна розглянути принцип знаходження рішень у змішаних стратегіях для окремого, але досить поширеного на практиці випадку.
Якщо в матричній грі відсутня сідлова точка в чистих стратегіях, то знаходять верхню і нижню ціни гри. Вони показують, як вже наголошувалося, що гравець А не отримає виграшу, більшого за верхню ціну гри, і що гравцю В гарантований виграш, не менший від нижньої ціни гри.
Змішана стратегія гравця - це повний набір застосування його чистих стратегій при багаторазовому повторенні гри в тих самих умовах із заданими ймовірностями. Перелічимо умови застосування змішаних стратегій: гра без сідлової точки; гравці використовують випадкове поєднання чистих стратегій із заданими ймовірностями; гра багаторазово повторюється в подібних умовах; при кожному з ходів жоден гравець не інформований про вибір стратегії іншим гравцем; допускається осереднення результатів ігор.
Розв'язати гру - означає знайти ціну гри й оптимальні стратегії гравців. Розгляд методів знаходження оптимальних змішаних стратегій для матричних ігор почнемо з найпростішої гри, описуваної матрицею 2 • 2. Ігри із сідловою точкою спеціально не розглядатимуться. Якщо отримана сідлова точка, то це значить, що є невигідні стратегії, від яких слід відмовлятися. У разі відсутності сідлової точки можна одержати дві оптимальні змішані стратегії. Знаючи платіжну матрицю А, задачу можна розв'язати графічно. При цьому методі алгоритм розв'язання дуже простий (рис.2.1).
Рисунок 2.1 Метод знаходження оптимальної змішаної стратегії
І він полягає в такому:
1) По осі абсцис відкладається відрізок одиничної довжини.
2) По осі ординат відкладаються виграші при стратегії А,.
3) На лінії, паралельній осі ординат, у точці 1 відкладаються виграші при стратегії А2.
4) Кінці відрізків позначаються для а11 - b11, а12 - b21, а22 - b22, a21 - b12 і проводяться дві прямі лінії b11 b12 і b21 b22.
5) Визначається ордината точки перетину с. Вона й дорівнюватиме ціні гри у. Абсциса точки с дорівнює p2 (p1 = 1 - р2).
Цей метод має досить широку сферу використання, що ґрунтується на загальній властивості ігор т.п., яка полягає в тому, що в будь-якій грі т.п. кожен гравець має оптимальну змішану стратегію, у якій кількість чистих стратегій не більша, ніж min (т.п.).
З цієї властивості можна одержати відомий наслідок: у будь-якій грі 2 • піт • 2 кожна оптимальна стратегія містить не більш як дві активні стратегії. Отже, будь-яка гра 2 • п і т • 2 може бути зведена до гри 2 • 2. Отже, ігри 2 • п і т • 2 можна розв'язати графічним методом. Якщо матриця скінченної гри має розмірність т • п, де т > 2 і п > 2, то для визначення оптимальних змішаних стратегій використовується лінійне програмування.
3. Розрахункова частина
Експертам було запропоновано оцінити ступінь впливу факторів ризику за допомогою ранжування. Результати оцінки цих факторів наведено в табл.
Таблиця: Результати ранжування ризиків
Експерти | Ризики | ||
Р 1 | Р 2 | Р 3 | |
Експерт 1 | 2 | 3 | 1 |
Експерт 2 | 3 | 2 | 1 |
Експерт 3 | 1 | 2 | 3 |
Визначити достовірність оцінки експертів за допомогою методу попарного порівняння.
Вивчення інтенсивності та аналітичної форми зв'язків між показниками за допомогою методів кореляційного і регресійного аналізу дозволяє розв’язувати важливу статистичну задачу - ранжування і класифікацію факторів, що впливають на економічне явище. Можна виділяти суттєві та несуттєві для даного явища фактори, групи факторів, що дозволяють з достатньою точністю керувати економічними системами, а також ранжувати фактори за інтенсивністю їхнього впливу на явище чи процес.
Найпоширенішим (щодо практичного використання) є метод попарних порівнянь, згідно з яким будується множина матриць попарних порівнянь. Попарні порівняння проводяться у термінах переваг (домінування) одного елемента над іншим. У загальному вигляді матриця попарних порівнянь формується таким чином. Також, під час проведення попарних порівнянь необхідно відповідати на такі питання:
який з двох порівнюваних елементів є важливішим і чи має він більший вплив?
реалізація якого з двох порівнюваних елементів є більш імовірною і якому з них віддається перевага?
Розглянемо більш детальніше результати оцінки ризиків, які провели три експерти.
Нехай значення Е - елемент; Е1, Е2, Е3 - експерти; Р1, Р2, Р3 - ризики.
Ризик 1 | |||||||
Е | Е1 | Е2 | Е3 | вихідний показник | Сума в. пок. | ||
Е1 | 2/2 | 2/3 | 2/1 | 1 | 0,6666 | 2 | 3,6666 |
Е2 | 3/2 | 3/3 | 3/1 | 1,5 | 1 | 3 | 5,5 |
Е3 | 1/2 | 1/3 | 1/1 | 0,5 | 0,3333 | 1 | 1,8333 |
З даної матриці видно, що експерт 1 (Е1) придав першому ризику важливість 3,6666. Згідно шкали відносної важливості дане значення важливе, але це висловлювання може бути досить непереконливе. Експерт (Е2) надав оцінку ризику 5,5.
Цей показник суттєво важливий. В нього існують достатньо переконливі доведення та логічні критерії, що один з елементів є більш вагомішим.
