Університет “Києво-Могилянська
Академія”
РЕФЕРАТ
з курсу: “Шкільна педагогика”
Тема: “Педагогічні ідеї Януша Корчака”
студента 4 курсу ФПН
Герасимчука Юрія.
Київ 1999
ПЛАН.
Вступ.
Небагато було на землі таких подвижників культури, ім’я яких стало б символом, а життя легендою. Януш Корчак належить саме до них.
Він був письменником, лікарем, вченим, вихователем, І в усі сфери своєї діяльності вносив щось дуже своє - щось піднесено-казкове і водночас відчутно реальне.
У передмові до своєї книги “Серце віддаю дітям” В. О. Сухомлинський пише про те, як знайомство з творами Януша Корчака “Коли я знову стану маленьким” і “Як любити дитину” розкрило перед ним світ людини, котра всю себе до останку віддала дітям: “Життя Януша Корчака, його подвиг вражаючої моральної сили й чистоти послужили мені натхненням. Я зрозумів: щоб стати справжнім вихователем дітей, треба віддавати їм своє серце”.
Талант видатного педагога органічно злився в ньому з талантом майстра слова. Сьогодні ім’я Корчака відоме в усьому світі як символ самовідданого служіння дітям, їхнньому щасливому майбутньому, а отже - майбутньому людства.
Біографічна довідка.
Справжнє ім’я Корчака - Генрік Гольдшміт. Народився він у1878 році у Варшаві в сім’ї адвоката. Родина була інтелігентна і забезпечена. Проте коли Генрікові виповнилося одинадцять років, помер батько, і родина швидко збідніла.Хлопцеві довелося самому заробляти репетиторством на прожиток та подальше навчання.
Авторський дебют майбутнього письменника відбувся 1898 року, коли двадцятирічний студент медичного факультету університету подав на оголошений журналом “Варшавський кур’єр” літературний конкурс свою драму “Куди?”, підписавши її псевдонімом Януш Корчак, узятим із книги Ю. І. Крашевського “Історія про Янаша Корчака та прекрасну Мечнуківну”, і дістав перше літературне визнання - почесну нагороду конкурсу. Це було несподіванкою для автора-початківця, що вибрав для себе професію медика, хоча й співробітничав з журналами “Колючки”, “Педагогічні погляди” та ін.
Вцей час Генрік як тільки може допомагає родинам бідняків - не беручи ніякої плати, лікує дітей, навчає їх читати й писати. Майже весь свій час, якого було не так уже й багато, адже він вчиться, співробітничає з кількома журналами, заробляє на прожиток усієї родини, Генрік проводить серед жителів Повісля - найбіднішого кварталу Варшави. Свою першу повість “Діти вулиці” він присвячує проблемі становища дітей суспільних низів, зображенню їхнього тяжкого життя, несправедливості і горя з якими вони стикаються на кожному кроці,
Закінчивши університет у 1903 році Я, Корчак працює дитячим лікарем на громадських засадах - у бібліотеці Благодійного товариства, а також продовжує літературну діяльність - щотижня пише по фейлетону в журналах “Колючки”,робить для журналу “Голос” огляд преси в рубриці “На горизонтах”. У цьому ж журналі 1904 року з’являється перший уривок повісті Я. Корчака “Дитя салону”. Повість вийшла в світ 1906 року окремим виданням, мала величезний успіх у читачів і привернула до себе увагу критики. В ній зображено життя різних суспільних верств капиталістичного міста, спрямування її гостро викривального характеру. Письменник не лише критикує сучасне йому суспільство, а й розвінчує поняття відносних ціностей, намагається розкрити перед читачем незмінну вартість життя, закликає в цій книзі до пошуку справжніх життєвих ідеалів.
Під час російсько-японської війни, коли Я. Корчак був мобілізованийдо російського війська і працював лікарем у госпіталі в Маньчжурії, виходить в світ книга “Билиці-небилиці”, в якій зібрані кільканадцять наймайстерніших його журнальних публікацій.
