Фінансовий менеджмент міжнародних корпорацій

Зазначені особливості визначають необхідність вивчення процесу перерозподілу фінансових функцій управління в великих акціонерних товариствах.

Новий перерозподіл функцій передбачає наділення правління товариства функціями представницького характеру та посилення взаємодії з органами державного регулювання. Разом з тим, значну увагу необхідно приділити завданню побудови ефективної системи фінансового управління акціонерним товариством.

Аналіз фінансових елементів сформованих процедур менеджменту в корпораціях України неможливо провести без вивчення досвіду функціонування закордонних корпорацій. Зокрема, основним питанням функціонування будь-якої корпорації є створення ефективної системи залучення фінансових інвестицій. В корпоративній моделі Німеччини основним методом залучення інвестицій є банківське кредитування. В Японії банки також є основними кредиторами промислових корпорацій і форми залучення інвестицій за допомогою емісії акцій не одержали тут достатнього поширення в силу специфічних прийомів і методів японського стилю управління та менталітету працівників, які прагнуть бути не співвласниками корпорації, а скоріше почувати себе членами однієї великої родини – корпорації. Із закордонних моделей корпоративній системі України найбільш близька англо-американська модель залучення фінансових коштів, для якої характерна тенденція зростання числа інституційних акціонерів порівняно з індивідуальними.

В Україні роздержавлення стало основним фактором виникнення корпоративних відносин і формування системи фінансового менеджменту корпорацій. Проте приватизація не була однорідним процесом, завдання та особливості її проведення змінювалися відповідно до державних пріоритетів ринкового реформування економіки. Основними етапами приватизації у 1991-2004 рр. стали наступні: колективізація та корпоратизація державних підприємств (1991-1994 рр.), масова сертифікатна приватизація (1995-1998 рр.), приватизація за грошові кошти (1999 р. – теперішній час). Особливості кожного етапу здійснення приватизації певною мірою позначилися на формуванні корпоративних відносин і системі фінансового управління.

3. Напрями удосконалення фінансового менеджменту в корпораціях

Процедури фінансового управління різноманітні й тісно пов'язані з загальною системою менеджменту корпорації, їм притаманний значний вплив на економічну діяльність акціонерного товариства. Аналіз існуючих дивідендних стратегій дозволяє розглядати дивідендну політику як один з методів фінансового менеджменту підприємства. Однак, існує цілий ряд практичних аспектів вирішення даних питань в процесі функціонування акціонерних товариств на Україні. Одним з них є пошук балансу інтересів у фінансовому управлінні корпорацією з державним пакетами акцій у її статутному фонді.

Відмінною рисою діяльності таких корпорацій є поєднання стратегії розвитку корпорації при одночасному нормативному обмеженні на реінвестування прибутку з метою поповнення місцевого бюджету. У відношенні дивідендної політики, інтереси інституційних інвесторів збігаються з інтересами держави, тому такі об'єкти є потенційно привабливими для інвестування в них коштів інституційних інвесторів. У той же час, державою не створена ефективна система участі в управлінні такими корпораціями як на загальнодержавному, так і на муніципальному рівні.

Виплата дивідендів на підприємствах України поки не є ефективною процедурою фінансового менеджменту з погляду виконання зобов'язань перед інституційними інвесторами і акціонерами-працівниками корпорації. Одним з найважливіших акціонерів у багатьох акціонерних товариствах на сьогоднішній день є держава. Фінансовий менеджмент акціонерних товариств з державною часткою власності в основному спрямований на реінвестування отриманого прибутку, що збільшує вартість підприємства та його статутний капітал. Однак, для державного бюджету подібна практика обертається значним недоодержанням дивідендних коштів від акціонерних товариств, нарахованих на державний пакет акцій.

Альтернативним варіантом залучення фінансових ресурсів на фондовому ринку може стати випуск корпоративних облігацій. При цьому умови випуску боргових зобов'язань повинні бути привабливими для вкладників, що в реальності зустрічається поки досить рідко. До того ж кошти, зібрані від розміщення облігацій, являють собою різновид кредиту, повернення якого в нестабільних умовах ринкової економіки пов'язане з високим ризиком.