Ризик 2 | |||||||
Е | Е1 | Е2 | Е3 | вихідний показник | Сума в. пок. | ||
Е1 | 3/3 | 3/2 | 3/2 | 1 | 1,5 | 1,5 | 4 |
Е2 | 2/3 | 2/2 | 2/2 | 0,6666 | 1 | 1 | 2,6666 |
Е3 | 2/3 | 2/2 | 2/2 | 0,6666 | 1 | 1 | 2,6666 |
Аналізуючи оцінку експертів щодо другого ризику, то експерт 1 (Е1) надав даному ризику найбільше значення 4. Згідно шкали відносної важливості дане значення є проміжним, тобто потрібен певний компроміс.
Ризик 3 | |||||||
Е | Е1 | Е2 | Е3 | вихідний показник | Сума в. пок. | ||
Е1 | 1/1 | 1/1 | 1/3 | 1 | 1 | 0,3333 | 2,3333 |
Е2 | 1/1 | 1/1 | 1/3 | 1 | 1 | 0,3333 | 2,3333 |
Е3 | 3/1 | 3/1 | 3/3 | 3 | 3 | 1 | 7 |
Судячи з третього ризику, вагоме значення йому надав третій експерт (Е3) - 7. Згідно шкали відносної важливості дане значення досить важливе. Існує переконливе доведення великої значущості одного елемента в порівняні з іншими.
Висновки
Розгляд основ практичного алгоритму виявлення та опису підприємницьких ризиків дозволяє зробити наступі висновки. По-перше, визначення підприємницького ризику, дає можливість використовувати на практиці зручний формат для їх формулювання. Також, застосування спеціальної матриці ризик-аналізу суттєво полегшує процес виявлення ризиків, що має особливе значення для малого та середнього бізнесу (з огляду на рівень кваліфікації їхніх працівників).
Експертні оцінки - збирання первинної інформації під час проведення персональних інтерв’ю з фахівцями в галузі, думка яких заслуговує на увагу. Варто зазначити, що незважаючи на велику популярність застосування експертних методів до аналізу середовища організації, вони мають істотні недоліки.
Теорія ігор - це розділ сучасної математики, який вивчає математичні моделі ухвалення рішень в умовах невизначеності і конфліктності, тобто в ситуаціях, коли інтереси контрагентів або протилежні або не співпадають.
Змішана стратегія гравця - це повний набір застосування його чистих стратегій при багаторазовому повторенні гри в тих самих умовах із заданими ймовірностями.
Також, я вважаю що методом попарного порівняння альтернатив не завжди можна ефективно скористатися в деяких практичних ситуаціях: експерту можуть запропонувати для аналізу більше десяти альтернатив. У цьому випадку побудова однорідних матриць попарних порівнянь ускладнюється; альтернативи можуть надходити до експерта для порівняння не одночасно, а через певні проміжки часу. В цій ситуації неможливо попарно порівняти об’єкти тощо.
У наведених і деяких інших ситуаціях для порівняння (а також оцінювання) альтернатив доцільно скористатися методом порівняння альтернатив відносно стандартів або методом копіювання.
Список використаних джерел
1. Офіційний сайт Міністерства економіки України. Таблиця основних показників економічного розвитку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.me.gov.ua. - Назва з екрану.
2. Детальніше про сутність інноваційно-інвестиційної моделі української економіки [Електронний ресурс]: [Звіт економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченко про науково-дослідну роботу "Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень" (2001 - 2006 рр., заключний звіт), №01БФ040-01] / В.Д. Базидевич. - Електроні дані. - К.: КНЕУ, 2006. - Режим доступу до звіту: http://www.nauka. univ. kiev.ua. - Назва з екрану.
3. Вісник Запорізького національного університету №1 (3) 2008р.
4. Київська міська програма підтримки малого та середнього підприємництва на 2007 - 2008 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bizportal. kiev.ua. - Назва з екрану.
5. А8/И28 Кі
$к Мапа§епгепС ЗіашіагсІ 4360: 2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.riskmanagement.com. au. - Назва з екрану.
6. Publications Risk Management Standart [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.airmic.com/publications - Назва з екрану.
7. Enterprise Rik Management - Integrated Framework
[Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.coso.org/publications. htm - Назва з екрану.
8. Вітлінський В.В. Економічний ризик та методи його вимірювання / Вітлінський В.В., Наконечний С.І., Шарапов О.Д. - К.: КНЕУ, 2000. - 354 с.
9. Камінський А.Б. Економічний ризик та методи його вимірювання / Камінський А.Б. - К.:
Вид. дім "Козаки", 2002. - 120 с.
10. Макаревич Л. Управление предпринимательскими рисками / Макаревич Л. - М.: Дело и Сервис, 2006. - 448 с.
11. Риск-менеджмент / [В.Н. Вяткин, И.В. Вяткин, В.А. Гамза и др.] ; под. ред.И. Юргенса. - М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и Ко", 2003. - 512 с.
12. Рогов М.А. Риск-менеджмент / Рогов М.А. - М.: Финансн и статистика, 2001. - 120 с.
13. Хохлов Н.В. Управление риском / Хохлов Н.В. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 1999. - 239 с.
14. Стандарт ризик-менеджменту Федерації європейських асоціацій з ризик-менеджменту (Risk Management Standard, FERMA - p.6) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ferma. eu/Defaul. aspx? tabitd=195. - Назва з екрану.
15. Інформація про семінари з підприємцями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: - http://www.marketing. biz.ua. - Назва з екрану.