Повернувшись з війни Корчак поглиблює свою медичну освіту за кордоном: в клініках Берліну, Парижу, Лондону. У ці роки Януш Корчак - лікар, письменник, педагог - остаточно визначає свій життєвий вибір:самовіддане служіння “малорослому народові” - дітям. У 1907-1908 роках влітку він працює вихвателем у колоніях для дітей з бідних родин Варшави.
Впрдовж багатьох років він буде незмінним директором будинку сиріт, вестиме радіопередачі, відомі усій Польщі як “Бесіди Старого лікаря”,організує перший у світі дитячий журнал “Малий пшегланд”, провадитиме велику громадську роботу на захист дітей та дитинства.
Із загибеллю Януша Корчака пов’язана легенда, яка виникла 5 серпня 1942 року, коли за наказом гітлерівців у варшавському гетто тисячі людей почали свій останній трагічний похід: їх гнали на Умшлагплац, звідти для них була одна дорога - догазових камер табору смерті в Треблінці. Серед них були двісті дітей з будинку сиріт, яким понад 25 років керував Януш Корчак.
За словами очевидця:2На чолі колони під прапорм короля Матіаша йшов Корчак1 Вони не просто йшли у вагони - це був організований, німий протест проти бандитизму!.. Почався похід подібного якому досі ще не було Діти вишикувались у четвірки, попереду йшов корчак і тримав за руки двох дітей. Фашисти мимохіть поступалися їм дорогою.
На Умшлагплаці до Корчака підійшов офіцер і сказав:
-Ви можете залишитися; ми знаємо ваші твори.
-А діти? - спитав Корчак.
-Діти поїдуть, - відповів есесівець.
Корчак мовчки зайшов до вагона”.
Підчас перебування у гетто Корчак пише свій останній твір “Щоденник”, з якого ми дізнаємось пробагато фактів з життя Старого лікаря, про його думки, писані начебто для себе самого, щоб колись, як дозволить час іжиття розвинути їх далі.
Літературна спадщина.
Літературна і науково-педагогічна спадщина Корчака - вагомий внесок у світову культуру. Весь творчий доробок Корчака, зібраний і виданий до сьогодні, складає близько восьми томівлітературних творів та науково педагогічних праць. Найвідоміші з них видавалися багатьма мовами світу”; це такі, як: повісті “Коли я знову стану маленьким”, “Слава”, “Банкрутст
Рішенням ЮНЕСКО 1978 рік на відзнаку століття з дня народження Старого лікаря (так в Польщі називали Корчака, бо багато років слухали по радіо його бесіди) було оголошено роком Януша Корчака.
Педагогічні ідеї.
Педагогічним кредо Януша Корчака було - любов до дітей, повага до особистості дитини, тендітне ставлення до їїсерця.
Своєю основною педагогічною ідеєю він вважав - пошук прихованих зв’язків між вихованням дітей і нашим майбутнім, між дитинством і зрілим віком.
В деякій мірі Корчак користувався роботами Калковського, Кшивицького, Давида, Абрамовського. Він в прямому смислі застсовував діалектику у польській педагогіці і медицині, в чому запевняє суспільна направленість його діяльності. На це не завжди звертали увагу, і тому створювалися різноманітні міфи про Корчака - національні, релігійні, ідеологічні, але всі вони проходили повз головне - до чого прагнув Корчак?, кого і як він хотів виховати?. ЗА його словами він все життя хотів виховати “добру людину”, але ніхто конкретно не знав, що це означало.
Ставлення до Корчака його сучасників було досить таки полярним. Він був одинаком - він знаходився на узбіччі всіх ідеологій і наукових напрямків, які панували в Європі. Для одних він був “масон”, що підривав авторітет церкви, “спокусник дитячих душ, його звинувачували у буржуазній м’якотілості та відході від ідеологічної боротьби. Але для інших він був прикладом правільного виховання дітей, і його ідеї сприймали як ледь не єдиний спосіб виховання повноцінної особистості. Знавці педагогічної науки звинувачували Корчака в тому. що він відмежовував дітей від реального життя, займав їх різними іграми, створював для дітей фантастичний світ-казку, в якій вони і жили. Офіційну педагогіку називав диктатурою приказів і заборон.