При додатковому випуску акцій корпорація має визначити спосіб розміщення та можливого посередника. Нами узагальнено наступні методи розміщення додаткових випусків акцій: розміщення прав на купівлю акцій додаткового випуску серед існуючих акціонерів без підтримки інвестиційного банку, розміщення прав при одночасній підтримці інвестиційного банку на умовах гарантованих зобов'язань, розміщення акцій на ринку через інвестиційний банк на умовах гарантованих зобов'язань. При розрахунку обсягу додаткової емісії акцій необхідно враховувати вплив чинників, що обумовлені особливостями корпоративних відносин. Тому ми вважаємо, що обсяг додаткової емісії акціонерного товариства має відповідати наступному комплексу умов:

(1)

де Dагр
- частка “агресора” після розміщення додаткової емісії;

Dаб
- частка “основного” акціонера після розміщення додаткової емісії;

Vагр
- обсяг акцій “агресора” до розміщення додаткової емісії;

Vаб
- обсяг акцій “основного” акціонера до розміщення додаткової емісії;

а -
кількість акцій, яку зможе придбати “агресор” при розміщенні додаткової емісії;

в -
кількість акцій, яку зможе придбати “основний” акціонер при розміщенні додаткової емісії;

d -
кількість акцій, яку зможе придбати нейтральний акціонер при розміщенні додаткової емісії;

СФ0
-
розмір статутного фонду до розміщення додаткової емісії;

ДСФ -
розмір додаткової емісії;

– гранична частка “агресора” в акціонерному капіталі, при якій він впливатиме на реалізацію рішень “основного” акціонера;

- гранична частка основного акціонера, при якій він частково або повністю втрачає контроль над акціонерним товариством.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок є одним з факторів, що сприятиме надходженню інвестицій до реального сектору української економіки. Він водночас є механізмом залучення внутрішніх джерел фінансування, включаючи заощадження українських громадян, коштів недержавних пенсійних фондів, страхових компаній, банків та інших фінансових установ та є одним з показників розвиненості економіки в цілому.

ВИСНОВОК

Становлення системи фінансового менеджменту в корпораціях нерозривно пов'язано з розвитком фінансових відносин в суспільстві, розвитком акціонерної форми власності і принципом обмеженої відповідальності. Протягом останніх років на Україні йшов процес становлення акціонерної форми власності, а отже і фундаменту для розвитку системи фінансового менеджменту в корпораціях. У 2004 році основним джерелом формування акціонерного капіталу була емісія акцій відкритих і закритих акціонерних товариств. Становлення корпоративного сектора в Україні і, разом з цим, розвиток відносин фінансового управління тісно пов'язані з процесом приватизації, який в останні роки переходить у нову стадію: приватизуються пакети акцій, що належать державі в статутному фонді акціонерних товариств, створюються концерни, консорціуми, холдинги за участю держави. Економічну основу багатьох соціально-економічних процесів, що проходять сьогодні в Україні складають підприємства корпоративної форми власності.

Список використаної літератури

1. Головко С.І. Фінансово-економічні засади створення і функціонування інституційних інвесторів // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 204: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1070-1074.

2. Головко С.И. Основные тенденции развития процедур корпоративного управления // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 205: В 4 т. Том 4. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 1086-1093.

3. Головко С.І. Фінансові стратегії формування дивідендної політики акціонерних товариств // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. - №6. – С. 66-70.

4. Головко С.І. Основи функціонування інституційних інвесторів і їхнє значення в системі корпоративного управління // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. – Випуск 206: В 4 т. Том 1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. – С. 254-259.

5. Головко С.І. Організація фінансового моніторингу у банківській системі України // Вісник Криворізького економічного інституту КНЕУ. – 2005. – № 2. – С. 97-103.