Корчак вчив ніколи не нехтувати повсякденними дрібними справами, незначними зусиллями волі і розуму; вчив прощати. Він відмічав три стадії духовного розвитку: набуття віри, усвідомлення батьківщини, виховання любові до людини - і на його думку при проходженні цих трьох стадій кожною людиною - це є шлях до кращого суспільного ладу.
У нього взагалі все народжувалось з рефлексії, гарячого почуття реального життя, повної радості і болю, які забезпечували йому живий зв’язок з людьми. Теорія і практика - вільнийі постійний зв’язок науки з поезією, творчої уяви з реальним світом.
Корчак ніколи не намагався створити закінчену теорію розвитку дитини. Він діяв в плані здійснення виховних ідеалів, розкриваючи і затверджуючив дітях можливості саморозвитку, закладені в них природою.
Високо цінив колектив, алеяк результат самодіяльної творчості особистостей. Він казав “Особистості створюють колектив, а колектив виховує особистості, які перетворюють вигляд колективу. Колектив повинен бути вільним, творчим, духовно об’єднаним, не насильницьким.Колектив - спосіб виховання у дитини почуття любові і співчуття.
Корчак не створював системи, але створював певні ідеї, які не визнавали догм. Основний зміст йоговчення: виховання без краси, без любові є мертвим, і при всій своїй науковості позбавлене перспектив. Він відмовлявся ділити дітей на категорії, бо виникала стіна, яка заважала спілкуванню. Своїми методами Корчак випередив епоху, в яку жив. Він вважав, що соціалізм - це масовість, де кількість не переходить в якість, не приносить користі в даному випадку. В своїх працях він рідко використовує слово “діти”, а частіше “дитина” - підкреслюючи індивідуальне виховання дитини. До всіх (хворих, брудних і вередливих) підходивзі своєю педагогікою любові і співчуття. Він підмічав у дитини найменші схильності, і дійшов висновку, щовиховання - це процес постійного пізнання дитини і розвитку її природних здібностей.
У себе в притулку ввів дитяче самоврядування, як метод педагогічного впливу на кожну дитину, пробудження її суспільної активності. Корчак навчав терпінню; вчив дітей підкоряти собі свої почуття. Основа нравственої дисципліни - сім’я, вчитель, суспільство, і кожна з них готує до слідуючого, а результат залежить від попередніх обставин.
Діти мають право на власну думку, і навіть на протест. У притулку Корчака діти виховували дітей, вчинки оцінювалися однолітками: “Дитячий суд - Суд без покарань”.
“ Якщо хтось провинився, і краще за все його пробачити. Якщо він винний, то за незнанням, а коли дізнається чому винний, то не повторить такого. А як повторить, то тому, що відразу важко виправитися.” Повчання тільки заважає, треба терпляче чекати. Дитина те терпить примусу, у наказанні дитини - корінь зла!
Вихователям не достає пізнавального відношення до дітей. Вважав, що у паганої дитини є право залишитися собою. Діти довіряли Корчаку більше ніж іншим, він вірив в їх відвертість. вчив, що щаслива людина любить оточуючих, а нещаслива звинувачує у своїх невдачах інших.
Висновок.
Отож підсумовуючи все вищевикладене, можна сказати, що педагогічні ідеї Януша Корчака і сьогодні є дуже актуальними. Його методи виховання, які спрямовані на виховання повноцінної особистостя, на виявлення і розвиток вроджених талантів дитини, на становлення дитини, як повноцінної, соціально-активної одиниці, мають застосовуватися і застосовуються сьогодні. І як же можна дійсно казати про виховання без любові додитини, без уважного і тендітного ставлення до неї, до її душі. Потрібно також відмітити ту увагу, яку Корчак приділяв значенню колективу у вихованні, і також важливість самостійності дітей, яку їм допомагав виховувати колектив, але за умови самоуправління в цьому колективі. Ідею Корчака про створення “Суду без покарань” сьогодні ввважають досить таки перспективною, такою, яка діе, і дає дуже гарні результати.
Таким чином ми бачимо, що педагогічні надбання Януша Корчака були, є і будуть актуальними. Щодо літературної спадщини Корчака, то нею й до тепер захоплюються у всьому світі.
Список літератури.